На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Аналз безготвкових розрахункв в банку

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 07.11.2012. Сдан: 2012. Страниц: 25. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?58
 
Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра банківської справи
 
 
 
 
 
 
 
 
КУРСОВА РОБОТА
з дисциплін „Банківські операції” та „Аналіз діяльності комерційних банків”
на тему:
„Аналіз безготівкових розрахунків в банку”
(за матеріалами ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”)
 
 
 
 
 
Студентки Факультету Фінансів та Банківської справи
4 курсу, 1 групи,
денної форми навчання
спец. 6.050105 „Банківська справа”
Шабаркіної Катерини
Олегівни
 
 
 
 
 
 
                                                                                                                    Науковий керівник
Доктор екон. наук, професор                                                                      Арістова Аліна Миколаївна
 
 
 
 
 
 
 
Київ 2010
                                                                                                           
ЗМІСТ
 
 
 
 
Вступ………………………………………………………………………………
Розділ 1. Суб’єкти, цілі, інформаційне забезпечення аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку………………………………………………
Розділ 2. Канали збуту послуг з безготівкових розрахунків
клієнтів банку……………………………………………………………………..
Розділ 3. Технічні прийоми аналізу безготівкових розрахунків
клієнтів банку…………………………………………………………………..
Розділ 4. Аналіз каналів збуту і тарифної політики корпоративних клієнтів провідних банків України…………………………………………………..
Розділ 5. Аналіз каналів збуту і тарифної політики приватних клієнтів провідних банків України……………………………………………….
Висновки та пропозиції…………………………………………………………….
Список використаної літератури…………………………………………………..
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП
Для здійснення будь-якої господарської операції підприемство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами – безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.
Безготівкові розрахунки – це переказування певної суми коштів із розрахунків платників на рахунку одержувачів, а також переказування з доручення підприємств, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.
Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях.
Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень.
Предметом дослідження моєї роботи є форми та умови безготівкових розрахунків підприємств.
Об’єктом дослідження є аналіз безготівкових розрахунків на прикладі ПАТ «Райфайзен Банк Аваль».
Актуальність цієї теми важко переоцінити: майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі форми розрахунків. Безготівкові розрахунки нерозривно пов’язані із підприємницькою діяльністю і від правильності застосування тієї чи іншої форми розрахунків підприємство може виграти або програти. Актуальним тому стає і аналіз безготівкових розрахунків банку.
Мета роботи:Визначення методів аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку.
Питання аналізу операцій, пов'язаних з безготівковими розрахунками розглядалися в роботах ряду як вітчизняних (М. Білухи, І. Бланка, Ф. Бутинця, С. Голова, В. Горелкіна, В. Завгороднього, А. Кузьмінського, А. Мазаракі, Є. Мниха, В. Сопка та ін.), так і закордонних науковців (Д. Блейка, Ф. Вуда, Є. Брігхема, Глена А. Велша, Деніела Г. Шорта та ін.).
Матеріали, на підставі яких виконується дослідження:
-         3гурський О. «Безготівкові розрахунки».
-         Караєв В., Лаврєнов В., Вареня В., Турецькмй Д. «Безготівкові розрахунки».
-         Новак І., Михайлова В. «Система розрахунків у реальному часі».
Відповідно до цільової спрямованості   роботи поставлено такі завдання:
?                Визначення цілій, завдань та інформаційного забезпечення аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку;
?                Класифікація каналів збуту послуг з безготівкових розрахунків клієнтів банку;
?                Технічні прийоми аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банків;
?                Аналіз каналів збуту і тарифної політики провідних банків з безготівкових розрахунків корпоративних і приватних клієнтів банку;
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення організації та методики аналізу, контролю  операцій, пов'язаних з коштами у безготівкових розрахунках.
 
 
 
1.                 Суб’єкти, цілі, інформаційне забезпечення аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку.
 
Безготівоквий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів  господарських суб’ектів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.
Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між кліентами банків. Безготівкові розрахунки  є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції.
Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками на доручення клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Отже, у платіжному обороті діють не тільки рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують.
Відповідно до розрахункових і платіжних документів, що обслуговують платіжний оборот, безготівкові розрахунки в Україні здійснюються в таких формах:
- платіжними дорученнями;
- платіжними вимогами-дорученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- платіжними вимогами;
- факторингом;
- платіжними картками
- інкасовими дорученнями.
За будь-якої форми безготівкових розрахунків користуються тим чи іншим способом платежу. Який визначається порядком та умовами виконання суб’єктами господарської діяльності грошових зобов’язань одного перед одним.
Цілі безготівкових розрахунків клієнтів банку:
-         Прискорення розрахунків між суб’єктами господарювання,
-         Економія витрат у порівняння з готівковим переказом,
-         Оплата без використання готівкових грошей,
-         Забезпечення безперервного ходу реалізації продукту (послуги) підприємства без його безпосередньої участі,
-         Делегування функцій платника.
-         Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами,
Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку є система обліку, результати аналізу та контролю операцій, пов'язаних з безготівковими розрахунками. 
Суб’єктами безготівкових розрахунків клієнтів банку виступають:
У безготівкових розрахунках обов'язково беруть участь два (або більше) економічних суб'єкта і банк. Без відкритого в банку рахунку неможливо здійснення обороту по банківських рахункам. Обслуговування платіжного обороту банками полягає у відбиванні відповідних сум цих рахунків. Кожен економічний суб'єкт зберігає свої кошти в банках. Чинним законодавством передбачено, що банки приймають і зберігають на рахунках грошові кошти клієнтів, здійснюють за їх дорученням розрахункові, кредитні, касові та інші банківські операції.
Юридичні особи та громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, можуть відкрити рахунки в будь-якому банку за місцем їх реєстрації або в банку поза місцем своєї реєстрації за згодою цього банку. Юридичні особи зобов'язані зберігати вільні грошові кошти в банках. 
Між банком і клієнтом укладається договір банківського рахунку, за яким банк зобов'язується зберігати на рахунку клієнта, нараховувати що надходять на цей рахунок суми і виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошей з рахунку і проводити інші банківські операції, передбачені для рахунків даного виду законодавчими актами, банківськими правилами та договором.
Для відкриття рахунку в банк подаються заява, свідоцтво про реєстрацію, завірена нотаріусом картка із зразками підписів і печатки. Записи за відкритими у банку рахунках (або відображення операцій в електронній пам'яті машини) представляють собою відображення грошових оборотів економічного суб'єкта.
Банк може використовувати наявні на рахунку клієнта грошові кошти, гарантуючи їх наявність при пред'явленні вимог до рахунку. Клієнт має право розпоряджатися цими коштами і отримати доходи (відсотки) по них. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені законодавством або договором, обмеження на його права. Без розпорядження клієнта списання коштів, що знаходяться на рахунку, допускається тільки за рішенням суду, арбітражного суду, якщо інше не передбачено законодавством.
Банк гарантує таємницю рахунків клієнта. Надання банком відомостей про стан рахунків і про операції щодо них без згоди клієнта не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Договір банківського рахунку припиняється за заявою клієнта і з інших підстав, передбачених законодавством. Відсутність операцій з банківського рахунку не тягне за собою припинення договору.
Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.
Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності,  підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка кліента списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягуванння та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не  допускається.
Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів.
Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.
Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час  грошової компенсації виробникам - власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так із макроекономічної точок зору.
Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принцепове значення має правильне визначення її принципів - основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.
Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.
У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб”єкти використовують два основних способи платежу:
—  перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них.
—  зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.[1]
Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашені грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб.
Критерії вибору способу платежу пов’язані з вимогами прискорення самих розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів, нормалізації кругообігу коштів, забезпечення безперебійного ходу реалізації продукції.[2]
В умовах платіжної кризи розширюється практика застосування такого неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні таварооміні операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції - це форми натурального заліку взаємних вимог.
У сучасній кризовій економіці України на перший план виходить такий спосіб платежу, як - попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до видвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг.
Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин, що існують у вітчизняній економіці, не дає можливість на ділі оптимізувати економічні інтереси суб’єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників). Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).
В умовах платіжної кризи зростає значення способу розрахунків на основі здійснення - заліку взаємної заборгованості. Розрахунки. засновані на заліку взаємозаборгованості платників, - це розрахунки, за якими взаємозабов’язання господарський суб’єктів один до одного погашаються  рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямим перерахуванням грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між двома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства.
При заліку взаємозаборгованості використовуються постійно діючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємозаборгованості ведуться на основі угоди між підприємствами; сторони і порядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують дані підприємства.
Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне скасування грошових зобов’язань між господарьскими суб’єктами. Залік взаємної заборгованності у міжнародних розрахунках називають клірінгом. Однак їх негативна роль у грошово-фінансових відносинах очевидна. Заліки взаємозаборгованності обмежують оборот реальних грошових коштів, що означає ненадходження виідповідної суми податків до бюджету.
Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю іх проходження.
Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:
—  розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;
—  розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.
В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:
—  внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);
—  міждержавні розрахунки (між господарськими суб’ектами, які знаходяться на територіях різних держав).
Безготівкові розрахунки класифікуються також як:
—  гарантовані,  тобто, такі  що забезпечують гарантію платежу за рахунок  депоновання грошових засобів;
—  негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;
Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:
- прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;
- транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).[3]
У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України:
—  оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональних у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;
—  підвищення самостійності господарських суб’єктів за умови доскональної організації і  здійснення безготівкових розрахунків у господарвькому обороті, грошова відповідальність підприємств недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;
—  постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які   дозволили б на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.
Отже, система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов’язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругообіг коштів господарських суб’єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.
Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв’язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2.                 Канали збуту послуг з безготівкових розрахунків клієнтів банку
 
Розгляд системи збутових каналів комерційного банку дозволив нам чітко виділити як власні, так і невласні канали збуту. У числі власних каналів збуту виділяють канали стаціонарного збуту, канали мобільного збуту і канали збуту, що базуються на дистанційному обслуговуванні клієнтів.
Перші дві групи каналів збуту передбачають необхідність контакту клієнта з банком і його персональної ідентифікації при наданні кожної окремої послуги. Відмінність між ними полягає у тому, що в першому випадку клієнт сам звертається в офіс банку, а в другому - банк пропонує свої послуги за місцем перебування клієнта (місцем проживання або місцем діяльності). Системи дистанційного обслуговування, як правило, потребують особистого контакту клієнта з банком тільки при початковому встановленні форм та умов такого обслуговування, а безпосередній процес обслуговування здійснюється з допомогою систем обробки та передачі інформації.
Системи стаціонарного збуту банківських послуг можуть функціонувати у формі універсальних відділень, що надають клієнтам повний комплекс послуг даного банку, у формі спеціалізованих, повністю автоматизованих та малочисельних відділень.
Філіали з повним асортиментом послуг даного банку до середини 70-х років минулого століття були основним методом продажі банківських послуг. Перевагою таких відділень є надання клієнтам можливостей доступу до різноманітних банківських послуг. В сучасних умовах питома вага такого способу збуту банківських продуктів скорочується. Це пов'язано з тим, що підтримка готовності кожного філіалу до пропонування всього асортименту послуг даного банку вимагає значних затрат. В той же час цілий ряд банківських продуктів можуть користуватися тільки епізодичним попитом, що в кінцевому підсумку знижує рентабельність банку в цілому.
Специфічною формою функціонування філіалів з повним асортиментом послуг є їх організація за принципом фінансового супермаркету. Фінансовий супермаркет - це такий тип організації кредитної установи, який забезпечує надання повного комплексу банківських, страхових, інвестиційних, лізингових, посередницьких, інформаційних та інших послуг в одному офісі. Такий тип збуту фінансових послуг вимагає ще більших затрат, особливо на утримання висококваліфікованого персоналу. Крім цього, законодавство переважної більшості країн обмежує можливості комерційних банків щодо прямого надання послуг на інших сегментах фінансового ринку.
Однак ідею фінансового супермаркету не слід розглядати тільки через призму кількісного розширення підрозділів банку і відповідної чисельності персоналу. Сучасний підхід до організації банківського бізнесу пропонує принципово нові варіанти на шляху просування до створення фінансових супермаркетів:
- збільшення часу роботи відділень і повсюдне відкриття їх у крупних магазинах і торгових центрах;
- створення у нових відділеннях більш привітної атмосфери, замість традиційної розкоші у формі мармуру і дзеркал;
- освоєння філософії роздрібного бізнесу, що забезпечує вищий рівень сервісу;
- перетворення банків у місцеві клуби, де клієнти можуть випити каву, послухати музику, залишити дітей на спеціальних гральних площадках тощо;
- окремі кредитні інститути з метою позиціювання себе саме як фінансового супермаркету йдуть на те, що навіть виключають слово «банк» із своєї назви, тим самим підкреслюючи свою готовність   співпрацювати   із   значно   ширшою   аудиторією потенційних споживачів.
Переваги спеціалізованих відділень полягають у наступному:
- значне скорочення витрат (у порівнянні із відділеннями, що пропонують   повний   комплекс   послуг)   на   утримання спеціалістів в галузі різних видів банківських операцій;
- можливість пропонувати клієнтам послуги на високому професійному рівні;
- можливість вибору таких видів діяльності, які приносять максимальний об'єм прибутку.
Це в кінцевому підсумку приводить до значного зниження витрат на проведення операцій та підвищення рентабельності банку. Характер спеціалізації філіалів може бути двояким:
- спеціалізація за асортиментом послуг;
- спеціалізація за складом клієнтів.
Може мати місце і поєднання обох принципів спеціалізації. Наприклад, окремі комерційні банки України поступово вводять в свою практику відокремлене обслуговування фізичних осіб - пересічних громадян та підприємців в одному відділенні, і обслуговування юридичних осіб -підприємств, установ, організацій - в іншому відділенні. Однак скорочення витрат на здійснення операцій, що викликано зменшенням чисельності персоналу, витрат на утримання менших офісів, а також підвищення продуктивності праці внаслідок спеціалізації працівників, можуть виявитися недостатніми аргументами у жорсткій конкуренції на ринку банківських послуг.
Набувають поширення повністю автоматизовані відділення, в яких можуть працювати лише декілька чоловік персоналу, які допомагають клієнтам при роботі із автоматизованими технічними засобами, надають консультації з питань здійснення банківських операцій та інформаційні послуги. Недоліки таких відділень полягають в обмеженості асортименту банківських послуг найбільш простими і масовими послугами та орієнтації їх тільки на обслуговування клієнтів роздрібного ринку.
Малочисельні відділення поєднують елементи спеціалізованих та автоматизованих відділень. Основне їх призначення - забезпечити необхідним обсягом банківських послуг якомога більшу кількість клієнтів, але при цьому мінімізувати витрати на здійснення операцій. Можливі два типи таких малочисельних відділень: стаціонарні та пересувні. Стаціонарні малочисельні відділення, як правило, займають дуже обмежену площу, розміщуються у найбільш доступних для клієнтів місцях: поряд із автомобільними стоянками, заправками, магазинами тощо. Перелік послуг, які надаються такими відділеннями обмежений, і спеціалізуються вони, в основному, на обслуговуванні роздрібної клієнтури.
Пересувні відділення базуються на спеціальних автомобілях, що обладнані відповідною технікою та системами зв'язку. Крім роздрібної клієнтури пересувні відділення можуть обслуговувати і корпоративний ринок, пропонуючи підприємствам послуги по складанню платіжних відомостей, виплаті заробітної плати працівникам як готівкою, так і зарахуванням на рахунок, інкасації готівки тощо.
Мобільні канали збуту можуть функціонувати у двох формах -виїзної служби та мобільних регіональних відділень. Призначення виїзної служби полягає в тому, щоб не очікувати клієнта, а шукати і знайти його. Клієнтами виїзної служби виступають заможні приватні особи, що не працюють по найму, а також багаті фірми. Оскільки, витрати на виїзну службу є достатньо високими, такий метод збуту може бути рентабельним лише в деяких вибраних сегментах ринку.
Мобільні регіональні відділення можуть використовуватися банками при їх діяльності в обширних районах із малою густотою населення, у яких витрати на методи стаціонарного збуту практично завжди будуть перевищувати доходи.
В останні роки набувають все більшого поширення методи дистанційної продажі банківських послуг, які базуються на нових інформаційних технологіях. Можна виділити такі основні дистанційні збутові канали:
Надання банківських послуг за допомогою банкоматів. Такий канал збуту базується на використанні платіжних карток, як корпоративних, так і приватних. Цей метод збуту дозволяє клієнтам ефективно управляти рахунком у мультивалютному режимі, здійснюючи готівкові і безготівкові операції, постійно володіти інформацією про стан залишку на рахунку і про рух коштів на ньому та отримувати певні пільги, що надаються власникам карток. У залежності від запитів клієнтів банки можуть встановлювати різні варіанти банкоматів - від найпростіших, які обмежуються    видачею    готівки    до    повноцінних    кіосків самообслуговування.    У   найближчій    перспективі    суттєве розширення     функціональних     можливостей     банкоматів насамперед   шляхом   автоматизації  депозитів   приведе  до значного збільшення питомої ваги даного каналу збуту. Так, наприклад, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» планує у 2010 році облаштувати 100 депозитних банкоматів. Перспективним напрямком у розвитку збутових каналів є також системи електронних платежів у місцях продажі товарів і послуг. Це дозволяє значно скоротити потреби клієнтів у готівці та розширити реальні можливості застосування платіжних карток.
Надання банківських послуг з допомогою систем електронного зв'язку.  Найбільш  поширеною різновидністю такого методу доставки банківських продуктів є системи "клієнт-банк", які займають  значну   нішу   при   обслуговуванні   корпоративних клієнтів.
Банківські послуги на дому, які базуються на використанні домашніх персональних комп'ютерів, спеціальних терміналів чи телевізорів   із   спеціальною   приставкою.   Фактично   така різновидність   збуту   є   аналогом   попередньої,   тільки   по відношенню до приватних клієнтів.
Обслуговування клієнтів за допомогою Інтернет-банкінгу    є досить популярним у розвинених країнах. Так, наприклад, у Швеції понад 80 процентів клієнтів підписались на доступ до послуг банку через мережу Інтернет. У Фінляндії цей показник складає біля 75 процентів. Потужна фінансова група Nordea, яка оперує в країнах північної Європи і Балтії через Інтернет надає 84   проценти   студентських   кредитів   і   почала   успішне впровадження іпотечного кредитування в електронній формі. В Україні банки, почали працювати у режимі реального часу (он­-лайн),  лише декілька  років тому.  Зокрема,  з 2001   року ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» ввів картки для діяльності в мережі Інтернет, які використовуватимуться паралельно зі звичайними міжнародними картками, забезпечують доступ до карткового рахунку та дають можливість не вводити номер і пін-код останніх. ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» створив власні картки для роботи в системі Інтернет, за якими можна   розрахуватися   з   Інтернет-магазинами,   що   мають домовленість з банком.   В останні роки цей збутовий канал характеризується надзвичайно високими темпами росту. Банківські послуги можуть надаватися по телефону, завдяки якому клієнт може зв'язатися із головною ЕОМ, що встановлена в банку, ідентифікувати себе з допомогою номера та кодового слова і здійснити ряд необхідних операцій. За допомогою телефону можна оплатити рахунки, робити грошові перекази, отримувати інформацію про рух коштів на рахунку тощо.
Використовуючи     телефон,     банки     можуть     розвивати телемаркетинг, що дозволяє стимулювати збут окремих послуг, таких як інвестиційні  послуги,  розміщення  цінних паперів, споживче кредитування тощо. Слід зауважити, що у цьому збутовому каналі чітко виявляється тенденція до запровадження так званого  мобільного  банкінгу  з допомогою  мобільного телефону.   Сучасні   мобільні   системи   зв'язку   дозволяють поєднати     у собі  переваги  персонального  комп'ютера та телефону, що робить їх особливо перспективними для широкого застосування у банківському бізнесі.
Значно меншу роль в системі збуту відіграє непрямий збут. Хоча значення цього каналу збуту в майбутньому може зрости. Однією з причин цього може бути бажання клієнта отримати по можливості комплексне фінансове обслуговування. Інша причина полягає у рості числа близьких до банку, а також небанківських підприємств та фірм, що пропонують оригінальні чи видозмінені фінансові послуги. У цьому випадку інколи вигідніше шляхом кооперації зробити зростаючого конкурента партнером по бізнесу, чи, в крайньому випадку - досягнути його комерційної нейтралізації.
Системи непрямого збуту функціонують у наступних формах:
- Шляхом заснування банком дочірніх фірм або його участі в капіталі інших фірм, які спеціалізуються на наданні певного виду послуг    (страхових,    лізингових,    фінансових,    іпотечних, інвестиційних тощо).
- Шляхом  укладення  угод   про   кооперацію  з  самостійними посередниками,    роздрібними    і    оптовими    продавцями, підприємствами сфери послуг, представниками вільної професії. В якості прикладу можна навести посередництво торговців автомашинами чи будівельних підрядчиків.
В обох випадках банк використовується як наслідок. Так, спочатку клієнт приймає
рішення про покупку автомобіля чи нерухомості. Цю інформацію має не банківська установа, а третя сторона. З комерційної точки зору банк повинен приймати рішення: доплатити комісійні третій
стороні і брати участь в угоді, чи відмовитись від посередницьких угод.
   Принципи організації маркетингової діяльності передбачають не тільки розробку та впровадження якісних банківських продуктів та встановлення прийнятної для потенційного клієнта ціни. Не менш важливим є вирішення питання вибору шляхів і методів доставки банківських послуг до наявних і потенційних споживачів. Вирішення цих завдань покладається на збутову політику, яка є невід'ємною складовою комплексу маркетингу в будь-якій сфері діяльності, в тому числі у банківському бізнесі.
   Збутова політика комерційного банку переслідує ціль запропонувати певні банківські послуги певним клієнтам в необхідний час і в необхідному місці. Це є один із найбільш динамічних інструментів банківського маркетингу.
   Збутовий інструментарій комерційного банку можна аналізувати у різних площинах. У цьому зв’язку насамперед слід чітко відповісти на такі питання:
- Які послуги пропонувати в даний момент часу і які можуть бути запропоновані в майбутньому
- За якою ціною можуть бути запропоновані послуги і які можливості цінової диференціації
- Де і через який канал збуту доцільно доводити послугу до споживача
- Чи будуть можливі поєднання різних каналів збуту
- Які будуть часові параметри процесу реалізації банківських продуктів
  Останнє питання має три складові елементи:
  1. Час комунікаційних відносин, тобто відрізок часу протягом якого клієнт буде користуватися певною послугою.
2. Час доставки банківського продукту, як відрізок часу від моменту виникнення потреби у певній послузі і звернення в банк до початку користування нею.
3. Час можливих контактів клієнта з установою банку, який насамперед визначається тривалістю щоденного обслуговування клієнтів та кількістю робочих днів банку. У цьому зв’язку можна зауважити, що абсолютна більшість банківських установ працюють в однаковому часовому режимі і досягнення конкурентних переваг у сфері часових параметрів збуту може мати місце тільки шляхом кількісного і якісного розширення систем самообслуговування клієнтів, які володіють здатністю надавати послуги цілодобово і без вихідних.
В ринковій економіці може застосовуватися як пряма, так і непряма система збуту. Для банківського бізнесу характерною є, як правило, непряма система збуту, тобто продаж своїх послуг безпосередньо кінцевим споживачам без участі посередників. Особливості банківського продукту обумовлюють неможливість у більшості випадків застосування досить поширеного при збуті товарів послідовного їх проходження через систему оптових і роздрібних посередників. Однак це не виключає повністю застосування непрямої системи збуту. Зазначена обставина передбачає виділення двох типів збутових каналів, які можуть бути представлені за допомогою наступного рисунку (див.рис. 1.1.).

Рис. 2.1. Збутові канали комерційного банку
   Залежно від рівня централізації збуту банківських послуг виділяють два типи орієнтації збуту:
- реалізація банківських послуг через філіали;
- реалізація банківських послуг через головні офіси банків. Питання централізації або децентралізації збуту є досить складним і в різних банках у різні періоди часу вирішується по різному.
   При цьому до уваги приймаються такі основні чинники:
- організаційна структура і методи управління банком;
- характер і масштаби послуг, що надаються;
- тип клієнтів банку;
- рівень кваліфікації персоналу у філіалах;
- організаційні, фінансові і матеріально-технічні можливості філіалів.
Проте слід мати на увазі, що не існує в чистому виді збут тільки через головний офіс, або збут тільки через філіал. У першому випадку ми отримаємо безфіліальний банк (що може бути допустимим тільки на етапі створення банку і початку його діяльності), а в другому - кожний філіал буде розглядатися як окремий банк, що у принципі є неможливим.
 
 
3.      Технічні прийоми аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку
 
На сучасному етапі розвитку України загальновизнаним методом вивчення систем, які характеризуються випадковими процесами, є імітаційне моделювання. За його допомогою можна віднайти такі шляхи вдосконалення системи, які не потребують капіталовкладень. Розглянемо імітаційну модель для аналізу та оптимізації роботи ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», як учасника системи електронних платежів.
Комерційний банк - учасник системи електронних платежів (СЕП) НБУ - протягом дня надсилає інформацію в СЕП та отримує її. Найважливішою і най значущішою складовою цієї інформації є файли платежів, які банк формує в міру надходження платіжних доручень від клієнтів. За чинним регламентом СЕП кожний такий файл може містити від 1 до 1000 платежів.
Скільки платежів слід помістити в ньому, вирішує сам банк. Очевидно, що чим менше їх заплановано помістити у файлі, тим швидше банківська установа його сформує та відправить, а отже, платежі швидше дійдуть до адресатів. З іншого боку, чим менше у файлі документів, тим більше самих файлів, а це підвищує навантаження на систему (кожний файл платежів супроводжується ще й файлом-квітанцією). Щоб допомогти банку з’ясувати, яку кількість платіжних документів доцільно поміщати в один файл, розроблено математичну модель.
Слід зазначити, в моделі розглядається ефективність функціонування банку в системі з огляду на ефективність роботи СЕП в цілому. Розглядаючи ефективність діяльності банку з його власної позиції, можна констатувати, що, дбаючи про своїх клієнтів, він зацікавлений насамперед у швидкому проходженні платежів і не вельми переймається проблемою загального навантаження на систему. Зазвичай банківська установа просто прагне надсилати багато файлів із невеликою кількістю документів у кожному з них, аби в самому банку платежі затримувалися якомога менше. Ця стратегія виправдовує себе з двох причин: по-перше, зменшується затримка платежів усередині банку, а по-друге, перші з дрібних файлів мають шанс бути опрацьованими раніше на наступному етапі (тобто на регіональному рівні), а отже, платежі швидше надійдуть до адресатів. Отож, якщо банк ставить за мету прискорення платежів і не бере до уваги проблеми завантаженості системи в цілому, йому справді вигідніше надсилати документи дрібними відправленнями.
Але є ряд банків, які працюючи за моделями консолідованого коррахунку 4, 5, 6 та 7 (що передбачають розташування філій на всій території України), належать до віртуальних банківських регіонів. Такі банки, сплачуючи за послуги СЕП, платять, серед іншого, й за обсяг інформації, надісланої у платіжних файлах. Оскільки кожний із них, окрім власне платіжних документів, містить певну кількість службової і технологічної інформації, загальний обсяг переданих даних зростатиме зі збільшенням кількості файлів, хоча число переданих платіжних документів залишатиметься незмінним. Зрозуміло, для банку такого типу не байдуже, у скількох файлах розміщувати документи, що надсилаються. Інтереси банків, які працюють за цією моделлю, полягають у зменшенні кількості файлів і відтак збігаються з інтересами пропускної спроможності СЕП у цілому. Адже зменшення кількості файлів, які банк надсилає у СЕП, означає послаблення навантаження на систему і водночас - зменшення витрат установи. Нині налічується близько 300 банківських установ такого типу - це приблизно п’ята частина усіх банків - учасників СЕП.
Загалом, банківські установі вирішують різні завдання стосовно оптимізації кількості платіжних документів у файлі - все залежить від моделі консолідованого коррахунку, за якою вони працюють.
Стосовно оплати послуг СЕП зазначимо, що, крім уже згаданої плати за обсяг надісланої платіжної інформації, дійсної лише для частини банків, усі без винятку банки-учасники оплачують ще й кожний надісланий чи отриманий платіжний документ. Плата за отриманий документ - фіксована і становить 15 копійок, а за надісланий залежить від часу (табл.3.1).
 
Таблиця 3.1
Плата банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за надіслані платіжні документи
Час надходження документів до розрахункової палати
Плата, коп.
Із 8.00 до 16.00
15 * Кількість документів

Із 16.00 до 19.00

1,45 * 15 * Кількість документів
Із 19.00 до кінця банківського дня
2, 925 * 15 * Кількість документів
 
Надходження початкових документів від клієнтів є процесом випадковим. Зважаючи на величезну кількість, різноманітність банків та специфіку їхньої клієнтури, годі й думати про опис цієї випадкової величини для всіх банків за допомогою того чи іншого з відомих розподілів. В моделі застосовується розподіл Пуассона, який найчастіше використовується у подібних ситуаціях.
Перейдемо до конкретного складання моделі, як вже зазначалось, на прикладі ПАТ «Райфайзен Банк Аваль».
Мету моделювання можна сформулювати так:
- знаючи, скільки документів містить файл, знайти середній час очікування платежів для банку та оцінити загальні експлуатаційні витрати за день;
- визначити, яка кількість документів у файлі забезпечить задану швидкість проходження платежів (тобто час очікування платежів не перевищить вказаний).
Слід звернути увагу на неприпустимість пошуку оптимальної кількості документів у файлі, виходячи з умови обмеженості фінансових ресурсів.
Адже в такому разі у певний момент банк може просто відмовитися виконувати міжбанківські платежі, мотивуючи це економією коштів на сплату послуг СЕП, що в реальності не припустимо. З таких же міркувань не можна обмежувати й обсяг надісланої в СЕП інформації.
Для опису математичної моделі зробимо такі позначення:
t - номер хвилини. Відповідно до чинного регламенту СЕП банк надсилає початкові платежі до системи з 8.00 до 20.00. Тоді t = 1720;
- математичне очікування документів, які надходять від клієнтів банку в хвилину t (параметр розподілу Пуассона, дійсного на цей час);
At - кількість платіжних документів, що надійшли від клієнтів банку за хвилину t;
Ft - загальна кількість платіжних документів, які знаходяться в банку і чекають відправки у хвилину t;
mi - порядковий номер хвилини, коли був сформований i-й (останній) файл;
St - середній час очікування документів, відправлених у хвилину t;
Qt - середній час очікування документів, відправлених із початку дня до хвилини t;
D - кількість документів у одному файлі;
V - загальний обсяг інформації, надісланої банком у СЕП протягом робочого дня;
C - загальна сума, витрачена банком на оплату надісланих у СЕП файлів.
Тоді модель можна описати такими співвідношеннями:
 
(3.5)

 
де pk - рівномірно розподілена на [0.1] випадкова величина;
mt = t, якщо Ft D; i N;
 
; t = 1720;
; t = 1720
де n - кількість файлів, відправлених до хвилини t;
 
; (3.6)
(3.7)
 
Як відомо, генератор випадкових чисел ЕОМ спроможний генерувати лише рівномірно розподілені на [0.1] числа. Тому для отримання чисел, розподілених за законом Пуассона, використовується формула (1).
Обсяг технологічної інформації, яка передається у кожному файлі платежів, становить 298 байт, а один платіж містить 594 байти інформації. Ці дані й використано у формулі (2) для підрахунку загального обсягу надісланої інформації. Формулу ж (3), яка дає змогу підрахувати загальні витрати, складено за показниками, наведеними у табл. 3.6.
Якщо шукаємо середній час очікування документів, то величина D є константою, Q720 (чи St) – шуканим показником. Якщо ж визначається оптимальна кількість документів, то, навпаки Q720 (St) буде заданою константою, а D – змінною. При цьому до моделі додається додаткове обмеження: DDD, де D , D – відповідно мінімальна та максимальна кількість документів у файлі. Загальний обсяг надісланої інформації V та загальні витрати C можна розрахувати за будь-якої мети моделювання. Ми кажемо “можна”, оскільки ці показники не є чинниками обмеження моделі, а становлять суто інформативні показники діяльності банку.
Перш ніж перейти до моделювання, необхідно визначити параметри моделі . Розбивши весь інтервал роботи банку в СЕП на години. (табл. 3.2)

Таблиця 3.2
Середня кількість початкових платежів, які надходять до банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»
Час надходження
Кількість платежів
8.00 - 9.00
0
9.01 - 10.00
1
10.01 - 11.00
49
11.01 - 12.00
110
12.01 - 13.00
18
13.01 - 14.00
80
14.01 - 15.00
97
15.01 - 16.00
125
16.01 - 17.00
137
17.01 - 18.00
105
18.01 - 19.00
58
19.01 - 20.00
2
 
Як зазначалося, перша мета моделювання полягала у визначенні середнього часу очікування платежів за відомої кількості документів у файлі. Реально досліджуваний банк надсилає по 20-25 платежів у файлі. Змоделюємо його діяльність, задаючи по 10, 20, 30 платежів. Для всіх підсумкових показників моделі підраховано середні значення та стандартні відхилення, подані в табл.3.3 й позначені відповідно символами та .
Таблиця 3.3
Результати обчислення середнього часу очікування в банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» при відомій кількості платежів у файлі
Показники
Кількість платежів у файлі
10
20
30






Середній час очікування, хвилин
2,04
0,33
4,26
0,65
6,57
1,10
Обсяг надісланої інформації, байт
890943
126132
867018
124318
863384
134440
Загальні витрати копійок
26592
3837
24420
3370
21885
3646
 
Як випливає з табл. 3.3, при збільшенні кількості платежів у файлі скорочуються обсяг надісланої у СЕП інформації та витрати банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», але значно зростає час очікування документів у банку.
Друга мета моделювання полягала в пошуку оптимальної кількості платежів у файлі для забезпечення заданого часу очікування платежів. Із попередніх результатів видно, що коли файл містить 10, 20 і 30 платежів, то середній час очікування становить відповідно 2,04; 4,26 та 6, 57 хвилини.
Тепер можна знайти таку кількість документів у файлі, за якої цей час не перевищуватиме 2, 3 і 5 хвилини. Для цього також було проведено ряд експериментів, у результаті яких одержано значення: відповідно 9, 14 та 23 документи. При цьому досягнуто мінімального стандартного відхилення – 1 документ, що свідчить про достатню точність моделі.
У моделі не бралися до уваги платіжні документи у відповідь, які банк одержує від інших учасників СЕП, оскільки цей потік платежів не залежить від технологічний дій банку як учасника системи – він визначається його діяльністю як фінансової установи і залежить від його ринкової стратегії.
Для того, щоб модель виявилась адекватною, доведеться, по-перше, вивчити характер потоку початкових документів для банку ( тобто визначити тип випадкового розподілу та оцінити його параметри), а по-друге. адаптувати формулу (3.5). Узагальнено процес надходження платежів можна описувати різноманітними розподілами у різні інтервали часу. Тому може бути і вхідних параметрів моделі значно більше, і формула (3.5) – значно складнішою. Але, звичайно, чим ретельніше вивчено вхідний потік платежів, тим кращими будуть результати моделювання.
Шукаючи оптимальну кількість платежів у файлі, обмежуємо середній час очікування за весь день (задаючи значення Q720). Узагалі ж на показники St та Qt можна накладати й інші обмеження. Наприклад, шукати таку кількість документів у файлі, щоб до 13.00 середнє очікування платежів не перевищувало двох хвилин. Крім того, передбачалося, що кількість документів у файлі обирається раз на день – на початку дня. Загалом же цю кількість можна змінювати і кілька разів на день, у заздалегідь визначені моменти часу.
Що ж до показників V та C, то, не маючи права їх обмежувати, можемо лише спостерігати їх зміну. Вони цінні тим, що кількісно відображають той чи інший стан банку і можуть бути використані для аналізу його діяльності. Із цією ж метою можна обчислювати й інші показники, наприклад, кількість файлів надісланих банком протягом дня.
Одержані результати моделювання мають практичну цінність насамперед для ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», тому що модель будувалась на даних цього банку. Та водночас ми пересвідчилися, що вона дає досить точні результати, а отже, може використовуватися для аналізу та оптимізації роботи банку у СЕП.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4.                        Аналіз каналів збуту і тарифної політики корпоративних клієнтів провідних банків України (на прикладі «Райфайзен Банк Аваль»).
 
Райффайзен Банк Аваль станом на 1 січня 2009 року обслугував більш ніж 220 тис. юридичних осіб, у т.ч. понад 10 тис. підприємств, що за європейськими стандартами відносяться до великого бізнесу (річний дохід кожного з них — більш ніж 5 млн. євро).
 Бізнес-лінія корпоративного бізнесу, яка відповідає за розвиток взаємовідносин із цими компаніями, є традиційно одним із найпотужніших напрямків у Райффайзен Банку Аваль. Цьому сприяють накопичений із 1992 року унікальний досвід обслуговування великого бізнесу, можливість задовольнити будь-яку потребу підприємства в банківських послугах завдяки універсальному продуктовому ряду, а також високий професіоналізм клієнтських менеджерів, що здійснюють індивідуальне супроводження кожного клієнта.
Головний принцип, яким керується кожний клієнтський менеджер корпоративного бізнесу, — не просто продати банківський продукт клієнту, а побудувати з ним такі стратегічні партнерські відносини, які сприятимуть розвиткові бізнесу обох партнерів та ґрунтуватимуться на взаємній повазі, довірі та готовності разом відповідати на виклики сьогодення. Саме такі відносини є визначальною конкурентною перевагою ПАТ «Райфайзен Банк Аваль».
На сьогоднi в Банку iснують прямi та непрямi канали збуту банкiвських продуктiв.
Розгляд системи збутових каналів банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» дозволив нам чітко виділити як власні, так і невласні канали збуту.
Власних каналів збуту виділяють канали:
1)     Стаціонарний збут,
2)     Канали мобільного збуту,
3)     Канали збуту, що базуються на дистанційному обслуговуванні клієнтів.
Перші дві групи каналів збуту передбачають необхідність контакту клієнта з банком ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» і його персональної ідентифікації при наданні кожної окремої послуги. Відмінність між ними полягає у тому, що в першому випадку клієнт сам звертається в офіс банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», а в другому - банк пропонує свої послуги за місцем перебування клієнта (місцем проживання або місцем діяльності).
Системи дистанційного обслуговування, як правило, потребують особистого контакту клієнта з банком тільки при початковому встановленні форм та умов такого обслуговування, а безпосередній процес обслуговування здійснюється з допомогою систем обробки та передачі інформації.
Системи стаціонарного збуту банківських послуг можуть функціонувати у формі універсальних відділень, що надають клієнтам повний комплекс послуг даного банку, у формі спеціалізованих, повністю автоматизованих та малочисельних відділень.
 
Таблиця 4.1
Система стаціонарного збуту банківських послуг ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на території України

и т.д.................


Область
Кількість універсальних відділень
Автономна Республіка Крим
100
Вінницька область
50
Волинська область
 


25
Дніпропетровська область
 
79
Донецька область
 
75
Житомирська область
 
50
Закарпатська область
 
10
Запорізька область
53
Івано-Франківська область
 
23
Київська область
120
Кіровоградська область
51
Луганська область
34

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.