На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Продуктивнсть рентабельнсть прац як основн показники її ефективност. Методи визначення обсягу виробництва трудових витрат. Система вимру продуктивност прац, пдходи до управлння планування. Г. Емерсон Дванадцять принципв продуктивност.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


21
Предмет: Менеджмент персонала
Тема: Ефективність праці і її показники
1. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань по створенню національної економіки можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні необхідні кардинальні зрушення для зростання ефективності праці. Середньорічні темпи падіння продуктивності праці тільки за останні роки становили більш 8, а в сільському господарстві - 12%. Погіршалася трудова і виробнича дисципліна, зменшилася зацікавленість працівників у розвитку майстерності. Така ситуація вимагає практичних дій в цьому напрямку.
Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному випадку називаємо ефективністю.
В економічній науці й господарській практиці для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня протягом багатьох років використовувалася категорія "продуктивність праці". Однак в сучасному економічному і соціальному житті суспільства відбуваються зміни, які вимагають нового підходу до розуміння цієї економічної категорії і використання категорії "ефективність праці". Суттєвою особливістю категорії "ефективність праці" є те, що вона характеризує результативність живої праці як діяльності людей, усіх її видів і всєї сукупності праці суспільства, а також усіх її складових.
Рівень ефективності праці в ринковій економіці має характеризуватися системою взаємопов'язаних і доповнюючих один одного натуральних і вартісних показників, кожен з яких відбиває результат праці з того чи іншого боку і може використовуватись у господарському механізмі ринкової економіки. В галузях матеріального виробництва такими показниками можуть бути: вид продукту, номенклатура і асортимент продукції, загальна кількість продукції і її кількість в розрахунку на одиницю часу, обсяг продукції в грошовому виразі, затрати праці на виробництво одиниці продукції. В сфері нематеріального виробництва такими показниками являються вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність, актуальність, своєчасність, а також обсяг діяльності в грошовому виразі. Вимір ефективності всієї сукупної праці суспільства здійснюється за таким показником, як валовий національний продукт.
Продуктивність праці - це відношення кількості продукції, зробленою системою (у даному випадку під системою розуміється підприємство, галузь, фірма і т.ін.), за певний період, до кількості ресурсів, спожитих для виробництва визначеного виду продукції. Продуктивність праці є узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили. Підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства являється однією з стратегічних задач національної економіки. Тому вже сьогодні необхідні кардинальні зрушення для зростання ефективності праці.
Щоб показати значення росту продуктивності, досить нагадати, що збільшення реального продукту і доходу може здійснюватися двома способами: шляхом залучення великого обсягу ресурсів і за допомогою більш продуктивного їхнього використання (рис. 1).
Реальний обсяг виробництва визначається як трудовитрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальний годинний виробіток на одного зайнятого).
Зниження темпів росту продуктивності праці приводить до негативних наслідків в економіці. Ці наслідки найбільш очевидні для таких категорій, як рівень життя, інфляція і світовий ринок.
Чисельність зайнятих
Середня кількість відпрацьованих годин
Трудовитрати
(відпрацьовані години)
Технічний прогрес
Обсяг капіталовкладень
Утворення і профпідготовка
Ефективність розміщення ресурсів
Інші фактори
Продуктивність праці (середнє годинне вироблення)
Рис. 1. Фактори, що визначають динаміку реального продукту
Рівень життя. Ріст продуктивності праці є основою прискорення темпів росту реальної заробітної плати і поліпшення рівня життя.
Інфляція. Продуктивність праці може компенсувати ріст номінальної заробітної плати і тим самим зм'якшити наслідки інфляції, обумовленої ростом витрат. За інших рівних умов зниження темпів росту продуктивності праці спричиняє швидке зростання питомих трудових витрат і прискорення інфляційних процесів.
Світовий ринок. Відставання від своїх основних торгових партнерів за темпами росту продуктивності праці веде до зниження конкурентноздатності й ослабленню позицій виробників на світовому ринку. На зниження продуктивності праці впливають такі фактори: інвестиції, фондоозброєність праці, технічний прогрес, якість праці, організація виробництва.
Провідна роль продуктивності праці в збільшенні національного багатства і підвищенні добробуту кожного члена суспільства будь-якої країни незалежно від її економічного пристрою є загальновизнаною. Нові умови соціального й економічного розвитку суспільства вимагають відповідного відображення продуктивності праці в теорії економіки праці, відновленню її термінів і понять.
На думку одних авторів, продуктивність праці - гранично широка економічна категорія, що відбиває уявлення про те, в що повинна реалізовуватися продуктивна праця. Вона охоплює більшість сторін підсумкової діяльності господарчих суб'єктів (рис. 2).
Якість
Результативність
Ефективність
Задоволення працівника
Задоволення потреб
Кількість

Рис. 2. Продуктивність праці як узагальнююча категорія підсумкової діяльності підприємства

Дане поняття продуктивності праці багатогранно характеризує виробничий процес. Але тому що для свого кількісного уявлення вимагає декількох показників, то його важко реалізувати в практичній діяльності.

Інші фахівці думають, що продуктивність праці - один із оціночних показників. Такого погляду дотримувалась більшість фахівців-економістів радянського періоду, а також деякі закордонні вчені (П. Друкер, Д.С. Сінк та ін.). Основне практичне призначення продуктивності праці - сприяти підвищенню ефективності управління.

Продуктивність праці розраховується за формулою:

Продуктивність праці (1)

Витрати визначаються розміром використаних економічних ресурсів - трудовий потенціал, компоненти природних ресурсів (земля та сировина), компоненти засобів виробництва (фізичний капітал). Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентноздатності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо в розрахунку ефективності результати характеризуються обсягом продукції, то ми маємо показники, які називаються продуктивністю, а якщо результати характеризуються розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю).

Систему показників продуктивності праці можна побудувати на основі визначення функціонального навантаження кожного з них з врахуванням як його власних властивостей і можливостей, так і властивостей і можливостей інших показників.

Показники продуктивності праці класифікуються за способом виразу результатів: вартісному, натуральному і трудовому (табл. 1).

Натуральні показники можливо і доцільно застосовувати для характеристики продуктивності праці в бригадах, на ділянках і на індивідуальному робочому місці. Метод оцінки простий, наочний і достовірний, коли випускається однорідна продукція. Однак найчастіше виробляється хоча й однорідна продукція, але властивості її різні. У цих випадках доцільно застосовувати умовно-натуральний показник продуктивності праці, при якому один вид продукції чи роботи прирівнюється до іншого (переважного) за відносною трудомісткістю.

Показники в трудовому вимірі можна застосовувати у випадках, коли на робочих місцях, у бригадах і на ділянках виробляється велика кількість різноманітної продукції, асортимент якої часто змінюється. При цьому вироблення визначається в незмінні годинах (обсяги робіт збільшуються на відповідні норми часу, і результати підсумовуються). Такий показник має ряд недоліків (недостатнє обґрунтування та нерівна напруженість норм, їхні часті перегляди і т.ін.), що не сприяє об'єктивній оцінці рівня і динаміки продуктивності праці навіть на окремих робочих місцях і в бригадах.

Вартісні показники доцільно використовувати на рівні підприємств, галузей і економіки в цілому. Так, усі види й обсяги продукції, робіт і послуг виражаються в одному грошовому показнику - у гривнях, що визначається шляхом множення об'ємних показників на відповідні ціни. Виробіток також обчислюється в грошовому вираженні. Найбільш прийнятним вартісним показником результатів виробництва, що забезпечує зведення їх за рівнем управління, відображення внеску в кінцеві результати діяльності й у кінцевий суспільний продукт є обсяг доданої вартості. Показник обсягу доданої вартості за економічним змістом відповідає поняттю умовно-чиста продукція. Його величина визначається підсумовуванням валового випуску продукції і послуг у цілому по країні, податків на продукцію, чистих податків на імпорт із наступним виключенням проміжного споживання. Цей показник виключає повторний рахунок результатів при їхньому зведенні і на відміну від національного доходу (чистої продукції), що представляє знову створену вартість тільки в галузях матеріального виробництва, включає і невиробничу сферу. На основі показника доданої вартості можуть розраховуватися показники сукупної продуктивності і окремі показники праці, капіталу і всіх його складових.

Таблиця 1

Методи визначення обсягу виробництва і трудових витрат

Назва методу
Метод виміру
Переваги методу
Недоліки методу
Методи виміру обсягу виробництва
Натуральний метод
Кількість зробленої в одиницю часу продукції, метри, штуки, тонни
Точність, наочність, вірогідність
Неможливість застосовувати при великому асортименті продукції
Трудовий метод
Кількість трудовитрат на одиницю продукції, нормо-година
Вироблення визначається в незмінних годинах
Недостатнє обґрунтування норм, різнонапруженість норм, частий їхній перегляд

В

А

Р

Т

І

С

Т

Н

И

Й

М

Е

Т

О

Д

вартість валової продукції
Єдині оптові ціни
Наочність, простота
Включає вартість минулої праці - матеріали, сировину, вартість НЗВ
вартість товарної продукції
підприємства
Не враховує вартість незавершеного виробництва
Включає вартість минулої праці
нормативна вартість обробки
Нормативні витрати живої праці
Відсутні витрати минулої праці
Не враховує усієї вартості обробки, а тільки її нормативні значення
вартості чистої продукції
Заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток
Не впливають витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, амортизація
Залежить від рівня ринкової ціни, в тому числі монопольних цін
умовно чиста продукція
Заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток, плюс амортизація.

Застосовується в галузях з високим рівнем технічної

оснащеності
Складність застосування при значній розбіжності у рентабельності виробів
Метод виміру трудовитрат
Годинне вироблення
Людино-години
Висока точність
Висока трудомісткість застосування
Денне вироблення
Людино-дні
Досить точний метод
Не враховуються внутрізмінні простої
Середньоспискова чисельність
Людина
Забезпечує порівнянність показників
Не враховуються цілодобові простої

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може змінюватись під дією різноманітних факторів. Безперечно умовою прогресу і розвитку виробництва є зростання продуктивності праці. За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка минулої праці (втіленої в засобах виробництва) - збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.

На рівень продуктивності праці впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує міру її продуктивного використання і тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вище рівень екстенсивного використання праці. І відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавчо встановленої тривалості робочого часу весь він цілком витрачається на продуктивну працю, то це є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці характеризує міру її напруженості й визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має межі, а саме, фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. Так, протягом останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більш ніж удвічі, інтенсивність праці не зросла, а продуктивність праці збільшилася в кілька разів, що проявилося в значному зростанні добробуту і рівні споживання всіх верств працюючого населення. Саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше і більше споживчих благ меншою кількістю праці.

2. Система виміру продуктивності праці

Отже, продуктивність праці - це показник ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. В залежності від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці - виробіток і трудомісткість.
Виробіток - це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послу и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.