На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Документування як регламентований процес запису нформацї, його функцї та вимоги до реалзацї. Загальн та специфчн риси документв. Критерї класифкацї документв, його рзновиди та вдмнност. Вимоги до укладання та оформлення документв.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 27.07.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Контрольна робота

"Мова документів. Загальні вимога до укладання та оформлення"

Документ та його функції

Документування та організація роботи з документами, що охоплює сукупність форм, прийомів, способів і методів їх укладання й обробки, називається діловодством (справочинством).
Сучасний термін «документаційне забезпечення управління» є інформаційно-технологічною складовою в сучасній організації діловодства.
Результатом документування є документ - зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволяють ЇЇ ідентифікувати. Носій - це матеріальний об'єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної, звукової чи зображувальної інформації, у тому числі в перетвореному вигляді
Разом із папером нині широко використовуються й нові носії - магнітні стрічки, дискети, диски, які дозволяють використовувати для документування технічні й автоматизовані засоби.
Документування - регламентований процес запису інформації на папері чи іншому носії, який забезпечує її юридичну силу.
Юридична сила - здатність офіційного документа, яка надається йому чинним законодавством, компетенцією органу, що його видав, та встановленим порядком його оформлення. Юридична сила документа забезпечується встановленим для кожної різновидності документів комплексом реквізитів - обов'язкових елементів укладання документа.
Держстандартом установлений не лише склад реквізитів (усього їх 31), але й зони, і послідовність їх розташовування на документі. Сукупність реквізитів і схема їх розташовування на документі складають його формуляр.
Наявність формуляра забезпечує спільність документування і спільність документації як у межах одного закладу, так і в цілому в країні.
У соціальному плані будь-який офіційний документ поліфункціональний, тобто одночасно виконує декілька функцій, що й дозволяє йому задовольняти різноманітні людські потреби.
До загальних функцій документа належать:
Інформаційна - будь-який документ створюється для збереження інформації, оскільки необхідність її зафіксувати - причина укладання документа.
Соціальна - документ є соціально значущим об'єктом, оскільки його поява спричинена тією чи іншою соціальною потребою.
Комунікативна - документ виступає як засіб зв'язку між окремими елементами офіційної, громадської структури (закладами, установами, фірмами тощо).
Культурна - документ є засобом закріплення та передавання культурних традицій, що найкраще простежується на великих комплексах документів (науково-технічної сфери), де знаходить відображення рівень наукового, технічного й культурного розвитку суспільства.
До специфічних функцій документа належать:
Управлінська - документ є інструментом управління; ця функція притаманна низці управлінських документів (плановим, звітним, організаційно-розпорядчим та ін.), які спеціально створюються для реалізації завдань управління.
Правова - документ є засобом закріплення і змін правових норм та правовідносин у суспільстві; ця функція є визначальною в законодавчих та правових нормативних актах, що створюються з метою фіксації правових норм і правовідносин, а також будь-які документи, які набувають правової функції тимчасово (для використання як судовий доказ).
Історична - коли документ є джерелом історичних відомостей про розвиток суспільства; цієї функції набуває певна частина документів лише після того, як вони виконають свою оперативну дієву роль і надійдуть до архіву на збереження.
Будь-який документ є складовою частиною (елементом) відповідної системи документації.
Система документації - це сукупність (спільність) певних документів, взаємопов'язаних за ознаками походження, призначення, виду, сфери діяльності та єдиних вимог до їх оформлення (укладання).
Офіційні (службові) документи залежно від сфери їх застосування та функціонування поділяються на управлінські, наукові, технічні (конструкторські), технологічні, виробничі й ін. Але лише управлінські документи забезпечують порядок управлінця об'єктів як у межах усієї держави, так і в окремій організації.
Основними комплексами всієї документації є:
організаційно-правова документація;
планова документація;
інформаційно-довідкова й довідково-аналітична документація;
звітна документація;
документація щодо особового складу (кадрова);
фінансова документація (бухгалтерський облік та звітність);
документація з матеріально-технічного забезпечення;
договірна документація;
документація з документаційного та інформаційного забезпечення діяльності закладів.
Окрім зазначених, є ще спеціалізована (відомча) документація, яка відображає діяльність конкретного закладу (медична, військова, театральна та ін.).
Критерії класифікації документів

Основною класифікаційною ознакою конкретного документа є його зміст, зокрема, відношення зафіксованої в ньому інформації до особи, структури, предмета або до напрямку діяльності укладача чи адресата. Відповідно до цього і згідно з унормованими вимогами (див. попередній розділ) за ознаками класифікації та групами вирізняють такі види документів:
Ознаки класифікації
Групи
За найменуванням (назвою)1
Автобіографія, акт, довідка,
доручення, заява, інструкція, лист, протокол та ін.
За змістом і спеціалізацією
Загальні;
з адміністративних питань;
з питань планування оперативної
діяльності;
із питань підготовки та розподілу кадрів;
спеціалізовані: з фінансово-розрахункових
і комерційних питань, бухгалтерського
обліку, постачально-збутові, зовнішньоторговельної
та кредитної діяльності та ін.
за призначенням
Щодо особового складу: організаційно-розпорядчі, кадрово-контрактні;
довідково-інформаційні; господарсько-договірні;
обліково-фінансові, господарсько-претензійні, зовнішньоекономічні
За походженням
Службові (офіційні) - укладаються працівниками, які офіційно уповноважені від імені установи, закладу
це робити, для вирішення службових питань
Особисті (приватні) - укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних питань
За місцем укладання
Внутрішні, що мають чинність у межах установи, закладу, де їх укладено
Зовнішні, що є чинником або результатом спілкування з іншими підприємствами, організаціями, особами
За напрямом (і прямуванням)
Вхідні, що надходять до закладу, підприємства, фірми
Вихідні, що адресовані за межі установи, організації
За способом виготовлення,
структурними ознаками
(формою) і ступенем
стандартизації й регламентації
Стандартні, типові - укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо
регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат,
диплом, військовий квиток тощо)
Ці документи мають відповідну позначку вгорі праворуч, а користування ними попередньо обумовлюється угодою, розпискою тощо про міру відповідальності в разі розголошення їхнього змісту.
У свою чергу, документи поділяються за призначенням та за найменуванням. Останні можуть називатися однаково, але виконувати різні функції.
Призначення
(спеціалізація)
Назва
(найменування)
Документи в
управлінській діяльності
Організаційні документи
Положення
Статут
Інструкція
Правила
Постанова
Ухвала
Розпорядження
Накази та витяги з наказу
Вказівки
Розпорядчі документи
Довідково-інформаційні
документи
Акти
Відгуки
Висновки
Довідки
Доповіді
Службові, доповідні та пояснювальні
записки
Запрошення (повідомлення)
Пропозиції
Звіти
Огляди
Плани робіт
Оголошення
Протоколи та витяги з протоколу
Службові листи (офіційна
кореспонденція)
Телеграми
Факси
Телефонограми
Документи з кадрово-
контрактових питань
Автобіографії
Заяви
Контракти
Особові листки (анкети)
Угоди
Особисті офіційні документи
Характеристики
Доручення
Заповіти
Заяви
Посвідчення
Розписки
Списки. Переліки
Спеціалізована документація
Документи з господарсько-договірної діяльності
Документи з посередницької діяльності
Документи з господарсько-претензійної діяльності
Документи в банківській діяльності
Договір на постачання Договір підряду Договір на матеріальну відповідальність
Договір на спільну діяльність
Договори оренди обладнання, транспорту, приміщення
Договори щодо створення нових форм господарювання Господарські договори в науковій діяльності
Договори про взаємовідносини підприємств і банку
Договори про надання посередницьких послуг
Договір про інформаційне обслуговування
Протоколи розбіжностей до договорів Комерційні акти Претензійні листи Позовні заяви
Договір на здійснення кредитно-розрахункового обслуговування Договір на депозитний вклад Кредитний договір Договір про спільну діяльність Договір лізингу (лізингова угода) Договір про пайовий внесок
Обліково-фінансові
документи
Акт
Відмова від акцепту
Відомість
Гарантійний лист
Заява-зобов' язання
Заявка
Квитанція
Накладна
Оформлення відкриття рахунка
в банку
Заява
Картка зі зразками підписів
Чекові книжки (чеки)
Реєстр чеків
Платіжне доручення
Документи з організації
зовнішньоекономічної
діяльності
Контракти
Додаток (до контракту)
Запис бесіди
Протокол намірів
Договір
Статут
Документи в рекламній
діяльності
Договір
Угода
Вимоги до укладання та оформлення документів

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.
Розрізняють декілька значень поняття - «документ»: 1. Письмове офіційне свідчення, доказ юридичної сили, зафіксований на спеціальному папері (паспорт, свідоцтво про народження, диплом про освіту та ін.).
Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує дії, повноваження чи права конкретної особи (закон, акт, протокол, заповіт, доручення та ін.).
Матеріальний об'єкт, у якому міститься певна інформація (перфокарта, дискета, файл, кіно- й фотоплівка та ін.).
Історично достовірні письмові джерела (грамота, указ та ін.).
Узагальнюючи наведені вище формулювання, можна визначити поняття документ як матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.
Документи широко використовуються в повсякденній діяльності як джерела та носії інформації, сприяють удосконаленню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню роботи, функціонування закладів, підприємств чи організацій і одночасно є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи,
Оскільки документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них несе велике правове (юридичне) навантаження.
Кожний документ укладається згідно з усталеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду, але всі вони мають відповідати таким вимогам:
не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного й адміністративного права, директивним положенням конкретних керівних органів;
видаватися лише відповідними повноважними органами або службовими особами згідно з їх компетенцією;
відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою;
бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки);
бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними.
Більшість документів повинна бути придатною до тривалого зберігання.
Дотримування цих вимог дає змогу оперативно отримати й опрацювати потрібну інформацію, вчасно вжити доцільних заходів, зробити процес управління стабільним, передбачуваним і результативним.
Оформлення сторінки

У діловодстві діють певні вимоги і правила щодо оформлення сторінки та її нумерації.
Організаційно-розпорядчі документи укладають на аркуші «форматом А4 (297x210 мм) та А5 (148x210 мм). Ліворуч залишають вільний берег у 35 мм для збереження тексту в разі підклеювання, підшивання, затискування документа, праворуч - не менше 8 мм; верхній - 20 мм, нижній - 19 мм (для формату А4) та 16 мм (для формату А5).
Нумерація сторінок. Документ, який займає одну сторінку, не нумерується. У документах, що укладені на двох і більше аркушах (з одного боку), нумерація починається з другого аркуша арабською цифрою 2 посередині верхнього берега на відстані не менше 10 мм від краю. Біля цифр не пишуться ніякі позначки чи символи.
Якщо документ укладено з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у верхньому кутку праворуч, а парні - ліворуч.
Текст і його оформлення

Головною складовою документа є текст (зміст), який визначається назвою та метою ділового папера. Укладаючи текст, слід дотримуватися певних технічних вимог, а саме:
на бланку друкується тільки перша сторінка, а друга й наступні - на чистих аркушах однакового з бланком розміру, кольору й ґатунку;
підпис укладача чи відповідальної (керівної) особи можна переносити на другу (іншу) сторінку лише за умов наявності на ній не менше двох рядків тексту;
у складних документах текст членується (рубрикується) для зручності та швидшого опрацьовування й уникнення плутанини.
Рубрикація - це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної.
Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.
Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу, змісту, складу, тематики і призначення документа.
Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класичний абзац має три частини:
зачин (формулює тему абзацу - зміст);
фраза (містить основну інформацію абзацу);
коментар (підсумок усього абзацного змісту).
Інформація, вміщена в межах одного абзацу, повинна виражати закінчену думку. Типовий абзац має бути із 4-5 речень. Хоча ОДС не виключає наявність й одного речення. Та яким би не був обсяг абзацу, він має являти собою внутрішньо замкнене смислове ціле.
Нумерація рубрик тексту існує для чіткого зазначення і вказування на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів та їх підпорядкування, а також підкреслює необхідність самостійного розгляду кожного з нумерованих елементів. Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації.
Комбінована (традиційна) базується на використовуванні символів, слів, літер, арабських і римських цифр та доповнює абзацне членування тексту (нумерування пунктів, правил, тез), яке залежить від змісту, обсягу й форми документа.
Система використання різноманітних позначень має бути послідовною, логічною й будуватися за висхідною ознакою:
Комбінована (традиційна)
Нова
А.Б.В.Г. Д…. Розділ І І. II. III. IV. V…. Частина 1 1. 2. 3. 4. 5…. Частина 2 1); 2); 3); 4); 5);… пункт 1 а); б); в); г); д);… § 1 § 2
пункт 2 Частина 3 Розділ II і т. д.
1
1. 1
1. 2
1. 2. 1
1. 2. 1. 1
1. 2. 1. 2
1.2. 2
1.3
2
і т. д.
Згідно з ДСТУ 3008-95, слід пам'ятати, що для системи буквеної рубрикації літери Ґ (г), Є (є), 3 (з), І (і), ї (ї), Й (й), О (о), Ч (ч) та Ь (ь) не використовують.
Ця система вимагає чіткого дотримування правил пунктуації, повинна мати логічну будову й до однотипних рубрик застосовувати однорідні засоби нумерації або лаконічні, однозначні заголовки.
Заголовок має бути лаконічним, але логічно повноцінним - однозначним і несуперечливим, а також точно відповідати змістові документа або його частини.
Система арабських цифр (нова) базується на чіткому поділі на частини, які включають усі цифри відповідних складових частин вищих ступенів поділу.
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
Розділи, наприклад звіту, повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті змісту й позначатися арабськими цифрами без крапки:
1,2,3 й т. д.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.
Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.
Після номера підрозділу крапку не ставлять:
1.1, 1.2 й т. д.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.
Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять:
1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 й т. д.
Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою:
1.1. - 1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і тд.
Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти йдалі - на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відо и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.