На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Основи нвестицйної дяльност пдприємства

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 30.10.2012. Сдан: 2012. Страниц: 19. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?2
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
„ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ”
 
 
 
Кафедра економіки і маркетингу
 
 
 
 
 
 
Курсова робота
з дисципліни «Економіка підприємства»
на тему:
«Основи інвестиційної діяльності підприємства»
 
 
 
 
 
 
Виконала:
Студентка групи ОА-10а
Старцева Г. О.
 
 
Перевірила:
Калініченко З. Д.
 
 
 
 
 
 
 
ДОНЕЦЬК, ДонНТУ - 2011
ЗМІСТ
 
 
ВСТУП………………………………………………………………………………….3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
    1.1 Сутність та поняття інвестиційної діяльності…………………………………5
    1.2 Класифікація інвестиційної діяльності………………………………………..10
    1.3 Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів……………………..15
2. Аналіз інвестиційних ресурсів ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська»
    2.1               Загальна та техніко-економічна характеристика підприємства……………21
    2.2 Аналіз діяльності ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська»………………………25
    2.3 Оцінка фінансової та економічної ефективності проекту переоснащення очисних вибоїв………………………………………………………………………….34
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………45
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………………..47
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………48
                                                                 ВСТУП
 
Важливою проблемою сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері. Інвестиції визначають процес економічного росту в цілому. Інвестиції виступають засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи.
Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень. В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля.
Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів часто неможливо визначити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі. Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Науковий інтерес до проблеми інвестиційної діяльності організацій досить великий, про що свідчать численні публікації в наукових і науково-практичних виданнях. Слід зазначити, що внесок у розробку даної проблеми вносять як вітчизняні, так і зарубіжні вчені та практики. Так, теоретичною основою дослідження стали розробки, концепції і гіпотези, обґрунтовані і представлені в сучасній економічній літературі таких вчених як Бень Т., Бланк І. А., Гриньова В. М., Ковалев В. В., Коюда В. О., Коюда О. П. та інших.
У сучасних умовах підприємства постали перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційного процесу. Структурне та якісне оновлення вироб­ництва відбуваються майже повністю шляхом і за рахунок інвестування. Обсяги та ефек­тивність інвестицій забезпечують відтворювальний процес, сприяють позитивним ринковим перетворенням. З іншого боку, недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності, занепаду основного капіталу, спаду виробництва та збільшення собі­вартості продукції, що обумовлює загострення проблеми інвестиційних ресурсів, відтак - скорочення інвестиційної активності.
З огляду на це, інвестиційний процес потребує постійного поглибле­ного дослідження, насамперед, з питань обґрунтування інвестиційної стра­тегії, виборі ефективних форм та напрямів інвестування, а також пошуку нових шляхів активізації інвестиційної діяльності в умовах розвитку конку­рентоспроможної економіки. [6]
Актуальність теми курсової роботи визначається необхідністю вкладень грошових коштів в переоснащення обладнання для стабільної роботи підприємства.
Ціль цієї роботи - ознайомитись, на прикладі діючого підприємства, з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності.
Мета - аналіз теоретичних, методичних та практичних аспектів інвестиційної діяльності підприємства.
Поставлена мета розкривається через наступні завдання:
-         дослідити теоретичні основи інвестиційної діяльності підприємства;
-         зробити комплексний аналіз фінансового стану підприємства;
-         проаналізувати використання інвестиційного потенціалу підприємства;
-         оцінити економічну та фінансову ефективність проекту переоснащення обладнання ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська»;
В якості предмета дослідження розглядається аналіз теоретико - методичних засад та практичних аспектів інвестиційної діяльності та особливості її організації на підприємстві.
Об'єктом дослідження виступає процес здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська».
Робота складається з вступу, двох розділів, які складаються з трьох підрозділів кожний, та висновків.
Було виявлено, що реалізація інвестиційного проекту з приводу переоснащення очисного вибою забезпечить беззбиткову та стабільну роботу підприємства у 2010-2015 р.

РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
1.1 . Сутність та поняття інвестиційної діяльності
 
У науковій літературі під інвестиціями традиційно прийнято ро­зуміти здійснення певних економічних проектів у теперішній час, щоб в майбутньому одержати доходи. Такий підхід до розуміння інвестицій є домінуючим, як у вітчизняній, так і в закордонній економічній літе­ратурі.
Інвестиції (від лат. «вкладати») являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, компенсувати втрати від інфляції в наступному періоді.
Відповідно до Закону України ст.248 N 2899-ІІІ ( 2899-14 ) від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
-         грошові кошти;
-         цільові банківські вклади;
-         паї;
-         акції та інші цінні папери;
-         рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
-         майнові права, що випливають з авторського права;
-         досвід та інші інтелектуальні цінності;
-         сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації;
-         навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але незапатентованих («ноу-хау»);
-         права  користування  землею,  водою,  ресурсами,  будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;
-         інші цінності;
Поняття «інвестиція» походить від латинського терміна invest, що означає «одягати». У широкому розумінні цієї категорії інвестиції є вкла­данням капіталу з метою його майбутнього зростання. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання ним наявних коштів на споживання в поточному періоді, оде­ржати винагороду за ризик, відшкодувати втрати від інфляції у майбутньо­му періоді.[1]
Здійснення витрат у поточний період передбачає набуття суб'єктом інвестування певних інвестиційних об'єктів, використання яких дозволяє отримати вигоди у майбутньому. Цей процес відображається поняттям «ін­вестиційна діяльність», особливості якого значною мірою зумовлені харак­тером діяльності суб'єктів господарювання.
Інвестиційна діяльність (інвестування) - це сукупність практич­них дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:
-         інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємс­твами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;
-         державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управ­ління України, а також державними підприємствами та установами;
-         іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
-         спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.
Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, по­няття «інвестиційної діяльності» визначаться ширше. Це діяльність, пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійс­ненням фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Отже, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, до інвести­ційної діяльності належать надходження грошових коштів у вигляді відсот­ків за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб'єктом гос­подарювання, а також грошові надходження у формі дивідендів, від повер­нення позик, від ф'ючерсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винятком тих контрактів, які ук­ладаються для основної діяльності підприємства). Проте, на нашу думку, такі грошові надходження не мають прямого, а лише певне опосередковане відношення до інвестиційної діяльності як такої.
Об'єктивною основою інвестиційної діяльності є інвестиційні цикли. Інвестиційний цикл - це процес, який реалізується протягом часу здійснення інвестицій. Він визначається часом між моментом формування інвестицій­них намірів до моменту виходу зданих у експлуатацію об'єктів на проектні техніко-економічні показники.
Інвестиційні цикли тісно пов'язані із життєвим циклом підприємства, бо жодне підприємство не може існувати без інвестиційних вкладень. Мож­ливий графік життєвого циклу підприємства в координатах часу та інвести­ційного капіталу наведений на рис. 1.

Рис. 1.1 - Етапи інвестиційної діяльності підприємства
На графіку наведені такі типові етапи інвестиційної діяльності підп­риємств:
1)       формування початкового капіталу (точка А):
2)       просте відтворення капіталу підприємства (відрізки АБ, ЗК, ЛМ);
3)       розширене відтворення капіталу підприємства (відрізки БВ, ГД, ЖЗ);
4)       залучення підприємством зовнішніх інвестицій (відрізок ВГ);
5)       ведення підприємством зовнішньої інвестиційної діяльності (відрізки ДЖ,КЛ);
6)       скорочене відтворення (відрізок ЛМ);
7)       потреба в виробничому переоснащенні підприємства, значних зовніш­ніх інвестиціях (точка Н).
На рис. 1.1 ми спостерігаємо певний циклічний та мінливий процес розвитку підприємства, пов'язаний з інвестиційною діяльністю підприємст­ва. [6]
Різноманітність видів інвестиційних циклів і їх складний взає­мозв'язок зумовили широке використання на практиці та в наукових дослі­дженнях поняття «інвестиційний процес», стадіями якого є:
-         стратегічне планування інвестицій;
-         обґрунтування доцільності інвестицій;
-         проектування та ціноутворення;
-         фінансування інвестиційного процесу;
-         забезпечення інвестиційних заходів матеріально-технічними ре­сурсами; освоєння інвестицій;
-         експлуатація інвестиційного об'єкту;
-         відшкодування вкладених інвестицій та отримання доходу.
Зазвичай інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвести­ційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб'єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фі­нансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції. [14]
Для інвестування, зазвичай, не вистачає власних коштів інвестора, і тому він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто викори­стати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінан­сування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структури передує інве­стуванню, воно необхідне для переконання і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.
Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінан­сових та реальних активів. Введенням в експлуатацію не закінчується реалі­зація інвестиційного проекту. В процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку, таким чином, знову починається процес передінвестиційних досліджень.
Строк інвестиційного процесу (від вибору об'єкта інвестування до отримання прибутку) залежить від виду інвестування та стратегічних цілей інвестора і може становити від декількох хвилин (купівля та продаж цінних паперів на електронних торгах через систему Інтернет) до десятків років (інноваційні інвестиції).
Інвестиції фірм, або корпоративні інвестиції, мають на меті одержання та збільшення прибутків, які можна було б знову перетворити на інвестиції.
Інвестиційна діяльність у тім чи іншому ступені притаманна будь-якому підприємству. Ухвалення інвестиційного рішення неможливо без врахування наступних факторів:
-      вид інвестиції;
-      вартість інвестиційного проекту;
-      кількість доступних проектів;
-      обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування;
-      ризик, зв'язаний із прийняттям того чи іншого рішення й ін.
Промислове підприємство робить інвестиції, з метою  збереження чи збільшення свого прибутку. При інвестуванні підприємство повинне вирішити,  чи буде за визначений час маса прибутку, принесена інвестиціями, більше вартості відповідних витрат.[7]

1.2. Класифікація і структура інвестиційної діяльності
 
У системі забезпечення ефективного функціонування підприємства інвестиції відіграють важливу роль. Здійснення інвестицій – найважливіша умова вирішення практично всіх стратегічних і значної частини потокових завдань розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства.
Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійних видів його господарчої діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.
Інвестиційна діяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.
З метою більш детального вивчення змісту інвестицій, їх класифіку­ють за такими ознаками:
За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції ре­альні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення кош­тів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні (інновації). Фі­нансові інвестиції - це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери.
За характером участі у справах підприємства розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Пряма інвестиція - це господарська операція, яка пе­редбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу (фонду) юридич­ної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною осо­бою. До прямих інвестицій можна віднести і безпосереднє внесення будь-яких цінностей на основі договору інвестицій. До прямих належать такі інвес­тиції, що формують більше 10-25 % капіталу фірми та дають право на участь в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції - це господарська опера­ція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансо­вих активів за грошові кошти на фондовому ринку. Основною ознакою порт­фельних інвестицій є те, що інвестор не має права на участь в управлінні під­приємством, а такі інвестиції передбачають лише одержання інвестором диві­дендів на акції підприємства або інші цінні папери.
За відтворювальною спрямованістю розрізняють валові, реноваційні та чисті інвестиції. Валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді. В економічній теорії поняття валових інвестицій пов'язується, як правило, із вкладенням капіталу в реальний сектор економіки. На рівні підприємства під цим терміном часто розуміють загальний обсяг інвестованого капіталу в тому або іншому періоді. Реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, який інвестується в просте відтворення основних коштів і нематеріальних активів, що амортизуються. У кількісному вираженні реноваційні інвестиції прирівнюються звичайно до суми амортизаційних відрахувань у певному періоді. Чисті інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних коштів і нематеріальних активів. У кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань за всіма видами капітальних активів, що амортизуються підприємством у певному періоді.
За ступенем залежності від доходів розрізняють похідні і автономні інвестиції. Похідні інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання і заощадження. Автономні інвестиції характеризують вкладення капіталу, ініційоване дією факторів, не пов'язаних з формуванням і розподілом чистого доходу (прибутку), наприклад, технологічним прогресом, природоохоронними заходами тощо.
За періодом інвестування інвестиції поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові інвестиції - це інвестиції, на період до одного року. До них належать інвестиції в короткострокові депозитні вкла­ди, державні та корпоративні облігації із строком погашення до 1 року та інші фінансові активи. Довгострокові інвестиції - це інвестиції, на період більше одного року, зокрема, це вкладення в основне виробництво, іннова­ційну діяльність, цінні папери строком погашення більше 1 року тощо.
За формами власності інвесторів інвестиції поділяють на приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні осо­би або юридичні особи недержавної форми власності, державні - державні та місцеві органи влади, державні підприємства, установи з бюджетних фо­ндів, іноземні - фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні - інве­стиції реалізовані спільно приватними та державними вітчизняними й іноземними суб'єктами інвестиційної діяльності.
Стосовно підприємства-інвестора виділяють внутрішні і зовнішні. Внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора. Зовнішні інвестиції являють собою вкладення капіталу в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти інвестування, що імітуються іншими суб'єктами господарювання. [8]
За регіональною ознакою інвестиції поділяють на внутрішні інвес­тиції, які здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, та зовнішні - поза її межами.
Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві їх ознаки, а за необхідності вона може бути поглиблена залежно від підприєм­ницької або дослідницької мети (табл. 1)
Таблиця 1.1 Класифікація інвестицій за додатковими ознаками
За розміром інвестицій
Великі
Традиційні
Дрібні
За цілями інвестування
Спрямовані на скорочення витрат
З метою одержання доходу від розширення діяльності
З метою підвищення вартості бізнесу
Які сприяють виходу на нові ринки збуту
Спрямовані на диверсифікацію бізнесу
Які здійснюються з метою зниження ризику виробниц­тва та збуту
З метою одержання соціального чи екологічного ефекту
Досягнення науково-технічного ефекту
Залежно від вибору інве­стиційної стратегії
Пасивні - ті, що вкладаються в пасивну частину акти вів (будинки, споруди)
Активні - вкладені в активну частину активів
Продовження табл. 1.1
За періодичністю
вкладень
Ординарні, якщо інвестиції вкладені одноразово чи протягом кількох послідовних базових періодів, а потім відбувається приплив коштів
Неординарні, коли інвестиційні вкладення чергуються з припливами коштів у будь-якій послідовності
За характе­ром взає­мозв'язків
Незалежні інвестиції, коли рішення про здійснення одного проекту не впливає на рішення про прийняття іншого
Залежні - у випадку, коли реалізація одного проекту залежить від реалізації іншого
Альтернативні
Взаємовиключні
Комплементарні, коли прийняття нового проекту сприяє зростанню доходів по одному чи кільком іншим
Інвестиції, пов'язані між собою відносинами заміщення, - прийняття нового проекту призводить до деякого зниження доходів по одному чи декільком діючим проектам
За характе­ром і періодичністю доходу
Регулярні, коли за одноразовим інвестиційним відтоком відбуваються послідовні позитивні припливи
Нерегулярні, що припускають негативні і позитивні компоненти
Ануїтетні - ті, що забезпечують рівновеликі, рівновіддалені один від одного за часом доходи
Консервативні - безризикові вкладення, що забезпечують стабільний високу ліквідність інвестицій
Венчурні - ризиковані інвестиції, що забезпечують, зазвичай, високий дохід
За сферами впрова­дження
Інвестиції в матеріальне виробництво
Інвестиції в соціальну сферу
Інвестиції, пов'язані з реалізацією екологічних проб
Науково-технічні інвестиції
Інвестиції в сферу культури і мистецтва
За причи­нами, що зумовлюють необхідність інвестицій
Початкові інвестиції, що направляються на освоєння нових видів діяльності
Інвестиції на відновлення наявної матеріально-технічної бази
Інвестиції, пов'язані з нарощуванням обсягів господарської діяльності
 
Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У сучасних умовах господарювання  дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це зв'язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості.  [13]        
Підготовка й аналіз інвестицій у реальні активи істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто яку задачу ставить перед собою підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі реальні інвестиції зводяться в наступні основні групи:
     -   обов'язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) - це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу  включаються інвестиції, ціль яких - організація екологічної безпеки діяльності  фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.;
-         інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед  створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування;   
-         інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування - розширення можливостей випуску товарів для  раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;
-         інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою  чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.
Можна зробити висновок, що у процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами:
-         по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми;
-         по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі;
-         по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і можливістю залучення позикових ресурсів. [5]
1.3. Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів
 
У практиці господарювання розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капіталовкладень. Абсолютна ефективність характеризує загальну віддачу капітальних витрат на підприємстві за певний період. Порівняльна ефективність капіталовкладень визначається тоді, коли необхідно з декількох варіантів капіталовкладень обрати найкращій.
Для оцінки абсолютної ефективності використовують показники:
1. Коефіцієнт економічної ефективності (К), який розраховується:
                                                                        (1.1)
де ?П – приріст прибутку(зниження собівартості);
?КВ – кошторисна вартість проекту.
Розрахункові значення коефіцієнту (К) порівнюються з нормативним коефіцієнтом (Кн). Для визнання проекту капіталовкладень доцільним необхідно, щоб К>Кн.
2. Термін окупності (Т).
                                                                        (1.2)
              3. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (Кконц) показує частку позичених коштів у загальній сумі коштів, авансованих у діяльність підприємства:
Кконц =                 (1.3)
Визначальною метою і мотивацією інвестування є отримання прибутку. Його економічна природа, закономірності створення і розподілу обумовлюють важливість цього показника як у всій економічній ринковій системі, так і в інвестиційній складовій. Рівень прибутку дозволяє встановити ступінь відповідності результатів здійснення інвестиції цілям й інтересам учасників проекту, які вступають в економічні відносини. Сутність прибутку як співвідношення результатів і витрат дозволяє виконувати важливі функції, серед яких характеристика узагальнюючого результату, можливостей відтворення, стимулювання. Це обумовлює його використання для формування оцінок рівня економічної ефективності інвестицій. Прибуток виступає в якості базового параметру, який свідчить про прийнятність для інвестора розміру перевищення сукупних результатів над витратами.[11]
Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми. Цінність результатів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності  вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.
              Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтованих оцінках; б) засновані на облікових оцінках.
Метод чистої дисконтованної вартості
Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом  прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів  розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він  хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.
Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом  n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:
                                                                            (1.4)
                                                                     (1.5)
Якщо:             
NPV > 0, то проект варто прийняти;
              NPV < 0, то проект варто відкинути;
              NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості  устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів. 
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом  m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:
 
                                                (1.6)
де і - прогнозований середній рівень інфляції.
Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п.  у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.
Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто  NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.
Недолік методу: показник чистої дисконтованної вартості залежить від рівня процентної ставки на капітал. При зростанні рівня відсоткової ставки інвестиція може перейти з категорії вигідних у категорію невигідних.
Метод внутрішньої ставки доходності
Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю,тобто ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.
Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Як  плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC).
Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.
Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;
              ІRR < CC, то проект варто відкинути;
              ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень  дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV = f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:
                              (1.7)
де              r1 -              значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);
              r2 -              значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).
Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):
r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1) = mіn r{f(r)>0};
r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2) = max r{f(r)<0}.
Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".
Метод періоду окупності
Цей метод - один з найпростіших  і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом  яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид PP = n, при якому:         
                                                                  (1.8)
Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки  рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.
Показник строку окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі:
-       по-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів;
-       по-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках;
-       по-третє, даний метод не має властивість адитивності;
Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше.
Недолік методу: короткострокові інвестиційні проекти можуть бути переважними довгостроковим.
Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції
Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо 54допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.
 
                                                     (1.9)
 
Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).
Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасовий складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але  сумою прибутку, що варіює, по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але генеруючу протягом різної кількості років. і т.п..
Оцінка ефективності базується на різних показниках. Показники економічної ефективності є синтетичними. Їх реконструкція обумовлюється особистим сприйняттям об’єктивних економічних процесів, результати яких вони відображають. В силу своєї практичності спрямованості показники економічної ефективності повинні бути такими, щоб за їх допомогою стало можливе надання кількісної економічної оцінки різним аспектам інвестиційних процесів. Така вимога обумовлена багатогранністю інвестування і різноманіттям економічних мотивів інвесторів. Прагнення до збільшення прибутку може бути реалізовано через максимізацію поточних прибутків чи їхню максимізацію в капіталізованій формі, тобто накопиченого на кінець періоду майна. Усі вище перераховані методи класифікують на дві групи – статичні (не враховує впливу чинника часу на цінність платежів) та динамічні (ті, що враховують фактор часу). [12]
Розглянуті вище методи дисконтованної вартості капіталу і внутрішньої норми прибутку мають переваги динамічного підходу до оцінки інвестицій, вони є обов’язковими складовими інвестиційного проекту.

РОЗДІЛ II
Аналіз інвестиційних ресурсів ПІДПРИЄМСТВА
 
2.1. Загальна та техніко-економічна характеристика підприємства
 
Шахта 1/3"Новогродівська" - вуглевидобувне підприємство в м. Новогродівка (Донецька область, Україна). Входить в ДП "Селідоввугілля". Види економічної діяльності: вугілля, вугільна промисловість. Здійснює видобуток вугілля.
Юридичний статус вугледобувного підприємства (шахти):
Найменування      ДП «Селидіввугілля»
Код за ЄДРПОУ     33621589
Юридична адреса   м. Новогродівка, вул. Шахтна, 1.
Найменування шахти    ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська»
Загальна характеристика шахти:
Шахта була здана в експлуатацію в 1953 році. Вона складається із чотирьох вертикальних стовбурів на двох промислових майданчиках шахти №1 та №3.
Скіповий стовбур шахти №1 призначений для видачі гірської маси. Стовбур обладнаний двухскіповим вугільним підйомом з скіпами місткістю 5.0 м3.
Допоміжний стовбур шахти №1 призначений для спуску-підйому людей, устаткування і матеріалів. Стовбур обладнаний вантажолюдським підйомом, двохклітним, з перекидними клітями на вагонетку УВГ-1,4.
Головний стовбур шахти №3 призначений для видачі гірської маси. Стовбур обладнаний двохклітним підйомом,  з перекидними клітями на вагонетку УВГ-2,5
Допоміжний стовбур шахти №3 призначений для спуску – підйому людей, матеріалів і устаткування. Стовбур обладнаний вантажолюдським двохклітним підйомом,  з одноповерховими клітями на вагонетку УВГ-2,5.
              Допоміжні операції по доставці людей і матеріалів по шахті проводяться з використанням однокінцевих підйомних машин типу Ц2х1,5, 2Ц3х1,5Ц2,5х2.
1. Локомотивний  транспорт шахти №3
Рейковий транспорт здійснює транспортування вугілля, породи, матеріалів і людей по виробках навколо стовбурного двору. Транспортування вантажів проводиться електровозами К14 - 3 шт. у вагонетках ВГ-2,5. Ширина колії 900мм. Довжина відкатки 2670м.
                  Локомотивний  транспорт шахти №1
Рейковий транспорт здійснює транспортування вугілля, породи, матеріалів і людей по виробленнях навколо стовбурного  двору. Транспортування вантажів проводиться електровозами К10 - 5 шт. у вагонетках ВГ-1,4. Ширина колії 600 м. Довжина відкатки 2320 м.                                          
              2. Конвеєрний транспорт
Головні конвеєрні лінії магістральних виробок обладнані високопродуктивними конвеєрами типу   3Л100У, 1ЛУ120, 2Л100У, сумарна довжина яких дорівнює 6070м. На головних магістральних виробках збудовано 7 бункерів-накоплювачів загальним об’ємом  4400 т.
1.      Водовідлив
Головний водовідлив шахты№1 обладнаний установками ЦНС 300х240 в кількості 2 шт. Головний водовідлив шахти №3 обладнаний установками
ЦНС 300х300 в кількості 3 шт.
Відкачування води  по шахті здійснюється 7-у перекачними погоризонтними насосними, з яких 2 проводять викачування води на поверхню по водовідливних свердловинах.
2.      Вентиляторні установки головного провітрювання
Для провітрювання гірничих виробок шахти застосовуються вентиляторні установки головного провітрювання, розташовані на шурфах №1, №3,  №4, №5 та вент. стволах шахт №1 і №3. Тип вентиляторних установок ВЦ -31,5; ВОД-21, ВОД18, ВОКД -1,8; ВУПД-1,8; УВЦП -16.
              За останні роки реконструкції на підприємстві не проводились. Річна проектна потужність - 600 тис. т.              Річна виробнича потужність на 01.01 2009 року - 750 тис. т. Промислові запаси на 01.01 2009 року складають 61026 тис. т. Марка видобутого вугілля - Г, призначення (коксівне, енергетичне) - енергетичне. Геологічна потужність пластів, що відпрацьовуються - 1,52-1,93 метрів. Кут падіння пластів – 13 градусів. Категорія шахти за газом (метаном) – II категорія. Максимальна глибина розробки – 670 метрів. Схема підготовки пластів – панельна. Кількість робочих днів підприємства у базовому році – 354. Кількість змін роботи очисних вибоїв з видобування вугілля – 3. Інші техніко-економічні показники приведені в табл. 2.1.
 
Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники роботи ВП «Шахта 1 / 3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»
 
Од. вим.
2008
факт
2009 рік
2010 проект
план
факт
Видобуток загальний
т. т.
458,4
212,0
289,0
455,0
Середньодобовий
т
1265
521
668
1226
Проведення виробок всього
п. м.
1079
1970
2900
2000
у т. ч. основних
п. м.
863
1470
2370
1500
Темпи проведення
п. м.
37,5
40,8
94,8
187,5
Кількість працюючих
чол.
2482
2618
2566
2618
у т. ч. промисловий персонал
чол.
2410
2538
2493
2538
з них робітників з видобутку
чол.
2068
2199
2147
2200
інженерно-технічні працівники (ІТР)
чол.
342
339
346
338
непромислова група
чол.
72
80
73
80
кількість ГРОВ
чол.
186
133
189
186
кількість прохідників
чол.
231
250
323
250
Продуктивність праці робочого видобутку
т/міс
18,5
8,0
11,2
17,2
Продуктивність ГРОВ
т/міс
193,5
87,1
97,0
196,6
Продуктивність прохідників
м/міс
0,4
0,7
0,7
0,7
Середньомісячна заробітна плата ПВП
грн
2783,4
2913,6
3085,2
4867,3
у т. ч. працівників видобутку
грн
2681,1
2772,8
3015,4
4763,6
ГРОВ
грн
4416,3
4062,6
4547,5
7374,1
прохідників
грн
4130,8
3761,8
4646.7
7148,0
Соб-ть 1 т готової продукції
грн
802,01
937,99
1424,29
1143,60
Продовження табл. 1.1
Собівартість повна
тис. грн
183661,0
127566,0
207377,0
309912,80
Результат від випуску товарної продукції
тис. грн
-90440,1
-65418,0
-144266,2
-176532,0
Готова вугільна продукція
т. т.
229,0
136,0
139,4
271,0
у т. ч. ПТН
т. т.
7,9
12,0
6,2
13,0
ряд. вугіль працівникам та пенсіонерам
т. т.
8,2
12,0
8,1
12,0
ряд. вугіль іншим
т. т.
6,8
6,0
24,3
6,0
концентрат
т. т.
206,1
106,0
107,0
240,0
Готова товарна продукція
т. т.
221,1
124,0
139,4
258,0
Вихід концентрату
%
48,2
58,2
40,6
56,6
Реалізована продукція
т. т.
221,1
124,0
139,4
258,0
Вартість товарної вугільної продукції
тис. грн.
90829,9
57702,0
60700,8
128572,0
Ціна оптова
грн
410,8
465,3
435,44
498,34
Реалізація в оптових цінах
тис. грн
90829,9
57702,0
60700,8
128572,0
Товар в зіставленій ціні
тис. грн
77079,6
64342,0
65704,7
127829,4
Зола видобутого вугілля
%
50,5
45,3
51,3
45,5
Зола товарного вугілля
%
22,8
26,0
21,9
23,6
 
Найбільш значними для підприємства є реальні інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів та нематеріальних активів, які називаються капітальними вкладеннями.
Структура капітальних вкладень включає:
1. Витрати на будівельно-монтажні роботи.
2. Витрати на придбання різних видів обладнання, а також інструментів та інвентарю.
3. Інші капітальні витрати: на проектно-дослідні роботи, підготовку та перепідготовку кадрів, придбання патентів і ліцензій та ін.
Щоб успішно управляти цією діяльністю (у тому числі й на підприємствах), фахівець повинен добре розбиратися у всіх питаннях інвестиційного менеджменту, значить його специфіку, уміти на практиці правильно застосувати теоретичні знання для досягнення високої ефективності господарювання.
2.2 Аналіз діяльності ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська»
Аналіз та загальна оцінка майна підприємства
Для оцінки майнового становища підприємства необхідно провести певні розрахунки та зрівняти отримані показники з нормативними та зробити висновки. Усі дані, використані у розрахунках беремо з додатку А.
Отже першим показником є середня норма амортизації. Даний показник відображає відсоток зносу основних засобів(Зос) за звітний період відносно до первісної вартості основних засобів(ПВ):
Нср=                            (2.1)
Нср=
Таким чином, як ми бачимо з розрахунку, середня норма амортизації основних засобів становить 3,62 відсотків.
Наступним показником є темп зростання оборотних активів(ТЗОА). Цей показник розраховується як відношення оборотних активів(ОА) на кінець періоду до початку, помноженого також на 100%:
ТЗОА =                                    (2.2)
ТЗОА =
Показник зростання оборотних засобів дорівнює приблизно 23. Це означає, що сума оборотних коштів за час останнього періоду зменшилась на 77%.
Далі розраховуємо коефіцієнт придатності необоротних активів шляхом розділення необоротних активів (НА) на валюту балансу (Б):
КпридНА =                                                (2.3)
КпридНА =
КпридНА =
Нематеріальні активи на початок періоду складали 69,7 відсотків від усіх коштів, та за звітний період незначно зменшилися.
Оборотність власного капіталу (Квк) дорівнює чистому доходу (ЧДр) розділеному на середньорічний розмір власного капіталу (ВКср):
Квк =                                                        (2.4)
 
Квк=
Після проведених розрахунків можна зробити висновок, що майновий стан підприємства не дуже гарний, але і не низький і за звітний період значно зріс. Отже можна прогнозувати значне покращення майнового становища у наступний період.
Аналіз трудових показників підприємства
Для аналізу ефективності використання трудових ресурсів необхідно розглянути наступні питання: зміна чисельності робітників та фонду оплати праці; структура фонду оплати праці; продуктивність труда и трудомісткість; текучість кадрів.
За теперішній період кількість працівників збільшилась з 2482 чоловік до 2618, а фонд оплати праці з 79,2 тис. грн. до 115,9 тис. грн. (приблизно 35%). Це може свідчити про погіршення соціальних умов на підприємстві.
Для визначення продуктивності праці необхідно розділити випуск продукції на середньооблікову чисельність працівників:
ПП =                                                              (2.5)
ПП 2009 =
ПП 2010 =
              Отже бачимо,що не дивлячись на те що об’єм праці та чисельність працівників збільшилися, продуктивність теж збільшилась. Тому можна зробити висновок, що продуктивність труда збільшується.
              Трудомісткість – це час на 1 гривню проведених робіт. Для розрахунку треба відпрацьований час розділити на випуск продукції:
ТМ =                                                         (2.6)
ТМ 2009 =
ТМ 2010 =
Цей показник суттєво не змінився. А це означає, що у сфері труда можна спостерігати відносну стабільність.
Також необхідно обчислити коефіцієнти руху персоналу. Перший – це коефіцієнт прийому:
Кпр =                                      (2.7)
Кпр =
Коефіцієнт вибуття та коефіцієнт текучості не розраховуємо оскільки ніхто з персоналу не звільнявся. А коефіцієнт обороту буде дорівнювати коефіцієнту прийому.
Отже можна зробити висновок, що спостерігається різке зростання персоналу.
Аналіз фінансового становища підприємства
Фінансове становище підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, яке відображає наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.
Систематичний аналіз фінансового становища підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості обов’язковий тому що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку у багатшому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансове становище підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію процентних ставок.
Метою оцінки фінансового становища підприємства є пошук резервів збільшення рентабельності виробництва та укріплення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства та виконування їм обов’язків перед бюджетом, банком та іншими установами.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі пов’язані з підприємством економічними відносинами могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Для оцінки фінансового становища проводиться аналіз наступних показників: аналіз показників фінансової стійкості підприємства; аналіз показників ліквідності; аналіз показників рентабельності.
Ліквідність балансу – одна з важливих умов стійкого фінансового стану підприємства. Ліквідність балансу виражається в можливості швидко мобілізувати чинні засоби (активи) для оплати у відповідні строки зобов'язань (пасивів), а також непередбачених боргів. Ліквідність балансу є важливим критерієм оцінки фінансового стану підприємства акціонерами, банками, постачальниками та іншими партнерами.
Високоліквідними засобами підприємства є кошти в касі і на розрахунковому рахунку в банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані на оплату заборгованості. Такими за ступенем ліквідності активами є цінні папери і термінова дебіторська заборгованість по відвантажених товарах і наданих послугах. Менш ліквідною є прострочена заборгованість по відвантажених товарах, які не оплачені в строк покупцями по розрахункових документах, бо за цією заборгованістю невідомий строк надходження оплати.
Ліквідність підприємства може бути визначена як можливість підприємства швидко сплатити свої поточні зобов’язання. Ліквідність підприємства дозволяє оцінити існуючу платоспроможність підприємства, а також визначити можливості втрати даної платоспроможності.
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.
Коефіцієнт покриття (Кп) розраховується як відношення оборотних активів (ОА) до поточних зобов’язань(ПЗ) та відображає достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань:
Кп =                                                          (2.8)
Кп ПП ==0,25
Кп КП =  = 0,36
Значення показнику менше одиниці. Це свідчить, що у підприємства не достатньо коштів для розрахунків зі своїми поточними зобов’язаннями.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) розраховується як відношення найбільш ліквідних основних засобів(ОСнл) до поточних зобов’язань підприємства (ПЗ):
Кшл =                                                     (2.9)
Кшл ПП =
Кшл КП =
Значення показників не достатньо високі і не відповідають нормі.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) розраховується як відношення коштів та їх еквівалентів (ГК) до поточних зобов’язань (ПЗ):
Кал =                                                     (2.10)
Кал ПП =
Кал КП =
Цей показник зазначає, що підприємство у теперішньому періоді має змогу сплатити 4,5% заборгованості, що значно менше, ніж у минулому (53%).
Прорахував показники ліквідності можна сказати, що становище підприємства не стійке та за останній період значно погіршилося.
Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами та поточними зобов’язаннями:
Чок = ОА-ПЗ                                                      (2.11)
Чок ПП = 52115000-206288000 = -154173000 грн.
Чок КП = 119276000-329695000 = -210419000грн.
Негативне значення показника свідчать про неплатоспроможність підприємства та можливість розширення діяльності.
Сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. З метою деталізації аналізу фінансового становища доцільно розглянути багаторівневу схему покриття виробничих запасів і витрат .
У ході виробничої діяльності на підприємстві йде постійне формування (поповнення) запасів товарно-матеріальних цінностей. Для цього використовуються як власні оборотні кошти, так і позикові. Аналізуючи або відповідність, або невідповідність коштів для формування запасів та затрат, визначають абсолютні показники фінансової стабільності.
Аналіз фінансової стійкості підприємства характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежності підприємства віл зовнішніх джерел фінансування діяльності.
Коефіцієнт автономії розраховується як відношення власного капіталу підприємства до валюти балансу та показує питому вагу власного капіталу у загальній сумі засобів, авансованих в його діяльність:
Кавт =                                                       (2.12)
Кавт ПП =
Кавт КП =
Власного капіталу підприємства у загальній сумі засобів на початок періоду було більше, ніж половина, але за звітний період значення показнику суттєво зменшилось.
Коефіцієнт фінансування розраховується як відношення позичених та власних коштів та характеризує залежність підприємства від позичених коштів:
Кфін =                                                     (2.13)
Кфін ПП =
Кфін КП =
На початок звітного періоду позичений капітал перевищував власний, але за останній рік позичений капітал став ще більше ніж власний.
Коефіцієнт оборотності активів розраховується як відношення чистої виручки до середньої величини валюти балансу:
Коа =                                                   (2.14)
Коа ПП =
Коа КП =
Показник, менше за 1 свідчить про погану ефективність використання всіх ресурсів, що має підприємство, не залежно від джерел їх залучення.
Результативність діяльності будь-якого підприємства оцінюється за допомогою абсолютних і відносних показників. За допомогою абсолютних показників можна аналізувати динаміку різноманітних показників за ряд років. Відносні показники являють собою різноманітні співвідношення прибутку і вкладеного капіталу (власного, інвестованого, позичкового).
Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває усі свої витрати і, крім того, отримує прибуток. Показники рентабельності вимірюють дохідність підприємства з різноманітних позицій і групують відповідно до інтересів учасників економічного аналізу, ринкового обміну.
Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємства.
Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення засобів у підприємство та раціональність їх використання. Однак цей показник будемо розглядати окремо у наступному пункті.
Після проведених розрахунків можна зробити висновок, що за звітний період фінансове становище підприємства значно погіршилось.
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
              Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства потрібно провести за формою «Звіт про фінансові результати» (П(С)БО 3), мета складання якого – надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про прибутки, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність – відносний показник рівня прибутковості бізнесу.
Кожне підприємство може моделювати можливі показники рентабельності в залежності від його діяльності. Їх розрахунки проводяться на основі форм фінансової звітності.
Рентабельність виробничої діяльності розраховується шляхом ділення прибутку від реалізації на суму витрат. Вона показує скільки підприємство має прибутку з кожної вкладеної гривні:
Рвир =                                               (2.15)
Рвир 2009 =
Рвир 2010 =
              Отже прибуток на кожну вкладену гривню складає 31 копійка. За звітний період значення показнику незначно зросло. Це пов’язано з ростом цін на матеріали.
Рентабельність капіталу знаходиться як відношення прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його елементів.
Існує рентабельність власного та сукупного капіталу та розраховується за формулами:
Рвл =                                                     (2.16)
Рвл 2009 =
Рвл 2010 =
Рсук =                                                      (2.17)
Рсук 2009 =
Рсук 2010 =    
Як бачимо рентабельність і власного і сукупного капіталів зросли і стали достатньо високими. Ріст рентабельності капіталу означає, що чистий прибуток зростає швидше за капітал і свідчить про чіткий контроль затрат та ціноутворення. Також зріст рентабельності капіталу свідчить про можливість і достатню ефективність залучення інвестицій у підприємство.
Підводячи ітог розрахункам, можна сказати, що фінансові результати за останній період значно зросли. Показники аналізу фінансових результатів суттєво покращилися. Отже становище підприємства досить не погане і стрімко покращується.
 
2.3 Оцінка фінансової та економічної ефективності проекту переоснащення очисних вибоїв
Інвестиційна діяльність – це процес організації інвестування в реально існуючих у країні умовах господарювання. Термін «інвестування» має більш теоретичне значення, визначаючи модель поведінки інвестора щодо нарощування свого капіталу.
Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства, що здійснює інвестиційний процес.
Інвестиційна діяльність ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» не є дуже масштабною. Вона полягає у придбанні нового обладнання для покращення та стабільності роботи підприємства.
У випадку ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» проводиться реальне інвестування оскільки в результаті вкладення грошей підприємство отримає матеріальний об’єкт, який використовується у реальному житті і за користування яким сплачуються гроші, які і становлять прибуток. Інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів і на приріст матеріально-технічних запасів з метою організації виробництва й продажу товарів та послуг, є капітальними вкладеннями. Це складова реального інвестування.
Обґрунтування та планування інвестиційного процесу здійснюється за допомогою інвестиційного проекту. Інвестиційний проект – це спеціальним способом підготовлена документація, що містить максимально повний опис і обґрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом.
Інвестиційний проект – це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу, при цьому отримання прибутку.
У липні 2010 року на шахті вводиться в роботу  очисний вибій  - 17 південної лави пл.L1 похилу №1  , що дозволить:
-         зберегти виробничу потужність шахти в обсязі 750 тис. тон на рік;
-         збільшити обсяг видобутку з 463,2 тис. тон у 2010 році до 750 тис.тон у подальших роках ;
-         покращити якість видобутого вугілля на 11,7% (факт 2008 року – 50,5%, з введенням в роботу 17 південної лави якість становитиме 38,8%);
-         знизити собівартість 1 тони товарної вугільної продукції з 819,86 грн./тону до 391,10 грн./тону тобто на 428,76 грн.
Для стабільної роботи підприємства та  своєчасного оновлення лінїї очисного вибою на шахті, необхідно виконати ряд технічних та економічних заходів, які направлені на технічне переоснащення підготовчих вибоїв 18 північної лави пл. ?1 похилу №1.
Даний інвестиційний проект передбачає залучення коштів на технічне переоснащення цих вибоїв в сумі -  73 652,420 тис грн.
Інвестиційний проект передбачає технічне переоснащення прохідницьких вибоїв 18 північної лави пл.?1 похилу №1 новою  технікою та обладнанням, що дозволить підтримати рівень видобутку вугілля і зберегти лінію очисного вибою. За рахунок коштів від реалізації вугілля передбачено здійснити підготовку 18 південної лави пл.?1 похилу №1, а також розпочати роботи по розкриттю пласта n1. Обсяги проведення підготовчих виробок складають 6670м. Термін закінчення підготовки 18 північної лави пл.?1 похилу №1 – січень 2012 року.
Отримані інвестиції будуть сприяти подальшому розвитку підприємства, забезпечення населення робочими місцями, своєчасної виплати заробітної плати і підтриманню життєдіяльності міста Новогродівка, що відповідає  Програмі діяльності Кабінету Міністрів України.
Інвестиційним проектом передбачається відпрацювання лав по пласту ?1:    18 південної лави пл.?1 похилу №1, з навантаженням 2100 тон на добу, яка  оснащена механізованим комплексом  КДДС, очисним комбайном КДК-500 та забійним конвеєром КСД-27. Планове навантаження очисний вибій – 2100 тон на добу. В табл. 2.2 приведені показники гірничо-геологічних і гірничотехнічних умов видобутку, що оснащуються новою технікою.
Таблиця 2.2 Характеристика гірничо-геологічних і гірничотехнічних умов видобутку

и т.д.................


№ з/п
Показники
Одиниця виміру
Пласт ?1
1
Потужність пласта
м
 
 
а) геологічна
 
1,72
 
б) та, що виймається
 
1,72

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.