На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Теоретичн аспекти функцонування та складов фнансової системи держави

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 02.11.2012. Сдан: 2012. Страниц: 19. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................2
РОЗДІЛ  1 Теоретичні аспекти функціонування та складові фінансової системи держави................................................................................4
      Суть фінансової системи держави ....................................................4
      Економічна природа і функції бюджету...........................................8
      Місцеві бюджети – фінансова основа місцевого самоврядування......................................................................................................15
РОЗДІЛ 2 Структура та призначення місцевих бюджетів України………………………………………………………………………......22
2.1. Бюджетна  політика на місцевому рівні………………………….….22
2.2. Економічний  зміст і структура місцевих  бюджетів…………….….27
2.3. Бюджетний  процес…………………………………………………...32
2.4.   Призначення і роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави...................................................................................................................37
РОЗДІЛ  3 Перспективи забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами......................................................................................41
3.1.  Зарубіжний  досвід функціонування місцевих  бюджетів та його перспективи  використання в Україні. ................................................................41
3.2.  Ринок   муніципальних облігацій як джерело  фінансування потреб органів  місцевого самоврядування. Збалансування місцевих бюджетів.................................................................................................................47
ВИСНОВКИ...............................................................................................53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................55
ДОДАТКИ..............................................................................................57
 
 

ВСТУП
 
Наприкінці  ХХ століття прискорився процес демократизації державного устрою та управління. У  багатьох країнах невід’ємною складовою  демократичного державного управління є місцеві органи самоврядування. В умовах трансформаційної економіки  України однією з найважливіших  складових її фінансової системи  є місцеві фінанси. В останні  десятиріччя в багатьох країнах  спостерігається регіоналізація економічних  і соціальних процесів. Функції регулювання  цих процесів переходять від центрального рівня влади до місцевого. Саме тому посилюється роль місцевих фінансів та розширюється сфера їх застосування.
Процес  становлення місцевих фінансів України, що розпочався в 90-х роках, зумовлює значні інституціональні зміни в  усій фінансовій системі держави. Формування місцевих бюджетів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в  умовах жорсткої фінансової кризи. Це гальмує процес становлення основ  фінансової автономії місцевих органів  влади.
Фінансові проблеми місцевого самоврядування набули великої гостроти. Хронічна нестача фінансових ресурсів та нестабільність їх джерел стали проблемами загальнодержавної  ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються  найважливіші проблеми суспільства, занепадають  соціально-культурна сфера, освіта, охорона здоров’я.
За цих  умов саме процес прискореного формування місцевих фінансів, а особливо забезпеченість місцевих бюджетів, має стати серйозним  фактором стабілізації ситуації в країні.
Метою роботи є розробка пропозицій щодо зміцнення  фінансової забезпеченості органів  місцевого самоврядування, на основі теоретичного вивчення базових понять та практичної оцінки наявної ситуації. Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:
    вивчити сутність фінансової системи;
    ознайомитись з економічною природою і функціями бюджету;
    вивчити сутність місцевих бюджетів;
    дослідити призначення та роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави;
    визначити вплив фінансової децентралізації на економічне зростання в країні;
    дослідити проблеми збалансування місцевих бюджетів;
    ознайомитись з зарубіжним досвідом функціонування місцевого самоврядування і перспективами його застосування в Україні;
    подати рекомендації щодо забезпечення місцевих бюджетів необхідними фінансовими ресурсами.
Об’єктом  дослідження є місцеві бюджети. Предметом дослідження – роль місцевих бюджетів в фінансовій системі  держави.
В процесі  дослідження ми використовували  наступні методи:
    монографічний;
    аналітичний;
    статистичний.
Джерельною  базою є дані Держкомстату України, дані Міністерства фінансів України.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА СКЛАДОВІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ.
 
      Суть фінансової системи держави.
 
Фінанси завжди існують в певній системі, яка складається з багатьох елементів. У якості елементів виступають суб'єкти фінансової діяльності, які здійснюють фінансові операції між собою. Кожен із суб'єктів здійснює операції з мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів, пов'язаних з проведенням певних видів діяльності. Такі операції проводяться в певних умовах і підлягають регулюванню з боку державних органів влади та управління. Тому розвиток фінансової системи передбачає наявність певного фінансово-кредитного механізму, в рамках якого здійснюються фінансові операції суб'єктів.
У періодичній літературі фінансова  система іноді ототожнюється  з фінансовим апаратом [22, с. 21]. Необхідно  розрізняти ці поняття, оскільки правильне  визначення фінансової системи сприяє розбудові ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання  та фінансову стабілізацію.
Щодо визначення сутності поняття  фінансова система, то існують такі трактування.
Фінансова система – це сукупність фінансових операцій, які проводяться суб'єктами фінансової діяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізму [21, с. 30 ].
Фінансова система – це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер фінансових відносин, що мають особливості в мобілізації  та використанні фінансових ресурсів, відповідний апарат управління та правове  забезпечення [22, с.21]
Фінансову систему можна розглядати як за внутрішньою будовою, так і за організаційною структурою. Внутрішня будова фінансової системи представлена на Таблиці1.1. Сфери та ланки фінансової системи (Додаток А).
Якщо  за основу структуризації фінансів взяти  суб'єкти фінансових відносин - державу, юридичних і фізичних осіб, то у фінансовій системі можна виділити такі складові: загальнодержавні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання і фінанси домогосподарств (сімейні фінанси).
Розгляд фінансової системи за складом суб'єктів передбачає визначення підсистем діяльності таких суб'єктів. До них відносяться: державні фінанси, фінанси недержавних підприємств і установ, фінанси громадян, фінанси спільних підприємств, фінанси закордонних юридичних та фізичних осіб та ін. В свою чергу, кожен із названих елементів включає певну сукупність фінансових операцій, яка розглядається як фінансова підсистема.
Зокрема, державні фінанси включають  державний бюджет, фінанси державних цільових фондів, державний кредит, фінанси державних підприємств і установ та ін. Державні фінанси охоплюють проведення таких операцій: формування доходів, розподіл видатків, здійснення інвестиційної діяльності, передачу державного майна в оренду, проведення приватизації державного майна, створення спільних підприємств, залучення і використання грошових коштів на умовах кредиту та ін. В рамках державних фінансів фінансові операції можуть проводитись різними суб'єктами державного управління: урядом, центральним банком, правлінням державних цільових фондів, органами управління   державними  підприємствами  і  установами,   місцевими органами самоврядування та ін.

Фінанси недержавних підприємств  і установ включають фінанси  індивідуальних, приватних і колективних підприємств. В свою чергу, колективні  підприємства  поділяються  на  господарські  товариства, кооперативи, сімейні підприємства та ін. Фінанси громадян поділяються на   фінанси   домогосподарств   та    фінанси    громадян-суб'єктів підприємницької діяльності. Фінанси спільних господарств - це фінанси підприємств,   які   створюються  державними  органами   управління, юридичними та фізичними особами за участю іноземних учасників. На території України фінансові операції проводяться також зарубіжними юридичними і фізичними особами, які мають резиденцію в Україні (резиденти)   або   діють   за   межами   України   (нерезиденти). Склад фінансової системи України схематично відображено на Таблиці 1.2. (Додаток Б)
Якщо в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної системи, то фінансова система за внутрішньою будовою може бути визначена як сукупність відносно відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.
До сфер фінансових відносин включають:
    фінанси суб'єктів господарювання (рівень мікроекономіки);
    державні фінанси (рівень макроекономіки);
    міжнародні фінанси (рівень світового господарства);
    фінансовий ринок;
    страхування.
Останні (фінансовий ринок і страхування) є забезпечуючими сферами.
Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансових відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів або специфічних форм і методів мобілізації та використання фінансових ресурсів. Цей рух грошових коштів координується відповідним апаратом управління і є законодавчо урегульованим. Ланки фінансової системи є відносно самостійними і мають своє функціональне призначення.
Залежно від факторів, що впливають  на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фінансових ресурсів, кожна ланка фінансової системи може поділятися на підрозділи (наприклад, в залежності від форми класності підприємницьких структур, сфери їх діяльності, рівня централізації фінансових фондів і ін.).
Західна фінансова наука трактує  поняття фінансової системи більш наближено до суб'єктів фінансових відносин. Зокрема, Зві Боді та Роберт К. Мертон зазначають, що фінансова система включає ринки, посередників, фірми, що надають фінансові послуги, та інші інституції, з допомогою яких домогосподарства, приватні компанії та урядові організації реалізують фінансові рішення, які вони приймають [26, с. 62].
Фінансові системи держав можуть відрізнятися за своєю структурою, оскільки вони є відображенням існуючої моделі економіки. Нині у світі налічується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав.
У фінансовій системі зосереджені  значні фінансові ресурси, що становлять 80 і більше відсотків від обсягу ВВП. Структура фінансової системи - динамічна. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це, насамперед, фінансовий ринок, страхові фонди і страховий ринок, місцеві фінанси.
Державні  фінанси є основою економічного життя держави, розвитку її економіки, зростання матеріального добробуту  населення. Наявність державних  фінансів об’єктивно зумовлена необхідністю розподілу і перерозподілу ВВП  між верствами населення, підприємницькими структурами і окремими територіями. Маючи об’єктивний характер, їх функціонування значною мірою залежить від суб’єктивних дій політичних сил, які знаходяться при владі  і домагаються забезпечення власних  економічних інтересів.
В умовах демократії, державні фінанси є основою  економічної стабільності в країні і рівня життя громадян. Державні фінанси – центральна ланка фінансової системи, що здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток країни.
Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; державні фонди цільового призначення; державний кредит; фінанси підприємств і організацій державної форми власності.   У   сфері   державних   фінансів   грошові   потоки відображають відносини перерозподілу ВВП. Переважно це зовнішні  відносини.  Провідне місце у державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються в Україні у зведеному бюджеті держави.
 
 
      Економічна природа і функції бюджету.
 
Бюджет  держави є досить складним і багатогранним  явищем у суспільстві. Розкриваючи  поняття „бюджет”, доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики:
    за сутністю економічної категорії;
    за правовим характером;
    за формою;
    за матеріальним змістом.
Передусім слід підкреслити, що бюджет є самостійною  економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно  має свої особливості, які  відрізняють її від інших сфер  і ланок фінансових відносин. До цих особливостей відносять:
1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;
2) за  допомогою   бюджету   відбувається   перерозподіл валового  внутрішнього   продукту,  рідше – національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними  формуваннями, сферами суспільної діяльності;
    пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;
    сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі   державних    фінансів,    що    зумовлено    ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками.
Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету - забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.
Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з  іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами називаються бюджетними. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона країни, економічна і соціальна.
Крім того, держава, виступаючи власником  засобів виробництва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і відповідно є одним із суб'єктів створення і розподілу ВВП. Як доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національного багатства в цілому.
У країнах середнього рівня розвитку частка ВВП, що перерозподіляється через бюджетну систему, становить 35-37%, а у високо розвинутих - 45 % і більше. Наприклад, у Німеччині цей показник сягнув 60% [13, с. 86].
Державні  органи на всіх рівнях управління для  виконання покладених на них функцій повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансові ресурси. З цією метою в державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів для фінансування господарства, соціальної сфери, благоустрою, утримання органів законодавчої і виконавчої влади і ін.
Сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права являє собою бюджетну систему держави.
Структура бюджетної системи, принципи її побудови та організація функціонування визначаються бюджетним устроєм, що ґрунтується на адміністративно-територіальному поділі держави. Як правило, в унітарних державах існує дворівнева бюджетна система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетна система має три й більше рівнів - федеральний бюджет, бюджети адміністративних одиниць, що входять до складу федерації, та місцеві бюджети.
Наприклад у США трирівнева бюджетна система. Оскільки США — федеративна держава, вона має три бюджетні рівні — федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядувань, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведенні бюджетної політики і мають повноваження щодо оподаткування.
Федеральний (державний) бюджет будується  за принципом "повного бюджету" і складається з двох частин: власне урядового бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, летовища, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працюючих як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань від доходів федерального уряду та підприємств.
Бюджет як фінансовий документ на 2007/2011 бюджетний рік складався з п'яти томів: власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та дві брошури, що пояснювали бюджетний процес — загалом 2514 сторінок. Бюджет передбачав фінансування 13 федеральних міністерств, більше ніж 100 відомств, агенцій та управлінь, а також кошти на фінансування національних програм — медицини, освіти, охорони довкілля, боротьби зі злочинністю тощо. Загальна сума федеральних витрат становила 1,73 трлн дол., що на 3,9 % більше, ніж у попередньому році. До речі, саме з 2007/ 2011 бюджетного року вперше за 30 останніх років був передбачений профіцит бюджету на суму 9,5 млрд дол..
У Франції  чоторирівнева система бюджетів. Це бюджет центрального уряду, бюджети  регіонів, бюджети департаментів  і бюджети комун. Консолідований бюджет включає такі складові: 
    загальнодержавний бюджет; 
    місцеві бюджети;
    спеціальні рахунки Казначейства;
    приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;
    приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;
    операції тимчасового характеру.
Складовими бюджетної системи  України є державний бюджет та місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу України, ухваленого Верховною Радою України 22 березня 2009 р., місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).
Для аналізу  та прогнозування економічного і соціального розвитку держави складається Зведений бюджет України, що включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.
Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області містить показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району охоплює показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним Поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів. Що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, то зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Таблиця 1.3. Структура зведеного бюджету України (Додаток В).
Бюджетна система України ґрунтується  на таких принципах:
    принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних  відносин,  єдиною  бюджетною  класифікацією, єдністю     порядку     виконання     бюджетів     та     ведення бухгалтерського обліку і звітності;
    принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві    бюджети    є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та   органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного,  а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням  за ними відповідних джерел доходів,  правом відповідних  органів  державної    влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства  України,  правом  Верховної  Ради  Автономної  Республіки  Крим та відповідних рад самостійно і незалежно  одне  від одного  розглядати  та затверджувати відповідні бюджети;
    принцип повноти - до  складу  бюджетів  підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що  здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
    принцип  обґрунтованості -  бюджет  формується  на реалістичних  макропоказниках  економічного  і  соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
    принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнути запланованих цілей, залучаючи мінімальний обсяг бюджетних       коштів,       і       максимального       результату, використовуючи визначений бюджетом обсяг коштів;
    принцип   субсидіарності   -   розподіл   видатків   між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні  надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
    принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
    принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система  України   будується  на   засадах   справедливого   і неупередженого    розподілу    суспільного    багатства    між громадянами і територіальними громадами;
    принцип публічності та  прозорості -  Державний бюджет  України  та місцеві  бюджети  затверджуються,  а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною  Радою  України,  Верховною  Радою  Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
    принцип  відповідальності учасників   бюджетного процесу    -    кожен    учасник    бюджетного    процесу    несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Сконцентровані у бюджеті кошти  призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, освіти, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, поліпшення матеріального становища населення, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.
Бюджетний механізм - це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.
До бюджетних методів регулювання  економічних і соціальних процесів відносять:
    податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит на них та їх пропонування;
    бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва й удосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;
    фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання   економічних   умов   їх   функціонування   або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові безпроцентні кредити та ін.);
    створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій у розвитку економіки.
Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.
 
 
      Місцеві бюджети – фінансова основа місцевого самоврядування.
 
Визначальною  ланкою місцевих фінансів є місцеві  бюджети. У них зосереджено понад 80% від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні  місцевого самоврядування.
Сутність  місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну  форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається  між місцевим та державним бюджетами, а також в середині сукупності місцевих бюджетів.
Як організаційна форма мобілізації  доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території.
Разом з тим місцеві бюджети  слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме:
    відносини  між  органами  місцевого  самоврядування  і господарськими структурами, що функціонують на даній території;
    відносини між місцевою владою і населенням даної території, що складаються при мобілізації і витрачанні коштів місцевих бюджетів;
    відносини між органами місцевої влади різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів;
    відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.
Місцеві бюджети — це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.
Водночас місцевий бюджет може розглядатися за трьома категоріями.
По-перше, це правовий акт, згідно з  яким виконавчі органи влади отримують легітимне право розпоряджатися певними фондами грошових ресурсів.
По-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого  органу влади чи самоврядування.
По-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним елементом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.
    Місцеві фінанси сконцентровані  в місцевих бюджетах, до яких  відносяться: обласні, районні,  сільські і селищні бюджети.
Місцевий бюджет може складатися із загального і спеціального фондів [10, с.94].
Спеціальний фонд має формуватися  із конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.
Спеціальний фонд – це класичний  випадок закріплення джерела  доходів за статтею видатків, за якою певні види доходів призначаються  на фінансування певних видів видатків.
Спеціальний фонд був введений з  метою поліпшення звітності за державні кошти, які раніше спрямовувалися до численних позабюджетних фондів, тобто для підвищення прозорості у використанні державних коштів.
Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку [10, с.95].
Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так  і делегованих повноважень. Кошти  поточного бюджету спрямовуються  на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних  асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту  населення.
Кошти бюджету розвитку спрямовуються  на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також  на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням.
Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності  дефіциту бюджету у зв’язку з  недовиконанням доходів бюджету.
Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і  особливостей можуть перерозподіляти  між собою на підставі договорів  окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Фінансова незалежність місцевих бюджетів є одним з основних умов існування  демократичної держави.
Однак, ця незалежність повинна мати певні межі, які визначені Європейською Хартією про місцеве самоврядування в 1982 році: “Незалежність органів  місцевого самоврядування припустима в межах їх компетенції” [20, с. 132].
В Україні нараховується більше 10 тисяч місцевих бюджетів. Найбільш численна група – це міські, сільські, селищні бюджети ( табл. 1.1).
Конституція України не передбачає  існування обласних бюджетів, хоча в ній міститься нагадування  про них. Відповідно до статті 143 Конституції  України обласні бюджети формуються так званим двоканальним чином із:
    коштів Державного бюджету для відповідного розподілу між територіальними общинами або для виконання спільних проектів;
    коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально – економічних програм.
Незацікавленою особою в об?єднанні фінансових ресурсів у єдиний обласний бюджет є великі міста, промислові центри (міста-донори), тому що в процесі будь-якого перерозподілу фінансових ресурсів страждають саме вони.
Таблиця 1.1
СТРУКТУРА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ.
Групи місцевих бюджетів:

Бюджет Автономної Республіки Крим

 

1

Обласні бюджети
24
Бюджети міст республіканського підпорядкування
2
Районні бюджети неміських районів
486
Бюджети міст обласного підпорядкування
158
Бюджети районів міст
120
Бюджети міст районного підпорядкування
283
Бюджети селищних рад
915
Бюджети сільських  рад
9769

 
Найбільше значення серед місцевих бюджетів приділяється міським бюджетам, тому що Україна – надзвичайно  урбанізована держава – займає 3-є  місце в Європі по кількості міст; у містах проживає 3/5 усього населення  України [19, с. 133].
Місцеві бюджети виконують  наступні функції:
    формування грошових фондів;
    розподіл цих фондів між галузями економіки, що фінансуються з місцевих бюджетів і наступне використання цих коштів;
    контроль за фінансово–господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які фінансуються з місцевих бюджетів.
Сьогодні дедалі більше уваги приділяється методиці розподілу фінансових ресурсів, яка б урахувала стратегічні  програми уряду, пріоритетність діяльності бюджетних установ і їхню спроможність використовувати отримані бюджетні кошти. Розробленню методики планування бюджетів у своїх працях приділяли увагу такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як В. І. Самборський, І. Т. Балабанов, М. Д. Білик, І. А. Бланка та інші.
В науці виділяють різні типи формування бюджетів, які мають як переваги, так і недоліки:
    Лінійно-об’єктний (постатейний): орієнтація на контроль.
Лінійно-об’єктний або постатейно-витратний  підхід є одним з найперших  підходів до складання бюджету і  користується популярністю у місцевих органів самоврядування через простоту звітності і контролю.
2) Виконавчий бюджет: управлінський підхід (започаткований у 30-х роках XX ст. в Америці в рамках програми «Нового курсу» адміністрації президента Ф. Рузвельта).
Причини створення:
    Зростання ділової активності і витрат держави  зробили агреговану інформацію  про  види діяльності, які вона виконує,  більш важливою, 
    ніж перелік окремих статей витрат.
    У відповідності з положеннями теорії Кейнса суттєво  зростали суспільні  витрати держави,  і, відповідно, необхідно було їх вимірювати по кожному напрямку використання коштів.
    Необхідно було зорієнтувати структуру витрат   бюджету   на   виконання   функцій   держави,   а  також   на  здійснення  державних   проектів  (Рекомендації Гуверівської комісії (США)  в1949 р.).
3) Програмний бюджет.
Програмний  бюджет зорієнтовано на планування бюджетних витрат за програмами або функціональними напрямками з метою досягнення загальних цілей.
Розробка  програмного бюджету складається  з чотирьох етапів:
    Визначення цілей.
    Визначення методів, етапів і строків досягнення цілей.
    Визначення витрат на кожному етапі.
    Визначення   для   кожної  програми   методів оцінки того, наскільки успішно досягнуто поставленої мети.
4) Система планування, програмування  і бюджетування (ППБС).
ППБС — це система розподілу державних ресурсів.
В ЇЇ основі лежить:
1. Економічний аналіз як на  макро-, так і на мікро рівнях, який займає все більш суттєве місце в процесі розробки фінансової і бюджетної політики.
    Розвиток інформаційних технологій, що суттєво розширює сферу застосування аналізу цілей при прийнятті політичних рішень.
    Планування і бюджетний процес поступово конвергуються.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ.
 
2.1. Бюджетна політика на місцевому  рівні.
 
Бюджетна  політика - це заяви, зроблені політиками для конкретизації їхньої філософії  фінансового управління. У широкому розумінні політика - це офіційна позиція  органів місцевого самоврядування для підтримки реалізації фінансових цілей. Політика створює рамки для  фінансового управління і спрямовує  фінансистів у веденні фінансових справ органів місцевого самоврядування .
Важливим  документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні, є програма економічного та соціального розвитку відповідної  адміністративно-територіальної одиниці .
У програмі економічного та соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці на наступний рік повинні  бути відображені:
1. Аналіз  соціально-економічного розвитку  адміністративно-територіальної одиниці  за попередній і поточний роки  та характеристика головних проблем  розвитку її економіки та соціальної  сфери .
2. Стан  використання природного, виробничого,  науково-технічного та трудового  потенціалу, екологічна ситуація .
3. Можливі  шляхи розв'язання головних проблем  розвитку економіки і соціальної  сфери .
4. Цілі  та пріоритети соціально-економічного  розвитку в наступному році .
5. Система  заходів органів місцевого самоврядування  щодо реалізації соціально-економічної  політики з визначенням термінів  виконання та виконавців .
6. Основні  показники соціально-економічного  розвитку адміністративно-територіальної  одиниці (по кожному напрямку) .
7. Дані  про отримання та використання  доходів від розпорядження об'єктами  права комунальної власності,  ефективності використання об'єктів  права комунальної власності,  показники розвитку підприємств  та організацій, що є об'єктами  права комунальної власності.
8. Місцеві  програми .
Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показники, обсяг резервного фонду і розподіл ролей між  різноманітними бюджетними чинниками.
Бюджетний кодекс визначає необхідність розподілу  доходів і видатків на загальний  та спеціальний фонди, а також  на поточні та капітальні. При цьому  бюджет розвитку місцевих бюджетів є  складовою частиною спеціального фонду.
У процесі  формування місцевих бюджетів рада корисна  як гарант верховенства інтересів громади  і достатньої підзвітності громадянам .
Плануючи  бюджет, посадові особи органів влади  та місцевого самоврядування обмежені законами, статутами міст, іншими нормативними актами, але й за цих умов є  чималий простір для формування процесу, який допоможе у розв'язанні багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення громадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень підзвітності та громадського контролю.
Програмна заява з бюджетної політики може стати корисною для здобуття підтримки  фінансово-ефективних методів та сподівання, що цих методів буде додержано. Подібна  декларація визначає норми бюджетної  діяльності, схвалені виконавчим органом. Чим конкретніша бюджетна політика, тим ефективніше вона сприяє фінансово  відповідальним рішенням щодо бюджету.
Процес  складання бюджету може серйозно починатись лише після визначення впливу макроекономічних показників та прийняття  рішень стосовно оцінок надходжень, прогнозів  видатків на основні програми, а  також визначення бюджетної політики .
Аналіз ефективності бюджетної політики міста Хмельницького за 2006-2011 роки.
Бюджет міста Хмельницького на 2006-2011 роки.
Загальний обсяг бюджету міста за 2011 рік  склав 677,9 млн. грн., що на 75,2 млн. грн. або 12,5% більше, ніж в 2010 році.
Доходи міського бюджету за 2006-2011 роки, млн.грн.                Таблиця 2.2
 
 

 
 
Зростання надходжень до бюджету міста вдалося  досягти завдяки:
- зростанню надходжень податку з доходів фізичних осіб (за 2011 рік – 237,6 млн. грн., що на 27,4 млн. грн. або 13% більше, ніж в 2010 році);
- впорядкуванню діяльності ринків (проведено інвентаризацію об'єктів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування на ринках та торгових майданчиках міста) – надходження ринкового збору з 2009 року щорічно складали понад 30 млн. грн. в рік, за 2011 р. – 33,4 млн. грн.;
- впорядкуванню розміщення об’єктів зовнішньої реклами (за 2011 рік – 2,5 млн. грн., що на 0,9 млн. грн. або 56% більше, ніж в 2010 році);
- передачі в оренду земельних ділянок на конкурсних засадах та проведення земельних аукціонів (за 2011 рік – 2,5 млн. грн., що на 1,7 млн. грн. або в 3,1 рази більше, ніж в 2010році);
- продажу землі під об’єктами комерційного призначення – (за 2011 рік – 3,3 млн. грн., що на 1,6 млн. грн. або 94% більше, ніж в 2010 році).
Динаміка  надходжень доходів міського бюджету  в 2006-2011 роках, млн. грн.                                                                                               Таблиця 2.3. 
Джерела доходів
Обсяг закріплених доходів, всього
94,7
130,1
196,1
258,2
241,6
270,7
в т. ч. податок з доходів фізичних осіб
73,4
107,0
167,4
225,5
210,2
237,6
Обсяг власних доходів, всього
63,0
78,0
127,2
122,5
125,8
128,8
в т.ч. місцеві податки і збори
20,6
22,6
30,2
35,9
37,7
36,1
з них ринковий збір
18,7
20,5
27,7
32,9
35,0
33,4
Цільовий фонд міської ради
1,0
1,5
17,1
17,0
9,1
11,4
Трансферти з державного та обласного бюджетів
78,4
118,0
158,9
179,2
226,2
267,0
Зведений обсяг доходів
237,1
327,6
499,3
576,9
602,7
677,9

 
Відсутня  заборгованість із виплати заробітної плати працівникам бюджетної  сфери та на комунальних підприємствах.
Виконано  зобов’язання бюджету по захищених  статтях на 100%.
Збільшення  доходів міського бюджету дало можливість покращити фінансування бюджетних  галузей, в тому числі їх капітальних  видатків.
Обсяги видатків за основними галузями у 2005-2010рр., млн. грн.
 
 
 
 
 
Таблиця 2.4
 
2011%
Видатки, всього
з них:
235,4
322,9
481,1
594,5
608,6
692,3
113,7%
освіта
78,6
94,2
131,6
178,2
201,1
240,2
119,4%
охорона здоров'я
52,4
70
91,5
117
122,4
146,7
119,9%
Соціальний  захист
39,4
50,6
105,2
122,5
141
191.5
135,8%
фізична культура та спорт
2,3
2,8
7,2
11
7,5
9,4
125,3%
сім'я  та молодь
0,9
1,4
1,8
2,3
2,1
2,5
119,1%
культура  та туризм
6,1
7,9
12,4
16,4
18,7
22,5
120,3%
житлово-комунальне господарство
21,7
40,4
66,0
62,5
47,2
49,3
104,0%
з них: будівництво, реконструкція, ремонт та
утримання автомобільних доріг
5,0
8,2
13,2
14,8
13,6
19,1
140,4%
транспорт
-
1,8
9,2
12,7
5,0
5,0
-

 
Найбільшу питому вагу в структурі видатків 2011 року становлять: освіта (34,7%), соціаль-ний захист (27,5%), охорона здоров’я (21,2%), та житлово-комунальне господарство (7,1 %)
Структура видатків по основних галузях  у 2010 році.            Таблиці2.5
 
 

 
 
Надано  в 2011 році фінансову допомогу та дотації  на відшкодування різниці між  фактичними витратами на виробництво  послуг та затвердженими тарифами (з  метою збереження розміру тарифів):
·    міському комунальному підприємству “Хмельницькводоканал” 3,5 млн.,
·  комунальному підприємству "Південно-Західні тепломережі” – 800,0 тис. грн.;
·  міському комунальному аварійно-технічному підприємству житлово-комунального господарства – 800,0 тис. грн.;
·    комунальному підприємству “Спецкомунтранс” –1,2 млн. грн.;
·    комунальному підприємству “Електротранс” – 5 млн. грн.
 
 
2.2. Економічний зміст і структура місцевих бюджетів.
 
Бюджетно-податкова реформа 2010-2011 років привела до змін у системі  регулювання функціонування місцевих бюджетів. Ухвалення нової редакції Бюджетного кодексу та Податкового  кодексу, окремих постанов Міністерства України та проекту бюджету-2012 сприяють наданню місцевому самоврядуванню реального фінансового змісту та зміцнюють підґрунтя для ефективного  виконання органами місцевого самоврядування функцій на рівні регіонів та громад. Однак не всі зміни у системі  оподаткування та розподілу надходжень мали позитивний фіскальний ефект. Зміна  економічної ситуації (зокрема, загроза  настання другої хвилі світової фінансово-економічної  кризи) ставить нові виклики перед  системою бюджетно-фінансового регулювання  регіонального розвитку, що вимагає  її періодичного коригування.
Довідково: У першому півріччі 2011 р. функціонування сфери бюджету  у більшості регіонів України  характеризувалося низкою позитивних тенденцій, зокрема нарощенням доходів  місцевих бюджетів (без трансфертів), зростання яких спостерігалось у 26 регіонах (у I півріччі 2010 р. – у всіх регіонах). Приріст варіював від 6,4 % у Закарпатській до 31,1 % у Полтавській  областях. При цьому, у всіх 26 регіонах приріст доходів місцевих бюджетів перевищував відповідний показник попереднього року. Єдиним регіоном, у  якому було зафіксовано зменшення  доходів місцевих бюджетів (без трансфертів), є м. Київ (доходи зменшились на 28,5 % проти зростання на 2,5 % за підсумками I півріччя 2010 р.)[1].
Тенденції щодо нарощення доходів  місцевих бюджетів не в останню чергу  були спричинені бюджетно-податковою реформою 2010?2011 рр., результативність якої, водночас, не можна оцінювати однозначно. В Україні і досі залишились невирішеними системні проблеми, які супроводжують реформування бюджетно-податкової сфери і які вирішальним чином впливають на стабільний регіональний розвиток, у тому числі:
1. Зменшення фіскального потенціалу  місцевих податків та зборів  і відсутність значущого фіскального  ефекту від розширення дохідних  джерел другого кошика, неповне  використання потенціалів оподаткування. 
Перелік місцевих податків та зборів в Україні було суттєво реформовано. Із 2 податків та 12 зборів[2] було виключено  економічно недоцільні і замінено їх: передано загальнодержавний податок  – єдиний податок, введено податок  на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Причому  перші три є обов’язковими  для встановлення місцевою радою  на території поширення її повноважень, а запровадження інших є правом місцевих рад. У бюджетів місцевого  самоврядування було забрано такі вагомі джерела надходжень, як податок з реклами та ринковий збір, що складали до 90 % у структурі місцевих податків та зборів.
Такі зміни призвели до зменшення  надходжень загалом до місцевих бюджетів на 16,0 % (до 154,7 млн грн) і до ще більшого зменшення їх частки у структурі  доходів місцевих бюджетів – з 1,3 до 1,0 %, відповідно у січні?березні 2011 року (порівняно із січнем березнем 2010 р.)[3]. Прогнозується, що обсяги місцевих податки і зборів зростуть лише після введення в дію з 01.07.2012 р. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За оцінками експертів Асоціації міст України, такі надходження становитимуть 170 млн грн на рік.
До переліку дохідних джерел другого  кошика, крім існуючих раніше (зокрема, плати за землю), включено фіксований податок на доходи від підприємницької  діяльності, а також передані з  першого кошика штрафні санкції, адміністративні штрафи та інші надходження. Незважаючи на зростання обсягу доходів  другого кошика на 37,9 % (до 3,2 млрд грн), таке збільшення відбулося в основному (на 78,5 %) за рахунок збільшення обсягів  плати за землю, а вплив інших  нових надходжень є незначним. Зазначимо, що у структурі плати за землю  динамічно зростає обсяг орендної плати (на противагу земельному податку) і відповідно його частка. Співвідношення орендної плати та земельного податку  змінювалися наступним чином: 67,8:32,2 у січні?березні 2010 р. та 69,4:30,6 у січні?березні 2011 р. Очікується, що у зв’язку із запровадженням ринку землі вигідніше стане орендувати, а не купувати землю, що має призвести до ще більшого зростання обсягів орендної плати і відповідно – плати за землю у доходах місцевих бюджетів.  
Невміння місцевих органів влади  реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних  можливостей оподаткування. Внаслідок  значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки – туристичного збору.
2. Уповільнення темпів зростання  обсягів надходжень до першого  кошика та, відповідно, зростаюча  залежність місцевих бюджетів  від державного.
Відбулися зміни у розподілі  основного бюджетоформуючого податку  – податку з доходів фізичних осіб. Віднині до м. Києва (бюджет якого  акумулював до реформ найбільшу частку надходжень від цього податку) надходить  не 100 %, а 50 % податку з доходів  фізичних осіб. Внаслідок такого перерозподілу  зростання обсягу надходжень до першого  кошика спостерігалося на рівні лише 1,0 %, хоча надходження від податку  з доходів фізичних осіб по Україні  зросли на 0,8 млрд грн (до 11,5 млрд грн), а  їх частка – на 1,2 в.п. і нині складає 77,7 % доходів місцевих бюджетів. Скорочення обсягу першого кошика спричинює  необхідність збільшення обсягу міжбюджетних трансфертів із державного бюджету. 
Спостерігається щорічне збільшення частки трансфертів (відповідно 42,0 %, 44,6 %, 47,1 %, 52,0 % у доходах місцевих бюджетів у січні?березні 2008?2011 рр. відповідно) і відповідне падіння частки власних доходів громад. У самих трансфертах частка дотацій вирівнювання дещо зменшилась (із 57,8 до 52,5 %), частка субвенцій із соціального захисту населення зросла із 41,9 до 42,7 %. Натомість обсяги дотації вирівнювання зросли на 20,9 %, а обсяги коштів, що передаються до державного бюджету, навпаки, вперше у післякризовий період зменшились на 61,9 %. Тому можна сказати, що застосовуваний принцип покриття нестачі фінансових ресурсів у регіонах трансфертами із державного бюджету є дестимулюючим для активізації внутрішнього потенціалу розвитку регіону.
3. Суттєвими залишаються відмінності  між рівнями доходів та видатків  місцевих бюджетів на одну  особу у різних регіонах України.
За період, що аналізується, доходи збільшились на 11,8 %, видатки –  на 28,5 %. У розрахунку на одну особу  найвищі доходи спостерігались у  м. Києві (844,7 грн) та  Дніпропетровській (563,7 грн) областях, а також у м. Севастополі, Донецькій області, АР Крим та Запорізькій області; найнижчі – у Чернівецькій області (212,6 грн), а у середньому по Україні доходи становили – 370,8 грн.
Видатки у розрахунку на одну особу  становлять 833,3 грн, найвищі у м. Києві (928,4) та Рівненській (830,3) областях, а  найменші – у Луганській області (743,0); у середньому по Україні – 833,3 грн. Таким чином, варіація по доходах  складає 3,97 разу, по видатках – 1,25 разу (у минулому періоді варіації складали відповідно 6,1 та 1,29 разу). Значне перевищення  видатків над доходами свідчить про  неспроможність громад та регіонів самостійно, без трансфертів, фінансувати власні потреби. Досягнуті в результаті вирівнювання обсяги видатків на одну особу відповідають лише принципам  соціальної справедливості, не віддзеркалюють відповідність реального рівня  розвитку економіки (зокрема, доходів) та рівня видатків. Відбувається недоотримання  достатнього обсягу коштів для виробничої, інвестиційної та будівельної діяльності у регіонах, скорочуються обсяги виробництва, згортається підприємницька активність на місцях. Посилюються патерналістські  очікування регіонів відносно держави.
4. Зберігається практика нецільового  використання коштів та порушення  у використанні державних коштів, не виконуються планові показники  надання міжбюджетних трансфертів.
Протягом січня-лютого 2011 р. року виявлено фінансові порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Незаконних та не за цільовим призначенням проведених витрат і недостач комунальних ресурсів виявлено на загальну суму 160,6 млн грн, що становить 19 % загальної суми використаних з порушенням нормативно-правових актів фінансових ресурсів держави (для порівняння, у січні?лютому 2010 р. – 77,8 млн грн (або 29 % фінансових ресурсів держави).
Крім того, встановлено втрати належних доходів місцевими бюджетами, комунальними підприємствами, установами і організаціями, обсяг яких значно зріс і становив (за січень?лютий 2011 р.) – 209,9 млн грн (193,9 млн грн з них – кошти місцевих бюджетів). Для порівняння, у січні?лютому 2010 р. ці показники склали відповідно 23,8 млн грн і 19 млн гривень[4].
За січень?вересень 2011 р. було відкрито асигнувань для здійснення видатків загального фонду Державного бюджету України в частині міжбюджетних трансфертів на суму 64167,7 млн грн, що становить 99,0 відсотка розпису на січень?вересень 2011 року. Зокрема, дотація вирівнювання перерахована у сумі 32590,6 млн грн, що становить 99,6 відсотка розпису. Із загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам перераховано субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту населення на суму 25 998,0 млн грн або 98,6 відсотка розпису, у тому числі енергетичні субвенції перераховані у сумі 5398,9 млн грн, що становить 93,9 відсотка розпису[5]. Не досягнення планових показників по надходженнях місцевих бюджетів було спричинене і недоліками у наповненні державного бюджету. Так, несвоєчасне затвердження умов надання окремих субвенцій і зміни до чинних НПА щодо їх розподілу призвели до затримок перерахування трансфертів. Місцеві бюджети лише 12 регіонів із 26, яким надається із державного бюджету дотація вирівнювання, отримали її у запланованих обсягах[6].
5. Низький рівень використання  міськими радами можливостей  зовнішніх запозичень.
 
За перше півріччя 2011 р. (до набуття  чинності змінами до Бюджетного кодексу  України стосовно надання містам із чисельністю 300 тис. жителів права  здійснювати запозичення до місцевих бюджетів) було зареєстровано 3 випуски  облігацій місцевих позик на суму 400,00 млн грн, що складає 0,49 % у структурі  всіх емісійних випусків цінних паперів. Для порівняння: у 2010 р. не було здійснено  випусків, у 2009 р. було здійснено випусків суму 370,00 млн, у докризовому 2008 р. –  на суму 974,00 млн[7]. Загалом же, у період з 2005 р. цінні папери міських рад  були емітовані лише у 30 містах. Перешкодами  активного включення інших міст у процес випуску місцевих цінних паперів є недостатня прозорість операцій на фондовому ринку, обмежений  допуск до інформації про діяльність емітентів та поточну економічну ситуацію в місті (регіоні), обмеження  емісії короткостроковими облігаціями, тривалість підготовки випуску (до 3 місяців), необхідність здійснення рейтингової  оцінки облігацій до випуску, висока ризиковість інвестиційних проектів.
Отже, реформа системи бюджетно-податкового  регулювання 2010?2011 рр. має недоліки у сферах зміцнення бюджетів місцевого самоврядування, збільшення фіскального потенціалу регіонів та зменшення їх бюджетної залежності від держави. До позитивних надбань у сфері бюджетно-податкової політики регіонального рівня на даному етапі можна віднести започаткування (поширення) дії двох інструментів:
1. Формування Державного фонду  регіонального розвитку (ДФРР). Фонд  пропонується створити як частину  державного бюджету. Кошти фонду  мають спрямовуватися на виконання  державних цільових програм та  інвестиційних програм, що стосуються  розвитку регіонів, а також на  фінансування інших визначених  витрат. Пропонується розподіляти  кошти фонду наступним чином:  більшу частку між бюджетами  регіонального рівня, меншу –  на виконання інвестиційних проектів (законопроект 9363) та на виконання проектів подолання проблем депресивних територій (9363-1). На нашу думку, з огляду на фактичну відсутність в Україні територій із статусом депресивних, виділення коштів на інвестиційні проекти є більш доцільним, оскільки може надати довгостроковий позитивний мультиплікативний ефект та бути стимулом для економічного зростання. 
 
 
2.3. Бюджетний процес
 
Проекту бюджету на 2012 рік в частині місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин.
В цілому, загальний обсяг місцевих бюджетів на 2012 рік склав 194 702,7 млн. грн., що на 18,2 % більше порівняно з 2011 роком, в  тому числі:
- обсяг загального фонду місцевих бюджетів – 179 734,1 млн. грн.,що більше аналогічного показника 2011 року на 27 932,3 млн. грн. (18,4%);
- обсяг спеціального фонду місцевих бюджетів – 14 968,6 млн. грн., що більше у порівнянні з 2011 роком на 1 982,1 млн. грн. (15,3 %).
Вперше  передбачено видатки на:
- виконання частини 2 статті 29 Закону України «Про культуру» для забезпечення переведення працівників культури на повні тарифні ставки                   (200,0 млн. грн.);
- запровадження  екологічного коефіцієнту, що  сприятиме підвищенню якості  надання послуг населенню з  урахуванням екологічних особливостей (436,9 млн.грн.).
  З  метою реалізації Закону України  від 07.07.2011 № 3612-VI «Про порядок  проведення реформування системи  охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях  та м. Києві» додатково для  пілотних регіонів передбачено  994,3 млн.грн., в т.ч. 667,3 млн.грн. у  видатках, що враховуються при  визначенні обсягу міжбюджетних  трансфертів, та                           327,0 млрд.грн. – субвенція місцевим бюджетам на придбання медичного автотранспорту та обладнання.
  В  рамках децентралізації управління  бюджетними коштами та наближення  суспільних послуг до їх безпосереднього  споживача передбачено субвенцію  з державного бюджету місцевим  бюджетам на придбання медикаментів  та виробів медичного призначення  для реалізації заходів державних  цільових програм та комплексних  заходів програмного характеру  (у минулих роках такі видатки  передбачалися у державному бюджеті)  в сумі                    1 764,0 млн.грн.
Крім  цього, вперше:
- передбачено  субвенцію з державного бюджету  місцевим бюджетам на придбання  медикаментів для забезпечення  швидкої медичної допомоги –                    323,1 млн.грн.;
- субвенцію  з державного бюджету місцевим  бюджетам на будівництво, реконструкцію,  ремонт та утримання вулиць  і доріг комунальної власності  у населених пунктах враховано  для усіх місцевих бюджетів, з  якими державний бюджет має  прямі міжбюджетні відносини,  та затверджено нормативи щоденних  відрахувань, що забезпечить її  перерахування в автоматичному  режимі – (2 357,3 млн.грн.).          
З метою  забезпечення сприятливих умов для  місцевого економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності та вирішення комплексних інноваційно-інвестиційних  програм розвитку регіонів в бюджеті  на 2012 рік передбачено 18 230,2 млн.грн. на соціально-економічний розвиток, в тому числі:
-  2 000,0 млрд.грн. за рахунок коштів  Державного фонду регіонального  розвитку, що дозволить збалансувати  загальнодержавні і регіональні  інтереси у напрямі соціально-економічного  розвитку регіонів;
-  6 412,1 млн.грн. – субвенції місцевим  бюджетам;
 
- 5 218,1 млн.грн.  – надходження до бюджетів  розвитку місцевих ююджетів.
Доходи  місцевих бюджетів
Розрахунковий обсяг доходів місцевих бюджетів на 2012 рік, (без врахування трансфертів) становить 94 453,7 млн. грн., в т. ч.:
-  по  загальному фонду – 82 043,2 млн.  грн.,
-  по  спеціальному фонду - 12 410,5 млн. грн..
Прогноз доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (І кошика), становить 67 279,3 млн. грн..
В процесі  доопрацювання проекту бюджету  з урахуванням основних прогнозних макропоказників економічного і  соціального розвитку України прогнозний обсяг доходів І кошика зменшено на 1 377,6 млн. грн., в тому числі прогнозний обсяг надходжень ПДФО зменшено на 1 327,7 млн. грн. (з них ПДФО - військовослужбовців  на 554,4 млн. грн.), доходи, що відповідно до статті 98 Бюджетного кодексу розраховуються  окремо - на 48,0 млн. грн..
З урахуванням  зазначеного, ріст доходів І кошика до очікуваних 2011 року 113,5% відповідає темпам росту основних показників соціального  та економічного розвитку України на 2012 рік:
-  номінальний  ВВП – 116,6%,
- фонд  оплати праці –  114,9%.
- податок  на доходи фізичних осіб –  114,3%.
Водночас, з метою визначення реальних прогнозних обсягів таких доходів в розрізі  адміністративно-територіальних одиниць, які б відповідали основним показникам соціально-економічного розвитку окремих  територій, удосконалено алгоритм розрахунку показника стимулювання - при визначенні мінімального росту прогнозних показників доходів на 2012 рік враховано стан виконання розрахункового обсягу доходів  за звітний період 2011 року, доведеного Міністерством фінансів України.
 Обсяг  доходів місцевих бюджетів, що  не враховуються при визначенні  міжбюджетних трансфертів (ІІ  кошик), на 2012 рік склав 14 764,0 млн.  грн. Ріст  до очікуваних надходжень 2011 року - 110,8%.
При доопрацюванні  показник ІІ кошика зменшено на 1192,2 млн. грн.,  в тому числі по  платі  за землю на 999,4 млн. грн..
Прогнозний  обсяг надходжень до спеціального фонду  місцевих бюджетів на 2012 рік  визначено  в сумі 12 410,5 млн. грн., що становить                    110,0 % до плану 2011 року, в тому числі:
- бюджет розвитку – 5 218,0 млн. грн., або 124,8 % до плану 2011 року.
Завдяки проведеним заходам щодо розширення джерел надходжень таких доходів  місцеві органи влади у 2012 році додатково  отримають на виконання власних  повноважень, в тому числі на здійснення заходів інвестиційного характеру, 5,6 млрд. гривень.
Видатки місцевих бюджетів
Обсяг видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, у порівнянні з поточним роком зростає на                     19 405,2 млн.грн. (20,1%) і складає 116 073,8 млн.грн.
При доопрацюванні  проекту бюджету їх обсяг збільшено  на                           2 878,1 млн.грн.
 При  цьому, у видатках місцевих  бюджетів передбачено:
- нерозподілені  видатки для усіх місцевих  бюджетів, які мають прямі міжбюджетні  відносини з державним бюджетом (у розмірі 0,5% від обсягу видатків  на галузі бюджетної сфери), в  сумі 567,3 млн. грн., що на 115,9 млн.  грн., або 25,7 відсотка більше порівняно  із 2011 роком;
- інші  видатки (видатки, пов'язані з  особливостями формування бюджетів  АРК та м. Києва і Севастополя)  – 1 899,4 млн. грн.;
- додатковий  фінансовий ресурс, який залишається  у розпорядженні місцевих бюджетів  у зв’язку із застосуванням  коефіцієнта вирівнювання, - 139,0 млн. грн. (для усіх місцевих бюджетів (крім м.Києва та м.Славутич) коефіцієнт «альфа» - 0,95).
 
 
2.4. Призначення і роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.
 
Після набуття  Україною суверенітету розпочався процес становлення національної фінансової системи. Важливою складовою цього  процесу є відродження місцевих фінансів як об’єктивної економічної  реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав, що пов’язано з радикальною зміною концепції державної влади. Це також  викликано початком становлення  в державі інституту місцевого  самоврядування, процесами розмежування функцій та завдань публічної  влади по вертикалі між її центральним, регіональними та місцевими рівнями.
Фінансова система, що формується в Україні, може стати ефективною, коли в її складі, поряд із державними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.
Місцеві фінанси – це система формування, розподілу та використання грошових та інших фінансових ресурсів місцевими  органами влади для виконання  покладених на них функцій.
Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і  основа фінансової бази діяльності органів  самоврядування місцеві бюджети  забезпечують необхідними грошовими  засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюється органами влади і управління на відповідній  території.
Через місцеві  бюджети складаються певні фінансові  взаємовідносини органів місцевого  самоврядування практично з усіма  підприємствами, установами, що розташовані  на їх території, і населенням даної  території у зв’язку із мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами  і державним бюджетом виникають  фінансові відносини з приводу  перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.
Місцеві бюджети посідають надзвичайно  важливе місце в економічному та соціальному житті суспільства, що знаходить відображення у різноманітних  зв’язках, які виникають в процесі  їх формування та використання, - з місцевим господарством, підприємствами, фірмами, установами тощо, які працюють на території  функціонування місцевих бюджетів, з органами державної влади та управління, з населен
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.