На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Циклчнсть розвитку економки. Велик цикли економчної конюнктури

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 05.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО  ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 

                    Кафедра економіки і менеджменту
 
 
К У Р  С О В А   Р О Б О  Т А
з макроекономіки 
 

на тему : “ Циклічність розвитку економіки. Великі цикли економічної кон’юнктури. 
 
 
 
 

Виконала: Бабкова Ганна  Ігорівна ст. гр. ЕПР-09
2 курсу денного  відділення
з/кн. №140999
Перевірив: к. е. н. доц.. Лисенко С.М.
 
 
    Красноармійськ - 2010
РЕФЕРАТ
______с., _______рис., _________табл., ______додатків, _______джерел. 

Предмет дослідження – циклічність економіки. 

Мета  курсової роботи – розкриття основних питань, які стосуються економічних  циклів — сукупності постійних фаз  національної економіки, на основі розширення та скорочення обсягів виробництва  та виявлення причин економічної  кризи в Україні і з’ясування того, чи мають вони циклічну природу.  

Для досягнення цієї мети було розв’язано такі задачі:
      розкрито теоретичні і методологічні  аспекти циклів економіки;
   проаналізовано  в динаміці ріст ВВП України за ряд років;
   проаналізовані  доходи населення, індекс цін;
   проведено порівняльний аналіз рівня життя  в Україні з аналогічними параметрами  інших країн та показниками, що закладено  в законодавчі акти України;
   висвітлено  шляхи розв’язання існуючої проблеми виходу України із економічної кризи. 

   Серед методів обробки і аналізу  економічної інформації основними  були такі: системний аналіз, кореляційно-регресійний  аналіз, графічний метод; індексний метод, економіко-математичний метод. 
 

   Ключові слова: ЕКОНОМІЧНІ  ЦИКЛИ, циклічність, ВВП, ІНДЕКС ЦІН, ДОХОДИ  НАСЕЛЕННЯ, РІВЕНЬ  ЗАЙНЯТОСТІ, ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ, ІНДЕКС ЦІН ВИРОБНИЦТВА С/Х ТА ТОВАРІВ НАРОДНОГО ВЖИВАННЯ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ
                                                                                                                                     с.
ВСТУП……………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ЦИКЛІЧНІСТЬ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ…………………….….....7
1.1. Загальні  риси економічного циклу……………………………………….....…7
1.2. Основні  типи економічних циклів……………………......................................9
1.3. Фази  економічних циклів………………………………………………..….…11
1.4. Теоретичні  концепції циклічності економіки…………………….……..…...15
РОЗДІЛ 2. ВЕЛИКІ ЦИКЛИ ЕКОНОМІЧНОЇ  КОН’ЮНКТУРИ……...….……21
2.1. Великі  цикли М. Кондратьєва……………………………………….…..…….21
2.2. Характерні  закономірності великих циклів…………………………….....….27
2.3. Значення  теорії циклів М. Кондратьєва………………………………...…….32
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ………………………………………………………………………..…..34
3.1. Характеристика  економічного розвитку України  крізь призму
довготривалих економічних коливань……………………………………..…..….34
3.2. Зв'язок  сучасної економічної кризи в  Україні зі спадною
тенденцією  в економічній динаміці………………………………………….……37
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…….41
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..……...43
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…….... 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

          Тема «Циклічність економіки»  у всі часи мала значне місце  серед розгляду проблем економіки  світу. Будь-яке суспільство прагне до стійкого економічного росту. Проте досягти цього не просто. Економіка розвивається нерівномірно: бурхливі підйоми змінюються спадами. Саме тому циклічність економіки грає велику роль у вивченні економіки. Існувало багато вчених, які намагалися знайти причину цих коливань в економіці і деякі з них мали великі успіхи з цього питання, такі, наприклад, як К.Маркс, М.Кондратьєв, Дж.Кітчен, Й.Шумпетер, С.Коваль, М.І.Туган-Барановський та інші.
          В економіці циклічні коливання  були відомі дуже давно, але до               початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, це було                 зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.
           Економічний розвиток - це багатофакторний процес, який відображає як еволюцію господарського механізму, так і зміну на цій основі економічних систем. Разом з тим, це суперечливий і складний процес, який не може здійснюватись прямолінійно, по висхідній лінії. Розвиток проходить нерівномірно, має періоди зростання та спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні та негативні тенденції. Саме циклічний характер розвитку капіталістичної економічної системи, її коливання між спадом та підйомом є причиною, яка стримує економічний ріст.
       Економічні цикли означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду.
       Кожен з економічних циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза; депресія; пожвавлення. На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази проявляються по-різному.
       Великим вченим, який вклав немало зусиль у розвиток економіки був російський економіст М.Кондратьєв, опублікувавший в 20-ті роки ряд              робіт. В основу теорії довгих хвиль він поклав покладено ідею про економічну рівновагу, її порушення і відновлення, що мають хвилеподібний характер.           М. Кондратьєв вважав, що для розвитку економіки характерними є хвилеподібні коливання різної тривалості і пов'язував їх з існуванням трьох видів економічної рівноваги. М. Кондратьєв узагальнив показники ринкової кон'юнктури (середнього рівня цін, процентної ставки, заробітної плати, виробництва чавуну, свинцю тощо), здійснивши багатофакторний аналіз економічного зростання. Він виділив три великі цикли з "хвилями піднесення", що характеризувалися поліпшенням ринкової кон'юнктури, та з "хвилями зниження", для яких притаманне погіршення ринкової кон'юнктури.
          На жаль, Україна також опинилася  під впливом економічних циклів. Україна останнім часом докладає значних зусиль, щоб подолати кризу, яка має системний характер, позбутися наслідків колоніального минулого і сформувати соціально-економічну модель, засновану на інституті приватної власності. Для цього їй доводиться повністю вибудовувати нову ринкову інфраструктуру.  За підсумками останніх років ми бачимо покращення стану економіки країни, але не на стільки, скільки б бажали люди. Все ж таки ми намагаємося вийти з кризи і дещо вже вдалося.  
 

       

    
 

    РОЗДІЛ 1

    ЦИКЛІЧНІСТЬ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ 

    1.1. Загальні риси економічного циклу
       Загальна економічна рівновага — це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.
       Економічний цикл — це сукупність постійних фаз національної економіки - розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом.
      Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази.
       Серед економічних криз — торговельних, валютно-фінансових, грошових, галузевих, структурних, регіональних — циклічні спади посідають особливе місце не лише через їх регулярність, а й тому, що у них у концентрованому вигляді відображаються суперечності економічної системи. Тільки в ХХ ст. у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося 14 циклічних криз.
      Існує багато концепцій, за допомогою яких описують кризи та їх циклічність. У другій половині ХІХ ст. англієць В. Джевонс пояснював циклічність появою плям на Сонці, а американець Г. Мур надавав перевагу ритмові руху Венери ("Економічні цикли, закони і причини їх виникнення", 1914). Французький економіст А. Афталіон причиною криз вважав нерівномірність механічного прогресу, його співвітчизник С. Сисмонді — недостатнє споживання населення, а український учений М. Туган-Барановський — диспропорційність між галузями. К. Маркс обґрунтував системний підхід до вивчення циклічних криз. На його думку, криза лише на перший погляд має галузевий характер (досить рідкісні випадки, коли спад охоплює буквально всі сфери економіки і всі підгалузі промисловості), насправді ж це загальноекономічне, загальногосподарське явище, причини якого можуть бути найрізноманітнішими, але справжня причина полягає у специфічній суті виробничих відносин і суперечностей ринкової системи.
       Ритмічні рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. [1,с.367]
До зовнішніх  факторів можуть бути віднесені об'єктивні  та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних  явищ і які знаходяться поза економічною  системою:
- війни, революції,  та інші політичні потрясіння;                                                          - відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;          - освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;                                                                                       - потужні  прориви в технології,  винаходи та  інновації,  які дозволяють    радикально    змінити    структуру    суспільного виробництва.
Внутрішні фактори  притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед  них виділяють:
- фізичний  строк  служби  основного  капіталу  (рухомого  та нерухомого);
- особисте споживання, скорочення або зростання якого  впливає на обсяг виробництва  та зайнятості;
- інвестування,    тобто    вкладення    коштів    у    розширення виробництва,  його модернізацію,  створення  нових робочих місць;
- економічну  політику держави щодо виробництва,  попиту та споживання.

-   Сезонні   коливання  виробництва   та   попиту;  
       

         Переплетення всіх цих чинників призводить до того, що економіка    розвивається циклічно. Економічний цикл - це послідовне чергування            підйомів і спадів ділової активності протягом декількох років.[2, c.147]

        Економічний цикл - це форма, в якій відбувається рух економіки. Макроекономічна рівновага є динамічною, мінливою. ЇЇ мінливість проявляється не лише в постійному нарощуванню обсягів виробництва,               а й у чергуванні скорочень (спадів) та розширень (підйомів) економіки. Періодичність зростання та падіння ділової активності проявляється у             формі невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції. Економічний                  цикл є результатом коливань різних показників економічної активності -        темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін,            рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо.[3,c.184-185]
    1.2. Основні типи економічних циклів
         Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу       чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать          про циклічний характер економічного розвитку.[4,c.264]
       Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний           рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому              до іншої.[5,c.435]
       Одним з найвідоміших дослідників економічних циклів був учень М.І.Тугана-Барановського М.І.Кондратьєв. Вже його попередники (Х.Кларк, К.Виксель, В.Парето та ін.) зазначили наявність в економіці економічних циклів різної тривалості та глибини. Кондратьєв зробив спробу проаналізувати взаємовплив економічних циклів різної тривалості. Тож в економіці розрізняють такі види економічних циклів:
- річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький                 попит мають досить виражений сезонний характер;
- короткострокові економічні цикли - 3-3,5 роки (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин. Існує два різновиди грошових криз - загальні та специфічні. Загальні грошові кризи пов'язані з середньостроковим відтворювальним циклом і є складовою частиною загальних економічних криз. Специфічні грошові кризи розвиваються на основі суперечностей, притаманних грошово-кредитній системі;
-  торгово-промислові цикли - 7-11 років. Історія цих циклів починається з кризи надвиробництва 1825 р., що охопила Англію. Через 12 років                             у 1836 р. подібне явище охопило економіки Англії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857 р. стала першою світовою циклічною кризою і                відтоді цикли цього типу повторюються з періодичністю в 7-11 років;
- великі економічні цикли або "довгі хвилі", тривалість яких становить 40-60 років.[6,c.163]
    1.3. Фази економічних циклів
     Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.
     1. криза;
     2. депресія;
     3. пожвавлення;
     4. піднесення. 

     1. Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного.
    порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;
    перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;
    падінням товарних цін;
    зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;
    падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;
    зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;
    крахом грошово-кредитних зв'язків;
    наростанням системи взаємних неплатежів;
    кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;
    нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;
    масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;
    падінням курсу акцій, біржовою панікою;
    масовим банкрутством підприємств;
    зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.
 
     2. Депресія - це фаза циклу, яка проявляється  у застої виробництва.
     Характерні  риси:
    стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;
    призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;
    зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;
    починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.
    Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій.
 
     3. Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.
     Характерні  риси:
    перехід до стійкого розширення виробництва;
    зростання попиту на сировину, паливо, енергію;
    зростання попиту на робочу силу;
    початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;
    відновлення інвестиційного процесу;
    підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;
    зростання позикового відсотка, товарних цін.
 
     зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.
     Обсяг виробництва нарешті досягає  докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає  у піднесення. 

     4. Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.
     Характерні  риси:
    значний приріст виробничих інвестицій;
    зростання попиту на товари
    розширення комерційної діяльності;
    зростання ставки проценту.
     Розпочинається  швидке економічне піднесення, що  готує  грунт для наступної кризи. А  отже і циклу.[7,c.257]
     Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції  не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.
     Економічний цикл триває 8-10, а іноді й менше  років.
          Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях (коли процес падіння припиняється і розпочинається фаза депресії, відрізок В- В,) (рис. 1.1)    

 

Рис.1.1 Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв’язку
            Двоїста природа кризи виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а з іншого - формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.[8,c.261]
     Є декілька концепцій, що пояснюють причини циклів. Марксистська теорія в основу циклу кладе періодичне масове оновлення постійного капіталу, яке створює попит на засоби виробництва і сприяє підйому. Монетаристи циклічні коливання пов'язують з порушенням грошової рівноваги, збільшення     випуску грошей призводить до інфляційного буму. Кейнсіанська концепція причину спадів бачить у недостатності сукупного попиту.  
       Історія розвитку суспільного виробництва показує, що економічні кризи неминуче повторюються. У післявоєнний період вони охопили країни ринкової економіки в 1948-49, 1955-54, 1957-56, 1960-61, 1969-71, 1974-75, 1980-82 роки. Економічні кризи грають роль насильницького регулятора економіки на макрорівні:

      1) приводять до вирівнювання сукупного попиту та сукупної  
пропозиції і тимчасовому досягненню макроекономічної рівноваги;    
      2) вони сприяють структурній перебудові економіки;  
      3)     стимулюють НТП. 

    Виконуючи таку позитивну роль в економічному розвитку, економічні кризи тим не менш є дуже важким потрясінням для економіки.                    Тому держава повинна протидіяти різким коливанням                             кон'юнктури, проводити політику антициклічного регулювання.  
       В основі антициклічного регулювання лежить кейнсіанська              концепція впливу на сукупний попит. У періоди спаду держава повинна проводити експансіоністську політику, націлену на розширення сукупного попиту шляхом зниження податків, розширення державних закупівель, прискореної амортизації, надання приватному сектору цільових субсидій, державного фінансування громадських робіт та ін.. Ці заходи стимулюють зростання споживчих витрат і валових інвестицій.  
        У періоди процвітання проводиться політика стримування, яка           спрямована на зменшення сукупного попиту шляхом підвищення                податків, сторони податкових пільг, обмеження субсидій,                           скорочення державних закупівель та інше.                                                                                                              
       Антициклічне регулювання широко використовувалося в усіх країнах у післявоєнний період, що дозволило пом'якшити циклічні коливання. Однак       у 70-ті роки ефективність антициклічного регулювання знизилася, тому що воно підхльоснуло інфляційні процеси; крім того в разі розширення                   інтернаціоналізаціі виробництва воно стало надавати менш  позитивний вплив на національну економіку.

    1.4. Теоретичні концепції циклічності  економіки
          В економічній теорії відомо кілька типів економічних циклів, що називають хвилями:
- цикли Н.Д.  Кондратьєва (50-60 років) - "довгі хвилі";
- цикли С.  Коваля (18-25 років);
- цикли К.  Жугляра (10 років);
- цикли Дж. Кітчина (2 роки 4 місяці).
     Економічний розвиток відбувається нерівномірно і  періоди піднесення чергуються зі спадом . Коливання економіки відтворюється  як регулярний періодичний процес. Поняття економ. цикл означає –  рух економіки від однієї кризи  до іншої. Сучасна економ. теорія трактує  як явище яке має ряд спільних моментів:
     - економічний цикл складається  з послідовних фаз: криз і  піднесень; 
     - в 2-й половині 20-го ст. цикл  розглядають як багатокомпонентний  процес із малих, середніх, довгих  циклів;
     - із середини 30-х років в теорії  макроекономіки цикл розглядають  як коливання, які відбуваються  навколо стану рівноваги;
     - циклічні коливання відбуваються  навколо трендової траекторії  економічний зростання.
     - циклічність економіки треба  розглядати не як недолік в  економічному стані, а як спосіб  саморегулювання ринкової економіки,  при чому циклічний розвиток  має особливість, що коли не  регулювати коливання то вони  можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і  здатні зруйнувати економічну  систему.[9,c.179]
     В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці економічного циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :
     - економічний цикл розглядається  як відхилення від нормального  стану рівноваги;
     - цикл трактується як загальна  форма економічного процесу, а  економічна рівновага не розглядається  як норма до якої повинна  прагнути економіка в процесі  коливань;
     - ряд теорій не визнають закономірно  періодичність циклу.[10,c.390]
     В сучасній макроекономіці проблема циклічності  розглядається з позиції визнання чи ні закономірності циклів і виявлення  аналізу зв’язків між циклом і  рівновагою .
     Перший підхід розглядає економічні цикли як наслідки дії таких процесів:
Теорія  нововведень Йозефа Шумпетера: розглядає економіку з точки зору 2 фаз, які:
     - віддаляють економіку від рівноваги:  піднесення і депресії;
     - або повертають до рівноваги:  кризи і пожвавлення .
     Шумпетер  вважав, що кожне нововведення порушує  рівновагу бо їх власники отримують  технічні переваги, підвищують прибутки, розширюють виробництво. Інші теж прагнуть до цього тому теж застосовують інновації, прискорюючи розвиток виробництва. Ці дії призводять до надвиробництва товарів, до порушення рівноваги попиту і пропозиції, і в економіці починається криза надвиробництва.
     Грошова  теорія Ральфа Хоутрі і Ф. Хаєка: за теорією Хоутрі  причина кризи є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які підвищують ставку відсотка для захисту касової готівки чи з метою підтримки курсу національної валюти . За Хаєком причиною є кредит, розширення якого провокує диспропорції в економіці. Зокрема такою диспропорцією є вищі темпи росту цін на предмети споживання ніж на засоби виробництва
     До  першої групи теорій відносять теорії недоспоживання у суспільстві і теорії, які спираються на визнання факту відсутності синхронності в розвитку різних сфер економіки.
     Другий підхід ґрунтується на відмові від розуміння циклічності як відхилення від рівноваги. Спирається на положення економетрики і відповідно до поглядів Самуельсона, Тімбургена рівновага - це ідеальний стан економіки.
     Отже  економічний цикл - це макроекономічне явище пов’язане із зміною ВНП, національного доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту чи падіння.[11,c.254]
     В макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи класичному циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює такі сторони економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни і складається з фаз: піднесення, криза, депресія, пожваалення.
     Фаза  піднесення характеризується ростом цін  виробників, обсягом зайнятості, обсягів  виробництва. Інвестицій і особистих  доходів і закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка заробітної плати і норма  відсотка надзвичайно високі і в найвищій точці циклу  ці показники досягають максимуму.
     Неминучим наслідком буму є поворот у  розвитку циклу і перехід до спаду; цей перехід свідчить про настання  фази кризи.
     Під час кризи зростають нереалізовані  товарні запаси, знижуються обсяги виробництва, скорочуються виробничі інвестиції і падає попит на робочу силу. Росте безробіття. У виробництві починається скорочення   попиту на сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння товарних цін, падіння прибутків, попиту на кредити і зниження процентної ставки.
     У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття, інвестиції наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до нижньої точки циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот розвитку і економіка починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні показники у фазі пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається економічне зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво вираженою, це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних параметрів:
     1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи дна циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій,                               зміни грошової маси.
     2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після проходження критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату, середній рівень процентної ставки комерційних банків.
     3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною економічної активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід, ціни виробників, процентної ставки національного банку. В останні 50 років циклічний розвиток набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового циклу. Зокрема:
     1) зменшилася амплітуда коливань  економічної активності: фази піднесення  стали тривалішими, спаду - коротшими.
     2) спад не завжди тягне за  собою тривале безробіття, а пік  циклу – повну зайнятість.
     3) від спаду найбільше страждають  галузі, які виробляють засоби  виробництва і споживчі товари  тривалого користування.
     4) галузі які випускають продовольствені товари і споживчі товари першої необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни більше і менше на виробництво і зайнятість.[12,c.482]
       Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов'язав через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і визначають рух сукупного попиту.
           Короткострокові цикли прийнято називати циклами Кітчина, який при-святив цій проблемі свою роботу в 1923 році. Кітчин зв'язував тривалість цик-лу, він приймав тривалість циклу за три роки і чотири місяці, з коливаннями світових запасів золота. Однак, у даний час подібне пояснення причин коротко-строкового циклу може задовольнити далеко не всіх.[13,c.372]
          Більшість сучасних економістів, що підтримують ідею існування корот-кострокових економічних циклів, схильне розглядати їх лише як невід'ємну ча-стину загальної циклічної системи, основу якої складають середньострокові економічні цикли, що одержали назву циклів Жугляра, по імені французького економіста, який досліджув економічні коливання в другій половині XIX століття.
          Клемент Жугляр розглядав економічний цикл як закономірне явище, причини якого криються в сфері грошового обігу, точніше, кредиту.
          Кризу - основну фазу циклу - Жугляр оцінював як оздоровляючий фактор, що веде до загального зниження цін і ліквідації підприємств, створених для задоволення штучно разросшего попиту.
         Жугляр вважав, що повторення всіх економічних процесів, викликаних банківською діяльністю, відбувається кожні десять років.
         Тривалість циклу Жугляра збігається з тривалістю циклів, основну причину яких деякі економісти бачили в термінах фізичного зносу активної частини основних виробничих фондів.
         Варто згадати і про так звані будівельні цикли, чи цикли С. Коваля (американського економіста). С. Коваль вважав, що коливальні процеси (трива-лість циклу 15-20 років) зв'язані з періодичним відновленням житла і визначе-них типів виробничих споруджень.[14,c.285]

    РОЗДІЛ  2

ВЕЛИКІ  ЦИКЛИ ЕКОНОМІЧНОЇ  КОН’ЮНКТУРИ 

     2.1. Великі цикли М. Кондратьєва
         Про існування довгострокових економічних коливань економісти здогадувалися давно. Вперше ще у ХІХ ст. про це писали Дж.Б.Кларк, І.С.Джевонс, пізніше - М.І.Туган-Барановський, К.Каутський, В.Парето та ін. Створення теорії "довгих хвиль", однак, пов'язано з ім'ям російського вченого М.Д.Кондратьєва (1892-1938). Не зважаючи на те, що основні дослідження з цього напрямку були опубліковані ним ще у 20-х роках, внесок Кондратьєва в дослідження даної проблеми був настільки вагомим і загальновизнаним, що великі економічні цикли одержали в науці назву "циклів Кондратьєва".
        Теоpія довгих хвиль виходить з того, що економічна система постійно знаходиться в стані відхилення від макpоекономічної pівноваги. По-пеpше, це відхилення попиту від пропозиції та навпаки на довгих відрізках часу. По-друге, це відхилення, пов’язане зі зміною попиту на устаткування, будови, будівельні матеpіали і т.п. Ці відхилення пpеодолеваються в pамках виробничих циклів сеpедньої довготи. По-тpетє, це довге відхилення від рівноваги, тривалість яких складає 40-60 років. Вони мають місце на pинках виробничих будівель, будівель інфpастpуктуpи та pобочої сили. Відмітимо, що пеpший та другий типи відхилень мають місце пpи одному і тому ж технологічному засобі виробництва, в pамках якого пpоходить зміна pяду поколінь техніки та технології. Післе того, як можливості підвищення ефективності в pамках науково-технічних пpинципів, що використовуються, вичерпані, пpоходить пеpехід до використання нових науково-технічних пpинципів, пеpехід до нового технологічного засобу виробництва. Hаступає епоха науково технічної pеволюції. Цей пеpехід займає значний час та дає початок новій довгій хвилі, що й трапляється сьогодні в усіх індустpіально pозвинутих країнах, істоpія свідчить, що адміністpативно-командна економічна система невзмозі забезпечити такий пеpехід. Доказ тому – відставання HТП в СРСР у зрівнянні з провідними країами заходу в 70-90 рр.
         Можна ствеpджувати, що pинкова система в цьому відношенні обладає властивістю постійно стимулювати науково-технічний пpогpес, так що в цьому зацікавлено само суспільство, засноване на змішаній pегулюємій pинковій системі. [15,c.213]
         Ітак, велика заслуга Кондратьєва в тому, що висказуючи ще в                      1922 році думку про існування великих циклів кон’юнктури, він математичними розрахунками довів, що перехід від висхідної до низхідної фази великого циклу буде мати місце на границі 20-30-х років, попереджуючи тим самим Велику світову депресію 1929-1933 рр., що поразила економіку США, країн Західної Європи та Північної Америки. Пострадали від неї усі країни. Про це пишуть й економісти світу. Так, американський економіст Ш.Майталь фіксує, що «в 1920 р. російський економіст Микола Кондратьєв відмічав, що такі довгохвильові цикли трапляються кожні 60 років. Він звернув увагу на попередні депресії, які починались в 1814 р. (в кінці наполеонівських війн) і в 1873 р. За його розрахунками, новий довгохвильовий спад повинен був би початися близько 1930 р. Так і трапилось, про що возвістив крах Уолл-стріту в 1929 р.”[16]
        Однією з найскладніших проблем, пов'язаних з дослідженням великих економічних циклів, є проблема виділення причин, матеріальних основ даного виду циклічності. М.Д.Кондратьєв запропонував розглядати основою "довгих хвиль" циклічність у розвитку продуктивних сил і насамперед - засобів праці.
       Матеріальною основою "довгих хвиль" сьогодні вважають структурне оновлення технологічного способу виробництва, що проявляється, зокрема, як оновлення основного капіталу. Еволюційний шлях оновлення дає змогу більш повно використати можливості наявних технологій. Революційний веде до якісних змін у техніко-технологічному втіленні наукових знань.
        Еволюційний шлях дає змогу використати потенціал існуючих технологій і підготувати можливості для наступного стрибка в їх розвитку. Технічні революції призводять до появи нових техніко-технологічних принципів, які згодом розповсюджуватимуться еволюційним шляхом.
       М.Д.Кондратьєв підкреслював, що інтенсивність відкриттів у науці і техніці залежить від вимог економічної дійсності, а їх впровадження змінює цю дійсність.[17]
         «Серед технічних винаходів, - писав Н.Д. Кондратьєв, - можна вказати як найголовніші: динамомашину постійного струму Грамма (1870 р.), вакуум-насос Шпренгеля (1875 р.), установку для видобутку аміаку (1875 р.), сверлільний станок (1875 р.), газовий мотор (1876 р.), електропередачу з постійним струмом (1877 р.), електричний телефон (1877 р), Томасів метод виплавки сталі (1878 р.), повітряний тормоз Вестінгауза (1879 р.), електричний локомотив Сіменса (1878 р.), електричну залізну дорогу (1880 р.), електричну зварку й ковку (1881-1889 рр.), електричний трамвай (1881 р.), електротрансформатори (1882 р.), бездимний порох (1884 р.), перший вдалий дирижабль Ренара та Кредса (1884 р.), бензинові двигуни (1885 р.), електропідйомник (1887 р.), електропередачу змінного струму (1891 р.), електроплавку (1892 р.), бездротний телеграф (1892 р.), мотор Дизеля (1893 р.), аероплани (1895 р.) та ін.” Усі вищезазначені наукові відкриття та технічні винаходи знайшли швидке примінення в промисловості, створюючи глибокий технічний, економічний та організаційно-структурний переворот в області виробничих сил суспільства в цілому. Все це придало відчутний імпульс темпам господарської діяльності країн не тільки Західної Європи та США, але й інших країн світу.
        Помітен і той факт, що початок підвищувальної хвилі третього великого циклу співпав не тільки з новими успіхами науки та техніки, але також і з трьома крупними явищами в світовій економіці:
    різьке збільшення видобутку золота з середини 80-х рр. ХІХ ст.;
    становлення в 70-80-х рр. золотого грошового обігу в Німеччині, Швеції, Норвегії, Нідерландах, Росії, Австро-Угорщині, Японії та США;
    широке залучення в орбіту світової економіки країн молодої культури – Австралія, Чілі, Канада та ін.
        За оцінками Кондратьєва, збільшення видобутку золота явилось не причиной, а слідством росту підвищувальної хвилі третього великого циклу. Таким чином, у часи підвищувальної хвилі великих економічних циклів вдосконалюються усі економічні показники, створюючи новий рівень економічної рівноваги.
         Це він відмічав в своїй доповіді «Великі цикли економічної кон’юнктури»: «Капіталистичне господарство переживає не тільки хвильообразні коливальні процеси. Воно разом з тим безперервно еволюціонує, змінюється. В цьому еволюційному процесі змінюється й самий рівень його рівноваги. Інакше кажучи, рівень рівноваги, до якого тягнеться система елементів капіталистичного господарства, являє собою рівень пересувної рівноваги, і, відповідно, для кожного даного моменту існує свій рівень рівноваги"»[18]
       Великою заслугою Кондратьєва явилось й те, що він вперше створив комплексну економічну схему, що відображає хвильообразні коливання економічної динаміки трьох видів: короткі цикли, середні та великі з зображенням вікового тренду (тенденції) розвитку економіки.
       За Кондратьєвим, виникнення великих, середніх та коротких циклів економічної динаміки є внутрішньою закономірністю економічної динаміки, іманентно властивій економіці як системі. Причиною існування великих циклів є довгий цикл часу будівництва та дієздатності засобів виробництва довгого використання та віддачи вкладених інвестицій – фабрики, заводи, порти, канали, тонелі, гідроелектростанції, залізничі дороги і т.д. Їхне будівництво та функціонування мають життєвий цикл тривалістю в 50-60 років. Саме ця обставина і породжує появу великих циклів економічної кон’юнктури. Границею цих циклів служать стики вичерпання дієздатності старих капітальних благ та початок будівництва та функціонування нових засобів виробництва, здатних діяти на принципіально новій техніко-технологічній та організаційно-структурній основі, створюючи принципіально нові блага довгого використання.
         Оскільки, на думку М. Кондратьєва, неможливо точно визначити роки перелому в розвитку великих циклів, він означив такі їхні межі:
І цикл:
    Хвиля підвищення (з кінця 80-х — початку 90-х років XVIII ст. до 1810—1817 рр.)
    Хвиля зниження (1810 —1817 рр. до 1844— 1855 рр.).
II цикл:
    Хвиля підвищення (з 1844—1855 рр. до 1870— І875 рр.)
    Хвиля зниження (з 1870—1875 рр. до 1890— 1896 рр.)
III цикл:
    Хвиля підвищення (з 1891 —1896 рр. до 1914— 1920 рр.)
    Імовірна хвиля зниження третього циклу з періоду 1914—1920 рр.
       М.Д.Кондратьєв звернув увагу на суспільно-політичні прояви та впливи "довгих хвиль". Він розумів всеосяжність цих впливів, які сформулював у так звані 4 емпіричні правильності великих циклів:
1. Перед початком, іноді в самому початку підвищувальної хвилі кожного великого циклу спостерігаються значні зміни в основних умовах господарського життя суспільства. Ці зміни виражаються в глибоких                    змінах техніки виробництва та обміну (яким в свою чергу передують                  значні технічні винаходи та відкриття), зміни умов грошового обігу та посилення ролі нових країн у світовому господарському житті         
 
2. Періоди підвищувальних хвиль великих циклів, як правило, значно          багатші великими соціальними потрясіннями та переворотами в житті суспільства (революції, війни), ніж періоди понижувальних хвиль. 
3. Понижувальні хвилі великих циклів супроводжуються тривалою депресією сільського господарства.

4. Середньо-строкові цикли, що припадають на понижувальну хвилю великого циклу, характеризуються тривалістю спадів і депресій та короткістю і слабкістю підйомів. Середні цикли, що припадають на підвищувальну хвилю, навпаки, мають тривалий, значний підйом і короткі, невиразні спади
      Далеко не всі аспекти взаємодії різних видів економічних циклів усвідомлені сьогодні. Вчені-економісти всього світу шукають способи пом'якшення нищівних впливів знижувальної хвилі великого циклу. М.Д.Кондратьєв передбачав у своїх творах можливість так званої великої депресії 1929-1933 рр. Існує переконання серед економістів, що з тієї кризи світ вийшов за допомогою ІІ світової війни. Сьогодні важко перерахувати відкриття і досягнення в науці і техніці останнього часу, впроваджене євро, військові дії НАТО на Балканах, події в Афганістані, - все це певні ознаки підвищувальної хвилі. На жаль, ознаки досить тривожні, адже протягом майже всіх 80-х років економісти всього світу як заклинання повторювали: з наступної кризи не можна буде вийти за допомогою військового виробництва і війни, але, здається, світ знову повертається на ті ж таки шляхи.
        У теорії М. Кондратьєва довготривалі цикли зумовлені внутрішніми чинниками економічного зростання. Матеріальною основою довгих хвиль є структурне оновлення технологічного способу виробництва. Вчений зазначав, що інтенсивність науково-технічних відкриттів є функцією запитів економічної діяльності. Сам розвиток науки, як наголошував дослідник, є закономірним процесом економічної динаміки.[17]
     2.2. Характерні закономірності великих  циклів
         У структурі довгострокових циклів М. Кондратьєв виділяв дві фази — висхідну та низхідну. Низхідна фаза великого циклу — це період зміни базових технологій і технологічних структур тривалістю 20 - 25 років. Упродовж цієї фази відбуваються економічні кризи малих і середніх циклів, що створюють підґрунтя для найвагоміших вкладень у технічне переоснащення. На цей час також припадає найбільше навантаження у вимірі перебудови економічної структури суспільства адекватно технологічному оновленню виробництва.
        Висхідна фаза великого циклу — це період тривалого піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства, який триває 25 - 30 років. Протягом такого проміжку часу можливі також циклічні кризи, пов'язані з оновленням основного капіталу, характерне масове поширення нових технологій, зародження та розвиток нових галузей економіки. Відкриваються додаткові можливості для отримання прибутку, залучення у виробництво значних обсягів робочої сили, підвищення оплати праці.
       Водночас із просуванням економіки до верхньої точки великого циклу в народному господарстві виникають і посилюються протидіючі тенденції. З часом їхня дія стає такою помітною, що розпочинається глибока криза, яка започатковує низхідну фазу великого циклу. [19]
       М. Кондратьев довів, що є три типи «хвиль» — короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років) і довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон'юнктуру. При побудові системи регулювання економіки необхідно враховувати чинник часу і стежити за розвитком кризових явищ, що дає змогу з меншими витратами відновити рівновагу, замінити одну парадигму на іншу. Інноваційні процеси слід пов'язувати з різними чинниками кон'юнктури — з рівновагою «першого порядку» — попит і пропозиція; «другого порядку» — переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва; «третього порядку» — стосується зміни виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії, кваліфікації та умов праці робітників тощо.                Відхилення від першого типу рівноваги призводить до коротких хвиль,         другого типу — до середніх хвиль, третього — до довгих хвиль. 
Таким чином, основною закономірністю великих циклів М. Кондратьев        уважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного          укладу, які впливають на соціально-економічне життя суспільства,         утворення нових ринків, нових країн тощо.[20] 
        М. Кондратьев увів поняття «технічна революція як тяглова сила» циклу, розробив теорію «інноваційних» пакетів і показав, що нововведення розподіляються в часі нерівномірно і з'являються групами. 
Зміни в техніці зумовлені попитом виробництва, створенням таких умов, за яких застосування винаходів стає можливим і необхідним. Війни і        революції не падають з неба, а є наслідком створених економічних,         соціальних і політичних обставин, які породжують черговий цикл, а кожна наступна фаза довгого циклу є результатом кумулятивних процесів       попередньої фази. На рис. 2.1 та 2.2 показано періодичність виникнення нововведень з 1740р. до наших часів та механізм циклу. 
У наш час теорія «довгих хвиль» дає змогу багатьом аналітикам уважати, що закінчилась четверта хвиля, а кризу 80-х років сприймати як здійснений факт, що підтверджує циклічність
розвитку.
         Траєкторію рівноваги економічного зростання (тренд) визначають два основні показники: швидкість оновлення виробничих фондів та ефективність нововведень.

Рис.2.1. Періодичність появи радикальних нововведень
                             з 1740р. до 2000р. 

 

                      Рис.2.2. Механізм циклу   

     Феномен циклу — це періодичність повторення характерних соціоекономічних і  технологічних ситуацій через певні  відрізки часу. 
Середні цикли нанизуються на довгі хвилі. 
М. Кондратьев у книзі «Длинные волны конъюнктуры» підкреслює, що хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якої прагне економіка. Періодично ця рівновага порушується і виникає необхідність створення нового запасу «основних капітальних благ», які б відповідали виникаючому способу виробництва. Таке оновлення проходить не плавно, а поштовхами. Як уже зазначалось, вирішальну роль при цьому відіграють науково-технічні винаходи, відкриття, науково-технічні революції.

     На  думку багатьох дослідників економічної  кризи 80-х років, світ переживає завершення циклу зростання, оскільки нововведення, які породили цей цикл, досягли  стадії зрілості. Виникли нові проблеми, зокрема такі: швидке зменшення запасів  мінеральної та енергетичної сировини; виснаження культурного шару землі; накопичення відходів і токсичних  продуктів життєдіяльності; перегрів атмосфери, зміна повітряних потоків; утрата здатності навколишнього  середовища (природи) до відтворення  і саморегуляції. Народжується нова епоха, перехід до якої означає пе-рервність  неперервності або період кризи, що може бути фатальним як для фірм, які не зможуть адаптуватись до нових  умов, так і для суспільства  в цілому. 
Фази винаходів і нововведень мають тенденцію до прискорення, що особливо наочно видно на прикладі деяких важливих винаходів, які реалізувались протягом останніх 250 років (рис. 2.3) та хвильової динаміки великих циклів (рис. 2.4). Чим ближче до нашого часу, тим більше скорочується розрив між винаходом та його втіленням у виробництво

     
   Рис. 2.3. Часовий цикл винаходів та втілення їх у виробництво.
     
            Рис. 2.4. Прискорення циклічного розвитку
       Світовий досвід підтверджує, що тривалий розвиток виробництва в довгостроковому періоді залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інноваційного характеру виробництва в конкретному середовищі. 
Залучені сьогодні у виробництво праця і капітал змінюють свою якість і продуктивність на базі нових технологій, що дає змогу різко підвищити рівень конкурентоспроможності фірм на світових ринках. Унаслідок дифузії нововведень ринки зростають швидше, ніж очікувалось за прогнозом у середині 90-х років (середнє зростання світової економіки становить 3 %).                                                                                       Кризові явища останніх років удавалось переборювати за рахунок                   підтримки високорозвиненими країнами високих темпів збільшення                сукупного світового попиту. Проте ринкова економіка накопичує           депресивні компоненти внаслідок перенасичення ринку товарами. 
Більшість економістів-аналітиків приходять до висновку, що вихід із кризи буде пов'язаний з виникненням нової хвилі нововведень, яка дасть тривалий стимул наступному періоду зростання, що нині виявляється в:

- бурхливому     розвитку    науки,     що     започатковує    нові     технології; 
- зникненні або  радикальній перебудові традиційних галузей господарства; 
- перетворенні   сільського   господарства на науко- і капіталомістку галузь; 
- розвитку  сфери  послуг; 
- індустріалізації  країн,  що    розвиваються; 
- тенденції до   децентралізації   моделі   життя  населення,   моделювання виробничого процесу і прийняття рішень; 
- змінах навколишнього середовища і необхідності його захисту; 
- виникненні нових концепцій організаційного розвитку.[20]

     2.3. Значення теорії циклів М. Кондратьєва
          Одночасно з формуванням наукових засад довгострокового прогнозування економічної кон'юнктури теорія "довгих хвиль" дозволяє виявити фундаментальні закономірності розвитку економічної системи. Так, першому технічному циклу ("довгій хвилі") відповідає домонополістичне господарство, засноване на вільному ринково-конкурентному механізмі. Другій хвилі відповідає монополістичне підприємництво з монополістично регульованим механізмом, а третій хвилі - період державно-монополістичного господарювання.
           Наукові розробки М. Кондратьєва та Й. Шумпетера стали підґрунтям для виникнення нового напряму досліджень в економічній теорії - обґрунтування сутності, причин та наслідків "довгих" циклічних коливань.
          Врахування об'єктивної взаємозумовленості "довгих хвиль" і відповідного оновлення економічної структури суспільства дає можливість науково обґрунтувати сучасний стан розвитку світового господарства. Основою розвитку продуктивних сил є інтернаціоналізація структури відтворення, розвиток біотехнологій, впровадження ЕОМ в усі галузі суспільного виробництва тощо. За прогнозами вчених, цикл триватиме до 20-х років XXI ст. Прийнято вважати, що нинішній цикл завершить індустріальний період розвитку людства. На зміну йому прийде постіндустріальна цивілізація. [19]
          Відкриття Кондратьєва сприяло формуванню певного напрямку в сучасній економічній науці, початок якого покладено Д.М. Кейнсом в його книзі, що була видана в 1936 р., «Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей». В розділі «Замітки про економічний цикл» він повторює мислі Н.Д. Кондратьєва: «Під циклічним рухом ми розуміємо такий розвиток економічної системи, наприклад, в бік підйому, при якому сили, що його визивають, накопичуються та посилюють одне одного, але потім поступово слабіють, доки у відомий момент не заміщаються силами, які діють і протилежному напрямку» й, що причина циклічності та її найстрашнішої фази – кризи «… знаходиться у певній залежності від строку служби капітального майна довгого використання та від нормальних темпів росту в даний історичний період».
            Про цикли Н.Д. Кондратьєва пише відомий французський історик науки Ф.Бродель, який в книзі «Час миру» приділяє велике місце «кон’юнктурним ритмам», або «циклам Кондратьєва», висказуючи захоплення його розрахунками та приводячи таблиці, діаграми та схеми Кондратьєва про віковий тренд й великі цикли економічної динаміки. Про цикли Кондратьєва на Заході говориться в ряді монографій, статей в журналах. [21] 
 
 
 
 
 

 
         
 

РОЗДІЛ 3.
ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ЕКОНОМІКИ
     УКРАЇНИ 

     3.1. Характеристика економічного розвитку  України крізь призму 
             довготривалих економічних коливань
     Як  відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й  умов життя, які може забезпечити  тільки стійке економічне зростання. Однак спостереження показують, що довгострокове економічне зростання не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін “цикл” вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов‘язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин:
     -обсягу зайнятості,
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.