На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Монторинг земель

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 11.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     Міністерство освіти і науки України 

Одеська державна академія будівництва і архітектури 

     Кафедра землеустрою та кадастру 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     КОНТРОЛЬНА  РОБОТА
     по земельному праву
     на  тему: 

     «Моніторинг земель» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                        Виконала
ст. групи ЗтК-304                                                                                                                                                                                                     -----------------                                                                                                                                                                                                                              Перевірив:
----------------------- 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Одеса-2010
ПЛАН 
 
 

1. Вступ 

2. Мета та завдання моніторингу 

3. Зміст і структура моніторингу земель 

4. Принципи та способи здійснення моніторингу земель 

5. Висновки 

6. Використана література 

 

1. Вступ 

      Протягом багатьох тисяч років людська діяльність не наносила природі помітного збитку. Якщо в якій-небудь місцевості виснажувалися ресурси, люди відкочовували в інші райони. Там вони випалювали ліс і обробляли ділянки, що звільнилися, або знаходили іншу прожиток. У співтовариствах мисливців-збирачів існувала повна гармонія між потребами людини і можливостями природи; такий устрій життя зберігся і до цього дня у бушменів Калахарі, аборигенів Австралії і ескімосів. Серія технологічних революцій, які зазнала історія людства, порушили рівновагу між людиною і природою. Виникнення 10000 років тому землеробства і тваринництва привело до швидкого зростання населення, в результаті якого поступово з'явилися перші крупні поселення. Потім сталися подальші революційні зрушення в технології добування їжі, охороні здоров'я і промисловості, що перетворили мізерне по початку населення земної кулі у величезне технічно оснащене суспільство, якому потрібно все більше сировини і енергії. У шестидесяті роки XX століття, коли люди вперше покинули планету, з'явилася перша можливість поглянути на Землю з космосу, після чого всі ясно усвідомили, що можливості для зростання населення і ресурси Землі не безмежні. Отже, екологи прийшли до висновку, що Земля – це космічний корабель, оснащений всім необхідним для тривалого польоту, але що не має жодних інших джерел енергії, окрім власних, а також променистої енергії найближчої зірки – Сонця. Вважається, що життя на Землі існує приблизно 5 млрд. років і немає жодних підстав опасатися, що вона не проіснує принаймні ще стільки ж, якщо ми самі не знищимо її.
      Земельні ресурси – одне з  найважливіших багатств людства.  Від того, як розпорядитися їм, багато в чому залежить благополуччя  нинішнього і доля майбутнього  поколінь.
     Негативні  наслідки нераціонального використання природних ресурсів, забруднення довкілля накопичуються і створюють надзвичайні ситуації.
      Високі рівні забруднення всіх  компонентів довкілля і необхідність  в детальній інформації про  стан біосфери змушують вести  постійні спостереження за вмістом тих або інших забруднюючих речовин в довкіллі, тобто моніторинг і, зокрема, моніторинг земель. [4, c. 179]
 

2. Мета та завдання моніторингу 

     Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявленняі змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. [1, c. 82]
     Зростаючі  антропогенні  навантаження  на земельні  ресурси  визначають  необхідність охорони земель України й організацію їхнього раціонального використання як одне з головних стратегічних  завдань  державної  політики.  І такий підхід не є безпідставним. Адже надмірне антропогенне  навантаження,  наприклад,  на землі сільськогосподарського  призначення, супроводжується  зниженням  гумусу  в  грунті, зростанням  еродованості,  погіршенням  стану  меліорованих земель  та іншими  негативними процесами.
     Слід  зазначити,  що  у  всіх  регіонах  країни лімітуючими  умовами  розвитку сільськогосподарського виробництва є негативні тенденції змін грунтового покриву. Частішими стають шкідливі впливи певних технологічних процесів  на  природне  середовище,  які призводять  до  порушення  ланок  екологічного ланцюга в системі “грунт – рослина – тварина – людина”.
     Основою  для  прийняття  управлінського рішення щодо ефективного використання земель є  інформація,  яку  отримує  суб’єкт  управління від  об’єкта  управління.  На  підставі  такої інформації  приймаються  адекватні  заходи,  які відповідають  інтересам  суб’єкта  управління. Певна  річ,  є  багато  шляхів  отримання  такої інформації,  але  надзвичайно  великий  інтерес становить моніторинг земель, який являє собою систему  спостереження  за  станом  земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки,  відвернення  та  ліквідації  наслідків негативних процесів у землекористуванні.
     Основним  завданням  моніторингу  земель  є прогноз  змін  у  землекористуванні,  які очікуються  від  господарської  діяльності,  та наслідків,  що  можуть  виникнути  при  цьому. Завданням  моніторингу  земель  є  збір інформації, необхідної для ведення державного земельного  кадастру,  організації землевпорядкування таземлекористування,
здійснення  державного  контролю  за використанням  і  охороною  земель  з  метою  запобігання негативним процесам. [1, c. 82]
     Вимогою  часу  є  відпрацювання технологічних засад моніторингу земель.
     Як  бачимо,  моніторинг  земель  набуває особливої  актуальності,  бо тільки  він  дасть можливість чітко визначити кількісні та якісні характеристики  земельних  ресурсів  і,  у  разі необхідності,  прийняти  своєчасні  заходи, адекватні фоновому стану земель. [4, c. 195] 
 
 
 

3. Зміст і структура моніторингу земель 

     Термін “моніторинг  земель”,  як  уже відзначалось, означає систему спостережень за станом земельного фонду, в тому числі, земель, розташованих  у  зонах  радіоактивного забруднення,  з  метою своєчасного виявлення змін,  їх  оцінки,  відвернення  й  ліквідації наслідків негативних процесів. [3, c. 1]
     Ідея моніторингу земель походить із США та Канади, де в рамках державної служби грунтів, як самостійної державної організації, виступають в основному дві функції управління земельними ресурсами:  організація земельного  кадастру  та державний  контроль  за  використанням  і охороною земель. 
     Головною  функцією  моніторингу  земель  є ведення систематичних спостережень за станом земельних угідь, їхні різноманітні обстеження за допомогою  знімань  та  інших  властивих  для моніторингу  методів,  для забезпечення відповідних  органів і служб інформацією, необхідною  для контролю  за:  ступенем використання  земельних ділянок;  змінами родючості грунтів;  заростанням сільськогосподарських угідь чагарником, забрудненням  земель  пестицидами,  важкими металами,  радіонуклідами  та  іншими токсичними  речовинами;  протипаводковим захистом берегових ліній річок, гідротехнічних споруд,  водосховищ  та  озер,  протиштормових споруд  морів,  заток,  лиманів;  процесами, пов’язаними  з  утворенням  ярів,  зсувів; сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними  та  іншими  стихійними  явищами; станом земель населених пунктів та територій, зайнятих  нафтогазодобувними  об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних  матеріалів,  добрив, стоянками  автотранспорту,  захороненнями токсичних  промислових  відходів  і радіоактивних  матеріалів,  а  також  іншими промисловими  об’єктами,  що  завдають  шкоди навколишньому середовищу.
     Моніторинг  земель  покликаний  ініціювати природоохоронний,  ресурсозберігаючий  та відтворювальний, тобто раціональний, характер їхнього  використання,  передбачаючи збереження  грунтів  і  обмеження  негативного впливу на них.
     Об’єктом  моніторингу  повинен  бути  весь земельний  фонд країни,  незалежно  від  форм власності на землю, тобто території, землі яких піддаються  антропогенній  дії.  Моніторинг проводиться  на  всіх  без  винятку  категоріях земель,  незалежно  від  їх  правового  режиму  і характеру використання. [3, c. 1]
     Нагальна  необхідність об’єктивної оцінки екологічного  стану земель,  яка мусить проводитися  органами  системи  Державного комітету України з земельних ресурсів, потребує реалізації цілого  комплексу обов’язкових заходів, а саме:
         - збір  інформації  про стан  земель  за спеціальним переліком показників; 
         - створення банку даних; 
         - аналіз і обробка інформації; 
         - порівняння  фактичних параметрів  з нормативними; 
         - групування (районування)  земель  за категоріями згідно з нормативами; 
         - розробка  заходів реагування,  адекватних екологічному стану земель.
     Інформація, яка є передумовою проведення всіх  вказаних  вище  заходів,  акумулюється різними контролюючими організаціями на рівні області, що належать до відомств, перелічених у постанові  Кабінету  Міністрів  України  від 23 вересня 1993  р. № 785 “Положення  про державний  моніторинг  навколишнього природного  середовища”.  Згідно  з  цією постановою  підприємства,  установи  й організації, що ведуть спостереження за станом навколишнього природного  середовища, зобов’язані безоплатно  передавати  дані спостережень  або  іншу  інформацію  на  запит органів  державної  виконавчої  влади,  в  тому числі державних земельних органів.
     Роботу з моніторингу земель, на мою думку, повинні координувати  регіональні  центри моніторингу земельних ресурсів.
     Моніторинг земель, на відміну від земельно-кадастрових даних, передбачає фіксацію стану антропогенного  навантаження в  динамічному розвитку,  з  наступним  прийняттям  заходів, адекватних негативному стану.
     Виходячи із завдань управління земельними ресурсами,  дані  моніторингу  повинні  носити всеохоплюючий характер, тобто здійснюватися для всіх категорій земель. Відповідно до цього і поділ на види антропогенних навантажень (далі – АН) теж пов’язаний з цільовим призначенням земель, а саме:
- сільськогосподарське  АН –  для  земель сільськогосподарського  призначення; 
- житлове АН  – для земель населених пунктів; 
- промислове  АН – для земель промисловості;
- лісогосподарське  АН – для земель лісового  фонду тощо.
     У   свою  чергу ,  наприклад , сільськогосподарське  АН  може  поділятися  на підвиди:  землеробське,  тваринницьке, агрохімічне, меліоративне тощо.
     Слід  зазначити,  що  вибір  параметрів  для спостереження  проводиться  залежно  від необхідності:
- встановлення критеріїв оцінки стану грунтів і визначення допустимих меж, після яких грунт переходить у критичний стан; 
- вивчення  основних  функцій  грунтового покриву; 
- вивчення  еволюції  сучасних грунтоутворювальних процесів; 
- вивчення характеру та інтенсивності процесів руйнування грунтів; 
- дослідження основних режимів у грунтах; 
- виявлення  зміни  структури  грунтового покриву; 
- встановлення  кількісних  величин трансформації земельних угідь; 
- оцінки темпів деградації грунтового покриву; 
- встановлення  кількісних  величин  зміни основних властивостей грунтів;
- дослідження інтенсивності площинного змиву і глибинного розмиву;
- визначення  сучасного  стану  меліорованих територій  і  оцінки  темпів  зміни  основних показників меліорованих земель; 
- оцінки ефективності родючості грунтів.
     Так,  наприклад,  зміни  в  стані  грунтів фіксуються за наступними показниками:
- зміни запасів гумусу; 
- зміни рН грунту; 
- зміни утримання мікроелементів у грунті; 
- розвиток водної і вітрової ерозії; 
- деградація грунту на пасовищах; 
- підтоплення  земельних  угідь,  заболочення  і перезволоження  земель,  засолення  грунтів, заростання угідь чагарником; 
- забруднення  грунту  пестицидами,  важкими металами,  розпорошеними  хімічними  і радіоактивними  елементами  та  іншими токсикантами;
- зміни стану  меліорованих земель.
     Періодичність  контролю  залежить  від динаміки  показників  у  природних  і антропогенних об’єктах.
     Спостереження  за  станом  земель,  залежно від  терміну  та  періодичності  їх  проведення, поділяються на чотири групи:
    базові (вихідні), що  фіксують  стан  об’єкта  спостережень  на початковій  стадії  ведення моніторингу земель;
    періодичні (через  рік  і  більше); 
    оперативні (фіксують зміни протягом року);
    ретроспективні (історичний аналіз попередніх спостережень). [4, c. 195]
     Залежно від мети моніторинг поділяється на:
- загальний (стандартний); 
- оперативний (кризовий);
- фоновий (науковий).
     Загальний (стандартний) моніторинг земель –  це  оптимальні  щодо  кількості параметрів спостереження  за  використанням  і  охороною земель,  об’єднані  в  єдину  інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі
оцінки  і  прогнозування  стану земельних ресурсів  розробляти  необхідні  управлінські рішення.
     Оперативний (кризовий) моніторинг земель – це визначення спеціальних показників, дані для яких збираються у цільовій мережі екологічних пунктів-стаціонарів. Спостереження ведуться за окремими об’єктами підвищеного екологічного ризику,  які  визначені  як  зони  надзвичайної екологічної ситуації, а також в районах аварій зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення  оперативного  реагування  на кризові  ситуації  та  прийняття  рішень  щодо  їх ліквідації,  створення  безпечних  умов  для населення.
Фоновий (науковий) моніторинг земель – це спеціальні спостереження за всіма складовими екосистеми «земля»,  а  також  за  характером зміни складу угідь, процесами, пов’язаними зі змінами  родючості  грунтів (розвиток  ерозії, втрати  гумусу,  погіршення  структури  грунту, заболочення  і  засолення  тощо),  міграцією забруднювальних  речовин  і  т.п.  З  його допомогою  встановлюються  причини,  які зумовлюють деградацію грунтів.                                  Фоновий моніторинг земель проводиться на екологічних станціях-стаціонарах. Кількість цих стаціонарів залежить:
- від екологічного стану території; 
- складності грунтового покриву; 
- наявності регіонів з кризовою ситуацією.
     Робота  на  цих  станціях  базується  на спеціальних  польових  дослідженнях - балансових  і  лізиметричних.  В останній  час лізиметричні  дослідження проводять з використанням  аналітичних  методів   радіометричних,  мінералогічних, спектроскопічних та ін.
     Технічне  забезпечення  моніторингу  земель здійснюється  автоматизованою  кібернетичною інформаційною системою даних про земельний фонд та обчисленнями на ЕОМ.
     Прогнозування  екологічного  стану  землі проводиться різними методами: моделюванням (імітаційним,  математичним),  нормативним, трендів.
     Структура  державного  моніторингу  земель має такі рівні:
    локальний – на  території окремих землеволодінь,  землекористувань,  ділянках ландшафтів; 
    регіональний – у межах адміністративно-територіальних  одиниць,  на  територіях економічних і природних регіонів; 
    національний – охоплює всю територію України; 
    глобальний – пов’язаний  з міжнародними науково-технічними програмами. [3, c. 2]
     На  кожному  рівні  доцільно  визначати ступінь  кожного  з  видів  антропогенного навантаження.  При  цьому,  як  свідчить вітчизняний  досвід,  потрібно  мати  систему інтегральних  показників  дії  антропогенного навантаження  всіх  підвидів  і  використовувати індекси інтегральної оцінки.
     Застосування  бальної  системи  та використання  статистичних  матеріалів  і  є складовою  частиною  оцінки  еколого-господарського стану території.
     За  цими  оцінками  визначається  категорія земель з різним антропогенним навантаженням і встановлюється  напруженість  еколого-господарського  стану  території,  що  дає  змогу правильно  планувати  і  розміщати  на  ній народногосподарські  об’єкти  з  врахуванням правил і норм охорони природного середовища.
     Класифікація  видів  антропогенного навантаження  повинна  відображати  не  тільки видові  відмінності,  але  й  ступінь (рівень) навантаження,  оскільки  перед  моніторингом стоїть  мета:  встановити  критерії  допустимого рівня  і визначити межу,  перевищення якої приводить  до  негативних  наслідків  у  стані земель  і  ландшафтів.  Наприклад,  при розорюванні  схилів  крутизною  понад 7° інтенсивність змиву грунту значно зростає, що веде до порушення грунтової структури і втрат гумусу.
     Найбільшу  негативну  дію  на  земельні ресурси  спричинюють:  водна ерозія;  токсичні викиди промислових підприємств; радіоактивне забруднення  в  результаті  аварії  на Чорнобильській  АЕС;  порушення  земель гірничими розробками і під час вирубувань лісу; безсистемний випас тварин на гірських схилах  тощо. [4, c. 196] 

4. Принципи та способи здійснення моніторингу земель 

     Таким чином, усе сказане вище щодо сенсу і структури  системи  моніторингу  земель, підводить до висновку про те, що на сьогодні він є найоптимальнішим засобом для отримання об’єктивної  інформації  як  інструменту прийняття  науково  обгрунтованих управлінських  рішень  щодо  раціонального використання та охорони земель.
     Правова  основа моніторингу  земель встановлена Земельним кодексом України. Тому принцип законності даних системи моніторингу земель  надає  їм  обов’язкового  характеру  для всіх  власників  землі  і  землекористувачів, організацій  і  підприємств  на  всіх етапах прийняття рішень.
     Система  моніторингу  земель  як  складова загальнодержавної  системи  моніторингу навколишнього  природного  середовища створюється  для  забезпечення  органів державного управління та науково-виробничих організацій  необхідною,  своєчасною  та достовірною інформацією. Особливо важливим є  принцип  об’єктивності  інформації. Це означає,  що  всі  його  показники  повинні  бути вірогідними  і  відповідати  реальному  стану земельних територій.
     При  здійсненні  моніторингу  земель необхідний  системний  підхід  як  до  об’єкта дослідження  території,  так  і  до  предмета вивчення  способів  спостереження  за станом  земель і змінами в їхній структурі. Системний підхід - напрямок  методології  наукового пізнання, в основі якого є підхід до об’єктів як до  систем;  орієнтує  дослідження  на  розкриття цілісності об’єкта, на виявлення різноманітних типів зв’язків у ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину.
     Важливо,  щоб  інформація про  моніторинг земель була наочна і доступна для споживача. Наочність даних щодо стану земель досягається з  допомогою  планово-картографічних матеріалів,  на  яких  відображають  одержану інформацію.
     Ведення  земельного  моніторингу здійснюється  через  систему  постійного спостереження в просторі і часі за визначеними блоками-компонентами  агроекосистеми,  з використанням  відповідних  параметрів  і показників.
     Із  багатьох  показників вибираються ті,  які визначаються  основним  завданням  зонального земельного моніторингу – кількісною і якісною оцінкою змін властивостей, процесів і режимів.
     У  моніторингу  земель  прийнято  виділяти чотири блок-компоненти: 
1)  структура та стан агроландшафту; 
2)  грунти; 
3)  рослинність; 
4)  вода.
     Достатня  розгалуженість  структури земельного  моніторингу  за  окремими показниками  і  режимами  блок-компонентів землі, як  агроекосистеми,  дозволяє  визначити найсуттєвіші  чинники  і  науково  обгрунтувати режими раціонального використання і охорони землі.
     Контроль  багатьох  показників,  які характеризують короткострокові і довготривалі зміни  стану  кожного  блок-компонента,  можна проводити тільки в умовах високоорганізованих, комплексних  досліджень  на  сучасному технічному рівні.
     Розглянемо  один  з  чотирьох  блок-компонентів - грунти.  Вони  є  одним  із найважливіших  обмежених  і  незамінних природних  ресурсів.  Враховуючи  умови (господарські,  демографічні,  природні),  які склалися  в  Україні,  вони  зазнають великих антропогенних  навантажень,  викликаних ерозією,  забрудненням  хімікатами  і  важкими металами,  втратою  гумусу,  заболоченням, засоленням тощо.
      Проте з огляду на різноманітність природних умов, чинників  впливу  на  грунти,  недостатню вивченість  цієї  проблеми,  створення такої системи  спостереження  в  умовах  України супроводжується  певними  труднощами.  Однак створювати  її  треба,  і  при  цьому  потрібно керуватись загальновідомими підходами.
     Серед  найбільш  важливих  організаційних підходів  до  грунтового  моніторингу  потрібно виділити такі:
       - комплексність спостережень. Це означає, що найкращий результат досягається при одночасному контролі за всіма параметрами, які визначають  найбільш  суттєві ознаки
грунтового об’єкта в конкретному регіоні; 
       - мінімум параметрів  спостереження.  Слід віддавати перевагу  тим,  які забезпечують інтегральну оцінку; 
       - більш повне поєднання аерокосмічних і стаціонарно-наземних методів спостереження за станом грунтів; 
       - досягнення  необхідної  узгодженості  між різними відомствами,  оскільки  проблеми грунтового моніторингу ними розуміються по різному; 
       - рішуча  постановка  задачі  щодо  розробки теоретичних і методичних основ екологічного нормування  допустимих  навантажень  на грунти.
     При   цьому  принциповим  організаційним  моментом  є  вичленення  в   грунтовому моніторингу  його  складових.  Такими складовими  моніторингу  можуть  бути:  якість грунтового  покриву,  продуктивна  здатність грунтів,  грунтово-ерозійний,  меліоративно- іригаційний,  агрофізичний,  агрохімічний, агротоксикологічний,  агрорадіаційний моніторинг,  моніторинг  грунтової  біоти  і санітарно-гігієнічний. Разом вони об’єднуються поняттям регіонального моніторингу.
     На  відміну  від  регіонального,  локальний моніторинг здійснюється  на  територіях,  які прилягають  до  місцевих  джерел  забруднення (гірничодобувні  родовища,  промислові підприємства,  комунальне  господарство, автодороги, тваринницькі комплекси тощо).
     Третім  великим  виділом  є  фоновий моніторинг –  спостереження  за  глобальним забрудненням  грунтів (випадання  пилюки, радіоактивні опади, кислотні дощі тощо).
     Невід’ємним  елементом  організації грунтового  моніторингу  є  розвинута  мережа спостережень.  Вона  повинна  створюватися таким  чином,  щоб  якнайбільш  повно враховувалась  вся  різноманітність антропогенних впливів на грунт.
     Спостереження  повинні  здійснюватися дискретно за допомогою стаціонарів (полігонів), в  число яких  потрібно  включати  дослідження науково-дослідних установ, навчальних закладів та проектних організацій (агрохімічні, ерозійно-меліоративні).  При  цьому  необхідно дотримуватись, як мінімум, двох умов: перша – дослідження повинні пройти  контроль на відповідність їх типовому зональному грунту і типовій  регіональній  системі  землеробства (сівозміна, обробіток грунту, удобрення, захист рослин);  друга – спостереження  повинні проводитись з  врахуванням методичних вимог грунтового моніторингу (періодичність відбору зразків, стандартні методики аналізів та ін.).
     Важливе  місце  в  мережі  спостережень повинні зайняти базові (ландшафтні) полігони. Під  них  відводяться  типові  в регіональному плані  балочні  водозбори,  на  території  яких розміщені типові для зони сільськогосподарські угіддя. Призначення базових полігонів – стати зв’язуючою  ланкою  грунтового  моніторингу  з моніторингом  водного  і  повітряного середовища.  На  базових  полігонах  найбільш повно  реалізуються  вимоги  комплексності спостережень,  поєднання  різних  напрямків моніторингу.
     Такі стаціонари дозволяють прогнозувати, в якому  напрямку  будуть  трансформуватись властивості грунтів. 
     Полігони  спостереження  повинні  бути розміщені  з  врахуванням  географії  грунтів, оскільки  процеси  деградації  і  забруднення  на різних їх типах і підтипах будуть розвиватись по-різному.
     При  цьому  система  повинна  бути уніфікованою,  що  полегшить вступ різних організацій-виконавців  у  роботу  з ведення грунтового  моніторингу.  Важливо  відзначити, що система моніторингу земель здійснюється з використанням відповідних способів одержання інформації і методів їх обробки: дистанційного
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.