На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Валютний курс: сутнсть та основн теорї формування

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 25.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 12. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки України
Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана
Факультет міжнародної економіки і менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова
з дисципліни «Основи економічної науки» 

Тема:
«Валютний курс: сутність та основні теорії формування» 
 
 
 
 
 

Виконала:
студентка І курсу 10 групи 
Дубель  Аліна Володимирівна
Керівник:
Горнічар  Микола Миколайович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 
 

План:
    Вступ……………………………………………………………………………3-4
    Сутність і механізм формування валютного курсу………………………..4-14
    Режим і регулювання валютних курсів…………………………………...14-28
    Проблеми формування та регулювання валютного курсу в Україні…....29-36
    Висновки………………………………………………………………….......37-39
    Використана література…………………………………………………………40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ
    Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв’язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами – валютного курсу.
    Необхідність  валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним платіжним засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). Правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів країн різної еквівалентності. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.
      Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу; або ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.
      Валютний курс відображає взаємодію середовищ національної та світової економіки. Він використовується при купівлі та продажу валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженні в країну або вивозі за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.
      Валютний курс є одним із ключових параметрів міжнародних валютних відносин. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.
      Валютний курс показує рівень  розвитку економіки країни, її позиції на світовому ринку, ефективність економічної політики, які проводить держава.
      Питання про визначення оптимального  режиму валютного курсу національної грошової одиниці є складне і надзвичайно відповідальне для центрального банку.
    Щодо  України, то складність проблем інтегрування країни в сучасну міжнародну економічну систему помножується тим, що вона, як і інші пострадянські держави, розпочавши перехід до ринкової економіки, потрапила до глибокої трансформаційної кризи. Перед Україною та її реформами виникло багато питань, які можна звести до двох головних:
      • що являє собою сучасна  міжнародна економіка, якими є  провідні тенденції її функціонування  та розвитку?
      • якою має бути ринкова  економіка нашої держави щодо  можливого оптимального її інтегрування  в динамічну економічну систему  світо-господарських зв'язків?
      Особлива складність полягає  в тому, що західні моделі не  можуть бути безпосередньо перенесені  на країну, де зародження ринкових  механізмів поєднується із специфічною  ментальністю слов'янсько-православної  цивілізації.
      Перехід України до ринкової економіки відкритого типу потребує посилення значення міжнародної економіки в підготовці економістів широкого профілю та виокремлення її особливої ролі в підготовці економістів-міжнародників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Сутність  і механізм формування валютного курсу
    Під валютою слід розуміти будь-який товар, що здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках. У вужчому розумінні - наявна частина  грошової маси, яка переходить з  рук у руки в формі грошових банкнот і монет.
    Валюта  забезпечує зв'язок і взаємодію національного та світового господарства
    Залежно від належності (статусу) валюти поділяються  на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).
    Національна валюта - це встановлений законом платіжний  засіб даної країни.
    Так валюта України - це:
    а) грошові знаки у вигляді банкнот, монет та в інших формах, що перебувають  в обігу та є законним платіжним  засобом на території України, а  також вилучені з обігу або  такі, що вилучаються з нього, але  підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
    б) платіжні документи та інші цінні  папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.
    Національна валюта є основою національної валютної системи.
    Іноземна  валюта - грошові знаки іноземних  держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках.
    Міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна або  регіональна грошова розрахункова одиниця, платіжний та резервний  засіб. Наприклад, СДР (SDR - Special Drawing Right або СПЗ - спеціальні права запозичення), які є міжнародним платіжним засобом, що використовується МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках, і розрахунковою одиницею МВФ; евро - регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена у 1999 р. в межах Європейської валютної системи і є розрахунковою одиницею країн ЄС. 

    По  відношенню до валютних запасів країни розрізняють резервну валюту. Під  резервною валютою розуміють  іноземну валюту, в якій центральні банки інших держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторгівельних - операцій та іноземних інвестиціях. Резервна валюта є базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, вона використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн-учасниць світової валютної системи.
    Так, за резервну валюту використовують долар  США, японську єну, євро. Для того щоб  валюта набула статусу резервної, країна повинна посідати панівне становище у світовому виробництві, в експорті товарів і капіталів, мати розвинуту мережу кредитно-банківських установ у себе і за рубежем, ліберальне валютне регулювання, вільну конвертованість валюти і впровадження її в міжнародний обіг через банки та міжнародні валютно-фінансові організації. 

    Країна-емітент  резервної валюти набуває ряд  переваг: можливість покривати дефіцит  платіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позиції національних виробників у конкурентній боротьбі на світовому ринку.
    По  відношенню до курсів інших валют  розрізняють сильну (тверду) та слабку (м'яку) валюти. Тверда валюта характеризується стабільним валютним курсом. Поняття  твердої валюти нерідко використовується як синонім конвертованої валюти.
    За  режимом використання розрізняють вільно конвертовану, частково конвертовану, неконвертовану валюту
    За  матеріально-речовою формою валюта буває готівковою і безготівковою.
    За  принципом побудови - "кошикового" типу і звичайною.
    Валютний  кошик - це метод сумірності середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют. Важливим моментом розрахунку валютного кошика є визначення його складу, розміру валютних компонентів, тобто кількість одиниць валюти в наборі. 

    У науковій економічній літературі, телекомунікаційному зв'язку застосовуються міжнародні коди валют, які значно полегшують і прискорюють поточну діяльність учасників валютного ринку (табл. 14.1).
    Таблиця 14.1
    Міжнародні  коди вільно конвертованих валютНайменування  валюти  Код валюти
Цифровий  Літерний  
Австралійські долари 036 AUD
Англійські  фунт стерлінгів 826 GBP
Датські крони  208 DKK
Долари  США  840 USD
Ісландські  крони  352 ISK
Канадські долари 124 CAD
Норвезькі крони  578 NOK
Швейцарські франки 756 CHF
Японські єни 392 IPY
Євро  978 EUR
СДР 960 SDR
 
 
    Головною  характерною рисою теорії і практики міжнародних фінансів є те, що вони мають справу з численними валютами. Кожна країна має свою грошову  одиницю, валюту, яка лежить в основі грошової системи країни (долар, єна, рубль, гривня тощо). Валюта в різних країнах може мати одну назву, але різну цінність. Наприклад, грошова одиниця і в Канаді і в США - долар, але американський долар і канадський долар мають різну цінність. 

    Завдяки тому, шо кожна країна використовує у своєму обігу валюту, яка відрізняється від валюти інших країн, усі міжнародні операції торговельні, кредитні та ін. передбачають обмін двох валют. При здійсненні міжнародної операції потік товарів, послуг, капіталу в одному напрямку передбачає рух валютних коштів у зворотному. Наприклад, якщо ви купуєте в автомобільного дилера американську машину, ви сплачуєте йому за машину в гривнях. Але автомобільний дилер повинен заплатити американцям у доларах. Дилер створює попит на долари і пропозицію гривень на ринку обміну іноземної валюти. Експорт товарів спричиняє приплив у країну іноземної валюти і її пропозицію на ринку обміну іноземної валюти, імпорт - попит на іноземну валюту.
    Інший приклад. Коли іноземець купує іноземну компанію або будує завод в іншій країні, він створює попит на валюту цієї країни і пропозицію валюти своєї країни. А оскільки, зазвичай, країна торгує не з однією, а з декількома країнами, то в обмін між собою вступає низка національних валют.
    Валюти, як правило, обмінюються не просто одна до одної, а в певному співвідношенні, що визначається їх відносною вартістю, котра називається обмінним курсом валют. Але обмінні курси валют постійно змінюються й часто досить різко. Відтак об* мінні курси, ризик коливання курсів валют знаходяться в центрі уваги теорії міжнародних фінансів. Для ТНК вирішення всіх питань їхньої діяльності (розміщення виробництва, перспективи його розширення, можливі ризики) грунтуються на аналізі обмінних курсів у їх зв'язку з відносним рівнем відсоткових ставок і темпів інфляції.
    Зростаюча роль зовнішньої торгівлі, бурхливий  розвиток міжнародного ринку капіталів  висувають як одну з фундаментальних  проблем теорії міжнародної економіки  проблему досягнення необхідної гармонії між зовнішньоторговельною і  валютною політикою різних країн без втручання якогось світового уряду, який би вказував, що робити країнам. Проблеми координації валютно-фінансової політики різних країн є найскладнішими.
    Визначення  курсу валют називається котируванням. Існує два методи котирування  іноземної валюти до національної: пряме і непряме (зворотне). При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. -5,0 грн). При непрямому котируванні курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті (1 грн - 0,20 дол.).
    Зазвичай  валютний курс розглядається як ціна іноземної валюти в національній валюті. Курс валют установлюється до четвертого знака після коми десяткового  дробу.
    При котируванні валют установлюється базова валюта та валюта котирування. Базова валюта - це валюта відносно якої котируються інші валюти, тобто валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Валюта котирування - це валюта, яка котирується до базової, тобто валюта, курс якої визначають. Наприклад, 1 дол. =5,121 грн. Ліва частина котирування - це базова валюта (долар), права частина - валюта котирування (гривня). Курси валют встановлюються до базової валюти, тобто яка кількість валюти котирування відповідає одиниці базової валюти. Як правило, усі валюти (за винятком англійського фунта стерлінга та кошика валют) порівнюється з доларом США. Використання долара як базової валюти відображає роль американської валюти як загальновизнаної розрахункової одиниці.
    При аналізі динаміки валютних курсів враховують метод котирування. Оскільки валютний курс - це ціна грошей то його зміни означають подорожчання або знецінення грошей. Національна валюта дорожчає, коли валютний курс, визначений методом прямого котирування, знижується: був 5,4010 грн за 1 дол. США, став 5,1210 за 1 дол. США, при цьому купівельна спроможність гривні зростає з 0,1851 дол. за 1 грн (1: 5,4010) до 0,1953 дол. за 1 грн (1: 5,1210), і знецінюється при зростанні валютного курсу.
    Механізм  формування валютного  курсу
    Головним  елементом валютної системи і  валютного ринку є курс валюти. Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни [5, 86]. Розглянемо механізм його формування.
    Як  і на будь-якому ринку ціни на валютному ринку залежать від співвідношень попиту і пропозиції на ту або іншу валюту. Величини ж попиту і пропозиції на валютному ринку залежать перш за все від об'ємів взаємної торгівлі між тими або іншими країнами. Чим вище за ціну і витрачання виробництва усередині країни в порівнянні із закордонними, тим більше зростає імпорт в порівнянні з експортом. Тому високий рівень цін усередині країни і низький рівень цін за її межами зазвичай означає високі ціни на іноземну валюту. Цей чинник отримав назву "паритету купівельної спроможності" валютних курсів. Згідно концепції паритету купівельної спроможності, зміна співвідношення валютних курсів двох країн за інших рівних умов пропорційно зміні співвідношення між внутрішніми цінами і цінами за кордоном. Чим сильніше бажання мати закордонні товари і користуватися закордонними послугами, тим більшу ціну доводиться пропонувати за іноземну валюту. Із зростанням національного доходу збільшується і попит на імпортні товари. Це викликає тенденцію до здешевлення національної валюти. З іншого боку, високий національний дохід за кордоном знижує ціну іноземної валюти.
    Можна виділити декілька довготривалих чинників, що впливають на положення тієї або  іншої національної грошової одиниці  у валютній ієрархії (їх називають  структурними чинниками):
    Конкурентоспроможність  товарів на світових ринках і її зміни. Форсований експорт  стимулює приплив  іноземної валюти.
    Зростання національного доходу обумовлює підвищений попит на іноземну продукцію, тоді як товарний імпорт може збільшити  відтік іноземної  валюти.
    Послідовне  підвищення внутрішніх цін в порівнянні з цінами на ринках партнерів підсилює прагнення купувати дешевші іноземні товари, тоді як схильність іноземців до придбання  товарів або послуг, що стають усе більш  дорогими, випаровується. В результаті знижується пропозиція іноземної валюти і відбувається знецінення вітчизняною. 

    Таким чином, перший чинник, що впливає на рівень курсу національної валюти - об'єм експорту-імпорту.
    На  рівень валютного курсу робить вплив  стан економіки:
    темп  інфляції;
    рівень процентних ставок;
    діяльність  валютних ринків;
    валютна спекуляція;
    валютна політика;
    стан  платіжного балансу;
    міра  використання національної валюти в  міжнародних розрахунках;
    прискорення або затримка міжнародних розрахунків.
    Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Платіжний баланс - це співвідношення суми платежів, зроблених даною країною за кордоном, та надходжень, одержаних нею з інших країн за певний період (квартал, рік) [5, 95]. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, оскільки боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначаються мірою відвертості економіки країни. Так, чим вище частка експорту у ВНП, тим вище еластичність валютного курсу по відношенню до зміни платіжного балансу. Нестабільность платіжного балансу наводить до стрибкоподібної зміни попиту на відповідні валюти і їх пропозицію. Крім того, на валютний курс впливає економічна політика держави в області регулювання складових частин платіжного балансу: поточного рахунку і рахунку руху капіталів. При збільшенні позитивного сальдо торгівельного балансу зростає попит на валюту даної країни, що сприяє підвищенню її курсу, а при появі негативного сальдо відбувається зворотний процес. Зміна сальдо балансу руху капіталів робить певний вплив на курс національної валюти, яке по знаку ("плюс" або "мінус") аналогічно торгівельному балансу. Проте існує і негативний вплив надмірного припливу короткострокового капіталу в країну на курс її валюти, оскільки він може збільшити надлишкову грошову масу, що, у свою чергу, може привести до збільшення цін і знецінення валюти. Міра довіри до національної валюти на національному і світовому ринках вважається психологічним чинником, що впливає на курс. На валютний курс впливає міра використання валюти на світових ринках. Зокрема, переважне використання долара США в міжнародних розрахунках і на міжнародному ринку капіталів викликає постійний попит на нього і підтримує його курс навіть в умовах падіння його купівельної здатності або пасивного сальдо платіжного балансу США.
    На  валютний курс впливає темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти. Інфляційне знецінення грошей в країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію до падіння їх курсу до валют країн, де темп інфляції нижчий. Дана тенденція зазвичай просліджується в середньо - і довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
    Підвищення  процентних ставок по депозитах і (або) прибутковості коштовних паперів в якій-небудь валюті викличе зростання попиту на цю валюту і приведе до її дорожчання. Відносно вищі процентні ставки і прибутковість коштовних паперів в даній країні приведуть, по-перше, до припливу в цю країну іноземного капіталу і відповідно - до збільшення пропозиції іноземної валюти, її здешевлення і дорожчання національної валюти.
    На  рух курсу валюти робить вплив  вихід даних і чекання виходу даних. До поняття "дані" можна  віднести настання наступних подій: вихід (публікація) економічних індикаторів країн-хазяїв торгуючих валют, повідомлення про зміну процентних ставок в цих країнах, огляди стану економік і інші події, що роблять істотний вплив на валютний ринок. Чекання якої-небудь події і настання цієї події є сильними рушіями валютних курсів. Важко сказати, що робить сильніший вплив на ринок, само подію, або його чекання, але можна сказати з упевненістю, що вихід серйозних даних може наводити до значних і тривалих рухів курсів валют.
    Вихід даних може привести до різких коливань валютних курсів. Залежно від того, як учасники ринку проінтерпретують той або інший індикатор, курс може піти як в одну, так і іншу сторону. Це рух курсу може привести до посилення вже існуючого тренду, його корекції, або початку нового тренду. Той або інший результат залежить від декількох чинників: ситуації на ринку, економічного стану країн-господарів даних валют, попередніх чекань і настроїв, і, нарешті, значення конкретного індикатора. На довгострокові тенденції в русі валютних курсів займають фонди (хеджеві, інвестиційні, страхові, пенсійні). Один з напрямів їх діяльності - це інвестування в певні валюти. Володіючи величезними засобами, вони здатні надовго змусити курс рухатися в певному напрямі. Менеджери фондів приймають вирішення на основі серйозного аналізу фінансових ринків. У них на озброєнні знаходяться всілякі типи аналізу: фундаментальний, технічний, комп'ютерний, психологічний, аналіз взаємозв'язаних ринків. Фондові менеджери на основі обробленої інформації намагаються передбачати наслідки тих або інших подій, аби вчасно відкрити позиції в потрібному напрямі. Менеджери намагаються представити картину світу валютного ринку цілком (так би мовити з висоти свого польоту) і коли картина ясна, відбувається вибір інструментів для роботи і напряму торгівлі. Звичайно, жоден з видів аналізу не може дати ідеального результату. Проте використовуючи відпрацьовану (і що удосконалюється) систему торгівлі і володіючи значними засобами, фонди здатні починати, підсилювати і коректувати сильні тренди. Експортери і імпортери є користувачами валютного ринку в чистому вигляді. У експортерів існує постійний інтерес продавати іноземну валюту, а у імпортерів - купувати її. При солідних фірмах, що займаються експортно-імпортними операціями, існують аналітичні відділи, які спеціалізуються на прогнозуванні валютних курсів з метою більш менш вигідно продати або купити іноземну валюту.
    Для експортерів і імпортерів також  важливе відстежування трендів  і з точки зору хеджування валютних ризиків. За допомогою відкриття позиції протилежної майбутньої операції відбувається мінімізація даного вигляду риски (хеджування валютних рисок). Дія експортерів і імпортерів на ринок є короткостроковою і не є причиною глобальних трендів, оскільки об'єми зовнішньоторговельних операцій незначні в порівнянні із загальним об'ємом операцій на валютному ринку.
    Та  найсильніший вплив на формування валютного  курсу роблять центральні банки. Якщо центральний банк певної держави  абсолютно не втручається у валютообмінні  операції шляхом покупки і продажу іноземної валюти на міжнародному валютному ринку, то внутрішня валюта знаходиться в змозі "вільного плавання". Даний курс дозволяє підтримувати конкурентоспроможність і швидко адаптується до зовнішніх імпульсів і шоків, а найголовніше - уряд країни звільняється від функції визначення відповідного курсу. Не дивлячись на ці переваги, режим вільно плаваючого змінного курсу не позбавлений недоліків:
    якщо  валютний ринок характеризується незначною  ємкістю, то при даному режимі декілька крупних операцій можуть підірвати існуючий стан;
    даний режим може забезпечити ефективність валютної політики при регулюванні  з боку держави, а також прийнятті  валютно-фінансових і фіскальних заходів;
    слід  визнати незацікавленість для іноземних  інвесторів і торгівельних партнерів умов невизначеності при даному режимі;
    існує загроза урядового маніпулювання ("брудне плавання"), що підриває довіру суб'єктів ринку;
    якщо  країна має наявність крупних  спекулятивних потоків капіталу, то визначення змінних курсів в значній  мірі обмежує валютно-фінансову незалежність.
    Проте, на практиці режим вільно плаваючих  валютних курсів зустрічається украй  рідко. Більшість країн мають  режим фіксованого курсу, який має  наступні переваги:
    кількісна визначеність (сприяє торгівлі і стимулюванню потоку капіталу);
    підсилює  підвищену довіру до валютної фінансової політики;
    забороні  інфляції. Висока довіра до валютно-фінансової політики пом'якшує інфляційні чекання  на ринку праці і фінансових ринках.
    Однак, країна не здатна протистояти певним економічним шокам в результаті втрати експортних ринків і недостатності валютних резервів для підтримки курсу, що фіксується. Як правило, ці явища супроводяться різким зниженням внутрішніх цін, які зумовлюють спад виробництва і зростання армії безробітних. 
 
 
 
 
 

    Режим і регулювання валютних курсів
    Як  переконує світовий досвід. Центральні банки застосовують такі види режимів  валютних курсів: 

    -          фіксований валютний курс; 

    -          "вільно плаваючий " курс; 

    -           "регульований плаваючий " валютний  курс; 

    -           систему множинних валютних курсів; 

    -           подвійний валютний курс. 

    Фіксований  валютний курс - це офіційно встановлене  Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.
    Фіксований  валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.
    Фіксований  курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників. Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.
    Одним із головних питань, які стоять перед Центральним банком при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, курси національних валют перебувають у жорсткій відповідності до долара США. Деякі країни прикріп свої національні валюти до євро, деякі до валют сусідніх держав (Бутан — до індійської рупії, Лесото - до ранда ПАР) або до декількох валют (кошика валют), наприклад до СПЗ (емітовані МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби).
    Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової війни згідно з Бреттон-Вудськими угодами. Після  краху в 1970-х роках Бреттон-Вудської системи більшість країн перейшла від режиму фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів. 

    Вільно  плаваючий курс — це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається  залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни. 

    Плаваючі  курси частіше використовуються в країнах із розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна і політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного "плавання" валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит і пропозицію на іноземну валюту (змінюючись сам, але не змінюючи розміру валютних резервів). Отже, у разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і Центральному банку можна проводити власну грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.