На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Органзаця методика аудиту розрахунково-касових операцй в ППА днсть Бляївського району Одеської област

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 12.10.2012. Сдан: 2010. Страниц: 27. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Одеський  державний аграрний університет 

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

з організації  і методики аудиту на тему: 

“Організація і методика аудиту розрахунково-касових
операцій  в ППА “Єдність”
Біляївського  району Одеської області” 
 
 
 
 
 

                                        Виконала: студентка 4 курсу 5 групи
                                        економічного факультету
                                        денної форми навчання
                                        спеціальності “Облік та аудит”
                                        Могиляк О.С.
                                        Керівник: Максименко Н.Г. 
 
 
 
 
 

Одеса 2008
Зміст
Вступ...............................................................................................................................3
    Природно-економічна характеристика господарства......................................5
    Теоретичні основи організації і методики дослідження аудиту розрахунково касових операцій...........................................................................................12
    Організація і методика аудиту розрахунково-касових операцій..................18
      Мета, завдання, джерела і послідовність аудиту розрахунково-касових операцій..............................................................................................................18
      Методика перевірки розрахунково-касових операцій...................................25
      Аудиторська перевірка розрахунково-касових операцій..............................32                                   
    3.4Особливості аудиторської перевірки розрахунково-касових операцій в умовах автоматизації обліку........................................................................................41
Висновки і  пропозиції.................................................................................................47
Список використаної літератури...............................................................................48
Додатки........................................................................................................................ 50 

 

Вступ
     В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями та робітниками підприємства і окремими особами. Тобто вони здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків розрахункові рахунки для безготівкового обігу,а також зберігання власних коштів.
         Сучасні умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України ще раз підтверджують важливість і необхідність грошових коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Водночас тема грошових коштів являється дуже “тендітною” ділянкою при аналізі платоспроможності та подальшого існування кожного суб'єкту господарювання. Тому на кожному підприємстві повинні створюватися всі умови для ретельного контролю за оприбуткуванням, видачею та рухом грошових коштів. Це перш за все стосується внутрішнього і зовнішнього контролю.
      Підприємства  зобов'язані зберігати вільні грошові  кошти в установах банків. В окремих випадках підприємства беруть участь в процесі наявно-грошового звернення – при оплаті праці штатних і нештатних співробітників, закупівлі матеріалів, видачі співробітникам авансів на витрати, на відрядження, і ін. У зв'язку з цим підприємство може мати в своєму розпорядженні наявні грошові кошти.  Для зберігання грошових коштів призначена каса підприємства.
      Метою курсової роботи є вивчення правильності надходження, зберігання, використання наявних  грошових коштів.
        Для досягнення поставленої мети  використовувалися загальнонаукові методи досліджень, спеціальні методи і прийоми бухгалтерського обліку. 
      Предметом і об'єктом вивчення виступає баланс підприємства.
      При написанні роботи були поставлені завдання:
      – вивчити правила організації  каси на підприємстві, вимоги, що пред'являються до місцерозташування каси;
      – розглянути основні види документів, касових  операцій, що є підставою для здійснення;
      – вивчити порядок обліку руху грошових коштів в  бухгалтерії підприємства; 
      – вивчити порядок проведення інвентаризації грошових коштів в касі.
     Метою роботи являється ознайомлення з методикою проведення аудиту грошових коштів, здатністю виявляти суттєві зони ризику, а також уміння визначити допущені помилки, зловживання, правопорушення в грошовій сфері і передбачити можливі наслідки цих порушень для підприємств та на допустити їх настання.
     Розділи курсової роботи розкривають мету і завдання аудиту грошових коштів, показують якими нормативно-правовими актами повинен керуватись аудитор при здійснені перевірки, розкривається інформація ,що стосується програми перевірки, збору аудиторських доказів, формування робочих документів та завершення аудиту складанням аудиторського висновку.
     При написані курсової роботи були використані  різноманітні джерела інформації, а саме: підручники з аудиту, автореферати на здобуття ступеню кандидата економічних наук, що стосуються аспектів аудиторської діяльності в Україні, монографії та періодичні видання.
 

    Природно-економічна характеристика господарства
 
    Дана  курсова робота основана на матеріалах ППА”Єдність”,яке знаходиться в с.Кам’янка Біляївського р-ну Одеської області.
    Господарство  користується 3000 га землі,з яких 2905 га-рілля, земля складається з земель які  являються повною власністю господарства, а також земель взятих в оренду. Середньорічна кількість робітників 71 людина, які повністю зайняті у виробництві і працюють старанно і вчасно виконують свою роботу. Господарство знаходиться на фіксованому податку.
    В користуванні робітників є 12 комп’ютерів, на яких виконується фактична робота бухгалтерів.
    Бухгалтерський  облік в господарстві ведеться безперервно з дня реєстрації господарства,- веде  бухгалтерський облік результатів фінансово господарської діяльності за звітний період. Відповідно до чинного законодавства господарство складає і подає статистичну звітність. Голова господарства несе персональну відповідальність за організацію і достовірність ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Майно господарства складається з основних та оборотних засобів .
    Наявність товарно-матеріальних цінностей на кінець року встановлюють  шляхом інвентаризації, результати якої оформляють інвентаризаційними описами. До складу доходів господарства включають вартість наданих сторонніми організаціями та особами послуг чи виконання робіт та придбаних товарно-матеріальних цінностей.
    До  складу витрат господарства включають  вартість вартість наданих сторонніми організаціями та особами послуг чи виконання робіт  та придбаних товарно-матеріальних цінностей.
    При здійсненні господарством кількох  видів діяльності або здійсненні кількох видів витрат та кількох видів доходів для обліку доходів і витрат кожного з них використовують відомість обліку витрат на виробництві.
    Спеціалізація, розміри господарства і загальний рівень його розвитку.
    На  всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Підприємство самостійне здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.
          Спеціалізація виробництва - відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).
    Найважливішими чинниками виробництва є розвиток ринкових відносин, зростання масштабів виробництва, науково-технічний прогрес.
    Найголовнішою ознакою спеціалізації є виробництво  певного продукту або частини  його.
    Спеціалізація веде до того, що виробник, як правило, виробляє продукцію не для себе, а для інших членів суспільства, часто його продукція не є предметом особистого чи виробничого споживання.
    Отже, спеціалізація обумовлює об'єктиві у необхідність товарного обміну між членами суспільства.
    Наявність такого обміну внаслідок спеціалізації веде до удосконалення виробництва. Уже давно відомо, що відсутність спеціалі-д'ї, так звана самозабезпеченість у господарстві, породжує неефективність виробництва.
     Значення  внутрішньогосподарської спеціалізації  полягає в тому, що вона дозволяє враховувати існуючі в межах багатьох підприємств відмінності в умовах господарювання, а також підвищити концентрацію виробництва навіть тоді, коли певна галузь не є тут провідною. Завдяки цьому підвищується ефективність виробництва. 

     Визначимо спеціалізацію даного господарства за допомогою таблиці 1.1.
      Таблиця 1.1 Структура товарної продукції
                                                  в  ППА”Єдність”
 
 
Види  продукції
      2005 р.       2006  р.    2007  р В середньому   за 2004-2006
роки
        тис. грн в %
тис. грн
в %
тис. грн
в %
тис. грн
Структура %
Зернові та зернобобові - всього 717,0 37,5 1293,0 38,4 1622,0 56,5 1210,7 44,6
з них: пшениця 381,0 19,9 343,0 10,2 1186,0 41,3 636,7 23,4
гречка 3,0 0,2 - - - - 1,0 -
      кукурудза    на зерно
- - 271,0 8,1 60,0 0,2 92,3 3,4
ячмінь 318,0 16,6 659,0 19,6 428 14,9 468,3 17,2
            овес 1,0 0,03 1,0 0,03 - - 0,67 -
Інші  зернові 14,0 0,7 19,0 0,6 - - 11,0 -
соняшник 63,0 3,3 804,0 23,9 150,0 5,2 195,7 7,2
ріпак - - 170,0 5,1 543,0 18,9 237,7 8,8
Інша  продукція рослинництва 237,0 12,4 38,0 1,1 49 1,7 251,3 9,3
Разом по рослинництву 1017,0 53,2 2305,0 68,5 2364,0 82,37 1895,3 69,8
               ВРХ 199,0 10,4 527,0 15,7 224,0 7,8 316,7 11,7
         свині
155,0 8,1 133,0 4,0 173,0 6,0 153,6
    5,7
 
 
 
 
 
     Продовження таблиці 1.1
               Овець та кіз
1,0 0,03  
-
 
-
 
    5,0      
        
     -
 
     -
                  птиці 199,0 10,4  
-
 
-
 
    -
        
3,5
 
     -
                 Молоко 422,0 22,1 271,0  
8,1
-  
-
 
231,0
 
8,5
Разом по тваринництву 854,0 44,6 1011,0 30,0 467,0 16,27 777,3 28,6
Промислова  продукція - - - - - - - -
Реалізація  іншої продукції, робіт і послуг 42,0 2,2 49,0 1,5 39,0 1,36 43,3 1,6
        Всього
1913,0 100 3365,0 100 2870 100 2715,9 100
 
     Товарна продукція тваринництва у 2007 році порівняно з 2005 роком характеризується деяким підвищенням на 957,0 тис. грн. за рахунок збільшення
реалізації  зернових.
     З даної таблиці видно, що в ППА  „Єдність” провідною галуззю в рослинництві є вирощування зернових (44,6 %), Отже, дане господарство має зерно-м'ясо-молочний виробничий напрямок, оскільки саме ці види продукції мають найвищу питому вагу в структурі товарної продукції.
     Щоб визначити рівень спеціалізації  аграрного підприємства з урахуванням  усіх його товарних галузей застосуємо коефіцієнт зосередження  товарного  виробництва (Кз), який визначається за формулою:
          Кз=100/ Пві(2Nі-1),
     де  Пві – питома вага і-тої галузі в структурі товарної продукції, % ;
           Nі – порядковий номер і-тої галузі в ранжированому ряді.
     Кз=100/44,6х(2х1-1)+23,4х(2х2-1)+17,2х(2х3-1)+11,7х(2х4-1)+9,3(2х5-1)+8,8 х (2х6-1)+8,5 х (2х7-1)=0,17
     Розміри підприємства визначаються обсягом  валової продукції та площею земельних  сільгоспугідь, а також від співвідношення галузей, від забезпеченості енергетичними  ресурсами, та інше.
     Крім  прямих показників, використовують непрямі. До них належать: виробництво продуктів рослинництва і тваринництва, чисельність працівників.
     Розміри нашого дослідного господарства простежимо на основі таблиці 1.2.
З даної  таблиці видно, що площа сільгоспугідь за 2004-2006 роки зменшилась на 0,3% ,площа ріллі зменшилась на такий же відсоток 0,3%.
    Розміри сільськогосподарського підприємства (таблиця 2.2) також важливе роль для подальшої діяльності підприємства.
    Таблиця 1.2  Структура земельних угідь
    ППА ”Єдність” Біляївського району Одеської області
    Показники     РОКИ     2006 р. в % до 2004 р
2005 2006 2007      
    га %     га %     га %     %
    Сільськогос-подарських угідь,га     3000 100     2986 100     3001 100  
    100,03
    В т.ч рілля     2905 96,8     2891 96,8     2906 96,8     100,03
       пасовища            95 3,2           95 3,2           - - -
    Всього  земель     3000      100     2986 100     3001 100 100,03     
        З даної таблиці видно, що площа сільгоспугідь за 2005-2007 роки збільшиласьз 3000 га до 3001 га, а згідно і площа ріллі збільшилась в звітному році, порівняно з базисним на 0,03%, чого не скажеш про пасовища, які в господарсті в 2007 рокі не відведені.це визвано тим, що в 2007 році реалізовано все скотарство.Інших земель ППА “Єдність”  не має, тому всього земель по підприємству співпадає з площею сільськогосподарських угідь, які збільшились в 2007 році, порівняно з базисним 2005 1 га.
     Важливе значення має загальний рівень економічного розвитку господарства. Сільськогосподарські підприємства повинні зосереджувати зусилля на виробництві тих видів продукції, які забезпечують максимальну економічну вигоду  або мінімальні економічні витрати порівняно з іншими видами діяльності. При цьому, ця продукція повинна бути конкурентоспроможною і якісною, щоб при її реалізації, підприємство отримувало прибуток.
     Для узагальнення рівня економічного розвитку підприємства розглянемо таблицю1.3.
    Таблиця 1.3- Основні економічні показники
    ППА ”Єдність” Біляївського району Одеської області
Показники Роки 2007 в % до 2005
2005 2006 2007
Валова  продукція в с.ц. 2719 2739 1992,5 73,3
Кількість робітників, чол.. 71 43 36 51
Вартість  основних фондів,тис.грн. 2728,5 2631,5 2551,5 74,2
Фондовіддача Фв=Вп/Оф,грн.
0,997 1,041 0,78 78,2
 
     Продовження таблиці 2.3 
 

Фондомісткість  продукції Фм=Осф/ВП,грн.
1,003 0,96 93,5 93,2
Фондоозброєність, грн. 28,43 61,198   371,03
Фондозабезпеченість, грн.. 909,5 881,3   123,7
Енергетичні ресурси, к.с. 8,75 8,75   95,4
Енергозабезпеченість 291,7 293,0   96,2
Енергоозброєність        
Доход(виручка) від реалізації продукції(товарів,послуг),тис.грн. 2194,0 3967,0 3429,0 156,3
Собівартість  реалізованої продукції (товарів,робіт,послуг) 1856,0 2950,0 2128,0 115,0
Фінансові результати від операційної діяльності, тис.грн. прибуток(+),збиток(-)
206,0 362,0 657,0 319,0
Рівень  рентабельності, % (відношення прибутку до собівартості)
4,3 9,1 1,3 39,9
 
     Обчислені показники таблиці 3 показують, що за період 2005-2007 років виробництво валової продукції знизилось на 726,5 тис. грн. (26,7 %). Підприємство у 2007 році отримало прибуток у розмірі 657,0 тис. грн., який порівняно з 2005роком збільшився .
     Такий загальний показник ефективності виробництва, як рівень рентабельності за 2004 – 2006 роки зменшився до 1,3%,так як собівартість реалізованої продукції збільшилась в звітному році, порівнянно з базисним на 15%.В 2005 та 2007 роках фондовіддача складала відповідно 0,997 та 0,78. Фондовіддача показує, скільки продукції випущено за рік в розрахунку на одиницю основних виробничих фондів. А фондомісткість (показник оборотній фондовіддачі) в 2005 році складав 1,003, а в 2007- 93,5  .зниження фондовіддачі та зниження фондомісткості в 2007 році, порівняно з 2005 свідчить про зниження ефективності використання основних фондів. 

      Організаційна структура бухгалтерії представлена на рис 1.
      Управління  підприємством покладене на директора, який призначає заступника: виконавчого директора та головного бухгалтера, котрі  безпосередньо підчиняються директору. В свою чергу, виконавчий директор керує відділами: транспортний, маркетинговий, постачання та збуту та йому підчиняється персонал працівників оптових торговельних складів. Кожен з цих відділів виконує свої функції. 
 
 

 
Головний бухгалтер        
Операційний відділ
Відділ по обліку продукції і тари на складах Бухгалтер по обліку продукції у роздрібній торгівлі Бухгалтер по обліку розрахунків з покупцями, робітниками та службовцями
 
 
 
Каса
 
 
      Рис.1Організаційна  структура бухгалтерії ППА "Єдність" 

      Бухгалтерська служба, керована головним бухгалтером, ділиться на три секції : обліку товарно-матеріальних цінностей (здійснює облік товарно-матеріальниx цінностей підприємства, а також покладені обoв‘язки по обліку основних засобів та нематеріальних активів); 

      Бухгалтер по обліку розрахункових та банківських  операцій - здійснює облік грошових коштів та розрахунків з бюджетом, поставниками і покупцями; Заробітної плати, розрахунків з робітниками - (здійснює облік розрахунків з робітниками, облік робочого часу та праці, проведення касових операцій). 

      В зв`язку з невеликою чисельністю  працівників підприємства та об‘ємами виконуваної роботи, керівництво підприємства прийняло рішення, згідно якого в штатному розкладі секторів передбачено по одному бухгалтеру, котрі здійснюють облік згідно своїх посадових інструкцій. Головний бухгалтер узагальнює поступаючи дані і на основі їх складає баланс та необхідну звітність. Дана структура бухгалтерської служби на підприємстві була продиктована задачами і об`ємом виконуваної роботи на даному підприємстві, чисельністю працівників підприємства та ступенем автоматизації та механізації праці бухгалтерів.
  
    В даному підприємстві використовується  Журнально-ордерна схема обліку (рис.2), яка ґрунтується на принципах  систематизації і накопичення  в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображають господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку.

Рис.2-Журнально-ордерна  форма бухгалтерського обліку
Отже,в  основу побудови такої форми обліку входять здійснення записів у  журналах ордерах у порядку реєстрації операції тільки по кредиту рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків, сполучення в єдиній системі записів синтетичного та аналітичного обліку, застосування облікових реєстрів заздалегідь зазначеною кореспонденцією рахунків та показниками, які необхідні для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності а також застосування місячних, а у деяких випадках-квартальних та річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості вкладених аркушів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Теоретичні  основи організації  і методики дослідження  аудиту розрахунково касових операцій.
      Постановка проблеми методів та процедур зобов'язань та розрахунків обумовлена тим, що реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни з організації та методах аудиту. Аудит і аудиторські фірми з новим явищем з економічній практиці нашої держави, однак зони, як важливі елементи ринкової1 економіки, набувають дедалі більшого поширення.
        З 1993 року після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність, аудит набув законодавчого оформлення і почав інтенсивно розвиватися а Україні.
      Методи  і процедури аудиту касово-розрахункових операцій визначені в спеціальній вітчизняній (М.Т Білуха, Ф.Ф. Бутинець, З.С, Рудницький, Л Крамаровський, Н.І. Дорош, Б,Ф. Усач. Г. М.Давидов, 0,А. Петрик та ін.) і зарубіжній літературі.
      Особливо  слід відзначити ґрунтовну класифікацію методів та процедури аудиту розрахунків М.Т. Білухою[4]. Ці методи та прийоми широко апробовані в практиці проведення ревізії, контролю, а також аудиторськими фірмами. До них належать, аналіз, синтез, спостереження, інвентаризації, контрольні заміри, експертиза, документальна перевірка, тощо.
          Петрик О.А., Семенченко М.Т. писали, що у міжнародних нормативах з аудиту та а зарубіжній спеціальній літературі викладено специфічні методи та прийоми аудиту розрахунково-касових операцій, які широко застосовуються у світовій практиці. Це такі методи, як опитування, інспекція, запит, аналітичний огляд, та прийоми — вибіркова перевірка. анкетування, тестування тощо (20, с. 15].   
        Усач Б.Ф. вважає, що  оскільки значну питому вагу з складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти, у тому числі й кредиторська заборгованість, то виникає необхідність аудиту зобов'язань та розрахунків за ними. Під час перевірки кредиторської заборгованості мають бути проведені такі процедури:
  - вивчення реальності кредиторської заборгованості —як довгострокової, так і поточної;
  - установлення причин і строків утворення заборгованості;
  - перевірка наявності простроченої кредиторської заборгованості;
  - вивчення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
 - з'ясування правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув, перевірка достовірності відображення за відповідними статтями балансу суми кредиторської заборгованості [26, с. 65].
     Зі слів Загороднього А.Г., аудит кредиторської заборгованості проводиться з кілька етапів. Необхідно встановити, чи не була відображена а балансі заборгованість прострочена. Це здійснюється зіставленням термінів розрахунків, які вказані з договорах, рахунках-фактурах. Перевіряється кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності [12, с.140]. Установлюється наявність кредиторської заборгованості з простроченим терміном позову та перевіряється Я списання. Для підтвердження реальності кредиторської заборгованості аудитор може розіслати листи кредиторам для підтвердження залишку. Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними журналу №1 по рахунках ЗО, 31. У такий же спосіб виявляється наявність заборгованості з простроченим трирічним терміном давності і перевіряється правильність її списання. При проведенні аудиторської перевірки кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками та підрядниками потрібно перевірити достовірність інформації за видами і строками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту дається оцінка умов заборгованості — з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на строки, обмеження використання ресурсів, можливість залучення додаткових джерел фінансування.
  Під час аудиту необхідно з'ясувати, чи існують договори за проведеними операціями з постачальниками та підрядниками, чи правильно вони оформлені; за наявності заборгованості необхідно встановити дату та причину виникнення простроченої заборгованості, чому не проведені своєчасно розрахунки, чи немає штучної заборгованості, повторного оприбуткування матеріалів та послуг [4, с. 70].
     Білуха М.Т. в своєму підручнику-Вивчення наявних коштів починається з аналізу й інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звірення розрахунків необхідне. Необхідне також установити:
    чи проводилася інвентаризація розрахунків:
    чи подавалися штрафні санкції постачальникам у разі порушення договірних зобов'язань, а також обґрунтованість нарахованих або отриманих сум штрафних санкцій; правильність списання сумнівних боргів [4,с.60].
За необхідності можна провести контрольну інвентаризацію цінностей і розрахунків, зустрічне звіряння документів і регістрів обліку з організації, що перевіряється, й у постачальника, усне опитування спеціалістів і матеріально-відповідальних осіб щодо зазначених питань Під час аудиту дебіторської кредиторської заборгованості складається розрахунковий баланс де порівнюють кредиторів (джерела засобів)з дебіторами [розміщення засобів). При цьому передбачається, що дебіторська заборгованість може бути перекрите кредиторською На початок ; кінець року розраховують коефіцієнт слів-відношення дебіторської і кредиторської заборгованості Він вважається одним із показників, що характеризує платоспроможність підприємства і розраховується як відношення розрахунків з дебіторами до розрахунків з кредиторами [6. с. 75].
  Методи, які використовує аудитом під  час отримання доказів
    формальна перевірка — має за мету виявлення дефектів з оформленні документів, установлення правильності заповнення реквізитів   наявності необумовлених виправлень, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідності документа існуючій типовій формі . Наприклад, дані платіжних доручень, за якими тактично перераховувались кошти до бюджету, мають відповідати даним за цими перерахунками, які відображено на рахунках у комп'ютерній програмі, або дані накладних – тим даним, які занесені з цих накладних до комп’ютера для 
    подальшої обробки

    суцільна перевірка - це перевірка конкретної операції або групи операцій на всіх стадіях облікового циклу. Зона дає можливість упевнитися є тому, що операція, відображена в первинних документах, знайшло своє відображення з показниках звітності. Така перевірка на даному підприємстві проводиться вибірково за деякими операціями, які могли найбільш суттєво вплинути на результати діяльності , з  також за деякими незначними за 
    сумарним виразом операціями
    [26, с. 76].
  Отже, після короткого огляду методів  та процедур, які застосовує аудитор під час перевірки касово-розрахункових операцій, можна побачити, наскільки великі обсяги інформації, що потребує перевірки, аналізу та підтвердження або спростування Якщо ще й врахувати, що у кожного підприємства є своя певна особливість у веденні обліку господарської діяльності, то логічно буде припустити, що на розгляд та адаптацію до таких ситуацій затрачається значно більше часу.
  Тамара  Степаненко[24, с. 76]., бухгалтер-консультант газети "Головбух", стверджує, стверджує, що якщо при перевірці розрахунково-касових операцій виявлено і перевищення ліміту каси в день здійснення цієї операції до юридичної особи будуть застосовані штрафні санкції, а з посадових осіб — стягнуті адмінштрафи.
  Відповідно  до пункту 2.3 Положення № 637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється згідно з постановою Правління НБУ від 09-02.2005 р. № 32 в граничній сумі в розмірі 10000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
  У разі здійснення готівкових розрахунків  між підприємствами понад граничну суму кошти в розмірі, що перевищує встановлену розрахункову суму, додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня одноразово в день здійснення такої операції з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси. У даному разі при перевірці підприємства до залишків готівки в касі па кінець дня, протягом якого була здійснена така операція, додається 9000 грн. і одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси.
  Згідно  зі статтею 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. № 436/95 (далі - Указ № 436) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки в касі за кожний день.
  Крім  цього, на підставі пункту 7.3 Положення  № 637 та статті 1642 КпАП за порушення  ведення касових операцій на винних осіб накладається штраф від 8 до 15 нмдг (136 грн. - 255 грн.).
  Таким чином, за порушення готівкових розрахунків між підприємствами до юридичної особи застосовуються штрафні санкції згідно зі статтею 1 Указу № 436, а посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності .
  Людмила Гордієнко[7, с. 76]., пише в своїй статті, що підприємство встановлюючи ліміт каси, не повинне враховувати витрати на відрядження для встановлення ліміту каси на рівні середньоденної видачі готівкових грошових коштів з каси. Це визначено в абзаці четвертому пункту 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637): "Для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій. дивідендів), — не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти)". Згідно з пунктом 1.2 Положення № 637 в цілях однозначного трактування норм даного Положення під терміном "витрати, пов'язані з оплатою праці" розуміються не тільки виплати, віднесені до фонду оплати праці, але й інші виплати, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держ-комстату України від 13.01.2004 р. № 5.Витрати (добові, вартість проїзду, витрати на наймання житла) на відрядження згідно з пунктом 3.15 зазначеної Інструкції включаються до виплат.
  Любов Тетянич [25, с. 76] при проведенні аудиту розрахунково-касових операцій рекомендує перевіряти чи оформляються розрахунки між підприємствами готівкою з каси за придбаний товар видатковим касовим ордером із зазначенням у ньому прізвища, ім'я, по батькові свого працівника або представника кредитора та даних паспорта чи іншого документа, що посвідчує відповідну особу. Видатковий касовий ордер типової форми № КО-2 затверджено наказом Мінстату України від 15.02.96 р. (далі — форма КО-2). У разі якщо підприємство здійснює оплату кредиторської заборгованості готівкою з каси через представника кредитора, то у формі КО-2 в рядку "Підстава" зазначається номер, дата рахунка на оплату товару, а якщо він відсутній, то записується номер та дата видаткової накладної кредитора на відвантажений товар, а також нагадує, що відповідно до пункту 1 постанови Правління НБУ від 09.02.2005 р. № 32 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлена в розмірі 10000 грн.
  Важливим  порівняно з іншими формами контролю є значення аудиту у відстежуванні процесів економічного зростання. Аудит відрізняється від Р них насамперед системним підходом" до діяльності господарюючих суб'єктів. Визначальну роль при  цьому відіграє зосередження уваги аудиторів на п'яти найважливіших елементах цієї діяльності - активах, зобов'язаннях, власному капіталі, доходах та витратах господарюючих суб'єктів незалежно від їх галузі, форми власності, прибуткової чи неприбуткової спрямованості та ін[21, с. 7]. Тому аудиторські перевірки покликані не лише з'ясовувати достовірність фінансової звітності, а й завдяки дотриманню принципу превалювання сутності над формою проникати у глибинну логіку відстежуваних економічних явищ і процесів, обґрунтовувати ефективні прогнозні рішення.
    Пелипенко та Шевчук гадають, що особливого значення набуває аудит активів, тобто контрольованих підприємствами ресурсів, використання яких забезпечує отримання майбутніх економічних вигод. Важливість аудиту активів обумовлена тим, що втілена в них вигода являє собою економічний потенціал господарюючих суб'єктів. З огляду на те, що кожна із його складових має сприяти отриманню економічних вигод, аудит активів включає з'ясування ефективності використання економічного потенціалу, що не завжди передбачає проведення державного фінансового контролю. Порівняння аудиту з іншими різновидами та формами контролю свідчить про те, що сфера їх компетенції є вужчою, а відтак жодна з них неспроможна проконтролювати ті сторони діяльності господарюючих суб'єктів, що охоплюються аудитом. Так, оперативний казначейський контроль стосується циркулювання коштів державного та місцевих бюджетів. Фіскальний контроль, який упродовж кількох років став однією з найчисельніших структур державного управління, торкається тільки зобов'язань.
  Кулаковська Л.П. та Ю.В. Піча [16, с. 241]. вважають що важливим моментом аудиту касових операцій є перевірка касової дисципліни і виявлення можливих порушень: видачі касової виручки понад встановлені норми; несвоєчасна здача виручки в банк; перевищення встановленого ліміту залишку готівки по касі; витрачання одержаних в банку коштів не за призначенням; несвоєчасна здача п банк невикористаних коштів, одержаних на заробітну плату; порушення правил про розрахунки готівкою; видача готівкою з -каси підприємства позички іншим організаціям. У разі виявлення нецільового використання коштів потрібно встановити його причини і винних осіб.
  При перевірці списання по касі коштів, зданих у банк, потрібно кожну суму, списану в видаток по касовій книзі, звірити з квитанцією банку про надходження її на відповідний рахунок.
  Давидов Г.М. [8, с. 241]. розглядаючи дану проблему характеризує,сщо аудиторській перевірці треба з'ясувати повноту і своєчасність розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями; чи складались акти взаємо звірки та відображались результати звірки в обліку.
  Загальну  перевірку розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками потрібно проводити у наступній послідовності. Спочатку необхідно встановити джерела інформації для аудиту розрахунків за товарними операціями - це: первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні, акти прийнятих робіт), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці тощо. Перевірці рахунків з кожним постачальником має передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків тощо.
       Сума  готівки, включаючи кошти, отримані з установ банків, виторг і інші надходження, що знаходяться в касі підприємства, на кінець робочого дня  не повинна перевищувати встановлений ліміт[23,с. 73]. Зі слів Сопко В.В.,Верх оглядової Н.І. та інших уся готівка понад установлені ліміти здається підприємствами в банк для зарахування на поточний рахунок. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлений, то вся наявна в касі готівка здається наприкінці дня в банк (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлений).
       У визначених випадках підприємства можуть зберігати готівка в касі понад установлені ліміти. Це стосується готівкових коштів, отриманих підприємством в установі банку для виплат, зв’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів. Такі кошти можуть зберігатися в касі тільки в дні виплат таких сум протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.
       Для проведення цих виплат працівникам  віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту і морських портів наявні можуть зберігатися в їхніх касах понад установлений ліміт каси протягом п’яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.
       Наявні, отримані в установі банку на інші виплати, повинні видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день.
       Суми  готівки, отримані в установі банку  і не використані по призначенню протягом установлених термінів, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку і чи підприємства можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися тільки на меті, на які вони отримані.
       Наявні  для оплати праці, що здійснюються за рахунок виторгу, підприємство має право зберігати в касі понад установленого йому ліміту протягом трьох робочих днів із дня настання термінів цих виплат у сумі, зазначеної в переданих у касу платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3.Організація і методика аудиту розрахунково-касових операцій.
    3.1 Мета, завдання, джерела  і послідовність  аудиту розрахунково-касових  операцій
   Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язані з рухом грошових коштів, зокрема, проведенням розрахунків між підприємствами. Тому аудит операцій з коштами, іншими активами та аудит стану розрахунків е дуже важливими.
     Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових кошгів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта. 

     Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану  розрахунків та інших  активів є:
    перевірка стану збереження готівки в касі;
    вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами  та  грошовими  документами,   своєчасності   і  повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;
    перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках;
    стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства;
    виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків з кредитною установою;
    перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;
    перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами, та іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;
    перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних із рухом грошових коштів;
    оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей  в касі;
    встановлення методу організації аудиту;
    забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою чеків та отримання за ними грошей.
 
   Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є:     
    Первинні документи з обліку грошових коштів.
    Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів
    Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.
    Головна книга.
    Звітність
Документування  операцій з грошовими коштами  показано в табл.1
Таблиця 1. Документування операцій з грошовими коштами
№ п/п Форма документу Первинні  документи Призначення документу
1 КО-1 Прибутковий касовий  ордер (ПКО) (Додаток 1) Надходження готівки  в касу
2 КО-2 Видатковий  касовий ордер (ВКО) (Додаток 2) Видача готівки  з каси
3 КО-3 Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів(Додаток 3) Для реєстрації в бухгалтерії ПКО, ВКО, чи документів, що їх замінюють
4 КО-4 Касова книга(Додаток 4) Для обліку касиром  операцій з готівкою
5 КО-5 Книга обліку прийнятих  і виданих касиром грошей(Додаток 5) Для обліку руху коштів в касі
6  
 
Грошовий чек (Додаток 6) Для одержання  готівки з рахунку в банку
7  
 
Об'ява на внесок готівки Для внесення готівки  на рахунок в банку
8  
 
Супровідна  відомість до сумки з грошовою виручкою Застосовується  при здачі готівки інкасатору
9 ФКЧ-1 Фіскальний  касовий чек на товари (послуги) Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій (РРО) при проведенні розрахунків за продані товари(надані послуги)
10 ФКЧ-2 Фіскальний касовий чек видачі коштів Розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, компенсації послуг, прийнятті цінностей  під заставу, виплаті виграшів у  державній лотереї та в інших випадках
11 РК-1 Розрахункова  квитанція Використовується  при реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, компенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках
12 П-53 Платіжна відомість (Додаток  7)
Виплата грошових коштів з каси декільком особам
13 П-49 Розрахунково-платіжна відомість Розрахунок  виплат по заробітній платі та її виплата  з каси
14  
 
Платіжне доручення(Додаток 8) Письмове доручення  банку, який обслуговує підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в банку на рахунок постачальника
 
   Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань аудитор повинен володіти  нормативно-правовою базою, що стосується саме цієї ділянки  перевірки.
      Аудитор у своїй роботі постійно працює з  різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.
      Зовнішня  нормативна база представлена у вигляді  відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.
      Внутрішня нормативна база – облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкціі тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.
      З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, то основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою  Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установи банку і підприємства поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правової форми  і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання з ними.
      Крім  цього Положення існують ще декілька документів, які регулюють операції з грошовими коштами в касі підприємства та на поточному рахунку, відкритому підприємством в установі банку. До них належать:
    Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року № 69;
    Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51;
    Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями;
    Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” від06.07.95 р. №265/95-ВР із змінами і доповненнями;
    Наказ ДПАУ “Про затвердження нормативно-правових актів” від 01.12.00 р. № 614;
      Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль.
      Так як внутрішній контроль являється невід'ємною  частиною загальної системи управління, то в ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, настільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур аудитор повинен дати оцінку системі внутрішнього контролю у клієнта. Основна мета вивчення та  оцінки системи внутрішнього контролю клієнта – підготувати основу для планування аудиту, встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. В процесі такої оцінки встановлюється ймовірність наявності помилок в бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій щодо його ефективності, оскільки: 

    ніхто не може гарантувати  відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;
    керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;
    можливі помилки, неточності в записах, підрахунках в результаті нерозуміння завдання, неохайності;
    незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили довіру, можливий вплив на них як всередині, так і за межами підприємства.
 
      При перевірці операцій пов'язаних з  рухом грошових коштів в касі і  на поточному рахунку аудитор вивчає наступні питання: 

    наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
    наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;
    наявність ознак формального проведення перевірок каси, призначення в комісію по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акту та свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується;
    надання права підпису прибуткових і видаткових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;
    формальне проведення перевірок каси при зміні (звільнені) касирі;
    відсутність в штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;
    наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;
    застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням.
   Відповідальність за дотриманням порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира.
   При проведені перевірки стану внутрішнього контролю аудитор маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом опитування персоналу замовника, проведення власного спостереження, спілкування з попереднім аудитором, вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці, вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючи органів, тощо.  (див. мал.1)
      Результати  опитування вивчення системи внутрішнього контролю можуть бути оформлені в виді анкети (додаток А-1). Відповіді можуть бути різноманітними і касир може не знати чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства – про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Не співпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.
      З виявлення слабких сторін в питаннях дотримання нормативних документів по готівковому обігу аудитору необхідно детально вивчити акти перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами (додаток А-2)
    На  першій стадії аудитору слід отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен прийняти рішення про те чи доцільно йому в своїй роботі спиратись на систему внутрішнього контролю.
          У випадку, якщо аудитор  приймає рішення про те що він  не може покладатись на систему внутрішнього контролю, він повинен планувати аудит таким чином, щоб аудиторські думка не ґрунтувалась на довірі до цієї системи. Це необхідно у тих випадках, коли надійність СВК оцінюється  як “низька”  або коли аудитору найбільш зручно чи економічно виправдано не спиратись на цю систему.
    В тому випадку, якщо за підсумками загального ознайомлення з  системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор приймає рішення про те, що він може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому слід провести первинну оцінку надійності СВК. Вона здійснюється на основі методів і прийомів, які аудитори розробляють самостійно. 
 

      Взагалі оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю проходить три етапи (див. мал. 2):
    Оцінка  системи внутрішнього контролю
       Малюнок 2. Оцінка системи внутрішнього контролю (СВК) 

    загальне  ознайомлення з СВК;
    первинна оцінка надійності СВК;
    підтвердження достовірності оцінки СВК.
    У процесі первинної оцінки надійності системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:
    перевіряють бухгалтерську і господарську документацію клієнта всього звітного періоду, а не тільки окремих періодів часу;
    при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам діяльності, в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю типовою для всього періоду вцілому;
    Оцінка  окремих засобів контролю як “низькою”  не виключає можливості оцінки надійності інших окремих засобів контролю як “середньої” чи “високої”.
    Аудитор, який прийняв за підсумками процедури  первинної оцінки рішення про довіру СВК зобов'язаний в ході аудиторської перевірки здійснювати процедури підтвердження достовірності цієї оцінки. Ці процедури здійснюються в період перевірки на основі методики і прийомів, які розробляються аудитором самостійно.
    В тому випадку, якщо аудитор в ході процедури підтвердження надійності прийде до висновку про те, що оцінка надійності СВК в цілому виявиться нижчою від тієї, що була отримана в ході первинної оцінки, він  зобов'язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших аудиторських процедур, щоб підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту.
    Всі етапи оцінки СВК повинні належним чином документуватися із зазначенням документів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї СВК.  

    Показники того, що аудитор отримав необхідне знання системи бухгалтерського обліку  і відповідності внутрішнього контролю, може бути те, що він знає про недоліки в цих системах, а отже може визначити певні зони ризику при ведені операцій з готівкою, а саме:
    аудитор зобов’язаний повідомити клієнта про можливі порушення і допомогти їх усунути. Основні порушення готівкового обігу, за які накладаються стягнення показані ні малюнку 3.
    
     

Малюнок 3. Типові порушення  в сфері готівкового  обігу
    оцінивши систему внутрішнього контролю аудитор на основі отриманої інформації планує і складає програму аудиторської перевірки руху грошових коштів в касі підприємства та поточному рахунку в банку.
 
 
3.2 Методика перевірки розрахунково-касових операцій
  Метою аудиту готівково-розрахункових операцій є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності та об'єктивності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності готівково-розрахункових операцій та доведення цієї істини через висновок до користувачів.
  При здійсненні аудиту готівково-розрахункових операцій аудитору необхідно:
    Дати оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням 
    грошових коштів та інших цінностей в касі підприємства;

    Залежно від оцінки стану внутрішнього контролю встановити метод 
    організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінованим та встановити 
    необхідність проведення фактичного контролю;

    Перевірити за обраним методом:
    забезпечення умов зберігання готівки та Інших цінностей в касі при 
    надходженні їх з банку і при здаванні їх у банк:

    забезпечення порядку збереження чекових книжок;
    забезпечення контролю за випискою чеків і отримання за ними 
    грошей;

    дотримання порядку документального надходження грошей у касу 
    і їх видачі;

• своєчасність оприбуткування готівкових грошей; 
•дотримання ліміту готівки в касі й умов видачі грошей під звіт на

операційні та інші потреби;
    стан обліку касових операцій;
    застосування реєстраторів розрахункових операцій.
  При аудиті операцій з грошовими коштами  використовуються наступні джерела інформації: касові плани, прибуткові і видаткові касові ордери і виправдовуючі документи, додані до них, касові книги і звіти касира, банківські виписки по поточних та інших банківських рахунках, інші банківські документи, чекові книжки, корінці використаних чеків і анульовані чеки, журнали реєстрації касових ордерів, а також дані синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку по всіх операціях з грошовими коштами, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок), акти перевірок каси контролюючими органами.
  В своїй роботі аудитор значну увагу  звертає на рівень внуї рішнього контролю на підприємстві, від якого в значній мірі залежить обсяг перевірки, її особливості, тощо. Для цього аудитор вивчає наступні питання:
    наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
    наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлюєперіодичність перевірок;
    наявність ознак формального проведення перевірок каси: призначення в комісію по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акту та свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується, та ін.;
    надання права підпису прибуткових і видаткових касових ордерівіншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, невідображене в розпорядженнях керівника підприємства;
    формальне проведення перевірок каси при зміні (звільненні) касирів;
    відсутність в штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;
    наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;
    застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням.
  Відповідальність  за дотримання порядку ведення касових  операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира.
  При проведенні перевірки стану внутрішнього контролю аудитор використовує різні аудиторські процедури, в тому числі опитування. Результати опитування відповідальних осіб можуть бути різноманітними: касир може не знати, чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Неспівпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання також можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.
  З метою виявлення слабких сторін в питаннях дотримання вимог нормативних документів по готівковому обігу аудитору необхідно детально вивчити акти перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами.
  В залежності від оцінки системи внутрішнього контролю, встановлених тестуванням та вивченням актів перевірки ведення операцій з готівкою слабких місць, аудитор встановлює види і кількість аудиторських контрольних процедур.
  При необхідності аудитор може брати  участь в інвентаризації готівки в касі.
  Перевірка проводиться в тих же напрямках, що і контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами. Особливістю є те, що аудиторські процедури проводять вибірково з метою встановлення суттєвих відхилень, які впливають на достовірність та об'єктивність звітних даних.
  Суцільна  перевірка проводиться на замовлення клієнта або при дуже низькій оцінці системи внутрішнього контролю.
  При аудиторській перевірці слід враховувати  можливі порушення при веденні операцій з готівкою. 

  Основні порушення-зловживання, розкрадання, помилки в обліку касових операцій можуть бути кваліфіковані наступним чином: 

1. Пряме розкрадання грошових коштів
    нічим не приховане;
    приховане неоформленими документами і розписками.
2. Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:
    з банку;
    від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах;
    від різних юридичних осіб за домовленістю.
 
 
3. Надлишкове списання грошей по касі:
    повторне використання одних і тих самих документів;
    неправильний підрахунок підсумків в касових документах і 
    звітах; 

    списання сум без підстави чи за фальсифікованими 
    документами;

    підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми 
    списання.

  4. Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і 
організаціям:

    привласнення депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих 
    на інших підставах;

    привласнення сум, які належать іншим підприємствам.
  5. Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які перевищують 
граничну величину:

• з іншими юридичними особами і підприємцями, діючими 
без утворення юридичної особи;

• які надходять в касу підприємства, що перевіряється.
  6. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, 
виконані роботи і надані послуги:

    без застосування реєстраторів розрахункових операцій;
    без реєстрації реєстраторів розрахункових операцій в 
    податковій службі.

7. Перевищення ліміту готівки каси на кінець дня.
8. Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використані грошові кошти.
      
    На відміну від контролюючих органів  аудитор повинен дотримуватися

принципу  конфіденційності, всі встановлені  порушення фіксувати в звіті  керівництву клієнта та, при необхідності, в аналітичній частині аудиторського висновку, але не розголошувати інформацію І не сповіщати податкові органи.
Контролюючи грошові операції, необхідно встановити відповідність кореспонденції рахунків діючим положенням і правилам ведення бухгалтерського обліку. Такий контроль дозволяє виявити господарські операції з неправильною кореспонденцією, які потягнуть за собою перекручення облікової і звітної інформації. Для цього аудитору потрібно володіти знаннями типової кореспонденції рахунків. 

Каса – рахунок бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових готівкових грошових коштів, якими володіє підприємство.
Типова  кореспонденція рахунків показана нижче. 
 
 

Типова  кореспонденція по дебету рахунка 301 “Каса  в національній валюті”
№ п/п Зміст господарської операції Дебет Кредит
1 Надходження готівки від дебіторів в рахунок погашення його довгострокової заборгованнояті 301 16
2 Надходження готівки  в касу підприємства з операційної каси чи каси філіалу 301 301
3 Оприбуткування  готівки в касу підприємства з  поточного банківського рахунку для різних виплат: заробітної плати, відряджень, ін.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.