На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа мдж України в друкованих зарубжних ЗМ

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 21.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 15. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Курсова робота
    «Імідж України в друкованих зарубіжних ЗМІ» 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

ЗМІСТ 

    АНОТАЦІЯ...............................................................................................3
    ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ..............................................................................4
    ВСТУП..................................................................................................................6
    РОЗДІЛ I. Технології створення іміджу держави на міжнародній арені.....11
      1.1.   Поняття іміджу держави..................................................................11
      1.2.   Інформаційна складова іміджу держави............................................18
      1.3.   Особливості державної іміджології........................................................24
    РОЗДІЛ II.  Імідж України на міжнародній арені.......................................31
    2.1.   Українська проблематика в зарубіжних ЗМІ.........................................31
    2.2.   Проблеми та перспективи іміджу України............................................35
      2.3.   Розробка методологій створення сприятливого іміджу України........39
    ВИСНОВКИ.............................................................................................45
    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................50
    ДОДАТКИ................................................................................................54 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП
        Україна ? це європейська держава з багатими культурними традиціями і великим майбутнім. Вона має добрі стосунки із сусідніми країнами і за короткий період після проголошення незалежності „перестала бути лише об’єктом дій інших держав, перетворилася на рівноправний суб’єкт міжнародного права” [20, 102].
        На сучасному етапі позитивний міжнародний імідж будь-якої держави свідчить про її економічну та політичну силу, процвітання та високий рівень культурного розвитку і є показником авторитетності та успішності дій тої чи іншої країни на світовій арені. Позитивний імідж держави безпосередньо пов’язаний як із ставленням до нього світової спільноти, так і її власних громадян. Від іміджу держави залежить і рівень патріотизму мешканців цієї країни [35, 67].
        Про значення „іміджевого фактора” [32, 28] або міжнародної репутації країни та її керівників, для забезпечення її повноцінного функціонування на зовнішньополітичній сцені, зокрема для прискорення процесу входження до демократичної спільноти, написано й сказано багато й у нас, і за кордоном. Відзначено й те, що особливої ваги фактор, про який ідеться, набуває для тих суспільств і держав, які долають перешкоди трансформаційного періоду, намагаючись при цьому наздогнати тих, хто пішов уперед.
        Міжнародний імідж України, як такий, має внутрішній і зовнішній виміри [7, 4]. Розуміння важливості внутрішнього і зовнішнього виміру іміджу України, а тим більше – вдале поєднання цих двох аспектів у політиці держави могло б дати відчутний позитивний результат. Імідж України значною мірою залежить від змісту, характеру і координації дій її державних органів на міжнародній арені. Дійсно, заохочувати іноземні інвестиції, кредити і туристів в Україну або трансконтинентальні транспортні потоки через її територію можна лише одним шляхом – створюючи достойні умови для життя, насамперед, громадян своєї власної держави. Без цього не буде демократичної і стабільної України, в якій хотіли б жити українці, і з якою б бажали співпрацювати іноземці [46].
        До того ж, імідж будь-якої країни складається з багатьох чинників: це і рівень розвитку права, судочинства, демократії, культурні особливості, але найважливішими показниками, мабуть, є політична „вага” [25, 18] на міжнародній арені та економічний фактор.
       Україна має вигідне геополітичне положення - вона розташована на перетині міжнародних транспортних шляхів. Природа наділила Україну багатим сировинним потенціалом, родючою землею і сприятливими кліматичними умовами. Науково-технологічний і освітній рівень України залишається дуже високим і має потенціал для розвитку [4, 34]. Незважаючи на нинішні складні соціально-економічні умови, переважна більшість населення підтримує демократичні засади державної влади в Україні. Але, нажаль, досі існує чимало чинників, які ускладнюють формування її позитивного міжнародного іміджу. Україна має бути надійним і передбачуваним партнером. Внутрішня політична стабільність, поступальний розвиток економіки — це основа для формування позитивного іміджу України. Це також необхідна передумова успіху реформування українського суспільства, зміцнення ролі і місця України у світі [45].
        Актуальність дослідження зумовлена такими чинниками:
    - потребою наукового осмислення  ролі зовнішньополітичного іміджу  нашої країни в період трансформації  українського суспільства в її  інтеграції у світовий політичний, економічний та інформаційно-культурний простір;
    - важливістю визначення існуючої ролі вітчизняних ЗМІ у формуванні іміджу України закордоном;
     - необхідністю виправлення існуючого становища у галузі інформаційної роботи з українською та зарубіжною аудиторією з метою створення позитивного іміджу України на міжнародній арені.
       Перехід України до ринкових відносин, політичні зміни, проведення соціально-економічних реформ, розширення міжнародного співробітництва, розвиток демократизації суспільства в умовах постійних зрушень у науково-технічній сфері, становлення інформаційного суспільства обумовлює зростання потреб та вимог до рівня інформаційно-аналітичного забезпечення та захисту свого інформаційного простору, а також до забезпечення позитивного іміджу країни на міжнародній арені [1, 12].
        Мета роботи: полягає у визначенні зовнішньополітичного іміджу України, чинників, що впливають на його формування, зокрема діяльності вітчизняних ЗМІ, та шляхів його поліпшення на міжнародній арені.
       Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких наукових та практичних завдань:
1)    розкрити роль зовнішньополітичного іміджу як чинника підвищення статусу держави у світовому геополітичному просторі;
2)    шляхом контент-аналізу публікацій провідних українських друкованих ЗМІ визначити основні фактори, що впливають на наявний системний образ України закордоном;
3) показати  об’єктивні та суб’єктивні чинники,  що впливають на формування  зовнішньополітичного образу України у зарубіжних ЗМІ;
4)    дослідити нереалізовані чинники позитивного іміджу України;
5) сприяти налагодженню в країні системного дослідження існуючого міжнародного іміджу України та виробленню шляхів його поліпшення.
    Об’єктом  дослідження є питання формування іміджу України ЗМІ.
    Предметом дослідження є наявний зовнішньополітичний імідж України у провідних друкованих виданнях України.
    Методи  дослідження. На різних етапах роботи були використані порівняльно-описовий метод, метод контент-аналізу, аналізуючи публікації ЗМІ, теоретико-методологічне узагальнення результатів аналізу.
        Методологічна і теоретична основа роботи. Важливе місце у випускній кваліфікаційній роботі відведено науковим працям вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували окремі аспекти питання, зокрема, щодо впливу ЗМІ на громадську думку (У. Ліппмен, Г. Почепцов, В. Тертична). Чимало праць написано про інформаційні технології, які сьогодні використовуються  з метою створити привабливий чи навпаки непривабливий образ особи, партії, країни (В. Королько). Що стосується безпосередньо зовнішньополітичного іміджу сучасної України, то це питання виникло одночасно з її появою на міжнародній арені як незалежної держави. Важливість ступеня розвитку інформаційного простору як ознаки могутності сучасної держави, необхідність розвитку в Україні сучасних інформаційних технологій, захисту інформаційного простору нашої країни обстоюють у своїх публікаціях П. Біленчук, О. Зернецька, В. Бондаренко та М. Слюсаревський.
       Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження обраної теми на основі вищезазначених методів та теоретико-методологічної бази дало змогу вперше відтворити наявний консолідований образ України у провідних вітчизняних друкованих ЗМІ та визначити фактори його впливу на імідж країни закордоном. Проаналізовано зарубіжний досвід створення об’єктивного зовнішньополітичного іміджу, технології та етапи обробки масової свідомості. Здійснено теоретичну розробку і обґрунтування напрямів і акцентів формування бажаного образу України за кордоном за допомогою державних і приватних структур та ЗМІ, а також запропоновано практичні кроки на державному рівні з реалізації цього завдання.
       Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні наявного образу України сформованого вітчизняними ЗМІ, його аспектів, які потребують корекції, та позитивних надбань, які ми маємо у створенні й утвердженні позитивного іміджу України в зарубіжних ЗМІ, а відтак у свідомості громадськості за кордоном. Відслідковано залежність іміджу України від її позицій у світовому інформаційному просторі. Відстежено використані та невикористані позитивні складові формування образу України в зарубіжних мас-медіа. Визначено сучасні проблеми та недоліки функціонування вітчизняних ЗМІ. За допомогою даного дослідження можна теоретично обґрунтувати і встановити науково-методологічні засади цілеспрямованого формування об’єктивного зовнішньополітичного образу України в умовах трансформації суспільства. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні спеціального курсу з політології, іміджології для студентів та аспірантів факультету журналістики, міжнародних відносин, політології.
       Структура роботи. Випускна кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають 6 підрозділів, 1 таблиці результату контент-аналізу зарубіжних видань, висновків, 1 додатку. Список використаних джерел включає 50 найменувань (викладених на 4 сторінках). Курсова робота має загальний обсяг 55 сторінок.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                            
 
 
 
 
 

                                                              
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І
Технології створення іміджу держави на
міжнародній арені 

    1.1. Поняття іміджу  держави 

    Створення певного іміджу того чи іншого об’єкта - це не сьогоднішній винахід. Для того щоб було легше виглядати такими, якими ми є насправді, хоча важливіше, щоб ми були такими, якими хочемо бути,  необхідно знати певні настанови. Наскільки привабливо і оперативно подається інформація про явище, подію, особу, країну, народ, настільки об’єктивною, бажаною виявляється „картина-імідж”, яку б хотіла створити про себе людина, партія, держава, нація.
    Дослівно  термін „іміджологія” - перекладається як „наука про образ” від поєднання двох слів image (англ.) - образ, подоба, зображення, відображення + logos (гр.) - слово, мова, роздум.
    Звідси  можна дати детальне визначення, що ж таке імідж. Дослідники по різному ставляться до змісту непрямого перекладу терміна „імідж”. Походить поняття „імідж” від латинського image, що пов’язане з відповідним словом imitari - імітувати. Імідж - це знаковий замінник, що відбиває основні риси портрета людини [31, 393].
    Іміджем називають взагалі нову реальність, процес створення якої цілеспрямовано організований і має чітко  задані параметри. При цьому створена реальність часом не має нічого загального з тим об’єктивно існуючим носієм, для якого вона створюється. Інакше кажучи, ця нова цілеспрямовано створювана суб’єктивна реальність, іменована іміджем, має символічну природу [29, 380].
    Імідж – це цілеспрямований образ кого-небудь або чого-небудь. Таке загальноприйняте визначення іміджу ми знаходимо у словниках. Дещо перегукується із ним дефініція дослідника А. Ф. Головченка: „Імідж – це цілеспрямований образ якого-небудь явища, обличчя предмета, який втілює визначені ціннісні характеристики, призначені для емоційно-психологічного впливу на кого-небудь з метою популяризації, реклами, пропаганди тощо” [5,  98].
    За  словами науковця Юрія Єлісовенка: „імідж – це сукупність соціальних оцінок і вражень, викликаних учинками і висловами, характером і діями, якостями і вадами, а також способами життя і діяльності, їх результатами та іншими, у тому числі характеристиками окремих людей, колективів, соціальних груп, націй, народів”. Як бачимо, засобами створення іміджу Ю.Єлісовенко називає:
- учинки;
- дії;
- спосіб  життя; 
- якості;
- вади. Як бачимо, усі чотири дефініції визначають імідж як цілеспрямований образ, що формується за допомогою відповідних іміджотворчих засобів, або визначених ціннісних характеристик [13, 96].
    У тлумачному словнику Вебстера записано, що імідж - це штучне створення неперевершеного образу. Імідж - це штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об’єкта, політика, держави, нації. Імідж - це мислене уявлення про людину, товар чи інститут, який цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою пабліситі, реклами або пропаганди [18, 400].
    Сучасна наука виокремлює кілька способів формування іміджу, основними з яких є:
    - функціональний імідж - до нього належать дзеркальний, поточний, бажаний, негативний, множинний іміджі. Дзеркальний імідж відповідає власному уявленню політика, організації або нації про себе. Здебільшого він є позитивним і не враховує думок інших. Поточний створюється на основі сприйняття суб’єкта зовнішнім середовищем, виборцями, пресою, колегами. Бажаний є ідеалом, до якого прагне наблизитися суб’єкт. Негативний є варіантом свідомого створюваного опонентами своєрідного „антиіміджу”. Множинний створюють під час об’єднання політиків, організацій у певний блок чи політичне об’єднання.
    - контекстний імідж - передбачає сприяння впровадженню або функціонуванню іміджу в контексті його використання в певній сфері, орієнтується на певні верстви населення, рівні суспільної свідомості тощо.
      - порівняльний - такий спосіб формування іміджу полягає в порівнянні певних іміджевих характеристик. Воно може відбуватись на рівні параметрів іміджу ідеального і реального політичних діячів, а також двох або більше лідерів, політичних партій, та ін.
    Імідж, що не підкріплюється реальними значними справами, тане з часом, як сніг на сонці. Отже, для того щоб досягти успіху, треба постійно змінювати особистий імідж у кращий бік, імідж своєї держави, і звичайно його якість.
     Великий влив на створення іміджу держави формують стереотипи. Поняття соціального стереотипу вперше було введено в науковий обіг американським дослідником засобів масової інформації У. Лішшаном для позначення різнопросторових  в громадській думці упереджених уявлень про членів різних національно-етнічних, соціально-політичних і професійних груп. Стереотипні форми думок, з приводу соціально-політичних питань трактувалися їм як своєрідні загальноприйняті морально-етичні правила. Одним словом, стереотипи мають об’єктивну природу і є невід’ємною властивістю психіки людини робити узагальнення. Дійсно, якби людина не володіла здатністю узагальнювати, спрощувати, схематизувати навколишню дійсність, вона не змогла б швидко орієнтуватися в потоці інформації [18, 258].  
    До  політичного лексикону поняття  „імідж” увійшло на початку 1960-х  років у зв’язку з характеристикою публічної діяльності кандидата, зверненої до виборців. У політологів „імідж” – це образ, який цілеспрямовано створюється і наділяє політичний об’єкт (особу, організацію, країну тощо) додатковими соціальними і політичними цінностями, що сприяє його більш емоційному сприйняттю [6, 78]. В соціальній психології під іміджем розуміють „стереотипізований образ конкретного об’єкта, який існує у масовій свідомості” [11, 122].
    Термін  „імідж” з’явився в Україні як і в ряді інших  країн, які виникли на пострадянському просторі в першій половині 90-х років минулого століття, у політичній сфері як „імідж політика”, що було викликано насамперед необхідністю проведення передвиборних компаній.  У політиків і їхнього оточення з’явився попит на „гарний імідж”.
Сьогодні застосування терміну „імідж” поширилося на різноманітні сфери життєдіяльності суспільства. Відповідно, в сучасній літературі поняття „імідж” має багато різних визначень, які відображають специфіку предмета дослідження. Наприклад, фахівці із соціології права трактують цю категорію як „узагальнену, емоційно забарвлену в особистій і суспільній свідомості форму відображення правової дійсності у вигляді комплексу уявлень щодо законів і методів соціально-правового впливу” [37, 112].
    Фахівець  з розробки комунікативних технологій А.Б. Звіринцев під іміджем розуміє „відносно стійке уявлення про будь-який об’єкт”. Фахівець у галузі соціології, управління та іміджелогії В.М. Шепель дає визначення іміджу як індивідуального вигляду чи ореолу, створюваного „засобами масової інформації, соціальною групою або власними зусиллями особистості з метою привернення до себе уваги” [38]. Маркетолог Ф. Котлер визначає імідж як „сприйняття компанії чи її товарів суспільством” [19, 76]. Ми ж дотримуємось тієї точки зору, відповідно до якої під іміджем розуміється раціонально-емоційне сприйняття об’єкта (організації, людини, предмета) чи явища визначеною групою людей на основі цілеспрямованого чи мимоволі сформованого в їхній психіці образу. Іншими словами імідж – це відображення в психіці людини у вигляді образу тих чи інших характеристик об’єкта чи явища.
    Під іміджем можна розуміти не тільки визначене відображення в індивідуальній чи масовій свідомості  „тих чи інших характеристик об’єкта або явища”, але й набір атрибутів організації (бренд, товарна марка, логотип, відмінні риси ділової етики та ін.). Тому термін „імідж” містить у собі одночасно відповіді на  два запитання:
- по-перше,  „чий імідж” („імідж чого”);
- по-друге,  „імідж – у кого” („у чиїх  очах” ).
    Якщо  формування іміджу має мало спільного  з реальним становищем в організації, то рано чи пізно відбувається його повне руйнування. Через це імідж:
- по-перше, може мати як об’єктивну так і штучну складові;
- по-друге, тільки імідж, сформований на основі об’єктивних характеристик діяльності особистості чи організації може стати реальним фактором їхнього успіху.
    Різні потрактування поняття „імідж”  пояснюються не лише тим, що цей феномен  досліджують різні науки, але  й тим, що закономірності його формування, структурні особливості, фактори та умови функціонування повністю ще не вивчені. Імідж є надзвичайно складним поняттям, яке створюється завдяки специфічному сплетінню інформаційних, емоційно-комунікативних і діяльнісних чинників. Це поєднання раціональних та ірраціональних чинників впливу на суспільну та індивідуальну свідомість передбачає використання як політологічних і соціопсихологічних наукових досліджень, так і творчих методів, притаманних світу мистецтва.
    Внаслідок різного розуміння характеру  формування іміджу, в одних дослідженнях його визначають як такий, що цілеспрямовано формується, а в інших – як такий, що вже існує, склався стихійно [6, 230].
    Найвпливовішими для формування іміджу держави є  зовнішні фактори, які визначають її соціально-економічний і політичний стан. Імідж держави складається з дуже багатьох, абсолютно різнопланових складових. Об’єктом іміджу може бути як окрема людина ? політичний або громадський діяч, так і сама країна. Об’єктами іміджу можуть бути і окремі сфери життєдіяльності держави ? влада, економіка, армія, зовнішня і внутрішня політика та інше.
    Але головну роль надає очікування якихось дій від держави з тих чи інших питань. Цей прогноз складається з досвіду вже скоєних дій, що протікають процесів державного будівництва, характеру державної системи та ін.
      Таким чином, можна сказати,  що міжнародний імідж держави є сукупністю взаємопов’язаних між собою характеристик державної системи, які сформувалися в результаті процесу розвитку державності, ефективність взаємодії ланок якої визначає тенденції політичних, економічних, соціальних, громадських та інших процесів в країні. Це саме та деталь, яка визначає, яку репутацію набуває або придбає держава у свідомості світової громадськості в результаті взаємодій тих чи інших її суб’єктів, які взаємодіють з рештою світу [33, 104].
    Значну  роль у формуванні іміджу відіграють засоби масової інформації. Оцінка їх ролі в цьому процесі неоднозначна. Р. Мнацаканян, наприклад, вважає, що факти, інтерпретації та образи, які задають ЗМІ, заважають суспільству створювати власну думку про об’єкт [23, 87]. ЗМІ виконують функції ідеологічного і політичного впливу, а вони необхідні для підтримки спільності, інформування населення, а також освіти і розваг.
    Крім  того, окремому громадянинові, який живе в сучасному світі, випрацювати  самостійну думку про такий політичний об’єкт, як держава, непросто. Труднощі обумовлюються різноманітністю життя в країні, складністю внутрішньодержавних та міждержавних відносин. Телебачення, радіо, преса, Internet можуть задавати тон у цьому процесі і досить потужно впливати на масову свідомість.
    Імідж задає суть державі. Відштовхуючись від іміджу, ми можемо будувати свої взаємини з певною державою. Звідси вислідковується проста істина: чим точніше оберається і будується імідж, тим ефективніше буде комунікація. Один з іміджмейкерів М. Тетчер справедливо сказав: „Хороші паблік рилейшн на 9/10 є передбаченням і лише на 1/10 виконавчими”. Чим вдаліше буде прогноз майбутнього розвитку подій, тим результативнішим буде виконання. Саме імідж стає основною інформацією  про об’єкт, тобто державу.
        Імідж є картиною уявлення про державу. У держави не не може бути іміджу - суспільство бачить те, що дана держава обрала для показу іншим. Картинка ззовні рекламує те, що відбувається всередині. Коли держава створює свій імідж вона допомагає собі вирішити власні задачі та цілі, які вона поставила перед собою. Створення іміджу йде по декільком каналам  комунікації, ніколи не потрібно обмежуватись чимось одним [26, 323].
    Як  свідчить досвід, позитивний  імідж  сьогодні є надзвичайно важливим, часто вирішальним фактором у  забезпеченні ефективної життєдіяльності суб’єктів (як окремих індивідів, організацій, так і держави). На підтвердження цієї тези можна навести безліч прикладів.
    Так, незмінно висока якість японських автомобілів  сформувала в останні десятиліття  дуже високий їхній імідж у  споживачів в усьому світі, що, у свою чергу, забезпечило японським автомобільним компаніям беззаперечне світове лідерство у сфері автомобілебудування. Як наслідок – вони витіснили з цієї позиції американських автогігантів «Дженерал моторз», «Форд» і «Крайслер».
    Ціна  на продукцію найвідоміших у світі  виробників товарів і послуг, як правило, в декілька, а іноді й  у кілька десятків разів, перевищує  ціну на аналогічну продукцію інших  виробників (наприклад китайських), незважаючи на те, що відповідна продукція  вироблена за ідентичними технологіями й на такому ж устаткуванні.
    Основну частину активів багатьох транснаціональних  корпорацій складають нематеріальні  активи, в основі формування яких лежить бренд (товарна марка) відповідної  компанії. 
    Дійсно, щоб залучити на свою сторону виборців, продати товар, успішно конкурувати у сфері освіти, на ринку праці чи фінансовому ринку політики (політичні партії), виробники (торгові компанії), навчальні заклади, окремо узяті індивіди, банки, інвестиційні і страхові компанії, держави, повинні мати відповідний імідж. Позитивний імідж необхідний для будь-якого виду діяльності [21, 96].
      З вище зазначеного дамо визначення  іміджу держави на міжнародній  арені. Імідж країни – це процес створення та поширення за допомогою міжнародних ЗМІ бренду країни. Часто імідж країни порівнюють з брендом. Бренд необхідно розуміти як національну ідею країни, її інтелектуальну власність, тобто комплекс думок, відчуттів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини, коли вона бачить, чує назву країни чи купує товар, вироблений у цій країні [42]. 

    1.2. Інформаційна складова  іміджу держави
       
    В сучасному світі погана репутація, або взагалі її відсутність є вагомою нестачею для державної політики та для іміджу країни, яка прагне бути конкурентоспроможною на міжнародній арені. Такі поняття як імідж, репутація розглядаються як необхідніскладові стратегічного надбання держави.
    Імідж  країни повинен відповідати таким  вимогам:
- він має бути оригінальним та асоціюватися з країною;
- легко піддаватися змінам та нововведенням відповідно до міжнародної ситуації;
- використовувати постійні цінності та культурні особливості країни;
- для його створення та просування необхідна професійна команда в різних сферах, яка має бути аполітичною та інтернаціональною;
- мати в наявності слоган (назва країни – обов’язкова) та логотип, який би містив елементи державної символіки (герб, прапор).
    Досить  важливим в процесі створення іміджу будь-якої країни є оцінка цього іміджу ззовні, тобто, так би мовити, особливості зовнішнього іміджу. Адже саме враховуючи зауваження та побажання представників іншої спільноти, можна визначити, над чим саме потрібно працювати в процесі іміджбілдингу країни [42].
    Інформаційна  складова іміджу держави, це:
- економічна — організація, координація, регулювання економічних процесів за допомогою податкової та кредитної політики, створення стимулів і пільг економічного росту або здійснення санкцій. Саме завдяки економічному показнику ми бачимо рівень розвитку країни, її дохід. Найповніше уявлення про групи країн у світовій економіці дає інформація міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу [17, 406];
- політична — найважливіша складова іміджу держави, що забезпечує політичну стабільність, здійснення владних повноважень, вироблення політичного курсу, який би поділяли найширші верстви суспільства [27, 520];
- дипломатична — це складова щодо ведення переговорів, підписання міжнародних угод, вивчення основних тенденцій та перспектив розвитку як регіональних, так і глобальних міжнародних відносин. Спрямована на практичну реалізацію  зовнішньої  політики,   захист   національних інтересів  у сфері міжнародних відносин,  а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном [12]. Призначенням дипломатії вважається представлення країни на міжнародній арені та забезпечення її політичної стабільності у зовнішніх відносинах. Взагалі, держава як суб’єкт міжнародного права практично не могла б виконувати свої функції без встановлення і розвитку міжнародних відносин з іншими суб’єктами міжнародного права. Для того, щоб реально  здійснювати ці відносини, а особливо у зовнішній сфері, потрібна система відповідних органів. Адже саме систематизовані органи, функції між якими чітко поділені, можуть забезпечити безперечне функціонування цілісної системи. Вищі державні органи, наділені відповідною компетенцією у сфері міжнародних відносин, умовно можна поділити на два види: внутрішньодержавні та закордонні. Будь-які рішення, що приймаються цими органами з питань зовнішньополітичної діяльності, покладають на державу відповідні обов’язки перед іншими державами та міжнародними організаціями. До системи внутрішньодержавних органів, які беруть участь у дипломатичному процесі, слід віднести: парламент, главу держави, главу уряду, уряд, міністерство закордонних справ;
- мас-медіа — інформаційні потоки, розраховані на велику, гетерогенну аудиторію, як правило, розділену просторовими і часовими бар’єрами [43]. Це донесення інформації  про свою державу завдяки ЗМІ, телебаченню та радіомовленню, особливо  Інтернет;
- соціальна — полягає в задоволенні потреб людей у житлі, праці, охороні здоров’я, в соціальних гарантіях, яка теж в тій чи іншій формі формує імідж держави;
- культурна — спрямована  на задоволення культурних потреб населення,  залучення його до творінь світової художньої культури, створення умов щодо самореалізації особи у творчості й аматорстві. Представлення країни на міжнародній арені як культурної, талановитої нації.
    Основними правила формування іміджу є:
1) Правило іміджевої призми. Піддавати аналізу будь-який можливий вчинок, дію з огляду їхньої відповідності чи невідповідності формованому або вже сформованому іміджеві.
2) Правило цілісності. Імідж має носити цілісний, погоджений характер. Констатовані іміджем якості повинні виявлятися в будь-якій ситуації і сфері діяльності, тим самим підпорядковуючи обраній стратегії формування іміджу.
3) Правило системності. Окремі риси іміджу не повинні суперечити одна одній. При цьому системний характер позитивного іміджу вигідний, оскільки дозволяє за однією з них викликати в масовій свідомості інші супутні характеристики.
4) Правило цілеспрямованості. Імідж не повинен формуватися заради іміджу. Його призначення — допомога в ефективній реалізації своїх завдань, які стоять перед державою.
5) Правило контактності. Не варто уникати спілкування, навпаки, визначившись із концепцією іміджевого образу, необхідно інтенсифікувати відповідний вплив на суспільство. Формування іміджу відбудеться значно швидше, якщо буде налагоджено постійний ініціативний діалог з населенням.
6)  Правило професійності. При створенні іміджу необхідно залучати фахівців у цій сфері, а також експертів; проводити глибоке дослідження стану проблеми на даний момент, визначення стратегії і тактики формування іміджу, його конкретного змісту, методик і засобів.
    На  сьогоднішній день МЗС у формуванні зовнішнього іміджу України активно  співпрацює з Українською асоціацією зі зв'язків з громадськістю (UAPR), СFС Соnsalting і РВМ. Цей PR-пул виробляє рекомендації МЗС, в які входять  опис кроків з розробки стратегії формування іміджу України за кордоном та перелік різноманітних груп впливу, які доцільно залучити до цього процесу. Зокрема, фахівці рекомендують для МЗС забезпечити Неполітичний і «позапартійна» характер іміджевих кампаній та зосередитися на туризмі і зарубіжних інвестицій як ключових напрямках роботи над іміджем України.
    В цілому, незважаючи на відсутність  цілісних підходів до репутаційної діяльності держави, на рівні центральної влади  є і певне позитивне зміна. Влада починає залучати до розробки, впровадження та фінансування іміджевої кампанії представників бізнесу, державних органів, НУО, ЗМІ та галузевих організацій. Наприклад, та ж UAPR підтвердила готовність залучити своїх експертів для безкоштовної розробки технічного завдання і для Рекомендації щодо проведення тендеру серед PR-агентств, а також запросити для подальших консультацій провідних міжнародних експертів [8, 120].
    Водночас  формування іміджу зтикається з певними  труднощами. Насамперед це пов’язано з тим, що в недавньому тоталітарному минулому особливої потреби у створенні привабливого іміджу в переважної більшості суб’єктів суспільно корисної діяльності не було, оскільки мірою їхньої успішності було не стільки задоволення потреб споживачів у відповідних товарах і послугах, скільки виконання планових показників, установлених вищими органами. Внаслідок чого, формування іміджу сьогодні є проблемою не тільки для багатьох іміджмейкерів-практиків, але й для іміджеологів-теоретиків.
           Крім того, сьогодні це пов’язано також з необхідністю враховувати стосовно тих чи інших об’єктів суперечливі і мінливі потреби й очікування як окремих прошарків і груп суспільства, що отримали в спеціальній літературі назву „аудиторії іміджу”, так і суспільства в цілому. Наприклад, імідж політика  в деяких регіонах країни чи, скажімо, у пенсіонерів може бути переважно позитивним, тоді як в інших регіонах  чи у студентів – навпаки, негативним; імідж уряду, що взяв курс на здійснення масштабних соціальних програм, буде поступово підвищуватись у бідних та  верств населення, що потребують  соціального захисту та підтримки і, відповідно,  знижуватись у представників середнього і великого бізнесу; привабливість того чи іншого товару,що став значно дешевшим за рахунок певного зниженя якості, може істотно зрости в осіб з відносно низькими доходами при  незмінному падінні в осіб з високим рівнем доходів [36, 272].
    Сьогодні  є багато підходів  розуміння  механізмів формування іміджу.  У  найзагальнішому вигляді можна  виділити три їхні різновиди:
- Перший підхід, як уже відмічалося вище, полягає у формуванні іміджу природним шляхом, як результату діяльності організації чи індивіда.
- Другий підхід розглядає формування іміджу як мистецтво „переконувати людей, впливати на їхні думки, підтримувати готовність до необхідних змін” [24, 224].
- При третьому підході формування іміджу спирається на застосування науково обґрунтованих і перевірених на практиці технологій. Реалізація такого підходу передбачає здійснення ряду послідовних етапів:
- визначення  стратегії даного виду діяльності;
- вибір  необхідних технологій;
- реалізація  конкретних психотехнік. 
    Вирішальне  значення тут має правильне визначення стратегії. Воно ґрунтується  на вмінні мислити в міжособистісному просторі, прогнозуючи реакції інших людей  і співвідносячи свої дії з цими реакціями.  

    У практичній площині визначення стратегії  забезпечується формулюванням стратегічної мети й способів її досягнення. У  загальному вигляді стратегічна  мета передбачає досягнення такої ситуації, коли аудиторія іміджу ставилася б до об’єкта іміджу так, як би цього бажав замовник. Такий підхід передбачає обов’язкове використання послуг професійних іміджмейкерів.
    Проблема  у визначенні стратегічної мети  формування іміджу відповідного об’єктa полягає в повному усвідомленні цієї мети як самим об’єктом, так і іміджмейкером. Інакше  дії, пов’язані з формуванням іміджу будуть непослідовними, хаотичними і не дадуть бажаного результату, оскільки відсутність чітко сформульованої стратегічної мети не дасть можливості правильно визначити стратегічне  завдання і розробити чіткий план дій на перспективу [16, 219].
    Таким чином, сьогодні імідж, з одного боку, є неодмінною умовою й одним з  найважливіших чинників успіху в  будь-якій сфері діяльності, з іншого боку – його формування стикається з проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
    В умовах подальшого інтенсивного розвитку  інформаційно-комунікаційного сектору  життєдіяльності суспільства, роль іміджу в забезпеченні успішного  функціонування будь-якої організації  чи окремо узятої особистості ще більше зростає. Імідж стає не тільки образом для визначеної аудиторії, а й надзвичайно важливим інформаційним продуктом, що є в розпорядженні всього суспільства.
    Всі ці складові допомагають кожній країні створити імідж. Імідж своєї власної  держави. Політичну, економічну, культурну, соціальну складову держава віддзеркалює в засобах масової інформації, зокрема в газетах, телебаченні, та звичайно ж Інтернеті. Саме ефективна праця ЗМІ допомагає сформулювати думку про державу. Щодо дипломатичної складової, дипломатичні представництва  та  консульські установи за кордоном  є  постійно  діючими  установами  держави,  основними завданнями  яких є представництво країни в державі перебування та підтримання  офіційних  міждержавних  відносин,  захист  інтересів своєї держави,  прав  та  інтересів  її  громадян  і  юридичних  осіб за кордоном. 

    1.3. Особливості державної іміджології в Україні 

    Як  синтез багатьох дисциплін іміджологія - це наука про становлення і формування певних механізмів, методів, засобів, технологічних процесів і форм впливу на людей з метою усвідомлення ними необхідності самовдосконалення, вироблення бажаних рис і характеру поведінки в суспільстві, державі, установі, групі. Специфіка іміджології полягає саме в її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства  як цілісних феноменів. Головною метою іміджології є отримання конкретного результату - створення іміджу особистості, соціальної групи, організації чи товару з урахуванням об’єктивних передумов і чинників впливу.
    Завданням іміджології є навчити формувати  в оточуючих відповідну установку  на певний об’єкт, щоб останні ставились  до нього так, як би їм цього хотілось, причому й на рівні підсвідомості, з урахуванням психології сприйняття та очікувань кожного.  
    Іміджологія як наука має свій об’єкт дослідження - це імідж, чи символічна заміна атрибутів реального образу, визначеного для просування об’єкта. Предмет іміджології включає в себе завдання практикам - освоїти різні методи розв’язання проблем побудови штучного образу реальних його носіїв, навчити їх ставити мету й науково достовірно аналізувати труднощі, що заважають його реалізації, показувати як треба оцінювати переваги чи недоліки побудованого іміджу. До предмета іміджології відносяться питання технологічного характеру побудови знакового замінника реального об’єкту, визначення найбільш ефективних засобів вдосконалення образа та його підтримки.
    Завданнями  іміджології є:
    - розробка методології і методики іміджування;
    - класифікація і типологізація існуючих методів і методик, теорії практики створення іміджу;
    - визначення основних механізмів і закономірностей впровадження і функціонування у свідомості споживача атрибутів об’єкта, що іміджується;
    - аналіз і узагальнення результатів,  пошук ефективних і рентабельних шляхів іміджування в усіх сферах діяльності людини.
    Іміджологія вивчає проблеми формування й створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, виробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних політичних суб’єктів.
    Державна  іміджологія - вивчає проблеми й особливості іміджування всередині окремих держав, іміджування урядів і президентських команд, парламенту, міністерств і відомств, що здійснюють величезний вплив на політичні події в країні, іміджування політичних партій і суспільних рухів, іміджування вищих політичних і державних зборів в країні тощо. На формування іміджу країни впливають кілька факторів. Перший фактор це якість міжнародних комунікацій. Розвинені зовнішньоекономічні відносини повинні супроводжуватись інтенсивними міжнародними комунікаціями. Другий фактор - інтенсивний і всебічний аналіз міжнародної інформації. У сучасному світі немає міжнародної стратегії і тактики, є  менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Україна сьогодні ще не знаходиться на рівні передових країн. Це - її імідж, її міжнародні комунікації та недостатній аналіз і врахування міжнародної інформації. Самими негативними факторами, що вплинули на авторитет країни на міжнародній арені, стали не тільки часті хвилювання народу та страйки шахтарів і вчителів, але й криза влади, як підкреслює Г.Почепцов [31, 370].
    До  причин що заважають формуванню національної свідомості, підвищенню загальнонаціонального іміджу відносяться: бажання економічної вигоди, етнічно-культурне ототожнення, негативний вплив закордонних ЗМІ, релігійне непогодження, традиції до замін і компенсацій, невміння „розкручувати” своїх тощо [26,255].
    Сьогодні  політична іміджологія займається вирішенням значного кола завдань, переслідуючи при цьому основну мету - створення продуктивного й ефективного іміджу політичного об’єкту, зокрема держави.
    Політичний  імідж України як молодої держави ще не має належної ваги і значимості, таких, наприклад, яким володіють інші розвинуті країни. За часів незалежності на імідж України  вплинуло чимало негативних подій, внаслідок чого державі й досі важко оговтатись і покращити, а місцями й виправдати свій імідж.
    Протягом  усієї історії українського державотворення  зовнішньополітична діяльність займала  чи не найважливіше місце серед загальнонаціональних зусиль для здобуття незалежності. Проголосивши незалежність, Україна  отримала унікальний шанс для розбудови  на власний розсуд усього зовнішньополітичного механізму. Українські дипломати доклали значних зусиль для того, щоб Україну почали сприймати як серйозного та активного гравця на міжнародній арені. Проте зовнішня політика не може бути високоефективною без значних досягнень у внутрішній політиці. Внутрішньополітичні кризи й економічна нестабільність не сприяли створенню позитивного іміджу нашої держави на міжнародній арені. Незважаючи на всі зусилля дипломатів, Україні так і не вдалося повністю відійти від репутації „буферної” країни, країни „сірої” зони або „країни з втраченими можливостями”. Відсутність загальнонаціональної ідеї, навколо якої могли б згуртуватися всі українці, перспективної дострокової стратегії загальнодержавного розвитку, розмитість соціальних стандартів, хаотичність у визначенні економічних пріоритетів призводить до послаблення зовнішньополітичних позицій нашої держави. Україна не може остаточно визначити коло своїх національних інтересів, розробити стратегію та тактику досягнення зовнішньополітичних завдань. Стратегічні завдання української дипломатії мають бути прозорими та зрозумілими для пересічного українця. До України, яка займає надзвичайно вигідне геополітичне становище, через внутрішньополітичну неврегульованість конституційних процесів, поступово охолоджується зовнішньополітична зацікавленість закордонних партнерів. Це може призвести до того, що Захід і Схід втратять інтерес до України як до важливого зовнішньополітичного актора. Україна може перетворитися з активного суб’єкта міжнародних відносин на об’єкт зовнішньополітичних зусиль великих геополітичних надпотуг. Проте, незважаючи на всі проблемні моменти, зовнішньополітична діяльність стала однією з найефективніших сфер державного будівництва України.
    Незалежність  України - це не подія, а процес. Але якщо процес буде йти повільно, то все здорове приречене на загибель. Поверхове, фрагментарне уявлення про Україну в світі робить  суперечливим сприйняття міжнародною спільнотою об’єктивних процесів, що відбуваються в нашій державі. Перебування України в результаті відкритості її інформаційного простору під впливом різновекторних, не завжди позитивних інформаційно-пропагандистських потоків обумовлює необхідність посилення цієї складової  інформаційно-пропагандистської діяльності.
    6 червня 2007 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження „Про схвалення Концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки”.
    Позитивне сприйняття України  міжнародними  організаціями, іноземними   державами та  громадянами, зокрема  інвесторами,  є фактором,  який безпосередньо впливає на розвиток нашої держави і сприяє задоволенню її зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних потреб, розв’язанню внутрішніх соціально-економічних проблем, зокрема шляхом активізації роботи з інформування міжнародного співтовариства про національний економічний потенціал та позитивну динаміку  обсягів надходження іноземних інвестицій, а також на інтенсифікацію   інноваційного процесу, збільшення експорту продукції, зростання  обсягу отриманих від діяльності туристичної галузі коштів, зміцнення гуманітарних контактів. 
    Недостатня  представленість України в інформаційному просторі інших  держав, а також поширення серед іноземних громадян різного роду хибних та упереджених уявлень про неї є наслідком впливу ряду факторів, зокрема низького  рівня інтегрованості у світовий інформаційний простір внаслідок слабкого розвитку  необхідної  для цього матеріально-технічної бази.
    Для підвищення рівня поінформованості громадян іноземних держав про Україну необхідно забезпечити, зокрема, налагодження функціонування    культурно-інформаційних центрів, здійснення супутникового мовлення в інформаційному просторі іноземних держав українською та іноземними мовами,   включення вітчизняних телепередач до пакетів програм, що транслюються за  кордоном кабельними мережами. Ураховуючи, що для розв'язання зазначеної проблеми необхідні значні за обсягом бюджетні кошти, такий процес є довготривалий.
    Першим  кроком на загальнодержавному рівні, спрямованим на організацію   скоординованої та комплексної роботи органів виконавчої влади щодо   забезпечення формування позитивного міжнародного іміджу України, стало виконання відповідної державної програми у 2003-2006 роках, що дало можливість коригувати ситуацію з представленням нашої держави у світовому інформаційному просторі. Разом з тим досвід виконання зазначеної програми засвідчив необхідність приділення у подальшому цій проблемі адекватної її складності уваги.
    Програма  спрямована на організацію органами виконавчої влади протягом  2008-2011 років інформаційної кампанії з підвищення міжнародного авторитету  України у сфері політики, економіки та культури. Виконання Програми повинно  забезпечити створення у світі інформаційного простору, сприятливого для   політичного та соціально-економічного розвиткуУкраїни, її сприйняття міжнародним співтовариством як надійного, передбачуваного партнера, що неухильно дотримується принципів зміцнення демократичних засад суспільного   життя і подальшої лібералізації економіки, має розвинуту індустріальну базу, висококваліфіковані трудові ресурси, значний інноваційний, науково-технічний,     промисловий, сільськогосподарський і туристичний потенціал, культурні та історичні традиції.
    Згідно  із світовою практикою формування позитивного  міжнародного іміджу здійснюється іноземними державами в основному за двома варіантами:
- перший - утворення спеціалізованого державного органу, на який покладаються функції із забезпечення на міжвідомчому рівні постійної,    оперативної та скоординованої підготовки і розповсюдження у міжнародному інформаційному просторі  позитивних відомостей про державу;
- другий - розроблення з цією метою державної цільової програми, до  виконання якої залучається переважна більшість органів державної влади.   
    З урахуванням того, що утворення спеціалізованого державного органу потребує значних видатків державного бюджету, саме другий варіант є більш прийнятним для України.
    Виконання Програми здійснюватиметься шляхом:
- розроблення стратегії інформаційної діяльності, що передбачає чітке визначення специфіки іноземних держав та їх населення;
- здійснення комплексу заходів на основі впровадження ефективних форм інформаційно-роз’яснювальної роботи з урахуванням особливостей сприйняття  України певними категоріями громадян іноземних держав;
- розширеного  відображення позитивних відомостей  про Україну в інформаційному просторі інших держав, створення необхідної для цього інфраструктури;
- налагодження співпраці з неурядовими міжнародними та громадськими    організаціями, заінтересованими у формуванні позитивного міжнародного іміджу України;
- активізації інформаційно-роз’яснювальної роботи на території України,   спрямованої на покращення розуміння громадянами її стратегічних зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних  напрямів діяльності.
    Виконання Програми розраховано на середньострокову перспективу, а саме на строк 4 роки, що є достатнім для отримання конкретних позитивних результатів у сфері зміцнення міжнародного іміджу України і дає можливість коригувати зміст та  форми роботи органів виконавчої влади на наступних етапах діяльності у цьому напрямі.
    Виконання Програми дасть змогу підвищити  рівень поінформованості  міжнародного співтовариства та забезпечити формування позитивного міжнародного іміджу України, що сприятиме її політичному та соціально-економічному  розвиткові, активізації співробітництва з міжнародними організаціями, зокрема регіональними, входженню до європейських та світових економічних і політичних  структур,  прискоренню євроінтеграційних процесів, а також залученню іноземних  інвестицій, зростанню довіри до вітчизняних підприємств з боку потенційних партнерів, активізації бізнесових контактів, збільшенню обсягів експорту,  активізації діяльності з міжнародного туризму, підвищенню рівня зайнятості та добробуту українських громадян.
    Таким чином,  формування позитивного міжнародного іміджу України є  необхідним для забезпечення захисту її національних інтересів, дотримання   стратегічного курсу на європейську інтеграцію, успішної конкурентної боротьби на міжнародному ринку збуту та інвестицій [50]. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ
ІМІДЖ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНІЙ  АРЕНІ 

        2.1.   Українська проблематика в зарубіжних ЗМІ 

    У цьому розділі проаналізовувалось ставлення до України з боку закордонних друкованих масмедіа. Оцінки ролі і місця України в світі, пріоритетів її зовнішньої політики, присутності України на світових ринках, а також внутрішньої ситуації в нашій державі дають можливість за допомогою проведення контент-аналізу синтезувати той узагальнений образ України, який складається сьогодні у міжнародної спільноти.
    Об’єкт: преса країн Західної Європи, зокрема Великобританії - „Financial times”, Франції - „Le Monde”, США - „New York Times”, Росії – „Комсомольская правда”.
    Предмет: особливості та періодичність висвітлення подій, які відбуваються в Україні.
    Цілі  та завдання дослідження:
1) Дослідити, які матеріали з української проблематики висвітлює західна преса.
2) Оцінити тональність й активність висвітлення українських подій у закордонній пресі.
    Для контент-аналізу я обрала чотири Інтернет-видання:
- Великобританії - „Financial times” - одне з найпопулярніших друкованих видань Європи [44].
- Франції - „Le Monde” [48]. Щоденна газета публікує матеріали актуальних питань внутрішньої політики і міжнародних відносин, економіки, фінансів, соціального життя, культури, релігії, охорони здоров’я та спорту. Ціль газети - дати максимально широку панораму сучасних подій.
- США - „New York Times” [49].
- Росії - „Комсомольская правда” [47].
    Визначивши канали, джерела інформації та вище зазначені періодичні видання наступним етапом роботи буде формування сукупності повідомлень вибраного джерела. Основним обмежувачем тут виступають часові рамки інформаційного простору, зокрема для аналізу я визначила період 01.12.2008-01.03.2009 роки [14,33].
    Методика контент-аналізу припускає використання в дослідженні різних категорій, які повинні знайти адекватне вираження у змісті досліджуваних періодичних видань.
    Засобами вираження виступають  наступні категорії [15, 45]:
- події в Україні1 (політика1, економіка2);
- зовнішній імідж України2 (держава1, влада2, люди3, організації4) [Дод. А].
    Сукупність категорій та підкатегорій утворює концептуальну схему контент-аналізу, яка адаптована для зображення образу предмета, присутнього в текстовій реальності [3, 316].
    Проаналізувавши зарубіжну пресу за 01.12.2008-01.03.2009 період, можна зробити певні висновки. По-перше, уявлення про Україну є досить фрагментарними; загалом, матеріали негативно впливають на міжнародний імідж України. По-друге, більшість критичних матеріалів віддзеркалює болючі проблеми України і цілком відповідає дійсності. По-третє, головним об’єктом критики англомовних ЗМІ є уряд, зокрема Президент України, прем’єр-міністр; вчетверте, образ України залежить від того, на які джерела посилається автор публікації; і уп’яте, зміни образу України залежать від часу подання матеріалу. Незначна частина повідомлень негативного характеру зумовлена суб’єктивними чинниками (усталені стереотипи сприйняття України, власна позиція автора, орієнтація на інтерес масового читача).
      Зарубіжні ЗМІ за минулі декілька місяців звернули увагу читачів на такі „українські” теми: наслідки енергетичного протистояння Росії та України для ЄС, перспективи розвитку геополітичної ситуації в регіоні, боротьба українського уряду з кризою та аналіз операції зі звільнення екіпажу „Фаїни” з піратського полону.
    Українська  проблематика в ЗМІ Росії висвітлюється більш активно. Це зумовлюється схожістю проблем та об’єктивно більшою, ніж у західних країн, зацікавленістю розвитком подій у сусідній державі. Однак, говорити про формування тут позитивного іміджу України також важко. Переважна більшість матеріалів має критичну спрямованість і відображає суперечливий характер українсько-російських відносин, які останнім часом ускладнились. Російська преса виявилася найбільш насиченою інформацією про Україну, яка своєчасно висвітлювала події в країні. В кінці грудня 2008 року на початку січня 2009 року у пресі активно обговорювалися події навколо газового конфлікту України і Росії, зокрема щотижня з’являлося по 4 публікації на цю тематику, критикувалась непослідовна політика української влади (4 матеріали).
    З вказаних даних видно, що події, які стосуються внутрішнього і зовнішнього іміджу України російські ЗМІ оцінюють негативно (позитиву - 7 пунктів, негативу - 12 пунктів).
    Преса Великобританії проявляє постійний інтерес до політики України. „The Financial Times” подає власне бачення економічної ситуації в Україні. Зокрема, в часописі йдеться про те, що українська економіка знаходиться „на краю” (6 публікацій). З початком 2009 року, з’являються статі, що обговорюють внутрішньополітичну ситуацію в країні, критикується влада, яка все ще не готова організовано владнати газовий конфлікт з Росією (5 публікації). Між тим все ж констатується зацікавленість у стабільній демократичній Україні, підтримка її прагнення до інтеграції у європейські структури (2 публікація).
    З вказаних даних видно, що події, які стосуються внутрішнього і зовнішнього іміджу України преса Великобританії оцінює негативно (позитиву - 2 пункти, негативу - 11 пунктів).
    Найактуальнішою темою в американській пресі стала тема газового конфлікту України і Росії. Найбільше публікацій присвячено саме цій проблемі - 9. Крім того „New York Times” порушує тему про те, чи повинна нова адміністрація Білого дому підтримувати Україну та Грузію на шляху до НАТО (2 публікації). Чотири публікації присвячено темі захопленого українського судна „Фаїна” та подальшим діям української влади, щодо вирішення проблеми.
    З вказаних даних видно, що події, які  стосуються внутрішнього і зовнішнього  іміджу України американці оцінюють негативно (позитиву - 7 пунктів, негативу - 9 пунктів).
    Французька  преса висвітлювала послідовно події  пов’язані з газовим конфліктом України і Росії, з економічними негараздами і їх наслідками для  Європи. В першій половині грудня була лише одна публікація, що стосувалася  зовнішньополітичних орієнтирів України, а саме перспектив членства України а НАТО. В другій половині січня преса порівняно активно обговорює економічні негаразди та різноголосся в політичних верхах України (7 публікацій). Публікації з лютого по березень містять найбільше інформації про Україну, зокрема про роль дострокових виборів у налагодженні політичної атмосфери в країні (5 матеріалів). 
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.