На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


дипломная работа Изучение экологических последствий использования пестицидов

Информация:

Тип работы: дипломная работа. Добавлен: 24.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 25. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):



Зміст
Вступ………………………………………………………………………………5
Розділ 1 Пестициди……………………………………………………………..….6
1.1 Історія виникнення пестицидів………………………………………............7
1.2 Класифікація пестицидів……………………………………………..............8
1.3 Застосування пестицидів…………………………………………….............11
1.4  Вплив пестицидів на довкілля…………………………………………...…18
1.5. Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ)………………………………….…...21
1.6. Правові відносини щодо хімічної безпеки…………………………….…...22
Розділ 2  Проблема пестицидів в Україні та Сумській області……………...….24
2.1 Придатні та заборонені пестициди.…………………………………..…..….24
  2.2. Види знищення пестицидів………………………………………………….32
  2.3. Вплив пестицидів на здоров’я людини …………………………………….34
Розділ 3 Ситуації та їх наслідки пов’язані з пестицидами……………………....45
Розділ 4 Економічна частина…………………………………………………
Розділ 5 Охорона праці……………………………………………………….
Висновки……………………………………………………………………..…..…51
Список використаної літератури…………………………………………….…....53
Додаток А…………………………………………………………………….....…54
Додаток Б………………………………………………………………….............56
Додаток В……………………………………………………………………….…57
 
 
 

ВСТУП
 
      Живлення – це основа життя різних живих організмів, в тому числі й рослин. Збіднення земель в процесі експлуатації людиною або природніх процесів було й залишається складною проблемою сільського господарства. Шкідники кожного року, роблять велику загрозу для врожаю. Для припинення цих проблем, людина навчилася синтезувати и створювати різні хімічні речовини. З точки зору практичного рослиноводства, важливішим способом покращення сільсько-господарських культур, є перш за все використання органічних та мінеральніх  добрив. Для боротьби з шкідниками, використовують різні види пестицидів.
     Але не потрібно недооцінювати вплив цих речовин на кругообмін речови в природію. Як і все, що втягується в цей обмін, сільськогосподарські хімікати дають як позитивний, так і негативний ефект на стан навколишнього середовища, і при неправильному використанні, можуть навіть пошкодити екологічний баланс окремих регіонів.
     Грунт являється основним джерелом забезпечення сільськогосподарських культур живильними речовинами. Але в сучасних умовах непреривною інтенсифікацією сільськогосподарського підприємництва для щорічного вирощування великих урожаїв з продукцією гарного знаку якості,дуже часто являється недостатнім та кількість живильних речовин, яка поступає в рослину з органічної речовини і важкорозчинних мінеральних сполук грунту в результаті дії мікроорганізмів і корневої системи рослин. 
 
 
 
 
    
 
 
 
Розділ 1 Пестициди
 
     Сучасне сільське господарство не може обійтися без пестицидів.    Пестициди — це хімічні речовини, що застосовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами вирощуваних культур, різноманітними шкідниками та гризунами, а також сприяють знищенню бур'янів.
     Нині в сільському господарстві використовують сотні хімічних речовин, які випускають у вигляді емульсій, порошків, дуетів, паст тощо.
     Особливості пестицидів порівняно з хімічними речовинами іншого призначення полягають у неминучості їх циркуляції в біосфері протягом тривалого часу. Крім того, слід відзначити, що отрутохімікати — це хімічні речовини, які застосовуються для знищення живого і, отже, є потенційно небезпечними для всього живого, в тому числі і для людей, зокрема, під час обробки рослин пестицидами створюються концентрації, які сприяють не тільки знищенню шкідників, але й можуть бути небезпечними для працівників, проте зменшувати їх не можна, тому що не будуть знищені шкідники. Зрештою, необхідно зауважити, що контакт широких мас населення з пестицидами у зв'язку з їх циркуляцією в зовнішньому середовищі триває ще і внаслідок їх наявності в продуктах.
Інтенсивне забруднення природного середовища значною мірою є наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва. Щороку з мінеральними добривами на сільськогосподарські угіддя надходить 193 тис. т фтору,. 1,6 тис. т цинку, 620 тис. т міді та 622 т калію. У 90-ті роки залишкова кількість пестицидів у продуктах харчування, рослинах і тваринах зросла (порівняно з 60-ми роками) більш ніж у 9 разів. Отруйні речовини, які знаходяться у мінеральних добривах, хімічних меліорантах й отрутохімікатах, проникають в організми людей, викликаючи їх захворювання.
Особливого значення набуває застосування системних фунгіцидів (нині рекомендовано до виробництва близько» 300 препаратів), стійких проти змивання з рослин. Неправильне їх застосування може завдати великої шкоди посівам, навколишньому середовищу, здоров'ю людей, свійським тваринам і птиці. А в багатьох інструкціях норми витрат препарату зазначені в широких межах, наприклад, 1—2 кг на 1 га. [2,4]
Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в грунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього сере­довища, що загрожує здоров'ю людини. Особливо небез­печне неправильне або надмірне використання пестицидів. Причому деяка їх частина трансформується, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Дати оцінку всіх наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідження.[ 1, 232 с.].
 
    
1.1 Історія виникнення пестицидів
   
        Найпершим, було винайдено ДДТ – це класичний приклад інсекцтицида. По формі ДДТ представляє собою білу кристалічну речовину, яка не мала смаку, і майже не мала запаху. Вперше синтезуючий в 1873 році австрійським хіміком Отмаром Цейдлером, він довгий час не знаходив собі призначення, до поки швейцарський хімік Пауль Мюллер в 1939 році не відкрив його інсектицидні властивості, за що отримав Нобелівську премію по медицині в 1948 році, як “За відкриття ефективності ДДТ, як контактуючого яду”.
     ДДТ - це виключно ефективний і дуже простий в отриманні інсектицид.
     Його отримують конденсація хлорбензола (C6H5Cl) з хлоралем (Cl3CCHO) в концентрованої сірчаної кислоти (H2SO4). ДДТ є інсектицидом
зовнішнього дії, тобто викликають смерть при зовнішньому контакті, вражаючи нервову систему комахи. Про ступеня його токсичності можна судити по тому, що личинки мух гинуть при попаданні на поверхню їх тіла менше однієї мільйонної міліграма. Таким чином, можна стверджувати те, що ДДТ має високою токсичністю для комах, при цьому у відповідних концентраціях для теплокровних тварин він нешкідливий. Однак у випадку перевищення таких він також надає токсичну дію. Зокрема, у людини, в організм якого ДДТ може проникнути через органи дихання, шкіру, шлунково-кишковий тракт, він викликає отруєння, ознаками якого є загальна слабкість, запаморочення, нудота, подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів. [12,3]
     Масове виробництво синтетичних органічних сполук вперше було здійснено у 30-х роках XX сторіччя і відтоді його обсяг зростає. Сумарне світове виробництво збільшилось з менш ніж 150 тисяч тонн у 1935 році до більш ніж 150 мільйонів тонн на сьогодення.
     Синтетичні органічні сполуки використовуються у сільському господарстві в промисловості та інших сферах людської діяльності: різноманітні фарби, дезодоруючі засоби, добавки до пластмас, металоорганічні сполуки та пестициди тощо. Всі ці речовини, потрапляючи у навколишнє середовище у великих кількостях, стають серйозною загрозою усьому живому, бо вони "чужі" для довкілля. Деяких з них науковці назвали як "стійкі органічні забруднювачі" (СОЗ). [ 2, 238 с. ].
 
    
1.2 Класифікація пестицидів.
 
     Існує декілька класифікацій пестицидів. До найпоширеніших прийнято відносити виробничу, хімічну та гігієнічну.
     Згідно з виробничою класифікацією (або за призначенням) пестициди (Таблиця 1) поділяються на :
             
 
 
                           Таблиця 1 - Класифікація пестицидів
Групи пестицидів
Їх призначення
Інсектициди
Для боротьби зі шкідливими комахами
Бактерициди
Для боротьби з бактеріями
Фунгіциди
Для боротьби з грибками
Зооциди
Для боротьби з гризунами
Десиканти
Для підсушування рослин
Акарициди
Для боротьби з кліщами
Гербіциди
Для боротьби з  бур'янами
Дефоліанти
Для знищення листя
Лімациди
Для боротьби з молюсками
Репеленти
Для відлякування комах
 
 
 
 
 


 
 
 
    
 
 
 
 
    Відповідно до хімічної класифікації (або за походженням) пестициди поділяються на хлорорганічні, фосфорорганічні, ртутьорганічні, похідні оцтової і масляної кислот та органолу, ціанисті сполуки, препарати кальцію, миш'яку та сірки, алкалоїди тощо. Зрештою, гігієнічна класифікація заснована на вивченні різних властивостей пестицидів.
     Так, за токсичністю при введенні у шлунок експериментальним тваринам серед пестицидів виділяють: високотоксичні, середньої токсичності, малотоксичні пестициди;
—           за ступенем шкірної резорбції: пестициди з різко-, середньо- та слабковираженою резорбцією;
—           за ступенем леткості: дуже небезпечні, небезпечні та безпечні пестициди;
—           за ступенем кумуляції: пестициди з дуже високою кумуляцією (коефіцієнт кумуляції до 1); з вираженою кумуляцією (коефіцієнт кумуляції 1—3); помірною кумуляцією (коефіцієнт кумуляції — 3—5) та слабкою кумуляцією (коефіцієнт кумуляції — понад 5).
—           за стійкістю: дуже стійкі (час розпаду складає 1—2 роки), стійкі (час розпаду від б міс до 1 року), помірно стійкі (час розпаду від 1 до 6 міс) та малостійкі (час розпаду до 1 міс) пестициди.
     Робота санітарно-епідеміологічної служби у галузі застосування пестицидів передбачає:
• проведення запобіжного санітарного нагляду на етапі розроблення та впровадження нових пестицидів, технологій, апаратури тощо;
• проведення поточного санітарного нагляду за об'єктами сільськогосподарського виробництва (склади, транспортні засоби, польові аеродроми і т.д.);
• організацію медичних оглядів та контроль за використанням засобів індивідуального захисту;
• розробку пропозицій та контроль за проведенням заходів, щодо запобігання забрудненню пестицидами навколишнього середовища та харчових продуктів. [7,9]
     Розглянемо основні завдання санітарного нагляду за збереженням, транспортуванням та застосуванням пестицидів.
   Збереження пестицидів відбувається на базових складах об'єднання «Сільгоспхімія» або безпосередньо на складах колективних та фермерських господарств
     Розміри санітарно-захисної зони ізольованих складів встановлюються в межах від 200 до 1000 м залежно від кількості пестицидів, що зберігаються Територія складу має бути огороджена, озеленена та мати 2 в'їзди, а її майданчик має бути рівним, із твердим покриттям та сягати розмірів, які не перешкоджають розвертанню машин та тракторів з навісними обприскувачами.
      Склади засобів хімізації повинні мати окремі секції або будівлі для збереження аміачної селітри, сильнодіючих, вогненебезпечних та вибухонебезпечних пестицидів, хімічних консервантів, а також санітарно-побутові приміщення, обладнані механічною та природною вентиляцією, природним (КПО не менше 0,2—0,25) і штучним (освітлюваність ЗО лк — лампи накалювання) і 100 лк (люмінесцентні лампи) освітленням.
Метеорологічні умови мають характеризуватися температурою -8-10 °С (у зимовий та в перехідний сезони) і 16-23 °С (влітку), відносною вологістю в межах 75 % та швидкістю руху повітря 0,3-0,4 м/с.
     Перевезення пестицидів допускається тільки в контейнерах або спеціально обладнаним транспортом (автоцистерни, закриті кузови машин та ін.), що має сигнальні знаки. Особи, які беруть участь у перевезенні, мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту. Приготування розчинів пестицидів здійснюється на розчинно-заправочних вузлах з використанням різноманітних механізмів. Усі операції щодо приготування розгинів або суспензій проводять на спеціально обладнаних майданчиках або на стаціонарних заправочних станціях. [3]

 
   
1.3 Застосування пестицидів
 
     Хімічний метод захисту рослин полягає у застосуванні пестицидів хімічного синтезу (хімічних засобів захисту рослин), які здатні викликати загибель різноманітних видів шкідливих організмів або порушувати їх розвиток. Пестициди кваліфікують за призначенням, способом проникнення та характером дії на шкідливі організми, за хімічною будовою і складом.
     За призначенням пестициди поділяють на такі основні групи: інсектициди — проти комах, акарициди — кліщів, інсектоакарициди — одночасно проти комах і кліщів, фунгіциди — проти грибних хвороб, бактерициди — проти бактеріальних хвороб, гербіциди — проти бур'янів, нематоциди — проти фітогельмінтів (шкідливих нематод), родентициди — проти шкідливих гризунів, арборициди — проти небажаної дерев'янистої та чагарникової рослинності.
      До хімічних засобів захисту рослин належать також регулятори росту (стимулювання або гальмування) рослин - ретарданти, препарати для знищення листя — дефоліанти, підсушування рослин — десиканти, препарати для відлякування — репеленти, приваблення — атрактанти, стерилізації комах — статеві стерилянти, які обмежують харчування комах — антифідинги, або антифіданти.
     За способом проникнення в організм, характером дії та деякими іншими критеріями пестициди можна поділити на ряд підгруп. Інсектициди і акарициди бувають контактні та системні. Перші уражують комах при контакті з будь-якою частиною тіла, їх застосовують проти шкідників, що живуть відкрито (попелиці, кліщі, клопи, личинки багатьох метеликів, пильщиків тощо) на всіх стадіях розвитку. До контактних препаратів кишкової дії належать ті, що надходять в організм шкідника разом із кормом і отруюють його при потраплянні до кишечнику, їх застосовують проти фітофагів із гризучим ротовим апаратом. Системні пестициди здатні проникати в рослину, пересуватися по судинній системі та отруювати комах у результаті їх живлення на таких рослинах, їх застосовують проти шкідників Із сисним або колючим ротовим апаратом (кліщі, попелиці, кокциди, клопи та ін.). Фуміганти проникають в організм комахи через органи дихання, застосовуються проти шкідників запасів.
     Деякі препарати, наприклад, мінеральні масла, прямої токсичної дії не мають, проте вони закупорюють дихальні шляхи фітофага, в результаті чого він гине від асфіксії.
     Фунгіциди за характером дії також поділяють на контактні та системні. Перші не проникають у рослину і діють на збудника хвороби при безпосередньому контакті. До цієї групи належать неорганічні препарати сірки, міді, похідні дитіокарбамінової кислоти та ін. їх захисна дія визначається терміном наявності на поверхні рослин в ефективній кількості та залежить від метеорологічних умов. Застосовують їх у періоди, що передують масовому поширенню збудників хвороб і діють на патогена до того, як відбувається зараження рослин. Вони не можуть знищувати патогенів після вторгнення їх у рослинну тканину.
     Системні фунгіциди проникають у тканини та судинну систему рослин і рухаються по ній. Тривалість їх дії меншою мірою залежить від метеорологічних умов, вони виявляють лікувальний ефект, запобігаючи загальному ураженню рослини або знищуючи патогени у ній. Результативність системних фунгіцидів залежить від часу з моменту вторгнення фітопатогена у тканину рослини до початку хімічної обробки. Чим коротший період після вторгнення патогена та застосування препарату, тим вища його ефективність. [11, 7]
     Лікувальний вплив на рослини можуть мати не тільки речовини, які діють безпосередньо на фітопатогена, а й речовини, які інактивують токсини або змінюють обмін речовин у рослин, підвищуючи їх стійкість. Такі речовини називають препаратами імунізуючої дії.
     Гербіциди за характером дії на рослини поділяють на дві основні групи: суцільної дії, які знищують усі види рослин, і вибіркові (селективні), що уражують тільки певні види рослин і нешкідливі для інших. За зовнішніми ознаками дії і особливостями застосування розрізняють гербіциди: контактні, системні та діючі на кореневу систему рослин або на проростаюче насіння. Контактні гербіциди уражують листя і стебла рослин при контакті з ними та тільки ті ділянки, на які потрапив препарат, тому не впливають на кореневу систему бур'янів, які відростають знову. До системних гербіцидів належать речовини, здатні пересуватися по судинній системі рослин. Потрапивши на листя, стебла чи корені рослин, системні гербіциди поширюються по всій рослині, спричинюючи її загибель. Застосування препаратів системної дії особливо ефективне проти бур'янів, що мають добре розвинену кореневу систему, особливо багаторічних. Третю групу становлять гербіциди, які вносять у грунт для знищення проростаючого насіння та коренів бур'янів.
     За походженням діючого інгредієнта виділяють пестициди: неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні й органічні сполуки — найбільш, численна група, до якої належать пестициди високої фізіологічної активності. Залежно від хімічного складу діючих речовин органічні препарати поділяють на хлорорганічні, фосфорорганічні, похідні карбамінової тіо- та дитіокарбамінової кислот, нітро-похідні фенолів, синтетичні піретроїди, похідні сечовини тощо. Біологічні препарати мають рослинне, вірусне, бактеріальне або грибне походження (піретрини, вірусні, бактеріальні, грибні препарати, антибіотики, фітонциди і т.д.).
     Ефективність застосування пестицидів значною мірою залежить від форми препарату та умов, за яких відбувається його контакт із шкідливими організмами.
      Для застосування в сільському господарстві виготовляють різні препаративні форми пестицидів: змочувані порошки (з.п.), водні концентрати суспензій (к.с.), концентрати емульсій (к.е.), водні розчини (в.р.), гранульовані пестициди (г.), водорозчинні гранули (див. Перелік термінів). У мікрокапсульованих препаратів діюча речовина вміщена в оболонку (капсулу), яка легко руйнується під впливом тих або інших речовин, світла, механічним шляхом або при нагріванні. Розмір капсули — 5—100 мкм. Ці препарати застосовують тоді, коли необхідно виключити прямий контакт людини, тварин і рослин з діючою речовиною на певний час або уповільнити його вплив. Мікрокапсулювання пестицидів перспективне і набуватиме ширших масштабів у міру збільшення випуску дешевих плівкоутворювальних речовин.
     До нових препаративних форм пестицидів належать текучі суспензії, що є мікрогранулами, які розпадаються у воді з утворенням стійкої суспензії. Набувають поширення пестициди у формі змочуваних порошків, текучої пасти тощо. При розведенні водою вони утворюють суміш суспензії та емульсії, яка ефективніша, ніж проста суспензія.
     Вибір способу застосування пестицидів зумовлюється формою препарату, видом шкідливого організму і рослини, а також необхідністю безпеки для довкілля та людини. [8,10]
 
     До основних шляхів застосування пестицидів відносять:
– спилювання рослин чистими препаратами або дуетами (порошкоподібними сумішами пестициду з наповнювачем);
–обприскування суспензіями та емульсіями;
– обприскування розчинами пестицидів у воді або в органічних розчинниках;
– застосування аерозолів або штучних туманів та димів, фумігацію, тобто обробку газами або парами, внесення в ґрунт або нанесення на рослину;
–застосування отруйних приманок.
     Нині використовуються як наземні, так і авіаційні способи обробки пестицидами.
     При першому з них застосовують причепні та навісні агрегати до тракторів. Розпилювання рідин здійснюється за гідравлічним (обприскування через форсунку під тиском) або вентиляторним (створення аерозолів унаслідок дії вентилятора) принципом.
     Обприскування та спилювання пестицидами необхідно проводити вранці і ввечері, коли спостерігається найбільш слабкий потік повітря. Не можна проводити обприскування посівів, якщо швидкість вітру перевищує 3—4 м/с. Необхідно суворо стежити, щоб розпилювання пестицидів потоком повітря спрямовувалося тільки в ті місця, де немає людей, помешкань, джерел водопостачання тощо.
     Авіаційний спосіб застосування пестицидів призначений для обробки великих масивів (поля, ліси та ін.) за допомогою літаків (АН-2, АН-2М, ЯК-12) або вертольотів (МІ-1; МІ-2; КА-15)
     Обприскування — нанесення на оброблювану поверхню пестицидів у краплиннорідкому стані. Обприскування — універсальний, найбільш поширений спосіб застосування пестицидів, характеризується малою витратою діючої речовини на одиницю площі, різноманітним її розподілом на оброблювальній поверхні, забезпечує добре прилипання та утримання на об'єктах, застосування комбінованих сполук. Обприскування пестицидами здійснюють за допомогою спеціальних наземних машин — обприскувачів або авіаційної апаратури, яку встановлюють на літаках, вертольотах та інших літальних апаратах. На малих ділянках приватних городів, у садах, на дачних ділянках для обприскування використовують гідропульти та ранцеві обприскувачі різних модифікацій.
     Залежно від норми витрати робочої рідини обприскування може бути багатолітражним, малооб'ємним, ультрамалооб'ємним.
      Багатолітражне обприскування ефективне у тих випадках, коли препарат має тільки контактну дію, фітотоксичний і потребує сильного змочування (промивання) рослин.
     Здебільшого таке обприскування застосовують при боротьбі з хворобами, сисними комахами (у разі використання контактних інсектицидів), проти зимуючих стадій шкідливих організмів. Технологія обприскування розвивається у напрямку зниження норм витрати рідини та зменшення розміру крапель. Переваги малооб'ємного обприскування перед багатолітражним полягає у підвищенні мобільності, біологічної та господарської ефективності. Підвищується продуктивність агрегатів і зменшуються затрати на проведення обприскування. Удосконалення і розробка нових типів обприскувачів і препаративних форм пестицидів зумовлюють широке застосування малолітражного способу обприскування.
     Ультрамалооб'ємне обприскування (УМО) — нанесення пестицидів без розведення у тонкодисперсному стані на оброблювану поверхню. Інсектициди в дрібних краплях значно токсичній, ніж у великих. Порівняно з малооб'ємним обприскуванням УМО підвищує продуктивність літака більше як у 4 рази та значно здешевлює роботу. Для УМО потрібні спеціальні препаративні форми пестицидів.
     До прогресивних способів застосування робочих рідин пестицидів належать стрічкове внесення на посівах просапних культур, дискретне обприскування садових насаджень, гербігація.
     Суть стрічкового внесення гербіцидів полягає в тому, що вони наносяться тільки на ті місця поля, які не можуть бути оброблені ґрунтообробними знаряддями, тобто у зоні рядка посіву на ширину 15—20 см. При цьому витрата робочої рідини та препаратів зменшується у 2—4 рази залежно від ширини міжрядь.
     Для дискретного обприскування садових насаджень на серійний обприскувач встановлюють пристрій, який шляхом ультразвукового випромінювання виявляє крони дерев і подає у цей момент робочу рідину в комунікацію обприскувача через магнітний клапан. Дискретне обприскування можна широко використовувати у садах з незімкнутою кроною.
     Гербігація — застосування гербіцидів разом із поливною водою за допомогою дощувальних установок. Гербігація знижує затрати і підвищує економічну ефективність.
     Інші способи застосування пестицидів: обпилювання, фумігація, пестицидні аерозолі, отруйні принади, внесення гранульованих препаратів.
     Протруювання насіння — нанесення пестицидів на насіннєвий та садивний матеріал для захисту насіння і рослин від ураження й пошкодження шкідливими організмами. Застосовується переважно проти хвороб. Насіння цукрових буряків і кукурудзи обробляють фунгіцидами та інсектофунгіцидами централізовано на насіннєвих заводах. Насіння інших культур протруюють у господарствах, застосовуючи завчасну (за 1—2 міс до сівби), передпосівну (за 10—15 днів) або припосівну (у день сівби) обробку. Передпосівна обробка посівного матеріалу пшениці і кукурудзи інсектицидами рекомендується проти хлібної жужелиці та дротяників, а цукрових буряків — проти комплексу шкідників сходів.
     При проведенні протруєння слід дотримуватися таких основних вимог: заданої норми витрати протруйника; рівномірного розподілення препарату по поверхні насіння; доброго прилипання й утримання препарату на поверхні насіння; відсутності його травмування; збереження сипучості насіння; вологість насіння більшості культур після протруювання не повинна перевищувати 1% від базисної. Це досягається за рахунок ефективності хімічних препаратів і оптимальної технології обробки. [7, 13]
 
     Найважливішим показником якості протруювання є повнота протруювання (П), яку визначають відношенням маси фактично нанесеного на насіння препарату (X) до встановленої норми його витрати (Н) : П = X / Н х 100.
     Повнота протруювання повинна бути ±10% встановленої норми.
     Хімічна імунізація — обробка рослин хімічними речовинами, що регулюють процес захисних реакцій. Захисний ефект препарату зумовлений, очевидно, дією сполуки на метаболізм рослини або паразита, при цьому ефект може виявлятися у рік його застосування і в наступні роки. Хімічна імунізація — новий перспективний хімічний засіб захисту рослин від збудників захворювань.
     Отже, основними шляхами створення безпечних умов праці під час роботи з хімічними та біологічними засобами захисту є: механізація і автоматизація робіт дотримання установлених санітарних правил, рекомендацій та гігієнічних нормативів, а також використання засобів індивідуального захисту.[4].
 
    
1.4 Як пестициди впливають на довкілля.
 
     Основним засобом боротьби з бур'янами, як вже відомо, є пестициди.  Пестициди - хімічні сполуки, які впливають на пригнічення розвитку певної групи рослин або інших шкідливих організмів, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам. Але хімічні засоби надають лише тимчасову допомогу, оскільки з часом сприяють виробленню стійкості до постійно застосовуваних засобів. Це викликає необхідність використання нових, ще сильніших речовин, які паралельно посилюють негативний вплив на грунт, воду, повітря, якість продукції, на корисну флору і фауну, тим самим прискорюючи процес порушення біологічної рівноваги в природному середовищі. Дослідження показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур'янів, раніше чутливих до гербіцидів, набули до них стійкості. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посіву кукурудзи гербіцидами, вони спричиняють значні втрати врожаю. Зараз налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, нечутливих до пестицидів. Розповсюдження пестицидів у навколишньому середовищі відбувається як фізичним, так і біологічним шляхом. Перший спосіб - розсіювання з допомогою вітру в атмосфері та поширення через водотоки. Другий - перенесення живими організмами по шляху харчування. Із просуванням організмів до вищих ланок харчового ланцюга концентрації шкідливих речовин зростають, нагромаджуючись у внутрішніх органах, переважно в печінці та нирках. Отже, хімізацію, що інтенсивно розвивається в сільському господарстві, можна оцінювати з двох позицій - як економічно вигідну і як екологічно небезпечну для навколишнього середовища і для самої людини. Інтенсивне забруднення природного середовища значною мірою є наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва. Щороку (Таблиця 2) з мінеральними добривами на сільськогосподарські угіддя надходить дуже багато різних хімічних речовин.    
     У 90-ті роки залишкова кількість пестицидів у продуктах харчування, рослинах і тваринах зросла (порівняно з 60-ми роками) більш ніж у 9 разів. Отруйні речовини, які знаходяться у мінеральних добривах, хімічних
меліорантах й отрутохімікатах, проникають в організми людей, викликаючи їх захворювання. Особливого значення набуває застосування системних фунгіцидів (нині рекомендовано до виробництва близько" 300 препаратів), стійких проти змивання з рослин. Неправильне їх застосування може завдати великої шкоди посівам, навколишньому середовищу, здоров'ю людей, свійським тваринам і птиці. А в багатьох інструкціях норми витрат препарату зазначені в широких межах, наприклад, 1-2 кг на 1 га. Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в грунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього сере­довища, що загрожує здоров'ю людини. Особливо небез­печне неправильне або надмірне використання пестицидів. Причому деяка їх частина трансформується, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Дати оцінку всіх наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідженняУсі без винятку пестициди при ретельному вивченні ви­являли або мутагенну, або інші негативні дії на Живу природу і людину. Навіть разові контакти людини з такими пестицидами, як діелдрін, паратіон, призводять до зміни біотоків головного мозку (енцефалограми). А вплив сучасних органофосфатних пестицидів, які швидко розкладаються, загрожує розвитком депресій, роздратування, розладом пам'яті, іншими нейропсихологічними порушеннями. Близько 90% усіх фунгіцидів, 60% гербіцидів і 30% інсектицидів є канцерогенними.
     Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60—95% гер­біцидів (проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічен­ня, а потрапляють у воду і в повітря. Крім того, застосо­вують ще й зооциди (проти гризунів), які створюють у грунті мертве середовище.
     Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності грунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів. Втрати у нашому сільському господар­стві тільки від зниження врожаю внаслідок недоопилення рослин .(оскільки ці препарати знищують природних опи-лювачів) становлять близько 2 млрд грн  тобто покрива­ють 30—40% прибутку, який приписують дії пестицидів.
     Очевидними є негативні наслідки застосування пести­цидів для здоров'я людини, причому спостерігається тен­денція до їх зростання, водночас у об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна пристосованість до них. Сьогодні близько 500 видів комах вже стійкі до інсектицидів. Пристосованість до пестицидів виникає про­тягом 10-30 поколінь, підтверджуючи справедливість теорії еволюції Ч. Дарвіна: в процесі мікроеволюції вироб­ляється нова властивість. Помічено, наприклад, що в ко­лорадського жука виробляється імунітет до отрутохімікатів. Знаючи це, господарства в 10 разів перевищують концентрацію розчину, що згубно позначається на багатьох інших організмах. Недостатньо обгрунтованим є твердження, що застосування пестицидів дає змогу зберегти майже третину врожаю. [5]
        
 
1.5 Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ).
 
        Відрізняючись хімічним складом, обсягами виробництва, ступенем небезпеки, СОЗ характеризуються спільними ознаками, а саме: токсичністю, стійкістю до розпаду (залишаються незмінними у довкіллі протягом багатьох років після використання), здатністю до накопичення в жирових тканинах майже всіх живих організмів, схильністю до транскордонного переміщення на далекі відстані (повітряними потоками, водними шляхами та шляхами міграції птахів, тварин і риб), значним негативним впливом на здоров'я людини і навколишнє середовище як поряд, так і на відстані від їхніх джерел. В склад СОЗ входить хлор, який за певних умов може стати компонентом ще більш небезпечних сполук. [5,6].
 
1.6 Правові відносини щодо хімічної безпеки.
 
      Правові відносини щодо хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про заборону розробки, виробництва, накопичення i застосування хімічної зброї та її знищення", "Про пестициди та агрохімікати", "Про o6iг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їx аналогів i прекурсорів", "Про відходи", окремими статтями законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про об'єкти підвищеної  небезпеки", "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про страхування", "Про внесення змін до деяких законів України з метою забезпечення врахування екологічних вимог у процесі приватизації", "Про захист рослин", "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про екологічну експертизу", "Про екологічний аудит", "Про атмосферне повітря", "Про Митний Тариф", "Про питну воду та питне водопостачання", Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Трудовий кодекс України, "Про тваринний світ", "Про рослинний світ" та ін.
     Впровадження деяких положень цих законодавчих актів здійснюється у відповідності з нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України щодо поводження з отруйними речовинами, відходами, пестицидами, хімічними речовинами військового призначення. Відповідальність за порушення чинного законодавства встановлена відповідно до адміністративного та кримінального кодексів України. існуюча адміністративна структура управління хімічними речовинами в тому числі i СОЗ. Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-ХП" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, місцеві Ради та їx виконавчі i розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища i використанню природних pecypciв та ін.[6].

Розділ 2  Проблема пестицидів в Україні та Сумській області
 
2.1 Придатні та заборонені пестициди
 
     Протягом останніх десятиріч в Україні накопичено близько 20000 тон непридатних або заборонених пестицидів та інших отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві. Ці токсичні відходи небезпечні для здоров'я населення і загрожують довкіллю, перш за все, тому, що умови їх зберігання, найчастіше, не відповідають існуючим стандартам. Незадовільні умови зберігання призводять до того, що токсичні пестициди потрапляють до навколишнього середовища, в тому числі до водних джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння для людей і тварин. Для захисту від цих небезпечних речовин потрібно вжити негайних заходів.
     Ситуація, яка склалась в Україні у сфері НП внаслідок надмірного їх накопичення, досягла критичної межі і вимагає термінового вирішення. 
     Кількість накопичених непридатних пестицидів складає десятки тисяч тонн. Ці препарати зберігаються приблизно в 5 тисячах складах різної форми власності в тому числі в 109 сховищах централізованого зберігання, що належать колективним сільськогосподарським підприємствам, акціонерним товариствам тощо. За даними інвентаризації кількість накопичених непридатних пестицидів у кожній області становить від 130 до 2500 тонн, а в кожному окремому місці зберігання - від 0,1 до 500 тонн.
На виконання Закону України « Про загально державну програму». З метою обліку та контролю за рухом непридатних та заборонених до використання пестицидів в області ведеться реєстр місць їх накопичення. Інформація до реєстру місць вноситься згідно з даними районних комісій з питань поводження з безхазяйними відходами, а також спеціалізованих підприємств. Зазначений автоматизований реєстр дозволяє вносити та отримувати інформацію щодо кількості непридатних та заборонених до використання пестицидів (далі НЗП) в складі, стану самого складу та реквізити власника.
Протягом 2004-2007 років в результаті функціонування вищевказаної системи поводження з непридатними та забороненими до використання пестицидами знешкоджено 394,609 тонн НЗП; проведені роботи з перезатарення та забезпечення належних умов зберігання 436,074 тонн НЗП; кількість складів зменшилася з 399 у 2002 р. до 298 станом на 01.01.2009.
Станом на 01.01.2009 на території Сумської області: всього накопичено – 2570,4 тонн НЗП; кількість складів – 298; з них в незадовільному стані – 112; безгосподарних – 120.
В грудні 2007 - січні 2008 р. проведена інвентаризація стану складів зберігання НЗП в Велико-Писарівському, Краснопільському, Лебединському (Рисунок 1), Охтирському та Тростянецькому районах області, яка виявила значне погіршення стану місць зберігання пестицидів та випадки викрадення НЗП невідомими особами.

Рисунок 1 – Інвентерізація стану складів зберігання НЗП
На виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 18.08.2004 №328 «Про реалізацію системи поводження з НЗП» державне управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області інформує про наступне :
•              За звітний період поточного року в області перезатарено 80,692 т НЗП в Білопільському районі на території Кальченківської с/р - 17,195 т,
Павлівської с/р - 1,122 т, Куянівської с/р -8,074т, Горобівської с/р -4,696
т, Гуринівської с/р -0,675т (Рисунок 2), Коршачинської с/р - 10,82 т, Луциківської с/р -0,568 т, Верхосулівської с/р - 9,401 т, Жовтневої с/р -12,919 та ін.

Рисунок 2 – Проведення очистки та знезараження території даного складу. (Недригайлівський р-н, с. Гринівка.)
•              У Путивльському районі вивезено на знешкодження 45,43 т НЗП з
територій Стрільниківської с/р -12,42 т, с. Веселе - 2,600 т, с. Волокитино
-9,870т, с.Бояро-Лежачі - 5,850т, та ін., здійснені заходи щодо
забезпечення належних умов зберігання та охорони складу НЗП на ст..
«Побєда» С.Будського району.
Таблиця 2 – Кількість перезатарених НПЗ (непридатні та заборонені пестициди)
Район
 
Селище
Кількість перезатарених, тонн
Всього по області, тонн
Кількість виділених коштів, тис.грн.
 
 
 
 
 
 
 
 
Білопільський
 
 
 
 
 
Кальченківка
Павлівка
Куянівка
Горобівка
Гуринівка
Коршанчівка
Луциківка
Верхосулівка
Жовтневе
17,185
1,122
8,074
4,696
0,675
8,07
0,586
9,401
12,919
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Путивльський
Стрильниківка
Веселе
Бояро-Лежаче
12,42
10,600
5,850
 
 
 
 
Загалом
 
 
80, 692
980 000
•              В серпні 2008 року завершена комплексна інвентаризація місць
накопичення НЗП. За її результатами на території області накопчено
2749,5 т НЗП, які зберігаютья в 277 місцях зберігання. З них в
задовільному стані - і 17, в незадовільному - 158. [6,14]
        Крім того, проведена інвентаризація стану місць зберігання НЗП з фото документуванням, в ході якого було виявлене значне погіршення умов зберігання  НЗП в області: частина складів знаходиться у напівзруйнованому або зруйнованому стані, пестициди зберігаються під відкритим небом. Зокрема, в Краснопільському районі, де в 2004 році були проведені роботи з перезатарювання пестицидів на всіх складах, лише З місяця зберігання із 13 обстежених, знаходяться у задовільному стані. Виявлені факти руйнування складів, викрадення пестицидів, їх зберігання в порушеній тарі у відкритому вигляді.
      За 11 місяців 2008 року знешкоджено 45,43 тонн НЗП, перезатарено і забезпечено належне зберігання 80,692 тонн, що дозволило значно поліпшити екологічний стан у Білопільському та Путивльському районах       ( Таблиця 3). Крім того, здійснені заходи щодо забезпечення належних умов зберігання та охорони складу НЗП на ст.. « Побєда» С.Будського району, де зберігається 937,0 т НЗП. В Таблиці 4  зображено проведені роботи у 2008 році з перезатарювання.
Перезатарювання НЗП в Сумській області займається ТОВ«Спец захист», який знаходиться в м. Суми, знешкодження НЗП - ТОВ «Елга», в місті Шостка. Вони мають ліцензії на проведення вище зазначених робіт.
Таблиця 3 – Кількість знешкоджених НЗП
Район
Загальна кількість по району, тонн
Загалом, тонн
1.        
Знищено
Путивльський
45,43
 
 
 
Сумський
3,717
 
 
Всьго знищено
 
 
49,147
2.        
Перезатарено
Середино-Будський р-н
6,091
 
 
 
Білопільський р-н
80,692
 
Всього перезатарено
 
 
86,783
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
У сфері поводження з промисловими та побутовими відходами впроваджувались заходи щодо скорочення обсягів накопичених відходів, обмеження їх утворення, переробки та екологічно безпечного видалення.
Станом на 01.09.2009 інвентаризація промислових відходів, що базується на принципах екологічного аудиту, проведена на 206 підприємствах області.
Офіційно в області тверді побутові відходи розміщуються на 325 міських, сільських, селищних полігонах та звалищах твердих побутових відходів (ТПВ) загальною площею 281,7 га. У кожному з 18-ти центрів області існує полігон твердих побутових відходів, а у м. Конотоп, м. Суми та м. Шостка по 2 полігони - діючий та закритий. З серпня 2007р. введено в експлуатацію новий полігон ТПВ м. Суми, який розташований на території Великобобрицької сільської ради Краснопільського району, розрахунковий термін експлуатації - 9 років.
Окрему групу токсичних відходів становлять непридатні та заборонені до використання пестициди, в серпні 2008р. завершена інвентаризація місць накопичення НЗП. За її результатами станом на 01.10.2008 в області налічується 2749,457 тонн НЗП, місць їх зберігання - 277, з них 158-у незадовільному стані.
На проведення перезатарювання та знешкодження пестицидів  з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділені кошти в сумі 980 тис. грн..
На виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 18.08.2004 №328 «Про реалізацію системи поводження з непридатними та забороненими до використання пестицидами» (далі НЗП) державне управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області інформує про наступне. [18]
Кошторисом видатків обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на 2008 рік передбачено фінансування заходів на перезатарювання НЗП 300,0 тис. гри., на знешкодження НЗП 680,0 тис. грн. Станом на 20.12.2008 кошти використані в повному обсязі. З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища в Сумській області було додатково виділено - 24,329 тис. грн. на перезатарювання 6,091 т НЗП в Жихівській сільській раді Середино-Будського району. Крім того, за бюджетні кошти були проведені роботи по знешкодженню 3,196 т НЗП у Сумському районі.
     За даними Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України надходження засобів захисту рослин (ЗЗР) в Україну коливалось за різними періодами у досить широких межах: 200 - 192 тис тонн за період з 1965 по 1969 pp., у 1971 році було падіння до 92 тис тонн з подальшим відновленням надходжень у 1985 році до рівня 1965 року. Починаючи з 1985 року склалася стала тенденція зменшення надходжень ЗЗР в Україну з 195 тис тонн до стабілізації на piвні 19- 20 тис тонн з 1999 року до теперішнього часу.
     Період 1971-1990 pp. характеризується послідовним впровадженням у практику задекларованих у шістдесятих роках заборон i обмежень щодо стійких хлорорганічних пестицидів.
     Заборона застосування зазначених пестицидів призвела до накопичення їx залишків на складах та в господарствах України.
     До 1995 року Україна була виробником та експортером тільки одного пестициду, віднесеного до групи СОЗ, а саме ДДТ, з 1986 року його виробництво в Україні було припинено.
     Найбільша кількість накопичених НП ( Таблиця 4) зосереджено у таких регіонах:
                 
  Таблиця 4 – Райони, в яких найбільша кількість НП
Область
Кількість,                              тонн
Сумська
2572,7
Київська
1932,9
Одеська
1867,6
Запорізька
1214,0
Дніпропетровська
1211,0
Харківська
1193,0
Вінницька
1073,9
АР  Крим
1180,0
 
     Станом на 31.03.06 р., кількість накопичених в України речовин, що підпадають під вимоги поводження з ними як із СОЗ, варто вважати 31689,2 тонн. Розподіл непридатних та заборонених до застосування пестицидів (НП) разом з невизначеними (НВП), а також промислових відходів, віднесених до СОЗ, в адміністративному розрізі за результатами інвентаризації.
     До цього часу роботи здійснювалися фактично за однією схемою - перезатарювання непридатних пестицидів у безпечні контейнери в місцях їхнього збереження (Додаток В), перевезення цих контейнерів на спеціально підготовлені неподалік площадки. Таким способом ізольовано в контейнери понад 5,0 тис. тонн непридатних пестицидів, у т.ч. в полімерні (близько 3000 тонн) i залізобетонні (понад 2000 тонн) контейнери.
     На сьогоднішній день в Україні на промисловому piвні працює лише одна ліцензійна технологічна установка по знищенню НП на підприємстві ТОВ "ЕЛГА" в м. Шостка Сумської області, потужністю 750 т на рік.
     Ці токсичні відходи небезпечні для здоров'я населення і загрожують довкіллю, перш за все, тому, що умови їх зберігання, найчастіше, не відповідають існуючим стандартам. Незадовільні умови зберігання призводять до того, що токсичні пестициди потрапляють до навколишнього середовища, в тому числі до водних джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння для людей і тварин. Для захисту від цих небезпечних речовин потрібно вжити негайних заходів. З метою уникнути забруднення довкілля та захистити здоров'я населення, пестициди повинні зберігатися в спеціальних безпечних складських приміщеннях, де систематично проводиться екологічний контроль.
     Україна завжди була країною з розвинутим сільським господарством. Це передбачало централізоване постачання значних обсягів добрив та пестицидів в український аграрний сектор, особливо за часи Радянського Союзу.
      Більш 20 років серед пестицидів, які використовувались в Україні, перевага надавалась тим, що мали в своєму складі найбільш стійкі для довкілля компонента (наприклад, ДДТ та гама-гексан). Вони найбільш ефективно впливали на підвищення врожаїв, але в той же час були надзвичайно небезпечні для людини те екології. Сьогодні більшість пестицидів цього типу заборонені, тим паче, що при сучасній техніці сівозміни потреба в хімікатах зменшилася. [8,14]
     Заборонені пестициди, разом з непридатними до використання, тими, ще втратили маркірування, або використання яких було обмежено, почали у великій кількості накопичуватись на складах. Ці отрутохімікати зберігаються по всій країні з середини 60-х років. За офіційними даними їх загальна кількість в Україні складає близько 15 000 тон, але реальні обсяги, і це широко визнається, набагато більші. Дослідження свідчать, що обсяги накопичених пестицидів складають 22 000 тон, і навіть більше.

         
2.2.           Види знищення пестицидів.
 
       Найкращим довгостроковим рішенням проблеми непридатних пестицидів є їх знищення. Один з найдешевших та найбільш розповсюджених шляхів знищення пестицидів - спалювання з отриманням енергії. Спалювання пестицидів в спеціальних, призначених для цієї цілі печах, оснащених системами видалення небезпечних речовин та сучасним обладнанням для очищення димових газів, являється усіма визнаним методом знешкодження пестицидів. Звичайно, процес спалювання та викиди мають бути під постійним наглядом, належним управлінням та контролем. Можна обміркувати і відмінні від знищення шляхи, такі як процес гідрогенізації.
     Сьогодні в Україні не існує адекватних споруд та обладнання для безпечного спалювання пестицидів і, можливо, пройде ще декілька років, перш ніж такі споруди і обладнання будуть введені в експлуатацію. Таким чином, безпечне зберігання в надійних контейнерах, в добре обладнаних складських приміщеннях, є можливим рішенням на короткострокову та середньо-строкову перспективу, доки український уряд не знайде безпечного довгострокового рішення цієї проблеми.
     Також можна утилізувати. Під утилізацією мається на увазі переробка промислових відходів у корисні сировинні матеріали та енергію. Наприклад, теплота, що виділяється при спалюванні небезпечних відходів, може бути використана для створення пари, що приводить у рух генератор електроенергії. Також для утилізації твердих органічних відходів, у тому числі і пестицидів, в даний час широко використовуються або високотемпературні процеси: спалювання (контактна або безконтактне), піроліз, плазмовий метод, або рідиннофазної окислення. До недоліків високотемпературних процесів можна віднести можливість утворення токсичних вторинних продуктів знешкодження, а також ускладнення при детоксикації сумішей відходів невідомого складу. Крім того, необхідність знешкодження небезпечних відходів у місцях, віддалених від їх утворення, створює серйозну проблему транспортування пестицидів, пов'язану з потенційною загрозою для навколишнього середовища, тому по можливості відходи доцільно знищувати безпосередньо в місцях створення і поховання.
         Вищесказане підтверджує актуальність і важливість робіт з пошуку нових способів знешкодження (знищення) пестицидних препаратів органічної природи.      
       Теоретично шляхом утилізаційної переробки можна було б видаляти всі шкідливі промислові відходи. Насправді, однак, знадобляться десятиліття для того, щоб тільки наблизитися до реалізації цієї мети, оскільки в проектах більшості заводів не передбачається утилізація відходів і немає налагоджених процесів переробки. Тим не менше деякі хімічні підприємства вже переробляють частину своїх шкідливих відходів.
    Для досягнення поставленої мети в роботі були сформульовані наступні завдання: 1. провести аналіз недоліків існуючих методів знешкодження високотоксичних пестицидних препаратів, на підставі якого обгрунтувати вибір одного з перспективних напрямків знищення подібних відходів - окислення; 2. розробити новий окислювальний спосіб знешкодження органічних пестицидів різного хімічного будівлі в середовищі електрохімічно генерованої окислювача; 3. досліджувати вплив основних технологічних параметрів (концентрація електроліту, щільність струму, температура) на процес окислення, на прикладі модельного з'єднання - фенолу; 4. вивчити шляхи протікання реакцій окиснення досліджуваних органічних сполук у середовищі електрохімічно генерованої окислювача; 5. розробити технологічну схему знешкодження органічних пестицидів, провести вибір конструкцій і матеріалів основного і допоміжного обладнання.
      Наукова новизна представленої роботи полягає в наступному: 1. Запропоновано новий оригінальний спосіб знешкодження органічних пестицидів, що полягає у суміщенні електрохімічного синтезу комплексу окислювачів з одночасним впливом його на органічні сполуки різної будови. 2. Виявлено основні закономірності процесу знешкодження та визначено вплив різних чинників на швидкість окислення фенолу. 3. Встановлено, що деструкція органічних пестицидів з різним хімічним будовою відбувається під впливом комплексу окислювачів дослідженими природи (Н2О2, EbS ^ Og, H2SO5, O3), а також за рахунок електрохімічних процесів окислення і відновлення. 4. Отримано формальнокінетіческіе і спектрофотометричні дані реакції окислення фенолу, що свідчать про те, що при дії на фенол синтезованих комплексом окислювачів (Н2О2, H2S2O8, H2SO5, Оз), реакція протікає за звичайною схемою, ускладнюється анодним утворенням поліконденсаціонних смол при багаторазовому використанні електроліту.
       Практична значимість. Проблема утилізації та зберігання твердих промислових відходів в країні перебуває в критичному стані. Основними причинами низького рівня переробки відходів є відсутність правового акту по відходах виробництва та споживання і відсутність зацікавленості підприємств в переробці відходів власного виробництва [7]. Однак, при виробництві будь-якої речовини, тим більше, органічного, необхідно передбачати технологію з видалення даної речовини або його проміжних продуктів.
       Пропонований спосіб знешкодження органічних пестицидів дозволяє здійснювати одночасно декілька процесів - це синтез окислювальної системи, окислення органічних фрагментів в об'ємі розчину, на аноді, а так само відновлення деяких груп на катоді.
       Даний метод застосовується для більшості органічних сполук, так як їх загальною властивістю є здатність окислюватися до СО та НО. Використання розробляється способу можливо для знешкодження промислових відходів підприємств з виробництва пестицидів, бойових отруйних речовин, лікарських субстанцій, а також на об'єктах зберігання та застосування подібних токсикантів, так як основна частина їх здатна піддаватися глибокої деструкції під впливом сильних окисників.
       Крім того, даний метод придатний для знешкодження розчинів, емульсій або суспензій препаратів, що підлягають знищенню. Проведення процесу глибокого окиснення при низьких температурах в рідкій фазі більш екологічно та не вимагає використання теплових ресурсів з високими енергетичними параметрами. Внаслідок високої продуктивності і малих габаритів, технологічна установка може бути виготовлена в мобільному варіанті. Це дозволяє уникнути небезпечної операції транспортування отруйних речовин до місця знешкодження.
     Також будуються полігони для захоронення НЗП. Полігони є природоохоронними спорудами і призначені для централізованого збору, знешкодження і поховання токсичних відходів промислових підприємств, науково-дослідних організацій та установ і т.д., тобто будь-яких джерел їх утворення. Сучасні екополігони проектуються у вигляді хіміко-технологічних комбінатів, здатних здійснювати весь комплекс процесів переробки, знешкодження і поховання промвідходів. Вибір місця для полігону, проектування, будівництво та функціонування суворо регламентовані нормативними документами . Розробляються рекомендації з проектування та організації експлуатації полігонів для захоронення токсичних промислових відходів та перелік необхідних умов для успішного вирішення цієї актуальної проблеми в масштабі окремих регіонів. [21]
    Проблема непридатних пестицидів в Загальнодержавній програмі поводження з небезпечними відходами представлена, головним чином, проектами по створенню нових потужностей для знешкодження пестицидів, і передбачено фінансування тільки готових до впровадження розробок. Фахівці Національного центру поводження з відходами ознайомились із пропозиціями, що претендують на фінансування з цієї програми, на сьогодні до впровадження може запропонувати повний технологічний цикл тільки підприємство „Елга" м. Шостка (технологічна установка на підприємстві знищує їх методом багатоконтурного низькотемпературного піролізу (процес термічного розкладання органічних сполук без доступу кисню, який здійснюється за температури 450–600°С). Діяльність підприємства, принаймні за офіційними даними, відповідає санітарним нормам, решта потребують проведення додаткових науково-дослідних та конструкторських робіт, що не передбачено бюджетом Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами.
      Екологічна ситуація, яка складається на Україні при подальшому складуванні непридатних і заборонених пестицидів (НЗП), низький технічний рівень облаштування об'єктів їх розміщення, Відсутність екологічно безпечних технологій по знешкодженню і переробці цих небезпечних відходів являє собою постійно наростаючу небезпеку для здоров'я людини і біоти в цілому і вимагає невідкладного і оперативного прийняття заходів. Рекомендовані останнім часом методи перезатарування НЗВ та їх зберігання в контейнерах є тимчасовими, не можуть гарантувати безпеку для майбутніх поколінь і навколишнього середовища.
Найбільш раціональним способом знищення відходів видається спалювання, так як воно супроводжується значним зниженням їх маси. Проте, в цьому випадку, при недотриманні температурного режиму горіння окрім можливого забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами, важливим також є питання про використання вторинного відходу (шлаку, попелу), які утворюються після завершення процесу. Тому при відпрацюванні технологічного режиму при знищенні НЗВ методом багатоконтурного піролізу проведення експертизи складових інгредієнтів утворюється вторинного відходу видається актуальним і необхідним етапом. Із загального числа знищених НЗВ (1440 кг) вторинний відхід - шлак складає 27% (336 кг). Представлені для знищення пестициди ставилися до з'єднань різної хімічної структури - гексахлорціклогексан, фенвалерат, хлорофос, дурсбан, пентахлорбіфеніл, 50% паста ДДТ. Одноразово в чотирьох реторта знищувалося 240кг препаратів. Знищення НЗВ проводилося в дві стадії: перша - лужний гідроліз при підвищеній температурі і тиску в присутності каталізатора - розчину нафталіда натрію в суміші вуглеводнів; друга - піроліз продуктів гідролізу з очищенням і каталітичним допалюванням продуктів згоряння.
Гідроліз проводився в герметичній реторти з нержавіючої сталі, при послідовному підйомі (протягом 2 годин) температури до 300 о С. Тиск у реторти не перевищувало 0,4 кгс/см2. Препарати змішувалися з гідролізують агентом (10 кг), який являв собою суміш 30% NaOH та вапна (у співвідношенні 1:1 за масою) з додаванням каталізатора. Подальше нагрівання продуктів гідролізу відбувалося до температури 500-550 ° С. Для зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу проводилася очищення піролізних газів в адсорбері з вапняним молочком і металевою насадкою. Гази після очищення допалювати на каталізаторі при 1100-1300 ° С.
        Залишкові кількості шлаку були неоднорідні за своєю консистенції і представляли три різні фракції: 1) тверде пористе легке речовина чорного кольору, легко розтирається на порошок; 2) сірувато-чорні щільні важкі грудки, погано розтирається в порошок; 3) порошок з дрібними грудками перших двох типів. Склад шлаку, отриманого після завершення процесу піролізу наступний: вугілля - 45,8%; нерозчинні у воді карбонати - 6,7%; розчинні у воді карбонати - 5,4%; розчинні у воді хлориди (у перерахунку на Cl-іон) - 20,2%. Загальний зміст проаналізованих компонентів становить 78,1%. Слід взяти до уваги, що в отриманих даних неможливо врахувати вагове вміст кальцію, натрію у вигляді хлоридів, а також виділити газоподібної вуглекислоти. Переважна частина ДДТ піддається розкладанню, а неразложівшіеся і неідентифіковані хлорорганічні продукти розкладання ДДТ залишаються в незначній кількості (0.001-0.003%).
Подальшим етапом при відпрацьовуванні технології знищення НЗП було проведення спалювання піролізного шлаку в топці спільно з дровами при температурі 800-1000 ° С і ідентіфіцікація на складові компоненти отриманого вторинного відходу (попелу). Проби попелу за зовнішнім виглядом представляли порошок сірого кольору, без специфічного запаху. [16]
Складові компоненти (т / т) вторинного відходу-попелу, що утворюється після повного закінчення процесу піролізу з допалюванням шлаку представлені в таблиці 1. Виявлені метали в попелі знаходяться у вигляді оксидів, практично нерозчинних у воді. изначення класу небезпеки утворився вторинного відходу - попелу проводили розрахунковим методом, згідно з існуючою в даний час нормативної документації (СанПін 2.2.7.029-99). Категорія небезпеки встановлювалася з урахуванням токсикологічних та фізико-хімічними параметрів і за кількістю підсумовуваних балів визначався клас небезпеки відходу. Для розрахунку використовували величини среднесмертельних доз (ЛД50). При відсутності величин ЛД50 для інгредієнтів відходу, але при наявності затвердженого класу небезпеки цих речовин у повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005.088), використовували умовні величини ЛД50 (його еквівалент).
Відповідно до рекомендацій, викладених в методиці з визначення класу небезпеки промислових відходів були обрані 3індекса токсичності, які мали найменші К?. Це індекси оксиду кремнію К1 на рівні 5,47; хлориду калію на рівні 8,37 і карбонату натрію К3 на рівні 12,03. Сумарний індекс токсичності вторинного відходу - попелу склав: К = 3,46.
         Таким чином, відповідно до існуючої класифікації отриманий індекс токсичності відповідає 3 класу небезпеки (помірно-небезпечні речовини). Аналізуючи отримані результати по знищенню НЗВ методом багатоконтурного піролізу можна зробити висновок, що технологія високотемпературного піролізу представляється перспективною. Що утвориться після допалювання вторинний відхід-попіл, може бути рекомендований для поховання на полігоні промислових відходів, або, після проведення відповідних досліджень, можлива його утилізація як добавки у бетонні та будівельні суміші для використання в дорожніх покриттях.
 
 
 
 
 
Таблиця 5 - Види знешкодження пестицидів
Вид знешкодження
       Процес
Переваги
методу
Недоліки методу
 
1.       Спалювання з отриманням енергії
 
 
 
 
Спалювання відпувається в спеціальних печах, оснащених системами видалення небезпечних речовин та сучасним обладнанням для очищення димових газів.
 
Переваги:
Більш доступний метод утилізації з економічної точки зору.
 
 
 
 
 
Викиди газів  ватмосферу, можливість утворення токсичних вторинних продуктів знешкодження, великі затрати електроенергії.
 
2.Багатоконтурний піроліз
 
 
 
 
 
 
 
 
Процес термічного розкладання органічних сполук без доступу кисню, який здійснюється за температури 450-6000С.
Перша стадія: лужний гідроліз при підвищеній температурі і тиску в присутності каталізатора - розчину нафталіда натрію в суміші вуглеводнів; друга - піроліз продуктів гідролізу з очищенням і каталітичним допалюванням продуктів згоряння.
 
 
 
 
 
Переваги:
Більш доступний метод утилізації з економічної точки зору,
Для зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу проводилася очищення піролізних газів в адсорбері з вапняним молочком і металевою насадкою. Гази після очищення допалювати на каталізаторі при 1100-1300 ° С.
Вторинний продукт використовують для беттоної та будівельної суміші.
Великі енергозатрати, не значні викиди в атмосферу.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Термофотоката-літичний метод.
 
Пропонований метод заснований на деструктивні дії температурного поля сплаву інтерактивних металів (теплоносія) при каталітичному впливі ультрофіолетового випромінювання.
 
Невисокі затрати електроенергії, висока ступінь знешкодження,
гази які утворюються при переробці – менш токсичні і не мабть хлорогрганічних сполук, проста технологічна схема.
 
 
Висока ціна на обладнання, незначні викиди в атмосферу в вигляді газу, але цей газ можна використовувати в якості пального або на підприємстві.
 
 
 
 
 
Необхідно відзначити, що існуюча в Україні нормативно-правова база не дає чіткої процедури визначення прийнятних технологій, тому навіть якщо розробники пропонують повний технологічний цикл, немає впевненості, що технологія має дійсно високу екологічну ефективність. Висновки щодо прийнятності технології здійснюються на основі санітарно-гігієнічної експертизи, яка при визначенні контрольованих речовин не враховує специфіку проміжних хімічних перетворень в технології та можливість утворення побічних токсичних речовин, їй має передувати науково-технічна експертиза, результати якої разом з науковими дослідженнями мають скласти в подальшому базу для впровадження в Україні системи технологічних стандартів. [19]
Забруднення харчових продукпв залишковими кількостями пестицидів групи СОЗ: просліджується чітка тенденція до зниження частоти випадків забруднення харчових продуктів  залишковими кількостями пестицидів групи СОЗ. Середній рівень вмісту ДДТ ( Таблиця 6)i його метаболітів у харчових продуктах складав у 1991 році -0,0018 мг/кг, у 1993 р. - 0,0011 мг/кг; ПХК, відповідно: 0,2160 мг/кг i 0,0880 мг/кг; алдрину: 0,283 мг/кг i 0,4375 мг/кг.
 
 
Таблиця 6 -  Середній рівень вмісту ДДТ у харчових продуктах
Рік
Кількість, мг/кг
ПХК
алдрину
 
1991
 
0,2160
 
0,283
 
1993
 
0,0880
 
0,4375
      За даними звіту Інституту екології i токсикології iм. Л.Г. Медведя МОЗ України в 1998р. вміст ДДТ i його метаболітів (у мг/кг) у різних видах харчових продуктів реєструвався на рівнях, що зазначені на Таблиці 7. Середній вміст ДДТ i його метаболітів знаходилися на рівні 0,018 мг/кг.
 
                Таблиця 7 -  Результати визначення вмісту ДДТ i його метаболітів у різних видах харчових продуктів, мг/кг
Види                                   харчових продуктів
 
Вміст ДДТ та його метаболітів, мг/кг
М'ясо i м'ясні вироби
0,0005-0,08
Яйця
0,0005-0,01
Молоко
0,0005-0,007
Риба
0,0005-0,15
Мучні вироби
0,0005-0,01
Овочі i картопля
0,0005-0,01
Фрукти i ягоди
0,0005-0,005
Жири (рослинні та тваринні)
0,0005-0,01
 
      Наявність ДДТ та його метаболітів реєструвалася у вcix аналізованих пробах, тобто в 100 % випадках. Розбіжність у частоті виявлення пестициду в пробах за даними різних установ пов'язана з використанням різних за чутливістю методів хімічного аналізу.
     Таким чином, дані інформаційного пошуку за цей період свідчать, що видалені ефекти забруднення навколишнього середовища СОЗ виражаються у накопичені їx у харчових продуктах та в поверхневих i грунтових водах.
[7,8,9].
Види                                   харчових продуктів
 
Вміст ДДТ та його метаболітів, мг/кг
М'ясо i м'ясні вироби
0,0005-0,08
Яйця
0,0005-0,01
Молоко
0,0005-0,007
Риба
0,0005-0,15
Мучні вироби
0,0005-0,01
Овочі i картопля
0,0005-0,01
Фрукти i ягоди
0,0005-0,005
Жири (рослинні та тваринні)
0,0005-0,01
 
 
 
2.3 Вплив пестицидів на здоров’я людини
   
Оцінка ризику впливу хімічних сполук на здоров’я населення
          Одна з важливих задач, що постала нині перед Україною як незалежною державою, є забезпечення її громадян продуктами харчування – продуктова безпека, яка у всьому світі традиційно вирішується шляхом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Вирощування сільськогосподарських культур, передусім за допомогою інтенсивних технологій, передбачає вжиття ефективних заходів боротьби зі шкідниками, хворобами і бур'янами, а також застосування регуляторів росту рослин (пестицидів).
Усі без винятку пестициди при ретельному вивченні ви­являли або мутагенну, або інші негативні дії на Живу природу і людину. Навіть разові контакти людини з такими пестицидами, як діелдрін, паратіон, призводять до зміни біотоків головного мозку (енцефалограми). А вплив сучасних органофосфатних пестицидів, які швидко розкладаються, загрожує розвитком депресій, роздратування, розладом пам'яті, іншими нейропсихологічними порушеннями. Близько 90% усіх фунгіцидів, 60% гербіцидів і 30% інсектицидів є канцерогенними.
Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60—95% гер­біцидів (проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічен­ня, а потрапляють у воду і в повітря. Крім того, застосо­вують ще й зооциди (проти гризунів), які створюють у грунті мертве середовище.
Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності грунтів і перешкоджає природному   відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів. Втрати у нашому сільському господар­стві тільки від зниження врожаю внаслідок недоопилення рослин .(оскільки ці препарати знищують природних опи-лювачів) становлять близько 2 млрд крб тобто покрива­ють 30—40% прибутку, який приписують дії пестицидів.
Очевидними є негативні наслідки застосування пести­цидів для здоров'я людини, причому спостерігається тен­денція до їх зростання, водночас у об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна пристосованість до них. Сьогодні близько 500 видів комах вже стійкі до інсектицидів. Пристосованість до пестицидів виникає про­тягом 10—ЗО поколінь, підтверджуючи справедливість теорії еволюції Ч. Дарвіна: в процесі мікроеволюції вироб­ляється нова властивість. Помічено, наприклад, що в ко­лорадського жука виробляється імунітет до отрутохімікатів. Знаючи це, господарства в 10 разів перевищують концентрацію розчину, що згубно позначається на багатьох інших організмах. Недостатньо обгрунтованим є твердження, що застосування пестицидів дає змогу зберегти майже третину врожаю. Практика свідчить, що пов­ного збереження врожаю не можна добитись препаратами. Поширенню застосування пестицидів значною мірою сприяє уміння зарубіжних хімічних компаній рекламувати свій товар. А ми, довірившись їхній рекламі, витрачаємо на ці препарати сотні валютних гривень щороку, до того ж допускаємо значні перевищення рекомендованих доз хімічних засобів захисту, проведення суцільних обробок замість вибіркових. До 40% пестицидів у нас розпилюється в повітря, що категорично забороняється у багатьох країнах. Часто завищуються норми витрат пестицидів.
     Суспільно-політичне значення проблеми використання пестицидів в Україні: пестицидам належить важлива роль у зменшенні втрат врожаю. Так, останніми роками в України використовується понад 70 тис. т хімічних засобів захисту рослин, що становить десь 2,2 кг/га. Оцінка ситуації у сучасному сільськогосподарському виробництві України свідчить, що і в майбутньому збережеться необхідність у використанні хімічних засобів як одного із компонентів інтегрованої системи захисту рослин.
          Ще нещодавно вважалося, що проблема пестицидів суто сільськогосподарська. Нині очевидно, що вона посідає значне місце в системі екологічної безпеки України, пов'язана з самою стратегією розвитку сільського господарства, хімічної промисловості, рівнем фундаментальних наукових досліджень. 
          Наведені вище факти, а також багато інших свідчать про те, що проблема використання пестицидів у народному гос
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.