На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Розгляд основних задач, видв, принципв та практичних прийомв (правило Парето, ситуацйний, АВСD-аналз) планування дяльност кервника органзацї. Опис функцй самоменеджменту: висування мети, ухвалення ршень, реалзаця, контроль пдсумкв.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 12.05.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ
1. Планування цілей і завдань праці менеджера
2. Самоменеджмент в організації праці менеджера
3. Функції самоменеджменту
4. Висновки
1. Планування цілей і завдань праці менеджера
Основними задачами менеджера під час розробки планів заходів на підприємстві є:
а) розподіл відповідальності й повноважень між виконавцями;
б) забезпечення завдань засобами і ресурсами;
в) установлення термінів і тривалості виконання процедур.
Виокремлюють такі види планів менеджера:
Довгострокові (3-5 років) з розподілом часу за етапами досягнення цілей і етапам життєвого циклу проекту, програми, продукту.
Середньострокові (1-3 роки) з розподілом часу для вирішення конкретних задач, пов'язаних з основною діяльністю підприємства залежно від його профілю.
Оперативні плани (1 день, декада, місяць, квартал, рік) дають змогу розглянути витрати часу на кожний трудовий процес, включаючи необхідні резерви, перерви, потрібні для забезпечення і обслуговування трудового процесу.
Послідовність процедур планування розділяють на види планів, як-от:
поточні - щоденне вистежування і коригування планованих процесів;
перспективні - розробка способів дій для досягнення поставленої мети;
індивідуальні - направлені на організацію праці самого менеджера з урахуванням режиму робочого дня і посадових обов'язків.
Робочий тиждень менеджера вищого рівня триває 60-80 годин і передбачає витрати часу:
планові завдання, зустрічі, переговори - 50%;
незаплановані зустрічі, бесіди - 10%;
робота з підготовки документів, паперів, аналітичних матеріалів - 22%;
відрядження, контрольні поїздки, перевірки на місцях - 3%;
розмови по телефону, інформація по телефаксу - 6%.
Дослідження показують, що менеджер середньої ланки витрачає понад 80% часу на роботу і спілкування з підлеглими.
Вітчизняні дослідження виявляють проблеми, пов'язані з перевантаженням менеджерів середньої ланки:
недостатня кваліфікація менеджерів - 66%;
неупорядкованість інформації - 50%;
неритмічність процесів - 32%;
нечіткий розподіл прав, відповідальності, повноважень - 30%;
більша кількість нарад, виклик до керівника, виконання позапланових завдань - 28%.
Крім того, індивідуальний план роботи керівника має бути безпосередньо пов'язаний з комплексним планом даної конкретної ділянки (об'єкта) управління, що відбиває цілі, які потрібно досягти, а також засоби для їх досягнення.
Система уявлень керівника про комплексний розвиток своєї ділянки управління має такі складові:
1. Положення ділянки управління в системі підприємства й основні цілі ділянки.
2. Заходи, необхідні для досягнення цілей; уявлення про логічні й тимчасові зв'язки між заходами, враховуючи дії з подолання труднощів.
3. Прогалини в знаннях (задачі, труднощі, потрібні ресурси: матеріальних, трудові, фінансові і т. д.).
4. Узагальнення невирішених проблем, труднощів.
5. Дії, до яких вдаються, щоб вирішити проблеми, подолати труднощі.
6. Уявлення про шляхи досягнення успіху, про заходи, від яких можна відмовитися.
7. Уявлення про критерії і масштаби оцінки положення на ділянці управління, про намічені цілі й бажані результати.
8. Вид і характер труднощів, пов'язаних із цілеспрямованим рішенням.
9. Заходи для вирішення традиційних задач і наявні альтернативні рішення.
10. Ресурси, що є і потенційними, для вирішення задач.
11. Основні задачі ділянки управління в даний час і в майбутньому.
12. План заходів (на 3-5 років) щодо поетапного і систематичного вирішення задач на ділянці управління.
Кожному керівникові слід узгоджувати свої комплексні плани роботи з відповідними планами керівництва вищого і нижчого рівнів. З цією метою необхідно затвердити плани роботи керівників нижчої ланки, а потім подати на затвердження власний план вищему керівникові. В процесі керівництва доцільно постійно погоджувати свої плани роботи з іншими керівниками, що знаходяться на одному (горизонтальному) рівні управління. Це дає можливість точніше пов'язувати зміст і терміни комплексних планів.
Ці плани мають містити задачі, що відповідають рівню керівництва, розраховані на перспективу до 10 років, а також задачі, розраховані на рік, квартал, місяць, які враховують нові задачі та проблеми, що не входять до перспективного плану. При розробці комплексних планів особливу увагу слід звертати на можливість реалізації зазначених у плані задач. Вивчення статистичних даних, сіткових графіків, моделей ухвалення рішень, "дерева цілей" допоможе зробити ці плани здійсненими.
Чітке планування роботи керівника має забезпечити ефективність використовування його робочого часу. Підхід до системи планування і обліку часу індивідуальний для кожної людини. Різні люди мають різні характери і різний ступінь організованості. Загальні принципи планування можуть бути втілені в найрізноманітніших формах і говорити про те, що одна форма правильна, а інша ні - некоректно.
Планування діяльності засновано на тому, що цілі та засоби їх досягнення мають різні місця в часі. Мета завжди знаходиться на певній відстані від нас, вона десь попереду, в більш-менш віддаленому майбутньому. Засоби ж для її досягнення знаходяться поряд, буквально в наших руках. Визначення і максимальне використовування того, що ми маємо зараз для досягнення поставленої мети і є основою для складання ефективних планів.
Головна перевага планування роботи полягає в тому, що воно дає змогу значно зекономити час у цілому.
Є оптимум витрати часу на планування, після якого подальше збільшення часу на планування стає неефективним від загального планового періоду (рік, місяць, тиждень, день). Такий оптимум має становити не більше 1%.
Умова успішної діяльності організації - цілеспрямоване планування. "Вольове" планування здатне викликати аврали і знижує якість результатів. Це обумовлено щоденними змінами цілей керівника.
Планування дає змогу:
1) визначити: Що? Коли? Де? Як? Хто? Скільки? Навіщо? - необхідно (зробити) для досягнення поставленої мети;
2) прогнозувати майбутні проблеми і можливості;
3) знаходити якнайкращі шляхи для досягнення цілей організації;
4) виявити та встановити зони потенційних проблем і несподіваних наслідків;
5) забезпечувати основи для оцінки витрат і розробки бюджетів, календарних планів та ресурсів;
6) забезпечити контроль, пов'язаний з плануванням, ефективний кількісний метод здійснення контролю (складання графіків, розпорядку роботи, бюджету);
7) визначити необхідні робочі взаємодії та відносини;
8) передбачати обставини, які слід ураховувати під час планування цілей.
Складові планування
1. Збільшення масштабів задач, їх комплексності. Тут слід відповісти на такі запитання:
Що потрібно зробити?
Коли це буде зроблено?
Хто це робитиме?
Де це буде зроблено?
Що для цього необхідно?
Комплексність притягує спеціалізацію, кожний фахівець, відповідаючи тільки за свою ділянку роботи, може порушити узгодженість дій. Тому необхідна координація дій.
2. Збільшення значення часу (наприклад, щоб випередити конкурентів).
3. Обмеженість ресурсів (слід оптимально витрачати обмежені ресурси згідно з планом).
4. Необхідність передбачати всі можливості отримання прибутку щонайшвидше.
5. Ускладнення господарських задач за рахунок зростання цін, непередбаченості економічної ситуації, ризиків призводить до того, що умовою фінансування плану реалізації цілей організації є не просто план, а план, який може бути реалізований.
6. Урахування непередбачених обставин.
7. Урахування внеску кожного.
8. Кадрові зміни можуть негативно вплинути на досягнення цілей організації. Плани дають можливість проводити необхідні заміни виконавців.
Основні об'єкти планування в діяльності керівника
Конкретні об'єкти планування на підприємстві, яке виготовляє продукцію або пропонує послуги, обумовлені самою природою виробництва. Тому під об'єктами планування, як правило, розуміють результат розподілу управлінської праці. До таких об'єктів входять різноманітні види діяльності, які відрізняються за призначенням і способами реалізації, тобто це організаційно-відокремлений ланцюг, на якому проходить одна стадія виробничо-господарського процесу або її частина, що є виконавцем цілеспрямованого управлінського впливу. Наприклад, виробничо-господарську діяльність підприємства можна розділити на ряд стадій, які містять певні етапи (об'єкти).
Підготовча стадія
науково-технічна підготовка виробництва;
економічна підготовка виробництва;
соціальна підготовка виробництва.
Виробнича стадія
основне виробництво;
допоміжне виробництво;
обслуговуюче виробництво.
Прикінцева стадія
реалізація продукції;
фінансова діяльність.
Етапи виробничо-господарської діяльності структурно відрізняються один від одного і є об'єктами управління.
Під час складання плану необхідно дотримуватися таких принципів:
1. Регулярність планування.
2.
Реалістичність планування.
3. Гнучкість планування.
4. Письмова форма.
5. Встановлення пріоритетів.
6. Нормування роботи.
7. Визначення критеріїв виконання. Для кожного виду роботи має бути встановлений критерій, за яким ця робота буде визнана виконаною.
8. Раціональність дроблення завдань (проміжне виконання кожного з етапів, групування за блоками).
9. Послідовність (починати нову роботу тільки тоді, коли виконана попередня).
10. Делегування (якусь роботу виконати особисто, а якусь делегувати іншим).
11. Різноманітність.
12. Узгодження планів.
Оволодіння навичкою управління часом - це робота на результат. Численні книги і тренінги мало що дають. Тренінги, як правило, короткострокові й переважно інформативні, ніж практичні. Керівникові пояснюють, що є такий підхід до часу і до життя, ним можна оволодіти, але інформація незатребувана часто стирається з пам'яті, а навичка досягається тільки самостійною роботою.
Практичні прийоми
1. Принцип Парето (правило 80:20) - усередині даної групи або множини окремі малі частини мають набагато більшу значущість від тієї, що відповідає їх питомій вазі в цій групі. В прикладному значенні цей принцип можна трактувати так: серед своїх повсякденних справ потрібно знайти ті 20% з них, які є найбільш значущими, і приділяти основну увагу саме їм. Решту 80% справ можна просто відкинути. Далі з тих, що залишилися, 20% виокремити наступні 20% справ і робити так до тих пір, поки ефективність використовування часу не стане максимальною.
2. АВСD-аналіз - ранжирування цілей і задач відповідно до 4 рівнів значущості:
А-пріоритети - цілі та задачі високої значущості й першорядної потреби;
В-пріоритети - середньої важливості, другорядної потреби;
С-пріоритети - малозначимі й неістотні;
D-пріоритети -
"відкладені" або "перспективні" цілі та задачі, виконання яких в даний час є неможливим.
А-пріоритетні цілі прийнято ранжирувати, виокремлюючи цілі А-1, А-2, А-3 і т. д.
В-пріоритетні, як правило, не ранжируються. Порядок визначається узгодженістю з вирішенням задач, спрямованих на досягнення
А-цілей. В окремих випадках вирішення В-задач може бути делегов
ано.
Без С-пріоритетних цілей можна обійтись або делегувати, або краще відкласти. Приділяти їм увагу, якщо вони сприяють досягненню цілей більш високих пріоритетів. Або якщо А, В-пріоритети вже досягнуті.
D-цілі завжди інформативно мають бути під рукою.
Принцип Ейзенхауера: принцип Квадран и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.