На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Активнсть, стйксть, модальнсть та широта мжособистсних вдносин, установка особистост на цнност матеральної та духовної культури суспльства. Соцальна структура органзацї, формальн та неформальн групи. Характеристика лдерства в колектив.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 24.05.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


21
Зміст

1. Поняття про міжособистісні відносини
2. Характеристика лідерства
3. Характеристика товариських відносин
4. Поняття соціально-психологічного клімату (СПК) колективу
1. Поняття про міжособистісні відносини

У російськомовній літературі поняття «отношение» має кілька значень, які перекладаються українською мовою різними словами: зв'язок, ставлення, відношення, відносини, стосунки, взаємини. У найширшому розумінні «отношение» - це будь-які зв'язки людини зі світом, іншими людьми, суспільством, самою собою. У цьому значенні найбільш влучним перекладом російського «отношение» є слово «зв'язок».
Психологічні зв'язки людини розгортаються у двох основних системах: суб'єкт - об'єкт, суб'єкт - суб'єкт. Їх спільні ознаки (В.М. Мясищев):
· активність;
· стійкість (ситуативні чи стійкі);
· модальність (позитивна чи негативна);
· широта.
Зв'язки людини з оточенням значно розрізняються залежно від їх спрямованості на фізичний (у системі суб'єкт - об'єкт) чи на соціальній (у системі суб'єкт - суб'єкт) світ. Проаналізуємо головні їх відмінності.
Зв'язок суб'єкт - об'єкт характеризується односпрямованістю впливів від активної сторони (суб'єкта) до пасивної (об'єкта), повною залежністю цього зв'язку від волі суб'єкта. Суб'єкт-суб'єктні зв'язки передбачають взаємозалежність сторін, зв'язки будуються обома сторонами - носіями активності.
Суб'єктивно-особистісний сенс будь-яких зв'язків людини зі світом, іншими людьми, суспільством, самим собою передається терміном ставлення. У ставленнях проявляються ціннісні орієнтації та спрямованість особистості і - навпаки. Ціннісні орієнтації - установка особистості на ті чи інші цінності матеріальної та духовної культури суспільства.
Відношення - термін, який вживають на позначення зв'язків людини з предметним світом, предметів між собою, тобто у системах суб'єкт - об'єкт, об'єкт - об'єкт. На позначення соціальних зв'язків у системі суб'єкт - суб'єкт використовують терміни відносини, стосунки, взаємини. У психологічних відносинах реалізуються суспільні. Останні прийнято позначати терміном відносини: виробничі, економічні, міжнародні, ринкові тощо. Так на виробництві суспільний зв'язок керівник - робітник по-різному впливає на процес праці, професійної діяльності в залежності не тільки від професійної майстерності, але й від симпатій, їх ставлення до праці, інших людей, до себе тощо.
Соціальна структура організації. Будь-яке підприємство, організація складається з декількох груп. Група - це дві особи або більше, які взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно знаходиться під їх впливом. Групи в організації бувають двох видів - формальні і неформальні.
1. Формальні групи. Формальні групи або організації (колективи) створює керівництво, коли проводить горизонтальний (підрозділи) і вертикальний (рівні управління) розподіл праці для організації виробничого або торгового процесу. Їх найпершою функцією є виконання конкретних задач і досягнення певної мети організації.
Існує три основні типи формальних груп.
Група керівника (команда) складається з керівника і його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками. Типова командна група - це президент компанії та віце-президенти. Таку ж групу утворюють директор магазина і завідуючі його відділами.
Робоча (цільова) група складається з осіб, що разом працюють над спільним завданням.
Третій тип групи - це комітет (комісія, рада) усередині організації, якому делеговані повноваження для виконання певного завдання. Його відмітною особливістю є групове ухвалення рішень і здійснення дій. Є два основних типи комітетів: спеціальний і постійний. Перший є тимчасовою групою, сформованою для виконання певної мети. Другий - це постійно діюча група усередині організації, що має конкретну мету. Їх часто використовують для надання організаціям консультацій з важливих питань. Це ради директорів (правління фірм), ревізійні комісії, групи планування, комісії по перегляду зарплати.
Ефективність діяльності формальних груп залежить від розміру і складу формальних груп, групових норм, згуртованості людей, ступеня конфліктності, статусу і функціональних ролей членів груп. Ефективна група - та, чий розмір відповідає її задачам, у складі якої знаходяться люди з несхожими рисами характеру, чиї норми сприяють досягненню цілей організації і створенню духу колективізму, де здоровий рівень конфліктності, хороше виконання ролей і де члени групи, що мають високий статус, не домінують.
Організація - це соціальна категорія і одночасно - засіб досягнення цілей. Це - місце, де люди будують відносини і взаємодіють. Тому в кожній формальній організації існує складне переплетіння неформальних груп і організацій.
2. Неформальна група в організації - це спонтанно утворена група людей, які вступають у систематичну взаємодію для досягнення певної мети. Як і у формальних організацій, ці цілі є причиною існування неформальних груп у межах організації. Більшість з них вільно об'єднуються у свого роду мережі.
У неформальних організаціях також є правила або норми поведінки, але неписані. Вони підкріплюються системою заохочень і санкцій. Відмінність у тому, що формальна організація, її структура і тип будуються керівництвом свідомо за наперед визначеним планом. Неформальна ж організація швидше є спонтанною реакцією на незадоволені індивідуальні потреби, її структура і тип виникають у результаті соціальної взаємодії.
Причини вступу людей у неформальні організації полягають у наступному:
· задоволення потреби людей у почутті приналежності до даної організації;
· допомога, яку одержують працівники від неформальних організацій, не маючи її від безпосередніх керівників - менеджерів;
· взаємозахист працівників від ряду чинників, у тому числі шкідливих умов праці. Причому, захисна функція набуває найважливішого значення, коли начальству не довіряють;
· потреба людей у спілкуванні. Люди хочуть знати, що навкруги них відбувається. Проте в багатьох формальних організаціях погано поставлений обмін інформацією. Більше того, керівники часом навмисно приховують її від працюючих;
· взаємні симпатії людей, які часто приєднуються до неформальних груп для того, щоб бути ближче до тих, кому симпатизують.
Таким чином, люди вступають у групи, щоб отримати почуття приналежності, допомогу, захист і спілкування.
Вплив неформальних організацій на роботу установи.
Процес розвитку неформальних організацій і причини, через які люди в них вступають, сприяють появі у цих організацій властивостей, які роблять їх одночасно схожими і несхожими на формальні організації. Нижче наводиться короткий опис основних характеристик неформальних організацій, які прямо стосуються управління, оскільки сильно впливають на ефективність формальної організації.
Соціальний контроль. Неформальні організації встановлюють і укріплюють норми - групові еталони прийнятної і неприйнятної поведінки. Щоб забезпечити дотримання цих норм, група може застосовувати досить жорсткі санкції, а тих, хто їх порушує, може чекати відчуження. Це - сильне і ефективне покарання, бо людина залежить від неформальної організації у задоволенні своїх соціальних потреб.
Соціальний контроль, здійснюваний неформальною організацією, може впливати, спрямовуючи до досягнення цілей формальної організації. Він також може вплинути на думку про керівника і справедливість рішень.
Опір змінам. Люди можуть використовувати неформальну організацію для реакції на очікувані чи наявні зміни у їх відділі або організації. У неформальних організаціях спостерігається тенденція до опору змінам, які можуть загрожувати існуванню неформальної організації, або ведуть до скорочення можливостей взаємодії і задоволення соціальних потреб працівників. Іноді такі зміни можуть дати можливість конкретним групам досягти положення і влади. Керівництво може послабити опір, дозволяючи і заохочуючи підлеглих брати участь в ухваленні рішень.
Неформальні лідери. Неформальні організації, як і формальні мають ієрархію і лідерів. Лідер формальної організації має підтримку у вигляді делегованих йому офіційних повноважень і звичайно діє у відведеній йому конкретній функціональній ролі. Опора неформального лідера - визнання його групою. У своїх діях він робить ставку на людей і їх взаємостосунки. Сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні межі формальної організації.
Неформальний лідер має дві основні функції: допомагати групі в досягненні її цілей і підтримувати її існування, соціальну взаємодію. Іноді ці функції виконують різні люди - два лідери.
Неформальні організації створюють ряд проблем: зниження ефективності діяльності підприємства, розповсюдження помилкових чуток і опір прогресивним змінам. Водночас, якщо групові норми не суперечать офіційно встановленим, неформальні організації несуть деякі потенційні переваги, а саме: відданість підприємству, високий дух колективізму і кращу продуктивність праці.
Для того, щоб справлятися з потенційними проблемами і користуватись перевагами неформальної організації, керівництво повинне визнати цю організацію і працювати з нею, прислухатися до думки неформальних лідерів і членів групи, враховувати ефективність рішень неформальних організацій, дозволяти неформальним групам брати участь в ухваленні рішень і нейтралізувати чутки шляхом оперативного надання офіційної інформації.
2. Характеристика лідерства

Лідерство - відносини домінування і підпорядкування, впливу і наслідування у системі міжособистісних відносин у групі.
Концепції лідерства по-різному пояснюють причини лідерства та міру його ефективності.
1. Р. Бейлс розробив теорію лідерських ролей. Лідером виступає той, хто вдало виконує характерні лідерські ролі. Лідер у ролі професіонала розв'язує ділові задачі. У ролі «соціально-емоційного спеціаліста» - проблеми людських взаємовідносин.
2. За теорією рис лідерства лідерство забезпечують певні, у тому числі вроджені, риси особистості. Різновидом теорії рис лідерства є харизматична концепція лідерства М. Вебера.
3. В інтерактивній теорії лідер - це місце у міжособистісних взаємодіях. Лідером людина стає тоді, коли посідає відповідну лідерську позицію. Ефективність лідерства залежить від того, яка особистість займе цю посаду.
4. Ситуаційна теорія Ф. Фідлера. Ефективність лідерства залежить від особливостей ситуації, у якій працює організація. У дуже сприятливих чи дуже несприятливих для групи ситуаціях лідер, орієнтований на задачу, досягає кращих результатів, ніж орієнтований на людей. При помірно сприятливій ситуації успішний лідер орієнтується на людей.
5. У страто метричній концепції А.В. Петровського лідерство розглядається залежно від рівня розвитку групи та інших характеристик групи. Ця концепція поширена у вітчизняній психології. Наприклад, М.М. Обозов вважає, що ефективність роботи керівника (лідера) залежить від її відповідності цілям соціальної групи. Він виділяє три основні функції соціальних груп за цільовим призначенням:
· практичну (виробничі колективи);
· емоційно-комунікативну (друзі);
· пізнавальну (учнівські, наукові).
Відповідно відносини набувають ситуаційного змісту.
Особистість лідера. Ефективність лідерства залежить не безпосередньо від особистісних якостей лідера, а від їх відповідності цілям групи та умовам досягнення цих цілей. Індивідуально-психологічні якості лідерів в основі виділення типів лідерів.
Шахназарян Н.В. пропонує вирізняти наступні типи лідерів.
Інтелектуальний лідер, його характеризують:
– низька орієнтація на думки і оцінки оточуючих (значна самостійність);
– висока орієнтація на справу і результати роботи.
Емоційно-комунікативний лідер має:
– найменше прагнення домінувати;
– високу сенситивність;
– високу орієнтацію на справу, її результати;
– знижену самооцінку.
Практичний лідер відзначається такими рисам:
– прагненням домінувати;
– орієнтацію на схвалення групи;
– самостійність поведінки;
– високою самооцінкою;
– парадоксально низькою діловою спрямованістю;
– прагненням до регулювання відносин.
Універсального лідера характеризує:
– домінантність;
– добре ставлення до себе і до інших;
– особиста оригінальність, самобутність.
Відомо багато якостей, властивих хорошому лідеру і всі вони дуже різні.
Далекоглядність. Лідеру потрібно вміти визначити цілі організації і пояснити іншим їх значення. З розширенням мети організації задачі лідера ускладнюються, і, якщо йому не вдасться постійно тримати колег у курсі своїх планів і визначати можливість їх втілення, то ставлення до роботи і моральний клімат погіршиться, і врешті-решт всі хороші ідеї зійдуть нанівець.
Розсудливість - якість, яку важко визначити або виміряти, але яка, поза сумнівом, властива лише хорошому лідеру.
Уміння справедливо оцінити якості своїх підлеглих і зробити все, щоб примусити їх «викладатися» на роботі.
Енергійність. Управлінська діяльність виснажує фізично, розумово і психічно, не в останню чергу тому, що хороший лідер цілковито знаходиться під впливом нових ідей. Витривалість - запорука успішного керівника.
Рішучість. Оскільки лідер прокладає нові шляхи в бізнес і приймає на себе весь можливий ризик, то саме він частіше, ніж менеджер, терпить невдачі. Тому важливо вміти повстати після поразки, «пробивати» ідею, яку скептики вже давно поховали, і не перестраховуватися. Хоча рішучість тією чи іншою мірою властива кожній людині, на її розвиток впливає також суспільний устрій і конкретна ситуація. Наприклад, у СІЛА подолання невдач розглядають як частину навчання. На впевненість у своїх силах величезний вплив мають родичі і друзі.
Послідовність - це своєрідний індикатор хорошого лідера. Уміння керувати багато в чому залежить від передбаченості методів керівництва, поглядів і манери ухвалення рішення. Ті, кому успіх закрутив голову, забувають про це - і відносини лідера з колегами зіпсовані його непостійністю і непослідовністю, особливо при високих темпах зростання організації. Найгострішою стає ця проблема у випадках, коли повноваження керівника діляться між партнерами по бізнесу.
Справедливість. Будуючи відносини з людьми, ми по-різному тлумачимо це поняття. Слід підкреслити, що справедливість і послідовність взаємопов'язані. Наприклад, якщо лідер чекає від підлеглих внеску в роботу, який гарантує їм місце у фірмі, то це правило застосовується до всіх без виключення. Справедливість, з якою лідер підходить до рішення подібних питань, має величезний вплив на моральний клімат в організації.
Твердість, непохитність. При необхідності лідеру доводиться діяти безжально. Цілі організації над усе, і рішучість, з якою діє лідер, є хорошим показником здоров'я фірми. Безжальність - це не обов'язково жорстокість або бездушність. Моральні і етичні принципи лідера складають важливу частину його впливу на організацію, і якщо більшість співробітників вважає ці принципи розумними, дії лідера вони звичайно сприймають у сприятливому світлі.
Самопізнання. Багато лідерів настільки ексцентричні й егоїстичні, що це може перешкодити їх намірам добитися довіри своїх співробітників. Для лідера надзвичайно важливі такі риси, як уміння зрозуміти причини того, що він робить, оцінити свої переваги і недоліки, зробити висновки як з успіхів, так і з невдач. Публічне «самопізнання» звичайно сприймається як ознака нерішучості. Майже завжди у лідера є людина, якій він довіряє і спільно з якою він вирішує всі проблеми.
Комунікативні здібності. Лідер повинен уміти говорити і слухати. Йому слід навчитися встановлювати і підтримувати коефіцієнт корисної дії співробітників, а також визначити стиль ухвалення рішень. Лідеру потрібно знати, як заохочувати людей і як при необхідності зробити їм зауваження. І, нарешті - але не в останню чергу - він повинен відчувати, коли втручатися і коли краще залишитися осторонь.
3. Характеристика товариських відносин
Для працюючих колективів (організацій) характерними є товариські відносини.
Товариські відносини виникають у спільній діяльності, підпорядковані інтересам суспільства. Відрізняються від інструментально-дружніх, які обумовлені індивідуальними цінностями партнерів, а не суспільними, як у товариських.
Функціями товариських взаємовідносин виступають співдія та взає и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.