На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Економчна сутнсть нвестицй та динамка нвестування. Сутнсть, мета завдання нвестицйного менеджменту. Основн поняття нвестицйної дяльност та стадї нвестицйного процесу. Регулювання нвестицйної дяльност державними органами в Україн.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 09.01.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


31
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1 Економічна сутність інвестицій
1.2 Динаміка інвестування
1.3 Класифікація інвестицій
1.4 Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту
1.5 Основні поняття інвестиційної діяльності
2 поняття ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
3 РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИМИ
ОРГАНАМИ
4 СТАДІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
5 ПОТРЕБА ЗМІНИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ В УКРАЇНІ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП

Останнім часом в Україні багато уваги приділяється інвестиційним процесам, без яких неможливо досягти помітних успіхів в економічних питаннях.
Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держа-ви. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо склад-ною є проблема відродження фінансового ринку як саморегульованої си-стеми переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.
Структурна криза української економіки, зумовлена її неефективніс-тю, може призвести до тривалого спаду і стагнації. Тому постає нагаль-на потреба маркетизації економіки з метою забезпечення економічного розвитку країни. Створення нової економічної системи, спроможної сти-мулювати економічне зростання за умови стабільних саморегульованих цін, є центральним завданням економічної реформи. Тому в основі будь-якої стратегії реформування повинна бути організація реального проце-су пожвавлення економіки та інвестицій.
Економічного піднесення та інвестиційної активності можна досягти тільки через створення діючого ринку капіталів і приватизацію частини ресурсів і капіталів. Завдання відродження ринку фінансових інвестицій і капіталів містить як коротко - та середньостроковий аспекти, що перед-бачають підвищення ефективності функціонування банківської системи, так і довгостроковий аспект, пов'язаний з вирішенням проблеми розвит-ку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів.
У сучасних умовах в Україні почав розвиватися первинний ринок цін-них паперів. Емітентами цінних паперів є біржа, інвестиційні компанії і фонди, підприємства виробничого сектору. Розробка пакета відповідних нормативних документів прискорить акціонування підприємств, сприя-тиме різкому збільшенню пропозиції цінних паперів. Водночас підвищу-ватиметься й попит на цінні папери, що може зумовлюватись, наприклад, прагненням населення застрахувати власні заощадження від знецінюван-ня у зв'язку з інфляцією.
Процеси на фінансовому ринку як з погляду розвитку його окремих секторів і сегментів, так і з позицій розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв'язку велику роль відіграє дер-жава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірностей руху фінансового капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок, сприя-ють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню за-галом.
Активне вторгнення підприємців на фінансовий ринок, активізація інвестиційної діяльності населення, погано обізнаного з об'єктивними закономірностями розвитку фінансового капіталу і ринку, за відсутності досвіду саморегуляції ринку можуть призвести як до великих втрат інди-відуальних нагромаджень і заощаджень, так і до кризи ринку загалом.
Підприємництво в ринковій економіці здійснюється в умовах ринку. Підприємець повинен уміти передбачати, розраховувати й оцінювати. Ризик багато в чому модифікує поняття інвестиційних і фінансових рішень у ринковій економіці. Формування і функціонування капіталу підприємства тісно пов'язані з фінансовим ринком. Одна з проблем, що постає перед підприємцем, полягає в тому, щоб сформувати оптимальну структуру капіталу підприємства в нових умовах.
1 ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1 Економічна сутність інвестицій

Економічна діяльність суб'єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.
Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції -- це вкладання капіталу з метою подальшого його збіль-шення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.
Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одер-жуваний прибуток. Обидва процеси -- вкладання капіталу і одержання прибутку -- відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна по-ступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкла-дати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у дру-гому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержан-ням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.
У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трак-тується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріаль-них активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).
Окремі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійс-нюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуаль-ної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ре-сурсів, споруд, а також інших майнових прав.
Розрізняють інвестиції валові та чисті.
Валові інвестиції -- це загальний обсяг інвестування за певний пе-ріод, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробницт-ва та приріст товарно-матеріальних засобів.
Чисті інвестиції -- це сума валових інвестицій без суми амортизацій-них відрахувань у певному періоді.
Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростан-ня, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних від-рахувань, то це означає, що економіка розвивається.
1.2 Динаміка інвестування
Зі збільшенням обсягів чистих інвестицій збільшуються доходи. На обсяг інвестицій впливає багато факторів. Розглянемо основні з них. Обсяг інвестицій залежить від розподілу доходу на використання та заощадження.
В умовах низьких середньодушових доходів основна їх частина ви-трачається на споживання. Зі збільшенням доходів збільшується їх час-тина, спрямована на заощадження. Вона і є джерелом внутрішніх ін-вестиційних ресурсів. Залежність обсягу інвестицій від питомої ваги заощадженої частини доходів показана на рис. 1.1.
На обсяг інвестицій істотно впливає очікувана норма чистого прибут-ку. Як відомо, в умовах ринкової економіки прибуток є основним моти-вом інвестування. Зі збільшенням очікуваної норми чистого прибутку обсяг інвестицій збільшується (рис. 1.2).
Рис. 1.1 Залежність обсягу інвестицій від очікуваної норми
чистого прибутку

Рис. 1.2 Залежність обсягу інвестицій від питомої ваги заощадженої частини доходів

На обсяг інвестицій істотно впливає й ставка позичкового процента, оскільки у процесі інвестування використовується як власний, так і по-зичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвестування буде ефективним. Зі збільшенням ставки позичкового процента обсяг інвес-тицій зменшується, і навпаки (рис. 1.3).
Очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг інвестицій. Що вищий очікуваний темп інфляції, то швидше знецінюється очікува-ний прибуток після процесу інвестування (рис.1.4). Цей фактор має вирі-шальне значення в разі довгострокового інвестування.
Рис 1.3 Залежність
обсягу інвестицій від рівня
ставки позичкового
проценту
Рис. 1.4 Залежність обсягу інвестицій від очікуваного темпу інфляції

1.3 Класифікація інвестицій
Інвестиції класифікуються за певними ознаками.
1. За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи -- матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов'язані з науково-технічним про-гресом, характеризують як інноваційні. Фінансові інвестиції-- це вкла-дання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.
2. За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосеред-ньо добирають об'єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Як правило, інвестори добре обізнані з об'єктом інвестування і знають механізми інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвес-тиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають не-обхідну кваліфікацію для ефективного добору об'єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які ви-пускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані кошти посеред-ники вкладають у найефективніші, на їхній погляд, об'єкти інвестуван-ня, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами -- інвесторами.
3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко - та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюють на період до од-ного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбан-ня короткострокових ощадних сертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюють на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіля-ють їх на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років.
4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні -- дер-жавні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства з бюд-жетних і позабюджетних фондів, власних і позичковий коштів, іно-земні-- фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні--суб'єкти певної держави та іноземних держав.
5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, а іноземні -- поза її межами. До іноземних інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших дер-жав -- акцій іноземних компаній, облігацій інших держав тощо.
Наведена класифікація інвестицій відображає їх найістотніші ознаки. У наукових джерелах зустрічаються також інші класифікації.
1.4 Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту

Інвестиційний менеджмент -- це процес управління всіма аспекта-ми інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту -- забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв'язати такі основні завдання:
* забезпечити високий темп економічного розвитку суб'єктів під-приємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяль-ності, розширення її обсягів, а також шляхом галузевої, асортимент-ної та регіональної диверсифікації цієї діяльності;
* максимізувати прибуток від інвестиційної діяльності, оскільки одержання прибутку -- основна мета суб'єктів підприємництва;
* мінімізувати інвестиційні ризики, бо за несприятливих умов вони можуть призвести до втрати не тільки прибутків, а й частини інвес-тиційного капіталу;
* забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб'єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Ос-кільки інвестиційна діяльність пов'язана із вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило, на тривалий період, то це може призвести до зниження платоспроможності інвестора, несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов'язань перед контраген-тами, державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів слід прогнозувати вплив інвестиційної діяль-ності на фінансову діяльність суб'єкта та його платоспроможність;
* визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм. Останні необхідно реалізувати якнайшвидше, оскільки це сприятиме прискоренню економічного розвитку підприємств (орга-нізацій), швидкому формуванню грошових потоків у вигляді при-бутку від інвестицій та амортизаційних відрахувань, скороченню термінів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестицій-них ризиків, пов'язаних з несприятливими змінами кон'юнктури інвестиційного клімату.
Пріоритетним завданням є забезпечення високих темпів економічно-го розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабіль-ності, а не максимізація прибутку, як вважають окремі автори публікацій на цю тему.
Розглянуті завдання визначають такі основні функції інвестиційного менеджменту:
* дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозу-вання кон'юнктури інвестиційної діяльності;
* розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва;
* розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності;
* пошук і оцінювання інвестиційної корисності реальних проектів і вибір з них найефективніших;
* оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір з них найефективніших;
* формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності;
* поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;
* організація моніторингу інвестиційних програм і проектів;
* підготовка рішень про своєчасну відмову від неефективних про-ектів (продаж окремих фінансових інструментів).
1.5 Основні поняття інвестиційної діяльності

Поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній -- обсягами інвестицій у виробництво.
У процесі виготовлення продукції та надання послуг зношуються ос-новні фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Обсяг амортизацій-них фондів підприємств, нарахований за певний період часу, визначає об-сяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвести-ційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизацій-ного фонду, відбувається просте відновлення.
Розподіл валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживан-ня та фонд нагромадження є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку частину ВВП країна витрачає на створення матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження -- важливий напрям інвес-тиційної діяльності.
Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, внаслідок чого створюєть-ся прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностя-ми можуть бути:
* кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
* майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та ін-телектуальних цінностей;
* права користування землею, водою, природними ресурсами;
* сукупність технічних та економічних знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації вироб-ництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).
Існує багато визначень інвестиційної діяльності. Загалом можна вва-жати, що інвестиційна діяльність -- це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінан-совій або іншій майновій формі) з метою отримати прибуток.
Інвестор -- це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішен-ня та вкладає власні, позичені й залучені кошти в об'єкти інвестування.
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.
Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.
Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:
* підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних ма-теріалів, машинобудування;
* проектні організації та установи;
* фінансові посередники -- інвестиційні банки, компанії, фонди;
* органи державного управління, що регулюють функціонування суб'єктів інвестиційної діяльності;
* інфраструктура фондового ринку.
Як зазначалося, національний дохід країни поділяється на фонд спо-живання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим річним об-сягом капіталовкладень усіх підприємств. Частка його може становити 20-30 % національного доходу. Останніми роками в Україні на частку державних коштів припадає лише п'ята частка капітальних вкладень, і можливе подальше її зниження.
За формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) поді-ляють на такі види:
* у нове будівництво -- створення нових підприємств (виробництв) на нових місцях за новими проектами;
* на розширення виробництва -- уведення в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об'єктах;
* на реконструкцію -- обладнання діючих виробництв новою техно-логією та технікою за новими комплексними проектами;
* на технічне переустаткування -- підвищення технічного рівня ви-робництва за рахунок заміни старого обладнання на нове, продук-тивніше.
За складом і характером витрат прямих інвестицій можна визначити їх технологічну структуру:
* будівельні роботи;
* монтажні роботи;
* машини та обладнання;
* проектні роботи.
Період типової реалізації інвестицій поділяють на частини:
* підготовку (проектні роботи, організація фінансування, погоджен-ня, планування та матеріально-технічне забезпечення початку ро-біт);
* реалізацію -- створення нового матеріального об'єкта;
* експлуатацію нового виробництва, отримання прибутку, забезпе-чення окупності інвестицій, подальшу роботу об'єкта.
2 поняття ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Розвиток економіки держави залежить від ефективності реалізації інвестицій. Особливо це стосується капітальних вкладень в основні фон-ди і виробничі потужності.
Дослідження інвестиційного процесу, виявлення резервів його скоро-чення та розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх практич-ного використання базуються на комплексному вивченні цього процесу як єдиної економічної системи з властивою їй сукупністю ознак скла-дових елементів. Ця важлива методологічна передумова дає можливість активізувати структуру інвестиційного процесу і створити економічний механізм його реалізації.
Надзвичайно актуальною проблемою сучасного етапу розвитку економіки є інтенсифікація капітального будівництва та скорочення на цій ос-нові загального часу створення й модернізації основних фондів народ-ного господарства. У дослідженнях різних аспектів зазначеної проблеми зустрічається термін "інвестиційний процес". Застосування цього термі-ну в контексті формування механізму реалізації капітальних вкладень і ефективності створення основних фондів дає змогу підкреслити комп-лексний, системний підхід до нарощування й оновлення виробничого потенціалу народного господарства. В інвестиційному процесі об'єд-нується діяльність багатьох учасників розширеного відтворення, які пра-цюють над створенням основних фондів для випуску продукції та задо-волення суспільних потреб.
3 РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ

Чинні закони повинні визначати загальні, правові, економічні та со-ціальні умови інвестиційної діяльності для забезпечення рівного захис-ту прав, інтересів і майна її суб'єктів (незалежно від форм власності) та ефективного функціонування народного господарства в умовах ринкової економіки.
Основи законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоп-люючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утво-рюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Велике практичне значення мають права інвесторів, умови державно-го регулювання інвестиційної діяльності, гарантії прав і захист інвести-цій. Відтепер інвестор самостійно визначає обсяги, напрями й ефектив-ність здійснюваних інвестицій і на свій розсуд залучає на договірній основі громадян і юридичних осіб, які потрібні йому для реалізації інвес-тицій. З цією метою організовують конкурси й торги.
Інвестор повинен подати до фінансових органів декларацію про обся-ги та джерела здійснюваних ним інвестицій, одержати необхідний дозвіл і погодження відповідних органів влади та спеціальних служб, висновки експертизи інвестиційних проектів щодо дотримання в них санітарно-гігієнічних та екологічних вимог.
Ринкові відносини в інвестиційній діяльності насамперед стосуються її джерел. Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок влас-них фінансових ресурсів інвестора (прибутку, амортизаційних відраху-вань, грошових заощаджень, заощаджень громадян і юридичних осіб), позичених фінансових коштів інвесторів (облігаційних позик, банківсь-ких та бюджетних кредитів), залучених фінансових коштів інвестора (коштів, отриманих від продажу акцій, пайових та інших внесків грома-дян і юридичних осіб), а також бюджетних інвестиційних аси и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.