На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Сутнсть, специфчн особливост та характерна структура групи. Причини формування формальних неформальних груп. Чинники, що впливають на функцонування групи. Встановлення дружнх вдносин мж людьми. Двостороннй характер взаємодї ндивда групи.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 06.05.2011. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Взаємодія людини і групи в організації

Зміст

1. Загальне поняття групи
2. Загальна характеристика групи
3. Індивід і група
Література
1. Загальне поняття групи

Організація, перш за все, очікує, що людина буде виконувати певним чином роль, для якої вона його приймала. Людина також дивиться на організацію як на місце, де він отримує певну роботу, виконує її і отримує відповідну винагороду від організації. Проте взаємодія людини і організації не зводиться тільки до рольового взаємодії. Воно набагато ширше. Людина виконує роботу в оточенні людей, у взаємодії з ними.
Не існує канонізованого визначення малої групи, так це достатньо гнучка і схильне до впливу обставин явище. Проте широко прийнятий досить загальний, усталений погляд на малу групу (далі завжди термін «група» буде вживатися в тому сенсі) як щодо відособлене об'єднання невеликої кількості людей (звичайно не більше десяти), що знаходяться в досить стійкому взаємодії і здійснюють спільні дії протягом досить довгого проміжку часу. Взаємодія членів групи базується на якомусь спільному інтересі і може бути пов'язане з досягненням так званої групової мети. При цьому група має певним груповим потенціалом або груповими можливостями, що дозволяють їй вступати у взаємодію з оточенням і адаптуватися до змін, що відбуваються в оточенні.
Характерними особливостями групи є наступні. По-перше, члени групи ідентифікують себе і свої дії з групою в цілому і тим самим у зовнішніх взаємодіях виступають як би від імені групи. Людина говорить не про себе, а про групу в цілому, вживаючи займенники ми, у нас, наші, нам і т.п. По-друге, взаємодія між членами групи носить характер безпосередніх контактів, особистої розмови, спостереження поведінки один одного і т.п. У групі люди безпосередньо спілкуються один з одним, надаючи формальним взаємодіям «людську» форму. По-третє, в групі поряд з формальним розподілом ролей, якщо такий існує, обов'язково складається неформальне розподіл ролей, звичайно визнане групою. Окремі члени групи беруть на себе роль генераторів ідей, інші схильні до координації зусиль членів групи, треті піклуються про взаємини в групі, про підтримку доброго клімату в колективі, четверті стежать за тим, щоб був порядок у роботі, все виконувалось своєчасно і доводилося до кінця. Є люди, які виконують роль структуро заторів, вони ставлять перед групою мети, відстежують вплив оточення на вирішуються групою завдання.
Ці та інші ролі групової поведінки люди виконують згідно з їх здібностями і внутрішнім покликанням. Тому в добре функціонуючих групах зазвичай створюються можливості для того, щоб людина могла вести себе у відповідності зі своїми здібностями до групових дій і органічно властивою йому певної роллю члена групи.
Існує два типи груп: формальні і неформальні. Обидва ці типи груп мають значення для організації і роблять великий вплив на членів організації.
Формальні групи зазвичай виділяються як структурні підрозділи в організації. Вони мають формально призначеного керівника, формально певну структуру ролей, посад і позицій усередині групи, а також формально закріплені за ними функції і завдання. Формальні групи можуть бути сформовані для виконання регулярної функції, як, наприклад, бухгалтерія, а можуть бути створені для вирішення певної цільової задачі, наприклад, комісія з розробки будь-якого проекту.
Неформальні групи створюються не розпорядженнями керівництва і формальними постановами, а членами організації відповідно до їх взаємними симпатіями, загальними інтересами, однаковими захопленнями, звичками і т.п. Дані групи існують у всіх організаціях, хоча вони не представлені в схемах, що відображають будову організації, її структуру. Неформальні групи зазвичай мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить до їх неформальну групу, а хто ні. У неформальних групах складається певний розподіл ролей і позицій. Зазвичай ці групи мають явно чи неявно вираженого лідера. У багатьох випадках неформальні групи можуть чинити на своїх членів вплив, рівну або навіть більше, ніж формальні структури.
Чому виникають групи, що змушує людей формувати групи і входити в них? Дані питання дуже важливі для розуміння поведінки людини в організації. Очевидно, що групи виникають в організації і функціонують як відокремлені структурні підрозділи у зв'язку з тим, що в результаті поділу праці виділяються окремі спеціалізовані функції, що вимагають для свого виконання певної сукупності людей, що володіють певною кваліфікацією, мають певну професію і готових в системі спільної діяльності виконувати певну роботу. Аналогічна ситуація спостерігається при формуванні груп, покликаних вирішувати цільові завдання.
Але це тільки одна сторона процесу появи груп в організації. Зазвичай вона призводить до формування формальних груп.
Іншою важливою причиною формування груп є природне прагнення людини до об'єднання з іншими людьми, до формування стійких форм взаємодії з людьми. Група дає людині відчуття захищеності, від групи він чекає підтримки, допомоги у вирішенні своїх завдань і застереження. У групі людині легше домогтися «винагороди» у вигляді визнання, похвали або ж матеріального заохочення. У групі людина вчиться, переймаючи досвід інших, краще усвідомлюючи свої можливості та потенціал. Група надає людині більше впевненості в собі у зовнішніх взаємодіях, сприяє розвитку її айдентіті. Нарешті, група надає людині можливість проводити час в приємному для нього оточенні, можливість уникнути самотності і стану розгубленості, непотрібності. Кожна людина прагне до того, щоб бути улюбленим кимось, потрібним комусь, належати кому-то, і група може бути джерелом вирішення цих проблем людини.
2. Загальна характеристика групи

Незалежно від типу групи, того, в якій організації вона сформована і функціонує, а також того, хто конкретно входить до групи, можна вказати на деякі загальні моменти і чинники, що характеризують побудова групи, її структуру та процес функціонування групи в її оточенні.
Життя групи, її функціонування знаходиться під впливом трьох чинників:
характеристика членів групи;
структурні характеристики групи;
ситуаційні характеристики.
Всі ці фактори не тільки знаходяться у взаємодії, взаємовпливі, а й відчувають сильний зворотний вплив з боку функціонування групи, тому що в результаті життєдіяльності групи відбуваються зміни характеристик людини, змінюється побудова групи і спостерігаються зміни у її оточенні.
До характеристик членів групи, який впливає на її функціонування, відносяться особистісні характеристики людини, а також здібності, освіту і життєвий досвід. Раніше досить докладно були розглянуті особистісні характеристики людини, тому ми не будемо на них зупинятися в даному розгляді. Що стосується інших характеристик, то зазначено, що здібності людини виконувати роботу роблять дуже великий вплив на функціонування групи і на виконання людиною своєї ролі. Також суттєвий вплив на групу надають рівень освіти людини та її життєвий досвід.
Структурні характеристики групи включають в себе:
комунікації в групі і норми поведінки (хто з ким і як контактує);
статусу і ролі (хто займає якусь позицію в групі і що робить);
особисті симпатії та антипатії між членами групи (хто кому подобається і хто кого не любить);
силу і конформізм (хто на кого впливає і хто за ким слід, хто кого готовий слухати і кому підпорядковуватися).
Перші дві структурні характеристики групи відносяться більше до організаційної стороні аналізу її функціонування, тому вони не будуть розглянуті тут. Далі будуть розглянуті тільки структурні питання міжособистісних взаємодій у групі.
Симпатії і антипатії між людьми в основному носять індивідуальний відтінок і підґрунтя. Однак з'ясовано, що на встановлення дружніх відносин між людьми роблять значний, вплив кілька моментів. По-перше, виключно великий вплив мають особистісні характеристики взаємодіючих. Люди люблять тих, кому подобаються ті ж явища, речі, процеси, які подобаються їм, тобто люди люблять тих, хто схожий на них, хто близький їм за духом, смаку й уподобань. Природно, існують винятки. Проте дослідження показують, що люди відчувають потяг до тих, хто має однакову з ними або близьку расу, національність, освіту, систему поглядів на життя і т.п. Потенційно люди зі схожими особистісними характеристиками мають великі шанси встановити дружні відносини, ніж ті, у кого особистісні характеристики істотно розрізняються.
По-друге, на розвиток та встановлення дружніх відносин між людьми, на розвиток взаємної симпатії великий вплив надає наявність територіальної близькості у розташуванні цих людей. Чим ближче розташовуються робочі місця членів групи, тим вище ймовірність того, що вони встановлять дружні відносини. Це ж відноситься до близькості розташування їх місць проживання.
По-третє, встановлення дружніх відносин знаходиться в прямій залежності від частоти зустрічей, а також від очікування того, що ці зустрічі будуть відбуватися досить часто в майбутньому.
По-четверте, взаємовідносини між членами групи, їх взаємні симпатії і антипатії, атмосфера дружності у групі залежать від того, наскільки успішно функціонування групи. У цілому успіх веде до розвитку у людей позитивного ставлення один до одного в більшою мірою, ніж неуспішної функціонування групи.
По-п'яте, розвитку дружніх відносин між членами групи сприяє наявність мети, на досягнення якої спрямовані дії всіх членів групи. Відзначено, що, якщо члени групи роз'єднані рішенням індивідуальних завдань, взаємні симпатії і дружність складаються рідше, ніж, якщо вони працюють над вирішенням спільної для всіх завдання.
По-шосте, позитивна орієнтація у відношенні один до одного виникає тоді, коли в групі практикується широка участь усіх членів групи у прийнятті рішення. Можливість впливати па об що групові процеси стимулює розвиток у членів групи позитивного сприйняття групи.
Поза всяким сумнівом, наявність симпатії у відносинах між людьми, наявність дружніх відносин між членами групи має великий вплив на настрій людей, на їх задоволеність своєю роботою, своїм членством у групі. Однак не можна однозначно сказати, що дружні відносини між членами групи надають тільки позитивний вплив на результати їх праці і результати функціонування групи в цілому. Якщо люди, які відчувають дружні відносини один до одного, мають високу мотивацію до роботи в групі, то наявність взаємних симпатій і дружби сприяє суттєвому підвищенню результатів їх праці і тим самим позитивно впливає на функціонування групи в цілому. Якщо ж ці люди слабо мотивовані на роботу, то результат буде зовсім протилежним. Вони багато часу проводитимуть у марних для роботи розмовах, перекурах, чаювання і т.п., постійно відволікаючись від роботи і різко знижуючи результативність своєї роботи. При цьому вони можуть відволікати від роботи інших, створюючи в групі атмосферу неробства і розслаблення.
Взаємна підтримка на базі симпатій і дружніх відносин, сприяючи згуртуванню групи, може породжувати синергічний ефект, що істотно підвищує результативність роботи групи. Сучасна практика управління все більше і більше підтверджує наявність безперечних переваг у групової форми організації праці перед індивідуальною.
Однак при безперечному перевагу перед іншими формами організації роботи групова форма може нести в собі і ряд негативних для організації моментів. Одним з таких негативних проявів є групівщина, що складається переважно на основі тісних відносин між членами групи, за умови, що в цілому невірно поставлено управління групою і невірно організовано її функціонування в організації.
Групівщина проявляється в тому, що група замикається сама в собі, слабо і невірно реагує на зовнішні сигнали, заперечує критику і т.п. Все це виражається в тому, що, по-перше, в групі складається тенденція моралізації процесів, природно, супроводжується при цьому поданням себе і своїх дій у кращому з моральної точки зору світлі. По-друге, група починає відчувати себе невразливою і навіть непереможною в конфліктних зіткненнях. По-третє, в групі складається атмосфера конформізму, прагнення змусити всіх погоджуватися з єдиною думкою, небажання слухати і обговорювати інші думки і точки зору і т.п. По-четверте, у групі розвивається одностайність. Люди починають все більше мислити, як інші. І якщо навіть у них виникають інші думки, вони їх не висловлюють, так як самі сумніваються в них, вважаючи, що загальна думка вірно. По-п'яте, група перестає сприймати і відмовляється розглядати думки ззовні, якщо вони не збігаються з думкою групи.
Сила і конформізм у взаєминах між членами групи проявляються у вигляді так званого громадського впливу на людину. Група чинить тиск на людину, вимагаючи від нього прямування груповим нормам, правилам, вимагаючи підпорядкування інтересам групи. Людина може чинити опір цьому тиску, а може поступитися групі - підкоритися, тобто виступати конформістом.
Не можна однозначно стверджувати, що один тип відносин людини з групою вірний, а інший немає. Очевидно, що конформізм може приводити до того, що людина, навіть усвідомлюючи невірність своїх дій, здійснює їх, тому що група робить це. Конформізм може перетворити людину на безсловесний придаток групи. Історія людства знає безліч негативних прикладів того, як «стадний інстинкт», або ж, кажучи по-іншому, беззастережний конформізм, лежав в основі страшних злочинів проти окремих людей і людства в цілому. Знає вона приклади того, як група повністю прала особистість людини, перетворюючи його на гвинтик у груповому механізмі. У той же час очевидно, що без конформізму не може бути створено згуртованої групи, не може бути встановлено балансу у взаєминах між людиною і групою. Якщо людина стоїть на жорстких нонконформістських позиціях, то він не зможе стати повноцінним членом групи і на певній стадії розвитку конфлікту між ним і групою змушений буде залишити групу.
Так як конформізм у взаємовідносинах людини з групою, з одного боку, виступає умовою інтеграції індивіда в групу, а з іншого - може породжувати негативні наслідки як для оточення, так і для групи в цілому, і даного індивіда зокрема, важливим є з'ясування того, які фактори і якою мірою вимагають від члена групи робити поступки громадському впливу.
Характер розв'язуваних завдань надає помітний вплив на и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.