На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат нсайдерськ та аутсайдерськ системи корпоративного управлння», «Управлння створенням акцонерних товариств», «Регулювання доходв

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 18.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ ЕКОНОМІКИ  І ПРАВА 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ
З Предмету: «Корпоративне управління»
На тему: «Інсайдерські та аутсайдерські системи корпоративного управління», «Управління створенням акціонерних товариств», «Регулювання доходів корпорації». 
 
 
 
 

Виконав:
Студент групи 51 МОіАД
Шароваров Віталій 
 
 
 
 

Київ 2011
ЗМІСТ 
 
 

    Інсайдерські та аутсайдерські системи корпоративного управління.
    Управління створенням акціонерних товариств.
    Регулювання доходів корпорації.
    Список використаної літератури.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
    Інсайдерські та аутсайдерські системи корпоративного управління.
     Світова практика свідчить, що переважного  поширення набули дві управлінські системи корпоративного регулювання, які склалися внаслідок історичних особливостей соціально-економічного розвитку в тих чи інших країнах  і характеризують основні підходи  до проблеми повноважень і відповідно — прийняття рішень та реалізації прав власності. Ці системи отримали назви інсайдерських та аутсайдерсъких. Слід мати на увазі, що серед науковців існує дещо різне трактування інсайдерських та аутсайдерсъких систем.
     Так, деякі фахівці вважають, що інсайдерські системи характеризуються такою ситуацією, коли власність зосереджена и руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна. У цьому випадку управління здійснюється і цими (юридичними чи фізичними) особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом. Аутсайдерські системи характеризуються акціонерною власністю, яка є досить розпорошеною і тому вплив на прийняття рішень значною мірою залежить від менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією. Ці фахівці вважають, що у країнах континентальної Європи та Японії існує переважно інсайдерська система корпоративного управління, в США та Великій Британії — аутсайдерська. Інсайдерська система корпоративного управління базується на діяльності інституційних інвесторів, які здійснюють внутрішній прямий контроль діяльності корпорацій, в зовнішній контроль (наглядові ради не виконавчих директорів та ринки) є дещо допоміжними. Аутсайдерські системи базуються на регулюванні через не виконавчих директорів і через ринки цінних паперів.
  Рада  директорів в англо-американській  моделі складається з людини, яка  працює в корпорації (виконавчий директор чи службовець) або тісно пов'язана  з управлінням корпорацією. Синонімом  слова "інсайдер" є "виконавчий директор", тобто будь-яка особа, яка водночас виконує функції  менеджера компанії. Аутсайдер —  незалежний директор, тобто особа, запрошена  для виконання певних функцій, яка  не має інтересів у компанії.
  Наприклад, особливості англо-американської  аутсайдерської системи корпоративного управління безпосередньо пов'язані з особливостями акціонерної форми власності, та, головним чином, з відсутністю в англійських та американських корпораціях значних, домінуючих над іншими, інвесторів.
  Акціонерний капітал цих корпорацій значною  мірою розпорошений. Велика кількість корпорацій не має у своїх реєстрах жодного індивідуального чи інституціонального акціонера, частка якого становила б більше одного відсотка від сукупного капіталу. Таким чином, жодна група акціонерів не може пред'явити претензій на особливе представництво в раді директорів. Іншою, досить важливою, особливістю є те, що більшість акцій, які не належать індивідуальним інвесторам, сконцентрована в руках інституціональних інвесторів — пенсійних та взаємних (пайових) фондів. Ці інвестори, в руках яких сконцентровано більше 50 % акціонерного капіталу, виступають, швидше, в ролі фінансових менеджерів: вони не прагнуть до представництва в радах директорів та, як правило, уникають брати на себе відповідальність, що випливає з права власності, за компанії, в яких вони мають значні пакети акцій.
  Така розпорошеність акціонерного капіталу значно полегшує "перетікання" акцій від одних  власників до інших: дрібному акціонеру  значно простіше прийняти рішення про  продаж належних йому акцій, ніж великому, для якого продаж його і пакета часто означав зміну стратегічних планів та може потягти за собою  втрати, пов'язані зі зміною курсової вартості акцій певної компанії (в  результаті значної разової їх пропозиції на ринку). За таких обставин як британський, так і американський ринки цінних паперів вирізняються високою ефективністю та ліквідністю, що робить продаж пакетів дрібними інвесторами швидкою і технічно легкоздійсненною справою. Злиття, поглинання та викупи компаній досить поширені на таких фондових ринках. Але наявність тих чи інших систем корпоративного управління не знімає існування однакових проблем. Перш за все це проблеми забезпечення інтересів дрібних інвесторів, суперечність між короткостроковими та довгостроковими інтересами інвесторів, суперечність між виконавчими та не виконавчими директорами, між різними трупами інвесторів. Так, для України особливо характерною є також суперечність між державою як власником корпоративних прав в акціонерних товариствах і менеджментом та іншими трупами інвесторів.
  Трактування інсайдерських та аутсайдерсъких систем розвивається і набуває більш конкретного значення в роботах вітчизняних економістів. Наприклад, деякі з них вважають, що інсайдери — це особи, які одночасно є акціонерами й працівниками підприємства. Аутсайдери — це особи, які виконують відносно підприємства тільки роль акціонерів. Інсайдерами можуть бути робітники і менеджери підприємства, які є його акціонерами. Аутсайдери можуть бути представлені юридичними та фізичними особами (не працівниками підприємства), а також державою. Дійсно, таке трактування є більш конкретним, оскільки дається чітке визначення інсайдерів та аутсайдерів. До речі, такі підходи приймаються також у випадках, коли виникають проблеми розголошення так званої інсайдерської інформації, набуття акцій з метою контролю — тут чітке визначення є найбільш сприйнятим. Тому поєднання виділених трактувань найбільш прийнятне і дає підґрунтя для аналізу проблем керованості акціонерним капітал ом.
  Узагальнення  підходів щодо керованості рухом  акціонерного капіталу дає можливість виділити три основні моделі корпоративного управління, які у науковій літературі дістали назви "англо-американської", "японської" та "німецької". Передусім слід враховувати, що такий підхід містить різні теоретичні й практичні аспекти, його можна вважати дещо дискусійним, але такий погляд існує і набув значного поширення серед фахівців з управління акціонерним капіталом.
Системи інсайдерської та аутсайдерської моделі (таблиця 1).
     Таблиця 1 – Порівняльний аналіз інсайдерської та аутсайдерської систем корпоративного управління
Характеристики Інсайдерська система Аутсайдерська система
Розповсюдження Система розповсюджена  у країнах континентальної Європи та Японії. Використовується  в США та Великій Британії.
Корпоративна  власність Власність  зосереджена в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна. Характеризується  акціонерною власністю, яка є  досить поширеною.
Управління  корпорацією Управління  здійснюється інсайдерами (юридичними і фізичними особами) і менеджмент перебуває під їх прямим впливом. Вплив на прийняття  рішень значною мірою залежить від  менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією.
Суб’єкти Інсайдери –  це особи, які одночасно є акціонерами  й працівниками підприємства. Інсайдерами  можуть бути працівники і менеджери  підприємства, які є його акціонерами. Аутсайдери  – це особи, які виконують відносно підприємства тільки роль акціонерів. Аутсайдери можуть бути представлені юридичними та фізичними особами (не працівниками підприємства), а також  державою.
Контроль Базується на діяльності інституційних інвесторів, які здійснюють внутрішній прямий контроль діяльності корпорацій, а зовнішній контроль є дещо допоміжним. Базується на регулюванні  через невиконавчих директорів і через ринки цінних паперів. 
   
     Інсайдерські системи управління існують у разі, коли власність сконцентрована в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна. У цьому випадку значна частина функцій управління здійснюється цими (юридичними чи фізичними) особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом. Характерним є те, що інсайдери є водночас і акціонерами, і менеджерами таких корпорацій.
     Аутсайдерські системи характеризуються широкою акціонерною власністю, яка є досить поширеною, і тому вплив на прийняття рішень більшою мірою залежить від менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією.
     В Україні вже сформувалась змішана, але з відчутними аутсайдерськими рисами система корпоративного управління. Аутсайдерський характер системи корпоративного управління в Україні пов'язаний із наявністю величезної кількості дрібних власників корпоративних цінних паперів, які намагаються реалізувати свої права. Крім того, велику роль в управлінні акціонерним сектором відіграє менеджмент — виконавчі директори.

    Характеристика  аутсайдерської моделі

 
     Першою  відмінною рисою аутсайдерської моделі є дисперсне володіння акціями, у зв'язку з чим її також характеризують як диверсифікаційну. Акціонерний капітал розділений між незалежними, не пов'язаними з корпорацією відносинами, крім так званих відносин участі, індивідуальними і інституційними інвесторами. Частка останніх, як вже було виявлено, стабільно росте. Об'єм їх капіталів і довгострокові цілі існування забезпечують умови для організації венчурного бізнесу. Причому найбільш поширеною схемою є установа корпоративної структури у вигляді акціонерного суспільства для освоєння передового науково-технічного досягнення і просування нового продукту і подальший вигідний продаж акцій засновникам. Індивідуальними інвесторами в основному виступають представники "середнього" класу країни, що зберігають свої заощадження в цінних паперах і через свій непрофесіоналізм що менш оперативно реагують на зміну біржової кон'юнктури, чим крупні утримувачі акцій. Подібна добровільна акумуляція засобів населення створює в країні сприятливий інвестиційний клімат, підвищує стійкість фінансових ринків. Контрольний пакет акцій може складати не більше 6-14% від їх загального числа.
     Фінансування  діяльності корпорацій є дистанційованим і залежить від поточної кон'юнктури фінансового ринку, в ньому переважають внутрішні джерела, мала частка позикових засобів.
     У цій моделі є яскраво вираженим  розділення контролю і володіння  з боку акціонерів, керівників, ради директорів. Останній виступає компетентним внутрішнім органом управління, менеджмент часом чинить тиск на ухвалення радою  директорів рішень, але домінантою є задоволення інтересів акціонерів. Гарантується право акціонерів контролювати компанію і підзвітність їм ради директорів і менеджерів. На пріоритеті інтересів  приватного власника базується саме уявлення про ринкову економіку, зокрема, в США.
     В той же час розпиленість акціонерів породжує їх слабкість і укріплює позиції менеджерів. У основі англо-американської  моделі лежить уявлення про спочатку конфліктну суть інтересів цих сторін, яка повинна бути знята системою зовнішніх противаг.
     Найбільш  переважні зовнішні механізми контролю над діяльністю корпорацій. Визначальну  роль грають фондові ринки, на яких здійснюється діяльність корпорації в  цілому і менеджменту зокрема, реалізується вплив акціонерів на менеджмент. (В  той же час вирішальна роль фондового  ринку стимулює, в першу чергу, діяльність, направлену на підвищення вартості компанії або прибутковості  в короткостроковому періоді.)
     Крім  ринкового моніторингу діяльності корпорації, обумовленого коливаннями  котирувань на ринку фіктивного капіталу акцій, уваги заслуговують механізми, що дозволяють зробити прозорими схеми управління компанією з боку менеджменту з метою збільшення добробуту акціонерів, пріоритетного задоволення їх інтересів.
     Історично режим адміністративного і правового  регулювання в країнах цієї моделі розроблявся з урахуванням того, що акціонерний капітал компанії розпорошений серед великого числа  інвесторів, що діють ізольовано один від одного і що потребують надійної і адекватної інформації для ухвалення  правильних інвестиційних рішень. Тут  розроблені детальні правила забезпечення інвесторів якнайповнішою інформацією  і створення порівняно рівного  положення інвесторів в частині  доступу до неї, а також запобігання  ситуації, коли окремі групи акціонерів обмінюються між собою і спільно  використовують внутрішньо-корпоративну інформацію, "відрізуючи" від неї  решту інвесторів. Таким чином, аутсайдерська система може бути охарактеризована як заснована на розкритті інформації.
     Отже, відмінними рисами аутсайдерської моделі є: 1) дисперсне володіння акціями; 2) визнання пріоритетності інтересів акціонерів в законодавстві про компанії; 3) особливий акцент на захисті міноритарних акціонерів в нормативних актах про компанії і про цінні папери; 4) порівняно жорсткі вимоги до розкриття компаніями своєї інформації.

    Характеристика  інсайдерської моделі

 
     Першою  відмінною рисою інсайдерської моделі є концентрований характер власності. Групи інсайдерів зазвичай порівняно малі по складу, є певною комбінацією приватних осіб, зокрема працівників компаній, сімей, банків, інших фінансових інститутів, інших корпоративних власників, що діють через холдингові компанії або через механізм перехресного володіння акціями. Частка фізичних осіб трохи більше 20% (в основному із-за низького рівня дивідендів по акціях, який часто поступається розміру відсотків по банківських внесках). Фінансові інститути контролюють 60-70% акцій компаній. Акціонери добре знають один одного і підтримують з компанією відносини, що виходять за рамки фінансових інвестицій.
     Банки є одночасно акціонерами, кредиторами  суспільства і довіреними особами  інших акціонерів, займаються розміщенням  цінних паперів, що знов випускаються, наданням брокерських і консультаційних  послуг при отриманні корпораціями небанківських, іноземних і урядових позик.
     Це  обумовлює активну участь банків у радах директорів компаній, що є у них, як окремої групи, можливості визначати склад рад (за винятком представництва службовців) і блокувати  будь-які зміни в статутах і  локальних правових актах, особливо у випадках розпиленості капіталу. У сукупності банки можуть концентрувати  різними способами більше 75% всіх голосів на загальних зборах акціонерів.
     В результаті відбувається взаємопроникнення  груп головних дійових осіб в японо-німецькій моделі (банк, аффіліровані корпоративні акціонери, правління, наглядова рада). Міняється мотивація придбання акцій – на перше місце виходить участь в контролі. Одночасно це сприяє нівеляції залежності менеджменту від короткострокових результатів діяльності. Більш того, сама структура акціонерів орієнтує на стабільність і результативність діяльності організації, а не на частоту і рівень виплачуваних дивідендів.
     Фінансування  демонструє високу залежність компаній від банківського капіталу, кредитування і високий коефіцієнт заборгованості до власного капіталу. Звернення до позикового капіталу пов'язане з  великим розвитком в Європі ринку  облігацій, зокрема акціонерних  суспільств, яким цей інструмент не властивий іманентно.
     Як  указувалося раніше, економіка в  країнах цієї моделі є соціально  орієнтованою, і, відповідно, японсько-німецька система заснована на уявленні про  відносини, побудовані на співпраці, які  можуть стати об'єктом контролю з  використанням механізму внутрішніх зв'язків між сторонами.
     Інсайдерські системи корпоративного контролю зазвичай формуються навколо головного банку, носять постійний характер. Фондовий ринок грає набагато меншу роль.
     Головний  конфлікт розгортається між контролюючими  акціонерами (власниками контрольного пакету акцій) і слабкими міноритарними акціонерами.
     В порівнянні з ринково орієнтованими  системами корпоративного контролю, що жорстко вимагають публічного розкриття корпоративної інформації, інсайдерські системи схильні до вибіркового обміну інформацією між інвесторами. Цей конфіденційний обмін інформацією типовий для взаємодії банку з своїми позичальниками.
     Законодавство встановлює досить м'які вимоги відносно надання компаніями інформації про  свою діяльність. Так, японські банки  не зобов'язані публікувати зведення про пакети, що належать ним, акцій, якщо такі не перевищують 25% сукупного  капіталу корпорації. Право толерантне до груп акціонерів, які здійснюють сумісний контроль над компанією, часто  ігноруючи при цьому інтереси дрібних інвесторів.
     Отже, відмінними рисами інсайдерської моделі корпоративного управління є: 1) концентрація капіталу; 2) внутрішній контроль; 3) орієнтація на задоволення інтересів всіх учасників корпорації; 4) нейтралізація негативних наслідків інсайдерської діяльності.
     Основні її недоліки пов'язані з банківською  дією: банки прагнуть сформувати в  акціонерному секторі систему, яка  орієнтована більшою мірою на банки, чим на ринок; будучи кредиторами  організації, вони частіше підтримують  інвестиційні програми, в яких концепція  безпеки капіталовкладень переважає  над концепцією прибутковості. Нарешті, той факт, що менеджери можуть контролюватися порівняно малою групою інвесторів, необов'язково означає, що інсайдери  можуть формулювати і реалізувати  якнайкращу корпоративну політику. Необхідність примирення інтересів різних груп акціонерів може приводити до труднощів при  виборі і постановці довгострокових цілей компанії або виливатися в постановку приватних, конфліктуючих між собою цілей.
     Інсайдерська модель корпоративного управління поширена в Японії, Німеччині, Нідерландах, Франції, Скандинавських країнах, частково в Бельгії і Австрії. При цьому європейські країни займають проміжне положення між американською системою з її фетишизацією прибутку акціонерів і японською – з акцентом на внутрішньо-корпоративне регулювання відносин, взаємопроникненням приватного і соціального права. 
 
 
 
 

    Управління  створенням акціонерних  товариств.
     Особливістю, що відрізняє АТ від інших видів  господарських товариств і потребує особливих управлінських підходів, є випуск акціонерним товариством  цінних паперів. Логіка випуску цінних паперів для товариства полягає  в збільшенні числа інвесторів за рахунок придбання ними акцій. Одночасно  це є збільшенням капіталів АТ і, отже, збільшенням його фінансових можливостей. Для акціонерів вкладення  коштів у акції є розміщенням  капіталу, яке, на їх думку, буде вигідним з погляду отримання частини  прибутку фірми (АТ) та дасть змогу  ним управляти. Не виключаються акціонерами  можливості зростання курсової ціни акцій, здійснення спекулятивних операцій. Так, існують інвестори, які займаються виключно спекулятивними операціями з  корпоративними цінними паперами. Щоправда, Цивільний кодекс України з 2004 р. запровадив суперечну норму, згідно з якою відкриту підписку можна провадити  Тільки після повної оплати статутного капіталу, що означав створення закритих акціонерних товариств і наступного їх перетворення у відкриті. Це ускладнює  інвестиційні можливості акціонерних  форм господарювання.
     Крім  акцій акціонерні товариства випускають також облігації, які часто конвертуються  в акції, та опціони на придбання  акцій. Ці випуски мають свою мету і специфічні форми розповсюдження та обігу. Акціонерне товариство в Україні  має право випускати облігації  на суму, яка не перевищує розмір статутного капіталу або розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.
  У різних країнах випуск акцій регулюється  нормативно-законодавчими актами і  має певну специфіку. В Україні  акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Основною вимогою є реєстрація випуску і щитах паперів. До середини 90-х років реєстрація цінних паперів здійснювалась Міністерством фінансів України та обласними фінансовими управліннями, а на сьогодні — Комісією з цінних паперів та фондового ринку і її відділеннями на місцях залежно від обсягів випуску.
  Слід  також мати на увазі, що у разі додаткового  випуску акцій без реєстрації попереднього їх випуску всі договори купівлі - продажу акцій додаткового  випуску вважаються недійсними. Не всі проблеми випуску акцій чітко  відрегульовані. Наприклад, у законодавстві  України є положення, згідно з  якими акціонерне товариство не пізніше ніж через 6 міс. після реєстрації випуску акцій зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Водночас не зовсім зрозумілою є ситуація з випуском акцій, який може здійснюватись також у бездокументарній формі. Відповідно до чинного законодавства такий випуск також може здійснюватись, що викликає певні суперечності. Існують певні обмеження щодо випуску акцій для закритих акціонерних товариств, які мають право випускати лише іменні акції.
  Якщо  АТ тільки створюється, то рішення про  випуск акцій приймається засновниками (засновником) акціонерного товариства. У разі додаткового випуску акцій таке рішення приймається загальними зборами акціонерів товариства. Можна вважати, що корпоративне управління повною мірою здійснюється також на стадії прийняття рішення про випуск акцій. Насамперед слід провести важливі розрахунки і дослідження можливостей ви пуску акцій, їх потенційних покупців і необхідності засновникам викупити не менше від законодавчо визначеного обсягу статутного капіталу.
  Потрібно  мати на увазі, що у разі слабкого попиту на акції може виникнути необхідність самим засновникам викупити не менше  як 60 % усієї емісії. В Україні  діє правова норма, згідно з якою акціонерне товариство вважається заснованим при викупі не менш як 60 % заявленого статутного фонду. У Франції для  створення акціонерного товариства необхідно викупити 100 % заявленого статутного капіталу. Крім того, потрібно виконати суто формальні, але важливі  процедури, які дають змогу безперешкодно  взаємодіяти з регулюючими державними органами. Регуляторні системи рішення про випуск акцій вимагають оформити протоколом, який може містити: фірмове найменування емітента та його місцезнаходження; розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента; цілі та предмет його діяльності; зазначення службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); ї дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; ; мету випуску акцій; зазначення категорій акцій; кількість іменних акцій та акцій на пред'явника; кількість привілейованих акцій; дані про загальну суму емісії і кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість учасників голосування; порядок виплати дивідендів; термін і порядок підписки на акції та їх оплати; термін повернення коштів у разі відмови від випуску акцій; черговість випуску акцій (у разі випуску їх різними серіями); порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; умови розпорядження акціями; права власників привілейованих акцій; переважне право на придбання акцій при | новій емісії тощо.
  У протоколі можуть бути також наведені інші відомості щодо випуску акцій. Невиконання пунктів такого протоколу  тягне за собою відмову у реєстрації цього випуску акцій, багаторазове проходження організаційних процедур.
  В Україні крім прийняття рішення  і підготовки протоколу засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства  інформацію про випуск акцій, зміст  та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку. За реєстрацію інформації про емісію акцій треба сплатити державне мито у розмірі 0,1 % від номінальної вартості цінних паперів. У разі, якщо фактична вартість емісії вища від запланованої, мито сплачується з урахуванням фактичних надходжень і надходить у бюджет місцевого самоврядування за місцем оформлення емісії.
  Організація підписки
  Є певна специфіка купівлі акціонерами  акцій. Річ у тім, що акції купуються  учасниками при створенні акціонерного товариства на основі укладення договорів з його засновниками. Якщо АТ уже існує і здійснює додатковий випуск акцій у зв’язку зі збільшенням статутного фонду, то угоди про продаж укладаються з самим товариством. У разі створення АТ акції можуть бути розповсюджені через відкриту підписку на них (у відкритих акціонерних товариствах) або їх розподіл між засновниками (у закритих акціонерних товариствах). У цьому разі суперечлива норма ст. 155 Цивільного кодексу Україні про повну оплату статутного капіталу і лише наступне проведення відкритої підписки повинна бути уточнена.
  Водночас  важливим моментом є визначення ціни акцій при розповсюдженні на так  званому первинному ринку. Відповідно до чинного законодавства акція  може бути придбана на основі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або  за ціною, що склалася на фондовому  ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та ін. Тому акції можуть реалізуватися при первинному розповсюдженні як за номінальною, так і вищою за неї вартістю. Регуляторні системи мають положення щодо можливостей продажу акцій за реальними цінами. Тому деякі системи обмежують реалізацію акцій так званою "ринковою" ціною, яку визначають нормативно і застосовують при регулюванні певних сторін діяльності акціонерних товариств. Стосовно реалізації нижче від номіналу, то в Україні на початок 2001 р. існувала норма, згідно з якою акції могли продаватися нижче за номінал тільки за умови, що акціонерне товариство для цього має пройти державну реєстрацію, зареєструвати у встановленому порядку випуск акцій і інформацію про них. Зараз таку реєстрацію можна здійснити лише на основі звіту про результати підписки, а це означав, що є необхідність продати акції за ціною, не нижчою від номіналу при первинному розповсюдженні. Крім того, зменшення ціни акції нижче від номіналу може законодавчо обмежуватись певною часткою від номінальної вартості, хоча в цілому це суперечить ринковим відносинам.
  При перевищенні ціни продажу над  номінальною вартістю акції, а таке буває досить часто, АТ отримує суми, які підпадають під поняття "емісійний  дохід", який в Україні не обкладається податком і є важливим джерелом зміцнення  фінансового становища фірми. Така ситуація дає змогу маніпулювати на різниці цін акцій і залучати кошти, які не оподатковуються, однак  при цьому слід міняти заявлений  статутний фонд на реально сплачений. Наприклад, АТ має певні активи, яких не вистачає для здійснення широкомасштабного  нарощування господарських операцій — збільшення виробництва або  збільшення обсягів торгівлі. Залучення  кредитів в Україні є досить складною і дорогою справою, оскільки відсотки надзвичайно великі, потрібно мати предмет ліквідної застави, розробляти бізнес-плани під кредит тощо. Акціонери  товариства не можуть надати інвестиції у вигляді товарних кредитів або  безповоротної фінансової допомоги, оскільки виникає проблема оподаткування. Якщо є погодженість з інвесторами, то у цьому разі можливе здійснення додаткового випуску акцій з  певними умовами. Так, акції невеликої номінальної ціни продаються тим самим акціонерам (як правило, це інституціональні інвестори) за ціною, що у кілька разів перевищує номінальну. Сума надходжень не підпадає під оподаткування і може використовуватись АТ на рівні потреби. При цьому інвестори набувають додаткових корпоративних прав. Щоправда, застосування поняття "ринкова ціна" може викликати у цих випадках визнання таких угод корисливими і тягнути певні наслідки правового характеру.
  Проведення  підписки передбачає певні процедури, які повинні знати як засновники, так і пересічні інвестори, що набувають корпоративних прав у  вигляді акцій. Насамперед слід мати на увазі, що регуляторними системами  встановлюється термін відкритої підписки на акції. В Україні нормативна база 1991 р. таким терміном вважає 6 міс.
  Крім  того, як правило, не слід сплачувати відразу  всю суму за акції, тому особи, які  бажають придбати акції, повинні  внести на рахунок засновників певний авансовий платіж. Після цього засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. До дня державної реєстрації або до скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні зробити з урахуванням попереднього внеску певну частину відсотків номінальної вартості акцій.
  Для закритих акціонерних товариств  існують певні відмінності. В  Україні відповідно до прийнятих  нормативних документів 1991 р. у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менш як 50 % номінальної вартості акцій. Як у відкритих, так і у закритих акціонерних і товариствах на підтвердження внеску засновники. видають особам, які підписалися і внесли кошти, тимчасові свідоцтва. Самі акції або їх сертифікати можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості. Отже, для відкритих закритих акціонерних товариств існують різні вимоги щодо розмірів покриття вартості акцій, хоча можуть бути й однакові.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.