На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Методи спецальн прийоми проведення документальних переврок

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 13.11.2012. Сдан: 2012. Страниц: 12. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?Вступ
      У звязку з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, що призводить до необхідності формування нових взаємовідносин між платниками податків та податковими органами.
      В умовах проблематичності формування достатньої податкової складової доходів бюджету та необхідності скорочення рівня тіньової економіки особливої уваги заслуговує здійснення контролюючими органами заходів щодо підвищення ефективності податкового контролю за здійснюваними платниками податків всього масиву господарських операцій.
      Дані питання є досить складними, а тому є предметом дискусій та всебічного аналізу науковців та практиків. Така дискусія ведеться щодо теоретичних засад побудови ефективної податкової системи, а також безпосередньо практичних заходів, ефективне впровадження яких дозволить підвищити результативність адміністрування податків в Україні.
      Питанням теорії та практики здійснення контролю за сплатою податків приділялася значна увага з боку як основоположників економічної науки   Ж. Бодена, А. Вагнера, А. Сміта, Й. Зонненфельса, Й. Юсті, так і сучасних вітячизняних та зарубіжних науковців – А. Крисоватого, О. Десятнюк, В. Антипова, К. Швабія, І. Букиної, В. Красницького, Е. Аткинсона та ін. Останні наукові дослідження доводять необхідність створення та функціонування систем автоматизованого відбору платників податків до перевірок та систем управління ризиками. Саме тому процесам відбору платників податків для проведення перевірок та методології їх здійснення приділялося багато уваги. Проте із введенням у дію Податкового кодексу, змінилися підходи до визначення об’єктів оподаткування та проведення контрольних заходів. Враховуючи наведене, метою даної статті є аналіз норм чинного податкового законодавства щодо організації податкових перевірок та надання пропозицій з усунення наявних недоліків.
     Одним з основним питань, які виникали при податковому реформуванні, визначалося уніфікація податкового законодавства. Саме така уніфікація повинна стати основою комплексної трансформації податкової системи. Прийнятий Верховною Радою України Податковий кодекс, попри його суперечливість, є важливим для розвитку вітчизняної податкової системи. Він сприяє узгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права; прозорості адміністрування податків, урегулюванню взаємовідносин між фіскальними органами та платниками податків.       Кодексом визначено, що висновки актів перевірок можуть базуватися на підставі відповідних первинних, розрахункових та бухгалтерських документів, податкової інформації, експертних висновків, судових рішень, інших метеріалів, отриманих у порядку та у спосіб, передбачених податковим законодавством. Кодексом встановлені види податкових перевірок, підстави та терміни їх проведення, порядок прийняття податкових повідомлень-рішень.
Податковий кодекс Укрїни не тільки істотно змінив порядок сплати окремих податків, а й вплинув на взаємовідносини платників податків та податківців, які найчастіше здійснюються у формі перевірок та інших контролювальних заходів.
      При організації та проведенні перевірок необхідно керуватись вимогами:
        - Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. (ПКУ)
        - Методичними рекомендаціями № 190;
        -методичними рекомендаціями щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання затверджено наказом ДПАУ від 01.04.2011 р. № 190;
        - методичними рекомендаціями № 213;
        -  методичними рекомендаціями щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків затверджено наказом ДПАУ від 14.04.2011 р. № 213.
      Органи СБУ, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, здійснюваних органами ДПС, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування (ст. 61 ПКУ). Таке право є лише у працівників ДПС, вони можуть проводити такі види перевірок:
– камеральні;
– документальні (планові та позапланові; виїздні та невиїздні);
– фактичні перевірки.
 
Розділ 1. Сутність документальних перевіркок.
1.1. Види перевірок
Залежно від обраного критерію усі види перевірок умовно можна класифікувати таким чином:
1. За способами організації перевірки поділяються на: планові, позапланові, оперативні, рівночасні та зустрічні.
2. За обсягом запланованих питань фінансово-господарської діяльності платника – інформативні, попередні, тематичні, комплексні, повторні.
3. За місцем проведення – виїзні та камеральні (ті, що здійснюються безпосередньо у контролюючому органі).
      Чи не найсерйознішим за своїми наслідками видом перевірок, з якими доводиться мати справу платникам податків, є документальна планова виїзна перевірка. З усього розмаїття перевірок документальна планова є чи не найглибшою та всеохопною. Саме на неї податківцям відведено найбільше часу, саме за її наслідками найчастіше нараховуються найбільші фінансові санкції.
      Планова перевірка є одним із різновидів податкового контролю, відповідно до пп. 62.1.3 ст. 62 ПКУ.
      Документальною плановою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на ДПС, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку (пп. 75.1.2 ст. 75 ПКУ). Планова перевірка має бути передбачена в плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
      Звертаємо увагу, що проведення планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами заборонено (п. 77.3 ст. 77 ПКУ). Є кілька можливих винятків, які стосуються перевірки правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Оперативна перевірка проводиться для здійснення контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахунків, обліку товарів і грошових коштів, а також порядок виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Законодавчо оперативна перевірка віднесена до позапланових перевірок.
Рівночасна перевірка являє собою одночасне проведення перевірок на декількох підприємствах чи перевірку однієї галузі народного господарства щодо дотримання ними вимог податкового законодавства та правильності розрахунків з бюджетом.
Зустрічна перевірка передбачає перевірку діяльності суб’єктів підприємницької діяльності та їх партнерів щодо господарських стосунків між ними з питань ведення фінансово-господарських операцій правильності розрахунків з бюджетом і дотримання податкового законодавства.
Інформативна перевірка проводиться на новостворених підприємствах. Вона спрямована на попередження податкових правопорушень та визнання фактів того, що суб’єкт підприємницької діяльності має достатню інформацію щодо своїх зобов’язань і дотримується існуючих вимог ведення податкового та бухгалтерського обліку. При цьому слід зазначити, що за результатами інформативної перевірки працівники податкових органів не можуть проводити додаткових нарахувань і застосовувати фінансові санкції.
Попередня перевірка – це перевірка підприємств, об’єднань та організацій з питань дотримання ними податкового та валютного законодавства, правильності обчислення, повноти й своєчасності сплати до бюджету податків здійснюється на підставі поданих декларацій і розрахунків безпосередньо в органах державної податкової служби підрозділами зі справляння податків, зборів (обов’язкових платежів). Матеріали попередньої документальної перевірки використовуються для підготовки, планування та організації всіх видів наступних перевірок платників податків.
Тематична перевірка охоплює окремі питання фінансово-господарської діяльності платника податків. До таких перевірок необхідно віднести перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету, відшкодування з бюджету податку на додану вартість, перевірку в разі ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності тощо. Дані перевірки проводяться в міру необхідності за рішенням керівника податкового органу, керівника вищестоящого податкового органу, рішенням суду.
Комплексна документальна перевірка являє собою всебічну перевірку діяльності платників податків щодо дотримання ними основ податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків із бюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського обліку, складання звітності тощо.
Повторна перевірка – перевірка достовірності висновків нижчого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов’язкової звітності суб’єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчим контролюючим органом. Вищий контролюючий орган має право прийняти рішення щодо повторної перевірки лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб’єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
Камеральна перевірка завжди проводиться за місцем перебування податкового органу на основі податкових декларацій, розрахунків і документів, наданих платником як підстава для розрахунку й сплати податків, а також інших наявних документів про діяльність платника.   
Вище наведена класифікація перевірок є теоретичною (умовною), всі види перевірок згідно розглянутих критеріїв складають на практиці лише три види: невиїзні документальні, планові та позапланові виїзні документальні. Це закріплено в нормативно-правових актах. Дана класифікація поділяє ці види для зручності в розумінні предмета перевірки.
 
Розділ 2. Методи та прийоми перевірок
2.1. План-графік перевірок
      До плану-графіка включають платників податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів.
      Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються Методичними рекомендаціями № 190. Цей документ дає можливість платникам податків отримати досить повну інформацію про те, як податківці формують план перевірки. Отже, формування та коригування планів-графіків здійснюється засобами АІС «Облік податків і платежів». Проекти планів-графіків на наступний квартал, узгоджені відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів» від 27.12.2010 р. № 1234 (далі – Порядок № 1234) з органами фінансового контролю подаються регіональними органами ДПС до ДПАУ на затвердження з 20 до 25 числа останнього місяця поточного кварталу (згідно з доведеним графіком подання проектів).
      Квартальний план-графік регіональних органів ДПС формується відповідно до стратегічних напрямків контрольно-перевірочної роботи, визначених на календарний рік. З метою складання таких стратегічних напрямків до 1 вересня звітного року департаменти та управління ДПАУ визначають основні стратегічні галузі економіки або фінансово-промислові групи (ФПГ) та надають Департаменту податкового контролю юридичних осіб обґрунтовані пропозиції щодо необхідності включення цих галузей до плану перевірок.
       Підставами для включення до стратегічних напрямків можуть бути:
            – невідповідність показників макроекономічного розвитку економіки України чи окремого регіону відповідним показникам певної галузі чи сукупності підприємств у складі ФПГ;
            – невідповідність збільшення валових витрат валовим доходам підприємств галузі;
            – зменшення надходжень до бюджету в цілому або частині окремих податків по галузі чи ФПГ регіону;
            – збільшення кількості збиткових чи підприємств з низьким рівнем податкової віддачі серед тих, що належать до певної галузі економіки або ФПГ;
            – невиконання фінансових планів підприємствами-монополістами у частині розрахунків з бюджетом;
            – виплата заробітної плати, нижчої за розмір середньомісячної заробітної плати по галузі та в регіоні (за показниками ф. № 1ДФ);
            – наявність інформації про можливе застосування схем мінімізації сплати податків тощо.
      Стратегічні напрямки контрольно-перевірочної роботи затверджуються Головою ДПС України та доводяться до її регіональних органів до 1 листопада поточного року.
       При поданні до підрозділів податкового контролю юридичних осіб пропозицій щодо включення юридичних осіб (з ПДФО та з інших питань) до плану-графіка слід зважати на те, що в першу чергу перевіряються підприємства, установи та організації, які мають широкі можливості виплачувати додаткові та специфічні види доходів. На підставі аналізу податкової інформації, зокрема відомостей податкових розрахунків за ф.№ 1-ДФ, податкових декларацій з ПДФО тощо, здійснюється відбір підприємств, які протягом двох останніх років нерівномірно або взагалі не перераховували податок з доходів фізичних осіб.
       Доречі за відсутності критеріїв ризиків несплати податків, визначених у п. 4.2 цих Методичних рекомендацій, не підлягають включенню до плану-графіка сумлінні платники податку на прибуток, переліки яких надаються Департаментом адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) до Департаменту податкового контролю юридичних осіб не пізніше 5 числа другого місяця поточною кварталу.
Згідно п. 4.1 Методичних рекомендацій № 190 (витяг) якщо різні контролюючі органи запланують у звітному періоді перевірку одного й того самого платника податків, то, згідно з Порядком № 1234, вони мають проводити таку перевірку одночасно.
 
2.2. Періодичність проведення перевірок
      Залежно від ступеня ризику визначається періодичність проведення планових перевірок в діяльності платників податків. Такий підхід до встановлення періодичності перевірок не є новим і застосовується при перевірках інших сфер діяльності суб'єктів господарювання, зокрема відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V. Зазначимо, що на контроль за податковим законодавством чинність названого Закону не поширюється.
      ПКУ також передбачає поділ платників податку на платників з високим, середнім та незначним ступенем ризику. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, із середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, а з високим – не частіше одного разу на календарний рік.
      У суб'єктів господарювання – юридичних осіб з високим ступенем ризику мають бути одна чи кілька з таких ознак:
             – рівень зростання податків не відповідає рівню зростання валових доходів або рівень сплати податків не відповідає рівню сплати податків у відповідній галузі (з метою визначення цієї невідповідності щодо основних податків за спеціальною формою здійснюється розрахунок такого показника, як податкова віддача);
             – декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток протягом 2-х податкових періодів;
             – обсяги операцій із пов'язаними особами або неплатниками податку на прибуток перевищують 20 % суми скоригованих валових витрат;
             – подання платником податків уточнюючих розрахунків податкової звітності з податку на прибуток та ПДВ у бік значного зменшення податкових зобов'язань (більше ніж 100 тис. грн.);
             – декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі понад 100 тис. грн.;
             – наявність розбіжностей у платника податків згідно із Системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів у сумі понад 100 тис. грн.;
              – наявність відносин з контрагентами, які згідно з реєстраційними даними перебувають у розшуку, не звітують, збанкрутували тощо та в яких обсяги взаємооперацій більше 500 тис. грн.;
              – наявність інформації правоохоронних органів щодо взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, щодо яких порушено кримінальну справу, реєстрацію яких скасовано в судовому порядку тощо;
               – декларування платником податків значних оборотів (понад 100 млн. грн.) з одночасним декларуванням від'ємного значення фінансового результату попереднього року.
(Для фінансових установ Методичні рекомендації № 190 передбачають окремі критерії розподілу.)
     Як бачимо, критерії присвоєння платникам податків категорії платників з високим ступенем ризику настільки різноманітні, що від тавра цієї категорії не застраховане жодне підприємство.
      До платників із середнім ступенем ризику відносять тих платників, для яких:
           – сума інших витрат перевищує 10 % суми скоригованих валових витрат;
           – обсяг податкових пільг з податку на прибуток перевищує 1 млн. грн.;
           – сума заявленого до відшкодування ПДВ у 10 разів перевищує суму нарахованого податку на прибуток;
           – має місце коригування податкової звітності з ПДВ в обсягах 10 або більше відсотків податкових зобов'язань або податкового кредиту;
           – здійснюються експортні операції з товарами, нетиповими для основного виду діяльності підприємства, в обсягах більше 100 тис. грн.;
           – подання податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому податковому періоді (більше ніж 100 тис. грн.);
          – наявність взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є керівниками, засновниками або співробітниками цього підприємства;
           – наявність у податкових органів інформації про відсутність у суб'єктів господарювання торгових патентів і ліцензій;
           – здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів (нерезидентів – засновників), зареєстрованих в офшорних зонах чи країнах зі спрощеним режимом оподаткування;
           – виплата доходів (відсотки, роялті, лізинг) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах чи зонах зі спрощеним режимом оподаткування тощо.
     Щодо платників з незначним ступенем ризику, то податківці встановили для них чіткі критерії віднесення до цієї групи. Зокрема, до них належать платники, в яких:
            – сума сумнівної (безнадійної) заборгованості перевищує 10 % суми валових витрат;
            – має місце несвоєчасне нарахування та сплата ПДВ;
            – адреса суб'єкта господарювання належить до адрес, які при державній реєстрації зазначаються як місцезнаходження багатьма юридичними особами;
            – суб'єкт господарювання повторно реєструється платником ПДВ у разі анулювання свідоцтва платника за ініціативою податкового органу тощо.
      Для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у сфері готівкового обігу, також використовують такі критерії:
            – перевищення суми витрат за звітний період над сумою продажу на 10 %;
            – значне відхилення сум виторгів порівняно з іншими господарськими об'єктами суб'єктів господарювання, які працюють на одній території та займаються однаковим видом діяльності;
            – негативна динаміка виторгів, тенденція до спаду, значне зменшення суми продажу порівняно з попередніми періодами;
            – проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного РРО та інше.
      Отже, критерії, за якими для підприємства можуть встановити ту чи іншу періодичність перевірки, зазначені доволі докладно. Ми мали на меті звернути вашу увагу на те, що, крім факторів, які не залежать (або майже не залежать) від працівників фінансової служби та керівника підприємства, є чимало таких, що можуть зумовлювати саме їхні рішення (наприклад, з якими контрагентами працювати, за якою юридичною адресою реєструватись тощо). Тому аби перевірки приходили якомога рідше, такі фактори треба ретельно аналізувати та робити правильний вибір.
       Маємо наголосити, що платники податків – юридичні особи, які відповідають критеріям, визначеним у п. 154.6 ст. 154 ПКУ (ті, що з 01.04.2011 р. до 01.01.2016 р. застосовують ставку 0 % з податку на прибуток) та в яких сума сплаченого до бюджету ПДВ становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період; а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше одного разу на три календарні роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними ст. 45, 49, 50, 51, 57 ПКУ.
      Особлива система класифікації встановлена і для суб'єктів господарювання – фізичних осіб. До платників з високим ступенем ризику відносять тих, що здійснюють сумнівні або значні фінансово-господарські операції; отримали загальний оподатковуваний (валовий) дохід більше 10 млн грн; задіяні у схемах ухилення від оподаткування та/або мінімізують податкові зобов'язання; декларують податкові зобов'язання з ПДВ менше або на рівні податкового кредиту; мають відносини з контрагентами, що мають ознаки фіктивності, перебувають у розшуку, не звітують, збанкрутували тощо;
      Середній ступень ризику присвоюється підприємцям, які мають взаємовідносини з підприємствами, у яких виступають керівниками або засновниками; займаються ЗЕД; постійно декларують від'ємне значення суми податкових зобов'язань з ПДВ; мають взаємовідносини суб'єктів господарювання – юридичних осіб із суб'єктами господарювання – фізичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є керівниками, засновниками або працівниками цього підприємства, тощо.
      І нарешті незначний ступень ризику мають підприємці, які змінюють напрямки відшкодування ПДВ; втратили право на податкові пільги; подають податкові декларації з ПДВ за звітний податковий період, складені з урахуванням податкових накладних, виписаних в минулих податкових періодах.
 
2.3. Допуск до перевірок
      Рішення про проведення документальної планової перевірки приймає керівник органу ДПС, воно оформлюється наказом. Право проводити таку перевірку надається податківцям лише у випадку, коли платникові податків не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення:
           — копію наказу про проведення документальної планової перевірки;
           – письмове повідомлення3 із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.(Зразок форми направлення на перевірку міститься в додатку 7 до Методичних рекомендацій № 213.)
       Посадові особи органів податкової служби допускаються до проведення документальної планової виїзної перевірки згідно зі ст. 81 ПКУ. Вони мають право розпочати перевірку за умови пред'явлення або надіслання таких документів:
            – направлення на проведення перевірки4, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, реквізити наказу про проведення перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку;
           – копії наказу про проведення перевірки;
           – службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
     Направлення на перевірку є дійсним за наявності підпису керівника органу ДПС або його заступника, що скріплений печаткою органу ДПС. Факсимільне відтворення підпису керівника (заступника керівника) на направленні на проведення перевірки не допускається.
     Непред'явлення, ненадсилання цих документів або пред'явлення зазначених документів, оформлених з порушенням вимог, встановлених ПКУ, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу ДПС до проведення перевірки. Відмовитися від допуску до перевірки на інших підставах платник податків (його посадові особи) не мають права (лист ДПАУ від 10.05.2011 р. № 5593/5/23-4015/377). Зразок форми Направлення на перевірку міститься в додатку 1 до Методичних рекомендацій № 213.
       Платник податків, якому пред'явили направлення, має розписатися у ньому. Якщо він відмовився від підпису, податківці складають відповідний акт, який і є підставою для початку проведення перевірки. Направлення на перевірку має бути виписане в одному примірнику окремо на кожну посадову особу, що проводитиме перевірку (п. 1.5 Методичних рекомендацій № 213).
 
 
 
2.4. Тривалість перевірок
      Вона не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, 10 робочих днів – щодо суб'єктів малого підприємництва, 20 робочих днів – щодо інших платників податків. Нагадаємо, що, відповідно до пп. 14.1.24 ст. 14 ПКУ, великий платник податків5 – це юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн. або загальна сума сплачених до Державного бюджету податків за платежами, що контролюються органами ДПС, за такий самий період перевищує 12 млн. грн. А згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-III, суб'єктами малого підприємництва вважаються фізичні особи – підприємці, а також юридичні особи (будь-якої організаційно-правової форми та форми власності), в яких середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.
     Порядок формування Реєстру великих платників податків затверджено наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 986. Реєстр великих платників податків на 2012 рік затверджено наказом ДПС України від 04.09.2011 р. № 4.
     Строки проведення планових перевірок можуть подовжуватися за рішенням керівника органу ДПС не більше, як на 15 робочих днів для великих платників податків, не більш як на 5 робочих днів – щодо суб'єктів малого підприємництва та не більше, ніж на 10 робочих днів – щодо інших платників податків. Рішення про подовження таких строків приймається на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу ДПС, який здійснював таку перевірку, з викладенням підстав та об'єктивних причин щодо такого подовження. Кількість рішень (наказів) про продовження строків перевірки не обмежується за умови дотримання визначеної ст. 82 ПКУ тривалості перевірки (п. 1.13 Методичних рекомендацій № 213).
     Зазначимо, що проведення планової перевірки великого платника податків може бути зупинено з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. Таке рішення приймається керівником податкового органу та оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня має бути вручена платникові податків або його уповноваженому представнику під розписку.
      Загальний строк, на який може бути зупинена перевірка, не має перевищувати 30 робочих днів, а в разі потреби проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур. Можливість зупинення проведення перевірок платників податків, які не підпадають під визначення великого платника, не передбачена.
 
2.5. Порядок проведення перевірок
      Підрозділ органу ДПС, який очолює документальну перевірку згідно з планом-графіком або здійснює позапланову перевірку, забезпечує проведення доперевірочного аналізу діяльності платника податків, який здійснюється з опрацюванням загальних реєстраційних даних; показників фінансової та податкової звітності; інформації про пов'язаних осіб; інформації, отриманої з ДКЦПФР, про укладені угоди з цінними паперами; інформації, отриманої від інших підрозділів; інформації щодо проведених операцій з нерезидентами; інформації із відкритих джерел (ЗМІ, Інтернету тощо); інформації щодо взаємовідносин з будь-якими контрагентами; інформації щодо застосування платником податків схем ухилення від оподаткування або схем мінімізації та іншої інформації.
      Платник податків після початку перевірки зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПКУ). При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі, з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, що настане за днем початку перевірки.
      Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової особи, що їх отримала. Їх передача для огляду, вивчення та повернення оформлюється актом у довільній формі, який підписують податківці.
      Проводячи перевірки, посадові особи органу ДПС мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів). Отримання копій документів оформляється описом, копія якого вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Вилучати оригінали первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом, забороняється.
 
2.6. Оформлення результатів перевірок
      Результати
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.