На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Шляхи покращення фнансового стану ПП «Санта-Україна»

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 12.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
      Вступ        
      Розділ  І. Сутність, значення та задачі аналізу  фінансового стану підприємства.        
      Розділ  ІІ.        
      2.1. Фінансово-економічна характеристика  ПП «Санта-Україна» та постановка  аналітичної робото на ньому.        
      2.2. Аналіз платоспроможності та  ліквідності.        
      2.3. Аналіз фінансової стійкості.        
      2.4. Прогнозування ймовірності банкрутства  та шляхи відновлення платоспроможності.        
      Розділ  ІІІ. Шляхи покращення фінансового  стану ПП «Санта-Україна»        
      Висновки        
      Список  використаних джерел        
      Додатки        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
      Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини дуже сильно змінили умови функціонування підприємств Підприємства, для того щоб вижити, повинні проявити ініциативу, підприємливість і бережливість з тим, щоб підвищити ефективність виробництва. В іншому випадку вони можуть опинитися на межі банкрутства.
      В ринкових умовах заставою виживання  та основою стабільного стану  підприємства є його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.
      Визначення  фінансової стійкості підприємств  відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і , в кінцевому підсумку, до банкрутства, а "надмірна" стійкість буде  гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.
      Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового  стану. Фінансовий стан являє собою  сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.
      Мета  аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, а також і в тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам необхідно вести цю роботу. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.
      Разом з тим, фінансовий стан - це важливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим та іншим відносинам. Тому система показників має мету показати його стан для зовнішніх споживачів, оскільки при розвитку ринкових відносин користувачів фінансової інформації значно збільшується. Умовно їх можна поділити на три групи:
      а) особи, безпосередньо пов'язані з  підприємництвом, тобто менеджери  та працівники управління підприємством;
      б) особи, які можуть не працювати безпосередньо  на підприємстві, але мають пряму  фінансову зацікавленість, - акціонери, інвестори, покупці та продавці продукції (послуг), різноманітні кредитори. Таким чином фінансовий стан підприємства є головним критерієм для банків при рішенні питання про доцільність або недоцільність надання йому кредиту, а при позитивному рішенні цього питання - під який відсоток та на який строк;
      в) особи, які мають прямий фінансовий інтерес,- податкові служби, різноманітні фінансові інститути (біржи, ассоціації та інші), органи статистики та інші.
      Усі ці користувачі фінансової звітності ставлять собі завдання провести аналіз стану підприємства та на його основі зробити висновки про напрямки своєї діяльності по відношенню до підприємства .
      Метою даної роботи є розглядання економічної  сутності аналізу фінансового стану підприємства, метод аналізу, а також аналіз діяльності ПП "Санта - Україна" та розробка шляхів підвищення фінансового стану підприємства.
      Для досягнення цієї мети необхідно розглянути такі завдання :
      1) теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства ;
      2) Проаналізувати платоспроможність та ліквідність ПП "Санта - Україна";
      З) Провести аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства;
      4) Дослідити стан фінансової стійкості ПП "Санта - Україна";
      5) Спрогнозувати ймовірність банкрутства;
      6) Визначити шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.
      Об'єктом  дослідження даної роботи є ПП "Санта - Україна" Предметом є  аналіз структури активів та капіталу підприємства, прибутковості та використання прибутку підприємства на базі ПП "Санта - Україна". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Розділ  І. Сутність значення та задачі аналізу фінансового стану підприємства. 

      Сутність, значення та задачі аналізу фінансового  стану підприємства
      За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
      Особливого  значення набуває своєчасна та об'єктивна  оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
      Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності  та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
      Фінансовий  стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
      Як  правило, що вищі показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно  впливає на його фінансовий стан
      Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
      Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.
      Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження  й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
      Саме  цим зумовлюється необхідність і  практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
      Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших  характеристик діяльності кожного  підприємства.
      Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
      Фінансовий  стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.
      Основними завданнями аналізу фінансового  стану є:
    дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
    дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
    об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
    оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
    аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
    визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
      Аналіз  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
      Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а  також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
      У результаті фінансового аналізу  менеджер одержує певну кількість  основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну  картину фінансового стану підприємства.
      При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.
      Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
    орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
    множинність об'єктів-користувачів;
    різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
    максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
      Основним  змістом зовнішнього фінансового  аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:
    аналіз абсолютних показників прибутку;
    аналіз показників рентабельності;
    аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
    аналіз ефективності використання залученого капіталу;
    економічна діагностика фінансового стану підприємства.
      На  відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш  формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього  і внутрішнього аналізу пов'язана  з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.
      Основним  змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:
    аналіз майна (капіталу) підприємства;
    аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
    оцінка ділової активності підприємства;
    аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
    аналіз кредитоспроможності підприємства;
    оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
    аналіз власних фінансових ресурсів;
    аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
    аналіз самоокупності підприємства.
      Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній  базі, включаючи й оперативні дані.
      Традиційна  практика аналізу фінансового стану  підприємства опрацювала певні прийоми  й методи його здійснення.
      Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
      1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння  кожної позиції звітності з  попереднім періодом;
      2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових  показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
      3) трендовий аналіз - порівняння кожної  позиції звітності з рядом  попередніх періодів та визначення  тренду, тобто основної тенденції  динаміки показників, очищеної від  впливу індивідуальних особливостей  окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
      4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими  позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
      5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.
      6) факторний аналіз - визначення впливу  окремих факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
      Предметом фінансового аналізу  підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.
      Підбиваючи  підсумок розгляду сутності оцінки фінансового  стану підприємства, слід іще раз  підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.
Розділ  ІІ.
2.1. Фінансово економічна  характеристика об’єкта  дослідження та  постановка аналітичної  роботи на ньому 

      Ооб’єктом дослідження у даній роботі виступає Приватне Підприємство "Санта-Україна" - генеральний представник спільного білорусько-німецького підприємства ТОВ "Санта-Бремор" здійснює пряму дистрибуцію ТМ "Санта Бремор", "Морячок", "Экономмаркет" по всій території України через розгалужену мережу філій.
      Згідно  з Статутом приватного підприємства «Санта Україна» в його складі створюється філія – «Полтавська філія ПП «Санта – Україна» - в м. Полтава. Полтавська філія ПП «Санта – Україна» створена рішенням засновника ПП «Санта – Україна» від 26 червня 2006 року № 29. Підприємство  є зареєстрованим Державною адміністрацією Печерського району м. Києва, свідоцтво № 25729 від 02 грудня 1999 року. Місцезнаходження Підприємства – м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.15, код ЄДРПОУ 30634862. Філія не є юридичною особою. В своїй діяльності Філія керується діючим законодавством, Статутом Підприємства, рішенням засновника Підприємства, наказами директора Підприємства та цим Положенням. Філія має печатку, має право використовувати в своїй діяльності зареєстровані Підприємством знаки для товарів та послуг. Створена на невизначений строк. Місцезнаходження філії: м. Полтава, вул. Партизанська, б. 8/20.
      Метою заснування філії є: здійснення виробничої, постачальницької, торгівельної, комерційної, посередницької та інших видів діяльності, отримання прибутку від вкладеного капіталу та задоволення на його основі соціально – економічної заінтересованості Засновника Підприємства і працівників Філії. Предметом діяльності є: види діяльності, передбачені Статутом Підприємства.
      Управління  поточної діяльності філії здійснюється директором філії. Директор філії здійснює свою діяльність у відносинах з третіми особами від імені Підприємства згідно з довіреність, наданою Генеральним директором Підприємства. Директор є офіційним представником Філії у відношеннях з органами державної влади, управління та контролю, підприємствами та громадянами.
      Припинення  діяльності Філії  здійснюється на основі прийнятого Підприємством рішення про ліквідацію або реорганізацію згідно з чинним законодавством. Порядок ліквідації Філії визначається положенням про порядок створення, реорганізації і ліквідації філії та представництв ПП « Санта –Україна» та чинним законодавством.

      Проаналізуємо показники майнового стану досліджуваного підприємства на основі таблиці 2.1. «Горизонтальний  та вертикальний аналіз майна підприємства (станом на кінець року)»

      Таблиця 2.1

      Горизонтальний  та вертикальний аналіз майна підприємства (станом на кінець року)

Види  активів майна 2008 2009 2010 Зміна 2009/2008 Зміна 2010/2009
сума, тис. грн. у % до підсум-ку сума, тис. грн. у % до підсум-ку сума, тис. грн. у % до підсум-ку абсо-лют-на % абсо-лют-на %
Майно - всього 47463 100,00 38795 100,00 50870 100,00 -8668 81,74 12075 131,13
Необоротні  активи 4381 9,23 3590 9,25 3186 6,26 -791 81,94 -404 88,75
Основні засоби 4359 9,18 3569 9,20 2887 5,68 -790 81,88 -682 80,89
Оборотні  активи 43069 90,74 35164 90,64 47635 93,64 -7905 81,65 12471 135,47
Оборотні  виробничі фонди 174 0,37 242 0,62 302 0,59 68 139,08 60 124,79
Виробничі запаси 174 0,37 242 0,62 302 0,59 68 139,08 60 124,79
Фонди обігу 42895 90,38 34922 90,02 47333 93,05 -7973 81,41 12411 135,54
Готова  продукція і товари 11515 24,26 9040 23,30 8048 15,82 -2475 78,51 -992 89,03
Поточна дебіторська заборго-ваність 28880 60,85 24742 63,78 37570 73,85 -4138 85,67 12828 151,85
Грошові кошти і поточні фі-нансові інвестиції 2062 4,34 727 1,87 1227 2,41 -1335 35,26 500 168,78
Інші  оборотні активи 438 0,92 413 1,06 488 0,96 -25 94,29 75 118,16
Витрати майбутніх періодів 13 0,03 41 0,11 49 0,10 28 315,38 8 119,51
 
      На  основі даних таблиці 2.1 можна зробити висновок про те, що майно підприємства у 2010 р. склало 50870 тис. грн., що на 12075 тис. грн. або на 31,13 %  більше ніж у 2009 р., а у 2009 р. – 38795 тис. грн., що на 8668 тис. грн. або на 18,26 % менше ніж у 2008 р. Найбільшу частку всього майна підприємства складають оборотні активи, у 2008 р. їх частка складала 90,74 %, у 2009 р. – 90,64 %, у 2010 р. – 93,64 %.  У 2010 р. сума оборотних активів склала 47635 тис. грн., що на 12471 тис. грн. більше ніж у 2009 р., а у 2009 р. – 35164 тис. грн., що на 7905 тис. грн. менше ніж у 2008 р. Оборотні виробничі фонди в свою чергу у 2010 р. відносно 2009 р. зросли на 60 тис. грн. або на 24,79 %, а у 2009 р. відносно 2008 р. зросли на 68 тис. грн. або на 39,08 %. Фонди обігу у 2010 р. відносно 2009 р. також зросли на 12411 тис. грн. або на 35,54 %, а у 2009 р. відносно 2008 р. зменшилися на 24973 тис. грн. або на 41,69 %. Фонди обігу у 2008 р.  складають 90,38 % у сумі всього майна підприємства, у 2009 р. – 90,02 %, а у 2010 р. – 93,05 %. Готова продукція і товари у 2010 р. склали 8048 тис. грн., що на 992 тис. грн. менше ніж у 2009 р., а у 2009 р. – 9040 тис. грн., що на 2471 тис. грн. менше ніж у 2008 р. Поточна дебіторська заборгованість у 2010 р. відносно 2009 р. зросла на 12828 тис. грн. або на 51,85 %, а у 2009 р. відносно 2008 р. зменшилась на  82060 тис. грн. або на 76,83 %.
      Необоротні  активи підприємства у 2008 р. склали 9,23 % усього майна підприємств, у 2009 р. – 9,25 %, а у 2010 р. – 6,26 %. Сума необоротних  активів підприємства у 2010 р. відносно 2009 р. зменшилась на 404 тис. грн. і становить 3186 тис. грн., у 2009 р. відносно 2008 р. також зменшилась на 791 тис. грн. і становила 3590 тис. грн.
      Витрати майбутніх періодів у 2008 р. склали 0,03 % від усього майна підприємства, у 2009 р. – 0,11 %, у 2010 р. – 0,1 %. Витрати майбутніх періодів у 2010 р. склав 49 тис. грн., що на 8 тис. грн. більше ніж у 2009 р., а у 2009 р.  – 41 тис. грн., що на 28 тис. грн. більше ніж у 2008 р. 

2.2. Аналіз платоспроможності  та ліквідності. 

      Аналіз  фінансового стану підприємства найчастіше починається з визначення коштів підприємства, а також джерел їх виникнення – власних та позикових, що знаходяться в його розпорядженні. Величина джерел власних коштів, особливо прибутку, залежить не тільки від комерційних результатів діяльності підприємства, але й від вартості його активного майна, яка змінюється в залежності від коливання ринкових цін на матеріальні ресурси, цінні папери, валютні кошти і таке інше.
      Особливу  роль відіграє оцінка фінансового положення. Стійкість фінансів підприємства є необхідною умовою діяльності при ринкових відносинах, тому від цього залежить своєчасність та повнота погашення його зобов’язань по оплаті праці робітників, розрахунках з бюджетом, банками та постачальниками матеріальних ресурсів, по виплаті дивідендів і таке інше.
      Одним з найважливіших критерієв фінансового  стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміють  здатність підприємства своєчасно  і в повному обсязі розраховуватись  по своїм довгостроковим зобов’язанням. Слід, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов’язання. Здатність підприємства своєчасно та без затримки платити по своїм короткостроковим зобов’язанням називається ліквідністю. Тобто підприємство вважається ліквідним, якщо взмозі виконати свої короткострокові зобов’язання, реалізуючи поточні активи. Основні засоби (якщо тільки вони не придбаються з метою подальшого перепродажу) не є джерелами погашення поточної заборгованості підприємства , оскільки грають специфічну роль в процесі виробництва, а також через складні умови їх строкової реалізації. Для попередньої оцінки ліквідності підприємства використовуються дані бухгалтерського балансу. Інформація, що відображається в ІІ та ІІІ розділах активу баланса, характеризує велічину поточних активів на початок та кінець звітного року. Дані про короткострокові зобов’язання підприємства містяться в ІІІ розділі пасиву баланса.
      Підприємство  може бути ліквідним в тому чи іншому ступені, оскільки до складу поточних активів належать різноманітні оборотні кошти, серед яких є як ті, що швидко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються в цілях погашення зовнішньої заборгованості.
      В той же час у складі короткострокових пасивів виділяють зобов’язання різного ступеню строковості. Звідси одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є співставлення деяких елементів активу  та пасиву між собою. З цією метою зобов’язання підприємства групуються по ступеню їх строковості, а його активи - по ступеню ліквідності (швидкості мржливої реалізації). Так, найбільш строкові зобов’язання підприємства (строк сплати яких наступає в поточному місяці) співставляються з велічиною активів, які мають максимальну ліквідність (грошові кошти, цінні папери, що швидко реалізуються). При цьому частина строкових зобов’язань, які залишаються незабезпеченими, повинна бути врівноважена менш ліквідними активами дебіторської заборгованості підприємств із стійким фінансовим станом, запасами товарно – матеріальних цінностей, що швидко реалізуються. Інші короткострокові зобов’язання співставляються з такими активами, як готова продукція, виробничі запаси і таке інше. В практиці оцінки фінансового стану, платоспроможності підприємства використовується ціла гама показників. Розглянемо найважливіші з них.
      Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (коефіцієнт строковості) розраховується як співвідношення грошових коштів та цінних паперів, що швидко реалізуються (ІІІ розділ активу) та короткострокової заборгованості (підсумок ІІІ розділу  пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату.
      Уточнений коефіцієнт ліквідності визначається як відношення грошових коштів, цінних паперів та дебіторської заборгованості (ІІІ розділ активу) до короткострокових зобов’язань (підсумок ІІІ розділу пасиву баланса). Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуємих надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги. Слід мати на увазі, що ефективність висновків по результатам розрахунків вказаного коефіцієнта та його динаміки в значній мірі залежать від “якості” дебіторської заборгованості (фінансового стану боржника і таке інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансової стійкості підприємства.
      Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (підсумок ІІ розділу + підсумок ІІІ розділу активу) до короткострокових пасивів (підсумок ІІІ розділу пасиву). Він дозволяє встановити, в якої кратності поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. В загальному випадку нормальним вважається значення цього показника, що знаходиться в межах від 2 до 3. Якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов’язань нижче, чим 1:1, то можна казати про високий фінансовий ризик, пов’язаний з тим, що підприємство не взмозі сплатити свої рахунки. Справа в тому, що співвідношення 1:1 передбачає рівність поточних активів та короткострокових зобов’язань. Приймаючи до уваги різний ступінь ліквідності активів, можна з впевненістю передбачити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, тобто в даній ситуацій буде загроза фінансовій стабільності підприємства. Якщо ж це значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна бути впевненим в тому, що підприємство володіє значними вільними ресурсами, що формуються за рахунок власних джерел.
      З позиції кредиторів підприємства подібний варіант формування оборотних коштів є найбільш бажаним. З точки зору менеджера значне акумулювання запасів, відовлікання коштів в дебіторську заборгованість може бути пов’язане з невмілим управлінням активами.
      При характеристиці ліквідності та платоспроможності фірми визначається величина власних оборотних коштів, яка характеризується часткою власного капіталу підприємства, який є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів з обертаємістю менше 1 року). Цей показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів . Він має важливе значення для підприємств , що займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. При інших рівних умовах зростання даного показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.
      Ще  один показник – коефіцієнт покриття. Він надає загальну оцінку ліквідності  активів, демонструє, скільки гривень  поточних активів підприємства приходиться  на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов’язання, підприємство може бути віднесено до успішно функціонуючих. Розмір перевищення характеризується коефіцієнтом покриття. Значення показника може суттєво змінюватися по галузям та видам діяльності, а його зростання в динаміці розглядається як сприятлива тенденція. Коефіцієнт покриття дорівнює сумі поточних активів, поділеної на поточні зобов’язання.
      Практикується також коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховується по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключені виробничі запаси. В умовах ринкової економіки типічною є ситуація, коли при ліквідації підприємства виручають 40% і менш від облікової вартості запасів.
      За  допомогою даних таблиці 2.2. проаналізуємо ліквідності на ПП «Санта–Україна». 

      Таблиця 2.2
      Аналіз  ліквідності балансу підприємства (станом на кінець року), тис. грн.
Групи Види  обороних активів Роки Групи Види  зобов’язань Роки Надлишок (+) або нестача (-) платіжних засобів (А-П)
2008 2009 2010 2008 2009 2010 2008 2009 2010
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11=3-8 12=4-9 13=5-10
 
А1 Високоліквідні 2062 727 1227 П1 Найбільш термінові 64667 70093 81523 -62605 -69366 -80296
А2 Середньоліквідні 29318 25155 38058 П2 Короткострокові 653 61 0 28665 25094 38058
А3 Низьколіквідні 11689 9282 8350 П3 Довгострокові 142 0 0 11547 9282 8350
  Разом 43069 35164 47635   Разом 65462 70154 81523 -22393 -34990 -33888
 
      Аналізуючи  таблицю 2.2 можна зробити висновок, що у 2008 році має місце нестача  високоліквідних оборотних активів  для погашення найбільш термінових зобов’язань. Така ж тенденція спостерігається у 2010 та 2009 роках і становить у 2008 р. -  62605 тис. грн., у 2009 р. -  69366 тис. грн., у 2010 р. – 80296 ти. грн. Спостерігається надлишок середньо ліквідних оборотних активів для погашення короткострокових зобов’язань і відповідно становить у 2009 р. – 28665 тис грн., у 2009 р. – 25094 тис. грн.. та у 2010 р. – 38058 тис. грн.
      На  підприємстві має місце надлишок високоліквідних оборотних активів  для погашення довгострокових зобов’язань, а саме у 2008 р. – 11547 тис. грн., у 2009 р. – 9282 тис. грн., та у 2010 р. становить 8350 тис. грн. 

      Дослідимо показники ліквідності та платоспроможності  за допомогою таблиці 2.3.
      Таблиця 2.3

      Показники оцінки ліквідності  та платоспроможності  підприємства (станом на кінець року)

Показники Роки Зміна 2009/2008 Зміна 2010/2009
2008 2009 2010 абсолютна % абсолютна %
Коефіцієнт  абсолютної ліквідності 0,031 0,01 0,015 -0,02 32,26 0,01 150
Коефіцієнт  швидкої ліквідності 0,48 0,368 0,481 -0,11 76,67 0,11 130,71
Коефіцієнт  загальної ліквідності 0,659 0,501 0,584 -0,16 76,02 0,08 116,57
Коефіцієнт  платоспроможності 0,006 0,01 0,015 0,00 166,67 0,01 150
Коефіцієнт  критичної ліквідності 0,656 0,497 0,58 -0,16 75,76 0,08 116,70
Коефіцієнт  покриття активів 3,602 1,749 3,429 -1,85 48,56 1,7 196,05
      Коефіцієнт  покриття дає загальну оцінку ліквідності  активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Тому на основі даних таблиці 2.3 можемо зробити висновок про те, що коефіцієнт покриття у 2010 р. становить 10,771, отже на кожну 1 гривню поточних зобов’язань припадає 10 коп. поточних активів, що на 26% більше ніж у 2009. Така тенденція є позитивною, так як поточні зобов’язання менші за поточні активи і тому підприємство має можливість погасити свої зобов’язання.
      Коефіцієнт  швидкої ліквідності на відміну  від попереднього враховує якість оборотних  активів і є більш суворим  показником ліквідності, оскільки при  його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. У 2010 р. він  становить 0,481, що на 30,71% більше ніж у 2009. Тому можна зробити висновок про те, що на 1 гривня поточної заборгованості підприємство має 48 коп. ліквідних активів.
      Коефіцієнт  абсолютної ліквідності показує, яка  частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно. У 2008 р. цей показник становив 0,015, що не є нормативним значенням для цього показника, як і в 2008 та 2009 р.р. 

2.3. Аналіз фінансової  стійкості. 

      Умовою  життєздатності підприємства й основою  його розвитку в конкурентному ринку  є стабільність ( стійкість ). На неї впливають різні причини– як внутрішні, так і зовнішні : виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально – технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній аспекти.
      Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
      Зовнішню  щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
      Можливе й виділення так званої спадкової  стійкості, яка визначається наявністю  певного запасу міцності, досягнутого  підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.
      Загальна  стійкість підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.
      Саме  така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
      Один  з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність  у нього фінансових ресурсів, достатніх  для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат.
      Найвища ознака фінансової стійкості підприємства – його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасно повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.
      Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з  його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в  повному обсязі та у встановлений строк ) підприємство розраховується з  раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятих умовах тощо.Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.
      У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов‘язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних  факторів. Якщо якийсь із них випадає  з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.
      Як  правило, будучі тісно пов‘язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.
      Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:
    за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;
    за важливістю результату – основних і другорядних;
    за структурою – простих і складних;
    за часом дії – постійних і тимчасових.
      Враховуючи, що підприємство є одночасно й  суб‘єктом, і об‘єктом відносину  ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяьність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.
      Розглянемо  насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.
      Інший істотний фактор фінансової стійкості  підприємства, тісно пов‘язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти  капіталу увиробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.
      Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості – склад і структура  фінансових ресурсів, правильний вибір  тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку,а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо  проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:
    по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;
    по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.
      Істотний  вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізується на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.
      При управлінні фінансовою стійкістю визначальними  внутрішніми факторами є:
    галузева належність суб‘єкта господарювання;
    структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
    розмір оплаченого статутного капіталу;
    величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
    склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.
      На  фінансову стійкість істотний вплив  справляє фаза економічного циклу в  якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання  темпів реалізації продукції від  темпів її виробництва, що спостерігається  останніми роками в Україні, хоч і саме виробництво різко впало. Зменшується інвестиції в товарні запаси, що ше більше скорочує збут. Зменшується в цілому доходи суб‘єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.
      Незадовільний платоспроможний попит, властивий  кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а  й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, -- істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.
            Важливими факторами  фінансової стійкості є податкова  й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв‘язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.
      Показники фінансової стійкоті досліджуваного підприємства наведені в таблиці 2.4.
      Таблиця 2.4
      Відносні  показники фінансової стійкості підприємства
Показники Роки Відхилення (+, -) 2010 року від:
2008 2009 2010 2008 2009
1 2 3 4 5 6
Показники структури капіталу
Коефіцієнт  автономії 0,379 0,808 0,602 0,223 -0,206
Коефіцієнт  концентрації позикового капіталу 1,379 1,808 1,605 0,226 -0,203
Коефіцієнт  фінансової залежності 2,636 1,237 1,659 -0,977 0,422
Коефіцієнт фінансової стабільності 0,274 0,447 0,376 0,102 -0,071
Коефіцієнт  фінансового ризику 3,636 2,237 2,659 -0,977 0,422
Коефіцієнт  довгострокового залучення позикових  коштів 0,007 x x x x
Коефіцієнт  довгострокових зобов’язань 0,002 x x x x
Коефіцієнт поточних зобов’язань 0,997 1 1 0,003 0
Коефіцієнт  фінансового лівериджу 0,007 x x x x
Коефіцієнт  страхування бізнесу 0,001 0,002 0,001 0 -0,001
Коефіцієнт  страхування власного капіталу 0,004 0,002 0,002 -0,002 0
Коефіцієнт  страхування статутного (пайового) капіталу x x x x x
Показники стану оборотних  активів
Коефіцієнт  маневреності власного капіталу 0,756 0,885 0,896 0,14 0,011
Коефіцієнт  забезпеченості оборотних активів  власними оборотними коштами 0,316 0,789 0,576 0,26 -0,213
Продовження таблиці 2.4
1 2 3 4 5 6
Коефіцієнт  забезпеченості запасів власними оборотними коштами 1,165 2,991 3,289 2,124 0,298
Коефіцієнт  маневреності власних оборотних  коштів 0,151 0,026 0,044 -0,107 0,018
Показники стану основного  капіталу
Коефіцієнт  виробничого потенціалу 0,095 0,098 0,062 -0,033 -0,036
Коефіцієнт  реальної вартості основних засобів  у майні 0,091 0,091 0,056 -0,035 -0,035
Коефіцієнт  нагромадження амортизації 0,573 0,515 0,41 -0,163 -0,105
Коефіцієнт  співвідношення оборотних і необоротних  активів 9,83 9,794 14,951 5,121 5,157
 
      Виконані  розрахунки свідчать про низький  рівень фінансової стійкості ПП "Санта - Україна". Так, фактичне значення коефіціента автономії вказує на те, що на кінець 2010 р. питома вага власного капіталу у валюті балансу становить 60,0%, це на 20 пунктів нижче рівня 2008-2009 рр. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу відповідно зменшився з 1,808 до 1,605 і свідчить про зменшення залежності підприємства від кредиторів.
      Коефіцієнт  фінансової залежності збільшився з 1,237 до 1,659, тобто на кінець 2010 р. на 1 грн. власного капіталу припадає 1,7 грн. загальної вартості пасивів. Значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що власний капітал у 2010р. становив 3,7% до суми зобов`язань. Відповідно за коефіціентом фінансового ризику в 2008 р. на 1грн. власного капіталу припадало 3,63 грн. зобов`язань, а в 2010 р. 2,65грн.
      На  кінець 2010 р. коефіціент довгострокових зобовязань і фінансового лівериджу  відсутні, що є позитивною тенденцією для розвитку підприємства.
      Незважаючи  на різке збільшення коефіціента маневреності власного капіталу, він перевищує своє нормативне значення.
      Про середній рівень забезпеченості власними оборотними коштами свідчать коеіфцієнт забезпеченості власними оборотними коштами  оборотних активів, який на кінець 2010 р. склав 0,576 та коефіціент забезпеченості запасів власними коштами який на кінець 2010 р. склав 3,289.
      Протягом 2008-2010рр. коефіціент виробничого потенціалу та реальної вартості основних засобів  у майні практично не мали значних  коливань. Динаміка коефіцієнта нагромадження амортизації свідчить про зниження рівня зношення основних засобів.
      За  динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів  підприємство підвищело рівень забезпеченості оборотними коштами.Якщо у 2009 році на 1грн. необоротних активів припадало 9,79 грн. оборотних активів, то у 2010 році він склав 14,95 грн.
      Тип фінансової стійкості на ПП "Санта - Україна" наведено в таблиці 2.5 

      Таблиця 2.5
      Визначення  і аналіз типу фінансової стійкості підприємства (станом на кінець року), тис. грн.
Показники Роки Відхилення (+, -) 2010 року від:
2008 2009 2010 2008 2009
Власні  оборотні кошти -22380 -34949 -33839 -11459 1110
Довгострокові зобов’язання 142 x x x x
Короткострокові кредити і позики 653 61 x x x
Запаси 11689 9282 8350 -3339 -932
Наявність власних оборотних активів і довгострокових зобов’язань для формування запасів -22238 -34949 -33839 -11601 1110
Загальна  величина джерел формування запасів -21585 -34888 -33839 -12254 1049
Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних  коштів для формування запасів -34069 -44231 -42189 -8120 2042
Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних  коштів і довгострокових зобов’язань  для формування запасів -33927 -44231 -42189 -8262 2042
Надлишок (+), нестача (-) загальної величини джерел формування запасів -33274 -44170 -42189 -8915 1981
Тип фінансової стійкості не стійкий не стійкий не стійкий x x
Коефіцієнт  забезпеченості запасів відповідними джерелами формування -1,847 -3,759 -4,053 -2,206 -0,294
Надлишок (+), нестача (-) відповідних джерел формування на 1 грн. запасів, грн. -2,847 -2,847 -5,053 -2,206  
 
      За  результатами розрахунків у 2010 році запаси порівняно з 2009 р. зменшилися на 932 тис. грн , а приріст власних  оборотних коштів 2010 р. порівнянно з 2009 р. зменшився на 302  тис.грн. У  підсумку надлишок власних оборотних коштів для формування запасів  у 2010 р.підвищелась до 19117 тис. грн.
      Отже, тип фінансової стійкості ПП "Санта - Україна"визначений як :
      2008 р. – нестійкий фінансовий  стан ;
      2009 р. – нестійкий фінансовий  стан ;
      2010 р. – нестійкий фінансовий стан ;
      Поряд з цим коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами  у 2010 р. порівняно з 2009р склав 0,29. Нестача загальної величини джерел  на 1 грн. запасів знизилася на 2,05грн. 

2.4. Прогнозування ймовірності  банкрутства та  шляхи відновлення платоспроможності. 

      Одне  з головних завдань стратегічного  контролінгу полягає у своєчасному виявленні стратегічних проблем на підприємстві.
      З метою швидкої ідентифікації  фінансової кризи, виявлення причин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР). Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. СРПР розглядається як один з важливих інструментів системи контролінгу.
      Система виявляє та аналізує інформацію про  приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Першочерговим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи непрямої загрози його існуванню. Водночас за допомогою такої системи виявляються додаткові шанси для суб’єкта господарювання.
      Процес  створення системи раннього попередження складається з таких етапів:
      · визначення сфер спостереження;
      · визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;
      · визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором;
      · формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства);
      · формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.
      Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства, та систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контрагентів, держави, конкурентів і т.н. Виразним прикладом застосування цієї підсистеми СРПР є проведення установами банків аналізу підприємств з метою оцінити їх кредитоспроможність.
      Внутрішньо  зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підприємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані здебільшого на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого — на визначення симптомів; третього — на виявлення першопричин.
      На  базі системи раннього попередження та реагування будується система управління ризиками, яка включає в себе такі блоки завдань:
      · ідентифікація ризиків;
      · оцінка ризиків;
      · нейтралізація ризиків.
      Одним із головних завдань СРПР є виявлення  загрози банкрутства, тобто прогнозування  банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає в своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. Коло
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.