На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Ресурси Африканського туристичного регону

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 12.11.2012. Сдан: 2012. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


2.3. Ресурси Африканського туристичного  регіону
Африканському туристичному регіону  притаманна перевага природних туристичних  ресурсів. Особливо значними серед  них є флоро-фауністичні і ландшафтні складові ресурсного потенціалу. Для  порізнених країн і територій  регіону характерні комфортні погодно-кліматичні умови - основа розвитку масового туризму.
На ринку міжнародних туристичних послуг окремі африканські держави посіли чільні місця і пропонують високоякісний туристичний продукт: Маврикій - весільний туризм і пляжно-купальний відпочинок; Туніс і Марокко - пляжно-купальний, лікувально-оздоровчий і пізнавальний туризм; Зімбабве, Танзанія та Кенія - сафарі й екологічний туризм; ПАР - пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний і екологічний туризм; Кабо-Верде спеціалізується на дайвінгу та серфінгу. Стосовно більшості інших держав, особливо центральноафриканських, то актуальність розвитку міжнародного туризму для них не стоїть на порядку денному: несприятливий для відпочинку європейців і американців клімат, міжетнічні конфлікти, бідність, висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов роблять ці країни неприваб-ливими з точки зору рекреаційно-туристичної діяльності.
На африканському континенті протягом останніх десятиліть від-булися суттєві  зміни у структурі міжнародного туризму. Протягом 1980-х років частка міжрегіональних туристичних потоків  в Африці перевищувала внутрішні  регіональні. Ситуація змінилася у 1990-х роках, які пройшли під  знаком поступового переважання  внутрішніх регіональних подорожей  над зовнішніми.
ПІВНІЧНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН
Алжир - Марокко - Судан - Туніс
ТУНІС
Республіка Туніс - північноафриканська  середземноморська арабська держава, розділена на 23 провінції - говернорати. Її загальна площа - 163,6 тис. км2. Загальна кількість населення Тунісу складає 10,5 млн осіб.
Головними особливостями геотуристичного  положення Тунісу є такі: третина  території зайнята пустелею Сахара; Атлаські гори простяглися вздовж всього кордону з Алжиром; протяжність  берегової лінії, без врахування островів, складає 1,3 тис. км; відносна близькість до споживчого європейського  туристичного ринку. Туристичне освоєння узбережжя держави лише набирає  обертів, що дозволяє включити Туніс  до перспективних туристичних країн  Африки.
Північ Тунісу перебуває під впливом середземноморського клімату з м'якою дощовою зимою і спекотним сухим літом. Найбільш холодними є січень і лютий. Протягом цих місяців денна температура складає близько +15, а вночі - +6-8 оС, інколи бувають і мінусові температури. Найбільш жаркий - серпень. Але літню спеку на узбережжі пом'якшує морський бриз. Із жовтня до лютого дощить. Всі перераховані особливості добре відслідковуються на кліматичній діаграмі столиці країни (рис. 2. 34). Із неї також можна зробити висновок, що із квітня до жовтня відпочинок на півночі Тунісу буде найбільш комфортним.
Рис. 2.34. Кліматична діаграма Тунісу
На півдні країни (південніше затоки Габес) клімат більш континентальний і сухіший. Найбільш спекотні місяці - липень і серпень із денними температурами до +40 оС, а у найбільш "дощовому" жовтні випадає не більше 33 мм опадів.
 
Пляжно-купальний період, коли температура  води перевищує +18 оС, на середземноморському  узбережжі Тунісу триває із середини квітня до кінця жовтня, що унаочнює графік зміни пересічної температури  прибережних вод у районі о. Джерба (рис. 2. 35)
Рис. 2.35. Пересічна температура  води у районі курорту Джерба
Туніс приваблює піщаними пляжами  і багатою екскурсійною програмою. У туристів є можливість поєднувати відпочинок на морі з ознайомленням  із давніми містами, де збереглися акведуки, храми, античні скульптури, відвідуванням  середньовічних арабських базарів, мечетей, музеїв.
Саме в Тунісі, за 16 км від столиці, знаходиться Карфаген - давній фінікійський порт, давня велична держава-місто, процвітаюча столиця римської провінції, захоплена і зруйнована до того римськими військами у 146 році до н. е., середньовічне піратське гніздо. Нинішній Карфаген - один із найбільш популярних туристичних центрів, зона активних археологічних робіт. Найбільшу увагу туристів привертають пам'ятки давньоримської епохи.
Місто Кайруан - потужний центр релігійного  туризму, четвертий за значенням  в ісламському світі після  Мекки, Медини та Єрусалиму. У країнах  Магрибу вважається, що семикратний  хадж до святинь Кайруана заміняє  паломництво до Мекки. У місті  збереглися давні мечеті, серед яких почесне місце займає Соборна  мечеть Кайруана, закладена разом  з містом у 670 р. Вона більше нагадує  фортецю. Для її будівництва використали  матеріали зі зруйнованого Карфагену, у тому числі більше 400 античних колон. Головною релігійною святинею Кайруана є гробниця одного з супутників Магомета.
Великий інтерес викликає місто Дугга, де збереглися численні античні пам'ятки: фінікійський мавзолей (ІІІ ст. до н. е.); римський театр на 3,5 тис. глядачів; Капітолій, збудований у 166 році; Тріумфальна Арка римського імператора Септимія Севера; приватні вілли багатих римлян, із яких туристам показують найбільш відомі: "Трилисник" і "Пори року".
Туніська кухня свято оберігає арабські гастрономічні традиції. Широко використовується яловичина, козлятина, баранина, м'ясо птиці, риба, особливо тунець, якому країна зобов’язана  назвою, інші морепродукти. Особливою  популярністю користується суп шорба  з овочами і яловичиною, омлет  тажин з м’ясом, сиром і перцем, шашлик, кус-кус – каша з сорго, куди додають тушковане м’ясо, гострий  соус і овочі. При приготуванні багатьох страв широко застосовуються різні  прянощі, ароматні трави, маслинова  олія. Майже завжди на стіл подається  багато хліба, який ламають руками і  часто використовують замість ложки  і харісса – гостра паста з  червоного перцю, петрушки, часнику, тмину і маслинової олії. Десерти  – узвичаєні в арабській кухні: бахлава або пахлава, тістечка з  мигдалем, корицею, фініками. Традиційні напої – зелений чай з м’ятою або мигдалем, кава з кардамоном. Варто спробувати туніські вина "Картаж", "Піно", "Блан-де-Блан", "Шато Россі". Тунісці пишаються своїм  фініковим лікером "тібардін" і горілкою "буха" з фініків  та інжиру.
Привабливим туристичним центром  на півдні країни є Матмата. На околицях містах можна побачити численні підземні житла, збудовані берберами. У більшості  печер, глибина яких досягає 10 м і  до сьогодні живуть люди.
На основі ресурсів моря туристична індустрія Тунісу пропонує лікувально-оздоровчі  тури. Особливою популярністю користуються програми омолодження. Центри таласотерапії, які розробляють і реалізують на споживчому ринку унікальні системи  оздоровлення з використанням теплої морської води в комплексі з морськими  грязями та водоростями, розташовані  в Хаммамете, Суссі, Джербі. Програми спрямовані на покращання здоров'я  і призначені для лікування артрозів, хвороб шкіри, органів дихання, позбавлення  зайвої ваги, зняття стресових навантажень  тощо.
 
МАРОККО
Королівство Марокко - держава на північному заході Африки, береги якої омиваються водами Атлантичного океану та Середземного моря. В останні роки Марокко перетворилася  на популярну туристичну країну, де можливі традиційні та екзотичні  види відпочинку і лікування на сучасних курортах. Площа королівства - 446,6 тис. км2. Населення - 31,3 млн осіб. Столиця - місто Рабат.
Марокко займає приатлантичні рівнини, західну частину гір Атлас і північно-західну частину пустелі Сахара. Клімат на рівнинах субтропічний середземноморський, що дозволяє на узбережжі розвивати пляжно-купальний відпочинок практично цілорічно (рис. 2. 36). Територія країни лежить у зоні сейсмічної активності.
Рис. 2.36. Пересічна температура  води у районі курорту Агадір
Королівство має багаті туристичні ресурси як культурно-історичного походження, за рахунок взаємодії ісламської та християнської культур, так і природного, дякуючи ландшафтному різноманіттю гір і морського узбережжя.
Найбільш популярні туристичні центри Марокко - Агадір, Рабат, Марракеш, Фес, Мекнес, Касабланка, Ес-Сувейра виникли завдячуючи вдалому поєднанню культурної спадщини й узбережжя теплого моря (рис. 2. 37).
Рис. 2.37. Курорти Марокко
Агадір - найбільш європеїзований і  модний марокканський курорт. Більшість  місцевих жителів вдягнута по-європейському, жінки не закривають обличчя. В Агадірі  немає "старого" міста. 300 сонячних днів на рік, зимова температура, яка  не опускається нижче +22 оС і літня, яка не піднімається вище +28-30 оС, багатокілометрові  пляжі, обладнані сучасною інфраструктурою  й обрамлені зеленню евкаліптів, сосен і фінікових пальм, приваблюють  сюди безліч туристів з Європи. Відома агадірская таласотерапія, заснована  на використанні багатою йодом води Атлантичного океану, стала туристичною "візитівкою" курорту.
Рабат - центр політичного життя  країни, один з найбільших осередків  арабської культури, просвітництва  і туризму. Місто - суцільний музей  під відкритим небом із сотнями  цікавих об'єктів: "старе" місто (медина), фортеця, численні мечеті, некрополі, мавзолеї, палаци, музеї (античності, археології, мистецтва, етнографії, природи і  багато ін.).
Уявлення про Марокко буде не повним без відвідування Марракеша. За кількістю музеїв, архітектурних  і сакральних пам'яток місто на рівних конкурує з Рабатом, але значно переважає  столицю за східним колоритом.
На особливу увагу заслуговують базари Марракеша, на яких можна побачити йогів, заклинателів змій, знахарів, чаклунів, торговців сувенірами й екзотичними  товарами. Навколо площі Джема-ель-Фна  виросло справжнє ринкове містечко зі своїми "кварталами": ринок  прянощів, овочів і фруктів, ринки  музикантів, столярів, ковалів, килимарів, ювелірів, чоботарів, мідярів, ткачів, шевців тощо.
Касабланка - ділова столиця королівства, популярний курортний центр, місто, в якому і у житті, і у культурі мирно співіснують Схід і Захід: монументальний кафедральний собор Нотр-Дам і Велика мечеть Хасана ІІ, квартал базарів Хаббус і одне з найбільших у світі казино, бурхливе світське і нічне життя та жінки із закритими обличчями.
На околицях Касабланки розташовані залишки давнього міста Анфа, доступна лише для мусульман святиня Сіді-Абд-ер-Рахман, курортна зона з центрами Айн-Діаб, Темара, Мохаммедія.
Фес - колишня столиця королівства, релігійний, культурний і курортний  центр країни. Це місто має право  пишатися багатою культурною спадщиною: Королівський палац, Арсенал, сади Бу-Джелуд, мечеть Мулай-Ідріс (не мусульманам  заборонено навіть наближатися до неї), медресе і багато іншого. У Фесі знаходиться один з перших сучасних бальнеологічних центрів, який використовує оздоровчі властивості термальних вод.
Мекнеш часто називають "марокканським  Версалем". Головними туристичними принадами міста є напівзруйнований палац Дар-Кебир, численні мечеті, в'язниця Кари, Етнографічний музей.
Неподалік Мекнеша знаходиться давньоримське місто Волюбіліс (ІІ-ІІІ ст.), де туристи мають змогу оглядати повністю або частково відновлені Капітолій, тріумфальну арку Каракали, терми площею близько 1 тис. м2, "будинок Орфея", "будинок Венери", численні фрески. Поблизу Волюбіліса розміщується мавзолей Мулай-Ідріс - одна із найбільш шанованих марокканських сакральних святинь, місце паломництва мусульман.
Танжер - місто-курорт на півночі країни - заслуговує на увагу мандрівників, які цінують якісний відпочинок на морському узбережжі у поєднанні із можливістю знайомства з культурними традиціями країни-дестинації. Після пляжів і комфортних погодно-кліматичних умов, головною туристичною принадою міста є східні базари. Серед культурно-історичних пам'яток найбільш цікавими є палац Дар-ель-Манхез, де розміщені експозиції Музею давньої історії, Сади Мендубія, церква Св. Андрія, султанська скарбниця Біт-ель-Мал, Велика мечеть, Музей сучасного марокканського мистецтва. Околиці Танжера - суцільна курортна смуга, де виділяється містечко Азела - один з елітарних курортів країни.
Колишня піратська фортеця Могадор, нині знана як Ес-Сувейра, у 60-70 роках ХХ ст. була "столицею" хіпі, містом, де відпочивала мистецька бунтарська богема з Європи і Північної Америки. Такому стану речей місто завдячувало Джиммі Хендріксу , який був частим гостем місцевих ріядів - невеликих дешевих готелів. Нинішня Ес-Сувейра - місце справжнього паломництва дайверів і віндсерферів. Любителі давнини та східної екзотики знайдуть у місті численні сліди минулих епох: резиденція паші, будинки у мавританському стилі, мечеті, порт, залишки фортифікаційних споруд зі старими гарматами, практично не змінений ринок рабів, цікаві музейні експозиції.
Неподалік від Ес-Сувейри знаходяться  знамениті Пурпурові острови, де в античні часи виробляли пурпур для його відправки в Рим. Пізніше  острів був місцем карантину для  пілігримів, які поверталися після  хаджу до Мекки. На околицях міста  є ще один цікавий туристичний  об'єкт - Дар-Султан, більше знаний як "замок  у пісках", а також мальовничий  пляж Сіді-Харраз.
Давнє місто Укаймеден - один із найбільших гірськолижних курортів не лише Марокко, а і всієї Африки. Він розташований у західній частині національного  парку Гравюр Репестр, що дозволяє поєднувати активний зимовий відпочинок із екологічним  туризмом.
СУДАН
Республіка Судан (столиця - Хартум) - найбільша за площею держава Африки (2,5 млн. км2 ) країна саван, пустель і  тропічних лісів. Судан має вихід  до Червоного моря і численних  сусідів, із якими не завжди мирить: Єгипет на півночі, Лівія на північному заході, Чад на заході, Центральноафриканська  Республіка і Демократична Республіка Конго на південному заході, Уганда і Кенія на півдні і південному сході, Еритрея й Ефіопія на сході. Судан – типова аграрна країна із низьким рівнем розвитку. Надра  країни багаті на вуглеводневу сировину, поліметалічні, у тому числі, золотоносні  руди, природні будівельні матеріали. Фактично все господарське життя  країни сконцентроване у долині Нілу.
На африканському узбережжі  Червоного моря, де сходяться кордони  Судану і Єгипту розмістилася спірна територія – "Трикутник Халаїба" площею 20,6 тис. км2 (для порівняння –  площа Словенії – 20,2 тис. км2). На території "трикутника" утворено єгипетський національний парк "Гори Ельба", у надрах знайдено промислові запаси нафти. Протягом ХХ ст. спірні землі перебували у складі Судану. Із 2000 р. "Трикутник Халаїба" знаходиться під повним контролем Єгипту. Право на територію не визначене резолюціями ООН. Кожна держава світу на власний розсуд визнає територіальну належність "Трикутника Халаїба" до Судану чи до Єгипту.
Судан є унікальною країною, культурний простір якої формується двома різними  традиціями - арабською і чорною африканською. Всередині кожної із них існують сотні етнічних і  мовних відмінностей, що ускладнює  процес консолідації і співпраці. Північні штати, які займають більшу частину  території країни, заселені арабами-сунітами різного етнічного походження. На півдні і заході переважають народи негроїдної раси, які у більшості  сповідують християнство або лишаються  прихильниками традиційних вірувань.
Громадянська війна, яка триває у Судані майже увесь час з моменту проголошення незалежності від Великої Британії і Єгипту у 1956 році, має катастрофічні наслідки для економіки і демографічного потенціалу всієї країни. Із цієї ж причини не випадає говорити і про міжнародний туризм, як реальний сектор економіки. Судан належить до переліку найбільш небезпечних для туристів країн. Разом із тим, країна володіє достатніми ресурсами для розвитку різних видів туризму. Екваторіальний мусонний клімат на півдні країни і тропічний пустельний на півночі у поєднанні з морським узбережжям, обрамленим кораловими рифами, створюють ідеальні передумови для організації пляжно-купального відпочинку, дайвінгу і сноркеллінгу. Національні парки (наприклад, Діндер, Бома, Джидер, Саутерн, Німуле) хоч і перебувають у запустінні, але можуть бути основою для розвитку екологічного туризму і сафарі. Пам’ятки часів Давнього Єгипту (численні піраміди та їх руїни, храми епохи Хатшепсут і Тутмоса ІІІ), мечеті, експозиції музеїв можуть на рівних конкурувати із туристичними атракціями Єгипту або Туреччини.
Загальна кількість населення - 41,1 млн осіб. Більшість суданців - 57 % - живе у селах. Міста в основному  виросли в долині Нілу і на морському  узбережжі. Найбільші з них - Хартум, історія якого почалася з будівництва  у 1821 р. невеликої солдатської казарми; Омдурман - типове східне місто із вузькими покрученими вуличками, маленькими будинками і найбільшим у Судані базаром верблюдів; Порт-Судан, єдиний сучасний порт країни на узбережжі  Червоного моря, який прийшов на зміну занедбаному Суакіну, в  якому колись зупинялися торгові  кораблі, які привозили шовк, посуд, а забирали слонову кістку, рабів  та акулячі плавники.
Транспортна система країни - відстала й архаїчна. Поширене в'ючне перевезення  вантажів і його перенесення людьми-носіями. Характерна особливість автомобільних  доріг - відсутність твердого покриття, що унеможливлює пересування ними у  сезон дощів. Для судноплавства  і туристичного освоєння країни використовується Ніл.
ЗАХІДНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН
Бенін - Буркіна-Фасо - Гамбія - Гана - Гвінея - Гвінея Бісау - Кабо-Верде - Кот-Д'Івуар - Мавританія - Малі - Нігер - Нігерія - Сенегал - Сьєра Леоне - Того
Західна Африка - приатлантичний регіон, який об'єднує молоді держави, що звільнилися  від колоніалізму. Їм притаманні схожі  історичні й соціально-економічні особливості розвитку та проблеми. У більшості своїй це - бідні  аграрні країни. Розпад британської  і французької колоніальних систем, до якої входила більшість країн  цього регіону, привів до їх політичної незалежності, але викликав до життя  інші, ще гостріші проблеми.
Для багатьох країн цієї частини  Африки характерні економічна і політична  нестабільність. Більшість країн - багатонаціональні. У деяких районах продовжуються  міжетнічні зіткнення. Гострою є  проблема піратства. Часто відбувається зміна влади. Усе це ускладнюється  бідністю. У більшості своїй величина ВВП у розрахунку на душу населення  у країнах регіону становить  декілька сотень доларів на рік. Слабка економіка цих держав не в змозі ефективно реагувати на екологічні виклики: опустелювання перетворилося на гостру проблему цього регіону. Все це призводить до того, що, незважаючи на наявні природні ресурси (тепле океанічне узбережжя, біорізноманіття, сприятливий клімат), міжнародний туризм не є актуальним напрямком розвитку національних господарств. Масовий туризм не набув належного рівня розвитку і має анклавний, осередковий характер.
До країн, які мають певні здобутки на шляху реалізації проектів розвитку туристичної індустрії належать Сенегал, Буркіна-Фасо, Гамбія.
СЕНЕГАЛ
Республіка Сенегал - найбільш відвідувана  туристами країна у Західній Африці. Вона займає рівнинну територію у  зоні саван і рідколісь субекваторіального кліматичного поясу. Її площа становить 196,7 тис. км2; населення - 13,7 млн осіб; столиця - Дакар.
Сенегал - багатонаціональна країна; офіційна мова - французька; панівна  релігія - іслам. Міжнародну популярність Сенегалу принесли автомобільні ралі Париж-Дакар.
У країні переважають природні туристичні ресурси: океанічне узбережжя з  найкращими у Західній Африці пляжами, багатий рослинний і тваринний  світ (у національних парках можна  спостерігати за життям жирафів, буйволів, бегемотів, леопардів, крокодилів, черепах, ламантинів, рожевих фламінго тощо, а головним національним символом країни є унікальне дерево баобаб), ландшафтне різноманіття (посушлива північ - "ворота" до Сахари, зволожений зелений південь - край надзвичайного біорізноманіття) і пам'ятки природи.
На Атлантичному узбережжі розташовані найкращі західноафриканські курортні райони Скірінг, Карабан, Горі, Лез Альманді, Пті-Кот і Салі. Комфортна погода протягом року, майже завжди спокійний океан, зручні пляжі, фольклорні поселення, десятки затишних готелів і широка гама туристичних розваг (океанічне рибалення на рибу-меч, водні лижі, серфінг, кінні екскурсії, сафарі, бердвотчинг-тури, теніс) роблять відпочинок у цих туристичних центрах змістовним, насиченим і незабутнім.
Одна із головних туристичних принад Сенегалу - озеро Ретба. Його екстраординарність полягає у надзвичайно високій  концентрації у воді різноманітних  солей (близько 350 г/літр - у 10 разів більше, ніж у водах Світового океану) і незвичайному рожевому кольорі  води за рахунок голофітних бактерій - єдиних живих організмів, здатних  жити у такій воді.
У той же час слід мати на увазі, що в країні є окремі райони, де мають  місце сепаратистські дії. Імовірність  тропічних захворювань у Сенегалі нижча, ніж в інших африканських країнах. Однак перед поїздкою доцільно зробити щеплення від малярії.
НІГЕРІЯ
Федеративна Республіка Нігерія - перша  за чисельністю населення країна Африки і восьма світу (його загальна кількість складає 149,2 млн осіб). Площа країни - 923,8 тис. км2.
Нігерія розташована у західній частині континенту в оточенні Чаду і Камеруну на сході, Беніну на заході та Нігеру на півночі. Нігерії належить 900 км узбережжя Гвінейської затоки, яке увійшло в історію під  назвою "Невільничий берег". Саме звідси європейці із ХVІ ст. почали проникати вглиб материка і зробили цей регіон одним із головних осередків работоргівлі.
Абуджа - столиця Нігерії із 1991 р. Місто спроектоване Кендзо Танге - одним із найбільш впливових японських архітекторів ХХ ст., який відбудував Хіросіму, спланував ділові квартали Болоньї і Неаполя, створив новий центр Скоп'є після землетрусу.
Абуджа знаходиться майже у  центрі країни, серед мальовничої  степової долини. Цей регіон слаборозвинений, етнічно нейтральний. Обираючи місце  розташування нової столиці, влада  намагалася вирішити кілька завдань: економічний  розвиток регіону, у тому числі за рахунок екологічного туризму і  створення міста, у якому був  би відсутній переважаючий вплив  окремих етнічних груп або релігійних громад.
Нігерія - багатонаціональна країна. Її населяють близько 250 племен і  народностей. Однак офіційна мова у  Нігерії - англійська - колишня колонія  Великої Британії, яка отримала незалежність у 1960 р., є членом Співдружності. Неоднорідним є і релігійний склад. Майже 50 % населення - прихильники ісламу, 40 % - християни, решта притримуються традиційних  місцевих вірувань. Етнічні та конфесійні чинники використовувалися для  спроб розколу країни, тривалий час  були основою міжусобиць.
Найбільшим містом країни є Лагос - колишня столиця, потужний портово-промисловий комплекс і головний туристичний центр, в якому збудовані сучасні готелі і розміщується один із найбільших у Західній Африці ринків. Через давнє місто-порт Калабар, який разом із Лагосом був центром работоргівлі, сьогодні вивозять какао-боби, каучук, деревину, плоди олійної пальми. Місто Ібадан - не лише головний осередок регіону, який спеціалізується на вирощуванні какао, а й відомий туристичний та університетський центр Нігерії. Не варто оминати увагою ще три міста: Оніча, Кацина і Кано - знані на всю Західну Африку торговельні центри, відправні пункти екологічних, фольклорних і пізнавальних турів.
Незважаючи на наявність сприятливих  природних передумов, міжнародний  туризм у Нігерії не отримав значного розвитку.
ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН
Ангола - Габон - Демократична Республіка Конго - Екваторіальна Гвінея - Камерун - Конго - Сан-Томе і Принсіпі - Центрально-африканська  Республіка - Чад
АНГОЛА
Республіка Ангола (площа - 1,3 млн  км2; населення - 12,8 млн осіб; столиця - Луанда) - держава на південному заході Африки. На півдні вона межує із Намібією, на півночі - з Демократичною Республікою  Конго, на сході - із Замбією, анклав Кабінда  оточений територіями Республіки Конго  і Демократичної Республіки Конго. Із заходу береги Анголи омиваються водами Атлантичного океану.
Територія Анголи розташована у  межах дії тропічного мусонного (північ) і субтропічного клімату (південь). Пересічна річна температура  складає +21 оС. Для внутрішніх пустельних районів характерні значні амплітуди  коливання добових температур.
Туристів до Анголи приваблюють природні ресурси: майже 1 600 км океанічного узбережжя, багатий тваринний і рослинний світ, ландшафти тропічних лісів, саван і пустель, мінеральні води. Ангольське узбережжя більшою мірою придатне для організації океанічного рибалення. Прибережні води надзвичайно багаті на рибу за рахунок вод холодної Бенгельської течії, насичених киснем і поживними речовинами. Найкращі пляжі зосереджені на околицях Луанди і Намібу. Сама пустеля Наміб - чудове місце для сафарі, а її піщані дюни вважаються одними із найкращих у світі для занять сендбордингом і піщаним слаломом.
Мережа національних парків (Кісама, Порту-Алешандрі (Йона), Камея, Муна, Кванза-Сул, Лвандо, Міландо), попри не доглянутість і проблему браконьєрства, мають  значну привабливість для прихильників екологічного туризму.
КАМЕРУН
Республіка Камерун - держава в західній частині Центральної Африки (площа - 475,4 тис. км2; населення - 18,9 млн осіб; столиця - Яунде), узбережжя якої омивається водами затоки Бонні - частини Гвінейської затоки. Її сусідами є Нігерія, Чад, Центрально-африканська Республіка, Габон, Конго й Екваторіальна Гвінея.
Камерун часто називають Африкою в мініатюрі. Перебуваючи в країні, туристи отримують можливість побувати в кількох природних зонах - від вологих екваторіальних лісів на атлантичному узбережжі до типових африканських саван і напівпустель на півночі. Відповідно, багаті і флоро-фауністичні ресурси. Із ними найкраще знайомитися у національних парках. Найбільш привабливими і відвідуваними серед них є Де Коруп, Ваза, Бубанджида, Бенуе, Джа, Кампо, Коуссері. Головна природна атракція країни - вулкан Камерун (4070 м).
Район Бафусам-Баменда відомий  значними запасами вулканічних солей, що містять практично всі відомі мікроелементи. Використання цього  ресурсу із часом може перетворити  Камерун на один з кращих бальнеологічних  регіонів Африки.
Результатом туристичного освоєння океанічного узбережжя стало виникнення курорту Крібі, що приваблює багатокілометровими пляжами із білого дрібного піску, сучасною готельною та ресторанною інфраструктурою.
САН-ТОМЕ І ПРИНСІПІ
Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі - острівна екваторіальна  держава у Гвінейській затоці. Вона належить до переліку малих країн  світу за площею (964 км2) і населенням (212,7 тис. осіб). Зате за величиною щорічного  природного приросту населення (понад 3 %) республіка - один із світових лідерів. Столиця - Сан-Томе.
Сан-Томе і Принсіпі має всі підстави для перетворення на "туристичний рай": заворожуючий вулканічний ландшафт із численними скелями, урвищами і мисами, пишні джунглі із гамірним пташиним царством, багато представників якого вціліли лише тут, білі піщані пляжі із прозорою водою, самобутня культура - суміш африканського, португальського і креольського культурних світів, колоритна колоніальна архітектура, низькі ціни на туристичні послуги, гостинність місцевого населення. На заваді стоїть лише одне - екваторіальний морський, спекотний та вологий клімат і погода, що важко витримується європейцями. Пересічні річні температури повітря змінюються у межах +23-26оС, річна кількість опадів на рівнинах перевищує 1 100 мм, а в горах - 3 000 мм. Дощить фактично кожного дня. Найвологіший місяць - березень. У цей час дощ росить 8-12 год. на добу, а температура повітря тримається на рівні +30оС.
ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН
Ботсвана - Лесото - Намібія - Південно-африканська  Республіка - Свазіленд
Південна Африка - порівняно молодий, динамічний регіон міжнародного туризму. Найбільш популярними туристичними країнами-дестинаціями є ПАР і  Намібія, які володіють унікальним природно-ресурсним потенціалом  та культурно-історичними атракціями світового рівня.
ПІВДЕННА АФРИКА
Південноафриканська Республіка (ПАР) - одна із найбільш економічно розвинутих, цікавих і привабливих для відвідування країн Африканського континенту. Офіційною столицею ПАР визнане місто Тсване (Преторія). Однак цей статус є досить умовним: у місті розташований лише уряд. Парламент знаходиться у Кейптауні, Верховний Суд - у Блумфонтейні. Площа країни складає 1,2 млн км2.
Через різноманіття етнічних груп, населення  Південної Африки називають "народом  веселки". В етнічній структурі  переважає чорношкіре населення - 77 %, ще 11 % - білошкірі. Загальна кількість  населення - 49 млн осіб.
Для геотуристичного положення ПАР притаманні цікаві особливості: води Атлантичного й Індійського океанів зливаються біля південного узбережжя країни; на території республіки сформувався неповторний рослинний і тваринний світ; африканський колорит і європейський вплив скристалізували унікальний культурний простір. Єдина проблема - значна віддаленість від головних споживчих ринків. Незважаючи на це, у кінці першого десятиріччя ХХІ ст. до ПАР приїздить до 8 млн туристів, які щороку привносять до економіки країни до € 6 млрд.
Південна Африка розташована в  тропічних і субтропічних широтах  Південної півкулі. Взимку тут формується область високого атмосферного тиску  і панує суха прохолодна погода. Влітку зі сходу надходять вологі повітряні маси з Індійського  океану, випадає більша частина опадів, температура повітря помітно  підвищується. У цілому розрізняють  клімат центральної частини, західного  і східного узбережжя. Кліматична діаграма Кейптауну на рисунку 2. 38. ілюструє кліматичні особливості, які притаманні територіям, що перебувають у зоні впливу субтропічного середземноморського  клімату.
Рис. 2.38. Кліматична діаграма Кептауну
Найкращий час для відпочинку в  Південній Африці - період з вересня  до грудня. Купальний сезон на ряді приморських курортів може тривати  цілий рік (наприклад, район Дурбана) або протягом листопада-лютого у  районі Кейптауну (рис. 2. 39). Для туристичної  подорожі національними парками  найкращим часом буде травень-червень, коли тварини мігрують у пошуках  води. Спостерігати за китами найкраще з червня до грудня.
Рис 2.39. Пересічна температура води у районі міст Дурбан і Кейптаун
Територія ПАР омивається водами Атлантичного й Індійського океанів. Географічне  положення на самому півдні Африки, на перех
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.