На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Проблема спрямованост особистост

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 20.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
РОЗДІЛ I. Вивчення спрямованості особистості у вітчизняній та зарубіжній психології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.1 Вивчення спрямованості особистості в зарубіжній психології . . . . . . . . . .6
1.2 Історія вивчення спрямованості особистості в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . 9
1.3 Сучасні теорії, які можна покласти в основу вивчення спрямованості особистості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
РОЗДІЛ II Теоретичне дослідження проблеми спрямованості особистості. . 14
2.1 Поняття спрямованості особистості, її роль у життєдіяльності людини . 14
2.2 Головні компоненти спрямованості особистості, їх характеристика . . . . 17
2.3 Основні типи спрямованості особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
2.4 Педагогічна спрямованість як окремий вид професійної спрямованості .25
РОЗДІЛ  IIІ. Дослідження особливостей взаємозв’язку спрямованості особистості студента з його професійною ідентичністю. . . . . . . . . . . . . . . . . 30
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     В запропонованій вашій увазі курсовій роботі розглядається цікава і важлива проблема спрямованості особистості, що є найсуттєвішим компонентом структури особистості, її системоутворюючою властивістю, тобто системою стійких мотивів, ціннісних орієнтацій, котрі визначають змістовий бік світосприйняття й поведінки людини, її ставлення до оточуючого світу, до інших людей, до самої себе, тому проблема спрямованості є завжди актуальною.
     Через опис спрямованості можна зрозуміти зміст окремих індивідуальних проявів особистості, оскільки це дає змогу реконструювати світ цінних для його сенсів, предметів, явищ навколишньої дійсності. Ціннісно-смислові утворення особистості (спрямованість особистості) складаються внаслідок того, що в процесі життєдіяльності людина виділяє в навколишньому світі значущі, цінні для неї предмети, ситуації, ідеї, дії. Виділяє їх, діючи з предметами певним, властивим їй чином (тобто включаючи ці предмети у практику свого і й переживань). Людина ніби поширює своє “Я” на ці предмети і починає “впізнавати” себе в предметах. Саме тому вони стають для неї цінними, значущими, тому що позначають той простір життя, який їй відкривається і належить суб'єкту життя, той предметний зміст, через який він представлений собі як “я”. Ці змісти фіксуються й відображаються в узагальнених ціннісно-смислових утвореннях, що складають спрямованість особистості. Спрямованість особистості є цілісною характеристикою, що, як вектор, задає та визначає напрямок усього психічного розвитку людини, простір особистісних змістів, обумовлює й пояснює своєрідність проявів окремих якостей, рис особистості в цілому [16].
     Розглядаючи історію розвитку психіки людини, ми не можемо обійтися без аналізу потреби в нових враженнях і спілкуванні. Вибірковість сприйняття людиною навколишнього світу ми також пов'язуємо з потребами та інтересами особистості; з'ясовується, що і наша пам'ять залежить від спрямованості особистості: що саме запам'ятовується, як і на який термін знову-таки пов'язане з потребами та інтересами. Без спрямованості не обійтися при аналізі розумової діяльності й уваги. Спрямованість особистості - це система спонукань, що визначає вибірковість відносин і активність людини. Не дивно, що питання про спрямованість особистості, її потреби, мотиви, інтереси недарма ставиться на перше місце [1].
     Дати  повну характеристику людині ми можемо лише якщо знаємо тип спрямованості особистості.
     На  сьогоднішній день в суспільстві  існує така тенденція, що кожен у  цьому житті за себе, а вивчення даної теми допоможе розібратися  у спрямованості особистості  людей, які оточують нас, дізнатися  їх цілі і ті або інші схильності. Значимість роботи у професійній  діяльності педагогів, психологів дуже велика, тому що за родом своєї діяльності вони працюють постійно з людьми і  їм просто необхідно розуміти, що бажає  людина, які у нього потреби  та можливі мотиви поведінки, ці знання можуть використовуватися для подолання  або попередження появи проблем  у виробничих і міжособистісних  взаємовідносинах [6].
    Студенти, ознайомившись темою роботи, зможуть  краще зрозуміти себе, розібратися  чи вірно вони обрали свою майбутню професію. Актуальність проблеми зумовила вибір теми наукової роботи.
    Об'єкт  дослідження: поняття спрямованості особистості
Предмет дослідження: зв'язок професійної (на прикладі педагогічної) спрямованості з професійною ідентичністю.
Мета  дослідження: детально розглянути та проаналізувати проблему спрямованості особистості, дослідити особливості взаємозв’язку спрямованості особистості майбутнього вчителя з його професійною ідентичністю.
     Завдання:
    Провести теоретико-методологічний аналіз літератури з вивчення спрямованості особистості.
    Детально охарактеризувати поняття “спрямованість особистості”.
    Розглянути педагогічну спрямованість у контексті загальної психологічної проблеми – професійної спрямованості особистості.
    Виявити особливості взаємозв’язку спрямованості особистості майбутнього вчителя з його професійною ідентичністю.
      Нас цікавить думка зарубіжних і вітчизняних психологів відносно питання спрямованості особистості. Ми проаналізуємо погляди А.Адлера, Г.Айзенка, Е. Еріксона, Р.Кеттела, А.Маслоу, З.Фрейда, Е.Фромма, К.Юнга. Серед вітчизняних психологів багато зробили для розвитку психологічної думки в області вивчення спрямованості особистості Ю.Дрогобич, І. Гізель, П. Могила, В.Мономах, К. Острозький, Ф. Прокопович, К. Сакович, Г. Сковорода, К. Туровський.
    Практична значущість роботи полягає в тому, що здобуті в процесі дослідження  дані допоможуть особистості розібратися в собі, тобто виявити свою спрямованість, студенту - зрозуміти чи професія обрана вірно.
    У процесі роботи було використано  такі методи дослідження: теоретичний  аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел із загальної та вікової психології; вивчення та аналіз методик по визначенню професійної спрямованості, емпіричні методи: вивчення документальних джерел, тести; методи математичної статистики.
      Курсова робота викладена на 36-и сторінках згрупованого тексту, складається зі вступу, 3-х розділів, висновків. Перелік використаних джерел містить 28 найменувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  I. Вивчення спрямованості особистості у вітчизняній та зарубіжній психології
    1.1 Вивчення спрямованості особистості в зарубіжній психології
    Окремі  питання теми спрямованості особистості  розглядалися в таких теоріях: психоаналіз  З. Фрейда, індивідуальна теорія особистості  А. Адлера, аналітична психолога К. Юнга, когнітивна психологія Д. Келлі, гештальтпсихологія та інші школи.
        З. Фрейд був переконаним біологічним  детерміністом. Він вважав, що  всі прояви людської активності (дії, думки, почуття, прагнення) підпорядковуються певним законам і детерміновані могутніми інстинктивними силами, в особливості сексуальним інстинктом.
        К. Юнг стверджував, що душа, або особистість, складається  із трьох окремих, але взаємодіючих структур: його, особисте несвідоме та колективне несвідоме. Найбільш вагомим внеском Юнга в психологію вважаються описані ним дві основні спрямованості, або життєві установки: екстраверсія та інтроверсія.
      Основним  положення А.Адлера в його концепції творчого “Я” є творча сила, що дає людям можливість формувати цілі, приймати рішення, бачити перспективи і будувати різні життєві плани, що узгоджуються з цілями і цінностями. Спадковість та оточення він вважав лише вихідною основою для розвитку особистості. Індивід переживає вплив суспільства, але вплив творчого “Я” – є переважаючою та визначальною силою в формуванні життєвого шляху.
      В його теорії мотивація поведінки  завжди пов’язана з внутрішнім світом індивідуума, особливо з наполегливим, направленим на майбутнє і всепоглинаючим прагненням до досконалості.
      В теорії особистості Е.Еріксона розглядаються  питання спрямованості особистості  в аспекті детермінованої поведінки. Біологічне становлення при взаємодії  з поширеною сферою соціальних відносин індивідуума дає складну систему поведінки. Виховання в батьківській сім і, досвід шкільних років, відношення в групах однолітків і можливості культурного оточення – все це має велику роль у визначенні життєвих планів, перспектив, в спрямованості розвитку Еріксон акцентує увагу на його, свідомості та раціональності. Спрямованість особистості пов’язана з стадіями розвитку, з подоланням криз, з безкінечною життєвою боротьбою [13].
      Е. Фромм в гуманістичній теорії особистості підкреслював, що основними  усвідомлюваними мотивами людини є :
    Потреба в встановленні зв’язків з навколишнім світом;
    Потреба в подоланні пасивної природи;
    Потреба в коренях;
    Потреба в ідентичності;
    Потреба в системі поглядів і переконань
      Е. Фромм виділяв продуктивні та непродуктивні типи характеру, які  формуються в результаті взаємодії  потреб і соціуму.
      В своїй диспозіціональній теорії особистості Г. Олпорт розглядає  особистісний розвиток, як активний процес становлення, в котрому індивідуум бере на себе відповідальність за планування життєвого шляху. Поведінка людини мотивується і визначається його специфічними рисами, характеристиками.
      Р. Кеттел сформулював концепції структурної  теорії особистості в якій зазначається, що спрямованість особистості пов’язана  з індивідуальним онтогенезом та соціокультурною матрицею. Згідно його теорії певні риси особистості представляють  собою відносно постійні тенденція  реагувати і діяти певним чином.
      Г. Айзенк в теорії типів особистості  розглядав спрямованість особистості  в тісному взаємозв’язку з  суперрисами або типами, такими як екстраверсія та інтроверсія. Мотиви, інтереси та переконання людини пов’язані  з типами особистості.
      Радикальний біхевіоризм Б. Скіннера зазначає важливість у вивченні мотивів поведінки зв’язку характерних особливостей минулого досвіду людини та унікальних вроджених здібностей.
      В основі когнітивної концепції Д. Келлі лежить теорія особистісних конструктів. Це ідеї, думки, переконання, які людина використовує щоб усвідомити, пояснити свій досвід, дійсність. З точки зору Келлі , основною спрямованістю життєдіяльності  є рух та розвиток. Він розглядає  людину в якості активного і думаючого  організму просто тому, що він живий. “Мотивація” – це зайвий конструкт. Його основний постулат: “ Процеси особистості – це прикладені в психіці канали, в руслі яких людина прогнозує сучасне та майбутнє
      А. Маслоу є представником гуманістичної  теорії . Для нього людина в корні  вільна і відповідальна за рішення, який образ життя вибрати. Людина вирішує, який його потенціал і як він буде прагнути актуалізувати  його. Йому належать концепції мета потреби та самоактуалізації. Вродженим мотивом є прагнення актуалізувати свій потенціал. Маслоу не заперечував важливість впливу оточення , але підкреслював силу особистісних прагнень, потреб [7].
    Отже, проблема спрямованості особистості  цікавила безліч зарубіжних психологів, серед яких можна назвати немеркнучі імена А.Адлера, Е.Еріксона Д. Келлі, З. Фрейда, К. Юнга, та ін., кожен з яких інакше трактував її. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2 Історія вивчення спрямованості особистості в Україні 

      В Украйні люди з давніх часів цікавилися психічними явищами, питаннями спрямованості особистості. Середньовічні українські мислителі зазнали значного впливу давньогрецьких філософів, зокрема ідей Платона про те, що душа знаходиться у тілі людини і спрямовує іі протягом усього життя, а після смерті залишає тіло і переміщається у “світ ідей” та думок Аристотеля про душу як рушій, що дає змогу людині розвивати себе, пізнавати Всесвіт та світобудову. Водночас розвиток психологічної думки зазнав впливу положень іудейсько-християнськоі релігії, згідно якої творцем світу і людини є Бог. В залежності від того, чи перебуває людина у мирі з Богом, чи виконує вона заповіді, життя людини благословенне. Якщо людина іде стежками зла, вона нещасна. Серед мислителів, що розглядали питання спрямованості особистості слід виділити таких українських філософів та вчених: Ю.Дрогобич, І. Гізель, П. Могила, В.Мономах, К. Острозький Ф. Прокопович,, К. Сакович, Г. Сковорода К. Туровський.
      Наприклад, К. Сакович у “Трактаті про душу” писав, що спрямованість особистості пов’язана з самопізнанням, мета якого в тому, щоб пізнати закони і властивості своєї природи, уникнути того, що шкодить природі людини. Ф. Прокопович вважав, що вся активність людини: дії, почуття, думки обертаються навколо двох осей: бажати добра і не бажати зла. На думку Г. Сковороди за чуттєвим видимим світом необхідно знайти справжню природу, це і є мета людського існування. Мотиваційний вибір здійснюється через пізнання “ангельского” і “сатанинського”, що становить основу самовизначення людини, в результаті якого людина усвідомлює свої здібності, інтереси, здатність до певної діяльності, формує систему переконань, в цьому знаходить своє щастя [5].
      І. Котляревській підкреслював, що головним мотивом діяльності педагога повинно  бути прагнення виховати почуття  щирої любові до народу, співчуття знедоленим. Також він закликав педагогів гуманно ставитися до дітей, розвивати їх природні здібності.
      На  думку М.Максимовича, душа людини наділена трьома основними способами виражати своє внутрішнє, особисте життя: в образах, в звуках, у слові.
      М.Гоголь - видатний український мислитель, письменник. Йому належать глибокі думки що до питань спрямованості особистості, мотивів, цілей людських. На його думку, світ мертвих душ ” є своєрідним “шифром”, до якого необхідно знайти ключ, щоб досягти світу душ  живих. Цей ключ треба шукати у  власній душі. Коли знайдеш цей  ключ до власної душі, тоді зможеш відкривати ним усі душі.
      Т. Шевченко – духовний батько українського народу, мислитель, філософ. Його праці - це багата науково - психологічна спадщина, що формує національні цінності, інтереси, переконання. Насамперед, любов до України, національну самосвідомість.
      У працях П.Юркевича серце та його значення в духовному житті людини ”, “Науки про людський дух ” він вважає, серце виступає як джерело емоційного життя людини і репрезентує глибинні рушійні сили поведінки. Воно безпосередньо  пов’язане з мотивацією дії і визначає іі.
      Основні дослідження О. Потебні були пов’язані  з мовленням. Він вважав, дійсність  пізнається через слово. Мовлення пов’язане  з думками, мотивами, цілями, цінностями особистості.
        І.Сікорський обстоював ідею всебічного  розвитку підростаючої особистості,  поєднання розвитку пізнавальних  процесів з емоційними.
        П. Мирний – український письменник, висловив ряд важливих положень  про зв’язок мови з “духом  або душею”, вищими почуттями  людини. “... Наша мова тож і є одежа нашого духу... Яскравий вираз всього того, що нас виражає, що ми почуваємо, про що ми думаємо - гадаємо. Того, що ми всі звемо духом або душею ”.
        І. Вернадський високо оцінював  роль психологічних знань у  питаннях спрямованості та становлення особистості.
        М. Бердяєву належать праці  з філософії, де порушуються  проблеми психології творчості  людини. Він зазначав, що глибинна  суть осмислення людиною світу  та власного “Я” полягає в  тому, що смисл речей відкривається  не входженням їх у людину при пасивній іі установці щодо речей, а творчою активністю людини ”.
        Також слід виділити праці  пов’язані з питаннями спрямованості  особистості таких українських  мислителів: Г. Ващенко, В. Липинський , І. Огієнко.
      Після жовтневого перевороту 1917 р. в галузі дослідження питань спрямованості  особистості плідно працювали С. Ананьін, П. Блонський, С. Рубінштейн. Багато концепцій та теоретичних питань, розроблених ними важливі і сьогодні в психологічній науці [22].
      На  початку двадцятого сторіччя в Харкові  була створена міцна українська педагогічна  школа.
      Нас особливо цікавлять роботи О. Леонтьєва. В Харкові під його керівництвом і за активної участі П. Гальперіна, О. Запорожця, П. Зінченка, та інших психологів провадилися дослідження психічного розвитку особистості. Усі ці дослідження були об’єднані загальнотеоретичною позицією, згідно з якою психічні процеси нерозривно пов’язані з практичною діяльністю людини. Особливе місце надавалося мотивам діяльності, зокрема їх впливу на особливості та продуктивність розвитку психічних процесів у людини. Теоретичним підґрунтям вчення про діяльність прислужилися позиції Гегеля і ранні ідеї К, Маркса щодо мотивів і операцій як структурних елементів діяльності. Теоретичні й експериментальні роботи, виконані у Харкові, справили значний вплив на подальший розвиток психологічних досліджень у Радянському Союзі.
      Л. Божович вивчала пізнавальні  інтереси школярів, здійснювала диференційний  підхід до виявлення мотивів навчальної діяльності та іх зв’язку з соціальними  мотивами.
      В. Аснін, Д. Ельконін– українські психологи  Харківської школи, що працювали  над питаннями спрямованості  особистості, мотивів діяльності, рухових навичок.
      Перші українські психологи Харківської  школи теж працювали над проблемою  спрямованості, ще раз доводячи її актуальність і важливість[18].
      В повоєнні часи найвідомішим психологом був Г.Костюк. Деякий час він очолював кафедру психології в університеті ім. М. П. Драгоманова. Його роботи про комплексне дослідження розумового розвитку були відзначені на європейському рівні. Він творче працював також над проблемами розвитку та спрямованості особистості.
      Другим  завідувачем кафедри був професор Д. Ф. Ніколенко. Йому належать ряд навчальних і методичних посібників із загальної  та вікової психології.
      Слід  відмітити також наукове надбання, внесок у психологію професора Л.Долинськоі, М. Левченка, О. Скрипченка, Н. Чепелєвої [2].
      Отже,  питання спрямованості особистості  великі українські мислителі та філософи почали досліджувати ще у  XVIII ст., висуваючи свої унікальні теорії, які і досі не втратили своєї актуальності, тема спрямованості особистості відіграла важливу роль у розвитку психологічної думки в Україні наприкінці вісімнадцятого – початку двадцятого сторіччя і психологи сучасності продовжують працювати над питанням спрямованості особистості, відкриваючи все нові і нові її сторони і особливості. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.3   Сучасні теорії, які можна покласти в основу вивчення формування спрямованості особистості
     Розгляд різних підходів до особистості викликає необхідність зупинитися на сучасних теоріях, які можна покласти в  основу вивчення і організації виховання  і розвитку особистості, формування її спрямованості. В даний час  у психолого-педагогічній науці  існує кілька теорій розвитку особистості.
     Психологічна  теорія розвитку особистості (теорія рис). Вона зв'язується з формуванням внутрішньої  структури особистості, її базисних рис: екстраверсії, інтроверсії, тривожності, стильових рис, мотиваційних, інструментальних (що виступають як засіб для діяльності).
     Соціальна теорія розвитку особистості включає  в себе формування зовнішньої поведінки, готовність виконувати певні соціальні функції, громадські ролі, тобто створювати відповідний статус, мати спрямованість.
     Теорія  соціального навчання пов'язана з набуттям особистістю умінь, навичок, звичок, спілкування з людьми на основі відповідного підкріплення, оволодінням знаннями, досвідом, здобутими попередніми поколіннями.
     Інтеракціоністська теорія (теорія взаємодії) розвитку особистості ґрунтується на базі двох факторів - спадковості і середовища, останні забезпечують формування нових особистісних рис, які не відносяться тільки до внутрішніх або зовнішніх проявів.
     Гуманістична  теорія розвитку особистості включає  в себе духовне вдосконалення, розвиток мотиваційно-споживчої сфери особистості, систему стійких ціннісних орієнтацій і моральних установок.
     Отже, на даний час у психолого-педагогічній науці існує кілька теорій розвитку особистості та її спрямованості. Кожна з цих теорій відображає ту чи іншу сторону розвитку особи, тому має право на своє існування. Особистість розвивається, відзначав К.К. Платонов, як у процесі історії людства, так і в системі індивідуального розвитку [21].  

    РОЗДІЛ II. Теоретичне дослідження проблеми спрямованості особистості
    2.1 Поняття спрямованості особистості, її роль у життєдіяльності людини
     Спрямованість особистості — це інтегративна якість, яка визначає сукупність стійких  мотивів, що орієнтують життєдіяльність особистості.
     Спрямованість особистості характеризується її потребами, потягами, бажаннями, інтересами, схильностями, ідеалами, цінностями, світоглядом, переконаннями та мораллю. Сутність спрямованості полягає в тому, що вона дає відповіді на питання не стільки про те, чого хоче людина, скільки про те, чому вона цього хоче, а відтак визначає її поведінку, діяльність.
     Загальну  характеристику спрямованості особистості  можна викласти лише спостерігаючи за життєдіяльністю людини [17].
     Наприклад, спрямованість особистості є  складовою “карти особистості” і визначається в процесі дослідження структури особистості. За цією методикою, спрямованість характеризується рівнем, широтою, інтенсивністю та дієвістю, професійною спрямованістю.
     Рівень  спрямованості характеризує соціальну зрілість особистості, ступінь її свідомості і моральності (від повної узгодженості до заперечення).
     Широта  спрямованості засвідчує коло інтересів особистості (найвища оцінка — професійні, мистецькі, художні, спортивні та інші інтереси, а найнижча — відсутність інтересів).
     Інтенсивність спрямованості пов'язується з емоційним забарвленням життєдіяльності і може змінюватися від нечітких потягів через усвідомлене бажання й активне прагнення до повного переконання.
     Стійкість спрямованості характеризується її часом: не змінюється з юнацтва — змінюється декілька разів — повна нестійкість мотивів цінностей.
     Дієвість  спрямованості — це активність реалізації цілей у діяльності: всі переконання і прагнення реалізуються, здійснюється їх більша (менша) частина, реалізуються лише ті, які легко здійснити, або повна пасивність.
     Професійну  спрямованість може охарактеризувати таке коло питань: професія обрана за бажанням, щоб її отримати — долалися перешкоди і є повне задоволення [23].
    Практично ніхто з дослідників не заперечує  того, що провідним компонентом структури особистості, її системоутворюючою властивістю (ознакою, якістю) є спрямованість – система стійких мотивів(домінуючих потреб, інтересів, схильностей, переконань, ідеалів, світогляду тощо), яка визначає поведінку особистості в зовнішніх умовах,що змінюються.
Спрямованість не тільки організуюче впливає на компоненти структури особистості (наприклад, на небажані межі темпераменту) і на психічні стани (наприклад, подолання негативних психічних станів за допомогою позитивно домінуючої мотивації), і на пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси (зокрема, висока мотивація в розвитку процесів мислення має не менше значення, ніж здібності).
    Спрямованість нарівні з домінуючими мотивами має і інші форми протікання: ціннісні орієнтації, прихильність, симпатії (антипатії), смаки, схильності та інші. Вона виявляється не тільки в різних формах, але і в різних сферах життєдіяльності людини. Наприклад, можна говорити про спрямованість морально-політичну (ліберальну або консервативну), професійну (“гуманітарну” або “технічну”) і побутову (людина для будинку, для сім’ї або “для друзів і подруг”) [8].
     Отже, спрямованість особистості - це вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові якості цієї підструктури особистості не є природженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання. Виділена окремо в психологічній структурі особистості спрямованість, у свою чергу, включає систему взаємопов'язаних компонентів: інтереси, бажання, прагнення, ідеали, світогляд, переконання. Вказані компоненти спрямованості характеризують ставлення особистості, її матеріальні й духовні потреби, моральні якості. Оскільки ставлення є не тільки якістю особистості, а насамперед елементом свідомості, що впливає на прояви її активності, то активність спрямованості здебільшого виявляється через переконання - свідомі потреби людини, які спонукають її діяти відповідно до ціннісних орієнтацій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.2 Головні компоненти спрямованості особистості, їх характеристика
    У структуру спрямованості входять, передусім, усвідомлені мотиви поведінки: цілі, інтереси, ідеали, переконання  особистості. Їхня стійка ієрархія дає  змогу в певних межах передбачити  загальну спрямованість особистості, її вчинків. Проте на поведінку людини впливають не тільки усвідомлені, а  й малоусвідомлені мотиви. Їхнє співвідношення визначає поведінку людини в новій  ситуації.
    Більшість людей рухається в соціальному  просторі й часі спрямовано. До руху, активності їх спонукають поставлені потреби, цілі та інші чинники. Але не кожна мета, яка виникає перед  людиною, стає тим, що підштовхує до дії. Лише мета, яка має для людини привабливу силу, може впродовж певного  відрізку життя спрямовувати її психічну активність, роздуми, думки. У людини з’являється досить сильна внутрішня потреба в дії, виникає могутнє спонукання, яке штовхає її до відповідного вчинку. Отже, спрямованість особистості зумовлена низкою відповідних мотивів. Розглянемо деякі аспекти мотивації.
      Ціль(мета) - бажаний і уявний майбутній результат конкретної діяльності людини або групи людей. Вона може бути близькою, ситуативною чи віддаленою, суспільно цінною або шкідливою, альтруїстичною або егоїстичною. Особистість або група людей ставлять перед собою мету на основі потреб, інтересів і можливостей її досягнення.
    У встановленні цілі важливу роль відіграють інформація про стан питання, розумові процеси, емоційний стан і мотиви передбачуваної активності. Втілення мети складається з системи дій, спрямованих на досягнення передбачуваного результату[24;с 393-394].
    Людина  обирає мету, яка відповідає рівневі  її домагань, стратегію її реалізації й виконує відповідні дії. Результат  своїх дій (успішних чи неуспішних) людина оцінює шляхом зіставлення з  рівнем домагань. Результат може негативно  чи позитивно впливати на самооцінку.
    Відповідна  атрибуція (пояснення причин результату) є компенсаційним механізмом, що дає  змогу послаблювати негативний чи посилювати позитивний вплив на самооцінку.
    Коли  ситуація досягнення не може реалізуватися  одномоментно, а потребує значних  зусиль упродовж тривалого часу (наприклад, зростання професійних досягнень), кожний окремий результат людина оцінює з погляду наближення до остаточної мети.
    Під інтересами розуміють мотиви, в яких втілюються емоційно забарвлені пізнавальні  потреби особистості.
    Інтерес
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.