На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Шляхи вдосконалення використання безготвкових розрахункв на сучасному етап розвитку економки України

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ
     Безготівкові  розрахунки - це система грошових розрахунків, які проводяться без участі готівки, тобто у сфері безготівкового грошового обороту, шляхом перерахування банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог.
     Безготівкові  розрахунки мають багато переваг  перед готівковими розрахунками, зокрема: не потрибують значних витрат на їх здійснення, проводяться скоріше, можуть застосовуватися великі суми грошей і т.д.
     Ефективність  функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта господарювання зокрема, залежить від організації  безготівкових розрахунків у  господарському обороті.
     Актуальність  теми обумовлюється необхідністю швидких, якісних та безперервних розрахунків, як між окремими підприємствами країни, так і між різними державами. Зрозуміло, що ці розрахунки не можуть проводитися готівкою, не тільки тому, що це не практично, але й тому, що безготівкові розрахунки – це ефективно, надійно, зручно. Розумна організація  безготівкового обігу – це запорука надійної і безперебійної роботи будь-якого підприємства чи фірми.
     В роботі розглянуті питання складу та основам організації безготівкових  розрахунків в Украйні, а також  особливості функціонування різних видів безготівкових розрахунків.
     Об’єктом  дослідження є процес розвитку безготівкових  розрахунків в Україні.
     Метою даної роботи є обґрунтування  теоретичних основ організації безготівкових розрахунків, а також розкриття проблем та основних напрямків підвищення якості структури безготівкового платіжного обороту, пошук шляхів, щодо вдосконалення системи електронних масових платежів.
     Для дослідження поставленої мети в роботі вирішені такі завдання, як: вивчення умов та принципів організації безготівкових розрахунків в Україні; аналіз основних форм безготівкових розрахунків; розглянуто нові форми безготівкових розрахунків; проаналізувати проблеми і перспективи організації безготівкових 
розрахунків.

      Теоретичною і методологічною основою дослідження  послужили закони та постанови Верховної  Ради України, нормативні акти і інструкції Національного банку України. Для  більш повного розкриття даної  теми в роботі були використані джерела  таких авторів О.В.Васюренка, А. М. Поддєрьогіна, Р.Коцовської, В.І.Міщенка, А.М.Мороза, В.Ричаківської, В.А.Ющенка та інші.
 

     
Розділ  I: Основи організації безготівкових розрахунків в Україні.
      Поняття, принципи та система безготівкових розрахунків.
   Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим  грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків  досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також  заінтересована держава — не тільки з погляду економного  витрачання коштів, а й з  погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.
   Зараз, коли Україна стала ринковою державою, безготівковим формам розрахунків і розрахункам взагалі стали приділяти багато уваги як в юридичній літературі так і в законодавстві України.
   У розвинутих країнах готівка становить  незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень в економіці  готівковий оборот займає близько 35% усього грошового обороту (див. Додаток 1).
     Безготівоквий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх.
     Безготівкові  розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.
     Між готівковою і безготівковою формами  розрахунків існує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану  продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в  установленому порядку в банківській  установі готівку для виплати  заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У  цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.
     Безготівкові  розрахунки слід розглядати як цілісну  систему, яка включає:
— класифікацію розрахунків;
— організацію  розрахунків;
— форми  відповідних документів;
— взаємовідносини  платників з банками.
     У класифікації безготівкових розрахунків  слід розрізняти:
— розрахунки за товарними операціями;
— розрахунки за нетоварними операціями.
     Розрахунки  за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.
     Розрахунки  за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.
     Відповідно  до територіального розміщення підприємств (покупців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.
     Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.
     Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.
     Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.
     За  економічним змістом організація  безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській  установі.
     Розрахункові  документи готує постачальник або  платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових  розрахунків (залежно від форми  розрахункового документа).
     Безготівкові  розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження  грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.
     Безготівкові  розрахунки між підприємствами, організаціями  та установами всіх форм влсності,  підприємствами без створення юридичної  особи і фізичними особами  здійснюються у національній валюті України через банки. Кошти з рахунка кліента списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягуванння та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не  допускається.
     Господарські  суб’єкти самостійно обирають форми  розрахунків та вказують їх при укладенні  договорів.
     Правові основи організації безготівкових  розрахунків у господарському обороті  регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України  виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у  народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.
     За  часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків  повинна активно сприяти вирішенню  таких завдань:
     — удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;
     — підвищення відповідальності підприємств  за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;
     — зміцнення договірної дисципліни;
     — прискорення обороту оборотних  коштів.
     Принципи  безготівкових розрахунків - це вихідні  положення які визначають конкретний економічний зміст способів і  форм розрахунків.
     Виділяються такі основні принципи організації  безготівкових розрахунків:
1. Грошові  кошти всіх господарських суб’єктів  (як власні, так і залучені) підлягають  обов’язковому зберіганню на  розрахункових, поточних  та інших  рахунках в установах банків.
2. Грошові  розрахунки і платежі підприємств  (організацій) усіх форм власності  здійснюється через установи  банків, як правило, в безготівковому  порядку за документами, що  передбачені правилами проведення  цих розрахунків. Готівкові розрахунки  характерні лише для невеликих  за сумою міжгосподарських платежів  і обмежених витрат на внутрішньо господарські потреби.
3. Розрахунки  з покупцями за товарно-матеріальні  цінності і послуги проводяться, як правило, після випуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну видпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.
4. Платежі  за товари і послуги з рахунка  підприємства здійснюються, як правило,  за згодою (акцептом) платника (власника  рахунка) після перевірки виконання  постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору  платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.
5. Безготівкові  розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного).
6. Зарахування  коштів на рахунок одержувача  відбувається після списання  відповідних грошових сум з  рахунка платника. Банк зобов’язаний  проконтрулювати ці рахунки, щоб  попередити зловживання, що мають  місце під час оплати безтоварних  документів. Якщо буде встановлено  факт подання в банк безтоварних  розрахункових документів, то банк  зобов’язаний стягнути штраф  з  підприємства (організації), яке  виписало такий документ.
7. Постачальники   і покуці (споживачі) мають право  вільного вибору форми безготівкових  розрахунків і способу платежу,  що узгоджується при укладанні  договорів поставок або договорів  підряду. 
     В системі юридичних і економічних  наук виділяється таке поняття, як спосіб безготівкових розрахунків.
     Спосіб  платежу у вузькому розумінні  характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.
     У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб’єкти використовують два основних способи платежу:
—  перерахування  коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних  записів щодо них.
—  зарахування  взаємних вимог платника і одержувача коштів.
     У сучасній кризовій економіці України  на перший план виходить такий спосіб платежу, як - попередня оплата (гроші  перераховуються одержувачеві до идвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих  послуг.
     В умовах платіжної кризи зростає  значення способу розрахунків на основі здійснення - заліку взаємної заборгованності. Розрахунки засновані на заліку взаємозаборгованності платників, - це розрахунки, за якими взаємозобов’язання господарський суб”єктів один до одного погашаються  рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямим перерахуванням грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між двома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства.
     При заліку взаємозаборгованності використовуються постійно діючі та разові зарахування  вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємозаборгованності  ведуться на основі угоди між підприємствами; сторони і порядок розрахунків  погоджуються з установами банків, що обслуговують дані підприємства.
     Безготівкові розрахунки в своїй цілісності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного відособленого об’екта економічних відносин, а відповідно й окремого дослідження економічної науки.
     Завдання  економічної науки полягає в  тому, щоб науково відображаючи й  обгрунтовуючи практику безготівкових  рахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні  рекомендації щодо вдосконалення і  раціональної зміни системи безготівкових  розрахунків.
     Оскільки  безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського  обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових  документів та вчасністю іх проходження.
 


1.1 Види безготівкових розрахунків.
   У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових  розрахунків:
- платіжними  дорученнями;
- платіжними  вимогами-дорученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- платіжними  вимогами;
- інкасовими  дорученнями.
   1) Згідно з Положенням “Про безготівкові розрахунки” в господарському обороті  України, поширеною правовою формою безготівкового розрахунку є платіжне доручення.
   Платіжне  доручення це документ, який містить наказ платника банку про списання з його рахунку певної суми та перерахування її на рахунок одержувача (рис. 1.1)
       
     Рис. 1.1 «Схема розрахунків платіжними дорученнями».
   Розрахунки  платіжним дорученням - одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків  у господарському обороті України. Позитивною рисою розахунків із застосуванням платіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широко застосовується в розрахунках за найрізноманітними платежами.
   Технологія  розрахунків платіжними доученнями полягає в тому що банк платника списує зазначену у доручені суму з рахунка платника і зараховує  її на рахунок постачальника.
   Платіжні  доручення в Україні застосовуються при розрахунках за поставлені товарно-матеріальні  цінності і надані послуги, для попередньої  оплати товарів і посллуг, внесення авансових платежів у випадках, передбаченних  чинним законодавством, погашення кредиторської  заборгованності постачальником за раніше одержані товари і послуги. Крім того, підприємства й організації  розраховуються платіжними дорученнями  при здійсненні нетоварних операцій: розрахунків із державним бюджетом, органами соціального страхування  тощо.
   Усі примірники платіжних доручень мають  бути ясно і чітко оформлені. Доручення  приймаються до виконання банками  протягом 10 календарних днів з дня  виписки. День заповнення платіжного доручення  не враховується.
   2) Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить: по-перше, вимогу постачальника (одержувача коштів)     до покупця (платника) на підставі надісланих йому (покупцеві), обминаючи банк, документів оплатити вартість  відвантажених товарів, виконаних робіт і наданих послуг; по-друге, доручення покупця (платника) своєму банкові оплатити вказані документи, перерахувати відповідну грошову суму постачальникові. Отже, платіжна вимога-доручення є  найбільшим розрахунковим документом, який складається з двох частин, кожна з яких відображає специфіку двох розрахункових документів:
    —  верхня частина - особливості платіжної  вимоги;
    —  нижня частина - особливості платіжного доручення.
  На рисунку 1.2 поетапно відображено процес розрахунків платіжними вимогами-дорученнями.
 
Рис. 1.2 «Схема розрахунків платіжними вимогами-дорученнями».
  Вимога-доручення  заповнюється одержувачем коштів і  надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.
  З метою забезпечення гарантованої прискореної  доставки платникам вимог-доручень вам передаються у комплекті  з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставку згідно з  договором (угодою) продукцію (виконанні  роботи, надані послуги, тощо).
  На  мою думку, саме ця правова форма  розрахунків найнадійніша для підприємницьких  стосунків і одночасно для  банку. Справа не в тому, що бланк, розробленний банком складається з двох частин, а тому, що виписана вимога на оплату не подається в банк попередньо, бо це забирає час, а подається  безпосередньо платнику-покупцеві. Банківські правила рекомендують для  прискорення доставки вимог-доручень платникам передавати їх у комплекті  розрахункових та розвантажувальних  документів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, передбачені  договором.
  Позитивним  моментом даної форми безготівкових  розрахунків є те, що при використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб’єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків у  зв’язку з тим, що розрахункові документи  пересилаються постачальником платника, обминаючи банк. Проте, незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями, ця форма безготівкових розрахунків  є малопоширеною. Недоліком розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень є відсутність гарнтії платежу. Невчасна оплата рахунків платниками, відмови від акцепту сповільнює рух грошових коштів.
  3) Чек — письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред’явнику чека відповідну грошову суму.
  У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для  отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.
    Розрахунковий чекце документ, який містить доручення чекодавця (платника) банка про перерахування з його рахунку певної суми грошей на рахунок чекодержателя (одержувача) при здачі ним чека в банк.
   
    Рис. 1.3 «Схема розрахунків чеками».
   Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.
   Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця — звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов’язок банку — виконати цю вимогу, виходячи з угоди між  банком і клієнтом. Відповідно до чекової  угоди клієнту дозволяється використовувати  його власні, а також залучені кошти  для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чека.
   Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного  платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється  законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов’язань перед кредитором. Зобов’язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.
   Чекова  форма розрахунків має певні  переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків  і надходження коштів на рахунок  постачальника, що сприяє зменшенню  дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків  є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків  чеками на велику суму; складність оформлення чека.
   4) Найширше розповсюдження у сучасних умовах набула акредитивна форма розрахунків.
    Акредитивце розрахунковий документ, який містить доручення банка платника банку одержувача оплати товар (послуги) лише при виконанні одержувачем умов, вказаних в акредитиві (рис. 1.4).

Рис. 1.4 «Схема розрахунків акредитивами».
   Акредитив - це  специфічна форма безготівкових  розрахунків, при яких одна установа банку доручає іншій провести за рахунок спеціально заброньованих  для цього  грошових коштів  оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги. При розрахунку акредитивом банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов”язаний:
    —  виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
    —  надати повноваження іншому  (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Ці два види операцій є головними  акредитивними операціями.
   Отже, при розрахунках акредитивами платіж виконує банк постачальника  за рахунок  коштів, спеціально заброньованих для  цієї мети  в банку платника. Умови  та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником  акредитива. Акредитиви можуть бути депопоновані у банку платника (банку-емітенті) і в банку постачальника (бенефіціара).
   Положення про  безготівкові розрахунки в народному  господарстві України передбачають відкриття покритих і непокритих акредитивів.
   Покритим(депонованим  у банку постачальника або  банку платника) вважається акредитив, при відкритті якого банк-емітент  перераховує кошти платника або  надану йому позичку, в розпорядження  виконуючого банка на окремий  балансовий рахунок - “акредитиви” на весь строк дії зобов”язання банку-емітента. Покриті акредитиви застосовуються у випадках, коли між банком-емітентом  і виконуючим банком немає кореспондентських  відносин.
   Непокритий  акредитив може відкриватися, при  встановленні між банками кореспондентських  відносин, у виконуючему банку  шляхом надання йом права списувати  суму акредитива з рахунку банка-емітента. Ніякого договору гарантії жоден  банк не укладає. Відкриття банком-емітентом  непокритих гарантованих акредитивів  у банку постачальника здійснюється за домовленністю постачальника і покупця відповідно до умов кореспондентських відносин їх банків.
   Акредитиви  ще поділяються на відзивні та безвідзевні .
   Відзивний - акредитив, який може бути змінений або  анульований банком-емітентом без  попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотриманя умов, передбаченних договором, дострокової  відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).
   Безвідзивний - акредитив, який може бути змінений або  анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
   Розрахунки  акредитивами широко використовуються в міжнародних економічних відносинах.
   Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту  платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги; однак, з другого  боку, вона сповільнює обіг (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування  покупцем певної грошової суму ще до того, як здійснений сам акт куплі-продажу  товарно матеріальних цінностей. Форма  розрахунків за акредитивами у наших  умовах є засобом адантації системи  безготівкових розрахунків до нових  ринкових відносин в умовах  кризової економіки. На жаль, акредитивна форма  розрахунків у господарському обороті  Україн обмежена і не дає належного  економічного ефекту.
   5) Вексельна форма розрахунківце розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з від- 
строчкою платежу, які оформлюються векселем.

   Вексель — це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.
   За  своєю суттю вексель є абстрактним  борговим зобов’язанням. Його абстрактність  полягає в тім, що він не обумовлений  попереднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань.
   Векселі на основі взаємної довіри суб’єктів  ринкових відносин функціонують в обігу  як розрахунковий засіб, боргове  зобов’язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу  векселів у порівнянні з іншими цінними  паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби  в готівці, зменшують витрати  грошового обороту і прискорюють  його. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.