На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Бюджетний механзм

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 18.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Бюджетний механізм
Основна проблематика Цілі
    Бюджетний механізм: сутність і складові
    Механізм формування бюджетних ресурсів
    Економічні важелі та методи
    Механізм розподілу бюджетних ресурсів: форми та інструментарій
    Бюджетне регулювання в системі міжбюджетного розподілу
    Бюджетне фінансування як форма реалізації бюджетної політики
    Механізм використання бюджетних ресурсів: складові та існуючі важелі
    Бюджетний моніторинг: призначення та інструментарій
Перед будь-якою державою в сфері фінансової діяльності завжди стоїть два основних завдання. Перше з них полягає в тому, щоб у повній відповідності із затвердженим фінансовим планом — бюджетом — зібрати передбачені кошти та розподілити їх відповідно до суспільних потреб. Це завдання є досить складним, особливо за умов як політичної, так і економічної нестабільності. Саме це і спричиняє необхідність у вирішенні другого завдання: яким чином виконати перше так, щоб через цей самий механізм формування бюджетних ресурсів та їх розподілу вплинути на перебіг подій в економічному розвитку країни. Тому  при вивченні даної теми студенти мають:
    З’ясувати, як функціонує бюджетний механізм саме в Україні, дослідити специфіку його складових;
    Ознайомитися з адміністративними та економічними важелями, формами, методами, інструментами, що застосовуються державою в рамках бюджетної політики;
    Дослідити призначення бюджетного моніторингу та засвоїти його інструментарій;
    Набути практичних навичок у межах даної теми шляхом розв’язання задач, виконання комплексних індивідуальних та групових завдань тощо
Методичні поради до вивчення теми
Розгляд та засвоєння основних положень даної  теми має націлити студентів на вивчення бюджетного механізму як реального  втілення бюджетної політики. Вивчаючи загальні тенденції розвитку економіки  та проблеми реформування бюджетного механізму в Україні, доцільно детально розглянути його сучасну структуру та дійові важелі.
Бюджетний механізм — це сукупність способів і форм організації бюджетних відносин, що застосовуються суспільством з метою вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни. Він передбачає застосування спеціальних методів, форм, способів, важелів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів — інструментів державного регулювання економіки в сфері бюджетних відносин. Отже, бюджетний механізм є активним елементом державного управління економікою. Істотний вплив на нього мають завдання, що стоять перед суспільством на тому чи іншому етапі розвитку. Змінюються завдання — повинен змінитися і бюджетний механізм. Це означає, що на кожному етапі розвитку цивілізованої держави органи державної влади й управління повинні розробити такий бюджетний механізм, який би забезпечив втілення поставлених завдань.
За  умов розбудови української держави  реалізація специфічних планів вимагає  нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму. Зауважимо, що нині має місце трансформація існуючого бюджетного механізму на основі модифікованого бюджетного процесу, нової схеми міжбюджетних зв’язків між державним і місцевими бюджетами з урахуванням нової бюджетної та фінансової ролі уряду та органів місцевого самоврядування, визначених Бюджетним кодексом України [12].
Бюджетний механізм, як уже зазначалося, має  низку важелів, за допомогою яких держава здійснює розподільчі та перерозподільні функції, власне реалізує бюджетну політику. Ці важелі можуть бути умовно систематизовані як підсистеми бюджетного механізму. Кожній такій підсистемі притаманні свої функціональні особливості, але, незважаючи на відносну самостійність, вони функціонують як одне ціле і характеризуються взаємопов’язаним комплексним використанням.
Вивчаючи  наявний бюджетний механізм, слід підкреслити, що він розкриває та зумовлює рух бюджетних потоків  у рамках бюджетної системи України, опосередковує взаємовідносини  між її різними рівнями. Варто підкреслити, що необхідно розрізняти зовнішні бюджетні потоки (вхідні та вихідні) та внутрішні бюджетні потоки, що відображають розподіл і перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.
У рамках бюджетного механізму умовно можна  виокремити кілька складових:
    механізм управління бюджетним процесом і бюджетними відносинами;
    механізм формування бюджетних ресурсів;
    механізм розподілу бюджетних ресурсів;
    механізм використання бюджетних ресурсів;
    механізм контролю та аналізу використання бюджетних ресурсів.
Вивчаючи підсистеми функціонуючого бюджетного механізму, слід звернути увагу на те, що перша підсистемамеханізм управління бюджетним процесом і бюджетними відносинами та його складові частково були розглянуті в попередній темі.
Таблиця 10
МЕХАНІЗМ  УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ПРОЦЕСОМ І БЮДЖЕТНИМИ ВІДНОСИНАМИ
Адміністративні важелі Інструментарій
    Нормативно-правове забезпечення бюджетної політики
    Бюджетно-податкове законодавство
    Організаційно-управлінське забезпечення бюджетної політики
    Органи управління — загальнодержавні та оперативні
    Інформаційно-аналітичне забезпечення
    Бюджетне прогнозування, моделювання та планування
    Бюджетна  звітність, статистика і моніторинг
 
Друга підсистемамеханізм формування бюджетних ресурсів — займає особливе місце за сучасних умов, оскільки залежно від того, як спрацьовують його адміністративні та економічні важелі, складаються певні умови для вирішення актуальних проблем економічного розвитку.
Таблиця 11
МЕХАНІЗМ  ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ  РЕСУРСІВ
Адміністративні та економічні важелі Методи
    Розробка та аналіз бюджетних запитів
    Використання системи бюджетних обмежень
    Проведення бюджетної експертизи
    Бюджетне нормування
    Бюджетне стимулювання
    Бюджетне санкціонування
    Обов’язкова мобілізація грошових коштів
    Добровільна мобілізація грошових коштів
    Залучення позичок (внутрішніх та зовнішніх)
   
Основними методами формування бюджетних ресурсів є обов’язкова та добровільна  мобілізації грошових коштів. Серед  них провідна роль належить обов’язковому  методу мобілізації, який полягає у  примусовому і безвідплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави.
Найвагоміший  і найпоширеніший з цього виду платежів — податок. Він є найдієвішим з усіх способів мобілізації коштів у дохід держави, необхідних для реалізації нею економічної політики.
Крім  податків, обов’язковий метод мобілізації  грошових коштів держави включає  також різноманітні державні збори — митні, дорожні, за надання юридичних послуг і т. п., штрафи, плату за використання природних ресурсів та ін. Держава встановила також обов’язкові платежі до централізованих спеціальних фондів — пенсійного, соціального страхування, зайнятості та ін.
Метод добровільної мобілізації грошових коштів передбачає проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цінних паперів, добровільні внески громадян тощо [24].
Бюджетний кодекс України закріплює цілу низку  адміністративних та економічних важелів, що використовуються в бюджетній  практиці та забезпечують формування бюджетних ресурсів [1]. Розробка бюджетних запитів — один з таких інструментів. Він виступає посередницькою ланкою та забезпечує зв’язок між бюджетними установами, що потребують фінансування, та Міністерством фінансів України, яке на основі аналізу бюджетних запитів готує пропозиції проекту Державного бюджету України на поточний рік. Бюджетні установи, отримуючи певні повноваження, виступають головними розпорядниками бюджетних коштів.
У процесі  підготовки бюджетних запитів суб’єкти, що їх розробляють, мають додержуватися  певних вимог, а саме бюджетних обмежень — організаційних, фінансових та ін. Бюджетні обмеження — це ще один важливий інструмент бюджетної політики на етапі формування бюджетних ресурсів, який дозволяє забезпечити шляхом підготовки інформаційно-аналітичних обґрунтувань регулювання відповідності потреб у бюджетних коштах та можливостей їх задоволення.
Бюджетна  експертиза — це засіб бюджетної політики, за допомогою якого має здійснюватися аналіз кожного законопроекту, внесеного на розгляд до Верховної Ради України, з метою оцінити його вплив на дохідну і видаткову частини бюджетів та виконання Закону про Державний бюджет України на поточний рік (див. ст. 27 Бюджетного кодексу). Для порівняння: у Конгресі США є незалежний орган — Бюджетний офіс Конгресу, що оцінює вплив законопроектів на бюджет, — без висновку якого жоден законопроект не приймається до розгляду. Таким чином, в Україні також зроблена спроба ввести елементи подібної практики, а Комітету ВР з питань бюджету доручається аналізувати вплив усіх поданих законопроектів на бюджет.
Важливою  складовою другої підсистеми бюджетного механізму виступає бюджетне стимулювання, спрямоване на своєчасне і повне надходження коштів до бюджету, найекономніше і найдоцільніше їх використання.
Ефективно діючий бюджетний механізм, крім бюджетних  стимулів, обов’язково має і бюджетні санкції. Бюджетне санкціонування в Україні включає різного роду санкції за неповне і несвоєчасне надходження коштів до бюджету, за умисне ухилення від сплати податків і зборів та недодержання законодавства про оподаткування.
Специфічну  роль відіграє третя складова бюджетного механізмумеханізм розподілу бюджетних ресурсів, у рамках якого розглянемо відповідні форми, методи та інструментарій, що використовуються державою в бюджетній практиці. Розподіл мобілізованих державою грошових коштів також забезпечується тільки йому властивими методами.
Вивчаючи  форми розподілу бюджетних коштів, що існують нині в Україні, слід звернути увагу на систему міжбюджетного  розподілу видатків і доходів, яка  базується на розмежуванні видатків і доходів, законодавчо закріплених за певним рівнем бюджету (див. табл. 12). Подібне розмежування між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості та територіальному розташуванні об’єктів фінансування.
Таблиця 12
МЕХАНІЗМ  РОЗПОДІЛУ БЮДЖЕТНИХ  РЕСУРСІВ
Інструментарій  розподілу доходів бюджету
Форма розподілу Законодавча основа Економічні  важелі
1. Міжбюджетний розподіл доходів Порядок розмежування доходів між бюджетами Закріплені (директивні) доходи за різними рівнями  бюджетів
2. Бюджетне регулювання доходів Порядок регулювання доходів місцевих бюджетів Регулюючі доходи місцевих бюджетів на основі: відсоткових відрахувань від загальнодержавних  доходів;
міжбюджетних  трансфертів:
— дотації вирівнювання
— субвенції
3. Міжбюджетний перерозподіл грошових  коштів  Порядок перерозподілу внутрішніх бюджетних потоків Вилучені  кошти бюджетного надлишку Бюджетні  позички на покриття касових розривів, взаємні розрахунки між бюджетами
Інструментарій  розподілу видатків бюджету 
Форма розподілу Законодавча основа Економічні  важелі
1. Міжбюджетний розподіл видатків Порядок розмежування видатків між бюджетами Групи розмежування видатків за принципом субсидіарності Передбачені видатки в бюджеті:
поточні видатки;
видатки розвитку
2. Бюджетне фінансування Порядок та умови надання і використання коштів (затверджуються Верховною Радою України) Кошторисне  фінансування Державні  інвестиції
Цільові позики з бюджету держпідприємствам
Держдотації підприємствам та установам
3. Бюджетне резервування Порядок формування резервного фонду КМ України і  резервних фондів місцевих рад Непередбачені загальнодержавні резервні видатки Резервні  місцеві видатки 
4. Бюджетне регулювання видатків Порядок нормування видатків бюджетних установ Норми бюджетного забезпечення: обов’язкові норми видатків;
розрахункові  норми видатків
До  недавнього часу основним був принцип  підпорядкованості, а от у розподілі  видатків склались такі пропорції: з  Державного бюджету фінансувалися  видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна  частина), на утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури, судової влади, митних і податкових органів, окремі видатки на соціально-культурну сферу. З місцевих бюджетів фінансувалася переважна частина видатків на соціально-культурну сферу, утримання місцевої інфраструктури, місцевих органів влади та управління [27].
Слід  зазначити, що в Україні з 2001 року започаткована реформа міжбюджетних відносин, основи якої закладені в  нещодавно прийнятому Бюджетному кодексі  України. Бюджетний кодекс пропонує чотири важливі структурні зміни, які включають: 1) раціональний розподіл видатків та 2) закріплення дохідних джерел між різними типами бюджетів, 3) формульну систему трансфертів між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також 4) систему цільових субвенцій на соціальний захист [12].
Бюджетний кодекс України передусім наголошує  на чіткому розмежуванні видів видатків між бюджетами різних рівнів, яке  має здійснюватися на основі принципу субсидіарності із урахуванням критеріїв  повноти надання послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на три групи, які мають певне спрямування фінансових коштів (див. ст. 86 Бюджетного Кодексу). Субсидіарність — новий принцип для вітчизняної бюджетної системи, за яким видаткові повноваження мають бути закріплені за бюджетами з метою децентралізувати та розподілити відповідні видаткові зобов’язання з урахуванням того, що вони можуть найефективніше бути виконані на місцях. Наприклад, у галузі програм соціального захисту, що пов’язані з наданням грошової допомоги і мають загальнодержавне охоплення, міста та райони надаватимуть законодавчо встановлені види допомоги, але отримуватимуть компенсацію своїх бюджетних видатків шляхом цільових субвенцій з держбюджету. Прикладами цільових трансфертів, що надаватимуться місцевим бюджетам з державного бюджету, є допомога сім’ям з дітьми та пільги ветеранам війни та праці [12].
Таблиця 13
РОЗМЕЖУВАННЯ  ВИДІВ ВИДАТКІВ МІЖ  МІСЦЕВИМИ БЮДЖЕТАМИ
Група Фінансове спрямування Рівень бюджету, з якого здійснюються видатки
І група видатки на фінансування бюджетних установ  та заходів, які забезпечують необхідне  першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані  найближче до споживачів
    з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;
    з бюджетів м. Києва та м. Севастополя
ІІ  група видатки на фінансування бюджетних установ  та заходів, які забезпечують надання  основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України
    з бюджетів міст республіканського (АРК) та міст обласного значення;
    з районних бюджетів;
    з бюджетів м. Києва та м. Севастополя
ІІІ група видатки на фінансування бюджетних установ  та заходів, які забезпечують гарантовані  державою соціальні послуги для  окремих категорій громадян, або  фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України
    з бюджету АРК;
    з обласних бюджетів;
    з бюджетів м. Києва та м. Севастополя
   
Розподіл  доходів є похідним від розподілу  видатків та має здійснюватися на таких принципах:
    податки не повинні легко експортуватися поза межі території, на якій вони збираються, бо в іншому разі місцеві органи влади не відчуватимуть себе відповідальними за них;
    база оподаткування має бути відносно рівномірно розподілена між регіонами, що створюватиме рівні можливості одержання надходжень у різних регіонах;
    база оподаткування має бути достатньо великою, щоб задовольняти видаткові потреби місцевих бюджетів;
    податок повинен стягуватися з не надто мобільних факторів, бо в іншому випадку платники податку переміщатимуться з регіонів із порівняно великою базою оподаткування до регіонів із відносно невеликою базою оподаткування;
    податки не повинні створювати значних економічних викривлень;
    податки мають бути такими, щоб їхнє адміністрування не було пов’язано з великими труднощами;
    суспільні послуги місцевих органів влади, які надаються конкретним споживачам, мають фінансуватися за рахунок плати, яку вносять ці споживачі [12].
Розподіл  доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів.
Загальнодержавні  податки та обов’язкові платежі  поділяються на:
    закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердофіксованим нормативом) надходять до даного бюджету;
    регулюючі — доходи, від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і періодично (як правило) змінюються.
Місцеві податки і збори закріплюються  за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх встановлює. При  цьому може також визначатися  їх розподіл між ланками місцевих бюджетів.
Слід  зазначити, що розщеплення основних загальнодержавних податків та зборів, таких як ПДВ, податок на прибуток підприємств та акциз, не дозволяє ясно і чітко розв’язати проблему збільшення власної бази оподаткування на місцевому рівні. Натомість, воно породжує додаткові проблеми, які негативно позначаються на обсязі надходжень, зокрема місцевих бюджетів, та економічному розвитку всієї країни. Водночас, є інші податки, базу та ставки яких уповноважений визначати центральний уряд, що їх доцільно було б закріпити за місцевими бюджетами, а саме податок на нерухомість (пропонується запровадити), податок на землю, прибутковий податок з громадян та інші.
Закріплені  доходи
За  Законом про Державний бюджет України на 2001 рік Закріплені  доходи Державного бюджету України у повному  обсязі
    податок на додану вартість;
    акцизний збір з імпортних товарів;
    ввізне мито;
    платежі за користування надрами, лісовими та водними ресурсами загальнодержавного значення
частково
    податок на прибуток підприємств;
    акцизний збір з вироблених в Україні товарів тощо
Закріплені доходи бюджетів місцевого самоврядування у повному  обсязі
    плата за ліцензії на певні види господарювання та за сертифікати, що видаються виконавчими органами;
    плата за державну реєстрацію об’єктів підприємництва;
    плата за торговий пакет на здійснення деяких видів діяльності
частково
    єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва в частині, що належить відповідним бюджетам;
    прибутковий податок з громадян тощо
   
Слід  зазначити, що за Бюджетним кодексом, Державний та місцеві бюджети  матимуть окремі дохідні джерела, розмежування яких дозволить реалізувати цілі міжбюджетної реформи.
Для фінансування видатків, що мають обраховуватися за нормативами бюджетної забезпеченості, призначається кошик джерел доходів бюджетів територіальних громад. Цей кошик доходів складається з надходжень, що збираються на певній території, від таких податків і зборів: прибутковий податок з громадян, державне мито, плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, надходження від адміністративних штрафів за місцем вчинення правопорушення (окрім штрафів ДАІ).
Структура доходів кошика не є випадковою —  це передусім податки та збори, що стягуються за місцем проживання (щоправда, на сьогодні прибутковий податок  в Україні ще неповністю відповідає цьому критерію, однак ця його вада має бути відкоригована майбутнім Податковим кодексом). Один із кардинальних принципів публічних фінансів полягає в тому, що лише податки, які сплачуються місцевими жителями, повинні використовуватися для фінансування, бодай часткового, суспільних послуг, що надаються цим місцевим жителям. Номенклатура таких податків відповідає міжнародній практиці і засвідчує чіткий взаємозв’язок між величиною і місцем сплати податку та рівнем послуг, що їх отримує за ці кошти платник податку, який водночас є і виборцем. Місцеві платники податків значно більшою мірою схильні цікавитися видатковими рішеннями місцевої влади і відстежувати їх, коли вони знають, що ці рішення здійснюються головним чином коштом сплачуваних ними податків.
Частина, а саме 25 % прибуткового податку з громадян, стягненого на території області чи Автономної Республіки Крим, спрямовується на часткове фінансування діяльності обласних бюджетів та республіканського бюджету Автономної Республіки Крим. Окрім того, держава встановлює додатковий алгоритм розподілу прибуткового податку з громадян для бюджетів міст районного значення, села та селища, з одного боку, та районних бюджетів, з іншого, у розмірі 25:50 (решта 25 — зараховуються до обласного бюджету) [12].
Рівень  бюджету місцевого самоврядування Норматив  відрахувань від прибуткового податку  з громадян
До  бюджету м. Києва та м. Севастополя 100 % загального обсягу податкових надходжень, що справляються на даній території
До  бюджетів міст республіканського (АРК) та обласного значення 75 % загального обсягу податкових надходжень, що справляються на даній території
До  бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань 25 % загального обсягу податкових надходжень, що справляються на даній території
Рис. 6. Алгоритм розподілу прибуткового податку з громадян
Інші  доходи з «кошика», визначені ст. 64 Бюджетного кодексу, у повному  обсязі використовуються для фінансування бюджетів територіальних громад. Таким  чином, кожен орган місцевого  самоврядування матиме доступ до набору доходів, зібраних у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, обсяг яких може виявитися достатнім або недостатнім для фінансування делегованих видаткових повноважень. Там, де він виявиться недостатнім, — решту забезпечать трансферти.
Бюджети міст Києва та Севастополя одержуватимуть 100 % обсягу кошика доходів, визначеного статтею 64 Бюджетного кодексу.
Від районів вимагається залишати бюджетам територіальних громад щонайменше 25 % прибуткового податку з громадян, які працюють (а у майбутньому — які проживають) на території міст районного значення, сіл та селищ. Такий алгоритм розподілу найперспективнішого джерела наповнення бюджетів місцевого самоврядування покликаний забезпечити певну дохідну незалежність бюджетам таких міст, сіл та селищ.
На  фінансування видаткових повноважень, що не унормовуються, а отже, фактично є власними і властивими місцевому самоврядуванню, місцеві бюджети скеровують надходження від місцевих податків та зборів, податку на прибуток підприємств комунальної власності, 75 % надходжень від плати за землю (60 % — для бюджетів міст районного значення, сіл та селищ), а також інших порівняно незначних дохідних джерел. Прикметним є те, що вищенаведені джерела та збори не включаються до «головного» кошика доходів і, таким чином, виводяться з бази обрахунку трансфертів. Іншими словами, кожна «нарощена» гривня місцевих доходів не «витісняє» автоматично, як це відбувалось нещодавно, гривню трансфертів. Усі інші, крім згаданих вище, дохідні джерела мають використовуватися на фінансування видатків державного бюджету [12].
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.