Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Контрольна робота по "Стратегчний менеджмент навчального закладу"

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 21.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Державний вищий навчальний заклад
“Університет  менеджменту освіти” 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота
з курсу “Стратегічний менеджмент навчального закладу” 
 
 
 
 
 
 
 

                      Студентки  групи УНЗ-09  Б1
                      Охріменко Тетяни Михайлівни 
                       

 

       План 

1. Вступ  (місія організації)
2. Основна частина (місія посади)
3. Висновки (цільовий профіль власної посади)
4. Список  використаної літератури 

 

      Вступ 

     Організація [1] – соціально координоване соціальне  утворення з певними границями, яке функціонує на відносно постійній  основі для досягнення загальної цілі або цілей. Для організації характерні комплексність, формалізація та певне співвідношення централізації та децентралізації.
    Комплексність розглядає степінь диференціації в межах організації; вона включає рівень спеціалізації та розподілу праці, кількість рівнів в ієрархії організації та степінь територіального розподілення підрозділів організації.
    Формалізація – заздалегідь розроблені та встановлені правила та процедури, які визначають поведінку працівників.
    Співвідношення централізації та децентралізації визначається рівнями, на яких виробляються та приймаються управлінські рішення в організації.
      Кожна організація має своє призначення  – місію – для якої люди об’єднуються та здійснюють власну діяльність. Значення місії організації у тому, що вона:
    Уявляє собою базис, точку опору для всіх планових рішень організації, для визначення її цілей та задач;
    Створює впевненість, що організація дбає про незаперечні, ясні, порівняльні цілі;
    Допомагає зосередити зусилля робітників на обраному напрямі, об’єднує їх дії;
    Викликає розуміння та підтримку зовнішніх учасників організації.
      Основними елементами [6], які повязують стратегію з реальною діяльністю щодо її впровадження, є:
    Місія організації – головний чинник ідеології формування, функціонування та розвитку організації.
    Політика організації – система поглядів, правил та адекватних рішень.
    Тактика – комплекс рішень про те, як будуть розподілені ресурси та які будуть обрані засоби діяльності.
      Слід  визначити основні аспекти характеристики організації[1]:
      послуги , які пропонуються; ( прим.: додається ще «продукт» - але в школі ми маємо справу з особистістю учня, якого виховуємо та навчаємо та з особистістю кожного педагога, компетентності та фаховий рівень якого підвищуємо);
      місце та роль в системі ринкових відносин (прим.: стосовно питання школи – в системі запиту на навчання саме в даній школі з боку батьків);
      цілі організації;
      технологію;
      філософію;
      внутрішню концепцію (сильні сторони, степінь конкурентоздібності, фактори виживання);
      зовнішній образ, імідж.
      Здійснюючи  свою місію, організація прагне до досягнення певних цілей:
    За періодом встановлення – стратегічні та тактичні; оперативні.
    За змістом: економічні, організаційні, наукові; соціальні, технічні, політичні.
    За структурою – маркетингові, інноваційні, кадрові; підприємницькі, фінансові, адміністративні.
    За оточенням – внутрішні та зовнішні.
    За пріоритетністю – особливо приоритетні, приоритетні; інші.
    За вимірюваністю - кількісні та якісні .
    За повторюваністю – постійні ( які повторюються); разові.
    За ієрархією – цілі організації; цілі підрозділів.
    За стадією життєвого циклу – проектування та створення об’єкту, зростання об’єкту; зрілість об’єкту, завершення життєвого циклу об’єкту.
      На  ефективність діяльності організації  впливають:
    реальні взаємозв’язки між людьми та їх працею, що відбиваються в схемах організаційних структур та посадових обов’язках;
    політика керівництва та методи, що впливають на дії персоналу;
    повноваження та функції працівників організації на різних рівнях управління.
         Місія [6] школи як організації розробляється і підтримується всіма учасниками навчально-виховного процесу (керівниками, вчителями, учнями, батьками). Вона формується таким чином, щоб була зрозуміла сутність закладу освіти, щоб її можна було конкретизувати генеральною метою розвитку і реалізувати через стратегічні та тактичні плани діяльності. Розробка місії є необхідною і доцільною для сучасного навчально закладу. Місію на можна визначити раз і назавжди. Вона може змінюватись, оновлюватись, трансформуватись разом із системою культурних цінностей, соціальним замовленням на освіту. Місія є засобом самовизначення і самовираження колективу школи. Відтак місія розробляється колегіально. Вона є продуктом пошуку, творчості, дискусій, сумнівів, переконань багатьох людей. Тому доцільно відокремити декілька етапів:
      пошук «обличчя» закладу (забезпечується наступними організаційними формами: анкетування, бесіди, «мозкова атака», брейн – ринг, методики проектів);
      формулювання місії, її узгодження (основні організаційні форми етапу: «філософський стіл», узгоджувальна комісія);
      моніторинг реалізації досягається через роботу експертної групи відстеження, звітність керівників програми розвитку та окремих цільових проектів).
     Місія закладу освіти конкретизується системою цілей. Залежність:
     «мета – потреби» означає актуальність,
     «мета – можливість» = реалістичність,
     « мета – результати» - контрольованість,
     «мета – час» = визначеність у часі,
     «мета – місце» + просторова визначеність.
     На  підставі місії організації формуються її цілі. Цей процес має назву ціле утворення або ціле покладання, декомпозиція мети. Процес декомпозування мети дозволяє відстежити реалізацію стратегії. Він пов’язує усі компоненти стратегічного управління: місію – генеральну мету – цілі - завдання – конкретну діяльність – результати.
     Головна мета – місія – будь-якої освітньої організації [7] полягає у забезпеченні навчання, виховання й розвитку особистості. Тобто, кінцевим «продуктом» функціонування освітньої організації, на який повинні працювати всі рівні управління, від найвищого, до найнижчого, але, разом з тим, основного (навчального закладу), є «живий» об’єкт, особистість – соціальна істота, яка включена в суспільні стосунки і є діячем ( суб’єктом) цих стосунків.  

 

      Основна частина 

     Управління [5] – це насамперед цілеспрямована взаємодія керованої та керуючої підсистем на досягнення запланованого результату (цілі). В процесі демократизації управління делегування повноважень є головною проблемою. Децентралізація повноважень потребує їх оптимального розподілення як по вертикалі, так і по горизонталі. В теорії менеджменту виділяються наступні основні функції: планування, організація, мотивація і контроль. Можна виділити наступне підґрунтя для визначення нового функціонального складу управління в сучасних умовах:
    системність – що розглядає будь-яку організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів, що зорієнтовані на досягнення конкретних цілей в умовах оточення, що змінюється;
    процесуальність – що розглядає управління як неперервну систему взаємопов’язаних управлінських функцій;
    інформаційність – що передбачає забезпечення керівників та виконавців інформацією для прийняття рішень;
    комунікаційність – що передбачає систему встановлення зв’язків та взаємодії для обміну інформацією між двома та більш великою кількістю людей;
    координаційність – що забезпечує систему встановлення взаємодії елементів різних рівнів у відповідності з їх повноваженнями;
    мотиваційність – що стимулює процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення власних цілей та цілей організації.
     Отже, визначимо спрямування ефективної реалізації основних функцій управління школою: [6]
    Інформаційно – аналітична функція. Однією з основних характеристик будь-якої системи є комунікативність, характеристика інформаційних потоків, що циркулюють в системі. У керівників шкіл зростає потреба в інформації, так як при переході в режим самоуправління організатори освіти шукають шляхи підвищення ефективності управлінської діяльності. Для досягнення цілісної системи інформаційно – аналітичної діяльності в школах насамперед необхідно визначити її зміст, об’єм, джерела, сформувати потоки інформації та вивести їх на відповідні рівні управління. Для кожної з підсистем – керуючої та керованої – виділяються три види інформації. Для школи виділяються наступні рівні: адміністративно – управлінський ( директор, заступники з НВР та з ВР , з АГЧ), колективно-колегіального управління ( рада школи, педрада, методична рада, методичні об’єднання, кафедри, суспільні організації, учнівського самоуправління. Циклограма запитань інформації повинна знайти місце та використання в поточному та перспективному плануванні роботи школи, що позитивно вплине на прийняття рішень Управлінська діяльність керівників школи та органів самоуправління формується в процесі педагогічного аналізу інформації про діяльність кожної ланки школи в цілому. Педагогічним аналізом інформації є функція управління, що спрямована на вивчення фактичного стану справ та обґрунтування використання різних способів, засобів для досягнення цілей, а також на об’єктивну оцінку результатів педагогічного процесу та виробку регулюючих механізмів по переводу систему в новий якісний стан. Важливе місце в практиці роботи менеджера освіти займають питання формування у вчителів вміння проводити самоаналіз уроку. Разом з тим, шкільний менеджер повинен вміти проводити самоаналіз власної діяльності, оперативно виявляти та корегувати проблеми, що виникають, аналізувати результати роботи школи.
    Мотиваційно – цільова функція. Образ майбутнього результату стає метою лише тоді, коли є потреби, мотиви, бажання досягнути результатів або приблизитись до нього. По джерелу та способу виникнення як на рівні окремої людини, так і на рівні певної організованої соціальної системи, цілі можуть бути внутрішніми(тобто, що формуються людиною або соціальною системою) та зовнішніми) що задаються зовні. Зв'язок між цілями та потребами ( мотивами) в першому випадку утворюється по напряму від цілей до мотивів, тобто, «ціль обирає мотив», в другому – від потреб та мотивів до цілей, коли мотиви трансформуються в цілі. Основна задача мотиваційно – цільової функції управління – в тому, щоб всі члени педагогічного колективу чітко виконували роботу у відповідності з делегованими їм обов’язками та планом, враховуючи потреби в досягненні власних та колективних цілей. Забезпечити всім учасникам педагогічного процесу способи та засоби задоволення цих потреб – найважливіша задача шкільних менеджерів.
    Планово – прогностична функція. Як один з основних процесів управління планування має відповідати на всіх рівнях цілому ряду принципових вимог: єдність цільової установки та умов реалізації; єдність довгострокового та короткострокового планування; здійснення принципу сполучення перспективного прогнозування та поточного планування, відповідність прогнозування та планів на всіх рівнях управління. Одним з дійових шляхів вдосконалення цього виду діяльності управління є втілення комплексно- цільового планування ( або комплексно – цільових програм). Ядро цільової програми – генеральна мета, розподілена на задачі, доведена до кожного шкільного підрозділу та виконавця.
    Організаційно – виконавча функція. Організація роботи характеризується як діяльність суб’єкта ( об’єкта) управління по формуванню та регулюванню певної структури організованих взаємодій шляхом сукупності способів та засобів, необхідних для досягнення цілей. Важлива задача шкільного керівника – підвищити ефективність системи організаційних відношень на всіх рівнях управління школою. До основних напрямів підвищення ефективності реалізації даної функції відносяться: реалізація особистісно – орієнтованого підходу до організації діяльності; науково та практично обґрунтоване розподілення функціональних обов’язків в апараті органів управління керівниками школи та членами педагогічного колективу; раціональну організацію праці; формування відносно автономних систем внутрішньошкільного управління. Оптимізація управління школою є перехід до управління через побудову організаційних автономних систем самоуправління до граничної конкретизації діяльності на всіх ієрархічних рівнях.
    Контрольно – діагностична функція – займає особливе місце в цілях стимулювання діяльності учителя та учня. Поєднання адміністративного та суспільного контролю в школі з самоаналізом, самоконтролем та самооцінкою кожного учасника педагогічного процесу входе в практику роботи шкіл та інших закладів освіти. Особливу роль треба призначити діагностуванню – на першому етапі – попередньому та випереджувальному, на другому етапі – уточнюючому, на третьому – узагальнення, що базується на порівнянні та співставленні.
    Регулятивно – корекційна функція. Задача – в тому, щоб підтримувати той чи інший рівень організації системи в даній ситуації. Ефективність організаційного регулювання вимірюється насамперед тим, як вдається організувати за його допомогою процеси, що підлягають керуванню. Результативними є дні діагностування, регулювання та корекції.
     Можна узагальнити та визначити три принципи системного управління[1]:
    Принцип цілеполагання, що доводиться до всіх робітників.
    Обернений зв'язок за результатами діяльності ( враховуючи діяльність кожного – як особистості , так і колективу).
    Принцип ціле орієнтованої мотивації праці.
     Серед обов’язків керівника є відповідальність за кар’єрне зростання підлеглих. Місія керування кар’єрою [8]– у досягненні гармонії між інтересами організації т і потребами людини. При цьому мають місце такі чинники:
    формулювання цілей і задач керування кар’єрою;
    з’ясування принципів і правових основ керування кар’єрою;
    визначення характеристик ефективного керівника;
    оцінка здібностей і особистісних якостей кандидатів;
    планування механізму керування кар’єрою, розробка варіантів планування кар’єри кандидата, узгодження, корекція плану разом з претендентом, наступне затвердження плану керівником;
    організація виконання плану: придбання співробітником необхідного рівня професійної підготовки, професійного досвіду як усередині організації, так і поза нею; організація процесів навчання основам самоврядування кар’єрою, оцінки; адаптації і професійної орієнтації, конкурсів на заміщення вакантних посад;
    розрахунок потреб у фінансовому забезпеченні реалізації плану професійного розвитку співробітника і плану кар’єри;
    координація зусиль співробітника і можливостей організації по виконанню плану індивідуального професійного розвитку.
     Компоненти  керування кар’єрою:
    формулювання цілей і задач керування кар’єрою;
    формулювання принципів і правових основ керування кар’єрою;
    визначення характеристик ефективного керівника;
    оцінка здібностей і особистісних якостей кандидатів;
    планування механізму керування кар’єрою, розробка варіантів кар’єри кандидата, узгодження, корекція плану разом із претендентом, наступне затвердження плану керівником;
    організація виконання плану; набуття співробітником необхідного рівня професійної підготовки, професійного досвіду як усередині організації, так і поза нею; організація процесів навчання основам самоврядування кар’єрою, оцінки, адаптації і професійної орієнтації, конкурсів на заміщення вакансій менеджерів;
    розрахунок потреб у фінансовому забезпеченні реалізації плану професійного розвитку співробітника і плану кар’єри;
    координація зусиль співробітника і можливостей організації по виконанню плану індивідуального професійного розвитку і плану кадрового забезпечення; виявлення і періодичне відстеження мотивації претендента щодо кар’єри;
    контроль виконання плану кар’єри.
     Керівництво та делегування [2] повноважень – синоніми. Питання делегування повноважень та відповідальності в організаціях є ключовим інструментом ефективності управління.
     Підсумовуючи, слід підкреслити, що керівник – це особистість, яку наділено [3] правом прийняття рішень та який виступає єдиноначальником в межах повноважень, які йому надаються. Реальний вплив керівника на діяльність колективу ґрунтується не лише на його офіційних повноваженнях, а й на особистому авторитеті, тобто, мають місце дві складові: формальний керівник та неформальний лідер. Оптимальним є тип керівника з високим офіційним, професійним та особистим статусом. Керуючий як керівник на основі наданих йому повноважень розподіляє обов’язки, здійснює контроль, облік, заохочення, покарання. Керуючий як лідер впливає на членів групи шляхом особистого авторитету, морально-психологічної дії, прояву ініціативи, енергії, привабливих особистих якостей. Якщо гарний керівник сприймається як «мозок групи», то лідер – як «серце групи». Керівник – лідер має об’єднувати в собі ці якості.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.