На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Аналз системи управлння продуктивнстю прац на ПП «ВЕСТ ЛАЙН»

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 27.10.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст 

Вступ
Розділ 1.Теоретико-методичні основи управління продуктивністю праці на підприємсві.
1.1.Продуктивність  праці : сутність і значення.
1.2.Показники  оцінки продуктивності праці.
1.3.Управління  продуктивністю праці на підприємстві.
Розділ 2.Аналіз системи управління продуктивністю праці на ПП «ВЕСТ ЛАЙН».
2.1.Аналіз  показників продуктивності праці  на підприємстві.
2.2.Програми підвищення та управління продуктивністю праці на підприємстві
Розділ 3.Вдосконалення програми управління продуктивністю праці на підприємстві.
3.1.Організаційно-економічна  характеристика діяльності підприємства.
3.2.Особливості  управління продуктивністю праці  на підприємстві.
3.3.Оцінка (аналіз) продуктивності праці на  підприємстві (ефективність). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 
 

     Актуальність дослідження. Продуктивність праці виступає однією з найважливіших складових конкурентоспроможності підприємств. За таких обставин актуальним є дослідження сутності продуктивності праці, факторів, що впливають на її рівень, програм управління продуктивністю праці на підприємствах, та розробки практичних рекомендацій щодо  підвищення ефективності системи управління продуктивністю праці.
     Як  економічна категорія продуктивність праці - це ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.
     Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).
     Управління  продуктивністю праці як складова процесу управління охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, які засновані на співвідношенні кількості продукції, що випускається виробничою системою, та витрат на виготовлення цієї продукції. Цей процес такий же важливий, як і інші контрольні функції та процеси менеджменту.
     Управління  продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння ролі різних служб у створенні обсягів  виробництва. Воно також потребує розгляду системи з позицій як великих, стратегічних, так і дрібніших, тактичних і навіть поточних завдань, вміння обґрунтувати зміни та оцінити їх наслідки для фірми і, що, можливо, найважливіше, здатності ув'язати підвищення продуктивності з її вимірюванням.
     Управління  продуктивністю праці — це складне  комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції[3 Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва.-Київ Техніка, 2003.]. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.
     Питанням  управління продуктивністю праці присвячені наукові праці відомих українських і російських вчених -  Абалкіна Л.І., Адамчука В.В., Завіновська Г. Т, Грішнова О.А, Амосова А.М., Богині Д.П., Бондар І.К., Герчикової І.М., Гупалова В.К., Калини А.В., Лук'янченко Н.Д., Сороки І.В. та зарубіжних – Мескона М.Х., Сінка Д.С., Емерсона Г. Поняття продуктивності праці, методи оцінки та підвищення її ефективності розглядаються у роботах таких дослідників, як Чернова Т.В., Ромусік Я.В., Хміль Ф.І., Вітвіцький В.В., Власова Н. В., Базарова Т.Ю., Еремена Б.Л. та інші. Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних питань підвищення продуктивності праці внесли С.Г.Струміліна, А.С.Кудрявцев, А.М.Омаров, Л.С.Бляхман, М.І.Бондаренко, А.Г.Євтушенко, В.В.Мазур, Д.Ю.Васильєв, І.І.Прокопенко та ін. Тією чи іншою мірою ця проблема розглядається в роботах філософів, соціологів, психологів, демографів.
     Предмет дослідження – ТД «ВЕСТ ЛАЙН».
     Об’єкт  дослідження – система управління продуктивністю праці на досліджуваному підприємстві - ТД «ВЕСТ ЛАЙН».
     Метою дослідження є дослідження продуктивності праці, її ролі в економічному зростанні підприємства, а також аналіз резервів  росту продуктивності праці на підприємстві, виявлення головних особливостей управління продуктивністю праці на підприємствах в сучасних соціально - економічних умовах.
     Завдання  дослідження. Розглянути теоретичний та практичний аспект досліджуваної теми, 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСВІ.
     1.1.ПРОДУКТИВНІСТЬ  ПРАЦІ : СУТНІСТЬ  І ЗНАЧЕННЯ. 

     Під продуктивністю праці як економічною  категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного
 Провідні  економісти дають різні тлумачення продуктивності праці. Зокрема, С.Г.Струмілін [11. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.] визнає, що продуктивність праці в загальному і в той же час точному значенні цього слова характеризується кількістю продукції, тобто сумою споживчих благ у натуральному вираженні, створюваних робітником в одиницю часу. Ця кількість, у свою чергу, визначається цілим рядом факторів, з яких одні стоять на боці самого робітника, а інші – на боці виробничої техніки і суспільної організації праці. Сукупність суб’єктивних факторів продуктивності праці, що залежать від самого робітника, визначає індивідуальну продуктивність останнього. Сукупність об’єктивних факторів продуктивності, що стоять поза волею і якостями окремого робітника, ми об’єднуємо поняттям продуктивної сили праці.
 А.М.Омаров [11. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.], розглядаючи сутність продуктивності праці, вказував, що продуктивність праці виступає як результат розвитку продуктивної сили й інтенсивності праці, породжених функціонуванням відповідно двох сторін праці (конкретної праці і праці як витрати людської енергії).
 За твердженням  Л.С.Бляхмана [11. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.], продуктивність праці – це реально досягнута в часі ефективність праці на основі сполучення об’єктивних і суб’єктивних умов виробництва.
 М.І.Бондаренко і А.Г.Євтушенко [22. Бондаренко М.І., Євтушенко А.Г. Економіка праці. – Харків, 2002. – 293 с.] стверджують, що продуктивність праці є узагальнюючим показником результативності праці, який характеризує ефективність її витрат в матеріальному виробництві й сфері послуг і визначається кількістю зробленої продукції (виконаних робіт) в одиницю часу чи витрат праці на одиницю продукції (виконаних робіт).
 В.В.Мазур [4. Мазур В.В. Производительность труда: проблемы и решения. – Минск: Университет, 1989. – 152 с.] відзначав, що продуктивність праці є дуже складною економічною категорією, незважаючи на зовнішню простоту її визначення: під нею розуміється ступінь ефективності (результативності) праці. Іншими словами, продуктивність праці характеризується відношенням обсягу виробництва до працевтрат. Д.Ю.Васильєв [3. Васильєв Д.Ю. Производительность труда – важнейший фактор ускорения социально-экономического развития страны // Вестник ЛДУ. Серия 5. Вып.3 (№19). – 1988. –137 с.] уявляє продуктивність праці як складне, двоїсте за своєю природою явище, що виступає, з одного боку, як продуктивність конкретної праці, а з другого – як продуктивність абстрактної праці.
 І.І. Прокопенко [55. Методичні рекомендації щодо підвищення продуктивності праці в галузях економіки України. – Краматорськ, 2002. – 63 с.] вважає, що під продуктивністю слід розуміти ступінь ефективності використання наявних ресурсів (не тільки праці, а й капіталу, сировини, землі, інформації, часу тощо) для виробництва товарів чи послуг, що відповідають потребам ринку за кількістю та якістю. 

 1. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.
 2. Бондаренко М.І., Євтушенко  А.Г. Економіка  праці. – Харків, 2002. – 293 с.
 3. Васильєв Д.Ю. Производительность  труда – важнейший  фактор ускорения  социально-экономического  развития страны // Вестник ЛДУ. Серия  5. Вып.3 (№19). – 1988. –137 с.
 4. Мазур В.В. Производительность  труда: проблемы  и решения. –  Минск: Университет, 1989. – 152 с.
 5. Методичні рекомендації  щодо підвищення  продуктивності праці  в галузях економіки  України. – Краматорськ, 2002. – 63 с. 

     Продуктивність  — це показник результативності та ефективності виробництва, що характеризує випуск продукції в розрахунку на одиницю використаних ресурсів та факторів виробництва (Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дяківа. — К.: Міжнар. екон. фундація, 2000).
     Згідно  з рекомендаціями Міжнародної організації  праці (МОП) розрізняють поняття  “продуктивність” і “продуктивність праці”. Дуже вдало розкрив різницю між термінами "продуктивність" і "продуктивність праці" Р. В. Гаврилов, який об'єднав ці поняття в одну схему (рис. 2). http://osvita.ua    http://osvita.ua/vnz/reports/management/14854
     Ця  оригінальна схема показує близькість понять "продуктивність" і "продуктивність праці", і якщо "продуктивність" базується на критеріях "якість продукції" та "якість трудового життя", "економічність", "життєвий рівень", "впровадження новітніх технологій", тобто на загальних поняттях, то "продуктивність праці" — це ефективність витрат конкретної праці або ресурсів живої та уречевленої праці стосовно конкретного суб'єкта ринкових відносин. Виходячи з цього умовно ліва сторона шестикутника це продуктивність", а права — "продуктивність праці". http://osvita.ua
       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Основною  проблемою економічної теорії і  господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.
     Витрати визначаються обсягом (вартістю) використаних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи: 1) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал); 2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина); 3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал). Відповідно окремо визначається ефективність використання робочої сили, природних ресурсів або капіталу.
     Результати  характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська
     Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів  та витрат, у даному випадку — результатів праці та витрат праці.
     У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці. Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська
     Продуктивність  праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця.
     Праця -- це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.
     Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна  праця -- це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення  певної споживної вартості.
     Абстрактна  праця -- це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється.
     Подвійність поняття “праця” зумовлює і подвійність  її змісту. Змістом конкретної праці  е кількісний і якісний склад  трудових функцій (відмінність у  професіях, рівні кваліфікації працівників  тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці.
     Отже, конкретна праця виражає й  техніко-технологічний аспект. Техніко-технологічний  зміст праці індивідуальний на кожному  робочому місці і перебуває під  впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо.
     Абстрактна  праця характеризується соціально-економічним  змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо). Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.
     Підвищення  продуктивності праці в умовах ринкової економіки має особливе значення, оскільки пов’язане з переходом  економіки від переважаючого використання екстенсивного типу розвитку народного господарства до інтенсивного [с, 56-61 Протопопова В.О., Полянський А.Н. Економіка підприємства. Київ: ЦУЛ, 2005 – 220 с].
     На  рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного  використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.
     Рівень  екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.
     Інтенсивність праціхарактеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людиниякості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.
     Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці — це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.
     Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці. Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська
     Фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Оскільки, як зазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення і для кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, вивчення факторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічної теорії і практики. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник/ Д.П.Богиня, О.А.Грішнова.- К.: Знання-Прес, 2001.- 313с
     За  рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:
    ті, якими може керувати господарюючий суб'єкт (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо);
    ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб'єкта (політичне становище в країні і в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).
     Оскільки  праця є процесом взаємодії робочої  сили із засобами виробництва, фактори  зростання продуктивності праці  за змістом можна поділити на три  групи:
    соціально економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;
    матеріально технічні, що визначають якість засобів виробництва;
    організаційно економічні, що визначають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.
     До  групи соціально економічних  факторів зростання продуктивності праці належать всі фактори, що спричиняють покращання якості робочої сили. Це насамперед такі характеристики працівників, як рівень кваліфікації та професійних знань, умінь, навичок; компетентність, відповідальність; здоров'я та розумові здібності; професійна придатність, адаптованість, інноваційність та професійна мобільність, моральність, дисциплінованість, мотивованість (здатність реагувати па зовнішні стимули) і мотивація (внутрішнє бажання якісно виконувати роботу).
     До  групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці належать всі напрямки прогресивних змін у техніці й технології виробництва, а саме: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва; впровадження нових прогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо.
     До  групи організаційно економічних  факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни  в організації праці, виробництва  та управління. До них входять: вдосконалення структури апарату управління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління; покращання матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, вдосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів; вдосконалення поділу та кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, впровадження передових методів та прийомів праці, вдосконалення організації та обслуговування робочих місць, впровадження прогресивних норм і нормативів праці; покращання умов праці та відпочинку, вдосконалення систем матеріального стимулювання.
     За  сферою виникнення і дії фактори  зростання продуктивності праці  поділяються на:
    внутрішньовиробничі — ті, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;
    галузеві і міжгалузеві, що пов'язані з можливістю покращання кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі або кількох суміжних галузей народного господарства;
    регіональні — це фактори підвищення продуктивності праці, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);
    загальнодержавні — це такі фактори, які спричиняють підвищення продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо).
     Резерви зростання продуктивності праці  — це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що невикористані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу.
     Кількісно резерви можна визначити як різницю  між максимально можливим і реально  досягнутим рівнем продуктивності праці  в конкретний момент часу. Таким  чином, використання резервів зростання продуктивності праці — це процес перетворення можливого у дійсне. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник/ Д.П.Богиня, О.А.Грішнова.- К.: Знання-Прес, 2001.- 313с
     Оскільки  резерв — це фактично відрізок фактора, можливий для використання в конкретний момент часу, то резерви зростання продуктивності праці класифікують так само, як і фактори.
     Так само, як і фактори, резерви зростання  продуктивності праці за змістом  поділяються на три групи:
    соціально економічні, що визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили;
    матеріально-технічні, що визначають можливості застосування ефективніших засобів виробництва;
    організаційно економічні, що визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили із засобами виробництва.
     Для найповнішого використання резервів зростання  продуктивності праці на підприємствах  розробляються програми управління продуктивністю, в яких зазначаються види резервів, конкретні терміни  і заходи по їх реалізації, плануються витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, призначаються відповідальні виконавці. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник/ Д.П.Богиня, О.А.Грішнова.- К.: Знання-Прес, 2001.- 313с 

     1.2.ПОКАЗНИКИ  ОЦІНКИ ПРОДУКТИВНОСТІ  ПРАЦІ. 

     Продуктивність праці - це показник ЇЇ ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
     Рівень  продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).покропивний 379 

     
 

     Рис. 15.1. Методи вимірювання та показники  рівня продуктивності праці 

     Показники рівня продуктивності праці. Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом).
     Натуральні  показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосування цих показників.
     Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти у натуральних та грошових одиницях.
     Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись  для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються. Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень передовсім цінового фактора.покропивний 380
     Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво [с, 101 Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.]:
     В = Q / Т,
     де   В – виробіток;
     Q – обсяг виробленої продукції;
     Т – затрати робочого часу. 
     На  підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.
     Трудомісткість  — це обернений показник рівня  продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого  на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою[с 101]:
     Тр = Т / Q
     де   Тр – трудомісткість на одиницю продукції.
     Для планування й аналізу праці на підприємстві розраховуються різні  види трудомісткості.
     Технологічна  трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників – як відрядників, так і почасовиків [с 106.Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с. ]:
     Тт = Тв + Тп,
     де   Тв – затрати праці основних робітників-відрядників;
     Тп – затрати праці основних робітників-почасовиків.
     Трудомісткість  обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.