На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Соромязливсть як психчне явище у молодшому шкльному вц

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 20.10.2012. Сдан: 2010. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     Міністерство  освіти та науки України
     Криворізький  державний педагогічний університет
                                    Кафедра загальної та вікової психології 
 
 
 
 

Сором’язливість як психічне явище у молодшому шкільному віці 

              Курсова робота з психології
              студента  факультету іноземної філології
              групи АНФ-07-1
              Чапали  С. Г. 

              Науковий  керівник:
              Кандидат  психологічних наук, доцент,
              Макаренко Н. М. 
               
               
               
               
               
               
               
               

     Кривий  Ріг 
     2009 
ЗМІСТ 

 

      ВСТУП

      Проблема  сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку є дуже важливим питанням у вітчизняній психології, тому що саме в цей час у дитини відбуваються великі зміни в житті, які багато в чому формують його особистість та модель поведінки в майбутньому. Коли дитина вперше приходить в школу, вона стикається з новими проблемами, з новими вимогами до неї, з новими людьми… Подій забагато для маленької людини і не кожна дитина з ними справляється.
      Зазвичай дорослі вважають сором'язливість недоліком. Багато хто думає, що ця риса властива дітям із заниженою самооцінкою. Насправді скромність може стати недоліком, тільки якщо батьки будуть сприймати цю якість в поганому світлі. Сором'язлива дитина може бути такою ж щасливою і такою ж впевненою у собі, як і її бойові однолітки.
      Одна  жінка розповіла, що в дитинстві була скромною дитиною, але її батьки ніколи не говорили їй, що скромність - недолік. У результаті вона виросла обережною особистістю, яка, тим не менш, впевнено йде по життю. А інша жінка поскаржилася, що її постійно критикували за сором'язливість. Батьки весь час намагалися її змінити: "Чому ти не поводишся як інші діти?", "Чому ти така нетовариська?" З тих пір вона дуже часто сумнівається в собі, і в такі моменти їй уявляється мати, яка кричить на неї: "Ну, давай! Підійди до них і почни розмову!"
      Те, як дитина сприймає свою сором'язливість, цілком залежить від батьків. Якщо вони ставляться до дитини як до особистості і приймають її скромність як рису характеру, а не як недолік, значить, і вона буде впевнена у собі і зможе насолоджуватися життям так само, як і інші діти. Але якщо батьки стануть дуже багато уваги приділяти скромності дитини, вона почне сумніватися у своїх якостях. Сприймати сором'язливість як рису характеру і відчувати, що це недолік - дві великі різниці. Коли батьки думають, що скромність - недолік, дитина вважає себе неповноцінною.
      Таким чином можна сказати, що проблема сором’язливості дітей у молодшому шкільному віці є дуже важливою та актуальною, так як вона впливає на формування особистості та усе її подальше життя.
      Мета  дослідження: дізнатися, що таке сором’язливість, яким чином вона проявляється в поведінці дитини. Дослідити причини, за якими діти у молодшому шкільному віці стають занадто сором’язливими, розробити методи подолання сором’язливості.
      Завдання  дослідження:
       1. Визначення ключових понять, дослідження сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.
      2. Визначення рівнів, критеріїв та  показників сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.
      3. Експеримент, перевірка та створення атмосфери для вивчення сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку
      4. Творчий підхід до проблеми. Застосування  індивідуальних методів.
      Об’єкт дослідження: сором’язливість як психічне явище у дітей молодшого шкільного віку
      Предмет дослідження: психологічні умови формування сором’язливості як психологічного явища у дітей молодшого шкільного віку.
      Гіпотеза: надмірна сором’язливість як психічне явище у дітей молодшого шкільного віку може бути подолана, якщо вчитель проводитиме особливі тренінги із дітьми, уроки, на яких будуть подаватися основи акторської майстерності, якщо вчитель разом із батьками буде підтримувати дитину, звертати увагу на її психічні особливості та не тиснутимуть на неї. 
      Методи  дослідження: теоретичні: аналіз  психолого – педагогічної літератури, науково – методичної літератури, учбових планів та програм. Практичні: пряме і непряме спостереження за діяльністю учнів та вчителів, тестування, анкетування, їнтерв’ювання, спостереження за змінами в учбовому процесі.
      Етапи дослідження:
      1 етап – теоретично – пошуковий.  Теоретичне визначення  головних  понять теми: сором’язливість, психічне явище, молодший шкільний вік. Пошук головних методів та засобів подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку в науковій літературі.
      2 етап – практично – експериментальний.  Експеримент на основі теоретичних  знань з метою визначення рівня  сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку. Впровадження індивідуальних методів для подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.
      3 етап – аналіз роботи, висновки. Аналіз отриманих даних. Висновок  проведеної роботи з учнями.
      Експериментальна  база: Експеримент проходив на базі 103 школи, 1 - Г та 1 - Д класів. В експерименті приймали участь 52 учні (6-7 років) . 29 учнів 1 – Г класу та 23 учня  1 - Д класу.
      Структура роботи: Робота складається з теоретичної частини, де визначаються сутність головних понять, засоби, методи подолання надмірної сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку та висновку до першої частини. Також робота складається з другої практичної частини, де описується проведений експеримент серед учнів, запропоновані індивідуальні методи проведення тренінгів та індивідуальних бесід з дітьми та їх батьками, висновків до другої частини. Також загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.
 

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

      1.1. Поняття про сором’язливість як психічне явище. Поняття про молодший шкільний вік.

      Сором'язливість - риса характеру, а не недолік. Скромні діти завжди дуже милі, щедрі і відрізняються гарною поведінкою. Як правило, вони вміють слухати і поважати чужу точку зору. Їм подобається, коли інші діти беруть участь в їхніх іграх. Хоча іноді вони замикаються в собі, в інших ситуаціях почувають себе абсолютно впевнено. Їм подобається грати з невеликою групою дітей (дві-три людини) і розмовляти з одним дорослим. Якщо сором'язливу дитину чим-небудь зацікавити, від її замкнутості не залишиться й сліду. Вона починає соромитися тільки через надмірну увагу оточуючих. [2; 58c.]
      Зазвичай  діти ніколи не страждають від своєї  скромності, набагато частіше ця риса дратує батьків. Вони почувають себе ніяково, коли їх дитина поводиться не так жваво, як інші діти. Їм здається, що на малюка дивляться негідне або просто не звертають на нього уваги, а більше займаються з іншими, більш активними дітьми. [1; 225c.]
      Сором'язливість  йде корінням в страх, ірраціональний страх висловити свої думки, бути приниженим чи проігнорованим. Чому багато дітей бояться говорити те, що думають? Головними причинами є зайва чутливість і відчуття небезпеки. Якщо публічна мова асоціюється у них з болем і незручністю, то саме це і вони відчувають, коли заговорять
      Сором'язлива дитина ховає свої достоїнства і тільки обраним дано дізнатися, наскільки вона розумна, винахідлива, талановита і щедра. Основа такої скутості полягає в боязні висловити свою точку зору, відкрити свої здібності, виступити ініціатором, стати лідером ... Сором'язлива дитина негативно сприймає критику, побоюється думки оточуючих, їх насмішок і засуджень. Такій дитині краще промовчати, ніж вислуховувати несхвалення на свою адресу. Думка інших для неї важливіше, ніж власна. Як говорив Бошен, «сором'язливість - це сукупність побоювання невдач і бажання сподобатися». [5; 136c.]
      Сором'язливість - не вроджена, а набута риса характеру. Дитині не знайомі поняття сорому, вони закладаються батьками, суспільством.[6; 38c.]
      Для того, щоб з’ясувати, що таке сором’язливість, як психічне явище, треба визначити, що таке психічне явище.
      Психічні  явища – це своєрідні суб’єктивні  переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. [10; 723c.] Психічне життя людини охоплює її пізнавальну діяльність:
      · Відчуття;
      · Сприймання;
      · Пам'ять;
      · Мислення;
      · Уяву.
      Емоційно-вольову:
      · Різноманітні почуття;
      · Переживання;
      · Прояви волі.
      Важливим  аспектом психічного життя є спонуки  до активності :
      · Потреби;
      · Інтереси;
      · Переконання;
      · Ідеали.
      Особливу  групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості  особистості:
      · Здібності;
      · Темперамент;
      · Характер.
      Та  її психологічні стани:
      · Піднесеність;
      · Пригніченість;
      · Схвильованість;
      · Байдужість.
      Отже, психологічні явища – це суб’єктивні переживання, тобто елементи внутрішнього досвіду суб’єкта. [12; 243c.]
      Для того, щоб визначити причини надмірної  сором’язливості у молодшому  шкільному віці треба визначити, що таке молодший шкільний вік.
      Період  життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.
      Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.
      Кістково-сполучний  апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.
      Розвиток  м'язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м'язи  кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах  рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження малих м'язів пальців і кистей рук.
      Діти  цього віку дихають частіше, ніж  дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб  у класі та вдома було чисте повітря.
      У дітей добре розвинені всі  органи чуття, але деякі з них  мають свої особливості. Так, очі, завдяки  еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно  від пози під час читання і  письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.
      Вага  мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов'язані з діяльністю другої сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку ускладнюється.
      Розвиток  психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання — основної діяльності учнів — якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.
      Сприймання  стає довільнішим, цілеспрямованим  і категоріальним процесом, але трапляються  труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.
      В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємозв'язки між ними. [8; 54c.]
 

1.2. Причини виникнення сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

     На  причини сором'язливості по-різному  дивилися представники різних психологічних напрямків.
     1. Теорія вродженої сором'язливості.
     Лондонський лікар звинуватив в походженні сором'язливості гени батьків. Цю теорію підхопив психолог Р. Кеттел. У своєму 16-факторному особистісному питальнику він виділив шкалу “H” з двома протилежними властивостями особистості - сміливість-самовпевненість і боязкість-чутливість до загрози.
     Низькі  оцінки з даного фактору свідчать про надчутливу нервову систему, гостре реагування на будь-яку загрозу, про боязкість, невпевненість у своїй поведінці, силі, стриманості у вираженні почуттів. Діти з такими показниками краються почуттям власної неповноцінності, тобто є соромливими. [3; 192c.]
     Прихильники даної теорії вважають, що, оскільки сором'язливість є вродженою якістю, то ніщо не в змозі змінити стан справ.
     2. Теорія біхевіоризму 
     Біхевіористи  виходять з того, що психіка дитини впливає на форми поведінки, а поведінка - це реакція на стимули зовнішнього середовища. Вони вважають, що сором'язливість виникає тоді, коли діти не можуть опанувати соціальні навички - в даному випадку навички спілкування. Але якщо за таких дітей взятися як слід, створити певну виховну середу, то все можна виправити.
     Власне, що таке сором'язливість? На думку біхевіористів, реакція страху на соціальні стимули. Варто змінити форми спілкування, зробити їх "правильними", і зникне усіляка стислість. [13; 55c.] 
 

     3. Психоаналітична  теорія 
     Сором'язливість  розцінюється як реакція на незадоволені первинні потреби інстинкту. Вона зв'язується з відхиленнями у розвитку особистості внаслідок порушення гармонії між інстинктом, пристосуванням до реальності і розумом, який охороняє моральні норми.
     Крім  того, сором'язливість - це зовнішній  прояв глибокого несвідомого  конфлікту. Психоаналітичні міркування базуються на прикладах патологічної сором'язливості, яку дійсно необхідно лікувати. [15; 16c.]
     4. Концепція А. Адлера 
     А. Адлер - представник індивідуальної психології. І саме він ввів термін "комплекс неповноцінності".
     Психолог  вважав, що всі діти відчувають комплекс неповноцінності через фізичну недосконалість, брак можливостей і сил. Це може ускладнити їх розвиток. Кожна дитина вибирає свій життєвий стиль в силу наявного у нього характеру і своїх уявлень про себе і в світі в цілому.
     Адлер вважав, що дитина ніколи не стане невротиком, якщо вона співпрацює з людьми. А ті, хто не здатний до співпраці, виявляються самотніми істотами і невдахами.
     Діти  можуть стати такими за різних причин: органічна неповноцінність, часті хвороби, що не дозволяють їм змагатися з іншими. Така доля може бути уготована розбещеним дітям, яким не вистачає впевненості у своїх силах, оскільки все роблять за них, і, нарешті, в цю компанію потрапляють знедолені діти, у яких немає досвіду співпраці, тому що вони не спостерігали цього явища у власній родині. [11; 349c.]
     Ці  три категорії дітей замикаються  на собі, не взаємодіють із суспільством, а тому приречені на поразку.
     Адлер ввів поняття "невпевнена поведінка", яке зумовлене страхом критики, страхом сказати "ні", страхом контакту, страхом наполягти на своєму, обережністю. Діти з "невпевненою поведінкою" залежні, несамостійні, пасивні, тобто сором'язливі. Їх антиподи - незалежні, самостійні й активні особистості. [7; 143c.]
     5. Причинні фактори 
     Останнім  часом сором'язливість стали позначати  як "високу реактивність". Часто у високореактивних дітей сором'язливість виступає як інстинктивна поведінка, направлена на захист від фізіологічного і емоційного перевантаження. [4; 326c.] При цьому можливі два варіанти інстинктивної поведінки:
     Перший - дитина, чимось незадоволена, обирає "стратегію уникнення" (вид психологічного захисту) і стає сором'язливою.
     Другий - дитина включається в суперництво і стає самовпевненою.
     Прийнято  виділяти природні та соціальні чинники, що формують сором'язливість:
     - Природний чинник
     Це  темперамент, зумовлений типом нервової системи.
     На  перший погляд може здатися, що сором'язливість - пріоритет інтровертів - людей, спрямованих  на свій внутрішній світ, що не потребують численних зовнішніх контактів, що віддають перевагу усамітненню. До таких належать флегматики і меланхоліки. Думається, що серед цієї категорії соромливих дійсно більше. І це зовні сором'язливі особистості. [9; 68c.]
     Але, як не дивно, існують і сором'язливі екстраверти - люди, "вивернуті навиворіт", що прагнуть до спілкування і численними контактами. Це холерики і сангвініки. Серед них зустрічаються внутрішньо сором'язливі.
     У силу рис свого темпераменту (наполегливість, рішучість, сміливість, оптимізм) їм вдається боротися з внутрішньої сором'язливістю. А навіть якщо не вдається, то зовні вони виглядають вельми розкутими. Звичайно, це коштує їм певних емоційних витрат. [14; 267c.]
 

      1.3. Психологічні умови подолання сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

      Ефективне подолання сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку відбуватиметься, якщо:
      Умова №1:
      Вчитель проводитиме особливі тренінги із дітьми. Існують спеціальні методики проведення виховних заходів, під час яких вчитель допомагає дітям подолати свою сором’язливість. Ці заходи можуть проводитися у формі гри, тому що цей метод має найбільший успіх у дітей молодшого шкільного віку.
      Під час подібних тренінгів вчитель  допомагає дітям стати впевненішими в собі, краще спілкуватися з іншими, краще розуміти себе та своїх однолітків.
      Частіше за все діти соромляться відповідати  або взагалі розмовляти через  те, що бояться, що однокласники будуть насміхатися над ними. Під час  подібних виховних заходів вчитель  пояснює дітям, що вони знаходяться  в товариській атмосфері, де усі поважають один одного та ніхто не буде не над ким насміхатися.
      Для того, щоб дитина не соромилася, вона повинна впевнено себе почуватися у  навколишньому середовищі. Саме на цих тренінгах діти починають  вести себе більш розкуто, починають вірити в себе та в оточуючих. Завдання вчителя – підвищити самооцінку дитини шляхом визнання, публічної похвали та шани.
 

       Умова №2:
      Вчитель проводитиме уроки, на яких будуть подаватися основи акторської майстерності. Актори – це дуже розкуті люди, які не лише самі можуть поводитися впевнено, але ще й мають достатньо впевненості, щоб втілюватися в інші образи.
      Якщо  вчитель даватиме основи акторської майстерності, це допоможе дітям почувати себе більш впевнено, дасть їм змогу  побувати в змодельованих ситуаціях, які допомогу їм визначити свою поведінку в майбутньому.
      Дітям завжди страшно стикатися з тим, чого вони ще ніколи не бачили. Сором’язливі діти в таких ситуаціях закриваються в собі та нічого не можуть зробити. Якщо вчитель потроху буде відтворювати такі ситуації на уроках акторкою майстерності, діти знатимуть, що робити в реальному житті, коли стикнуться з проблемою подібного характеру.
      Також на уроках акторської майстерності діти примірюють на себе різноманітні соціальні  ролі, що допомагає їм краще зрозуміти  себе та оточуючих, своїх батьків, вчителів, однолітків.
      У ситуаціях, коли діти стикаються з чимось новим, вони, як правило, почувають себе дискомфортно і невпевнено. Вони не можуть вільно виказувати свою думку, їм важко зосередитись на якомусь конкретному завданні, з’являється почуття скутості, неповноцінності, для нервової системи дитини такого віку це - великий стрес.
      Уроки акторської майстреності допоможуть дитині зрозуміти, що коли вона знаходиться сама перед великою аудиторією це не ганебно, дитина почуватиме себе впевнено і розкуто.
      Головне, впевнити дитину в тому, що глядачі не проявляють скепсис по відношенню до неї, що на момент виступу головною діючою особою є сама дитина, а не глядач. 

 

       Умова №3:
      Вчитель разом із батьками буде підтримувати дитину.
      В молодшому шкільному віці на дитину звалюється багато проблем – зміна оточуючого середовища, зміна соціальної ролі, зміна вимог суспільства… Від затишного, майже родинного кола дитячого садку, де дитина в основному отримувала лише задоволення від ігор та спілкування з однолітками, вона потрапляю у школу де є свої суворі правила та розпорядок. Дитині доволі важко зрозуміти, чому вона повинна відсидіти 45 хвилин та не може встати і піти, коли їй заманеться.
      Якщо  раніше дитину ні в чому не обмежували – починаючи від зовнішнього вигляду і завершуючи потребами до виконання тої чи іншої справи, то тепер, у школі, вона повинна носити певний одяг та вести себе належним чином. Окрім цього маленький учень повинен виконувати домашні завдання та відповідати на уроках. За це він отримує оцінки.
      Якщо  раніше публічні виступи дитини обмежувалися лише нетривалими репліками на святах, за що її завжди хвалили, то тепер дитина постійно повинна відповідати перед усім класом та може отримати за свою відповідь не тільки успішну оцінку та похвалу, а й негативну відмітку та покарання.
      Завдання вчителя – допомогти дитині адаптуватися в новому середовищі, зробити перехід від однієї системи до іншої максимально спокійним та плавним. Вчитель повинен не суворо потребувати від дитини виконання завдання та не карати її за найменшу провину, а пояснювати в чому вона не права та як виправити свої помилки.
      Також дуже важлива роль батьків у становленні  дитини у новій ролі. У житті  дитини змінилося усе, окрім батьків, тому саме до них вона звертатиметься по допомогу. Батьки повинні бути терплячими та дуже уважними до своїх дітей, щоб зменшити рівень шкоди, який буде нанесеній дитині під час початку навчання у школі.
 

       Умова №4:
      Вчитель буде звертати увагу на психічні особливості дитини.
      Кожна дитина приходить до школи у різному  стані психічної підготованості до нового середовища. Також в усіх дітей різні родини та виховання. Сором’язливість часто передається спадково, тому до кожної дитини потрібен особливий підхід.
      До  сором’язливих дітей потрібен більш делікатний підхід, треба приділяти їм більше уваги. Залежно від типу темпераменту також треба вибирати той чи інший стиль спілкування.
      Наприклад з флегматиком потрібно проявляти  більше терпіння та витримки, не підганяти  його, не торопити. Треба враховувати особливості його темпераменту та виходячи з цього корегувати його поведінку.
      З холериком навпаки потрібно бути дуже уважним та постійно підтримувати його інтерес. Але треба давати йому відпочивати, тому що він дуже швидко чимось захоплюється та розтрачує свої сили.
      Сангвініку  потрібно все пояснити та зацікавити його, тоді він сам усе зробить навіть краще ніж розраховували. Сором’язливість у сангвініків внутрішня, тому потрібно підвищувати його самооцінку.
      Інтравертичний  меланхолік частіше за все є дуже скутою та сором’язливою особистістю. Саме з ним потрібно проводити  групові заняття, щоб він почував себе зручно. 

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО  РОЗДІЛУ
      Після закінчення огляду та якісного аналізу літератури про сором'язливість ми з’ясували:
      1. Сором'язливість дуже поширена і різнобічна якість особистості дитини. Під сором'язливістю розуміють замкнутість, невпевненість, боязкість, чутливість, зніяковілість і аутизм, як крайній прояв сором'язливості. Сором'язливість – це прихована, особиста проблема, вплив якої відчуває все суспільство.
      2. Природа сором'язливості різноманітна. Джерелом є страх людей. Виникнення сором'язливості великою мірою залежить від своїх батьків, школи і соціального середовища. Від сором'язливості майже ніхто не застрахований. Вона може вразити багатьох.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.