На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Географчна структура зовншньої торгвл Японї

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 06.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 15. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?Міністерство освіти і науки, молоді та спорту  України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
 
 
Курсова робота
 
з курсу «Регіональної економіки»
на тему:
 
«Географічна структура зовнішньої торгівлі Японії»
 
 
 
 
 
 
                                                                              Студентки 1-го курсу 3 групи ОЕФ
                                                     Денної форми навчання
                                                         Горової Ірини Вікторівни
                                                       
 
                                                       Науковий консультант:
                                     Дудчак О. В.
 
Київ-2011
 
Зміст
    Вступ……………………………………………………………………………….........3
1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Японії, загальні закономірності та принципи їх розвиту………………………………............................................................5
2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії……………………………………………………………..………………………11
3. Зовнішня торгівля Японії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах…………………………………..19
          3.1. Територіальна структура зовнішньої торгівлі……………………………...19
          3.2. Товарна структура зовнішньої торгівлі Японії……………………………..21
          3.3.Участь Японії у міжнародних торгівельних та економічних союзах………………………………………………………………………………….....24
4. Зовнішні зв’язки країни в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах…………………………………………………………………………………….28
5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії……………………………………………………………………………………..33
Висновки…………………………………………………………………………………35
Список використаної літератури……………………………………………………….36
Додатки………………………………………………………………….………………..38
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вступ
     Актуальність теми. Японія - економічно найрозвинутіша країна Азії. Наявність значного економічного потенціалу, високі темпи економічного зростання, вигідне геополітичне положення в північно-західній частині Тихого океану дають підставу вважати цю країну одним із найважливіших центрів світового господарства. Японія має потужну промисловість з найновішими технологіями, значні валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції в системі міжнародних економічних відносин. У другій половині XX ст. вона пройшла період небаченого в її історії економічного піднесення і вступила в етап постіндустріального розвитку.  Країна розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Це морська країна, для якої Тихий океан - найбільш універсальна та зручна дорога у всі кінці світу.  
        Японія - друга в економічному плані держава капіталістичного світу. За розмірами валового національний продукт, обсягу промислового виробництва та деяких інших макроекономічних показників вона поступається лише США. На Японію припадає понад 14 % світового валового продукту. Вона лідирує за темпами економічного розвитку, в 1,5 - 2 рази перевищуючи показники в інших країнах. У той самий час з суто кількісним макроекономічним показниками Японія залишається дещо слабкою стороною трикутника США - Західна Європа - Японія, але за багатьма якісним характеристикам вже зараз випереджає більшість своїх суперників. На нашу думку, обрана нами тема є  досить актуальною.
       Метою даної курсової роботи є проаналізувати сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків Японії та перспективи їх розвитку.
      Предметом дослідження даної курсової роботи є міжнародна діяльність Японії.
     Об’єкт дослідження – показники зовнішньоекономічної діяльності країни.
Поставлена нами мета передбачає виконання ряду наступних завдань:
?                  розглянути структуру економіки Японії;
?                  проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність Японії;
?                  дослідити проблеми та перспективи розвитку  зовнішньоекономічних зв’язків Японії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1.Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Японії, загальні закономірності та принципи їх розвитку
        Внаслідок швидкого економічного зростання Японія зайняла одне із провідних місць в міжнародних економічних відносинах.
        Для сучасної Японії характерний надзвичайно високий ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Основними пріоритетами японської зовнішньоекономічної політики є: забезпечення економічної безпеки країни, її лідируючих позицій у світовій економіці та інтеграційних процесах.
       Результатом японської зовнішньоекономічної політики стало перетворення японського експорту у важливе джерело фінансування розвитку економіки. Головною метою імпортної політики є заохочення ввозу в країну необхідних сировинних і інших ресурсів [6; 124].
      У разі дефіциту сировинних ресурсів  традиційним є забезпечення промисловості необхідними паливними і сировинними матеріалами. Експорт служив засобом отримання валюти, яка потрібна на оплати життєво важливого імпорту. Таким чином, зовнішня торгівля завжди була основний формою участі Японії системі світо - господарських зв’язків.
        Розглянемо ті обставини, які найбільшою мірою впливають на формування зовнішньоекономічної стратегії Японії. Передусім спеціалізацію Японії в системі міжнародних господарських зв'язків визначають чинники «внутрішнього порядку», саме - не структурна перебудова японського господарства, перехід до переважного розвитку наукомістких, ресурсо- і енергозберігаючих галузей, що випускають високотехнологічні продукції.
        По-друге, Японія активно нарощує «офіційну допомогу» мало розвинутим країнам, що дозволяє їй «прокладати шлях» на подальший розвиток експорту японських товарів.
         По-третє, Японія стала одним із найбільших експортерів як підприємницького, так і позичкового капіталу. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку Японії у 2008 році становив приблизно 18,76 млрд. дол., що на 14% менше ніж у 2007 р. Найбільшими країнами-інвесторами японської економіки є: США (питома вага 32,4%),  Кайманові о-ви (19,1%), Нідерланди (14,2%), Швейцарія (10%), Німеччина (6,3%),  Люксембург (2,5%).  Японія вкладає капітали у торгівлю, банківську справу, кредити, обробну і видобувну промисловість [18] .
      По-четверте, однією з найважливіших ознак зовнішньоекономічної діяльності Японії є розширення її участі у міжнародну торгівлю технологіями. Частка Японії світовому імпорті технологій становить близько 20 %. Більше половина всіх закупівель ліцензій Японія здійснює за США.
       Попри перелічені вище зміни у зовнішньоекономічній стратегії Японії, японські корпорації продовжують розглядати товарний експорт як одна з необхідних напрямів господарської активності.
       Зовнішні економічні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.
        Зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку [8; 377].
         За географічною ознакою сучасні зовнішньоекономічні зв’язки Японії доцільно поділяти на:
-         відносини з США – головним торговельним партнером (експорт – 27,8%, імпорт – 22,3%);
-         відносини з країнами Західної Європи;
-         відносини з іншими зарубіжними державами.
       Основні види зовнішньоекономічних зв’язків Японії є зовнішня торгівля, експорт та імпорт капіталів та робочої сили, інвестиційна діяльність, кредитування, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно посередницьких, юридичних), міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва,  проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо (дод. А).
       Однією з найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна торгівля. Вона характеризується такими основними показниками: обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Найбільш істотною її характеристикою є товарообіг – обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Показниками міжнародного товарообігу є експорт (вивезення) та імпорт (ввезення) товарів або капіталів.
      Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторговельне сальдо. В Японії цей показник  позитивний і складає $ 140,6 мільярда (оцінка 2009 рік) [20].
      Динаміку основних економічних показників Японії наведено у таблиці 1.1.
                                                                                                                 Таблиця 1.1
Динаміка економічних показників Японії

Показник
2005 р. єни
2006 р. єни 
2007 р. єни 
2008 р. єни 
2009 р. єни
Відхилення
Абсолютне єни
Відносне %
1
ВВП
5265777
5367622
5477093
5605110
5566178
300401
5,704
2
Експорт
687950
735843
806995
874909
890727
202777
29,475
3
Імпорт
546843
578632
603071
612143
617899
71056
12,993
 
        Загалом залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35 % всього обсягу внут­рішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Водночас у японському імпорті поступово зростає частка об­робної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, удвічі більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.
        Важливо зазначити, що для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно, більше, ніж для будь-якої іншої про­мислово розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81 товарній групі. Однак реально ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай склад­ною справою. Винятком є імпорт новітньої науково-технічної про­дукції, в якій зацікавлена країна.
          В Японії розроблена величезна кількість різноманітних обме­жень на імпорт, пов'язаних з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітар­них тощо). Додаткові складності для іноземних підприємців кри­ються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців залишається тра­диційна японська система зв'язку в ланцюгу "виробник — посе­редник — споживач". Проте ця система дає змогу японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи для себе пере­вагу в цінах.
         Міністерство зовнішньої торгівлі значною мірою явно та неявно втручається у діяльність Іноземних компаній в Японії. За допомо­гою системи рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов'язкових для виконання, воно може зробити неможливим відкриття і подальше нормальне функціонування такої фірми.
          Отже, японську економіку здебільшого вважають закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій у країні є відносно незначною. Переважно це — американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною техно­логією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.
        Загалом зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:
?      вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими
країнами;
?      збільшення експорту капіталу;
?      розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються,
що у перспективі планується використовувати як стимул для по­
дальшого розширення експорту сюди японських товарів.
        Успішна реалізація цієї стратегії та вихід Японії з економічної кризи безперечно сприятимуть поступальному розвитку світової економіки.
         До науково-технічної співпраці належить торгівля патентами, ліцензіями (авторське право на використання запатентованих винаходів), технічним досвідом (“Ноу-хау”) тощо. Продаж ліцензій – тобто авторських прав на використання запатентованих винаходів на території країн, де вони захищені патентами. Вона здійснюється в кількох формах:
–        матеріальній, тобто обмін наукоємною продукцією, створеною за найновішими технологіями;
–        нематеріальній – у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою;
– послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.
     Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консалтингу (технічне консультування та експертизи проектів), лізингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).
      Зовнішньоекономічні зв’язки держав посилюються організацією спортивних турнірів та змагань, виставок картин або експозицій провідних музеїв світу, музичних та пісенних конкурсів, фестивалів, обміну кіно-, відео- та аудіо продукцією [5; 384].
       Японією проводить активну зовнішньо інвестиційну політику у всіх її формах, особливо активно нарощуються інвестиції у господарство США, країн Західної Європи та Східної Азії. Основою зовнішньоекономічної діяльності Японії поступово стає не зовнішня торгівля, а саме інвестиційна діяльність. Баланс прибутків від зарубіжних інвестицій перевищує 20 млрд. дол. щорічно. Також значні зусилля спрямовуються на розширення географії ринків надходження сировини (важливий елемент національної безпеки), винесення за межі країни екологічно брудних виробництв, а також у формування інфраструктури потенційних ринків збуту та ефективний маркетинг світових ринків.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії.
Природні ресурси Японії дуже обмежені, що пов’язано передусім з її географічним розташуванням і ландшафтом. Японія лежить у Східній Азії на островах моря, загальна площа яких складає 372,2 тис. кв. км. До складу Японії входять 4 великих острова - Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку і 6,8 тис. малих островів.  Більше 70 % території Японії займають гори. Гори Японії, відмінні розмаїттям рельєфних форм, певною мірою ускладнюють сільськогосподарське освоєння островів і ускладнюють сполучення між окремими районами. Рівнини, у яких проживає переважна більшість населення країни й розміщені майже всі господарських об'єктів, займають близько 20 % площ країни й розташовані переважно на Тихоокеанському узбережжі. Для розширення життєвого простору використовуються штучні насипані острови Фіджі та півострови (дод. Б).
Значний вплив на господарське освоєння території надає висока сейсмічність і вулканізм. Щороку до Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різною сили. На островах перебуває 15 діючих вулканів, та ще кілька десятків можуть прокинутися, зокрема найвища вершина Японії - вулкан Фудзіяма ( 3776 метрів ). З виверженням підводних вулканів пов'язані сейсмічні хвилі - цунамі, завдають великий збитки господарству ( особливо у островах Хонсю і Хоккайдо ). Всі ці фактори ускладнюють ведення господарства Японії (дод. В).
Кліматичним фактором, який негативно впливає на ведення сільського господарства є тайфуни та зливи спричинені мусонами.
У разі оточення водами морів, і океану, основним засобом зв'язку Японії  з іншими регіонами світу служить водний транспорт. Моря, які омивають Японію, крім Охотського, не замерзають і доступні для навігації протягом всього року. Ріки Японії для судноплавства непридатні, більшість їх - це бурхливі гірські потоки. Вони є джерелом гідроенергії та води для зрошення.
Корисних копалин мало. Вони представлені головним чином родовищами кам'яного вугілля (північна частина о. Кюсю, Ісікарі на острові Хоккайдо, Дзебан і Мотаяма на Хонсю), нафти (західне узбережжя островів Хонсю й Хоккайдо), чорних і кольорових металів. Родовища залізних руд невеликі (Камансі в північній частині острова Хонсю та ін.). Велике значення мають родовища мідних руд - жильні (Асіо), скарнові (Сасагатані та Ягука) і типу колчеданних покладів (Бессі й ін.). Розробляються руди свинцю й цинку (родовища Калигока й Хосокура на острові Хонсю), олова, вольфраму, нікелю, сурми, родовища алюмінієвої сировини. Велике значення мають родовища марганцю, піриту, сірки. Золото й почасти срібло добуваються з родовища, пов'язаних головним чином з молодими вулканічними породами (район Кагосіми на острові Кюсю й багато інших). Убогість природних ресурсів істотно підвищує значимість зовнішньої торгівлі для народного господарства країни. У той же час багато галузей обробної промисловості країни в найсильнішій мірі залежать від зовнішніх ринків [7].
Японія перетворилася у свого роду гігантську майстерню по переробці промислової сировини й виробництву готових виробів . Вона не може існувати у відриві від світових ринків , що накладає свій відбиток як на основні напрямки економічного розвитку, так і на зовнішню політику країни.
По темпах росту промисловості Японія є однім із лідерів. Такий швидкий економічний ріст країни зумовлюється багатьма причинами. По-перше, широким відновленням застарілого і зношеного заводського устаткування. 2/3 промислового устаткування Японії припадає на новітню техніку. По-друге, одним з вирішальних факторів була нещадна експлуатація, робітничого класу. По-третє, держава прийняла на себе значну частину витрат по реконструкції підприємств і новому будівництву, надала монополіям податкові пільги й широкий кредит.
Японія – країна Великої Вісімки. Маючи 2,4% населення й 0,3% площі земної суші, вона по економічному потенціалі займає друге після США місце у світі. Її валовий національний продукт досягає 3,4 трлн. дол., що становить 14,3% світового виробництва. Японія посідає перше місце у світі по виробництву судів, автомобілів, тракторів, верстатів зі ЧПУ, комп'ютерів, промислових роботів, по виплавці сталі, випуску побутових електронних апаратури і друге місце у світі у виробленні електроенергії, виробництві хімічних волокон, по виплавці міді й алюмінію, переробці нафти.
Економіка Японії дуже сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Країна імпортує 100% необхідної їй бавовни, вовни, бокситів, 99,9% мідної руди, 99,8% нафти, 99,7% залізної руди, 81,8% кам'яного вугілля. Країна на 70% забезпечує себе продовольством. Основні постачальники продовольчих товарів у Японію є США, Австралія й Канада.
Японія посідає перше місце у світі по об'єму видобутку морепродуктів (близько 12 млн. т.). Країна також посідає перше місце у світі по розмірах золото-валютних резервів, на її частку доводиться 40% світових банківських активів. Шість японських банків входять у першу десятку найбільших банків світу. Об'єм її прямих закордонних інвестицій перевищує 311 млрд. дол., що становить 11,7% світових інвестицій.
Японія володіє інтенсивним і високотоварним сільським господарством. Висока інтенсивність сільського господарства дає можливість при відносно незначних оброблюваних площах забезпечувати потреби країни в продовольстві на 70%, у тому числі практично повністю в таких продуктах харчування, як рис, овочі, картопля, фрукти , яйця ,молоко й молочні продукти. У країні виробляється 3/4 усього споживаного м'яса .
За рахунок закупівель за кордоном Японія задовольняє свої потреби в пшениці , ячмені , цукрі, бананах, соєвих бобах, листовому тютюні й деяких інших фуражних і технічних культурах.
Важливе місце займає в господарстві країни велика будівельна індустрія, її матеріально-технічна основа помітно зростає. Це дозволило здійснювати великомасштабне будівництво багатоповерхових будинків на антисейсмічному фундаменті, підводних тунелів, автострад, електростанцій, у тому числі атомних, великих портів й аеродромів.
Продукція японського машинобудування високо цінується в світі. По ряду найбільш складних видів продукції вона не поступається іншим високорозвиненим країнам, зокрема, США (табл.. 2.1).
                                                                                                   
 
                                                                                                        Таблиця 2.1
Характеристика машинобудівних корпорацій Японії, 2010 р.
Компанії
Число корпорацій, що входять в 500 світових
Річна сума продажу
млрд. дол.
Активи млрд. дол.
Число працівників тис.
Штаб-квартира
Міцубісі
Тойота
Мацусіті
Хітачі
Ніппон    Стіл
Ніссан
Фудзі
Суміто
Тосіба
Хонда
Соні
7
2
2
2
5
3
4
6
1
1
1
105,1
84,0
66,0
65,1
59,1
57,0
52,9
43,8
37,5
33,4
31,5
124,6
77,6
84,3
81,3
78,2
67,9
62,1
56,0
49,3
26,4
39,7
272,2
116,2
280,0
341,0
99,8
155,1
226,3
120,5
175,0
90,9
126,0
Токіо
Нагоя
Осака
Токіо
Токіо
Токіо
Токіо
Осака
Токіо
Токіо
Токіо
 
В галузях машинобудування на даній час випускається 44% всієї промислової продукції , в тому числі 17% —в радіоелектронній і радіотехнічній промисловості, 14,5% — в транспортному машинобудуванні, 10,5% — в громадському машинобудуванні. Із інших галузей найбільш виділяється металургійна промисловість (чорних і кольорових) — 7%, хімічна і харчова — по 7,1% кожна. По деяким підрахункам в межах Тихоокеанського промислового пояса на 13% території країни випускається трохи менше, ніж 80% промислової продукції. В останні десятиліття держава намагається перерозподілити виробництво і в інші регіони, але ці намагання досить малоефективні.
Чорна металургія є однією з найбільш розвинених галузей японської промисловості. Екологічно шкідливі частини металургійного виробництва були винесені за кордон, в Японії зосереджені найбільш чисті і економічно рентабельні. На сьогоднішній день об’єм виплавки сталі складає 100 млн. т. на рік, чавуна — 75 млн. т. на рік (2009 г.) Доля Японії на світовому ринку чорних металів — приблизно 23%. Найбільші заводи галузі зосереджені біля Осаки і Токіо, вони орієнтуються на великі центри споживання металу. Чорна металургія практично повністю працює на привізній сировині і паливі, тому більшість великих заводів розмішена поблизу великих портів.
Останнім часом дуже скоротилися об’єми виплавки кольорових металів. Заводи по їх виплавці залишаються майже в усіх центрах промислового поясу, деякі великі підприємства знаходяться в історичних центрах кольорової металургії, що виникли на основі переробки місцевих руд – Нііхама на Сікоку, Хітаті і Асіо в північній частині Хонсю і Ямагаті.
Підприємства хімічної і нафтопереробної промисловості також тяготіють до основних центрів тихоокеанського промислового поясу (Кавасакі, Тіба, Ітіхара, Йокогама). Інші великі центри хім. промисловості: Йоккаіті (в районі Нагойя), Убе і Токуяма (на півдні Хонсю), Нобеока(на Кюсю). Сучасне хімічне виробництво в Японії спеціалізується на нафтохімії. В країні розвинене виробництво синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмаси. В останні роки значна роль приділяється біохімії.
В машинобудуванні Японії велику роль зберігає постійна модернізація галузей масового експорту (суднобудування, автомобілебудування), активно розвиваються нові наукомісткі галузі (авіаційно-космічна, приладобудівна тощо)Основні центри: Токіо, Кадома, Хадокате, Хіросіма, Куре, Футю, Йокодука, тощо.
Розміщення підприємств радіоелектронної та електротехнічної промисловості орієнтовано на найбільші міста тихоокеанського узбережжя. Найважливішим фактором стала орієнтація на науково-технічний потенціал великих міст. Найбільші підприємства налузі зосереджені в Токіо, Осака, Йокогама, Фукуока, Хітаті та інших містах
Підприємства інших промислових галузей розподілені по території Японії досить рівномірно, орієнтовані як на місцеву, так і на привізну сировину. В основному, вони обслуговують внутрішній ринок.
Основним видом транспорту є автомобільний 52.1 % вантажних й 59.4 % пасажирських перевезень довжина автодоріг - 1.2 млн. км, з них близько 5000 км- швидкісних шосе. Тоннаж морського торговельного флоту - 57 млн. реєстрових тонн (друге місце у світі). Морський флот, незважаючи на великий тоннаж, не справляється з міжнародними перевезеннями, об’єм і кількість яких швидко зростає і країні доводиться фрахтувати іноземні судна. Щоб уникнути порожніх рейсів Японія сконструювала комбіновані судна: на їх спеціально обладнаних палубах везуть промислові товари, експортовані Японією (наприклад автомобілі), а в дорогу назад трюм завантажують вугіллям, рудою або іншими товарами. У каботажному флоті поряд із сучасними зберігаються й вітрильні судна, на частку яких доводиться чимало вантажоперевезень по внутрішньому морю. Довжина залізниць 30 тис. км.. Більша частина залізниць належить державі, половина їх електрифікована, найважливіші залізничні магістралі проходять по прибережним низинам, побудований найдовший у світі, 54 км. підводний тунель під Цугарскою протокою, він з'єднує острови Хоккайдо й Хонсю [14].
Японія, в силу свого географічного положення, багатовікової історії і, як наслідок, традицій відзначається досить специфічними особливостями ринку праці. Головними з них є пожиттєвий найм в великих корпораціях і оплата праці залежно від стажу. Як правило, тільки компанії-гіганти можуть дозволити собі забезпечити гарантіями зайнятості свій персонал до кінця їх стажу, однак, в жодному колективному договорі немає положення про пожиттєвий найм, воно є негласним правилом, дотримуваним обома сторонами. Це дозволяє досягнути певної єдності інтересів робітників і роботодавців у межах компанії, але при погіршенні економічної кон'юнктури досить значно знижує дохід робітників, оскільки їх не звільняють, а «консервують», тобто переводять на скорочений робочий день або перерозподіляють на різні робочі ділянки. Але зараз спостерігається процес переходу до більш традиційних для Заходу форм бізнесу - підприємства більше не нагадують замкнуті родинні компанії, спостерігається жорстка конкуренція. Водночас в умовах мегаконкуренції, тобто міжнародної конкуренції, комп'ютеризації та росту ризиків у бізнесі, які накладаються на умови фінансової кризи, компанії вимушені оголошувати про примусові звільнення. Причому під скорочення попадає саме та категорія населення, яка є найбільш високооплачуваною і якій найскладніше знайти роботу, - «білі комірці», тобто управлінці, а також працівники середнього та похилого віку. Внаслідок цього безробіття за останні роки сильно зросло, і в серпні минулого року склало майже 6% за офіційними даними, тоді як спеціалісти говорять про більші значення - 7-9%, що для Японії є практично катастрофою безробіття. Також в останні роки спостерігається тенденція до зростання рівня так званого добровільного безробіття. Дана категорія складає практично третину з усіх безробітних. У своїй більшості це представники вікової категорії 15-29 років. Таке безробіття серед молоді говорить про зміну пріоритетів молоді щодо вибору роботи, відтепер замість авторитет компанії, її перспектив, їх цікавить можливість проявити свої знання і здібності для отримання високої зарплати в даний конкретний момент, а не в майбутньому. Звернімо тепер увагу на структуру зайнятості (табл. 2.2). Перш за все слід зазначити, що положення японок на ринку праці завжди є менш стійким, ніж японця, в основному через конфуціанство, згідно якого жінка займає підпорядковане положення відносно чоловіка. Саме тому зайнятих чоловіків практично в 1,5 рази більше, ніж жінок. Також слід звернути увагу на перевищення кількості людей з постійною роботою іншими категоріями найнятих. В даній таблиці не наведена кількість людей, що самі є роботодавцями для себе, але її можна обчислити за даною кількістю зайнятих.
 
                                                                                                       Таблиця 2.2
Структура зайнятості в Японії
Рік
Загальна зайнятість
Всього
Чоловіки
Жінки
Постійна робота
Тимчасова робота
Проектна робота
2007
6 382
5 472
3 194
2 277
4 702
659
110
2008
6 412
5 523
3 226
2 297
4 751
664
108
2009
6 385
5 524
3 212
2 312
4 767
649
108
2010
6291
5458
3152
2305
4715
640
102

 
Ринок праці в Японії є своєрідним і неповторним. Але в умовах глобалізації, посилення міжнародної взаємодії для Японії стають важливими і глобальні економічні проблеми, а саме безробіття, причиною зростання якого в Японії є передусім поступовий перехід до західної системи найму. Таким чином, причиною нестабільності є зміни в усталеному порядку ведення господарства. Як тільки перехід буде завершено, відбудеться стабілізація.
            В основі успіхів японських компаній на світових ринках лежить конкурентноздатність продукції, що формується за рахунок високої якості, новітньої технології, кадрової політики, авторитету фірми. Японські фірми відомі ефективно розвитий системою всебічного й послідовного контролю й керування якістю продукції, що зв'язана насамперед з характером організації виробництва. Ритмічність і гнучкість виробничого процесу, його здатність до переналагодження й випуску нової продукції, поставки комплектуючих виробів і сировини точно в строк істотно підвищують якість продукції й ефективність роботи підприємств. Ріст рівня автоматизації й роботизації, використання систем контролю за якістю встаткування, високий рівень нормування технологічних меж також дозволяють значно поліпшувати якість товарів, що випускають. Принцип автономізації виробництва припускає випуск кінцевого виробу з повним контролем якості й гарантіями без дефектності.
        Один з методів конкурентної боротьби японських фірм — швидка зміна моделей. Період розробки нової продукції в них коротше, ніж у США.
        При всій важливості зазначених вище факторів високої конкурентоздатності японських товарів на світових ринках варто мати на увазі, що вартість робочої сили в одиниці продукції в Японії була нижче, ніж у США й ряді інших промислово розвинених країн. Вартісний компонент компенсував відставання японських компаній в одному з найважливіших факторів конкурентоздатності — продуктивності праці.
Отже, можна зробити висновок, що Японія перетворилася, у свого роду, гігантську майстерню по переробці промислової сировини й виробництву готових виробів. Країна торгує, фактично, з усім світом.  Перетворившись в один з полюсів притягання міжнародних платіжних засобів, Японія стала одним з найбільших кредиторів.
 
 
3. Зовнішня торгівля Японії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах
3.1 Територіальна структура зовнішньої торгівлі
      Зовнішньоторгова діяльність - життєво важливий елемент господарства Японії. Основні статті експорту та імпорту збігаються дуже мало. Країна довозить сировину, напівфабрикати, відсутні види обладнання та хімікатів, товари легкої промисловості, а вивозить винятково промислові товари. При цьому в економічно розвинуті країни, які є основними зовнішньоекономічними партнерами, йдуть переважно високоякісні вироби наукомістких галузей, а в країни, що розвиваються, - масова продукція машинобудування та легкої промисловості.
       Японія отримує сировину фактично з усіх кінців світу. Однак сегментація ринку надходження сировини склалася із врахуванням потреб економічної безпеки країни - за невеликими винятками на ринку Японії немає монополістів У поставках окремих видів сировини. Наприклад, нафта, хоч і йде в основному з Південно-Західної Азії, але з різних країн - Об'єднаних Еміратів, Саудівської Аравії, Кувейту, Оману, Ірану та ін., а також з Індонезії, Китаю, Мексики, Малайзії, Брунею й ін.; ліс надходить із США, Росії, Канади, Індонезії, Філіппін, Малайзії; залізна руда - з Австралії, Бразилії, Індії, Чилі, ПАР та ін.
        У географії сировинної бази Японії склалося декілька секторів. Найбільш важливе місце в поставках сировини займає Південно-Західна Азія, позаяк цей район - головний постачальник нафти для Японії. Важливими сировинними базами є також США та Канада: звідси йдуть вугілля, ліс, пшениця, кукурудза, соя, кольорові метали. Традиційно важлива база - Південно-Східна Азія, з якої надходять ліс, нафта, кольорові метали, продукція тропічного землеробства тощо. Дедалі більш важливого значення набувають Австралія і країни Океанії та країни Латинської Америки. Австралія, окрім традиційних вовни, м'яса та пшениці, дає залізну руду, вугілля, кольорові метали або концентрати їхніх руд. Із Латинської Америки надходить залізна руда й кольорові метали, бавовна та продовольство.
     Таким чином, географічна спрямованість зовнішньої торгівлі Японії характеризується її орієнтацією переважно на США, країни Західної Європи і країни АСЕАН.  На країни Південно-Західної Азії припадає 38% японського експорту і 25% японського імпорту [19].
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3.2. Товарна структура зовнішньої торгівля Японії
       Провідна роль у міжнародній торгівлі товарами належить трьом центрам світового господарства — США, країнам ЄС та Японії, — на які припадає близько 60% світового експорту й імпорту. Причому біля половини світового товарообігу припадає на «велику сімку» (США, Канада, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина й Італія) провідних промислово розвинутих країн.       
        Японія - одна із найбільших торгових держав світу і зовнішньоекономічна діяльність відіграє важливу роль в її економічному розвиткові.  На цю країну припадає експорту 441 млрд. дол. США та 367 млрд. дол. США імпорту за даними на 2009 рік. На рис. 3.2.1 зображено країни, які відіграють важливу роль у експортно-імпортній діяльності Японії.

Рис. 3.2.1. Частка експорту та імпорту Японії для країн світу за 2009 р.
 
       Товарна структура японського експорту та імпорту в процентному відношенні наведена в таблиці 3.2.1.
                                                                                                 
 
 
 
                                                                                                  
                                                                                                         Таблиця 3.1.1
Структура зовнішньої торгівлі Японії , 2009 р.

и т.д.................


Галузь виробництва
Експорт, %
Імпорт, %
Продовольство
0,5
16,0
Текстиль і текстильна сировина
2,5
0,9
Сировина і паливо
Паливо
Нафта
Руди і металобрухт
Інші сировини
0,3
 
 
 
 
35,0
22,7
13,0
4,2
7,0
Хімпродукти
5,6
7,4
Машини і обладнання
Автомобілі
Судна
Прилади і оптика
радіоелектроніка
75,7
17,8
2,5
4,0
15,0
18,2
Метали
Сталь і прокат
6,3
3,9
4,0

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.