На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Особливост вжитку емоцйно оцнних прикметникв у англйських наукових текстах

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.11.2012. Сдан: 2012. Страниц: 52. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………5
1. Проблема емоційно-оціночного  висловлювання у сучасному науковому  тексті………..……………………………………………………………….….8
     1.1. Поняття експресивності. Розмежування  понять «експресивність» та «емоційність»… ……..………………………………………...…………...8
     1.2. Проникнення емоційного в наукову  літературу ……………......14
2. Експресивно-емоційні  можливості прикметників……………………….19
     2.1. Лексичні засоби вираження емоційності  у прикметниках в англійській  науковій літературі……….…….…………………..…………..19  2.1.1 Позитивна оцінка. ………………………………...............23
         2.1.2 Негативна оцінка…………………………………………..24
     2.2 Аналіз лексичних засобів вираження  емоційної та експресивної оцінки  прикметника……..…………………….………..…………………….29
Висновки……………………..……………………..………………..……….34
Список використаних джерел………..………………………..…………….37
Додатки………………………………………………………...……………41
  

 


ВСТУП 

  Визначення природи емоційно-суб'єктивної оцінки, її мовно-стилістичних ознак є однією з основних проблем стилістики художньої мови. Це питання в однаковій мірі є суттєвим і для проблем становлення стилю наукової мови у зв'язку з проникненням в нього елементів емоційного, і можливістю їх «співіснування» з елементами логічного.
  Прийнято вважати аксіомою той факт, що емоційно-оцінювальна реакція не відповідає самій природі наукового мислення: відволікання від частковостей, створення узагальнюючих і абстрагованих висновків пов'язано з об'єктивністю оцінювальної міри, з логічними, але не емоційними визначеннями.
     Ця  обставина начебто дає можливість сказати що, по-перше, емоційна забарвленість мови не мотивована функцією наукового мислення, по-друге, що в стилі наукової прози образна і суб'єктивна експресивна сила слова повинна вступати в гостру суперечність з логічно об'єктивною спрямованістю наукової теоретичної думки і , нарешті, що чуттєвість переживань і відчуттів суб'єкта взагалі лежить поза площиною мислення, пов'язаного з вирішенням тієї чи іншої логічної задачі. Проте адекватний опис сутності мовних особливостей наукової прози вимагає вивчення їх емоційних якостей, адже людське мислення є єдність логічного і чуттєвого пізнання дійсності. У зв'язку з чим, особливо важливим є вивчення прикметника як слова, що володіє різноманіттям виразних властивостей і здатністю виражати суб'єктивно-емоційне ставлення.
  Прикметники - одна з найменш вивчених і складних для дослідження частин мови, що пов'язано з низкою обставин, які зачіпають як власну семантику прикметників, так і їх вживання в тексті.
Використання  прикметника як засобу передачі індивідуального, суб'єктивно-оцінного ставлення до описуваного явища визначається їх змістовними і функціональними характеристиками, а саме предикативного, властивим їм стилістичним значенням та актуалізацією емоційно-оцінних значень смислів в контексті.
  Актуальність обраної теми зумовлюється специфічністю прикметника як слова, здатного виражати суб'єктивно-емоційне ставлення. Вивчення форм емоційної оцінності та її своєрідної системи в кожний історичний період могло б з'явитися одним з об'єктивних прийомів і принципів стилістичного аналізу наукової прози.
     Мета даної курсової роботи полягає у аналізі особливостей вживання  емоційно забарвлених прикметників у науковому дискурсі та способи їх перекладу. Мета роботи зумовлює вирішення конкретних завдань:
     - визначити поняття експресивності та емоційності
     - виявити шляхи проникнення емоційного у наукову літературу
    - визначити особливості експресивно-емоційних прикметників, та їх оцінювальні можливості
    - провести стилістичний аналіз тексту на виявлення в ньому емоційно забарвленних прикметників, та дослідити шляхи відтворення їх у перекладі
     Предметом дослідження є прикметники емоційно-оціночного характеру в англійських та українських наукових текстах.
     Об’єктом цього дослідження є лексичні засоби вираження емоційно-суб'єктивної оцінки прикметників у англійських наукових текстах та засоби їх перекладу на українську мову.
  Наступні методи було використано в роботі для реалізації поставлених завдань:
    - аналітико-синтетичний метод, що включає в себе опис, зіставлення та спостереження;
    - інтерпретаційний метод, що застосовувався для адекватного тлумачення, отриманих аналітичним методом.
     - метод лінгвістичного аналізу
  Джерельною базою даного дослідження є науково-теоретичні роботи українських і закордонних лінгвістів, а також науково-технічні статті і публікації американських і європейських вчених.
     Практичне значення даної курсової роботи полягає у можливості використання результатів дослідження при укладанні довідників та навчальних посібників з лінгвістичних дисциплін. Також представлений матеріал можна використовувати при написанні наукових робіт з англійської філології та практики перекладу.
     Дана  курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,  висновків, додатку  та списку використаних джерел, який налічує 37 джерел.    
     Загальний обсяг роботи становить 43 сторінок.
  

1. ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНО-ОЦІНОЧНОГО  ВИСЛОВЛЮВАННЯ У  НАУКОВОМУ ТЕКСТІ 

     1.1 Поняття експресивності. Розмежування понять  «експресивність»  та «емоційність»
  
     У словнику російської мови С.І. Ожегова [25. с.367] під експресією розуміється "вираження почуттів, переживань; виразність".
  Експресія – це найважливіша стилістична категорія. У стилістиці вона займає центральне становище, оскільки специфіка мови публіцистики полягає насамперед в образно-експресивних властивостях.
  Під експресією розуміють виразно-образотворчі якості мови, які відрізняють її від звичайної, стилістично нейтральної, роблять мовні засоби образними, яскравими, емоційно забарвленими.
  Зазвичай з поняттям експресії пов'язані різноманітні і досить тонкі оціночно-характеристичні відтінки, які супроводжують і ускладнюють мову, роблять її виразною. До експресії відносять своєрідні смислові відтінки, які додаються до основних значень слів і виразів, таким чином, дозволяючи автору висловлювати своє ставлення до описуваного, дати йому відповідну оцінку.
  Експресивність - це передусім категорія семантична, бо поява у слові експресії незмінно супроводжується розширенням і ускладненням обсягу, появою у смисловій структурі слова додаткових побічних смислових відтінків. Ці елементи оціночно-характеристичних властивості є важливою ознакою експресії.
  Експресивність - це ще і емоційно-оцінна категорія. Отже, у завдання вивчення мовної експресії входить складне коло питань, пов'язаних з аналізом засобів і прийомів вираження емоцій. Але існує чітка межа між експресивним і емоційним.
  Вперше елементи теорії експресивності в лінгвістиці з'явилися в кінці XIX ст. Особливий же інтерес до експресивності прийшовся на середину ХХ ст. У цей період з'являється монографія Ш. Баллі [4], статті Є.М. Галкіної-Федорук [14], Л.М. Васильєва [9] та багатьох інших дослідників, в яких було продовжено теоретичне осмислення категорії експресивності.
  Огляд лінгвістичної літератури, в якій досліджується експресивність як лінгвістичне явище, дає можливість виділити три основні напрямки в підході до визначення засобів, що створюють експресивний ефект.
  Перше - поширене в стилістичних роботах. Відповідно до цієї точки зору, смисловою домінантою, що створює експресивний ефект, є характеристика умов спілкування, яка виражається різноманітних стилістичних регістрах, у функціонально-стилістичних тональностях і т.п. Оскільки значущість емотивно-оцінних сигналів очевидна, представники цієї тенденції відносять їх до "додаткової" смислової інформації, що співвідноситься з властивостями реалії, що позначається, а не з соціально-мовними і нормативними параметрами спілкування (Винокур, та ін) [11. с.46].
  Другий напрямок пов'язаний з прагненням підвести емоційну домінанту під всю лексику, яка в якійсь мірі не є нейтральною, і тим самим, представляє інтерес для стилістики. У цьому напрямку прагнуть у першу чергу виявляти різні типи "емотивних значень", починаючи від вигуків і афективів і закінчуючи тим, що прийнято називати експресивно забарвленою лексикою, механізми створення самої емотивності і стилістичного забарвлення не так важливі для них. Стилістичний ефект розглядається або як інгерентний компонент емотивності, або як адгерентний, що виникає в тексті.
  Третій напрям характеризується комплексним підходом до проблеми експресивності (Лук'янова та ін) [21. с.32]. У цьому напрямку намічається прагнення виявити типи смислової інформації, що створюють експресивність - образність, емоційне та експресивне забарвлення значень, а також їх стилістичну значимість, яка інтерпретуються як особливий експресивний пласт у значенні слів, що доповнює денотативне значення.
  Поняття експресії, на думку Г.М. Акімової [1. с.35], має у лінгвістичній літературі різні тлумачення як стосовно мови взагалі, так і на різних її рівнях. Точний переклад самого слова експресія - "вираз" викликає роздуми про експресивність мовних засобів та їх виражальних можливостях, тобто спеціальному стилістичному прийомі. Цьому протистоїть інша точка зору, яка заснована на змішуванні експресивного та емотивного (афективного) в мові. Так, у роботах Ш. Баллі [4. с.74] і В.В. Виноградова [12. с.37] виявляється тенденція до зближення понять експресивності та емоційності. Вона знаходить відображення і в роботах інших авторів, зокрема в теорії перекладу (Мосьяков [22. с.62], Мусаєв [23. с.46]).
  Д.С. Писарєв, який відносить експресивність до прагматичних категорій, відзначає, що в багатьох дослідженнях не завжди чітко проводиться розмежування понять «емотивність» і «експресивність». Категорії  «емоційність» і «експресивність» є співвідносними, а головна відмінність між ними полягає в наступному: якщо основною функцією емоційності є чуттєва оцінка об'єктів позамовної дійсності, то експресивність - це цілеспрямований вплив на слухача з точки зору вражаючої сили висловлювання, виразності, його естетичної характеризації. Таким чином, експресивність - це категорія, орієнтована на адресата, тобто має прагматичне значення (Писарєв [26. с.40]).
Існують певні проблеми, пов'язані і з  поняттям "емоційність": чи є вонолінгвістичним або психічним явищем, чи існують у мові особливі засоби для вираження емоційності, чи є емоційний елемент частиною значення слова.
  Питання про те, чи є емоційність лінгвістичної або психологічної категорією вирішується різними авторами по-різному. М.П. Брандес [6, с.63], К.А. Лук’янова [20, с.32] вважають, що емоційність - лінгвістична категорія, що служить для вираження почуттів суб'єкта. На думку М.М. Амосової [2, с.24], Е.А. Вайгль [7, с.37], емоційність – це лінгвістична категорія, що служить для вираження ставлення до висловлювання чи до об'екту.А. А. Вєтров вказує на властивість емоційності, як додаткової інформації про почуття мовця, накладатися на інформацію про зовнішній подію [10, с.61]. Р. Якобсон говорить про емотивну (експресивну) функцію емоційності висловлювати ставлення мовця до того, що він говорить [34, с. 19]. "Емоційність - насиченість висловлювання емоційним змістом" [16, с.81], "логічно нерозчленований (осмислений) емоційний зміст" [9, с.22]. Протилежної думки дотримуються ті, хто розглядають емоційність не як лінгвістичну, а як психологічну категорію. А.П. Горбунов вважає емоційність психічним явищем, пов'язаним з мовою через експресивність [14, с.45].
  Більшість дослідників все ж не об'єднують експресивність і емоційність в одне сукупне поняття, а розглядають їх як окремі і самостійні явища. Ці дослідники в основному дотримуються поглядів, сформульованих ще у відомій роботі Є.М. Галкіної-Федорук "Про експресивності та емоційності у мові" [14, с.36]. Їх суть зводиться до того, що експресивність та емоційність взаємопов'язані, але не тотожні і не рівні один одному. Експресивність тире емоційність, здатна "пронизувати як емоційне, так і інтелектуальне в їх прояві" [14, с.38]. Звідси виходить, що емоційність і експресивність співвідносяться між собою як частина і ціле. "Емоційні засоби мови завжди експресивні, але експресивні засоби мови можуть і не бути емоційними" [14, с.42].
  Е.П. Шубін експресивними називає ті параметри знакового продукту, які "забезпечують регулярний емоційно-естетичний вплив на реципієнта" [34, с.54]. Ступінь впливу мовних засобів оцінюється при цьому по-різному. В одних випадках слово, що позначає якесь поняття, не містить в собі ні яких елементів, які впливають на сприйняття. Тоді це нейтральне, індиферентне позначення предмета думки. В інших випадках словесне значення має необхідні емоційні "підконтексти", які надають слову особливий виразний колорит і силу сприйняття.
  Відзначимо також точку зору В.К. Харченко, яка вважає, що в основі експресії лежить невідповідність будь-яких мовних засобів мовним стандартам. В.К. Харченко, пише, що "сутність мовної експресії полягає в подоланні всіляких шаблонів, стандартів, що експресія в мові виступає як нерегулярне, нетипове і тому незвичайне, свіже, виразне" [33, с.126].
  Таким чином, підходи до визначення категорії експресивності не відрізняються одноманітністю.
  Гострі дискусії виникають і при визначенні співвідношення понять експресивності та емоційності.
  Експресію слід відрізняти від емоційного забарвлення. Мова емоційна - це також і експресивна, але в ній ставлення мовця до предмета, що позначається, його оцінки виливаються в емоції любові, ласки, жалю, обурення, іронії, пафосу і так далі.
  Взагалі, слово "емоція" походить від латинського "emovere", що означає хвилювати, збуджувати. З часом значення цього слова змінилося і зараз можна сказати, що емоції - це узагальнені чуттєві реакції, що виникають у відповідь на різноманітні за характером сигнали та обов'язково тягнуть за собою певні зміни у фізіологічному стані організму.
  Співвідношення експресивного і емоційного - це співвідношення приватного та загального. У значній частині мовного матеріалу обидва явища збігаються, тому що будь-яке емоційне є експресивним, тому в науці вживається термін "емоційно-експресивний". Це експресія в широкому значенні цього терміна.
  Термін "емоційність" поки ще не увійшов до загального вжитку, в цьому значенні вживається частіше термін "експресія". У значенні ж емоційності вживаються вирази: загальний настрій, емоційно - почуттєвий тон, емфатичне забарвлення, емоційний тон, чуттєва атмосфера, емоційна атмосфера, емоційне оточення.
  Як і інші додаткові відтінки у значеннях мовних одиниць, емоційність може бути в кожному висловлюванні індивідуальною, висловлювати суб'єктивні емоції окремої особистості.
  Слід зауважити, що експресивне відрізняється не тільки від емоційного, але і від оцінного.
  Експресія створюється смисловими "домішками" в слові і появою оціночно-характеристичних елементів. Ці нашарування виражаються за допомогою словотворчих елементів, в першу чергу суфіксів.
  У логіко-понятійному значенні слова безпосередньо не укладена оцінка або ставлення до предмета, але вони як би супроводжують йому завдяки тому, що мовна одиниця вживається в контекстах, сферах вживання оцінної значимості.
  З поняттям експресії пов'язані різноманітні виразні оцінно-характеристичні відтінки мови, смислові відтінки основних значень слів і виразів.
  Вважається, що найбільш повне визначення експресивності подано І.В. Арнольд: "Під експресивністю ми розуміємо таку властивість тексту або частини тексту, яка передає зміст зі збільшеною інтенсивністю, висловлюючи внутрішній стан мовця, і має своїм розвитком емоційне або логічне посилення, яке може бути, а може і не бути подібним" [3, с.125].
  На жаль, від дослідників поки що приховані деякі механізми взаємодії стандарту мови та експресії, що і призводить до небажаних суперечностей в теоретичних роботах і практичних рекомендаціях.
Таким чином, нами були розглянуті різні точки  зору вчених з питання експресивності, всі вони схожі, але водночас мають і суттєві відмінності, що дає можливість найбільш широко розглядати таку категорію, як експресивність. 

     1.2. Проникнення емоційного  в наукову літературу 

     Наукове висловлювання за основну мету має вплив на розум, а не на почуття читача, воно розраховане не на емоційно-чуттєве, а насамперед на логічне сприйняття. Стиль наукової прози прагне до максимальної об'єктивності викладу. Наукова робота, як правило, не дає можливості  представити настрій автора, його ставлення до читача, оцінку висловлювання.
  У зв'язку з цим широкого поширення набуває думка про те, що в стилі наукової прози відсутні мовні елементи, які містять емоційність. Однак,  точніше було б говорити не про відсутність емоційних елементів, а про те, що стиль наукової прози тяжіє до мовних засобів, позбавлених емоційного навантаження.
  Оскільки науковий виклад використовує в першу чергу логічні засоби впливу і переконання, формулюється думка про те, що наукова проза завжди нудна і неоригінальна, що автор теоретичної роботи (перш, ніж він почне писати книгу) повинен прийняти як неминучий той факт, що його робота схожа на всі інші, написані на ту ж або подібну тему.
  Прихильники цієї точки зору (Скибо В.Н., Огурцов А.П., Севорі Т., та ін..) кажуть, що найменший натяк на емоційність, гіперболічність у висловленні, навіть мінімальна образність можуть пошкодити ясність викладу, бо, як вважає ряд учених, поняття, що розчиняється в алегоричному образі, залишає галузь науки. Звідси можна зробити висновок про те, що наукова проза допускає тільки такі форми і тропи, які стали загальним мовним надбанням і не можуть викликати ніяких образів. Отже, якщо наукова проза відповідає своєму призначенню, вона повинна бути позбавлена якої б то не було емоційності та образності.
  Порівнюючи роман з науковою працею, Т. Севорі пише, що в першому зустріч чоловіки і жінки і емоції що були викликані цією зустріччю можуть бути описані найрізноманітнішими способами, у той час як приготування азотної кислоти або дії хлору ніяк не можуть вплинути на виникнення будь-яких почуттів. У результаті слова, що використовуються у науковій літературі, можуть надавати інформацію, подібну лише до тієї, яку здатен надати робот, що має замість крові мастило і замість частин тілa – триби (прим. зубья)  [ 28, c.27].
  Звільнення від елементів емоційного з наукової літератури пояснюють по-різному:
  по-перше, тим фактом, що емоційний та інтелектуальний погляди на природу взаємно виключають одне одного. Наукова проза і є сама наука, і тому при своєму прагненні до об'єктивності та однозначності висловлення вона, відповідно до вищезгаданої точки зору, принципово виключає всілякі афективні алогічний елементи [ 29, c.24];
  по-друге, формулюється думка про те, що наукова мова за самою своєю сутністю знаходиться «поза життям», і тому вираження наукової думки завжди вільно від будь-якого відтінку почуття. Отже, для людей науки  важливіше розроблена відвернена мова,і чим більш абстрактною є  наука, тим більша її схильність до такого типу мови [ 24, c.35];
  по-третє, вважають, що будь-яке суб'єктивне і емоційне ставлення виходить за межі точної наукової дискусії [ 29, c. 86].
  Цим крайнім точкам зору протиставляється думки більшості дослідників (Акимова Г.Н., Вайгль Э.А, Васильев Л.М., та ін.), які справедливо вважають, що емоційна оцінка може проникати, у наукову літературу за умов обмежувального характеру.
  Наявність емоційної оцінки в наукових працях пояснюється рядом причин. Перш за все, слід відзначити той факт, що неповторних, ізольованих стилістичних ресурсів у мові не існує або майже не існує. Стиль наукової прози не замикається в якихось особливих формах мовлення; замкнутість стилю означає лише, що йому, з одного боку, властиві специфічні мовні засоби, що органічно входять у побудову даного мовного стилю, і, з іншого боку, деякі інші мовні засоби, що не є необхідною частиною мовної тканини стилю.
  Однією з основних причин, що пояснюють проникнення емоційних елементів у наукову прозу слід вважати наукову полеміку. В умовах полеміки, яка так само стара, як і сама наука, елементи емоційної лексики , зокрема, мають на меті знизити ті поняття, проти яких спрямовано полемічний удар [ 7, c.48].
  Однак не тільки елементи, спрямовані на зниження, знищення тих чи інших понять, створюють запас яскравого та індивідуального в наукових роботах. Згадка про великого вченого або винахідника, вираз захоплення їхніми роботами теж призводять до використання оцінювальної лексики і елементів емоційного синтаксису[ 7, c.56]. Крім цього, й індивідуальна установка мовця (або письменника), його підхід до свого вислову можуть пояснити виникнення емоційної оцінності в науковій літературі.
  Загальне нівелювання стильової манери наукових робіт не виключає рис творчої індивідуальності. Більше того, ця індивідуальність може бути настільки посилена, що, як і в художній прозі, в науковому викладі з'являється багато особистого, оцінювального. Наукову мову можна розглядатися як відображення суто об'єктивної, безособової діяльності розуму лише з великими застереженнями. Якщо в єдності інтелектуального та афективного емоційність підпорядкована контролю інтелекту, вкраплення почуттів додає  думці велику напруженість і гостроту. Думка, загострена почуттям, сильніше переконує, ніж об'єктивна, байдужа [ 9, c.87].
  Специфічність елементів оцінювального, індивідуального в тому випадку, коли вони потрапляють в тканину наукового викладу, полягає в наступному:
  по-перше, в науковому викладі прояви індивідуального є допустимою, але ні в якій мірі не органічною якістю стилю;
  по-друге, поняття емоційності (і образності) не механічно переходить зі стилю художньої мови в наукову прозу. У системі кожного стилю прояв емоційності набуває своєрідне функціональне відбиття, завдяки чому не порушуються загальні закономірності стилю. Відбір мовних засобів у будь-якому стилі (включаючи і ті засоби, які не є для нього специфічними) відзначається витриманою, типовою єдністю, що виявляється в доцільній організації мовного матеріалу у зв'язку з цілями функціонального використання [ 20, c.157];
  по-третє, елементи індивідуального вкраплюються в текст наукового викладу, залишаючись при цьому іностильними, тоді як у художній літературі система емоційно-чуттєвих образів визначає художнє мислення як одну з форм пізнання дійсності [23, c. 86] . Інакше кажучи, мова художньої творчості користується індивідуалізованими мовними засобами, що ефективно впливають на емоції і волю людини, в той час як мова наукової творчості лише припускає (як допоміжний засіб) проникнення таких мовних засобів;
  по-четверте, стилістичне забарвлення емоційних елементів у науковій літературі виступає особливо посилено, контрастно на загальному тлі логічних, об'єктивних форм оцінки, кваліфікації предметів і явищ матеріального світу.     При вживанні мовних одиниць у «звичному» середовищі їх стилістичне забарвлення співпадає із загальним колоритом мови, а при перенесенні цих одиниць у «незвичайну» обстановку стилістична забарвленість виступає з найвищою чіткістю, тобто одна і та ж стильова риса в різних функціональних стилях може мати різну виразну силу[ 30, c.167]. Будь-яке вживання слів в іншому контексті, ніж той, який визначається відтінком їх групи, може викликати той чи інший стилістичний ефект.


2.ЕКСПРЕСИВНО-ЕМОЦІЙНІ  МОЖЛИВОСТІ ПРИКМЕТНИКІВ 

     2.1. Лексичні засоби вираження емоційності у прикметниках в англійській науковій літературі  

     Виникнення  елементів експресивно-оцінного плану  в англійській науковій літературі пов'язане з проникненням в неї  розмовної і художньої лексики. Одне з провідних місць серед  спостережуваних типів поєднання стилістично різнорідних елементів займає об'єднання книжкових і нейтральних слів зі словами, що належать розмовному шару лексики. Композиційне об'єднання різностильних засобів вираження особливо виразно виступає в лексиці, для певних верств якої взагалі характерні оціночні відтінки [ 32, c.69].
  Емоційно-експресивна лексика є той пласт словникового складу мови, який пов'язаний за значенням з людськими почуттями і, як правило, виражає позитивне чи негативне ставлення.
  Найбільш поширеними засобами вираження експресивності можна назвати: прикметники, іменники, дієслова, фразеологічні одиниці [33, c.29].
  Оскільки прикметники не мають своєї сфери референції, то на вираз того чи іншого лексико-семантичного варіанта прикметника у мовленні впливає семантика іменника, з яким воно поєднується. При поєднанні з  іменниками конкретної семантики у прикметників найчастіше актуалізується денотативне значення (loud music, black coffee, new shoes, toxic waste), а з абстрактними, подійними іменниками в основному реалізуються конотативні компоненти (an insoluble problem, a fair decision, a melancholy mood, a controversial topic).
  При поєднанні з конкретними іменниками, прикметники найчастіше виступають у тексті у функції логічного визначення. Логічні визначення виявляють загальновизнані об'єктивні ознаки і якість предметів, явищ. У сполученнях round table, green leaf, large hand, little girl, blue eyes, solid matter і т.д. слова round, green, large, little, blue, solid - логічні визначення.
  У тому випадку, якщо логічне визначення використано не тільки в предметно-логічному, але і в емоційному значенні, воно стає епітетом.
  Так, наприклад, прикметник green в поєднанні a green youth є епітетом, оскільки в цьому поєднанні реалізується похідне предметно-логічне значення "green" молодий і пов'язане з ним емоційне значення.
  Найчастіше епітети бувають виражені прикметниками атрибутивної функції, препозіціонно або постпозіціонно. Використання прикметників у функції епітета визначається їх змістовними і функціональними характеристиками, а саме предикативністю, властивими їм стилістичними значеннями та актуалізацією емоційно-оцінних значень в контексті.
  Дуже часто епітети виражаються не одним словом, а словосполученнями, які, у зв'язку з їх атрибутивної функцією і препозитивних становищем, набувають характеру складного слова. Наприклад, well-watched, fairly-balanced.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.