На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Домашнэ насильство: сутнiсть проблеми та шляхи подолання

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 08.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ
  
 
 
 
 

Секція гендерних досліджень 
 
 
 
 
 

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: СУТНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ 
 
 
 
 

                  Роботу виконала:
                  Бобилєва Ксенія
                  Віталіївна,
                  учениця групи 10-2
                  Міського юридичного ліцею
                  м.Дніпропетровська 

                  Науковий керівник:
                  Мягких Гнна
                  Олександрівна,
                  Старший викладач
                  Дніпропетровського гірничого університету  
                   
                   

Дніпропетровськ-2011
  

ЗМІСТ
ВСТУП                                                                                    с.3
РОЗДІЛ I.ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО:ПОНЯТТЯ ТА        СУТНІСТЬ                                                             с.6                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           
             1.1. Визначення та форми домашнього насильства           
              1.2.Законодавство України щодо захисту від домашнього                     насильства
             1.3. Міжнародні акти в сфері захисту від домашнього              насильства
РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ЯК СУСПІЛЬНОГО ФЕНОМЕНА                  с.                                      
РОЗДІЛ III.ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДОМАШНЬОГО  НАСИЛЬСТВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ                           с.
ВИСНОВКИ                                                                              с.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ                с. 

                                           ВСТУП
     Актуальність теми даної курсової роботи полягає у тому, що кожного року надзвичайно велика кількість жінок, дітей і чоловіків потерпає від домашнього насильства. Ця проблема набуває гігантських розмірів.
Проблему домашнього насильства варто розглядати і як дуже стару, і як нову. Стару, бо вона існує стільки, скільки існує  й людська сім’я. А нову – бо на сьогодні суспільство починає  бачити це явище, як соціальне зло, як порушення ґендерних прав людини. 
Домашнє насильство неможливо пояснити тільки економічними негараздами, бідністю чи алкоголізмом, тому що ці чинники лише посилюють агресивну поведінку домашніх насильників, але не є його причинами. Насправді домашнє насильство як соціальне явище існує давно і є широко розповсюдженим в Україні. Воно відбувається серед людей різних національностей, різного фінансового й соціального статусу, в сім’ях віруючих і невіруючих, серед людей похилого віку й серед молоді. Для прикладу наведемо статистичні дані:


     Історично відношення суспільства і держави до жорстокості в сім'ї змінювалося. Раніше багато видів насильства в побуті були фактично узаконені. Держава,сповідуючи формальний принцип невтручання в сімейні справи, при цьому наділяла чоловіка широкими владними повноваженнями по відношенню до інших членів сім'ї. У наш час ця проблема потроху оприлюднюється, вже не соромно обговорювати це.
     При цьому перелік форм сімейного насильства значно розширився порівняно з нашими уявленнями десятирічної давності. На сьогодні вчені виділяють:
1)фізичне насильство, пов'язане із замахом на життя  і здоров'я дітей, жінок і  літніх людей;
2)сексуальне, що  виявляється відносно жінок і  дітей, у тому числі малолітніх;
3)психологічне, мета якого - приниження особистості  і придушення її гідності;
4)примус (відносно  дітей і підлітків стали особливо  поширеними примус до споживання  алкоголю і наркотиків). Ще один  вид насильства, що розвивається  в сім'ї.
5)економічне, Воно поширене, головним чином по відношенню жінок в сім'ях.
     Проблема насильства  в сім'ї відображає дисгармонію  і перекоси, існуючі  у взаєминах суспільства. ЇЇ гострота свідчить про нездорову соціально-моральну обстановку  у нашому суспільстві.
     Реакція держави на насильство,  в межах родини або ж поза нею є знаковою – держава,що допускає насильство,яке сприймається як повсякденність, тим самими розкладає  і суспільство,і сім'ю.
     Терпимість суспільства до насильства - це відмова від створення сучасного цивілізованого суспільства. Ми звикли бачити на телебаченні,в засобах масової інформації різного роду насильство. Стали відноситися до цього зовсім спокійно.
     Об'єктом дослідження є сімейні відносини.
     Предметом дослідження є різні форми домашнього насильства, шляхи подолання насильства, допомога дітям та жінкам,які потерпають від насилля.
     Метою курсової роботи є визначення основних причин та видів насильства, знаходження найоптимальніших шляхів подолання проблеми, на підставі відповідного законодавства України,даних кримінологій та міжнародно-правових актів.
     Структура курсової роботи включає три розділи,висновки та список використаних джерел та літератури.  

 


РОЗДІЛ I. ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО
1.1. Визначення  та форми 

     Домашнє насильство - нестійкий вираз для позначення жорстокого поводження в сімейно-побутовій сфері. Явище відомо так само під назвами: побутове насильство, сімейне насильство, гендерне насильство. Насильство над дітьми, жорстоко поводження з тваринами, насильство в одностатевих родинах, насильство на побаченнях, насильство між друзями і сусідами входить  в загальну категорію – домашнє насильство. Класифікується на підрозділи фізичного, психологічного, сексуального, емоційного та економічного насильства . Переходить в розряд злочину в залежності від ступеня заподіяної жертві шкоди. Має циклічний і, в окремих випадках, одиничний характер. Рівень толерантності по відношенню до домашнього насильства в різних країнах варіюється.
[http://ru.wikipedia.org/]
Види  домашнього насильства:
ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО
     Це навмисне використання фізичної сили чи знарядь для заподіяння жінці ушкоджень або травм.
Включає в себе: шльопанці, биття, удари, ножові поранення. Можуть призвести  до довготривалого шкоді, іноді до смерті.
Такі  терміни, як "домашнє  насильство" і "побої" не можна почути в  публічних розмовах або в засобах  масової інформації. Сусіди мовчки терплять крики, лікарі беруть помилкові пояснення з приводу зламаних ребер, а уряд з упевненістю проголошувало емансипацію жінок і їх рівність з чоловіками".
Дослідники  відзначають зв'язок насильства зі стародавніми українськими традиціями, в яких насильство чоловіка над дружиною вважалося природною і звичайної рисою сімейного життя. (Наприклад, одна з найстаріших весільних традицій в Росії полягала в тому, що батько нареченої дарував нареченому плеть, яку необхідно було повісити над ліжком молодят. Символізм цієї сцени очевидний: один чоловік передає жінку у владу іншого чоловіка; від жінки ж очікується покора).
За  оцінками ВООЗ, чоловіки використовують насильство щодо жінок в якості способу покарання  останніх за порушення  традиційних жіночих  ролей або за виклик їх чоловічим якостям. Як форми насильства в сім'ї виділяють нанесення побоїв, зґвалтування, насильство, пов'язане з отриманням приданого, вбивство немовлят жіночої статі, сексуальне насильство над дітьми жіночої статі, калічать операції на жіночих статевих органах і дотримання інших традиційних звичаїв, що наносять шкоду здоров'ю жінок, ранні шлюби і інші форми насильства.
Відповідно  до Міжнародного дослідження  про здоров'я жінок  і насильство стосовно жінок, проведеному  ВООЗ в 2005 році в Бангладеш, Бразилії, Ефіопії, Японії, Намібії, Перу, Самоа, колишньої Сербії і Чорногорії, Таїланді і Об'єднаної Республіці Танзанії, від 13 (у  Японії) до 61 (Перу) відсотка жінок піддавалися  протягом життя фізичному  насильству з боку сексуального партнера. У більшості обстежених пунктів цей показник дорівнює 23-49 відсотками. Поширеність сексуального насильства, що скоюється  партнером по інтимних відносин, становить 6-59 відсотків протягом життя жінки.
СЕКСУАЛЬНЕ  НАСИЛЬСТВО:
Протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї,  а також дії  сексуального характеру  по відношенню до неповнолітнього  члена сім'ї
Сексуальну  насолоду по самій  своїй суті передбачає свободу і добровільність. Тим не менш, майже  у всіх людських товариствах у всі часи існували різні форми сексуального насильства та агресії. Причому відбувається це набагато частіше, ніж фіксує офіційна статистика: більшість жертв не воліють звертатися в правоохоронні органи - зробленого не виправиш, а розголос може зашкодити репутації. Так що на кожен врахований статистикою випадок сексуального насильства, за підрахунками західних криміналістів, доводиться 4-5 неврахованих.
Сексуальна  агресія, крайнім  випадком якої є зґвалтування, складне і багаторівневе  явище. Вона проявляється в трьох основних формах: сексуального домагання, примусу  і насильства.
Найм'якше і найпоширеніше з них - сексуальне домагання, нав'язливе приставання у формі фізичного контакту або словесних зауважень і пропозицій, всупереч ясно вираженому небажанню особи. Сексуальні домагання часто пов'язані зі зловживанням владою. Якщо жінка спробує скаржитися, її ж і звинуватять: подумаєш, недоторка, жартів не розуміє, не зґвалтували же її!
Чоловік, що сприймають жінку  тільки як сексуальний  об'єкт, впевнений, що вона заперечує і  чинить опір лише для  увазі, "набиває  ціну", а насправді  хоче того ж, що і  він, і насильство виглядає в його очах продовженням залицяння. Він вважає себе не ґвалтівником, а спокусником. Юридичне регулювання таких відносин, при відсутності прямого зловживання службовим становищем і здійснення відверто образливих дій, дуже важке.
Певною  мірою це стосується і сексуального насильства, коли людина досягає  сексуальної близькості з іншим всупереч його волі, але не вдаючись до насильства.
Крайня  форма примусу - сексуальне насильство: зґвалтування, тобто статеві  зносини із застосуванням  фізичного насильства або із загрозою його застосування до потерпілої або інших осіб, або з використанням  безпорадного стану  потерпілої чи інші насильницькі дії  сексуального характеру, такі як оральний або  анальний секс. Соціальні і культурні першопричини сексуальній агресії кореняться насамперед у жорсткій диференціації статевих/гендерних ролей. Історико-етнографічні дані показують, що сексуальне насильство частіше зустрічається в тих товариствах, де чоловічі і жіночі ролі різко відокремлені і де влада належить чоловікам. Там, де взаємини статей більш рівноправні, насильство зустрічається рідше.
Не  менш важливий фактор - ставлення суспільства  до насильства як такого. Культ агресивного  чоловіка, що спирається при вирішенні  своїх проблем  переважно на силу,- живильне середовище всякого, у тому числі  і сексуального, насильства. В деякому сенсі  суспільство саме формує з жінок  потенційних жертв (культ  жіночої слабкості, пасивності залежності від чоловіка), а  з чоловіків - потенційних  ґвалтівників (культ  чоловічої сили й  агресивності).
Крім  насильства при побаченнях, дуже часті так  звані подружні зґвалтування, коли чоловік, зазвичай п'яний, здійснює свої «права» всупереч бажанню дружини. Проте такі випадки майже не потрапляють у поле зору правосуддя, хіба що сексуальне насильство супроводжувалося особливо жорстокими побоями. Люди не хочуть руйнувати шлюб, виносити сміття з хати і т. д., а тому й сусіди воліють в такі справи не втручатися.
Серед зґвалтованих велика частина жінок  страждають або зазнали  агресію з боку власного чоловіка або  колишнього чоловіка, від члена сім'ї - батька, свекра, дядька, брата (особливо маленькі дівчинки), від знайомого (приятеля сім'ї, колеги, власного лікаря та ін.)
Доведено  зв'язок між насильством  над жінками і  небажаною вагітністю (з-за відсутності можливості використання засобів  контрацепції), вагітністю серед підлітків, збільшеного ризику зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом, включаючи  ВІЛ/СНІД. Згвалтування - найжорстокіша форма сексуального насильства. До наслідків зґвалтування відносяться небажана вагітність і захворювання, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ/СНІД. Однак жертви часто не заявляють про зґвалтування, боячись громадського осуду. Ще рідше винні попадають у руки правосуддя.
ПСИХОЛОГІЧНЕ  НАСИЛЬСТВО
Це  контроль над жінкою або її ізоляція, а також її приниження. Виражається у постійній критиці, образах, приниженнях. А також у вербальних образах; шантажах; актах насильства по відношенню до дітей або інших осіб для встановлення контролю над партнером; погрози насильства по відношенню до себе, жертві або іншим особам; залякуванні за допомогою насильства по відношенню до домашнім тваринам або руйнуванні предметів власності; переслідування; контроль над діяльністю жертви; контроль над колом спілкування жертви; контроль над доступом жертви до різних ресурсів (отримання соціальної і медичної допомоги, медикаментів, автотранспорту, спілкування з друзями, отримання освіти, роботи тощо.); емоційне насильство; примусі жертви до виконання того, що принижують її дій; контроль над розпорядком дня жертви і т.п.
Дуже  важливим аспектом прояви насильства є ізоляція жертви кривдником. Це виражається в  тому, що він поступово  руйнує її соціальне  оточення й контакти, починаючи з батьківської сім'ї. Це відбувається не відразу, не вочевидь, а шляхом поступового  маніпуляцій, наприклад, починаючи з висловлювань "твої батьки мене не беруть" або "твоя подруга  кокетує зі мною", і вона, довіряючи  йому і бажаючи  зберегти свої відносини  з ним, швидше за все перерве контакти зі своїми близькими, ніж піддасть сумніву його слова. Це також підтримується громадською думкою. Все це побічно підтримує і уявлення про ситуацію самими постраждалими, яким досить важко оцінити реальність, в якій вони живуть, в результаті чого жінки самі не намагаються шукати підтримки зовні, виникає ізоляція, і кривдник стає єдиним дзеркалом для постраждалої, і це - криве дзеркало.
Психологічне  насильство також  є найбільш поширеним  і присутнім практично у всіх випадках насильства в сім'ї. Повторюване насильство веде до значних психологічних страждань, посттравматичному стресу, депресії, неминущого почуття страху, а іноді і до більш серйозних наслідків, - наприклад, до спроб самогубства. 

ЕКОНОМІЧНЕ  НАСИЛЬСТВО
Це  відмова жінці  в доступі до засобів  до існування і  контроль над нею. Проявляється у відмові  в утриманні дітей; приховуванні доходів; витрати сімейних грошей, самостійному прийнятті більшості  фінансових рішень - це, наприклад, може виражатися в тому, що при покупці  продуктів не враховуються потреби дітей  або дружини, і  в результаті діти не можуть отримувати необхідне для  їх віку харчування; дружина, здійснюючи покупки, повинна  звітувати чеками, і т.п.
Економічний тиск є одним з  найпоширеніших видів  насильства. Жінки  змушені регулярно  просити гроші  у чоловіка, звітувати  за все або більшу частину зроблених  витрат. Вони не мають, на відміну від  чоловіків грошей, які можуть витратити  на себе. Часто економічне насильство проявляється як заборону з боку чоловіка вчитися  і робити кар'єру, загрози залишити без засобів до існування, погані відгуки  про роботу дружини, висловлювання про  те, що від неї  на роботі ніякого  толку, відмова в  грошах з-за "поганого" поведінки дружини.
Ця  форма насильства не підпадає під визначення правопорушення і  дуже небезпечна. Вона створює передумови до безкарного вчинення психічного, фізичного  та сексуального насильства, так як жертва стає залежною від свого  кривдника.Економічна залежність робить жінку  особливо вразливою  і підвищує вірогідність домашнього насильства.
[ http://rebenok.by/articles/together/nasilie/~id=2982] 

 

1.2.Законодавство  України щодо захисту  від домашнього                       насильства
    Ніхто не заслуговує бути об’єктом насильства. Всі причини, що виправдовують застосування сили – є надуманими. Ні стан алкогольного сп’яніння, стрес чи сварка, ревнощі  чи страх перед розірванням стосунків iз партнером, ані переживання, пов’язані  з розлученням, невірність чи відмова  у статевій близькості – не дають  на це право.
    Якщо  насильство почалося, то само по собі воно не припиниться. Жодна жінка не повинна терпіти насильство через те, що важливіше зберігти сім’ю. Кожна жінка і кожна дитина мають право на життя без насильства.
    [Домашнє насильство. Як захистити себе. Марія Шкарлат]
    Так, було прийнято закон України «Про попередження насильства в сім'ї».
       У ст. 28 Конституції України враховані  міжнародні стандарти прав людини  й закріплена норма про те, що ніхто не може бути підданий  катуванню, жорстокому, нелюдському  або такому, що принижую його  гідність, поводженню чи покаранню.  Ці положення Конституції України  відповідають ст. 5 Загальної декларації  прав людини 1948 р. і ст. 7 Міжнародного  пакту про громадянські та  політичні права 1966 р., ратифікованих  Україною. Відповідно до ст. 2 зазначеного  Пакту Україна взяла на себе  зобов`язання «вжити необхідних  заходів відповідно до своїх  конституційних процедур і положень  цього Пакту щодо прийняття  таких законодавчих або інших  заходів, які можуть бути необхідними  для здійснення прав, що визначені  цим Пактом».
      Україна ратифікувала Конвенцію  ООН проти катувань та інших  жорстоких, нелюдських або таких,  що принижують гідність, видів  поводження і покарання 1984 р., положення якої розвивають і  уточнюють міжнародні стандарти  в цій галузі.      Відповідно до цієї конвенції, Україна визнала, що катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі умисно заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне , щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.
      Україна є учасницею Конвенції  про захист прав і основних  свобод людини 1950 р., де в ст. 3 передбачено  свободу особи від катувань  чи нелюдського або такого, що  принижує її гідність, поводження  чи покарання. Україна також  ратифікувала 24 січня 1997 р. Європейську  конвенцію про запобігання тортурам  і нелюдському або такому, що  принижує гідність, поводженню й  покаранню 1987 р., яка не дає  визначення катувань, але передбачає  дієвий міжнародний механізм  реалізації ст. 3 Конвенції про  захист прав і основних свобод  людини.
      Україна, виконуючи взяті на  себе міжнародні зобов`язання, послідовно  вживає заходів у напрямі подолання  насильства над жінками. З моменту  проголошення незалежності в  країні сформувалася законодавча  база та інституційний механізм  у цій сфері. Верховною Радою  України (ВРУ) було прийнято  Постанову «про рекомендації  учасників парламентських слухань  щодо реалізації Україні Конвенції  ООН «Про ліквідацію всіх форм  дискримінації щодо жінок» (298/96 ВР), у якій прямо вказувалось на  необхідність створення державних  структур із надання кваліфікованої  психолого-консультативної допомоги  жінкам, які постраждали від насильства  й зневаги в сім`ї. Зазначена  постанова активізувала процес  виконання нашою державою Конвенції  ООН «Про ліквідацію всіх форм  дискримінації про жінок».[ http://conferences.neasmo.org.ua/node/267

РОЗДІЛ  II. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ЯК СУСПІЛЬНОГО ФЕНОМЕНА 
    Стати жертвою домашнього насильства можуть жінки як з бідної, так і з багатої сім’ї, з вищою освітою чи без, різної зовнішності та вдачі. Єдине, що їх поєднує, це те, що вони періодично зазнають насильство від своїх чоловіків або партнерів. І хоч домашнє насильство не є однаковою мірою властивим кожній сім’ї й кожній культурі, та саме патріархальна субкультура і патріархальний тип родини «традиційно» підтримують насильство над жінками, створюючи перешкоди щодо подолання цього негативного явища. 
      Тому головною причиною домашнього насильства над жінками є ґендерні стереотипи, нерівність статей, яка насамперед дискримінує жінку. Домашнє насильство є найтяжчим видом саме ґендерного насильства. Витоки насильства в сім’ї закладені у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків і покірну та поступливу для жінок. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб залагодження існуючих проблем. Хлопчиків вчать будь-що наполягати на своєму і для досягнення мети виявляти агресію проти тих, хто стоїть на заваді; тоді час як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом ґендерного впливу сім'ї та оточення є сьогоднішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні, та, власне, й взагалі насильства в світі.
[http://develop.gender-ua.org/page13.php]          

Ця проблема залежить від багатьох причин як зовнішніх так і внутрішніх.         
До зовнішніх причин можна віднести:         
1. Зниження  життєвого рівня сімей в умовах  сучасної соціально-економічної  кризи в суспільстві, бідність, постійний брак грошей, що призводить  до пияцтва, наркоманії, алкоголізму          
2. На  виникнення домашнього насильства  впливає загальний рівень духовності, інтелігентності, вихованості в  сімейних відносинах. Суспільні  стереотипи сприяють тому, що  проблема домашнього насильства  замовчується, інформованість суспільства  про неї є низькою. Тема ця  напівзакрита для суспільства.         
3. Сприяє  цьому жахливому явищу в Україні  низька соціальна та юридична захищеність жертв домашнього насильства. Незважаючи на існування Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»,  суспільство все ще терпимо відноситься до насильства в цілому, а не тільки до насильства в сім’ї і як висновок – держава не в повній мірі  захищає жінку від домашнього насильства.         
Такі  чинники, як економічна криза та негативний вплив середовища об’єктивно задані на „макрорівні”, обумовленому загальним  рівнем розвитку суспільства. Відповіді  експертів свідчать, що низький рівень життя, безробіття, неможливість матеріально  забезпечувати сім’ю, житлові проблеми, економічна залежність одного з членів сім’ї є економічним та соціальним підґрунтям насильства в сім’ї. Для  вказаних чинників призводить, з одного боку, до зростання психологічної  напруги та агресивності людей, а  з іншого – до посилення економічної  залежності між шлюбними партнерами.          
Вплив соціально-економічних факторів (низький  рівень життя, безробіття, економічна залежність тощо) та юридично правових факторів (незнання власних прав і  можливостей їх захисту, недосконалість правозахисної системи у випадках захисту жертв насильства).         
У ситуації, коли зовнішні проблеми безперервно  тиснуть на особистість і сімейний клімат також починає погіршуватися, перед родиною постає нове коло проблем  – психологічні наслідки всередині  сімейного конфлікту.         
Це вказує на існування ще однієї групи причин, які призводять до насильства в сім’ї. Це внутрішні причини насильства в сім’ї. Вони, зокрема, пов’язані з індивідуально-психологічними особливостями особи що чинить насильство. Це передусім:
    ·        низький рівень особистісної культури;
    ·        гіпертрофоване сприйняття гендерних стереотипів;
    ·        зловживання алкоголем, наркотиками;
    ·        психічна неврівноваженість особи.         
Причини фізичного насильства можуть бути обумовлені індивідуально-психологічними особливостями  особистості насильника, історією життя  та особистісними характеристиками жертви, особливостями подружніх  стосунків. Кожна з них може бути визначальною, однак, як правило, до внутрішньо сімейного насильства призводить комплекс причин. -          
Проте, система діяльності багатьох державних  організацій та служб не враховує специфіки насильства в сім’ї, що знижує ефективність реагування у випадках домашнього насильства.         
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.