На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Судова бухгалтеря та правова статистика

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 07.11.2012. Сдан: 2012. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?4
 
Судова бухгалтерія та правова статистика
Зміст
 
1. Становлення судової бухгалтерії у ХХ сторіччі та тенденції розвитку судової бухгалтерії в Україні
2. Взаємозв'язок судової бухгалтерії та процесуальної діяльності правоохоронних органів.
3. Розкрийте поняття статистична закономірність і статистична сукупність суспільних явищ. В якій формі виявляється статистична закономірність? Наведіть приклади різних закономірностей.
Використані джерела



1. Становлення судової бухгалтерії у ХХ сторіччі та тенденції розвитку судової бухгалтерії в Україні

Історія розвитку судової бухгалтерії
Судова бухгалтерія як наука та як навчальна дисципліна у своєму розвитку пройшла три основних етапа:
1) складання бази для судової бухгалтерії, зародження судової бухгалтерії (з 50-х років XX століття до 1975 року);
2) становлення судової бухгалтерії (з 1976 р. по 1990 р.);
3) подальший розвиток судової бухгалтерії (з 1991 р. по сучасний час). І етап. До 50-х років XX століття форми застосування спеціальних
бухгалтерських знань в юридичній практиці, під час розкриття крадіжок та інших злочинів, таких як: судово-бухгалтерська експертиза, планово-економічна експертиза, документальна ревізія, інвентаризація - діяли та розвивались автономно один від одного, була відсутня єдина методологічна основа (база) їх використання.
В 50-х роках XX століття зусиллями великих радянських вчених - С.С.Остроумова, С.П.Фортинського, В.Г.Танасевича, Н.В.Кудрявцевої та інших - застосовуються енергічні заходи щодо створення методологічної бази судової бухгалтерії.
Виникнення та розвиток теорії застосування спеціальних бухгалтерських знань виконується довгий час у вигляді прикладної дисципліни, як "Основи бухгалтерського обліку та судово-бухгалтерської' експертизи". Але вузькі рамки цього предмету не відповідають змісту предмету "Судова бухгалтерія", і на його основі виникає нова комплексна навчальна дисципліна "Судова бухгалтерія". В 1975 році був створений перший підручник "Судова бухгалтерія" за редакцією С.С.Остроумова.
Таким чином, судова бухгалтерія стає методологічною основою використання економічних методів, спеціальних бухгалтерських та економічних пізнань в області права. Вона збагачує юридичну і експертну практику, розробляє нові методи використання та, в свою чергу, розвивається за рахунок цієї практики.
II етап. В 1980 році виходить з друку другий підручник "Судова бухгалтерія" авторського колективу: Г.А.Атанесян, С.С.Остроумов, С.П.Фортинський, В.Г.Танасевич.
У становленні судової бухгалтерії як навчальної дисципліни велику участь прийняв професор, доктор юридичних наук С.П.Голубят-ніков (Горківська вища школа МВС СРСР). У 1989 році виходить з друку третій підручник по судовій бухгалтерії за редакцією С.П.Голу-бятнікова та Г.А.Атанесяна.
Значну участь у розвитку судової бухгалтерії на цьому етапі взяли роботи відомих радянських вчених: В.Г.Любшина, А.М.Ромашова, Л.І.Георгієва, Т.М.Арзуманяна, П.К.Пошюнаса, В.К.Степутенкової, Г.А.Шумака, А.М.Гольдмана, А.Р.Шляхова та інших. В ці роки становлення і розвитку судової бухгалтерії проходить у процесі подальшого розвитку (змагання) таких дисциплін, як "Основи бухгалтерського обліку та судово-бухгалтерської' експертизи" (у 1976 р. та у 1980 р. виходять з друку підручники С.П.Голубятнікова, Н.В.Кудрявцевої та С.П.Голубятнікова, І.Я.Целіщева); "Судово-бухгалтерська експертиза" (у 1981 р. виходить з друку підручник А.І.Ромашова, у 1985 р. - навчальний посібник В.К.Степутенкової, А.Р.Шляхова).
Велике значення у розвитку судової бухгалтерії мали заходи комплексного розвитку апаратів БХСС, які приймалися Міністерством внутрішніх справ СРСР у 1985 році.
III етап. Судова бухгалтерія представляє собою спеціальну прикладну дисципліну, яка вивчає питання, зв'язані із застосуванням бухгалтерського та економічного аналізу в юридичній практиці. Ця навчальна дисципліна служить теоретичною базою використання спеціальних економічних та бухгалтерських знань у кримінальному, цивільному та господарському процесах. Цим визначається і зміст предмета "Судова бухгалтерія", який включає в себе питання як економічного, так і правового характеру.
Третій етап розвитку судової бухгалтерії в Україні зв'язаний з діяльністю вченого М.І.Камлика (Національна академія внутрішніх справ України), який написав підручник "Судова бухгалтерія". Перше видання книги було здійснено у 1995 році. Радикальні зміни реформування бухгалтерського обліку в Україні, перехід його на національні стандарти та підготовка до переходу на міжнародні стандарти, а також суттєве оновлення законодавчої та нормативної бази зумовило підготовку і видання нових підручників вказаним автором-науковцем (у 2000 р. та у 2007 р.).
У 2004 р. видано з друку підручник "Судова бухгалтерія" науковцями Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого -
В.М.Глібко та О.П.Бущан. Автори цього підручника вказують, що судова бухгалтерія - це комплексна прикладна дисципліна, яка об'єднує в собі економічні та юридичні галузі знань, та поділяють її на дві частини - загальну та особливу. В загальній частині розглядаються питання бухгалтерського обліку, економічного та документального аналізу господарської діяльності підприємств. Особлива частина вивчає питання вдосконалення і порядку призначення та використання в процесі правочинної діяльності правоохоронних та інших органів, які здійснюють фукції управління та контролю, матеріалів інвентаризації, документальної ревізії та судово-бухгалтерської експертизи.
За період з 2004 р. по 2009 р. вийшли з друку кілька навчальних посібників "Судова бухгалтерія" різних авторів.
У сучасний час вчені намагаються вдосконалити теоретичну та практичну бази судової бухгалтерії, тому що вказана дисципліна надійно ввійшла у навчальне та наукове життя. Судова бухгалтерія, як навчальна дисципліна, повинна збагатити курсантів та студентів - майбутніх правознавців - необхідними знаннями в галузі бухгалтерського обліку, економічного аналізу, документальної ревізії, судово-економічної (судово-бухгалтерської) експертизи та аудиторської діяльності. Ця дисципліна весь час знаходиться у пошуку та розвивається і удосконалюється.
 

2. Взаємозв'язок судової бухгалтерії та процесуальної діяльності правоохоронних органів.

Функції правоохоронної діяльностіОсновні напрями судової і правоохоронної діяльності визначаються багатогранністю видів державної діяльності, що виконують різні соціальні функції.
Функції правоохоронної діяльності (лат. — виконання) — основні напрями чи види діяльності, які розкривають її суть та призначення.
Функції правоохоронної діяльності характеризуються чітким розподілом компетенції правоохоронних органів. Діяльність останніх відбувається за основними напрямами, які визначаються функціональним розподілом та наявністю спеціалізації правоохоронних органів. Тому наявність або відсутність функцій правоохоронної діяльності є підставою для визначення місця та статусу відповідного правоохоронного органу. Усі функції взаємозалежні і взаємопов'язані.
До основних функцій правоохоронної діяльності належать:
Конституційний контроль — особливий напрям правоохоронної діяльності з перевірки відповідності законів та інших нормативних актів Конституції України.
В Україні єдиним органом конституційної юрисдикції є КСУ. Він вирішує питання відповідності Конституції законів та інших правових актів національного та міжнародного характеру, додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту, а також питання щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Правосуддя — це вид правоохоронної діяльності, який полягає у розгляді та вирішенні цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ у встановленій законом процесуальній формі.
В Україні відповідно до Конституції правосуддя здійснюється виключно судами. їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Ця функція пов'язана із захистом і відновленням найбільш важливих прав і законних інтересів фізичних осіб, підприємств, організацій, установ, а також із своєчасним, справедливим, об'єктивним та неупередженим розглядом цивільних, кримінальних та інших справ по суті.
Організаційне забезпечення діяльності судів — це вид правоохоронної діяльності, який складається із заходів, що спрямовані на створення умов для повного, всебічного, об'єктивного та незалежного здійснення правосуддя.
Ця функція нерозривно пов'язана з функцією правосуддя. Саме тому вона характеризується як діяльність із забезпечення умов для нормального функціонування судів, судової системи України. Реалізація функції організаційного забезпечення діяльності судів сприяє становленню незалежної судової влади, гарантує розвиток та утвердження судової системи, створює умови для ефективної діяльності судів із захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, підприємств і організацій, суспільства та держави.
Прокурорський нагляд — напрям правоохоронної діяльності із забезпечення законності, що полягає у спостереженні за дотриманням і правильним застосуванням законодавства та відповідному реагуванні на порушення закону на всій території України.
Прокурорський нагляд здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Ця правоохоронна функція полягає у припиненні порушень закону, захисті інтересів громадян, підприємств, організацій, установ шляхом застосування заходів прокурорського реагування. Діяльність системи органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства права і зміцнення правопорядку у суспільстві та державі.
Попередження, виявлення і розслідування правопорушень —це напрям правоохоронної діяльності, який полягає у застосуванні системи заходів загального і спеціального характеру уповноваженими державою правоохоронними органами.
Ця функція притаманна одразу декільком правоохоронним органам, які зобов'язані сприяти виявленню правопорушень, розкриттю злочинів і викриттю осіб, які винні у їх вчиненні. Це — загальні та спеціальні правоохоронні органи (органи прокуратури, МВС, СБУ, Управління державної охорони, податкові органи та інші), предметом діяльності яких є захист конституційного ладу, забезпечення територіальної цілісності, безпеки держави, виявлення, попередження, розслідування та припинення злочинів і виконання покарань.
Надання юридичної допомоги — це правоохоронна функція, яка полягає у наданні правової допомоги юридичним та фізичним особам при вирішенні питань захисту і охорони прав та інтересів у разі їх порушення або у разі захисту у кримінальних справах. Надання юридичної допомоги і захист у кримінальних справах здійснюється уповноваженими державою правозахисними органами та організаціями. Однією із таких організацій є адвокатура, яка забезпечує право на захист від обвинувачення та надає правову допомогу при вирішенні справ у судах та інших органах державної влади та управління. Надання юридичної допомоги також полягає у роз'ясненні громадянам, установам та організаціям їх прав та обов'язків. Органи та установи юстиції (органи державної виконавчої служби, органи нотаріату та органи реєстрації актів цивільного стану) с державними органами, що сприяють розвитку правових послуг, з метою реалізації прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
 

3. Розкрийте поняття статистична закономірність і статистична сукупність суспільних явищ. В якій формі виявляється статистична закономірність? Наведіть приклади різних закономірностей.

Статистична методологія – це комплекс спеціальних властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона грунтується на загальнофілософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов’язані з:
· точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ;
· аналізом їх диференціації;
· з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його властивостей і якісної своєрідності. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логіки пізнання, що є об’єктивною основою методологічних рішень.
Будь-яке статистичне дослідження проходить чотири етапи:
1. Збір первинного статистичного матеріалу.
2. Систематизація і групування даних.
3. Виведення узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.
4. Аналіз варіації, динаміки та взаємозалежностей, формулювання висновків у вигляді текстів, таблиць і графіків.
На кожному етапі дослідження використовуються ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, що вивчаються.
 
3. Основні поняття науки
Для того, щоб вільно розуміти та спілкуватися мовою статистики, необхідно засвоїти ряд основних понять і категорій, які є визначними при тлумаченні подій чи явищ.
Перш за все, розглянемо поняття статистичної закономірності та статистичної сукупності.
Закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок у явищах. Виміряти і виявити статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Об’єктивною основою існування статистичних закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес, основних – спільних для всіх подій масового процесу, та індивідуальних для кожного з них окремо, але випадкових для маси. У разі великої кількості подій вплив випадкових причин врівноважується, завдяки чому закон стає видимим.
 Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реального світу, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.
Статистичні закономірності відображають характер дії об’єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу. При цьому вони виявляються по-різному.
Виділяють чотири види закономірностей:
*  розвитку (динаміки), наприклад падіння народжуваності;
*  структурних зрушень, наприклад зменшення чисельності сільського населення;
*  розподілу елементів, наприклад розподіл населення за віком, місцем проживання тощо;
*  зв’язку між явищами, наприклад залежність прибутку підприємства від собівартості продукції.
Статистична сукупність – множина елементів (одиниць), форму-вання яких відбувається під впливом якихось головних причин і умов. Наприклад, статистичною є сукупність комерційних банків країни. Їх об’єднує характер банківських послуг, хоча капітал, кредитно-інвестиційний портфель, прибуток та інші ознаки в них різні.
Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності. Поліструктурні сукупності за певними ознаками можуть розглядатися як неоднорідні. Комерційні банки неоднорідні за фінансовим станом. Сукупність, що вивчається, має бути не механічним об’єднанням елементів, а впорядкованою системою, кожний елемент якої являє собою єдність загального та одиничного, необхідного і випадкового.
Специфічна риса статистики – узагальненя даних. Передумовою та початком такого узагальнення має бути вимірювання, тобто приписування явищу числових значень. Елементи сукупності можуть відрізнятися між собою рядом ознак.
Сатистична ознака – характерна риса, властивість, яка може бути відображена або словесно, або цифрами. Ознака, що відображається словесно, називається атрибутивною(стать, професія, галузь), а та ознака, що відображається кількісними характеристиками, називається кількісною (вік, стаж роботи). Кількісні ознаки, в свою чергу, поділяються наперервні (не мають проміжних значень, наприклад кількість дітей в сім’ях), безперервні (мають проміжні значення, наприклад вік, стаж роботи).
Кожний елемент сукупності характеризується низкою ознак, значення яких змінюється від елемента до елемента, або від одного періоду до іншого. Ознака, яка набуває в межах сукупності різних значень, називається варіюючою, а відмінність, коливання значень ознаки – варіацією. Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності.
Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображається у відповідних типах шкал. Тип шкали можна визначити допустимими перетвореннями її чисел або допустимими арифметичними діями з цими числами. Згідно з класифікацією шкал за рівнем вимірювання – від “слабкої” до “сильної” – вирізняють три їх типи: номінальну, порядкову, метричну. Чим вищий рівень шкали, тим ширше коло відповідних допустимих перетворень чисел, тим більше арифметичних дій реалізується.
Номінальна шкала – шкала найменувань. Оцифрування ознак цієї шкали здійснюється так, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а не подібним – різні числа. Очевидно, що число відіграє роль символу. Для ідентифікації найменувань шкали використовують натуральні числа 1, 2, 3 або певні числові коди.
Номінальні ознаки, які мають лише два протилежні значення (наприклад задоволений / незадоволений), називають альтернативними. Їх ідентифікують числами “1” або “0” в залежності від наявності чи відсутності властивості.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не лише відношення подібності елементів, але й відношення послідовності – порядку. Це відношення типу “більше ніж”, “краще ніж”; кожній позначці шкали приписується число – ранг.
Метрична шкала – це звичайна шкала дійсних чисел. За допомогою метричної шкали вимірюються натурально-речові явища, ресурси та результати фінансово-господарської діяльності. За характером варіації ознаки метричної шкали поділяються на дискретні та неперервні. Дискретні мають лише окремі ізольовані значення, неперервні мають будь-які значення в певних межах. Визначеність неперервної ознаки дещо умовна, її завжди можна представити дискретною.
 
4. Статистичний показник
Показник – це узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднується кількісна і якісна визначеність їх. Якісна визначеність зумовлена суттю явища і відображається назвою (врожайність пшениці, продуктивність праці).
Вірогідність статистичної інформації залежить від того, на скільки об’єктивно статистичний показник відображає соціально-економічну суть явища чи процесу, що вивчається. У вірогідності виділяють два аспекти – адекватність і точність.
Адекватність розглядається як спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачені програмою досліджень. Точність вимірювання залежить від статистичної структури показника, організації спостереження і обробки даних.
Існує така класифікація видів показників:
1. За способом обчислення:
· первинні;
· похідні.
2. За ознакою часу:
· інтервальні;
· моментні.
Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов’язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються.
Абсолютна величина – числова характеристика рівнів чи обсягів суспільно-економічних явищ. Вона відображає розміри соціально-економічних явищ іменованими числами. (Наприклад видобуток вугілля чи нафти вимірюється тоннами, газу – кубічними метрами, тканин – квадратними метрами тощо.)
В залежності від суті явищ, що вивчаються, та мети дослідження абсолютні величини можуть мати:
· натуральні;
· умовно-натуральні;
· трудові;
· вартісні вимірники.
Натуральні вимірники відображають притаманні явищам фізичні властивості (міри, ваги, довжини, часу), іноді використовуються комбіновані одиниці виміру (кіловат-години, вантажообіг).
Умовно-натуральні вимірники використовують тоді, коли виникає потреба звести воєдино декілька різновидів однієї споживної вартості. При цьому вживають спеціальні коефіцієнти сумірництва. Роль еталона для розрахунків і порівнянь найчастіше виконує один різновид.
Перерахунок в умовні одиниці можна зобразити так:
Y = C + KX,
де С – обсяг різновиду, взятого за еталон;
X – кількість елементів сукупності, які відрізняються від еталонних;
К – коефіцієнт перерахунку нееталонних властивостей в еталонні;
Y – обсяг умовних одиниць.
Наприклад, перерахунок натурального палива в умовне здійснюється згідно з калорійним еквівалентом. Еталоном є кам’яне вугілля, теплотворна спроможність якого становить 29.039 кДЖ/кг. Для донецького вугілля калорійний еквівалент становить 0,87–0,90, торфу – 0,37–0,40, газу – 1,2.
Трудові вимірники (людино-час, людино-день) використовують при вимірюванні витрат праці на виробництво продукції або виконання окремих робіт для визначення продуктивності праці, а також трудових ресурсів і раціонального використання їх.
Вартісні вимірники дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища. Їх використовують у разі обчислення таких важливих народногосподарських показників, як товарообіг, прибуток, капіталовкладення тощо.
Розрізняють індивідуальні (заробітна плата одного робітника) і сумарні (фонд зарплати) абсолютні величини.
Відносні величини відображають кількісні співвідношення, що притаманні конкретним суспільним явищам і процесам. Обчислюються вони як співвідношення двох абсолютних чи середніх величин. Показники, що знаходяться в знаменнику, – база порівняння.
Розмаїття співвідношень і пропорцій реального життя для свого відображення потребує різних за змістом і статистичною природою відносних величин. За своєю суттю і призначенням відносні величини поділяють на такі:
*  відносна величина структури (ВВС) – характерезує склад сукупності і обчислюється співвідношенням окремих частин до цілого. Форма відображення – частка чи відсоток. Сума відносних величин структури дорівнює одиниці або 100 %. Різницю між відповідними частками двох сукупностей називають відсотковим пунктом;
*  відносна величина координації (ВВК) – обчислюється співвідношенням двох різноіменних частин одного цілого. Відображує притаманні об’єктові співвідношення складових частин і пропорції розвитку;
*  відносна величина інтенсивності (ВВІ) – характерезує інтенсивність розвитку того чи іншого явища. Обчислюється як співвідношення двох логічно між собою пов’язаних величин. Її використовують для відображення оцінки інтенсивності розвитку явищ, оцінки виконання плану чи дотримання норм та стандартів;
* відносна величина порівняння ВВП – співвідношення двох одноіменних показників, що характеризують різні території чи об’єкти;
*  відносна величина динаміки (ВВД) – характеризує інтенсивність розвитку суспільно-економічних явищ в часі:
 
                фактичний рівень звітного (поточного) періоду
ВВД =                                                                         ;
                     фактичний рівень базисного періоду
?      відносна величина виконання плану (ВВВП) – характеризує ступінь виконання плану:
 
                           фактичний рівень звітного періоду
 ВВВП =                                                                     ;
                         запланований рівень звітного періоду
?      відносна величина планового завдання (ВВПЗ):
 
                       запланований рівень звітного періоду
 ВВПЗ =                                                                     .
                        фактичний рівень базісного періоду 
Між наведеними вище трьома відносними величинами існує такий взаємозв’язок:
 
ВВД = ВВВП . ВВПЗ
 
Розглянемо техніку обчислення відносних величин на прикладі.
Задача. Дані про віковий склад населення регіону, тис. чол., наведенні в таблиці.
Вікова група, років
2000
2003
0–14
192,4
211,6
15–59
469,9
586,8
60 і старше
77,7
163,6
Разом
740
962

 
Обчислити відносні величини, які б характеризували:
1)динаміку чисельності населення;
2)його структуру за віком у кожному році і структурні зрушення;
3)співвідношення працездатного населення з чисельністю допрацездатного і старшого від працездатного віку.
Розв’язування:
1. Відносну величину динаміки обчислюють як відношення рівня показника в поточному році до базового. Так, загальна чисельність населення регіону в 2003 році збільшилась порівняно з 2000 на 30 %:
962 : 740 = 1,3 або 130 %.
За окремими віковими групами відносні величини динаміки наведено в таблиці.
2. Відносна величина структури – це співвідношення частини і цілого, наприклад, частка населення допрацездатного віку в 2000 р. становило 26 % (192,4 : 740 = 0,26), а в 2003 р. – 22 % (211,6 : 962 = 0,22).
Отже частка населення допрацездатного віку зменшилась на 4 пункти. Результати розрахунків за іншими віковими групами наведено в таблиці.
 
Вікова група, років
Відносні величини
динаміки, %
структури, %
структурних зрушень, пункти
координації, %
2000
2003
2000
2003
0–14
110,0
26,0
22,0
–4,0
40,9
36,1
15–59
124,9
63,5
61,0
–2,5
100
100
60 і старше
210,6
10,5
17,0
+6,5
16,5
27,9
Разом
130,0
100
100
0



 
3. Співвідношення чисельності населення окремих вікових груп називають відносною величиною координації. В 2000 році на 100 чол. працездатного віку припадало 40,9 чол. допрацездатного, в 2003 р. – 36,1, тобто навантаження населення працездатного віку дітьми зменшилось, а пенсіонерами, навпаки, збільшилось з 16,5 до 27,9.


Використані джерела

 
1.Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V ВВР, 2007, № 29, ст.389 )// Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
2.Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ// Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
3.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p., №996-XIV// Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
4.Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємни-цької діяльності" від 23.07.98 р. № 817/98 // Нормативні акти України. www.nau.kiev.ua
5.Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. Наказ Міністерства Фінансів України від 29.12.2000 № 356// Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
6."Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: - Наказ, Міністерства фінансів України N 88, 24.05.1995// Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
7."Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування" затвер.постановою КМУ від 29.01.2003 р. № 143 // Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
8."Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" наказ Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327// Нормативні акти України.www.nau.kiev.ua
9.Камлик М. І. Судова бухгалтерія. Підручник. К.: Атіка, 2001.
10.Романів Є.М. Хом’як Р.Л. Мороз А.С. Озеран В.О. Контроль і ревізія. Львів: Інтелект-Захід, 2004 р. – 328 с.

11.Білоусько В. С., Бєлєнкова М. І. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / За ред. В. С. Білоуська. — 2-ге вид.— К.: Мета, 2002.




и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.