На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Види мпортно-експортних операцй. Стратегя фрми на зовншньому ринку. Правове регулювання мпортно-експортних операцй. Стратегчне спвробтництво з ноземними виробниками українськими клєнтами у проектах постачання. Переваги у зовншнй торгвл.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 22.02.2011. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Размещено на webkursovik.ru/
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Українсько-Російський інститут менеджменту та бізнесу
Ім. Б. Хмельницького
Кафедра управління бізнесом
Спеціальність: Менеджмент організацій
Спеціалізація: Економіка та управління бізнесом
Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему
«МЕНЕДЖМЕНТ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ»
Студент групи М - 10-05 МУБ (1,6) з
Шаль Едуард Альбертович
Науковий керівник ___________ д-р економ. наук, проф. О. М. Поляков
(підпис)
Допущено до захисту в ДЕК ____________ ” ______ ” _______ 2009 р.
(підпис зав. кафедри)
Завідувач кафедри __________ д-р економ. наук, проф. О. В. Куроченко
(підпис)
Київ 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ЯК СКЛАДОВОЮ ЧАСТИНОЮ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Сутність та види імпортно-експортних операцій
1.2 Правове регулювання імпортно-експортних операцій
1.3 Стратегія фірми на зовнішньому ринку
1.4 Висновки до розділу 1
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІМПОРТНО-ЕКСПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ТОВ „СЕА Електронікс”
2.1 Характеристика техніко-економічного стану підприємства
2.2 Структура ТОВ „СЕА Електронікс” та організація її управління
2.3 Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ „СЕА Електронікс
2.4 Висновки до розділу 2
3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІМПОРТНОЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СЕА Електронікс»
3.1 Техніко-економічне обґрунтування удосконалення імпортних операцій
3.2 Стратегічне співробітництво із іноземними виробниками та українськими клієнтами у проектах постачання
3.3 Підвищення якості управління персоналом
3.4 Висновки до розділу 3
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
імпортний експортний зовнішній торгівля
Серед процесів, які визначають особливості розвитку сучасного світу, провідним є процес інтернаціоналізації господарського життя. Його суть полягає в тому, що національні економічні системи можуть ефективно розвиватися лише за умови їх міжнародної взаємодії та переплетіння.
Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, слід виділити такі: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов.
Формування ринкової економічної системи в Україні потребує її інтегрування до світового економічного простору. Це можливо тільки за умов створення високоефективного механізму функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, належної підготовки фахівців у даній галузі.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю - це системний вплив на відповідні структури та колективи людей з метою підвищення їх життєдіяльності і досягнення бажаного наслідку у міжнародному бізнесу.
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності у країнах з ринковою економікою набув логічного оформлення відносно недавно. Дослідження у цій сфері знань, їх викладення у школах та центрах підготовки фахівців Японії, США, Німеччини, Англії, Франції та інших країн підвищують результативність роботи як окремих структур, так і в цілому світового господарства.
Підготовка інтелектуальних і професійних кадрів із зовнішньоекономічної діяльності була сформована у колишньому СРСР. Проте така діяльність не була пов'язана з реальним ринком та дією законів товарно-грошових відносин із-за державної монополії на зовнішню торгівлю.
Ситуація кардинально змінилася у кінці ХХ століття. З набуттям незалежності в Україні розвивається зовнішньоекономічна діяльність на засадах міжнародного бізнесу. Це було обумовлено такими обставинами:
· переходом до відкритої для міжнародного бізнесу економіки;
· потребою України у входженні в міжнародну економічну співдружність;
· використанням переваг у зовнішній торгівлі та їх реалізацією;
· адаптацією специфічного національного стилю, організації та поведінки для досягнення бажаних результатів власними та іноземними фірмами.
Мною обрана тема даної дипломної роботи в зв'язку с необхідністю розкриття проблем управління імпортно-експортною діяльністю як складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності підприємств в умовах вступу України у світове економічне співтовариство.
Об'єктом даної роботи є експортно-імпортні операції.
Предметом даної роботи є вивчення правової основи експортно-імпортної діяльності українських підприємств і кооперації з іноземними учасниками світового співтовариства в умовах вступу України в ринкові відносини, вивчення теоретичних основ міжнародної діяльності країни, та практичних прикладів застосування міжнародної торгівлі на прикладі досліджуваного приватного підприємства СЕА.
Метою виконання даної роботи є визначення на прикладі ТОВ „СЕА Електронікс” шляхи управління імпортно-експортною стратегією фірм.
Дипломна робота складається із трьох основних розділів:
- перший - теоретичний, присвячений розгляду тематики зовнішньоекономічної діяльності в Україні;
- у другому аналітичному розділі розглядається стан бізнесу на досліджуваному підприємстві;
- у третьому практичному розділі досліджуються шляхи поліпшення імпортної діяльності підприємства.
У даній роботі були використані нормативні документи по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності, міжнародні термінологічні правила проведення зовнішньоторговельних операцій, роботи українських і російських авторів в області досліджень керування міжнародним бізнесом і менеджменту, періодичні видання по проблематиці імпортно-експортних операцій.
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ЯК СКЛАДОВОЮ ЧАСТИНОЮ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Сутність та види зовнішньоекономічних операцій
Оскільки компанії мають у своєму розпорядженні обмежені ресурси, вони повинні вирішити, використовувати їх усередині країни чи на міжнародному рівні. Переконавшись, що можливості на міжнародному ринку можуть виявитися більшими, ніж на вітчизняному, компанії спрямовують свої ресурси в закордонний сектор. До причин міжнародної торгівлі належать такі:
1. Використання надлишкових потужностей - коли компанії мають у своєму розпорядженні виробничі потужності в поточному або довгостроковому періодах, що не користуються внутрішнім попитом.
2. Зменшення витрат виробництва - покриття умовно-постійних витрат за рахунок випуску більшого обсягу продукції; підвищення ефективності за рахунок досвіду, набутого при виробництві великих партій продукції; масовими закупівлями матеріалів і перевезенням їх значними партіями.
3. Підвищення прибутковості - у зв'язку з відмінністю конкурентного середовища на закордонному від вітчизняного компанії можуть продавати ту саму продукцію з більшою вигодою за кордоном, ніж у себе вдома .
4. Розподіл ризику - виводячи збут за межі ринку тільки однієї країни, виробник має можливість зводити до мінімуму коливання попиту, оскільки цикли ділової активності країн перебувають у різних фазах.
Імпульс від імпортера полягає в тому, що фірма шукає дешевші й високоякісні сировинні та інші комплектуючі матеріалів, готові вироби, щоб використовувати їх на своїх виробничих підприємствах. Якщо міжнародні постачання сировини, матеріалів і комплектуючих зменшують витрати виробництва чи підвищують якість готових виробів, то компанія, що їх закуповує, має більшу стійкість проти конкуренції з боку імпортованих готових виробів або сама може більш ефективно конкурувати на експортних ринках.
У таблиці 1.1. надані обсяги експорту-імпорту товарів в Україні за 5 останніх років [28, c.107].
Отже, як бачимо із таблиці, в Україні спостерігається постійний зріст як експортних, так і імпортних статей. Це свідчить про активну зовнішньоекономічну діяльність держави. За останні два роки розміри імпорту перевищують експорт.
Табл. 1.1. Обсяги експорту-імпорту товарів в Україні за 5 років
Роки
Експорт
Імпорт
Сальдо, млн. дол. США
млн. дол. США
Абсолютна зміна, млн.дол. США
Відносна
зміна,
%
млн.дол. США
Абсолютна зміна, млн.дол. США
Відносна
зміна,
%
2002
17957,10
-
-
16976,80
-
-
980,3
2005
20679,40
2722,30
15,2
20344,30
3367,50
19,8
335,1
2006
32672,30
11992,90
58,0
289960
8651,70
42,5
3676,3
2007
34286,80
1614,50
4,9
36141,10
7145,10
24,6
-1854,3
2008
34676,70
389,90
1,1
39899,61
3758,51
10,4
-5222,9
В Україні тривають довгострокові структурні тенденції в експорті й імпорті товарів і послуг:
· орієнтованість експорту на переважно сировинну спрямованість, що здебільшого складається продукції чорної металургії - 32%, хімічної промисловості - 12%, харчової промисловості - 10%, машинобудівної - 10%;
· орієнтованість імпорту на життєво необхідну продукцію - нафту, газ - 52%, продукцію машинобудування - 13%, медикаменти, продукти харчування;
· нерівномірне розміщення експортного потенціалу України, коли 4 із 25 регіонів дають більш ніж 50% експорту (Дніпропетровська, Донецька, Луганська та Одеська області);
· висока орієнтованість зовнішньої торгівлі від республік СНД.
Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність напрямів, форм і методів торгівельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю - це системний вплив на об'єкт (виробничі структури, фірми, організації, колективи людей) для забезпечення їх життєздатності, узгодження в роботі і досягнення кінцевого результату. Важливим елементом управління зовнішньоекономічною діяльністю є формування цілей, котре виступає як передбачення результатів управлінської діяльності.
У напрямку управління зовнішньоекономічною діяльністю розрізняють поняття керуючої та керованої ланок. Керуючу ланку представляють спеціальні органи управління, працівники апарату управління, що безпосередньо здійснюють розробку і реалізують рішення з метою кращого використання потенційних можливостей, закладених у керованій ланці, і досягнення поставленої мети. Керована ланка є елементом системи, що сприймає керований вплив від керуючої ланки.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності, якщо інше не передбачене законом.
Перелік видів зовнішньоекономічної діяльності наведений у статті 4 Закону про ЗЕД, серед яких найпоширеніші:
· експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;
· науково-виробнича кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
· організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, проведення аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, що здійснюються суб'єктами ЗЕД;
· спільна підприємницька діяльність;
· підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;
· товарообмінні (бартерні) операції;
· орендні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;
· роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
· інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.
Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, здійснюваних на території України, умови й порядок їхнього здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для імпорту й експорту, визначається законом.
Реалізація права на заняття зовнішньоекономічною діяльністю може залежати й від спеціального дозволу (ліцензії). Чинним законодавством України передбачаються такі ліцензовані види діяльності, як транспортування природної нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного й нафтового газу трубопроводами, експорт, імпорт устаткування й дисків для лазерних систем зчитування, які можуть здійснюватися тільки при наявності ліцензії, виданої компетентним державним органом.
У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть уводитися обмеження у випадку їхнього переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державних органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції. Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, а також порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під митним режимом розуміється сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, які залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. У зв'язку із цим існують наступні види режиму:
Експорт - продаж товарів (робіт, послуг) українськими суб'єктами ЗЕД іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивозом або без вивозу цих товарів (робіт, послуг) за митну територію України, включаючи реекспорт. Реекспорт - продаж іноземним суб'єктам господарчої діяльності й вивіз за кордон України товарів, раніше імпортованих на територію України [1, ст. 1].
Експорт із України можна умовно розділити на наступні основні стадії:
· реєстрація фірми-експортера як учасника зовнішньоекономічної діяльності;
· переговори за узгодженням комерційних, технічних і інших умов контракту;
· перед контрактна підготовка й підписання контракту;
· одержання необхідних ліцензій, сертифікатів, дозволів;
· підготовка товару до поставки: упакування, маркування, підготовка відвантажувальних документів;
· оформлення паспорта угоди;
· експортне митне очищення;
· поставка товару, на умовах, певних у контракті відповідно до правил Інкотермс;
· розрахунки за поставлений товар відповідно до умов платежу.
Вивіз товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:
– подачу митному органу документів, що засвідчують підстави й умови вивозу товарів за межі митної території України;
– сплату податків і зборів, установлених на експорт товарів.
Розрахунок загальної суми митних платежів при експорті:
(1.1) ;
де С - загальна сума платежів за митне оформлення; - сума вивізного (експортного) мита для товарів, оподатковуваних вивізним митом; - митні збори й збори за митне оформлення; - сума у розмірі нарахованого акцизу для підакцизних товарів.
Згідно п.6.2.1. Закону про ПДВ по операціях по поставці товарів, вивезених (експортованих) за межі митної території України, податок обчислюється по нульовій ставці.
При незначному обсязі зовнішньоекономічних операцій і реалізації основної частини продукції на зовнішньому ринку для здійснення зовнішньоекономічних операцій фірма використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку. При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ. Замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи у закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом.
Імпорт - придбання (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами ЗЕД в іноземних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) із ввозом чи без ввозу таких товарів (робіт, послуг) на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами. Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари походженням з України й вивезені за межі митної території України відповідно до митного режиму експорту не пізніше встановленого законодавством строку увозяться на митну територію України для вільного обігу [18, с. 184].
Для здійснення імпорту товарів покупець-імпортер (резидент України) повинен пройти наступні основні етапи:
· зареєструватися як учасник зовнішньоекономічної діяльності;
· підписати контракт на імпорт;
· одержати необхідні ліцензії, сертифікати, дозволи;
· оформити паспорт імпортної угоди;
· зробити необхідні платежі за контрактом;
· прийняти товар у погодженому з експортером (продавцем, нерезидентом) пункті або порту призначення;
· зробити митне оформлення імпортованих вантажів, витрати по сплаті імпортних мит, плати за митне оформлення, ПДВ.
Розрахунок загальної суми митних платежів при імпортному митному очищенні при випуску для вільного обігу провадиться в такий спосіб:
(1.2) ;
де С - загальна сума платежів за митне оформлення; - сума ввізного (імпортного) мита для товарів, оподатковуваних ввізним митом; - митні збори й збори за митне оформлення; - сума у розмірі нарахованого акцизу для підакцизних товарів; - сума податку на додану вартість.
Імпорт послуг має наступні відмінності від імпорту товарів: ніякого митного оформлення не провадиться, митні збори й платежі не сплачуються. Документом, що свідчить про фактичне одержання послуг або результатів робіт, є акт або інший подібний документ.
Транзит - митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщаються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органа без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України [18, с. 189].
Тимчасовий ввіз (вивіз) - митний режим, при якому товари ввозяться на територію України або вивозяться за її межі з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зносу або втрат при нормальних умовах транспортування.
Митний склад - митний режим, відповідно до якого завезені через кордон митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягнення податків і зборів і без застосування до них мер нетарифного регулювання й інших обмежень у період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їхнього вивозу за межі митної території України.
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, що ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон через кордон митної території України, а також до товарів, які вивозяться з території зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються митне тарифне або нетарифне регулювання.
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, при якому товари, а також супровідні роботи, не призначені для споживання на митної території України, перебувають і реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, інших зонах митного контролю, зазначених митними органами, без стягнення мита, податків, установлених на експорт і імпорт, і без застосування мер нетарифного регулювання.
Переробка на митній території - митний режим, за якого завезені товари, які походять із інших країн, піддаються у встановленому порядку переробці без застосування до них мер нетарифного регулювання за умови вивозу за межі митної території України продуктів переробки відповідно до режиму експорту.
Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, які находяться у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування мер тарифного й нетарифного регулювання з метою їхньої переробки за межами митної території й наступного повернення в Україну.
Знищення або руйнування - митний режим, при якому товари, завезені на митну територію України, знищуються під митним контролем або приводяться в стан, що виключає їхнє використання, без стягнення податків по імпорту товарів, а також без застосування мер нетарифного регулювання.
Відмова в інтересах держави - митний режим, при якому власник відмовляється від товарів, які знаходяться під митним контролем, без будь-яких умов у свою користь.
У зовнішньоекономічній практиці використовуються два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій: прямий експорт і імпорт; що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів, і непрямий експорт та імпорт, який полягає у продажі та купівлі товарів через торгових посередників.
Прямий метод зовнішньоекономічних операцій використовується:
· при продажі та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;
· при експорті дорогого та габаритного обладнання;
· при експорті стандартного обладнання через закордонні філії;
· при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;
· при державному продажі та закупівлі.
Непрямий експорт та імпорт продовжує зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарооборот втягується близько половини всіх товарів. Метод використовується:
· при збуті стандартного промислового обладнання;
· при збуті споживчих товарів;
· при реалізації другорядної продукції;
· на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;
· при просуванні нових товарів;
· при відсутності власної збутової мережі;
· за умови, що торгівля монополізована великими торгово-посередницькими фірмами.
Організація експортних операцій. При незначному обсязі зовнішньоекономічних операцій і реалізації основної частини продукції на зовнішньому ринку для здійснення зовнішньоторгових операцій фірма використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку.
При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ.
Замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи у закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом.
З метою реалізації продукції всіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральну контору у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства чи дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна фірма повністю відділяється від виробничої.
Великі фірми створюють власний зовнішньоторговий апарат за кордоном. До його завдань належать: вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів, використання цього підрозділу у взаємостосунках із іноземними контрагентами у випадках, коли законодавство даної країни не дозволяє прямих стосунків із ними.
За кордоном створюються і фірми, які займаються не тільки оптовою, але й роздрібною торгівлею.
Організація імпортних операцій. Імпорт здійснюють тільки великі фірми, муніципалітети, універмаги, ресторанні концерни.
Для проведення операцій вони створюють імпортні відділи, що включають, як правило, два сектори - закупівельний і адміністративний.
У великих центрах, де переважно закуповується товар, засновуються постійні представництва.
В окремих країнах, що розвиваються, створені урядові організації, які займаються експортом або імпортом окремих товарів, котрі виробляються на державних підприємствах або скуповуються в окремих приватних осіб.
1.2 Правове регулювання імпортно-експортних операцій
Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція) було укладено в 1980 р. Конвенція набрала чинності 1 січня 1988 року. Для України вона діє з лютого 1991 р.
Головна мета Конвенції - зменшити можливі спори, непорозуміння і труднощі викликані розбіжностями у правових системах.
Також укладено п'ять головних міжнародних актів щодо перевезення товарів:
1. Брюссельська конвенція про встановлення єдиних правил про коносамент 1924 р. (Гаазькі правила). Гаазькі правила широко застосовуються як типовий договір морського перевезення товарів. У 1968 р. до конвенції було внесено зміни. Нова редакція отримала назву «Правила Гаага-Вісбі».
2. Гамбурзька конвенція 1978 р. Про морські перевезення вантажів. Конвенція набрала чинності, але на практиці не застосовується.
3. Варшавська конвенція 1929 р. для уніфікації деяких правил щодо міжнародних повітряних перевезень. Вона доповнюється декількома додатковими протоколами та угодами:
· Гаазький протокол 1955 р. про поправки до конвенції про уніфікацію деяких правил щодо повітряних перевезень;
· Монреальська угода 1966 р.;
· Гватемальський протокол 1971 р.;
· Монреальські протоколи 1975 р.
4. Конвенція 1956 р. Про контракти міжнародних автомобільних перевезень товарів (Конвенція CMR);
5. Угода про міжнародні залізничні перевезення 1980 р. (Конвенція КОТІФ).
В Україні зовнішньоекономічні зв'язки регулюються Законом про ЗЕД, Митним Кодексом, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України, та міжнародними договорами України.
Акти, що стосуються торгівлі та інших видів підприємницької діяльності, приймають різні органи. Наприклад, в Україні їх видають такі державні органи: Міністерство економіки та питань європейської інтеграції; Державна митна служба; Національний банк; Кабінет Міністрів; Верховна Рада.
Майже постійним супутником експортних процесів є антидемпінгове розслідування. З 1990 р. до 30 червня 2000 р. У світі було розпочато 2719 антидемпінгових розслідувань, з яких у 1254 випадках вжито антидемпінгових заходів. Ці заходи проти української продукції, за даними міністерств економіки та промислової політики, провадяться в 10 країнах за 16 товарними групами.
Імпорт можна обмежувати:
· через митні тарифи. Чим вищі митні тарифи, тим вищою буде ціна імпортованого товару. Якщо мито буде дуже високим, то це може змусити імпортера відмовитися від ввезення товару в країну. Для імпортера важливо заздалегідь знати і своєчасно одержувати інформацію про зміни в ставках ввізного мита. Бажано, щоб всі відомості про імпортні мита, у тому числі про зміни в їхніх ставках, публікувалися заздалегідь, ще до його введення в дію. За характером мито буває:
Ю сезонне - застосовується для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, насамперед сільськогосподарською;
Ю антидемпінгове - застосовується у випадку імпорту товарів за ціною, нижчою за звичайну ціну;
Ю компенсаційне - застосовується при імпорті тих товарів, у виробництві яких прямо чи опосередковано використовувалися субсидії країни-експортера.
· нетарифними засобами обмеження імпорту вважають:
Ю ліцензування імпорту. Ці інструменти використовуються Україною в особі її державних органів у таких випадках:
- в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог України;
- в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;
- в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктов рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах народного споживання першої потреби;
- за необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;
- в разі порушення суб'єктом ЗЕД правових норм цієї діяльності, встановлених законом (як санкція запроваджується режим ліцензування);
- відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування).
В Україні використовують такі види експортно-імпортних ліцензій:
- генеральна - відкритий дозвіл на експортно-імпортні операції по певному товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;
- разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для кожної конкретної операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для здійснення експортно-імпортної операції;
- відкрита - дозвіл на експорт або імпорт протягом певного періоду часу з визначенням його загального обсягу;
- антидемпінгова - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару, який є об'єктом антидемпінгового розслідування та антидемпінгових заходів;
- компенсаційна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару, який є об'єктом антисубсидиційного розслідування та компенсаційних заходів;
- спеціальна - право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару, який є об'єктом спеціального розслідування.
Ю квотування здійснюється шляхом запровадження режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту або імпорту за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.
Під митним контролем розуміють сукупність заходів, які здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення дотримання норм, установлених митним кодексом України, законами, і іншими підзаконними актами.
Митний контроль здійснюється шляхом:
· перевірки документів і відомостей, необхідних для митного контролю;
· митного огляду (огляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);
· обліку товарів і транспортних засобів, які переміщаються через митний кордон України;
· перевірки системи звітності й обліку товарів, які переміщаються через митний кордон України, а також своєчасності, вірогідності, повноти нарахувань і сплати податків, і зборів, які відповідно до законів стягуються при переміщенні товарів через митний кордон України;
· огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі й інших місць, де знаходяться або можуть перебувати товари й транспортні засоби, які підлягають митному контролю, або здійснюється діяльність, контроль покладений на митні органи законом.
У випадку вивозу за межі митної території України товарів і транспортних засобів митний контроль починаються з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення і їхнього декларування в установленням порядку.
У випадку ввозу на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль починається з моменту перетинання ними митного кордону України.
1.3 Стратегія фірми на зовнішньому ринку
Поведінка організації на зовнішньому ринку істотною мірою визначається внутрішніми її можливостями і перспективами розвитку при досягнутому рівні стратегічного управління. Водночас стратегія зовнішньоекономічної діяльності є однією з важливих складових стратегічного плану підприємства і системи стратегічного управління. Вона передбачає співставлення всіх альтернативних варіантів у сфері зовнішньоекономічної діяльності й обґрунтування прийняття оптимального рішення.
Вироблення ринкової стратегії має шість етапів:
1. Всебічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності фірми:
· становище фірми на ринку товарів та послуг, що поставляються підприємством за теперішньої структури виробництва і збуту;
· діяльність фірми з позицій споживача товарів та послуг;
· діяльність фірми з позицій ринку.
2. Аналіз ринку майбутнього:
· співставлення ставища фірми з ємністю майбутнього ринку;
· аналіз коливання кон'юнктури ринку на потенційні обсяги і умови збуту товарів і послуг.
3. Аналіз можливостей фірми:
· очікуваний обсяг зовнішньоекономічної діяльності;
· доцільність переорієнтації на нові ринки збуту;
· діяльність у новому середовищі та доцільність скорочення її в традиційних сферах і сегментах ринку.
4. Аналіз бюджетно-податкової політики:
· бюджетно-податкова політика всередині країни та її вплив на фірму;
· бюджетно-податкова політика за рубежем та її вплив на фірму.
5. Тенденції розвитку світової економіки і зовнішньоекономічних зв'язків і оцінка очікуваного впливу на умови функціонування організації:
· прогнозні зміни в зовнішньоекономічної політиці різних країн, у їх загальногосподарській кон'юнктурі, тенденції розвитку світового ринку.
· Результати всебічного аналізу зовнішньоекономічних зв'язків, прогнозних оцінок і перспективних умов розвитку на всіх п'ятьох етапах слугують вихідною базою для формування довгострокової стратегії поведінки організації.
6. Розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності передбачає:
· формування глобальної довгострокової цілі (місії) зовнішньоекономічної діяльності;
· розробку альтернативних варіантів досягнення цілі зовнішньоекономічної діяльності;
· поділ (декомпозицію) глобальної цілі зовнішньоекономічної діяльності на кілька взаємозалежних під цілей;
· порівняння варіантів досягнення цілі зовнішньоекономічної діяльності, вибір стратегічних альтернатив, оцінювання можливостей і наслідків їхньої реалізації і формування стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку.
В залежності від того, займається підприємство експортом чи імпортом використовують різні варіанти стратегії.
Стратегія експорту. Фірми, що починають свою міжнародну діяльність, часто віддають перевагу тим ринкам, для яких потрібні мінімальні зусилля щодо адаптації продукту і коригування маркетингової стратегії.
В цілому процес вибору закордонних ринків здійснюється на базі наростаючого за ступенем деталізації аналізу (рис. 1.1).
Модель „чотирьох фільтрів”, яка вперше була запропонована Р. Волвурдом, дає змогу з великої кількості країн вибрати декілька найбільш перспективних з погляду не лише загального ринкового потенціалу, а й конкретних особливостей фірми, а також цілей її закордонної діяльності.
Компанії, що займається чи планує займатися експортною діяльністю, варто вирішити, хто саме буде виконувати у зв'язку з цим деякі важливі функції - співробітники компанії чи інші фірми за контрактом. Мова йде про такі функції:
Ю дослідження ринку;
Ю стимулювання збуту, одержання замовлень;
Ю виконання кредитних досліджень, здійснення платежів та інкасація надходжень;
Ю організація перевезення вантажів за кордон;
Ю підтримка персоналу фірми, що займається збутом, і розподілом.
При експорті фірма вибирає сама варіанти продажу товарів - або це буде прямий, або непрямий продаж.
Варіант прямого продажу вибирається експортером заради встановлення більш жорсткого контролю над функціями маркетингу й одержання більш високого прибутку. Він може продавати її представнику своєї фірми з питань збуту або агенту в справах продажу, що працює за комісійні, іноземному оптовику, що одержує право власності на продукцію й отримує прибуток на кінцевому етапі всього процесу, тобто продаючи товари споживачам.
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рис 1.1. Аналіз зарубіжних ринків (модель «чотирьох фільтрів» Р. Волвурда)
Якщо фірма вибирає варіант прямого продажу, а не через посередника, їй необхідно створити діючу експортну службу. Це можна зробити декількома способами - від створення спеціального міжнародного відділу до формування самостійної міжнародної діяльності, пов'язаної з експортом.
Непрямий продаж означає, що виробник діє через іншу фірму-посередника в країні базування, спрямовуючи свою продукцію на міжнародний ринок.
Стратегія імпорту. Фірми найчастіше віддають перевагу іноземним, а не внутрішнім товарам, виходячи з таких основних причин: ціна, якість; не доступність певних матеріалів у своєї країні; прискорення і безперервність поставок, більш ефективне технічне обслуговування; сучасна технологія; досягнення визначених маркетингових цілей (особливо у зв'язку з офсетними угодами, коли від фірми вимагають імпортувати якісні товари з країни, у якій вона хоче збувати свою продукцію); зв'язок з іноземними підприємствами, що є іноземними Філіями головної фірми. Важливу роль в імпорті відіграють такі документи:
· розписки за товари, передані транспортно-експедиційній компанії для перевезення до місця кінцевого призначення;
· контракти на надання послуг з боку транспортно-експедиційній компанії;
· документи, що засвідчують право власності на товар.
Найважливішою стратегічною проблемою є імпорт товарів, вироблених іноземними підприємствами, пов'язаними з головною фірмою. Стратегічні переваги фірми частково зумовлені її спроможністю визначати, коли саме вона може забезпечити вищі прибутки за рахунок створення своїх виробничих потужностей за кордоном для обслуговування місцевих ринків, на противагу укладенню субконтракту на реалізацію цих функцій зі сторонніми (зовнішніми) фірмами. Найважливішим чинником, який зумовлює внутрішньо фірмовий імпорт, є технологічна досконалість продукції.
Незважаючи на вигоди, з послугами іноземними постачальників пов'язані й деякі труднощі:
Ц вибір за кордоном місця розташування постачальника з хорошою репутацією;
Ц час підготовки до випуску продукції і терміни поставок; труднощі експедиторського супроводу матеріалів, що постачаються, і безпосередніх контрактів з іноземним персоналом;
Ц політичні проблеми і труднощі встановлення нормальних відносин із персоналом іноземного підприємства;
Ц коливання обмінних курсів; методи здійснення платежів; якість товарів; брак і проблема повернення дефектної продукції;
Ц митні тарифи і мита; витрати на оформлення на додаткові документації, необхідної для митного очищення;
Ц транспортно-логістичні операції; мова; культурні і соціальні традиції.
Послідовність здійснення імпортної стратегії підприємства складається із декількох етапів (рис 1.2):
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рис. 1.2. Процес реалізації імпортної стратегії підприємства
Етап I. Планування потреб у закупівлі певних товарів. На цьому етапі йде аналіз потреб ринку, конкуренції усередині галузі та появлення нових конкурентів, товарів-субститутів. На базі цього аналізу а також на основі аналізу закупівель і продаж за попередні роки визначається потреба закупівлі.
Етап II. Аналіз ринку постачальників. Джерела інформації - реклама, спеціалізовані видавництва, Internet-видання та каталоги, інформація зі спеціалізованих виставок, та інформації від клієнтів та від посередників. Визначення потенційно важливих постачальників та встановлення контакту з ними може здійснюватись через конкурентні торги чи письмові переговори між постачальниками та фірмою-споживачем. Поширеною формою пошуку потенційних постачальників є конкурентні торги (тендери) [7, с. 98]. Вони проводяться у разі, коли передбачається налагодження довгострокових зв'язків між постачальником та споживачем, і вигідні обом сторонам угоди. Постачальник одержує чітку уяву про умови роботи зі споживачем. Споживач, у свою чергу, з одного боку вирішує проблему одержання пропозиції, що відповідає його вимогам, а з другого - вибір найкращого постачальника.
Етап III. Перевірка постачальників щодо надійності постачання та фінансових відносин з ними. На допомогу можуть прийти як Торгово-Промислова Палата, так і банківська установа імпортера (яка може перевірити існування банківських реквізитів експортера), консультації юридичних осіб, інформаційні агенції, поручительства від шановних клієнтів та постачальників.
Етап IV. Встановлення контакту з постачальником та процес переговорів. Переговори ведуться як щодо ціни товару, якості, умов постачання, умов оплати, та необхідних документів. Важливим елементом являється укладення контракту на постачання.
Міжнародна діяльність передбачає активний пошук партнерів за рубежем. Перспективні взаємовигідні відносини завершуються укладанням відповідного контракту.
На світовому ринку, за деякими підрахунками, діють понад 10 мільйонів типових контрактів. Складання контракту - нелегка справа, що вимагає значних затрат, зусиль і часу з боку контрагентів. Завдання уніфікувати, стандартизувати контракти, зробити їх типовими назріло уже давно. Ще наприкінці ХХ століття в Англії вперше з'явилися типові контракти.
Контракт - договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі. Цей документ містить письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму чи зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції.
Складання контракту - дуже важлива складова зовнішньоекономічної угоди, оскільки саме цей документ регламентує умови угоди, права й обов'язки, а також відповідальність сторін у випадку невиконання договірних умов.
На відміну від угоди внутрішнього характеру зовнішньоторговельна операція відрізняється значним ступенем складності. У цьому зв'язку, укладаючи зовнішньоекономічну угоду, необхідно приділити особливу увагу виконанню партнером узятих на себе зобов'язань. Із цією метою текст зовнішньоекономічного договору (контракту), на відміну від контрактів усередині держави, необхідно постачати широким набором гарантій виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
За українським законодавством, права та обов'язки сторін зовнішньоторгового контракту визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні контракту чи в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої згоди до контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра виступає: продавцем у контракті купівлі-продажу; комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації); довірителем - у договорі доручення; перевізником - у договорі перевезення.
Зміст контракту складають його умови, про які сторони, що укладають угоду, договорились у процесі укладання контракту.
До обов'язкових умов укладення контракту належать:
1. Преамбула;
2. Предмет контракту;
3. Якість та кількість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);
4. Базисні умови поставки;
5. Ціна та загальна вартість контракту;
6. Умови платежів;
7. Умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг);
8. Упаковка та маркування;
9. Форс-мажорні обставини;
10. Арбітраж;
11. Юридичні адреси.
У пункті «Преамбула» визначається повне найменування сторін-учасників імпортно-експортних операцій, під якими вони офіційно зареєстровані, подається скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», та ін.) та
«Предмет контракту» визначає вид контракту і містить інформацію про конкретний товар (роботи, послуги), який один із контрагентів зобов'язаний поставити іншому із зазначенням точного найменування марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною контракту.
«Кількість та якість товару» - залежно від номенклатури, кількісна одиниця товару, характерна для певного виду (тони, барелі, штуки, комплекти, мішки). Сторони можуть домовитися щодо методів визначення якості товару і це, передусім:
1) відповідність стандартам;
2) визначення якості за зразками:
а) для покупця;
б) для продавця;
в) для торгової палати чи іншого органу, який видає сертифікат якості;
3) опис товару.
Ці вимоги до товару мають бути однаковими і для продавця, і для покупця.
Базисні умови поставки визначають, яким чином продавець і покупець розподіляють відповідальність, витрати і ризик при здійсненні контракту.
З метою однакового розуміння сторонами контрактів термінів Міжнародною торговою палатою України розроблено правила їх тлумачення, які вперше було опубліковано у 1936 р. У збірнику під назвою «Інкотермс». З розвитком ЗЕД до сих правил вносились зміни і доповнення. Нову і чинну в даний час редакцію «Інкотермс» було прийнято у 2000 р. Указом Президента України від 04.10.1994 р. встановлено обов'язковість додержання правил «Інкотермс» суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Всі умови можна розділити на чотири групи: E, F, C, D (додаток 1).
Група Е включає умову EXW (ex works). Ця умова забезпечує мінімальний ризик для продавця. Продавець лише надає товар покупцеві на своєму заводі чи складі і несе відповідальності за його навантаження. Усі витрати і ризик, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець.
Група F включає такі умови:
· FCA (free carried at…) - франко-перевізник - обв'язки продавця вважаються виконаними після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, вказаного покупцем, у визначеному місці і пункті. Якщо щодо укладення контракту з перевізником потрібна допомога продавця, то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця. Умова FCA діє для будь якого виду транспорту.
· FAS (free alongside ship) - умова, яка визнає виконаними обов'язки продавця, коли товар розміщується вздовж борту судна на причалі чи на ліхтерах у зазначеному порту відвантаження. За умовами терміна FAS на продавець має обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
· FOB (free on board) - умова, яка означає, що обов'язок продавця щодо доставки виконано після того, як товар передано через поручні судна у визначеному порту відвантаження і вимагає від продавця митного очищення товару на експорт від продавця.
До групи С входять чотири умови:
· CFR (cost and freight) - вартість і фрахт - умова, яка визнає, що продавець повинен відшкодувати витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до визначеного порту, але ризик втрати чи пошкодження товару а також любі додаткові розходи, виникаючі після відвантаження товару переходять від продавця до покупця. На продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару.
· CIF (cost, insurance, freight) - умова, що означає, що продавець має такі самі обов'язки, як і у CFR, крім цього він забезпечує морське страхування проти ризику покупця від втрати товару при перевезенні. Продавець складає договір страхування і оплачує страхову премію.
· CPT (cost paid to) - умова, щодо якої продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення. Ризик пропажі або пошкодження товару, а також додаткові витрати, обумовлені обставинами, які виникли після поставки товару перевізникові, переходять від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізникові.
· CIP (cost, insurance paid to…) - умова, при якій продавець додатково до попередніх умов повинен забезпечити страхування вантажу проти ризику покупця від втрати або пошкодження товару від перевезення. Продавець укладає договір страхування та сплачує страхову премію.
До групи D входять такі умови:
· DAF (delivered at frontier) - умова, що означає, що обов'язок продавця щодо доставки виконаний, коли товар, очищений від мита, передається на експорт у визначеному пункті і місті на кордоні, але до митного кордону сусідньої країни. Треба щоб кордон, про який йдеться, був конкретно визначений із зазначенням найменування пункту і місця.
· DES (delivered ex ship) - обов'язок продавця виконаний після того, як товар передається покупцеві на борту судна не очищеним від мита на імпорт у визначеному порту призначення (використовується для морського і річкового транспорту).
· DEQ (delivered ex quay) - обов'язок продавця виконано після того, як він подає товар у зазначеному порту призначення очищеним від мита на імпорт.
· DDU (delivered duty unpaid) - обов'язок продавця виконано після того, як він надає товар у розпорядження покупцеві у зазначеному місці в країні імпорту. Застосовується незалежно від виду транспорту.
· DDP (delivered duty paid) - обов'язок продавця виконано після того, як він надав товар у зазначеному місті країни імпорту. Продавець надає максимальні зобов'язання, тобто всі ризики, пов'язані із транспортуванням товару, включаючи будь-які збори (митне очищення, а також оплату митних формальностей, мит, податків та інших зборів) для імпорту в країну призначення.
Ціна та загальна вартість контракту. Суб'єкти ЗЕД мають бути обізнані передусім із рівнем і базисом цін, знати способи розрахунку цін на товари та фіксації цін у контракті, визначитись, у якій валюті буде встановлена ціна товару і в якій проводитимуться платежі, як уникнути валютних ризиків.
Якщо, згідно з контрактом, постачаються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю кожного сорту, марки, а окремим пунктом контракту вказується його загальна вартість. У цьому випадку цінові показники можуть бути вказані у специфікації, на яку робиться посилання у тексті контракту.
Умови платежів визначають за моментом оплати товарів стосовно часу поставки. Виділяють три способи платежу:
1) платіж готівкою - це та форма оплати, яка здійснюється в порту упродовж часу від готовності товару до відправлення на адресу покупця, до моменту переходу до нього прав власності на даний товар;
2) авансовий платіж - виплата покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення;
3) платіж у кредит - здійснення розрахунків за угодою через певний час після поставки товару, тобто на основі наданого експортером імпортеру комерційного кредиту.
Умови здачі. Приймання - здача проводиться за кількістю відповідно до товаросупроводжувальних документів, за якістю - відповідно до документів, що засвідчують якість товару. Також у цьому пункті контракту термін та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупроводжувальних документів.
Упаковка і маркування товару у практиці міжнародної торгівлі залежить від її призначення: з рекламною метою, для розфасування, зберігання товарів. Вимоги до упаковки товарів можна умовно поділити на:
- загальні (визначають зобов'язанням усіх експортерів забезпечити фізичне зберігання вантажу при доставці за базовими умовами);
- спеціальні (вимоги, як правило імпортерів - особливі вимоги до маси та габаритів вантажів, ураховуючи наявні підйомні та транспортні засоби).
Обов'язковим застереженням зовнішньоекономічних контрактів є пункт «форс-мажор», або непередбачені обставини непереборної сили, через яку виконання зобов'язань однією зі сторін, що уклали угоду, стає повністю або частково неможливим. Цей розділ містить відомості про те, в яких випадках умови контракту можуть бути не виконаними частково, або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. При цьому сторони звільняються від відповідальності на термін дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання контракту частково, або в цілому без додаткової фінансової відповідальності.
Пункт «Санкції та рекламації» встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.
Включаючи пункт «Арбітраж» до зовнішньоекономічного контракту, необхідно визначити за законодавством якої країни будуть розглядатися дані суперечки та який вид арбітражу буде використаний у тому чи іншому випадку. Існують постійно діючи та тимчасово діючи арбітражні суди. Постійно діючи суди розглядають суперечки відповідно до регламенту, прийнятого даним судом. Вони існують при Торгово-промислових палатах або при міжнародних біржах. Тимчасово діючи арбітражні суди створюються під час виникнення суперечки за конкретним контрактом. Тому в контракті або додаткових документах має бути зафіксовано, хто буде виступати в ролі арбітра.
Законодавство практично всіх країн світу допускає звернення іноземних юридичних і фізичних осіб до судів загальної компетенції зі скаргою на будь-яку фізичну або юридичну особу, що знаходиться під юрисдикцією цієї країни. При цьому треба дотримуватися таких основних вимог: - між країною позивача і країною відповідача має діяти міжурядова угода про взаєморозрахунки (конверсією однієї національної валюти в іншу);
- позовна заява має бути скерована до суду лише через міністерства юстиції обох країн;
- між обома країнами має бути укладена угода про взаємне визнання судових рішень, що дає можливість зробити обов'язковим виконання рішення суду однієї країни в іншій;
- мито має бути сплачено у національній валюті, а позов оформлено відповідно до чинного у цій країні законодавства.
У випадках виникнення складностей, проблем або сумнівів щодо правильності рішення суду іншої країни суб'єкт ЗЕД має право звертатися за роз'ясненнями до Вищого арбітражного суду своєї країни.
У підсумковій частині контракту за домовленістю сторін можуть визначатися додаткові умови: гарантії якості, умови залучання субвиконавців контракту, агентів, перевізників, умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, страхування, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту контракт починає діяти, мова угоди, та ін.
Після перелічення усіх умов контракту вказуються повні юридичні адреси, повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунка, назва та адреса банку) контрагентів. Контракт засвідчується підписами уповноважених представників і печатками.
Контракт вважається виконаним, коли сторонами виконано належним чином усі умови, зафіксовані у контракті.
Етап V. Пошук перевізника та оптимального шляху та способу доставки товару. При виборі перевізника беруться до уваги вартість перевезення, терміновість, вимоги до підготовки митних документів, надійності перевізника, або специфіки даного товару. Існує безліч варіантів вибору перевізника в залежності від пріоритету цих факторів.
Етап VI. Процес купівлі-продажу та постачання товару. На цьому етапі імпортер отримує рахунок від іноземного постачальника та робить оплату. Відстеження товару на його шляху до імпортера.
На цьому етапі велике значення як у процесі імпорту, так і експорту має використання логістичних ланок на шляху від постачальника до клієнта. Основним завданням логістики є створення інтегрованої ефективної системи регулювання матеріальних інформаційних потоків, що забезпечує високу якість постачання продукції. З виконанням цього завдання найтісніше поєднується вирішення таких проблем [6, c. 405]:
· відповідність матеріальних та інформаційних потоків;
· контроль за матеріальним потоком і передача даних про нього в єдиний центр;
· визначення стратегії й технології фізичного переміщення товарів;
· розробка способів управління операціями руху товарів;
· подолання розбіжностей між наміченими цілями та можливостями закупівлі і виробництва (продажу).
Етап VII. Підготовка всіх необхідних документів для митного оформлення та очищення товару від імпортного мита. Підготовка специфікацій, митних декларацій, інших необхідних документів зі сторони митного брокера та сам процес митного очищення.
Етап VIII. Продаж товару покупцеві, або посереднику чи агенту із продажу підприємства. Продаж споживачам як усередині країни, так і зарубіжним споживачам. Треба зауважити, що імпортне постачання може бути як не посередньо клієнту (якщо він розташований на значній відстані від фірми-імпортера та має можливість здійснювати митне очищування товару), так і фірмі-імпортеру.
Етап IX. Зворотний зв'язок із покупцем та контроль імпортної стратегії. Отримання інформації від клієнта стосовно якості товару та вироблення стратегії на подальшу діяльність. На цьому етапі відбувається контроль імпортної діяльності підприємства.
Імпортуючи товари в іншу країну, фірма повинна досконало знати роботу митниці. Коли товар прибуває до порту призначення, імпортер зобов'язаний заповнити на митні документи, в яких вказуються приблизна вартість і митна категорія вантажу. Існує понад 10 тис. митних категорій товарів, і майже 60% із них можуть тлумачитися неоднозначно, тобто конкретна партія товарів може бути віднесена більш ніж до однієї категорії. Потім митниця досліджує товар на предмет можливих обмежень. Після цього може бути сплачене мито, і товар буде пропущений у країну. Розмір мита залежить від країни походження товару, його типу та інших чинників.
Брокер чи якийсь інший консультант з імпорту може допомогти імпортеру звести до мінімуму мито, для чого він:
- обмежує відповідальність імпортера, правильно вказуючи країну походження товару. Оскільки розмір мита на імпортні товари часто залежить від характеру товару і країни походження, можна допомогти зниження розмірів мита, якщо правильно зазначити країну походження товару;
- оцінює товари так, що вони потрапляють до категорії, на яку поширюється більш сприятливий митний режим. Різні категорії продукції обкладаються різними митами. Наприклад, мито на готові вироби значно вище, ніж на деталі та компоненти;
- визначає категорію так, що вона підпадає під знижки. Наприклад, експортери можуть використовувати імпортовані деталі й компоненти, за які вони сплачують імпортне мито, у своєму виробничому процесі. Знижка дає їм можливість відшкодувати до 99% мита, сплаченого за імпортні товари, що включають ці імпортні комплектуючи;
- домагається відстрочки сплати податку, використовуючи митні склади і вільні зони для зовнішньої торгівлі. Фірми не зобов'язані сплачувати мита на імпортні товари, що знаходяться на зберіганні на митних складах або зонах для зовнішній торгівлі, поки їх не направляють у країну для збуту чи використання у виробничому процесі. Це дає можливість компанії зберігати товари, але не сплачувати мито негайно після їх прибуття в країну.
Іноді імпортовані товари негайно відправляються на експорт, використовуються для складання проміжних компонентів чи кінцевої продукції, що потім експортується. Такий різновид дій може дозволити компанії цілком або частково відшкодувати (за рахунок знижок) будь які імпортні мита.
1.5 Висновки до розділу 1
Експортно-імпортна діяльність в Україні - це діяльність, що побудована на взаєминах між суб'єктом господарювання України й іноземним суб'єктом господарської діяльності й може проводитися як на території України, так і за її межами.
На сьогоднішній день у чинність проведення активної міждержавної інтеграційної політики питання про легальне ведення бізнесу як усередині держави, так і за його межами має досить животрепетний характер. Успішність ведення справи на 50% залежить від того, як до нього підготуватися.
Перед тим, як приступити до здійснення зовнішньоекономічної діяльності, потенційному менеджерові ЗЕД варто не тільки ознайомитися з географічним розташуванням тієї закордонної держави, з якою він планує налагодити партнерський контракт, але й скрупульозно вивчити законодавство в сфері зовнішньоекономічних відносин такої держави. Більш того, не менш важливо також проаналізувати ситуацію в Україні відносно здійснення операцій ЗЕД у тім сегменті господарювання, що йому цікавий.
Українське законодавство характеризується швидкоплинними змінами відносно фіскальної політики. Як показує практика, в імпортерів і експортерів часто виникають питання відносно податків (наприклад, як ПДВ) у частині їхнього нарахування, сплати, стягнення, відшкодування. Крім цього, донині проблемним є процедура митного оформлення вантажів і здійснення митних платежів. Однак ці питання є лише малою частиною тієї інформації, що суб'єктові підприємництва треба вивчити при організації зовнішньоекономічної діяльності.
У наступному розділі ми розглянемо як вирішують питання імпортного постачання електронних компонентів в Україну на прикладі підприємства ТОВ «СЕА Електронікс».
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІМПОРТНО-ЕКСПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «СЕА Електронікс»
2.1 Характеристика техніко-економічного стану підприємства
Компанія ТОВ «СЕА Електронікс» займається поставкою й оптовим продажем електронних компонентів, електротехнічного й паяльного устаткування. Фірма заснована в 1990 році у формі приватного підприємства. Основними продуктами фірми ТОВ «СЕА Електронікс» є такі:
– електронні компоненти (активні - резистори, модеми, трансформатори, конденсатори, тиристори, термістори; пасивні - реле, коннектори, електронні планки, електронні рейки, плати, акумулятори, та ін.);
– паяльне обладнання (спеціальні промислові паяльники, припої, та ін. );
– світлофори та світлодіодне обладнання;
– вимірювальне обладнання (осцилографи, та ін.)
– електротехнічне обладнання (електрощитові установки, кабельно-провідникове обладнання);
– промислові комп'ютери (LCD-монітори, програмне забезпечення для промислових комп'ютерів та комплектуючі);
– аудіо-відеотехніка (мікрофони, акустичне та відео-обладнання).
Головна місія фірми - ефективне впровадження продуктів високих технологій у виробничі підприємства України та за допомогою імпортного постачання їх не посередньо від виробника або від прямих представників.
Найголовніша стратегічна мета керівництва - стати лідером у продажу електронних продуктів високих технологій відомих фірм світу. Цієї мети керівництво досягає за рахунок ефективної взаємодії із виробниками, досвіді робити 16 років на ринку електронних компонентів, розвинутому митному відділу та відділу ЗЕД, та стратегічного співробітництва із підприємствами-клієнтами.
Фірма є дистриб'ютором багатьох європейських брендів, таких, як «Tyco Electronics», «Hitano», «International Rectifier», «IXYS Semiconductor», «Uni-Ohm», «Figaro», «Hameg», «Vishay», «FIS», «TDK», «Caliber», «ST Microelectronics», «Samsung Electromechanics», «ATE Electronics», «Wago», «Hitano», «Beha», «Molex», «ATC Ceramics», «Cooper Tools», «CHINT», «Chauvin Arnoux», «LeCroy», та ін.
Зараз фірма має свої філії в Москві й у Німеччині, у інших містах України (Донецьку, Харкові, та у Львові). Але у інших містах України представництва лише набирають обороту.
Також фірма має своє видавництво «Радіоаматор», яке займається розкриттям та розробкою питань електронних розробок в Україні.
На рис.2.1. зображені доля ринку, які фірма займає у різних сегментах ринку. Із діаграми ми можемо побачити, що фірма має досить високе становище на ринку електронних компонентів в Україні.
Рис 2.1. Ринкова доля фірми у різних сегментах ринку
Найбільшу частку ринку фірма займає на ринку електронних компонентів (активних та пасивних). Найслабкішу долю ринку фірма займає на ринку паяльного обладнання.
Зробимо оцінку сильних та слабких сторін компанії та її зовнішніх можливостей та загроз (таблиця 2.1) за допомогою SWOT- аналізу (Strength, Weakness, Opportunities, Threats - відповідно сильні сторони, слабкі сторони, можливості, загрози).
Табл. 2.1. SWOT-аналіз підприємства ТОВ «СЕА Електронікс»
Сильні сторони
Слабкі сторони
· підприємство має досвід 16 років на ринку імпортних поставок електронних комплектуючих;
· широка географія постачання продукції;
· має висококваліфікований персонал,
· свій відділ ЗЕД та митний відділ;
· своє видавництво;
· партнерські взаємовідносини із багатьма постачальниками, яки надають можливість доступу до прогресивних технологій та своєчасного постачання товарів.
· занадто високі витрати порівняно до конкурентів;
· безсистемність у постачаннях;
· конфлікти між відділами;
· низька вмотивованість персоналу;
· відносно високі ціни порівняно із деякими конкурентами;
· нестача фінансових коштів для здійснення стратегічних ініціатив;
· велика доля залишків нереалізованої продукції на складі.
Можливості
Загрози
· обслуговування нових груп споживачів завдяки новім сегментам ринку електротехнічної продукції та аудіо-відео компонент-тів;
· використання нових технологій у систе-мі імпортних закупівель, пошук більш дешевих логістичних систем та перевізників;
· нові можливості завоювання незасвоєних часток ринку конкурентів;
· стратегічне партнерство із постачальни-ками у спільних проектах, спільна маркетингова та рекламно-виставкова діяльність по просуненню на ринок нових товарів та технологій;
· горизонтальна та вертикальна інтеграція міжнародних підрозділів у Німеччині та у Росії.
· зниження купівельного попиту, загроза закриття стратегічних підприємств-спо-живачів;
· звеличення цін на ринку сировини та комплектуючих;
· ввід нових імпортних обмежень, які підвищують витрати компанії;
· зростаюча конкуренція на ринку веде до зниження прибутковості діяльності компанії й змушує до постійної боротьби для того, щоб проникнути на нові сегменти ринку. Зростають витрати на дослідження ринку й рекламну діяльність, хоча рентабельність такої діяльності знижується з року у рік;
· тиск зі сторони постачальників, які вимагають дотримуватись умов контрактів та закуповувати великі партії.
Фірма хоча і займає одне із перших місць за продажем електронних компонентів в Україні, та відстає у поставці електротехнічного, паяльного обладнання, та промислових комп'ютерів. Також ведуться роботи по постачанню аудіо-відео обладнання, в якому фірма не має доки досить досвіду.
Не вистачає компетенції в дешевій і швидкій поставці електротехнічних компонентів, не вироблені доки постійні логістичні канали. Крім того, продукт досить специфічний і потребує вивчення як ринку постачальників, так і споживачів.
Існуючи проблеми в постачальників можуть послужити проблемою в поставці даного компонента вчасно. Крім того, існуюча система оплати менеджерів по логістиці - тверда ставка - не мотивує їх до прояву ініціативи.
Конкуренція. Український ринок широко представлений такими широковідомими конкурентами, як „Філур Електронікс”, „VD Mais”, „АВС”, „3TEK” та інші. Зростаюча конкуренція на ринку веде до зниження прибутковості діяльності компанії й змушує до постійної боротьби для того, щоб проникнути на нові сегменти ринку. Зростають витрати на дослідження ринку й рекламну діяльність, хоча рентабельність такої діяльності знижується з року у рік. Також фірма програє деяким фірмам у ціні на продукцію та швидкості постачання.
Для визначення конкурентоспроможності підприємства по порівняльним ознакам можна використати опитування думки споживача, яке було проведено відділом продаж підприємства. Дослідницька група з відділу дослідила думку більш 300 споживачів та вияснила головні споживацькі сподівання. Для визначення рівня конкурентоспроможності оцінку проводили по декілька показникам (таблиця 1, додаток Б). Оцінка конкурентоспроможності визначається по формулі [9, с. 238]:
(2.1)
де - ринкова вартість бізнесу, i - індекс КФУ, n - кількість КФУ, - вага (ступінь важливості) i - го КФУ, - значення i - го КФУ; КФУ - ключові фактори успіху.
Спершу формуються ключові фактори успіху (КФУ). Потім максимальні значення цих показників приймаються за 1, а решта діляться на це максимальне значення. При цьому, при вимірі показників ціни максимальне значення приймає та фірма, чиї показники найменші (додаток 2).
Другим шагом одержанні показники підносимо у квадрат. Потім множимо одержані показники на ваговий коефіцієнт, який показує значимість цього параметра в загальному об'ємі вагомих показників. Скористуємося при цьому формулою [9, с. 239]:
(2.2)
де - величина відповідних вагових показників;
- одержані рейтингові оцінки.
Одержав суми множень одержаних вагових коефіцієнтів та оцінок по кожній фірмі ми визначаємо лідерів споживацьких переваг. Таблиця 2.2 показує значення одержаних показників.
Таблиця 2.2. Результати порівняльної рейтингової оцінки споживацьких переваг
Підприємство
Підсумковий показник
Місце
„VD Mais”
0,90
I
ТОВ „Віаком”
0,78
II
ТОВ «СЕА Електронікс»
0,77
III
„Філур Електрик”
0,74
IV
„3TEK”
0,73
V
„АВС”
0,61
VI
Отже, по результатам рейтингового оцінювання лідерами споживацького сподівання є „VD Mais” та „ТОВ „Віаком”. Третє та четверте місця відповідно належать ТОВ «СЕА Електронікс» та „Філур Електрик”. Отже досліджуване підприємство програє за показниками ціни та строку постачання, але має досить великий рівень складу та досить якісну продукцію, що постачається.
Клієнти. Клієнти фірми - промислові підприємства України, Росії, та частково Германії. Зростаючий ринок постачальників електронних компонентів постійно вимагає зниження цін і строків поставок. Зростаючі ціни на сировину ведуть до того, що деяких постійних клієнтів доводиться втримувати за допомогою зниження норми рентабельності продукції.
Крім того, зниження попиту зі сторони стратегічно важливих партнерів, загальне погіршення економічної ситуації в Україні, криза неплатежів можуть в подальшому послужити серйозною проблемою.
Перевізники. Компанія використовує безліч каналів постачання електронних компонентів:
Ю авіа перевезення (TNT, FedEx, UPS, DHL, Hellmann, та ін.) - використовуються при перевезенні товарів незначної ваги, коли найголовнішим критерієм є швидкість постачання та неможливість використання інших способів перевезення (США, Канада, та деякі європейські країни) - більш ніж 40% від загальної маси перевезень;
Ю авто перевезення (Hellmann, Raben, Kuehne&Nagel, та ін.) - використовуються, коли можливо зекономити за рахунок масштабу та коли строк постачання не є більш-менш критичним - 8% від загальної маси перевезень;
Ю морське перевезення (Hellmann, Raben, Kuehne&Nagel, DHL та ін.) - використовується при перевезенні значних багажів, коли можливо зекономити за рахунок масштабу та коли неможливо використовувати інші перевезення завдяки дуже великим вартостям перевезення - 40% від загальної суми перевезень (використовується при постачанні електронних компонентів із Китаю та Тайваню);
Ю поштові перевезення - (EMS, Укрпошта, Canadian Post Service, та ін.) - 2% від загальної вартості постачання - при незначних за вагою перевезеннях та коли термін постачання не є критичним. Цей спосіб постачання є найбільш економним (у декілька разів дешевше ніж авіа - та авто перевезення) але має декілька вад:
§ обмеженість у вазі посилки - до 10 кг.;
§ не всі країни мають поштовий сервіс для використання у постачанні, а якщо й мають, то не мають договору із перевізниками, і тому не досить охоче використовують цей сервіс;
§ дуже великий строк у порівнянні із авіа - та автоперевезеннями;
§ фірма не має договору із поштовими службами і тому не може робити замовлення зі своєї сторони;
§ більш ризикований у плані втрати.
Із вищезазначеними перевізниками компанія має партнерські відносини. Але постійне зростання тарифів перевезення вимушує компанію до постійного пошуку нових шляхів постачання та нових перевізників.
Постачальники. Більше половини з компаній-постачальників розташовані у Китаю. Тому існує певний ризик у постачанні із цього регіону та у якості товарів. Крім того постійний зріст цін на сировину змушує фірму постійно шукати нові шляхи постачання та нових постачальників. Більш того, стратегічно важливі постачальники фірми примушують виконувати певні умови дистриб'юторських контрактів.
Наприклад, такі ключові закордонні фірми-виробники, „Hitano”, „International Rectifier”, „Vishay”, „ST Microelectronics”, та „Molex” потребують постійного підтримання належного рівня складів, що в умовах нестабільного та неплатоспроможного попиту може призвести до накопичування складів та погіршення ситуації із зворотністю оборотних коштів. Такі виробники, як „Tyco Electronics”, „IXYS Semiconductor”, „Wago”, та ін. встановлюють обмеження щодо регіону дистрибуції та обмежують свободу діяльності.
Організація шукає форми взаємовигідного й продуктивного співробітництва зі споживачами й постачальниками на основі стратегічного партнерства. Після того, як належні зв'язки встановлені, особливого значення набуває моніторинг динаміки розвитку відносин і їхнє збереження.
2.2 Структура ТОВ «СЕА ЕЛЕКТРОНІКС»” та організація її управління
Головний офіс фірми розташований у Києві. Фірма має два підрозділи - «SEA Electronics GmbH» у Німеччині та „СЕА Росія” у Росії. На рис. 2.2. вказана продуктова структура із міжнародними відділеннями.
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рис. 2.2. Продуктова структура підприємства із міжнародними підрозділами
Така структура має певні переваги з позицій логістичного ланцюга - скорочення витрат за рахунок консолідації вантажів у німецькій та російський філіях. Також така структура допомагає у вирішенні деяких фінансових розрахунках, та полегшує роботу головної фірми та її філій.
Фірма є приватним підприємством із централізованим керуванням, рішення здебільшого приймаються вищим керівництвом без узгодження з менеджерським складом. Менеджерський состав має консультативну роль у системі прийняття рішень.
Головна фірма має також розподіл за функціональними підрозділами, тобто крім продуктової структури фірма має також розподіл за функціональними підрозділами (рис. 2.3).
Традиційні блоки компанії - це відділи продаж, відділ ЗЕД та постачання, митний відділ, фінансовий відділ, та митний відділ.
Персонал фірми „СЕА” у Києві складається із 100 персон:
Ю відділ маркетингу та продаж - 27 персон, із них: електронні компоненти - 17 менеджерів; вимірювальне обладнання - 3 менеджера; промислові комп'ютери - 2 персони; електротехнічне обладнання - 3 персони; паяльне обладнання - 2 персони.
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рис. 2.3. Функціональна структура фірми «СЕА Україна»
Ю відділ імпорту та логістики - 10 персон, розподілені за регіонами та групами товарів (північна Америка та Канада, Європа (окремий менеджер на активні та на пасивні елементи та електротехніку), Азія (окремий менеджер на активні та пасивні елементи), окрім того є менеджер, який займається постачанням із України та Росії (крізь мережу інших дистриб'юторів з метою скорочення строку на доставку та величини партії);
Ю митний відділ - 5 персон, (три митних брокера, розподілені за митними пунктами (Бориспіль, FedEx, TNT, UPS, Укрпошта, EMS, та ін.), а також два декларанта);
Ю відділ якості та технічної підтримки - 8 персон (технічні спеціалісти, відповідальні за якість продукції та бренд-менеджери, відповідальні за підтримку у технічних та комерційних питаннях);
Ю склад - 11 персон (у тому числі начальник складу, обслуговуючий персонал та два водія);
Ю служба охорони - 3 чоловіка;
Ю секретарі - 3 персони, відповідальні за вхідну та вихідну документацію та дзвінки.
Ю фінансовий відділ - 6 персон, у тому числі: головний бухгалтер, бухгалтер по ЗЕД (відповідальний по розрахункам із закордонними партнерами), бухгалтер по взаємостосункам із покупцями, молодші бухгалтери по первинній документації;
Ю видавничий дім ”Радіоаматор” - 10 персон. Сфера діяльності - випуск журналів „Радіоаматор”, ”Радіокомпоненти”, „Електрик” - журналів, які займаються проблематикою високотехнологічних розробок у різних галузях народного господарства; випуск тематичної рекламної продукції, каталогів продукції, брошур для участі у виставках, та ін.;
Ю відділ IT - технологічної підтримки - 4 персони (відповідальні за внутрішню базу даних, за інформаційну підтримку та безпеку електронної кореспонденції, а також за розробку власної web- сторінки у мережі Internet - www.sea.com.ua);
Ю виробництво - 13 персон - окремий підрозділ, який займається виробництвом осцилографів, джерел живлення, світлофорів та контролерів, бездротових GSM мікропроцесорів та лічильників електроенергії.
Така структура має класичний вид. Конкретні характеристики і риси діяльності відповідають найбільш важливим напрямам діяльності усієї організації.
Зробимо більш детальний аналіз скалярного ланцюга делегування повноважень організаційної структури (рис. 2.4).
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рис. 2.4. Скалярний ланцюг делегування повноважень
Накази стосовно усіх напрямків діяльності надходять від генерального директора. Комерційний директор розподіляє повноваження через начальників відділів продаж, ЗЕД, фінансового відділу, митного відділу та начальнику складу. Далі по скалярному ланцюгу повноважень начальники відділів розподіляють повноваження до персоналу відділів. Це класична схема розподілу повноважень із централізованим керуванням.
За такої структури при всіх перевагах існує декілька недоліків. Найбільший недолік - у взаємостосунках між підрозділами. Наприклад, між відділом ЗЕД та між відділом продаж, відділом продаж та складом, відділом ЗЕД та складом, митним відділом, та відділом ЗЕД.
Деякі менеджери по продажах роблять замовлення, обґрунтовуючись тільки на попит, не ґрунтуючись на можливості поставки даних компонентів. Виникає парадокс між необхідністю поставки даного компонента і його вартістю.
Крім того, труднощі у поставці деяких компонентів полягають у тому, що пропоновані класиками-теоретиками менеджменту математичні формули й необхідні розрахунки, не можуть бути застосовані у зв'язку з тим, що попит деяких клієнтів не можна завчасно спрогнозувати.
Доповнимо аналіз структури підприємства фінансовим аналізом за допомогою аналізу балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, та аналізу фінансових коефіцієнтів.
2.3 Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ „СЕА Електронікс”
У табл. 2.2. наданий скорочений баланс ТОВ „СЕА Електронікс” за три роки.
Табл.2.3. Баланс ТОВ „СЕА Електронікс”
АКТИВ
01.01.2007
тис. грн.
01.01.2008
тис. грн.
01.01.2009
тис. грн.
І. Необоротні активи:
308120
262206
250360
Будівля, споруди (початкова вартість)
430420
394920
394920
Накопичена амортизація
145300
155714
167560
Будівля, споруди (залишкова вартість)
285120
239206
227360
Інвестиції
23000
23000
23000
ІІ. Оборотні активи:
507500
593788
964137
Грошові кошти та їх еквіваленти
45300
71007
72893
Ринкові цінні папери
24200
54200
14200
Дебіторська заборгованість
243000
291648
616504
Товарно-матеріальні засоби
195000
176933
260540
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
12000
11000
10000
Баланс
827620
866994
1224497
ПАСИВ
01.01.2007
тис. грн.
01.01.2008
тис. грн.
01.01.2009
тис. грн.
І. Власний капітал:
322000
395092
420318
Статутний капітал
240000
240000
240000
Додатковий вкладений капітал
12000
12000
12000
Нерозподілений прибуток
70000
143092
168318
ІІ. Довгострокові зобов'язання
120000
115000
110000
Довгостроковий банківський кредит
40000
35000
30000
Інші довгострокові зобов'язання
80000
80000
80000
ІІІ. Короткострокові зобов'язання
385620
356902
694179
Кредиторська заборгованість
324000
139019
448707
Векселі до видачі
25600
37600
32600
Нараховані зобов'язання
21200
133672
187632
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
5000
5000
5000
Податкова заборгованість
9820
41611
20240
Баланс
827620
866994
1224497
Насамперед по балансу підприємства видно, що це торгівельне підприємство: в оборотних активах відсутня стаття недовершеного виробництва й готової продукції. Також по великій частці дебіторської заборгованості видно, що це підприємство оптової торгівлі.
Проаналізуємо зміну величини статей балансу за допомогою горизонтального аналізу балансу (додаток 3).
Як видно з підрахунків відбувався зріст активу на 393,74 тис. грн. у 2007 (4,8%) та на 3575,03 тис. грн. (41,2%) у 2008 роках. Це відбулося за рахунок приросту оборотних активів на 862,88 тис. грн. або 17,0% у 2007 та на 3703,79 тис. грн. (62,4%) у 2008 році і зменшення вартості необоротних активів на 459,14 тис. грн. або на 14,9% у 2007 та на 118,46 тис. грн. або на 4,25% у 2008 році.
Збільшення величини оборотних коштів відбулося головним чином за рахунок збільшення всіх статей оборотних коштів в 2008 році.
Внаслідок вдалих продажів у підприємства за період вдвічі звеличилась величина нерозподіленого прибутку й зменшилась величина кредиторської заборгованості. В 2008 році зріст необоротних активів відбувся за рахунок збільшення дебіторської заборгованості.
Цього року також відбувається збільшення товарно-матеріальних запасів при одночасному зменшенні коштів, що може свідчити про погіршення продажів та завантаження складів, у зв'язку із чим підприємство змушене пропонувати клієнтам товари в кредит.
У таблиці 2.4. вказана величина матеріальних запасів за 2008 рік. Отже як бачимо, найбільша частина запасів перепадає на активні та пасивні електронні компоненти.
Табл. 2.4. Структура матеріальних запасів за 2008 рік
Група товарів
Річний обсяг запасів, тис. грн.
Частка у річному обсязі, %
Активні електронні компоненти
1195,88
45,9
Пасивні електронні компоненти
693,04
26,6
Вимірювальне обладнання
294,41
11,3
Промислові комп'ютери
343,91
13,2
Паяльне устаткування
78,16
3,0
Всього
2605,40
100
Як видно з додатка 3 збільшення товарних запасів привело до збільшення частки собівартості в загальній долі витрат фірми.
Недолік грошових ресурсів підприємство компенсує вдвічі збільшуючи кредиторську заборгованість. У наслідок цього у структурі фірми відбулося зменшення частки власного капіталу й збільшення частини зобов'язань.
Зменшення величини необоротних активів відбулося за рахунок їх переоцінки.
Величина передплачених видатків, яка складала на 01.01.2007 року 120 тис. грн. щороку зменшується у наслідок щорічного списання на собівартість проданих товарів на суму 10 тис. грн.
У табл. 2.5 наданий звіт про фінансові результати ТОВ „СЕА Електронікс”.
Табл. 2.5. Звіт про фінансові результати ТОВ „СЕА Електронікс”
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
01.01.2008
тис. грн.
01.01.2009
тис. грн.
Виручка
24304,00
26804,50
Собівартість продукції
19976,01
21976,76
Валовий прибуток
3985,85
4540,69
Адміністративні затрати
1336,72
1876,32
Маркетингові затрати
1458,24
2144,36
Операційний прибуток
1190,89
520,01
Прибуток/збиток від продаж активів
73,00
43,60
Дивіденди одержані
5,00
34,00
Прибуток до сплати процентів та податків
1268,89
597,61
Відсотки по довгостроковому кредиті банку
112,00
98,00
Відсотки по іншому довгостроковому боргу
15,00
15,00
Прибуток до податку на прибуток
1141,89
484,61
Податок на прибуток
285,47
121,15
Чистий прибуток
856,42
363,46
Нерозподілений прибуток на початок періоду
700,00
1430,92
Чистий прибуток за період
856,42
363,46
Чистий прибуток у розпорядженні власників
1556,42
1794,38
Грошові дивіденди власникам підприємства
382,10
326,49
Нерозподілений прибуток на кінець періоду
1174,32
1467,89
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
01.01.2008
тис. грн.
01.01.2009
тис. грн.
Матеріальні затрати
12818,75
13638,36
Оплата прямої праці
3159,52
3752,63
Амортизація
342,14
287,05
Виробничі накладні витрати
3655,60
4298,72
Разом
19976,01
21976,76


Величина нарахованих зобов'язань на 01.01.2008 року збільшилася більш ніж у 5 разів (530,53%). Швидше за все, це пов'язано зі зростанням заборгованості у виплаті відсотків і дивідендів, а також зі зростанням заборгованості в заробітній платі, збільшеній за рік чисельності персоналу й розбіжністю границь облікового циклу й календарних дат виплат персоналу. На 01.01.2009 року стан більш-менш стабілізується, хоча спостерігається зріст.
З додатку 4 видно, що збільшення собівартості відбулося меншими темпами, ніж приріст виручки (10,02% проти 10,29%), що посприяло збільшенню валового доходу на 13,92%. За рік величина операційного прибутку знизилася на 670,88 тис. грн. або 229,01% (структурна зміна -2,96%).
Така зміна в першу чергу зв'язана зі звеличенням адміністративних витрат на 539,60 тис. грн., або на 40,37% (структурна зміна - 1,5%), та маркетингових витрат на 686,12 тис. грн., або 47,05% (структурна зміна - 2,0%), при тому, що валовий прибуток звеличився всього на 554,84 тис. грн., або на 13,92%.
Керівництву підприємства варто дуже уважно поставитися до зміни цих двох показників. Зрослі адміністративні витрати можуть свідчити про неефективну роботу менеджменту підприємства, або про роздутий управлінський апарат. Зрослі маркетингові витрати можуть у свою чергу свідчити про неефективність рекламно-пропагандистської діяльності.
Збиток від інвестиційної діяльності (від переоцінки активів) також збільшив тяжке становище, яке не зміг навіть поліпшити прибуток від фінансової діяльності (дивіденди отримані).
У наслідок цих негативних змін відбулося зниження чистого прибутку на 492,96 тис. грн. або на 235,63% (зміна в структурі -2,17%). Норма розподілу прибутку зменшилася. Якщо на 01.01.2008 вона становила 24,55%, то на 01.01.2009 вона стала становити 18,19%.
Аналізуючи другий розділ звіту можливо бачити, що за 2008 рік відбувся структурний зріст витрат на оплату праці й виробничих накладних витрат та зменшення матеріальних витрат та амортизації. Операційним менеджерам варто приділити особливу увагу на зниження цих двох параметрів.
Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про надходження й вибуття коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної й фінансової. Хоча кожне підприємство має характерні риси, але будь-яка його діяльність може бути віднесена до одного із зазначених видів.
Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства з виробництва продукції (робіт, послуг) і торгівлі покупними товарами, а також будь-яке допоміжне виробництво, що обслуговує основну діяльність. Інвестиційна діяльність -- це операції підприємства по придбанню й продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів. Фінансова діяльність -- це сукупність операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного або позикового капіталу.
Чисті надходження й видатки коштів за звітний період визначають як алгебраїчну суму відповідно надходжень і видатків у результаті операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.
При корегуванні статей оборотних коштів віднімаємо їх приріст за період із чистого прибутку, а їх зменшення за період - додаємо до чистого прибутку. При коректуванні короткострокових зобов'язань їхнє збільшення за період додаємо до чистого прибутку.
Зменшення інвестиційної й фінансової діяльності додаємо до чистого прибутку, а приріст - віднімаємо із чистого прибутку.
Амортизаційні витрати входять у витрати підприємства за звітний період, але вони не пов'язані з грошовими платежами, і їхня величина повинна бути додана до чистого прибутку при коректуванні її в чистий грошовий потік від операційної діяльності.
Як видно з табл. 2.6, основна частина коштів отримана підприємством за рахунок його основної діяльності: чистого прибутку, амортизації, зменшення величини товарно-матеріальних запасів у 2007 році та ринкових цінних паперів і збільшення величини кредиторської заборгованості у 2008 році, нарахуваннях зобов'язань і заборгованості по податках.
Також збільшенню чистого грошового потоку сприяла інвестиційна діяльність.
Зменшенню коштів сприяло збільшення дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних засобів (у 2008 році), погашення кредитів і дивіденди, виплачені власникам.
Табл. 2.6. Горизонтальний аналіз звіту про рух грошових коштів фірми „СЄА”
1. Кошти від основної діяльності:
01.01.2008
Сума, тис. грн.
01.01.2009
Сума, тис. грн.
Абсолютні
зміни
Відносні
зміни, %
Чистий прибуток
856,42
363,46
-492,96
-57,56
Амортизація
104,14
118,46
14,32
13,75
Грошові потоки за рахунок зміни оборотних коштів
Ринкові цінні папери
-300,00
400,00
700,00
233,33
Дебіторська заборгованість
-486,48
-3248,56
-2762,08
-567,77
Товарно-матеріальні засоби
180,67
-836,07
-1016,74
-562,76
Витрати майбутніх періодів
10,00
10,00
0,00
0,00
Грошові потоки за рахунок зміни короткострокових зобов'язань
Кредиторська заборгованість
-1849,81
3096,88
4946,69
267,42
Векселі до видачі
120,00
35,46
-84,54
-70,45
Нараховані зобов'язання
1124,72
539,60
-585,12
-52,02
Поточна частина довгострокового боргу
-
-
-
-
Заборгованість по податках
317,91
-213,71
-531,62
-167,22
РАЗОМ кошти від основної діяльності:
77,57
265,51
187,95
242,30
2. Кошти від інвестиційної діяльності:
Придбання/продаж основних коштів
459,14
118,46
-340,68
-74,20
РАЗОМ кошти від інвестиційної діяльності:
459,14
118,46
-340,68
-74,20
3. Кошти від фінансової діяльності:
Одержання довгострокового кредиту
-
-
-
-
Дивіденди одержані
5,00
34,00
29,00
580,00
Погашення кредитів
-50,00
-50,00
0,00
0,00
Дивіденди виплачені
-382,10
-326,49
55,62
-14,56
РАЗОМ кошти від фінансової діяльності
-427,10
-342,49
84,62
19,81
РАЗОМ чиста зміна коштів за період
109,61
41,49
-68,12
-62,15
Аналізуючи табл. 2.6 можливо побачити, що результуючий грошовий потік зменшився на 68,12 тис. грн. або на 62,15%%. Таке зниження стало головним чином результатом зменшення величини проданих активів (інвестиційної діяльності підприємства) на 340,68 тис. грн. або на 74,20%.
Положення трохи стабілізувало збільшення коштів від основної діяльності на 187,95 тис. грн. або на 240,30% і коштів від фінансової діяльності на 84,62 тис. грн. або на 19,81%.
У цілому таку діяльність не можливо назвати позитивною, тому, що значну частину грошового припливу становлять кошти від продажу активів і нарахованих зобов'язань.
Для більш детального розгляду діяльності підприємства аналіз господарської діяльності підприємства за допомогою аналізу балансу, аналізу звіту про фінансові результати й звіту про рух грошових коштів слід доповнити аналізом за допомогою фінансових коефіцієнтів.
Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства: коефіцієнти ліквідності (поточної платоспроможності); коефіцієнти платоспроможності (структури капіталу); показники ділової активності (оборотності); показники рентабельності (прибутковості).
Коефіцієнти ліквідності відображають здатність підприємства вчасно оплатити свою короткострокову заборгованість, мобілізувавши ліквідні активи. Розраховують ці коефіцієнти залежно від терміновості погашення боргу:
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності або коефіцієнт покриття (Current Ratio) - це відношення оборотних активів до короткострокових зобов'язань. Цей показник має намір показати захищеність власників текучих боргових зобов'язань від загрози відмови від платежу.
Аналізуючи табл. 2.7 треба сказати, що показники лишаються у нормі загальноприйнятих міжнародних стандартів (від 1 до 2, іноді до 3). У 2005 році спостерігалося найвище значення показника.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності - найбільш жорстка оцінка ліквідності, має допущення, що дебіторська заборгованість також не може бути погашеною вчасно задля задоволення потреб короткострокових кредиторів. Міжнародна норма цього показника - 0,2 - 0,25. Як ми бачимо, значення цього показника у перший та останній рік значно нище норми.
Коефіцієнт термінової ліквідності (“Acid test” (Quick ratio)) - це більш жорстка оцінка ліквідності підприємства, що показує відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення + чиста дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов'язань. За останні два роки значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні міжнародних стандартів (1 та вище).
Табл. 2.7. Коефіцієнти ліквідності „СЕА Електронікс”
Показник
на 01.01.2007
на 01.01.2008
Зміна показника
на 01.01.2009
Зміна показника
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності = (Оборотні кошти (активи) / короткострокові зобов'язання)
1,32
1,66
0,35
1,39
-0,27
Коефіцієнт термінової ліквідності = (Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення + чиста дебіторська заборгованість) / короткострокові зобов'язання)
0,81
1,17
0,36
1,01
-0,15
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (= Грошові кошти / Короткострокові зобов'язання)
0,18
0,35
0,17
0,13
-0,23
Чистий (функціонуючий) капітал (= Оборотні кошти - короткострокові зобов'язання), тис. грн.
1 218,80
2 368,86
1150,06
2 699,58
330,72
Чистий (функціонуючий) капітал або власні оборотні кошти - показує частину коштів, приналежних підприємству в його поточних активах та є однією із характеристик фінансової стійкості. Цей показник у підприємства з року в рок збільшується.
Існують також додаткові коефіцієнти в оцінці ліквідності та платоспроможності - це коефіцієнт маневровості власних оборотних коштів та коефіцієнт покриття запасів (табл. 2.8).
Коефіцієнт маневровості власних оборотних коштів - показує яка частина власних оборотних коштів (функціонуючого капіталу) приходиться на найбільш мобільну частину текучих активів - грошові кошти. Зменшення цього показника показує на уповільнення погашення дебіторської заборгованості або на більш жорсткі умови товарного кредиту зі сторони постачальників та підрядників.
Коефіцієнт покриття запасів - характеризує ту частину запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Як бачимо, значення цього показника та значення більш м'якого показника (коефіцієнта покриття запасів нормальними джерелами покриття) достатньо великі (більш ніж міжнародний стандарт, який дорівнює 0,5).
Табл. 2.8. Показники маневровості та покриття „СЕА Електронікс”
Показник
на 01.01.2007
на 01.01.2008
Зміна показника
на 01.01.2009
Зміна показника
Коефіцієнт маневровості власних зворотних коштів (= Грошові кошти / функціонуючий капітал)
0,37
0,30
-0,07
0,27
-0,03
Ккоефіцієнт покриття запасів (= Чистий капітал / Запаси)
0,63
1,34
0,71
1,04
-0,30
Коефіцієнт покриття запасів нормальними джерелами покриття (= Чистий капітал + короткострокові зобов'язання / Запаси))
2,60
3,36
0,75
3,13
-0,22
Таким чином ми бачимо, що підприємство досить непогано справляється із короткостроковими зобов'язаннями. Хоча існує занадто мале значення показника абсолютної ліквідності, та керівництво це частково компенсує балансуванням дебіторською та кредиторською заборгованістю.
Коефіцієнти ділової активності (Activity ratios) ще відомі як коефіцієнти оборотності (Efficiency or turnover ratios) показують ефективність користування фірмою своїми активами.
Коефіцієнт оборотності активів (Assets turnover ratio - ATR) або коефіцієнт трансформації - відношення виручки від реалізації до середньорічної величини активів - характеризує ефективність використання фірмою усіх ресурсів, показує скільки разів за рік відбувається повний цикл виробництва та обороту.
На початок 2008 року маємо такі дані:
ATR = обороту
Період обороту = днів
На початок 2009 року:
ATR = обороту
Період обороту = дні.
Як бачимо, показник оборотності зменшився, а період обороту звеличився, що негативно характеризує діяльність підприємства у цілому.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Receivable turnover ratio - RTR) дозволяє виявити структуру та стан дебіторської заборгованості. Він вираховується як відношення виручки від реалізації до середньорічної величини дебіторської заборгованості.
На початок 2008 року маємо такі дані:
RTR = обороту.
Період обороту = день.
На початок 2009 року:
RTR = обороту.
Період обороту = дні.
Показник оборотності зменшився, а період обороту звеличився, що негативно характеризує діяльність підприємства у відношенні до дебіторів. Але частково звеличившийся обсяг виручки пояснює це - підприємство звеличило обсяг продаж за рахунок продаж у кредит.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Payable turnover ratio - PTR) - відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості кредиторської заборгованості; показує, скільки підприємству треба оборотів для покриття виставлених їй рахунків.
На початок 2008 року маємо такі данні:
PTR = обороту.
Період обороту = дні.
На початок 2009 року маємо такі данні:
PTR = обороту
Період обороту = днів.
Відносне зменшення показника дебіторської заборгованості дорівнює 1,54 , а відносне зменшення показника кредиторської заборгованості дорівнює 1,15 . Порівняння цих двох показників показує, за рахунок чого підприємство частково компенсує звеличившийся показник дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (Inventory turnover ratio - ITR) розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості запасів.
На початок 2008 року маємо такі дані:
ITR = обороту.
Період обороту = дні.
На початок 2009 року маємо:
ITR = обороту
Період обороту = днів.
Зменшення оборотності запасів негативно позначається на діяльності підприємства і приводить до звеличення нереалізованої продукції та завантаження складів.
Тривалість операційного циклу (Commitment of cash for purchases - CCP) - тривалість часу від закупок та матеріалів, які необхідні підприємству до одержання коштів за вироблений товар. Розраховується даний показник наступним чином (у днях):
CCP = ITR + RTR (2.1)
На початок 2008 року:
ITR = 34 + 41 = 75 днів.
На початок 2009 року:
ITR = 37 + 62 = 99 днів.
Тривалість фінансового циклу або обороту грошових коштів (Cash cycle) - тривалість часу між фактичною оплатою закупок сировини та матеріалів та отриманням грошових коштів в оплату за реалізовані товари. Він розраховується:
CC = ITR + RTR - PTR (2.2)
На початок 2008 року:
На початок 2009 року:
ITR = 74 - 43 = 31 день.
ITR = 86 - 49 = 37 днів.
Звеличення операційного та фінансового циклу свідчить про той негативний факт, що потреба в поточних активах звеличилась за рахунок зрослих товарно-матеріальних коштів та дебіторської заборгованості.
Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність підприємства. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення одержаного прибутку до затрачених коштів, або як відношення одержаного прибутку до обсягу реалізованої продукції.
Рентабельність активів (ROA - Return on Assets) розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів. Цей показник показує, скільки треба було власнику грошових одиниць, щоб отримати одиницю чистого прибутку, незалежно від джерела одержання цих коштів.
На початок 2008 року маємо такі дані:
ROA =
На початок 2009 року:
ROA =
Отже бачимо, значення цього показника значно знизилося та свідчить про погіршання конкурентоспроможності підприємства. Але для більш повного аналізу треба мати дані інших підприємств у галузі.
Рентабельність реалізації (PRS - Profitability in Relation to Sales) - розраховується як відношення валового доходу до виручки. Цей показник показує ефективність поточної діяльності підприємства та обґрунтованість його цінової політики.
На початок 2008 року маємо такі дані:
PRS =
На початок 2009 року маємо:
PRS =
Невелике звеличення цього показника свідчить на стійкість його цінової політики. Для більш детального аналізу використовують коефіцієнт чистої рентабельності реалізації (NPM - Net Profit Margin), який розраховується як відношення чистого прибутку до виручки.
На початок 2008 року маємо такі дані:
NPM =
На початок 2009 року:
NPM =
Погіршення коефіцієнта чистої реалізації відбулось переважно за рахунок зростання адміністративних та маркетингових затрат.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Return on Equity - ROE) дозволяє виявити ефективність використання капіталу. Вираховується як відношення чистого прибутку до середньорічної суми власного капіталу.
На початок 2008 року маємо такі дані:
ROE =
На початок 2009 року:
ROE =
На таке зниження більш за все мало владу зниження операційного прибутку. Керівництво має зробити такі висновки: якщо на початок 2007 року кожна вкладена гривня приносила 24 копійки, то на початок 2008 року - всього 9 копійок.
Метод Du Pont Company - допоміжний метод за допомогою якого доходність активів вичислюється за допомогою наступної формули:
За 2007 рік:
10,11 = 3,52 х 2,87
За 2008 рік:
3,48 = 1,36 х 2,56
Як варіант можливо вирахувати рентабельність власного капіталу:
(2.3)
На 01.01.2008 : 23,89 = 3,52 х 2,87 х = 3,52 х 2,87 х 2,36
На 01.01.2009: 8,91 = 1,36 х 2,56 х = 1,36 х 2,56 х 2,56
За допомогою цього методу можливо побачити за рахунок чого зменшилась величина доходності активів. Ми можемо бачити, що ця величина зменшилася здебільшого за рахунок зменшення доходності реалізації, а також в менший мірі за рахунок оборотності активів.
Показники структури капіталу показують захищеність інтересів кредиторів та інвесторів, маючих довгострокові вкладення у фірму. Коефіцієнт власності характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу підприємства. Як свідчать дані табл. 2.9 найліпший показник був на початок 2008 року, найгірший - на початок 2009 року.
Табл. 2.9. Показники структури капіталу підприємства „СЕА”
Показник
на 01.01.2007
на 01.01.2008
Зміна показника
на 01.01.2009
Зміна показника
1. Коефіцієнт власності
(= власний капітал / підсумок балансу)
0,47
0,54
0,06
0,40
-0,14
3. Коефіцієнт заборгованості (= заборгованість / підсумок балансу)
0,53
0,46
-0,06
0,60
0,14
2. Коефіцієнт фінансової залежності (= заборгованість / власний капітал)
1,11
0,86
-0,25
1,50
0,63
4. Плече фінансового важеля (= загальна заборгованість - кредиторська заборгованість / власний капітал)
0,28
0,57
0,28
0,58
0,02
5. Коефіцієнт захищеності кредиторів (= Прибуток до сплати відсотків та податків / відсотки за кредит)
х
9,99
х
5,29
-4,70
6. Відношення заборго-ваності до капіталізації (= довгострокова заборгова-ність / довгострокова за-боргованість + власний ка-пітал)
0,11
0,09
-0,02
0,08
-0,01
Коефіцієнт заборгованості (Debt-to-Total Assets Ratio) - показник, зворотний попередньому показнику. У останній рік значення цього показника досягло найгіршого значення.
Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Високий рівень (вище за 1) показує потенційну загрозу появи дефіциту грошових коштів та загрози банкрутства. Як бачимо із показань таблиці 2.9, підприємство у 2007 році поставило свою діяльність у дуже небезпечне становище.
Плече фінансового важеля - більш жорсткий показник, який виключає кредиторську заборгованість із загальної частки заборгованості. Цей показник у підприємства також має дуже низьке значення.
Коефіцієнт захищеності кредиторів (або покриття процента) характеризує рівень захищеності кредиторів від невиплати відсотків за кредит. Він розраховується як відношення суми чистого прибутку до сплати відсотків по кредитам та податку на прибуток до суми виплат по виплаті відсотків за кредит. Цей показник майже вдвічі зменшився, що дуже погано характеризує діяльність підприємства.
Відношення заборгованості до капіталізації (Long-term-debt-to-total-capitalization ratio) - показник, який показує відношення довгострокової заборгованості до суми довгострокової заборгованості та власного капіталу. Цей показник розкриває найбільш критичну картину риску підприємства при використанні залучених коштів. У підприємства цей показник зменшується за рахунок звеличення суми власного показника.
Норма виплачених дивідендів - указує, яка частина чистого прибутку була відрахована на виплату дивідендів. Розраховується він як відношення суми грошових виплат власникам до чистого прибутку у розпорядженні власників.
(2.5)
Для „СЕА” маємо такі показники на 01.01.2008 року:
На 01.01.2009 року частка виплачених дивідендів змінюється:
Отже переважну долю прибутку підприємство реінвестує на розвиток підприємства. За рік відбулося змінення показника норми дивіденду. Частково доля виплачених дивідендів зменшилася по ваді зменшеного чистого прибутку.
Отже, як ми вже відзначали, підприємство має проблеми з урахуванням товарно-виробничих запасів, дебіторської заборгованості, у наслідок чого зросла доля кредиторської заборгованості, та більші проблеми з урахуванням адміністративних та маркетингових витрат, слід чого постійно бракує грошових коштів.
2.4 Висновки до розділу 2
Отже, як ми вже відзначали, підприємство має проблеми з урахуванням товарно-виробничих запасів, дебіторської заборгованості, у наслідок чого зросла доля кредиторської заборгованості, та більші проблеми з урахуванням адміністративних та маркетингових витрат, слід чого постійно бракує грошових коштів У підприємстві за 2005 рік відбулося звеличення ліквід и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.