На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Практичн рекомендацї щодо виховання культури сплкування

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Теоретичні засади формування культури спілкування старшокласників…………………………………………………………………5
      Сутність та компоненти культури спілкування…………………………..5
      Культура спілкування як засіб гуманізації стосунків між учнями……...9
      Психолого – педагогічні особливості старшокласників………………...12
      Особливості стосунків у молодіжному середовищі……………………...17
      Особливості формування, саморозвитку культури спілкування старшокласника …………………………………………………………….20
Висновки  до першого розділу………………………………………………...24
Розділ 2. Практичні рекомендації щодо виховання культури спілкування...25
      Аналіз цілеспрямованої роботи з формування культури спілкування у досвіді вчителів……………………………………………………….……25
      Пропозиції до вчителя та учня……………………………………………28
Висновки  до другого розділу…………………………………………………32
Висновки………………………………………………………………………..33
Список  використаних джерел……………………………………………….35 
Вступ
      Актуальність  теми:
      Проблема  виховання людини взагалі та виховання  культури спілкування, зокрема, є однією із значущих на даному етапі розвитку системи освіти в Україні. Виховання сьогодні може та повинно бути зрозумілим не як «одно направлена передача досвіду від старшого покоління молодшому, але як взаємодія, співробітництво дітей та дорослих в галузі їх суспільного буття»[11,с.23].Саме в такій взаємодії формується загальна культура людини, культура спілкування.
     Культура  спілкування – частина культури поведінки людини у суспільстві. Культура людського спілкування  – це частка загальної моральної  культури особистості. Відсутність культури спілкування – свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово – це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє. Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу.
      У державних документах, в яких іде  мова про організацію навчально-виховного  процесу сучасних загальноосвітніх закладів наголошується на важливості морального виховання. У «Концепції національного виховання» зазначено, що «…важливе місце у системі національного виховання займає утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, любові, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчесностей. При цьому має вагу не тільки і не стільки просвітницька діяльність, скільки перетворення моральних знань, які набуває молодь у її переконання, стійкі моральні почуття та вчинки…»[14, c.29].«Організація спілкування як особливого виду діяльності, який надає вихованцям можливість пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і самого себе не лише вербально, а й шляхом обміну емоціями і почуттями…»[14, с.28]
      Проблему спілкування досліджувало ряд вчених: С.Л. Рубінштейна, А.А. Леонтьєва, А. А. Бодолаєва, І. А. Зимньої та інші. Для даної роботи вихідним означенням спілкування є положення І. А. Зимньої про те, що «спілкування представляє собою форму суспільно-комунікативної діяльності, де «вербальне спілкування» є специфічною людською формою взаємодії членів суспільства.
      Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні культури спілкування учнів. Тобто показати, як необхідно виховувати у дитини культуру спілкування та які особливості формування її у старшій школі.
      Для досягнення мети поставлені такі основні  завдання:
    Визначити сутність, компоненти культури спілкування;
    Розкрити особливості формування, саморозвитку культури спілкування старшокласників;
    Дослідити стан розроблення проблеми у практиці шкіл;
    Дати практичні рекомендації щодо формування культури спілкування для вчителів та учнів.
    Об’єкт дослідження – процес морального виховання школярів.
      Предмет дослідження – шляхи формування культури спілкування в учнів.
       Теоретичне  значення курсової роботи полягає в ретельному аналізі літератури і систематизації знань означеної нами проблеми. А також дослідження психолого – педагогічних особливостей старшокласників та їх стосунків у молодіжному середовищі.
       Практичне значення курсової роботи полягає у дослідженні сутності культури спілкування людини, особливостях формування культури спілкування у старшокласників, а також в аналізі цілеспрямованої роботи з формування культури спілкування у досвіді вчителів.
       На  мою думку дана курсова робота буде корисною для студентів при підготовці до практики як майбутніх вчителів, а також для викладачів шкіл.
 

       
Розділ 1. Теоретичні засади формування культури спілкування старшокласників 

      Сутність  та компоненти культури спілкування
 
       В наш час багато пишуть та говорять про так звану «кризу спілкування», зростаючу «некомунікабельність людей». Зміна матеріальних умов життя, умов освіти, швидке розповсюдження комп’ютерної мережі у всіх сферах та інших технічних засобах масової комунікації, розширення «дистанційного спілкування» - все це сприяє зміні форм спілкування, їх глибини та діапазону, ставлять питання про необхідність ціленаправленого виховання комунікативної культури людини, культури її мовної поведінки.
       Культура  означується як:
       а) спосіб життєдіяльності людини;
         б) певний історичний рівень розвитку суспільства, сил та здібностей людини, степінь суспільного, розумового та морального розвитку, наявна комусь;[13,c.245].
         Частиною суспільної культури людини є культура мовної поведінки. Культура мовної поведінки визначається як загальними нормами культури спілкування, так і конкретно соціальною роллю людини.
       Аналізуючи  культуру мовної поведінки, І. А. Зимня  виділяє п’ять основних компонентів:
    Культура мови як спосіб формування думки;
    Культура мовного етикету як стійких загальноприйнятих норм спілкування;
    Культура мови як засобів вираження думки;
    Соматична культура  - культура міміки, жестів і таке інше;
    Культура мислення.
       Характеризуючи  мовне, вербальне спілкування, І. А. Зимня виокремлює дві його суттєві  внутрішні характеристики. В якості першої виступає «репрезентативність» вербального спілкування. «Автор постулірує «соціальну та індивідуально – особистісну репрезентативність в самих процесах мовної діяльності»[9,c.14]. Соціально-суспільна репрезентативність зумовлюється тим, що спілкування завжди змістовне, здійснюється  в певних видах суспільної діяльності та відносинах. Одночасно з цим спілкування відображає індивідуально-особистісні особливості співрозмовників, їх професію, культурний рівень, вік, стать та ін. та виражає їх інтереси, потреби, смаки, схильності»[8,с.215]. Аналіз процесу спілкування та його продукту – тексту – дозволяє викрити  ті соціальні відносини, в котрі задіяні люди, які реалізують дане спілкування, та їх особистісні особливості.
       Друга важлива внутрішня характеристика спілкування, за     
І. А. Зимньою  – його «поліінформативність». «Суть її в тому, що мовне повідомлення, яке переказується в процесі вербального спілкування має складний комунікативно-предметний склад, який являє собою єдність змістовного, виразного та спонукaючого планів висловлення»[8,с.216].
       Розгляд психологічного складу змісту процесу спілкування та його основних характеристик свідчать про його многогранність та складність. Відповідно, складність та многогранність являють собою культуру спілкування. Відмітимо ще раз, що культура спілкування є складовою морального виховання людини, показником її загальної культури. Культура спілкування та комунікативна культура в узагальненому уявленні вміщує в себе культуру мови, язика, мислення, мовної поведінки (етикету), емоційну та соматичну культуру.
       Комунікативна культура визначає принципи поведінки, вона відображає систему цінностей, ідеали та норми. Отже, культура спілкування та комунікативна культура допомагає організації спілкування по встановленню контактів, їх розвитку, погодження, налаштовування та корекції для вираження своєї особи в творчій діяльності (художній, конструктивній, музичній, артистичній, літературній і інше.)
       Той факт, що спілкування володіє такою  характеристикою, як репрезентативність, означає, що в ньому знаходять відображення відносини співрозмовників: відносини вчителя до учня, відносини учнів до своїх викладачів, друзів, знайомих, родичів і т. д.. Ці відносини можуть бути най різноманітними: щирими, добродушними, нещирими, теплими, холодними, близькими і т. д.. Дослідження показують, що люди легше сприймають позицію тієї людини, до якої відчувають емоційне позитивне відношення (симпатія, дружба, любов) та, навпаки, не сприймають або сприймають з зусиллями позицію тієї людини, до якої відчувають емоційне негативне відношення (антипатія, ненависть і т.д.). Як відмічає А.А. Бодолаєва: «Самою важливою психічною складовою відносин є мотиваційно-емоційний компонент, який сигналізує про валентність відносин – позитивну, негативну, протирічну або нейтральну» [1, с.123]. Відносини передаються не тільки  вербальними засобами (зміною голосу, інтонації). В живому безпосередньому спілкуванні велику роль грає міміка, пантоміміка, погляд і таке інше. Механізм дії відносин на початковий процес спілкування виражається в тому, що неприязнь у відносинах робить особу сліпою до достоїнств партнера по спілкуванню та підштовхує її до недооцінки позитивних кроків з її боку, направлених на успішний підсумок спілкування. Так само неприязнь у відносинах провокує особу на поведінку, яка не веде до поглибленого взаєморозуміння співрозмовників, до установлення  справжнього співробітництва між ними. В той самий час відношення симпатії до партнера сприяє переважному фіксуванню у зовнішньому та внутрішньому обліку іншого учасника спілкування, в його поведінці позитивних характеристик та «працює» на створення загальної установки на взаєморозуміння, на максимальну успішність спілкування. В дослідженнях А. А. Бодолаєва встановлено, що якщо відносини учасників асиметричні, (якщо один з учасників спілкування проявляє до іншого велике кохання, а інший відчуває до свого партнера по спілкуванню неприязнь та навіть, може бути, ненависть), нормального спілкування не відбудеться. Скоріше за все зі сторони одного зі співрозмовників будуть спроби до справжньої міжособистісної взаємодії, а зі сторони іншого – або спілкування на формальному рівні, або грубі спроби поставити партнера по спілкуванню на місце, або відверте уникнення спілкування.
       Результатом спілкування, відповідно нормам культури, є взаєморозуміння партнерів. Мається на увазі, згідно А. Ю. Панасюку, п’ять умов, від яких залежать, чи будуть люди розуміти, що їм говорять: єдність термінології, облік рівня інтелекту, повнота інформації, логічність її викладення, увага (до того, про що говориться)[16,c.14].
       Додатково до цього А.Ю. Панасюк відмічає, що розуміння часто може блокуватися, якщо людина буде використовувати неадекватну інтонацію. Так, наприклад, якщо, співрозмовник буде говорити з обуренням або грубо, агресивно, тоді розуміння зі сторони слухача буде важким і навіть, може бути порушено так як слухач, можливо, буде сконцентрованим не на сенсі викладок , а на відносинах того що говорить до партнера спілкування. Часто люди розуміють те, що від них вимагається, але не виконують цього. Зрозуміти - це ще не означає прийняти. Необхідна згода обох партнерів спілкування. Необхідно також, щоб ваша позиція не суперечила якимсь основним поглядам та позиціям по даному питанню з вашим партнером спілкування. Щоб партнер прийняв вашу позицію, необхідно показати йому, що дії, які від нього очікуються, ні як не суперечать  його принциповим поглядам, а будуть також сприяти задоволенню яких-небудь потреб. Прагнути треба до того, щоб інтереси особи співпадали з інтересами інших людей, інтересами колективу, як відмічає А.Ю. Панасюк.
       Коренем успішного, відповідного нормам культури спілкування є повага, яка передбачає розгляд партнера по взаємодії як рівного собі та забезпечує такий тип контактів, який описується як «пристроїтися збоку», а не «знизу» або «зверху». Відношення такої модальності зумовлено можливістю здійснення діалогу та взаємодії з учнем як зі «значущим другом» та являє собою ціннісне відношення до учня. Повага до гідності інших – невід’ємна частина власної самоповаги. Вона базується не тільки на засвоєнні моральних правил поведінки, але і на самовихованні, намаганні здолати в себе  негативні риси та властивості, здібності контролювати власні дії та вчинки. Гарний викладач вміє не тільки працювати над собою, але і «повідомити своєму учню про можливості, які відчиняються перед ним, безграничного удосконалення, формувати здатність і силу іти вперед незалежно від зовнішніх обставин та матеріальної підтримки».
       Відмінною особливістю культури спілкування є участь міжособистісного зворотного зв’язку , яка передбачає безпосередній відзив  на думку, почуття, піклування  та проблеми іншої людини. Зворотний зв'язок встановлює  в спілкуванні ніби «струм»  співчуття, намагання зрозуміти іншу людину, розділити труднощі,  увійти у його становище  та відчути його проблеми  як свої особисті , тобто, іншими словами культура спілкування включає  в себе також емпатію.
       З усього вищезазначеного слідує, що культура спілкування або комунікативна культура – це складна багатопланова та багатогранна освіта, яка характеризує спілкування, головними компонентами якого є: культура прослуховування, культура вимови та емоційна культура. 

1.2 Культура спілкування як засіб гуманізації стосунків між учнями.
     В умовах будівництва незалежної України  ведуться пошуки виховної роботи національної школи. Головна мета виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді незалежно від національної приналежності і особистісних рис громадян Української держави, розвинутої духовності і фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
      Повноцінне  спілкування неможливе без співпереживання, без включення до свого внутрішнього світу цінностей, поглядів, почуттів іншого. Осмислюючи причини тих чи інших вчинків, поглядів, оцінок людей, особистість починає глибше осягати себе, свої чесноти та вади. Зіставляючи себе з іншими, людина збагачується осягненням складного внутрішнього світу людей , їхніх моральних якостей.
      Спілкування є однією з найфундаментальніших, найвищих особистісних і соціальних потреб людини, котра включається  в нього з моменту свого  народження. І хоч у перші роки життя спілкування має спонтанний характер, все ж спілкування з іншими людьми формує у дітей почуття довіри до тих, хто їх оточує,  надійності емоційного піднесення.
      Спілкування відбувається у  ході як навчальної, так і позаурочної діяльності. У процесі його, як правило, засвоює вироблені суспільством  норми поведінки, набуває нових знань, формує особистість. Але в школярів потрібно спеціально виховувати культуру спілкування.
      Оволодіння  мистецтвом спілкування включає  формування в учнів інтелектуальної, психологічної і соціальної здатності до налагодження контактів з іншими людьми та освоєння способів практичної реалізації цієї здатності. З метою опанування учнями навичок спілкування необхідно повідомити їм теоретичні знання відповідно до вікових можливостей та організувати на практиці їх взаємодію[4, c.27].
     Практика  спілкування може бути організована в різних формах: це участь у бесідах, рольових іграх, самостійне створення  учнями ситуацій спілкування.
      Головним  засобом спілкування є мова, слово. На жаль, спостереження за мовною культурою учнів шкіл країни засвідчують, що діти не завжди можуть сформулювати та правильно висловити власні думки. Мова їхня забруднена словами – паразитами, жаргонною лексикою: кумаріг, голімий, гніпой, понтовий тощо. Але за тим як володіє людина словом як засобом комунікації, нерідко роблять висновок про їх культуру й вихованість. Виховання культури мови органічно входить у формування володіти усною мовою. Це передбачає наявність у школярів великого запасу слів, образності і мовлення, формування здатності правильно сприймати те, що говорить інший учасник спілкування, і в свою чергу, достовірно, без спотворень передавати думки партнера своїми словами; вироблення вміння висловлювати суть почутого, коректно ставити запитання і стисло, точно, логічно формувати відповіді на запитання партнера.
      Це  завдання розв’язується завдяки  широкому залученні учнів до читання  дитячої літератури, а також переказування  змісту прочитаного, до регулярного  обговорення книг, кінофільмів, концертів, до декламування віршів, складання словників нових понять і термінів, до проведення ігор з добору слів на певну тему, до участі у бесідах, диспутах. 
      Важливим  є оволодіння мистецтвом підтримувати бесіду. Для цього треба навчити  школярів таких речей:відповідати  на питання зрозуміло, привітно, не соромлячись; ставити питання, які мають пряме відношення до теми розмови, висловлювати свою думку лише тоді, коли запитують, і уникати при цьому різкості й категоричності, , уважно й чемно слухати співрозмовника.
      Важливо також навчити дітей сперечатися. Традиційно суперечка закінчується образою, конфліктом. Але можна вирішувати цю справу мирним шляхом. Потрібно тільки знати правила ведення суперечки , треба зацікавити суперечника чимось;вміти його вислухати, запропонувати вирішення конфлікту; оцінити особистість товариша, його переваги. Суперечка зводиться до досягнення злагоди, взаєморозуміння, поваги до думки іншої людини.
     Велике  місце у формуванні розвитку в  учнів умінь, необхідних у спілкуванні  посідає рольова гра. Суть її як засобу володіння мистецтвом спілкування полягає в тому, що поставлене комунікативне завдання розв’язується партнерами в процесі імпровізованого розігрування певної ситуації, де вони виконують ролі окремих персонажів – її учасників. При цьому одна і та ж ситуація звичайно програється кілька разів, щоб учні могли виступити в різних ролях і запропонувати свої варіанти рішень, проаналізувати доцільність та життєвість поведінки кожного учасника. Рольова гра дає змогу школярам продемонструвати і простежити кілька індивідуальних варіантів із програвання однієї і тієї ж ролі у заданій ситуації. В результаті у них з’являється  можливість порівняти вимоги, що ставляться до виконання різних ролей у неоднакових ситуаціях, із власною поведінкою за аналогічних обставин[12,c.64].
     Процес  формування комунікативних умінь, необхідних школярам у сфері міжрольового спілкування, включає  кілька етапів: засвоєння стандартних прийомів поведінки, доведення їх застосування до автоматизму, розвиток імпровізації у використанні заданих прийомів і перенесення умінь із однієї ситуації  в іншу.
     Отже, важливо щоб учні ставилися до культури спілкування позитивно. Неможливо  примусити бути вихованим , якщо людина цьому чинить опір. Вихованість –  така якість, яку не можна примусово, штучно прищепити. Вона виростає лише в результаті власної роботи дитини над собою. Необхідно знати лише форми етикету. Існує також цілий ряд найбільш загальних вимог, що виражають основні норми поведінки в будь-якій сфері людського життя:ввічливість, скромність, тактовність, охайність, вихованість, доброзичливість. Усі вони пов’язані з увагою, добрим ставленням до оточуючих людей в міжособистісному спілкуванні. 

        Психологo- педагогічні особливості старшокласників
 
       Досить  часто, юність вважають бурхливою, об’єднуючи її в один період з підлітковим віком. Пошуки сенсу життя, свого місця в цьому світі можуть стати особливо напруженими. Виникають нові потреби інтелектуального і соціального порядку, задоволення яких стане можливим тільки в майбутньому; іноді – внутрішні конфлікти та труднощі у відносинах з оточуючими.
       Але не у всіх старшокласників цей  період виявляється напруженим. Навпаки, деякі з них плавно та поступово  просуваються до переломного моменту  в своєму житті, а далі відносно легко  включаються в нову систему відносин. Їм не властиві романтичні пориви, які звичайно асоціюються з юністю, їх тішить спокійний, впорядкований устрій існування. Вони більше цікавляться загальноприйнятими цінностями, в більшій степені орієнтується на оцінку оточуючих, спираються на авторитет. В них, як правило, добрі відносини з батьками, а вчителям вони практично не завдають клопоту.
       Тим не менше, при такій благополучному протіканні ранньої юності існують  і деякі мінуси в особистому розвитку. Діти менш самостійні, більш пасивні, іноді більш поверхневі у своїх прихильностях та уподобаннях. Взагалі вважається, що до повноцінного ставлення особистості призводять пошуки та сумніви, які характерні для юнацького віку. Ті, які пройшли через них, зазвичай в більшій мірі незалежні, творчо відносяться до діла, володіють більш гнучким мисленням, яке дозволяє приймати самостійні рішення в складних ситуаціях у порівнянні з тими, у кого процес формування особистості проходив в цей час легко.
       Зустрічається ще два варіанта розвитку. Це, по-перше, швидкі, скачкоподібні зміни, які завдяки високому рівню саморегуляції добре контролюється, не визиваючи різких емоційних зривів. Старшокласники рано визначають свої життєві цілі та наполегливо прагнуть до їх досягнення. Однак, при високій довільності самодисципліні в них слабше розвинені рефлексія та емоціональна сфера. Ще однин варіант пов’язан з особливо болісними пошуками свого шляху. Такі діти не впевненні у собі та себе погано розуміють. Недостатній розвиток рефлексії, відсутність глибокого самопізнання тут не компенсується високою довільністю. Діти імпульсивні, непослідовні у вчинках та відносинах, недостатньо відповідальні. Часто вони заперечують цінності батьків, але замість цього не в стані запропонувати нічого свого. Поринувши в доросле життя, вони продовжують метатися та довго залишається непорушними.
       Динаміка  розвитку в ранній юності залежить від ряду умов. Перш за все це особливості  спілкування із значущими людьми, які суттєво впливають на процес самовизначення. Вже  у перехідний від підліткового до юнацького віку період виникає особливий інтерес до спілкування з дорослими. В старших класах ця тенденція посилюється.
       При сприятливому стилі відносин в родині після підліткового періоду –  етапу емансипації від дорослих – звичайно поновлюються емоційні контакти з батьками, при чому на більш високому, свідомому рівні. По даним багато чисельних опитувань, які проводилися в Україні, старшокласники більш за все хотіли бачити в батьках друзів та порадників. Відповідаючи на питання: «Чиє розуміння для вас головніше за все, не залежно від того, як фактично розуміє вас ця людина?» - більшість хлопчиків на перше місце поставили батьків. Відповіді дівчат більш суперечливі, але для них батьківське розуміння досить важливе.  При відповіді на питання: «З ким би ти став радитися в складній життєвій ситуації?» - і хлопці і дівчатка поставили на перше місце мати, на другому місці у хлопчиків опинився батько, а у дівчаток – друг (подруга).  При всьому своєму прагненні до самостійності діти відчувають потребу в життєвому досвіді та допомоги дорослих; родина залишається тим містом, де вони відчувають себе найбільш спокійно та впевнено.
       З батьками обговорюється в цей  час життєві перспективи, головним чином професійні. З батьком уточнюються  найважливіші плани на майбутнє, намічуються  способи досягнення поставлених цілей, і, крім цього, аналізуються труднощі, пов’язані з навчанням. Діапазон питань, які обговорюється з матір’ю значно ширший: він включає крім планів на майбутнє задоволеністю ситуацією в школі та особливостями життя в родині. Життєві плани старшокласники можуть обговорювати з вчителями, та зі своїми дорослими знайомими, думка яких дуже важлива для них.
       Старшокласник відноситься до ближнього дорослого  як до ідеалу. В різних людях він  цінує різні якості, вони виступають для нього як еталони в різних галузях – в області людських відносин, моральних норм, в різних видах діяльності. До них він немовби приміряє своє ідеальне «Я» - яким він хоче стати і бути в майбутньому. Як показали наші опитування, 70% старшокласників «хотіли бути такими людьми, як їх батьки», 10% хотіли бути схожими на батьків «де в чому»[21,c.28].
       Відносини з дорослими, хоч і становляться більш довірливими, зберігають певну  дистанцію. Зміст такого спілкування  особистісне значиме для дітей, але це не інтимна інформація. Крім цього, в спілкуванні з дорослими їм не обов’язково досягати глибокого саморозкриття, відчувати реальну психологічну близькість. Ті погляди та цінності, які вони отримують від дорослих, потім фільтруються, можуть відбиратися та провірятися в спілкуванні з однолітками – спілкуванні «на рівних».
       Спілкування з однолітками також необхідне  для встановлення самовизначення в  ранній юності, але воно має інші функції. Якщо до довірливого спілкування  з дорослими старшокласник удається досить часто в проблемних випадках, коли він сам відчуває труднощі в  прийнятті рішень, які пов’язані з його планами на майбутнє, тоді спілкування з друзями залишається інтимно – особистісним, сповідальним. Він також, як і в підлітковому віці, заохочує іншого до свого внутрішнього світу – до своїх почуттів, думок, інтересів, захоплень. З найкращим другом (подругою) обговорюються випадки найбільших розчарувань, які переживає в даний час, відносини з однолітками – представниками протилежної статі. Зміст такого спілкування – реальне життя, а не життєві перспективи; інформація, яка передається другу дуже таємна. Спілкування потребує взаєморозуміння, внутрішньої близькості, відвертості. Воно засновано на відношенні до іншого як до самого себе, в ньому розкривається особисте реальне «Я». Воно підтримує само прийняття, самоповагу[21,c.31].
       Юнацька дружба унікальна, вона займає виключне положення в ряду інших прив’язаностей. Однак потреба в інтимності в  цей час практично ненаситна, задовольнити її досить важко. Підвищуються вимоги до дружби, ускладнюються її критерії. Юність вважається привілейованим віком дружби, але самі старшокласники вважають справжню дружбу досить рідким явищем. Як з’ясувалося при опитуванні, тільки  33% хлопчиків з випускних класів вважають, що «справжня дружба серед одноліток зустрічається досить часто».
       Емоційна  напруга дружби знижується при появі любові. Юнацька любов включає в себе дружбу, в той самий час вона передбачає більшу степінь інтимності, ніж дружба. Після награних, як правило, захоплень в підлітковому віці (хоча іноді можуть бути досить серйозні винятки), може з’явитися перша справжня закоханість.
       Старшокласники, уявляють собі, якими вони будуть в  близькому вже дорослому житті, очікують приходу глибокого, яскравого  почуття. Особливо важливо це зараз, оскільки в останнє десятиліття  для них значно збільшилася цінність створення родини.
       Юнацькі мрії про кохання відображають перш за все потребу в емоціональному теплі, розумінні, душевної близькості. В цей час досить часто не співпадають  потреби в саморозкритті, людської близькості та чуттєвості, пов’язана  з фізичним  доросленням. Як пише І.С. Кон, хлопчик не любить жінку, до якої він відчуває потяг, і його не тягне до жінки, яку він любе.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.