Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.
Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.
Результат поиска
Наименование:
курсовая работа Лнйн динамчн модел, динамчна модель Леонтьєва
Информация:
Тип работы: курсовая работа.
Добавлен: 12.10.2012.
Год: 2010.
Страниц: 36.
Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%
Описание (план):
іністерство
освіти і науки
України
Криворізький
технічний університет
Кафедра
економічної кібернетики і управління
проектами
КУРСОВА
РОБОТА
за дисципліни
«МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІКИ»
на тему
«Лінійні динамічні моделі. Динамічна
модель Леонтьєва»
Виконала:
студентка
гр. ЗЕК-04-С
Погорляк
Євгенія Володимирівна
Науковий
керівник:
к.е.н.,
доцент каф ЕкіУП
Завсєгдашня
Ірина Валентинівна
Кривий
Ріг
2010 ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ
1. Аналіз фінансового
стану ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» 8 1.1.
Розрахунок показників ділової активності
ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат «Славутич» 8 1.2.
Аналіз показників ліквідності балансу
ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат «Славутич» 13 1.3.
Розрахунок показників рентабельності
ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат «Славутич» 19 1.4.
Розрахунок показників фінансової стійкості
ЗАТ ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат
«Славутич» 24 1.5.
Визначення класу підприємства ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» 30 1.6.
Розрахунок індикаторів антикризового
планування діяльності ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» 31 РОЗДІЛ
2. Лінійні динамічні
моделі. Динамічна модель
Леонтьєва 40 2.1.
Лінійні динамічні моделі 40 2.2.
Динамічна модель Леонтьєва 42 ВИСНОВКИ
53 СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
54 ДОДАТКИ
55
ВСТУП
На
прикладі підприємства ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич»
проведена оцінка фінансового стану підприємства
за звітний період. Проаналізована ефективність
фінансової політики підприємства.
На
актуальність дослідження харчових
промислових підприємств у наш час не
можна не звертати увагу, бо становище
саме наших виробників на сьогоднішній
день є важким: обсяг виробництва скоротився
в десятки разів, продукція на зовнішніх
та внутрішніх ринках споживання не користується
попитом, бо в умовах кризи виробництво
не в змозі робити якісну і в одночас доступну
для споживача продукцію. Через здорожчення
сировин і витратних матеріалів продукція
виходить на ринок не достатньо якіна
і дорога. Як наслідок, через невисоку
якість товар є не конкурентноспроможни
на ринку Сьогодні ці проблеми, а також
низка інших виступають предметом ретельного
вивчення багатьох фахівців, що свідчить
про важливість даного дослідження на
сучасному етапі розвитку нашої країни. Метою
виконання даної курсової роботи є використання
на практиці здобутих знань та навичок
в процесі вивчення дисципліни моделювання
економічної динаміки. Об'єктом
дослідження моєї роботи є результати
господарської діяльності підприємства
ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат «Славутич»,
тобто: аналіз структури доходів підприємства,
аналіз структури витрат і вирахувань,
аналіз структури фінансових результатів,
аналіз ліквідності підприємства, аналіз
активів та зобов'язань, вихід із кризи
та ін. Інформаційна база яка була використана
мною при виконанні контрольної роботи:
форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про
фінансові результати».
Пиво-безалкогольний
комбiнат "Славутич" був збудований
у 1974 роцi, як один iз типових чеських
пивних проектiв на територiї колишнього
Радянського Союзу. В процесi приватизацiї
комбiнат було перетворено у ВАТ "ПБК
"Славутич" . У 1996 роцi акцiонери пiдприємства
прийняли рiшення про початок спiвробiтництва
iз скандинавською корпорацiєю "Балтiк
Беверiджiз Холдiнг", що сприяло подальшому
росту та експансiї компанiї на ринку.
Корпорацiя
"Балтiк Беверiджiз Холдiнг" (ББХ) -
номер один на пивних ринках Росiї, Казахстану
та країн Балтiї: Естонiї, Латвiї та Литви.
ББХ - це акцiонерне товариство, засноване
у 1991 роцi компанiєю "Хартвал" (Фiнлiндiя)
та "Прiпс-Рiнгнес& uot; (Швецiя та Норвегiя),
кожна з яких мала по 50%. Потiм частка "Прiпсу"
була придбана промисловою групою "Оркла",
а пiзнiше концерном "Карлсберг Брюерiз".
У лютому 2002р. 50% пакет "Хартвалу"
придбана компанiєю "Скоттiш енд Ньюкасл".
До
складу ББХ входить 17 пивзаводiв.
"Славутич"
- найбiльший пивзавод, що належить ББХ
в Українi. З 1996р. "Славутич" - практично
новий завод iз новiтнiм обладнанням та
технологiєю, що вiдповiдають мировим стандартам.
В
2004 роцi вiдбулося урочисте вiдкриття
нового пивоварного заводу у м.Києвi,
будiвництво якого було розпочато в 2003
роцi. Київський пивоварний завод "Славутич"
був офiцiйно вiдкритий 7 червня 2004 року
i на сьогоднi вiн є найбiльш сучасним пивоварним
заводом у Європi. На заводi встановлено
найновiше обладнання пивної промисловостi
виробництва Бельгiї, Нiмеччини i Швейцарiї.
А сам технологiчний процес побудований
iз врахуванням останнiх технологiй енергозбереження,
охорони здоров'я та навколишнього середовища.
Органiзацiйна
структура Товариства включає до
себе мережу з 5 представництв та 2 фiлiй:
Представництво
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Львовi
- 79040, м.Львiв, вул.Данила Апостола,8.
Представництво
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Харковi
- 61031, м.Харкiв, вул.Бiологiчна,17.
Представництво
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Севастополi
- 99011, м.Севастополь, вул.Суворова,2/7.
Представництво
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Одеса
- 65025, м.Одеса, 19 км Старокиївської дороги
.
Представництво
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Донецьку
- 83030, м.Донецьк, вул.Баумана,1в .
Фiлiя
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Львовi
- 79007, м.Львiв, вул.Клепарiвська,18.
Фiлiя
ВАТ "ПБК "Славутич" у м. Києвi
- 03026, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 37.
В
звiтному роцi змiн в органiзацiйнiй
структурi емiтента, порiвняно з попереднiм
роком, не було.
Представництва
пiдприємства безпосередньо займаються
реалiзацiєю продукцiї на мiстах, ведуть
договiрну роботу зi споживачами продукцiї,
контролюють роздрiбну торгiвлю на мiстах.
Загальними
Зборами акцiонерiв 22.07.2008р. було прийнято
рiшення створити фiлiю ВАТ "ПБК
"Славутич" в Республiцi Молдова,
вiдкрити представництво ВАТ "ПБК "Славутич"
в Республiцi Беларусь та створити юридичну
особу зi 100% участю ВАТ "ПБК "Славутич"
у Росiйськiй Федерацiї. На даний момент
прийняте Збрами рiшення знаходиться на
стадiї розробки.
Фiнансова
звiтнiсть пiдприємства складається
вiдповiдно нацiональним Положенням (стандартам)
бухгалтерського облiку, затвердженим
МФУ, та iншим нормативно-правовим актам
щодо ведення бухгалтерського облiку та
складання фiнансової звiтностi з дотриманням,
вiдповiдно до галузевих особливостей,
методичних рекомендацiй щодо застосування
П(С)БО.
На
пiдприємствi встановленi наступнi принципи
обраної облiкової полiтики:
-
основнi засоби вiдображаються в
облiку за фактичними витратами
на їх придбання, доставку, встановлення,
спорудження i виготовлення. Iндексацiя
балансової вартостi основних фондiв проводилася
згiдно з механiзмом та iндексами, встановленими
державними органами.
Нарахування
амортизацiї основних засобiв проводиться
у вiдповiдностi з українським
податковим законодавством. З 01.07.1997р.
амортизацiя нараховується методом зменшення
залишку, шляхом використання встановлених
норм до залишкової вартостi основних
засобiв на початок звiтного перiоду. Амортизацiя
МНМА нараховується у розмiрi 100% амортизуємої
вартостi в першому мiсяцi використання
об'єкту;
-
дебiторська заборгованiсть вiдображається
за реальною вартiстю. Вирахування
безнадiйних боргiв здiйснюється тодi, коли
керiвництво пiдприємства визначить борги
як безнадiйнi. Iнша дебiторська заборгованiсть
складається iз заборгованостi, що не пов'язана
з продажем продукцiї та наданням послуг;
-
облiк фiнансових iнвестицiй ведеться
вiдповiдно до вимог П(С)БО №12
"Фiнансовi iнвестицiї";
-
запаси включають сировину та
матерiали, купiвельнi напiвфабрикати
та комплектуючi вироби, паливо, тару
i тарнi матерiали, будiвельнi матерiали,
запаснi частини, МШП та товари для перепродажу.
Запаси облiковуються за собiвартiстю,
яка включає витрати на придбання, доставку
та переробку i реалiзуються за методом
середньозваженої вартостi.
-
оцiнка матерiальних цiнностей при
їх вибуттi проводиться за методом середньозваженої
вартостi при вiдпуску товарiв у виробництво
та при реалiзацiї готової продукцiї, i по
цiнам продаж для товарiв, що продаються
у роздрiб;
-
облiк касових операцiй на пiдприємствi
ведеться згiдно з порядком ведення
касових операцiй в нацiональнiй валютi
України.
-
власний капiтал визначений вiдповiдно
до нацiональних нормативiв бухгалтерського
облiку;
-
визнання, облiк та оцiнка зобов'язань
здiйснюються вiдповiдно до вимог
П(С)БО № 11 "Зобов'язан я";
-
дохiд вiд надання послуг з
оренди та iнших послуг вiдображається
в облiку коли надання послуг
вже здiйснено;
-
дохiд вiд реалiзацiї продукцiї
визначається у вiдповiдностi з
методом нарахування при вiдвантаженнi
продукцiї;
-
витрати на податок на прибуток
включають податки, розрахованi у вiдповiдностi
до дiючого податкового законодавства
України, з урахуванням суттєвих тимчасових
рiзниць, якi були компенсованi або виникли
у звiтному перiодi.
Облiкова
полiтика Товариства протягом звiтного
року не змiнювалася.
РОЗДІЛ1. Аналіз
фінансового стану
ВАТ«Пиво-безалкогол ний
комбiнат «Славутич» 1.1.
Розрахунок показників
ділової активності
ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» 1.1.1.
Коефіцієнт загальної
оборотності капіталу (Озк)
Озк = N /
Вср (оборотів)
N – виручка
від реалізації продукції
(ф. 2, р. 010) (на кінець періоду);
Вср – середній
за період підсумок балансу
(ф. 1,р. 280)
Вср = (Вн.п.+В.к.п.)/2
Висновок.
Коефіцієнт загальної оборотності капіталу
відображає швидкість обороту всього
капіталу підприємства. Тобто на даному
підприємстві за повний цикл виробництва,
кожна одиниця активу принесла 1,44 грн
виручки від реалізованої продукції.
Висновок.
Коефіцієнт оборотності дебіторської
заборгованості показує, що протягом звітного
періоду дебіторська заборгованість могла
б перетворюватися в кошти 14,18 разів.
(ф. 1, р. 480+500+510+520+530+5 0+550+560+570+580+590+600+6 0)
Скз = (КЗ1 +
КЗ2) / 2
КЗ1 – кредиторська
заборгованість на початок року;
КЗ2 – кредиторська
заборгованість на кінець року.
Висновок.
Коефіцієнт оборотності кредиторської
заборгованості показує, яку суму грошей,
які організація повинна повернути кредиторам,
і поточну величину активу підприємства.
За розрахунками підприємству для оплати
рахунків потрібно 2,5 оборотів.
1.1.4.
Тривалість обороту
дебіторської заборгованості (Тдз)
Тдз = t /
Одз = (Сдз * t) / N (в
днях)
t – звітний
період, днів (360 днів)
Висновок.
За розрахунками можна сказати, що підприємству
необхідно 25 днів для сплати дебіторської
заборгованості.
1.1.5.
Тривалість обороту
кредиторської заборгованості (Ткз) Ткз
= t / Окз = (Скз * t) / N, (в
днях)
t
– звітний період, днів.
Висновок.
За розрахунками можна сказати, що підприємству
необхідно 144 дні для сплати кредиторсбкої
заборгованості.
1.1.6.Коефіцієнт
оборотності матеріально-виробничих
запасів (Омз)
Омз = S /
Смпз
S – собівартість
продукції, робіт, послуг (ф. 2, р. 040) (на
початок періоду). Значення собівартості
по модулю. Смпз – середня за період величина
матеріально-виробни их запасів
(ф.1, р.100+110+120+130+140)
Висновок.
Коефіцієнт оборотності матеріально-виробнич х
запасівпоказує швидкість обороту
запасів, на даному підприємстві це 2,6
оборотів, для забезпечення поточного
обсягу продажу. 1.1.7.
Тривалість обороту
матеріально-виробни их
запасів (Тмз)
Тмз = t /
Омз = (Смпз ? t) / S (в
днях),
t – звітний
період, днів.
Висновок.
Тривалість обороту матеріально-виробнич х
запасів на ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат
«Славутич» продовжується 140 днів. 1.1.8.
Тривалість операційного
циклу (Доц)
або Тоц = Тдз + Тмз.
Висновок.
Для отриманні результату від операційної
діяльності підприємству потрібно 165 днів. 1.1.9.
Оборотність оборотних
активів (Ооа) Ооа
= N / Cоб Соб
– середня величина оборотних активів
(ф.1, р. 260)
Висновок.
Коефіцієнт оборотності оборотних активів
показує з якою кількістю кошти вкладені
в активи, перетворюються в реальні гроші
і складає 5,4 обороти.
1.1.10.
Коефіцієнт оборотності
власних коштів (Ов.к.)
Ов.к.
= N / Сс.в.к.
де
Сс.в.к. – середня за період величина
джерел власних коштів підприємства (ф.
1, р. 380).
Висновок.
З розрахунку видно, що на кожну гривню
власного капіталу припадає 3,3 грн. виручки
від реалізації продукції.
1.1.11.
Коефіцієнт оборотності
готової продукції (Огп) Огп
= N / Сгп,
де
Сгп – середня за період величина готової
продукції (ф. 1, р. 130).
Висновок.
На ВАТ «Пиво-безалкогольний комбiнат
«Славутич» швидкість обороту готової
продукції дорівнює 112,57 оборотів.
1.1.12.
Коефіцієнт оборотності
основних засобів (фондовіддача) Оф
= N / Соз,
де
Соз – середня за період величина основних
засобів (ф. 1, р. 030).
Висновок.
Ефективність використання основних
фондів на підприємстві складає 2,26 оборотів.
1.1.13.
Коефіцієнт оборотності
грошових коштів (Огк) Огк
= N / Сгк,
де
Сгк – середня за період величина грошових
коштів
(ф.
1, р. 230+240).
Висновок.
За підрахунками коефіцієнт оборотності
грошових коштів складає 70 оборотів, а
сума грошей, яку підприємство може отримати
в обороті складає 39573 тис. грн. 1.2.
Аналіз показників
ліквідності балансу
ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» Ліквідність
балансу – можливість суб'єкта господарювання
звернути активи в готівку й погасити
свої платіжні зобов'язання. Це ступінь
покриття боргових зобов'язань підприємства
його активами, строк перетворення яких
у готівку відповідає строку погашення
платіжних зобов'язань.
Ліквідність
балансу залежить від ступеня
відповідності величини наявних
платіжних засобів величині короткострокових
боргових зобов'язань. Ліквідність
підприємства – це більше загальне
поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність
балансу допускає вишукування платіжних
засобів тільки за рахунок внутрішніх
джерел (реалізація активів). Але підприємство
може залучити позикові засоби з боку,
якщо в нього є відповідний імідж у діловому
світі й досить високий рівень інвестиційної
привабливості.
Групування
активів по ступені
ліквідності
Група
А1. Найбільш ліквідні активи - це суми
по всіх статтях коштів й їхніх еквівалентів,
тобто гроші, які можна використати для
погашення поточних розрахунків. Сюди
ставляться також короткострокові фінансові
вкладення, цінні папери, які можна дорівняти
до грошей Ф1 р.(150+220+230+240)
Група
А2. Активи, які швидко реалізуються,- це
активи, для перетворення яких у гроші
нужено певний час. У цю групу включають
дебіторську заборгованість Ф1 р.(160+170+180+190+2 0+210).
Група
А3. Активи, які реалізуються повільно,
- це запаси й інші оборотні активи Ф1 р.
(100+110+120+130+140+ 50).
Група
А4. Активи, які важко реалізуються, - це
активи, які передбачений використати
в господарській діяльності протягом
тривалого періоду - необоротні активи
Ф1 р. (080+270).
Групування
пасивів по терміновості
погашення
Група
П1. Термінові пасиви - це кредиторська
заборгованість, розрахунки за дивідендами,
вчасно не погашені кредити Ф1 р. (530+540+550+560
+570+580+590+600+610)
Група
П2. Короткострокові пасиви - це короткострокові
кредити банків, що тече заборгованість
по довгостроковими зобов'язаннях, векселі
видані Ф1 р. (500+510+520).
Група
П3. Довгострокові пасиви - це довгострокові
зобов'язання Ф1 р. (480).
Група
П4. Постійні пасиви - це власний капітал.
Підприємства Ф1 р. (380+430+630).
Умова
абсолютної ліквідності балансу.
Фактичне
співвідношення активів та пасивів
на початок періоду.
Невиконання
першої та другої нерівностей свідчить
про дифіцит швидколіквідних та відповідно
повільноліквідних активів підприємства
на початок періоду.
Фактичне
співвідношення активів та пасивів
на кінець періоду.
На
кінець звітного періоду умови ліквідності
підприємства не змінились. Висновок.
Дифіцит швидко- та повільноліквідних
активів свідчить, що підприємство не
в змозі вчасно виплачувати поточні платежі,
а також розраховуватись с кредиторами,
виплачувати акціонерам дивіденти. Також
підприємство має нестачу в цінних паперах
та коросткострокових депозитних рахунках
в банках. Як наслідок для власника підприємства
може бути втрата контрольного пакету
та прибутків.
1.2.1.Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
Рекомендоване
значення
припустиме:
> 0,2 - 0,7
оптимальне
: > 1
Висновок.
З розрахунку видно, що коефіцієнт абсолютної
ліквідності, зменшився за звітний період
з 0,13 до 0,06. Показник не відповідає рекомендованому
значенню (>0,2-0,7) ні на початок, ні на кінець
року, тому підприємство не зможе розрахуватися
за всіма поточними зобов’язаннями за
рахунок грошових коштів.
Висновок.
З проведених розрахунків видно, що підприємство
на початку року може розраховуватись
за короткостроковими зобов’язаннями
1,04 (104%), а на прикінці звітного періоду
може сплатити тільки третю частину рахунків
0,36 (36%). Це свідчить про те, що кошти на
рахунках підприємства значно зменшились.
1.2.3.Коефіцієнт
поточної ліквідності
необхідне
значення - 1; оптимальне - не менш 2
Висновок.
На початок року коефіцієнт відповідає
оптимальному значенню не < 2, а на кінець
звітного періоду коефіцієнт поточної
ліквідності зменшився до 0,07. Це означає,
що підприємство не зможе погасити свої
поточні зобов’язання по кредитах і розрахунках.
1.2.4.Коефіцієнт
маневреності функціонуючого
капіталу
Рекомендоване
значення не більше 0.7
Висновок.
Коефіцієнт маневровості функціонуючого
капіталу на початок року становить 0,13
на кінець року він знився до -0,2. Зменшення
функціонуючого капіталу, знедвиженого
у виробничих запасах і довгостроковій
дебіторській заборгованості, є позитивним
моментом для підриємства. 1.2.5.Коефіцієнт
маневреності власного
капіталу
Рекомендоване
значення не менше 0,3.
Висновок.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
не відповідає оптимальному значенню
(не менше 0,3) ні на початок року (0), ні на
кінець звітного періоду (0), що свідчить
про неспроможність підприємства покрити
поточними активами поточні зобов’язання.
1.2.6.Частка
оборотних коштів
в активах
Рекомендоване
значення залежить від галузевої приналежності
організації
Висновок.
Частка оборотних коштів в активах протягом
звітного періоду майже не змінилась –
відповідно з 0,266 до 0,263. Що означає незначне
зменшення частини всіх коштів підприємства,
що припадають на поточні активи.
1.2.7.Коефіцієнт
забезпеченості власними
засобами
Рекомендоване
значення не менше 0,1
Висновок.
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами
ні на початок (-0,79) ні на кінець року (-1,4)
не відповідає рекомендованому значенню(
не менше 0,1), більше того він є від’ємним.
Отже підприємство не має власних оборотних
коштів для підтримки фінансової стійкості
підприємства.
1.3.
Розрахунок показників
рентабельності ВАТ
«Пиво-безалкогольни
комбiнат «Славутич» Рентабельність
- відносний показник, що характеризує
рівень ефективності або прибутковості
підприємства. У загальному виді розраховується
як відношення прибутку до витрат.
1.3.1.Загальна
рентабельність
6,530330802
-13,2078065
19,7381373
Висновок. З
розрахунку видно, що за рік загальна рентабельність
знизилась від 6,53% до -13,2%, тобто підприємство
перестало бути рентабельним.
1.3.2.Рентабельність
продажів
Висновок. Рентабельність
продажів ща звітний період знизилась
на половину з 8,44% до 4,1%. Тобто прибутковість
підприємства на половину нижче.
1.3.3.Рентабельність
власного капіталу
Висновок.
Рентабельність власного капіталу за
звітний період дуже знизилась від 12 %
до 28 %. Це означає не ефективне використання
коштів на підприємстві, і як наслідок
втрата фінансової стійкості підприємством.
1.3.4.Економічна
рентабельність
Висновок.
Економічна рентабельність підприємства
дуже знизилась від 8,7% до -15,3%. Це означає
не ефективне розпорядження майном підприємства.
1.3.5.Фондорентабель ість
Висновок. На
початку року фондорентабельність становила
12%, а на кінець року складала -20,85% . Це означає
зниження ефективності використання
основних засобів та інших необоротних
активів.
1.3.6.Рентабельність
основної діяльності
Висновок.
За проведеними розрахунками видно, що
рентабельність основної діяльності дуже
знизилась від 21% до -37%. Що означає збитковість
підприємства.
1.3.7.Рентабельність
перманентного капіталу
Висновок. Рентабельність
перманентного капіталу на початку року
була 50%. На кінець року показник зменшився
і склав -147%. Це означає, що ефективність
використання капіталу, вкладеного в діяльність
організації на тривалий строк сильно
знизилася.
1.3.8.Коефіцієнт
стійкості економічного
росту
Висновок. На
початок звітного року коефіцієнт стійкості
економічного зросту складав 17% а на прикінці
знизився до -42%. Для підприємства це означає
занепад фінансово-господарсь ої діяльності.
1.3.9.Період
окупності власного
капіталу
Висновок. Період
окупності власного капіталу на початку
року був – 599,59. На кінець року показник
знизився до -239. Це означає, що вкладати
капітал, в підприємство на даний момент
не має сенсу.
1.3.10.Рентабельніст
виробничих фондів
Висновок. Виробничі
фонди підприємства знизились за звітний
рік на 31,76% до -20,54% на кінець року. Це свідчить
про дуже не ефективне використання основних
засобів, нематеріальних активів та запасів.
1.3.11.Рентабельність
продукції
Висновок.
Рентабельність продукції показує, скільки
прибутку від основної діяльності припадає
на одиницю собівартості продукції. Початок
року -28%, кінець року -12%. За розрахунками
видно, що підприємство неприбуткове.
1.3.12.Рентабельніст
всіх активів
Висновок. Рентабельність
всіх активів збільшення рівня чистого
прибутку, що генерують всі активи підприємства,
які перебувають у його використанні по
балансу. Оскільки на початку року показник
дорівнював – 6,63%, а на кінець року став
від’ємним і дорівнював -10,54%, можна сказати,
що діяльність підприємства неприбуткова.
1.4.
Розрахунок показників
фінансової стійкості
ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич»
Фінансова
стійкість - це певний стан рахунків
підприємства, що гарантує його постійну
платоспроможність. Фінансова стійкість
відбиває рівень ризику діяльності підприємства
й залежності від позикового капіталу.
1.4.1.Коефіцієнт
капіталізації
Висновок.
Коефіцієнт капіталізації на початок
року склав 0,92, а на кінець року його значення
зросло до 1,7. Це означає, що підприємство
збільшило залучення позикових коштів.
1.4.2.Коефіцієнт
забезпеченості власними
джерелами фінансування
Висновок. Коефіцієнт
забезпеченості власними джерелами фінансування
на початок року склав -0,8 на прикінці року
його значення знизилось до -1,39. Що означає,
що частина оборотних активів, яка фінансується
за рахунок власних джерел зменшилася.
1.4.3.Коефіцієнт
фінансової незалежності
Висновок. Питома
вага власних засобів у загальній сумі
джерел фінансування на початок періоду
складає 59%, а на кінець періоду зменшилась
і склала 36%.
1.4.4.Коефіцієнт
фінансування
Висновок. Коефіцієнт
фінансування на протязі року змінився
від 2,38 до -3,35. Це означає, що частина
діяльності підприємства, яка фінансується
за рахунок власних коштів зменшилася,
а частина діяльності, яка фінансується
за рахунок позикових коштів – збільшилася.
1.4.5.Коефіцієнт
фінансової стійкості
Висновок. На
підприємстві на початок року - 0,87 частина
активів фінансувалась за рахунок стійких
джерел. На кінець періоду така частина
активів стала дорівнювати 0,63. Тобто кількість
стійких джерел фінансування зменшилась.
1.4.6.Коефіцієнт
фінансової незалежності
в частині формування
запасів
Висновок. На
початок року показник складав -1,82, а накінець
періоду -3,013. Це означає, що частина матеріальних
запасів, не забезпечується власними засобами.
1.4.7.Коефіцієнт
мобільності коштів
Висновок.
На початок звітного періоду коефіцієнт
мобільності коштів показує, що на 1 грн.
необоротних активів припадає 0,37 грн.
оборотних коштів. На кінець періоду показник
майже не змінився і складав 0,36 грн.
1.4.8.Коефіцієнт
фінансової залежності
Висновок. Коефіцієнт
фінансової залежності протягом року
збыльшився з 0,47 до 0,63. Це означає, що питома
вага позикових коштів у загальній сумі
джерел фінансування збільшилася.
Висновок.
За звітний період показник значно зменшився
з 1,23 до -0,87. Можна сказати, що чистий обороний
капітал більше не покриває власних запасів.
1.4.10.Коефіцієнт
маневреності власного
капіталу
Висновок. За
розрахунками можна сказати, що коефіцієнт
маневровості власного капіталу на початку
року складав 0,27, а на кінець року зменшився
до -0,29. Це говорить про значне зниження
чистого оборотного капіталу, що доводиться
на 1 грн. власних коштів.
1.4.11.
Коефіцієнт залучення
коштів
Висновок. За
звітний рік коефіцієнт залучених коштів
зріс з 0,48 до 1,4. Це говорить про зростання
кроткострокових позикових коштів в оборотному
капіталі.
Висновок. Коефіцієнт
короткострокової заборгованості на початку
року складав 0,27, а протягом року збільшився
до 0,59. Внаслідок чого, питома вага
короткострокових позикових коштів у
загальній сумі позикового капіталу зросла.
Висновок. За
звітний період коефіцієнт довгострокового
залучення позикового капіталу майже
не змінився. На початок року він складав
0,4, а на кінець року становив 0,42.
1.4.14.Коефіцієнт
маневреності власного
оборотного капіталу
Висновок.
За розрахунком можна сказати, що оборотність
капіталу на підприємстві не покривається
власними коштами. На початку року показник
складав -0,4, а на прикінці року знизився
ще до -1,006.
1.4.15.
Частка необоротних
активів у власному
капталі
Висновок. За
минулий рік частка необоротних активів
у власному капіталі зросла з 1,39 до 2. Тобто
зросла питома вага необоротних активів
в складі власного капіталу.
1.5.
Визначення класу
підприємства ВАТ
«Пиво-безалкогольни
комбiнат «Славутич»
І клас - організація,
чиї кредити й зобов'язання підкріплені
інформацією, що дозволяє бути впевненими
в поверненні кредитів і виконанні інших
зобов'язань відповідно до договорів
і гарним запасом на помилку.
ІІ клас - організація,
що демонструє деякий рівень ризику по
заборгованості й зобов'язанням й виявляє
певній слабості фінансових показників
і кредитоспроможності. Ці організації
ще не розглядаються як ризикові.
ІІІ клас - це проблемні
організації. Навряд чи існує погроза
втрати засобів, але повне одержання відсотків,
виконання зобов'язань, представляється
сумнівним.
ІV клас - це організації
особливої уваги, тому що є ризик
при взаєминах з ними.
V клас - організації
найвищого ризику, практично неплатоспроможні.
Висновок.
З таблиці можна сказати, що підприємство
відноситься до V класу. З початку року
з сумою балів 23,2, організація з високим
ступенем ризику перетворилась на підприємство
банкрут (сума балів на кінець року 3,7).
1.6.
Розрахунок індикаторів
антикризового планування
діяльності ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич»
1.6.1.Двохфакторна
модель оцінки ймовірності
банкрутства підприємства
LT –поточна ліквідність
Чз- кредиторська
заборгованість / сума активів
Чз=ф.1.р.(480+620)/ф 1.р.280
Якщо Z=0, то ймовірність
банкрутства = 50%
Якщо Z>0, то ймовірність
банкрутства > 50%
Якщо Z<0, то ймовірність
банкрутства < 50%
Висновок.
Ймовірність банкрутства
підприємства < 50%,
тому що Z<0. Значення Z на початок
року складає -2,56%, а на кінець року зросла
на -0,45%.
1.6.2.Оцінка
ймовірності банкрутства
підприємства на
основі
Z-рахунку Альтмана
К1— оборотний
капітал / сума активів
К2— нерозподілений
прибуток / сума активів
К3- операційний
прибуток / сума активів
К4— ринкова
вартість акций/кредиторська заборгованість;
К5— виручка/сума
активів
Якщо Z<1,81 –
організація банкрот.
Якщо Z>2,99 –
фінансово стійке підприємство.
Якщо Z<=2,99 і
Z>=1,81 – невизначеність.
Висновок.
На основі Z-рахунку Альтмана можна сказати,
що підприємство фінансово стійке. Тому
що показник Z на початок року складав
171,237, а на кінець року зріс до 236,19.
1.6.3. Оцінка
ймовірності банкрутства
підприємства на основі Z-рахунку
Альтмана-2
К1- оборотний
капітал / сума активів
К1= ф.1.р.260// ф.1.р.280;
К2- нерозподілений
прибуток / сума активів
К2= ф.1.р.350// ф.1.р.280;
К3- операційний
прибуток / сума активів
К3=ф.2.р.100 або 105/ф.1.р.280;
К4- балансова
вартість акцій/кредиторська заборгованість;
К4= балансова
вартість акцій/ ф.1(стор.480+стор.62 )
К5- виторг/сума
активів
К5= ф.2.р.010/ф1.р.280.
Якщо Z<1,81 - організація
банкрут.
Якщо Z>2,99 - фінансово
стійке підприємство.
Якщо Z<=2,99 й Z>=1,81
- невизначеність.
Висновок.
За цією моделлю ймовірності банкутства
можна сказати, що за рік підприємство
з невизначеного (початок року Z=2,16) перетворилось
на банкрута (кінець року Z=1,63).
1.6.4.
Модель Романа
Ліса для оцінки
фінансового стану
Z = 0,063*X1+0,092*X2+0, 57*X3+0,001*X4
X1- оборотний
капітал / сума активів
Х1 = ф.1.р.260/ ф.1.р.280
X2- операційний
прибуток / сума активів
Х2= ф.2.р.100 або 105
/ ф.1.р.280
X3- нерозподілений
прибуток / сума активів
Х3= ф.1.р.350/ ф.1.р.280
X4- власний капітал
/ позиковий капітал
Х4= ф.1.р.380/ф.1(стор.4 0+стор.620)
Z> 0,037 - підприємство
фінансово-стійке.
Z<0,037 - підприємство-банкрот
або висока вірогідність швидкого банкрутства.
Висновок.
За моделлю Романа Ліса можна зробити
висновок що ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» з підприємства з
високою вірогіднюстю банкрутства (0,037
– початок року), стало майже банктутом
до кінця року (-0,013).
1.6.5.Оцінка
фінансового стану
підприємства по
показниках В.
Бівера
Висновок. На
початок періоду коефіцієнт Бівера складав
0,003, на кінець року знизився до -0,26 на 0,27.
Це означає, що підприємство є неплатоспроможним.
Рентабельність
активів = (чистий прибуток/ сума активів)*100%
=(ф.2.(р.220 або 225)/ф.1.р.280)/100%
Висновок. На
початок року показник складав 0,07, а накінець
року знизився до -0,1. Тож підприємство
є збитковим.
Фінансовий
левердж = ((довгостр.зоб-ня+кор ткостр.зоб-ня)/сума
активів)*100% = (ф.2.(р.220 або 225)/ф.1.р.280)/100%
Висновок. За
рік показник зріс від 48% до 63%. Це означає,
що підприємство в зоні високого ризику
банкрутсва.
Висновок. За
звітний період показник змінився на 0,16
з -0,2 на початок року до -0,37 на ка кінець
року. Це означає відсутність фінансування
із стійких джерел.
Висновок. Коефіцієнт
покриття показує скільки оборотних коштів
іде на 1 грн поточних зобов’язань. На
початок року показник складав 2,06, а на
кінець року знизився до 0,7.
1.6.6.
Метод рейтингової оцінки
фінансового стану підприємства
К0— коефіцієнт
забезпеченості власними засобами
Ктл — коефіцієнт
поточної ліквідності
Ки — інтенсивність
обороту авансуємого капіталу
Ки=ф.2.р.010/ф.1.р.2 0
Км
— коефіцієнт менеджменту
Км=ф.2.р.100 или 105
/ ф.2.р.010
КПР — рентабельність
власного капіталу
КПР=ф.2.р.220 или 225/
ф.1. р. 380
Якщо рейтингове
число R для підприємства більше 1, то
підприємство перебуває в задовільному
стані, якщо R < 1 - у незадовільному.
Висновок. За
розрахунком можна сказати, що підприємство
перебуває у незадовільному стані, тому
що рейтингове число R < 1 на початок року
воно становило -1,2, а на кінець року -2,9.
1.6.7.
R- модель прогнозу ризику
банкрутства
ІДЕА
R
= 8,38*К1 + К2+0,054*К3+0,63*К4
К1— оборотний
капітал/сума активів ;
К1= ф.1.р.260 / ф.1.р.280
К2— чистий прибуток/власний
капітал ;
К2= ф.2.р.220 или 225
/ ф.1.р.380
К3— виторг від
реалізації/актив ;
К3=ф.2.р.010/ ф.1.р.280
К4 =чистий прибуток/інтегральні
витрати .
К4 = ф2.р.220 або 225/ф.2.стр(040+070+0 0+090+140+150+160+205)
Якщо R < 0 - максимальна
(90 - 100%)
Якщо R > 0 й R <
0,18 - Висока (60 - 80%)
Якщо R > 0,18 й R <
0,32 - Середня (35% - 50%)
Якщо R > 0,32 й R <
0,42 - Низька (15% - 20%)
Якщо R > 0,42 - Мінімальна
(до 10%)
Висновок. За
цією моделлю підприємство є фінансово
стійким, тому що на початку року ступінь
банкрутства була 2,39, а на кінці року склала
2,04.
X3 = короткострокові
зобов'язання / сума активів ;
Х3=ф.1.р.620/ф.1.р.2 0
Х4 - виторг / сума
активів .
Х4= ф.2.р.010/ф1.р.280.
Якщо величина
Z-рахунку більше 0,3, то це говорить про
те, що у фірми непогані довгострокові
перспективи, а якщо менше 0,2, то банкрутство
більш ніж імовірно.
Висновок. З
розрахунку видно, що на початок року у
підприємства були хороші довгострокові
перспективи, оскільки величина Z-рахунку
дорівнювала 0,77. А от на кінець року з’явилась
загроза банкрутства Z=0,37.
1.6.9.Модель
Спрингейта
А — чистий оборотний
капітал/сума активів ;
А= ф.1.р.(380-080)/ф.1. .280
В — оподатковуваний
прибуток/сума активів ;
В= ф.2.р.170 або 175
/ ф.1.р.280
С — оподатковуваний
прибуток/ короткострокова заборгованість
;
С= ф.2.р.170 або 175
/ ф.1.р.620
D — обсяг
продажів/сума активів .
D=ф.2.р.010/ф.1.р.28
Вважається, що
точність прогнозування банкрутства
по цій моделі становить 92%, однак згодом
цей показник зменшується.
Якщо Z < 0,862, то
підприємство вважається потенційним
банкрутом.
Висновок. На
початку року Z=1,02, тому підприємство було
фінансово стійким, але протягом року
показник знизився до -0,66 і в цьому разі
підприємство можна вважати банкрутом.
Загальний
висновок. За розрахунком підрозділу
1.5. підприємство ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» за класом приналежності
відноситься до V класу - організації найвищого
ризику, практично неплатоспроможні. Проте
за підрозділом 1.6. при оцінюванні ступеню
ризику банкрутства можна сказати, що
за більшістю методик виробник вважаєтья
банкрутом, хоча за деяками методиками
підприємство визначається, як фінансово
стійке. А саме за методами оцінювання
«Двохфакторна модель оцінки ймовірності
банкрутства підприємства», «Оцінка ймовірності
банкрутства підприємства на основі Z-рахунку
Альтмана», «Модель Романа Ліса для оцінки
фінансового стану», «R- модель прогнозу
ризику банкрутства ІДЕА» -
підприємство має хороші перспективі.
Оскільки на
початок року показники підприємства
були досить непоганими по всім методикам.
Можна сказати, що у ВАТ «Пиво-безалкогольний
комбiнат «Славутич» є скритий потенціал,
який не розкрився при можливо не правильних
діях керівництва у стані кризи.
РОЗДІЛ 2.
Лінійні
динамічні моделі.
Динамічна модель Леонтьєва
2.1.
Лінійні динамічні
моделі
Лінійні економіко-математичн
моделі часто є неадекватними, тобто
такими, що неточно описують процес,
який досліджується, тому доводиться будувати
стохастичні, динамічні, нелінійні
моделі. Розв’язувати такі задачі набагато
складніше, ніж лінійні, оскільки немає
універсального методу їх розв’язання.
В залежності від
характеру функцій, що входять до
складу моделі, задачі можуть бути лінійними
або нелінійними. Якщо цільова функція
іфункції всіх обмежень моделі є лінійними,
то дана задача являє собою задачу лінійного
програмування (ЗЛП).
Для окремих
типів нелінійних задач розроблено
спеціальні числові методи розв’язання.
Проте слід зазначити, що на практиці застосовують,
здебільшого, лінійні економіко-математичн
моделі. Часто нелінійні залежності апроксимують
(наближають) до лінійних. Такий підхід
є доволі ефективним.
Побудова
моделі задачі лінійного
програмування.
1. Пропорційність
означає, що внесок кожної змінної
до цільової функції та загальний
обсяг споживання ресурсів є прямо пропорційними
величині цієї змінної. Якщо ж, наприклад,
підприємство надасть покупцеві знижку,
продаючи фарбу першого виду при обсязі
закупівлі вище 2 т по ціні на 0,5 тис. г.о.
меншій, то питомий прибуток (коефіцієнт
цільової функції при x1) дорівнюватиме
3 тис. г.о. при x1 <2 т і 2,5 тис. г.о. при x1?2.
Пропорційність між прибутком підприємства
та величиною x1 у цьому випадку порушиться.
2. Адитивність
полягає в тому, що цільова
функція являє собою суму внесків
від різних змінних. Аналогічно ліва
частина кожного обмеження – це сума витрат,
в якій кожна складова є пропорційною
величині відповідної змінної. Якщо, наприклад,
фірма виготовляє два конкуруючих товари,
і збільшення збуту одного з них сприяє
зниженню обсягів реалізації другого,
то модель не матиме властивості адитивності.
Підсумовуючи
вище сказане, можна зауважити, що лінійне
програмування являє собою теоретичний
апарат модельного дослідження, спрямованого
на відшукання найкращого способу розподілу
обмежених ресурсів за декількома взаємозалежними
по меті і використанню ресурсів видами
виробничої діяльності. ЛП знайшло широке
застосування при розв’язанні багатьох
практичних задач організаційно-економ чного
керування.
За фактором
часу задачі математичного програмування
поділяють на статичні та динамічні.
Динамічні моделі
економічного розвитку основані на міжгалузевому
балансі традиційно відображають науково-технічний
прогрес як покращення середніх показників
галузей із року у рік. (зростання продуктивності
праці, скорочення коефіцієнтів технологічної
таблиці, тобто ресурсів, необхідних на
одиницю продукції, скорочення капіталомісткості
тощо).
При цьому увага
зосереджена на питанні – наскільки середні
технологічні параметри наступного року
кращі від попереднього?
Однак більш глибока
постановка питання - наскільки всередині
одного і того ж року нові технології запроваджені
через інвестиції є кращими від старих;
як відбувається поступовий процес заміни
старих виробництв новими; як вони співіснують
поруч? - може надати моделюванню більш
детального характеру і стати кроком у
напрямку його подальшого наближення
до реальності.
Крім того, капітальні
вкладення традиційно розглядаються
в моделях як просте додавання до
загальної суми основного капіталу (до
основних фондів), де вони розчиняються
як частка певної однорідної маси. Однак
за своїми властивостями нові капітальні
вкладення повинні суттєво відрізнятися
від загального рівня, бо саме вони втілюють
нові технології і саме із ними у першу
чергу асоціюється прогрес.
Отже адекватне
моделювання прогресу вимагає, щоб виробництво
продукції за новою і старою технологіями
разом з їхніми таблицями коефіцієнтів
витрат-випуску та іншими параметрами
розглядалися відокремлено. Це також означає,
що такий компонент національних рахунків
як валове нагромадження основного капіталу
повинен отримати власні характеристики,
які б явно показували, що саме валове
нагромадження нагромаджує.
В інших підходах
таке розрізнення випуску продукції
з нового і старого обладнання, яке
працює бік-обіч в межах одного і того
ж року, вже запроваджено у моделях загальної
рівноваги, що базуються на виробничій
функції Кобба-Дагласа. Але ця функція
виходить з припущення повної взаємозамінності
праці та капіталу, коли збільшення будь
якого з цих факторів обов’язково призводе
до зростання виробництва, а це не завжди
відповідає дійсності. У той же час моделі
Леонтьєва навпаки розглядають робочу
силу як суттєве обмеження для зростання,
яке за певних обставин не можна „обійти”
будь яким нарощуванням інших факторів.
Таким чином перехід до явного відображення
нових технологій також і в моделях Леонтьєва1
дозволить подолати недоліки вказаного
попереднього підходу і посилити адекватність
моделювання.
До таких спрощень
насамперед варто віднести те, що у
статичних міжгалузеві балансові
моделі не аналізуються розподіл, використання
та виробнича ефективність інвестицій.
Інвестиції винесено зі сфери виробництва
до сфери кінцевого використання разом
із предметами споживання та невиробничих
витрат, тобто включено до кінцевого продукту.
Економічна динаміка
відображається, таким чином, поза рамками
побудованих моделей, що, очевидно, вносить
певне спрощення та звужує можливості
аналізу.
2.1.Динамічна
модель Леонтьєва
Pозглядається
відкрита динамічна система (
модель) В. Леонтьєва стан якої в кожен
момент часу t визначається n- вимірним
вектором х(t)= (x1(t),x2(t),…,xn(t)),
який характеризує валовий випуск економіки
з n галузями. Збалансована система
динамічних рівняннь “витрат-випуску”
В.Леонтьєва має вигляд
x - A
o - [ d o ( t)
/ d t ) ] = o ( t ),
(1 )
де x = ( x 1,
x2,..., x n ) – означає вектор
валового випуску економіки з n галузями
,
`
A=I – А- матриця
Леонтьєва, А=( a ij )- n
?
n –матриця, яка
описує структуру міжгалузевих зв’язків; =( bij )- n
?
n – матриця
яка характеризує структуру основного
капіталу, основних фондів; y (t)- вектор
кінцевого попиту ( вектор споживання)
[1].
Динамічна модель
витрат- випуску (1) може бути представлена
як система керування [2]
= Аx (t) +В u( t ) ,
( 2 )
де u(t) - функція
керування. Задача оптимального керування
динамічною системою В. Леонтьєва полягає
в тому, щоб на даному скінченному проміжку
часу () знайти такий вектор керування u(t)
із Rnпри якому система ( 2 ) переходить із
заданого початкового стану x(t0)=x0
в заданий кінцевий (запланований) стан
x(t1)=x1 за час Т=t1-t0.
При цьому випуклий функціонал - інтеграл
достатку досягає свого максимального
значення.
( 3)
Необхідно відмітити,
що в функціоналі (3 є множник дисконтинування, який свідчить
про те, що негайне споживання важливіше
ніж в майбутньому, W(u(t))- функція корисності
[3].
Таким чином, керована
динамічна система В. Леонтьєва дозволяє
дати прогноз розвитку всіх галузей економіки
так, щоб за певний період часу досягти
заданого рівня їх росту.
Покладемо
( 4 )
і розглянемо розв’язок в вимірному просторі для кожного керування
u(t). Нехай К – сукупність кінцевих точок
траекторії в вимірному просторі, які відповідають
довільним допустимим керуванням u(t), t
є (t0, t1). Якщо система керована,
то множина К випукла та замкнута [4]. При
цьому необхідно врахувати природні обмеження:
споживання невідємне і змінюється в межах від до , де -деякі задані додатні числа.
Розглянемо керовану
автономну систему в загального вигляду:
, i=1,…,n
(5)
або у векторній
формі , де y(t)={y1(t),y2(t),…,yn(t)}-вектор
координат стану, u(t)={u1(t),u2(t),…,un(t)}-вектор
керування, вектор початкових умов.
Якщо вести
заміну змінних вектора стану
системи (2) де нові змінні, при цьому i=1,…,n,то вона набуває вигляду (5) з
правими частинами
.
( 6 )
Зазначимо, що система
(1), а також (2) має додатній зростаючий
розв’язок, якщо функція керування u(t)
змінюється в межах від до таким чином , що для довільних t, де При цьому споживання у(t)=u(t) невід’ємне
і не перевищує випуск.
Розглянемо
функціонал
( 7 )
де - множники Лагранжа, які визначаються
граничними умовами на правому кінці фазової
траекторії.
Нехай -допоміжні змінні що задовільняють
систему рівняннь
i=1,2,…,n+1,
( 8 )
та граничним
умовам
, і=1, 2,…, n+1,
( 9 )
де .
Для оптимального
керування u(t), оптимального вектора
стану y(t), який описується системою (5)
з правими частинами (6) функціонал має мінімальне значення, а функція
Гамільтона- Понтрягіна досягає максимуму
по відношенню до свого керування на всьому
проміжку часу
Функція Гамільтона-
Понтрягіна має вигляд
(10)
Пряму та спряжену систему можна
записати як:
,
(11)
Оптимальне керування
знаходиться з умови:
,
якщо де W(u) квадратична функція корисності , матриця Р від’ємно визначена, вектор додатній, а к1- деякий коофіцієнт пропорційності
.
Функції та задовільняють рівнянням ,,i=1,2,…n,
( 12 )
з граничними умовами:
Необхідно відмітити,
що, іноді, для розв’язку поставленної
задачі, більш зручною може бути заміна , і=1,…, n.
Для визначення
оптимального керування небхідно розв’язати
двохточкову крайову задачу , тобто треба
знайти таким чином, щоб основна змінна за
час T =t1 –t0 перейшла з стану
y(t0)=y0 в стан y(t1)=y1
в силу рівняннь (12).
Модель
міжгалузевого балансу
Основу інформаційного
забезпечення моделі міжгалузевого балансу
становить технологічна матриця, що містить
коефіцієнти прямих матеріальних витрат
на виробництво одиниці продукції. Ця
матриця є базою економіко-математичн ї
моделі міжгалузевого балансу.
Припускається
гіпотеза, згідно з якою для виробництва
одиниці продукції в j
-й галузі
необхідна певна кількість витрат
проміжної продукції і-
ї галузі, що становить aij
, і ця величина
не залежить від обсягів виробництва
в j
-й галузі
та є досить стабільною величиною
в часі. Величини aij
називають коефіцієнтами
прямих матеріальних витрат та обчислюють
таким чином:
(13)
Коефіцієнти прямих
матеріальних витрат показують, яку
кількість продукції і-
ї галузі необхідно
витратити, якщо враховувати лише прямі
витрати, для виробництва одиниці продукції j-
ї галузі. З урахуванням
формули (11.4) систему рівнянь балансу (14)
можна записати у вигляді
Хі
Хі
(15)
Якщо ввести
до розгляду матрицю коефіцієнтів прямих
матеріальних витрат А
= ( а ij
), вектор-стовпчик
валової продукції X
та вектор-стовпчик
кінцевої продукції Y
:
то система
рівнянь (15) у матричній формі
матиме вигляд
X = AX + Y . (16)
Систему рівнянь
(15), чи у матричній формі (16), називають е кономіко-математично моделлю
міжгалузевого балансу (моделлю Леонтьєва, м о деллю «витрати — випуск»
). За допомогою
цієї моделі можна виконати
три варіанти обчислень:
задаючи в
моделі обсяги валової продукції кожної
галузі (Хi), можна визначити обсяги
кінцевої продукції кожної галузі(Yi):
Y =
( E – A
) X
, (17)
де Е
— одинична
матриця n
-го порядку;
задаючи обсяги
кінцевої продукції всіх галузей (Yi),
можна визначити обсяги валової продукції
кожної галузі (Хi):
X = ( E
– A
)–1 Y
; (18)
для низки
галузей задаючи обсяги валової продукції,
а для решти — обсяги кінцевої продукції,
можна відшукати величини кінцевої та
валової продукції всіх галузей.
У формулах (17) та
(18) Е
позначає
одиничну матрицю n
-го порядку,
а ( Е
– А
)–1 — матрицю,
обернену до матриці ( Е
– А
).
Якщо визначник
матриці ( Е
– А
) не дорівнює
нулеві, тобто ця матриця не
вироджена, тоді існує матриця, обернена
до неї. Позначимо цю матрицю через В
:
B
= ( Е
– А
)–1. (19)
Систему рівнянь
у матричній формі (18) можна записати:
X = BY . (20)
Елементи матриці В
позначатимемо
через bij
, тоді з матричного
рівняння (21) для будь-якої і
-ї галузі
можна отримати співвідношення:
(21)
Із співвідношення
(21) випливає, що валова продукція постає
як зважена сума обсягів кінцевої продукції,
ваговими коефіцієнтами тут є bіj
, котрі показують,
скільки всього необхідно виробити
валової продукції і
-ї галузі
для випуску у сферу кінцевого використання
одиниці продукції j
-ї галузі. На
відміну від коефіцієнтів прямих
витрат aij
, коефіцієнти bіj
називають коефіцієнтами повних матеріальних
витрат
, і вони включають
у себе як прямі, так і
опосередковані витрати всіх
порядків. Якщо прямі витрати
відбивають кількість засобів
виробництва, використаних безпосередньо
на виготовлення певних обсягів даного
продукту, то опосередковані стосуються
попередніх стадій виробництва і входять
у виробництво продукції не прямо, а через
інші (проміжні) засоби виробництва.
езультат отриманий
на моделі полягає у тому, що за деяких
переплетінь економічних чинників, повна
зайнятість може бути тимчасово неможливою
навіть для абсолютно мобільної робочої
сили. Типовою є ситуація коли таке безробіття
виникає на початку переходу до нової
технології, коли нового капіталу (нових
робочих місць) ще недостатньо для прийняття
робочої сили вивільненої зі старої технології
.
Динаміку робочої
сили в кожній з трьох галузей (зайнятої
як на нових, так і на старих технологіях)).
Явне відображення
старих виробничих потужностей дозволило
відобразити ситуації, коли основні фонди
залишаються без використання ще до вибуття.
В результаті ступінь використання потужностей
коливається від 80 до 100 % .
В цілому модель
відбила постійне прагнення економіки
до нового потенційного рівня, визначеного
новою технологією, і з цього погляду безперервний
інноваційний розвиток реальних економік
можна розуміти як послідовне додавання
і перекриття все більш і більш прогресивних
технологій, що відкривають нові і нові
потенційні можливості. Відповідно стагнація
означає відсутність таких нових можливостей
і надто довгу затримку у стадії насичення.
У практичних розрахунках
типові схеми регулювання не завжди дозволяють
відобразити всю різноманітність регулюючих
впливів в економіці. Розбивка системи
на підмножини регулюючих і регульованих
показників може бути здійснена в результаті
ряду перетворень, що мають на меті упорядкування
елементів за характером зв’язків між
змінними. У нашому випадку під перетворенням
структури, що описує економічну систему,
будемо розуміти приведення її до такого
упорядкованого вигляду, що забезпечує
визначення контурів прямих і зворотних
зв’язків, які інтерпретуються як причинно-наслідкові.
При цьому під упорядкуванням системи,
що моделюється, будемо вважати таке розташування
її елементів, при якому кожний наступний
елемент залежить від найбільшої кількості
попередніх і найменшого числа наступних
елементів. Викладені принципи побудови
розширеної моделі МГБ можуть бути подані
у вигляді такої блок-схеми.
Рис. 1.
Блок-схема основних
взаємозв’язків комплексу
моделей аналізу і розвитку
економіки
Сформульовані
цілі і методологічні основи побудови
комплексної моделі економіки, що враховує
процеси державного регулювання, значною
мірою визначають її специфікацію. До
ендогенних змінних у межах цієї специфікації
насамперед необхідно віднести ті економічні
характеристики, що так чи інакше відображають
процес прийняття рішень у загальнодержавному
масштабі. Тобто це показники, що кількісно
описують процеси державного регулювання
– елементи державних витрат, змінні,
що виражають податкові і кредитно-грошові
відносини тощо.
Розходження в цільових
настановах і орієнтирах під час побудови
будь-яких моделей мають дуже суттєве
значення і впливають на зміну набору
екзогенних змінних. Важливою відмітною
ознакою запропонованого підходу від
більшості моделей економічної динаміки
є виключення змінних, що відображають
основні напрями державної економічної
політики, з набору екзогенних показників.
Виходячи з цього, усі показники, що характеризують
процеси державного регулювання, розглядаються
в подальших модельних побудовах як органічна
частина об’єкта, що моделюється, тобто,
включаються до ендогенних змінних. Рівень
деталізації змінних визначається вибором
розумного компромісу між суперечливими
вимогами: по-перше, необхідністю досить
повно описувати об’єкт у тому аспекті,
який відповідає цільовій настанові моделі;
по-друге, потребою забезпечити компактність
її конструкції, що дозволяє оперативно
використовувати модель.
Передбачувана
блок-схемою (рис. 1) попередня структура
модифікованої динамічної моделі міжгалузевого
балансу складається зі змінних, об’єднаних
у 6 блоків відповідно до основних функціональних
підрозділів ринкової економіки.
Блоки описують
формування показників за такими групами:
1) кінцевий попит
– у тому числі за видами
інвестицій і споживання;
2) чисельність
зайнятих за основними категоріями
працюючих і чисельність безробітних;
3) доходи населення
за групами;
4) виробництво
продукції і матеріальні витрати
на виробництво;
5) державні фінанси
за видами;
6) кредитно-грошові
відносини.
Важливим блоком
у модифікованій динамічній моделі
МГБ є блок моделювання державних
витрат, однак його розробка пов’язана
з багатьма труднощами соціально-політичног
характеру. У більшості вітчизняних і
закордонних моделей показники державних
витрат розглядаються як екзогенні. У
той же час з упевненістю можна стверджувати,
що динаміка державних витрат визначається
не тільки зовнішніми стосовно економіки
чинниками, але й станом і можливостями
поточного розвитку. Такий підхід дозволяє
розглядати діяльність держави в системі
економічних відносин.
Величина кінцевого
попиту з боку держави вимірюється,
в основному, військовими витратами,
більша частина яких має відповідний
товарний еквівалент. Цивільні витрати
також впливають на кінцевий попит, однак
значна частина їх спрямовується на оплату
праці державних службовців у невиробничих
галузях і побічно стимулює попит через
витрати на особисте споживання.
Розроблена в
результаті теоретичних і експериментальних
досліджень економетрична версія моделі
МГБ надає широкі можливості для проведення
імітаційних і прогнозних розрахунків
соціально-економічн го розвитку країни.
При цьому імітаційні розрахунки здійснюються,
в основному, для оцінки точності апроксимації
фактичного руху параметрів, що описуються.
Імітаційні можливості
моделі визначаються надійністю параметрів
рівнянь та її структурою, що дозволяє
врахувати найважливіші закономірності
поводження системи в середньостроковому
аспекті, а також короткострокові циклічні
зміни. Процеси середньо- і довгострокового
характеру відображаються лаговими чинниками
і ланцюгами позитивних зворотних зв’язків,
а короткострокові коливання економічної
кон’юнктури – механізмом функціонування
негативних зворотних зв’язків, і, крім
того, можуть бути описані прирісними
показниками.
Запропонований
підхід із явним відображенням і
нових, і старих технологій показав,
що міжгалузевий баланс, за певних модифікацій,
може стати ефективним інструментом опису
дії “стихійних” ринкових сил, а не тільки
методом прямого директивного планування,
як це вважалося раніше. Підхід дозволяє
отримати цілісне відображення проблем
циклів, безробіття, використання потужностей
тощо.
Модель згенерувала
характерні пилко-видні динамічні
рядки схожі з динамічними рядками
фактичної статистичної звітності, що
відкриває можливості для аналізу останніх
не тільки як випадкових стохастичні процесів,
а і як детермінованих результатів взаємодії
певних комбінацій різних економічних
чинників.
ВИСНОВКИ
Можливості практичного
застосування лінійних динамічних
моделей в економіці досить широкі.
Підтвердженням цього може служити регулярна
розробка звітних динамічних балансів,
як у країнах із централізованною економікою,
так і в країнах з розвиненою ринковою
економікою. Серед останніх економічно-матеманич і
дослідження особливо розвинені в Японії,
де досягнуто оптимальне співвідношення
між державно-монополісти ним і приватним
капіталом. В Україні також накопичений
значний досвід у теоретичних дослідженнях
і практичному застосуванні динамічних
моделей для вирішення проблем розвитку
національної економіки.
Спираючись на
цей досвід, слід зазначити, що, хоча
в теоретичному і практичному
аспектах ідеологія моделей Леонтьєва
є дуже продуктивною, вона потребує подальшого
удосконалення. Це дуже актуально, оскільки
Україна перебуває в стадії переходу до
цивілізованих структур ринкової економіки,
коли з особливою гостротою постають питання
узгодження соціальних інтересів суспільства
і структурної перебудови економіки з
метою забезпечення цих інтересів.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Рябошлик
Володимир (2000), “Двохсекторна макромонетарна
модель зростання”, Економіст № 6, червень
2000
Н.А.Малиш.
Моделювання економічних процесів ринкової
економіки: Навч.посібник – К.:МАУП, 2004
– 120 с.
Головко Т.В.,
Сагова С. В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод,
посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ,
2002. - 198 с. http://UkrRef.com.ua/i dex.php?id=MzA1MA==&g 3
Г.В.Савицька.
Економічний аналіз діяльності підприємства:
Навч.посіб. – 2-ге вид., і доп. – К.: Знання,
2005. – 662 с. http://linprog.hmarka. et/prikladi.html
Вітлінський
В.В. Моделювання економіки: підручник