На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курс лекций нформацйно-консультацйна дяльнсть в економц. Методи роботи консалтингової служби. Види консультацйних послуг та джерела їх фнансування. Особливост становлення консалтингової дяльност в Україн. Комункацї методи консалтингової дяльност.

Информация:

Тип работы: курс лекций. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 12.11.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


8
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ КОНСАЛТИНГ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Камишин В.В.
Палеха Ю.І.
Київ-2008
Зміст
    Вступ
      Лекція 1. Поняття, мета і завдання консалтингової діяльності
      1.1 Поняття інформаційно-консультаційної діяльності в економіці
      1.2 Мета і завдання консалтингової діяльності
      1.3 Методи роботи консалтингової служби
      1.4 Види консультаційних послуг та джерела їх фінансування
      Лекція 2. Історія становлення та розвитку консалтингу
      2.1 Виникнення консалтингової діяльності. Шляхи розвитку та основні моделі консалтингової діяльності
      2.2 Основні моделі консалтингової діяльності
      2.3 Особливості становлення консалтингової діяльності в Україні
      2.4 Види дорадчих служб в Україні
      2.5 Порівняльна характеристика служб на базі об'єднань товаровиробників
      2.6 Порівняльна характеристика служб, що створюються як підрозділи комерційних фірм
      2.7 Порівняльна характеристика приватних консультаційних формувань
      Лекція 3. Комунікації і методи консалтингової діяльності
      3.1 Поняття комунікаційного процесу
      3.2 Фактори впливу на комунікаційний процес
      3.3 Елементи передачі інформації в консалтинговій діяльності
      3.4 Способи передачі інформації: переваги та недоліки
      Лекція 4. Масові методи розповсюдження інформації
      4.1 Суть і застосування масових методів консультування
      4.2 Задачі масових методів розповсюдження інформації
      4.3 Засоби масової передачі інформації та їх роль
      4.4 Вибір методів розповсюдження інформації
      Лекція 5. Групові методи навчання і консультування
      5.1 Мета та роль групових методів навчання і консультування
      5.2 Особливості застосування методів проведення занять
      5.3 Особливості використання групових консультацій
      Лекція 6. Індивідуальні методи роботи із товаровиробниками
      6.1 Особливості застосування індивідуальних методів роботи
      6.2 Переваги та недоліки індивідуальних методів роботи
      Лекція 7 Використання сучасних інформаційних технологій в консалтинговій діяльності
      7.1 Поняття про інформаційні технології
      7.2 Завдання інформаційних технологій в консалтинговій діяльності
      7.3 Використання інформаційних технологій в роботі консультанта
      7.4 Прикладні інформаційні технології та їх застосування в консалтингу
      Лекція 8. Психологічні та етичні аспекти консалтингової діяльності
      8.1 Роль психологічних та етичних аспектів в консалтинговій діяльності
      8.2 Способи психологічного впливу
      8.3 Основні правила ведення переговорів
      8.4 Застосування прийомів атракції та емпатії
      8.5 Особливості та методи невербального спілкування
      8.6 Рекомендації з оформлення письмового повідомлення
      8.7 Функціонування робочих груп
      Лекція 9. Загальні питання консультування товаровиробників
      9.1 Особливості організації консультування товаровиробників
      9.2 Фази процесу консультування
      9.3 Застосування SWOT-аналізу для діагностики проблем підприємств
      9.4 Застосування експрес-аналізу, методики Gross Margin для пошуку раціональних рішень
      9.5 Організація збору даних для рішення задач
      Висновок
      Список рекомендованої літератури

Вступ

Іnformatіon consultіng - консалтинг в області інформаційних технологій. Розвиток інформатики і використання нових технологій у всіх сферах підприємництва привели до появи інформаційного консалтинга. Останній охоплює консультування, системну інтеграцію, обслуговування інформаційних систем і інформаційних мереж. У цій області консалтингові організації вирішують різноманітні задачі, серед яких: створення і керування роботою локальних мереж; організація інформаційних сховищ; удосконалювання інформаційної структури підприємництва; обробка даних на портативних персональних комп'ютерах; архітектура і можливості інформаційних систем; розробка методів безпеки даних; планування розвитку інформаційних технологій у суспільствах. Інформаційний консалтинг надається спеціальними організаціями. Ці організації крім консалтингових послуг займаються продажем прикладних програм. Разом з цим, великі підприємства мають свої консалтингові підрозділи.

IT-консалтинг ІТ-консалтинг - це відносно новий термін, який набув вжитку в бізнесових колах в умовах стрімкого ускладнення інформаційних систем і загальної тенденції до інтеграції між ними. Найчастіше словом "ІТ-консалтинг" називають різноманітні послуги, так чи інакше пов'язані з інформаційними технологіями, - від розгортання локальної мережі до впровадження комплексних систем управління виробництвом та підприємством взагалі. Проте цей термін ще не має сталого, чітко окресленого визначення, і кожна компанія вкладає в нього свій зміст.

Для Innoware ІТ-консалтинг - це консультаційна та практична допомога компаніям-клієнтам у створенні високоефективних інформаційних систем, а також забезпечення адекватного і професійного обслуговування компаній з найменшими сукупними витратами.

Надаючи послуги ІТ-консалтингу, ми аналізуємо бізнес-задачі (потреби) клієнта крізь "призму" інформаційних технологій. Після цього ми допомагаємо йому розв'язати задачі шляхом побудови інформаційно-технічної платформи для поліпшення та підтримки динамічних змін, яких потребує сучасне бізнес-середовище. Ця платформа має спиратись на надійну, гнучку і потужну ІТ-інфраструктуру, що складається з таких компонентів:

інформаційні технології;

інформаційні процеси;

ІТ-персонал.

Оскільки проблеми одного підприємства відрізняються від проблем іншого, детальний склад послуги ІТ-консалтингу залежить від конкретної ситуації. Незважаючи на це, у ній можна виділити декілька обов'язкових етапів:

експрес-аудит існуючих інформаційних систем, потоків, процесів керування та взаємодії ІТ-підрозділу з іншими функціональними одиницями компанії-клієнта;

аналіз технологій та обладнання, що використовуються у компанії;

планування та розгортання інформаційної системи у тестовому середовищі;

тестова експлуатація та уточнення вимог;

розгортання нової системи в промисловому середовищі та міграція користувачів зі старих систем;

"пілотна" експлуатація та супровід, під час яких користувачі фактично працюють у новій системі, але стару систему ще не видалено;

документування, навчання та передача у промислову експлуатацію.

Наша компанія спеціалізується на розробці та розгортанні ІТ-інфраструктур з використанням технологій та програмного забезпечення Microsoft. ІТ-консалтинг - це відносно новий термін, який набув вжитку в бізнесових колах в умовах стрімкого ускладнення інформаційних систем і загальної тенденції до інтеграції між ними. Найчастіше словом "ІТ-консалтинг" називають різноманітні послуги, так чи інакше пов'язані з інформаційними технологіями, - від розгортання локальної мережі до впровадження комплексних систем управління виробництвом та підприємством взагалі. Проте цей термін ще не має сталого, чітко окресленого визначення, і кожна компанія вкладає в нього свій зміст.

Для Innoware ІТ-консалтинг - це консультаційна та практична допомога компаніям-клієнтам у створенні високоефективних інформаційних систем, а також забезпечення адекватного і професійного обслуговування компаній з найменшими сукупними витратами.

Інформаційні технології - це реалії нашого часу. Без них сучасний бізнес неможливий. Підприємства все більшою мірою залежать від функціонування інформаційних систем. А для телекомунікаційних операторів і фінансових установ завдання створення телекомунікаційних систем, які повністю задовольняють потреби підприємства, - завдання стратегічного характеру.

Вибір шляхів і методів розробки автоматизації підприємства безпосередньо залежить від широти спектра готових інформаційних рішень та розмаїтості засобів і методів їхньої розробки.

Послуги консалтингу у сфері інформаційних технологій мають дві сутності. Перша - це аналіз і передбачення результатів уже створеної IT-інфраструктури, визначення її життєвих циклів і план дій з реакції на зміни, що містить необхідну модернізацію та перехід на нові технології.

Друга - це створення систем та інтегрованих комплексів для вирішення перспективних бізнес-завдань з максимально ефективним використанням вже наявної (спадкоємної) IT-інфраструктури.

Обидві сутності дають можливість керівникам вищої ланки максимально знизити ризик прийняття неправильних рішень.

Швидкість як морального, так і фізичного старіння інформаційних технологій постійно збільшується, а отже, скорочуються життєві цикли вже побудованих систем. Передбачення неминучих змін і застосування новітніх технологій - об'єктивна вимога часу.

IT-консалтинг - це відносно новий напрям професійних послуг у сфері високих технологій, що успішно розвивається. Виявити проблеми наявної інформаційної системи і запропонувати оптимальні методи їхнього вирішення - це і є суть IT-консалтингу, котрий є важливим етапом на шляху підвищення ефективності діяльності підприємства.

Найпоширенішим визначенням IT-консалтингу є таке: Консалтинг у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій - це консалтингові послуги, які призначені для виявлення максимального ефекту від упровадження IT за одночасної мінімізації витрат.

Результатом IT-консалтингу має стати створення і надання практичних рекомендацій, розроблених на підставі проведеного аудиту телекомунікаційних та інформаційних систем і спрямованих на оптимізацію інформаційної інфраструктури й системи безпеки компанії, зокрема впровадження нових систем, для підвищення ефективності бізнесу.

Кожне конкретне завдання, кожне рішення потребує сугубо індивідуального і творчого підходу, проте існують загальні обов'язкові умови IT-консалтингу. Насамперед важливо розуміти, що якісне консультування - це не лише пропозиція технічно правильних рішень, але й зрозумілих і обґрунтованих. Не менш важливим є той факт, що консультант надає послуги значній кількості клієнтів, отже, він має велику можливість накопичити досвід практичного застосування різних методик і технологій.

Обов'язковими умовами IT-консалтингу є такі:

Найвищий професіоналізм консультанта. Він повинен знайти, ґрунтуючись на професійному володінні мережними технологіями, компромісне рішення між наявними прийомами й індивідуальним завданням замовника.

Унікальний досвід. Крім здатності до творчого підходу, для IT-консультанта важливо мати глибокі знання: що більше він знає про можливості та властивості застосовуваних технологій, то цікавішим буде запропоноване рішення.

Здатність всебічно і глибоко аналізувати ситуацію.

Уміння пропонувати неординарні рішення.

Відсутність заздалегідь визначених рішень. Збереження об'єктивності, незалежність від певних продуктів, оскільки це може позначитися на якості запропонованих послуг.

Відповідність конкретним вимогам замовника. Відправним пунктом при виборі того чи іншого рішення має бути бізнес-мета замовника, для якої шукається рішення.

Переваги ІT-консалтинга

Залучаючи консультантів, організація одержує можливість поставитися до вирішення проблеми комплексно, з урахуванням широкого спектра факторів, які впливають на ситуацію. Крім того, можна назвати такі переваги IT-консалтингу:

Значне скорочення термінів реалізації та зниження вартості проекту в результаті поєднання знань про предметну область і новітніх технологій;

Швидке зростання кваліфікації персоналу замовника в результаті навчання під час проведення спільних робіт;

Можливість планування витрат, термінів, ризиків і результату робіт;

Поетапне, у міру одержання результатів, вкладення коштів;

Можливість внесення необхідних оперативних змін і коригувань у процесі виконання робіт;

Створення системи, яку легко та просто впровадити;

Ефективний контроль виконання робіт за допомогою формалізації та матеріалізації результатів;

Зниження ризиків у результаті оптимізації взаємовідносин замовника та фірм-підрядників.

Обґрунтування залучення стороннього ІT-консультанта

Одне з ключових питань, що потребує уваги, - питання обґрунтованості залучення сторонньої організації, IT-консультанта для прийняття рішень. Такий вибір має свої переваги.

Насамперед, IT-департамент компанії-замовника не завжди в змозі адекватно оцінити ситуацію. І тут не йдеться про непрофесіоналізм. Справа в тому, що співробітники компанії зайняті вирішенням поточних проблем і для аналізу загальної картини в них найчастіше не вистачає ані часу, ані можливостей. До того ж сторонній IT-консультант вільний від внутрішніх уявлень (стереотипів) і міркувань щодо підприємства, він об'єктивний з технічної точки зору, оскільки не має особистих інтересів у підприємстві замовника.

Крім цього, сторонній консультант не пов'язаний безпосередньо з жодним виробником. Питання щодо вибору рішень, технологій та продуктів у IT-сфері стоїть дуже гостро, конкуренція виробників на цьому ринку жорсткіша, ніж на будь-якому іншому. На думку багатьох виробників, лише їхні рішення будуть оптимальні для замовника як за витратами, так і за результатами цих витрат. Проте експлуатаційні витрати - одна з частин бюджету кожної компанії, отже основним питанням є їхня мінімізація. Помилки у цій частині трапляються досить часто, хоча багато хто вважає за краще про них не говорити. Уникнути помилок допомагає багатий досвід у проектуванні і впровадженні телекомунікаційних систем, у розробці, впровадженні та підтримці програмних продуктів.

Консалтинг у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій має, передусім, ґрунтуватися на точних знаннях і конкретному досвіді, і в цьому разі результатом творчих консалтингових послуг буде рішення, правильне і з технологічної, і з економічної точки зору

Лекція 1. Поняття, мета і завдання консалтингової діяльності

1.1 Поняття інформаційно-консультаційної діяльності в економіці

Інформація в сучасному виробництві є не менш важливим фактором ніж земля, праця та капітал. Але вона не має ні форми, ні виміру, і для того, щоб надати їй вигляду і форми, придатної для використання, необхідна впорядкована система її кругообігу, бо вона як будь-що нікуди не зникає і нізвідки не береться. Таким її на даний час є інформаційно-консультаційна діяльність.

У багатьох країнах світу функціонує система дорадництва під загальною назвою “Extension Servise”. Її основні принципи і методи збігаються з консультуванням, хоча основний наголос робиться на розповсюдженні знань.

Саме слово Extension можна перекласти з англійської як поширення (знань). Щоб краще зрозуміти сенс цього поняття, можна розтлумачити його значення в різних мовах: у голландській - voorlichting, тобто освітлення шляху попереду. В Німеччині використовують термін Beratung, що означає надання поради для найкращого досягнення мети, але кінцева відповідальність залишається за клієнтом; також використовується слово Aufklarung, тобто просвіта або Erziehung - освіта. В Австрії вживають слово Forderung, що значить підтримка ходи в бажаному напрямку, що схоже до корейського терміну управління. Французи кажуть vulgarization, тобто розповсюдження серед населення, а іспанці вживають capacitacion - намір поліпшити знання та навички.

Всі ці процеси мають багато спільного, але є деякі відмінності. Більшість консультаційних служб використовує суміш всіх цих процесів, але не завжди таку ж комбінацію елементів. Проте загальне значення терміна таке: дорадництво передбачає свідоме використання процесу передачі інформації для допомоги людям формувати вірні думки та приймати правильні рішення.

Консультаційна освіта залучає свідоме використання і розповсюдження інформації, щоб допомогти людям формувати вірні погляди та приймати потрібні рішення. Звичайно це має також і освітню мету: навчити формувати погляди та приймати рішення. Це може бути ефективним політичним інструментом для стимулювання економічного розвитку у випадках, коли виробники не в змозі досягти своїх цілей, тому що мають недостатньо розуміння та знань.

Консультаційна організація може намагатися досягти змін у напрямку, який вона вважає бажаним для виробників, такому, як, наприклад, кращий контроль якості. Вона також може допомагати виробникам досягати їх власних цілей більш успішно, наприклад, у виборі між системою виробництва з високим (середнім) прибутком і високим ризиком та системою з низьким прибутком і невеликим ризиком. Вибір власних цілей має переважати, коли цінності відіграють важливу роль у процесі прийняття рішень.

Консультування є ефективним інструментом тільки коли комбінується з іншими, такими як дослідження, забезпечення ресурсами, кредитами, маркетингом. Воно може вчити виробників як виробляти продукцію з найбільшим прибутком, як їм організуватися в кооперативи та інші форми організації.

Віддача від інвестицій в консультуванні часто є високою, коли консультування та дослідження добре організовані та зкоординовані.

Консультування має багато чому навчитися на досвіді зміни людської поведінки в такій галузі як медична освіта. Консультаційна освіта орієнтована на прийняття рішення наукою, яка застосовує загальні соціальні дисципліни. Вона пропонує стратегічні рішення, які повинні прийматись консультаційною організацією.

Є декілька визначень, що трактують консультації в такий спосіб:

прийняття завдань клієнта;

посередництво в передачі важливої, специфічної інформації;

допомога у прийнятті управлінських рішень, передача інформації, що зменшує ризик;

передача спеціальних знань з метою удосконалення дій;

виявлення проблем шляхом порад, щодо поліпшення й удосконалення дій, а також допомога в їх засвоєнні (наука);

видача вказівок, щодо розвитку.

В США консультації визначають як "допомога працівникам для поліпшення їхнього життя шляхом навчання, в якому використовуються наукові знання, спрямовані на їхні нестатки і потреби". В плані вироблення і прийняття управлінських рішень заслуговує на увагу визначення, що розглядає консультаційні послуги як вплив на темпи процесу змін, які охоплюють стан знань, позицію й індивідуальне поводження, поводження груп і цілих організацій, саму послугу.

Найбільш таким, що широко відбиває сутність консультаційної діяльності, можна вважати визначення: "Консультування являє собою особливу форму організації управлінської діяльності, в процесі якої консультант надає наукову підтримку клієнту, спонукає його до дії і вирішення виниклих чи назріваючих проблем".

Доповнивши це визначення освітньою сутністю консультування, що відзначена багатьма авторами, можна запропонувати таке уточнене формулювання сутності цього виду діяльності: консультування є особливою формою організації навчальної й управлінської діяльності, в процесі якої консультант методологічно і практично підтримує клієнта, спонукає його до дії і вирішення проблем, що виникли чи назрівають.

1.2 Мета і завдання консалтингової діяльності

Головною метою консалтингової діяльності є поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технологій, надання товаровиробникам і населенню дорадчих послуг з питань менеджменту, маркетингу, застосування сучасних технологій та розвитку соціальної сфери, підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового господарювання.

Найважливіша функція консалтингових формувань полягає в тому, щоб навчити товаровиробників приймати самостійно рішення з господарської діяльності за ринкових умов.

У цілому вся система консалтингової діяльності складається з таких чотирьох підсистем:

інформаційно-довідкової, з поповненням банку даних інформаційними ресурсами, що поставляються науковими організаціями, бібліотеками, консультаційними службами, товаровиробниками;

консультаційної, що включає структури з консультаційного обслуговування галузі і підприємств з економічного аналізу, організації, управлінню, технології й економіці виробництва, бізнес-плануванню, моніторингу й іншим напрямкам. Це найбільша складова всієї діяльності консультаційної служби;

інноваційної, що забезпечує створення інновацій на базі отриманих вченими нових знань, які дозволяють споживачу перевести виробництво на більш високий рівень розвитку, їх освоєння (комерціалізацію);

навчальної, що є відкритою структурою, яка спирається на інформаційну підсистему і практичне консультування, здатну залучити до навчального процесу не тільки кадри консультаційної служби, але і викладачів вищої школи та вчених.

Таким чином, йдеться не просто про доведення інформації до товаровиробників; консультування є складною специфічною системою, що реалізує форми і методи управлінської і навчальної діяльності. Головне завдання спеціаліста-консультанта у сфері підприємництва - допомогти клієнту у впровадженні нововведень з тим, щоб забезпечити інноваційний розвиток його бізнесу.

Консультанти - висококваліфіковані фахівці, що спеціалізуються на наданні конкретних консалтингових послуг: із землевпорядкування, якості та безпеки продуктів харчування, управління інвестиційною, маркетинговою, фінансовою діяльністю, управління персоналом, юридичного обслуговування та з інших проблем виробництва. Це - досвідчені працівники, управлінці всіх рівнів державного управління, спеціалісти науково-дослідних і проектно-технологічних, науково-педагогічні працівники навчальних закладів освіти, спеціалісти маркетингових служб сервісних формувань, консалтингових фірм тощо.

Консалтингова діяльність - сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб товаровиробників і населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок ведення прибуткового господарювання, поліпшення добробуту та розвиток бізнесу.

Міністерством юстиції України 10 жовтня 2003 року зареєстрована Всеукраїнська громадська організація “Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України", яка вирішує складні питання організаційного періоду в розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні.

1.3 Методи роботи консалтингової служби

Надання консультаційних послуг, взаємодія з клієнтами здійснюється виключно на добровільній основі на засадах навчання, переконання без застосування будь-яких дій примусового характеру (адміністративний вплив, розподіл матеріальних ресурсів, фінансів, інспектування, контроль тощо).

Спеціалісти консалтингових формувань окрім професійної майстерності мають володіти методами ведення консалтингової діяльності - інформування, навчання та консультування при впровадженні нововведень. Методи поділяються на окремі групи, зокрема, соціально-психологічні і економічного аналізу. До соціально-психологічних методів консультування належать такі методи:

масового розповсюдження інформації (з використанням методик вибору і задіяння ефективних засобів масової інформації, ведення виставкової діяльності, реклами тощо);

групового навчання і консультування (з використанням методик проведення науково-практичних семінарів, польових днів, лекцій, активного навчання і підготовки управлінських рішень - мозкової атаки, “case study", ділової гри тощо);

дистанційного навчання і консультування (з використанням Web-технологій, баз (банків) інформації, електронної діагностики, листування, аудіо - , відео - , телефонних гарячих ліній, телеконференцій тощо);

з психологічних і етичних аспектів консультаційної роботи.

Крім соціально-психологічних методів, консультанти мають вільно володіти і методами економічного аналізу при обґрунтуванні господарських рішень і порад, в т. ч. з використанням методик:

діагностики проблем клієнтів (проведення соціологічних досліджень, SWOT-аналізу, фінансового аналізу тощо);

економічного аналізу і варіантного напрацювання управлінських рішень (складання часткових бюджетів, визначення маржинального доходу, проведення факторного аналізу тощо);

бізнес-планування і інвестиційного проектування;

інших спеціалізованих методик економічного аналізу.

1.4 Види консультаційних послуг та джерела їх фінансування

Консультаційні послуги поділяються на соціально необхідні та платні.

Соціально необхідні дорадчі послуги - послуги, які на даний момент розвитку соціально-економічних відносин є нерентабельні, їх не можна знайти на ринку послуг, але вони є ефективними для реалізації державної політики в рамках загальнодержавних інтересів.

Надання соціально необхідних консультаційних послуг здійснюється через програмно-цільове фінансування за рахунок бюджетних коштів.

Платні дорадчі послуги - послуги, що створюють умови для отримання додаткового прибутку товаровиробниками та населенням. Надання платних послуг здійснюється за рахунок замовника.

Фінансування консалтингової діяльності може здійснюватись з різних джерел, у тому числі:

за рахунок коштів державного бюджету (загальнодержавний, обласний, районний і місцевий бюджети);

з коштів державних і недержавних програм і проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток;

з госпрозрахункових надходжень;

з інших джерел (гранти, спонсорська допомога і т.д.).

Бюджетні кошти є основою фінансування консалтингових формувань у період їх організації, становлення і розвитку. За рахунок цих коштів здійснюється створення науково-дослідної, матеріально-технічної, навчальної бази, інформаційної мережі.

Для фінансування консультаційних послуг, спрямованих на вирішення соціальних, екологічних і деяких інших проблем, в яких зацікавлена держава, недержавні структури асоційованого типу, використовуються кошти державних і недержавних програм і проектів.

За госпрозрахункові кошти фінансуються консультаційні послуги, які виконуються безпосередньо для товаровиробників - технологічні, фінансово-економічні, інформаційні, освітні та інші - ті, що мають певну користь власне для цих товаровиробників. Плата за послуги для товаровиробників та населення буде запроваджуватись поступово в міру зростання попиту на консультаційні послуги та спроможності їх оплатити.

Державою здійснюються активні дії щодо залучення коштів міжнародної технічної допомоги, благодійних внесків, грантів. Прикладами грантів можуть бути програми і проекти технічної допомоги з агроконсалтингу в 22 областях, що надаються Україні країнами з розвинутою ринковою економікою.

З метою успішної взаємодії із товаровиробниками консультанти повинні вміти організовувати консультаційний процес. Адже він, як і інший технологічний процес, має свої стадії і етапи, недотримання яких, як і невміння реалізовувати на практиці, веде до погіршення якості і результативності консультаційної діяльності.

Цим азам професійної діяльності у сфері консалтингу наші фахівці не навчені. Тому доцільно організувати підвищення кваліфікації вище названих спеціалістів, що обслуговують виробництво, ввести дисципліни з консалтингу в навчальні плани підготовки студентів, вирішити питання атестації консультантів державних служб.

На особливу увагу заслуговує вирішення проблеми технічного оснащення служб управління та консультаційних формувань комп'ютерною технікою, автотранспортом, лабораторним обладнанням для експрес-аналізів продукції, тощо.

Таким чином, надання якісного консалтингового обслуговування інноваційного розвитку виробництва потребує цілеспрямованої реалізації комплексу заходів з законодавчого, організаційного, інформаційного, технічного, кадрового забезпечення тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення консалтингової діяльності.

2. Що є основною метою консалтингової діяльності?

3. Сформулюйте основні завдання спеціаліста-консультанта.

4. Назвіть основні методи роботи консультаційних служб.

5. Які основні види діяльності консалтингових служб?

6. Назвіть основні джерела фінансування консалтингової діяльності.

7. Які основні умови росту професіоналізму консультантів?

8. Назвіть області консалтингової діяльності. Які з них є об'єктом підприємництва?

9. Консалтинг як метод державного управління.

Суб'єкти консалтингової діяльності.

Лекція 2. Історія становлення та розвитку консалтингу

2.1 Виникнення консалтингової діяльності. Шляхи розвитку та основні моделі консалтингової діяльності

Консалтинг у світі зародився в ХІХ столітті в Англії - у ході промислової революції, коли почали з'являтися перші фабрики, а конкуренція змусила підприємця вдосконалювати свої справи та методи управління. Так у 1867 - 1868 роках у Кембріджському університеті були зроблені перші практичні спроби поширення знань, що отримали назву extension (екстеншн).

Термін “служба екстеншн” вперше застосували в США. Федеральний закон - Закон Смітта про створення сільськогосподарської служби екстеншн на базі державних університетів штатів був прийнятий у 1914 році. Протягом багатьох років публічні університетські лекції проводилися коледжами черех своїх “агентів", які працювали у counties (округах) штатів.

На початку XX ст. вплив консалтингу збільшився. З'явились перші професійні консультанти та консалтингові фірми.

У 20 - 30 роки ХХ століття після “великої депресії” консалтинг поширився на промислово розвинуті країни світу.

У першій половині ХХ століття більш ніж 54 країни світу (США, Канада, Німеччина, Голландія, Великобританія та ін) створили службу екстеншн, яка підтримувалася їх урядом.

Близько 130 країн створили екстеншн системи у другій половині ХХ століття. Це було пов'язано із післявоєнним прискоренням розвитку та інтернаціоналізацією економіки, що привело до зростання потреби в консалтингових послугах.

Новий період розвитку екстеншн розпочався з кінця ХХ століття, коли країни колишнього Радянського Союзу та Східної Європи почали переходити до ринкових умов господарювання. Вони прагнули знайти свій особистий шлях розвитку та створення екстеншн сервісу, враховуючи національні традиції та культуру народу.

Нині у світі налічується понад 200 країн, що розвивають екстеншн системи за різними моделями:

державна університетська модель (США);

державна міністерська модель (Канада, Литва, Росія, Польща);

приватна модель (Німеччина, Голландія, Великобританія, Франція);

громадська модель (Перу, Зімбабве);

змішана (Угорщина, Чехія, Україна).

В основу державної моделі розвитку екстеншн покладене державне фінансування і вона побудована за двома схемами: державна університетська модель, створювана на базі регіональних багатопрофільних або галузевих університетів, коледжів та профільних шкіл; державна міністерська модель, створювана як структурний підрозділ галузевих органів управління - Міністерств, регіональних та місцевих управлінь і департаментів.

Приватна модель екстеншн сервісу розвивається шляхом надання консультаційних послуг на платній основі у двох напрямках: консультаційна служба, як підрозділ комерційної фірми; приватна консультаційна фірма.

Громадська модель екстеншн сервісу створюється на базі фермерських асоціацій і об'єднань, інших організацій які оплачують консультаційні послуги із своїх фондів.

Змішана модель екстеншн сервісу поєднує всі інші моделі та різні джерела фінансування.

Досвід багатьох розвинутих країн світу свідчить про значну державну підтримку екстеншн сервісу, коли виробник ще не в змозі сам платити за необхідну для нього допомогу. Так відбувалось, наприклад, у США, Канаді, Німеччині, Голландії, Великобританії.

З часом, коли виробник ставав заможнішим і міг сам оплачувати свої інформаційні потреби, необхідність державної підтримки почала зменшуватись. Виникли приватні консалтингові фірми. Служба екстеншн набула рис приватної моделі, як нині в Німеччині, Великобританії.

Державна модель організації екстеншн сервісу ще діє в США, за таким принципом працюють консультаційні служби Португалії, Туреччини, Бєларусі. Але світова практика свідчить, що консультаційні служби більшості країн набувають ознак змішаної моделі і є сполученням, комбінуванням як різних форм їх організації, так і різних способів фінансування. Крім того, в рамках інформаційно-консультаційної системи однієї країни (регіону) можуть паралельно функціонувати декілька служб різної організаційної форми.

2.2 Основні моделі консалтингової діяльності

Прийнято виділяти такі основні моделі консалтингової діяльності:

Формування, що створюються як структурні підрозділи галузевих органів управління - міністерств, регіональних і місцевих органів та департаментів.

Формування, що організовані на базі великих регіональних багатопрофільних або галузевих університетів (так звана модель “land-grant" університетів), коледжів і профільних шкіл.

Підрозділи з надання консультаційних послуг у складі об'єднань товаровиробників;

Консультаційні формування як підрозділи комерційних фірм.

Приватні консультаційні формування.

Cлужби, що засновані на комбінації перерахованих вище форм.

Модель екстеншн у США - це класична університетська “land-grant" модель екстеншн сервісу - державна служба екстеншн.

Федеральний закон - Закон Смітта про створення служби екстеншн, прийнятий у в 1914 році, започаткував її діяльність на базі державних університетів штатів. Її називають “ кооперативною службою екстеншн", тому що вона функціонує на основі партнерства університетів з коледжами, школами, дослідними станціями та офісами служби у округах штатів.

Служба екстеншн США має майже столітню історію безупинного розвитку й удосконалення. Центральний апарат служби працює через університети. Головна функція Центрального апарату служби екстеншн полягає в координації роботи всіх партнерів у різних штатах країни.

Комплексні групи експертів на федеральному рівні розробляють стратегічні плани з пріоритетних програм діяльності, які охоплюють виробництво та навколишне середовище, соціальні, молодіжні програми та ін.

Департамент сільського господарства укладає контракт з університетом штату, згідно з яким університету виділяються відповідні фонди для забезпечення функціонування служби екстеншн. Університети визначають проректорів з екстеншн, мають відділення з навчальної й наукової діяльності та розгалужену мережу офісів з впровадження екстеншн програм в штаті, які розробляються цією службою.

Викладачі університетів, відповідно до їхніх індивідуальних контрактів з університетом, можуть займатися одним, двома або всіма трьома видами діяльності: навчальною, науковою та консультаційною (extension) діяльністю.

Фінансується служба екстеншн США як з федерального бюджету, так і з бюджетів штатів, округів, має гранти, спонсорську допомогу та здійснює комерційну діяльність.

Важливим, на наш погляд, в американській службі є добір фахівців (як правило, на конкурсній основі), де враховуються два основних критерії: професійна підготовка й уміння працювати з клієнтами. Рівень підготовки консультантів має бути досить високим - не нижче магістра. Близько чверті всіх співробітників служб мають вчений ступінь.

У цілому, модель дорадчої служби “land-grant" університетів побудована на тісній взаємодії з різними науково-дослідними організаціями і державними структурами влади і управління.

Організаційна структура моделі екстеншн в Канаді складається з десяти провінцій та трьох територій. Основна частина канадської дорадчої служби підпорядкована провінційним міністерствам сільського господарства. Організаційна структура дорадчої служби Канади на прикладі провінції Манітоба така: дорадча служба є складовою департаменту регіональних аграрних послуг та об'єднує чотири регіональні і тридцять дев'ять районних відділень. Спеціалісти регіональних відділень надають допомогу спеціалістам районних відділень та консультують фермерів. Районні дорадчі служби надають консультації фермерам з виробничих питань, родинам фермерів щодо поліпшення умов господарювання та життєдіяльності.

Працівники дорадчих служб активно використовують провідні інформаційні технології для передачі інформації фермерським родинам. Це, в першу чергу, інформація з аграрного менеджменту, маркетингу, нових виробничих технологій, можливостей створення додаткової вартості та диверсифікації виробництва.

В умовах жорсткої конкуренції сільських громад з великими господарствами та зменшення чисельності сільського населення у провінції - існує велика потреба у спеціалістах-дорадниках як в носіях передового досвіду.

Інформаційно-консультаційна служба в Німеччині є прикладом організації структурного підрозділу галузевих органів управління при Міністерстві сільського господарства землі Baden-Wurttemberg.

Аналогічно організовані консультаційні служби Румунії, Болгарії, Польської Республіки. Характерними дляи цих служб є ієрархічна побудова, де головною керівною ланкою є органи державної влади.

Останні десятиліття поширення набуває надання консультаційних послуг комерційними фірмами, що займаються виробництвом і збутом матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства, розробкою і впровадженням нових сортів і технологій і т. і. З цією метою в структурі таких фірм створюються спеціальні підрозділи, обов'язками яких є добір потенційних клієнтів, проведення консультацій з питань правильного використання ресурсів, що поставляються фірмою або застосування запропонованих технологій.

Дана форма організації дорадництва знайшла поширення в багатьох розвинутих країнах. Прикладом може бути консультаційна діяльність фірми KWS Kleinwanzlebener Stauzucht AG (головне підприємство групи KWS), із штабквартирою в місті Айнбек, Німеччина.

Фірма протягом 130 років працює на ринку насінництва, виробництва і доробки насіння цукрового буряка, кукурудзи, картоплі, зернових, олійних і кормових культур у більш ніж 50 країнах світу. KWS займається селекцією сільськогосподарських культур, розмножує і готує насіннєвий та посадковий матеріал. Організація зацікавлена в рекламі своєї продукції, розширенні ринків збуту, збільшенні числа клієнтів. Цьому сприяє додаткова діяльність фірми з надання консультаційних послуг відповідно до напрямків своєї діяльності. Використовуються різноманітні прийоми і методи консультаційної роботи: безпосередня консультація на місці виробництва, організація польових днів, демонстраційних досвідів, публікація і поширення брошур і методичних матеріалів та ін. Основна частина послуг і навчальних заходів проводиться на “безкоштовній" основі, тобто витрати на консультаційну діяльність враховуються в ціні на продукцію фірми.

Інформаційно-консультаційна служба Нідерландів має два рівні:

Перший - впроваджувальні організації, що безпосередньо працюють з товаровиробниками (DLV);

Другий - національні консультаційні центри (IKC) Міністерства сільського і рибного господарства і навколишнього середовища, фахівці яких здійснюють інформаційну допомогу працівникам освіти і радникам впроваджувальних організацій першого рівня.

Асоціації збирають щорічний обов'язковий податок із товаровиробників. Ці гроші через урядові канали спрямовані на наукову працю, консультаційні послуги, освіту.

Більшість товаровиробників є членами одного або декількох наукових клубів. На цих засіданнях вони проводять обговорення різних тем, аналізують виробничі показники своїх ферм. Наукові клуби є основою для тестування й адаптації результатів наукових досліджень.

Прикладна наукова робота виконується на національних експериментальних станціях. Такі організації є у кожній галузі виробництва. Правління експериментальних станцій формується з представників фермерських спілок, наукових співробітників, представників місцевих урядових організацій з консультаційних послугах в аграрному секторі.

Основні стратегічні розробки виконуються інститутами і іншими спеціалізованими науково-дослідними інститутами, а наукові праці - в університетах (Wageningen University and Research Centre - WUR).

Поряд з освітніми центрами існують практичні школи навчання, що спеціалізуються по галузях. Важливо відзначити, що вони розташовуються в тих частинах країни, де дана галузь переважає, і проводять курси терміном від 2-х до 6-ти тижнів. Паралельно функціонують інформаційні центри, взаємозалежні з даними школами, що знайомлять товаровиробників з технологічними нововведеннями. Освіта здебільшого фінансується Міністерствами. Однак деякі школи можуть підтримувати національні галузеві спілки.

Консультації “першої лінії" забезпечуються Службою сільськогосподарських Консультацій (DLV), що в даний час входить до WUR і складається з 46 груп. Також важливо відзначити, що кожна група надає консультації визначеному сільськогосподарському сектору і підтримується спеціальним комітетом фермерів, призначеним місцевими філіями фермерських спілок.

Крім служб сільськогосподарських Консультацій існують Центри знань і інформації, що призначені для збору, переробки і передачі інформації всім учасникам системи. Дані організації збирають, опрацьовують і комбінують інформацію з різних джерел, а потім поширюють її через проведення семінарів, курсів, випуску брошур, буклетів. Також вони готують комп'ютерні і навчальні програми для сільськогосподарських шкіл і центрів навчання.

Консультаційна служба Естонії не має єдиної структури, що займається наданням консультаційних послуг. Консультування в Естонії здійснюють:

консультанти, що мають відповідну ліцензію;

навчальний і консультаційний центр у місті Енее;

консультаційні центри в складі галузевих спілок.

Розроблені системи реєстрації й атестації консультантів. Існує два етапи атестації:

перший - обов'язкова атестація нових консультантів з метою їх реєстрації;

другий - атестація, яку консультанти повинні проходити кожні 3 роки.

Навчання консультантів здійснюють Національний консультаційний центр.

Становить інтерес діюча система оплати послуг. Товаровиробник може вибирати будь-яку систему консультування з фінансовою підтримкою держави за такою схемою: при загальному річному обсязі консультацій на суму, еквівалентну 200 дол. США, йому дотується 85% вартості робіт, у межах до 400 дол. США - 50% вартості робіт і без дотації на роботи понад ці суми. Причому товаровиробник сплачує тільки свою частку, а інше консультант одержує від міністерства після реєстрації договору і підтвердження товаровиробником його виконання.

Інформаційно-консультаційна служба в Польщі є єдиною системою Національного центру з інформаційно-консультаційного обслуговування і польових офісів, яких нараховується від 4 до 7 у кожному з 49 воєводств.

На кінець 2000 року багато польових центрів мали юридичну самостійність, але нині ведеться робота з включення їх у структуру воєводських центрів із відповідною централізацією управління і фінансування. У польових офісах планується залишити тільки технологів, що будуть надавати консультації з найактуальніших питаннь ведення господарства.

Датська дорадча служба створена на базі об'єднань товаровиробників. Найбільший розвиток дана модель організації служб набула у Данії, де консультаційні центри створювалися в інтересах виробників, з їх ініціативи і за особистою участю спілок і Датської асоціації сімейних господарств. Нині дорадча служба функціонує під їхнім спостереженням і з їхньою підтримкою, а також фінансується державою відповідно до Закону про субсидії. Своїю роботу інформаційно-консультаційні формування спрямували у двох напрямках:

I - господарсько-політичний, що підтримує інтереси виробників у взаємовідносинах з урядом, парламентом і місцевими органами влади;

II - професійний, що об'єднує консультаційну службу, яка діє на місцевому (районному) і загальнонаціональному рівнях.

Керівник Центру призначається Радою (правлінням) місцевої спілки. Слід відзначити, що державні структури, як правило, не втручаються в діяльність консультаційних центрів. Контроль здійснюється лише по лінії дотримання законодавства Данії і Європейського Союзу, а також з цільовим використанням бюджетних коштів.

Приватна консалтингова служба Франції - це 94 сільськогосподарських палати, в яких працюють понад 11000 експертів у галузі сільського господарства і спеціалістів-техніків, а також сотні консультантів із торгівельних підприємств.

Держава фінансує від 30 до 40 відсотків експлуатаційних витрат сільськогосподарських палат, а також окремі заходи і програми. Сільськогосподарські палати пропонують товаровиробникам на вибір повний спектр послуг за встановленими розцінками - від аналізу ґрунтів до економічного прогнозування розвитку господарств.

Така форма поєднання приватної ініціативи сільськогосподарських палат і державної підтримки з дотриманням державних інтересів дозволяє використати переваги і мінімізувати недоліки державної і приватної моделей консалтингу.

Інформаційно-консультаційні служби у Росії створені в багатьох регіонах Російської Федерації. При цьому в країні вже склався загальноприйнятий підхід до формування консультаційної служби і виділені основні форми її організації. Російські колеги в своїй роботі виділяють такі правові форми:

формування, створені як структурні підрозділи галузевих органів управління - регіональних міністерств, комітетів, управлінь і департаментів;

формування у формі державних унітарних підприємств;

формування у формі автономних некомерційних організацій;

формування на базі ВУЗів, коледжів;

формування на базі інститутів перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

формування на базі науково-дослідних інститутів;

Комерційні консультаційні формування.

Вибір форми організації інформаційно-консультаційної служби здійснюється безпосередньо регіоном і найбільшою мірою має відповідати завданням і функціям регіональної служби, а також місцевим умовам. Інституціональна структура на районному рівні визначається загальною регіональною організаційно-правовою формою.

Нині найбільш численними є формування, що функціонують у структурі або при органах управління. Вони повторюють наявну організаційну структуру управлінських організацій, при цьому обов'язки консультантів покладені на працівників управлінь. У цьому випадку одному або декільком фахівцям у структурних підрозділах (відділах, управліннях і т.п.) до назви посади додається приставка "консультант" (економіст-консультант, агроном-консультант і т.п.).

Може бути інший варіант, коли консультантів виділяють з числа працівників апарату управління, що звільнені від основної діяльності та створюють самостійні структурні підрозділи. Обласний рівень (при цій формі організації дорадництва) поданий, як правило, одним відділом, а інші фахівці здійснюють консультаційні послуги "за сумісництвом".

На початковому етапі організації інформаційно-консультаційної системи формування створювалися, в основному, на базі органів управління. Але результати перших років їх діяльності в ряді таких областей як Ленінградська і Нижньогородська показали, що працівники управління, як правило, приділяли мало часу на реальне консультування товаровиробників. Цей факт не сприяв виникненню довірчих відносин між ними і клієнтами. Навіть якщо консультанти були виділені з числа працівників, що звільнені від основної роботи й утворювалиі самостійні структурні підрозділи, то в цьому випадку адміністрація стикалася з проблемою оптимізації кількості працівників апарату управління. Це питання також частіше вирішувалося не на користь консультаційної служби.

Нині все більше регіонів Росії створюють консультаційні формування як некомерційні автономні організації. Однією з перших до цієї організаційно-правової форми перейшла Нижньогородська консультаційна служба (НКС). В даний час вона має статус некомерційної організації - фонду.

Засновниками фонду "Нижньогородська інформаційно-консультаційна служба АПК" є Адміністрація Нижньогородської області, Нижньогородська державна сільськогосподарська академія і Волго-Окська асоціація виробників молока і м'яса (громадська організація сільських товаровиробників).

Інформаційно-консультаційні служби на базі вищих навчальних закладів, як правило, повторюють організаційні структури даних організацій (факультети, кафедри, відділи і т.п.). На постійній основі в такій службі працюють 5 - 7 співробітників, а інші консультанти періодично залучаються працівниками зі штату викладачів навчального закладу.

У зазначеної організаційної форми є багато переваг, що вже були розглянуті на прикладі закордонних служб. До переваг даної організаційно-правової форми також належить податкові пільги навчальних закладів: освітні заклади не сплачують ПДВ, звільнені від податку з прибутку і мають мінімальні нарахування на зарплату. Але оскільки служба фінансується, в основному, за рахунок бюджетних коштів, вона може бути у великій залежності від адміністрації університету при вирішенні фінансових питань (якщо не має власного розрахункового рахунку і достатньої незалежності).

Світовий досвід розвитку дорадчих служб дозволяє провести класифікацію діючих систем інформаційно-консультаційного обслуговування товаровиробників за різними ознаками. Найбільш важливими з них є:

класифікація за типами інформаційно-консультаційної діяльності;

класифікація за моделями організації служб (організаційно-правових формах);

класифікація служб за формами фінансування та ін.

У більшості країн моделі консультаційних служб комбіновані і містять як державну, так і підприємницьку складові. Кожна із систем, розглянутих вище, має цінні надбання в організації і методології консультування, і заслуговує на увагу. В більшості країн консультантами є вчені - довірені особи виробників з питань господарської діяльності та соціального облаштування.

Найбільше можливостей для формування політики держави має державна модель консалтингу, при якій дорадчі служби створюються і функціонують як структурні підрозділи міністерств чи департаментів. Такі підрозділи, як правило, мають потужну матеріально-технічну базу, досвідчених спеціалістів.

У той же час, такі служби рано чи пізно змушені будуть відстоювати політичні інтереси, які не завжди відповідають інтересам товаровиробників. Це, в свою чергу, буде підривати авторитет служби і довіру до неї з боку клієнтів.

Історія розвитку зарубіжних дорадчих служб свідчить про велику розмаїтість організаційних форм консультаційних служб. Навіть у підходах до класифікації служб спостерігається розходження думок. У кожній країні розвиток даних організацій здійснювався в різний час і за схемами, найбільш прийнятні для аграрної політики держави. При цьому в багатьох країнах одночасно використовуються різні підходи і переважають комбіновані способи організації служб, що, динамічно розвиваючись, на кожному етапі адаптуються до умов аграрного сектору країни, які змінюються.

2.3 Особливості становлення консалтингової діяльності в Україні

У період переходу України до нових ринкових відносин з 1991 року утворився вакуум між виробниками продукції та її споживачами. Тоді і виникла необхідність у дорадництві - інформаційно-консультаційній допомозі виробникам та населенню.

Консультування - це передача клієнту знань, навичок та досвіду, воно сполучає в єдине ціле чотири види діяльності:

навчання дорослих (підвищення кваліфікації);

впровадження нововведень (процесне консультування);

експертне консультування з вирішення проблем клієнта;

інформаційне забезпечення.

Систему навчання в дорадництві можна розділити на дві основні частини:

Підготовка кадрів консалтингових служб:

Базова підготовка кадрів для консалтингових служб у рамках програм вищої освіти (фахівці, магістри і т. і); підвищення кваліфікації керівників, фахівців і консультантів інформаційно-консультаційних служб.

II. Навчання товаровиробників:

консультування, інформування товаровиробників через систему навчальних закладів;

методична, організаційна й інформаційна підтримка постійного вивчення й освоєння товаровиробниками на місцях вітчизняного і світового передового досвіду;

навчання товаровиробників самостійно приймати рішення, спираючись на знання, що отримані за допомогою дорадчих служб.

Впровадження нововведень (процесне консультування) передбачає постійну взаємодію консультанта з клієнтом - товаровиробником, оцінку його ідей, пропозицій, аналіз проблем клієнта та підготовку рішень. При цьому роль консультанта полягає в акумуляції ідей та пропозицій клієнта, зведенні їх у систему та підготовці рекомендацій щодо вирішення проблем клієнта.

Процес впровадження нововведень має декілька етапів. Найбільш розповсюдженою є модель впровадження нововведень:

підготовка,

діагностика,

планування дій,

провадження,

завершення.

Кожен із цих етапів, у свою чергу, розділяється на стадії з тим, щоб досягти повного взаєморозуміння і взаємодії консультанта і клієнта.

Завершальним документом цього виду консультування є звіт, в якому підсумовується співпраця та оцінюється ефективність реалізації рекомендацій та виконання робіт.

Робота консультанта вважається успішною, якщо його рекомендації виявилися ефективними і реалізованими клієнтом.

Консультантами мають вивчати попит виробників на консалтингові послуги, організовувати його задоволення через підготовку та проведення науково-практичних семінарів, демонстраційних показів, шкіл підвищення кваліфікації, діяльності гуртків за інтересами, участі в реалізації організаційно-господарських і інноваційних проектів виробничників, залучати до цієї роботи експертів-консультантів тощо.

Експертне консультування з вирішення проблем клієнта передбачає проведення діагностики, розробки рішень та рекомендацій щодо їх впровадження. Складові його такі: визначення мети експертизи; формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи); відбір експертів та формування експертних груп; проведення опитування; визначення методики обробки даних опитування; аналіз і обробка інформації; ознайомлення клієнта з результатами експертизи.

До основних методів експертної оцінки належать: анкетування, інтерв'ю, дискусія, метод Делфі, а також методи вимірювання.

Експертами-консультантами можуть бути наукові та науково-педагогічні працівники, фахівці дорадчих служб та консалтингових фірм, спеціалісти лабораторій і станцій якості та безпеки виробництва продукції, висококваліфіковані виробничники і управлінці. Далеко не всі працівники можуть претендувати на входження до цієї категорії. Тому спеціалістам, які мають необхідні знання, навики, досвід та хист до консультаційної роботи, необхідно створити умови для повноцінної консалтингової діяльності: перерозподілити навчально-педагогічне навантаження, зменшити обсяги науково-дослідної роботи, встановити доплати до посадових окладів тощо.

Списки (реєстри) експертів-консультантів як національного, так і регіональних рівнів мають широко оприлюднені та періодично переглядатися за визначальної участі в їх обговоренні наукової спільноти та товаровиробників.

Забезпечення клієнта інформацією є основною функцією консультанта при виконанні будь-якого завдання. В багатьох випадках консультанту достатньо забезпечити клієнта необхідними інформаційними ресурсами, щоб той самостійно вирішував свої проблеми.

Виробники отримують інформацію з різних джерел у системі знань та інформації. Ця інформація має бути корисно для прийняття рішень як виробниками і консультантами, так і іншими операторами ринку консалтингових послуг. Товаровиробники не є тільки отримувачами інформації, вони можуть також вдосконалювати інформацію самі для власного та колективного використання.

Потрібно забезпечити вільний доступ консультантів до інформаційних джерел, який повноцінно може бути забезпечений при наявності у держави відповідно зібраних, систематизованих і організованих інформаційних фондів, баз (банків) даних науково-технічного і ринкового характеру.

Створити дієву систему розповсюдження науково-технічної і ринкової інформації на основі нових інформаційних технологій можна, залучивши до робіт із створення баз (банків) даних науково-дослідні установи, університети, об'єднання з обслуговування виробництва, управлінські структури. У цьому разі основними постачальниками економічної інформації (статистичної, прогнозів виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, нормативів і стандартів, цін на продукцію і ресурси тощо) мають бути структури інформаційної підтримки державного управління: служби цінового моніторингу ринку, прогнозно-аналітичні і нормативні центри. Основними постачальниками науково-технічної інформації є науково-методичні і науково-технічні центри науки, університети, сервісні об'єднання.

Разом з тим, дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів післядипломної освіти, яка традиційно опікувалась підвищенням кваліфікації спеціалістів і керівників промислових формувань. Для виживання в нових умовах цим установам необхідно змінювати як технологію роботи (організовувати освітні заходи безпосередньо в місцях діяльності виробників), так і навчитися залучати позабюджетні джерела фінансування.

Процесним консультуванням (впровадженням) в країні займається мережа установ з впровадження досягнень науково-технічного прогресу та розповсюдження передового досвіду. В сільському господарстві вона представлена 25-ма обласними сільськогосподарськими дослідними станціями та науково-дослідними інститутами, які виконують їх функції, інноваційними підрозділами і дослідними станціями близько 50-ти науково-дослідних інститутів аграрного профілю УААН і НАН України, 20-ма галузевими проектно-технологічними інститутами Міністерства аграрної політики та інших відомств сфери АПК, районними і обласними управліннями сільським господарством.

Перераховані науково-дослідні установи, як і аграрні університети, мають потужний науково-технічний потенціал для організації якісного консультування, в т. ч. докторів і кандидатів наук, лабораторії з якості та безпеки сільськогосподарської продукції і ресурсів, аудиторний фонд. Проте вони не оволоділи достатньою мірою методами інноваційного маркетингу та не налагодили тісну співпрацю з підприємствами і об'єднаннями з виробництва засобів виробництва. Як наслідок, ці установи в більшості поступаються у конкурентній боротьбі з іноземними компаніями не тільки на зовнішньому, а і на внутрішньому ринках агротехнологій та агротехнічних послуг.

Разом з тим, більшість проблем цієї групи виробників стосується інвестиційного консультування, яке поєднує в собі не тільки технологічні, а і фінансово-економічні та організаційно-господарські питання. Як наслідок, і ці формування ринку консалтингових послуг потребують часткового (близько 50%) державного фінансування.

Досить успішно на ринку консалтингових послуг працюють і інформаційно-консультаційні підрозділи університетів, особливо у випадках, коли їх дорадча діяльність поєднується з діяльністю з підвищення кваліфікації або науковою роботою кафедр і лабораторій.

У 1995 році було залучено проект технічної допомоги програми TACIS Європейського Союзу до створення аграрної дорадчої служби у Львівській області. З 1998 року проект розпочав діяльність і в 2000 році його було визначено найуспішнішим проектом серед проектів програми TACIS в Україні.

У 1995 році проекти технічної допомоги Уряду Великобританії продовжили ідеї формування дорадництва в Україні. В рамках технічної допомоги у Донецьку був створений інформаційно-консультаційний центр з реформування КСП і приватизації землі. В 1998 році на базі цього Центру продовжило роботу державне підприємство координаційний центр “ДонецькАгроРеформа", в тому ж році розпочався новий проект Уряду Великобританії “Служба підтримки сільських підприємців", які в 2000 році стали основою для створення дорадчої служби “Донецькагроконсалт".

В Одеській області технічна допомога Уряду Великобританії розпочала свою діяльність з 1996 року в рамках проекту реорганізації великих сільськогосподарських підприємств. У 1998 році на базі проекту було створене приватне підприємство “Консалтагро”, яке здійснювало проект технічної допомоги Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку (DFID) в Одеській області “Проект підтримки сільськогосподарських підприємств та сільського населення". Починаючи з 2002 року Міністерство Великобританії у справах міжнародного розвитку розпочало новий проект технічної допомоги “Програма підвищення рівня життя сільського населення”, в якому провідне місце займає розвиток дорадчих служб у Донецькій, Київській та Одеській областях.

У 1998 році розпочато проект технічної допомоги Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) зі створення Центру навчання та підтримки приватних сільгосптоваровиробників у Вінницькій області. Нині за підтримки цього проекту у Вінницькій області створені дорадчі служби з консультантами в кожному районі. Проект поширив свою діяльність щодо створення дорадчих служб у Хмельницькій та Черкаській областях. Характерною особливістю проекту є те, що дорадчі служби в рамках проекту створюються на базі вищих закладів аграрної освіти.

У Київській області перша дорадча служба була створена в 2001 році на базі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Макарівський сільський сервісний центр". Нині за підтримки Міністерства Міжнародного розвитку Великобританії створена Київська обласна аграрна дорадча служба -у формі товариства з обмеженою відповідальністю, створено 5 філій у базових районах області.

Чернігівська аграрна дорадча служба створена у 2001 році в рамках проекту TACIS “Підтримка у створенні трьох нових центрів підтримки приватних господарств". До її складу входять центральне та три регіональні відділення.

У Кіровоградській області організація дорадчої діяльності розпочалась за сприяння проектів технічної допомоги TACIS-91 і TACIS-94 та Проекту паювання сільськогосподарських земель. Нині фахівці різних організацій, що надають дорадчі послуги, об'єднались у громадську організацію “Дорадчий центр АПК" з місцевими осередками в районах області.

У Херсонській області Міжнародною Фінансовою Корпорацією (МФК) за фінансування, наданого Агентствами міжнародного розвитку Швеції і Канади, впроваджується проект розвитку агробізнесу. Спеціалісти Херсонського офісу Проекту надають консультації фермерам, іншим сільськогосподарським товаровиробникам з багатьох питань.

Дорадчі служби, які створені в останні роки за допомогою проектів міжнародної технічної допомоги, і функціонують при Головних управліннях сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій (Донецькагроконсалт, Чернігівська, Київська, Миколаївська, Одеська, Львівська аграрні дорадчі служби) зорієнтовані, в основному, на навчання дрібних землевласників - фермерів, одноосібних і підсобних господарств населення основам господарювання на землі. Для якісних експертизи і консультування середніх і великих сільськогосподарських підприємств у них недостатньо ні лабораторного обладнання, ні висококваліфікованих експертів-консультантів з тих чи інших галузей знань. До того ж, зважаючи на низьку платоспроможність дрібних землекористувачів, по закінченню фінансової підтримки з боку міжнародних проектів виникають труднощі з утриманням таких дорадчих служб, а підготовлені консультанти знаходять інші сфери застосування своїх знань та навичок.

Заслуговує на увагу великий досвід агроконсалтингової діяльності інформаційно-консультаційного центру “Агро-Таврія” Таврійської агротехнічної академії, що надає послуги сільськогосподарським товаровиробникам Запорізької області.

Характеристика служб, що створюються як структурні підрозділи галузвих органів управління

Переваги
Недоліки
Служба може впливати на форму-вання політики держави в секторах економіки (завдяки сполученню про-фесійних, посадових і консультаційних обов'язків співробітників служб, що є одночасно співробітниками відповідних органів управління галуззю)
Формування має реальні знання про проблеми і перспективи розвитку регі-ону (району), тому що працює як час-тина державних органів. Формування може використовувати у своїй роботі вже існуючу і, як правило, досить поту-жну матеріально-технічну базу, а також кваліфікацію і досвід співробітників
Виконання чиновниками функцій консуль-тантів часто наштовхується на певні пере-шкоди, що пов'язані, наприклад, із недовірою клієнтів до представника влади
Зв'язки адміністрації з іншими учасниками процесу консультаційного обслуговування товаровиробників (фахівцями і вченими-консультантами в спеціальних галузях знань і т.п.) мають, як правило, вертикаль-ний характер, тобто засновані на відносинах співпідпорядкованості;
Особиста участь формування в політиці може припускати дотримання формуванням інтересів держави, що суперечать інтересам товаровиробників
На національному та регіональному рівнях дорадчі формування національної системи дорадництва матимуть статус юридичних осіб, які будуть створювати свої представництва та філії на місцевому рівні.

2.4 Види дорадчих служб в Україні

Дорадчі служби на базі об'єднань товаровиробників зорієнтовані перш за все на вирішення проблем товаровиробників. Консультанти таких формувань мають високу мотивацію щодо якості консалтингових послуг, досить хороші можливості для використання індивідуальних і групових методів у дорадчій діяльності. Спектр послуг відповідає спеціалізації об'єднань товаровиробників. Дану форму організації консультаційних служб характеризують особливості, наведені в таблиці 2.5

2.5 Порівняльна характеристика служб на базі об'єднань товаровиробників

Переваги
Недоліки
Служба формується й управляєть-ся безпосередніми користувачами, що гарантує великий ступінь моти-вації у забезпеченні високої якості наданих консультаційних послуг
Співробітники служби більше орієнтуються на дійсні проблеми товаровиробників
Така форма організації служби має гарні можливості для використання індивідуальних і групових методів роботи в дорадництві
Служба пропонує консультації практично по всіх видах діяльності
Служба, в основному, призначена для обслуговування тільки своїх власних членів, що звужує число клієнтів
Служба може штучно обмежувати спектр наданих консультацій тільки в одній вузькій галузі (просування на ринок визначеного виду продукції), що може призвести до надання недостатньо професійної допомоги по інших напрямках діяльності товаровиробників
Найбільшого розвитку дана модель набула в Данії, де консультаційні центри створюються об'єднаннями товаровиробників і функціонують за їх підтримки.
Консультаційні служби в складі комерційних фірм займаються питаннями надання консультацій потенційним клієнтам з питань ефективного використання ресурсів чи технологій, що пропонуються.
Основним недоліком даної моделі є те, що спеціалісти-консультанти, в першу чергу забезпечують інтереси своїх фірм, а вони не завжди збігаються з інтересами товаровиробників. Фірми, будучи зацікавленими в “проштовхуванні" своєї продукції на ринок, є не завжди об'єктивними щодо її якості чи переваг над якістю аналогічної продукції конкурентів. І хоча консультаційні послуги надаються клієнтам “безкоштовно”, фактично витрати на консультаційну діяльність враховуються в ціні на продукцію фірми. В цілому, консультаційні формування в складі комерційних фірм мають такі особливості (табл.2.6).

2.6 Порівняльна характеристика служб, що створюються як підрозділи комерційних фірм

Переваги
Недоліки
Робота таких служб, як прави-ло, організована більш ефектив-но і менш бюрократично, ніж державних
Формування комерційних фірм можуть залучати більш кваліфікованих фахівців завдяки більш високій оплаті праці
Консультанти служб зобов'язані забезпечувати реалізацію інтересів фірми, що не завжди може збігатися з інтересами товаровиробників
Консультації товаровиробникам надаються агентами служб тільки в тій галузі, у якій працює фірма. При цьому важко очікувати від консультантів об'єктивних оцінок продукції і технологій конкуруючих фірм
Проте в своєму вузькопрофільному спектрі послуг з профілю діяльності фірм консалтингові служби комерційних фірм є досить ефективними.
Приватні консультаційні служби успішно функціонують за обставин, коли в країні уже створена інфраструктура державних консалтингових служб, і діяльність товаровиробників є прибутковою.
Вважається, що поради приватних консультантів є більш практичними і ефективними, ніж поради державних службовців. Консультації, що надаються на платній основі, більше мотивують і консультанта, і клієнта до підвищення якості послуг. Зворотний зв'язок (товаровиробник-консультант) при цьому стає більш тісним і дієвим. З іншого боку консультант, який великою мірою залежить від зацікавленості клієнта в отриманні послуг і бажання їх оплачувати, змушений максимально задовольняти потреби клієнта в якісних послугах, а відтак постійно працювати над підвищенням свого професійного рівня.
У той же час, приватні консалтингові фірми дещо віддалені від державних інституцій - органів державного управління, агронауки, агроосвіти, громадських організацій. Приватні консалтингові фірми часто не обмежуються наданням консалтингових послуг, а також беруть участь у переробці і торгівлі продукцією, що створює певні загрози об'єктивності консалтингових послуг. Для товаровиробників з низькими доходами такі платні послуги стають менш доступними.
Приватні консультаційні формування - широко поширена у світі модель організації дорадництва. Однак у жодній країні формування інформаційно-консультаційних служб не починалося з організації приватних структур.
Історичний досвід свідчить, що головною причиною виникнення консультаційних служб практично у всіх країнах була економічна криза, коли галузі не здатні самостійно без державної підтримки перейти на ефективний шлях розвитку. І лише після того, як державна інформаційно-консультаційна служба робить свій внесок у стабілізацію економічного положення галузі (а на це, як правило, іде не одне десятиліття), з'являються передумови і необхідність поступового переходу до відшкодування витрат на консультаційні послуги і, можливо, організації приватних консультаційних служб.
Прикладами приватних консультаційних служб можуть бути консультаційні служби Шотландії, Англії й Уельсу, Нової Зеландії, деяких земель Німеччини.
Так, консультаційна служба Шотландії, створена на початку минулого століття у формі державної структури на базі Шотландського сільськогосподарського коледжу (Scottish Agricultural College), нині є приватною некомерційною компанією.
Однією із сильних сторін консультаційної діяльності, що здійснюється SAC, є те, що з локальних питань, вони можуть звертатися до декількох сотень фахівців із науки і виробництва, що базуються в трьох центрах академічної служби. Центри можуть здійснювати науково-методичну підтримку місцевим консультантам або, в разі потреби, давати спеціалізовані послуги безпосередньо користувачам.
Як правило, прибутки від комерційної діяльності SAC формуються з п'ятьох основних джерел: підписка, консультування, аналітичні послуги, комплексне обслуговування і публікації. На підписку припадає 25% комерційного прибутку консультаційної служби, а на консультаційні послуги - близько 50%.
З комерційного прибутку, отриманого консультаційною службою, 37% перераховується спеціалізованим відділенням коледжу й аналітичних лабораторій за послуги, надані службі на контрактній основі. Коледж є безсумнівним лідером на консультаційному ринку в Шотландії, де ним завойована репутація незалежності, неупередженості і професіоналізму.
В Англії приватне консультаційне агентство ADAS було створене в 1992 році на базі національної сільськогосподарської консультаційної служби Англії й Уельсу, що існувала протягом декількох десятиліть і забезпечувала товаровиробників безкоштовними порадами з технічних і науково-дослідних питаннь.
Державна служба перетворилась в організацію, що надає консультаційні послуги на комерційній основі. Основними функціями агентства можна назвати такі:
1. Надання інформаційно-консультаційних послуг:
уряду - з питань сучасних наукових досліджень і консультацій;
клієнтам приватного і державного секторів на платній основі;
сільському населенню - за загальними питаннями (збереженню навколишнього середовища, утриманню тварин, переробці сільськогосподарської сировини, законодавству і т. і) від імені і за рахунок коштів Уряду.
2. Проведення робіт із державного регулювання відповідно до завдань Уряду.
У результаті бюджет служби формується як за рахунок прибутків від надання платних послуг товаровиробникам, так і за рахунок урядових коштів на проведення агентством робіт у рамках державних програм.
Служба має дворівневу структуру. Це центральний апарат і 6 зональних консультаційних центрів, розташованих за географічним принципом. Вони укомплектовані 54 консультаційними групами фахівців (у кожної 10 - 20 консультантів) і 10 дослідницькими центрами.
В даний час єдина відповідальність приватного агентства - перед тими, хто готовий платити за її послуги, включаючи Уряд.
Формування, що функціонують як приватні організації, характеризуються такими особливостями (табл.2.7).

2.7 Порівняльна характеристика приватних консультаційних формувань

Переваги
Недоліки
Вважається, що поради приват-них консультантів більш практичні й ефективні, ніж отримані від дер-жавних службовців Консультації, надані на платній основі, підсилю-ють спрямованість служб на проб-леми користувачів і підвищують ефективність взаємовідносин між консультантом і клієнтом
Зворотній зв'язок (товаровироб-ник - консультант) є більш тісним і діючим: клієнт, сплативши за кон-сультаційні послуги, очікує знач-ного ефекту від вкладених коштів і пред'являє законні вимоги до якості наданих послуг
Приватні формування дещо відда-лені від державних інститутів, що взаємодіють із товаровиробниками;
Нерідко виникають ситуації, коли приватні консультанти не тільки одержують свою плату за послуги, але і комісійні від продажу продукції, яку вони рекомендували, що створює загрозу їхньої об'єктивності
Існує імовірність, що стягування плати за послуги знижує доступність консультаційних послуг для товаро-виробників із низькими прибутками
Дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів післядипломної освіти, яка традиційно опікувалася підвищенням кваліфікації спеціалістів і керівників промислових підприємств.
У найбільш загальному виді організація процесу навчання має пропонувати вирішення таких питань: визначення потреби в навчанні; мотивація слухача до розвитку його спроможностей; вибір ефективних форм і методів навчання; проведення оцінки результатів навчання.
Кожна з категорій тих, кого навчають, має свої особливості. Важливо мати на увазі, що в процесі навчання, як правило, доводиться мати справу з особливою категорією тих, кого навчають - дорослими слухачами, навчання яких має свої особливості:
слухачі приходять вчитися обдумано, вони більше прагнуть до знань;
вони більш цілеспрямовані, ніж інші учні;
дорослі самі приймають рішення про своє навчання;
переважно самі формулюють задачі навчання або беруть у цьому участь;
дорослі хочуть, щоб до них відносилися при навчанні відповідно до їхнього рівня компетентності і досвіду;
вони бувають більш зосереджені на навчанні, ніж інші учні;
вони більш зацікавлені в одержанні нової інформації;
слухачі спираються на свій накопичений досвід і знання, що підвищує їх спроможність до навчання;
дорослі більш мотивовані для навчання, ніж інші учні;
вони готові взяти відповідальність за навчання;
дорослим, як правило, ясно, які знання вони хочуть одержати;
вони більше прагнуть до знань, щоб самостійно вирішувати свої проблеми;
вони націлені на практичне застосування і використання отриманих знань.
запитання для самоперевірки
Початок розвитку консалтингу в Англії та США.
Суть моделі “land-grant" університетів.
Основні моделі консалтингової діяльності.
Переваги і недоліки університетської моделі консалтингу.
Канадська модель консалтингу.
Форма дорадництва в Німеччині.
Моделі консалтингу Російської Федерації.
Види консалтингових послуг.
Що таке експертне консультування?
Охарактеризуйте інформаційне забезпечення консалтингу.
Які проекти міжнародної технічної допомоги з консалтингу діють в Україні?
Переваги і недоліки дорадчих служб на базі об'єднань товаровиробників.
Особливості навчання з консалтингу.

Лекція 3. Комунікації і методи консалтингової діяльності

3.1 Поняття комунікаційного процесу

Діяльність інформаційно-консультаційних формувань спрямована насамперед на розвиток людських ресурсів і передачу досягнень НТП товаровиробникам. Одна з найважливіших функцій консалтингового формування - навчити товаровиробників формувати свою думку з приводу проблем, що виникають або існують і приймати оптимальні рішення щодо їхнього подолання.

Потреби в послугах консультантів у товаровиробників можуть бути одиничними, аналогічними в декількох клієнтів служби, можуть виникати в багатьох клієнтів на території району, регіону або декількох регіонів. Ефективність роботи служби буде багато в чому залежати від вибору методів діяльності у тих чи інших випадках.

У країнах з розвинутою ринковою економікою запрошення професійних консультантів є престижним, воно свідчить про стійке фінансове положення підприємства і високій діловій культурі його керівництва. Відсутність консультантів при розробці відповідального рішення там розглядається так само, як, наприклад, відсутність архітектора при розробці проекту будинку або лікаря при лікуванні хворого.

Консультування клієнта дорадчим формуванням у більшості випадків є безупинним процесом. Спрощено схема процесу консультування подана на рис.3.1

Визначивши проблеми товаровиробника, консультант розробляє варіанти рішень, остаточний вибір рішення робить сам клієнт. За прийнятим варіантом рішення товаровиробник починає діяти й одержує результат. Результат може бути найрізноманітнішим (від чудового до найгіршого). Яким би він не був - результат аналізується. У ході аналізу можуть бути виявлені якісь нові проблеми, недоліки, недоробки і т.п., що вимагають втручання консультанта, або (при позитивних результатах) матеріали аналізу можуть бути корисні при консультуванні інших товаровиробників.

Отримати інформацію про потреби товаровиробників у послугах з дорадництва співробітники формувань можуть або безпосередньо від клієнтів, або за результатами моніторингу діяльності клієнтів.

Рис.3.1 Схема процесу консультування.

Методи одержання інформації про потреби клієнтів аналогічні методам одержання інформації зворотнього зв'язку про діяльність консалтингових формувань.

Консультування співробітником служби клієнта або клієнтів являє собою (незалежно від методу) передачу інформації. Це - комунікаційний процес. Для будь-якого методу діяльності дорадчої служби схема цього процесу буде однією і тією ж. Тому перед тим, як вивчити методи консультування, необхідно зрозуміти сутність комунікаційного процесу.

Комунікація - це процес передачі інформації від однієї людини до іншої або до інших людей. Однією із найпростіших форм цього процесу можна вважати розмову двох людей, що знаходяться поруч. Складні форми комунікації являють собою множину прямих і непрямих шляхів доведення інформації до тисяч або мільйонів людей у вигляді складних процесів. Схема комунікаційного процесу його складається з чотирьох елементів і проходить шість стадій (рис.3.2).

Перший елемент - джерело - це людина або група людей, що формулюють ідею, думку і т. і. і бажають передати їх іншій людині або іншим людям.

Другий елемент - це саме повідомлення, що передається від джерела іншій людині або іншим людям.

Третій елемент - канал - це середовище, через яке передається повідомлення.

Четвертий елемент - приймач - людина або група людей, що приймають повідомлення.

Рис.3.2 Елементи комунікаційного процесу

Діяльність консалтингових формувань - це постійні комунікаційні зв'язки, спрямовані на вирішення проблем товаровиробників, підвищення ефективності господарювання через поширення досягнень науково-технічного прогресу і реалізацію інших заходів. Чим тісніші такі зв'язки, тим кращі успіхи в спільній роботі. Ефективність діяльності будь-якого консалтингового формування залежить від комунікабельності його спеціалістів. Комунікації є універсальним засобом спілкування в соціальних групах. Комунікабельність керівника може бути його переважною, нерозуміння ним комунікаційних процесів може значно погіршувати рівень роботи з підлеглими. Комунікації важливі для ефективних стосунків в організації. Оскільки спеціалісти консалтингових формувань постійно контактують з керівниками, трудовими колективами підприємств, громадами - розуміння комунікацій і вміння налагодити комунікаційний процес для них є запорукою успішної консультаційної діяльності.

3.2 Фактори впливу на комунікаційний процес

Для успішної реалізації своїх функцій працівники консалтингового формування мають добре володіти методами роботи служби. Володіючи знаннями про використання в своїй діяльності методів, працівник зможе вибирати ті з них, які будуть найбільш придатними для вирішення задач, що стоять перед ним по передачі клієнту знань навичок та досвіду.

Дослідження свідчать, що люди за ступенем прийняття освоєння і впровадження інновацій розподіляються на 5 категорій (рис.3.3):

Новатори (2,5% населення) - це люди, які полюбляють ризик, досить легко справляються з невизначеністю і мають широку мережу зв'язків за межами місцевого району. Думають абстрактно. Їх вважають невизначеними за мисленням. Вони мають засоби для того, щоб бути новаторами. Однак у більшості випадків про їх не думають як про лідерів у співтоваристві, тому що вони, в основному, працюють тільки на себе.

Ранні впроваджувані (13,5% населення). Люди з високим рівнем освіти, менш догматичні, надають перевагу науці і технології. Мають абстрактне мислення. Вони відрізняються діловим підходом до прийняття рішень. Користуються великою повагою в суспільстві.

Рання більшість (34% населення). Добре інтегруються в системі. Приймають рішення про впровадження і новації набагато раніше середнього рівня. Вони добре обмірковують можливі наслідки. Не є лідерами думки.

Пізня більшість (34% населення). Як правило, скептики, їм треба, щоб прибрали всі можливі ризики від впровадження і невизначеність. Займаються впровадженням інновацій через економічну необхідність.

Відстаючі (16% населення). Як правило, це товаровиробники, у яких відсутні ресурси. Люблять посилатися на безліч традицій і історію для того, щоб не займатися впровадженням нових розробок чи нових методів господарювання у виробництво. Мають вузький кругозір.

Результати наукових досліджень, виділення серед товаровиробників різних категорій і особистісних характеристик людей, які належать до цих категорій, мають великий вплив на організацію роботи консультантів. Так, якщо консультанту потрібно апробувати нову технологію, методику, схему управління або іншу новацію, провести польові експерименти тощо, перед тим як рекомендувати це нововведення іншим клієнтам, у більшості випадків потрібно мати справу з новаторами.

Якщо ж треба розпочати масове впровадження апробованого і добре зарекомендованого нововведення (або, іншими словами, розпочати освоєння нового ринку), то в цьому випадку необхідно робити ставку на неформальних лідерів, дивлячись на яких, освоєнням нововведення займуться і інші.

Саме через неформальних лідерів найбільш ефективно здійснюються процеси навчання, поширення знань і впровадження науки у виробництво. Характеристика категорій товаровиробників свідчить, що серед новаторів і представників ранньої більшості знайти неформальних лідерів практично неможливо. Люди, що належать до першої категорії, не люблять ділитися своїм досвідом з оточуючими і працюють, в основному, на себе. Представники ж ранньої більшості часто не відрізняються високою компетентністю. Таким чином, неформальні лідери частіше всього зосереджені в групі ранніх впроваджувачів. Консультанти мають виявити їх через соціологічне опитування серед товаровиробників, поставивши, наприклад, запитання:

“Вкажіть двох чи більше товаровиробників, з якими Ви найбільш часто спілкуєтесь? ” чи “До кого Ви найбільш часто звертаєтесь за порадою про те, чи варто застосовувати новий метод? ”.

Представників ранньої більшості використовують для того, щоб завоювати (освоїти, монополізувати) новий ринок.

Категорія клієнтів з групи “пізня більшість" характеризується тією особливістю сприйняття нововведень, якій відповідає прислів'я “не пощупає, не повірить! ”. Тому, для того, щоб представники цієї категорії клієнтів сприйняли і освоїли нововведення, необхідно організовувати виставки, демонстраційні покази, польові дні тощо.

Для того, щоб нововведення взяли на озброєння представники з групи “відстаючі”, недостатньо організації інформаційно-консультаційних заходів. Тут допомагають клієнту знайти інвестора, отримати кредит або інше.

Таким чином, ефективність комунікації при передачі знань залежить не тільки від рівня професійної підготовки консультантів, а і від методів передачі знань клієнтам - методів консалтингової діяльності.

3.3 Елементи передачі інформації в консалтинговій діяльності

Процес передачі інформації від джерела до приймача складається з шести стадій комунікацій (рис.3.4).

Перша стадія комунікаційного процесу - створення повідомлення - осмислення того, що джерело хоче повідомити приймачу, усвідомлення джерелом того, що повідомлення буде зрозуміле приймачу.

Друга стадія - кодування - думка, ідея і т. і. виражаються у вигляді символів (їх можна побачити, почути, відчути), що стають виразниками змісту повідомлення. Вони мають бути добре зрозумілі приймачу (слова, жести, міміка, звуки, схеми, рисунки і т. і).

Рис.3.4 Стадії комунікаційного процесу

Третя стадія - передача - думка, ідея і т. і., закодовані за допомогою символів у повідомлення передаються приймачу через відтворення символів: показом жестів, виконанням музики, демонстрацією фільму, рисунків і т. і. Вибір каналів передачі повідомлень залежить від наявності засобів зв'язку в конкретній ситуації, відстаней передачі, технічних і фінансових можливостей джерела і приймача. При виборі каналів джерело має прагнути до його максимальної зручності для приймача, своєчасності надходження повідомлення при достатній повноті і без перекручувань.

Перші три стадії комунікаційного процесу належать до сфери дії джерела повідомлення. Повідомлення, передане по каналу, джерелом уже не контролюється. Отримання (або ні) приймачем повідомлення залежить від умов навколишнього середовища, при яких воно було відправлене, від якості його прийняття при досягненні місця призначення, бажання його сприймати отримувачем.

Четверта стадія - прийом - це отримання повідомлення приймачем. Умови навколишнього середовища можуть ефективно впливати на прийом повідомлення, а можуть йому перешкоджати. Наприклад, сильний шум буде перешкоджати прийому звукових повідомлень, погане освітлення негативно впливає на прийом візуального повідомлення і т. і. Важливі правильність і точність прийому повідомлення, що залежить від того, на яке з почуттів приймача (зір, слух, відчуття, дотик, нюх) ця інформація робить найбільше впливає. Не існує єдиного почуття, за допомогою якого можна було б довгостроково і надійно здійснювати цей процес. Джерело повинне намагатися передати повідомлення з використанням різних каналів, що дозволили б приймачу прийняти повідомлення з використанням різних способів його одержання.

П'ята стадія - розшифровка - підготовка інформації, отриманої приймачем для сприйняття її значення. Ефективність її залежить від знання приймачем символів, за допомогою яких вона зашифрована. Для високої ефективності розшифровки між джерелом і приймачем мають бути постійними прямий і зворотний зв'язок.

Шоста стадія - сприйняття - це кінцевий етап комунікаційного процесу. Закладені у повідомленні ідеї і думки мають інтегруватися і бути зв'язані з тією інформацією, якою приймач уже володіє. Без такої асиміляції, символи, що містяться у розшифрованому повідомленні, можуть залишитися марними, не базуючись на відомій для приймача інформації. Чим більше досвіду має людина, що виступає в ролі приймача, тим більше імовірність того, що накопичені ним знання можуть містити окремі елементи, які можуть бути зв'язані з ідеями і думками в переданому повідомленні і сприйняті ним.

Щоб інформація користувалась у товаровиробників попитом, вона має відповідати таким вимогам:

Технічні аспекти повинні викладатися доступною мовою, абстрактна мова і жаргон у повідомленнях виключаються.

Повідомлення має бути структуроване, з ясною аргументацію, що викладається, у повідомленні ідеї мають бути логічними, головні і другорядні частини легко відрізнятися одна від одної.

Основні аспекти у повідомленнях мають формулюватися стисло, аргументацію варто спрямовувати на досягнення головної задачі.

Повідомлення або інформація мають викладатися так, щоб вони викликали стимул у товаровиробників прочитати, прослухати, подивитися їх і т. і.

Однією з невід'ємних складових роботи консалтингових служб у регіонах є участь у формуванні Регіонального банку науково-технічної і ринкової інформації, без якого неможливо надавати кваліфіковані інформаційні і консультаційні послуги виробничим формуванням і населенню.

Для ведення РБнД у структурі служби має бути передбачено посади адміністратора бази (банку) даних, програміста і бібліотекаря. РБнД - це довідково-інформаційний фонд, який містить галузеву науково-технічну і ринкову інформацію таких видів: перспективну (прогнозну), поточну (оперативну) та ретроспективну (архівну) і має відповідати таким вимогам користувачів:

своєчасно оновлюватись (актуалізуватись);

забезпечувати легкий доступ до інформації, що міститься в ньому;

слугувати засобам оперативного розповсюдження інформації і, в першу чергу, ринкової;

здійснювати на основі інформаційних ресурсів обслуговування нормативною, правовою та іншою інформацією своїх користувачів.

Розпочинати формування РБнД слід з систематизації і використання вже існуючих масивів науково-технічної, ринкової, правової та інших видів агроінформації, а також сервісних послуг.

3.4 Способи передачі інформації: переваги та недоліки

Методи консультаційної діяльності за способами роботи з клієнтами зазвичай поділяють на масові, групові і індивідуальні. Їх, у свою чергу, можна поділити на письмові, усні і візуальні (табл.3.1)

Класифікація методів дорадчої діяльності

Методи дорадництва
Індивідуальні
Групові
Масові
Письмові
Листування
Технічні посібники
Нові листи
Усні
Відвідування ферми, офісу
Дискусійні групи, семінари
Радіо
Для того, щоб інформація викликала інтерес товаровиробників, консультант повинен ставити перед собою такі задачі:
точно формулювати, які цілі переслідує дана інформація, що в ній цікавого для товаровиробників?
на яку категорію користувачів спрямована дана інформація, який рівень їх освіти, які проблеми їх цікавлять.
Важливим елементом комунікаційного процесу є передача інформації від консультанта до клієнта. Способи передачі інформації відповідають методам роботи консалтингових служб з товаровиробниками.
Так, у масових методах передача інформації здійснюється за допомогою радіо, телебачення, аудіо-, відеотехніки, електронних засобів, журналів, газет, брошур, плакатів, буклетів, засобів наочної агітації.
У групових методах для передачі інформації використовують лекції, ділові дискусії, виступи, демонстрації і т. і.
В індивідуальних методах, які найбільш широко використовуються консалтинговими службами, передача інформації здійснюється за допомогою безпосередніх міжособистісних контактів (відвідування консультантом клієнта, відвідування клієнтом консультанта), листування, телефонних розмов, неформальних контактів (на виставках, ярмарках, святах і т. і).
Найбільш перспективним, звичайно, є спосіб передачі інформації з електронних носіїв за допомогою засобів телекомунікацій - електронна пошта. Проте є суто технічні проблеми, що стримують такий спосіб передачі - відсутність комп'ютерів, підключених до мережі Інтернет, у переважної більшості товаровиробників. Ця обставина не дозволяє також нині забезпечити прямий доступ товаровиробників до електронних джерел ринкової і науково-технічної інформації.
Тому консультант має володіти всіма способами передачі інформації і вміло використовувати їх залежно від цілей, методів дорадчої діяльності, наявних технічних засобів та аудиторії, якій передається інформація.
Обробка зібраних даних - останній етап підготовчої роботи збирання даних. При обробці використовують такі типові групування:
а) за подіями - час, частота, швидкість, тенденції, причини, наслідки;
б) за працівниками - рік, стать, сімейний стан, кваліфікація, освіта, трудовий стаж, заробіток;
в) за продукцією і матеріалами - розмір, вартість, технічні характеристики, джерела;
г) за ресурсами, затратами, доходами, процесами і процедурами - показники виробничої активності, місцезнаходження, центр управління, географічний розподіл, використання обладнання.
Ведення ділового листування з клієнтами являється важливим елементом діяльності консультанта і потребує від нього уміння та навиків. При написанні повідомлення важливо враховувати, щоб той, хто буде його читати, достатньо швидко і просто зміг зрозуміти основну суть повідомлення.
Основні принципи викладання письмових повідомлень полягають у наступному:
повідомлення повинні бути достатньо простими і короткими;
інформація, що подається в повідомленні, повинна бути повною
і зрозумілою;
повідомлення повинні закінчуватись проханням про відповідь;
копії всіх повідомлень потрібно зберігати в офісі консалтингової
служби.
Рекомендації по оформленню письмового повідомлення детально описані в лекції 8.
Консультаційні формування не тільки використовують засоби масової інформації, а в більшості налагоджують випуски періодичних або спеціалізованих інформаційних листків (бюлетнів), які розповсюджують серед своїх клієнтів.
Інформаційний листок можна визначити як публікації для окремої групи клієнтів. У листку може розглядатися проблема та подаватися відповідна інформація чи широкий спектр інформації, ідей, рішень або рекомендацій, об'єднаних разом. У цьому разі корисно застосовувати чотирьохступеневий підхід:
Підготовка матеріалів;
Їх систематизація;
Написання чорнового варіанта листка;
Перегляд листка.
Розглянемо зазначені етапи більш детальніше:
Підготовка матеріалів:
а) сформулюйте ціль: чітко визначте проблему та обсяг листка; з'ясуйте мету.
б) визначте читача (ів): його походження: погляди, словниковий запас, потреби (економічні і технічні); чого він прагне, що відомо, як буде використовувати листок:
в) зберіть необхідний матеріал: зберіть відповідні факти та ідеї на основі спостережень, читання і обговорення, зробіть необхідні нотатки і систематизуйте їх; для точності перевірте факти; добирайте, відкидайте, поліпшуйте і додавайте інформацію до нотаток; підготуйте рисунки, діаграми, графіки.
Систематизація матеріалів. Листок має бути побудований логічно і зрозуміло. Наприклад, необхідно викласти проблему, подати докази і зробити висновки.
Як систематизувати матеріал: вступ: опишіть загальну картину, визначте проблему, обсяг і мету листка; основна частина: розміщена по розділах з фактами у логічному порядку, дедукціями і рекомендаціями. Поставте запитання, щодо техніки безпеки і навколишнього середовища; джерела подальшої інформації і допомоги.
Написання інформаційного листка. Вимоги: а) стиль і підхід: правильний, зрозумілий, стислий, виважений, гуманний. б) чорнова копія: узгоджений формат (наприклад, друкувати з подвійним проміжком і з широкими полями).
Перегляд чорнового варіанта
Кому призначена листівка?
Чи зміст інформативний, конкретний, стислий?
Чи зрозумілі рекомендації?
Чи задум і виклад інформації є легкими для сприйняття та читання?
Чи мова проста, зрозуміла, точна, граматично правильна?
Чи технічні дані представлені в найкращій формі?
Чи вірні факти?
Чи викладений листок відповідає поставленим завданням?
Чи подана вся необхідна інформація?
Чи справить інформація належне враження на читача: сильний початок, конкретні і зрозумілі рекомендації, правильне використання мови?
Чи джерело інформації визначається читачем?
Для розповсюдження інформаційних листків і інших малотиражних видань використовується безліч способів. Серед них:
організація інформаційних стендів;
розсилка за реєстром по підписці;
роздача при проведенні групових заходів;
публікація в мережі Інтернет.
До вибору способів розповсюдження необхідно підходити з міркувань ефективності з точки зору передачі знань, економічності, витрат.
Методи екстеншн-діяльності підрозділяються на масові, групові та індивідуальні.
Масові методи - це різні види інформування і консультування товаровиробників за допомогою засобів масової інформації (ЗМІ), що є одним із найважливіших інструментів у діяльності агроконсалтингових формувань: публікації в пресі; повідомлення, інтерв'ю, реклама, консультування через радіо і телебачення; інформування через Інтернет; міжнародні, федеральні і регіональні виставки; буклети; аудіо-і відеокасети; плакати на людних автомагістралях і т. і.
Головна перевага групових методів полягає в тому, що при їх використанні встановлюються ділові робочі контакти консультанта із колективами товаровиробників, розвиваються різні форми взаємодії між членами консультаційних груп.
Індивідуальні контакти з клієнтами (керівниками і головними фахівцями підприємств, дачниками і т. і) винятково важливі в роботі співробітника консультаційної служби і незамінні для налагодження і підтримки добрих стосунків між ними. Особистий вплив консультанта може стати вирішальним у момент прийняття клієнтом принципового рішення.
Запитання для самоперевірки
Що являє собою комунікаційний процес?
Які елементи та стадії комунікаційного процесу?
Категорії людей за ступенями сприйняття нововведень і їх питома вага.
В якій категорії, в основному, знаходяться неформальні лідери?
Для яких категорій виробників необхідні демонстраційні покази?
Якій категорії товаровиробників необхідна допомога в пошуку ресурсного забезпечення?
Класифікація методів дорадчої діяльності.

Лекція 4. Масові методи розповсюдження інформації

4.1 Суть і застосування масових методів консультування

Одним із найважливіших інструментів у діяльності консалтингових служб є засоби масової інформації (ЗМІ), які складають основу масових методів в консалтинговій діяльності. Їх використання допомагає спеціалістам-консультантам значно підвищити ефективність освітніх програм і заходів.

Масові методи - це різні види інформування за допомогою радіо, телебачення, аудіо - і відеотехніки, електронних засобів, друкованих видань (спеціалізовані журнали, газети, брошури, плакати, буклети, офіційні повідомлення), засобів наочної агітації.

Під час роботи з засобами масової інформації, як інструментом реалізації масових методів консалтингових служб, варто мати на увазі їх вибірковий вплив на товаровиробників. Це можна пояснити на таких прикладах.

ЗМІ не в змозі навчити людей технічним питанням (наприклад, їздити на автомобілі), але ЗМІ можуть поставити перед людьми проблеми, які треба вирішувати, і вказати шляхи їх вирішення.

Кожний ЗМІ має свою аудиторію. Наприклад, реклама обладнання для пасіки на телеканалі “1+1” неефективна, а в журналі “Бджільництво" - ефективна.

ЗМІ не можуть передавати всю наявну в різних джерелах інформацію. Рішення про те, яку інформацію передавати по радіо, телебаченню або в газетах, приймає, як правило, редактор, власник ЗМІ або урядові органи. Співробітники консалтингового формування мають працювати зі ЗМІ так, щоб вони у своїх передачах або статтях висвітлювали питання, які відповідають потребам товаровиробників. Тільки в тому випадку, якщо передана інформація буде задовольняти потреби товаровиробників, допомагати їм у вирішенні їхніх проблем, вона буде користуватись у них попитом.

"Вибірковість" інформації полягає в тому, що жодна людина не може читати або слухати все, що друкується або передається. Тому, передана інформація має відбиратися дуже ретельно. Інформація "взагалі" у багатьох випадках не викликає інтерес в окремого товаровиробника. Основний підхід до добору інформації має полягати в тому, щоб вона викликала в товаровиробників потребу читати, слухати або дивитися, спонукала їх до обговорення прочитаного або почутого з оточуючими, сприяла більш енергійному використанню перспективних прийомів, методів, технологій, техніки, що рекомендуються на практиці. Більшість людей отримують інформацію через:

телебачення;

радіо;

газети.

Телебачення і радіо використовують з метою:

проведення учбових програм;

інформування населення з конкретних питань рішення місцевих проблем;

реклами щодо проведення навчальних програм.

Газети використовують з метою:

реклами заходів;

надання необхідної інформації;

обговорення питань та пропозицій для вирішення проблем.

Прискорений розвиток електронно-обчислювальної техніки та прогрес розвитку засобів зв'язку за останні декілька десятиліть спрямували до появі “інформаційних технологій” (ІТ). Застосування інформаційних технологій в консалтинговій діяльності забезпечує:

оперативне вирішення складних задач;

доступ виробників до важливої оперативної інформації;

розповсюдження знань, інформації про передовий досвід (технології);

розповсюдження законодавчої та нормативно-правової інформації;

розповсюдження науково-технічної та ринкової інформації.

4.2 Задачі масових методів розповсюдження інформації

За допомогою масових методів можна швидко і порівняно дешево донести інформацію до великої кількості людей. У цьому разі вони мають використовуватись з тією метою, якій найбільшою мірою відповідають:

для розповсюдження нових ідей і підвищення інтересу товаровиробників до нововведень;

для консультування товаровиробників з питань, які цікавлять багатьох із них;

у випадках необхідності надання допомоги товаровиробникам у надзвичайних ситуаціях. Для того, щоб масові методи розповсюдження інформації заінтересували у товаровиробників, співробітники консалтингового формування, готуючи те або інше повідомлення, мають ставити перед собою такі задачі: точно формулювати, яку мету має дана інформація, і які цікаві проблеми для товаровиробників порушуються в ній; на кого розрахована дана інформація, рівень їх освіти, проблеми, що їх цікавлять, і що вони знають про ці проблеми. Щоб масові методи в діяльності консалтингового формування мали відповідний ефект, користувалися попитом і інтересом у товаровиробників, інформація, яка представляється, має відповідати таким вимогам: Технічні аспекти мають викладатися доступною мовою, абстрактна мова і жаргон у повідомленнях виключаються. Повідомлення має бути структуроване, з ясною аргументацією. Ідеї, які викладаються у повідомленні, мають бути логічними, головні і другорядні частини мають легко відрізнятися одна від одної. Основні аспекти у повідомленнях мають формулюватися стисло, аргументацію варто направляти на досягнення головної мети. Повідомлення або інформація мають бути викладені так, щоб вони викликали стимул у товаровиробників прочитати, прослухати, подивитися їх.

До масових методів розповсюдження інформації належать, зокрема: публікації в пресі, інтерв'ю на радіо і телебаченні, інформаційні експонати на виставках, стенди на людних магістралях, інформація в мережі Інтернет (рис.4.1).

Рис.4.1 Масові методи в роботі консалтингових служб

Консультаційні формування не тільки використовують засоби масової інформації, а й сприяють випуску періодичних або спеціалізованих інформаційних листків (бюлетенів), які розповсюджують серед своїх клієнтів.

При роботі із засобами масової інформації, як інструментами реалізації масових методів консалтингової діяльності, варто звертати увагу на їхній вплив на товаровиробників. Будь-яке повідомлення або публікація мають бути підготовлені так, щоб вони правильно сприймалися слухачами. Тому таку інформацію рекомендується спочатку перевірити на невеликій групі людей, що дозволить переконатися - інформація підготовлена вірно, викликає інтерес і сприймається правильно.

4.3 Засоби масової передачі інформації та їх роль

"Вибірковість запам'ятовування" окремої людини полягає в тому, що ніхто не запам'ятовує всього того, що він будь-коли прочитав, почув у передачах по радіо або побачив по телевізору. Люди намагаються не запам'ятовувати те, що розходиться з їхньою думкою. Звичайно запам'ятовуються ті деталі, що насамперед спонукають до обговорення їх із своїми сусідами, колегами і т.д. Тому, повідомлення ЗМІ мають бути лаконічними, мати роз'яснювальний характер (зайва інформація із ЗМІ незабаром забувається), написані зрозумілою мовою, щоб їх можна було зрозуміти і запам'ятати, мати структуру, яка чітко запам'ятовується, і бути погодженими з іншими повідомленнями консалтингового формування. Важливо, щоб товаровиробники знаходили у повідомленнях, переданих за допомогою ЗМІ, підтвердження рекомендацій працівників консалтингового формування. Ефективними масовими методами для запам'ятовування інформації можуть бути інтерв'ю з товаровиробниками, обмін досвідом і т.п.

Однак різні методи справляють різне враження на товаровиробників. І яким би той чи інший метод чудовим і високоефективним не був, він не зможе замінити всі інші. Не можна забувати про виставки, відеофільми, буклети, брошури, засоби наочної агітації, Інтернет і інші можливості використання масових методів у діяльності консалтингового формування. Тільки застосування всіх методів у комплексі принесе найкращі результати.

Численні дослідження в галузі консалтингу свідчать, що для товаровиробників масові методи мають важливу роль з погляду створення поінформованості і прийняття остаточного рішення про використання інновацій. Частіше всього саме через ЗМІ товаровиробники одержують першу інформацію про інновації.

Консультант, більшою мірою, використовує масові методи для збору інформації про інновації, адже вони є методами як розповсюдження, так і збору інформації. Ці методи використовуються консультантом протягом всієї роботи по здійсненню консультування з інноваційної діяльності, оскільки до них належать, головним чином, засоби масової інформації: радіо, телебачення, аудіо - та відеотехніка, електронні засоби, друковані засоби (спеціалізовані журнали, газети виробників, брошури, буклети, офіційні повідомлення), засоби наглядової агітації. Саме звідси консультанти можуть черпати інформацію в ході роботи.

Збираючи інформацію для того, щоб консультувати з впровадження інновацій, консультанти з'ясовують у клієнта, що є специфікою його виробництва. В свою чергу, галузеві журнали та урядові публікації дозволяють отримати значну частину інформації, особливо по економічних тенденціях. Щоб швидко зрозуміти незнайомі виробничі процеси, консультант може вивчити технологічні схеми виробничих процесів, в яких на одній сторінці стисло описаний процес виробництва та його технологічні умови.

4.4 Вибір методів розповсюдження інформації

Масові методи розповсюдження інформації дають можливість консалтинговому формуванню довести інформацію до значно більшої кількості товаровиробників з порівняно невеликими фінансовими витратами. Цікавим психологічним аспектом цього питання є те, що одна з індивідуальних особливостей людини полягає в тому, що вона вибірково сприймає інформацію, при постійному користуванні звикає до сприйняття інформації з тих чи інших джерел, і це з часом стає для неї потребою.

Наприклад, частина товаровиробників звикла читати газету “Урядовий кур'єр", вірить її публікаціям і передплачує цю газету. Тираж газети, як відомо, становить понад 530 тис. екземплярів. Іншим більш до вподоби газета “Сільський час". Керівники підприємств та головні спеціалісти звикли до фахових видань. Галузеві спеціалісти віддають перевагу галузевим виданням.

Тому консультантам важливо враховувати ці аспекти, навіть враховувати тираж передплатних видань по регіонах України, і, відповідно, приймати рішення щодо розміщення у цих виданнях своїх публікацій.

Для засобів розповсюдження інформації, що здійснюють трансляції в реальному масштабі часу, таких як радіо чи телебачення, треба враховувати, що товаровиробник може слухати радіо чи дивитись телевізор досить обмежений час - рано-вранці, пізно ввечері, і не завжди у вихідні дні. Тому, якщо консультант розмістить свій інформаційний блок у передачі, яка транслюється серед дня, коефіцієнт корисної дії такої інфомації буде досить низьким.

За даними досліджень із засобів масової інформації, таких як телебачення, радіо, газети, журнали за агрегованим показником (зрозумілість, ступінь впливу, доступність, вартість) найбільш пріоритетним є телебачення. Тому питання загального характеру консультант повинен намагатись доводити до товаровиробників, використовуючи загальнодержавні телевізійні програми, місцеве телебачення.

Другим за пріоритетністю засобом масової інформації є журнали, третім - газети, четвертим - радіо. Тобто науково-технічну і ринкову інформацію, щодо виробництва, доцільно розміщувати у загальних чи галузевих журналах. Інформацію рекламного характеру краще подавати на шпальтах газет, на радіо.

Важливо враховувати обставину, яка притаманна всім засобам масової інформації: одноразове інформаційне повідомлення завжди гірше сприймається аудиторією, ніж система інформаційних повідомлень - рубрик чи інформаційних блоків, які постійно публікуються у виданнях того чи іншого засобу масової інформації.

При використанні масових методів консультанту необхідно в кожному конкретному випадку аналізувати сильні і слабі сторони - переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації. Це дозволить йому підсилити переваги і зменшити негативний вплив недоліків. Основні переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації наведені в таблиці 4.1

Так, наприклад, застосування електронних засобів розповсюдження інформації - сайтів не дало очікуваних результатів. Головними причинами цього є те, що в даному варіанті методу відсутній активний зв'язок кореспондента і клієнта, практично відсутній зворотний зв'язок, досить незначна аудиторія користувачів через відсутність комп'ютерного та телекомунікаційного забезпечення у товаровиробників.

Переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації

Переваги
Недоліки
Охоплюють велику кількість товаровиробників одночасно
Інформація, що розповсюджується з використанням масових методів, досить часто і регулярно доходить до споживача
Створюється атмосфера довіри до інформаційних ресурсів, звикання до форми та стилю викладення інформації
Формується постійна аудиторія читачів, слухачів, глядачів
Мають швидкий доступ до селян та невисоку вартість розповсюдження.
Мають чудові перспективи розвитку, що базуються на використанні новітніх інформаційних технологій
Транслюються чи друкуються, коли це зручно ЗМІ
Вимагають професійної підготовки консультанта щодо підготовки матеріалів інформаційних блоків чи публікацій
Не можуть конкурувати з розважальними радіо - і телепередачами.
Недостатня можливість погодження змісту інформації з користувачами
Ймовірність заполітизованої інформації
Неможливість селективного доведення інформації до різних категорій товаровиробників щодо сприйняття інновацій
Вибір конкретних масових методів у діяльності консалтингового формування необхідно здійснювати з огляду на позитивні і негативні сторони використання різних ЗМІ. Розглянемо їх плюси і мінуси на прикладі періодичної преси. Переваги і недоліки періодичної преси, як інструмента реалізації масових методів роботи консалтингових служб. Загальнодержавна щоденна преса.
Переваги
Недоліки
Допомагає підняти авторитет консалтингової служби
Слабке освітлення технічних питань, часто спрощений виклад матеріалу
Підвищує рівень морального стану персоналу консалтингової служби
Повідомлення може бути не прочитане зацікавленими особами
Велике коло аудиторії
Регіональна і районна преса
Переваги
Недоліки
Орієнтовані на сільськогосподарські проблеми в сільських регіонах
Оріентовані на широку читацьку аудиторію, недостатньо аграрної специфіки
Чутливі до новин і документальних матеріалів
Чутливі до тривалого висвітлення
Більш низька кваліфікація журналістів
На місцях активно підтримують товаровиробників
Загальнодержавна преса
Переваги
Недоліки
Хороший технічний стан
Матеріалів для публікації буває дуже забагато, і вони мають комерційну орієнтацію
Вузька спеціалізація
Широка цільова аудиторія
Регіональна преса
Переваги
Недоліки
Статті близькі місцевим товаровиробникам
Матеріали можуть бути занадто спрощеними
Готовність залучати місцевих товаровиробників
Спеціалізовані журнали
Переваги:
дуже високий рівень компетентності журналістів;
орієнтовані на товаровиробників;
вузька спеціалізація журналістів.
Оцінюючи гідності ЗМІ при використанні масових методів у діяльності консалтингових служб, необхідно підкреслити, що вони:
а) сприяють поширенню знань;
б) сприяють зміні деяких поглядів товаровиробників;
в) прискорюють інноваційний процес;
г) сприяють посиленню міжособового спілкування;
д) зміцнюють зв'язки спеціалістів-консультантів і науки.
Однак різні методи неодинаково впливають на товаровиробників. І яким би той чи інший метод не був гарним і високоефективним, він не може замінити всі інші. Не можна забувати про виставки, відеофільми, буклети, брошури, засоби наочної агітації, Інтернет і інші можливості використовувати масові методи у діяльності консалтингових служб. Тільки застосування всіх методів укомплексі дає найкращі результати.
Запитання для самоперевірки
Дайте визначення масових методів в консалтинговій діяльності.
Назвіть види масових методів розповсюдження інформації.
У чому особливість вибірковості запам'ятовування окремої людини?
Мета і задачі масових методів розповсюдження інформації.
Вимоги до інформації, що розповсюджується за допомогою масових методів.
Роль засобів масової інформації у розповсюдженні інновацій.
Які переваги та недоліки масових методів розповсюдження інформації?
Які переваги і недоліки електронних засобів розповсюдження інформації?
Які позитивні і негативні сторони загальнодержавної щоденної преси?
Які позитивні і негативні сторони спецжурналів?

Лекція 5. Групові методи навчання і консультування

5.1 Мета та роль групових методів навчання і консультування

Головною метою групового методу консультування є організація ефективної взаємодії спеціалістів консалтингового формування безпосередньо з товаровиробниками. Для досягнення цієї мети консультанти формують цільові робочі групи товаровиробників, розвиток цих груп (зокрема, шляхом навчання), вдосконалення їх діяльності, організація групових зустрічей на постійній основі. Консультант повинен пропонувати групам нові ідеї, передавати знання та інформацію з різних аспектів господарювання, щоб учасники цільових груп могли використати їх у своїй безпосередній діяльності. Досить важливим при цьому є підбір кандидатів для формування цільових груп (рівень освіти, професіоналізм, можливість сприйняття нових ідей і т.п.).

Досвід свідчить, що товаровиробники є дуже сприйнятливими до групових методів у діяльності агроконсалтингових формувань, тому що при їх використанні вони мають можливість слухати, брати участь в обговоренні тих чи інших проблем, обмінюватись корисним досвідом, приймати спільні рішення. Групові методи роботи з товаровиробниками включають: ділові дискусії, семінари, збори, демонстрації, лекції, виставки і т. і. (рис.5.1).

Поряд із цим, групові методи допомагають товаровиробнику приймати самостійні рішення щодо удосконалення своєї виробничої діяльності, спираючись на досвід своїх колег. Для вирішення ряду задач у роботі консалтингу вони є дуже діючими, тому що забезпечують прямий і безпосередній зв'язок із товаровиробниками, роблять позитивний вплив на їхню виробничу діяльність, що в остаточному підсумку забезпечує високу ефективність їх застосування.

При реалізації групових методів формуються цільові групи товаровиробників, здійснюється розвиток цих груп і вдосконалення їхньої діяльності і т. і.

Рис.5.1. Групові методи в роботі консалтингових формувань

5.2 Особливості застосування методів проведення занять

Читання лекцій - це спосіб усного спілкування, за допомогою якого одна людина передає інформацію групі слухачів. Лекція - це навчальний метод у діяльності дорадчої служби, що може бути недостатньо ефективним способом надання інформації, тому що слухачі при реалізації цього методу недостатньо активні; освоєння лекції ними звичайно запам'ятовується погано; швидкість подачі матеріалу контролюється тільки викладачем і може не відповідати різним можливостям сприйняття матеріалу слухачів; лекційну роботу не використовують для навчання навикам; ефективність застосування методу залежить від уміння конкретного лектора; використання зворотного зв'язку із слухачами, як правило, недостатнє.

Матеріал можна представляти як лекції, якщо основною метою консультанта є доведення до слухачів інформації, що розрахована на стислий термін застосування або, якщо група слухачів занадто велика, щоб використовувати інші методи. Безумовно, лекція може бути і дуже діючим методом навчання, коли вона добре підготовлена.

Існують способи зробити лекційний матеріал більш зручним і цікавим для тих, хто навчається. В процесі планування лекції дуже важливо підготувати супровідний матеріал. Він може бути поданий у формі записів для "нагадування" основних аспектів лекції. Інший широко розповсюджений прийом - це використання попередньо підготовлених наочних матеріалів, що можна демонструвати в процесі лекції за допомогою спеціальної проекційної техніки.

Під час лекції лектор має говорити ясно і чітко, і бути впевненим, що його чують всі, хто знаходиться в аудиторії. Бажано уникати таких недоліків у лекційній роботі, як, наприклад, "говорити дошці" або "бормотати у свої записи", тому що це ускладнює слухачам процес сприйняття.

Ефективність лекції також багато в чому залежить від ясності і простоти викладу матеріалу. Лектору краще відмовитися від використання витіюватих і складних фраз, а якщо необхідно використовувати складну термінологію, то потім повторити сказане більш простими словами.

Однією з основних проблем, що існують у лекційній роботі є зниження уваги слухачів із часом. Є визначені прийоми підтримки уваги аудиторії:

Особистість лектора. Якщо лектор є цікавою, різнобічно освіченою, ерудованою людиною, має охайну зовнішність і зацікавлено викладає матеріал, це завжди сприяє встановленню гарних контактів із слухачами і допомагає підтримувати інтерес до лекції.

Характер викладу матеріалу. Слухачам важко утримувати свою увагу протягом тривалого часу, якщо лектор викладає свій матеріал монотонно, не змінюючи темпу або тону голосу. Щоб уникнути такої ситуації можна використовувати такі прийоми:

говорити особливо повільно і виразно, коли робляться висновки, і навпаки, використовувати більш швидкий темп під час коментарів;

використовувати паузи для позначення завершення викладу окремого розділу, питання і т. і.;

змінювати тон голосу у відповідних місцях, наприклад, завершуючи фразу або акцентуючи увагу на якомусь визначенні, формулюванні;

використовувати жести з тим, щоб підкреслити важливі моменти в лекції і т. і.

При завершенні лекції лектору важливо звертати увагу на такі моменти, як підведення підсумків лекції, формулювання висновків. Це дуже корисно для слухачів, тому що допомагає їм узагальнити, "звести воєдино" отриманий об'єм інформації. Бажано залишати 5 - 10 хвилин наприкінці лекції для запитань слухачів. Необхідно заохочувати учнів ставити запитання. Це не тільки дозволить їм з'ясувати незрозумілі моменти лекційного матеріалу, але і забезпечить ефективний зворотний зв'язок, що дуже важливо для викладача.

З усіх групових методів роботи консалтингових служб із товаровиробниками дискусія є самим найліпшим і вирішує багато задач. Її використовують для обміну ідеями і знаннями, для вирішення проблем членів групи, для обговорення: думок і розбіжностей; прийнятних рішень по спірних питаннях. Тому дискусії консультанти використовуються досить часто. Однак не завжди задачі, які стоять перед учасниками дискусії виконуються, тому що проведення дискусії вимагає визначених навиків не тільки від головного, але і від усіх її учасників.

Дискусія - це обмін ідеями і думками між різними людьми. Однак не всякий обмін думками є дискусією. Якщо той, що говорить, ставить за мету ціллю довести, що він правий, а інші не праві, то це суперечка, а не дискусія. Якщо людина просто висловлює свої погляди і не розглядає думки інших людей, то це лекція, але не дискусія і т. і.

Справжня дискусія відрізняється тим, що її учасник в ході обговорення одержує для себе нову інформацію. Він має бути готовий до того, що правота може бути не на його боці, і що обмін думками й одержання нових знань важливіше особистого авторитета.

Сутність ділової гри зводиться до вирішення якої-небудь ситуації у неформальній (ігровій) обстановці. Ділові ігри, як метод навчання, дозволяють "прожити" визначену ситуацію, вивчити її в безпосередній дії. Вони дозволяють моделювати різні виробничі ситуації, проектувати способи дій в умовах запропонованих ситуацій, демонструвати процес систематизації теоретичних знань з вирішення визначеної практичної проблеми.

Основними етапами цього методу є визначення проблеми і з'ясування ситуації, визначення ролей, які треба буде грати, підбір діючих осіб (героїв), програвання сцени, обговорення й аналіз результату. Звичайно не передбачається жодних попередніх репетицій, і всі діалоги - це імпровізація учасників гри. Ігрові ситуації особливо корисні при вивченні міжособистісних відносин. Вони ліквідують внутрішні бар'єри, сприяють постановці нових питань, вводять нові точки зору на предмет, мобілізують досвід поведінки в інших ситуаціях.

Прийняття управлінських рішень у ділових іграх здійснюється її учасниками, що виконують певні ролі, а оскільки інтереси різних ролей не збігаються, то рішення частo приходиться приймати в умовах конфліктних ситуацій.

Проведення ігор є груповим методом навчання, в результаті гри група формує колективну думку і захищає її від критики інших груп. У процесі гри створюється певний емоційний настрій гравців, що допомагає активному залученню учнів до вирішення поставленої задачі.

Ігри сприяють залученню учасників у процес обговорення, спонукають до коментарів навіть тих, кого менше всього чули в групі. Даний метод краще використовувати в тих ситуаціях, де проблема чітко не належить до розряду складних проблем.

При розгляді ігор як навчального методу необхідно брати до уваги такі запитання:

1. Як дорослі учні відреагують на навчання через ігри?

Чи сприймуть вони це як ефективний спосіб навчання?

2. Скільки часу відводиться на гру? Чи займає багато часу, чи пояснені правила і процедури?

Чи є кількість часу, що виділена на гру, розумною відносно до кількості отриманих знань?

3. Чи вчить гра чи імітація тому, чому вона має навчити?

4. Чи досить гнучка гра для адаптації до різних навчальних можливостей і ситуацій?

5. Чи є змагання дружнім, і чи виховує воно добрі стосунки між учнями?

6. Чи допомагає гра в розвитку майстерності, знання, кращого відношення до навчання? Чи підходить вона для ваших цілей?

У даного методу є ряд переваг. Він заощаджує навчальний час порівняно з традиційними методами навчання. За порівняно невеликий відрізок часу в учасників гри з'являються навички і якості, що не можуть відпрацьовуватися іншими методами навчання. Ділові ігри сприяють розвитку у слухачів здібностей до аналізу, синтезу, оцінки, рішення проблем, прийняття рішень і творчості, а також ідеальні для розвитку здібностей до спілкування і міжособистісних відносин. Цей метод дозволяє проводити контроль знань учасників безпосередньо в процесі гри, що дозволяє скоротити час на проведення спеціального контролю знань. За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових ігор можна одержати досить повну картину їх професійних і особистісних якостей, готовність до керівної діяльності та до вирішення практичних задач. Такі вправи мають найвищий ступінь залучення учнів, що робить їх дуже ефективним засобом для навчання. Якщо ігри, імітації добре організовані, то вони можуть бути засобом високої стимуляції і мотивації, а також приносити велике задоволення учасникам гри.

Підготовка семінару пов'язана із вирішенням взаємозалежних задач, що мають бути виконані у певній послідовності. Підготовча стадія починається з оголошення мети семінару, розробки його задач, визначення цільової аудиторії, на яку буде розрахований даний семінар і яка одержить від семінару найбільшу користь. До підготовчих заходів також належать визначення змісту семінару, добір і запрошення лекторів-викладачів і фахівців, розробка бюджету семінару, розробка системи оцінки семінару. Підготовча стадія вважається завершеною, коли семінар готовий для реалізації.

Прийняття рішення про організацію і проведення семінару має виходити з потреби у навчанні визначеної групи товаровиробників або співробітників-консультантів, узгодженості ідеї про проведення семінару із завданнями району або регіону і впевненості, що тематика семінару є дуже важливою. Аргументи, що обумовлюють необхідність проведення семінару, мають бути чіткими. На їх основі і формулюється мета і задачі семінару, здійснюється вибір цільової групи.

Задачі семінару мають бути ясними і послідовно зв'язаними, являти собою практичну відповідь на існуючі потреби в навчанні і бути відповіддю на запитання: “ Після того, як визначені задачі семінару, вони доводяться до уваги тих, хто бере участь у проведенні цього навчального заходу - організаторів семінару, лекторів, самих учнів.

Цільова аудиторія повинна дійсно відчувати необхідність в одержанні знань, запропонованих на семінарі з тим, щоб підвищити свій професійний рівень. Майбутня група має бути чітко визначена в таких параметрах як вихідний рівень кваліфікації, вік, службове положення, стаж роботи, досвід і ін.

Після розробки задач і визначення цільової аудиторії переходять до впорядкування бюджету семінару, розробки його змісту і впорядкуванню розкладу семінару. У цьому разі необхідно визначити найбільш ефективні методи навчання, за допомогою яких можна здійснити процес передачі знань і формування навиків у рамках конкретного семінару, а також співвідношення між теоретичним змістом і практичною частиною. Коли будуть здійснені всі підготовчі етапи, можна оголосити про майбутнє проведення семінару. З цією метою складається інформаційний лист. У ньому, як правило, міститься загальна (технічна й адміністративна) інформація про семінар, а також його назва, конкретний зміст, розклад занять, характеристика цільової аудиторії, вимоги, що запропоновані до майбутніх слухачів, розмір і порядок оплати, терміни і процедури відрядження кандидатур для участі в семінарі. Тут же видають стандартні форми реєстраційного листа (для відрядження кандидата на навчання від організації) і особистого листка-характеристики кандидата, в якому мають бути відзначені кваліфікація кандидата, його досвід роботи і сподівання, пов'язані із семінаром. Цей особовий листок має велике значення для процесу добору кандидата і допоможе організаторам семінару скласти повну характеристику групи в цілому. Інформація про семінар розсилається завчасно з тим, щоб організація або заклад мали час для добору кандидатів на навчання. Процедура добору учасників семінару дуже важлива для всього навчального заходу. Одним із чинників, що істотно впливає на досягнення мети семінару, є особова і професійна характеристика учасників. Добір кандидатів грунтується на інформації, яку організації мають надіслати не пізніше терміну, зазначеного в інформаційному листі.

Після добору організатори семінару повинні проінформувати організації про його результати. Разом із підтвердженням зарахування кандидата в учасники семінару в організацію направляється прохання, щоб вона в найкоротший термін підтвердила можливість участі в семінарі свого співробітника. У випадку, коли зарахований кандидат не зможе відвідувати заняття, необхідно вчасно сповістити про це організаторів семінару.

Проведення семінару вимагає ефективного і своєчасного виконання всіх навчальних заходів з обліком наявних умов і можливостей. З погляду послідовності, всі теми семінару мають бути розміщені в програмі в логічній послідовності.

До основних задач організаторів семінару, що забезпечують постійний контроль і підтримку високого рівня навчання, належать такі:

періодична присутність кого-небудь з організаторів на заняттях для стимулювання обміну досвідом між учасниками, відповідей на запитання, щодо навчального процесу й ін.;

підведення проміжних підсумків наприкінці кожного навчального дня, оцінка викладання і матеріалів, що роздаються;

проведення стислих нарад з учасниками семінару для визначення якості засвоєння навчального матеріалу й обговорення проблем, що виникли;

забезпечення викладачів інформацією, щодо характеристики групи, і обговорення поточних змін у програмі; організація робочих підгруп всередині великої навчальної групи.

Одна з головних цілей будь-якого навчального заходу полягає в оцінці результатів його проведення. Вона дозволяє з'ясувати, чи були досягнуті поставлені цілі, і які висновки зроблені в результаті проведення навчання. Оцінка проводиться з тим, щоб виключити помилки, допущені у ході проведення даного семінару, при підготовці майбутніх навчальних заходів.

Виставкова діяльність в роботі консалтингових служб належать як до групових, так і до масових методів. Участь у виставках належить до масових методів, тому що з матеріалами їх експозицій познайомляться й одержать відповідну інформацію тисячі людей.

Невеликі районні виставки або виставки в господарствах належать до групових методів, тому що їх відвідають окремі групи товаровиробників, що зацікавлені в одержанні відповідної інформації.

5.3 Особливості використання групових консультацій

Групові методи роботи з товаровиробниками включають: лекції, дискусії, семінари, виставки і т. і.

З усіх групових методів роботи консалтингового формування із товаровиробниками дискусія є найкращою і вирішує багато завдань. Її використовують для обміну ідеями і знаннями, для вирішення проблем членів групи, обговорення думок і розбіжностей, для обговорення прийнятих рішень з спірних питань. Тому дискусії в діяльності консалтингового формування використовуються досить часто. Однак не завжди завдання, що стоять перед учасниками дискусії, виконуються, тому що проведення дискусії вимагає цільових навиків не тільки від головного, але і від усіх її учасників.

Дискусія - це обмін думками, ідеями і поглядами між різними людьми. Однак не всякий обмін думками є дискусією. Якщо той хто говорить, має за мету ціллю довести, що він правий, а інші не праві, те це - суперечка, а не дискусія. Якщо людина просто висловлює свої погляди і не розглядає думки інших людей, то це - лекція, але не дискусія і т. і. \

Справжня дискусія відрізняється тим, що її учасник у ході обговорення, отримує для себе нову інформацію. Він має бути готовий до того, що він може бути не правий, і що обмін думками й отримання нових знань важливіше особистого авторитету в якійсь галузі. Серед методик ведення дискусій особливо ефективними є методики активного навчання і консультування - мозкова атака, аналіз конкретних ситуацій, ділова гра та інші.

Мозкова атака - метод активізації навчання, який застосовується тоді, коли є проблема, яку необхідно вирішити, але недостатньо інформації про об'єкт та умови. Щоб отримати достатній обсяг інформації про проблему, задіюються знання всіх учасників дискусій, адже кожен з учасників має те чи інше уявлення про проблему, умови та шляхи вирішення.

Тобто, мозкова атака допомагає групі довідатися про себе, як команду, документально оформити те, що ми як команда, знаємо. Вона також стимулює творчу активність команди, дозволяє кожному бути включеному в пізнавальну діяльність. Методика проведення мозкової атаки складається з трьох етапів (фази): генерування, уточнення, оцінки.

На першому етапі дискусії консультантам (лідерам) ставиться проблема, яку необхідно вирішити, і реєструються в порядку надходження, всі пропозиції з їх повного або часткового вирішення.

При цьому лідер знайомить учасників команди (слухачів групи) з правилами мозкової атаки:

Висувайте ідеї по черзі, всією групою.

Представляйте одну ідею за раз.

Не критикуйте і не обговорюйте ніякі ідеї.

Якщо необхідно, то передайте чергу висування ідей сусіду.

Будуйте свої ідеї на думках інших.

Записуйте ідеї.

Протягом фази генерування (перша фаза) лідер переглядає правила. Потім:

а) лідер знайомить з об'єктом для мозкової атаки, уточнює його і показує його або розповідає про нього.

б) вибирається протоколіст з тим, щоб записати ідею;

в) коли починається фаза генерування, то кожен член команди включається в неї, продовжує активну діяльність, поки не закінчаться всі ідеї.

Протягом фази уточнення (друга фаза мозкової атаки) команда переглядає лист, щоб переконатися, що кожен член команди розуміє всі пункти, занесені в лист, а також запобігти повторенню. Не обговорюйте ідеї, критика і дискусія будуть мати місце протягом фази оцінки і при голосуванні.

На третій фазі (оцінки) колективно обговорюються висунуті пропозиції з вирішення проблеми в порядку їх надходження.

Якщо пропозиція прийнята, то її записують для подальшої детальної проробки. Якщо пропозиція не веде до вирішення проблеми, то її знімають з подальшого обговорення. В результаті колективно напрацьовується перелік заходів для вирішення проблеми і при цьому здійснюється взаємозбагачення учасників дискусії знаннями про проблему і шляхи її вирішення. При організації навчання або ділової наради із застосуванням методики проведення мозкової атаки консультант (керівник) має визначитись:

Чи можливо застосувати даний метод для вирішення цієї проблеми?

Чи підходить величина групи учасників для застосування цього методу?

Які знання одержать учні при вирішенні цієї проблеми?

Мозкова атака вимагає повного розкріпачення думки, волі та уяви. Оптимізм і впевненість збільшують розумову і психологічну енергію людини.

У процесі мозкової атаки учасники висловлюють будь-які пропозиції, думки, ідеї з конкретного питання (проблемі). Яка б фантастична не була ідея, висунута кимось з учасників, вона береться до уваги, тому що будь-яка пропозиція може бути початком практичного рішення.

Категорично заборонені взаємні зауваження і проміжні оцінки. Не допускається припущення про те, що дана проблема не може бути розв'язана. Переконайте учасників, що дана проблема не може бути вирішена тільки відомими способами. Чим більше висунуто пропозицій, тим більша ймовірність появи нової та доброї ідеї.

У ході мозкової атаки допускаються і заохочуються додаткові альтернативні рішення, дозволяється ставитись запитання колегам з метою уточнити і розвити їхню ідею. Іноді вирішенню проблеми сприяє її зворотня постановка. Рішення задачі може бути знайдене в інших сферах. Дозволяється змінювати параметри в задачі.

Учасники групи мають прагнути не до демонстрації своїх пізнань і кваліфікації, а до вирішення висунутої проблеми.

Під час обговорення немає ні начальників, ні підлеглих - є ведучий і учасники. Треба вимагати чіткого дотримання обраних ролей. Не чекайте схвалення або осудження Вашої пропозиції з боку колег, не звертайтеся за підтримкою до організатора мозкової атаки. В процесі атаки менше думайте про можливі наслідки. Варто утримуватись від перешіптувань, переглядань, жестів, що можуть бути невірно сприйняті іншими учасниками.

Спробуйте із самого початку переконати себе, що позитивне рішення даної проблеми має для Вас важливе значення, і тримайтесь цієї думки до кінця проведення атаки.

При класичному застосуванні цього методу виділяються дві групи виконавців:

генератори ідей;

аналітики.

Перші генерують різні ідеї і фіксують їх за допомогою різних технічних засобів (записують на магнітофон, відеоплівку, папір і т. і), інші із запропонованого матеріалу намагаються вибрати все корисне і знайти вирішення проблеми.

На практиці, у ході проведення цього методу всі слухачі спочатку виконують роль генераторів ідей, а потім аналітиків.

Метод аналізу конкретних ситуацій почали застосовувати ще на початку XX століття у сферах права і медицини. Він одержав назву від англійського терміну "case study", що буквально може бути перекладено як "вивчення ситуації". Він займає особливе місце серед методів активного навчання, тому що найбільше наближений до практики.

Застосовується тоді, коли інформації про проблему достатньо, але і шляхів розв'язання проблеми декілька, і потрібно вибрати найліпший.

Сутність методу полягає в активному процесі обговорення конкретної ситуації, за допомогою чого учні закріплюють теорію прийняття управлінських рішень на реальних ситуаціях.

Завдання викладача полягає у одборі відповідного реального матеріалу, а учні мають вирішити поставлену проблему й одержати оцінку своїх дій від членів інших груп і викладача. При цьому треба розуміти, що можливі різні варіанти вирішення проблеми. Тому викладач допомагає учням міркувати, дискутувати, сперечатися, а не нав'язувати їм свою думку. Учні мають розуміти із самого початку, що ризик прийняття рішень лежить на них, а викладач тільки пояснює наслідки ризику при прийнятті рішень.

Роль викладача полягає у спрямованій дискусії, наприклад, за допомогою проблемних питань, або спонукання учнів відмовитися від поверхневого мислення, у залученні всіх членів групи в процес аналізу кейсу і пошуку варіантів вирішення.

Періодично викладач може узагальнювати, пояснювати, нагадувати теоретичні аспекти або робити посилання на відповідну літературу.

З метою підвищення інтенсивності роботи група розбивається на підгрупи. Метод кейсів сприяє розвитку вміння аналізувати ситуації, оцінювати альтернативи, вибирати оптимальний варіант і складати план його здійснення. Якщо протягом навчального циклу такий підхід застосовуються багаторазово, то в учнів виробляються стійкі навики вирішення практичних задач. Багато фахівців згодні з тим, що ефект від цього методу буде тільки тоді, коли число кейсів досить велике.

У кейсі розглядається конкретна ситуація, яка відображає положення підприємства за який-небудь проміжок часу. В опис ситуації включаються основні випадки, факти, прийняті рішення, що мали місце протягом цього часу. Причому, ситуація може відображати як комплексну проблему, так і яку-небудь приватну реальну задачу.

При доборі інформації для кейса необхідно орієнтуватися на навчальні цілі. Не існує єдиних підходів до змісту даних, але вони мають бути реальними для сфери, що описує кейс, інакше він втратить інтерес в учнів, оскільки буде здаватися нереальним.

Зміст кейсу також має відповідати навчальним цілям. Кейс може бути коротким чи довгим, може викладатися конкретно чи узагальнено. Щодо цифрового матеріалу, то його має бути досить для виконання необхідних розрахунків. Варто уникати надмірного насичення кейсів інформацією, використання інформації, яка прямо не належить до розглянутої теми.

У цілому, кейс має містити дозовану інформацію, що дозволила б учням швидко увійти в проблему і мати всі необхідні дані для її вирішення.

Як правило, інформація не повинна цілком описувати діяльність підприємства, а швидше мати описовий характер, для побудови логічної моделі, необхідної при прийнятті обґрунтованого рішення. Допускається доповнювати кейс даними, що, на думку учасників, можуть бути в дійсності. Таким чином, учасник не тільки фіксує розглянутий випадок, але і заглиблюється в нього так, що може прогнозувати і демонструвати те, що пропущено в кейсі.

Більшість кейсів поступово старіють, оскільки нова ситуація вимагає нових підходів. Кейси, що засновані на даних минулих років, добре вислуховуються, але робота над ними відбувається неактивно, оскільки "це було вже давно". Проблеми, що розглянуті в кейсі, мають бути актуальні для нинішнього часу.

Як і при проведенні інших ділових ігор тут також є мета - максимально активізувати кожного учасника, втягнути його в процес аналізу ситуації і прийняття рішень. Тому група поділяється на таке число підгруп, щоб останні бути з 3 - 5 чоловік. Чим менше учасників у підгрупі, тим більше кожен учень втягується роботу над кейсом. Підвищується персональна відповідальність за результат. Склад підгрупи формується самими учнями за їх бажанням чи викладачем.

Кожна команда вибирає керівника (лідера). Лідер має:

постійно контролювати напрямок дискусії, не допускаючи відходу в бік;

контролювати час, який відведено на тему;

стежити за поведінкою учасників дискусії, не допускаючи конфліктів і їхньої пасивної поведінки;

вміти узагальнити результати і захистити точку зору перед опонентами.

Також лідер групи не повинен викликати до себе почуття ворожості чи роздратування з боку інших учасників.

Технічна робота лідера полягає в такому:

фіксування всіх ідей, висловлених учасниками;

регулювати потік ідей;

групування висловлювань.

Не допускається критика ідей. Краще, якщо ідеї будуть виписані на дошці чи аркуші паперу.

На ньому лежить відповідальність за організацію роботи підгрупи, розподіл питань між учасниками і за прийняті рішення. Після завершення роботи з теми занять лідер групи, або її член доповідає в межах 10 хвилин про результати роботи своєї підгрупи.

Для наведення результатів рекомендується підготувати на одній сторінці резюме у вигляді висновків (текст, графіки, таблиці). Члени інших підгруп є слухачами й опонентами доповідача, а потім оцінюють доповідь. Після того, як обговорення теми закінчується, викладач підводить підсумки.

Застосування методу "кейс-стаді" дозволяє навчити учнів працювати в одній команді і швидко приймати рішення в умовах обмеженої інформації і нестачі часу.

Перевагами методу аналізу конкретних ситуацій є:

практична спрямованість методу - учень на основі попереднього вивчення теорії й аналізу ситуації входить у роль керівника;

вивчення теорії прийняття рішень на конкретних прикладах із практики і відпрацьовування типових схем вирішення проблемних ситуацій;

активна форма навчання - за стислий час вивчається багато фактів, виробляються різні варіанти вирішення проблем, учні мають можливість вільно спілкуватися з викладачем і між собою, усі включаються в дискусію;

заохочення до індивідуальної роботи у сполученні з обговоренням у групі;

можливість контролю і поточної оцінки вмінь учнів по письмових доповідях (наявність зворотного зв'язку в навчанні);

широке використання колективного розуму і практичного досвіду самих учнів, оскільки всі кейси пишуться на базі прикладів вдалого чи невдалого вирішення проблем, що виникли раніше ("краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх");

скорочення навчального часу на фіксацію фактів, даних, оскільки кейси в готовому вигляді видаються слухачам до початку занять.

Недоліки методу. Поряд з перевагами методу конкретних ситуацій він не позбавлений деяких недоліків:

нестабільність політичного й економічного положення в Україні, відсутність чітких Законів і можливість їхнього багатозначного тлумачення ускладнюють побудову коректних господарчих ситуацій;

все різноманіття господарської практики неможливо описати навіть тисячами ситуацій, головне - знати процедури прийняття рішень;

викладачу застосовувати метод "кейс-стаді" у кваліфікованій аудиторії може бути складно, тому що слухачі іноді краще розбираються в даній галузі виробництва, ніж він;

безліч альтернатив обговорення конкретної ситуації, наявність різних способів її вирішення і складність знаходження компромісів;

додаткові витрати на розробку і копіювання ситуацій, що здорожує навчальний процес порівняно з лекціями і семінарами.

Найбільш доцільним вважається розмір групи від 20 до 40 чоловік. При застосуванні окремих групових методів оптимальний розмір групи може складати до 10 - 12 чоловік і менше, наприклад, при проведенні групової дискусії (при використанні активних методів навчання).

Якщо група занадто велика, вона стає роз'єднаною, втрачає почуття колективізму, сільські товаровиробники в цьому випадку можуть почуватися дискомфортно. В невеликих за чисельністю групах з'являються можливості встановлення більш тісних контактів між її учасниками.

Як і інші методи, групові методи мають свої переваги і недоліки. У загальному виді вони наведені в таблиці 5.1. До переваг, в першу чергу, можна віднести те, що вони стимулюють навчання, порівняно недорогі і підходять для будь-якої тематики.

Основними недоліками групових методів є те, що вони вимагають знання методів навчання дорослих та професійної майстерності вчителів-консультантів.

Переваги та недоліки групових методів навчання і консультування

Переваги
Недоліки
Стимулюють навчання
Охоплюють більшу кількість людей
Можна використовувати різні методи
Підходять для будь-якої тематики
Порівняно недорогі
Вимагають значної кількості організаційних матеріалів та обладнання
Вимагають професійних навичок та майстерності вчителя-консультанта
Вимагають знання методів навчання дорослих
Головна перевага групових методів полягає в тому, що при їх використанні встановлюються ділові робочі контакти співробітників консалтингового формування із колективами товаровиробників
розвиваються різні форми взаємодії між членами груп.
Запитання для самоперевірки
Мета групових методів навчання і консультування.
Головна перевага групових методів навчання.
Основні складові групових методів навчання і консультування.
Що таке дискусія?
Які стадії підготовки до проведення семінару?
Методика проведення мозкової атаки.
Методика аналізу конкретних ситуацій.
Переваги і недоліки групових методів навчання і консультування.

Лекція 6. Індивідуальні методи роботи із товаровиробниками

6.1 Особливості застосування індивідуальних методів роботи

Особисті контакти з клієнтами консалтингових формувань винятково важливі в роботі співробітника консультаційної служби і незамінні для налагодження і підтримки добрих стосунків між ними. Особистий вплив консультанта може стати вирішальним в момент прийняття клієнтом принципового рішення.

Індивідуальні методи консультування широко використовуються у закордонних консультаційних службах. Від правильного вибору конкретного контакту "віч-на-віч" багато у чому залежить авторитет консультанта й ефективність діяльності служби. Вибір індивідуального методу в тому чи іншому випадку залежить від складності проблеми, фактора часу, технічної забезпеченості товаровиробника і дорадчої служби, необхідності проведення лабораторних аналізів, економічного стану товаровиробника і т. і.

Рис.6.1. Індивідуальні методи роботи консалтингової служби

Індивідуальні методи діяльності консалтингових формувань подані різними формами: консультування на підприємстві (на виробничому об'єкті и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.