На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Структура знань про народонаселення

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 16.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                                        Зміст
    Вступ………………………………………………………………… 3
1.Система знань  про народонаселення та її  структура……………… 4
2.Народонаселення  (населення) - центральна категорія  системи знань про народонаселення……………………………………………………….. 5
3.Загальна теорія народонаселення…………………………………… 7
4.Структура системи  знань про народонаселення…………………… 10 

   Список  літератури…………………………………………………… 17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       Вступ
Народонаселення вивчає багато громадських та природничих наук. Особливе місце серед них займає демографія.
Під народонаселенням в широкому змісті слова розуміють  сукупність людей. Але сукупність людей  відповідає також таким поняттям, як «народ», «суспільство». Тому поняття  «народонаселення» потребує більш точного визначення.
Поняття народонаселення країни за формою співпадає  з поняттям народ держави, але  за змістом це різні категорії. Одним  з критеріїв віднесення до того чи іншого роду є проживання у відповідній  місцевості (або, принаймні, походження з тієї місцевості), але народ історично зв’язує воєдино не тільки територія, але й спільна історія, мова, матеріальна та духовна культура. Піддані держави завдяки громадянству зберігають приналежність до народу своєї країни і у тому випадку, якщо вони мешкають за її кордонами, але тісно пов’язані з нею юридично. Суспільство, як би воно не було диференційовано, – це сукупність людей, в якій люди на основі місця, яке вони займають в історично складеній системі виробництва та споживання, представляються нам як розчленована на групи, розділена і разом з тим зв’язана певними інтересами організація. Зв’язки, які об’єднують людей за поняттям «народ» або «суспільство», або ті ознаки, які визначають різницю цих термінів, не є критерієм для поняття «народонаселення». При цьому, хоча поняття «народонаселення» більш вузьке, ніж попередні, воно разом з тим і ширше, оскільки припускає «природну» сутність даної безлічі людей, тобто їх здатність до оновлення, зміни внутрішнього складу, до відтворення. 
 
 

1.Система знань про народонаселення та її структура.
     Система знань про народонаселення - це науковий напрямок, який формується з 1960-х років у процесі комплексного вивчення народонаселення низкою суспільних і природничих наук. У рамках цього напрямку народонаселення розглядають як цілісну складну систему, а його головним методологічним принципом є перехід від простого підсумування знань, отриманих окремими науками, до такого їх синтезу, який відповідає системній природі народонаселення як об'єкта дослідження й соціального управління.
На середину 60-х років безперспективність розвитку знань про народонаселення, не синтезованих цілісною теорією, стала очевидною. Швидке просування у вузькоспеціальних  напрямках досліджень супроводжувалося нерозумінням дотичних проблем і  загального завдання. Така сама ситуація виникла у багатьох інших галузях знання, що стало приводом для в'їдливої метафори Норберта Ві-нера. Постале становище фундатор кібернетики персоніфікував у портреті вузького фахівця так: "Він замакітрений жаргоном своєї спеціальної дисципліни й знає всю літературу з неї та всі ЇЇ підрозділи. Але будь-яке питання, що хоч скільки-небудь виходить за ці вузькі межі, такий вчений розглядатиме як щось, що стосується колеги, котрий працює через три кімнати далі по коридору". Приблизно ту саму думку в ще гострішій афористичній формі висловив Тур Хейєрдал: "Фахівці обмежують себе, щоб закопуватися дедалі глибше, доки вже не бачать один одного із своїх ям. А результати складають акуратно нагорі. Потрібен ще один фахівець, саме той, котрого досі бракувало. Він не повинен слідувати за іншими в яму, а має залишатися нагорі й зводити воєдино різні результати".
Мабуть, Лейбніц був останньою людиною, котра знала все на світі_ Але XVIII сторіччя, коли найвидатніші вчені, оволодівши досконало кількома мовами, були здатні не тільки охопити всю науку свого часу, але й увібрати в себе найширшу культуру, давно минуло. Почався процес спеціалізації й диференціації наук. 60-ті роки стали тим рубежем, коли роз'єднаність наук, що вивчають народонаселення, зробила проблематичним подальший прогрес демографічного знання. Було визнано, що населення має системні властивості й їх пояснення з точки зору якоїсь однієї науки, яка вивчає окремі боки його розвитку, поза уявленнями про народонаселення як цілісність є непродуктивним. Отже, еволюція демографічного знання змусила вчених усвідомити необхідність використання міждисциплінарного підходу як головного мето-дологічного принципу вивчення проблем народонаселення. У 60-70-ті роки встановлюються дедалі тісніші зв'язки між науками, що досліджують різноманітні аспекти відтворення населення, відбувається їх взаємне теоретичне, методологічне й методичне збагачення. Конкретним прикладом продуктивного співробітництва наук є вивчення народжуваності. Його досвід підтвердив ефективність використання системного підходу як загальнонаукової методології до дослідження демографічних процесів. Вагомий внесок у вивчення репродуктивної поведінки населення зробили соціологи й психологи. Не менш вдалою є кооперація демографів, економістів, соціологів та етнографів при дослідженні міграційних процесів. Успіхи регіональної демографії були б неможливі без участі географів. А вивчення причин смертності та зниження середньої тривалості життя немислиме сьогодні без медиків, генетиків, гігієністів та екологів.
2.Народонаселення (населення) - центральна категорія системи знань про народонаселення.
Народонаселення - одне з головних понять низки суспільних наук. Найзагальніше його визначення дає "Демографический енциклопедический  словарь": "Народонаселення - природно-історично постала й неперервно самовідновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, головний матеріальний компонент людського суспільства". Народонаселення й населення - синоніми. Цей термін був уведений до наукового обігу вперше на початку XIX сторіччя. 1806 року в "Статистическом журнале" (він був першим російським науковим гуманітарним часописом) була опублікована стаття І.Ф.Германа "Про народонаселення (про чисельність жителів у Росії)". Цей неологізм, який об'єднав два слова - народ та населення, відносно швидко втвердився в мові, проте в народну мову так і не потрапив. Термін "народонаселення" використовують, як правило, для позначення сукупності людей, а його синонім уживають більш універсально - І в народній мові, і в науковій літературі. На кожному етапі розвитку суспільства населення виступає як конкретно- історична сукупність людей, а його найважливішими характеристиками є соціально-часова та просторово-територіальна.
Населення не існує поза часом, простором і рухом. Неперервний процес зміни генерацій людей завжди прив'язаний до конкретного історичного часу й перебігає у певних просторових межах, зумовлених територіальною організацією суспільства.
Залишаючися частиною живої природи й маючи  сталі властивості біологічної популяції, населення має водночас соціальну природу. Сукупність людей перетворюється з простої відновлюваної популяції на населення завдяки суспільним відносинам і зв'язкам. Як носій суспільних відносин населення є органічною частиною всього суспільного розвитку й саме у цьому контексті - доречно говорити про конкретно-історичну зумовленість відтворення населення на різних етапах історичного процесу - в суспільствах привласнюючої економіки, аграрному та індустріальному,
Рух - невід'ємна ознака й спосіб існування населення. Поряд з природним рухом - його неперервним відновленням під час зміни генерацій - виокремлюють ще просторовий )або міграційний) та соціальний рухи населення.
Останній  відображає зв'язок розвитку населення  з суспільним відтворювальним процесом і розвитком суспільства загалом.
Усі три  різновиди руху визначають розміри, структуру й динаміку населення  планети та окремих країн і  забезпечують його постійну взаємодію  з усімаіншими суспільними підсистемами. Без руху населення неможливий його розвиток - неперервна кількісна та якісна зміна, зумовлена в кінцевому підсумку рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Рух народонаселення, якість народонаселення та розвиток народонаселення є головними  поняттями загальної теорії народонаселення.
3.Загальна теорія народонаселення.
Цілісне уявлення про народонаселення забезпечує система наукових знань, відома під  назвою загальної теорії народонаселення. Це система загальнометодологічних І загальнотеоретичних тез і  концепцій, що пояснюють закономірності розвитку народонаселення та його зв'язок з усім соціально-економічним розвитком. Методологічна роль загальної теорії народонаселення полягає в тому, що вона дозволяє інтегрувати в єдине ціле розрізнені знання про окремі боки розвитку народонаселендо ня й перейти від простої суми знань до системи знань про народонаселення,
Загальна  теорія народонаселення пов'язує тези й поняття загальнометодологічних наук, які відображають логіку й  закономірності суспільного розвитку, з одного боку, та категорії окремих конкретних наук, що вивчають народона- з іншого. Загальнометодологічними науками для системи знаньнаселення, про народонаселення є філософія та політична економія.
До компетенції  філософії належать такі проблеми:
- методологічні принципи вивчення народонаселення;  
- народонаселення як суспільна підсистема;  
- якість народонаселення;  
- джерела й рушійні сили розвитку народонаселення, співвідношення в ньому об'єктивного та суб'єктивного, стихійного та свідомого, біологіч ного та соціального;  
- співвідношення емпіричного та теоретичного в демографічних дослідженнях;  
- логіко-гносеологічний аналіз категорій та понять системи знань про народонаселення.

Політична економія як наука про виробничі  відносини суспільства та закони їх розвитку забезпечує дослідження народонаселення теоретичними й методологічними засновками. Від того, якою є соціальна природа виробництва на тому чи тому етапі його суспільного розвитку, залежать, врешті, умови природного відтворення населення, його соціальна мобільність і територіальна організація.
Специфіка виробничих відносин багато в чому визначає якісні аспекти відтворення  населення. Ця специфіка відображена  у формуванні певного соціального  типу працівника, вона визначає умови  його підготовки до праці та участі в ній, умови й форми охорони його здоров'я та членів його сім'ї, соціального забезпечення та соціального захисту. Від характеру виробничих відносин залежать рівень зайнятості та її структура по галузях, по статі й віку, а це, у свою чергу, справляє вирішальний вплив на всі аспекти відтворення населення.
Система виробничих відносин багато в чому впливає на розселення людей як у  масштабах країн та регіонів, так  і у глобальному масштабі. Виробничі  відносини визначають безпосередньо  всі аспекти соціального відтворення населення. Від них залежать багато які соціальні чинники, що впливають на звичаї та традиції культури й побуту населення, а також чинники, пов'язані з релігією.
В рамках загальної теорії народонаселення  розробляють методологію його дослідження й головні поняття та категорії системи знань про народонаселення. Конкретні ж науки, які входять у цю систему, адаптують їх стосовно своїх завдань і предметних царин.
Загальна  теорія народонаселення забезпечує вивчення взаємозв'язку й взаємодії між соціально-економічним розвитком загалом та розвитком народонаселення як його органічної складової, між окремими боками суспільного розвитку та конкретними демографічними процесами, а також системи зв'язків між останніми. Вона також розкриває закони й закономірності розвитку народонаселення та конкретних демографічних процесів.
Головними проблемами загальної теорії народонаселення  є його роль у суспільному прогресі, соціально-економічна зумовленість розвитку народонаселення та його окремих  процесів, вплив законів суспільного розвитку на народонаселення, специфічне місце народонаселення в історично конкретній системі виробничих відносин,історичні типи відтворення населення, закони й закономірності демографічних процесів, взаємозв'язки між окремими демографічними процесами, співвідношення соціального та біологічного, стихійного та свідомого в розвитку народонаселення та у конкретних демографічних процесах.
Наукові результати, отримані загальною теорією  народонаселення, використовують при  розробці й здійсненні демографічної політики як складової соціальної політики в країні. Деякі положення загальної теорії народонаселення, які порівняно широко ввійшли до наукової літератури, залишаються дискусійними. Це стосується передусім такого спірного питання, як правомірність виокремлення головного економічного закону народонаселення для кожної суспільно-економічної формації, спільності та відмінності між законами й закономірностями розвитку народонаселення та деяких інших.
4.Структура системи знань про народонаселення.
Крім  загальномето-дологічних наук - філософії  та політичної економії - до системи знань про народонаселення входять конкретні наукові дисципліни - економіка народонаселення, соціологія народонаселення, екологія народонаселення, генетика народонаселення, географія населення та власне демографія. Один і той самий об'єкт - народонаселення - вони досліджують з використанням методик і мови цих наук, їх використання забезпечує свого роду "широкофокусний" огляд народонаселення як об'єкта дослідження й дозволяє вивчати економічні, соціологічні, демографічні, екологічні, географічні, етнографічні, генетичні, соціально-гігієнічні та інші аспекти розвитку народонаселення. Предметом конкретних наукових дисциплін є ті чи ті аспекти розвитку народонаселення та його взаємодій з іншими суспільними підсистемами.
Економіка народонаселення - це науковий напрямок, у рамках якого здійснюють вивчення закономірностей визначального  впливу економічного розвитку на відтворення  населення загалом, а також окремі демографічні процеси. В рамках цього напрямку досліджують також І зворотний вплив розвитку народонаселення на економіку.
В суспільному  відтворенні населення виступає водночас у двох іпостасях - як продуктивна  та як споживча сила, справляючи вплив  на співвідношення фонду споживання й фонду нагромадження в національному доході. Чисельність і динаміка населення, його головних вікових груп (у допрацездатному, працездатному й післяпрацездатному віці) впливають на абсолютну величину й структуру фондів споживання й нагромадження. Наприклад, від чисельності й питомої ваги населення у молодому віці залежать масштаби формування нових робочих місць для тих, хто увіходить у працездатний вік, з одного боку, а також будівництво об'єктів системи освіти й охорони здоров'я, дитячих закладів, житлового фонду - з іншого.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.