На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Фнансове нвестування пдприємства

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 10.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ 

Вступ...................................................................................…………………….......... 3
    Фінансове інвестування підприємства. Основні види та методи………….
4
          1.1  Особливості здійснення фінансових  інвестиції……………………… 7
     1.2. Поточні фінансові інвестиції…………………………………………… 11

     1.3 Поняття портфеля  фінансових інвестицій і класифікація  його видів…

13

  2. Оцінка інвестиційної  привабливості підприємства ТОВ  "ФРІНЕТ" ………

16

     2.1 Загальна характеристика  господарської діяльності ТОВ  "Фрінет"…...

16

     2.2 Оцінка інвестиційної  привабливості ТОВ "Фрінет"……………………

22

  3. Шляхи підвищення  інвестиційної привабливості ТОВ  "ФРІНЕТ"………...

31

     3.1 Обґрунтування  доцільності залучення банківських  кредитів для фінансування діяльності  ТОВ "Фрінет"………………………………………….

 
31

     3.2 Оцінка інвестиційного  проекту ТОВ "Фрінет" з погляду  банку…….

36

     3.3 Оцінка ефективності  інвестицій у розвиток ТОВ  "Фрінет"………….

38
Висновки……………………………………………………………………….......... 40
Перелік посилань………………………………………………………………........ 42
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
     ВСТУП 

     Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й  фінансових інвестицій. Така спрямованість  інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних  ресурсів, сформованих до початку  здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках. Коли кон’юнктура фінансового  ринку дозволяє одержати значно більший  рівень прибутку на вкладений капітал, аніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; за наявності тимчасово  вільних грошових активів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого «захоплення» інших підприємств у переддень  галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в низці інших  випадків.
     Тому  фінансові інвестиції розглядаються  як активна форма ефективного  використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних із диверсифікацією  операційної діяльності підприємства. Для коректного здійснення фінансових інвестицій, необхідно провести аналіз інвестиційної привабливості підприємства. Об’єктом дослідження виступає Товариство з Обмеженою Відповідальністю "Фрінет", яке є Інтернет-провайдером на ринках міст Києва, Севастополя та Сімферополя.
     Основним  документом, що регулює діяльність цього підприємства, є Статут. Згідно Статуту основною метою створення  даного підприємства є одержання  прибутку, задоволення на цій основі соціально-економічних інтересів  Засновників і членів трудового  колективу. 

     РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВЕ ІНВЕСТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВНІ ВИДИ ТА МЕТОДИ.

 
          1.1  Особливості  здійснення фінансових  інвестиції
     Одним з найважливіших завдань фінансових служб на підприємстві є визначення найефективніших напрямів вкладення  залученого капіталу. Інформація про здійснені підприємством вкладення міститься в активі балансу. Загалом інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
     Досить  часто під інвестиціями розуміють  лише довгострокові вкладення підприємств  з метою отримання прибутку. Хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так  і в оборотні (короткострокові) активи.
     Здійснення  фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з  яких є:
    Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.
    Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.
    У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги).
    Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом.
    Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту.
    Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність-ризик».
    Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою «доходність-ліквідність».
    Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким.
    Висока схильність до коливань кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.
     Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у  той чи інший об’єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися  з такими основними питаннями:
     1) цілі інвестування;
     2) сума коштів, яку вони можуть інвестувати;
     3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення;
     4) собівартість окремого об’єкта інвестицій;
     5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об’єкт інвестицій;
     6) можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу;
     7) ризики, пов’язані з інвестуванням;
     8) ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти.
     Інвестиції  здебільшого класифікуються за такими ознаками:
     об’єктами вкладення (фінансові та реальні);
     строками  інвестування (короткострокові, довгострокові);
     характером  участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).  

     

     Рисунок 1.1 – Класифікація інвестицій за об’єктами вкладень
     Види  інвестицій у розрізі об’єктів вкладень характеризує рис. 8.1.
     Політика  управління фінансовими інвестиціями представляє собою частину загальної  інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення  капіталу й своєчасне його реінвестування, що відображено у табл.1.  

     Таблиця 1. – Основні форми фінансового інвестування, що здійснюються підприємством
№ п/п Форма      Зміст
1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств      Ця  форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з  операційною діяльністю підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткою  і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є  не стільки одержання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів      Ця  форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне  використання тимчасово вільних  грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних  банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є  генерування інвестиційного прибутку.
3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів      Ця  форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються  на фондовому ринку (так звані  «ринкові цінні папери»). Основною метою  цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакета акцій).
       
     Діяльність  фінансиста зосереджена переважно  на управлінні фінансовими інвестиціями. Під фінансовими інвестиціями розуміються  активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для  інвестора.
     Фінансові вкладення можуть бути довго- і короткострокові. Розрізняють також вкладення  у корпоративні права інших підприємств  і вкладення в боргові фінансові  інструменти тощо.
     До  основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:
    одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);
    поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;
    створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);
    поліпшення фінансово-господарських зв’язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;
    диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;
    збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).
     Доходи, отримані підприємством від здійснення фінансових інвестицій, відображаються у звіті про фінансові результати за такими позиціями:
    дохід від участі в капіталі — дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі;
    інші фінансові доходи — дивіденди, проценти, сума збільшення балансової вартості інвестицій та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);
    інші доходи — дохід від реалізації фінансових інвестицій.
     Витрати та збитки від фінансових інвестицій у звіті про фінансові результати відображаються за статтями:
    втрати від участі в капіталі — збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій);
    інші витрати — собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансової вартості інвестицій; втрати від зменшення корисності (вартості) вкладень відображаються з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.
     Для успішної реалізації підприємствами інвестиційних  проектів доцільно впроваджувати так  званий інвестиційний контролінг, який включає планування інвестицій, узгодження та затвердження інвестиційних проектів, супроводження проектів і поточне рапортування про проміжні результати їх виконання, а також інвестиційний контроль.
     Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.
     Отже, довгостроковими інвестиціями можуть бути також і вкладення, які спочатку планувалося здійснювати на термін менше одного року у разі, якщо, виходячи із ситуації на ринку, підприємство визнає за неможливе їх реалізацію протягом короткого періоду. Ідеться про  низьколіквідні або неліквідні активи.
     У довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися вкладення  підприємства з метою одержання  прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу  на певний сегмент ринку, створення  інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо. Зазначимо, що через інструментарій довгострокових фінансових інвестицій можна опосередковано здійснювати реальні інвестиції. Наприклад, замість вкладання коштів у придбання основних засобів для розвитку нового виробництва можна придбати контрольний пакет корпоративних прав підприємства, яке володіє відповідними необоротними активами, чи заснувати дочірнє підприємство, наділивши його статутним капіталом, за рахунок якого будуть здійснені реальні інвестиції.
     Об’єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:
    цінні папери, які засвідчують право власності (акції);
    цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);
    облігації державних та місцевих позик;
    вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.
     Довгострокові фінансові інвестиції в балансі  підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями:
    довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі,
    інші фінансові інвестиції.
     До  складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:
    інвестиції в асоційовані підприємства — підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;
    вкладення у дочірні підприємства — підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. При з’ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об’єкта інвестування;
    вкладення в спільну діяльність — господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.
     До  інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об’єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.
     Порядок прийняття рішень щодо здійснення довгострокових фінансових інвестицій залежить від  мети та об’єкта вкладень. Якщо головною метою інвестицій є безпосереднє отримання прибутку, то відповідні рішення приймаються після ретельного аналізу інвестиційної привабливості відповідного об’єкта, оцінки доцільності вкладень з погляду їх ризиковості та прибутковості, аналізу альтернативних можливостей використання капіталу. При цьому застосовують широкий набір інструментів і методів оцінки окремих інвестицій та інвестиційного портфеля в цілому.
     У разі здійснення довгострокових фінансових вкладень під впливом інших, ніж  отримання прибутку, цільових установок (наприклад, поглинання конкурентів, у  т. ч. з метою їх ліквідації), слід провести аналіз витрат і вигід відповідних операцій та оцінити їх відповідність загальній стратегії розвитку підприємства.
     Інвестиційні  рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. У противному разі інвестор може стати неплатоспроможним з  усіма наслідками, які з цього  випливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійснювати  за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів, які вивільняються  в результаті дезінвестицій. 

     1.2. Поточні фінансові інвестиції
     Під поточними фінансовими інвестиціями розуміються фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент (крім інвестицій, котрі є еквівалентами грошових коштів).
     У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних  активів підприємства за статтею  «Поточні фінансові інвестиції». До цього виду інвестицій належать вкладення  підприємством тимчасово вільних  коштів у банківські депозити, короткострокові  цінні папери та інші дохідні фінансові  інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання  доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.
     Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір. Зокрема, за позицією «поточні фінансові інвестиції»  можуть бути відображені векселі, що придбаваються нижче за номінальну вартість з метою зарахування  кредиторської заборгованості в  сумі номіналу векселя.
     Окрім цього, поточними можуть бути й інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та спільну діяльність зі створенням юридичної особи, якщо вони придбані та утримуються виключно для продажу  протягом 12 місяців з дати придбання, або відповідні асоційовані чи дочірні  підприємства ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.
     Оскільки  поточні фінансові інвестиції розглядаються  здебільшого як ліквідні резерви, для  підприємства принципове значення має  їх загальна ринкова вартість, тобто  обсяг грошових коштів, які можна  отримати в результаті реалізації портфеля поточних фінансових інвестицій.
     На  відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних  фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою  прийняття рішень про поточні  фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому  плані (бюджеті ліквідності). Якщо з  плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то слід прийняти рішення стосовно їх раціонального  використання, зокрема вкладення  в легколіквідні прибуткові інвестиції.
     Управління  поточними фінансовими вкладеннями  слід узгоджувати із політикою оптимізації  залишків грошових коштів на банківських  рахунках та формування резервів ліквідності. Тут фінансисту у пригоді можуть стати широко відомі в світі моделі управління вільними залишками грошових коштів на поточних рахунках: модель Баумоля, модель Міллера-Орра та модель Баранека. Згідно з цими моделями рішення щодо обсягів та кількості операцій у рамках поточних інвестицій слід приймати, враховуючи такі чинники:
    прогнозовані доходи від поточних фінансових інвестицій;
    накладні витрати, пов’язані із здійсненням інвестицій і дезінвестицій;
    величину втрачених доходів у разі зберігання залишків коштів на рахунку в банку (за відсутності інвестицій).

     1.3 Поняття портфеля  фінансових інвестицій  і класифікація  його видів

     Сучасне фінансове інвестування безпосередньо  пов’язане з формуванням «інвестиційного  портфеля». Воно базується на тому, що більшість інвесторів обирають для  здійснення фінансового інвестування більше, ніж один фінансовий інструмент, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів представляє собою процес формування інвестиційного портфеля.
     Інвестиційний портфель представляє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, що призначені для здійснення фінансового  інвестування у відповідності до розробленої інвестиційної політики.
     Оскільки  на переважній більшості підприємств  єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для  таких підприємств поняття «інвестиційний портфель» ототожнюється з поняттям «фондовий портфель» (або «портфель  цінних паперів»).
     Головною  метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш доходних і безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система  конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними  з яких є:
    забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
    забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу у довгостроковій перспективі;
    забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з фінансовим інвестуванням;
    забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля;
    забезпечення максимального ефекту «податкового щита» в процесі фінансового інвестування.
     Розглянемо  сучасні підходи до типізації  інвестиційних портфелів підприємства, що забезпечують реалізацію конкретних форм його політики фінансового інвестування. Така типізація проводиться за низкою основних ознак (рис. 4).
     Також можна класифікувати інвестиційні портфелі підприємства за спеціалізацією основних видів фінансових інструментів інвестування:
    портфель акцій;
    портфель облігацій;
    портфель векселів;
    портфель міжнародних інвестицій;
    портфель депозитних вкладів;
    портфель інших видів спеціалізації.
     У сучасній інвестиційній практиці найбільш часто здійснюється формування комбінованого  портфеля за першими двома ознаками – цілям формування інвестицій та рівню ризиків, що приймаються. Такими основними варіантами комбінованих типів інвестиційних портфелів  є:
    агресивний портфель доходу (портфель спекулятивного доходу);
    агресивний портфель зростання (портфель прискореного зростання);
    помірний портфель доходу (портфель нормального доходу);
    помірний портфель зростання (портфель нормального зростання);
    консервативний портфель доходу (портфель гарантованого доходу);
    консервативний портфель росту (портфель гарантованого росту).
     

     Рисунок 1.2 – Типізація інвестиційних портфелів підприємства за ознаками 

     РОЗДІЛ  2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ "ФРІНЕТ"

     2.1 Загальна характеристика  господарської діяльності  ТОВ "Фрінет"

     Об’єктом  дослідження виступає Товариство з  Обмеженою Відповідальністю "Фрінет", яке є Інтернет-провайдером на ринках міст Києва, Севастополя та Сімферополя, Житомира і Львова.
     Основним  документом, що регулює діяльність цього підприємства, є Статут. Згідно Статуту основною метою створення  даного підприємства є одержання  прибутку, задоволення на цій основі соціально-економічних інтересів  Засновників і членів трудового  колективу.
     Згідно  з Статутом підприємство має право  здійснювати такі види діяльності:
     - оптова та роздрібна торгівля;
     - комерційно-посередницька;
     - інформаційна;
     - телекомунікаційна;
     - торгівельно-закупівельна.
     Взагалі, досліджуючи господарську діяльність ТОВ "Фрінет", необхідно зауважити, що на сьогоднішній день дана компанія працює під торговою маркою "О3" (рис. 2.1) надаючи послуги, як новий національний оператор телекомунікацій, утворений шляхом злиття відомих в столиці компаній "Freenet" і "іHome". 

 

     

     Рис. 2.1. Логотип торгової марки "О3" 

     Консолідована абонентська база оператора складає  за станом на грудень 2008 року більше 20 тис. абонентів. Таким чином, в даний час О3 є найбільшим по величині Ethernet-оператором на київському ринку.
     Протягом 2009 року планується завершити будівництво  мереж в шести городах-міліонерах.
     Компанія  розвиває власну магістральну оптоволоконну  мережу, загальна протяжність якої складає більше 300 км., вона побудована на основі технології MPLS, із пропускною спроможністю ядра в 10 Гбіт/с.
     Компанія  надає послуги на основі технології FTTB (Fіber-To-The-Buіldіng, "Оптика в кожен  будинок") з використанням гігабітних оптоволоконних магістралей і сучасного  керованого обладнання, що дозволяє надати послуги широкосмугового доступу  в Інтернет на гарантованій швидкості 100 Мбіт/с для кожного абонента.
     Взагалі, торгова марка "О3" – одна з не багатьох бізнес-структур на вітчизняному ринку широкосмугового доступу в Інтернет з українським капіталом. 

 

      На сьогоднішній день можна виділити два види тарифів - тариф з оплатою  по трафіку (український сегмент  на швидкості до 100 Мбіт/с, швидкість  на зарубіжний сегмент до 100 Мбіт/с), і тариф без обмеження по трафіку, що пропонує компанія ТОВ "Фрінет" .
     Паралельно  якісному доступу в Інтернет, одним  з основних завдань О3 є надання  своїм користувачам широкого спектру  розваг і приємного проведення дозвілля.
     З цією метою ТОВ "Фрінет" створила портал, за допомогою якого абоненти можуть легко, зручно і швидко знайти і закачати собі улюблені фільми, новинки  музики, свіжі ігри, необхідні програми, давно бажані книги, можуть просто подивитися ефірне і кабельне ТБ, послухати  якісне радіо без реклами, створити і вести власний блог і так  далі.
     В зв’язку із розширенням пропонованих послуг, телекомунікаційна компанія ТОВ "Фрінет" (ТМ "О3") запровадила додаткову послугу - "Кредит довіри" для тих користувачів інтернету, які через низку обставин не змогли вчасно внести платіж.
     Якщо  розглядати діяльність компанії ТОВ "Фрінет" (www.o3.kіev.ua), то вона надає широкосмуговий інтернет-доступ в Дарницькому, Дніпровському і Печерському районах Києва, а також в Житомирі, Севастополі і Львові. Згідно даним інтернет-провайдера в першому кварталі 2009 р. його абонентська база склала 24 335 активних користувачів.
     Таким чином, в 2009 році підприємство ТОВ "Фрінет" є найбільшою компанією на ринку  інтернет-послуг.
     Оскільки, головною метою будь-якого господарюючого суб’єкта є одержання прибутку, який дає можливість покрити витрати  діяльності та здійснювати розширене  відтворення, досконало проаналізуємо  кінцеві фінансові результати діяльності підприємства ТОВ "Фрінет" у таблиці 2.1. 
 

     Таблиця 2.1 – Аналіз основних фінансових показників підприємства ТОВ "Фрінет" за 2007-2008р.р.
     Показник 2007 рік 2008 рік Зміни (+;-) тис. грн. Темп змін, %
2008/2007 роки 2008/2007 роки
Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, тис. грн. 15474,30 16419,00 944,70 106,10
Чистий  дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, тис. грн. 12915,00 13708,90 793,90 106,15
Собівартість  реалізованої продукції, тис. грн. 10443,10 11054,90 611,80 105,86
Валовий прибуток (збиток), тис. грн. 2471,90 2654,00 182,10 107,37
Чистий  прибуток (збиток), тис. грн. 397,30 271,80 -125,50 68,41
 
     Отже, виходячи з даних табл. 2.1 можна відмітити зростання таких економічно важливих показників як виручка від реалізації послуг на 944,7 тис. грн., чиста виручка на 793,9 тис. грн. Незважаючи на те, що одночасно зростає і собівартість продукції, що є невід’ємною складовою збільшення обсягу продаж на 611,8 тис. грн., валовий прибуток, отриманий підприємством у 2008 році перевищує цей же показник 2007 року на 182,10 тис. грн., що також є досить позитивним моментом в діяльності підприємства. Взагалі, темп зростання виручки від реалізації більший ніж темп зростання собівартості, відповідно 6,1% і 5,86%.
     Негативним  моментом, який можна виділити при  проведенні даного аналізу є зниження суми чистого прибутку на 125,5 тис. грн., що в порівнянні з попередніми  показниками свідчить про зростання  непрямих витрат, зокрема адміністративних витрат і витрат на збут. Все це є недоліком у роботі особливо на фоні зниження майнового потенціалу, обсягів діяльності підприємства, низькій питомій вазі оборотних коштів, що становлять прямі витрати.
     Отже, після проведеного аналізу, отримані дуже суперечливі висновки. Зокрема, зниження загальної вартості майна, високої питомої ваги необоротних  активів у структурі наявного майна, поряд з прискоренням оборотності  власного капіталу, оборотних активів  і т.д.
     Ефективна діяльність підприємства багато в чому залежить від достатньої забезпеченості діяльності капіталом.
     Тож, проаналізуємо склад, структуру  та динаміку власних коштів підприємства ТОВ "Фрінет" за останні три  роки (табл. 2.2) 

     Таблиця 2.2 Аналіз складу, структури та динаміки власного капіталу підприємства ТОВ "Фрінет" за 2006-2008 рр.
     
    Показник
2006 рік 2007 рік 2008 рік      Відхилення 2008/2006р.р.
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
Середньорічна вартість статутного капіталу тис. грн. 1466,4 48,2 752,1 24,4 752,1 25,9 -714,3
     Середньорічна вартість додаткового капіталу, тис. грн. 1104 36,3 2090,45 67,8 1925,4 66,3 821,4
Середньорічна вартість резервного капіталу тис. грн. 92,15 3,0 102,15 3,3 104,65 3,6 12,5
Середньорічна вартість нерозподіленого прибутку (збитку),тис. грн.      382,15      12,6      141,6      4,6      121,5      4,2      -260,65
Всього  власного капіталу, тис. грн.      3042,45      100      3084,05      100      2903,65      100      -138,8
 
     Отже, виходячи з проаналізованих даних, можна зробити наступні висновки. На протязі останніх трьох років  зміни у структурі власного капіталу досить неоднорідні. Так, якщо в 2008 році сума власного капіталу зменшилася на 138,8 тис. грн., в порівнянні з 2006 роком, то в 2007 році відбувалося її збільшення з 3042,45 тис. грн. до 3084,05 тис. грн. Аналогічна ситуація і в зміні середньорічної вартості додаткового капіталу. Що правда, дещо зросла середньорічна  вартість резервного капіталу на 12,5 тис. грн. і знизилась вартість статутного капіталу. Досить негативним моментом є зменшення суми нерозподіленого  прибутку на 260,65 тис. грн., що свідчить про погіршення діяльності на основі зменшення обсягів. Як бачимо, найбільшу  питому вагу у формуванні власного капіталу займає додатковий капітал  і засновницькі внески у формі  статутного капіталу.

     2.2 Оцінка інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

 
     Особливе  місце серед об'єктів оцінки займає бізнес (підприємство), в процесі  визначення вартості якого об'єктом  оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового  комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку.
     До  складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійснення господарської діяльності, для одержання  прибутку, а саме: нерухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов'язання, цінні папери, нематеріальні активи. При цьому елементи майнового комплексу взаємодіють у процесі реалізації цілей діяльності підприємства за допомогою використання кадрового потенціалу, який також має свою вартість. Тому відмінною рисою бізнесу як об'єкта оцінки є необхідність урахування поряд з вартістю складових майнового потенціалу вартості, що створюється за рахунок ефекту їх взаємодії.
     Інша  особливість бізнесу як об'єкта оцінки, полягає в тому, що підприємство є і юридичною особою, і суб'єктом, що господарює, тому його вартість повинна  враховувати наявність певних юридичних  прав.
     Особливості бізнесу як об'єкта оцінки зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм  складом і змістом значно різноманітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів майнового потенціалу, хоча і поєднуються в три традиційних  підходи:
     - доходний;
     - порівняльний (ринковий);
     - майновий (витратний, підхід з  погляду акумуляції активів).
     Доходний  підхід заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння  бізнесом і відіграє домінуючу роль в оцінці його вартості, тому що бізнес за своєю суттю є одним з  варіантів інвестування коштів, метою  якого є одержання певного  прибутку на вкладений капітал.
     Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні  продаватися за подібними цінами. Також, як і під час оцінки елементів  майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір  повної та достовірної інформації про  об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних  умовах господарювання далеко не завжди можливо.
     Майновий  підхід заснований на уявленні про  підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань.
     Даний підхід також не може застосовуватися  як єдино можливий, тому що його застосування вимагає значних коректувань  вартості всіх балансових статей активів  підприємства, не враховує ефективності використання цих активів і залишає  поза увагою синергічний ефект від  їх взаємодії.
     Під час обґрунтування вибору необхідних методів для проведення процесу  оцінки ТОВ "Фрінет" необхідно  враховувати переваги та недоліки, які містить у собі кожний підхід і метод (табл. 2.3).
     Застосування  того чи іншого підходу залежить від  специфіки бізнесу та цілей його оцінки.
     Майновий  підхід до оцінки вартості ТОВ "Фрінет" є найбільш прийнятним і заснований на визначенні суми витрат ресурсів на її відтворення або заміщення  з урахуванням факторів фізичного  та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання  бізнесу з витратами на створення  аналогічного підприємства. 

     Таблиця 2.3 Переваги та недоліки підходів до оцінки вартості ТОВ "Фрінет"
Підхід Переваги Недоліки
1. Доходний враховує майбутні очікування; враховує  ринковий аспект (через ставку дисконту);
враховує  економічне застаріння
трудомісткість  прогнозування; результати  мають імовірнісний характер
2. Порівняльний (ринковий) цілком ринковий метод; відображає  реальне співвідношення попиту і  пропозиції, практику угод
заснований  на минулому без урахування майбутніх  очікувань; вимагає великого числа виправлень;
труднощі  зі збиранням необхідної інформації
3. Майновий  ґрунтується на реально існуючих активах; єдино можливий для певних видів підприємств
не враховує вартість деяких нематеріальних активів; не враховує майбутні очікування;
не враховує ефективність використання активів
 
     В основі методів цієї групи лежить передісторія розвитку об'єкта та поточні  дані про діяльність підприємства. При цьому вважається, що інвестор не повинен сплачувати за об'єкт  більше коштів, ніж сума, що потрібна для його відтворення. Суть методів  майнового підходу полягає у  визначенні вартості власних або "чистих" активів підприємства, які залишаються  в його розпорядженні після виконання  всіх зовнішніх зобов'язань.
     Даний підхід представлений двома основними  методами:
     - методом вартості чистих активів;
     - методом ліквідаційної вартості.
     Використання  того чи іншого методу строго обмежується  цілями оцінки.
     Для ТОВ "Фрінет" цілями оцінки буде підвищення ефективності поточного управління підприємствами.
     Сутність  методу складається у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів має вид: 

     
(2.1)
 

     де, ЧА – вартість чистих активів підприємства;
           А – сума всіх активів;
            З – сума всіх зобов'язань.
     Відповідно  до діючої методики оцінки вартості майна  вихідна формула трансформується  таким чином: 

     ЧА = (Н + О + М)-(В+Д + П) (2.2) 

     де, Н – вартість необоротних активів;
      О – вартість оборотних активів;
      М – вартість витрат майбутнього періоду;
      В – вартість забезпечення наступних  витрат і платежів;
      и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.