На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Суть та значення господарських звязкв

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 02.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 17. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


РОЗДІЛ 1.
ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ ТА ЇХ ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ 
 

1.1. Суть та значення господарських зв’язків 

     Господарські  зв'язки - необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські зв'язки ”.
     Господарські  зв'язки між постачальниками й  покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.
 Система господарських зв'язків включає, зокрема:
    участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами
    планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;
    господарські договори;
    контроль за дотриманням договірних зобов'язань;
    застосування економічних санкцій;
    участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;
    перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;
    установлення оптимальних фінансових взаємин;
    застосування адміністративно-правових норм та ін.
     Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів  і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.
     Таким чином, основне  місце в господарських зв'язках  торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам  в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускаємої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.
     Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати  формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга - численні й різноманітні підприємства - посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.
     У процесі переміщення товарів  безпосередньо в сфері обігу  і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські зв'язки. Основною метою встановлення таких зв'язків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга - до магазина.  

     Види  та класифікація господарських зв'язків  

     Систему господарських зв'язків за характером й послідовністю взаємодії промисловості  й торгівлі можна умовно розділити  на три етапи:
     1. підготовчий,
     2. документального оформлення поставки,
     3. виконання (функціонування).
     Господарські  зв'язки на поставку товарів розрізняються  по своїй структурі, за кількістю  учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.
     По  своїй структурі господарські зв'язки можуть бути простими й складними.
     При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами - виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.
     Так заключають договори на продовольчі  товарів, фізико-хімічні властивості  яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).
     Для складної структури характерна участь у господарських зв'язках одного або декількох посередників - оптових  баз. По кількості посередників розрізняють  одно-, двох- і багатоланкові зв'язки. При участі в господарських зв'язках одного або декількох посередників знижуються оперативність планування виробництва й торгівлі, ефективність впливу її на промисловість по випуску товарів у відповідності з попитом населення, здорожується процес руху товарів, сповільнюється обіг товарів.
     За  кількістю учасників договірних відносин господарські зв'язки підрозділяються  на прямі й опосередковані.
     Під прямими зв'язками маються на увазі  взаємини двох учасників договорів  поставки: підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними організаціями й підприємствами. Поряд з ними в кооперативній торгівлі широке поширення одержали так звані безпосередні (прямі) господарські зв'язки кооперативних організацій і підприємств із промисловими підприємствами (об'єднаннями) по поставках товарів без участі позасистемних оптових посередників.
     Ефективність  прямих тривалих господарських зв'язків  виражається в економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, і  є результатом цілеспрямованих зусиль комерційних служб підприємств-виробників і споживачів - відповідно до перспективних планів спільних заходів, довгостроковими господарськими договорами.
     Робота  виробничих об'єднань і великих підприємств  показує, що ефективними такі зв'язки можуть бути при наступних умовах:
     1. при взаємній зацікавленості  у встановленні прямих тривалих  зв'язків як підприємства-споживача,  так і підприємства-виробника; 
     2. ритмічності роботи виробника; 
     3. якості продукції, що постачається;
     4. можливості й готовності задоволення постачальником асортиментного замовлення споживача;
     5. наявності у виробника резерву  виробничих потужностей, необхідного  для оперативного задоволення  обґрунтованих вимог споживача:  по кількості, якості й асортиментам  продукції й строкам її поставки;
     6. стабільності показників обсягів  поставок продукції споживачеві; 
     7. при платоспроможності споживача; 
     8. наявності між підприємствами, заключених  довгострокових договорів поставки, що передбачає зобов'язання сторін  по ефективному виконанню умов.
     До  основних напрямків співробітництва  підприємств, що забезпечують ріст економічної  ефективності прямих тривалих господарських  зв'язків, відносяться:
     1. поліпшення асортиментів поставляємої продукції, відповідно до замовлень споживачів;
     2. освоєння нових видів продукції,  забезпечення стабільності її  якості відповідно до вимог  замовників, підготовка матеріалів  до виробничого споживання;
     3. забезпечення ритмічності й комплектності  постачання, поставка продукції  за погодженим графіком оптимальними партіями;
     4. застосування спеціалізованих видів  тари й транспортних засобів; 
     5. механізація вантажно-розвантажувальних  робіт. 
     Поліпшення  асортиментів постачаємої продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємкості й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.
     Важливим  напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв'язків  є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.
     Істотним  напрямком підвищення ефективності прямих зв'язків є застосування економічних  видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку - за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін..
     Застосування  спеціалізованих транспортних засобів  доцільно лише при тривалих зв'язках  споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка  на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.
     Опосередкованими  називаються господарські зв'язки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.
     До  опосередкованих відносяться такі господарські зв'язки, при яких посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов'язаннях.
     За  термінами дії укладених договорів  й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв'язки.
     Тривалі господарські зв'язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами - виробниками товарів й оптових  торговельних підприємств. Розрізняють  також прямі тривалі господарські зв'язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості - за випуск товарів у відповідності з попитом населення.
     За  відомчою підпорядкованістю учасників  розрізняють міжсистемні й внутрисистемні господарські зв'язки.
     При між системних договірних зв'язках  взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.
     Внутри  системними господарськими зв'язками називаються договірні відносини по поставці товарів одними підприємствами й організаціями споживчої кооперації іншим.
     За  рівнем регульованості
     - регульовані державою.
     Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками  влади наступним чином:
     1) прийняттям вищим законодавчим  органом найбільш важливих нормативних  актів, що регулюють господарську  діяльність;
     2) виданням органами виконавчої  влади, передусім Кабінетом Міністрів  України і центральними органами  управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв'язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;
     3) за допомогою діяльності особливого  юрисдикційного органу - арбітражного  суду, який не тільки судить  про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.
     - нерегульовані державою. 
 

       Документальне  оформлення оптових поставок
 
          Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських  відносин з постачання продукцією і  товарами є договір оптової поставки. Договір - це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків оптової поставки товарів за міждержавними угодами.
          Договір оптової поставки - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.
          Порівняно з традиційним  договором купівлі-продажу договір оптової поставки має певні особливості, а саме:
    між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу;
    в момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар;
    предметом поставки не може бути нерухоме майно;
    предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;
    сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб'єкти підприємства) і громадяни-підприємці.
          Сторонами цього  договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою  діяльністю. Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності.
          З вище вказаного  можна зазначити, що предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається  для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з  особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).
          В умовах ринкової економіки  придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.
          Безпосередньо договір  поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.
          Як консенсуальний договір вважається укладеним з  моменту досягнення сторонами згоди  щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність  належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи тритейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством.
          Договір поставки двосторонній, бо права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.
          Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав". Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками.
          Під суб'єктами господарювання розуміють підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на території цих держав.
          Під товаром розуміють  як товари народного споживання, так  і продукцію виробничо-технічного призначення.
          Разом з тим Кабінет  Міністрів України затвердив  Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 року), але воно має  вузьку сферу дії, бо регулює відносини  між суб'єктами господарської діяльності на внутрішньому ринку України з кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.
          Відповідно до Угоди  про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) від 23 грудня 1993 року та Протоколу про  механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня 1994 року Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 року затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД,
          Поставка продукції  за виробничою кооперацією - це поставка сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів  галузевого і міжгалузевого призначення, що взаємопов'язані і необхідні  для спільного виготовлення кінцевої продукції.
          Проставки продукції  за державними замовленнями (контрактами) здійснюються відповідно до Закону України  від 22 грудня 1995 року "Про поставки продукції для державних потреб".
          Відносини щодо поставок регулюються також Цивільним Кодексом України. До поставки можуть застосовуватися і відповідні правила купівлі-продажу.
          Відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року "Про  поставки продукції для державних  потреб" задоволення потреб у  продукції, необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та укладених на їх основі державних контрактів (договорів). Державними замовниками виступають міністерства, інші органи державної  виконавчої влади, а також державні установи й організації, які уповноважені Урядом укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким виділені для цієї мети кошти з державного бюджету. Виконавцями державного замовлення можуть бути суб'єкти господарської діяльності України будь-яких форм власності. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності, а також для суб'єктів господарської діяльності усіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції - державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання такого замовлення не викликає у них збитків.
          Договір поставки як угода між організаціями укладається  у письмовій формі і оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і  шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. Положення про поставки підтверджують загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення договірних відносин:
          а) складання одного документа, що підписується сторонами;
          б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;
          в) обмін телеграмами, телефонограмами, радіограмами або повідомлення за допомогою факсу.
          Порядок і строки укладення договору поставки залежать від форми договірних відносин, обраної  учасниками. При укладенні договорів  застосовують уніфіковані форми  замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони можуть використовувати договори, що розробляються і рекомендуються для прискорення і спрощення договірної роботи на підприємствах.
          Так, органи, що регулюють поставки для державних потреб за міждержавними угодами, формують обсяги таких поставок за їх видами, територією та постачальниками і до 1 травня року, який передує поставці, подають їх регулювальними органами інших держав-учасниць СНД за погодженими формою і номенклатурою в частині взаємних поставок. Кожна держава-член Співдружності інформує всіх її учасників про повноважні органи, які мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців до постачальників. Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять до кожної держави-учасниці виділені квоти поставок товарів за міждержавними угодами, а відповідно до одержаних квот кожному споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти на виділені ресурси з видачею повідомлень про прикріплення покупця до підприємства-постачальника.
          Поставки за актами прикріплення покупців до постачальників мають плановий характер, хоча покупець і постачальник (за наявності певних умов) можуть відмовитися від укладення  договору.
          Одержавши повідомлення про прикріплення, покупець у 20-денний строк надсилає постачальнику замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов, необхідних для поставки товару. Постачальник протягом 20 днів після одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення або надсилає свій проект договору.
          Проект письмового договору у двох примірниках надсилається постачальником покупцеві і в  тому разі, коли від останнього не надійшло замовлення на поставку. Для цього  постачальникові дається 20-денний строк  з моменту одержання повідомлення  про прикріплення. Договір підписується керівником суб'єкта господарювання або уповноваженими ним особами, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації кожна із сторін повинна мати докази, які підтверджують поправлення (передачу) іншій стороні відповідних пропозицій та одержання відповіді на них.
          Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його і один примірник повертає другій стороні. Якщо в неї є заперечення щодо поданого проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що в обов'язковому порядку робиться застереження в договорі. У разі відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.
          Одержавши договір  з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним пропозиції покупця, в неприйняті умови в цей же самий строк передає органові, що вирішує господарські спори за місцем знаходження постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка склала протокол розбіжностей. 

Зміст і виконання договору поставки 

          Договір оптової поставки може виконувати роль основного документа, що визначає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.
          Відповідно до статті 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в  потрібній у належних випадках формі  досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними умовами договору поставки є: кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності таких істотних умов у договорі, договір поставки вважається неукладеним.
          Умови про комплектність  і порядок розрахунків вважаються істотними, якщо на цьому наполягає  одна зі сторін або коли це випливає з змісту поставки.
          При укладенні довгострокового  договору зазначені вище умови погоджуються на перший рік поставки. На наступні роки вони повинні бути погоджені не пізніше як за 45 днів до початку періоду поставки.
          Кількість визначається на основні замовлення покупця. Для  підприємств-постачальників найважливіших  видів матеріально-технічних ресурсів у разі необхідності можуть встановлюватись спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов'язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.
          З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане поняття асортименту. Перш за все асортимент - це розподіл товарів за окремими групами та їх співвідношення. Він обумовлюється або в самому договорі, або в спеціалізації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною. Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживається рівнозначний йому термін "номенклатура". Також розрізняють асортимент:
    груповий;
    розгорнутий.
    Під груповим асортиментом визначають співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі.
    Розгорнутий асортимент - це характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції більш детальними показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами  тощо).
    Розгорнута номенклатура (асортимент) належної до поставки продукції визначається в договорі на основі замовлення покупця. Постачальник повинен задовольняти вимоги покупця за номенклатурою, якщо вони відповідають спеціалізації і профілю постачальника. Якщо в ході виконання договору постачальник допускає відхилення від погодженого асортименту, то діє таке правило: поставлена продукція однієї назви, що входить в асортимент, не зараховується в покриття недопоставки продукції іншої назви, крім випадків, коли поставку здійснено з попередньої згоди покупця або останній прийняв продукцію для використання.
    Однією  з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням. є умова щодо якості продукції. За якістю продукція і товари повинні відповідати стандартам, технічним умовам, еталонам, зразкам або умовам договору. Якість за договором поставки - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність. економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.
    Декретом  Кабінету Міністрів України визначено, що нормативні вимоги щодо якості встановлюються такими видами нормативних документів із стандартизації:
    а) державними стандартами України
    б) галузевими стандартами;
    в) стандартами науково-технічних та інженерних товариств і спілок;
    г) технічними умовами;
    д) стандартами підприємств.
    У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде поставлятися продукція.
    Договором можуть бути передбачені більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно  з нормативними документами. Виготовлювач засвідчує якість продукції відповідним  документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами чи договором.
    За  статтею 250 ЦК України гарантійний  строк - це передбачений стандартом, технічними умовами або договором більш  тривалий, порівняно із загальними строками якості перевірки строк для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції.
    Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не  передбачені  нормативними документами, і навіть продовжувати вже встановлені гарантійні строки.
    Характеристика  предмету договору поставки іноді пов'язана  з визначенням комплектності  продукції. Дотримання умови про  комплектність поставки має надзвичайно  важливе значення у справі своєчасного  і раціонального використання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потужностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача мертвим вантажем.
    Продукція повинна поставлятися комплектно, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність  не визначена цими документами, вона в необхідних випадках обумовлюється договором. У договорі може бути передбачено поставку продукції з додатковими до комплекту виробами або без окремих непотрібних покупцеві виробів, що входять до комплекту.
    До  найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. В договорі поставки розрізняють загальні та окремі (часткові) строки. Загальний строк поставки збігається, по суті, із строком дії договору.
    Окремі  строки визначають поставку продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Питання про встановлення окремих строків поставки передане на повний розсуд сторін. Строки або періоди поставки (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються в договорі з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.
    Істотною  умовою договору поставки є ціна. Від  цін та обсягу поставки залежить загальна сума договору. Ціна на продукцію, а  також на тару й упаковку встановлюються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
    Відповідно  до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник повинен маркувати продукцію, яку він виготовив.
    Крім  розглянутих умов у договорі можуть обумовлюватись порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки.
    Виконання договору поставки полягає у здійсненні сторонами усіх прав та виконанні  ними всіх обов'язків, що передбачені договором. Відповідно до статті 171 Цивільного кодексу України взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватись одночасно, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання. Свій головний обов'язок - передати покупцеві або за його дорученням (рознарядкою) іншому підприємцю певну продукцію - постачальник здійснює таким чином: він або відвантажує продукцію на адресу покупця чи іншої особи, або повідомляє їх про готовність продукції до здачі. В останньому випадку покупець вибирає продукцію на складі постачальника і вивозить її своїми чи найманими засобами і за свій рахунок.
    У статтях 161, 207, 208 Цивільного кодексу  України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися в натурі, належним чином і в установлений строк  згідно з законом, договором, а за відсутності таких вказівок - згідно з вимогами, що звичайно ставляться. При виконанні договорів кожна із сторін повинна зважати на інтереси іншої сторони, виконувати їх найекономічнішим чином і всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.
    Передача  продукції місцевому покупцеві має відмінності від іногородніх поставок. Основним способом здійснення місцевих поставок є централізована доставка продукції на склад покупця автомобільним транспортом. Роздрібним торговельним організаціям і позаринковим споживачам за прямими договорами товари довозять підприємства промисловості. Якщо у договірних відносинах беруть участь оптові торговельні і постачально-збутові організації, централізовану доставку товарів одержувачам, як правило, ці організації як із своїх складів, так і зі складів промислових підприємств у порядку транзитного завезення.
    У разі централізованих перевезень навантаження продукції і вивантаження поворотної тари проводяться силами і засобами постачальника, а вивантаження товарів  і навантаження поворотної тари на складі одержувача - силами і засобами одержувача і за його рахунок. У договорі може бути передбачено, що покупець, який перебуває в одному населеному пункті з постачальником, вибирає продукцію зі складу постачальника (виготовлювача).
    У разі іногородніх поставок продукцію здебільшого відправляють залізничним або водним транспортом вантажною швидкістю або здають установі зв'язку для пересилання покупцеві. Одержувачам, що перебувають у важкодоступних районах, куди немає іншого способу доставки товарів, крім повітряного транспорту, поставка здійснюється цим видом транспорту. Виконуючи зобов'язання, постачальник повинен дотримуватись умов договору щодо кількості, асортименту, якості, строків та інших умов поставки.
    Відповідно  до частини першої статті 245 ЦК України  поставлену відповідно до умов договору продукцію покупець повинен прийняти й оплатити за встановленими цінами.
    Продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається одержувачем, відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам договору, як правило, проводиться одержувачем на його складі за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного значення і товарів народного споживання за кількістю (від 15 червня 1965 року) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (від 25 квітня 1966 року).
    Перевірка продукції і товарів за кількістю  і якістю часто оформляється одним  актом.
    Перевірка продукції на складі одержувача здійснюється у певні строки, незалежно від надходження рахунку та інших документів на продукцію. Так вагу нетто і кількість товарних одиниць у кожному місці перевіряються одночасно з відкриванням тари, але не пізніше 10 днів з моменту одержання продукції. Для перевірки продукції за якістю при місцевій поставці надається 10 днів, а при іногородній - не більше 20 днів. Акт про приховані недоліки має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції до складу одержувача.
    Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на приймання керівником підприємства-одержувача..
    Результати  перевірки продукції оформляють актом; його підписують усі особи, що брали участь у перевірці, і затверджує керівник підприємства-одержувача. Акт  приймання з необхідними додатками  до нього є підставою для пред'явлення  претензій і позовів у зв'язку з порушенням умов договору.
    Реалізація  поставленої договором продукції  завершується її оплатою. Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцем, тобто якщо відповідні кошти надійшли на розрахунковий рахунок підприємства-виготовлювача.
    Під час виконання договору поставки може виникнути потреба внести зміни або доповнення до окремих його умов. Закон забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, за винятком випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони можуть продовжити дію договору на новий строк. Зміна, розірвання або продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами тощо.
    Положеннями про поставки передбачено випадки, коли покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, попередивши контрагента за один місяць:
    а) при поставці продукції з відхиленням  за якістю від нормативної документації;
    б) при завищенні постачальником ціни на продукцію тощо.
    Покупець  може також відмовитися від передбаченої договором продукції (повністю або  частково) за умови, що він повністю відшкодує постачальникові збитки, спричинені такою відмовою.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2.

ДІЯЛЬНІСТЬ  ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Характеристика торгового підприємства "Вест Лайн"

 
     Приватне  підприємство “Торговий Дім "Вест Лайн" (м. Київ) створене на основі діючого  законодавства України про господарські товариства. Статутний фонд підприємства складається з внесків учасників, величина яких визначається установчими документами товариства.
     Майно підприємства складається з основних фондів (приміщення, обладнання, техніка), а також оборотних коштів (товарні  запаси, грошові кошти), які забезпечують безперервну діяльність підприємства на ринку.
     Підприємство  було створене в цілях сприяння розвитку в країні ринкових відносин, формування ринку товарів та послуг, та насичення  його за рахунок розвитку сфери виробництва, товарообміну, впровадження науково-технічних  розробок і технологій, зовнішньоекономічних зв'язків, з метою вирішення економічних та соціальних проблем.
     Основним  видом діяльності підприємства є  роздрібна торгівля продуктами харчування та предметами першої необхідності.
       Загалом в Торговому домі "Вест Лайн" працює близько 300 чоловік (на 01.11. 2001р. – 298 штатних осіб), які включають в себе керівний персонал, менеджерів-консультантів, бухгалтерію, відділ маркетингу, операціоністів, продавців та ін.
     Підприємство  забезпечує потребу населення Мінського  та інших районів м. Києва у  предметах першої необхідності, а саме продуктах харчування, побутовій хімії та ін. Крім того, Торговий дім "Вест Лайн", як супермаркет, задовольняє попит населення у недорогій та високоякісній продукції, яка проходить щільну перевірку, перш ніж попадає на прилавки супермаркету.
     Супермаркет "Вест Лайн" має спеціальний  підрозділ, який займається комерційною  роботою, доставкою товарів та їх розміщенням у торговельній залі.
     На  підприємстві всі кадрові питання  вирішує директор за поданням керівників відділів або без такого подання.
     Функціонує  посада економіста, до обов’язків якого  входить аналіз та планування економічної  і комерційної діяльності підприємства.
     Головний  бухгалтер веде облікову та статистичну  роботу, несе відповідальність за своєчасне  подання фінансової і податкової звітності до відповідних державних органів, в повному обсязі сплату всіх податків і платежів згідно чинного законодавства України.
     Оперативно-торговельний персонал підприємства та керівники  всіх відділів мають спеціальну освіту (вищу освіту - 183 чол.; середню спеціальну - 98 чол.). Не мають спеціальної освіти окремі технічні працівники, допоміжний персонал.
     Основними джерелами аналізу господарської  діяльності підприємства є бухгалтерська  звітність:
     Ф.№1 Баланс підприємства;
     Ф.№2 Звіт про фінансові результати (додатки 1- 2);
     Всі доходи в 2000 році підприємство одержало від основної діяльності, рівень валового доходу (результату від звичайної  діяльності) до товарообороту становить 6,2% (62,1 тис. грн.).
     Обсяг витрат обігу в 2000 році становив 26,1 тис. грн. (2,6% від товарообороту). В тому числі: адміністративні витрати 10,9 тис. грн.; витрати на збут 5,9 тис. грн.; інші операційні витрати 9,3 тис. грн.).
     Структура запасів ТОВ "Вест Лайн" має  наступний вигляд (таблиця 2.1): 
 
 

     Таблиця 2.1  

Динаміка та структура запасів ТОВ "Вест Лайн"
     Показники       На 1.01.2000 р.       На 1.01.2001 р.       Відхилення, +/-      
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %
Запасів всього, в т.ч.       73       100       216,5       100       +143,5       +308,2
Виробничі запаси       16       21,9       28,7       13,3       +12,7       -8,6      
Запаси  товарів       57       78,1       187,8       86,7       +130,8       +8,6      
 
     Отже, як показують дані таблиці, обсяг  запасів підприємства в 2000 році зріс на 143,5 тис. грн., в т.ч. за рахунок  виробничих запасів - на 12,7 тис. грн., за рахунок товарних запасів - на 130,8 тис. грн. Змінилась також структура запасів: на 8,6% зросла частка товарних запасів підприємства в загальній їх структурі; відповідно скоротилась частка виробничих запасів.
     Оборотність товарів є показником, який визначається виходячи з обсягів товарообороту  та залишків товарних запасів на початок аналізованого періоду. Оборотність визначається за формулою: 

     Об = ТО:ТЗсер                                                 (1.1) 

     де  Об - оборотність запасів (в кількості  оборотів за період);
     ТО - товарооборот за період, тис. грн.
     ТЗсер - середні залишки запасів за період.
     Динаміка  оборотності запасів свідчить про  ефективність (або неефективність) використання запасів підприємства та його діяльності в цілому. Підвищення оборотності (прискорення - збільшення кількості оборотів або скорочення періоду одного обороту) свідчить про зростання ділової активності підприємства (таблиця 2.2). 
 

     Таблиця 2.2 

Показники оборотності запасів ПП "Вест Лайн" в 2001 р.
     Показники       На поч. року       На кінець року       Відхилення      
1 Товарооборот, тис. грн.       856,1            999,8       +143,7      
2. Середні залишки запасів, тис. грн. 115,1            122,4       +7,3      
3. Оборотність запасів, оборотів       7,44            8,2       +0,76      
4. Оборотність запасів, днів  49,1            44,5       -4,6      
 
     Загальна  величина майна підприємства зросла з 206 тис. грн. до 373,2 тис. грн. на кінець 2001 року.
     Таким чином всі проаналізовані показники говорять про певну стабільність діяльності підприємства "Вест Лайн" та подальші перспективи розвитку на ринку в Україні. 
 

2.2. Організація роздрібного продажу продовольчих і непродовольчих товарів на торговому підприємстві 

     Закупівельна робота — одна з найбільш відповідальних функцій торгових підприємств. Правильно організована, вона не тільки сприяє задоволенню споживчого попиту, але і дозволяє зменшити імовірність комерційного ризику, пов'язаного з відсутністю збуту товарів.
     Проведенню закупівельної роботи повинні передувати:
     • вивчення і прогнозування купівельного попиту;
     • визначення потреби в товарах;
     • виявлення джерел надходження товарів  і вибір постачальників;
     • установлення господарських зв'язків  з постачальниками;
     Як  уже відзначалося, обсяг і структура попиту населення розвиваються під впливом ряду факторів, тому його вивчення вимагає комплексного підходу, що дозволяє одержати повну інформацію про необхідний споживачу товарах і цінах, що вони готові за них заплатити. Така інформація не тільки сприяє вивченню попиту, але і допомагає виявляти тенденції його зміни і розвитку.
     Таким чином, потреба в товарах визначається на основі отриманих різними способами  й узагальнених дані вивчення попиту. При цьому не тільки розраховується обсяг підлягаючих закупівлі товарів, але й уточнюється їхній асортимент.
     Від організації товаропостачання багато в чому залежить повнота і стабільність асортименту товарів, пропонованих роздрібними торговими підприємствами населенню, а значить і ступінь  задоволення купівельного попиту; величина товарних запасів; оборотність товарів і інші показники роботи торгових підприємств. Отже, раціонально організоване товаропостачання впливає і на економічну ефективність діяльності роздрібних торгових підприємстві.
     Ритмічність постачання виявляється в доставці товарів у роздрібну торгову мережу через визначені (як правило, рівні) проміжки часу. Це забезпечує безперебійне постачання супермаркету товарами, сприяє своєчасному виділенню працівників для проведення приймання товарів, що надійшли, дозволяє ефективно використовувати складську площу і виключає утворення зайвих товарних запасів.
     Економічність товаропостачання припускає його здійснення з мінімальними витратами робочого часу, матеріальних і коштів. Цьому сприяє ефективне використання транспортних засобів, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, правильне і своєчасне оформлення документів по відпустці і прийманню товарів.
     При визначенні частоти завезення товарів  і розміру нот ставки виходять із середньоденного обсягу продажу, розмірів установлених незнижуваних товарних запасів і інших факторів. Це дозволяє забезпечити стабільність асортименту і безперебійний продаж товарів до їхній наступного завезення. Враховують також фізико-хімічні властивості і терміни реалізації товарів. Наприклад, хліб і хлібобулочні вироби завозяться в магазини щодня. Такою ж може бути і частота завезення молока і молочних продуктів, ковбасних виробів і копченостей. Інші продовольчі товари, що мають обмежені, але більш тривалі терміни реалізації, завозяться рідше (2-3 рази в тиждень).
     Оскільки  зі складу оптового підприємства в  магазини, як правило, надходять продовольчі  товари з тривалими термінами  реалізації, а також непродовольчі  товари, то вони завозяться один раз  у чи тиждень рідше. Нові товари доцільно замовляти невеликими партіями, щоб визначити попит на них.
     Підставою для завезення товарів у магазин  служить заявка. Її складають за установленою формою в двох екземплярах. У заявці вказується необхідна кількість  товарів кожного найменування (з обліком основних асортиментних ознак). Підписана директором магазина і завірена печаткою заявка направляється на склад оптового підприємства.
     Заявки  надходять у диспетчерську службу складу. Працівники служби узагальнюють заявки, що надійшли, і дають завдання відповідним підрозділам складу на комплектування і відправлення товарів у магазини. В обов'язку диспетчерів входить підтримка постійного зв'язку з магазинами, контроль забезпеченості їх товарами у відповідному асортименті.
     Наступним елементом роботи з закупівлі товарів є виявлення джерел їхнього надходження і вибір постачальників.,
     При проведенні закупівельної роботи виходять з можливості максимально використовувати  товарні ресурси регіону, у якому  знаходяться магазини. Для цього  необхідно володіти інформацією про місцеві промислові і сільськогосподарські підприємства (постачальниках-виготовлювачах) і вироблених ними товарах (асортименті, якості, упакуванні, цінах).
     При виборі постачальників-виготовлювачів важливу роль грає не тільки те, які  товари вони роблять і продають у даний час, але і їхньої можливості по удосконаленню, а також випуску нових товарів.
     Щоб закуповувати товари, що не роблять  місцеві підприємства, торговим працівникам  необхідно постійно аналізувати  рекламні оголошення, у тому числі і постачальників-посередників, із пропозиціями оптового продажу товарів. Пошуку постачальників товарів сприяє також відвідування виставок нових товарів, оптових ринків і ярмарків.
     До  найважливіших елементів закупівельної  роботи відноситься встановлення господарських зв'язків з постачальниками товарів.
     Регулювання таких відносин здійснюється за допомогою  правових норм цивільного законодавства. Тому що взаємини між покупцями (роздрібними  торговими підприємствами) і постачальниками  виникають у процесі купівлі-продажу, то вони будуються на базі договору купівлі-продажу чи окремого його виду — договору постачання.
     Необхідність  у договорі постачання найчастіше виникає, коли між постачальником і покупцем установилися тривалі господарські зв'язки. У цих випадках застосовуються короткострокові чи довгострокові (що укладаються на термін більш року), договори, передача товарів по яких відбувається окремими партіями.
     Одним з основних постачальників товарів  підприємства є оптові склади.
     Необхідність  у використанні оптових складів зв'язана, крім того, із сезонністю споживання деяких непродовольчих товарів (взуття, одяг і ін.), а також із сезонністю виробництва окремих продовольчих товарів (фрукти, овочі, деякі види консервованої продукції, цукор і ін.). Оптовими складами використовуються різні методи продажу товарів: особистий відбір товарів працівниками магазина, замовлення по телефону.
     Дані  про всі товари, що надходять на склад, заносяться в картки кількісно-вартісного обліку. Пересувні картотеки, що знаходяться  в залі товарних зразків, з такими картками дозволяють товарознавцям мати постійну і повну інформацію про наявність на складі товарів. Це, у свою чергу, забезпечує можливість вчасно інформувати оптових покупців про наявність пропонованих товарів за допомогою списків, що регулярно розсилаються роздрібним торговим підприємствам. 

2.3. Вивчення попиту споживачів та формування товарного асортименту

 
     Товарна політика торговельного підприємства значною мірою впливає на результати його діяльності в умовах підвищення рівня конкуренції та розширення асортименту товарів в сучасній торгівлі.
     В основі формування асортименту товарів  для підприємств роздрібної торгівлі лежить вивчення різних видів купівельного попиту з метою його наступного аналізу використання отриманих результатів.
     Найбільш  розповсюдженою формою прояву попиту є показник роздрібного товарообігу. Аналіз його структури допомагає  виявити переваги покупців по відношенню до тих чи інших товарів.
     Але товарообіг як вираження попиту дозволяє судити лише про реалізовані потреби покупців. Існують ще і нереалізовані потреби, а значить — і незадоволений попит.  Причинами виникнення такого попиту можуть бути відсутність у продажі необхідних споживачам товарів, і занадто високі, не відповідаючі доходам населення, ціни на них.
     Зміна попиту може бути пов'язана як зі зниженням  потреби покупців в одних і  збільшенням потреби в нових, що заміняють їх, товарах, так і  з розширенням потреб у товарах, попит на який уже склався. У таких  випадках говорять про попит, що формується.
     Таким чином, при вивченні попиту враховуються три його види:
     • реалізований;
     • незадоволений;
     • що формується.
     Облік реалізованого попиту проводять  для виявлення фактичного задоволення  попиту населення на окремі товари. Про обсяг і структуру такого попиту судять по розмірі продажу товарів. З цією метою використовують матеріали інвентаризацій, оперативні дані про запаси і надходження товарів і т.д. Застосування сучасних комп’ютерно-касових систем дозволяє вести щоденну реєстрацію проданих товарів і формувати звіти. При цьому можуть бути враховані не тільки найменування, кількість, ціна товарів, але і цілий ряд інших характеристик.
     Вивчення  попиту, що формується, на товари-новинки  дозволяє роздрібним торговим підприємствам  виявити відношення до них покупців і більш точно визначити потребу в цих товарах. З цією метою в магазинах проводяться виставки-продажі, на яких покупці знайомляться з властивостями представлених товарів, одержують консультації по їх застосуванню, беруть участь у дегустаціях і т. і.
     Матеріали, отримані в процесі вивчення попиту, узагальнюються. Потім за результатами їхнього аналізу приймаються міри, спрямовані на удосконалювання роботи з формування асортименту товарів.
     Торговий  асортимент — це перелік товарів, реалізованих роздрібними торговими підприємствами, зокрема, супермаркетами.
     В основі утворення торгового асортименту  лежить товарна група, що включає  товари (продовольчі чи непродовольчі), що випускаються різними виробниками. Товарну групу утворять товари, поєднувані по декількох ознаках, наприклад, таким: однорідність сировини, спосіб виготовлення, споживче призначення.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.