На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Особливост банквського кредитування малого бзнесу

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………….3
    Економічна характеристика та суть банківських програм по кредитуванню малого бізнесу………………………………………………..5
    Механізм здійснення банківського кредитування малого бізнесу……….20
    Оцінка кредитування малого бізнесу банками України…………………..32
    Загальний аналіз кредитування суб’єктів малого бізнесу комерційним банком на прикладі ВАТ АБ "Укргазбанк"………………………………..38
    Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні та шляхи їх вирішення…………………………………………………………………….45
Висновки……………………………………………………………………………52
Список  використаних джерел……………………………………………………..55
Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Актуальність  теми. В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів суб`єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв`язувати проблеми кризової економіки України, стимулювати розвиток конкуренції та сприяти економічному зростанню.
     Малий бізнес створює 65-80 % валового національного продукту, забезпечує ринкову конкуренцію, наслідком якої є висока якість товарів і найповніше задоволення потреб споживачів. В малому бізнесі зайнято близько 70% робочих місць. Проте, порівняно з іншими країнами, Україна має набагато гірші не тільки якісні, а й кількісні показники розвитку малого бізнесу.
     Справа  в тому, що значення малого та середнього бізнесу в економіці дуже велике. Без цієї сфери ринкова економіка не буде функціонувати та розвиватися. Становлення та розвиток цієї сфери є однією з головних проблем економічної політики в умовах переходу від адміністративно-командної економіки до нормально функціонуючої ринкової.
     Отже, сфера малого та середнього бізнесу в ринковій економіці є ведучим сектором, який визначає темпи економічного росту, структуру та якість валового національного продукту.
     Беззаперечно  те, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові  кошти, які повинні бути спрямовані в найбільш привабливі сфери бізнесу. Але за сучасних умов нелегко відшукати такі ресурси підприємствам будь-якої галузі.
     Застосування кредиту є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, ритмічної роботи підприємств різних галузей народного господарства, зокрема малого бізнесу. Тим більше, що кредит потрібен вже існуючому підприємству. 

     Мета  і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження процесу надання кредитів комерційними банками суб'єктам малого бізнесу. Завданням виступає аналіз програм, які пропонують комерційні банки суб’єктам малого підприємництва, виявлення недоліків (на основі аналізу роботи ВАТ АБ "Укргазбанк", зокрема кредитного відділу) та пропозицій щодо їх усунення або запобіганню, а також аналіз проблем надання кредитів суб’єктам малого підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення.
     Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступають банки України і, зокрема, конкретна банківська установа – ВАТ АБ "Укргазбанк". Предметом дослідження є кредитні відносини банківських установ з одного боку та малого підприємства з іншого; теоретичні і практичні питання організації банківського кредитування малого бізнесу.
      Методи  дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження були використані Закони України, нормативні та інструктивні матеріали НБУ та ВАТ АБ "Укргазбанк". Проводяться дослідження вітчизняного досвіду щодо формування фінансових ресурсів підприємств малого та середнього бізнесу за рахунок банківського кредиту та зіставляється з досягненнями зарубіжних країн. Застосовуються прийоми динамічних порівнянь, графічного зображення даних.
        Методичну базу дослідження складають методи, прийоми і інструменти статистики: збір і угрупування статистичних даних; сучасні методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємств.
      Практична цінність одержаних  результатів дослідження. На конкретному прикладі ВАТ АБ "Укргазбанк" в роботі буде розглянуто взаємовідносини малих підприємств з банками, включаючи програми кредитування малих підприємств установою банку, оцінку кредитоспроможності позичальника та методи забезпечення кредитів. Одержані результати можуть бути використані банківськими установами при наданні кредитів, при аналізі кредитоспроможності, а також удосконаленні процесу кредитування підприємств малого і середнього бізнесу.
    Економічна характеристика та суть банківських програм по кредитуванню малого бізнесу
 
     Кредит  і кредитні відносини є невід’ємною  складовою економічної системи  України. Сфера кредитування безпосередньо  пов’язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб’єктів, кредит опосередковує зв’язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням. Більш того, діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
     З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в  грошовій або товарній формах), що надається  на умовах повернення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.
     Кредитні  відносини – це відособлена частина  економічних відносин, пов'язана  з наданням вартості у позику і  поверненням її разом із певним відсотком.
     Кредитні  відносини поєднують у собі дві  підсистеми: кредитно-грошові відносини  та кредитно-товарні відносини. Тобто  у позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і у товарній формі.
     Кредитні  відносини виникають і діють  між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника – задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.
     Незважаючи  на те, що сьогодні більшість вітчизняних  економістів розглядає кредит як економічні відносини, в статті 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» подано таке його визначення:
     Банківський кредит – грошові кошти в національній чи іноземній валюті, що надаються  кредитодавцем позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості і цільового використання (тобто кредит ототожнюється з грошима, які виконують абсолютно інші, не властиві кредиту функції). Звідси випливає, що кошти банківського кредиту після його надання позичальнику є його власністю.
     Однак практика засвідчує інше: позичальника із самого початку обмежують у правах користування позикою: по-перше – її терміном, по-друге – умовою цільового використання. Наявність зазначених обмежень не дає підстав вважати надані на певний час (позичені) кошти власністю позичальника.
     Варто зупинитися ще на одному визначенні кредиту, наведеному в статті 2 нового Закону України «Про банки і банківську діяльність»: «Банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми».
     Кредитування  – це кредитний процес, що включає  сукупність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридичною основою системи кредитування є кредитний договір, який передбачає виникнення певних обов’язків кожної із сторін.
     Об’єктом  кредитних відносин – є вартість, яка надається в позику з метою  отримання прибутку.
     Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є: виробничі  запаси (сировина, основні й допоміжні  матеріали, запасні частини, паливо, інструмент); незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо); готова продукція і товари; платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.
     Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.
     Сутність  кредиту як економічної категорії  виявляється в його функціях. У  розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції:
     а) перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками за умови повернення між підприємствами і госпорганами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва.
     б) функція заміщення полягає в  заміні кредитом готівки в платіжному обороті, тобто в тому, що за допомогою  кредиту утворюється можливість підприємствам і установам здійснювати  розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу та з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунку платника на рахунок одержувача грошей. Заміщення готівки в платіжному обороті кредитними грошима дозволяє скоротити витрати держави на виробництво й обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками й одержувачами грошей, а також обертання коштів.
     в) важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулююча функція  кредиту. Сам зміст кредитування спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.
     г) контрольна функція кредиту полягає  в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об'єктом кредиту (позиченою вартістю) так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості, тобто контролює лише об'єкт кредитних відносин.
     Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.
     Існують також і специфічні причини виникнення кредитних відносин, пов’язані з необхідністю забезпечення безперервного процесу відновлення. До них відносять сезонний характер окремих виробництв, розбіжності між накопиченням коштів та їх витрачанням на підприємстві, відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних фондів підприємств.
     З браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.
     У процесі кредитування підприємств  насамперед ураховуються індивідуальні  особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот.
     Використання  різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.
     В залежності від ознаки, покладеної в основу класифікації, виділяють  чимало форм, видів та типів кредитів.
     Розглянемо  найбільш важливі види кредиту:
     Банківський кредит – це економічні, кредитні відносини  між банками і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і  використання позикових коштів.
     Види  банківського кредиту
  Кредити, які надаються банками, поділяються: 

       За строками користування:
      - короткострокові - до 1 року,
      - середньострокові - до 3 років,
      - довгострокові - понад 3 років. 

       За забезпеченням:
      - забезпечені заставою (майном, майновими  правами, цінними паперами);
      - гарантовані (банками,фінансами  чи майном третьої особи);
      - з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
      - незабезпечені (бланкові). 

       За ступенем ризику:
      - стандартні кредити;
      - кредити з підвищеним ризиком; 

       За методами надання:
      - у разовому порядку;
       - відповідно до відкритої кредитної лінії;
      - гарантійні (із заздалегідь обумовленою  датою надання, за потребою, із  стягненням комісії за зобов'язання). 

       За строками погашення:
      - водночас;
      - у розстрочку;
      - достроково (за вимогою кредитора,  або за заявою позичальника);
      - з регресією платежів;
      - після закінчення обумовленого  періоду (місяця, кварталу)
     Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між  двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
     Лізинговий  кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
     Іпотечний кредит – це особливий вид економічних  відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.
     Споживчий кредит – кредит, який надається  тільки в національній грошовій одиниці  фізичним особам-резидентам України  на придбання споживчих товарів  тривалого користування та послуг і  який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
     Державний кредит – це сукупність кредитних  відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу  випуску (придбання) позик.
     Короткострокові кредити – до одного року – можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити - до 3 років - можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові - понад 3 роки - можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо [23].
     У західній банківській практиці виділяють  позики до запитання (онкольний кредит), що повертаються позичальниками на першу  вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотку за онкольним кредитом нижчі  ніж за строковими позичками.
     У світовій банківській практиці найпоширенішими  схемами надання позик є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлювальний) кредит та овердрафт. Кредитна лінія  – оформлена договором згода  банку надавати позичальникові кредити  протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування. Це перспективний вид банківської позики. Клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди.
     Револьверний  кредит – це позика, що надається банком клієнтом в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Це багаторазово поновлювальний кредит. Відбувається постійне відновлення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта, який неодноразово позичає і повертає борг.
     При овердрафті банк у межах узгодженого  ліміту проводить платежі за клієнта  на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку.
     Із  від'ємного залишку на рахунку позичальника банк стягує відсоток як за звичайний кредит.
     Видача  банками кредитів суб'єктам підприємницької  діяльності здійснюється при дотриманні таких принципів: забезпеченості, повернення; терміновості; оплати і цільового використання.
     Принцип забезпеченості кредиту означає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку під заставу вартість майна, яке в нього є, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо.
     Повернення  кредиту означає, що одержані господарюючим  суб'єктом позичені кошти повинні  бути повернені банку в строк, визначений у кредитному договорі. Повернення кредиту забезпечується безперервністю процесу кругообігу коштів і переходом їх у завершальній стадії в грошову форму.
     Принцип терміновості кредиту полягає в  тому, що позики підприємству видаються  на чітко визначений термін, передбачений у договорі, по закінченні якого вони повинні бути повернені.
     Платність кредиту полягає в тому, що позики установи банків видають господарюючим  суб'єктам за визначену оплату, яка  називається відсотком. Розмір оплати за кредит і порядок її сплати встановлюються банком у залежності від ступеня кредитного ризику, поданого забезпечення, рівня облікової ставки НБУ, рівня оплати за кредитні ресурси, рівня інфляції та інших факторів.
     Цільовий  характер використання кредиту передбачає вкладення позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Зокрема, чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонд.
     Таким чином, роль кредитних відносин в економіці залежить від стану самої економіки. В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Кредит є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки.
     Розвиток  малого підприємництва з часу здобуття Україною незалежності більш або  менш активно проголошувався державою як один із пріоритетів державної політики. Але за результатами досліджень державної політики щодо малого підприємництва в Україні можна зробити невтішний висновок, а саме – малому та середньому бізнесу дуже мало приділялось уваги з боку держави, а в деяких напрямках зовсім не зроблено нічого. Після виходу Закону України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 р. та Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.11.2000 р. у підприємців з`явилася надія про те, що держава все ж почне піклуватися про малий та середній бізнес в країні, але, як показує історія десяти років, цього не відбулось.
     Сьогодні  малий та середній бізнес якнайбільше  потребує фінансових ресурсів для свого  розвитку. Фінансово-кредитна підтримка держави, що є одним із головних напрямків державної підтримки, які визначені у вище зазначених законах, є досить незначною і закритою бюрократичними перепонами, хоча деякі кроки зроблені – це участь НБУ, Міністерства фінансів України в програмі кредитування малого бізнесу з ЄББР, Світовим банком, Німецьким банком реконструкції (KfW), Агентством США з Міжнародного Розвитку (USAID). Тому малому та середньому бізнесу доводиться шукати необхідні фінансові ресурсів на банківському ринку. Залучення банківського кредиту є класичною технологією запозичення необхідних фінансових ресурсів. На сьогоднішній день банківські кредити дають змогу фінансувати витрати суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язані з придбанням основних і поточних активів, покриттям таких потреб підприємства, як тимчасове збільшення виробничих запасів, виникнення (збільшення) дебіторської заборгованості, іншими зобов’язаннями. В Україні спостерігається активізація діяльності банківських установ щодо кредитування малого та середнього бізнесу. Цей процес активно почав діяти з 2000 року, і сьогодні кожний банк намагається створити відділ кредитування малого бізнесу. Це пояснюється трьома чинниками. Перший – переорієнтація багатьох фінансових установ на малий бізнес, що стає пріоритетним не тільки для великих банків із розвиненою філіальною мережею, а й для середніх, які також готові активно працювати з населенням, малим і середнім бізнесом. Другим чинником збільшення частки кредитів суб`єктам малого бізнесу у кредитних портфелях банків є зростання попиту на відносно невеликі за розмірами позики (сьогодні середній розмір позики по програмі кредитування малого та середнього бізнесу – 5 000 – 7 000 у.о.). Тобто, при такій ситуації невеликий розмір кредитів при їх значній кількості дає банку змогу диверсифікувати кредитні ризики. Третій чинник – це швидкість оформлення кредиту та потреба малих підприємств у “швидких грошах”. Разом з тим на практиці банки дуже обережно підходять до питання кредитування малих підприємств. Головним недоліком кредитування малого та середнього бізнесу банкіри нерідко називають труднощі, пов`язані з “відстеженням” позичальників, які нерідко працюють у тіні і ведуть подвійну бухгалтерію. Але, поряд з цим, банківський сектор дуже перспективно дивиться на розвиток кредитування малого бізнесу, тому що вони бачать великі фінансові ресурси та можливості, що кроїться в тіньовій економіці; і намагаються залучити цей великий сектор економіки. Розглядаючи розвиток кредитування малого та середнього бізнесу можна виділити два шляхи розвитку – програми кредитування за рахунок власних ресурсів банків та програми за рахунок ресурсів міжнародних фінансових організацій: ЄБРР, Світового банку, Німецько-українського фонду, фонду “Євразія” та інших. В майбутньому другий “шлях” зникне, так як працюючи з іноземною валютою, вітчизняні банки розвивають власні кредитні лінії для малого та середнього бізнесу. Великі банки починають кредитувати за рахунок власних коштів, поступово відмовляючись від ресурсів іноземних кредитних ліній. Цей шлях був плацдармом розвитку кредитування малого та середнього бізнесу, так як вітчизняні банки не мали досвіду, технологій та програм роботи з малим підприємництвом. Сьогодні є певна напрацьована база, і в умовах приходу іноземних банків є всі підстави говорити про розвиток кредитування малого та середнього бізнесу кожним банком окремо. Банки будуть конкурувати технологіями кредитування підприємництва (вже сьогодні банки кредитують до 7 000 у. о. без забезпечення, що свідчить про високотехнологічні програми кредитування), що в свою чергу буде впливати на швидкість видачі кредитних ресурсів, строки та ціну. Разом з цим, банки ще не в змозі задовольнити потреби малого та середнього бізнесу, тому кредитування по програмам за ресурси міжнародних організацій є актуальним. Необхідною умовою подальшого розвитку кредитування банками суб`єктів підприємницької діяльності є залучення держави до цього процесу. Основними напрямками роботи повинні бути активізація кредитно-гарантійних установ, створення Національної системи гарантій, збільшення частки державних видатків на розвиток малого підприємництва, впровадження законів про мікрокредитування, розроблення програм фінансової підтримки на прикладі США та країн Європейської співдружності тощо. При конструктивній роботі банківського сектора та держави в особі НБУ, Міністерства фінансів можливо прискорити розвиток як банківського сектору так і малого підприємництва до показників розвинутих країн світу.
     На  сьогодні кредитна підтримка суб'єктів  малого підприємництва здійснюється в межах Закону України від 19.10.2000 р. N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва", який визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва, незалежно від форми власності, з метою сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення його як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та створення умов для позитивних структурних змін в економіці України.
     Програма  кредитування малого підприємництва розрахована  на суб’єктів малого підприємництва (фізичні особи – підприємці, юридичні особи – СМП). Фізичні особи, що отримують доходи від власного бізнесу (як підприємці або власники юридичної особи – суб’єкта малого підприємництва), які мають діючий бізнес протягом не менш ніж 3 (трьох) місяців для фізичних осіб-підприємців, та не менше ніж 6 (шість) місяців – для юридичних осіб – СМП. Для зручнішого пристосування до потреб потенційних клієнтів банки розробляють та впроваджують різні програми для кредитування суб’єктів малого підприємництва. Наприклад, це можуть бути такі програми:
    Кредит для розвитку бізнесу під заставу рухомого майна;
    Кредит для розвитку бізнесу під заставу нерухомого майна;
    Обладнання для малого бізнесу;
    Новий автомобіль на бізнес;
    Комерційна нерухомість;
    Експрес-кредитування тощо.
     Наприклад, під заставу рухомого майна кредити  можуть надаватися до 12 місяців –  на поповнення обігових коштів, до 18 місяців  – на придбання основних засобів  та поповнення обігових коштів або  на споживчі потреби (під заставу  товарів в обороті), до 24 місяців – на придбання основних засобів або на споживчі потреби (під заставу обладнання), до 36 місяців – на придбання основних засобів або на споживчі потреби (під заставу автотранспорту). Строки погашення банки розробляють в залежності від розробленої ними власної програми. Що стосується застави під нерухоме майно, то строки можуть коливатися від 5 років (якщо забезпечення за кредитом - іпотека землі та складських приміщень, виробничих приміщень, майнових комплексів іншої нерухомості (теплиці, гаражі, дачні будинки)), до 8 років (якщо забезпечення за кредитом - іпотека нерухомості нежитлового призначення – офісних та торгівельних приміщень тощо), до 12 років (якщо забезпечення за кредитом - іпотека нерухомості житлового призначення).
     Але щоб говорити про конкретні умови надання кредитів необхідно розглядати якийсь окремий банк, тому що кожен банк індивідуально розробляє власні програми надання кредитів суб’єктам малого підприємництва.
     Обсяги  кредитування малого та середнього бізнесу  комерційними банками в Україні зростають швидкими темпами. За кілька останніх років вони збільшились майже вдвічі, і приблизно в стільки ж знизилися кредитні ставки. Проте, умови надання позик все ще важко назвати сприятливими. Підприємці нарікають на великі застави, високі кредитні ставки; банкіри ж вважають, що обсяги кредитування можна було б збільшити, а умови покращити, якби працювали надійні законодавчі механізми захисту кредитодавців.
     Робота  з банками корисна підприємцям  не лише завдяки отриманню додаткових коштів для розвитку. Співпраця дозволяє з точки зору професіонала-фінансиста оцінити переваги та недоліки конкретних проектів, опанувати нові для суб'єктів малого бізнесу технології фінансового аналізу, управління грошовими потоками тощо.
     Безперечно, кредитування малого бізнесу в Україні зростає досить швидкими темпами. Переважна більшість комерційних банків України мають в своєму складі підрозділи або програми, що спеціалізуються на мікрокредитуванні. Сьогодні вже накопичено значний досвід кредитування малого бізнесу, більшість банків мають висококваліфікований персонал, використовують технології кредитування, надані Європейським банком реконструкції та розвитку, фондом "Євразія", Німецько-Українським фондом.
     Проте, як показує динаміка росту підприємництва в Україні, цього замало. Підприємці потребують нижчих кредитних ставок, довших термінів кредитування, більш гнучких вимог щодо забезпечення кредитів. І в цьому банкам потрібна підтримка держави.
     Слід  зазначити, що визначена законодавством процедура оформлення та надання мікрокредитів в Україні майже нічим не відрізняється від процедури кредитування «великого бізнесу». Таким чином, адміністративні витрати (наприклад, із розрахунку на 1000 грн. кредиту) в десятки і сотні разів вищі при кредитуванні малих підприємств.
     Підвищений ризик також пов'язаний в високим ступенем тінізації цього сектора економіки, залежністю бізнесу від однієї людини, високою вразливістю до змін зовнішнього економічного середовища. З огляду на це, ставки для малого та великого бізнесу, що відрізняються лише на 1-2 пункти, є на межі ринкових та пояснюються не економічним зиском, а скоріше "роботою на перспективу". Для подальшого поліпшення умов кредитування необхідні додаткові зовнішні чинники.
     Такими  чинниками можуть стати удосконалення  законодавчої бази з метою захисту прав кредитора, зменшення ризиків, а отже, здешевлення кредитів. Введення в дію протягом 2004 року низки законів та інших нормативних актів, спрямоване на спрощення кредитних процедур, містить велику кількість суперечностей, що гальмують процес кредитування. Часто норми та механізми, які існують на папері, не можуть бути застосовані на практиці.
     Взагалі, діюча законодавча база та судова практика дещо лояльніше ставляться до позичальника, ніж до кредитора. Але надмірний захист прав позичальника чи заставодавця (приватної особи, підприємця) унеможливлює роботу з деякими видами застави, ускладнює роботу з проблемними кредитами.
     Слід  зазначити, що адміністративні витрати  банків при кредитуванні малих підприємств  практично дорівнюють видаткам при розгляді кредитних заявок великих та середніх підприємств. Тому, для значного розширення кредитування комерційними банками малих підприємств необхідно запропонувати належні механізми-компенсатори високих адміністративних витрат.
     Таким компенсатором може бути додатковий відносно дешевий ресурс – в рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Український фонд підтримки підприємництва (УФПП) опрацьовує механізм видачі кредитів малим підприємствам через уповноважені комерційні банки, відібрані на тендерних умовах. Цей механізм є перспективним, зокрема, завдяки досвіду участі ряду комерційних банків – “Райффайзен Банк Аваль”, “Приватбанк”, “Надра” – в мікрофінансуванні по кредитних лініях ЄБРР та українсько-німецького фонду.
     Наступним компенсатором є здешевлення  кредитів. В цьому контексті ми пропонуємо опрацювати механізм часткової  компенсації відсоткових ставок по кредитах для суб’єктів малого підприємництва через УФПП та регіональні  фонди підтримки підприємництва.
     Крім  того, перспективним для кредитної підтримки малого бізнесу є також започаткування діяльності в Україні гарантійних фондів, які зможуть взяти на себе частину ризиків комерційних банків, що кредитують малі підприємства за рахунок власних ресурсів. 
 

     2. Механізм здійснення банківського кредитування малого бізнесу 

     Візуально механізм надання кредитів суб'єктам  малого бізнесу виглядає наступним чином (рис. 2.1):
     

     Рис. 2.1 Механізм кредитування суб’єктів малого бізнесу 

     Першочерговим завданням, яке постає перед кредитоотримувачем, є звернення в банк.
     Звернення до банку може бути оформлене у  вигляді листа, клопотання, заявки (посилання) чи іншого документа, форма якого може встановлюватися самим банком. У заявці необхідно зазначити суму кредиту, його призначення, строки погашення та форма забезпечення.         
     Основні документами, які вимагають банки:
        документи, що підтверджують факт реєстрації підприємства у відповідних органах (свідоцтво про державну реєстрацію підприємства, копії установчих документів, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість тощо) та інша офіційна інформація про підприємство і про повноваження відповідних осіб виступати від його імені;
        документи про фінансовий стан підприємства та його платоспроможність (виписка про рух коштів, декларації та інша фінансова звітність), про наявність власного майна та ін.;
        кредитна історія позичальника (інформація про повернення ним попередніх кредитів);
        бізнес-план, фінансове обґрунтування, графік використання кредиту та інші документи, необхідні для оцінки ефективності використання кредиту;
        копії контрактів чи протоколів про наміри, які будуть укладені чи укладаються відповідно до бізнес-плану;
        документи, які підтверджують забезпечення кредиту (гарантії, договір страхування чи ін.), свідоцтво про право власності на предмет застави та ін.
       Обсяг документів залежить від того, чи вперше позичальник бере кредит у конкретного банку, від суми кредиту, від того, на які цілі береться кредит та від інших обставин.
       Отримавши всі документи, необхідні для видачі кредиту, працівник банку, який відповідає за даний проект, проводить аналіз клієнта, з метою визначення його відповідності вимогам банку.
       Якщо всі документи відповідають вимогам банку і містять повну інформацію про діяльність клієнта, банк приймає позитивне рішення про видачу позики і настає наступний етап - оформлення договору.
       Відповідно до такого договору позичальник бере, а кредитодавець надає кредит. Договір повинен містити такі реквізити:
      назву документа;
      назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності:
      прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, її адресу:
      найменування місця знаходження юридичної особи;
      найменування фінансової операції;
      розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;
      строк дії договору;
      порядок зміни і припинення дії договору;
      права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
      інші умови за згодою сторін;
      підписи сторін.
         Позичальник повинен використовувати кредит виключно на заявлені потреби, зафіксовані в кредитному договорі. Якщо кошти будуть використані на інші цілі, це може бути підставою для розірвання кредитного договору.
          За законодавством України банкам забороняється надавати кредити, які не забезпечено гарантіями. Тому, готуючись до придбання кредиту, варто подумати про те, які саме гарантії повернення кредиту можна надати. Законодавство України та практика знають такі форми забезпечення виконання зобов'язань із поверненню кредиту:
     1. Застава - найбільш поширений  спосіб забезпечення виконання  зобов'язань. Відповідно до неї  банк або інший позикодавець у разі неповернення кредиту має право одержати належну йому суму з вартості майна, яке перебуває у заставі.
        іпотека - застава землі або нерухомості;
        застава товарів в обороті та переробці - застава сировини, напівфаб рикатів, комплектуючих виробів, готової продукції тощо;
        заклад аналогічний до застави , проте відрізняється тим, що предме том закладу є рухоме майно, яке переходить у володіння позикодавця до повер нення заборгованості;
        застава майнових прав - це застава прав вимоги позичальника до третіх осіб;
        застава цінних паперів .
               Застава обов'язково оформляється  письмовим договором та у визначених  законом випадках підлягає реєстрації.
         2. Гарантія - полягає у тому, що третя особа - громадянин або суб'єкт господарської діяльності - зобов'язується перед кредитодавцем відповідати за повернення заборгованості, якщо позичальник не поверне кредит у встановлений строк. Гарантія може обмежуватися певною сумою і надається у письмовій формі.
         3. Порука є аналогічною до гарантії, проте укладається відносно зобов'язань фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю. При поруці кредитор може звертатися з вимогою про повернення заборгованості як до боржника, так і до поручителя, тобто до того, хто надав поруку.
           4.Страхування ризику неповернення кредиту виникає лише на підставі договору зі страховою організацією. У разі неповернення кредиту страхова організація зобов'язується виплатити суму відповідно до умов договору страхування.
        Кредити надаються на комерційних засадах, тобто за користування ними сплачується плата у формі відсотку від суми кредиту. Розмір відсотку встановлюється банком та закріплюється у кредитному договорі, проте залежить від строку, на який надається кредит. Чим більший строк, тим менший відсоток і навпаки, чим менший строк, тим відсоток більший.
        В залежності від строку надання кредиту розрізняють короткостроковий кредит (до 1 року), середньостроковий (до 3 років) та довгостроковий (від 3 років). Перебіг цього строку починається з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника. У разі закінчення строку надання кредиту позичальник повинен повернути наданий йому кредит та сплатити відсоток за користування ним.
     Варто пам'ятати: забороняється одержувати кредит для покриття збитків від господарської діяльності позичальника, а також на формування та збільшення статутного фонду підприємства.
      Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як "кредитний процес", дозволяє комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування. Під кредитним процесом розуміють рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
     Організація кредитних взаємовідносин банку  і клієнтів визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику  банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо.
     Процес кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких забезпечує вирішення певних завдань, а в сукупності досягаються головні цілі – надійність і прибутковість для банку.
     Кожен етап кредитного циклу виконується  при особистій участі Кредитного експерта, при цьому юридичний відділ, фахівець з оцінки застави і служба безпеки беруть участь у якості консультантів, або тільки в нестандартних ситуаціях.
     Кожний  кредитний цикл вносить свій вклад  в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і дохідності для банку.
     Перший  етап – пошук і залучення клієнтів.
     З метою якісного та ефективного формування клієнтської бази за програмою мікрокредитування  застосовується комплекс маркетингових  та рекламних заходів. Основним методом  залучення клієнтів до обслуговування є комплекс заходів з прямих продажів, що систематично та регулярно здійснюються кредитними експертами підрозділів по роботі з малим бізнесом. Кредитні експерти повинні систематично проводити зустрічі та переговори з потенційними клієнтами цільової аудиторії, надаючи достатню інформацію щодо умов, що пропонує банк за програмою мікрокредитування та її переваг, надавати якісні консультації з питань користування послугами банку, а також здійснювати розповсюдження наочної рекламної продукції (листівки, буклети тощо) про умови отримання кредитних операцій.
     Банк згідно із затвердженим бюджетом постійно проводить рекламну кампанію з просування продуктів  за програмою мікрокредитування  у засобах масової інформації, використовуючи такі рекламні інструменти, як розміщення рекламних матеріалів у засобах масової інформації (оголошення, статті у пресі, ролики на радіо, телебаченню), використання різних видів зовнішньої реклами та ін.
     Другий етап –  перша бесіда з клієнтом.
     Під час першої бесіди кредитний експерт повинен ознайомити клієнта з основними умовами Програми мікрокредитування і відповісти на всі питання, що цікавлять потенційного позичальника стосовно отримання кредитних коштів. Кредитний експерт повинен пояснити зацікавленим клієнтам порядок подання заявки та вимоги Банку щодо оформлення кредитної операції, а також дати загальний опис процедури розгляду заявки клієнта. КЕ повинен визначити, чи відповідає загальним умовам кредитування за Програмою мікрокредитування потенційний позичальник.
     Якщо клієнт відповідає загальним умовам кредитування за програмою мікрокредитування, що передбачені цим порядком, та дійсно має потребу в отриманні кредитних коштів, КЕ має переконати потенційного клієнта в перевагах кредитування та організувати виїзд для проведення фінансово економічного аналізу бізнесу позичальника.
     Під час першої бесіди КЕ повинен з’ясувати інформацію про:
    відповідність потенційного позичальника умовам кредитування за Програмою мікрокредитування (досвід роботи в бізнесі, форма власності, вид діяльності тощо);
    місце знаходження бізнесу клієнта та адресу його проживання;
    бажаний розмір, строк і форму (вид) кредитної операції, а у випадку невідповідності цих параметрів вимогам банку – запропонувати клієнту внести зміни згідно з цими вимогами;
    цільове призначення та етапи використання кредитних коштів, доцільність фінансування проекту;
    основні фінансові дані господарської діяльності клієнта (середні щомісячні обсяги реалізації, чистий прибуток, основні витрати тощо);
    перспективи розвитку цього бізнесу з погляду клієнта;
    передбачуване забезпечення за заборгованістю позичальника перед банком.
     Інформацію, отриману під час першої бесіди, згодом порівнюють з даними, отриманими під час проведення ФЕА.
     Третій етап –  заповнення анкети-замовлення на отримання  кредитної операції.
     Потенційний позичальник повинен заповнити  анкету - замовлення на отримання кредитної  операції . Як правило, для забезпечення швидкого і якісного обслуговування клієнтів, КЕ самостійно заповнює анкету-замовлення, отримуючи необхідні дані від клієнта.
     Четвертий етап –  проведення фінансово-економічного аналізу (ФЕА). Фінансово-економічний аналіз проводиться після оформлення клієнтом анкети - замовлення на отримання кредитної операції.
     Під час проведення ФЕА КЕ зобов’язаний перевірити та проаналізувати такі аспекти:
    загальну інформацію про позичальника;
    поточний фінансово-господарський стан і фінансові результати господарської діяльності клієнта;
    необхідність залучення позичальником кредитних ресурсів;
    можливі джерела погашення кредитних операцій;
    намір повернути кредитну операцію у строк та в повному обсязі;
    матеріальний та соціальний стан позичальника з обов`язковим відвідуванням місця проживання позичальника;
    забезпечення за кредитною операцією.
     Для підтвердження об`єктивності отриманої від позичальника інформації КЕ повинен відвідати офісні, складські, торговельні або виробничі приміщення, місце проживання позичальника.
     При проведенні аналізу  КЕ використовує такі джерела інформації:
    обов’язкове відвідування і огляд всіх об’єктів діючого бізнесу позичальника для отримання більш об’єктивного уявлення про клієнта: рівень професіоналізму потенційного позичальника, його підприємницьких здібностей, організаторських і ділових якостей, кваліфікації його співробітників тощо;
    бесіду з підприємцем або керівником (засновником), а також з головним бухгалтером підприємства. Достовірність отриманої інформації і коректність наданих документів повинна бути перевірена з використанням інших альтернативних джерел, включаючи перевірку документів, бесіди з персоналом, членами сім’ї тощо;
    інформацію про інші напрями бізнесу позичальника;
    перевірка офіційної звітності та документів згідно з переліком необхідних документів.
     Якщо клієнт веде підприємницьку діяльність без утворення  юридичної особи, то обов’язково  відвідується його місце проживання для отримання уявлення про соціально-економічний стан потенційного позичальника.
     Під час ФЕА та визначення кредитоспроможності потенційних  позичальників за програмою мікрокредитування  додатково необхідно здійснювати  розрахунок фінансових показників, які дозволяють додатково проаналізувати розмір кредитної операції та реальний стан бізнесу, що фінансується.
     Основними критеріями оцінки кредитоспроможності  позичальника можуть бути:
    забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його видатків;
    репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);
    оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках), попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;
    економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника).
     П’ятий етап - підготовка резюме за проектом.
     Після проведення ФЕА кредитний експерт  складає резюме позичальника.
     При складанні резюме позичальника за підсумками проведеного ФЕА КЕ використовує форму резюме яке містить наступну інформацію:
    опис схеми діяльності бізнесу, історію розвитку бізнесу клієнта та якість менеджменту, соціальний стан позичальника, інформацію стосовно основних постачальників та покупців/замовників та схем розрахунків з ними, перспективи розвитку бізнесу, конкурентні переваги та основні кредитні ризики;
    цільове призначення кредитних коштів та доцільність капіталовкладень у проект, що фінансується;
    перелік майна, що пропонується у забезпечення зобов’язань та висновок стосовно його оцінки;
    звіт про прибутки та збитки за останні три місяці з коментарями до основних статей звіту;
    баланс на день проведення аналізу або на перше число поточного місяця з коментарями до статей балансу;
    прогноз руху грошових коштів.
     Шостий етап –  перевірка юридичних аспектів позичальника.
     Юридичну  перевірку документів позичальника, який надав Анкету замовлення на отримання експрес-кредиту, проводить та несе відповідальність за її здійснення кредитний експерт та керівник підрозділу по роботі з малим бізнесом. За рішенням керівника підрозділу по роботі з малим бізнесом така перевірка може бути здійснена працівником юридичного підрозділу на основі відповідної службової записки.
     За  кредитними заявками в еквіваленті  більше USD 30000,00 обов’язкове проведення перевірки юридичних документів позичальника працівником юридичного підрозділу або працівником, на якого  покладено такі обов’язки, тієї філії  банку, що виступає ініціатором операції, а також проведення перевірки репутації позичальника працівником служби безпеки або працівником, на якого покладено такі обов’язки, тієї філії банку, що виступає ініціатором операції.
     Висновки  працівника юридичного підрозділу та працівника служби безпеки мають бути надані до підрозділу по роботі з малим бізнесом протягом 2 робочих днів з моменту отримання відповідних документів від КЕ. У разі потреби такий строк може бути збільшено.
     Сьомий етап –  забезпечення кредитної операції.
     Експрес-кредити за програмою мікрокредитування надаються без застави. За рішенням ККМ в якості забезпечення може бути запропонована порука третіх осіб.
     В якості предметів  застави або майнової поруки за кредитними операціями розглядається все рухоме і нерухоме майно для юридичної особи та особисте майно для фізичних осіб (без обмежень, у тому числі за строком експлуатації).
     В якості застави  може виступати будь-яке майно, що відповідає наступним критеріям:
    майно, що належить громадянам і юридичним особам на праві власності (або стане їх власністю в майбутньому після укладання договору застави);
    майно, що має ринкову вартість, яку можна підтвердити інформаційними матеріалами про вартість аналогічного;
    майно, яке не є предметом обтяження за зобов’язаннями заставодавця перед третіми особами або предметом будь-якого спору з третіми особами.
     Під час обрання  забезпечення за кредитною операцією  КЕ повинен керуватися наступними принципами:
    адекватність вартості застави сумі заборгованості позичальника;
    диверсифікація застави;
    ліквідність предметів застави.
     Огляд і оцінку заставного майна КЕ здійснює самостійно без  залучення експерта-оцінювача або  з керівником підрозділу по роботі з малим та середнім бізнесом в разі, якщо сума кредитної операції перевищує ліміти повноважень КЕ. Оцінка майна, що пропонується у заставу, здійснюється на основі ринкової вартості аналогічного майна.
     Якщо  розмір кредитної операції більше, ніж 100 000,00 доларів США в еквіваленті, або при складності у пошуку аналогів певних видів майна, оцінка такого майна здійснюється працівником з оцінки та моніторингу застав, або працівником, на якого покладено такі функції у філії або незалежним сертифікованим експертом-оцінювачем.
     Восьмий етап – моніторинг кредитної операції.
     Моніторинг кредитної  операції - це комплекс заходів, спрямованих  на своєчасне виявлення негативних тенденцій в процесі здійснення та супроводження кредитної операції, що можуть мати наслідки невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором.
     КЕ  несе відповідальність за систематичне та регулярне проведення моніторингу  свого кредитного портфеля до повного  повернення позичальниками кредитних  операцій та сплати процентів за користування ними. Протягом строку кредитного договору КЕ повинен контролювати виконання позичальником умов Кредитних документів.
     Дев’ятий  етап – робота з проблемною заборгованістю.
     Робота з проблемною заборгованістю передбачає обов’язкову безпосередню особисту участь КЕ у проведенні заходів, спрямованих на погашення простроченої заборгованості.
     У разі порушення  позичальником строків сплати основного  боргу і процентів за кредитами, передбаченим графіком, КЕ, який супроводжує  кредитну справу цього позичальника, повинен негайно проінформувати начальника підрозділу мікрокредитування і вжити термінових заходів ліквідації простроченої заборгованості позичальника перед .
     Прострочена заборгованість може бути 2-х видів.
     Технічна  прострочена заборгованість (технічна заборгованість) – сума заборгованості, яка не була своєчасно сплачена позичальником згідно із встановленим графіком повернення кредитної операції та сплати процентів, тривалість якої не перевищує 2-х днів.
     Проблемна заборгованість – сума заборгованості, яка не була своєчасно сплачена позичальником згідно із встановленим графіком повернення кредитної операції та сплати процентів, тривалість якої перевищує 2 дні.
     У разі погашення клієнтом кредитної  заборгованості, раніше списаної за рахунок  резерву, вона списується з рахунків позабалансового обліку в момент її погашення.
     Таким чином, у ході кредитного процесу  відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
     3. Оцінка кредитування малого бізнесу  банками України 

      Кредитуванням малого бізнесу в Україні займаються міжнародні фінансові інститути й вітчизняні комерційні банки, проте доступ до кредитних ресурсів для суб'єктів підприємництва залишається досить обмеженим.
      Сьогоднішній  стан малого бізнесу не можна сприймати  як задовільний. Малий бізнес поки що не є повноцінним провідником ринкових інновацій і рушієм економічного зростання. В Україні найменше серед країн Європи та СНД малих підприємств на 1 тисячу жителів.
      Також незадовільним залишається фінансовий стан малого бізнесу. За сприятливих  умов 2010—2011 років 38% малих підприємств працювали зі збитками. Загальний рівень рентабельності становить менше як 3%.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.