На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Фнансовий аудит пдприємства

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 20. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
 
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
 
 
Економічний факультет
 

Кафедра Фінансів і маркетингу

 
 
 
 
 
 
 
Курсова РОБОТА
 
з дисципліни “Фінансовий менеджмент”
Варіант № 40
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконавець:
студентка VI курсу групи  15-2
Гоголь Ю.М.
                                                                                                     
Керівник роботи:
Грабовський І. С.
 
 
 
 
 
 
 
 
Дніпропетровськ
2012
 
Зміст
  Вступ
1. Внутрішні механізми управління ризиками компанії. Способи й методи управління ними............................................................................................5
        1.1. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків…………...5
        1.2. Способи й методи управління фінансовими ризиками..............……6
   2. Аналіз фінансового стану підприємства......................................................16
       2.1 Оцінювання динаміки та структури валюти балансу...........................20
       2.2  Аудит власного капіталу.........................................................................21
       2.3 Оцінювання ліквідності активів підприємства......................................27
       2.4  Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості..........35
       2.5  Аналіз дебіторської заборгованості.......................................................37
       2.6  Аналіз грошових потоків........................................................................37
   3. Розробка й обґрунтування шляхів усунення виявлених недоліків……….39
          Висновки
         Література
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП
У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.
Фінансовий стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів.
Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.
Економістам постійно доводиться вирішувати складні завдання аналізу фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості коштів для погашення боргових зобов'язань; швидкість перетворення коштів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання капіталу і т. ін.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами утворення, яку частку повинні становити власні кошти, а яку - позичені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику та інші, а також методику їх аналізу.
Головною метою курсової роботи є висвітлення аналізу фінансового стану підприємтсва та надання пропозицій щодо його вдосконалення.  При цьому першочерговими завданнями є:
?      оцінити динаміку та структуру валюти балансу та зробити висновок про основні тенденції динаміки показників та якість структури балансу;
?      зробити аудит власного капіталу підприємства за напрямками:
— склад і структура джерел власних фінансових ресурсів;
— структура та джерела формування сукупного капіталу підприємства;
?      зробити аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованостіза такими напрямками:
— визначити склад і структуру позичкових коштів;
— поточну кредиторська заборгованість;
— розмір простроченої заборгованості і оцінити можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;
—     вивчити можливості залучення додаткового позикового капіталу;
?      оцінити ліквідність активів підприємства та його платоспроможності, рівня ділової активності;
?      зробити аналіз дебіторської заборгованості;
?      зробити аналіз грошових потоків.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Внутрішні механізми управління ризиками компанії. Способи й методи управління ними
1.1 Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків
В системі методів управління фінансовими ризиками підприємства основна роль належить внутрішнім механізмам їх нейтралізації.
Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їх негативних наслідків, які обираються і здійснюються в рамках самого підприємства.
Основним об’єктом використання внутрішніх механізмів нейтралізації являються, як правило всі види допустимих фінансових ризиків, значна частина ризиків критичної групи, а також не страховані катастрофічні ризики, якщо вони приймаються підприємством в силу об’єктивної необхідності. В сучасних умовах внутрішні механізми нейтралізації охоплюють переважно частину фінансових ризиків підприємства.
Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків є високий ступінь альтернативності управлінських рішень, що приймаються, не залежних, як правило, від інших суб’єктів господарювання. Вони виходять із конкретних умов здійснення фінансової діяльності підприємства і його фінансових можливостей, дозволяють в найбільшому степені врахувати вплив внутрішніх факторів на рівень фінансових ризиків в процесі нейтралізації їх негативних наслідків.
Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів (мал.1.1).

Мал.1.1 Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків підприємства.
        1.2. Способи й методи управління фінансовими ризиками
До внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів:
1. Уникнення ризику цей напрям нейтралізації фінансових ризиків є найрадикальнішим. Воно полягає в розробці таких міроприємств внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До числа основних із таких міроприємств відносяться:
? відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яким надмірно високий. Не дивлячись на високу ефективність цього способу, його використання носить обмежений характер, так як більшість фінансових операцій пов’язані із здійсненням основної виробничо-комерційної діяльності підприємства, забезпечуючи регулярні надходження доходів і формування прибутку;
? відмова від використання в високих об’ємах позичкового капіталу. Зниження частки позичкових фінансових засобів в господарському обороті дозволяє уникнути одного із найсуттєвіших фінансових ризиків – втрати фінансової стійкості підприємства. Разом з тим таке уникнення ризику веде за собою зниження ефекту фінансового левериджу, тобто можливості отримання додаткової суми прибутку на вкладений капітал;
? відмова від надмірного використання оборотних активів в низько ліквідних формах. Підвищення рівня ліквідності активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства в майбутньому періоді. Проте таке уникнення ризику не лишає підприємству додаткових доходів від розширення об’єму продаж продукції в кредит і частково породжує нові ризики, пов’язані з порушенням ритмічності операційного процесу через зниження розміру страхових запасів сировини, матеріалів, готової продукції;
? відмова від використання тимчасово вільних грошових активів в короткострокових фінансових вкладеннях. Цей спосіб дозволяє уникнути депозитного і процентного ризику, але породжує інфляційний ризик, а також ризик упущеної вигоди.
Перелічені та інші форми уникнення фінансового ризику не дивлячись на свій радикалізм лишають підприємство додаткових джерел формування прибутку, і відповідно негативно впливає на темпи його економічного розвитку і ефективність використання власного капіталу. Тому в системі внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків їх уникнення повинно здійснюватись дуже зважено при наступних основних умовах:
? якщо відмова від одного фінансового ризику не тягне виникнення другого ризику вищого чи такого ж рівня;
? якщо рівень ризику не зрівнюваний з рівнем доходності фінансової операції за шкалою “доходність – ризик”;
? якщо фінансові втрати по даному виду ризику перевищують можливості їх відшкодування за рахунок власних фінансових засобів підприємства;
? якщо розмір доходу від операції, що створює певні види ризику, не суттєвий, тобто займає незначну питому вагу в формованому позитивному грошовому потоці підприємства;
? якщо фінансові операції не характерні для фінансової діяльності підприємства, носять інноваційний характер і по ним відсутня інформаційна база, що необхідна для визначення рівня фінансових ризиків і прийняття відповідних управлінських рішень.
2. Лімітування концентрації ризику. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується за звичай по тим їх видам, які виходять за межі допустимого їх рівня, тобто по фінансовим операціям, здійснюваним в зоні критичного чи катастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності.
Система фінансових нормативів, забезпечуючи лімітування концентрації ризиків, може включати:
? граничний розмір (питому вагу) позичкових засобів, використовуваних в господарській діяльності. Цей ліміт встановлюється окремо для операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а в ряді випадків і для окремих фінансових операцій (фінансування реального інвестиційного проекту, фінансування формування оборотних активів тощо);
? мінімальний розмір (питома вага) активів в високоліквідній формі. Цей ліміт забезпечує формування так званої “ліквідної подушки”, яка характеризує розмір резервування високоліквідних активів з метою майбутнього погашення невідкладних фінансових зобов’язань підприємства. В якості “ліквідної подушки” в першу чергу виступають короткострокові фінансові вкладення підприємства, а також короткострокові форми його дебіторської заборгованості;
? максимальний розмір товарного (комерційного) чи споживчого кредиту, наданого одному покупцю. Розмір кредитного ліміту, направлений на зниження концентрації кредитного ризику, встановлюється при формуванні політики надання товарного кредиту покупцям продукції;
? максимальний розмір депозитного вкладу, що розміщується в одному банку. Лімітування концентрації депозитного ризику в цій формі здійснюється в процесі використання даного фінансового інструменту інвестування капіталу підприємства;
? максимальний розмір вкладення засобів в цінні папери одного емітента. Ця форма лімітування направлена на зниження концентрації несистематичного (специфічного) фінансового ризику при формуванні портфеля цінних паперів. Для ряду інституційних інвесторів цей ліміт встановлюється в процесі державного регулювання їх діяльності в системі обов’язкових нормативів;
? максимальний період відлучення засобів в дебіторську заборгованість. За рахунок цього фінансового нормативу забезпечується лімітування ризику неплатоспроможності, інфляційного ризику, а також кредитного ризику.
Лімітування концентрації фінансових ризиків є одним з найпоширеніших внутрішніх механізмів ризик-менеджменту, що реалізують фінансову ідеологію підприємства в частині прийняття цих ризиків і не вимагають високих затрат.
3. Хеджування. цей термін використовується в фінансовому менеджменті в широкому і вузькому прикладному значенні. В широкому тлумачення термін хеджування характеризує процес використання будь-яких механізмів зменшення ризику можливих фінансових втрат – як внутрішніх (здійснюваних самим підприємством), так і зовнішніх (передачу ризиків іншим господарюючим суб’єктам – страховикам) в вузькому прикладному значенні термін хеджування характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, що базується на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило похідних цінних паперів – деривативів). В наступному викладення термін хеджування буде використовуватись в цьому прикладному його значенні.
Хеджування фінансових ризиків шляхом здійснення відповідних операцій з похідними цінними паперами є високоефективним механізмом зменшення можливих фінансових втрат при настанні випадку ризику. Проте воно вимагає певних затрат на виплату комісійної винагороди брокерам, премій по опціонам тощо. Але рівень цих затрат значно нижчий, ніж рівень затрат за зовнішнім страхуванням фінансових ризиків. Різноманітні форми хеджування фінансових ризиків вже отримали поширення в практиці вітчизняного ризик-менеджменту.
Залежно від використовуваних видів похідних цінних паперів розрізняють наступні механізми хеджування фінансових ризиків:
? хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів. Цей принцип базується на тому, що якщо підприємство несе фінансові втрати через зміну цін до моменту поставки як продавець реального активу чи цінних паперів, то воно виграє в тих же розмірах як покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість активів чи цінних паперів і навпаки. В зв’язку з цим в механізмі нейтралізації фінансових ризиків даної групи розрізняють два види операцій з використанням ф’ючерсних контрактів – хеджування купівлею і хеджування продажем цих контрактів;
? хеджування з використанням опціонів. Воно характеризує механізм нейтралізації фінансових ризиків за операціями з цінними паперами, валютою, реальними активами чи іншими видами деривативів. В основі цієї форми хеджування лежить офера з премією (опціоном), сплачуваною за право (але не обов’язково) продати чи купити протягом передбаченого опціонним контрактом цінний папір, валюту, реальний актив чи дериватив в обумовленій кількості і за зарання вказаною ціною. В механізмі нейтралізації фінансових ризиків з використанням цього виду похідних цінних паперів розрізняють хеджування на сонові опціону на купівлю (що дає право купівлі за обумовленою ціною); опціону на продаж (що дає право продажу за обумовленою ціною); подвійного опціону або “стелажу” (що дає одночасно право купівлі чи продажу відповідного фінансового чи реального активу за узгодженою ціною). Ціна, яку підприємство сплачує за придбання опціону, по суті є сплачуваною страховою премією;
? хеджування з використанням операції “своп”. Воно характеризує механізм нейтралізації фінансових ризиків по операціях з валютою, цінними паперами, борговими фінансовими зобов’язаннями підприємства. В основі операції “своп” лежить обмін (купівля-продаж) відповідними фінансовими активами чи фінансовими зобов’язаннями з метою покращення їх структури і зниження можливих втрат. В механізмі нейтралізації фінансових ризиків з використанням цієї форми хеджування застосовують операції валютного свопу (обміну майбутніх зобов’язань в одній валюті на відповідні зобов’язання в іншому виді валюти); фондового свопу (зобов’язання перетворити один вид цінних паперів в інший, наприклад, облігації підприємства в обігу на емітовані ним акції); процентного свопу (обміну боргових фінансових зобов’язань з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою чи навпаки).
Механізм нейтралізації фінансових ризиків на основі різних форм хеджування буде отримувати все більший розвиток в вітчизняній практиці ризик-менеджменту в силу високої його результативності.
4. Диверсифікація. механізм диверсифікації використовується перш за все для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних (специфічних) видів ризиків. Разом з тим він дозволяє мінімізувати в певному ступені систематичних (специфічних) ризиків – валютного, процентного і деяких інших. Принцип дії механізму диверсифікації базується на розмежуванні ризиків, що перешкоджає їх концентрації.
В якості основних форм диверсифікації фінансових ризиків підприємства можуть бути використані наступні їх напрями:
? диверсифікація видів фінансової діяльності. Вона передбачає використання альтернативних можливостей отримання доходу від різних фінансових операцій – короткострокових фінансових вкладів, формування кредитного портфеля, здійснення реального інвестування, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень тощо;
? диверсифікація валютного портфеля (“валютної корзини”) підприємства. Вона передбачає вибір для проведення зовнішньоекономічних операцій декількох видів валют. В процесі цього направлення диверсифікації забезпечується зниження фінансових втрат по валютному ризику підприємства;
? диверсифікація депозитного портфеля. Вона передбачає розміщення крупних сум тимчасово вільних грошових засобів на зберігання в кількох банках. Так як умови розміщення грошових активів при цьому суттєво не міняються, цей напрям диверсифікації забезпечує зниження рівня депозитного ризику портфеля без зміни рівня його доходності;
? диверсифікація кредитного портфеля. Вона передбачає різноманіття покупців продукції підприємства і направлена на зниження його кредитного ризику. Як правило, диверсифікація кредитного портфеля в процесі нейтралізації цього виду фінансового ризику здійснюється разом з лімітуванням концентрації кредитних операцій шляхом встановлення диференційованого за групами покупців кредитного ліміту;
? диверсифікація портфеля цінних паперів. Цей напрям диверсифікації дозволяє знижувати рівень несистематичного ризику портфеля, не зменшуючи при цьому рівень його доходності;
? диверсифікація програми реального інвестування. Вона передбачає включення у програму інвестування різноманітних інвестиційних проектів з альтернативною галузевою і регіональною направленістю, що дозволяє знизити загальний інвестиційний ризик по програмі.
Характеризуючи механізм диверсифікації в цілому, слід відмітити проте, що він вибірково впливає на зниження негативних наслідків окремих фінансових ризиків. Забезпечуючи безсумнівних ефект в нейтралізації комплексних, портфельних фінансових ризиків несистематичної (специфічної) групи, він не дає ефекту в нейтралізації переважної частини систематичних ризиків – інфляційного, податкового тощо. Тому використання цього механізму носить на підприємстві обмежений характер.
5. Розподіл ризиків. Механізм цього напряму нейтралізації фінансових ризиків базується на власному їх трансферті (передачі) партнерам за окремими фінансовими операціями. При цьому господарським партнерам передається та частина фінансових ризиків підприємства, за якою вони мають більше можливостей в нейтралізації їх негативних наслідків і мають ефективніші способи внутрішнього страхового захисту.
В сучасній практиці ризик-менеджменту отримали широке поширення наступні основні напрями розподілу ризиків (їх трансферту партнерам):
? розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити трансферт підрядчикам фінансових ризиків, пов’язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт, крадіжкою переданих їм будівельних матеріалів і деяких інших. Для підприємства, що здійснює трансферт таких ризиків, їх нейтралізація заключається в переробці робіт за рахунок підрядчика, виплати йому сум неустойок і штрафів та в інших формах відшкодування понесених втрат;
? розподіл ризику між підприємством і постачальником сировини і матеріалів. Предметом такого розподілу є перш за все фінансові ризики, пов’язані з втратою (порчею) майна (активів) в процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами – “ІНКОТНРМС-90”;
? розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Так при оперативному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використовуваного (лізингованого) активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (при дотриманні встановлених правил експлуатації) і ряд інших видів ризиків, передбачених відповідними спеціальними зазначеннями в укладеному контракті;
? розподіл ризику між учасниками факторингової (форфейтингової) операції. Предметом такого розподілу є перш за все кредитний ризик підприємства, який в переважній його частині передається відповідному фінансовому інститут – комерційному банку чи факторинговій компанії. Ця форма розподілу ризику носить для підприємства платний характер, проте дозволяє в значній мірі нейтралізувати негативні фінансові наслідки його кредитного ризику.
Ступінь розподілу ризиків, а отже і рівень їх негативних фінансових наслідків для підприємства є предметом його контрактних переговорів з партнерами, відображених укладеними з ними умовами відповідних контрактів.
6. Самострахування (внутрішнє страхування). Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків базується на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє побороти негативні фінансові наслідки по тим фінансовим операціям, за якими ці ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є:
? формування резервного (страхового) фонду підприємства. Він створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства. На його формування направляється не менше 5% суми прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді;
? формування цільових резервних фондів. Прикладом такого формування може слугувати фонд страхування цінового ризику (на період тимчасового погіршення кон’юнктури ринку; фонд уцінки товарів на підприємствах торгівлі; фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості за кредитними операціями підприємства тощо. Перелік таких фондів, джерела їх формування і розміри відрахувань до них визначаються статутом підприємства та іншими внутрішніми нормативами;
? формування резервних сум фінансових ресурсів в системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності. Такі резерви передбачаються, як правило, у всіх видах капітальних бюджетів і в ряді гнучких поточних бюджетів;
? формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами оборотних активів підприємства. Такі страхові запаси підприємства створюються по грошовим активам, сировині, матеріалам, готовій продукції. Розмір потреб в страхових запасах за окремими елементами оборотних активів встановлюється в процесі їх нормування;
? нерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді. До його розподілу він може розглядатися як резерв фінансових ресурсів, що направляються в необхідному випадку на ліквідацію негативних наслідків окремих фінансових ризиків.
Використовуючи цей механізм нейтралізації фінансових ризиків, необхідно мати на увазі, що страхові резерви у всіх їх формах, хоча й дозволяють швидко відшкодувати понесені підприємством фінансові втрати, “заморожують” використання достатньо відчутної суми фінансових засобів. В результаті цього знижується ефективність використання власного капіталу підприємства, посилюється його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Це визначає необхідність оптимізації сум резервованих фінансових засобів з позицій майбутнього їх використання для нейтралізації лише окремих видів фінансових ризиків. До числа таких ризиків можуть бути віднесені:
- незастраховані види фінансових ризиків;
- фінансові ризики допустимого і критичного рівня з невисокою ймовірністю виникнення;
- більшість фінансових ризиків допустимого рівня, розрахункова вартість передбачуваного збитку по яким невисока.
7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків. До числа основних із таких методів, використовуваних підприємством, можуть бути віднесені:
? забезпечення права вимагати з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик. Якщо рівень ризику по наміченій до здійснення фінансовій операції перевищує розрахунковий рівень доходу по ній (за шкалою “доходність-ризик”), необхідно забезпечити додаткове отримання доходу по ній чи відмовитись від її проведення;
? отримання від контрагентів певних гарантій. Такі гарантії, пов’язані з нейтралізацією негативних фінансових наслідків при настанні випадку ризику, можуть бути надані в формі поручительства, гарантійних листів третіх осіб, страхових полісів на користь підприємства зі сторони його контрагентів за високо ризикованими фінансовими операціями;
? скорочення переліку форс-мажорних обставин в контрактах з контрагентами. В сучасній вітчизняній господарській практиці цей перелік безпідставно розширюється (проти загальноприйнятих міжнародних комерційних і фінансових правил), що дозволяє партнерам підприємства уникати в ряді випадків фінансової відповідальності за невиконання своїх контрактних зобов’язань;
? забезпечення компенсації можливих фінансових втрат по ризикам за рахунок передбачуваної системи штрафних санкцій. Цей напрям нейтралізації фінансових ризиків передбачає розрахунок і включення в умови контрактів з контрагентами необхідних розмірів штрафів, пені, неустойок та інших форм фінансових санкцій у випадку порушення ними своїх зобов’язань (несвоєчасних платежів за продукцію, невиплати відсотків тощо). Рівень штрафних санкцій повинен в повній мірі компенсувати фінансові втрати підприємства у зв’язку з неотриманням розрахованого доходу, інфляцією, зниженням вартості грошей в часі тощо.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Аналіз фінансового стану підприємства
     Вихідні дані
Баланс підприємства станом на 01. 01. 2012 року                Таблиця 2.1
Актив
Код рядка
На кінець звітного періоду, грн
 
1
2
3
  І. Необоротні активи
 
 
      Нематеріальні активи:
 
 
         Залишкова вартість
10
56000
         Первісна вартість
11
97000
         Знос
12
 
  Незавершене будівництво
20
8500
     Основні засоби:
 
 
         Залишкова вартість
30
456000
         Первісна вартість
31
906000
         Знос                    
32
 
  Довгострокові фінансові інвестиції:
 
 
     які обліковуються за методом участі в капіталі
 
 
     інших підприємств
40
 
     інші фінансові інвестиції
45
51000
  Довгострокова дебіторська заборгованість
50
16000
  Відстрочені податкові активи
60
 
  Інші необоротні активи
70
20000
Усього за розділом І
80
607500
 II.      Оборотні активи
 
 
              Запаси:
 
 
   виробничі запаси
100
96000
   тварини на вирощуванні та відгодівлі
110
 
   незавершене виробництво.
120
36000
   готова продукція
130
21000
              Товари
140
21000
              Векселі одержані
150
45600
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
 
 
    чиста реалізаційна вартість
160
146000
    первісна вартість
161
 
    резерв сумнівних боргів
162
 
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
 
 
   з бюджетом
170
11000
   за виданими авансами
180
 
   з нарахованих доходів
190
 
   із внутрішніх розрахунків
200
16000
             Інша поточна дебіторська заборгованість
210
28000
             Поточні фінансові інвестиції
220
 
            Грошові кошти та їх еквіваленти:
 
 
   в національній валюті
230
51000
   в іноземній валюті
240
 
            Інші оборотні активи
250
 
   Усього за розділом II
260
471600
  III. Витрати майбутніх періодів
270
35500
  Баланс  
280
1114600

Продовження таблиці 2.1
Пасив
Код рядка
На кінець звітного періоду, грн
   І. Власний капітал
 
 
           Статутний капітал
300
696000
          Пайовий капітал
310
 
          Додатковий вкладений капітал
320
 
          Інший додатковий капітал
330
 
          Резервний капітал
340
83300
          Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
12000
          Неоплачений капітал
360
356000
          Вилучений капітал
370
(              )
   Усього за розділом І
380
435300
   II. Забезпечення наступних витрат і платежів
 
 
           Забезпечення виплат персоналу
400
51000
           Інші забезпечення
410
 
           Цільове фінансування
420
26000
   Усього за розділом II              
430
77000
   III. Довгострокові зобов'язання
 
 
         Довгострокові кредити банків
440
 
         Довгострокові фінансові зобов'язання
450
56000
         Відстрочені податкові зобов'язання
460
 
         Інші довгострокові зобов'язання
470
31000
   Усього за розділом III
480
87000
   IV. Поточні зобов'язання
 
 
         Короткострокові кредити банків
500
73300
         Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
 
 
510
         Векселі видані
520
91000
         Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
 
 
530
136000
         Поточні зобов'язання за розрахунками:
 
 
             з одержаних авансів
540
             з бюджетом
550
51000
             з позабюджетних платежів
560
31000
             зі страхування
570
11000
             з оплати праці
580
 
             з учасниками
590
 
            із внутрішніх розрахунків
600
66000
        Інші поточні зобов'язання
610
56000
   Усього за розділом IV
620
515300
   V. Доходи майбутніх періодів    
630
 
        Баланс
640
1114600

 
 
 
Таблиця 2.2
Звіт про фінансові результати підприємства за 2012рік
   І.  ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
 
Код рядка
На кінець звітного періоду, грн.
1
2
3
Доход (виручка) від реалізації продукції  (товарів, робіт, послуг)
10
306000
   Податок на додану вартість
20
51000
   Акцизний збір
25
   Інші вирахування з доходу
30
 
 
   Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції
35
255000
   (товарів, робіт, послуг)
    Собівартість реалізованої продукції
40
206000
    (товарів, робіт, послуг)
   Валовий:
 
49000
        прибуток
50
         збиток
55
   Інші операційні доходи
60
6400
   Адміністративні витрати
70
21000
   Витрати на збут
80
18000
   Інші операційні витрати
90
 
  Фінансові результати від операційної діяльності:
 
 
       прибуток
100
16400
       збиток
105
 
   Дохід від участі в капіталі
110
 
   Інші фінансові доходи
120
 
   Інші доходи
130
16000
  Фінансові витрати
140
 
   Витрати від участі в капіталі
150
 
   Інші витрати
160
23000
  Фінансові результати від звичайної діяльності до    оподаткування:
 
 
        прибуток
170
9400
        збиток
175
 
  Податок на прибуток від звичайної діяльності
180
1974
  Фінансові результати від звичайної діяльності:
 
 
      прибуток
190
7426
      збиток
195
 
  Надзвичайні:
 
 
       доходи
200
 
       витрати
205
1500
  Податки з надзвичайного прибутку
210
 
  Чистий:
 
 
      прибуток
220
5926
      збиток
225
 

Продовження таблиці 2.2
II. елементи операційних витрат
Найменування показника
Код рядка
На кінець звітного періоду, грн.
   Матеріальні затрати
230
 
   Витрати на оплату праці
240
 
   Відрахування на соціальні заходи
250
 
   Амортизація
260
56000
   Інші операційні витрати
270
 
Разом
280
56000
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
 
 
Найменування показника
Код рядка
На кінець звітного періоду, грн.
 
Середньорічна кількість простих акцій
300
 12120000
Скорегована середньорічна кількість простих акцій
310
 
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію
320
0,0005 
Скорегований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію
330
 
Дивіденди на одну прсту акцію
340
0,0004 

 
Таблиця 2.3
Додаткові дані про діяльність підприємства за 2012 рік
Найменування показника
На кінець звітного періоду, грн
    ринкова вартість акцій
606000
    Cash- flow
61926

 
Таблиця 2.4
Додаткові дані про діяльність підприємства за 2012рік
для аналізу наявності нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) в межах аудиту власного капіталу
Найменування показника
На кінець звітного періоду, грн.
Дивіденди
4148,2
Середньорічна кількість простих акцій
12120000
Ринкова ціна 1 акції
0,05

 
Таблиця 2.5
Додаткові дані про діяльність підприємства за 2012рік
для аналізу ліквідності активів підприємства та його платоспроможності, рівня ділової активності
Найменування показника
На кінець звітного періоду, грн.
Середні щоденні виплати грошових коштів за операціями підприємств
11500
Середня чисельність працівників за списком
112

2.1 Оцінювання динаміки та структури валюти балансу
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства.
Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість:
o                одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;
o                розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
o                установити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;
o                оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.
Також необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналізи балансу.
Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.
Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу — розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка змін питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом’якшують негативний вплив інфляційних процесів.
Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу — зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів.
 
 
Таблиця 2.6
Структура активів і пасивів
 
На кінець звітного періоду, грн.
У структурі
Актив
I. Необоротні активи
607500
54,5
II.Оборотні активи
471600
42,3
III.Витрати майбутніх періодів
35500
3,2
БАЛАНС (I+II+III)
1114600
100
Пасив
I. Власний капітал
435300
39,1
II. Забеспечення наступних витрат
77000
6,9
III. Довгострокові забов`язання
87000
7,8
IV. Поточні забов`язання
515300
46,2
БАЛАНС (I+II+III+IV)
1114600
100

 
На основі таблиці 2.6, можна зробити висновок, що майно підприємства більшою мірою сформований за рахунок зовнішніх джерел, так як власний капітал становить меншу частину в загальні суммі фінансових ресурсів підприємства. Необоротні активи перевіщують власний капітал, тобто активи підприємства більшою мірою сформована за рахунок позикових коштів.
2.2  Аудит власного капіталу
Одна з важливих характеристик  фінансового стану підприємства - його  фінансова  незалежність  від  зовнішніх джерел.  З цією метою обчислюється:
1. Коефіцієнт фінансової  незалежності "автономії" (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів  до підсумку балансу:        
Кавт = Власний капітал / Валюта балансу, (Кавт > 0,5) 
Кавт=512300/1114600=0,46
Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях в підприємство складає власний капітал. Підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50 %.
В данному випадку Кавт<0,5, а це означає що підприємство фінансово залежне від зовнішніх джерел, так як власний капітал становить меншу частину в загальні суммі фінансових ресурсів підприємства. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.
              2. Для  визначення  фінансової   стійкості   вираховують
коефіцієнт  фінансової  стабільності  (Кфс),   який   характеризує
співвідношення власних та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими вказує  на  те,  що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і  відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинно бути більшим 1. Якщо Кфс менше 1,  то  потрібно  з'ясувати причини  зменшення  фінансової  стабільності (падіння   виручки, зменшення прибутку, необгрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо).
Кфс = Власний капітал / Позиковий капітал,(Кфс > 1).
Кфс= 512300/602300=0,85
Кфс<1, це означае, що підприємство не має достатній рівень фінансової стійкості і  відносно залежне від зовнішніх фінансових джерел.
              3. Важливе значення  у  процесі  аналізу  джерел  власних коштів має показник фінансового лівериджу (Фл), який  характеризує залежність   підприємства   від   довгострокових   зобов'язань   і визначається як відношення довгострокових  зобов'язань  до  джерел власних коштів.  Зростання значення  Фл  свідчить  про  зростання  фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.
      Якщо коефіцієнт приймає значення менше 0.5, значить, активи компанії фінансуються більшою мірою за рахунок власного капіталу. Якщо коефіцієнт левериджа більше 0.5, то активи компанії фінансуються більшою мірою за рахунок позикових засобів.
Кфл = Позиковий капітал / Власний капітал.
Кфл=602300/512300=1,18
В данному випадку коефіцієнт левериджа більше 0.5, це означає, що активи підприємства фінансуються більшою мірою за рахунок позикових засобів.
4. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами - показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів.
              Нормальним вважається Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.
Кзвк=(Власний капітал—Необоротні активи) / Оборотні активи.
Кзвк=(512300-607500)/471600=-0,2
В данному випадку показник показує, що ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів велика. Низьке покриття процентів вказує на небезпечне становище підприємства.
5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина ВК використовується на фінансування поточної діяльності (яку вкладено у ВК, а яку капіталізовано). Цей показник показує наскільки мобільні власні джерела засобів з фінансової точки зору. Він може варіювати залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства. Бажано, щоб коефіцієнт маневреності дещо зростав, але не доцільно допускати різке його збільшення, оскільки автоматично зменшуюся інші показники, наприклад, коефіцієнт автономії, що призводить до більшої залежності підприємства від кредиторів.
Км = (Власний капітал + Довгострокові зобов'язання — Необоротні активи) / (Власний капітал + +Довгострокові зобов 'язання).
Км=(512300+87000-607500)/(512300+87000)=-0,01
Таким чином підприємство має низьку маневреність власного капіталу. Коефіцієнт має бути досить високим (не менше 0,5) для забезпечення гнучкості при використанні власних коштів підприємства.
6.       Чисті активи підприємства - це реальна вартість майна, що є у суспільства, щорічно визначувана за вирахуванням його боргів.
ЧА = Активи — Позиковий капітал.
ЧА=1114600-602300=512300
 
    Таблиця 2.7
Кавт
Кфс
Кфл
Кзвк
Км
ЧА
0,46
0,85
1,18
-0,2
-0,01
512300

 
Отже, на основі аналізу зробимо висновок, що активи підприємства більшою мірою сформована за рахунок позикових коштів. Питома вага власного капіталу становить менше половини всього майна. Підприємство більше використовує позиковий капітал, це означає, що є ризик неплатоспроможності перед кредиторами.
Підприємство, яке використовує позиковий капітал, має значний фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності. Водночас при цьому воно генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (які зростають при збільшенні питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використаного капіталу).
      Аналіз наявності нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) акціонерного товариства включає в себе також розрахунок показників ринкової активності, основні з яких потім відображаються в 3-му розділі ПБО 3 "Звіт про фінансові результати":
1. Дивіденди на 1 просту акцію, Дпа
      Дивідендом  є частина чистого прибутку акціонерного суспільства, що підлягає розподілу серед акціонерів, доводиться на  одну просту акцію.
Дпа = Дивіденди /Кількість простих акцій
Дпа=4148,2/12120000=0,0004
2. Рентабельність акції, Ра
              Рентабельність акції –  це показник, рівний відношенню курсу акції до суми приношуваною нею прибутку. Рентабельність акції     використовується     для      оцінки привабливості об'єкта інвестицій.
Ра = Дивіденд на 1 акцію / Ринкова ціна 1 акції
Ра=0,0004/0,05=0,007
3. Чистий прибуток на 1 просту акцію, Чпа:
Чпа = Чистий прибуток / Кількість простих акцій
Чпа=5926/12120000=0,0005
Зростання прибутків підприємства та його потенціалу приводить
відповідно до підвищення коефіцієнту цінності акції.
4. Коефіцієнт цінності акцій, Кц:
Кц = Ринкова ціна 1 акції / Дивіденд на 1 акцію
Кц= 0,05/0,0004=146,09
Таблиця 2.8
Дпа
Ра
Чпа
Кц
0,0004
0,007
0,0005
146,09
 
У процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства. При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.
Аналіз наявності нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) акціонерного товариства включає також аналіз формування та використання прибутку. У процесі аналізу розраховуються показники, на основі яких оцінюється прибутковість підприємства:
1. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу (Пвк):        Пвк = ЧП / ВК,
де: ЧП— прибуток після оподаткування;  ВК— власний капітал.
Прибутковість (рентабельність) власного капіталу – один із найважливіших підсумкових показників успішності роботи підприємства. Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.
Пвк=5926/435300=0,019
2. Операційна рентабельність продажу (ОРпр):          ОРпр = ЧП/Вир,
де: Вир — виручка від реалізації.
Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції. Це означає, що підприємство підримує відповідний рівень цін на продукцію, яка є конкурентноздатною в даних умовах та контролює рівень витрат, тому що зниження витрат на виробництво одиниці продукції підвищує прибутковість.
Орпр=5926/306000=0,019
3. Рентабельність основної діяльності (Род):      Род=ВП/Св,
де: ВП— прибуток від реалізації (фін.результати від операційної діяльності);
     Св — собівартість продукції.
Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.
Род=16400/206000=0,08
4. Коефіцієнт прибутковості активів (Кпа):        Кпа = ЧП/А,
де: А — активи
Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого.
Кпа=5926/1114600=0,46
5. Головний показник прибутковості (ГПр): ГПр=Пр / (А - НА) х 100%,
де: Пр — прибуток до оподаткування;   А — активи;    НА - нематеріальні активи.
ГПр=9400/(1114600-56000)*100%=13,8%
Таблиця 2.9
Пвк
ОРпр
Род
Кпа
ГПр
0,019
0,019
0,08
0,46
13,8%

 
 
 
 
2.3 Оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності, рівня ділової активності
 
Поняття “ліквідність” та “платоспроможність” є досить складними та багатофакторними, обумовлюються економічним середовищем, в межах якого здійснюється діяльність підприємства, а також результатами його функціонування. Оцінювання ліквідності та платоспроможності дозволяє визначити, наскільки ефективно здійснюється фінансовий менеджмент на підприємстві. Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду часу, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активу. Тобто ліквідність підприємства характеризує механізм перетворення фінансових або матеріальних активів у грошові кошти, з метою своєчасного виконання зобов’язань.
Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Основними ознаками платоспроможності є:
а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;
б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Для аналізу ліквідності балансу спочатку побудуємо аналітичну табл. 12, в якій відобразимо усі групи активів за ступенем їхньої ліквідності та пасиви за терміновістю погашення. Отримані результати аналізу ліквідності свідчать про те, що ліквідність порушена, адже обсяг найбільш строкових зобов’язань перевищує обсяг найбільш ліквідних активів.
                                                                                                          
 
 
 
 
 
 
                                                                                                             Таблиця 2.10
Аналізу ліквідності балансу

и т.д.................


Показники
Формула для розрахунку
На кінець звітнього періоду
Високодіквідні активи (AI)
рядки 150+220+230+240
96600

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.