На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


дипломная работа Опыт работы Главного управления коммунальной собственности исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской госу

Информация:

Тип работы: дипломная работа. Добавлен: 19.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
Кафедра управління муніципальним розвитком
 
 
 
ВИПУСКНА РОБОТА
 
ДОСВІД РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
 
 
 
 
 
Студента V курсу
економічного факультету
групи Фм – 51
Постернака А. М.
 
______________
(підпис)
 
Науковий керівник
д.держ.упр., доц., Дацій Н.В.
 
______________
(підпис)
 
Завідувач кафедри управління
муніципальним розвитком
к.е.н., професор, Іванова Т.В.
 
______________
(підпис)
 
 
Київ–2011
 
ЗМІСТ
 
 
ВСТУП……………………………………………………………………........3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ
1.1 Сутність житлового господарства……………………………………......5
1.2 Особливості управління житловим господарством………………........11
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
2.1 Правові основи та гарантії діяльності органів місцевого самоврядування в сфері житлового господарства……………………………..18
2.2. Основні програми розвитку та загальноміські заходи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради(КМДА)……………………………………………………………...…........25
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
3.1. Пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Головного управління щодо надання якісних послуг населенню………………..……….32
3.2. Напрями удосконалення формування кадрового потенціалу управлінь житловим господарством місцевих органів виконавчої влади……………….36
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………...41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХДЖЕРЕЛ………...…….44
ДОДАТКИ………………………………………………………………........47
 
 
ВСТУП
 
 
В суспільному житті неможливо відшукати хоча б одну сферу, якої так чи інакше не торкався б управлінський вплив держави. Цей вплив реалізовується в життя відповідними органами виконавчої влади у відповідних формах управління, відбувається втілення в життя законів та інших правових актів держави, практичне застосування державою всіх важелів організуючого впливу на певні процеси суспільного розвитку.
Житлове господарство є важливою галуззю господарського комплексу України, що забезпечує його життєдіяльність та суттєво впливає на його розвиток. Необхідність реформування економічних відносин у цій області гостро відчувається протягом усього періоду трансформації економіки України. Штучна зупинка цього процесу призводить до його відриву від економічних законів розвитку і, як наслідок, до руйнування системи забезпечення населення.
Економіка житлово-комунального господарства є досить складною для аналізу через успадковані від радянського періоду риси та внутрішні стандарти. Досі немає єдиних методик формування тарифів на деякі види послуг зокрема тепло- та водопостачання, водовідведення, утримання будинків, тощо. Так само не зрозумілим видається й розрахунки з постачальниками та взаємовідносини з місцевим бюджетом. Стан справ у такій важливiй сферi економiки держави, якою є житлово-комунальний комплекс, останнiм часом став об'єктом  особливо пильної уваги з боку керiвництва країни, тому дана тема має велику актуальність на даному етапі розвитку як України в цілому, так і кожної окремої адміністративно-територіальної одиниці країни.
Метою випускної роботи є дослідження шляхів удосконалення роботи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Виходячи з поставленої мети перед нами постає вирішення наступних
завдань:
- визначити сутність житлового господарства;
- дослідити особливості управління житловим господарством;
- проаналізувати правові основи та гарантії діяльності органів місцевого самоврядування в сфері житлового господарства;
- розглянути основні програми розвитку та загальноміські заходи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради(КМДА);
- внести пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Головного управління щодо надання якісних послуг населенню;
- запропонувати напрями удосконалення формування кадрового потенціалу управлінь житловим господарством місцевих органів виконавчої влади.
Об'єктом дослідження виступає досвід роботи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Предметом випускної роботи є досвід роботи Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
Інформаційною базою дослідження виступають: нормативно-правові акти, підручники, а також наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ
  
 
1.1             Сутність житлового господарства
 
Житлове господарство задовольняє потреби населення у житлових послугах, а саме: проводить реконструкцію, ремонт та технічну експлуатацію житлового фонду; утримує, відповідно до санітарних вимог, житлові будинки, прибудинкові території та місця загального користування, надає комплекс додаткових супутніх послуг [1].
Житлове господарство (ЖГ) - одна  з провідних підгалузей міського господарства, що має особливе соціальне значення. Це насамперед пов’язано з тим, що його функціональним призначенням є створення оптимальних умов для проживання населення. Таким чином вiд стану та ефективності діяльності житлового господарства  значною мiрою  залежить реалізацiя одного з важливих елементів відносин у суспільстві - турботи про нормальні умови проживання громадян. Це є об’єктивною необхідністю для будь-якої суспільно-економічної формації, якщо вона зацікавлена у своєму стабільному розвиткові. Виконання завдань, пов’язаних з функціональним призначенням галузі, здійснюється спеціалізованими житлово-експлуатаційними організаціями, які залучають на договірних засадах інші підприємства, насамперед комунального господарства, які виконують роботи і надають послуги, потреба в яких виникає у процесі експлуатації та обслуговування житлового фонду.
Житлове  господарство, з економічної точки зору, - галузь економіки, покликана задовольняти потреби населення у житлових послугах, для цього вона здійснює:
- реконструкцію, ремонт та технічну експлуатацію житлового фонду;
- утримання, відповідно до санітарних вимог, міст загального користування у житлових будинках та прибудинкових територій;
-  надання комплексу додаткових супутніх послуг [7].
Виконання завдань, пов’язаних з функціональним призначенням галузі, здійснюється житлово-експлуатаційними організаціями (ЖЕО) з залученням на договірних засадах інших підприємств, насамперед комунального господарства, які виконують роботи і надають послуги, потреба в яких виникає у процесі експлуатації та обслуговування житлового фонду.
Житловий фонд - сукупність нерухомого майна, що використовується як помешкання, незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки,  будинки для одиноких престарілих, дитячі будинки, будинки - інтернати для інвалідів, ветеранів, інтернати при школах і школи-інтернати), квартири, службові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання [4].
До категорій житлового фонду за призначенням відносяться:
- житловий фонд загального призначення - це сукупність житла всіх форм власності, призначеного для проживання громадян;
- житловий фонд соціального призначення - це житло, призначене для проживання громадян, які потребують соціального захисту. До цієї категорії громадян відносяться: інваліди, ветерани, самітні громадяни похилого віку. їм надається житло в будинках-інтернатах. Виселення з будинку-інтернату з власної ініціативи громадянина провадиться за його письмовою заявою, а з ініціативи власника або установи, у віданні якої перебуває будинок-інтернат, - тільки у судовому порядку;
- житловий фонд спеціального призначення (службове житло, гуртожитки для проживання самотніх громадян, гуртожитки для проживання сімей, що складається з однієї або кількох кімнат і перебуває у користуванні окремої сім'ї (так звані «малосімейки»), будинки маневреного житлового фонду, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, самотніх громадян похилого віку, готелі-притулки та інше.
Діючий житловий фонд України нараховує близько 10,5 млн. будинків. Він належить до різних форм власності. Фахівці виділяють приватний і усуспільнений житловий фонд. Останній, в свою чергу, складається з державного, кооперативного та колективного[21].
Державний житловий фонд - це фонд державних установ, підприємств та організацій (загальнодержавна власність) і фонд адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших  будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.
Об'єктами житлового фонду як міста, так і країни в цілому виступають:
- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);
- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).
Колективний житловий фонд - це фонд колективних та орендних підприємств, господарських товариств, об’єднань недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни), релігійних організацій, політичних партій, об’єднань громадян тощо [29].
Приватний житловий фонд - це житлові будинки, приватизовані квартири, власники яких є фізичні особи (громадяни) [4].
Кооперативний житловий фонд - це фонд житлово-будівельних кооперативів.
Основою житлового фонду України є жилі будинки і жилі приміщення. По чинному законодавству України - це об’єкти, призначаються для постійного проживання громадян, а також для  використання  у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Житлове господарство справляє значний вплив на розвиток всього міського господарства, оскільки є стимулом для розвитку галузей, які перш за все забезпечують благоустрій житлового фонду.
За таких обставин оптимальне використання виділених коштів, ефективна робота підприємств житлового господарства в сучасних умовах є однією з передумов, необхідних для вирішення житлової проблеми.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що особлива роль житлового господарства в цілому, і ЖЕО, зокрема, у соціально-економічному житті держави насамперед обумовлена :
-   значенням житла у житті людини  для забезпечення її першочергових потреб;
-   впливом, житлових умов на рівень суспільної продуктивності праці та інші економічні показники;
-   значною питомою вагою, яку має вартість житлового фонду в загальній вартості усіх основних фондів народного господарства і гострою необхідністю їх безумовного збереження  з урахуванням наявності житлової проблеми;
-   значним обсягом витрат, які суспільство змушене нести у зв’язку з експлуатацією житлового фонду;
-   важливістю забезпечення нормальних умов проживання для досягнення соціальної стабільності в суспільстві;
-   необхідністю зниження навантаження на бюджети всіх рівнів в умовах економічної кризи [7].
Таким чином, житлове господарство - особливо важлива частина соціальної інфраструктури міст, саме того комплексу галузей сфери обслуговування, який повинен забезпечувати соціально-побутові потреби населення. Від досягнень у житловому господарстві  значною мірою залежить рівень життя населення.
В Україні загалом, хоча в Києві не так гостро відчувається ця проблема, проте, обсяги будівництва житла  зменшуються. Це, в свою чергу, призводить до поступового старіння житлового фонду, що є однією з причин зростання витрат на його утримання. З іншого боку, зниження темпів оновлення житлового фонду загострює проблему вирішення так званого «житлового питання» (житлової проблеми). Його сутність полягає у наявності значних прошарків населення, які не задоволені існуючими житловими умовами.
Житлова проблема має декілька важливих аспектів:
-                     кількісний аспект, що полягає у дефіциті житла, що може одержати населення згідно з діючим законодавством;
-                     якісний аспект, що зумовлений невідповідністю якісних характеристик житла вимогам часу;
-                     вартісний аспект, що виник у зв’язку з невідповідністю вартості житла на первинному й вторинному ринку житла платоспроможності населення;
-                     експлуатаційний аспект,  пов’язаний з незадоволенням населення існуючим рівнем обслуговування та експлуатації житлового фонду.
У вирішенні цього важливого соціального завдання особлива роль належить житлово-експлуатаційним підприємствам. Саме вони повинні забезпечувати виконання всіх існуючих нормативних вимог до експлуатації будинків і прилеглої території, без чого важко сподіватися на забезпечення належного стану житлового фонду та запобігання дострокового зносу конструктивних елементів будівель та їх інженерних систем.
Практично в усіх будинках, що знаходяться у комунальній власності, за винятком тих, де приватизація житла заборонена діючим законодавством, значна частина квартир приватизована. Розпорошеність житлового фонду між різними формами власності ускладнює організацію його ефективної експлуатації та обслуговування. З переходом багатьох підприємств від загальнодержавної до колективної форми власності послабшав контроль з боку держави за дотриманням вимог, що пред’являють діючі законодавчі та нормативні акти. Становище погіршується в зв’язку з кризовими явищами в економіці країни.
Враховуючи особливу соціальну значущість житлового господарства і безумовну необхідність забезпечення збереження існуючого житлового фонду, недопущення його передчасного зносу, державою запропоновано ряд заходів щодо поліпшення  його експлуатації та утримання. Одним з кроків у цьому напрямку є прискорення   процесу переходу житлового фонду з розряду відомчого до комунального житлового фонду. Цей процес розпочався ще у 1978 р., коли вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого покращення експлуатації та ремонту житлового фонду», де наголошується про необхідність поступової передачі відомчого житлового фонду до фонду місцевих рад. Надалі документи аналогічного спрямування були прийняті і Кабінетом Міністрів України насамперед це Постанова КМ України від 6.11.1995 р. № 891 «Положення про порядок передачі у комунальну власність загальнодержавного фонду житлових будівель, що знаходяться на балансі відомчих організацій» [2].
Необхідність передачі житлового фонду відомств (підприємств) у комунальну власність зумовлена наступним:
-                     як правило, питомі витрати на обслуговування 1 кв. м. загальної площі будівель у відомчому житловому фонді вищі,  ніж у комунальному, оскільки відомчий фонд розпорошений по території міста, а відповідні підрозділи підприємств, що його обслуговують, мають здебільшого гіршу матеріально-технічну базу та підготовку  кадрів;
-                     по-друге, в останні роки має місце економічна криза, в зв’язку з чим наявність у підприємств власного житлового фонду і об’єктів соціальної сфери, та пов’язані з цим витрати стали важким тягарем для їх економіки, що гальмує розвиток підприємств і знижує конкурентоспроможність їх продукції та послуг;
-                     історично склалося так, що в деяких населених пунктах та містах основна частка соціальної інфраструктури була «зав’язана» на головне  підприємство цього міста, що в умовах економічної кризи, повної або часткової зупинки підприємств, ставить житлове господарство цих міст у дуже скрутне становище через відсутність необхідних обсягів фінансування.
У вищезгаданих постановах наголошується, що обов’язковою умовою здійснення зміни власника є приведення будівель, що передаються, до належного технічного стану. Однак ця вимога гальмує процес передачі, оскільки у відомств бракує коштів на забезпечення її виконання, а місцеві Ради не мають додаткових коштів для того, щоб профінансувати виконання необхідних робіт житлово-експлуатаційними організаціями.
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що житлове господарство є найважливішою галуззю як міського господарства, так і однією із найважливіших галузей економіки країни (житловий фонд України становить майже 25% від загальної частки основних засобів держави). На сьогодні в державі існує ряд проблем, що зумовлені зменшенням обсягів будівництва та неякісним і недостатнім обслуговуванням наявного житлового фонду. Також негативним фактором є розпорошення житла між різними формами власності, що ускладнює управлінсько-організаційну роботу в їх обслуговуванні.
 
1.2 Особливості управління житловим господарством
 
На даному етапі розвитку української економіки у житловому секторі склалися два принципово різних типи монополій, обмеження яких вимагає зовсім різних підходів. По-перше, це штучна монополізація сфери експлуатації (для надання цих послуг не потрібні великі первинні капітальні витрати, особлива кваліфікація тощо). Монополія житлово-експлуатаційних організацій можлива через поєднання в них функцій замовника, підрядника, що керує житловим фондом, і виконавця робіт. По-друге, тепло-, водо-, електро- і газопостачання здійснюється підприємствами, що належать до суб'єктів природних монополій, діяльність яких потребує спеціального державного регулювання. Діяльність різних органів і комісій, що розробляють відповідні тарифи, свідчить про їх неефективність у регулюванні цього процесу [6, c. 8].
Монополію житлово-експлуатаційних організацій в умовах ринкових відносин можна подолати шляхом оголошення органами місцевого самоврядування конкурсів на обслуговування житлового фонду. Проти надання приватних послуг можуть бути самі житлово-експлуатаційні організації, висуваючи аргументи про відсутність фірм з достатньою кваліфікацією, сумніви щодо залучення серйозних компаній до такої діяльності через неможливість гарантування виділення дотацій з місцевого бюджету тощо. Однак, як показує зарубіжний досвід, єдиною реальною перешкодою для запровадження таких змін є існуюче упередження з приводу допуску приватного сектору до обслуговування житлово-комунального сектору. Для приватних організацій така діяльність є дуже привабливою сферою. Зокрема, це стосується приватних будівельних організацій, що зіткнулися з падінням обсягів виробництва, а також підприємців, які вже мають досвід роботи в житлово-комунальній сфері й сьогодні зацікавлені в одержанні прибутку на цьому ринку послуг. В обох випадках до участі в конкурсі будуть залучатися організації, які мають персонал з необхідною кваліфікацією, а також матеріальну базу для обслуговування житлового фонду [17].
Ураховуючи такий підхід, у Києві, Харкові, Одесі було почато застосування позитивного американського досвіду обслуговування житлового фонду, передача функцій житлово-комунальних організацій приватним підприємствам. Це не означає скасування системи житлово-комунальних організацій, вони можуть бути реорганізовані в малі підприємства. У таких житлово-комунальних організацій є можливість діяти відповідно до нових принципів, тобто конкурувати за право виконання робіт і одержувати контракти на підставі своїх переваг, домагатися рентабельності своєї діяльності [9].
Таким чином, формування та реалізація ефективної державної житлової політики, надання якісних житлово-комунальних послуг жителям територіальної громади залежить, перш за все, від удосконалення правового регулювання житлово-комунальної сфери, що включає прийняття житлового кодексу України, закону про комунальну власність, внесення змін до Закону України «Про природні монополії», формування законодавства з питань ціноутворення на ринку житлово-комунальних послуг, а також реорганізації системи житлово-комунальних організацій та можливості широкого залучення недержавних малих підприємств до надання послуг членам територіальної громади. Також як один зі шляхів альтернативного рішення даної проблеми почали формуватися ОСББ. Нормативно-правовим актом, що носить роз’яснювальний характер та регулює діяльність ОСББ є Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 02.12.2010р,  № 2755-VI.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, або ОСББ - це неприбуткова юридична особа, створена власниками житлових та нежитлових приміщень для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію [19].
ОСББ створюється на основі права сумісної власності і представляє лише співвласників нерухомості, щоб самостійно вирішувати - хто обслуговуватиме будинок, які будуть внески на його утримання (квартплата), кому здавати в оренду нежитлові приміщення тощо, куди витрачати гроші. Ефективне використання коштів і контроль приводять до якіснішого та більш раціонального утримання будинку.
ОСББ несе лише управлінські повноваження і не стає власником будинку в цілому - співвласниками будинку залишаються власники квартир та нежитлових приміщень. В одному житловому комплексі може бути створене  тільки  одне об'єднання.
Основна діяльність  об'єднання  полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання [2].
Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може:
- прийняти на власний баланс весь житловий комплекс;
- за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини;
- укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут  якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.
За Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Призначений балансоутримувач має здійснювати свої повноваження по забезпеченню управління будинком до прийняття будинку на баланс ОСББ. Витрати на здійснення цих функцій управління розподіляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.
Частина багатоквартирного будинку може бути виділена в окремий житловий комплекс за умови, що надбудова, реконструкція або знесення цієї частини не порушить цілісності чи можливості використання за призначенням інших частин будівлі, що не входять до складу цього комплексу. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Рішення установчих зборів оформлюється протоколом [22].
Управління неподільним та загальним майном житлового комплексу здійснює його управитель (в даному випадку ОСББ) шляхом:
- належної експлуатації  житлового  комплексу  та забезпечення відповідних умов користування власним, неподільним та загальним майном власників;
- накопичення необхідних коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів відповідно до законодавства;
- отримання відшкодування від винної особи за збитки, заподіяні майну, яке перебуває у нього на балансі, або своєчасного звернення до суду щодо відшкодування збитків у примусовому порядку;
У разі якщо балансоутримувачем є об'єднання, рішення про форму управління приймається на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів. У цьому випадку управління неподільним та загальним майном житлового комплексу об'єднання може здійснювати у формі:
- управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання;
- передачі всіх  або частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі за договором;
- делегування визначених статутом повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу асоціації.
В свою чергу будь-яка форма управління покладає на себе певні повноваження, права та обов’язки. На власників житлового фонду, членів ОСББ покладаються такі обов’язки:
- в першу чергу це виконання вимог статуту об'єднання;
- виконання рішень статутних органів, прийнятих у межах їхніх повноважень;
- використання приміщення за призначенням, дотримання правил користування приміщеннями;
- забезпечення збереження приміщень, участь у проведенні їх ремонту;
- забезпечення дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, недопускання порушення законних прав та інтересів інших власників.
В свою чергу основними правами членів ОСББ є (шляхом скликання загальних зборів):
- створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати;
- приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання;
- визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту;
- давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання;
- встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів;
- виключати з свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків;
- брати на баланс майно об'єднання;
- для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному ЗУ ««Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» [3].
Доцільність створення ОСББ залежить від тих завдань, які мешканці поставлять перед собою, одним з яких може бути контроль за послугами ЖЕКу. ОСББ може щомісячно підписувати із ЖЕКом акти про виконання робіт з утримання будинку, на підставі яких визначається факт виконання та обсяги конкретних робіт і відповідно проводяться нарахування (перерахунок) мешканцям.
Процес створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків розпочався у 1995 році і станом на 01.03.2011 року в Україні налічувалось 12 386 об’єднань, що становило понад 10 % житлових будинків країни, які мають п’ять і більше поверхів. Цей процес є запозиченням міжнародного досвіду в управлінні житловим господарством, що позитивно зарекомендував себе в багатьох розвинених країнах світу.
Отже, підсумовуючи можна сказати, що житлове господарство є однією  з провідних підгалузей міського господарства, що має особливе соціальне значення, оскільки вiд ефективності діяльності житлового господарства  залежить реалізацiя одного з важливих елементів відносин у суспільстві - турботи про нормальні умови проживання громадян.
Головними завданнями житлового господарства є реконструкція , ремонт та  технічна експлуатація житлового фонду, а також його утримання, надання комплексу додаткових супутніх послуг. Враховуючи особливу соціальну значущість житлового господарства, збереження існуючого житлового фонду, недопущення його передчасного зносу, державою план заходів, проте без належної законодавчої бази можливості виконавчих органів влади залишаються доволі обмеженими. Після отримання незалежності України окрім державної форми власності в державі існує ще з основних комунальна та приватна форма власності, що значно ускладнює процеси ефективного управління житловим господарством країни. Одним із альтернативних шляхів вирішення проблеми житлового господарства - формування ОСББ, що значною мірою покращить якість надання послуг, контроль комунальних тарифів та підтримку житлового фонду в належному стані.
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ   (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
 
 
2.1. Організація роботи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
 
На десятій сесії четвертого скликання Київської міської ради, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР), статті 10 Закону України «Про столицю  України - місто-герой Київ» (401-14), враховуючи рішення Київради від 31.03.2005 № 246/2821 «Про Головне управління житлового господарства та Головне управління комунального господарства» Київська міська рада вирішила затвердити «Положення про Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), погоджене виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) [2].
Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) створене відповідно до рішення Київради від 31.03.2005 N 246/2821, є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київській міській раді, Державному комітету з питань житлово-комунального господарства (далі - Держжитлокомунгосп) та підпорядкованим Київському міському голові. Головне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Повна назва Головного управління: Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Місцезнаходження Головного управління: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 3 [4].

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, розпорядженнями Київського міського голови та Положенням «Про Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)»

На Головне управління покладаються зобов’язання насамперед, у забезпеченні на території міста реалізації державної політики у сфері житлового господарства, аналізі стану житлового господарств міста і підготовці пропозицій до проекту міського бюджету, забезпечення в межах своїх повноважень дотриманні вимог нормативно-правових актів з питань житлового господарства, організація  виконанні  державних  програм,  розробці і реалізації місцевих програм розвитку житлового господарства, а також здійсненні контролю за додержанням правил комунального обслуговування та благоустрою населених пунктів, вирішенні інших питань у сфері житлово-комунального господарства відповідно до законодавства.
Головне управління має право:
- здійснювати контроль за додержанням підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами вимог законодавства та нормативних актів з житлово-комунальних питань;
- вносити відповідним місцевим органам виконавчої влади пропозиції про припинення будівництва і реконструкцію об'єктів виробничого та іншого призначення у разі порушення вимог законодавства України;
- скликати наради, проводити семінари з питань, що належать до його компетенції за участю перших заступників голів (заступників голів), начальників управлінь (відділів) житлово-комунального господарства виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), керівників підприємств житлово-комунального господарства міста;
- залучати спеціалістів інших структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до його компетенції;
- одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), підприємств, установ та організацій інформацію, документи, інші матеріали, а від місцевих органів державної статистики - безоплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
- виступати замовником реконструкції і капітального ремонту об'єктів житлового фонду, житлово-комунального господарства та благоустрою  міста [9].

Основними функціями та напрямками організації роботи Головного управління житлового господарства є здійснює повноваження в сфері житлового забезпечення у м. Києві.

Основними ж завданнями Головного управління є:
1. Забезпечення встановленого порядку обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у м. Києві.
2. Сприяння своєчасному введенню в експлуатацію жилих будинків, обліку та ефективному розподілу і використанню житла, побудованого у м. Києві за рахунок усіх джерел фінансування.
3. Забезпечення контролю за дотриманням у м. Києві житлового законодавства України, виконання розпоряджень КМДА та рішень Київради з цих питань.
4. Планування разом з замовниками будівництва або реконструкції житла.
5. Заміна  у встановленому порядку жилих приміщень бажаючим замінити жилі приміщення більшої площі на жилі приміщення меншої площі.
6. Здійснення реєстрації актів передачі житлової площі між підприємствами , установами та організаціями.
7.  Внесення пропозицій щодо плану розподілу житлової площі, збудованої за замовленням міськдержадміністрації та готує проекти розпоряджень з цих питань.
8. Надання практичної та методичної допомоги районним у м. Києві державним адміністраціям, підприємствам, організаціям та установам з питань, які входять до його компетенції.
9. Координація своєї діяльність з іншими підрозділами КМДА та співпраця з постійними комісіями Київської міської Ради.
10. Участь  у розподілі квартир в будинках після капітального ремонту і реконструкції, здійснення передачі квартир для заселення в будинках капітального ремонту і реконструкції, відселення яких здійснювалось за рахунок житлової площі міста [11].
Головне управління здійснює керівництво та координацію діяльності у сфері житлового господарства у м. Києві. Головному управлінню підпорядковуються:
- Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»;
- Комунальне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 8»;
- Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»;
- Комунальне підприємство «Житловик».
У процесі виконання покладених завдань на Головне управління воно взаємодіє з іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та громадянами.
Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Київським міським головою за поданням відповідного заступника голови Київської міської державної адміністрації та погодженням з Держжитлокомунгоспом. Начальник має першого заступника та заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Київським міським головою за погодженням з відповідним заступником голови Київської міської державної адміністрації та Держжитлокомунгоспом [14].
Також начальник Головного управління:
- здійснює керівництво діяльністю Головного управління, несе персональну відповідальність перед Київським міським головою за виконання покладених на Головне управління завдань;
- видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання;
- затверджує положення про структурні підрозділи та функціональні обов'язки працівників Головного управління, розподіляє обов'язки між першим заступником і заступниками начальника Головного управління, керівниками структурних підрозділів та визначає ступінь їх відповідальності;
- подає на затвердження заступнику голови Київської міської державної адміністрації кошторис, план асигнувань та штатний розпис Головного управління в межах граничної чисельності і фонду оплати праці його працівників;
- розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису та плану асигнувань Головного управління, несе персональну відповідальність за їх цільове використання;
- призначає на посади і звільняє з посад працівників Головного управління;
- погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників підпорядкованих житлово-комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- погоджує призначення на посади і звільнення з посад керівників управлінь (відділів) житлово-комунального господарства виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій);
- забезпечує своєчасне і якісне виконання доручень Київського міського голови, виконання перспективних і поточних планів діяльності Головного управління;
- координує у межах своїх повноважень діяльність управлінь (відділів) житлово-комунального господарства виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій);
- укладає угоди в межах компетенції Головного управління [8].
Згідно з Положенням «Про Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)» гранична чисельність працівників Головного управління затверджується Київським міським головою. Видатки на утримання Головного управління, в тому числі на оплату праці його працівників, затверджуються у бюджеті м. Києва на відповідний рік. Структура Головного управління затверджується розпорядженням Київської міської державної адміністрації. Штатний розпис Головного управління в межах граничної чисельності і фонду оплати праці його працівників затверджується заступником голови Київської міської державної адміністрації відповідно до розподілу обов'язків після експертизи, проведеної Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) [13].
Для розгляду науково-технічних та економічних рекомендацій і пропозицій щодо поліпшення функціонування житлово-комунального господарства міста і вирішення інших питань в Головному управлінні можуть утворюватися науково-технічні та економічні ради і комісії. Склад цих рад і комісій та положення про них затверджує начальник Головного управління.
Майно Головного управління є комунальною власністю територіальної громади міста і закріплене за ним на праві оперативного управління. Ліквідація чи реорганізація Головного управління здійснюється за рішенням Київської міської ради в порядку, визначеному законодавством України.
Контроль за діяльність Головного управління та виконанням рішення про створення даного управління покладений на постійну комісію Київради з питань житлово-комунального та паливно-енергетичного комплексу. З метою запобігання проявів корупції як всередині управління, так і по відношенні до житлового фонду міста, також створена «Лінія довіри» Управління з питань правоохоронної роботи, запобігання та протидії корупції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на які можна надіслати інформацію щодо порушень антикорупційного законодавства. Проте інформація на «лінію довіри» надається анонімно, не може розглядатись як звернення громадян, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а тому її надання не обумовлює обов'язкової підготовки відповіді заявнику, інформація використовуватиметься керівництвом КМДА виключно як додаткове джерело для прийняття рішень щодо необхідності проведення перевірок
Отже, Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) створене відповідно до рішення Київради від 31.03.2005 № 246/2821 та є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). У своїй діяльності Головне управління керується низкою нормативно-правових актів та здійснює свою діяльність в межах покладених на нього повноважень. Вся діяльність Головного управління виконується згідно з Положенням «Про Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)»
 
2.2. Основні програми розвитку та загальноміські заходи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
 
За останні роки в житловому господарстві м.Києва зросла кількість проблем, які потребують вирішення. Необхідно вжити своєчасних заходів щодо їх вирішення, оскільки бездіяльність може викликати погіршення стану житлового фонду та основних фондів міста, збільшення витрат енергоносіїв, кількості аварійних випадків в інженерних системах, збільшення обсягів капітальних і поточних ремонтів, зниження якості житлово-комунального обслуговування населення, збільшення видатків з місцевих бюджетів. Основними проблемами, які існують на даному етапі розвитку житлового господарства міста Києва є:
- неналежне утримання будинків та прибудинкових територій; 
- незадовільна робота ліфтового парку;
- несвоєчасне вивезення побутових відходів;
- відсутність капітального ремонту житлового фонду;
- поганий стан покриття вулично-дорожньої мережі;
- відсутність водопостачання та теплопостачання внаслідок проривів мереж;
- неналежну якість послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Основні завдання та заходи щодо їх виконання визначені Головним управління житлового господарства як декілька найважливіших напрямів роботи.
1. Розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку житлових послуг, тобто створення системи управління раціональним використанням енергії на всіх стадіях її передачі, розподілу і споживання в житлового господарства, забезпечення обліку споживання енергоресурсів шляхом встановлення засобів їх обліку, розробка процедури проведення енергоаудиту у житловому господарстві, проведення аналітичних робіт та вивчення кращих практик ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, проведення заохочувальної міської політики щодо впровадження енергозберігаючих заходів, розробка системи навчання з питань енергозбереження на підприємствах житлового господарства.
2. Формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах. Основною цілями цього заходу є:
- вивчення громадської думки щодо рівня житлового обслуговування та стану реформування житлового господарства стосовно пріоритетів такого реформування; 
- розробка індикаторів для формування системи моніторингу якості надання житлових послуг; 
-  створення та постійна актуалізація інформаційної бази ветхого та аварійного житла;
- створення спеціалізованого фонду для вирішення питань переселення громадян з житлового фонду, що потребує реконструкції;
- здійснення прогнозування потреб у житлі за категоріями та визначення його необхідних обсягів на середньострокову і довгострокову перспективу;
- створення сучасної комп’ютерної технології картографічного відображення та аналізу об’єктів житлового господарства (геоінформаційної системи);
- визначення житлових кварталів міста, що потребують проведення комплексної реконструкції;
- створення при районних у м. Києві державних адміністраціях підрозділів з питань організації роз’яснювальної та заохочувальної роботи зі створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та їх асоціацій;
- забезпечення реалізації положень Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» щодо встановлення та закріплення за будинками меж прибудинкових територій» [3].
3. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлового господарства: запровадження н
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.