На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Перспективн напрямки нтенсифкацї виробництва в металургйнй галуз

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 12.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
     ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
     Кафедра «Менеджмент у виробничій сфері» 
 
 
 
 
 

     РЕФЕРАТ 

     з теми: «Перспективні напрямки інтенсифікації виробництва в металургійній  галузі» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Донецьк 2011
     ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП
     Металургія є фундаментом індустріального розвитку багатьох країн світу. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв’язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу. Її продукція є основою розвитку будівництва, усіх видів транспорту, особливо залізничного і трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною технікою сільського господарства.
     Чорна металургія є галуззю спеціалізації  України в загальному поділі праці  країн СНД. У складі колишнього Радянського  Союзу Україна давала в 1989—1990 рр. 45,6% товарної залізної руди, 77% марганцевої  руди, 45% виробництва чавуну, 34,4% виробництва сталі, 34,5% готового прокату, 33% сталевих труб. Цій галузі належить одне з провідних місць у сучасній економіці України.
     Україна належить до країн Європи і світу  з найбільш розвинутою металургією. Навіть в умовах економічної кризи вона поступається за показниками виробництва основної продукції цієї галузі в Європі тільки Німеччині.
     Великий вплив має чорна металургія на розвиток і розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В  металургії значно розвинуте комбінування виробництва. На її відходах працюють виробництва будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо.
     Ця  галузь є потужним фактором формування ТПК. Вона виділяється значною концентрацією  виробничого процесу — величиною  підприємств і формуванням їх територіальних осередків. В місцях розміщення її основних підприємств зосереджується важке машинобудування, коксохімія, хімія, виробництво вогнетривких матеріалів тощо; формуються великі транспортні вузли, швидко виростають великі і крупні міста. 
 
 

     1. Загальна характеристика металургійної галузі України 

     У радянський період розвиток чорної металургії в Україні відбувався швидкими темпами. Були реконструйовані і розширені  старі малопотужні заводи — Алчевський, Макіївський, Єнакієвський, Донецький, Маріупольський ім. Ілліча, Дніпропетровський ім. Петровського та ін.
     Одночасно були збудовані такі гіганти чорної металургії, як «Азовсталь», «Запоріжсталь», Криворізький ім. В. І. Леніна. [1]
     Нині  в Україні налічується 50 основних підприємств чорної металургії, у складі яких 14 металургійних комбінатів і заводів, 3 феросплавних заводи, 16 коксохімзаводів, 6 трубних заводів, 8 гірничозбагачувальних комбінатів і 3 основних заводи металоконструкцій. [2]
     Розвиток  металургії як інтегральної галузі промисловості  не міг бути забезпечений без одночасного інтенсивного розвитку органічно зв’язаних з нею галузей і виробництв, які створюють разом потужний металургійний комплекс.
     До  складу металургійного комплексу України  включається ряд підгалузей і  виробництв, без яких неможливо забезпечити виробництво металу. Це такі:
     - видобуток, збагачення і агломерація залізних, марганцевих та інших руд;
     - виробництво чавуну, доменних феросплавів сталі і прокату;
     - виробництво електроферосплавів;
     - повторна переробка чорних металів;
     - коксування кам’яного вугілля;
     - видобуток сировини і виробництво вогнетривких будівельних матеріалів (глин, доломітів та ін.), а також флюсових вапняків;
     - випуск металевих конструкцій тощо. [1]
     Сучасний  стан чорної металургії України характеризується небувалим кризовим спадом. З 50 доменних печей простоювали або працювали не на повну потужність 27; з 65 мартенівських печей — відповідно 28, з 23 конвертерів — 11, з 69 прокатних станів — 30. На окремих заводах рентабельність знизилася до 4—5%. Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського став збитковим, а Макіївський — збанкрутів.
     Сучасна металургія характеризується наявністю  заводів з повним і неповним металургійним  циклом. Повний металургійний цикл включає виробництво чавуну, сталі  і прокату. Заводи неповного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологічних циклів: виробництво чавуну і сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату. Такий розрив повного металургійного циклу обумовлюється різними причинами, а саме:
     - історичними — будівництво заводу здійснювалося, виходячи з можливостей і технічного рівня того часу, а невелика потужність заводу не вимагала крупних джерел водопостачання та інших ресурсів;
     - економічними — орієнтація заводу на старі, близько розташовані джерела палива і сировини змінилася в зв’язку з їх виснаженням, а нові джерела розташовані на великих віддалях, тому завод залишився на виробництві тільки одного із трьох видів основної продукції;
     - екологічними — в крупних машинобудівних районах і центрах, де висока концентрація промислових підприємств, які забруднюють природне середовище, з екологічних міркувань краще мати поруч завод тільки з виробництва сталі і прокату чи тільки прокату із сталі, доставленої з віддалених заводів. [2]
     Заводи  переробної металургії розміщуються в основному в районах розвинутого машинобудування, де нагромаджуються значні відходи металообробки і металобрухт.
     Чорна металургія України відзначається  високою виробничою і територіальною концентрацією підприємств. В результаті реконструкції і розширення старих заводів середня потужність одного металургійного заводу становить близько 2,5 млн. т чавуну і більше ніж 2 млн. т сталі на рік. Основна частина металу в країні випускається заводами потужністю понад 2 млн. т на рік. Переважна більшість металургійних підприємств України являє собою сучасні потужні комбінати.
     Металургійні  комбінати України, як і в індустріально  розвинутих країнах, є основними  підприємствами галузі. На них забезпечується комбінування виробництва — технологічний  зв’язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва.
     Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких становить 5 млн. т і  більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь».
     Україна має найбільші в світі металургійні агрегати за їх потужністю. Так, наприклад, в Кривому Розі споруджено найбільш потужну доменну піч об’ємом  в 5000 м3, яка може дати 4 млн. т чавуну за рік, тобто стільки, скільки вся Росія виробила його в 1913 р. На інших заводах потужність доменних печей становить до 3 тис. м3.
     Розвиток  металургії в Україні в радянський період відзначався великими досягненнями. В результаті інтенсифікації металургійного процесу широкого розвитку набуло швидкісне сталеваріння в мартенівських печах і в конверторах, а в 80-х роках активно освоювалася технологія бездоменної і безкоксової виплавки металу. І все ж таки при всьому цьому у будівництві заводів була допущена серйозна помилка. Більшість нових металургійних заводів України, як і в усьому Союзі, була зорієнтована на виплавку сталі в мартенівських печах, тоді як країни Західної Європи віддали перевагу технології більш ефективного конверторного виробництва сталі, яке забезпечує вищу її якість. У Німеччині, Франції, Великобританії, Італії більш ніж 2/3 сталі виробляється конверторами і електричними печами. В Україні в 1997 р. електросталь і киснево-конверторна сталь разом становили менше половини її всієї виплавки.
     Розвиток  чорної металургії супроводжувався значним нарощуванням потужностей коксохімічної промисловості. Коксохімічна промисловість є основною складовою частиною металургійного комплексу. Коксохімічні заводи розміщуються в районах видобутку коксівних марок кам’яного вугілля або в крупних металургійних центрах, розташованих за межами вугільних районів Донбасу. Ця галузь забезпечує металургію технологічним паливом (коксом, коксовим газом), а хімічну промисловість — цінною сировиною.
     Значного  розвитку в металургії України набули нові галузі — трубна і феросплавна. В зв’язку з швидким зростанням попиту на труби особливо великого діаметра їх виробництво збільшилося не тільки на основних трубопрокатних заводах — Нікопольському і Харцизькому, а й на Новомосковському, Луганському, Дніпропетровському трубопрокатних і Макіївському труболиварному заводах.
     Виробництво феросплавів, необхідних для виплавки чавуну і сталі, забезпечується трьома феросплавними заводами — Запорізьким, Нікопольським і Стахановським.
     В умовах швидкозростаючих потреб будівництва  крупних промислових, транспортних і невиробничих об’єктів виникла гостра необхідність в забезпеченні їх крупногабаритними металевими конструкціями. З цією метою в центрах металургії і важкого машинобудування — Краматорську, Дніпропетровську, Маріуполі були побудовані основні заводи металоконструкцій. [3]
     Незважаючи  на кризовий стан, металургія України  є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість експортної продукції чорної металургії України  становила в окремі роки понад 3 млрд. доларів. А її частка в загальному експорті трималась на рівні понад 40%. В країни СНД експортується більша частина металопродукції України. 
 

     2. Сучасний стан розвитку чорної металургії України 

     Після одержання самостійності Україні, незважаючи на економічну кризу, вдалося вберегти величезний сектор чорної металургії від розпаду. Для цього використовувалися різноманітні види державної підтримки і непрямого субсидування. Зайві активи тимчасово виводилися з експлуатації, або знижувався ступінь їхнього використання.
     Україна не впроваджувала спеціальних програм ліквідації застарілого мартенівського виробництва. Ліквідувалися тільки ті потужності, що втратили придатність. В результаті під час економічної кризи потужності чорної металургії скорочувалися набагато більш повільними темпами, ніж обсяги металургійного виробництва.
     Вихід чорної металургії на зовнішній ринок  стимулював із 1996 р. зростання обсягів металургійного виробництва. Для забезпечення цього зростання підприємства почали вводити в дію тимчасово виведені з експлуатації потужності. Збільшувалося завантаження наявного устаткування.
     Проте українська металургія зіткнулася з гострою проблемою старіння основних фондів. Досить тривалий період основні фонди сектора майже не оновлювалися. В результаті знос основних фондів на металургійних підприємствах країни наблизився до 60% (а в сталеплавильному виробництві – навіть до 70%), що за світовими стандартами є критичним. [3]
     Процес  реконструкції і модернізації основних фондів чорної металургії активізувався  в Україні тільки останніми роками. Економічний експеримент із його пільговим режимом господарювання, а головне, поліпшення кон’юнктури на світовому ринку вивели металургійні підприємства з фінансової кризи і забезпечили додатковий приток фінансових ресурсів у сектор.
     Ефективно працюючі металургійні підприємства змогли перейти до реінвестування частини  прибутку. Підтримку інвестиційної  діяльності підприємств почали здійснювати  і стратегічні власники. Проте  цих інвестиційних ресурсів було явно недостатньо для проведення глибокої реструктуризації сектора і модернізації його застарілих виробничих потужностей.
     За  наявності виробничого потенціалу, який значно перевищує внутрішні  потреби країни, визнано недоцільним  будівництво нових металургійних  виробництв. Окремі нові технології і види устаткування в існуючі виробництва вводяться тільки в тих випадках, коли це дає швидку економічну віддачу.
     Модернізація  виробництва проводиться переважно  на основі вітчизняного устаткування і вітчизняних технологічних  розробок, які є дешевшими порівняно з іноземними аналогами. Реалізація таких обмежених інвестиційних програм призводить до невеликого в 1,5-2,5% підвищення продуктивності устаткування. [4]
     Сучасні власники металургійних підприємств  орієнтуються на повне фізичне використання наявного потенціалу за короткий час поліпшення кон’юнктури на світовому ринку. Нарощування обсягів металургійного виробництва в Україні досягається за рахунок введення в дію після ремонту і реконструкції тимчасово непрацюючих і збільшення ступеня використання чинних виробничих потужностей.
     Часткова  реконструкція і технічна модернізація останніх років дозволили не тільки зупинити скорочення виробничих потужностей, але і забезпечити їх невелике збільшення. За 2008-2010 роки потужності з виробництва чавуну збільшилися на 2,7% і становили 33,9 млн. т, з виплавки сталі – на 0,2% і становили 42,1 млн. т, з виробництва прокату – на 1,4% і становили 36,6 млн. т. Ступінь використання потужностей за п’ять останніх років зріс по чавуну з 69,7% до 87,2%, з сталі – із 64,5% до 87,9%, з виробництва прокату – із 63,1% до 86%. [2]
     У 70-90-х роках минулого століття в усіх розвинених країнах була проведена глибока реструктуризація і технічна модернізація металургійного виробництва, у процесі якої були ліквідовані застарілі і зайві виробничі потужності. Мартенівське виробництво було замінене киснево-конверторним процесом і виробництвом електросталі. Була впроваджена технологія безперервного розливу сталі. Це дозволило суттєво збільшити продуктивність праці і зменшити енерго-  і матеріалоємність продукції. В процесі модернізації помітно знизилося негативне навантаження металургійного виробництва на навколишнє середовище.
     Україна і Росія, які є великими виробниками  чорного металу, дотепер не зуміли реалізувати програми реструктуризації і технічного відновлення своїх секторів чорної металургії і тому залишаються зоною найвідсталішого у світі металургійного виробництва. Виявляється це в низькому рівні продуктивності праці, завищених енерго-  і матеріаловитратах і високому ступені забруднення навколишнього середовища. Україна належить до декількох країн світу, в яких збереглося переважання застарілих технологій.
     У металургійному виробництві все ще значне місце посідає мартенівський спосіб виплавки сталі. У світі цей показник становить всього 3,0%. Крім України досить великий мас  штаб мартенівського виробництва зберігся тільки в Росії. Але і там його питома вага набагато нижча – 23,7%. У невеликих розмірах мартенівське виробництво є в Китаї (1,1%) й Індії (6,9%).
     В українському секторі чорної металургії низьку частку посідають технології виробництва електросталі і безперервного розливу сталі. Частка електросталі в 2009 р. становила 4,2% проти світового рівня в 33,8%, безперервного розливу сталі – 23,1% проти світового рівня 88,0%. [2]
     Для з’ясування причин повільного витиснення мартенівського способу виплавки сталі були проведені інтерв’ю з експертами і представниками підприємств. Як з’ясувалося, в умовах України у виробників не було досить сильних стимулів для заміни мартенівського способу киснево-конверторним і виробництвом електросталі. Окрім відсутності необхідних інвестиційних ресурсів, зіграла свою роль і порівняльна економічність існуючого мартенівського виробництва. В умовах обмеженого застосування технології безперервного розливу сталі воно виявилося економічнішим за киснево-конверторний спосіб.
     Українські  металурги мали можливість використовувати при мартенівському способі підвищену кількість металобрухту замість чавуну, що забезпечило необхідну якість виплавленої сталі.
     Розширення виробництва електросталі стримується високим рівнем цін на електроенергію і проблемами з постачанням якісного металобрухту великими партіями.  З цієї причини при технологічному і технічному оновленні підприємств значна увага приділяється вдосконаленню саме мартенівського виробництва. Так, застосування на Донецькому металургійному заводі продувки мартенівської ванни інертним газом з метою інтенсифікації процесів тепло-  і масообміну в сполученні з використанням агрегату піч-ківш дозволило скоротити тривалість плавки, знизити витрати палива і вогнетривів. При цьому з’явилася можливість синхронізувати роботу декількох мартенівських печей з установкою безперервного розливу сталі.
     Очікується, що при обмежених інвестиційних  ресурсах заміна мартенівського виробництва більш прогресивними способами відбудеться тільки після повного виробітку ресурсів їхнього устаткування. Це займе період у 10-15 років. Збільшення обсягів виробництва киснево-конверторної сталі і електросталі переважно відбуватиметься за рахунок реконструкції і технічного покращення існуючих виробничих потужностей і підвищення ступеня їх використання.
     Головним  напрямком технологічного відновлення  є розширення застосування технології безперервного розливу сталі. Розширення застосування цієї технології відбуватиметься насамперед за рахунок більш повного освоєння потужностей існуючих машин безперервного лиття за  готівок. Це передбачено на Дніпровському металургійному комбінаті, Донецькому і Єнакіївському металургійних заводах. Нове будівництво машин планується здійснити на Алчевському металургійному комбінаті, «Криворіжсталі», а також на Єнакіївському металургійному заводі.
     Нарощування обсягів безперервного розливу сталі відбуватиметься переважно в киснево-конверторних цехах, а у випадку вдалих результатів застосування машин безперервного лиття заготівок у мартенівських цехах Алчевського металургійного комбінату і Донецького металургійного заводу – і в мартенівському виробництві.
     Про технічний рівень прокатного виробництва  можна судити за таким найзагальнішим показником як частка виробництва заготівок, співвідношення обсягів виробництва  сортового і плоского прокату. У  складі плоского прокату – по частці виробництва листа з покриттям.
     Україна далеко відстає від рівня світу у виробництві плоского прокату і виробництві листа з покриттям. На нераціональній структурі виробництва прокату позначається не тільки тиск зовнішнього попиту, але й існуюча спеціалізація виробничих потужностей прокатного виробництва, які Україна успадкувала від колишнього СРСР. [4]
     При існуючій в Україні практиці технічного оновлення в середньостроковій  перспективі неможна очікувати  суттєвих змін в їх спеціалізації. Незначне покращання структури прокатної  продукції буде досягнуто за рахунок більш повного використання наявних потужностей плоского прокату і незначної їх модернізації під час капітального ремонту.  Низький технічний рівень і застосування застарілих технологій зумовлює підвищену порівняно зі світовим рівнем праце-, енерго-  і матеріалоємність металургійного виробництва в Україні. За оцінками експертів, виробництво української металургійної продукції порівняно з рівнем розвинених країн має на 5-7% вищу матеріалоємність, і на 25-30% вищу енергоємність. Продуктивність праці на українських металургійних підприємствах перебуває приблизно на рівні Росії, дещо вище, ніж у Китаї, проте в 3,4-4 рази нижче, ніж у розвинених країнах, і в 2,7 рази нижче, ніж у Бразилії. [2] 

    3. Перспективні напрямки інтенсифікації виробництва 

    Чорна металургія має колосальний енергозберігаючий  і екологічний потенціал саме за рахунок наявності в ній  морально застарілих технологічних процесів, до яких відноситься мартенівське виробництво. Одним з основних питань перебудови чорної металургії є оптимізація сталеплавильного виробництва.
    Одним з основних інноваційних напрямів в  цій галузі є порошкова металургія. Успіхи, які досягнуто в багатьох галузях нової техніки, в значній мірі пов’язані з її розвитком. Порошкова металургія, як і звичайна металургія, є, з одного боку, областю техніки, що робить порошки металів, сплавів, тугоплавких сполук інтерметалідів і виробів з них із заданими властивостями, а з іншого боку – наукою про принципи одержання дисперсійних систем, їхніх властивостях і методах виробництва з них деталей різного призначення.
    У галузевому відношенні порошкова металургія являє собою сполучення металургійного (порошки) і машинобудівного (вироби) виробництв, що різко відрізняє її від таких технологічних процесів як кування, штампування, різання металів, зварювання. Нерозривність металургійного і металообробного переділів і визначає винятково високу ефективність порошкової металургії, що, наприклад, дозволяє одержувати залізні і сталеві порошки безпосередньо з руд або відходів металургійного виробництва з наступним пресуванням з цих порошків напівфабрикату, їх спіканням і штампуванням, минаючи такі складні металопроцеси, що характеризуються великими втратами, як доменний, мартенівський, прокатний, а також обробка металів різанням.
    Основними промисловими методами одержання металевих  порошків є: відновлення оксидів  твердими відновлювачами і газами, розпилення рідких металів за допомогою повітря, газів, відцентрових сил, ударних впливів з наступним низькотемпературним відновленням.

     Типовими деталями з порошкових конструкційних матеріалів є шестірні, зірочки, кулачки, корпуси, кільця, шайби, заглушки, важелі, деталі замкових механізмів, державки різців і ін. деталі машин і приладів. Потреба в цій групі деталей перевищує 60% усієї потреби порошкових матеріалів.

    Виготовлення  виробів з порошку включає  приготування сумішей необхідних порошків і сполучних добавок, попереднє  пресування при кімнатній температурі, високотемпературне (Т = (0,7–0,8) Тпл, де Тпл – температура плавлення основного компонента спікаємой продукції) пресування і віджиг. Готовий виріб має потребу в незначній поверхневій обробці. Порошкова металургія дозволяє створювати вироби із самих тугоплавких матеріалів і їхніх композицій, що звичайними шляхами зробити неможливо. Матеріалам, що не допускають механічної обробки, може бути надана дуже складна і точна форма.
    Використання  порошкової металургії має такі основні переваги:
    знижуються витрати на подальшу механічну обробку, без якої можна обійтись або істотно її зменшити, готовий виріб точніший за формою і розмірами;
    технології зберігають енергію та ресурси, зменшується кількість операцій з виготовлення виробу, використовується понад 97% вихідної сировини;
    використовуючи багатокомпонентні суміші, поєднуючи металеві і неметалеві компоненти, можливо отримати виріб з унікальними властивостями, наприклад, підшипники ковзання з ефектом самозмазування;
    одержання більш високих технічних, економічних і експлуатаційних характеристик виробів порівняно із традиційними технологіями.
    Недоліком порошкової металургії є трохи менша механічна міцність і щільність виробів, чим при звичайній технології металообробки.
    Впровадження  технології порошкової металургії в  промисловість дозволяє зменшити енерговитрати, тому що вона найменше енергоємна. [5] 

    В даний час повсюдно поширений  в Україні мартенівський спосіб виплавки сталі (44-49% від усього її обсягу) витісняється киснево-конвертерним і електросталеплавильним виробництвом.
    Киснево-конвертерне  виробництво являє собою один з видів переділу рідкого чавуна в сталь без витрати палива шляхом продувки чавуна в конвертері технічно чистим киснем, який подається через фурму, що вводиться в метал зверху. Кількість повітря, необхідного для переробки 1 т чавуну, складає 350 кубометрів.
    Успіх киснево-конвертерного способу полягає в можливості переробки чавуну практично будь-якої сполуки, використанням металобрухту від 10 до 30%, можливістю виплавки широкого асортименту сталей, включаючи леговані, високою продуктивністю, малими витратами на будівництво, великою гнучкістю і якістю продукції. Цей спосіб більш продуктивний, ніж мартенівський, менш шкідливий для навколишнього середовища.
    Виробництво сталі в електричних печах. В електропечі можна одержувати леговану сталь з низьким змістом сірки і фосфору, неметалічних включень, при цьому втрати легуючих елементів значно менші. В процесі електроплавки можна точно регулювати температуру металу і його склад, виплавляти сплави майже будь-якого складу.
    Електричні  печі мають істотні переваги в  порівнянні з іншими сталеплавильними агрегатами, тому високолеговані інструментальні сплави, шарикопідшипникові, жаростійкі і жароміцні сплави, що не іржавіють, а також багато конструкційних сталей виплавляють тільки в цих печах.
    Потужні електропечі успішно застосовують для одержання низьколегованих і високовуглеродистих сталей мартенівського сортаменту. Крім того, в електропечах одержують різні феросплави, що представляють собою сплави заліза з елементами, які необхідно вводити в сталь для легування і розкислення.
    Електронно-променева  плавка металів. Для одержання особливо чистих металів і сплавів використовують електронно-променеву плавку. Плавка заснована на використанні кінетичної енергії вільних електронів, що одержали прискорення в електричному полі високої напруги. На метал направляється потік електронів, в результаті чого він нагрівається і плавиться.
      Електронно-променева плавка має ряд переваг: електронні промені дозволяють одержати високу щільність енергії нагрівання, регулювати швидкість плавки у великих межах, виключити забруднення розплаву матеріалом тигля і застосовувати шихту в будь-якому виді. Перегрів розплавленого металу в сполученні з малими швидкостями плавки і глибоким вакуумом створюють ефективні умови для очищення металу від різних домішок.
    Електрошлаковий переплав. Дуже перспективним способом одержання високоякісного металу є електрошлаковий переплав. Краплі металу, що утворяться при переплавці заготівлі, проходять через шар рідкого металу і рафінуються. При обробці металу шлаком і спрямованої кристалізації злитка знизу нагору зміст сірки в заготівлі знижується на 30-50%, а зміст неметалічних включень – у два-три рази.
    Вакуумування  сталі. Для одержання високоякісної сталі, широко застосовується вакуумна плавка. У злитку містяться гази і деяка кількість неметалічних включень. Їх можна значно зменшити, якщо скористатися вакуумуванням сталі при її виплавці і розливанні. При цьому способі рідкий метал піддається витримці в закритій камері, з якої видаляють повітря й інші гази. Вакуумування сталі здійснюється в ковші перед заливанням у ізложниці. Кращі результати виходять тоді, коли сталь після вакуумування в ковші розливають по ізложницям так само у вакуумі. Виплавка металу у вакуумі здійснюється в закритих індукційних печах.
    Рафінування сталі в ковші рідкими синтетичними шлаками. Сутність цього методу полягає в тому, що очищення сталі від сірки, кисню і неметалевих включень здійснюється при інтенсивному перемішуванні сталі в ковші з попередньо злитим в нього шлаком, який приготовлено у спеціальній шлакоплавильній печі. Сталь після обробки рідкими шлаками володіє високими механічними властивостями. За рахунок скорочення періоду рафінування в дугових печах, продуктивність яких може бути збільшена на 10-15%. Мартенівська сталь, оброблена синтетичними шлаками, по якості близька до якості сталі, виплавлюваної в електричних печах.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.