На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат сторя дослджень У ГАЛУЗ ЕЛЕКТРИКИ

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 14.10.2012. Сдан: 2010. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЛЕКЦІЯ  № 9-10
ТЕМА: історія  досліджень  У ГАЛУЗІ  ЕЛЕКТРИКИ 

План
    Перші дослідження електричних і магнітних явищ (У.Гільберт, О.Геріке, Ф.Епінус, Г.Ріхман, М.Ломоносов).
    Б.Франклін та його внесок у розвиток електростатики. Теорія електрики Б.Франкліна.
    Досліди Шарля Кулона з електростатики. Відкриття закону взаємодії електричних зарядів.
    Відкриття гальванізму (Л.Гальвані). Досліди А.Вольта з електрики. Суперечка Гальвані і Вольта.
    Дослідження російських вчених з електрики (В.Петров, Лодигін, Яблочков).
    Відкриття електромагнетизму (Х.Ерстед, Ж.Біо, Ф.Саварр, О.Лаплас).
    Роботи Ампера та їх значення для розвитку вчення про електрику.
 
1. Перші дослідження  електричних і  магнітних явищ (У.Гільберт, О.Геріке, Ф.Епінус, Г.Ріхман, М.Ломоносов)

увага! До 1820 року електричні і магнітні явища вивчались окремо!!!

     Розвиток  учення про електрику в античному світі

     За  часів Фалеса Мілетського (давньогрецького філософа) – було відомо, що натертий янтар та ще одна невідома речовина – “лінкурій” – притягують соломинки. Дивно, що протягом тисячоліть така властивість приписувалась лише янтарю!!!
     Можливо, це тому, що електризація тертям для  інших речовин була дуже слабкою, щоб її можна було виявити нечутливими  на той час засобами.
     До 1550 року наука про  електрику залишалась на рівні Фалеса!

     Розвиток  учення про магнетизм у середні віки

     1) ХІ століття – поява першого морського компасу. Звідки він взявся – невідомо. Раніше вважали, що в Китаї компас виник ще до н.е. Але тепер стверджують, що перший китайський документ датований 1100р. н.е. Причому застосування компасу (“магнітної голки”) в ньому приписують іноземним морякам).
     2) П`єтро Перегріно із Марікура – написав трактат “Про магніти” у 1269р., в якому описав магнітне схилення (кут між магнітним і географічним меридіанами у точці спостереження), яке визначив експериментально за відхиленням магнітної стрілки. (В той час в Італії воно дорівнювало нулю).
     * Тут подаються відмітні риси хороших магнітів: колір, вага, здатність притягувати і цільна структура, без бульбашок. (Ці характеристики і зараз є тими ознаками, за якими відрізняють якісні магніти).
     * Подав опис першого магнітного графометру, за допомогою якого можна визначати азимути зір і Сонця, які знаходяться на горизонті. (мал. - стор.39, белый)
     * Подав описання компасу з віссю, яка обертається. (мал. - стор.36, белый)
     Розвиток  учення про електрику  і магнетизм у  XVI столітті
     1) ЕЛЕКТРИКА: Джероламо Фракасторо (1483-1553) – у 1550р. провів експериментальне дослідження із приладом, який описав у книзі “Про симпатію й антипатію речей”: прилад із стержня, підвішеного подібно магнітній стрілці – виявив, що янтар притягує не тільки соломинки, але й срібло.
     2) МАГНЕТИЗМ: Джован Батиста Порта (1538-1615) – неаполітанець (Італія), трактат “Натуральна магія, або про чудеса речей природничих” (скорочено “Магія...”) – у 4-х книгах; потім доповнений до 20 книг – у 1558р.  (У 10-й книзі була описана перша зорова труба):
     * 7-ма книга “Магії” є першим італійським трактатом з магнетизму. Тут зібрана інформація про всі магічні властивості магнітів, легенди про які збиралися протягом багатьох століть. Тут описувався дослід з намагнічування залізних ошурок.
     Ошурки  поміщали в пакет  і підносили до сильного магніту  – вони намагнічувались. Якщо потім їх розсипати  і знову зібрати  – магнітна сила зникає.
     * Дж.Порта також належить цікавий дослід по утворенню “бороди” з ошурок біля магнітних полюсів – це було перше дослідження магнітного поля.
     * Використання залізної пластини як магнітного екрану.
     * Дослідне виявлення зникнення магнітних властивостей магніту під час його нагрівання до високої температури (зараз – ефект Кюрі).
     3) Уільям Гільберт (1544-1603) – англійський учений. Головна праця його – “Про магніт...”. Його філософія – нова філософія того часу – “пошук істини не тільки в книгах, але й у самих речах (у дослідах)”. Описав більше 600 дослідів.
     * Він виготовив великий магніт сферичної форми – “маленьку Землю”. Потім, обходячи його поверхню, за допомогою магнітної стрілки дослідив магнітні властивості своєї кулі і таким чином довів, що вони відповідають магнітним властивостям Землі – великого магніту!  Земля відрізняється від цієї кулі лише розмірами.
     Висновок: явища космосу можна вивчати тими ж методами, що й на землі. Тому Галілей оцінив цей дослід Гілберта, як “гідний подиву”! Це був удар по тисячолітньому міфу про протиставлення земного світу і небесного світу!!!
     3) ЕЛЕКТРИКА: Уільям Гільберт – виникнення науки про електрику! Він сам виготовив прилад Фракасторо, назвав його версором і систематично використовував у своїх дослідженнях. Це був перший електроскоп!

     * За допомогою цього електроскопу Гільберт показав, що притягує не тільки натертий янтар, але й алмаз, сапфір,  карбункул, опал, аметист, берилл, гірський кришталь, скло, сланці, сіра, сургуч, кам`яна сіль, квасці. Всі ці тіла він назвав “електричними тілами”.

     Абстрактне  поняття “електрика”  з`явилося у 1650 році.
     * Гільберт вважав, що інші тіла не притягуються. Він також встановив, що полум`я знищує властивість притягання, отриману під час тертя.
     * Підкреслив відмінність між магнітним притяганням і електричним.
     * Підмітив, що вологі тіла погано піддаються електризації тертям! На притягання магнітів вологість, навпаки, не впливає!
XVII століття
     Отто  фон Геріке (1602-1686) – з 1646 р. бургомістр Магдебурга.
     Він виготовив прилад, кращий за версор Гільберта – сірчану кулю, що обертається навколо залізної осі, яка проходить крізь неї (розміром “з голову дитини”). Куля заряджалася під час натирання її сухою рукою – це була перша електростатична машина!
     За  допомогою цієї машини:
     1) Виявив притягання шматочків паперу, золота, срібла.
     2) Цікавим був дослід з пушинкою, яка, відштовхнувшись від наелектризованої сірчаної кулі, деякий час залишалася “висіти у зоні дії” кулі; і по мірі переміщення кулі, пушинка слідувала за нею по всій кімнаті. Якщо до неї піднести палець, то пушинка починає рухатись по черзі між пальцем і кулею.
     3) Якщо наелектризувати кулю в темряві, то вона починає сяяти, як подрібнений цукор, при цьому чути характерне потріскування.
     Досліди Геріке були повторені Р.Бойлем з тим самим результатом. Бойль провів ще такий дослід, на якому довів, що електричне і магнітне притягання передаються і в пустоті (вакуумі). Цим була зруйнована стара теорія про дію через повітря!
     1675р.  – І.Ньютон – спостерігав “електричний танець шматочків паперу”, розміщених під склом, покладеним на металеве кільце. При натиранні скла паперові шматочки то притягувались до скла, то відштовхувались від нього (“танцювали”). 
 

XVIIІ століття
     1700 р. – доктор Уолт отримав з натертого великого куска янтарю електричну іскру, яка потрапила в палець експериментатора!
     1705 р. – електричну іскру отримав  Хоксбі, який замінив сірчану кулю Геріке на скляну. Він ввів у використання скляну паличку, що електризується при натиранні о шматок тканини.
     1716 р. – Ньютон спостерігав електричний розряд між вістрям голки і наелектризованим тілом.
     1729 р. – Стефен Грей (1670-1736) – член Лондонського королівського товариства – відкрив явище електропровідності тіл і показав, що для збереження електрики тіло повинно бути ізольованим!
     * Ввів у науку поняття “провідника” і “ізолятора”.
     * Відкрив явище електростатичної індукції і підтвердив його багатьма дослідами. Дуже цікавим був дослід з електризації людини (дитини) - спочатку підвісив її на волосяних шнурах, а потім поставив на смоляний диск.
     СЕАНСИ  ДЕМОНСТРАЦІЇ ЕЛЕКТРИЧНИХ ЯВИЩ ПРОВОДИЛИСЬ  НА МАЙДАНАХ І ПРИ КОРОЛІВСЬКИХ ДВОРАХ, УЧЕНИМИ І ФОКУСНИКАМИ.
     Електрику почали застосовувати в медицині. (Електризована вода вважалася корисною для здоров`я).
     • Результатом широкої популяризації  електричних дослідів стало відкриття  у 1745р. “лейденської банки” (так її назвав французький фізик Жан Ноллє). Лейденський фізик Мушенбрек взяв банку з водою, зробив у кришці отвір і вставив в нього цвях
     Цвях  з`єднували з електричною машиною, а потім розмикали. Доторкнувшись рукою до цвяха, дослідники отримали дуже сильний електричний удар, який викликав оніміння руки і плеча. У Мушенбрека струснулося все тіло, як від удару блискавки.
     Ноллє займався поширенням цього досліду  – продемонстрував “содрогання” ланцюга монахів у картезіанському монастирі у Парижі.
     Потім він, скориставшись розрядником, провів серію дослідів на птицях, вбивши декількох маленьких птахів, довів, що електрика може бути небезпечною для людей!
     Через рік – у 1746 р. воду замінили на банку з обкладками з металевої фольги – ззовні і зсередини. Був створений плоский конденсатор, а для посилення ефекту конденсатори з`єднали в “батареї” (Вінклер в Германії та Франклін в Америці). 
 

     Досліди Грея притягнули увагу французького дослідника          Шарля Дюфе (1698-1739) – створив першу теорію електричних явищ.
     Дюфе  встановив також два роди електричних взаємодій: притягання і відштовхування. Два роди електрики він назвав: “скляна” електрика і “смоляна” електрика. Їх особливість: відштовхувати однорідне з ним і притягувати протилежне. (Цей закон був опублікований у 1733 р. в Мемуарах Паризької Академії наук).
     Франц Ульріх Теодор Епінус (1724-1802) – член Берлінської академії наук, але з 1757 року працював у Петербурзькій Академії наук (приїхав на запрошення на 5 років, але прийняв російське підданство і залишився на 45 років аж до смерті).
     У 1759 році він надрукував книгу “Досвід теорії електрики і магнетизму” – на відміну від інших праць розглядав не тільки електрику, але й магнетизм (на відміну від Франкліна та Ріхмана). На відміну від Гільберта, він шукає не відмінності між електрикою і магнетизмом, а схожість.
     * Відкрив полярну електризацію турмаліну при нагріванні (піроелектрика).
     * Виявив велику схожість між турмаліном і магнітом! > зробив висновок: причини магнітних і електричних явищ схожі, а дія магніту аналогічна дії лейденської банки!!!
     * В основу своєї теорії поклав уявлення про “електричну і магнітну рідини”, частинки яких взаємодіють з матерією та між собою притягувальними і відштовхувальними силами. Епінус не розглядає природу цих сил, а описує за їх допомогою експериментальні факти.
     * Прибічник гіпотези єдиної “електричної рідини” (за Франкліном): це тонка, еластична рідина, частини якої, навіть на значних відстанях, помітно відштовхують одна одну. Частини цієї рідини притягуються матерією, з якої складаються всі відомі тіла.
     * Він ввів поняття про два роди тіл за електричними властивостями: 1)електричні за своєю природою – легко проводять електричну матерію;
2)не електричні за своєю природою – перешкоджають її вільному переміщенню. (За Франкліном – провідники і непровідники).
     * Стверджує про відсутність магнітної провідності, аналогічної електричній провідності.
     * Висловлює передбачення про те, що сили відштовхування зменшуються із збільшенням відстані (обернено пропорційно відстаням) – зробив такий висновок за аналогією з законом тяжіння.
     * Описує явище електростатичної індукції – як притягання наелектризованих тіл до ненаелектризованих (яке на той час вже було відоме Ріхману).
     Георг Вільгельм Ріхман (1711-1753) – Петербурзький фізик. Народився 11 липня 1711 р. в м.Пярну в Естонії. Вчився в німецьких університетах у Галлє і Йене, а з 1735 р. – в університеті Петербурзької Академії наук. З 1741 р. – професор академії.
     З 1745 р. Ріхман намагався “зважити” електричну силу. Ця ідея привела до створення абсолютного електрометра (електричного вказівника – за Ріхманом).
     У 1751 р. вийшла перша публікація з електрики в Росії – стаття Ріхмана “Нові досліди з електрикою, народжуваною в тілах”. Вона містила описання його експериментальної установки і дослідів на ній.
     Для створення такого досконалого електрометра, про який мріяв Ріхман, знадобилося більше 100 років: вони були створені у другій половині ХІХ століття.
     За  допомогою свого електричного вказівника Ріхман відкрив існування електричного поля навколо зарядженого тіла, напруженість якого зменшується із збільшенням відстані від тіла за поки що невідомим законом.
     В роботі “Міркування про електричний вказівник” він подає два типи своїх вказівників і основні досліди з ними. До їх числа входили й досліди з електрикою грози.
     26 липня 1753 р., експериментуючи з  блискавкою, він знайшов свою  “завидну смерть”. В Італії ці досліди стали причиною нового підйому в науці.
     Михайло Васильович Ломоносов (1711-1765) – за словами О.С.Пушкіна – “перший російський університет” народився в Архангельській губернії, у сім`ї поморів. Це був яскравий незалежний розум, який набагато випередив свою епоху.

     * В галузі електрики – за  допомогою електричного вказівника  дослідив електричний стан атмосфери за відсутності грому і блискавки. Він не прийняв теорію Франкліна, а розробляв свою ефірну теорію електричних явищ. У ній він зробив спробу пояснити електрику рухом частинок “ефіру”.

     * Міркував про  зв`язок електричних явищ і світла і сподівався виявити його експериментально.
     Разом Ріхман і Ломоносов (Петербурзькі академіки) передбачили  майбутню теорію поля Фарадея-Максвелла. 
 
 

2. Б.Франклін та  його внесок у  розвиток електростатики. Теорія електрики  Б.Франкліна
     Бенджамін Франклін (1706-1790) – американський вчений - почав досліджувати електричні явища майже випадково. Йому на цей час було 40 років. Головна його заслуга – експериментальне підтвердження наявності атмосферної електрики.
     1) Він досліджував “властивість вістря” – “здатність вістря притягувати й відштовхувати електричний флюїд”. (але він не вдавався в сутність – чому це виникає? Вважав, що це знати не дуже важливо).
     2) Підмітив схожість електричної іскри і блискавки: іскра вбиває тварин, розплавляє метали, виникає запах фосфора. Але він указує на одну несхожість: електричний флюїд притягується вістрям, а для блискавки це не виявлено. Він ставить мету – поставити дослід (27 липня 1750р. – зробив запис)!
     Сутність  досліду: встановити на високій башті або дзвіниці у Філадельфії довгу залізну жердину з вістрям і спостерігати, чи не вдасться отримати з нього іскри при проходженні над вістрям грозових хмар?
     (Але  ця ідея була відкинута Королівським товариством як фантастична і недостойна публікації. Деякі історики вважають, що тут проявилося політичне ставлення Англії до своєї непокірної колонії).
     Після відмови його друг Пітер Коллінсон (член Королівського товариства) надрукував листи Франкліна до нього за власні кошти. Ця публікація мала величезний успіх. Їх майже відразу було переведено на французьку мову, і вчені Франції висловили Франкліну своє велике позитивне враження.
     Французькі  вчені Бюффон, Далібар та Делор поставили дослід, запропонований Франкліном:
     10 травня 1752 року в Марлі в 6-ти льє від Парижу із вертикальної жердини солдат дістав іскру при проходженні грозових хмар. Звістка про це пройшла по всій Європі і зробила Франкліна знаменитим.
     Франклін  зрадів таким добрим звісткам з Європи та провів дослід з повітряним змієм із залізним вістрям, зв`язаний з землею вірьовкою.
     Пізніше він повторив свої досліди, встановивши  над своїм домом високу жердину.
     Висновки з багатьох дослідів: грозові хмари заряджені переважно негативно. (Хоча декілька разів вони виявлялися зарядженими позитивно).
     У тому ж 1752 р. у Франції Луї Лемоньє відкрив нове явище – наелектризованість атмосфери навіть при ясній погоді.
     У 1753 р. громовідвід Франкліна (за його проектом) був виготовлений Вінклером.
     У 1769р. великий герцог Тосканський  наказав обладнати громовідводами всі порохові склади у герцогстві.
     1770р. - Джироламо Маріа Фонда запропонував конструкцію громовідводу із щіточкою, справедливо вважаючи, що запобіжна дія вістря буде тим сильнішою, чим більша їх кількість.
ТЕОРІЯ  ЕЛЕКТРИКИ ФРАНКЛІНА
     Теорія  сформульована Франкліном у 1747 р.
     Ця  теорія добре пояснювала такий факт. Якщо людина стоїть на ізольованому стільці і натирає  голою сухою рукою  скляну трубку, то інша людина, що стоїть на підлозі, може отримати іскру, доторкнувшись до палички або до людини
     Згідно  з нею, у природі існує один єдиний електричний флюїд, який знаходиться у кожному тілі (у нормальному стані). Сутність електризації полягає у тому, що частина флюїду з одного тіла переходить на інше тіло.
     - Якщо на тілі є надлишок електричного флюїду, то воно заряджене позитивно;
     - якщо на тілі нестача електричного флюїду, то воно має негативний заряд.
     Для пояснення електричних явищ Франклін приписує електричному флюїду  три основних властивості: 1) надзвичайна тонкість, 2) взаємне відштовхування його частин; 3) сильне притягання електричної матерії до звичайної матерії.
     Якщо  тіло заряджене позитивно, то надлишок електричного флюїду розміщується на його поверхні і утворює “електричну атмосферу”. Цей термін застосовувався до середини ХІХ століття.
     Недоліки  теорії Франкліна:
     * Не могла пояснити взаємодію  між негативно зарядженими тілами (які за Франкліном не мають  електричної атмосфери.
     * Не могла пояснити механізм  цієї взаємодії – дія на відстані чи через посередню дію?

     Ця  теорія привела Франкліна  до створення плоского конденсатора (названого  на його честь) та до зрозуміння того факту, що сила лейденської банки у його склі, а не в двох обкладинках.

3.Досліди Шарля Кулона з електростатики.

Відкриття закону взаємодії  електричних зарядів

 
     Французький військовий інженер, з 1781 року – член паризької Академії наук Шарль Огюстен Кулон (1736-1806).
     У 1777 р. досліджував кручення волосся, шовкових та металевих ниток. Результатом  цих досліджень стало відкриття закону кручення:     ,
     де  - кут кручення; - закручувальна сила; - довжина нитки; - радіус нитки.
     У 1784 році Кулон сконструював чуттєвий пристрій – крутильні терези. За їх допомогою він відкрив закони електричних і магнітних взаємодій.
     Апарат  Кулона являв собою скляний циліндр з вимірювальною шкалою по колу. У кришці циліндру були два отвори – центральне і бокове. У центральному отворі пропущена срібна нитка, яка проходила по осі циліндра. На нитці було легке скляне коромисло,  на якому розміщені кулька і противажок.
     У боковий отвір пропущений стержень з наелектризованою кулькою.
     У 1785 році у першому мемуарі Кулон дослідив силу відштовхування між кульками і виявив, що при кутових відстанях між кульками (зарядженими однаково) 360, 180, 90 нитка закручувалась відповідно на 360, 1440, 5760. Тобто, сили зростали обернено пропорційно квадратам відстаней.
     У другому мемуарі Кулон знайшов закон взаємодії магнітних полюсів.
     Після досліджень Кулона стала можливою побудова математичної теорії електричних і магнітних явищ.  

4. Відкриття гальванізму  (Л.Гальвані).
Досліди А.Вольта з електрики. Суперечка Гальвані
і Вольта
     ЛУЇДЖИ  ГАЛЬВАНІ (1737-1798) народився в Болоньє (Північна Італія) – досліджував “істотну електрику”. У 1773 р. появився мемуари Джона Уолта, в якому доводилась електрична природа певної властивості риби – електричного ската та інші роботи інших дослідників на цю тему.
     У 1773 р., будучи професором анатомії Болонського університету, він почав дослідувати м`язові рухи жаб, а у 1780 р. провів свої перші електро-фізіологічні досліди.
     Після 11 років досліджень опублікував  їх результати у знаменитому трактаті “Трактат про сили електрики при м`язових рухах”.
     (Стр.192 – белая)
     Перші досліди – зі штучною іскрою.
     Суть  досліду: як тільки з електричної машини отримується іскра, жаба починає судорожно тремтіти, якщо до її нервів торкатися провідником. (Іскру отримували з лейденської банки або електрофора).
     Друга серія дослідів – із природною іскрою – блискавкою. Для цього він протягнув над своїм будинком провідник і підвісив на ньому за стегнові  нерви жаб. До лапок жаб був приєднаний другий дріт, занурений у воду у колодязь. Він спостерігав, що кожного разу, коли спалахувала блискавка, м`язи скорочувались.
     Крім  того, скорочення спостерігались і  за відсутності блискавки –  достатньо було, щоб грозові хмари проходили близько від провідника!
     Третя серія дослідівчи не будуть скорочуватись м`язи жаби при “спокійному, ясному небі”? З цією метою він підвісив декілька жаб на мідних крюках до залізної решітки навколо його дому. Отримав негативний результат!
     Четверта  серія дослідівпрепарував жабу вдома на столі – з`єднав залізним крючком нерви мозку із м`язами – кожного разу отримав конвульсії жаби!!! Це навело на думку про протікання електричного флюїду від нервів до м`язів – так звана “істотна електрика”!
     Підмітив  дуже важливий факт: Якщо провідник (дуга) неоднорідний (наприклад, до мозку під`єднаний мідний, а до м`язів – залізний), то конвульсії в багато разів сильніші і триваліші!!!
     Висновок: “істотна електрика” має ту саму природу, що й “машинна” електрика. У 1795-97 р.р він детальніше виклав теорію “істотної електрики: ця електрика накопичується в нерівноважному стані у м`язових тканинах; через м`язевий нерв вона переходить у металеву дугу, а через неї – знову повертається у м`язу. Іншими словами, м`язи і нерви (за Гальвані) утворюють ніби то дві обкладинки лейденської банки. 

     Алессандро вольта (1745-1827) – не довіряв “істотній електриці”, вважав, що такої електрики взагалі не існує за виключення електричних риб.
     Так було, поки він не ознайомився з  роботою Гальвані. Він почав повторювати  досліди Гальвані у 1792 р. і “перейшов від зневіри до фанатизму” - за словами Вольта.
     Вольта  цікався, перш за все, фізичною стороною цього процесу. Якщо Гальвані вважав, що причини “істотної електрики” у фізіологічних процесах всередині тварини, то
     Вольта – що електрика виникає в результаті з`єднання різнорідних металів, а жаба лише відіграє роль реєструючого пристрою.
     Вольта  висловив гіпотезу: металеві тіла мають властивість діяти на електричний флюїд, який знаходиться в них, відштовхуючи або притягуючи його. Дотик різних металів з флюїдом викликає різну дію на нього і тому приводить флюїд у рух – так виникає електричний струм
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.