На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Дотримання вимог видавничих норм стандартв у газетних виданнях

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


  РЕФЕРАТ

 
Курсова робота: 25 стор.,
Об’єкт дослідження  –  сучасна дитяча  періодична література.
Мета  роботи  –  дослідити та проаналізувати стан сучасної дитячої літератури та її редагування.
Методи  дослідження:  описовий метод дослідження, порівняльний, метод аналізу та типології.
В Україні  дитячі видання, зокрема періодика, – це секція, яка ще перебуває  в стані розвитку. Існує доволі великий вибір книг, журналів та газет, але далеко не всі можна  назвати якісними. Дитяча періодика  більшою мірою російськомовна, газети зроблені на неякісному папері, через це виникають проблеми з ілюстраціями та кольоровим вирішенням.
На сьогодні залучити сучасну дитину до читання  – не така проста справа з огляду на теперішні умови, коли книжка не є єдиним джерелом необхідної інформації.
Зараз в Україні існує багато гарних і якісних видань. Можна назвати  при-наймні п’ятнадцять видавництв, які хоч би частково займаються виданням дитячої літератури. Але проблемою  є те, що на такі книги видавництво  витрачає великі суми грошей, тому вони дорого коштують. Через це дозволити купити своїй дитині таку книгу може ще не кожен. А дешевші книги є знову ж таки неякісними, погано оформленими. 
 
 
 

ДИТЯЧА  ЛІТЕРАТУРА, ДИТЯЧА ПЕРІОДИКА, КНИЖКОВІ ВИСТАВКИ ТА ФОРУМИ, ХУДОЖНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДИТЯЧОГО ВИДАННЯ, ДИТЯЧА ЧИТАЦЬКА АУДИТОРІЯ.
 

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1
Сучасний український  дитячий журнал…………………………………………
РОЗДІЛ 2
Змістове наповнення дитячих видань…………………………………………
2.1. Проблематика…………………………………………………………………
2.2. Основні принципи розробки концепції дитячого видання………………...
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………. 
ВСТУП
 

  Актуальність  теми
     Читач, як відомо, “починається” з дитинства. Часто саме пережиті в дитинстві контакти через літературу зі світом прекрасного впливають на формування духовної культури людини. Вони виформовують емоційну сферу дитини, її почуття, здатність реагувати, дивуватися, співчувати, збуджують і розбудовують уяву, виховують потребу в пізнанні. А все це, без сумніву, вкрай важливо для всебічного гармонійного розвитку особистості.
     У спілкуванні дитини з літературою  майже немає прагматизму, натомість  дуже багато емоцій. Тому кожне дитяче видання повинно впливати на свого  читача і змістом, і легкістю викладу, і виразністю мовностилістичної форми, і цікавим ілюстративним вирішенням, і кольором, і незвичайною пластичною формою, і матеріальною конструкцією.
     Щоб створити якісний видавничий продукт  для дітей, видавцям слід бути обізнаними з психологічними та лінгводидактичними засадами процесу текстосприйняття для дітей, знати можливості впливу на юного реципієнта через слово і зображення, глибоко розуміти сутність дитячого світосприйняття, відчувати потреби і прагнення сучасної дитини, творчо підходити до редакційно-видавничого втілення авторського оригіналу, мати особливе дизайнерське мислення, широко застосовувати найсучасніші видавничі та поліграфічні технології.
     Зараз у секції дитячої літератури ще дуже багато невирішених питань і проблем. Йдеться про брак творів сучасної тематики, нових героїв; диспропорцію у видавничому репертуарі на користь художньої літератури, до того ж перевидань; надмір одних жанрів (казка, поезія) при майже повній відсутності інших; диспропорцію в забезпеченні літературою всіх категорій дитячої читацької аудиторії; надзвичайно звужену і збіднену палітру художньо-технічного вирішення дитячих видань, нехтування новими способами верстання, макетування, функціонально ефектної інтерпретації тексту друкарськими й рисованими графічними засобами, що пропонуються новітніми комп’ютерними технологіями; відсутність нових конструктивних ідей, принципових змін у матеріальній конструкції дитячої книжки та її елементів тощо.
     В Україні дитячі видання, зокрема  періодика, – це секція, яка ще перебуває в стані розвитку. Існує доволі великий вибір книг, журналів та газет, але далеко не всі можна назвати якісними. Дитяча періодика більшою мірою російськомовна, газети зроблені на неякісному папері, через це виникають проблеми з ілюстраціями та кольоровим вирішенням.
     На сьогодні українська періодика багата на видання не тільки для дорослої аудиторії, а й для наймолодших читачів. Однак вітчизняний досвід випуску періодики для дітей протягом останніх десяти років представлений здебільшого журнальними виданнями, зокрема такими, як “Чомусик”, “Малятко”, “Пізнайко”, “Яблунька” тощо, над створенням яких працюють переважно київські, львівські, донецькі видавництва.
     Проблеми  дитячої літератури досліджують  такі вчені, як: Т. Артимчук, О. Великоречна, Н. Кіт, Е. Огар, Н. Сидоренко, А. Сокірян, М. Уманська та ін.
     Проте від теорії до практики треба пройти певний шлях. Не всі досягнення педагогіки та видавничої справи знаходять застосування на практиці. Насамперед, через відсутність необхідних знань у тих, хто займається виданням дитячої літератури. Саме цим зумовлена актуальність обраної теми дослідження. 

  Мета  дослідження
  Проаналізувати  стан сучасної дитячої літератури вцілому  та Запорізької зокрема; запропонувати  шляхи підвищення видавничої культури запорізьких видань.
  Методи  дослідження
  При написанні курсової роботи ми використовували  описовий метод дослідження, порівняльний, метод аналізу та типології.
  Об’єкт  –  сучасна дитяча  періодична література.
  Предмет  –   Зміст, структура та художне оформлення газети “Клякса”.
  Завдання
     1) вивчити стан дитячої періодичної літератури в Україні в цілому та в Запорізькій області зокрема;
     2) простежити тенденції розвитку;
     3) провести видавничо-редакційний  аналіз видань, що є об’єктом  дослідження;
     4) виявити наявні проблеми;
     5) запропонувати шляхи вирішення проблем. 

 

     РОЗДІЛ 1

    Сучасний  український дитячий  журнал

 
     Специфіка дитячих журнальних і газетних видань полягає в тому, що вони, як правило, повинні бути розраховані на конкретну вікову категорію юних читачів і виконувати комплекс цільових настанов пізнавального, навчального і художнього характеру.
     Відомо, що журнал чи газета здатні швидше, ніж  книжкове видання, відгукуватись на події, що відбуваються у різних сферах суспільного життя, висвітлювати важливі та актуальні проблеми для дітей та підлітків. Завдяки багатій жанровій палітрі публікацій (від казок і віршиків до проблемної статті), їхньому невеликому обсягу, гнучкості у формуванні кожного числа, у доборі матеріалів та широкому вибору виражальних засобів дитяча періодика виступає одним з досить дієвих засобів прилучення дітей до послідовного і постійного читання, формування у них стійкої навички спілкування з літературою, популяризації спеціальних знань, розвитку їхньої естетичної сфери.
     Якщо  газета чи журнал зроблені зі знанням  соціальних потреб і читацьких запитів сучасної дитини, урахуванням розмовних, психологічних характеристик конкретної вікової групи – вони стають постійним комунікативно-інформаційним каналом, який забезпечує безперервний зв’язок між навчальним процесом і позашкільною самоосвітою, сприяють самовдосконаленню, задоволенню різноманітних читацьких потреб.
     Вітчизняний досвід випуску періодики для  дітей протягом останніх десяти років представлений здебільшого журнальними виданнями – науково-художніми для дошкільнят і дітей, які тільки починають читати, ужитково-розвивальними і пізнавально-навчальними для дітей молодшого шкільного віку, просвітницькими і літературно-мистецькими для підлітків.
     Спільною  рисою для наймолодших є їх яскраво виражений поліфункціональний і політематичний характер, а також наявність розважально-ігрового компонента.
     З дорослішанням читацької аудиторії  тематичний спектр періодичних видань звужується, серйознішою стає їх проблематика. Літературно-художні і пізнавальні (пізнавально-розважальні) часописи для дітей середнього шкільного віку відзначаються глибшим висвітленням проблематики, вищим ступенем науковості викладу, збільшенням середнього обсягу матеріалів.
     Проте, як і наймолодші читачі, окреслена  читацька аудиторія також вимагає підтримки зацікавлення до предмета викладу, до журналу загалом. Тому для активізації читацької уваги в журналах для підлітків широко використовуються різноманітні “відпочинкові” зони, розважально-ігрові засоби, образно-емоційна стилістика викладу, численні ілюстрації, щоправда, серйознішого змістового навантаження, іншої художньої манери виконання.
     Найвідоміші і найпопулярніші дитячі журнали  – це “Пізнайко”, “Волли” та “Мадемуазель”. Перші два журнали є розважально-пізнавальними, а третій – створений подібним до жіночих журналів і його цільовою аудиторією є дівчата.
     Окрім цих видань є також журнали  “Котя”, “Ухтышка”, “Барвінок” та “Стежка”.
     Журнали “Мадемуазель” та “Волли” –  російськомовні. Всі інші – україномовні.
     Зрозуміло, що дитяча періодика помітно відрізняється  від всієї іншої, оскільки вона має не тільки повідомляти, а й виконувати розвивальні й виховні функції. У дитячих виданнях не можна використовувати лексику, важку для дитячого розуміння та сприйняття, але також краще утриматись і від сленгу та жаргону у виданнях для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
     У сучасному світі діти розвиваються дуже швидко й тому потребують постійного надання їм інформації, яка б не тільки була корисною, але насамперед і зацікавлювала їх. А ще – пізнання нового має приносити дитині задоволення. Тому звичайно ж всі видання мали б відповідати стандартам і включати в себе не тільки цікаву інформацію, а й гарні, якісні ілюстрації, які доповнюють текст, і наочно повідомляють дитині додаткову інформацію; хороший папір, правильну рубрикацію.
     Якщо  розглядати в різних аспектах найпопулярніші дитячі періодичні видання, то можна виявити таке.
     Журнал  “Пізнайко” видається українською  мовою, має багато гарних і цікавих ілюстрацій. Він містить двадцять чотири сторінки, і вони не перенасичені текстом. Правда, часом у тексті зустрічаються довгі складні речення, які важко осмислити маленькій дитині.
     Також дуже часто зустрічається іншомовна  лексика, але майже завжди вона пояснюється. Іноді буває, що ці слова випускаються з уваги редактора і лишаються  непоясненими.
     Також у цьому журналі є рубрикація. Це великий плюс, бо дуже часто саме дитяча література вирізняється відсутністю рубрикацій.
     Щодо  художнього оформлення, яке має дуже велике значення, оскільки беручи видання  в руки, перше враження ми отримуємо  саме від його зовнішнього вигляду, то журнал має формат А4. “Пізнайко від 2 до 5” має оптимальний для дошкільнят, трохи вужчий від квадрата формат. Цей факт вказує на те, що видання брало до уваги психологічні властивості аудиторії.
     Купуючи журнал, безперечно, перше, на що людина звертає увагу, – це обкладинка. Зазвичай на неї виноситься якесь зображення, переважно намальоване. Це може бути реальна або вигадана істота. Але в будь-якому разі картинка має бути яскрава, приємна для погляду в плані підбору кольорів та з естетичного погляду (не має лякати дитину).
     “Пізнайко”  в оформленні обкладинки використовує цікаву гарнітуру шрифту і яскраві  кольори. На обкладинці зазначена назва  видання, номер випуску, тематична класифікація, вік читацької аудиторії, анонси. Щодо внутрішнього оформлення видання в журналі “Пізнайко” зараз змінилися назви й розташування рубрик. І якщо раніше назви рубрик були короткі, колір шрифту в назві і стиль оформлення рубрики гармоніювали між собою, то зараз журнал, ставши більш сучасним та веселішим, втратив свою гармонійність.
     Щодо  виконання видавничих норм, то в  “Пізнайко” застосовуються шрифти більше чотирьох накреслень, хоч це і не відповідає стандартам.
     Журнал  “Пізнайко” є унікальним у тому, що є “Пізнайко від 2 до 5” – для наймолодшої читацької аудиторії. Оскільки діти цього віку не можуть охопити всі матеріали самостійно, у журналі міститься безліч порад і підказок для батьків, разом з якими дитина вивчає сторінки журналу.
     Це  видання вже стало відомим  трендом, який об’єднує чотири видання: для малюків “від 2 до 5” і три журнали українською, англійською та російською мовами для дітей 6–10 років. Усі чотири “Пізнайка” виходять один раз на місяць. Матеріали всіх журналів абсолютно різні. Це дає змогу охоплювати якнайширшу тематику і, закономірно, претендувати на максимальну передплату та продаж.
     Журнал  “Волли”, на відміну від “Пізнайка”, є російськомовним. У журналі є головний герой Воллі, разом з яким діти подорожують по сторінках, де йдеться про різні історичні події, видатні постаті минулого, найцікавіші винаходи людства.
     У журналі міститься багато дат, фактів і назв. Але видавництво постаралося зробити його якомога зрозумілішим для своїх читачів. Складних речень у журналі небагато. Для іншомовних слів і архаїзмів на початку кожного випуску існує тлумачний словник Воллі. Також пояснення незрозумілих слів зустрічається і в самому тексті.
     У журналі, написаному в науково-публіцистичному  стилі, дуже мало емоційно забарвленої  лексики, яка б, певно, не завадила, з  огляду на читацьку аудиторію.
     З огляду на історичну тематику журнал розбито на постійні рубрики, пов’язані з історією
     У “Волли” цікава обкладинка. Зазвичай це зображення Воллі на якомусь фоні. Дуже гарно виглядає колір анонсів, що гармоніює з назвою видання. Також на обкладинці є елементи, візуально пов’язані між собою, що створює ефект цілісності сторінки.
     Щодо  внутрішнього оформлення, то значна роль надається білому і червоному кольору – кольору одягу Воллі. Але у виданні нема елементу, який би об’єднував усі сторінки в ціле.
     У журналі використовується не більше чотирьох гарнітур, але не дотримуються норми щодо кеглів шрифтів.
     “Волли” має два варіанти: “Открой мир  с Волли” і “Знай историю с  Волли”. Це колекційні видання, тобто ті, що мають продуману графічну структуру, що є постійною у всіх номерах і сталу кількість випусків.
     Отже, дивлячись на ці видання, які не можуть не звернути на себе увагу покупця, не можна не відзначити, що це високоякісна періодична продукція. Але, на жаль, у  цілому дитя періодика зараз перебуває  не на достатньому рівні. Справа і в поганому оформленні, і в тонкому сірому папері, і в нецікавому наповненні. Не проводиться практично ніяких опитувань читачів-дітей щодо того, які б видання вони хотіли читати, що там мало б бути вміщено тощо. В деяких дитячих виданнях завдання можуть не відповідати читацькій аудиторії, бути занадто простими, чи навпаки, заскладними. Неякісні ілюстрації і поганий папір деяких дитячих газет відбиває будь-яке бажання купувати це видання, як у дітей, так і у їхніх батьків.
     Часто незадоволені тією періодикою, яку їм надають видання, діти починають читати видання для дорослих, щоб отримати ту інформацію, яка їх цікавить. Але не треба забувати, що в таких виданнях багато інформації несе агресію і жорстокість, яка може травмувати психіку дитини.
 

РОЗДІЛ 2

Змістове  наповнення дитячих  видань

 
     2.1. Проблематика
     Проблематика  твоpiв, адресованих юному читачевi, зумовлюється необхiднiстю вiдповiсти  на численнi його запитання, що починаються  з традицiйних чому, як i звiдки. Дитину передусiм цiкавлять твори, в яких показано вiдомi їй реалiї, а також тi, про якi вона хатiла б довiдатися.
     Але категорія предметної сфери видання  охоплює не тільки відображені знання. До її складу входить і ставлення  автора до навколишньої дійсності, йо-го оцінка подій і явищ, що фіксує специфіку суспільної свідомості.
     Спецiалiсти  вважають, що в основу твору дитячої  лiтератури може бути покладено практично  будь-яке явище навколишнього  життя, будь-який об'ект дiйсностi (iсторичнi подii, реалiї сучасного життя, факти  зi світу природи, основи науки, подiї культури, мистецтва тощо), за винятком тих, висвiтлення яких може негативно вплинути на психiку юного читача або до сприйняття яких він нi фiзично, нi морально ще не готовий.
     Твори класикiв української та зарубiжної лiтератури „не втратили свого значення й на cьогодні, й сьогоднi вони служать чудовни взiрцем для навчання. Тiльки ж оте головне, що має взяти наша дитяча лiтература вiд них,  –  то розумiння дитячої психологiї, вмiння розповiсти малечi про навколишнє, про сучасне їм  –  тодiшне!  –  життя, враховуючи їхнi iнтереси, їxнi можливостi пiзнавати й розумiти те, про що їм оповiдають, їхню духовну настроєнiсть. А дiти потребують таких твopiв, якi б вводили їх у складний cвiт сучасностi  –  з урахуванням його складностей i суперечностей.
     Предметна область дитячих видань є ширшою, нiж предметна область твopiв  дитячої лiтератури, адже реалiзується  вона не лише у твopi, а й в апаратi, iлюстрацiях, оформленнi видань. Предметом  дитячого видання можна вважати  будь-який фрагмент навколишньої дiйсностi (явища живої природи та об'єкти матерiальної культури, створеної людиною), вiдображений у зручнiй для дитини формi в ycix елементах видання.
     Особливого  значення у дитячому твopi набуває  проблема iнтерпретацiї теми. Ракурс, акценти, глибина розкриття проблеми залежать вiд психологiчних ознак  дитини-читача певного віку, зокрема  вiд її здатностi до абстрактного мислення, до аналiзу, самоаналiзу, вiд її вмiння виявляти причинно-наслiдковi зв'язки мiж рiзними об'єктами дiйсностi тощо. На вiдмiну вiд „дорослої”, в дитячiй лiтературi важливо не те, про що розповiдається, а те, як розповiдають i до чого пiдводять. Тут автор не лише вступає в дiалог з читачем, він вiдповiдним чином opiєнтує його у складних питаннях, пояснює власну позицiю, активно впливає на формування читацькоi думки, реалiзуючи в такий спосiб виховне завдання дитячої книги.
     Природа дитячого твору є такою, що вибiр  теми визначаеться закладеним у нiй повчальним i виховним потенцiалом. Проте часто в нашiй iстopiї це розумiлося занадто спрощено, i дитячу лiтературу використовували винятково як засiб виховання i моралiзаторства. При написаннi твору автори, нехтуючи художнiми якостями, дбали передовсiм про те, щоб викласти чiткi догми  –  „як потрiбно жити”. Ще змалечку дитину намагалися затиснути в певнi рамки, привчити до стереотипiв, до традицiйного свiтобачення, що панує у суспiльствi, не давали iй змоги самостiйно розвиватися, вiдкрито висловлювати свої бажання .
     Досить  нагадати собi виразну iдеологiчну заангажованiсть  твopiв дитячої лiтератури радянської доби. Вся тематика пореволюцiйної лiтератури була просякнута пафосом боротьби за „новий світ”, героїкою i романтикою творення соцiалiстичної держави.
     Тодi дiйшли нaвiть до заборони казок. Народний комiсар Н. Крупська писала: „У бiльшостi казок, написаних у зовсiм iншу  епоху, класово чужий нам змiст. Biн тим небезпечнiший, шо всмоктується цiлком непомiтно, завдяки чудеснiй  формi, вмiнню подати його в цiкавiй, простiй, жвавiй формi. Дитина беззахисна. Ми повиннi вмiти захистити її вiд чужих, розтлiнних впливiв. Ми повиннi навчитися вiддiляти форму вiд змiсту... Чарiвнi казки ми вважаємо шкiдливими. Вони заважають дитинi розiбратися в навколишньому, розвивають забобони, дiють на її нерви, викликаючи почуття страху, живлячи нездорову фантастику, притуплюючи почуття реальностi ... „[11].
     Дитяча  книга, наративна за своєю природою, має виконувати передусiм пiзнавальну  функцiю: давати дитинi важливi знання про навколишнiй свiт, про природу, про все, що її цiкавить, відповiдати на її питання, а не привчати чинити так, а не iнaкшe, бо так повинно бути, так прийнято, так роблять усі. Виховний потенцiал книги може виявлятися при використаннi її як джерела для прикладiв, повчань батьками, вчителями. Сам твip повинен залишати дитинi вибiр, вчити бачити текст „по-своєму”, а отже давати можливiсть сприймати світ нешаблонно, казати, що дитина думає, а не те, що повинна думати.
     Кожна вікова група має свої улюбленi теми. Вважається, наприклад, що малюкiв цiкавлять сюжети анiмалiстичної тематики. Однак цим не слiд зловживати, бо у бiльшостi дитячих книг...від зайчикiв та їжачкiв уже стало просто тicно. Найстрашнiше, що ця звiряча компанiя виступала перед читачем у монотоннiй подібностіi. Що не книжка  –  обов'язково заєць, обов'язково кiт, обов'язково їжак... Така однобокiсть зоологiчного cвіту у наших книжках, очевидно, пояснюється тим, що i тут, на жаль, нашi iдуть не вiд життя, а вiд лiтературної традицiї... це призводитъ звуження тематики, лiтературних мотивiв, yciєї сфери, в якiй відбувається дiя твopiв, до штампiв i шаблонiв. Добре, що в нашiй поєтичнiй лiтературi багато природи, казковості, але oстаннім часом ці мотиви почали переважати на шкоду iншим мотивам”.
     Школярi початкової i середньої школи захоплюються пригодницькими сюжетами, пiдлiтки починають  захоплюватися творами iсторичного характеру, охоче читають твори  соцiальної тематики про життя ровесникiв, про людськi взаємостосунки, адже вони вже усвiдомлюють себе безпосереднiми учасниками всього, що вiдбуваеться довкола.
     Предмет видання визначає коло дитячого читання  у той чи iнший перiод розвитку особистостi, а також вiдбiр твopiв, що пропонуються читачевi. Кожна книжка повинна бути прочитана у вiдповiдному вiцi, тоді вона здатна реалiзувати свої соцiальнi функцiї. Наприклад, казка Л. Керрола „Алicа в кpaїнi чудес” здатна вплинути на дошкiльнят, учнiв початкової школи та учнiв 7-8 класiв по-рiзному, бо з кожним роком дитина може вiдкривати нові аспекти цього глибоко фiлософського твору.
     Отже, вибiр теми для дитячого твору  залежить вiд її актуальностi, вiд  того, чи цiкавить вона конкретну вікову групу читачiв, вiд закладеного  в нiй виховного потенцiалу. При  висвiтленнi тiєї чи iншої проблематики в твopi, адресованому дiтям, особливого значення набуває майстернicть її iнтерпретацii.
 

2.2. Основні принципи  розробки концепції  дитячого видання

 
     Проблема  теоретично-методологічного підґрунтя  видавничої діяльності у сфері національної дитячої періодики є актуальною. На жаль, цієї теми в українському журналістикознавстві та едитології торкаються лише опосередковано. Наукову базу для вирішення цієї проблеми становлять набутки світової та вітчизняної психолого-педагогічної думки, а також загальні положення сучасної теорії видавничої справи та редагування, розроблені провідними її представниками – В. Різуном, М. Тимошиком, М. Феллером та ін.
     У статті Н. Кіт здійснено першу спробу сформулювати основні психологічні принципи, яких варто дотримуватися фахівцям видавничої справи, готуючи до друку національне періодичне видання для дошкільників. На нашу думку, їх слід дотримуватися і при підготовці дитячого журналу для школярів, щоб забезпечити максимально повну реалізацію його цільового призначення відповідно до головних завдань виховання.
    Український журнал – це, по-перше, періодичне видання для української дитини, визначальними рисами у психологічному портреті котрої є національно-детерміновані інтровертованість та ірраціональність із їхніми похідними – індивідуалізмом, емоційністю, рефлексивною настановою до сприйняття світу тощо; по-друге, періодичне видання для української дитини, яке характеризується конкретністю, реалістичністю та центризмом мислення, величезною допитливістю у пізнанні світу, анімізмом уяви, нестійкою увагою, мимовільною та досить нетривкою пам’яттю, специфічним відчуттям мови та стрімким розвитком мовлення, оптимістичним світосприйняттям та деякими іншими властивостями дитячої психіки, що на різних етапах розвитку дитини мають свої особливості.
    Редагування дитячого журналу – психологічно-детермінований процес, кінцевим результатом якого є забезпечення необхідних умов для адекватного сприйняття дошкільником усіх елементів інформаційної системи видання.
     Психологічна  детермінованість редагування виявляється на всіх його рівнях: і при розробці концепції видання, і при опрацюванні змісту та форм його видавничого втілення.
     Розробляючи концепцію дитячого періодичного видання  видавець має пам’ятати, що психологічними засадами розробки є:
    Національна спрямованість видання.
    Урахування інформаційного контексту, створюваного сучасними ЗМІ.
    Точне визначення майбутньої читацької аудиторії.
    Урахування психологічних особливостей сприйняття і розуміння дошкільниками вербальної та візуальної інформації.
    Дотримання основних дидактичних принципів: наочності, послідовності, природо відповідності, активності та самодіяльності.
    Мультимедійний підхід (поєднання слова, малюнку, музичного додатку), оригінальне конструктивне вирішення видання (журнал-іграшка), використання специфічної фактури, ароматизація.
    Часта періодичність випуску.
    Тезаурусна пов’язаність із попереднім виданням.
     Працюючи  з дитячим журналом, редактор має  пам’ятати, що у видання потрібно бути:
    Єдність усіх елементів інформаційного комплексу видання.
    Ілюстративне наповнення, достатнє для розуміння даної читацької аудиторії.
    Змістова адекватність тексту щодо розповіді.
    Доступність змісту кожного малюнку.
    Різноманітність жанрово-видової палітри видання (казки, легенди, вірші, оповідання, загадки, завдання, ігри).
    Дотримання умов розуміння тексту читачами.
     У журналі не має бути суперечностей, між, наприклад, малюнком і тестом, прив’язаним до нього. Кожну ілюстрацію треба добре продумати, щоб випадково не порушити етичні чи естетичні норми й елементарно не налякати маленького читача. У журналі має бути зорова єдність усіх елементів,
     Також не можна не звернути увагу на те, що в текстах дитячих періодичних видань дуже часто зустрічаються штампи. Це спотворення мови не тільки автора, що складав статтю, а й надалі – у дитини. Читаючи такі заштамповані видання, діти часто переймають цю лексику і починають використовувати її в повсякденному житті.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.