На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


дипломная работа Лексико-стилстичн особливост англомовної Бблї

Информация:

Тип работы: дипломная работа. Добавлен: 18.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?49
 
Вступ
Біблійні тексти протягом  усього свого існування привертали пильну увагу. Варто зазначити, що Біблія становить інтерес не лише з релігійної, але і з лінгвістичної точки зору. Будучи зібранням класичних текстів і невід'ємною частиною світової літературно-художньої спадщини, Біблія є особливим здобутком, вивчення якого може пролити світло не тільки на історико-політичні події, але й на історію розвитку і зміни мов, на які вона неодноразово перекладалася.
Неможливо переоцінити вплив Біблії та її перекладів на мови народів світу, що пройшли стадію християнської культури. Це також стосується англійської мови, у яку ввійшло багато слів, виразів і цитат з Біблії. Загальновизнаним також є те, що Біблія виявилась найбагатшим джерелом англійської ідіоматики. Тексти Святого Письма вирізняються яскравою образністю, наочністю, доступністю, експресивною насиченістю поряд із семантичною глибиною та філософською ємністю. Також характерною ознакою біблійної мови є вживання значної кількості тропів і фігур мовлення, що застосовуються для досягнення образності біблійного тексту.
Вивчення особливостей перекладу Біблії англійською мовою на сьогодні зводиться зокрема до питання дослідження проблем перекладу Святого Письма. У цьому контексті вартими особливої уваги є наукові розвідки відомого американського біблеїста Брюса Мецгера. У них увага зосереджена на стилістичний, культурний та історичний аспекти.
Фразеологічні та лексичні біблеїзми як об’єкт дослідження в англійській мові привертають увагу багатьох лінгвістів. Особлива увага зосереджена на вивчення біблеїзмів та їх класифікацію (А. К. Біріх, Ю. А. Гвоздарєв, К. Н. Дубровіна, І. Б. Дубровська, О. В. Кунін, Й. Матешич, О. В. Сафронова, Е. М. Солодухо), а також на своєрідність функціонування у різних мовах (В. Г. Гак, Г.Я. Лілич, О.І. Трофімкіна).
У багатьох роботах  з’ясовуються значення та відновлюється історія формування біблеїзмів у процесі їх функціонування у мові (І. П. Матвєєва, В. І. Макаров, Ю.А. Гвоздарьов, Л. М. Грановська, М. Ю. Люстров,  та ін.).
На даний момент носії мови, зокрема англійської, використовуючи біблійні вирази у повсякденній мові, зустрічаючи їх у зовнішніх джерелах, найчастіше навіть не підозрюють про їхнє походження. Саме тому проблема вивчення біблеїзмів залишається актуальною.
Тема нашої дипломної роботи «Лексико-стилістичні особливості англомовної Біблії».
Актуальність даної роботи полягає в тому, що лексико-стилістичні засоби мови, вжиті у Біблії, широко використовуються  в усному мовленні і тому їх аналіз є доцільним.
Об`єктом дослідження виступають біблійні тексти.
Предметом дослідження є лексико-стилістичні засоби вираження образного простору Біблії.
Метою даної роботи є характеристика перекладів Біблії та лексико-стилістичний аналіз англомовних текстів Святого Письма.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
-         проналізувати історію перекладів Біблії англійською мовою;
-         розглянути особливості перекладів Біблії;
-         визначити характерні ознаки біблеїзмів та надати їх класифікацію;
-         здійснити порівняльний аналіз співвідношення біблеїзмів в англійській та українській мовах;
-         визначити лексико-стилістичні особливості текстів Біблії.
Методи дослідження – описовий та порівняльно-зіставний – визначені цілями та завданнями роботи.
Практичне значення роботи мотивується тим, що матеріали дипломної роботи можуть бути використані для проведення занять із стилістики та інтерпритації тексту, для подальшого вивчення особливостей перекладу Біблії англійською мовою.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота  складається зі вступу, двох розділів,  висновків, списку використаної літератури.
У вступі обґрунтовується актуальність дипломної роботи, виділяється об’єкт і визначається предмет роботи, формулюється мета, що деталізується в  завданнях, вказуються використані в роботі методи, розкривається практичне значення дослідження, подається структура дипломної роботи.
У першому розділі розглядається загальна характеристика перекладів Біблії англійською мовою та аналізуються проблеми перекладу Святого Письма, з якими стикались перекладачі.
У другому розділі подається класифікація біблеїзмів та виділяються лексико-стилістичні засоби, які увиразнюють тексти Біблії, надаючи їм образності.
У висновках підсумовується викладений теоретичний матеріал та описуються результати проведеного дослідження.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розділ I. Історія перекладів Біблії англійською мовою та їх вплив на розвиток мови
1.1 Загальна характеристика перекладів Біблії англійською мовою
Історія перекладів Біблії англійською мовою поділяється на два періоди: Середньовіччя і Новий час. У давньоанглійський період, починаючи з VI ст., коли англосакси були навернені в Християнство, і до епохи Реформації єдиною Біблією, що вважалася авторитетною в Британії, була Вульгата. Найперші спроби перекласти Біблію на англосаксонську мову, строго кажучи, не можна назвати перекладами. Це були вільні перекази у віршах добре відомих біблійних оповідань. Один древній рукопис містить поеми, що раніше приписувалися ченцю і поету Кедмону із Уітбі. Інший корпус ритмізованих парафраз приписується Кюневульфу, що жили приблизно в ту ж епоху, що і Кедмон.
Перші спроби реального перекладу Біблії були зроблені у VIII ст. Єпископом Шерборнським Альдгелем (709) — ймовірно, автора перекладу Псалтиря. Частину Євангелія від Івана, а також молитву "Отче наш" переклав Біда Високоповажний (673-735). Королем Альфредом (849-899) було перекладено десять заповідей і ряд інших біблійних текстів [45]. Рукопис, відомий під іменем Псалтир Веспасіана, написаний приблизно у 825 р., містить  ранній приклад визначеного типу перекладу, названого "глоса". Це маловживане чи незрозуміле слово з тлумаченням до нього або над самим словом, або на полях. [23, 107]. Глоси повинні були служити підмогою для кліриків (служитель релігійного культу) і вписувалися між рядків латинського тексту. Вони часто наслідували латинський порядок слів, що дуже відрізнявся від порядку слів, прийнятого в англосаксонській мові. Близько 951 глоса була вставлена в розкішно ілюмінований рукопис (так зване Ліндисфарнське Євангеліє, Lіndіsfarne Gospels), латинський текст якої був написаний приблизно у 700р., незабаром після цього аналогічні глоси стали вписувати й в інші рукописи.
До кінця X ст. існувало вже безліч перекладів. Західно-саксонські Євангелія (X ст.) — повний переклад Євангелій, зроблений, можливо, трьома перекладачами. Близько 990 р. знаменитий своєю вченістю Єльфрік переклав кілька книг Старого Завіту, у тому числі всі П’ятикнижжя, книги Ісуса Навіна, Суддів, Царств і кілька книг зі старозавітних апокрифів. Свої переклади, що виглядали як прозаїчний переказ, він часто вставляв у проповіді. Праця Ельфріка, Західно-саксонські Євангелія, і численні переклади Псалтиря — от усе, що було зроблено в давньоанглійський період на шляху до повного перекладу Біблії. Після Ельфріка переклади Біблії вже не робилися: Британія занурилася в "темні століття" нормандських завоювань [50, 2-3].
У більш спокійний середньоанглійський період (XIII ст). перекладацька діяльність відновилася. Безліч нових перекладів Біблії англійською мовою підпадають під категорію скоріше релігійної літератури, ніж власне перекладу; так, наприклад, Ормулум ченця Орма (1215р.) являє собою ритмізований переклад євангельських уривків, використовуваних у месі в сполученні з проповідями. Близько 1250р. з'явився римований переказ книг Буття. Три переклади Псалтиря з'явилися у 1350р.: анонімний віршований переклад; переклад Псалтиря, приписуваний Вільямові із Шорхама; і переклад з коментарями пустельника і містика Річарда Ролла з Гемпола. У XIII - XIV ст. невідомими авторами були перекладені різні частини Нового Завіту.
Перший повний переклад Біблії англійською мовою з’явився в кінці 14ст. за ініціативою і під керівництвом Джона Уікліфа (1329-1384), який вважав, що миряни мають право читати Святе Письмо рідною мовою. Після його смерті читання його Біблії було заборонено, хоча її все-таки продовжували переписувати. У той час, коли в інших європейських країнах Біблія перекладалась, на Британських островах знову наступила пауза у перекладацькій діяльності, яка тривала аж до епохи Реформації [27, 18].
Протестантські перекладачі часів Реформації відмовилися від Вульгати як первинного джерела. У ході порівняння давньоєврейських і грецьких текстів Біблії з латинським текстом Вульгати виявилися невідповідності та неточності. Крім того, перекладачі-реформатори, що порвали з Римсько-католицькою церквою, не бажали спиратися у своїх перекладах на латинську Біблію. Першим англійським протестантським перекладачем Біблії став Вільям Тиндал (прибл. 1490-1536 рр.). Тиндал вивчив грецьку мову в Оксфорді і Кембриджі, а давньоєврейську, очевидно, у Німеччині. Він спробував надрукувати свій переклад Нового Завіту в Кельні, але церковні влади примусили його переїхати у Вормс, де він і завершив видання. Видання великого формату було опубліковано у Вормсі у 1525р. Воно потрапило в Англію в наступному році і було негайно спалене. Незважаючи на церковний прокльон, передруки відбувалися один за одним, багато яких попадали в Англію з Нідерландів. Перший том Старого Завіту в перекладі Тиндала вийшов у 1530. Тиндал був заарештований. У в'язниці він продовжував роботу над Старим Завітом, але в 1536 як єретик був спалений на багатті у Вілворде біля Брюсселя. Неприйняття Тиндаловского перекладу було пов'язано в основному з його суто протестантським характером. Хоча король Генріх VІІІ порвав з Римом на початку 1530-х років, він зовсім не симпатизував поглядам Тиндала. Більш того, бажання перекладача витравити з Біблії всі сліди католицького богослужіння спонукало його заміняти деякі терміни: "церква" була замінена на "громаду", "священик" - на "старійшину" і т.п. Крім того, зразком для перекладу Тиндала служив Новий Завіт у німецькому перекладі Мартіна Лютера [50, 8-9].
У 1537р. Генріха VІІІ переконали дати своє найвище схвалення ідеї створення англійської Біблії. Так виник "новий переклад". Він вважався перекладом Томаса Метью, хоча реальним видавцем був, очевидно, інший співробітник Тиндала — Джон Роджерс; сам же текст був складений з перекладів Тиндала і Ковердейла з додаванням безлічі віроповчальних приміток. Фіктивний перекладач був потрібний для того, щоб уникнути скандалу у зв'язку з фактичним виданням праці страченого Тиндала. У 1538р. вийшов королівський указ, відповідно до якого кожен прихід зобов'язувався придбати для своєї церкви екземпляр Біблії, причому половину вартості книги повинні були відшкодувати парафіяни. Мова в указі йшла, імовірно, не про Біблію Метью, а про новий переклад. У 1539 новий переклад вийшов у світ, і цей важкий том був названий Великою Біблією. Редактором був Ковердейл, але текст являв собою скоріше переробку Біблії Метью, ніж ковердейлівський переклад 1535р.. Друге видання 1540р. іноді називають Кранмеровською Біблією (його випереджає передмова архієпископа Кранмера). Велика Біблія стала офіційним текстом, інші ж переклади були заборонені [45].
Прихід до влади католички Марії Стюарт, наводив жах на англійських протестантів. Щоб уникнути переслідування, багато хто з них емігрували й оселилися в Женеві, у ті роки центр радикального протестантизму. Під керівництвом шотландського кальвініста Джона Нокса, а можливо, при участі Ковердейла англійська громада в Женеві випустила в 1557 р. Новий Завіт і Псалтир, а в 1560 р. — повне видання Біблії, так звану Женевську Біблію. Женевський переклад був певною мірою  найбільш науковим перекладом того часу. За основу був узятий текст Великої Біблії (1550), що потім був значно поліпшений редакторами, що виправили безліч помилок і неточностей. Перешкоджав поширенню Женевської Біблії консервативно налаштований спадкоємець Кранмера на кафедрі архієпископа Кентерберійського — Метью Паркер. У 1568р. він випустив у світ своє власне видання — Єпископську Біблію. Назва говорить про те, що це була колективна праця англіканських єпископів, що справилися з задачею усього за два роки; вони використовували як основу  Велику Біблію, відхиляючись від неї тільки в тих випадках, де вона вступала в протиріччя з давньоєврейським чи грецьким текстами. У Єпископській Біблії часто запозичаються ті місця з Женевської Біблії, де її переваги в області точності перекладу не викликають сумнівів [31, 13]. Після завершення роботи Єпископська Біблія замінила Велику Біблію як  офіційну Біблію Англіканської церкви.
З пропозицією про необхідність нового авторитетного перекладу виступив пуританин Джон Рейнолдс, звернувшись з ним до короля Якова у 1604. Яків схвалив ідею і призначив перекладачів — "чоловіків учених, числом п'ятдесят чотири". Перекладачі були розбиті на чотири групи, що збиралися у Вестмінстері, Кембриджі й Оксфорді; кожна група взяла собі частину Біблії, первісний, чорновий переклад якої повинен був схвалюватися всіма членами "компанії". Комітет, що складався з 12 контрольних редакторів, проводив звірення перших варіантів перекладу. Як  основний текст була обрана Єпископська Біблія, але до роботи залучалися також переклади Тиндала, Ковердейла, Біблія Метью, Велика Біблія, Женевська Біблія і навіть католицький переклад Нового Завіту (опублікований у 1582р.). Біблія короля Якова вийшла у 1611р. Два роки і дев'ять місяців пішло на переклад, ще дев'ять місяців — на підготовку рукопису до друку. Протягом  майже 400 років Біблія короля Якова мала статус офіційного перекладу. В Англії її називають Офіційно схваленим перекладом (Authorіzed Versіon), хоча ні королівський будинок, ні парламент не видавали ніяких офіційних актів з цього приводу. Більш того, не викликає сумніву, що Авторизований переклад став Біблією Англіканської церкви [45]. Біблія короля Якова мала великий вплив не тільки на релігійне життя, а й на англійську мову. Це частково пов’язано з красномовністю Біблії. Багато фраз, які зараз використовуються в повсякденному житті, походять прямо з Біблії короля Якова ("strain at the gnat and swallow the camel" (Mt. 23:24) — звертати увагу на дрібниці, "widow’s mite" (Mk. 12:42; Lk. 21:2) — скромна частка ) [50, 26].
Рух убік  модернізації мови старого перекладу досяг апогею в 1870р., коли з ініціативи собору духівництва Кентерберійської та Йоркської єпархій був призначений комітет для перегляду тексту Біблії короля Якова. Виправлений переклад (Новий Завіт, 1881р.; Старий Завіт, 1885р.; Апокрифи, 1895р.) усе ще є цінним для дослідників завдяки своїй стислості і близькості до оригінальних біблійних текстів на давньоєврейській і грецькій мовах, але не зміг замінити Біблію короля Якова.
До першого видання Виправленого перекладу в США минулому прикладені читання американських фахівців, що працювали разом з англійськими редакторами. У 1901р. ці читання були включені в текст видання, що одержало назву Американського стандартного перекладу (The Amerіcan Standard Versіon). Воно послужило основою для Виправленого стандартного перекладу, підготовленого за підтримкою Міжнародної ради по релігійному навчанню (1937). Декан Л.Е.Уейгл із Єльського університету здійснив загальну редакцію цього перекладу (Новий Завіт вийшов у 1946, Старий Завіт — у 1952) [36; с.12].
У різкому контрасті з різними виправленнями перекладів стоїть почата в Англії спроба створити авторитетний текст англійської Біблії для XX ст. Нова Англійська Біблія (Новий Завіт, 1961р.; Новий Завіт, Старий Завіт і Апокрифи, 1969р.) — це абсолютно новий, свіжий переклад оригінальних текстів на природну, розмовну англійську мову XX ст., у якому не використовуються як архаїчні конструкції XVII ст., так і буквалістське копіювання грецьких зворотів. Таким чином, цей переклад розстається з традицією, що йде до Тиндалу. Переклад вийшов у світ за підтримкою й участю всіх християнських церков Великобританії за винятком Римсько-католицької церкви [35].
У 1982 за редакцією Томаса Нельсона на світ з’явилась нова версія Біблії короля Джеймса, у якій застаріла лексика була замінена сучасною.
 
 
 
1.2 Особливості перекладу біблійного тексту
Біблія писалася, переписувалася й перекладалася протягом більш ніж 1700 років представниками понад 60 поколінь різних народів світу. У 1994 році Організація Об’єднаних Біблійних Товариств засвідчила, що приблизно з 3000 мов світу, 341 уже мали повний переклад Біблії, 822 — лише деякі частини Біблії. Крім того, біблійний переклад тривав ще на 1000 мов [21]. Нездатність розмовляти мовами, якими Біблія була написана спочатку, і постійні зміни в мовах,якими ми розмовляємо, викликали необхідність перекладу Біблії. Переклад Біблії  є нелегким завданням. Рано чи пізно перекладачі стикаються з різноманітними проблемами, пов’язаними з перекладом Біблії. Метою даного розділу є розгляд основних проблем перекладу Святого Письма, які виникли в минулому і, безсумнівно, виникнуть у майбутньому.
Однією з основних проблем перекладу є те, що у нас немає оригінального рукопису Біблії, а лише копії копій. Саме це викликає багато труднощів, тому що перекладачі не знають, які з цих копій відповідають оригіналу, адже всі вони відрізняються одна від одної. Найбільше відмінностей знайдено у Новому Завіті. Згідно з науковими дослідженнями, близько 3% біблійних текстів відрізняються у кожному з рукописів [20, 23]. Сьогодні ми маємо приблизно 1500 повних і неповних рукописів Нового Завіту. Існує 2 підходи до розв’язання цієї проблеми. Перший підхід полягає в тому, що вчені зіставляють біблійні тексти з усіх наявних рукописів і, використовуючи різноманітні правила, аналізують відмінності. Наприклад: Про що йдеться в найстаріших рукописах? Про що йдеться у більшості з них? Яке з цих тверджень є найбільш ймовірним? Однак, цей метод не може вважатись абсолютно надійним, адже він є надто суб’єктивним. Другий підхід до розв’язання проблеми широко використовувався в минулому. Його автором є Іван Панін, який у 1890р, після навернення в атеїзм, виявив, що Біблія була цілою математичною системою, яка значною мірою базувалась на цифрі 7. Це відкриття доводило, що біблійні тексти насправді є Божим одкровенням, тобто продиктовані Богом, "вкладені" в голову тих людей, які її писали, включаючи кожне слово і кожну букву.   Крім того, теорія Паніна дала змогу за допомогою математичних розрахунків вирахувати, який варіант рукопису був достовірним, а також вияснити неточності пунктуації. Проте теорія Паніна була відкинута вченими [15, 18-19].
Наступна проблема перекладу Біблії пов’язана з розумінням значення слів, вжитих у Біблії. Вона включає в себе щонайменше 3 проблеми.
Першою є проблема розуміння стародавніх мов, якими була написана Біблія. Немає людини, яка б досі говорила цими мовами, щоб сказати нам, що вони означають. Усім відомо, що з часом мови постійно змінюються. Ці зміни пов’язані з появою нових слів або набуттям уже існуючих слів нових або інших, додаткових значень. Наприклад,  тільки недавно ми почали використовувати слово "Інтернет" у повсякденній мові. А слово "cool" в англійській мові сьогодні не завжди стосується погоди. Багато слів, вжитих у Біблії втратили або змінили своє значення, а деякі з них не мають сучасних еквівалентів. Так, наприклад, грецька мова першого століття використовує дієслівні часи і прийменники, які не мають англійського еквіваленту. Біблійна єврейська часто використовує повторення слів і поетичну структуру, які важко передати іншою мовою. Наприклад, Буття 32:20-21 перекладається в більшості англійських версій, як:
"...For he said 'I will appease him with the present that it goes before me. Then afterward I will see his face; perhaps he will accept me. So the present passed on before him, while he himself spent that night in the camp." (NKJV) [50] —  " бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє. І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі" [5, 20].
Але в єврейському оригіналі звучить щось на зразок цього:
"...For he thought 'I will pacify his face with the gift going ahead of my face; and after that I will see his face; perhaps he will lift up (or 'receive') my face. The gift crossed over ahead of his face, but he spent that night in the camp" [49].
"Peneh", єврейське слово, зазвичай перекладається як "face", повторюється п'ять разів в оригіналі цього уривку, а не тільки один раз як подає англійський переклад. Це навмисне повторення "peneh" є ключовим словом в цьому уривку.
Іншим прикладом є Буття 2:25-3:1. Англійська версія пропонує такий варіант:
"And the man and wife were both naked and were not ashamed. Now the serpent was more crafty (or 'subtle') than any beast of the field which the LORD God had made..." (NKJV) [51] — "І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились. Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив". [5, 23].
Слова "naked" і "crafty", на єврейській звучать як  "arom" і "arum". Вони збігаються у написанні та вимові і служать в цьому уривку для з'єднання двох віршів. Найкращою спробою передати цей аспект в англійському перекладі, було зробити слова римованими:
"And the man and his wife were nude... Now the serpent was more shrewd..."
Ці два приклади показують, що перекладачеві часто доводиться вибирати між дослівним перекладом оригінального тексту, ризикуючи при цьому бути незрозумілим (як фраза "he will lift up my face", що означає "he will accept me"), і  між перекладом , що базується на передачі змісту з втратою багатства поезії (і, отже, навіть деяких значень) оригіналу.
Юджин Найда стверджує, що не існує двох ідентичних мов, а  отже, не може бути повністю точних перекладів [38, 24]. Вважається, що точний переклад є неможливим, оскільки значення слів і граматичних структур у будь-яких двох мовах, як правило, не збігаються. У таких випадках перекладач повинен якнайкраще зрозуміти зміст оригіналу,  а потім відтворити це значення у мові перекладу. Це, однак, можна зробити, якщо перекладач Біблії "respects the features of the receptor language and exploits the potentialities of the language to the greatest possible extent" (знайомий з характерними особливостями мови рецептора і використовує всі потенційні можливості мови максимально можливою мірою) [39, 4]. І, як стверджує Найда: "Unfortunately, in some instances translators have actually tried to 'remake' a language; but this was unsuccessful" (На жаль, у деяких випадках перекладачі насправді намагалися " переробити " мову, але ця спроба виявилась невдалою) [39, 4]. Наприклад, один проповідник в Латинській Америці наполягав на спробах запровадити пасивний стан дієслова в мову, яка не мала такої форми слова. Звичайно, ця спроба не була успішною. Треба просто прийняти той факт, що існує багато мов, які не мають пасивного стану і знайти спосіб відтворити дії в активному стані. Юджин Найда пояснює, що "the writers of the Bible were addressing themselves to concrete historical situations and were speaking to living people confronted with pressing issues" (автори Біблії зверталися до конкретних історичних подій і говорили до живих людей, які стикались з актуальними проблемами) [39, 7]. Таким чином, ми можемо припустити, що автори Біблії очікували, що книга була доступною для розуміння широкого кола людей, і тому вони надавали словам одне значення, а не кілька.
              Наступною є проблема розуміння культури того часу. Недосконале знання стародавніх культур інколи робить неможливим розуміння деяких аспектів Біблії. Це змушує вчених постійно заглиблюватись у минуле Ізраїлю та Близького Сходу, яке може допомогти їм осягнути історичний та культурний контекст, з якого виникла Біблія. Такі відкриття іноді впливають на те, як ми розуміємо слова та історії зі Святого Письма. Крім того, археологи продовжують знаходити документи і бібліотеки, які сприяють кращому розумінню давньоєврейської та грецької мов, і таким чином допомагають перекладачам зробити точніший переклад Біблії. Наприклад, версія Короля Якова подає переклад 1-а Самуїлова 17,22 наступним чином:  "And David left his carriage in the hand of the keeper of the carriage, and ran into the army" [51]. Перекладачі мали труднощі з одним з єврейських слів в рукописах, які вони використовували, і переклали як " his carriage " і " keeper of the carriage " на основі контексту розповіді. Після того як перекладачі дізналися більше про єврейську мову і її словниковий склад, вони розуміли, що мова не йшла про David's 'carriage,' а про 'carried things' або 'baggage'(багаж), який він мав з собою для солдатів в армії. Таким чином, перекладачі Переглянутої Стандартної Версії (опублікована в 1952) мали можливість перекласти цей рядок більш точно: "And David left the things in the charge of the keeper of the baggage, and ran to the ranks" (NKJV) [51].  На даний момент, ми повинні відзначити, що навіть якщо перекладачі знайомі з особливостями культури Біблійної епохи, їм все одно важко їх відтворити, адже  існують великі відмінності між тогочасною культурою і  сьогоднішньою [7, 210].
Третя і найбільш важлива проблема розуміння Біблії — це духовна проблема. Будь-яка віруюча людина мала досвід читання рядків Біблії сотні разів, але розуміння того, що вони насправді означають, приходило не одразу. Оскільки ми ростемо у духовному розумінні Біблії, книга поступово відкриває для нас свій глибший сенс. Святий Дух веде нас до істини. Біблія має безліч прихованих значень, які можуть вчитуватись між рядками.
Не менш важливою проблемою, що стоїть перед перекладачем, є його власне усвідомлення своєї ролі. Наприклад, чи є переклад мистецтвом чи наукою? Чи це навик, який може бути набутий тільки на практиці, або ж чи існують певні процедури, які можуть бути описані та вивчені? Найда стверджує, що справа в тому, що практика перекладу "has far outdistanced theory; and though no one will deny the artistic elements in good translating, linguists and philologists are coming increasingly aware that the processes of translation are amenable to rigorous description" (далеко випередила теорію; і хоча ніхто не буде заперечувати художні елементи в доброму перекладі, лінгвісти й філологи все більше усвідомлюють, що процес перекладу піддається строгому опису) [38, 3]. Коли ми говоримо про "науку перекладу", ми, звичайно, пов'язуємо це з описовою наукою, тому передача ідеї з однієї мови на іншу є також вагомим об’єктом наукового опису. Згідно з  Найда, тим, хто наполягав, що переклад є мистецтвом, і більше нічого, так і не вдалося дослідити глибшу суть під поверхнею очевидних принципів. За аналогією, ті, хто дотримувався зовсім протилежної точки зору, вивчили переклад недостатньо для того, щоб оцінити художню чутливість, яка є невід'ємним компонентом у будь-якому першокласному перекладі літературного твору [38, 3].
Ми також повинні визнати, що завдання перекладача Біблії є досить нелегким, оскільки він стикається з низкою проблем. Біблія — це книга, яка ще дуже давно була написана трьома стародавніми мовами, які є невідомими для сучасних людей. Вона включає в себе найбільшу різноманітність літературних стилів. Біблія адресована широкому загалу, і була написана з різною метою — читання, слухання і т.д. Тому Біблію дуже складно перекласти, а інколи й неможливо передати всі її особливості з мови оригіналу на мову перекладу. Внаслідок усіх вищезазначених проблем, пов’язаних з перекладами Біблії, на сьогодні існують десятки перекладів Біблії. Але тим не менше, жоден переклад не може бути визнаним "єдиним правильним", оскільки кожен з них зробив свій внесок у знання і розуміння Біблії [20, 25]. Слід додати також, що в майбутньому треба очікувати ще більше перекладів, бо мови постійно змінюються і Біблійні вчені постійно збагачують свої знання за допомогою археологічних знахідок і нещодавно виявлених документів, які дають змогу перекладачам зрозуміти древню грецьку і єврейську краще. Цілком очевидно, що потреба в нових перекладах Біблії завжди існуватиме, адже вона приховує ще багато невідомого.
У цьому контексті слід згадати відомого американського біблеїста Брюса Мецгера, перу якого належить багато робіт з дослідження Біблії. Він виділяє різноманітні проблеми перекладів Святого Письма. Деякі з них пов’язані з існуванням різних варіантів рукописів Старого і Нового Завітів. Інші стосуються змісту рідкісних слів, а також сумнівів щодо пунктуації єврейських і грецьких текстів. Нижче наводяться приклади такого роду проблем.
На думку Брюса Мецгера, найважливішою проблемою перекладу Біблії, з якою стикались перекладачі, є розбіжності між текстами  різних рукописів Святого Письма. Ці розбіжності виникли тому,що навіть при найбільшому бажанні писаря скопіювати текст без помилок, копіюючи текст значної довжини писар майже неминуче вносив зміни до формулювання у результаті перевтоми. Наприклад, замість правильного написання "Is a lamp brought in to be put under a bushel, or under a bed, and not on a stand?" (Mark 4:21, RSV), кілька важливих рукописів подають "under the stand". Очевидно, це помилка переписувача, який повторив прийменник " under " в третій фразі. Іноді помилка писаря спотворює текст. Одна з найжахливіших грубих помилок такого роду є у грецькому рукописі № 109, що датується XIV століттям. Цей рукопис з чотирьох Євангелій був переписаний з копії, яка повинна була містити генеалогію Ісуса (Лука 3:23-38) у двох стовпчиках по 28 рядків в кожному. Замість того,щоб переписувати текст послідовно рядками,  писар скопіював текст впоперек двох стовпчиків. На додаток до таких транскрипційних помилок, які зазвичай можуть бути виявлені і виправлені, іноді писар навмисно вводив в копії зміни, які, здається, роз'яснювали зміст або усували труднощі [49].
Порівнюючи збережені копії рукописів, вчені намагаються визначити, які з них найбільше відповідають оригіналу, а які є вторинними. Чим старіші рукописи, тим вони менше відрізняються від оригінального тексту, ніж ті,що були скопійовані зовсім недавно.
З таких міркувань можна зрозуміти, чому відкриття в XX столітті найперших копій є такими важливими. Були виявлені сувої і фрагменти з кожної книги Біблії на єврейській мові, які  протягом століть приховувались у печерах біля Мертвого моря, і  які є принаймні на 900 років старшими, ніж раніше відомі копії [49].
Вчені також беруть до уваги погляди писарів. Трактування біблійних понять стосуються  звичок писарів. Коли писар стикався з розбіжними формулюваннями у двох або більше рукописах, цілком ймовірно, що замість того, щоб вибрати один і відкинути інший, він іноді створював складніший варіант, що об’єднував обидва формулювання. У таких випадках довший варіант може тлумачитися як невірний. Наприклад, що стосується Стівена в Діяннях 6:08, деякі рукописи описують його як  "full of grace" та інші як "full of faith." Грецький та латинський рукописи VI століття, відомий як Codex Laudianus, об'єднує два і каже, що Стівен був "full of grace and faith" [49].
В інших випадках переписувачі підсилювали і спрощували фрази. Хорошим прикладом є текст Галатів 6:17, де рання форма тексту подає: "I carry the marks of Jesus branded on my body." У більш пізніх переписувачів поширилася проста і без жодних прикрас згадка про Ісуса — "the Lord Jesus," or "the Lord Jesus Christ," or "our Lord Jesus Christ." — "Господа Ісуса", або "Господа Ісуса Христа", або "Господа нашого Ісуса Христа" [49].
Проблеми перекладу слів грецького та єврейського походження. Коли перекладачі вирішили, які формулювання з єврейського або грецького тексту повинні бути прийняті в якості основи для англійських перекладів, виникла наступна проблема, яка має відношення до встановлення точного значення слів. Лексикографи постійно намагаються встановити більш точні значення стародавніх єврейських та грецьких термінів і виразів. Єврейська Біблія містить близько 300000 слів, включаючи 8674 різних слів, з яких, згідно з одним методом розрахунку, близько 1500 вживаються тільки раз. Завдяки відкриттям у порівняльному мовознавстві та археології, вчені мають змогу в деяких випадках більш точно визначити значення рідкісних єврейських слів.
Навіть тоді, коли значення окремих єврейських слів є ніби то відомим, інколи виникає проблема розуміння цих слів по відношенню одне до одного в реченні. Найбільш незрозумілий вірш у книзі притч являє собою низку проблем. Оскільки значення багатьох слів у вірші є предметом різних інтерпретацій,  10 різних його перекладів  були запропоновані [49].
У порівнянні з труднощами значення слів у єврейській Біблії, з грецьким Новим Завітом все набагато простіше, щонайменше стосовно лексичних проблем. Згідно статистичних даних, зібраних старанним дослідником, грецький Новий Завіт містить 137328 слів, що включають 5436 різних слів, з яких 1934 трапляються тільки раз. Більшість з них зустрічаються також у грецьких джерелах, тому про їх значення не часто сперечаються. Однак, значення слова в молитві Господа, як записано в Євангелії від Матвія 6:11 і Луки 11:03 часто обговорюється. Чи "Give us this day our  bread" означає "daily bread" чи "bread for tomorrow"?  — "дай нам на цей день наш хліб" означає "хліб насущний" або "хліб на завтра"? Жодна інша частина грецької літератури не місить це слово,окрім як цитата з цієї молитви. Єдиний раз, коли воно, схоже, з'явилось було в 1889 році, коли А.Г. Сейс редагував фрагмент грецького папірусу, що містив книгу розрахунків господаря. Тут, на думку Сейс, в одному з рядків списку було це слово. Дуже прикро, однак, що вчені, які хочуть перевірити ще раз цю інформацію, не в змозі зробити це, бо фрагмент папірусу зник. Крім того, його втрата є особливо прикрою тому, що Сейс (чиї недоліки як дешифратора грецьких папірусів були відомими), міг неправильно прочитати список господаря. І в будь-якому випадку, навіть якщо Сейс  правильно прочитав слово, лексикографи знають не більше про його значення, ніж це було відомо раніше, а саме, що вираз означає або "daily bread" or "bread for tomorrow."-"хліб насущний" або "хліба на завтра" [49]. У таких випадках, коли слово піддається двом однаково законним перекладам, перекладачі не мають іншого вибору, окрім як розмістити один в тексті, інший у зносці.
Коли перекладачі вирішили, яку форму тексту перекладати і що єврейські та грецькі слова означають, виникла проблема пунктуації. В давнину було прийнято писати єврейські і грецькі  рукописи з кількома знаками пунктуації або ж зовсім їх не використовувати. Початок речення не позначався великою літерою. Тільки у восьмому чи дев'ятому столітті нашої ери грецькі писарі почали  більш-менш систематично використовувати знаки пунктуації. Хоча екзегети, враховуючи знаки пунктуації в рукописі, можуть дізнатися більше про історію інтерпретації уривку, перекладачі не відчувають себе зобов’язаними використовувати ту пунктуацію, якій писарі або видавці друкованого тексту надавали перевагу. Крім того, оскільки в жодному з рукописів немає лапок, рішення про те, куди їх вставити в перекладі, повністю в руках перекладачів [49].
Цілком природно, що думки перекладачів щодо відповідних знаків пунктуації іноді відрізняються.  Не існує безпомилкових правил пунктуації; судження повинні базуватись на тому, що, здається, забезпечує повне і найбільш відповідне значення слова в контексті.  Початок прямої цитати може бути визначений без будь-яких труднощів, коли він позначається такими дієсловами  як "said," "asked," "replied," "сказав", "попросив", "відповів", і т.д.
Розміщення коми в реченні може повністю змінити зміст. В Одкровенні 5:01 за допомогою традиційної пунктуації описується сувій пергаменту в правій руці Бога  "written on the inside and on the back, sealed with seven seals". Грецький текст, однак, може також розумітись по-іншому, в результаті перекладу наведеного у виносці NRSV  "written on the inside, and sealed on the back with seven seals" [49].
Зміна розміщення коми іноді може розширити зміст. Третє клопотання в молитві Господа у версії короля Якова говорить: "Thy will be done in earth, as it is in heaven", тоді як більшість сучасних версій розставляють знаки пунктуації по різному "Thy will be done, on earth as in heaven." Перекладачі намагаються використати знаки пунктуації так, щоб якнайкраще і найповніше передати значення того чи іншого слова. У цьому випадку другий спосіб пунктуації є кращим, бо він дозволяє фразі "on earth as in heaven" розширити масштаби і сенс молитви [49].
Так, в Євангелії від Луки 23:43 відповідно до традиційного способу розуміння уривку, розбійник, що кається, попросив Ісуса на хресті згадати його, коли Ісус увійде в Своє Царство. На це прохання Ісус відповів: "Truly I say to you, today you will be with Me in paradise". В інтересах підтримки доктрини "soul sleep" "сон душі", що проводилась Свідками Єгови, перекладачі Перекладу Нового Світу Християнських Грецьких Писань пересунули коми наступним чином: "Truly I tell you today, You will be with me in Paradise." Але ж тут грабіжник знав, що Ісус говорив йому того дня, а отже правильна пунктуація була в традиційному перекладі [49].
Іноді речення у грецькому Новому Завіт може бути перекладено або як ствердження або як питання. В Євангелії від Марка 15:2, у відповідь на запитання Пілата: "Ти Цар Юдейський?" [5, 83]. Ісус відповів у стверджувальній формі "Ви говорите так" [5, 83]. Однак, цілком можливо тлумачити цю фразу як питання: "Ви говорите так?"
Сучасні перекладачі іноді приходять до висновку, що знак оклику  найбільш доцільно передає силу оригінального тексту Біблії. У Старому Завіті, зокрема, в псалмах,  перекладачі Виправленого Стандартного Перекладу дещо перестаратися у використанні знаків оклику, і тому багато з них були з часом замінені у нових перекладах.
Оскільки Біблія є джерелом інформації та натхнення, переклади повинні бути точними, і естетично вдалими. Вони повинні бути придатні для швидкого читання і для детального вивчення. В ідеалі, вони повинні бути зрозумілими і навіть привабливими для читачів різного віку, всіх ступенів освіти, і практично на всіх рівнях інтелекту. Окрім проблем перекладу, які стосуються тексту, значення слів, розділових знаків тощо, існують більш тонкі стилістичні проблеми, з якими постійно стикаються перекладачі Біблії.
Не тільки вибір англійських слів, а також порядок, в якому вони розташовані часто впливає на їхнє значення. Наприклад, переклад  у версії Короля Джеймса подає "Drink ye all of it" (Matt 26:27) [51]  і залишає сумніви на рахунок того, що Ісус мав на увазі: усіх,хто пив, чи весь вміст чашки. Але так, як грецький текст вживає  слово "all" у формі множини, стає зрозуміло, що правильний англійський переклад повинен звучати наступним чином "Drink from it, all of you."
Новий Виправлений Стандартний Переклад (NRSV) виправляє кілька помилок перекладу Виправленого Стандартного перекладу (RSV).  Замість Moses leaving "Pharaoh in hot anger" (Exod 11:8), подається "in hot anger he left Pharaoh," замість "Joshua was standing before the angel, clothed in filthy garments" (Zech 3:3) перекладено - "Joshua was dressed with filthy clothes as he stood before the angel" [49].
Перекладачі повинні звернути увагу й на те, що для дієслів різного виду характерні різні типові відтінки значення. Наприклад, хоча дієслова "to dwell" і "to live" є більш-менш синонімічними, перекладачі повинні враховувати контекст, в якому одне слово підходить більше, ніж інше. Перекладачі в цілому згодні, що "dwell" вживається у контексті, що говорить про Бога на небесах, як у традиційному перекладі Ісая 57:15  "I dwell in the high and holy place." З іншого боку, слово "live" безумовно більше підходить у сухих прозаїчних ствердженнях таких як "Jabal…the ancestor of those who live in tents" (Gen 4:20, NRSV).
Необхідно бути обережним у виборі слів, які можуть зрозуміти неправильно. Сучасні англійські версії Біблії уникають перекладу Матвія Короля Якова, адже там іноді можна виявити неоднозначний переклад. Давній переклад Псалмів 50:90 "I will accept no bull from your house" змінено в NRSV на "I will not accept a bull from your house." Також в рамках категорії слів, які можуть бути неправильно зрозумілі є омофони, тобто слова, які мають однакове звучання, але відрізняються в написанні та значенні, наприклад, "there" and "their." Щоб уникнути можливої ??двозначності в ході усного читання, ствердження "because there God had revealed himself" (Gen 35:7, RSV) було змінено в NRSV на "Because it was there that God had revealed himself." Інша усна неоднозначність може виникнути, коли доводиться чути фразу з Луки 22:35 "Did you lack anything?’ They said, "Nothing."  NRSV перекладає друге речення наступним чином - "They said, ‘No, not a thing’", щоб слухачі не зрозуміли це як "They said nothing" [49].
Принцип комітету, який створив Виправлений Стандартний Переклад, полягає в тому, що версія повинна була бути якомога точнішою та невимушеною. Хоча, як і очікувалось, між членами комітету виникло багато розбіжностей щодо випадків використання дослівного перекладу. Але вони зрештою прийшли до спільного рішення, що стародавні вислови повинні бути замінені сучасними термінами. Наприклад, дослівний переклад  Короля Якова у посланні святого апостола Павла до Филипян 2:1 фраза "any bowels and mercies" не передає ідею оригінального тексту. Сучасні перекладачі вживають натомість інші терміни,такі як: "warmth or sympathy" (NJB), "kindness and compassion" (GNB), "warmth of affection or compassion" (REB), "compassion and sympathy" (NRSV), "tenderness and compassion" (NIV) [49].
В останні роки постала ще одна проблема перекладу Біблії. Це проблема так званої «дискримінації жінок». Для того, щоб виключити  "дискримінацію жінок", у рядку "Бог створив людину, по подобі своєму" раніше уживане слово man — "людина", "чоловік", замінено на словосполучення human beіngs — "люди". (Замість: When God created Man, he made hіm іn the lіkeness of God буде When God created human beіngs, he made them іn the lіkeness of God). Подібні приклади можна знайти у версії Короля Якова, зокрема у Євангелії від Іоанна 12:32 — "And I, when I am lifted up from the earth, will draw all men to myself." Для того, щоб показати в сучасній англійській мові, що використання слова "men" не мало наміру обмежити звернення виключно до чоловічої статі, переклад був змінений на  "draw everyone to myself" (NAB, 2d ed., і REB) або "draw all people to myself" (NJB і NRSV) [49].
Згідно з версією Короля Якова, на святкуванні весілля в Каннах, було зроблене наступне зауваження:  "Every man at the beginning doth set forth good wine; and when men have well drunk, then that which is worse" (John 2:10). Слова "man" і "men", які тут подані, не з’являються в грецькому тексті. RSV і NRSV пропонують вживання "everyone" замість "every man" та "guests" замість "men." Цікаво, що у жодному з цих прикладів у грецьких варіантах не вживалося слово "чоловік" [33, 28]
Важче оцінити випадки, коли у грецьких та єврейських текстах все таки вживалось слово "man", але ніякого обмеження прав жіночої статі при цьому не малось на увазі. Наприклад, "Man shall not live by bread alone" (Deut 8:3, quoted in Matt 4:4 and Luke 4:4) перекладено в NRSV як  "One does not live by bread alone."
Коли апостол говорить, що завдання Святого Духа полягає у зміцненні "the inner man" (Eph 3:16), виникає питання, яким чином діяти перекладачам. Чи повинні вони вважати, що вираз "inner man" це стеоретипна фраза, яку жінки зрозуміють. Чи краще замінити цю фразу іншою — "your inner being" (NIV and NRSV) [32, 36].
Періодичну проблему становить відсутність в англійській мові займенника спільного роду 3-ьої особи однини. Було б неправильно з граматичної точки зору сказати "everyone must bear their own burden". А переклад "everyone must bear his own burden" обмежував би значення.  Невдалим було б також "everyone must bear his or her own burden." Перекладачі Нового Перевіреного Стандартного Перекладу вирішили, що найоптимальнішим варіантом є  "All must carry their own burden."
Перекладачі на сучасні мови таких древніх текстів як, наприклад, Біблія,  рано чи пізно зіштовхуються з проблемою перекладу слів, що мають у своєму значенні особливий культурний компонент, представлений у світі Біблії, але відсутній або такий, що має інший зміст, у мові і культурі тих читачів, для яких призначається переклад. Розглянемо проблеми, з якими стикалися перекладачі Біблії на англійську мову.
Так, складний випадок представляють дієслова (мова йде про дієслова anakeіmaі і anaklіnomaі), що у тексті Євангелій використовуються для вказівки на наступне дію: опускатися і приймати горизонтальне положення поруч з низько розташованим столом (напівлежати за низьким столом), особливо якщо обід відбувається в офіційній обстановці. Для греко-римського світу такий спосіб прийому їжі був звичайною справою і тому перші читачі Євангелій прекрасно розуміли про що мова йде. Але для представника сучасного західного суспільства, де люди приймають їжу сидячи за високим столом, даний фрагмент тексту уже викликає утруднення. Тому в залежності як від контексту, так і виходячи з розумінь адресата, перекладачі повинні вирішити, який саме семантичний компонент вони відображають при перекладі: (а) прийняття їжі, (б) просторове положення людини (в) рівень офіційності заходу [7, 75].
Більш складну проблему представляють слова і вирази, що поєднуються в групи, які виражають фундаментальні для даного суспільства поняття, а не просто компоненти семантичного змісту. Особливі труднощі виникають у тому випадку, якщо такі базові поняття або (а) мають, на перший погляд, тотожне, а в дійсності відмінне від сучасної мови значення і функціонування, або (б) включають глибинні і найчастіше важко усвідомлювані пресуппозиції, що стосуються суспільства в цілому.
Приклад типу (а) неодноразово обговорювався в літературі. Так, у роботі Р.Л. Омансон "Translatіng the antі-Jewіsh bіas of the New Testament" використовується переклад антиіудейського тону в Новому Завіті — це поняття "іудеї", hoі Іoudaіoі, що є у Новому Завіті, головним чином у Євангелії від Іоанна. Цілком зрозуміле побоювання з приводу можливих обвинувачень в антисемітизмі, що виявляється як серед сучасних християн, так і в тексті Нового Завіту, з'явилося причиною свого роду культурної модернізації деяких перекладів, що базується на тому, що автори Нового Завіту писали не в загальному про іудеїв, а про їхніх правителів. Такий підхід, звичайно, дозволяє уникнути можливих обвинувачень в антисемітизмі, однак такий результат досягається ціною того, що затушовується реальна історична картина, а саме: відчуження церкви і синагоги і поляризація християн і іудеїв за принципом "ми і вони". У той же час, коли мова йде про історичний факт, що не має нічого спільного з проблемами сучасності, ніхто не вносить ніяких змін у текст: Ананію, наприклад, не називають "колишній первосвященик", хоча уточнення "колишній" з історичної точки зору тут необхідно [8, 19].
На сьогодні завершено роботу над новим перекладом Біблії на англійську мову. Перекладачі — 15 американських і британських лінгвістів. У традиційний переклад внесено близько 45 тисяч виправлень — 7 відсотків тексту.
Перекладачі прагнули замінити всі слова, що отримали в молодіжному жаргоні нові значення: наприклад, слово stoned зараз сприймається як "обкурений" замість первісного — "забитий каменями".
Академіки вирішили, що слово "прибульці" - alіens ("мандрівники ми перед Тобою і прибульці") у молоді буде викликати асоціацію зі словом "інопланетяни", тому в новій редакції Біблії слово "прибульці" замінене на foreіgners — "іноземці".
"Святих" — saіnts узагалі замінили на God's chosen people — "Богом обрані люди". Діва Марія названа не "та, що отримала благодать у Бога", а divgnant — "вагітної" [20, 24].
 
Розділ II. Лексичні та стилістичні особливості біблійного тексту
2.1 Визначення та класифікація біблеїзмів
Часте використання біблеїзмів і цитування Біблії в художніх текстах та ЗМІ підштовхнуло вчених на вивчення цього мовного явища.
Популярність Біблії й звертання до біблійних текстів підвищили й активність викор
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.