На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Дослдження особливостей оперативного управлння та планування на рвн виробництва продукцї в аграрних пдприємствах. Вивчення проблеми зайнятост в сльському господарств. Характеристика вимог технки безпеки та охорони навколишнього середовища.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 04.05.2011. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



ВСТУП

Сільськогосподарське виробництво -- це складна інженерно-технічна і соціально-економічна система, яка побудована на тісній взаємодії великої кількості людей, машин і механізмів. Особливість сільськогосподарського виробництва, що одночасно визначає і його складність, полягає у сезонності виробництва, періоду виробництва з робочим періодом, значній територіальній розосередженості виробничих об'єктів, одночасному використанню машин і знарядь на різних культурах, обмеженістю виконання робіт у часі. Ці чинники не дозволяють рівномірно використовувати техніку, робочу силу, вимагають виконання значного обсягу робіт у стислі терміни, а значна територіальна розосередженість викликає необхідність отримання оперативної інформації для запобігання організаційних неузгодженостей. В умовах реформування економіки України, ускладнення економічних відносин між господарюючими суб'єктами, посилення конкуренції, невизначеності економічної ситуації в умовах ринкових відносин значно ускладнило господарську діяльність підприємств. Тому, з огляду на вищезазначені фактори дана тема дуже актуальна, оскільки оперативне управління є незамінним інструментом по забезпеченню ритмічності в роботі, усунення виробничих труднощів, неузгодженості, особливо в період весняно-польових робіт та збирання врожаю. Організаційно-економічні перетворення що здійснюються в аграрному комплексі привносять нові елементи у зміст оперативного управління, проте ні в якому випадку не зменшують його ролі та значення у забезпеченні ритмічної роботи господарства.
Оперативне управління охоплює сукупність взаємозалежних технічних, організаційних, економічних, соціально-психологічних та інших чинників. В оперативному управлінні застосовується сукупність методів в основі яких знаходяться структурно-функціональний, комплексний, оптимізаційний та інший підходи. В оперативному управлінні знаходять своє відображення також методи соціальної психології, методи індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, міркування, асоціації, інтуїції тощо. Для дослідження причинних зв'язків використовуються методи традиційної логіки: метод подібностей, метод різниць, поєднаний метод подібностей і різниць, метод супутніх змін, метод залишків.
Основне завдання оперативного планування полягає в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства в єдиний виробничий організм.
Мета даної роботи полягає у закріпленні і поглибленні теоретичних знань, їх застосуванні у вирішенні конкретних виробничих, наукових, науково-технічних і науково-педагогічних завдань.
Завданням дипломної роботи є дослідження системи оперативного управління виробництвом продукції підприємства на основі конкретного господарства. Робота передбачає висвітлення теоретичних основ формування системи оперативного управління, оцінку системи оперативного управління виробництвом в господарстві та визначення шляхів удосконалення системи оперативного управління виробництвом.
Об'єктом дослідження є процес аналізу системи оперативного управління виробництвом продукції в Державному підприємстві «Сільськогосподарське підприємство «Ювілейне» Полтавського району Полтавської області.
У процесі дослідження було використано аналітичні, графічні та математичні методи дослідження.
Інформаційною базою проекту виступають наступні джерела: наукова література вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем оперативного управління на підприємстві; періодичні видання економічного та правового профілю; інструктивні матеріали; матеріали статистичної та бухгалтерської звітності ДП «СП «Ювілейне».
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування системи оперативного управління

1.1 Сутність оперативного управління на підприємстві

Оперативне управління є сукупністю управлінських робіт, які пов'язані із прийняттям своєчасних заходів щодо виконання планів, завдань, графіків, що базуються на достовірних даних про стан виробничих об'єктів. Оперативне управління передбачає здійснення фактично всіх функцій управління, які пов'язані із поточною діяльністю підприємства та його виробничих підрозділів. Формування відповідної системи оперативного управління в господарстві залежить від типу існуючих у ньому організаційної структури і структури управління. Проте, відомо, що розглядаючи сільськогосподарське підприємство як дві підсистеми - керуючу та керовану, що тісно взаємопов'язані, більш високий рівень організації однієї із підсистем впливає на іншу, а отже і на ефективність виробництва в цілому [6, с. 108]. До цільових завдань управління належить:
- підвищення врожайності шляхом раціонального використання землі, добрив, якісного насіння;
- підвищення продуктивності тваринництва шляхом раціонального використання кормів та покращення племінної роботи;
- підвищення продуктивності праці, скорочення термінів проведення польових робіт, підвищення рівня використання машинно-тракторного парка, зниження собівартості продукції.
Перераховані завдання характерні для всіх рівнів управління. Для вирішення цільових завдань створюються відповідні служби: агротехнічна, зоотехнічна, інженерна, економічна та інші, що здійснюють відповідні функції по плануванню та координуванню виробництва. Відповідні задачі оперативного управління можна виділити на рівні господарства, відділку, бригади.
Задачі оперативного управління можна розділити на чотири групи, що виконуються послідовно :
а)первинний контроль виконання робіт на основі простої обробки показників виконання (порівняння фактичних і планових показників) і передача необхідної інформації. Вхідна інформація є в цьому випадку орієнтиром діяльності керівників;
б)проведення оперативного аналізу та підготовка управлінського рішення керівників. На даному етапі аналізують основні показники, причини відхилення від плану та очікуваний ефект;
в)розробка та контроль комплексних оперативних планів-графіків з урахуванням можливих змін ресурсів в декількох варіантах, як по бригадам так і по відділках;
г)використання ЕОМ із застосуванням економіко-математичних методів для оптимального розподілу трудових, матеріальних та фінансових ресурсів і прогнозування процесу виробництва.
Ефективно вирішувати позначені вище задачі дозволяє організація в господарстві диспетчерської служби.
Диспетчерська служба - це спеціально створена ланка в системі управління сільськогосподарським підприємством, яка призначена для централізованого оперативного управління виробництвом на основі сучасних технічних засобів зв'язку і обчислювальної техніки. Поряд із комплексом організаційних та технічних заходів диспетчерська служба дозволяє покращити оперативне керівництво, скоротити втрати часу з організаційних і технічних причин та вчасно забезпечити всі ділянки роботи необхідними матеріально-технічними засобами. Застосування диспетчерської служби сприяє ефективному використанню техніки, скороченню строків проведення основних робіт, підвищенню продуктивності праці, зростанню врожайності сільськогосподарських культур та зниженню собівартості продукції.
Диспетчерська система управління покликана:
1. Звільнити працівників управлінського апарату від великого обсягу нетворчої оперативної роботи шляхом централізації і механізації операцій інформативного забезпечення
2. Удосконалювати організацію і забезпечувати підвищення продуктивності праці керівників, спеціалістів шляхом перерозподілу функцій і сил апарату управління.
3. Підвищувати оперативність у вирішенні виробничих завдань шляхом зміцнення прямих зв'язків первинних підрозділів з апаратом управління, і навпаки.
4. Створити умови, необхідні для нормального ходу трудових виробничих процесів, а також більш ефективного використання виробничих ресурсів шляхом здійснення більш чіткої взаємодії між виробничими ланками і своєчасного усунення причин, які порушують запланований хід робіт [10, с. 220].
Об'єктами диспетчеризації в сільськогосподарських підприємствах є: відділки, цехи, бригади, тваринницькі ферми, центральна ремонтна майстерня та рухомі ремонтні засоби, гараж, зерносклади, склади запасних частин та матеріалів та інші об'єкти. При організації управління, а особливо оперативного дуже важливо широке застосування засобів зв'язку. В диспетчерському управлінні застосовуються засоби автоматичного, диспетчерського та мобільного телефонного зв'язку, диспетчерського радіозв'язку, засоби передачі технологічної та іншої інформації (телефакс, телевізійні установки), засоби фіксування інформації (диктофони, магнітофони), вимірювальна і обчислювальна техніка [9, с. 165].
В різних господарствах функції диспетчерської служби в залежності від рівня розвитку служби неоднакові. На першому етапі функції диспетчерської служби обмежуються збором і передачею різноманітної інформації. Керівники і спеціалісти бачать в ній лише зручний засіб зв'язку. На другому етапі відбувається розширення функцій диспетчерської служби. Керівники служби здійснюють великий обсяг контрольно-облікової та аналітичної роботи. На третьому етапі диспетчерська служба виконує окремі роботи з оперативного планування, регулювання виробництва, отримує права розпорядництва.
Зміст оперативного планування складається із комплексу взаємозалежних робіт із підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, засобів, прийомів їх виконання. Загальні функції оперативного управління розподіляють а чотири групи: аналіз, планування, облік, регулювання та контроль.
Оперативний аналіз охоплює економічний, технологічний, організаційний, соціально-економічний та інші аспекти господарської діяльності. Зміст аналізу полягає в порівнянні фактичного і запланованого ходу виробництва, виконання рішень, розпоряджень, планів, завдань, визначення їх ефективності. Здійснюючі систематичний економічний аналіз диспетчерська служба має змогу своєчасно виявити недоліки та резерви виробництва. Охоплюючи невеликі проміжки часу (день, тиждень, виконання певної роботи) роботи сільськогосподарського підприємства та його підрозділів, оперативний економічний аналіз дозволяє детально дослідити весь хід виконання плану, всі фактичні зміни в роботі, виявити причини зростання витрат і підвищення собівартості. Одночасно оперативний аналіз зумовлює відповідні зміни в технологічних картах і є одним із основних складових розробки плану на наступний період. Оперативний аналіз передбачає щоденну перевірку виконання робіт бригадами, ланками, агрегатами і окремими працівниками; правильність використання техніки, матеріальних ресурсів; дотримання агротехнічних строків [16, с. 268].
Оперативний аналіз здійснюється в чотири етапи:
1. Виявлення відхилень фактичних показників від планових. Джерелами інформації є оперативні плани-графіки робіт, технологічні карти і звітні відомості виробничих підрозділів.
Визначення конкретних виробничо-економічних і організаційно-технічних чинників, що вплинули на виявлені зміни та оцінка ступеня впливу кожного з них.
Детальне вивчення причин, які зумовили відхилення від плану і виявлення існуючих організаційних недоліків виробництва.
4. Розробка у відповідності із отриманими даними заходів спрямованих на усунення виявлених недоліків і мобілізація ресурсів для покращення виробничої діяльності.
Важливу роль в оперативному управлінні відіграє планування. Зміст цього елемента управління полягає у розробці та прийнятті короткотермінових управлінських рішень, їх фіксації в різних видах оперативних планів.
Основними задачами оперативного планування є:
- підтримання необхідних пропорцій між робочою силою, технічними засобами, матеріальними ресурсами;
- календарне погодження виконання різних сільськогосподарських робіт, їх технічне і матеріальне забезпечення;
- ефективне використання ресурсів виробництва за рахунок раціональної організації трудових процесів, якісного виконання технологічних операцій.
Оперативні плани мають узгоджувати та координувати взаємодію усіх служб господарства, виробничих і обслуговуючих підрозділів з метою збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, ефективного використання матеріальних, технічних і трудових ресурсів. Оперативне планування має враховувати всі особливості сільськогосподарського виробництва (агротехнічні терміни, фізіологічні особливості тварин, природні умови тощо) [21, с. 122].
Серед видів оперативного планування можна виділити робочі плани по періодам робіт, плани-завдання, плани-наряди, графіки-маршрути руху механізованих загонів і окремих агрегатів та ін. Всі види оперативних планів повинні бути взаємопов'язаними. Вихідна інформація для оперативного планування надходить із основних підрозділів господарства. Технологічні і технічні служби забезпечують розробку технологічних процесів, економічна служба здійснює розрахунок ресурсів і витрат на виробництво і т. д.
Оперативний облік в господарстві здійснюється шляхом проведення відповідних вимірів, прийому оперативних зведень, звітів, телеметричної інформації, шляхом особистих спостережень за ходом виробничих процесів. Відповідно до функцій управління виділяють наступні види оперативної облікової інформації: адміністративна, технологічна, кадрова та ін. Вимірювання обсягів виконаних робіт щоденно здійснюється обліковцями, помічниками бригадирів по обліку, бригадирами та іншими керівниками первинних підрозділів. Інформація про хід робіт, отриману продукцію та інші дані надходять безпосередньо до особи відповідальної за обробку і передачу звітних даних до диспетчерської служби.
Регулювання забезпечує заключну стадію процесу управління, сприяє налагодженню в господарстві і підрозділах необхідних темпів праці, підтриманню встановленої пропорційності і безперервності виробництва. Основою регулювання виробничого процесу є оперативний план-графік. Ефективність регулювання залежить від повноти отриманої інформації і від методів оцінки відхилень. Тому важливим аспектом оптимізації управлінського рішення є визначення необхідного обсягу інформації, показників, які дозволять об'єктивно проаналізувати виробничий процес і забезпечити запланований хід робіт.
Контроль дає можливість керівнику вчасно виявити відхилення від плану, недоліки при організації виробничих процесів, визначити причини порушення ритмічності в роботі та розробити відповідні заходи по усуненню недоліків виробництва. Як правило контроль здійснюється лише на особливо важливих напрямках діяльності. Існують різноманітні види контролю. На сільськогосподарських підприємствах при оперативному управлінні використовуються наступні типи контролю:
а) кількісний - перевірка проміжних або кінцевих результатів роботи;
б) якісний - перевірка стану об'єкта або його частин, якості роботи, дотримання технології виробництва та ін.;
в) строковий - за термінами проведення певних робіт, здійснення управлінських рішень.
Зміст оперативного контролю визначається його метою і відповідно до цього можна виділити наступні види оперативного контролю [21, с. 230]:
Перевірка виконання. Здійснюється шляхом порівняння фактичних п показників роботи із плановими чи нормативними.
2. Контроль невідповідності. Здійснюється шляхом порівняння фактичного ходу робіт із затвердженим планом або фіксування простоїв людей і техніки (як правило, доповнюється аналізом причин диспропорцій з метою їх усунення).
3. Контроль правильності прийнятого рішення. Здійснюється шляхом вивчення проміжних показників. Використовується у випадках коли рішення прийнято із певною мірою ризику, а проміжні результати дають додаткову інформацію.
4. Контроль дотримання технологічних вимог (агротехнічних термінів робіт, внесення мінеральних добрив, послідовність виконання операцій). Здійснюється шляхом періодичного фіксування часу, спеціальних замірів, щоденного нагляду за станом рослин, підрахунку використаних матеріалів.
5. Контроль технічного стану засобів механізації і своєчасності технічного обслуговування. Здійснюється шляхом фіксування різних станів машин (робота, ремонт, технічне обслуговування та ін.) та показників цього стану в часі. Враховуються показники, які дають можливість контролювати своєчасність ремонтів і технічних обслуговувань.
6. Контроль дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. Здійснюється шляхом нагляду, вибіркових перевірок та ін.
7. Контроль своєчасності передачі та обробки інформації. Здійснюється шляхом спостереження за дотриманням графіка цих робіт.
Відображення всіх контрольованих показників на планшетах, електрифікованих табло, в графіках, моно схемах та інших засобах наочного відображення інформації, дозволяють легко контролювати відхилення фактичних показників від планових.
1.2 Вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на систему оперативного управління

Будь-яка система складається з двох складових: зовнішнього оточення, що включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем і зворотний зв'язок; внутрішньої структури, тобто сукупності взаємозв'язаних компонентів, що забезпечують процес дії суб'єкта управління на об'єкт, переробку входу системи в її вихід і досягнення цілей системи.
Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Внутрішнє середовище, де працюють менеджери, містить в собі корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва, всі будинки та споруди, які належать організації, машини та обладнання. Найбільш вагомим фактором внутрішнього середовища є корпоративна культура. Внутрішня культура повинна відповідати вимогам як зовнішнього середовища, так і стратегії організації [26, c. 212].
Фактори, від яких залежить стан внутрішнього середовища підприємства представлені на рис. 1.1.
Як бачимо з рис. 1.1 на стан внутрішнього середовища підприємства впливають ряд чинників. Зокрема, його загальні цілі, політика та стратегії, наявність системи залучення зовнішніх інвестицій, наявність ефективної та гнучкої виробничої системи, прогресивні системи мотивації персоналу тощо.
Американські економісти М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі виділяють такі основні внутрішні змінні в будь-якій організації, як цілі, структура, завдання, технологія та люди (працівники).
Рис. 1.1 Фактори, що впливають на стан внутрішнього середовища підприємства [26, c. 216]
Цілі - це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат, якого намагається досягнути група працюючих разом. Існує значний різновид цілей залежно від характеру організацій.
Структура - це логічні взаємовідносини рівнів управління та видів робіт, які дозволяють найбільш ефективно досягти цілей організації.
Завдання - це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми.
Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, обладнання, сировини) у вихідні (продукт, виріб).
Люди - найважливіший ситуаційний фактор організації. Його роль визначається здібностями, обдарованістю, потребами, знаннями, поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням, наявністю якостей лідера [26, c. 345].
Внутрішні змінні, взаємопов'язані між собою, утворюють системну модель. Внутрішнє середовище організації представлено функціональними сферами, які є загальними для всіх типів організації.
Кадрова функція - це забезпечення виробничої та інших сфер людськими ресурсами (найм, підготовка та перепідготовка). Виконання всіх управлінських дій, які пов'язані з соціальною сферою: оплата, добробут і умови найму.
Фінанси та бухгалтерський облік - це грошові аспекти бізнесу, в т. ч. управління засобами (витрати, зміна грошової маси). Бухгалтерський облік - збір, обробка та аналіз фінансових даних.
Забезпечення ресурсами - здійснення та удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення організації матеріалами, напівфабрикатами, машинами та енергетичними ресурсами.
Виробнича функція - забезпечення функціонування виробничого процесу в залежності від мети виробничої функції.
Функція розвитку продукту та процесу виробництва - це організація проведення досліджень і розвитку процесів, розробка високих технологій, комп'ютеризація (удосконалення організації процесів). Вивчення довготермінової динаміки розвитку продукту, як основного фактора конкуренції на ринку, здійснення інноваційної політики фірми.
Функція розвитку матеріально-технічного забезпечення виробництва - це розвиток інструментального господарства, ремонтних служб та служб технічного оснащення з метою забезпечення раціональних термінів фізичного та морального зносу технічних систем [28, c. 147].
Маркетинг - це особливий вид діяльності з прогнозування, здійснення, виявлення та задоволення бажань споживача. Виконання цих функцій для однієї організації називають мікромаркетингом, у цілому для суспільства - макромаркетингом.
Зовнішнє організаційне середовище містить елементи, які знаходяться за межами організації, але мають на неї суттєвий вплив. Це конкуренти, ресурси, технології, економічні умови тощо. Зовнішнє середовище організації ділять на два рівні: загальне середовище (непрямого впливу) та середовище завдань (прямого впливу). Фактори зовнішнього середовища прямого та опосередкованого впливу наведені на рисунку 1.2.
Рис. 1.2 Фактори зовнішнього середовища прямого та непрямого впливу [28, c. 134]
Загальне середовище - це елементи, які мають опосередкований вплив на діяльність організації. Вони вмішують в собі соціальні, демографічні та економічні фактори, які однаково впливають на всі організації (збільшення темпів інфляції). Зовнішні фактори - це в основному неконтрольовані сили, які мають вплив на рішення менеджерів та їх дії і, в кінцевому підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації [21, c. 174].
Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебувають під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози.
Підприємство не може вплинути на макросередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них. Якщо ці зміни можуть створити для підприємства сприятливіші умови для виробництва або збуту продукції, воно мусить внести необхідні корективи в тактику, а можливо, і в стратегію своєї діяльності з тим, щоб максимально скористатися цими умовами. Якщо ж зовнішні сили макросередовища несуть у собі загрозу для підприємства, воно вживатиме заходів, щоб запобігти їх дії або пом'якшити їх негативний вплив.
Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мірою впливають на підприємства, є: економічне, природно-екологічне, інформаційне, науково-технічне, політико-правове, соціально-культурне і міжнародне середовище.
Економічне середовище є однією з провідних ланок макросередовища і характеризується багатьма параметрами: рівнем інфляції або дефляції, ступенем розвитку конкурентного середовища, рівнем зайнятості, податковою політикою, динамікою і співвідношенням цін на сільськогосподарські і промислові товари тощо. В узагальненому вигляді воно може бути визначене через купівельну спроможність населення. Його доходи на стадії економічного піднесення зростають, ціни на товари, в тому числі сільськогосподарські, стають доступнішими, скорочується безробіття, зростає обсяг продажу, активізується інвестиційна діяльність. В умовах насиченості ринку сільськогосподарською продукцією зростання купівельної спроможності населення є сигналом для аграрних підприємств до збільшення виробництва насамперед дорогих високоякісних товарів. З цією метою вони можуть задіяти додаткові ресурси, зняти з консервації частину земельних ділянок, застосувати нові досягнення агрономічної і зоотехнічної науки для підвищення врожайності культур і продуктивності тварин [22, c. 115].
У період економічного спаду купівельна спроможність знижується як за рахунок зменшення особистих доходів працюючих, так і через зростання безробіття. При цьому підвищуються процентні ставки на кредит, скорочується інвестиційна діяльність, зменшується обсяг продажу сільськогосподарської продукції. Через нееластичність цінового попиту на неї це зменшення відбувається повільніше, ніж на промислові товари, але це не означає, що аграрні підприємства не повинні реагувати на зниження купівельної спроможності населення. Залежно від конкретних обставин ця реакція може бути різною - від завчасного скорочення виробництва певних видів продукції до знаходження нових ринків її збуту, в тому числі і міжнародних.
Економічне середовище характеризується також станом економічного розвитку підприємств інших галузей, що виробляють продукцію для сільськогосподарського виробництва. Аграрні підприємства повинні знати, які товари і за якими цінами вони можуть придбати в своїй країні, а які за кордоном, в яких саме регіонах ціна на них доступніша, де сприятливіші транспортні умови тощо.
Природно-екологічне середовище істотно впливає на характер виробничої діяльності аграрних підприємств. Його вплив на цю діяльність посилюється зі зростанням дефіциту окремих видів сировини, подорожчанням енергії, підвищенням вимог до збереження навколишнього середовища. Держава все рішучіше стала втручатися в процес збереження і відтворення природних ресурсів через Державний комітет охорони природи та його регіональні представництва на місцях. З огляду на це виникає сукупність юридичних (правових) відносин між аграрними підприємствами та установами, які відповідають за екологію.
Аграрні підприємства не можуть не рахуватися зі змінами в природно-екологічному середовищі і тими формами його регулювання, які діють на момент прийняття ними господарських рішень, оскільки це може призвести до вкрай небажаних наслідків. Так, періодичний дефіцит на нафтопродукти та істотне їх подорожчання в 90-х роках змусили аграрні підприємства здійснювати суворий режим їх економії, прискорено розвивати гужовий транспорт, збільшувати поголів'я робочої худоби, ширше використовувати енергію вітру й води.
Сільськогосподарські підприємства зобов'язані дотримуватися екологічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд, не допускати перевищення концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті понад встановлені державою гранично допустимі норми [16, c. 117].
Науково-технічне середовище. Підприємствам аграрного сектору потрібно добре орієнтуватися у змінах, що відбуваються в даному середовищі, і завдяки цьому приймати обґрунтовані рішення про доцільність та можливість впровадження у виробництво нових видів техніки і нових технологій, забезпечуючи таким чином конкурентоспроможність своїх товарів та вищу доходність від їх реалізації. Коли підприємство не реагуватиме на вплив цього фактора, воно буде приречене на стагнацію і банкрутство.
При впровадженні новинок аграрним підприємствам слід бути обережними в тому розумінні, щоб сільськогосподарська продукція не зашкодила здоров'ю населення. Наприклад, використовуючи досягнення науки в галузі біотехнології, підприємство мусить бути переконане, що застосування, скажімо, нових стимуляторів росту і розвитку тварин не зашкодить здоров'ю людей, не зумовить погіршення смакових якостей і товарного вигляду продукції, не породжуватиме у покупців недовіри до неї, отже, не стане причиною погіршення становища підприємства на ринку.
Інформаційне середовище в умовах ринкових відносин і прискореного розвитку науково-технічного прогресу відіграє велику роль у своєчасному забезпеченні підприємств необхідною інформацією щодо кон'юнктури ринку, новітніх досягнень у галузі техніки, технології й організації виробництва, стану і тенденцій розвитку світового ринку. Зрозуміло, що значення інформаційного середовища ще більше зростає в умовах високої конкуренції. Воно дає змогу підприємствам швидко вирішувати проблеми «вузьких місць» своєї діяльності. Адже нерідко підприємствам економічно вигідніше купити певну ідею з готовим механізмом її практичної реалізації, ніж самотужки досліджувати і розробляти її [16, c. 120].
Політико-правове середовище включає в себе систему законів та інших юридичних актів, які регламентують підприємницьку діяльність, а також систему політико-правових інститутів, що виробляють ці правові документи і контролюють їх виконання. Значне місце у формуванні політико-правового середовища належить політичним партіям, засобам масової інформації, іншим впливовим групам громадськості, які своєю діяльністю справляють опосередкований вплив на діяльність державних установ і окремих осіб, обмежують свободу їх дії або ж сприяють прийняттю відповідних рішень.
Кожне підприємство мусить бути добре обізнаним із законодавством, що регулює підприємницьку діяльність, оскільки його порушення загрожує штрафними санкціями аж до заборони займатися виробничою діяльністю взагалі. Наприклад, в Україні вже прийнято нормативно-правові акти, що охороняють добросовісність конкуренції, інтереси споживачів, оберігають їх від несумлінної ділової практики (випуску неякісних товарів, неправдивої реклами, оманливої упаковки тощо). Законодавство, що регламентує діяльність бізнесу, повинно захищати також вищі інтереси суспільства від такої підприємницької діяльності, яка не забезпечує необхідної якості життя людей з точки зору збереження довкілля.
Соціально-культурне середовище формується під дією демографічних процесів і змін культурно-освітнього рівня населення. В умовах дефіциту продовольчих товарів, низької купівельної спроможності значної частини населення цей фактор є малоістотним. Але за насиченості ринку продовольчими товарами та обмеженого експорту аграрні підприємства мусять збільшувати обсяги виробництва приблизно такими ж темпами, якими зростає кількість населення. В іншому разі можливе небажане перевиробництво продукції або виникнення її дефіциту. Водночас аграрні підприємства повинні будуть враховувати зміни в структурній будові населення за віковими групами, а також зміни в культурі харчування, оскільки вони зумовлюють прискорене зростання попиту на одні види сільськогосподарської продукції і зменшення його на інші. Наприклад, із «старінням» населення збільшується попит на овочі, фрукти і зменшується - на висококалорійні продукти. З підвищенням добробуту і культурного рівня населення змінюється його ставлення до матеріалу, з якого виготовляються тканини і одяг. Зростає попит на товари широкого вжитку з натуральних тканин, що економічно змушує аграрні підприємства збільшувати виробництво льону, конопель, вовни. Поширення серцево-судинних захворювань спричиняє зменшення попиту на продукти харчування з високим вмістом холестерину тощо. Небажання підприємства вивчати і враховувати ці «тонкощі» впливу соціально-культурного середовища загрожує втратою позицій на ринку, скороченням обсягу виробництва і зниженням його ефективності [9, с. 225].
Отже, зовнішнє середовище виступає головним фактором, що визначає організаційну диференціацію й інтеграцію на мікроекономічному рівні господарювання. Між характеристиками ринкового, виробничого і науково-технічного середовища, внутрішньою структурою і механізмом дії підприємницької системи існує стійка залежність. При проектуванні організаційно-виробничої системи, як правило, доводиться вирішувати такі важливі питання: яка невизначеність зовнішнього середовища організації впливає на досягнення її мети; у яких частинах організація має бути механічною, а в яких органічною; як мають підрозділятися завдання і як має диференціюватися організація (за функціями, галузями тощо); які організаційні механізми слід використовувати для координації та інтеграції діяльності; які мають бути витрати на управління?
Відповіді на ці запитання можна шукати різними шляхами й засобами, але важливе значення як орієнтир і допоміжний інструмент проектування має набір організаційних форм та механізмів диференціації й інтеграції, побудований для мінливих характеристик організаційної ситуації.
1.3 Особливості оперативного управління та планування на рівні виробництва продукції в аграрних підприємствах

Розвиток сільськогосподарського підприємства, його пристосування до ринкових умов господарювання потребує ефективного управління. Правильна організація диспетчерської служби підвищує оперативність управління виробництвом, скорочує втрати робочого часу з організаційних причин, своєчасно усуває виробничі труднощі, поліпшує і вдосконалює діяльність керівників, якість управлінських рішень. Особливості сільськогосподарського виробництва обумовлюють необхідність в раціональній організації системи оперативного управління. Трудові процеси в сільському господарстві тісно пов'язані з біологічними процесами, тому несвоєчасно прийняте і із запізненням реалізоване управлінське рішення в організації виробництва призводить до втрат продукції. Завдання диспетчерської служби - досягнення пропорційності, погодженості, рівномірності і безперервності при організації виробничих процесів, забезпечення належної роботи підприємства. Діяльність диспетчерської служби, як ефективної системи управління можлива лише при наявності в господарстві центрального диспетчерського пункту (ЦДП) та диспетчерських постів в підрозділах.
Організація диспетчерського управління викликає певні зміни в структурі управління господарством:
створюється новий підрозділ апарату, який здійснює централізований контроль та регулювання за сільськогосподарськими роботами - диспетчерська служба;
- впроваджується короткотермінове календарне планування основних робіт в господарстві;
- диспетчерській службі доручається контроль за своєчасним виконанням підрозділами затверджених змінно-добових завдань, а також найважливіших розпоряджень і вказівок керівників, головних спеціалістів і надання виконавцям організаційної допомоги.
Диспетчеризація передбачає комплекс організаційно-технічних заходів зі створення в господарстві необхідних умов для диспетчерського управління. При визначенні місця диспетчерської служби в загальній структурі управління необхідно мати на увазі, що її оперативно-розпорядча діяльність поширюється на всі підрозділи господарства, а не входить в склад якого-небудь функціонального відділку. Важливою умовою ефективної організації оперативного управління є розробка Положення про диспетчерську службу господарства і посадових інструкцій для її персоналу [6, с. 373].
Положення складається з трьох розділів:
Задачі, функції і місце диспетчерської служби в структурі управління, об'єкти диспетчеризації.
Посадові положення працівників диспетчерської служби та взаємодія їх з іншими працівниками апарату управління.
3. Організація роботи диспетчерської служби, порядок проведення диспетчерських нарад, розпорядок дня диспетчерських пунктів і постів, диспетчерська документація.
Згідно з Положенням диспетчерська служба сільськогосподарського підприємства виконує наступні функції:
а) спільно із головними спеціалістами і керівниками підрозділів розробляє та коректує оперативні плани робіт;
б) приймає, обробляє та систематизує оперативні дані про хід виконання робіт, надходження та реалізацію готової продукції; передає ці дані керівникам господарства та відповідним службам; приймає інформацію про різноманітні неузгодженості в процесі виробництва та усуває їх;
в) контролює хід виконання оперативних планів, своєчасність технічного обслуговування та планових ремонтів сільськогосподарської техніки, своєчасність усунення причин, які порушують ритм роботи на всіх ділянках виробництва;
г) забезпечує двосторонній зв'язок керівників і спеціалістів господарства з керівниками та спеціалістами різних об'єктів виробництва;
д) забезпечує збір оперативної інформації по використанню машин та обладнання;
е) організовує диспетчерські наради;
є) доводить до виконавців розпорядження, накази керівників господарства та контролює виконання розпоряджень, зареєстрованих в диспетчерських документах;
ж) приймає заявки підрозділів на матеріально-технічні ресурси, організовує та контролює забезпечення цих заявок;
з) контролює справність засобів зв'язку;
і) веде спеціальну, встановлену для диспетчерської служби документацію.
В процесі своєї діяльності диспетчерська служба взаємодіє з різними службами господарства:
- з агрономічною службою - з визначення обсягів, строків посіву та догляду за посівами; по збиранню і переробці врожаю; з розподілу та використанню мінеральних і органічних добрив; з використання сільськогосподарської техніки по відділкам та бригадам згідно плану і т. д;
- із зоотехнічною службою - по визначенню обсягів та строків робіт з збирання кормових культур; по утриманню тварин в стійловий та пасовищний періоди; по використанню машин та обладнання; по видам і строкам виконання окремих видів робіт на фермах; по організації контролю строків постановки тварин на відгодівлю та відправлення на заготівельні пункти; по ремонту тваринницьких приміщень і технологічного обладнання і т. д.
- із інженерною службою - по організації контролю строків технічного обслуговування і ремонту машинно-тракторного парку; обладнання та інженерних споруд; по визначенню стану автомобільного та машинно-тракторного парку; по виявленню причин простоїв агрегатів і т. д.
Аналогічно диспетчери взаємодіють і з іншими службами господарства.
ЦДП, як правило розміщується в конторі господарства, в безпосередній близькості від кабінету керівника. На ЦДП концентруються всі відомості, запити, облікові матеріали, видаються оперативні завдання, розпорядження, плани (плани-графіки) і здійснюється контроль за їх виконанням. ЦДП обладнується пультом управління, переговорними пристроями (телефонні апарати, мікрофони, гучномовці і т. ін.), діючою та резервною радіостанцією, магнітофоном, широкомовним радіоприймачем, годинниками, термометром, метеорологічними приладами (анероїд, барометр), освітлювальною технікою, обчислювальною технікою, робочими меблями [6, с. 325]. Центральний диспетчерський пункт оснащується також технічними засобами наочного відображення інформації, диспетчерською картою розподілу техніки по полях і підрозділах, планшетом планування обслуговування тракторів і комбайнів, планшетом технічного обслуговування автомашин, планшетом використання робочої сили і т. ін. Диспетчерська служба може бути підключена до телеконтролю і телеметрії за допомогою засобів дистанційної і телевізійної сигналізації про стан або параметри роботи обладнання по кормоприготуванню, кормороздачі, водо-, електро-, і теплопостачанню, гноєвидаленню, мікроклімату, обробці, переробці продукції і т. д. На ЦДП повинна бути необхідна документація, річний виробничо-фінансовий план, дані про особистий склад у розрізі виробничих бригад і ферм, дані про наявність у них тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, річний план, квартальні і місячні графіки проведення технічних доглядів і ремонт техніки. Робота диспетчерської служби здійснюється по визначеному розпорядку, який розробляється у відповідності із загальним розпорядком роботи апарату управління, графіком передачі інформації, на диспетчерський пункт, а також встановленим порядком проведення диспетчерських нарад (табл. 1.1). При розробці розкладу роботи диспетчерської служби враховуються особливості літнього і зимового періодів сільськогосподарських робіт, функції служби, форми її взаємодії з керівниками та спеціалістами.
Таблиця 1.1 Розпорядок роботи диспетчерської служби в літній період [6, с. 340]
Години праці
Заходи
Виконавець
початок
кінець
1
2
3
4
7.00
7.30
Проведення диспетчерської переклички (корегування, внесення змін в план роботи)
Старший диспетчер
7.30
8.00
Приймання оперативної інформації про хід с.-г. робіт, виробленої і реалізованої продукції
Диспетчер
8.00
8.30
Приймання інформації по тваринництву
Диспетчер-оператор
8.30
9.00
Приймання зведень від підсобних підприємств про вироблену продукцію і виконані роботи
Диспетчер-оператор
9.00
9.30
Передача даних до вищестоящої організації і підготовка рапорту керівнику
Диспетчер-оператор
9.00
10.00
Контроль технічного стану тракторного та автомобільного парку, обробка даних
Диспетчер-оператор
10.00
10.30
Фіксація оперативної інформації на планшетах диспетчерського пункту
Диспетчер-оператор
10.00
13.00
Аналіз виконання поточних планів виробничими підрозділами, оперативне керівництво
Старший диспетчер, диспетчер-оператор
13.00
14.30
Контроль за виконанням денних завдань, оперативне керівництво
Старший диспетчер, диспетчер-оператор
14.30
15.00
Аналіз використання робочої сили в підрозділах
Старший диспетчер, диспетчер-оператор
15.00
15.30
Приймання даних на поточний день про стан МТП (простої, ремонти тощо)
Старший диспетчер, диспетчер-оператор
15.30
16.00
Приймання заявок на наступний день на транспорт, технічні засоби, робочу силу
Старший диспетчер, диспетчер-оператор
16.00
17.00
Підготовка до диспетчерської наради (розробка проекту плану на наступний день)
Старший диспетчер
17.00
18.00
Диспетчерська нарада з питань виконання оперативного плану за добу і затвердження плану-наряду на наступний день
Старший диспетчер
18.00
20.00
Виконання оперативної роботи
Диспетчер-оператор
До 22.00
( в період збирання )
Технік-радист
Штат диспетчерської служби визначається умовами виробництва:
- розміром підприємства і просторовою розосередженістю його окремих ділянок;
- рівнем концентрації і внутрішньогалузевої спеціалізації;
- числом виробничих підрозділів;
- кількістю і марочним складом автомобільного і машинно-тракторного парку;
- використовуваних технічних засобів зв'язку, обчислювальної техніки та ін.
Диспетчерську службу господарства очолює старший диспетчер. Крім нього в штат служби включають оператора диспетчерського пункту, диспетчерів-інформаторів відділків та бригад, техніка-радиста. На великих об'єктах господарства ( цехи, відділення, ферми, бригади, ремонтні майстерні і т. д.) можуть бути створені диспетчерські пости і відповідно введені посади диспетчера цих пунктів, які суміщають диспетчерування з іншими функціями - обліковими, технічного обслуговування тощо. У невеликих господарствах всю роботу на диспетчерському пункті виконує один працівник, якому в напружені періоди допомагають спеціалісти господарств [2, с. 75].
Головне завдання старшого диспетчера полягає у безперебійному проведенню виробничих і соціально-економічних процесів в господарстві. З цією метою старший диспетчер здійснює:
- виконання затвердженого розпорядку роботи диспетчерської служби;
- забезпечення взаємозв'язку і погодження дій всіх робітників апарату управління;
- підготовку даних про хід робіт;
- щоденну підготовку і участь в диспетчерських нарадах;
- участь в розробці оперативних планів і завдань;
- контроль за виконанням заявок підрозділів;
- контроль за надходженням і реалізацією продукції.
Для вирішення цих завдань старший диспетчер повинен добре знати умови і особливості сільськогосподарського виробництва, володіти здібностями аналізу і передбачення кінцевих результатів.
Безпосереднім помічником старшого диспетчера є диспетчер-оператор. Завданням оператора є :
- підтримання постійного зв'язку із всіма об'єктами диспетчеризації;
- приймання від інформаторів відомостей про хід робіт, виробництво (продаж) продукції і використання машинно-тракторного парку;
- ведення технічної і виробничої документації;
- своєчасна обробка і передача диспетчерської інформації;
- контроль за виконанням оперативних планів, вказівок і розпоряджень;
- приймання замовлень на наступний день на автотранспорт, матеріали тощо.
Обов'язком диспетчерів-інформаторів є збір і своєчасна передача вірогідної інформації на ЦДП, своєчасне доведення до безпосередніх виконавців розпоряджень, що надходять з ЦДП, і контроль за їх виконанням (табл. 1.2).
Радист диспетчерського пункту виконує роботи , пов'язані з монтажем, демонтажем і ремонтом радіостанції, а також інструктує осіб, які ведуть радіообмін. Погодженої роботи диспетчерської служби та інших підрозділів, господарство досягає за рахунок регламентації часу зв'язку. Інформатори підрозділів виходять на зв'язок з ЦДП у відведений для них графіком час. Графік затверджується керівником господарства. Термінові повідомлення можна передавати як з робочих місць так із центральної садиби.
Таблиця 1.2 Рекомендований графік передачі інформації на ЦДП [6, с. 376]
Підрозділи, об'єкт
Зміст інформації
Час передачі
Передавач
Молочнотоварна ферма
Стан поголів'я, кількість отриманої продукції та її використання
7.00-7.20
Обліковець ферми
Тракторна, рільнича, овочева, кормовиробнича бригада
Обсяг виконаних за минулий день робіт, кількість отриманої продукції виробіток на агрегат
7.20-7.50
Обліковець підрозділів
Вагова
Кількість отриманої продукції по підрозділах
7.50-8.00
Бригадир
Тракторна бригада
Стан МТП, розміщення агрегатів по підрозділах
8.00-8.20
Бригадир
Стан автопарку, розміщення машин за об'ємами
8.20-8.40
Завідувач автогаража
Всі підрозділи підприємства
Заявки на технічні і матеріальні ресурси на наступний день
16.00- 16.30
Керівники підрозділів
Тваринницькі бригади
Попередні дані про виконання за день роботи і кількість отриманої продукції
16.30-17.00
Бригадир
Всі підрозділи підприємства
Дані про відхилення в процесі виробництва через простір, аварії, нестачі тощо
Протягом дня
Керівники підрозділів
Інформація, що надходить на диспетчерський пункт записується, систематизується і відображається у контрольно-обліковій і наочній документації. Диспетчерська документація поділяється на планово-контрольну, оперативну і наочну. До планово-контрольної документації належать:
річний виробничо-фінансовий план господарства і виробничі завдання підрозділів;
робочі плани по періодам робіт (графіки-маршрути агрегатів, план проведення заходів з технічного обслуговування і ремонту тракторів, автомобілів та іншої техніки);
карта землекористування і план розміщення посівів;
інвентарний облік машинно-тракторного парку по бригадам і фермам;
різноманітний нормативний та інший довідковий матеріал.
В оперативній документації знаходять відображення показники виконання планових завдань, запити виробничих підрозділів, розпорядження керівників та їх виконання.
Наочна документація відображає хід виконання виробничих завдань по підрозділам господарства.
Головним оперативним документом є «Журнал оперативної документації» в якому фіксують всі вказівки, розпорядження і запити керівників і головних спеціалістів, запити з інших господарств і організацій, а також інша інформація, яка надходить по каналах диспетчерської служби і підлягає контролю. «Журнал оперативної інформації» містить три основні розділи: «Одержання інформації», «Передача для виконання», «Виконання». У першому розділі фіксується дата, час одержання повідомлення, від кого одержано, короткий зміст, у другому - кому адресовані для виконання, час і дату передачі. У третьому розділі вказується, що зроблено, ким, дату і час виконання. За допомогою «Журналу оперативної інформації» керівники та спеціалісти господарства мають змогу періодично аналізувати виробничу діяльність окремих підрозділів, визначити частоту та закономірність аварійності на окремих ділянках роботи, визначити середні витрати часу на усунення типових причин збоїв. На основі даних «Журналу оперативної інформації» керівництво господарства може виробити попереджувальні заходи і не допустити збоїв в роботі. Нагромаджуючі дані про причини відхилень у виробничому процесі, аварійні ситуації журнал сприяє виробленню у працівників диспетчерської служби аналітичного підходу до вирішення управлінських питань. Інші журнали відображають роботу окремих підрозділів і галузей. Наприклад, рослинництва - «Журнал обліку польових робіт», «Журнал виходу і реалізації продукції»; тваринництва - «Журнал обліку роботи тваринницьких ферм», Експлуатація машинно-тракторного парку і автомашин фіксується в ряді журналів: «Журнал технічного стану тракторів», «Журнал проведення технічних оглядів», «Журнал технічного стану автомашин», «Журнал диспетчерських нарад» та ін. [16, с. 45].
Крім журналів і відомостей, працівники диспетчерської служби використовують планшети, оперативні графіки, світлові табло, пульти, які забезпечують ведення обліку і контролю за виконанням робіт і т. д. Планшети, графіки і табло дають наглядну картину стану виробництва на будь-який момент згідно з даними диспетчерського обліку.
Диспетчеризація сільськогосподарського виробництва передбачає широку участь кадрів середньої ланки управління в колективному розв'язанні поточних виробничих ситуацій і розробці оперативних управлінських рішень. З цією метою в господарствах проводять диспетчерські години та диспетчерські наради.
Диспетчерські години проводяться щодня. На них підбиваються підсумки виконання оперативних планів за поточний день. Тривалість диспетчерської години близько п'ятдесяти хвилин.
Диспетчерські наради проводять раз у тиждень, де обговорюють результати роботи за минулий період і затверджують оперативні плани на наступний тиждень. У роботі диспетчерської наради беруть участь керівник господарства, його заступник, старший диспетчер, всі головні спеціалісти, керівники відділків, бригад, ферм, завідуючі авто гаражем, ремонтної майстерні та інші працівники. Учасники наради можуть знаходитись не лише на ЦДП, а деякі з них, на своїх робочих місцях і брати участь у нараді за допомогою засобів зв'язку. Диспетчерська нарада проводиться наступним чином. Спочатку заслуховують короткі повідомлення кожного керівника підрозділу про те, що зроблено за тиждень, які плани роботи на наступний тиждень, що вимагається від центральної служби господарства для виконання цього плану, які є незрозумілі питання по технології, економіці і організації виробництва. Керівники господарства корегують плани з розстановки транспорту, техніки, працівників і т. д., дають поради і розпорядження які записуються на у диспетчерському журналі. Диспетчер здійснює контроль за реалізацією цих порад і розпоряджень. Триває диспетчерська нарада близько 90 хв.
До оперативних планів на сільськогосподарських підприємствах належать робочі плани на періоди сільськогосподарських робіт у рослинництві. Плани наряди, місячні (квартальні, декадні) планові завдання у тваринництві. Основним завданням оперативного планування с встановлення взаємозв'язку і послідовності виконання окремих робіт, визначення щоденної потреби в робочий силі та засобах виробництва. Робочі плани на періоди сільськогосподарських робіт складають відповідно до річного плану підприємства, річних виробничих програм бригадам. Для цього використовують технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур [21, с. 345].
У сільськогосподарському виробництві склалося п'ять періодів сільськогосподарських робіт, на кожний з яких розробляють робочі плани Період збирання озимих і ранніх ярих культур, сівби озимих та підняття зябу та інші роботи.
Період осінніх робіт. Збирання пізніх ярих культур і технічних культур, вивіз продукції, підняття зябу, заготовка силосу та ін.
Період зимових робіт. Завезення кормів на ферми, проведення снігозатримання, підготовка насіннєвого матеріалу, ремонт сільськогосподарської техніки.
На першому етапі складання робочого плану аналізують результати за попередній період. Якщо окремі роботи через несприятливі кліматичні умови у попередньому періоді не виконано, їх включають у робочий план наступного періоду, що сприяє повнішому узгодженню в робочих планах підприємства агротехнічних заходів, передбачених технологічними картами. У робочому плані визначають щоденну потребу в робочій силі, тракторах, автомобілях та інших сільськогосподарських машинах, живій тягловій силі, матеріалах, передбачають конкретну розстановку робочої сили і засобів механізації.
Робочі плани дають змогу вчасно зосередити засоби механізації і людей на виконанні певних робіт. Організація робочих процесів здійснюється на основі заздалегідь передбачених точних розрахунків, що забезпечує своєчасне їх виконання, дає змогу уникнути простоїв і зайвих холостих переїздів агрегатів, продуктивніше використовувати техніку й робочу силу. Відповідно до робочих планів готують потрібну кількість насіння, добрив, палива тощо. Робочі плани складають у такій послідовності. За даними технологічних карт, а також підсумків виконання робіт у попередній період визначають види і черговість останніх, зазначаючи при цьому календарні строки їх виконання і тривалість. Агрегати комплектують на підставі даних технологічних карт. Потрібну кількість тракторних агрегатів для виконання певної роботи обчислюють діленням обсягу робіт на виробіток агрегату за даний період.
Складовою робочих планів є маршрути руху тракторних і комбайнових агрегатів по ділянках та полях сівозмін. Плани-маршрути доповнюють і деталізують робочі плани. Розробка планів-маршрутів дає змогу завчасно підготувати земельні ділянки для проведення робіт, установити оперативний контроль за їх виконанням, краще організувати технічне обслуговування машино-тракторного парку, уникнути зайвих холостих переїздів.
Плани-наряди - це завдання на виконання певних робіт бригаді, ланці , окремому працівникові. їх дають у письмовій, а іноді й в усній формі на різні строки, переважно 1-10 днів. Потреба в розробці планів-нарядів на кілька днів значною мірою зумовлена тим, що під час виконання різних виробничих процесів доводиться змінювати встановлені в робочому плані показники щодо строків, обсягу, послідовності виконання робіт залежно від погодні та інших умов. У плані-наряді, як правило, зазначають види робіт, місце їх виконання, строки проведення, норми виробітку, агротехнічні вимоги, а також кількість людей, машин, знарядь та робочої худоби. Після закінчення зміни або строку плану-наряду бригадир на його зворотному боці відмічає обсяг робіт, строки їх виконання, якісні показники (глибина оранки, культивації тощо), кількість людей, машин і знарядь, робочої худоби, витрату палива тощо. Тому план-наряд стає також обліковим документом, використовується для контролю за виконанням робіт. У тваринництві оперативними є місячні (декадні), квартальні плани на виробництво м'яса, молока, яєць, надходження приплоду, постановку тварин на відгодівлю, зняття їх з відгодівлі тощо.
Зміст оперативного планування полягає у визначенні і прийнятті короткострокових управлінських рішень та їх фіксації в різних видах оперативних планів. Вихідними даними для оперативного планування є:
види та обсяги сільськогосподарських робіт по виробництву і заготівлі сільськогосподарської продукції;
агротехнічні вимоги до виконання робіт, агрегатуванню машин та організації їх використання;
прогресивні норми виробітку, оплати праці, витрат матеріалів;
ціни на матеріали;
- дані про наявність засобів механізації та трудових ресурсів.
Для ефективного оперативного планування необхідні наступні умови:
а) одночасне планування і корегування всіх робіт, пов'язаних з виконанням основної роботи;
б) обов'язкова участь у обговоренні проектів планів всіх зацікавлених керівників і спеціалістів господарства;
в) обґрунтоване використання при розрахунках показників продуктивності машинно-тракторного парку;
г) постійний хронометраж та фотографування основних технологічних операцій, виявлення «вузьких місць» виробництва.
Таким чином, всі види оперативних планів повинні бути взаємопов'язані і виходити зі змісту виробничо-фінансового плану господарства. Комплексний підхід до оперативного планування є основним. Необхідно також брати до уваги особливості сільськогосподарського виробництва: агротехнічні строки, фізіологічні особливості тварин, природні умови та ін.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ оперативного управління на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Ювілейне» створено в с. Бричківка Полтавського району Полтавської області на загальних зборах 25.03.1993 р., є юридичною особою і діє на підставі Статуту і законодавства України.
Працівниками та інвесторами даного підприємства можуть бути особи, що визнають положення дійсного статуту: юридичні і фізичні особи України; іноземні юридичні особи; іноземні громадяни особи без громадянства, українські громадяни і громадяни держави, що мають постійне місце проживання за кордоном, за умови що вони зареєстровані для ведення господарської діяльності в країні їхнього громадянства чи постійного місця проживання.
Головною метою ДП «СП «Ювілейне» є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, а також надання засновникам підприємства та іншим особам послуг щодо ведення сільського господарства та здійснення інших пов'язаних з ним видів діяльності.
Предметом діяльності підприємства є:
- організація та ведення сільськогосподарського виробництва, реалізація продукції;
- переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної у інших виробників;
- надання транспортних та комунально-побутових послуг засновникам підприємства та іншим категоріям громадян;
- надання агротехнічних та інших послуг жителям населених пунктів, селянським (фермерським) господарствам чи іншим організаціям чи підприємствам.
ДП «СП «Ювілейне» є юридичною особою, має самостійний баланс розрахунковий і інші рахунки фірмове найменування круглу печатку. ДП «СП «Ювілейне» здобуває права юридичної особи з моменту державної реєстрації. Підприємство для досягнення цілей своєї діяльності вправі від свого імені укладати угоди, здобувати майнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Підприємство діє в умовах повної самостійності і самоврядування, державного розрахунку і самофінансування, на основі демократичних принципів. Економічну основу господарства складає колективна власність на землю і засоби виробництва.
Територія Полтавського району належить до помірного кліматичного поясу, розташована в межах Придніпровської низовини в Лісостеповій зоні. Основна риса будови поверхні - її рівність, відповідно мала розчленованість балками та ярами.
Середньорічна температура повітря в межах району складає +8,3°С. Абсолютний мінімум температури повітря на території району -37°С (в січні). Рекордне значення абсолютних максимумів температури у липні досягли +37°С. Тривалість без морозного періоду становить 170 - 182 дні.
У даному господарстві поширені чорноземи. Несприятливими для сільського господарства кліматичні умови, що гальмують повне використання природної родючості ґрунтів, є:
- малосніжні зими з потеплінням і подальшим утворенням льодяної кірки, що веде за собою загибель озимих і багаторічних трав;
- нерівномірний розподіл опадів протягом теплої частини року при достатній їх річній кількості;
- часті зливні дощі, особливо в період сінокосу і збирання зернових культур.
Для здійснення будь-якої господарської діяльності будь-якому підприємству різних форм власності необхідні засоби і предмети праці, різноманітні оренди і резерви, які в сукупності складають ресурсний потенціал підприємства.
Ресурсний потенціал підприємства - це сукупність взаємопов'язаних ресурсів, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. Його величина визначається розміром окремих видів ресурсів (земельних, трудових, матеріальних, фінансових), які є у розпорядженні підприємства.
Земельні ресурси підприємства є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне становище підприємства.
Земля господарства є головним засобом виробництва і джерелом одержання продукції рослинництва, від якої, в свою чергу залежить і виробництво тваринництва. У сільському господарстві результати виробництва безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю та рівнем ефективності використання.
Розглянемо склад і структуру земельних угідь у ДП «СП «Ювілейне» протягом 2007 - 2009 рр. (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Динаміка розміру і структури земельних угідь у ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007 - 2009 рр.
Показники
Роки
2009 р. в % до 2007 р.
2007
2009
2009
га
%
га
%
га
%
Загальна земельна площа
2186
100
2186
100
2186
100
100,0
в т.ч. с.-г. угідь
2176
99,5
2176
99,5
2176
99,5
100,0
з них: рілля
2063
94,4
2063
94,4
2063
94,4
100,0
пасовища
75
3,4
75
3,4
75
3,4
100,0
сінокоси
18
0,8
18
0,8
18
0,8
100,0
багаторічні насадження
20
0,9
20
0,9
20
0,9
100,0
Інші угіддя
10
0,5
10
0,5
10
0,5
100,0
Аналізуючи дані таблиці 2.1, можна зробити висновок, що за останні три роки земельна площа, наявна в господарстві, залишилась сталою за розміром і становила 2186 га. Не змінилася також площа сільськогосподарських угідь (2176 га станом на 31.12.2009 р.), ріллі (2063 га станом на 31.12.2009 р.), пасовищ, сінокосів, багаторічних насаджень та інших угідь.
Частка сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі ДП «СП «Ювілейне» становить 99,5 %, ріллі - 94,4 %, пасовищ - 3,4 %, сінокосів - 0,8 %, багаторічних насаджень - 0,9 %, інших угідь - 0,5 %.
Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.
Трудові ресурси підприємства - це сукупність фізичних і духовних здібностей людей до праці, які завжди мають кількісну і якісну характеристики.
Раціональне використання трудових ресурсів передбачає, насамперед, забезпечення їх зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва і на території, досягнення ними найвищої продуктивності праці. Через нерівномірність сільськогосподарського виробництва його сезонність, різноманітність умов, рівень розвитку, зайнятість працівників у різних господарствах неоднакова. Різниться вона і в межах окремих груп трудових ресурсів (табл. 2.2).
Як свідчать дані таблиці 2.2, у 2009 р. порівняно з 2007 р. спостерігається тенденція до спаду чисельності працівників, а саме: їх середньорічна чисельність зменшилась на 13 осіб (6,67 %), зайнятих в сільськогосподарському виробництві - на 14 осіб (8,09 %). Протягом досліджуваного періоду спостерігається скорочення чисельності працівників у галузі рослинництва на 15 осіб (15,46 %) в зв'язку з підвищенням рівня механізації виробничих процесів.
Таблиця 2.2 Динаміка середньорічної чисельності працівників у ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007 - 2009 рр.
Категорії працівників
Роки
2009 р. у % до 2007 р.
2007
2008
2009
Середньорічна чисельність працівників, осіб
195
190
182
93,33
Зайняті в с.-г. виробництві, осіб
173
166
159
91,91
в т.ч. в рослинництві
97
89
82
84,54
тваринництві
76
77
77
101,32
Зайняті на допоміжних роботах, осіб
10
12
11
110,0
Працівники апарату управління, осіб
12
12
12
100,0
В галузі тваринництва кількість працюючих збільшилась на 1 особу (1,32 %), зайнятих на допоміжних роботах - теж на 1 особу (10 %). Чисельність управлінського персоналу залишилась незмінною і складала у 2009 р. 12 осіб.
На рисунку 2.1 розглянемо динаміку середньорічної чисельності працівників ДП «СП «Ювілейне» протягом 2007 - 2009 рр.
Рис. 2.1. Динаміка середньорічної чисельності працівників ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007-2009 рр.

Створення всебічно розвинутого високопродуктивного сільського господарства вимагає відповідного рівня розвитку матеріально-технічної бази, яка є найважливішою складовою частиною продуктивних сил і має велике значення в розвитку агропромислового виробництва. Матеріально-технічна база сільського господарства - це сукупність засобів і предметів праці, які використовуються в сільськогосподарському виробництві. Вона включає речові елементи продуктивних сил галузі і створює відповідні матеріальні умови виробництва сільськогосподарської продукції. Матеріально-технічна база сільського господарства має речові і структурні особливості, зумовлені відмінностями в технології виробництва, різним поєднанням природних і технічних факторів:
1. Найважливішою складовою частиною матеріально-технічної бази є земля - головний засіб сільськогосподарського виробництва. За рівнем економічної родючості вона неоднакова, тому і витрати на виробництво одиниці продукції різні.
2. Матеріально-технічна база сільського господарства залежить від природних умов і характеризується загальними особливостями сільськогосподарського виробництва.
3. Матеріально-технічна база сільського господарства формується і розвивається з урахуванням сезонного характеру виробництва.
4. Невід'ємною складовою частиною матеріально-технічної бази сільського господарства є живі організми - продуктивна і робоча худоба, молодняк тварин, птиця, багаторічні насадження тощо.
5. Складовою частиною матеріально-технічної бази є засоби виробництва, які створюються безпосередньо в сільському господарстві (продуктивна худоба, корми, насіння, органічні добрива).
ДП «СП «Ювілейне» для ефективного ведення виробничо-комерційної діяльності в умовах конкуренції повинно мати досить якісну матеріально-технічну базу, тобто бути забезпечене фондами (табл. 2.3). Аналізуючи дані таблиці 2.3, можна помітити тенденцію до скорочення вартості основних виробничих фондів на 10,07 %. Це свідчить про послаблення виробничої сфери господарства.
Таблиця 2.3 Динаміка складу і структури виробничих фондів у ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007-2009 рр.
Показники
Роки
2009 р. у % до 2007 р.
2007
2008
2009
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
8845,9
9340
7955
89,93
Вартість оборотних фондів, тис. грн.
2880
3825
4186
145,35
Фондозабезпеченість, тис. грн.
406,52
429,23
365,58
89,93
Фондоозброєність, тис. грн.
51,13
56,27
50,03
97,85
Забезпеченість основних фондів оборотними, грн.
3,07
2,44
1,90
61,89
Фондоємність, грн.
1,59
1,45
1,35
84,91
Фондовіддача, грн.
0,63
0,69
0,74
117,46
Варто відмітити збільшення вартості оборотних фондів на 45,35 %, що свідчить про поліпшення забезпеченості господарства насінням, пальним, мінеральними добривами, кормами, засобами захисту рослин і тварин, запчастинами.
Рівень фондозабезпеченості та фондоозброєності у ДП «СП «Ювілейне» протягом досліджуваного періоду внаслідок зменшення вартості основних виробничих фондів знизився відповідно на 10,07 % та 2,15 %. Показник фондовіддачі у господарстві зріс на 17,46 % і у 2009 р. становив 0,74 грн.
Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Процес спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації сільськогосподарського виробництва, який визначається часткою всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтом спеціалізації Кс. Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20, з середнім - від 0,21 до 0,40, з високим - від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією. Визначимо виробничий напрямок та рівень спеціалізації виробництва в досліджуваному підприємстві (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 Динаміка складу і структури товарної продукції у ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007-2009 рр.
Показники
Обсяги реалізації продукції, тис. грн.
Структура товарної продукції, %
№ п/п виду продукції за питомою вагою в структурі
Роки
В серед. за 3 роки
2007
2008
2009
Рослинництво - всього
2111,9
1533,5
2131,4
1925,6
53,15
Х
в т.ч. зернові
772,1
887,1
983,9
881,0
24,32
1
соняшник
763,8
381,4
1048,4
731,2
20,18
3
соя
102,9
6,2
-
36,4
1,0
9
цукрові буряки
112,7
59,7
-
57,5
1,59
8
картопля
1,2
1,6
1,3
1,4
0,04
11
овочі відкритого ґрунту
1,2
1,8
2,7
1,9
0,05
10
плоди
0,1
0,1
-
0,1
0,003
13
інша продукція рослинництва
50,5
174,2
95,1
106,6
2,94
7
Тваринництво - всього
1466,8
1870,9
1754,0
1697,2
46,85
Х
в т.ч. жива маса ВРХ
257,4
261,4
447,2
322,0
8,89
4
жива маса свиней
170,5
260,4
268,8
233,2
6,44
6
молоко
777,8
859,0
848,1
828,3
22,86
2
мед
0,3
0,8
1,8
1,0
0,03
12
інша продукція тваринництва
260,8
489,3
188,1
312,7
8,63
5
Разом по сільськогосподарському виробництву
3578,7
3404,4
3885,4
3622,8
100,0
Х
На основі аналізу дані таблиці 2.4 можна зробити висновок, що в ДП «СП «Ювілейне» перше місце в структурі товарної посідає виробництво зернових - 24,32 %, друге - виробництво молока - 22,9 %, третє - виробництво соняшнику - 20,18 %, інші культури вирощуються в основному лише для власних потреб. ДП «СП «Ювілейне» має середній рівень спеціалізації. Виробничий напрям - зерново-молочний.
Виробництво інших видів продукції рослинництва і тваринництва має допоміжне значення: створюють умови розвитку основних і розвинутих галузей, забезпечують кормо постачання.
Економічна ефективність ведення галузей рослинництва і тваринництва показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці. Фінансові ресурси з одного боку, надають змогу підприємству збалансувати виробничі ресурси (землю, працю, основні фонди й оборотні засоби) і забезпечити їх економічно доцільне відтворення, з іншого перерозподіляти між окремими галузями виробництва, підрозділами капітальні вкладення (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 Динаміка показників виробничо-фінансової діяльності у ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007 - 2009 рр.
Показники
Роки
2009 р. у % до 2007 р.
2007
2008
2009
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.
4746,7
4543,0
5094,0
107,32
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.
3966,5
3818,0
4245,0
107,02
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.
3311,3
3201,0
3216,0
97,12
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.
655,2
617,0
1029,0
157,05
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.
-76,7
3,0
4
х
Рівень рентабельності (збитковості), %
-2,32
0,09
0,01
х
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,219
0,038
0,042
19,18
Коефіцієнт маневреності власних коштів
0,083
0,049
0,054
65,06
Коефіцієнт автономії
0,490
0,543
0,528
107,76
Загальний коефіцієнт покриття
4,861
3,660
3,547
72,97
Отже, як свідчать дані таблиці 2.5, в результаті здійснення виробничо-комерційної діяльності у ДП «СП «Ювілейне» у 2009 р. порівняно з 2007 р. розмір виручки від реалізації в господарстві зріс на 347,3 тис. грн., або на 7,32 % за рахунок зростання рівня цін реалізації.
Розмір собівартості, що включає витрати на виробництво та реалізацію продукції протягом досліджуваного періоду зменшився на 95,3 тис. грн. (2,88 %) в зв'язку з скороченням обсягу продаж. В той же час у господарстві спостерігається збільшення собівартості одиниці продукції в зв'язку з підвищенням вартості насіння, кормів, добрив, паливо-мастильних матеріалів, розміру оплати праці.
За допомогою рисунку 2.2 розглянемо динаміку чистого доходу від реалізації продукції ДП «СП «Ювілейне» протягом 2007-2009 рр.
Рис. 2.2. Динаміка чистого доходу від реалізації продукції ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007 - 2009 рр.

У 2007 р. ДП «СП «Ювілейне» було збитковим, а у 2008 р. отримало 3 тис. грн. прибутку, у 2009 р. - 4 тис. грн. прибутку, що на 80,7 тис. грн. більше, ніж у 2007 р. Спостерігається зменшення коефіцієнта абсолютної ліквідності на 0,177 (80,82 %), що свідчить про зниження можливості негайного погашення поточних зобов'язань. Коефіцієнт маневреності власних коштів зменшився на 34,94 % і на кінець 2009 р. склав 0,054, що нижче встановлених норм на 0,146. Коефіцієнт автономії у 2009 р. становив 0,528 (при нормативному значенні ?0,5), що на 0,0,038 (7,76 %) більше порівняно з 2007 р.
Отже, можна зробити висновок, що ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району Полтавської області розширює обсяг виробництва на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного розвитку діяльності, тобто зростання виробництва за рахунок збільшення кількісних та якісних показників. Не оновлюється матеріально-технічна база, що свідчить про відсутність коштів та фінансову залежність господарства.
2.2 Рівень оперативного управління та планування на підприємстві

Оперативне управління і планування в ДП «СП «Ювілейне» здійснюється комплексно в тісному взаємозв'язку робіт по підготовці, прийняттю і реалізації оперативних рішень, засобів і способів їх виконання. Центральний диспетчерський пункт розміщено в конторі господарства, поряд з кабінетом директора. В штат диспетчерської служби входять два чоловіки: старший диспетчер і змінний диспетчер. Рівень розвитку диспетчерської служби можна віднести до інформаційного. Проте в практиці управління диспетчерській службі часто доводиться вирішувати задачі оперативного усунення збоїв в ході виробничого процесу. Тому в таких випадках, при відсутності керівника господарства або головних спеціалістів, диспетчер має право самостійно приймати рішення. Об'єкти диспетчеризації, такі як: тваринницькі ферми, тракторна бригада знаходяться на відстані 3 - 5 км від ЦДП, інші об'єкти розміщено в центральній садибі. Графік роботи диспетчерського пункту в літній період з 6.00 до 20.00 та з 6.00 до 18.00 - в зимовий. Диспетчерська служба господарства здійснює постійний оперативний зв'язок керівника і спеціалістів з керівниками та іншими посадовими особами підрозділів, а також між собою. Диспетчерська служба доводить до виконавців оперативні завдання та розпорядження керівників, надає організаційну і технічну допомогу, приймає, обробляє та зберігає оперативні дані про хід виробництва, приймає запити на необхідні матеріали (паливо, запасні частини, насіння добрива та ін.), надає керівникам, спеціалістам і відповідним службам господарства інформацію про виконання робіт.
У своїй роботі диспетчерська служба ДП «СП «Ювілейне» керується змінно-добовими завданнями, розпорядженнями керівників і головних спеціалістів господарства, трудовим законодавством. Роботою диспетчерської служби керує старший диспетчер. Старший диспетчер організує ведення диспетчерської документації, вивчає наявну виробничу ситуацію в господарстві. Старший диспетчер має право вимагати від керівників підрозділів своєчасного подання в диспетчерську службу встановленої звітності і встановлених заявок, передавати для виконання відповідним керівникам заявки виробничих дільниць на необхідні ресурси, по дорученню керівника господарства і від його імені віддавати розпорядження, вказівки керівникам підрозділів по використанню ресурсів. Змінний диспетчер має право контролювати виконання робітниками виробничих об'єктів розпоряджень, вказівок, відданих керівниками і спеціалістами господарства через диспетчерську службу, і вимагати від виконавців своєчасних звітів про виконану роботу, заміщати старшого диспетчера.
Керівником господарства створені необхідні умови для роботи диспетчерської служби. Керівник господарства розглядає і затверджує розпорядок дня диспетчерської служби, вимагає від всіх працівників господарства виконання розпоряджень диспетчерів, визначає питання які підлягають контролю і регулюванню диспетчерською службою, затверджує зміст, форми, строки та обсяги інформації, яка надходить на диспетчерський пункт. Через диспетчерську службу головні спеціалісти передають термінові розпорядження, запити і відповіді підрозділам, приймають термінові заходи по ліквідації збоїв виробництва згідно отриманої від диспетчерської служби інформації, доручають диспетчерській службі контролювати виконання розпоряджень; щоденно отримують від диспетчерської служби дані про результати роботи відділків, бригади, ферм про порушення встановлених планів і завдань та їх причини.
Накопичення та систематизація оперативної інформації здійснюється за допомогою спеціальних форм диспетчерської документації. Ведення диспетчерської документації забезпечує високу продуктивність праці персоналу диспетчерської служби в процесі здійснення ним обліково-інформаційної роботи. Простота форм документації робить її зручною в користуванні, дозволяє швидко робити записи, зчитувати і аналізувати облікову інформацію. Диспетчерська інформація фіксується у таких видах контрольно-облікової документації: «Журнал диспетчера», «Журнал обліку заявок підрозділів», «Журнал використання робочої сили», «Журнал оперативного контролю роботи автотранспорту», «Журнал обліку роботи тваринницьких ферм», «Журнал оперативної звітності по рослинництву», «Журнал оперативного контролю роботи машино-тракторного парку», «Журнал телефонограм». Основним оперативним документом є «Журнал диспетчера» в якому фіксуються відомості із підрозділів, вказівки, накази, розпорядження, доручення керівників і спеціалістів господарства та інша інформація, яка потребує диспетчерського контролю. Інформація в журналі фіксується по трьох розділах: «Одержання інформації» ( дата, час одержання повідомлення, від кого одержано, короткий зміст), «Передача для виконання» (кому адресовані для виконання, час і дату передачі), «Виконання» (що зроблено, ким, дату і час виконання). За допомогою «Журналу диспетчера» керівник і спеціалісти господарства періодично проводять аналіз і оцінку виробничої діяльності окремих підрозділів, що допомагає виявити частоту і закономірність аварійності на окремих ділянках робіт, визначити середні витрати часу на усунення збоїв. В «Журналі обліку заявок» фіксуються запити на матеріально-технічні ресурси. «Журнал обліку телефонограм» відображає запити і вказівки та хід їх виконання.
Диспетчерський пункт обладнано станцією диспетчерського зв'язку СДСМ 50/100. На всіх об'єктах диспетчеризації встановлено телефони, всі спеціалісти мають радіотелефони.
В оперативному управлінні важливе місце посідає оперативне планування. Вихідна інформація для оперативного планування надходить із підрозділів господарства, а саме:
види і обсяги сільськогосподарських робіт;
агротехнічні вимоги до виконання робіт;
дані про наявність засобів механізації і трудових ресурсів.
Планування обсягів робіт у ДП «СП «Ювілейне» здійснюється по всім технологічним операціям із зазначення строків і місця їх виконання з визначенням знарядь праці, спожитих ресурсів. Оперативні плани складаються для підрозділів за якими закріплені ресурси. При розробці оперативних планів враховують всю сукупність факторів, які впливають на виробничий процес. Оперативний план-графік в рослинництві, розрахований на 10, 7, 5 днів розробляється відповідно до наступної схеми:
Тижнево-добовий план-графік на наступний тиждень розробляється протягом двох останніх днів поточного тижня і затверджується у керівника на нараді.
Оперативні плани-графіки по рослинництву розробляє агрономічна служба. Основою оперативних планів-графіків є технологічні карти. На основі оперативного плану-графіка і тижневого плану-графіка розробляється план використання машино-тракторного парку. З метою ефективного планування у ДП «СП «Ювілейне» здійснюються наступні заходи :
одночасне планування всіх робіт пов'язаних з виконанням основної роботи;
обов'язкова участь в обговоренні проектів планів всіх зацікавлених керівників господарства;
використання обґрунтованих розрахунків продуктивності машино-тракторного парку;
Для складання оперативних планів в рослинництві застосовується наступна інформація:
перелік вирощуваних сільськогосподарських культур;
технологія і обсяги робіт;
кількість і технологічні характеристики тракторів і сільськогосподарських машин;
строки проведення робіт;
- нормативи, що діють в галузі.
За багаторічну практику спеціалісти господарства виробили певні підходи до планування засновані на врахуванні конкретної ситуації надаючи перевагу проведенню тих чи інших робіт. Надаючи перевагу певним видам робіт спеціалісти господарства виходять із економічних, природно-кліматичних і біологічних факторів. Необхідність надавати перевагу певним роботам пов'язана з недостатньою кількістю техніки для одночасного виконання всього обсягу робіт в стислі строки В тваринництві оперативне планування здійснюється на основі річних і квартальних планів виробництва молока і м'яса. Здійснюється розробка і контроль планів осіменіння і отолів маточного поголів'я, постановка тварин на відгодівлю і вибраковку, оборот стада, оптимальний розподіл кормів по видам і групам тварин, добових раціонів годівлі тварин, виробництва і заготівлі кормів.
Оперативне управління вимагає виконання таких важливих функцій, к контроль, облік, аналіз та регулювання. Здійснюючи контроль керівник ДП «СП «Ювілейне» вчасно може виявити відхилення від плану, його недоліки і прийняти необхідні заходи. Критерієм контролю є важливість продукції та час виробництва. Проте, зрозуміло, що здійснення постійного контролю потребує значних коштів, тому в господарстві здійснюється періодичний контроль. Постійний контроль здійснюється по особливо важливим напрямкам. Види контролю задіяні в господарстві різноманітні. Найчастіше в господарстві застосовують такі типи контролю:
кількісний - перевірка проміжних або кінцевих результатів роботи;
якісний - перевірка стану об'єкта або його частин, якості роботи, дотримання технології виробництва та ін.
часовий - за строком проведення певних робіт.
В господарстві застосовуються такі види контролю:
перевірка виконання;
контроль невідповідності;
контроль правильності;
контроль дотримання технологічних вимог;
контроль технічного стану засобів механізації;
контроль за дотриманням правил внутрішнього розпорядку.
Здійснення обліку особливо важливо для оперативного управління, оскільки облік відображає поточні потреби виробничих процесів в людях, техніці, обладнанні, матеріалах. Здійснюючи, в першу чергу, оперативно-технічний облік господарство отримує інформацію щодо керованої системи на кожен момент часу. Інформація про хід роботи надходить безпосередньо до відповідальної особи. Здійснення оперативного обліку стану і використання сільськогосподарської техніки включає щоденний збір даних про наявність тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин, кількість виробленого ними часу, витрат паливо-мастильних матеріалів, виконаних робіт. Облік трудових ресурсів здійснюється в господарстві на основі табельного обліку робочого часу із зазначенням фактично відпрацьованого часу, а також відхилень від визначеного режиму роботи.
Здійснення оперативного аналізу необхідно для підготовки управлінських рішень та визначення параметрів контролю. Здійснення оперативного аналізу сполучається із оперативним плануванням і обліком. Охоплюючи невеликі проміжки часу роботи сільськогосподарського підприємства оперативний аналіз дозволяє детально вивчити весь хід фактичного виконання плану, всі фактичні зміни в роботі, визначити причини перевищення планових витрат. Оперативний аналіз є однією з основ розробки плану на наступний період. Система оперативного аналізу в господарстві передбачає щоденну перевірку виконання робіт підрозділів, агрегатів і окремих робітників, правильність використання техніки, матеріальних ресурсів, дотримання агротехнічних строків. Оперативний аналіз здійснюється в чотири етапи. Перший етап спрямований на виявлення фактичних показників від планових, базуючись на оперативних планах-графіках робіт, технологічних картах і звітних даних об'єктів господарювання. Другий етап передбачає встановлення конкретних факторів, що обумовлюють виявлені зміни та оцінку впливу кожного з них. Третій етап - це детальне вивчення причин, що обумовили відхилення від планів і виявлення наявних організаційних недоліків виробництва. На четвертому етапі відповідно до отриманих даних виробляють заходи спрямовані на ліквідацію виявлених недоліків і мобілізацію додаткових ресурсів. Затверджені планові показники та фактичні дані отримані від виробничих об'єктів в результаті співставлення дають аналітичні показники, на основі яких приймаються управлінські рішення.
На заключному етапі оперативного управління здійснюється регулювання виконання планових завдань за минулу добу виробничими об'єктами. Процес регулювання починається з моменту доведення до виконавців оперативних планів-графіків робіт. Відхилення від наміченої програми на одній виробничий дільниці порушує хід робіт і на інших. В практиці господарювання подібні відхилення зустрічаються часто, оскільки на виробництво здійснює вплив багато як об'єктивних так і суб'єктивних факторів. Тому, щоб ці відхилення не накопичувались і не порушували виробничий процес, в господарстві ведеться постійне регулювання ходу робіт. Основою регулювання є оперативний план-графік. Робочі процеси, які організаційно пов'язані з іншими роботами належать до найбільш важливих. Тому порушення виконання однієї технологічні операції призводить до збою в другій, третій і т.д. Регулювання цих процесів належить до особливо важливих. Важливою складовою оптимізації управлінського рішення є визначення необхідного обсягу інформації. Такий підхід дозволяє більш об'єктивно аналізувати виробничий процес. При підготовці складного оперативного управлінського рішення спочатку визначають окремі задачі і формують послідовність їх виконання, а потім визначають потребу в інформації. Ефективність регулювання у великій мірі залежить від повноти одержаної інформації і методів оцінки відхилень.
Календарний план-графік розробляється на початку року для кожної культури. Проте, календарний план-графік є лише первинним документом, який тимчасово використовується агрономічною службою. Основними документами є оперативні плани-графіки по кожній культурі і на ту технологічну операцію до виконання якої планують приступити через 8-10 днів. До цього часу вже відомо, які агрегати і на яких операціях будуть застосовуватись, яка площа оброблювальної землі, площа збору, врожайність культур, середня продуктивність агрегатів і маршрути їх руху, потреба в автотранспорті та ін. Графіки будують на спеціальному бланку, в нижній частині якого є форма плану-завдання, що включає основні показники виконання роботи. Середня частина бланку відображає планові і фактичні показники, а верхня частина - їх графічне відображення. План-графік затверджується керівником господарства, потім з ним знайомлять керівників і спеціалістів, всіх робітників, які приймають участь у виконанні плану. Три екземпляра графіка передають керуючому, бригадиру і диспетчеру. При великій кількості контрольованих показників будують ординатні кольорові графіки.
Оперативна звітність збирається диспетчером в строки, які визначені керівником господарства. Затверджений перелік показників у визначений час подається з виробничих об'єктів на диспетчерський пункт. Інформацію передають протягом 3-6 хвилин, щоб на збір даних в цілому по господарству затрачалось не більше 30-35 хвилин. Диспетчер записує отримані дані в журнали і зошити. На основі отриманих даних складається інформаційний документ: оперативний звіт про хід робіт який направляється керівникам і зацікавленим службам господарства. Це зведення повинно бути підготовлено старшим диспетчером до 8.00 ранку.
Оперативне управління в тваринництві спрямоване на дотримання видів і строків технологічних робіт. Технологія робіт в тваринництві поділяється на три послідовних етапи:
підготовчий - заготівля кормів, підготовка і ремонт приміщень, ремонт і технічне обслуговування обладнання;
основний - використання кормів, управління фізіологічним станом тварин, переведення тварин із групи в групи,відтворення стада;
заключний - реалізація продукції, аналіз і планування робіт на наступний період.
Основою оперативного управління в тваринництві ДП «СП «Ювілейне» є технологічна карта взаємодії спеціалістів. Взаємодія спеціалістів заснована на:
- раціональному використанні кожного ското-місця, машин і обладнання по всіх виробничих приміщеннях;
поточній організації виробничого процесу з поглибленим розподілом праці;
внутрішньо фермській спеціалізації на основі пристосування технології до фізіологічного стану і продуктивності корів в різні місяці лактації і тільності;
складанні оптимальних раціонів годівлі тварин у відповідності до їх фізіологічного стану і продуктивності;
індивідуально-груповій годівлі корів, які знаходяться на роздої до одержання їх максимальної продуктивності;
ефективному використанні маточного поголів'я для розширеного відтворення стада, скорочення післяродового періоду і ліквідації яловості;
- покращенні ветеринарно-санітарного обслуговув и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.