На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Аналз сутност стратегчного управлння. Вивчення теоретичних аспектв мжнародного ринку та основних етапв стратегї виходу пдприємства на ринок. Особливост застосування стратегй в зовншньоекономчнй дяльност пдприємства ТОВ Втмарк Україна.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Диплом "Фінансовий менеджмент зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Вітмарк»"

ВСТУП

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з іншого.

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що для кожного підприємства, що розвивається, рано чи пізно настає момент, коли його починають не задовольняти характеристики вітчизняного ринку, політичний клімат чи економічні умови в державі, тому виникає питання виходу підприємства на зовнішні ринки. Для України це доволі актуальне питання, але нестача фінансових засобів, стан основних засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, а також застарілість технологій, є для багатьох підприємств одними з основних причин, що перешкоджають виходу на закордонні ринки. В Україні існують підприємства, продукція та послуги яких є конкурентоздатними не лише на вітчизняному ринку, а потенціал виробництва перевищує внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягу продажу продукції та більш ефективного використання виробничих потужностей цим підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту. Компанії, що вирішила вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі -- як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і в своїй власній.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Але в жорсткому конкурентному середовищі вітчизняні підприємства можуть успішно діяти завдяки створенню механізму забезпечення стійкого стану на ринку. Економічну стійкість підприємств на конкурентному ринку сучасна теорія і практика поєднує з управлінням підприємством у довгостроковому періоді -- стратегією. Цей підхід закладено в основу фінансового менеджменту ЗЕД.

Вітчизняним організаціям останні кілька років критичну ситуацію створюють динаміка ринку, що важко прогнозується, безліч нових директивних рішень і законодавчих актів, танучі внутрішні ресурси і зростання агресивності зовнішнього середовища, особливо у фінансовій сфері. В цих умовах велике значення відводиться вдалому застосовуванню в практику підприємств ідей і технологій стратегічного управління. Для досягнення успіху необхідне не тільки знання теоретичних засад стратегічного управління, а й ретельність, дисциплінованість, з якою розробляють і реалізують стратегії. В умовах розвинутого ринку розробка і застосування стратегій -- одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки. В свою чергу ці та інші причини обумовлюють актуальність даної теми.

Метою даної роботи є розроблення теоретичних положень та методичних рекомендацій щодо забезпечення виходу підприємства на міжнародний ринок.

Завданням даної роботи виходячи з необхідності розроблення й застосування стратегій, є наступне:

- розкриття сутності стратегічного управління;

- визначення теоретичних аспектів міжнародного ринку та основних етапів стратегії виходу підприємства на ринок;

- вивчення умов і методики проведення стратегічних досліджень;

- ознайомлення з особливостями застосування стратегій в зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

- детальний аналіз господарської діяльності ТОВ «Вітмарк Україна»;

- розроблення стратегічної програми ТОВ «Вітмарк Україна» щодо виходу на зовнішні ринки.

Предметом дослідження є систематизація та оптимізація шляхів удосконалення стратегічної програми ТОВ «Вітмарк Україна».

Об'єктом дипломної роботи є ТОВ «Вітмарк Україна».

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано систему загальнонаукових та специфічних методів дослідження. Для теоретичних й методологічних узагальнень використовувались діалектичний та системний аналіз, при аналізі економічного розвитку -- економіко-статистичні методи; для розробки методики впливу факторів на розвиток підприємництва та конкурентних переваг -- методи динамічного моделювання, метод графів; для розробки методики визначення підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності -- методи системного, статистичного й графічного аналізу, експертних оцінок. Табличний та графічний методи використані для компактного та наочного зображення різних аспектів даної теми. Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп'ютерної техніки.

Теоретичною основою положень дипломної роботи є методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. При виконанні роботи використані результати досліджень, що містяться в наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. За основу для написання даної роботи бралися роботи відомих вчених: І. Ансоффа, П. Друкера, Ф. Котлера, А. Томпсона, А. Стрікленда, та ін..

Деякі питання викладені з урахуванням думок в галузі стратегічного управління вітчизняних вчених: В. Д. Нємцова, Д. Є. Довгань, В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко, О.А. Кириченко, А.С. Сосніна, А. В. Войчака, В. Г. Герасимчука, Г. І. Кіндрацької, А. О. Старостіної, З. Є. Шершньової, С. В. Оборської, та ін..

Структура дипломної роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій по окремих питаннях, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Поняття "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" - порівняно нове. Для того, щоб з'ясувати його суть і особливості, необхідно спочатку з'ясувати зміст поняття "зовнішньоекономічна діяльність".

Менеджмент, як і управління, в загальному вигляді означає вплив системи, що управляє (суб'єкта управління), на систему, якою управляють (об'єкт управління), з метою досягнення запланованих результатів. Зміст менеджменту визначається:

По-перше, його сферою, тобто тим об'єктом, про управління яким іде мова. Такою сферою може бути виробництво, транспорт, торгівля, фінанси, інвестиції, зовнішньоекономічна діяльність. Звідси конкретизація видів менеджменту: менеджмент виробництва, менеджмент фінансів, менеджмент торгівлі, менеджмент інвестицій, менеджмент ЗЕД і т.д.;

По-друге, рівнем управління, тобто тим рівнем, на якому здійснюється управління даним об'єктом, даною сферою. Таким рівнем може бути державний рівень, регіональний, галузевий, рівень виробничого підприємства та ін. Якщо сфера управління визначає конкретний вид менеджменту, то рівень управління вносить свою специфіку в даний вид менеджменту.

Щоб з'ясувати, що являє собою менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, в чому його суть і особливості, яке місце він займає в економіці підприємства, звичайно, спочатку необхідно з'ясувати суть і зміст сфери його управління, тобто зовнішньоекономічної діяльності.

На думку ряду спеціалістів, поняття "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути 1.Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД - поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції. Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт. Формами виробничої кооперації - спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Матеріальна основа ЗЕД - зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

- зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

- активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

- підвищення конкурентоздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

- розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

З'ясувавши суть і зміст поняття "зовнішньоекономічна діяльність", можна дати визначення поняття "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності". В самому загальному вигляді він являє собою управління виробничо-господарською і комерційною діяльністю підприємства; пов'язаною з його виходом на зовнішній ринок, в зовнішнє міжнародне середовище з метою більш повного використання зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.

В ролі системи управління тут виступає зовнішньоторговий апарат управління підприємства, а в ролі системи, якою управляють (об'єктом управління), виступають виробничі, функціональні та інші підрозділи даного підприємства, котрі приймають участь прямо чи через посередника в зовнішньоторгових операціях, з урахуванням вибраної зовнішньоекономічної стратегії.

Мета управління підприємством - це кінцевий бажаний результат, що досягається шляхом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.

Оскільки ЗЕД як об'єкт даного виду управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства. Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

І так, будучи складовою частиною загально-фірмового, управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства - основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління і т.ін.

В той же час менеджмент ЗЕД має свої специфічні риси, що обумовлено особливостями об'єкта управління, частково тим, що:

- керована господарська діяльність підприємства здійснюється в іншій (зовнішній) сфері і на іншому (міжнародному) рівні;

- охоплює більш широкий територіальний простір, різний по наявності природних багатств, кліматичних, часових та інших факторів;

в світових господарських зв'язках приймає участь більша кількість господарських суб'єктів, що функціонують в різних політичних, економічних, правових і культурних умовах і таких, що мають своє уявлення про цінності;

в ролі суб'єктів ЗЕД виступають не тільки підприємства і виробничо-господарські комплекси, але й держави зі своєю зовнішньоекономічною політикою, зі своєю стратегією в сфері ЗЕД, своєю сукупністю інструментів впливу на цю сферу;

в міжнародній сфері широко використовуються міждержавні інструменти і засоби впливу на зовнішньоторгові та інші відносини господарських суб'єктів. Все це і виявляє той факт, що менеджмент ЗЕД - відносно самостійна частина загального (внутрішнього) управління підприємством. Він має свою специфічну мету, завдання і функції, свої закономірності, правила і норми, котрі треба знати і враховувати в практичній діяльності по управлінню ЗЕД.

Формування в Україні конкурентоспроможної економіки та здійснення на цій основі гармонійного входження у міжнародний поділ праці залежить від динамічних позитивних структурних змін в реальному секторі й сфері послуг, динаміки переорієнтації зовнішньої торгівлі і особливо експорту на перспективні ринки, підтримання конкуренції на внутрішньому ринку. Це актуалізує потребу у формуванні Україною наступальної стратегії у зовнішньоекономічній сфері.

Зовнішньоекономічна активність вітчизняних підприємств у 2007 р. обумовила низку тенденцій, які сформували позитивні передумови реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни у 2008 р. Зокрема, йдеться про такі складові розвитку зовнішньоекономічних відносин у 2007 р., як:

- збереження курсової стабільності національної валюти;

- сприятлива кон'юнктура для традиційної вітчизняної експортної продукції на зовнішніх ринках;

- зростання платоспроможності населення, що стимулювало споживчий попит;

- зростання обсягів промислового виробництва в умовах підвищення обсягів споживання на внутрішньому ринку;

- збереження лібералізації умов експортно-імпортної діяльності;

- зміцнення банківської системи, що сприяло фінансовому забезпеченню учасників зовнішньоекономічної діяльності;

- досягнення прогресу в процесі вступу до СОТ;

- спрощення доступу до ринків США завдяки скасуванню поправки Джексона-Венніка та визнанню України країною з ринковою економікою.

Водночас, протягом 2007 р. відчутний обмежуючий вплив на зовнішньоторговельну та інвестиційну активність мали системні негативні чинники:

- високий рівень політичної напруженості;

- торговельні суперечки з найбільшим торговельним партнером - РФ та збереження бар'єрів щодо доступу на ринки ЄС;

- збереження бюрократичних перепон провадження малого та середнього бізнесу на регіональному рівні;

- невирішеність завдань технологічної модернізації, що обмежує можливості підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Головними тенденціями 2007р., які визначали розвиток зовнішньоекономічної сфери стали:

Зниження рівня залежності національної економіки від зовнішніх ринків. Обсяги зовнішнього обороту товарів і послуг за підсумками 2006 року вперше за останні сім років не перевищили офіційний номінальний ВВП (97,6 %) (рис. 1). Відношення експорту до ВВП склало менше половини (47,2 %). Активне стимулювання державою розширення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку обумовили зростання конкурентного тиску імпорту на вітчизняних виробників в умовах подальшої експлуатації традиційної експортно-орієнтованої діяльності підприємств промисловості.

Рис. 1 Обсяги зовнішнього обороту товарів і послуг

Зміна географічної структури товарообороту визначалась переважно динамікою торгівлі з країнами ЄС та СНД. У 2007 р. приріст товарообороту з ЄС майже в 1,8 разу перевищував приріст товарообороту з СНД, що зумовило збільшення частки ЄС у географічній структурі торгівлі України до 32,3 % та зниження частки СНД до 38,3 %. За підсумками року знизилась також і частка торгівлі з країнами Азії (до 17,0 %), що обумовлювалось, в першу чергу, скороченням експортних поставок. В умовах зростання частки товарного імпорту з Азії до 13,9 % (12,9 % у 2006 р.), експорт до країн регіону в загальній структурі знизився до 20,5 %. У торгівлі з країнами ЄС вдалось збільшити як імпортні (до 35,8 %), так і експортні поставки товарів. Важливим очікуваним результатом 2007р. стало відновлення зростання частки країн Америки (6,6 % проти 5,4 %).

Поліпшення товарної структури експорту за ступенем промислової переробки. За підсумками 2007 р. позначилась тенденція до скорочення частки промислової сировини (до 11 % у 2006 р. проти 14,1 % у 2006 р.) та нарощення частки продукції повної промислової переробки (з 30,1 % до 32,1 %) у структурі сукупного експорту. Однак при цьому також зросла частка товарів проміжної промислової обробки (до 48,3 %). Загалом слід зазначити, що на українську продукцію неповного виробничого циклу традиційно високим є попит в країнах Європи (37,3 % експорту таких товарів) та Азії (25 %). В свою чергу, товари повного виробничого циклу найбільшим попитом користуються в СНД (60,3 % експорту таких товарів), і лише кожний четвертий долар від експорту готової продукції надходить з ЄС.

Посилення ролі машинобудування у формуванні зовнішньоторговельних потоків України. Протягом 2007 р. темп приросту товарообороту машинобудівної продукції (31,3 %) значно перевищили приріст зовнішньої торгівлі головних експортних товарів країни - недорогоцінних металів (19,8 %) та продукції хімічної промисловості (23,4 %) Що обумовило зростання майже до чверті (23,6 %) частки машинобудування у структурі зовнішньоторговельного обороту України. Поряд зі значним пожвавленням вітчизняного попиту на імпортну продукцію машинобудування (приріст залишається стабільно високим, зокрема, у 2006 р. приріст імпорту машинобудування склав 36,3 %), тенденції відображають нарощення попиту на вітчизняну середньо- та високотехнологічну продукцію (20,3 % за відповідний період), що на тлі минулорічного спаду є суттєвим досягненням. Зокрема, зросли на 27,9 % експортні поставки вітчизняної продукції машинобудування до ЄС та на 25,9 % - до СНД (у т.ч. на 32,3 % - до РФ). При цьому обсяги виробництва продукції машинобудування в Україні зростали нижчими темпами, ніж експорт, що свідчить про посилення експортної орієнтації галузі.

Значна вага цінового чинника нарощування експорту. У 2007 р. темпи приросту фізичних обсягів експорту зростали були значно нижчими, ніж темпи приросту у вартісному виразі. Перевищення вартості 1 т. експорту у 2007 р. порівняно з 2006 р. торкнулось 32 товарних позицій, на які припадає майже 45 % товарного експорту. В той час як лише по 8 вагомих товарних позиціях (майже 20 % товарного експорту) експортна ціна 1 т. була нижчою порівняно з 2006 р. Зокрема, агрегована експортна ціна 1 т. нафтопродуктів (товарна підгрупа 2710) у 2007 р. перевищувала відповідну ціну 2006 р. більш ніж на 30,0 %. Щодо семи позицій експорту продукції металургійної продукції (20 % товарного експорту 2007 року) експортна ціна 1 т. продукції перевищувала рівень 2006 р. на 21,0-32,7 %. Вартість 12 т продукції зростала в середньому на 6-18 %, продукції рослинництва (пшениця, кукурудза, ріпак) - відповідно на 9,4-23,3 %. В той же час, щодо п'ятої частини експорту ціна 1 т. продукції зазнала незначного зниження порівняно з минулим роком. Показовим є зниження ціни на олії (-11,6 % та руди і концентрати залізні - 17,5 %), щодо інших товарних позицій зниження ціни складало 0,4-6 %%. Зазначені зміни в цілому підтверджують вплив сприятливої світової кон'юнктури на зростання експорту товарів з України у 2006 р.

Нарощування внутрішньогалузевої товарної торгівлі з окремими країнами. Зростання експортно-імпортних поставок товарів з вищим ступенем обробки обумовлене нарощуванням внутрішньогалузевої (тобто однотипними за класифікацією товарами) торгівлі між країнами. В цілому у 2007 році частка продукції, що припадає на внутрішньогалузеву торгівлю, зросла майже у 2,2 разу і складає 23,7 % ( проти 10,6 % у 2006 р.). Зростання внутрішньогалузевої торгівлі відбулось в першу чергу з країнами ЄС (Німеччина, Бельгія, Австрія, Іспанія, Нідерланди, прибалтійські країни, Польща, Угорщина, Словаччина), а також з РФ та Білорусією. Поглиблення інтеграційних зв'язків з цими країнами в цілому відповідає стратегічному напрямку зовнішньоекономічної діяльності країни. В той же час, слабка внутрішньогалузева торгівля з країнами Азії (лише у торгівлі з Китаєм та Туреччиною її частка перевищує 10 %) засвідчує слабкість коопераційних зв'язків та перспективи поглиблення економічної інтеграції з цими країнами.

Скорочення участі підприємств з державною власністю у формуванні як експортних, так і імпортних поставок. У 2007 р. обсяги товарного експорту державних підприємств залишились на рівні попереднього року і склали лише 2,8 млрд дол. США, що відповідає 7,3 % загального обсягу експорту (8,1 % у 2006 р.). Більш суттєво знизилась імпортна активність державних підприємств (з 9,7 млрд дол. у 2005 р. до 7,3 млрд дол. у 2007 р., в першу чергу за рахунок приходу приватних компаній на ринок імпорту енергоносіїв (газу, нафти). Слід очікувати подальшого нарощування частки приватного бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності, що потребує підвищення ефективності державної політики щодо стимулювання експорту та регулювання конкуренції на внутрішньому ринку як споживчих, так і стратегічно важливих товарів.

Посилення інвестиційних потоків з країн ЄС. Країни ЄС є найбільшими інвесторами економіки України і їхня частка в загальній структурі надходження ПІІ в Україну постійно зростає (з 71,5 % в 2005 р. до 75,2 % в 2007р.). Вже протягом двох років випереджаючими темпами зростає інвестиційна взаємодія з країнами ЄС-10, інвестиції з яких збільшились торік на 1756,6 млн. дол., тобто на 75,8 % порівняно з початком року, тоді як темпи зростання ПІІ з країн ЄС-15 складали в 2006 р. лише 21,5 % (приріст на 2097,5 млн. дол.). Водночас, звертає увагу той факт, що переважна частка ПІІ з ЄС-10 припадає на Кіпр - 1375,8 млн. дол., або 78,3 % ПІІ з ЄС у 2006 р., що дає підстави для припущення про значну частку в цьому припливі репатріації вивезених раніше з України капіталів.

Відсутність зацікавленості іноземних інвесторів у формуванні на території країни стратегічних платформ для створення та розвитку високотехнологічних виробництв. Переважна орієнтація на високорентабельні, швидкоокупні сегменти української економіки, які водночас не пов'язані з вагомими ризиками техніко-економічного обґрунтування проектів, не потребують значних ресурсів для забезпечення витрат підприємств на початковій стадії їх розвитку. Значні виклики для розвитку економіки України в інвестиційній сфері обумовлює зниження частки галузей промисловості, що є рушіями інноваційного зростання економіки. Зокрема, в 2007 р. в структурі надходження ПІІ частка хімічної та нафтохімічної промисловості становила лише 2,4 % (96,8 млн. дол.), машинобудування - 3,7 % (147,1 млн. дол.). Водночас залишається надзвичайно низьким рівень залучення капіталу нерезидентів у формі нематеріальних активів (лише 1,7 млн. дол.), а також реінвестування доходів, що не перевищують 1 % приросту ПІІ в 2007 році.

Рис. 2 Структура прямих іноземних інвестицій в Україну

Трансформація структури надходження капіталу нерезидентів за формою внесення ПІІ. Позитивною є тенденція до нарощування внесення ПІІ у формі фінансових, а не матеріальних ресурсів. Порівняно з 2005 р. відбулося значне зростання надходження ПІІ у формі грошових внесків (більш ніж вдвічі порівняно з 2005 р., до 3256 млн. дол.) та внесків у вигляді цінних паперів (майже семикратне збільшення, на 661,7 %, до 425,8 млн. дол.). При цьому відбулося зниження частки інвестицій, залучених у вигляді рухомого і нерухомого майна - з 555,1 млн. дол. до 456,2 млн. дол. (з 18,4 % до 10,7 %). Це сприяє розширенню фінансових інвестиційних ресурсів національної економіки.

Таким чином, протягом 2007 р. започатковані позитивні зрушення, пов'язані з підвищенням рівня переробки експортної продукції, гнучкості багатьох виробників щодо диверсифікації продажу на зовнішніх ринках, загальним зниженням рівня залежності від зовнішньої торгівлі, що засвідчило наявність вагомого потенціалу стимулюючої ролі зовнішньої торгівлі та інвестицій на економічне зростання.

Водночас, попри певні позитивні зрушення, не вдалось принципово змінити характер експортних поставок на зовнішні ринки та покращити систему імпортного насичення власного внутрішнього ринку. Посилення впливу іноземного капіталу безпосередньо у виробництві, системі збуту, сервісу та фінансової інфраструктури як розкривають нові перспективи поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків та модернізації виробництва і сфери послуг, так і формують низку ризиків, зумовлених слабкою конкурентоспроможність переважної кількості виробників та сфери послуг. Одним з наслідків спрощення доступу на внутрішній ринок за умов слабкого митного контролю, та контролю якості та споживчих стандартів на внутрішньому ринку стало подальше закріплення частки імпорту у зовнішній торгівлі.Управлінська діяльність завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень. Ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце поєднання і того й іншого.

Можна виділити три рівні принципів менеджменту зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунковими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості.

Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньо-національний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги".

Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу. Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як більш вагомої мегасистеми.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

- суверенітет;

- територіальна цілісність і політична незалежність держав;

- суверенна рівність усіх держав;

- ненапад і невтручання у внутрішні справи;

- взаємна і справедлива вигода;

- мирне співіснування;

- рівноправність і самовизначення народів;

- мирне регулювання спорів;

- усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

- сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

- повага до прав людини та основних свобод;

- відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

- сприяння міжнародній соціальній справедливості;

- міжнародне співробітництво з метою розвитку;

- вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". Він конкретизується у наступних принципах.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

- суверенітет;

- свободу;

- юридичну рівність і недискримінацію;

- верховенство закону;

- захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

- еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точне виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил, як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу, недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством, незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликане виключити будь-який вплив підзаконних актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності, порівняно з законами України.

Захист інтересів суб'єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці інтереси відповідно до національного законодавства як на території України, так і за її межами згідно з нормами міжнародного права й умовами усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввезенні й вивезенні товарів.

1.2 Роль, місце фінансового менеджменту в системі управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 p., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами". Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. 1 навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік.

У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням складників, що завозяться з-за кордону.

Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах.

Процес входження України в систему світо-господарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д.

Звичайно, всі зазначені функції менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності мають істотні особливості. Скажімо, у процесі планування варто враховувати міждержавні відносини, що впливають на вибір партнерів. Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності базується на вивченні міжнародних ринків, особливостей запитів іноземних клієнтів, просування товарів і послуг на закордонні ринки здійснюється з урахуванням місцевих традицій і численних обмежень і т.д. По-іншому виглядає і функція організації в зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством, що виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це специфіка організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні ділові операції організовувати набагато простіше і менш ризиковане.

Схожі проблеми виникають і в інших аспектах управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті приводить до того, що із загальної системи управління рано чи пізно при збільшенні обсягу міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена підсистема управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньо-національних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів.

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на таких принципах.

Можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунковими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості.

Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньо-національний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги".

Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу. Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як більш вагомої мегасистеми.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

- суверенітет;

- територіальна цілісність і політична незалежність держав;

- суверенна рівність усіх держав;

- ненапад і невтручання у внутрішні справи;

- взаємна і справедлива вигода;

- мирне співіснування;

- рівноправність і самовизначення народів;

- мирне регулювання спорів;

- усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

- сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

- повага до прав людини та основних свобод;

- відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

- сприяння міжнародній соціальній справедливості;

- міжнародне співробітництво з метою розвитку;

- вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". Він конкретизується у наступних принципах.

В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються не в цілому, як зазначалося вище, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання:

- в'їзд фізичних осіб;

- переміщення товарів;

- судноплавство і перевезення вантажів;

- переміщення капіталу;

- придбання власності;

- переказ коштів.

Роз'яснення кожного з названих питань можна знайти у відповідних виданнях і враховувати в практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів як основної форми ЗЕД головне значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння (most-favored-nation - MFN). Суть режиму найбільшого сприяння (РНС) полягає в тому, що зменшення митних бар'єрів для однієї країни означає також зменшення цих бар'єрів і для всіх інших країн, що встановили з нею режим найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюється також на квотування і ліцензування.

Водночас ГАТТ робить деякі винятки з цього принципу, до яких, зокрема, належать такі:

- виробам обробної промисловості з країн, що розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією промислово розвинених країн;

- поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;

- країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов'язана надавати РНС;

- країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї;

- країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ;

Винятки вводяться також під час війни або посилення міжнародної напруги.

Слід також додати, що ГАТТ дала світу основний комплекс принципів, за якими проводяться торгові переговори і контроль за їх реалізацією.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) і включають:

- контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

- свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;

- уніфікацію технічних норм і стандартів;

- відкриття споживчих ринків;

- лібералізацію фінансових послуг;

- поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

- лібералізацію транспортних послуг;

- створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

- усунення фіскальних бар'єрів.

Принципи ЗЕД у рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) у даний час є предметом дискусії.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

- суверенітет;

- свободу;

- юридичну рівність і недискримінацію;

- верховенство закону;

- захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

- еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точне виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил, як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу, недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством, незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликане виключити будь-який вплив підзаконних актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності, порівняно з законами України.

Захист інтересів суб'єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці інтереси відповідно до національного законодавства як на території України, так і за її межами згідно з нормами міжнародного права й умовами усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввезенні й вивезенні товарів.

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності є сукупністю визначених інструментів, що компанії використовують у своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках. Серед цих інструментів - фінансове планування фінансових потоків, купівля і продаж валют для обслуговування різноманітних операцій, купівля і продаж акцій та інших цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та ін.

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності формується на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою виступає система управління компаніями (менеджмент зовнішньоекономічної діяльності), оскільки фінанси компанії є лише частиною всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження і розробка, персонал.

З іншого боку, фінансові ресурси компанії та її грошові потоки є складовою міжнародних фінансових ринків. У зв'язку з цим управління грошовими потоками компанії залежить від загальної системи міжнародних фінансів, ланками якого є не тільки інші компанії, але й держави, фізичні особи, міжнародні організації, валюти різноманітних країн. Отже, управління фінансовими потоками залежить від міжнародних фінансів.

Типовим прикладом може бути провідна у сфері безалкогольних напоїв міжнародна компанія "Кока-Кола". Вона проводить свої фінансові операції і продає власну продукцію в 160 країнах, в тому числі і в Україні. Таким чином, компанія оперує у своїй фінансовій діяльності з валютами 160 країн. Компанії здійснюють три основних види діяльності, що опосередковуються міжнародними валютними ринками: експортно-імпортна діяльність, діяльність дочірніх фірм за кордоном, операції на міжнародних фінансових ринках. У кожному з цих напрямків використовуються свої інструменти, валюти, форми розрахунків, фінансові схеми та ін. У кожній компанії у кожен конкретний момент складаються і свої співвідношення між зазначеними напрямками.

У сучасному економічному світі жодна компанія, жодний інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне положення окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародною діяльністю чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різноманітні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері утруднюється ще й національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, засобах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні інвестори, якщо вони прагнуть збільшити прибутки від своїх вкладень і зменшити ризики, теж повинні уявляти, як впливає значення обмінних валютних курсів на їхні інвестиції. Тому вивчення законів міжнародних фінансів є необхідною складовою навчання в сучасному бізнесі. Інтеграція світової економіки відбувається більш прискореними темпами. Національні кордони навіть найбільших країн вже не ізолюють бізнес, не захищають інвесторів від іноземної конкуренції, але і не перешкоджають новим можливостям. У даний час фінансова система США займає друге місце, поступаючись першістю Японії. З утворенням у 1992 році об'єднаного ринку Європейське Економічне Співтовариство зайняло місце США як найбільшого спільного ринку товарів і послуг.

Бізнесмени та інвестори, що не знайшли часу вивчити закони міжнародних фінансів, мають мало шансів для ефективної конкуренції або отримання оптимальних показників.

Для різних напрямків використовуються різні інструменти. Для експортно-імпортних операцій достатньо купівлі-продажу валют. Для різних видів інвестицій потрібно використовувати ринки евровалюта, єврокредитів, цінні папери та ін.

З усього цього випливає, що багатонаціональний бізнес - не для слабких і неосвічених. Проте доти, доки потенційні вигоди якогось проекту не перекривають його витрати і ризики, компанії завжди прагнуть уникнути затрат і ускладнень, пов'язаних із веденням багатонаціонального бізнесу. І тут знання фінансового менеджменту у сфері ЗЕД і є тим самим ключем до контролю над супутніми ризиками і оцінки прибутків і витрат, властивих міжнародним операціям.

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що цілі фінансового менеджменту у сфері ЗЕД залишаються старими: ми хочемо, щоб наші активи коштували більше, ніж ми за них заплатили, і щоб при цьому ми сплачували за них за допомогою випуску зобов'язань менше, ніж вони коштують насправді.

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СП ТОВ «ВІТМАРК-УКРАЇНА»

2.1 Загальна характеристика СП ТОВ «Вітмарк-Україна» та техніко-економічних показників його діяльності

Визначення конкретних цілей допомагає перейти від загального формулювання аналізу до окремих планів роботи, за допомогою яких можна досягти успіху. Задана ціль містить в собі ряд бажаних результатів, для досягнення яких потрібні певні зусилля і організовані дії. Прагнення перейти від існуючого положення до бажаного примушує фірму бути більш винахідливою, поліпшувати свої фінансові показники і ділову репутацію, що зажадає зосередження всіх можливостей фірми. Повний аналіз діяльності фірми допомагають захиститься від зваблювання досягнутими результатами, коливань, внутріфірмового безладдя і забезпечують збалансованість у роботі фірми. Якщо компанія хоче домогтися гарних результатів, їй необхідно зробити якісний аналіз всіх її можливостей Гоєр О.Д. Оцінка міжнародних ринків. Важливість інформації, що стосується виробництва, країни прямування та виду експортного товару// Міжнародні відносини. Вісник КНУ імені Тараса Шевченка.- Випуск 18.- Київ.- 2005.- С.133-147.
ТОВ «Вітмарк» входить до числа підприємств, що найбільш динамічно розвиваються, на ринку продуктів харчування України. Її основна специфікація - виробництво соковмістких напоїв, де «Вітмарк» міцно утримує одну з провідних позицій в даній продуктовій категорії.
Організаційна форма підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю.
Виробничою базою компанії є Одеський консервний завод дитячого харчування (ОКЗДХ). Рішення про відкриття виробництва саме на цьому заводі ухвалене на підставі:
величезних виробничих можливостей заводу;
наявності власної сировинної бази в екологічно чистому районі України;
віддаленості виробництва від забруднених місцевостей;
найвищої репутації підприємства як флагмана індустрії дитячого харчування з часів Радянського Союзу.
Історія Одеського консервного заводу дитячого харчування почалася ще в 1867 році, коли грецькі промисловці, брати Неофіт, заснували консервне виробництво. Починаючи з 1961 року, після великих державних ассигнувацій, розширений Одеський консервний завод стає головним підприємством харчової промисловості СРСР по виробництву консервованого дитячого харчування, на частку якого доводиться 60% загальносоюзного ринку. Завод став школою для всіх підприємств країни, які зайнялися виробництвом дитячого харчування. Його продукція була широко відома не тільки на території СРСР, але отримала визнання і за кордоном. Не одне покоління виросло на фруктових пюре “Рум'яні щічки” і “Пестун”.
В 90-і роки ОКЗДП виходить на новий виток розвитку - компанія «Вітмарк» реконструює його, оснащує новітнім західним устаткуванням і починає підготовку до виробництва високоякісних соків під торговою маркою «Jaffa». В травні 1995 року з лінії сходить перший пакет соку, а компанія «Вітмарк» стає одним з піонерів сокового ринку України, випускаючого продукцію в сучасній європейській упаковці Тетра Пак. З часом компанія відкрила філіали у всіх найбільших містах України - в Києві, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Львові і Сімферополі. Незабаром перемоги продукції компанії на численних міжнародних дегустаційних конкурсах не залишаються непоміченими в країнах СНД і Східної Європи. В 1997 році перший пакет соку «Jaffa» був проданий в Росії. Його популярність у російських споживачів після недовгого часу дозволила відкрити в Москві власний філіал. На сьогоднішній день продукція компанії вийшла за прибудови України і Росії. Вона продається в Молдові, Білорусі, Казахстані, Киргизстане, Таджикистані, Азербайджані, Вірменії, країнах Прибалтики. Паралельно продукція компанії «Вітмарк» виходить і на світовий ринок (Румунія, США, Ізраїль, Франція). Із зростанням обсягів продажів «Вітмарк» нарощує свої виробничі потужності. Починаючи з 1995 році, до початку 2006 року «Вітмарк» збільшив свій асортиментний ряд до 237 позицій, пропонуючи продукцію в різній упаковці, в різних цінових діапазонах, досягаючи таким чином, задоволення попиту максимально широкого круга споживачів.
Соковий ринок в Україні як і у всьому світі розвивається достатньо динамічно, розширюючись в рік на 15-25%. При цьому потенціал розвитку ринку залишається величезним. Для порівняння, середньорічний рівень споживання соків на душу населення в Україні в 2006 році склав 5,4 літри, тоді як в Росії даний показник досяг 11 літрів, в Польщі - 21 літр, в Німеччині - 50 літрів, в США - 59 літрів (рис.2).
Рис.2 Споживання соків по роках в Україні
Зростання ринку відбувається за рахунок збільшення виробництва соків в середині країни при паралельному скороченні обсягу продукції, що імпортується. На сьогоднішній день налічуються не більше 20 вітчизняних компаній, для яких виробництво соків є основним видом діяльності, тоді як в 1998 році їх було приблизно 370. Таку ж ситуацію можна спостерігати і на сокових ринках Росії, Білорусі і Прибалтики.
Тенденція розвитку сокового ринку така, що дрібні виробники вимушені згортати виробництво, не витримуючи конкуренції з великими компаніями, здатними запропонувати споживачу якісні, відносно недорогі соки і нектари в зручній упаковці. На сьогоднішній день 94% сокового ринку доводиться на асептичну упаковку Тетра Пак (багатошаровий картонний брикет), яка розроблена спеціально для тривалого зберігання продуктів без контакту з навколишнім середовищем, частка що залишилася, - на скляну і пластикову упаковку (банки і пляшки). Основна конкурентна боротьба розвернулася сьогодні між шісткою лідерів, на частку яких доводяться більше 80% галузевих продажів. Розподіл часток сокового ринку по виробниках можна відобразити за допомогою рис.3.
Рис.3. Розподіл часток сокового ринку України по виробниках
Виходячи з рис.3, можна зробити висновок, що компанія «Вітмарк» займає 33% усього сокового ринку України, це друге місце після компанії «Сандора». Друге місце на соковому ринку України дуже радує керівництво компанії «Вітмарк», тому що на заводі зроблено повну модернізацію, а це дозволить збільшити обсяги виробництва і якість продукції. Керівництво компанії планує в 2008 році збільшити свою частку сокового ринку з 33% до 41%, а це значить що в 2008 році компанія «Вітмарк» займе провідну роль у продажу соків і нектарів по Україні. Реалізувати цю стратегію компанія має великі шанси: обсяги продажів компанії в 2007 році в порівнянні з 2006 значно виросли й склали 230 млн. одиниць продукції. І якщо в 2006-му "Витмарк" реалізував 126 млн. літрів соків і нектаров, те в 2007-му ця цифра виросла на 44% і склала 181 млн. 300 тисяч літрів. У грошовому співвідношенні темп росту 2007/2006 склав 50%. (в 2007 році компанія реалізувала своєї продукції на суму 600 млн. грн.) Виробничі показники також мали в 2007-м року позитивну динаміку - обсяги виробництва виросли на 45%.
Обсяг капітальних інвестицій торік склав більше 50 млн. грн. А у свої бренди в 2007 році Витмарк інвестував більш ніж 40 млн. грн.
В 2007-му році компанією сплачено податків у бюджети всіх рівнів - 41 млн 711 тисяч грн.
В 2007 році компанія вивела на ринок СНН нові продукти: соки й нектари премиум-класу ТМ "JAffa Select" в упакуванні тетра-призма 1 літр і 0, 5 літра, а також у скляному впакуванні 0,25 л, морси й дитяче харчування ТМ "Одеський консервний завод дитячого харчування", а також серію консервованих фруктів ТМ "Jaffa Selected fruit".
В 2008 році компанія планує розвивати свої основні стратегічні бренди - ТМ "Jaffa" і ТМ "Одеський консервний завод дитячого харчування", і, звичайно ж, традиційно дивувати й радувати споживачів своїми унікальними новинками. 2007 рік компанія " Витмарк-Україна" почала з нової унікальної серії іноваційних овочевих соків на основі томатного під торговельною маркою "Jaffa Select Томат+".

2.2 Аналіз середовища функціонування підприємства на зовнішніх ринках

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні передбачає визначення ефективності експорту і імпорту продукції по окремих товарних групах. Особливе значення має оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств в сучасних умовах, коли господарська самостійність повинна привести до підвищення відповідальності в обґрунтуванні управлінських рішень.

ТОВ «Вітмарк» здійснює зовнішньоекономічну діяльність з наступними країнами: Білорусь, Росія, Молдова, Франція, США, ОАЕ, Румунія, Ізраїль, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Таджикистан і Прибалтику.

ТОВ «Витмарк-Україна» має наступні показники по експортно-імпортних операціях за 2007 рік, які можна зрупувати за допомогою таблиці 2.

Таблиця 2 Експортно-імпортні операції ТОВ «Вітмарк» за 2007 рік

Країни-Партнери.

Експорт

(тис. грн.)

імпорт

(тис. грн.)
Росія
471,1
85
Білорусія
125,1
14,4
Молдова
69
Прибалтика
91
11
Франція
49,2
Німеччина
215
Іспанія
377
США
86,8
Загалом
892.2
702.4

З наведеної таблиці можна зробити наступні висновки:

- загальна сума експортно-імпортних операцій за 2007 рік складає 1 млн. 594.6 тис.грн., из цієї суми на частку імпортних операцій доводиться 44,4 %,а на частку експортних операцій доводиться 55,6 %;

- зробивши співвідношення імпорту та експорту, можна зробити висновок, що експорт в грошовому еквіваленті перевищує імпорт. Це свідчіть про те, що компанія має хороші позиції на закордонному ринку (рис.5);

Рис.5. Співвідношення експорту і імпорту за 2007 р.

- найкрупнішим експортні поставки ТОВ «Вітмарк» здійснює до Росії, на частку якої доводиться 52,8 % всіх експортних операцій;

- друге місце за об'ємом експортних операцій займає Беларусия - 14,1 % від суми всіх експортних операцій;

- на частку Прибалтики в експортних операціях доводиться 10,1 % від суми всіх експортних операцій (рис.6);.

Рис.6. Експортні операції ТОВ «Вітмарк» 2007г.

- найкрупніші імпортні операції «Вітмарк» здійснює з Іспанією, на частку цих операцій доводиться 53,7 % всіх імпортних операцій;

- друге місце, тут, займає Німеччина, на її частку припадає 30,6 % від суми всіх імпортних операцій (рис.7);

Рис.7. Імпортні операції ТОВ «Вітмарк» 2007 р.

- найкрупнішим діловим партнером компанії «Вітмарк» по експортно-імпортним операціям є Росія, на її частку по цим операціям доводиться 34,8 % від суми всіх експортно-імпортних операцій;

- другим по загальному обсягу експортно-імпортних операцій партнером компанії «Вітмарк» є Білорусія, на його частку припадає 10 % від загальної суми експортно-імпортних операцій;

- на частку Прибалтики доводиться 0,6 % (рис.8).

Рис.8. Експортно-імпортні операції ТОВ «Вітмарк» 2007 р.

ТОВ «Вітмарк» має достатньо велику кількість ділових партнерів за кордоном. Це такі фірми, як:

Фірма "Dohler", Німеччина;

Фірма "Cargill.", Іспанія;

Фірма "Wild", Іспанія;

Фірма "EAST EUROPEAN PRODUCTS TRADING, INC., США;

Фірма "SOGO", Франція;

Фірма "ГЕЛЕН", Росія;

Фірма "DTE", Прибалтика.

Сировину для виробництва соків з тропічних фруктів поставляють самі імениті авторитети в своїй галузі (компанії «Dohler», «Cargill», «Wild»), має міжнародний сертифікат якості ISO 9000 (табл.3). Фрукти і овочі для виробництва вітчизняних видів соку поставляються в основному власною сировинною базою компанії «Вітмарк», розташованій в екологічно чистій зоні Одеської області, в районі річки Кучурган, яку ще з часів Радянського Союзу за спеціальною постановою Кабінету Міністрів заборонено вдобрювати будь-якими штучними добривами. Сировина для продукції компанії «Вітмарк» схвалена Українським Науково Дослідницьким Інститутом Харчування Міністерства Охорони здоров'я України.

Таблиця 3 Постачальники сировини для продукції ТОВ «Вітмарк».

Фірма - постачальник
Місце розташування
Товар
“Dohler”
Німеччина
Концентрат тропічного соку
“Cargill”
Іспанія
Концентрат тропічного соку
"Wild"
Іспанія
Концентрат тропічного соку

Компанія «Вітмарк» також співробітничає з авторитетними дестрибъюторскими фірмами з різних країн світу. Найвідоміша з них це фірма "East European Products Trading, Inc., яка знаходиться в США, і займається розповсюдженням соків на території США та Канади. Фірма "East European Products Trading, Inc., закуповує у ТОВ «Вітмарк» наступні види соків:

Соки «Jaffa», за ціною 0,219 $ за один тетра пак (брик);

Соки «Jaffa Gold», за ціною 0,268 $ за один тетра пак (слим);

Соки «Jaffa Grand», за ціною 0,314 $ за одну пляшку;

Соки «Soletto», за ціною 0, 269 $ за один тетра пак (сквеар);

Соковмісткі напої «Sokko», за ціною 0,256 $ за одну пляшку.

Це дуже позитивні ціни для соків такої якості, і тому компанія «Вітмарк» дуже сильно зацікавлена в збільшенні обсягів поставок в цю країну. Цього року планується почати переговори з "East European Products Trading, Inc., про збільшення позиційного асортименту соків і нектарів, а також про збільшення обсягів поставок. З вищенаведеного аналізу зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Вітмарк» можна зробити наступні висновки:

- найкрупнішими споживачами продукції ТОВ «Вітмарк» є російські громадяни, які люблять і цінують соки українських виробників.

- головною метою компанії є збільшення обсягів експорту в США, Росію та країни Прибалтики.

- більш всього споживачами цінуються такі марки соків як: Jaffa Gold», «Jaffa Grand» і «Soletto»

Здійснивши аналіз діяльності ТОВ „Вітмарк”, можна зробити висновок, що підприємство працює рентабельно, успішно освоює нові види продукції і намагається тісно співпрацювати з закордонними партнерами. Але компанія не повністю використовує свої можливості.

На сучасному етапі компанія має великі резерви для поліпшення своєї господарської діяльності. Необхідно відзначити, що питома вага реалізованої продукції яка поставляється до Польщі складає від загального об'єму реалізації всього 0,1%, це дуже мало, тому що на соковому ринку цієї країни мало закордонних соків, а компанії які виробляють соки не мають власної сировинної бази. Більшість підприємств Польщі працюють на сировині яка імпортується в країну, а це сильно впливає на якість продукції і на її собівартість.

У зв'язку з підписанням ряду договорів між Україною та Польщею о поліпшені торгівлі, у компанії “Вітмарк” з'являється реальна можливість збільшення об'ємів збуту в Польщі. За підрахунками підприємства можливо розраховувати на зростання об'єму реалізації за рахунок ринку Польщі від 2 до 4%. Для того, щоб завоювати даний ринок, необхідно збільшити витрати на збутову діяльність.

Використовуючи метод Direct Costing (розподіл собівартості продукції на змінні і постійні витрати), розрахуємо очікуване збільшення граничного (маржинального) прибутку підприємства.

Маржінальний (граничний) прибуток Пм розраховується по формулі:

Пм = РП - (V + УП + Пр) - V = УП + Пр

де РП - реалізована продукція підприємства, тис. грн.

V - змінні витрати підприємства, тис. грн.

УП - умовно-постійні витрати

Дані по компанії «Вітмарк» за 2007 рік для розрахунку наведено нижче:

Реалізована продукція - 22,0 млн. грн.

Собівартість продукції - 14,0 млн. грн.

Змінні витрати - 9,38 млн. грн.

Умовно-постійні витрати - 4,62 млн. грн.
Прибуток від реалізації - 8,0 млн. грн.
За цими даними розрахуємо маржинальний прибуток:
Пм = УП + Пр = 4,62 + 8,0 = 12,62 млн, грн.
Для визначення маржинального прибутку визначемо беззбитковість підприємства.
Беззбитковість підприємства - це таке положення підприємства, коли є відсутнім прибуток від реалізації продукції - Пр = 0, У = 0 , тобто ціна на вироби дорівнює їх собівартості - Уі = Сі. Формула розрахунку має наступний вигляд:
Уі = Сі = V + УП/Qкр
де V - змінні витрати собівартості виробу (матеріали, зарплата робітників, енергія);
УП - умовно-постійні витрати, що відносяться на річний випуск виробу;
Qкр - критичний об'єм реалізації продукції, при якому Пр = 0,У =0.
Визначимо критичний об'єм реалізації продукції в натуральному виразі.
Qкр = УП/(У1 - V1)
Для визначення об'єму в грошових одиницях необхідно здійснити множення обох частин рівняннь на У1. Формула розрахунку буде мати вигляд:
п* У1)
У1*Qкр = У1 * Nкр = -------------
1 * V1)
Розрахуємо критичний об'єм реалізованої продукції за даними 2007 року для компанії ТОВ «Вітмарк»:
УПф * РПФ
РПкр = -----------------------
(РПф - УVi * QФi)
Таким чином > РПкр = 4,62 * 22,0 / (22,0 - 9,38) = 8,0 млн. грн.
При критичному об'ємі реалізованої продукції РПкр = 8 млн.грн. Зона стійкого положення (зона безпеки) підприємства знаходиться між 8 млн. грн. і 22 млн. грн.
Необхідно відзначити, що об'єм реалізованої продукції може збільшиться з освоєнням нових ринків в середньому на 20%, а умовно-постійні витрати збільшаться за рахунок збільшення витрат на маркетингові дослідження, і у тому числі на рекламу, на 20%, то граничний прибуток збільшится на:
ДП = ДПо+ ДПуп
ДП= 8,0*0,2 + 0,693 =1,6 + 0,693 =2,293 млн. грн
де По - зростання прибутку від збільшення реалізованої продукції на 20%.
Пуп - збільшення граничного прибутку за рахунок зменшення умовно-постійних витрат при збільшенні реалізованої продукції Iм =120% і збільшення умовно-постійних витрат на маркетингові дослідження Iм = 1,02, у тому числі на збутову діяльність.
УП * Iм
ДПуп= УП - --------------
Iрп
ДПуп= 4,62 - (1,2 / 1,2 * 1,02) = 0,693 млн. грн.
Для розширення ринку збуту слід збільшити збутову діяльність в країнах ЄС. До використаних підприємством форм збуту продукції на ринку слід використовувати всі відомі методи реклами: телебачення, пресу, ярмарки, виставки і інше.
2.3 Аналіз особливостей організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства та її результативності

Організувати зовнішньоекономічну діяльність можна різними способами. Найпростішим способом виходу на зовнішній ринок є експорт. За інтенсивністю і обсягами розрізняють нерегулярний і регулярний експорт. Нерегулярний експорт - це пасивний рівень зовнішньоекономічних відносин, коли підприємство час від часу експортує свої надлишки і продає товари місцевим оптовикам, що представляють закордонних покупців. Про регулярний експорт можна говорити тоді, коли підприємство має за мету розширити свої зовнішньоторговельні операції на конкретному ринку.
Застосовуючи стратегію експорту, підприємство виготовляє свої товари у власній країні, пропонуючи їх на експорт у модифікованому або в немодифікованому вигляді. Серед переваг цього способу можна виділити:
- потребує мінімальних змін у товарному асортименті
підприємства, його структурі;
- потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов'язань;
- забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу.
Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. За непрямого експорту підприємство користується послугами посередників, а за прямого проводить експортні операції самостійно. Підприємства, що тільки починають свою експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт. Вони віддають перевагу цьому варіанту з двох причин. По-перше, такий експорт потребує меншого обсягу капіталовкладень, оскільки підприємству не доводиться створювати за кордоном власний торговий апарат або налагоджувати мережу контактів. По-друге, за непрямого експорту підприємство менше ризикує. Оптовою реалізацією товару займаються посередники, які застосовують у цій діяльності свої специфічні професійні знання, уміння і послуги, і тому продавець, як правило, робить менше помилок.
Використання посередників при експорті має не тільки переваги, а й недоліки:
ізольованість виробника від ринку, відсутність інформації про реакцію споживача на товар;
залежність експортера від посередника;
недостатня увага посередника до роботи з товаром експортера;
відсутність у посередника в силу різних причин прагнення просувати товар експортера на всі доступні сегменти цільового ринку.
Непрямий експорт, або делегування повноважень без інвестування, має різноманітні форми.
1. Передача повноважень з експорту передбачає використання системи збуту, що знаходиться в одній або декількох країнах і належить іншому підприємству. Таку систему збуту експортер використовує тоді, коли його потенціал слабкий, щоб діяти самостійно на зовнішньому ринку.
2. Експортна франшиза - такий спосіб організації справи, за якого франчайзі купує у відомої компанії право на продаж її товарів під її товарним знаком.
3. Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях. їх розрізняють за двома ознаками: винагороді (торгова націнка або комісійні) і сталості зв'язків з експортером. Основні види посередників, що працюють у сфері міжнародної торгівлі, такі:
- міжнародний маклер шукає і налагоджує контакти, не
одержуючи повноважень продавця і покупця, працює за комісійні (куртаж) з обох сторін угоди;
- агент із закупівлі виконує доручення покупця знайти за кордоном товар визначеної якості і за визначеною ціною, з конкретним терміном постачання;
- агент з продажу виконує доручення експортера вивчити ринок, продати і поставити товар, виписати рахунок на умовах одержання комісійних у відсотках від ціни. Може бути гарантом покупця за додаткову плату; комісійний агент представляє експортера - постачальника товару за кордоном, працює на основі контракту; агент з міжнародної торгівлі купує і продає від свого власного імені;
- концесіонер - посередник міжнародної торгівлі, у якого тісний зв'язок з експортером, працює на умовах контракту і виконує три основні функції: торгову, технічну, фінансову;
- імпортер-дистриб'ютор укладає контракт з експортером, інколи працює на умовах виключності. Основа взаємовідносин із експортером - традиція. Сам виписує рахунки й інформує про покупців.
Прямий експорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал. Він застосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони самі знаходять продавця. Організація прямого експорту може здійснюватися за допомогою:
- експортного відділу, що вирішує всі питання з просування товару на зовнішній ринок;
- торгового представника, який відряджений за кордон і працює тільки на своє підприємство. Він добре знає товар і просуває його на ринок;
- представництва - команди, яка постійно працює за кордоном, головним завданням якої є стимулювання збуту, укладання угод, контроль за їх виконанням.
Спільна підприємницька діяльність. Ця стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній підприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті якого створюються певні потужності. Законодавство ряду країн передбачає, що присутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива лише при укладанні контракту з місцевими фірмами про виробництво товарів у цих країнах. Навіть промислово розвинені країни іноді чинять тиск на експортерів, щоб вони створювали спільні виробництва за грнежем.
Міжнародний маркетинг виділяє чотири види СПД:
1) ліцензування;
2) виробництво за контрактом;
3) управління за контрактом;
4) підприємства спільного володіння.
Ліцензування є одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок. Ліцензіар укладає на закордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи права на використання вироб и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.