На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Дослдча переврка заяв про отримання хабара, прийняття ршення про порушення кримнальної справи

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 16.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


  
 
 
 
 

Реферат  
 
 
 

  «Дослідча перевірка заяв про отримання хабара, прийняття рішення про порушення кримінальної справи». 
 
 
 
 
 

                                      
 

                                                    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      -2012р. 

      План
      Класифікація злочину та його характеристика
      Діяльність органів дізнання на етапі порушення кримінальної справи
      Типові ситуації
      Підсумок
      Використана література
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
      Класифікація  злочину та його характеристика
 
      Боротьба  з хабарництвом на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів роботи всіх державних органів. Хабарництво є досить поширеним й у сфері діяльності органів внутрішніх справ, податкової міліції, митних органів, органів і установ виконання покарань, прокуратури й інших державних органів, які мають виконувати правоохоронні функції. При виявленні та розслідуванні цього злочину співробітники оперативних підрозділів і слідчі стикаються з певними труднощами. Зокрема, вони пов’язані з тим, що причетні до злочинів службові особи характеризуються наявністю професійних знань і навичок саме у сфері правоохоронної діяльності. Це дозволяє їм обирати кваліфіковані способи підготування, безпосереднього
вчинення  та приховування хабарництва, чинити активну  протидію як під час викриття факту злочину, так і в перебігу подальшого розслідування й судового розгляду справи.
      Проблеми  розслідування хабарництва останніми  роками досліджувались Я. Є. Мишковим, Г. О. Пушкарьовим та ін.
        Однак запропоновані ними положення потребують подальшого вдосконалення та деталізації, зокрема шляхом виділення й аналізу особливостей розслідування окремих груп хабарництва, зокрема вчиненого у сфері правоохоронної діяльності.
      Повне, всебічне й об’єктивне розслідування  таких злочинів можливе тільки за умови якісного проведення дослідчої перевірки, своєчасного й обґрунтованого прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Дослідження особливостей цієї діяльності і є метою даної статті.
      Приводом  до порушення кримінальної справи про хабарництво, вчинене у сфері правоохоронної діяльності, може бути будь-який із передбачених ст. 94 КПК України, однак найбільш поширеними є заяви громадян, що стали жертвою вимагання хабара або добровільно повідомляють про такий факт, а також службових осіб правоохоронних органів, яким його було запропоновано. У науковій літературі осіб, які звертаються із заявами про хабарництво, класифікують за декількома підставами. Так, Г. О. Пушкарьов поділяє їх: а) за суб’єктами, які звернулися із заявою (хабаро – одержувачі, хабародавці, інші особи); б) за формою інформування (гласні, анонімні); в) за способом інформування (усні, письмові)
      Щодо  хабарництва, вчиненого у сфері правоохоронної діяльності, зазначена класифікація потребує певного уточнення в аспекті її значущості для обрання способів дослідчої перевірки. Зокрема, вбачається за доцільне
розрізняти  заявників: а) що беруть (брали) безпосередню участь у злочині 
(хабародавців, у яких вимагали або які  запропонували хабар; службових 
осіб, котрим його було запропоновано; посередників); б) що не брали участі
в злочині, але яким стало відомо про нього з різних джерел (керівники, колеги по роботі, знайомі суб’єкта злочину, сторонні особи тощо). 

      Діяльність  органів дізнання на етапі порушення  кримінальної справи
 
      При надходженні заяв від осіб першої виділеної категорії є можливість
докладно  з’ясовувати в них обставини  злочину й у багатьох випадках запропонувати їм взяти участь у викритті хабарника шляхом організації його
затримання  під час або безпосередньо  після злочинної події. Перевірка  заяв, наданих другою категорією осіб, є більш складною, оскільки вони, як правило, не обізнані в деталях злочину. Серед таких заяв є чимало прикладів сумлінної омани заявника та повідомлення неправдивої інформації.
      Дослідча  перевірка зазначеного приводу  має здійснюватися перш за все методами оперативно-розшукової діяльності.
      На  нашу думку, не можна погодитися з поділом заяв про хабарництво на гласні й анонімні, адже останні не можуть розглядатись як приводи до порушення справи. Такі сигнали (зокрема ті, що надходять на телефони довіри) стають приводами для проведення службової перевірки, оперативно-розшукової діяльності відповідними підрозділами. Однак у разі підтвердження викладених фактів приводом до порушення справи буде безпосереднє виявлення злочину правоохоронним органом, що відображується у відповідному рапорті.
      Водночас  суттєвим щодо порушення справи про хабарництво з тактичного боку є поінформованість одержувача хабара або хабародавця про звернення іншої сторони до правоохоронного органу. Це має значення з погляду можливості проведення дослідчої перевірки з використанням фактору раптовості. Тому, на наш погляд, за формою інформування слід розрізняти заяви: а) відкриті (відомі) для іншої сторони злочину; б) таємні (невідомі) для іншої сторони злочину.
      При формулюванні рекомендацій щодо дослідчої перевірки заяв про хабарництво у сфері правоохоронної діяльності вбачається за доцільне також виділяти такі категорії заявників: а) осіб, котрі заявляють про вимагання чи пропонування хабара за не притягнення (або пом’якшення) службовою особою до відповідальності їх особисто, їхніх родичів, друзів; б) осіб, котрі повідомляють про вимагання або пропонування хабара за виконання інших дій службовими особами.
      Такий поділ можливий у зв’язку з  тією обставиною, що перша група  заявників у багатьох випадках має дуже специфічний інтерес – бажання уникнути відповідальності, нерідко кримінальної. З цією метою іноді здійснюються обмови принципових оперативних працівників, слідчих, прокурорів, суддів з метою їх усунення від розслідування чи розгляду справи або в розрахунку на пом’якшення покарання як «послуги» за викриття «перевертнів у погонах». Тому під час перевірки таких заяв слід особливо
ретельно  з’ясовувати обставини вимагання або пропозиції хабара, звертаючи увагу на невідповідності у поясненнях заявника, його поведінку. Також особі, що проводить перевірку, необхідно одержати інформацію про перебіг і результати провадження, здійснюваного відносно заявника.
      Повідомлення  про службові злочини потребують попередньої перевірки, оскільки на підставі даних, викладених у них, неможливо вирішити питання про те, чи є ознаки злочину
        Водночас у літературі викладено  точку зору про те, що кримінальну  справу про хабарництво можна  порушувати й без дослідчої  перевірки, зокрема у випадках, коли приводом є з’явлення з повинною хабародавця або заява, що прямо вказує на одержання хабара
      На  нашу думку, останній підхід є хибним, адже навряд чи можна погодитись із тим, що лише із заяви громадянина можна встановити підстави для порушення кримінальної справи. Не можна виключати фактів обмови, добросовісної помилки заявника, особливо якщо іншими даними, крім його слів, факт одержання хабара не підтверджується. Тому такі перевірочні дії, як відібрання пояснень і витребування документів, на нашу думку, мають проводитись обов’язково, а у більшості випадків є потреба й в огляді місця події.
      Особливо  значущою з погляду встановлення підстав для порушення кримінальної справи про хабарництво є оперативно-розшукова  діяльність, яка може проводитися  таємно для учасників злочину, що має вирішальне значення для організації спеціальної операції із затримання суб’єктів на місці злочину. Оперативно-розшукові заходи щодо перевірки інформації про хабарництво, вчинене у сфері правоохоронної діяльності, мають бути спрямовані перш за все на документування протиправних дій із метою збирання відомостей про причетність певних осіб до злочину. Їх у більшості випадків проводять оперативні співробітники підрозділів ДСБЕЗ, СВБ ГУБОЗ МВС України, СБУ.
      На  практиці найчастіше застосовують такі заходи: опитування осіб, що звернулися з повідомленням про вимагання (пропонування) хабара, використання їхньої добровільної допомоги в організації затримання суб’єкта під час події злочину; зняття інформації з каналів зв’язку, застосування інших технічних засобів одержання інформації; контролювання шляхом відібрання за певними ознаками поштово-телеграфних відправлень; здійснення візуального спостереження в громадських місцях (де відбуваються перемовини між учасниками злочину, давання-одержання хабара) із застосуванням фото та відео зйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів; проведення операцій із захоплення злочинців.
      При проведенні дослідчої перевірки  стосовно виділеного різновиду хабарництва  слід пам’ятати, що професійна підготовка службових осіб – суб’єктів одержання хабарів у багатьох випадках передбачає знання методів оперативно-розшукової та слідчої діяльності щодо викриття хабарників. Тому вони нерідко вдаються до таких прийомів, як: а) використання як місця для одержання хабарів службових кабінетів режимних об’єктів;
б) використання заздалегідь проінструктованих на випадок затримання посередників у хабарництві; в) уникнення прямих перемовин про умови злочину; г) періодичні обстеження службових кабінетів із метою виявлення спеціальних засобів спостереження; ґ) налагодження корумпованих зв’язків з особами, які уповноважені виявляти такі злочини; д) раптова зміна раніше обговорених умов передавання хабара; е) застосування складних для документування способів безпосереднього одержання хабара (в автомобілі після тривалого пересування із виявленням спостереження, залишення хабара у певному місці без безпосереднього контакту між учасниками злочину, з використанням банківських рахунків тощо); ж) опір під час затримання; з) провокації під час огляду місця події тощо. Зазначені обставини слід обов’язково враховувати при плануванні й організації дослідчої перевірки.
      Потрібно  звернути увагу й на те, що службові особи правоохоронних органів, які  повідомляють про спроби давання  ним хабарів, нерідко діють грамотно й оперативно, чим забезпечують собі доказову базу для розслідування. Зокрема, вони негайно викликають на місце події чергову слідчо-оперативну групу, не дають можливості хабародавцю забрати предмет хабара, зникнути з місця злочину та ін. Зазначені обставини значно полегшують дослідчу перевірку та дають змогу швидко зібрати достатні дані для прийняття рішення про порушення кримінальної справи.
      Не  можна не відзначити те, що для стадії порушення кримінальної справи про  хабарництво важливим є питання про правильне поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій з метою недопущення порушень вимог закону при проведенні перевірочних дій, збереження доказової цінності одержаних результатів. Зокрема, найбільш проблемними при цьому є аспекти, що стосуються пошуку й вилучення предмета хабара, меж участі слідчого у певних діях, правильного оформлення їх результатів. Вивчення матеріалів кримінальних справ про хабарництво, вчинене у сфері правоохоронної діяльності, дозволяє стверджувати, що у більшості випадків пошук і вилучення предмета хабара здійснюються в межах огляду місця події. При цьому оперативні працівники затримують злочинців відразу ж після одержання хабара, а далі слідчий проводить зазначену слідчу дію. У зв’язку з цим слід відзначити, що примусові пошукові дії (наприклад, обстеження одягу одержувача хабара, пошук захованого предмета хабара в його кабінеті) не можна проводити в рамках огляду місця події. У такому разі треба порушити кримінальну справу та провести обшук.
      Огляд місця події при розслідуванні  хабарництва, вчиненого у сфері правоохоронної діяльності, частіше за все проводиться відразу ж після затримання до порушення кримінальної справи з метою виявлення слідів злочину й з’ясування обстановки. Якщо під час огляду встановлюються належні підстави, негайно після цього приймається рішення про порушення кримінальної справи. Водночас чимало практичних труднощів пов’язано із тією обставиною, що слідчий не може брати участь в оперативно-розшуковій діяльності, яка проводиться з метою викриття хабарників, однак саме він повинен проводити огляд місця події після затримання злочинця. Тому суттєве значення має належна організація взаємодії співробітників оперативно-розшукових підрозділів і слідчих щодо своєчасного поінформування про результати роботи, виклику слідчого на місце події та спільних дій при проведенні огляду. Серед труднощів, що виникають у стадії порушення кримінальної справи про хабарництво, вчинене у сфері правоохоронної діяльності, оперативні працівники вказують на те, що вони не можуть провести огляд місця події після затримання злочинців, а повинні викликати слідчого, що призводить до втрати часу. Тому, на нашу думку, є потреба в удосконаленні редакції ст. 190 КПК України, яка б надавала можливість проведення огляду місця події не тільки слідчим, а й органом дізнання.
      Оскільки  суб’єкт одержання хабара є спеціальним, до порушення справи важливо витребувати  наказ про призначення його на відповідну посаду та службові інструкції. Їх вивчення дає змогу встановити, чи є особа, зазначена як одержувач хабара, службовою, чи займає вона відповідальне (особливо відповідальне) становище, та чи входили дії, за які одержано хабар, до кола її обов’язків. Слід відзначити, що нерідко мають місце факти вимагання грошової винагороди особами, які нещодавно були звільнені з посади, але, користуючись незнанням про це громадян, пропонують передати кошти й інше майно, видаючи себе за службових осіб. У такому разі має місце не одержання хабара, а інший злочин (шахрайство, вимагання).
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.