На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Аналз тньового сектору економки

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 24.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ПЛАН:
    Вступ.
    Теоретично–практичні основи тіньового сектору: сутність, причини, обсяги.
    Позитивні та негативні наслідки існування тіньового сектору.
    Заходи протидії тіньової економічної діяльності.
    Висновок.
 
    Вступ.
    Поширення в Україні такого соціально-економічного явища, як тіньова економіка, а також зростання обсягів продукції та фінансових ресурсів, які обертаються в цій сфері, призводять до підвищення рівня неконтрольованого державою сектора економіки та становлять суттєві перешкоди із забезпечення стійкого розвитку економіки в країні.
     Формування  ефективної конкурентоспроможної економіки, поєднання соціального та економічного розвитку суспільства, побудова в Україні  економіки європейського зразку неможливі без суттєвого зниження рівня тінізації української економіки. Тінізація економіки веде до розквіту правового нігілізму, посилення процесів криміналізації економічних відносин, заміщення прозорого державного контролю кримінальним, поширення корупції в органах державної влади та ,зрештою, підриває довіру до держави. Тому детінізація економіки та запровадження іноваційних заходів в цій сфері є пріорітетним та принципово важливим напрямком сучасної економічної політики держави.
    Практика  функціонування економічних відносин у різних країнах свідчить, що таке явище, як тіньова економіка, притаманне всім країнам, незалежно від моделі та рівня соціально-економічного розвитку, і досягло загальносвітового, глобального масштабу. Інституційна політика організації економічного розвитку держави впливає лише на питому вагу тіньового сектора в суспільстві.
     Метою творчої роботи є з`ясування та характеристика основних детермінант, які впливають  на розвиток тіньової економіки України, а саме: вплив економічної кризи, недосконалість законодавства та корупція. А також пошук можливих шляхів детінізації економіки. Для цього необхідно, дати характеристику тіньовій економіці та з`ясувати її вплив на економічні процеси в країні. Виділити основні детермінанти, що впливають на розвиток тіньової економіки. Дослідити вплив тінізації на прикладі конкретних сфер економічної діяльності. Та на основі дослідженого розробити пропозиції, щодо вирішення проблеми. Лише дієві заходи держави допоможуть подолати ситуацію, що склалася та вивести на „світло” тіньовий сектор держави, який нажаль є значним, що впливає не тільки на внутрішню ситуацію, а й значно підриває авторитет України за кордоном.
     Недостатня  розробленість проблем тіньової економіки пов’язана зі складністю дослідження діяльності суб’єктів  тіньової економіки та їх взаємодії  з легальною економікою, оскільки відсутня офіційна інформація, неможливе застосування загальноприйнятих методів дослідження та інше.
     Досить  спірним є питання про причини, джерела її існування та розвитку. Залишається не розробленою та науково дискусійною низка теоретичних і практичних положень щодо механізму взаємодії нелегального та легального секторів економіки в напрямку детінізації. Потребує теоретичного обґрунтування питання про складові регулятори механізму даної взаємодії. Тіньова економіка в Україні - це не відокремлене явище, а результат системної кризи економіки. 

    Теоретично  – практичні основи тіньового сектору: сутність, причини, обсяги.
      Як  органічна складова економіки будь-якого  суспільства, "тіньова" економіка  являє собою господарсько-комерційну діяльність, яка внаслідок певних причин (інколи і історично виправданих), прагне уникнути державного обліку та контролю[3, c.18]. На думку С. Нікітіна тіньова економіка – це ринкове виробництво товарів та послуг, як заборонених, так і не заборонених законодавством, яке не враховується офіційною статистикою національного продукту і не пов’язане з будь-якими зобов’язаннями зі сплати податків державі [4].
      Позалегальну (або тіньову) економіку визначають як сферу, у якій економічна діяльність здійснюється поза рамками закону, тобто угоди укладаються без використання закону, правових норм і формальних правил господарського життя [5]. Позалегальна економіка не враховується національною статистикою, не включається у валовий національний продукт, а прибутки від її діяльності укриваються від податкових інспекторів. С. Петренко визначає тіньову економіку як фактично не контрольовані суспільством процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг [6]. За класифікацією С. Глінкіної [7] тіньова економіка включає:
    неофіційну  економіку - легальні  види економічної діяльності, у рамках яких має місце нефіксоване із метою мінімізації витрат виробництва товарів і послуг;
    фіктивну економіку - економіку приписок,  спекулятивних угод, хабарництва і всякого роду шахрайства щодо одержання і передачі грошей;
    кримінальну економіку - економічну діяльність, зв'язану з прямим порушенням закону (у першу чергу Кримінального і Цивільних кодексів) і зазіханням на легальні права власності.
      Уже згаданий С. Петренко до наведеної класифікації справедливо додає неформальну економіку - систему неформальних взаємодій між суб'єктами підприємництва, що формуються на особистісних відносинах і безпосередніх контактах (підкуп посадових осіб, хабарництво, організація прийомів і т.д.) [6]. Цей вид тіньової економіки пов'язаний із реалізацією владних повноважень при прийнятті управлінських рішень.
      Складові  позалегальної економіки подані на рис. 1.
Позалегальна  економіка   Неофіційна  економіка Легальні  види діяльності з нефіксованим виробництвом товарів і послуг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фіктивна економіка
Спекулятивні  угоди, приписки, хитрощі, які зв'язані  з одержанням і передачею грошей
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кримінальна економіка
Діяльність, яка зв'язана з прямим порушенням закону і зазіханням на легальні права власності
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Неформальна економіка
Підкуп  посадових осіб, хабарництво, створення  системи корумпованих зв'язків
 
 
 
 
 
Рис. 1. Складові позалегальної економіки
      Інституціональна  економічна теорія визначає, що основною причиною існування тіньової (позалегальної) економіки є високі трансакційні витрати, обумовлені функціонуванням у рамках закону. У нашій країні проводяться фундаментальні дослідження з визначення рівня трансакційних витрат, їхнього виміру в легальній і тіньовій економіках [8]. Трансакційні витрати - це витрати укладання контракту, витрати специфікації і захисту прав власності і витрати захисту від третіх осіб [9, 156]. Е. де Сото назвав ці витрати "ціною підпорядкування закону", які у себе включають:
    витрати доступу до закону - витрати на реєстрацію юридичної особи, на одержання ліцензії, відкриття рахунку в банку, одержання юридичної адреси і виконання інших формальностей, .
    витрати продовження діяльності в рамках закону, обумовлені необхідністю виплати податків, дотриманням чинного законодавства в галузі трудових відносин, які регулюють тривалість робочого дня, мінімальну заробітну плату, соціальні гарантії, витрати розв'язування конфліктів у судовому порядку. Важливим є те, що ціна підпорядкування закону включає не тільки прямі грошові витрати, але й витрати часу на виконання тих або інших процедур. Досвід свідчить, що саме ця складова часто буває суттєвою. Функціонування позалегальної економіки і вчинення в ній угод вимагає певних витрат, що Е. де Сото назвав ціною позалегальності, і визначив її складові [9, с.163-166]:
    витрати відхилення від легальних санкцій: плата за послуги податкових і інших консультантів; витрати на ведення подвійної бухгалтерії і втрати від труднощів обліку і контролю підприємства; загублена вигода в результаті обмеження розмірів виробництва і реклами (чим більше підприємство і чим активніше воно веде рекламну кампанію, тим більше в нього шансів потрапити в сферу уваги контролюючих органів);
    витрати трансферту прибутків: економічні суб'єкти, що ухиляються від сплати податків, діляться корисним ефектом від своєї діяльності з державою Усі без виключення економічні суб'єкти платять непрямі податки і так званий інфляційний податок (особливо з огляду на перевагу готівки при укладанні позалегальних угод). Складності виникають через те, що на відміну від легальних економічних суб'єктів позалегальні не можуть звернутися до держави за захистом порушених прав власності;
    витрати відхилення від податків нарахувань на заробітну плату. Відхилення від виплати прибуткового податку, обов'язкових платежів у фонд соціального страхування, у пенсійний фонд дозволяє підприємству заощаджувати на оплаті праці, але при цьому знижує стимули до заміщення праці капіталом і технічним переозброєнням. Дешева праця "розбещує" підприємство.
      Крім  того, процедура стягування податку  з додаткової вартості обмежує сферу  позалегальної діяльності тільки крайніми точками виробничого ланцюжка, роздрібною торгівлею і початковими етапами обробки сировини, оскільки саме на цих етапах процесу виробництва найбільшої величини досягає виграш від невиплати ПДВ. На проміжних етапах позалегальні постачальники проміжного продукту виявляються в програші стосовно легальних;
      витрати відсутності легально зафіксованих прав власності. Позалегальна специфікація  прав власності може здійснюватися тільки в рамках соціальних структур, клану, сімейно-родинних відношень, сусідської общини, національної діаспори тощо на основі соціальних санкцій і персоніфікації відносин. Оскільки права власності встановлюються і захищаються соціальне (на основі традиційної угоди), а не результат обмеження обміну правомочностями посеред певних осіб полягає в неможливості капіталізувати право власності, неможливості вільно продавати правомочності. Е. де Сото використовує термін "омертвлений капітал" для опису прав власності, що зафіксовані позалегально: цей капітал не можна використовувати як заставу, інвестувати, вільно продати, а іноді і просто передати в спадщину;
      витрати неможливості використання контрактної системи. Позалегальна процедура укладення контрактів утрудняє реалізацію довгострокових проектів, у яких беруть участь багато економічних суб'єктів, оскільки стимулом для вкладення коштів у довгострокові проекти є навіть не особиста репутація людей, що беруть участь у ньому, а впевненість у тому, що права інвесторів будуть захищені у будь-якому випадку.
      У разі перегляду контракту учасники не можуть звернутися в суд або  арбітраж, який бере до уваги всі  деталі угоди, у чому не зацікавлена жодна зі сторін;
    витрати, які обумовлені винятково двостороннім характером позалегальної угоди. Прагнення до приховання діяльності і її результатів від закону спонукає максимально обмежувати коло учасників позалегальної угоди. Вона, як правило, має двосторонній характер. Треті особи, чиї інтереси потенційно торкаються угодою (наприклад, жителі прилеглих від стихійних ринків кварталів), виключені з кола її учасників, і, отже, їхні інтереси не враховуються;
    витрати доступу до позалегальних процедур розв'язування конфліктів. У позалегальній економіці для розв'язування конфліктів використовуються різні соціальні механізми: соціально-родинні і мафіозні структури. Використання обох структур зв'язано з витратами. По-перше, підтримка добрих стосунків із численними родичами, земляками й іншими "своїми" людьми вимагає часу для надання символічних знаків уваги і коштів на обмін послугами. По-друге, звертання до виконуючої функції судових і силових структур  мафії зв'язано з необхідністю виплати свого роду податку. Величина цього податку визначається, або у відсотках до обороту підприємства, або як еквівалент зроблених мафією послуг із захисту бізнесу і вирішення конфліктів. На відміну від держави мафія виявляється здатною проводити політику дискримінуючого монополіста, встановлюючи для кожного користувача своїх послуг певну величину "податку". Пояснюється це локальним характером діяльності мафії та використанням значно ширшого, чим легальний, спектра джерел інформації.
     На  сьогоднішній день масштаби тіньової економіки в Україні продовжують зростати. За висновками зарубіжних експертів, Україна належить до країн з найбільш тінізованою економікою. Згідно з даними Світового банку, за останні 10 років посиленою боротьби з виведення економіки з «тіні» частка цієї самої тіньової економіки зросла з 51,7% до 58,7% ВВП. Про це засвідчує оприлюднене дослідження Світового банку «Shadow Economies All over the World». В абсолютних цифрах це виглядає ще цікавіше: якщо в 1999 році в тіньовій економіці України зверталося трохи більше 67 млрд. грн, то тепер - понад 400 млрд. грн. Результати розрахунків Світового банку істотно перевищують офіційні дані українських чиновників. Так, Держкомстат завжди оцінював частку тіньової економіки в 15-18% від ВВП країни, а Міністерство економічного розвитку і торгівлі - в 28-35%.
     Якщо зробити спробу комплексно поглянути на проблему тінізації економіки вУкраїні, то можна виділити низку об’єктивних факторів, які пояснюють її значні обсяги:
    високі податки і нерівномірне податкове навантаження;
    недостатня прозорість податкового законодавства та постійне внесеня змін;
    повільні та непрозорі приватизаційні процеси;
    втручання владних структур усіх рівнів у діяльності суб’єктів господарювання;
    корупція органів державної влади тамісцевого самоврядування[2, c.56-57].
      Причини, що викликають появу такого явища, як тіньова економіка, особливо в кризових умовах, є досить різноманітними. Можна зробити висновок, що розширення її масштабів, насамперед, пов’язано з економічними, соціальними, правовими та державними чинниками (рис. 2).

Рис. 2. Чинники, що зумовлюють розширення масштабів тіньової економіки в Україні [10, с.1-2].
     Варто зазначити, які галузі економіки  домінують при визначенні масштабів  тіньової економіки і специфічність  причин розвитку таких процесів у  конкретній галузі:
        нафтогазодобувна галузь. Високий рівень тінізації тут пояснюється наявністю корупційних схем при розподілі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.
        сільське господарство. Причинами нелегальних операцій тут стають правопорушення при використанні земель сільськогосподарського призначення, незаконне відчудження земель і передання їх в оренду, заниження обсягів урожаю сільськогоспдарськихкультур за рахунок прихованих площ посівів тазавищення даних про втрату врожаю під час збираня, обмеження зовнішніх ринків збуту, корумпований розподіл квот тощо;
        малий і середній бізнес. За оцінками експертів понад 50 % підприємств даного сектору функціонують у тіньовому чи необліковуваному сегментах ринку.Тінізація економіки призводить до приховуваня підприємствами реальних обсягів доходів, ухилення від сплати податків, створення фіктивних підприємств. [14, с. 28-31].
      При вивченні функціонування економіки  в часі виявлено, що поєднання в  різних комбінаціях чинників, які зумовлюють виникнення явища тіньової економіки, призводить до її неоднакових масштабів. Через прихований характер тіньової економіки (ухилення від обліку, контролю та реєстрації) можливості оцінювання масштабів цього явища досить обмежені. Значні обсяги тіньової економіки зменшують надійність офіційної статистики (рівень безробіття, доходи, видатки), тому, програми та окремі заходи з боку влади, побудовані на таких хибних даних можуть не мати високої ефективності або втратити її взагалі.
Таблиця 1 Показники рівня тіньової економіки в Україні [11].
Назва відомчого документу 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Тенденція тіньової економіки в Україні  за І півріччя 2008 р.  
-
 
27
 
28
 
30
 
29
 
26 (1 півріч.)
 
28 (1півріч.)
Стан  економічної безпеки України в І півріччі 2008р.  
-
 
-
 
-
 
-
 
-
 
26 (1 півріч.)
 
28 (1 півріч.)
Тенденції тіньової економіки в Україні  за І півріччя 2007р.  
45
 
38
 
36
 
33
 
30
 
30 (1півріч.)
 
-
Тенденції тіньової економіки в Україні  за 2007р.  
-
 
31
 
31
 
34
 
34
 
32
 
-
 
      Помітно, що державний оптимізм стосовно економічних загроз з боку тіньових операцій значно зріс у 2008р. Тоді він навіть коливався нижче критичної відмітки у 30-відсотковій межі й це може бути окремою темою для роздумів щодо розуміння урядом економічних реалій. Помітно також, що у період з 2003 до 2007рр. показник тінізації економіки у один й той же рік не співпадає сам із собою!? Наприклад, розбіжність 2003 року становить 11 відсоткових пунктів, у 2004 році - 8; 2005року - 4; 2006 - 5. Це свідчить про те, що навіть у такому простому питанні, як підготовка звітних документів, у чиновників немає чіткості. Хоча підрахунок обсягів тіньової економіки є непростим завданням, оскільки, тіньові дільці не зацікавлені у декларуванні власних доходів, а держава, що уражена корупцією, не має бажання витягати їх з тіні, при цьому існують ефективні методи оцінки, які спираються на дані про витрати робочої сили, обсяги готівки, електроенергії, вантажоперевезень тощо.
      Декілька  останніх досліджень засвідчують, що країни із складним регуляторним полем мають  значну за обсягами тіньову економіку. Так, експерти, що проаналізували стан справ у 84 країнах з перехідною економікою, стверджують, що підвищення на один пункт індексу, який оцінює жорсткість регуляторної політики у тій чи іншій країні, призводить до 10-відсоткового збільшення обсягу тіньової економіки. Спробуємо застосувати це припущення для України. Індекс свободи українського бізнесу 2002 року за даними Нeritage становив 55 а у 2007 році - 44 (погіршення  на 11 пунктів індексу). ВВП України у 2002р. дорівнював 229 мільярдів доларів. Якщо припустити, що обсяг тіньової економіки у цей рік становив 45% від ВВП, використовуючи дані Міністерство економічно розвитку і торгівлі, які на цю дату приблизно співпадають з міжнародною оцінкою, ми отримуємо 103 мільярди доларів.
      Негативний  вплив від погіршення регуляторного  середовища з 2002 по 2007 роки, як було зазначено, становить 11 пунктів і дає зростання  на 110% для обсягу тіньового сектору. Використовуючи ці дані, визначаємо, що 2007 року обсяг тіньової економіки становив приблизно 216 мільярдів доларів і, відповідно, 60,2% ВВП України (2007 року ВВП України становив 359 мільярдів доларів). Дослідження професора Фрідриха Шнайдера (університет Лінц, Австрія), яке було проведено 2007 року з використанням методів DYMIMIC та Оцінки грошового обігу, свідчать, що Україна 2004 року мала тіньову економіку в обсязі 54,9%, а у 2005 - 55,3% ВВП. Тому, оцінка у 60% ВВП для 2007 року, що наведена вище, не виглядає фантастичною. Також, приймаючи за серйозний фактор впливу на тіньовий сектор як рівень готівки поза банками в Україні, отримуємо додатковий аргумент для підтвердження гіпотези про зростання "тіні"[11].
    Позитивні та негативні наслідки існування тіньового сектору.
      Розуміння природи і закономірностей функціонування суб'єктів господарювання, чиновників, фізичних осіб у тіньовій економіці потребує виявлення наслідків її функціонування. Ці наслідки можуть мати як позитивний, так і негативний вектор спрямованості впливу на економіку.
      До  позитивних наслідків варто віднести, по-перше, певну стабілізуючу роль позалегальної  економіки. Вона особливо була характерна для економіки дефіциту і зберігається у перехідних економіках. Ця стабілізуюча роль була особливо очевидною в умовах централізованої економіки. "Той попит, що не може задовольнити "перша економіка", створює всепоглинаючий ринок для продукції і послуг у сфері "тіньової" економічної діяльності". Однак стабілізуюча роль позалегальної економіки зберігається і при переході легальної на ринкові рейки. Аналіз свідчить, що значні розміри позалегального сектора в країнах, що розвиваються, дозволяють їм легше переносити спади виробництва і кризові явища на світових ринках. У період кризи позалегальний сектор здатний зберегти зайнятість на колишньому рівні за рахунок скорочення рівня оплати праці, адже в основі функціонування позалегального підприємства лежить відтворення соціальних зв'язків (сімейно-родинних, кланових, національних) [12].
      Існування позалегального сектора дозволяє реалізувати підприємницький потенціал, що залишається незатребуваним завдяки високим витратам доступу до легального ринку. "Фактом є те, що легальна система ніколи не дозволяла використовувати величезну енергію і талант позалегальних і навіть легальних підприємців" [9]. На основі аналізу літературних джерел та практичного досвіду виявлено позитивні наслідки позалегальної економіки подано в табл. 2.
      Таблиця 2 Позитивні наслідки існування позалегальної економіки
      Суб'єкт економіки       Сутність  позитивного наслідку
      Держава
       - Стабілізуюча роль позалегальної економіки
- Коригування недосконалої політики уряду - Можливість менших утрат під час економічних спадів на світових ринках
      Населення - Забезпечення  зайнятості населення -Можливість  реалізації підприємницьких спроможностей
 
      Однак, існування двох секторів економіки, легального і позалегального, здійснює і негативний вплив на соціально-економічний розвиток держави, його інституціональну структуру, психологічну атмосферу серед населення. Через невигідність технічного переозброєння у позалегальному секторі гальмується технічний прогрес і в цілому знижується продуктивність праці. Через обмеженість коштів скорочується обсяг інвестицій (інвестуються тільки ресурси тієї або іншої соціальної структури). Відсутні гарантії для зовнішніх стосовно даних соціальних структур інвесторів. Збільшується податковий тягар на економічних суб'єктів, які залишаються ще в легальному секторі: витрати наданих державою послуг розподіляються на менше число платників податків. Дана ситуація спонукає до переходу у позалегальний сектор і тих, хто до останнього часу коливався - ціна підпорядкування закону стає непомірне високою.
     Результатом стає колапс легального сектора - у  ньому залишаються лише великі підприємства, які не можуть цілком піти "у тінь". Крім того, існування позалегальної економіки робить неефективними будь-які заходи для проведення послідовної макроекономічної політики: вона будується на основі свідомо неадекватних індикаторів і макроекономічних показників. Негативні наслідки позалегальної економіки подано в табл. 3.
                                                                 Таблиця 3 Негативні наслідки існування позалегальної економіки [13] 

Суб'єкт  економіки
        Сутність  негативного наслідку
Працівники  підприємства
•    Низька "офіційна" заробітна плата працівників підприємств •    Низька соціальна захищеність працівників 
•     Неможливість страхування від нещасливого  випадку і тимчасової втрати працездатності
•    Відсутність  гарантій працевлаштування
Підприємство •    Гальмування  впровадження науково-технічних інновацій •    Зниження продуктивності праці на підприємстві
•    Скорочення обсягів інвестицій
•    Формування високої ціни підпорядкування закону і відхід у "тінь"
Держава і  населення
•    Створення  умов для залучення населення  у кримінальні відносини •    Збільшення податкового тиску на легальні суб'єкти господарювання
•    Втрати держбюджету внаслідок ухилення від сплати податків •    Нереальні  економічні показники діяльності і  можливість реалізації непослідовного макроекономічної політики держави
Зовнішні  агенти підприємства
•    Відсутність  гарантій зовнішнім інвесторам
 
    Заходи  протидії тіньової економічної  діяльності.
     Щодо  напрямів удосконалення економічного механізму державної протидії тіньовій діяльності, то формування економічного механізму на державному рівні, забезпечення виконання певних функцій його компонентів є головною запорукою успішної боротьби з тіньовою діяльністю. Основою економічного механізму є концепція легалізації тіньової економіки, складовими якої є концепція фінансової безпеки та концепція методології моніторингу відмивання брудних грошей, щорічні програми заходів боротьби з тіньовою економікою, нормативно-правові, методичні й організаційні матеріали. Тому правове регулювання тіньового сектору повинно бути орієнтовано на два основних напрями:
     1) боротьба з порушенням закону в органах державної влади;
     2) прийняття мір, що направлені на переведення в легальний сектор тіньового капіталу.
     Вирішення цієї проблеми потребує не тільки адміністративних заходів. Лише забезпечення політичної, економічної, фінансової, нормативно-правової стабільності, інвестиційної привабливості країни здатне кардинально вплинути на ситуацію, що склалася.
     Пропонуються  наступні заходи :
    амністія - сукупність адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на повну чи часткову легалізацію фінансових ресурсів тіньового ринку та господарських процесів, що раніше вважалися незаконними, а також помилування осіб, які здійснили правопорушення з метою зменшення оподатковуваної бази чи відмови від сплати податків. Вона дозволить легалізувати капітали, повернути їх до країни, стимулювати амністованих бізнесменів працювати з повним дотриманням податкового, валютного, кримінального законодавства. Проте, амністія має і негативні сторони. Адже не можна амністувати капітали, нажиті злочинним шляхом, оскільки держава, йдучи на такий крок, визнає своє безсилля у боротьбі з тіньовою економікою правовими засобами. До того ж амністія буде кроком, очевидно несправедливим стосовно законослухняних громадян.
    „система пилисосу” - засіб залучення в економічний оборот доларів, що зберігаються у “панчохах”, що передбачає дозвіл оплачувати коштовні покупки доларами, не декларуючи їх походження та відкриття всім громадянам валютних рахунків, і дозволу до вивезення лише знятої з них валюти (за банківською довідкою). Валюта з “панчохи” може бути продана за допомогою обмінних пунктів, а купівлю валюти в них пропонується заборонити. Тобто відбувається “вимивання” валюти, вона інкасується — і починає працювати на економіку.
    створення системи гарантій на банківські вклади (для призупинення втечі капіталу) на зразок тих, що існують в розвинутих країнах світу. Це стимулювало б внески у вітчизняну банківську систему замість вивезення коштів за кордон.
    відкриття на території країни філіалів великих зарубіжних банків з визнаною репутацією – для легалізації “сірого” капіталу[1, c.12-15].
     Крім  того, можливими шляхами вирішення  проблеми тінізації в Україні  є: 1) впровадження заходів, спрямованих  на збільшення безготівкової частки грошей в економіці; 2) сплата авансових платежів підприємством за основними видами податків щоквартально, а скоригованих сум податків – у кінці року (прикладом може слугувати податкова система Чехії); 3) установлення дати початку податкового року за датою державної реєстрації корпорації. Таке нововведення створить більш сприятливі умови роботи не тільки для підприємств, але й для податкових органів, адже це позбавить їх напливу звітностей підприємств наприкінці звітних періодів (з досвіду Канади); 4) передбачення можливості встановлення індивідуального графіка сплати податків для підприємств, що потрапили в складну фінансову ситуацію. За даних умов для підприємства розробляється індивідуальний план погашення податкових заборгованостей (досвід Австрії). 

    Висновок.
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.