На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Джерела утворення та шляхи використання прибуткв пдприємства

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 23. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                                            Зміст
 Вступ……………………………………………………………………………..3
  Розділ  І. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності продукції 1.1.Сутність та роль конкуренції в ринковій економіці. ….4                         1.2. Стратегічний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства.……………………………………………………………….........8                                                                    1.3.Оцінювання конкурентоспроможності продукції. Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції………………..........................................13
Висновок до розділу І……………………………………………………....25
    Розділ ІІ. Аналіз фінансово-господарської діяльності та системи конкурентоспроможності продукції на ТОВ "Лосинівський маслосирзавод".
2.1.Історія  розвитку ТОВ "Лосинівський маслосирзавод"…........27               2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства……………...29
2.3.Аналіз  виробничої програми ТОВ «Лосинівський  маслосирзавод»………………………………………………………………….37
  Висновок до розділу ІІ………………………………………………………45
  Розділ  ІІІ. Проект заходів  підвищення рівня  конкурентоспроможності продукції на ТОВ  "Лосинівський маслосирзавод"
3.1. Особливості  конкурентних відносин в Україні. Перспективи розвитку молочної галузі……………………......................................................................47
3.2. Вдосконалення  первинної обробки молока……………………………....49
3.3. Оцінка  впливу підвищення конкурентоспроможності 
     продукції ТОВ "Лосинівський  маслосирзавод"……………………….....52
  Висновок до розділу ІІІ………………………………………………………53
Висновок…………………………………………………………………………55 Список використаної літератури ……….……………………………………56
Додатки
                           
 
 
 
 
 
 
 
 

            ВСТУП
  Для завоювання бажаної позиції підприємства на ринку в умовах ринкової економіки  стає конкурентоспроможність продукції.
      Актуальність поставленої проблеми – проблема підвищення рівня конкурентоспроможності товару. Проблема полягає в тому, що підвищення  (або підтримка) конкурентоспроможності товару  пов’язане з великими або меншими витратами, але в будь-якому разі вони мають окуплятися якомога більшою прибутковістю.
      Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства харчової промисловості.
    Виходячи з мети  курсової роботи  визначено та виконано  наступні завдання:
    вивчено теоретичні засади конкурентоспроможності продукції;
    надано загальну характеристику діяльності обраного підприємства харчової промисловості;
    проведено аналіз виробничої та фінансової діяльності підприємства;
    розроблено та обґрунтувано заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності продукції.
   Предметом курсової роботи є дослідження конкурентоспроможності продукції. Оскільки ця проблема актуальна, вирішенню якого присвячується дана робота.
     Об’єкт  дослідження: ТОВ “Лосинівський маслосирзавод”.
     Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів обсягом в 59 сторінок, висновків 4 , списку використаної літератури, який містить 59 джерел, додатків 2. Містить 15 таблиць, 3 рисунків, 8 формул.
      Інформаційну база курсової роботи – виробнича програма підприємства, форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт по фінансові результати підприємства», закони, навчальні посібники, підручники, журнали. 

РОЗДІЛ  І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ 

1.1.Сутність та роль конкуренції в ринковій економіці
     Важливим  атрибутом ринкової економіки є  конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без  розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф.Хайєк,«суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети ».
     Конкурентоспроможність  продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від  товару – конкурента як по ступені  відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.
     Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкуренто- спроможність аналізуючої продукції по відношенню до товару - конкуренту. Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.
     Конкурентоспроможність  визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в  склад її якості та важливих для  споживача, визначають затрати споживача  при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.
     Конкурентоспроможність  продукції – сукупність її властивостей, що характеризує міру задоволення конкретної потреби проти наявної на ринку  аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію  на ринку, тобто мати певні переваги над виробами інших товаровиробників.
     Конкурентоспроможність  товарів закладається ще на стадії проектування виробів. У процесі  виробництва матеріалізуються визначальні  елементи конкурентоспроможності продукції: якість і витрати. Моделювання і визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу на відповідному ринку.
     Особливий імпульс конкуренція дістала  з переходом у розвинуте товарне  господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо «невидимої руки». Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:
        • на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття   конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);
       • визначив основні умови ефективної конкуренції, включають                                                   наявність  великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;
        • вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;
        • розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.
     Оцінювання  конкурентоспроможності починається  з визначення мети дослідження:
     якщо  необхідно визначити положення  даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння за найважливішими параметрами;
     якщо  метою дослідження є оцінювання перспектив збуту товару на конкретному  ринку, то в аналізі слід використовувати  інформацію, що включає відомості  про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.
     Конкурентоспроможність має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення  одних  і  збагачення  інших,  посилення  соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.
     Позитивна роль конкурентоспроможності в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:
         по-перше, як переконує світовий досвід, конкурентоспроможність охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - суспільними потребами та виробництвом;
         по-друге, конкурентоспроможність виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті по ділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкурентоспроможність підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;
        по-третє, конкурентоспроможність примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;
        по-четверте, конкурентоспроможність стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкурентоспроможність спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;
        по-п'яте, історично важливою функцією конкурентоспроможності є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення   між   суспільними   потребами   та   суспільним виробництвом.
     Виконуючи ці функції, конкурентоспроможність безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.
     Виникнення  ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось чому треба з'ясувати як виникає конкуренція.
     Першою умовою виникнення конкурентоспроможності є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.
     Друга умова виникнення конкурентоспроможності - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.
     Третьою умовою виникнення конкурентоспроможності є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця немає свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.
     Четвертою умовою виникнення конкурентоспроможності слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.
         В умовах адміністративно-командної системи вільного ринку засобів виробництва не було:
     по - перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства;
        по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно.
         по-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв’язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалося омертвіння значного капіталу. 
 

     1.2.Стратегічний  підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства
       Незважаючи на те, що вибір стратегії конкурентної боротьби залежить від виду діяльності підприємства, все-таки можна виділити ряд загальних рис або завдань, які стоять перед українськими підприємствами на сучасному етапі.
     Почнемо з того, що більшість вітчизняних  підприємств через ряд об’єктивних  причин працюють в умовах монополістичної  конкуренції. При цьому основними  завданнями підприємства є:
     - утримання нижнього сегмента вітчизняного ринку з підвищеною ціновою чутливістю й пропозиція товару середньої якості.
     Ця  стратегія особливо успішна у  виробництві, орієнтованому   на масового покупця з падаючими реальними доходами.
     - інтеграція з відсутніми ланками в технологічному ланцюгу „проектування – виробництво – реалізація продукції”.
     Пряма інтеграція (у напрямі доведення  продукції до кінцевого споживача),зворотна (у напрямі створення умов і  передумов для виробництва продукції), а також вибіркова інтеграція можуть розширити сферу впливу підприємства й виявитися вигідними для споживача.
     - спеціалізація на конкурентному типі товару й індивідуальних замовленнях покупців.
     В умовах, коли підприємства зацікавлені  у виробництві різноманітних асортиментів різних виробів, стратегія, що ґрунтується на спеціалізації виробництва певної частини усього асортименту, може принести значний доход.
         Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.
           Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми –КПФ
      КПФ 
     
     
     
             ЧАС                                          Зародження  Прискорення    Уповільнення        Зрілість           Спад
     Рис 1. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства 
     Зі  схеми ми бачимо, що на кожному етапі  стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.
     Внутрішні фактори – це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:
       1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.
     2.Господарська  кон”юктура, що складається. Вона  включає кон”юктуру ринків сировинних  та матеріальних ресурсів, ринків  трудових ресурсів, ринків засобів  виробництва, ринків фінансових ресурсів.
      3.Розвиток родинних та підтримуючих  галузей. В даному випадку мова  йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої  переробки), нових матеріалів та  джерел енергії. Їх впровадження  у виробництво підвищує науковий та виробничий портенціал підприємства
     4. Параметри попиту. Вони включають  ріст попиту на товари, що виробляються  підприємством, його стабільність  і дозволяють підприємству отримувати  високий прибуток , а також закріпити  своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.
                      До внутрішніх факторів відносяться наступні:
     1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).
     2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.
     3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серьйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємої сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити  виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижує витрати виробництва, а значить, підвищує конкурентоспроможність.
     4.Збут продукції: його об’єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи  продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все  буде зведене на- нівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об’ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.
          Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.
     До  форм та методів максималізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.
     Стратегії позиціювання товару на ринку.
Виведення товару в сферу реалізації, супроводжуваний  спеціальними маркетинговими засобами просування, багато в чому визначає обсяги майбутніх продаж. Ключовими рішеннями тут є визначення початкової ціни й витрат на стимулювання реалізації:
     1.Інтенсивний маркетинг найбільш ефективний, якщо:
- покупці у своїй масі не інформовані про товар;
- ті, хто знає про товар, готові купувати його за високою ціною;
- необхідно протистояти конкуренції й виробляти в потенційних покупців краще відношення до товару.
     У цьому випадку компанія повинна  встановлювати більш високу ціну на товар і витрачати більше коштів на стимулювання збуту.
     2. Вибіркове проникнення на ринок використовується, коли:
      - місткість ринку не велика;
      - товар більшості покупців відомий;
      - покупці готові платити високу  ціну за товар;
      - інтенсивність конкуренції невисока.
     У даній ситуації ціна встановлюється вища, ніж у середньому в конкурентів, при низьких витратах на маркетинг.
     3.   Широке проникнення на ринок має сенс, якщо:
      - велика місткість ринку;
      - покупці погано інформовані  про товар;
      - висока ціна неприйнятна для  більшості покупців;
      - на ринку існує тверда конкуренція;
      - збільшення масштабу виробництва  зменшує питомі витрати на виробництво.
       Перевага в рамках даної стратегії  віддається низькій ціні й  високим витратам на маркетинг.  Вона найбільш успішна для  швидкого виходу на ринок і  захоплення максимально можливої  його частини. 
 

1.3.Оцінювання  конкурентоспроможності продукції.
    Методи оцінювання  конкурентоспроможності     продукції.
          Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається  та ефективність використання ресурсів.
           Перша група включає  показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.
           Друга група включає  показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.
     При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції  та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.
           Загальні правила  оцінки конкурентоспроможності продукції  наступні:
     - вибір та аналіз ринку для реалізації товару;
     - вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;
     - вибір та обгрунтування найбільш конкурентно- спроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;
     - визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;
     - установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;
     - вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;
     - розрахунок інтегрального показника конкуренто-спроможності товару підприємства;
     - розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовільнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації – купувати паливо, мастила, запасні частини.
     Третя група – нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр немає права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.
     При оцінюванні конкурентоспроможності фірми  необхідно враховувати стратегію  основних конкурентів.
     Як  правило при оцінюванні стратегії  відповідають на наступні питання:
     Які головні фактори конкурентоздатності  цих товарів?
     Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?
     Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?
     В чому полягають притягуючі сторони  упаковки товарів конкурентів?
     Який  рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?
     Конкурентоспроможність  продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару – конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуємої продукції по відношенню до товару-конкуренту.
     Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.
     Конкурентоспроможність  визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в  склад її якості та важливих для  споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.Загальна схема оцінки конкурентоспроможності представлена на схемі 1.1
   

                                                                                                     
  Таблиця 1.1
  Характеристика основних  етапів життєвого  циклу товару
Етапи життєвого циклу товару
Загальна  характеристика
Завдання маркетингу
Типи  спожива -чів Фінансові цілі
Розроблення Аналіз можливостей виробництва, маркетингові дослідження
Маркетингові дослідження,
випробування
Визначаю ться внаслідок маркетингових досліджень Беззбитковість
Вихід на ринок Надходження товару в продаж, нова марка товару має  короткочасні переваги Створення переваги до марки Новатори, молоді, багаті, що не бояться ризику Прибуток за рахунок продаж
Зростання Швидко зростаючий ринок, зростання споживання на душу населення Проникнення в  глиб ринку, зміцнення прихильності Середній вік, середній доход Максима- льний обсяг прибутку
Зрілість Зростання продаж, але повільними темпами Відстоювання  своєї частки ринку
Рання більшість Прибуток за рахунок скорочен-ня витрат
Насичення й занепад Ринок скорочується, можливі злиття фірм
Пошук нового застосування наявного іміджу Пізніше більшість переходів до товарів-замінників Скорочення  витрат при зменшен- ні обсягу продаж
 
    1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:
    якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;
    якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого спросу. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:
    розглядаються зміни у вимогах постійних заказчиків продукції;
    аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;
    розглядаються сфери можливого використання продукції;
    аналізується круг постійних покупців;
        2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.
              При аналізі повинні  використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.
        3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.
        Аналіз  конкурентоспроможності починається  з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.
        4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізуємою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.
        В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також  - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.
        Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об’ємах. Необхідно  також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.
        В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:
    зміна складу, структури матеріалів, які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;
    зміна порядку проектування продукції;
    зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контроля якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортировки, монтажу;
    зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;
    зміна порядку реалізації продукції на ринку;
    зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;
    зміна структури та об”ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;
    зміна системи стимулювання постачальників;
    зміна структури імпорту і видів імпортуючої продукції.
        Методи  оцінювання конкурентоспроможності товару
        Параметри аналізованої продукції оцінюють шляхом зіставлення з параметрами бази порівняння.
           Порівняння проводиться за групами  технічних та економічних параметрів. При оцінюванні використовують  диференціальний і комплексний  методи.
           Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.
           У процесі оцінювання треба відповісти на такі питання:
        - Чи досягнутий рівень в цілому?
        - За якими параметрами він не  досягнутий?
        - Які з параметрів найбільше відрізняються від базових?
        Якщо  за базу оцінювання приймається потреба, одиничний показник  конкурентоспроможності  обчислюють за формулою:
                                       q i= Piіо *100% (і=1, 2, …n),                  (1.1.)
        Pi – величина і-того параметра для аналізованої продукції;
        Ріо – величина і-того параметра, при якому потреба задовольняється повністю;
        n – кількість параметрів.
          Аналіз результатів:
    при оцінюванні за нормативними параметрами одиничний показник може мати тільки два значення – 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов’язковим нормам і стандартами, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;
    при оцінюванні за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більший або дорівнюватиме 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, договорами.
    Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності  аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом.
      Комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.
      Груповий показник  за нормативними  параметрами обчислюється  за формулою:
                                     І нп =П q ні                                                                    (1.2.)
    де І   - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;
     qні - одиничний показник конкурентоспроможності за  і-тим нормативним параметром;
    п – число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.
         Аналіз результатів:
    Якщо  хоча б один з одиничних показників дорівнює 0, то груповий показник також  дорівнює 0, що говорить про не конкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.
         Груповий показник за технічними параметрами обчислюється за формулою
                                             ІТП =?qi*ai                                                (1.3.)
    де  І   - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;
    qі - одиничний показник конкурентоспроможності за  і-тим технічним параметром;
    аі – вагомість і-того параметра в загальному наборі з п технічних параметрів, що характеризують потребу;
    n – число параметрів, що беруть участь в оцінюванні.
       Аналіз результатів:
    а) отриманий груповий показник       характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів;
    б) основою для визначення вагомості  кожного технічного параметра в  загальному наборі є експертні оцінки, одержані за результатами ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставок зразків.
       Груповий показник за економічними  параметрами обчислюють на підставі  визначення повних витрат споживача  на придбання й споживання  (експлуатацію) продукції.
      Повні витрати споживача визначаються  за формулою
                                           В= В с + ? Сі ,                                            (1.4.)
          де  В – повні витрати споживача  на придбання  й споживання (експлуатацію) продукції;
          В с - одноразові витрати на придбання продукції;
          Сі - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-того року її служби;
           Т – термін служби;
           і – рік один по одному.
    При цьому,
                                           Сі = ?Сj,                                                   (1.5.)
    де, n – кількість статей експлуатаційних витрат;
         Сj - експлуатаційні витрати по j-тій статті.
    У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні  витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).
        Груповий показник за економічними параметрами обчислюють за формулою
                               Іеп  = В/Вз                                                            (1.6.)
                                                       
    де  Іеп  - груповий показник по економічних параметрах;
    В, Вз – повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції й зразку.
        Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення термін служби повинен оцінюватися на підставі
    відомостей  про фактичні терміни служби аналогійних  виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу. 
       Інтегральний показник конкурентоспроможності обчислюють за формулою
                                                    
                                         К= Інп * Іт.п / І е.п                                      (1.7)
    де, К – інтегральний показник конкурентоспроможності аналізованої продукції щодо виробу-зразка.
    Аналіз  результатів:
      За змістом показник К відображає розходження  між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що доводиться на одиницю витрат покупця  по придбанню й споживанню виробу.
      Якщо К<1, то розглянутий  товар  поступається зразку за конкурентоспроможністю, а якщо К>1, то перевершує; при  рівній конкурентоспроможності  К=1.
      Якщо аналіз проводиться по  декількох зразках, інтегральний  показник  конкурентоспроможності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середніх показників по кожному окремому зразку:
                                                 Ксеред = ? Кі*Rі                                  (1.8.)
    де,  Ксеред  - інтегральний показник конкурентоспроможності продукції щодо групи зразків;
    Кі - показник конкурентоспроможності відносно і-того зразка;
    Rі - вагомість і-того зразка в групі аналогів;
    N – кількість аналогів.
     Найбільш  типові причини новацій, що дають конкурентну  перевагу:
     Нові  технології. Зміна технології може створити нові можливості для розроблення товару, нові спроби маркетингу, виробництва або доставки й поліпшення супутніх послуг. Саме воно найчастіше передує стратегічно важливим нововеденням. Нові галузі з’являються тоді, коли зміни технології уможливлюють появу нового товару. Зміна лідерства, найймовірніше, відбувається в тих галузях, де різка зміна технології робить застарілі  знання й фонди  колишніх лідерів у галузі.
     Нові  або змінені запити покупців. Частко конкурентна перевага виникає або переходить із рук у руки тоді, коли в покупців з’являються зовсім нові запити або ж їхні погляди на те, «що таке добре й що таке погано», різко змінюються. Ті фірми, які вже закріпилися на ринку, можуть цього не помітити або виявитися не в змозі відреагувати належним чином, тому що для того, щоб відповісти на ці запити, потрібно створити новий ланцюжок цінності.
     Поява нового сегмента галузі. Ще одна можливість одержання конкурентної переваги з’являється, коли утвориться зовсім новий сегмент галузі  або відбувається перегрупування існуючих сегментів. Отут є можливість не тільки  вийти на нову групу покупців, а й знайти новий, більш ефективний спосіб випускати  деякі види продукції  або нові підходи до певної групи покупців.
     Зміна вартості або наявності  компонентів виробництва. Конкурентна перевага часто переходить із рук в руки через зміну абсолютної або відносної вартості компонентів, таких як робоча сила, сировина, енергія, транспорт, зв’язок, засоби інформації або устаткування. Це говорить про зміну умов у постачальників або про можливість використання нових чи інших за своїми якостями компонентів. Фірма домагається конкурентної переваги, пристосовуючись до нових умов, у той час як конкуренти зв’язані капіталовкладеннями й тактикою, пристосованими до старих умов.
     Зміна урядового регулювання. Зміна політики уряду в таких областях, як стандарти, охорона навколишнього середовища, вимоги до нових галузей і торговельні обмеження, - ще один поширений стимул для новацій, що тягнуть за собою конкурентну перевагу. Існуючі лідери ринку пристосувалися до певних «правил гри» з боку уряду, і коли ці правила раптом змінюються, вони можуть виявитися не в змозі відповісти на ці зміни.
Важливо швидко зреагувати на зміну структури  галузі!
          «Ранні пташки» одержують перевагу, першим використовуючи ефект масштабу, знижуючи витрати на рахунок інтенсивного навчання персоналу, створюючи фірмовий імідж і відносини з клієнтами в той час, коли твердої конкуренції ще немає, маючи можливість вибирати канали поширення  або одержуючи саме вигідне розмішення заводів і найвигідніші джерела сировини та інших факторів виробництва.
       «Ранні пташки» найбільше виграють у тих галузях, де ефект масштабу має велике значення й де клієнти міцно тримаються за своїх суміжників. У таких умовах конкурентам, що закріпилися на ринку дуже добре, важко кинути виклик. 
 

     Висновки до І розділу
           Розкриваючи тему конкурентоспроможність продукції, я дійшла висновку, а саме, що конкурентоспроможність продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару – конкурента як по ступені відповідності конкурентної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.
     Показник який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуючої продукції по відношенню до товару - конкуренту.
     Критерій конкурентоспроможності – рівень продаж і стабільне місце на ринку. Оптимізація політики поведінки в умовах специфічного ринку України здатна істотно підвищити «виживаність», стабільність, тривалість конкурентних переваг і забезпечити подальше зростання підприємства. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва, і збуту продукції.
     Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається  конкурентними перевагами: з одного боку, якість товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, з іншого боку – цінами, установлюваними продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному й післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливість вигідного продажу.
     Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми-виробника співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ ІІ
АНАЛІЗ  ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ТА СИСТЕМИ  КОНКУРЕНТОСПРМОЖНО СТІ  ПРОДУКЦІЇ НА  ТОВ “ЛОСИНІВСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД” 
 

     2.1. Історія розвитку ТОВ “Лосинівський маслосирзавод”
       ТОВ „Лосинівський маслосир завод” заснований в 1961 році при Ніжинському міськмолзаводі, як молоко збиральний пункт від населення господарства.
       У 1986 році на заводі було зроблено можливість виробництва твердо-сичужних, м’яких сирів, казеїнового творогу, а також введено можливість виробництва сухого молока для випойки молодняка.
       Було добудований сирний цех,  котельня на твердому паливі, також цех плавлених сирів  (по переробці браку твердо-сичужних сирів).
       Директор заводу Скочій Анатолій  Кирилович народився       05 вересня 1950 року на Херсонщині. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут ім.Погребняка. З початку заснування ТОВ „Лосинівський маслосир завод”. Нагороджений орденом „Знак Пошани”.
       ТОВ „Лосинівський маслосир завод”  зареєстроване Ніжинською державною  адміністрацією 20 травня 1999 року. Товариство є повним правонаступником ДП „Лосинівський маслосирзавод”. Лосинівський сиручасток, на базі якого знаходиться підприємство існує з тридцятих років. У 1936 році на Україні широкого поширення набув кооперативний рух. В цьому році в Лосинівці почали будувати маслозавод. будівництво закінчили у 1937 році. Поки йшло будівництво, маслозавод працював у звичайній сільській хаті розкуркуленого жителя. Збивали масло у звичайній 300 літровій бочці, яку обертали вручну.
         На сьогодні – основний напрямок діяльності ТОВ „Лосинівський маслосир завод” – переробка молока, та виробництво молочної продукції для населення району, міста та інших регіонів України. Багато готової продукції відправляється в Київ, Донецьк, Чернігів, Полтаву, Черкаси, Одесу, Севастополь, Запоріжжя та Дніпропетровськ. За період з 1999 року на підприємстві проведений значний об’єм робіт.
       До 1999 року завод проробив на основі Ніжинського     міськмолоко заводу. У зв’язку із кризовим становищем на Україні, завод припинив своє існування і був викуплений Сінком холдинговою компанією. У 2000 році почав працювати по виробництву сухого молока, твердо-сичужних сирів та масла.
       Повністю замінено обладнання  у виробничих цехах, побудовано  адміністративний корпус, здані  в дію реконструйовані очисні  споруди, котельня реконструйована  і переведена на природний  газ, замінене холодильне обладнання, придбані контейнери – рефрижератори для зберігання готової продукції, установлене комп’ютерне обладнання, зв’язане в локальну мережу. Зданий в експлуатацію цех сухих молочних продуктів, що дасть змогу отримувати додаткові кошти за  рахунок виробництва сухої підсирної сироватки до 2 тон на добу, та більш оперативно використовувати лишки молочної сировини влітку.
     Наш завод повністю орієнтований лише на внутрішній ринок.
     В кінці 2005 року ми почали налагоджувати  стосунки з Росією, але відомі події  із забороною постачання молочних продуктів в Росію, дуже негативно відобразилися на нашому підприємстві.
     Внутрішній  ринок виявився переповненим. Для  ефективної роботи на внутрішньому ринку  необхідно випускати широкий  асортимент продукції високої якості. З цією метою нам повністю замінене обладнання для виробництва сиру. Крім того, поряд з уже відомими нашими сирами „Голландським”, „Буковинським”, „Російським”, та „Пікантним”, ми освоїли виробництво нових видів сирів: „Пошехонський”, „Гауда”, „Едем”. В плані – освоєння більш широкого асортименту сирів (до 10 видів). На протязі 2005 року вироблено сирів твердих 820 тон, масла селянського 85 тон. Реалізовано продукції на 11млн.200тис.грн. За 9 місяців 2006 року вироблено сирів твердих 750 тон, масла селянського 80 тон. Реалізовано продукції на суму 10млн.170 тис. грн.
       На заводі постійно працює 109 чоловік, з них – адміністративних працівників – 15 чол. Виробничі потужності заводу розраховані на переробку близько 75 тон молока щодоби. Завод забезпечений сировиною повністю на протязі року.
Таблиця 2.1
  Завод випускає такий асортимент продукції: 

  №з/п   Н а й м е н  у в а н н  я   п р о  д у к ц і  ї
  1.   Масло коров’яче  несолоне вагове „Селянське”, ДСТУ 4399;2005   Лінія мельошинна, масова доля жиру не менше 72,5%, масова доля вологи не більше 25%.
  2.   Масло коров'яче  несолоне, „Селянське”.Лінія Мельошина, фасоване.ДСТУ 4399; 2005, масова доля жиру не менше 72,5%, масова доля вологи не більше 25%.
  3.   Сир „Буковинський”, РСТ УРСР 1799-83, масова доля жиру не менше 45%, масова доля вологи не більше 44%, сіль не більше 2,5%.   
  4   Сир „Буковинський”, фасований РСТ УРСР 1799-83, масова доля жиру не менше 45%, масова доля вологи не більше 44%, сіль не більше 2,5%.   
  5   Сир ”Пікантний”. ТУ 10.02.901-91 масова доля жиру не менше 55%, масова доля вологи не більше 44%, сіль не більше 2,5%.
  6   Сир ”Пікантний”, фасований  ТУ 10.02.901-91 масова доля жиру не менше 55%, масова доля вологи не більше 44%, сіль не більше 2,5%.
  7   Сир Ковбасний, ТУ 49 466-78, масова доля жиру не менше 30%, масова доля вологи не більше 55%, сіль не більше 3%.
  8   Сир „Здоров’я”, ТУ 10.16 УРСР 99-90, масова доля жиру не менше 20 %, масова доля вологи не більше 67%, сіль не більше 3%.
  9   Молоко  сухе незбиране, молоко сухе знежирене. ДСТУ 4273;2003
  10   Сироватка суха. ДСТУ 4552;2006.
 
 
  2.2. Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства 

     Фінансовий аналіз тісно пов’язаний  з плануванням і є його складовою  частиною та основою. Наукова  обґрунтованість планів вимагає  розширення та поглиблення прийомів  аналізу за допомогою використання економіко-математичних методів, методів системного, функціонально-вартісного аналізу, комплексного підходу до вивчення всіх факторів діяльності.
     Основним завданням фінансового  аналізу підприємства є системне, комплексне вивчення його виробничо-господарської і фінансової діяльності з метою об’єктивної оцінки досягнутих результатів та встановлення реальних шляхів подальшого підвищення ефективності діяльності.
    Метою фінансового аналізу є  оцінка фінансового стану підприємства, вивчення економічного рівня роботи підприємства та його підрозділів, оцінка результатів його виробничо-господарської  та фінансової діяльності, а також діагностика банкрутства.
  1) Розрахуємо показники майнового стану ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» (Табл.2.1)
                                                                                                                                 Таблиця 2.2
  Аналіз  майнового стану 

  Показники                     Роки      Відхилення
  Базовий 2005р   Звітний 2006р Абсолютне    Відносне   %
  Коефіцієнт зносу ОЗ   0,1555   0,13645 -0,01905 0,87
  Коефіцієнт  придатності ОЗ  
  6,427085
 
  7,328689
 
0,901604
 
1,14
  Індекс  постійного активу  
  8,163258
 
  6,437679
 
-1,725579
 
0,78
  Коефіцієнт    реальної  вартості майна
 
  0,017542
 
  0,017915
 
0,000373
 
1,02
  Коефіцієнт  маневреності власних коштів  
  -1,493213
 
  -1,617329
 
-0,124116
 
1,08
 
  К зносу ОЗ= Знос ОЗ/ Первісна вартість;
  К придатн. ОЗ = Первісна вартість/ Знос ОЗ;
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.