На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Поняття нформацї та її властивост. Одержання, транспортування та обробка нформацї. Комункацйний процес форми обмну нформацєю на сучасному етап. Семотичн модел комункацй. Особливост обмну нформацї в управлнськй дяльност.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 15.12.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
Миколаївський факультет менеджменту і бізнесу
Кафедра документознавства
КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни «Діловодство та архівна справа»
на тему: «Моделі обміну інформацією»

Виконала:
студентка III курсу
гр. ДМ-67
денної форми навчання
Соколовська Ірина
Науковий керівник:
к.п.н., доцент
Сидоренко А.І.
МИКОЛАЇВ-2010
Зміст
Вступ
Розділ 1 Базові інформаційні процеси , їх характеристика і моделі
1.1 Поняття інформації та її властивості
1.2 Одержання, транспортування та обробка інформації
1.3 Поняття інформації бар'єрів і шумів
Розділ 2 Теоретичні засади дослідження інформаційного обміну на сучасному етапі
2.1 Комунікаційний процес і форми обміну інформацією
2.2 Семіотичні моделі комунікацій
Розділ 3 Особливості обміну інформації в управлінській діяльності
3.1 Перешкоди на шляху ефективного обміну інформацією
3.2 Управлінська інформація і закономірність її руху
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку суспільства стрімко збільшується обсг повідомлень .До тогож спостерігається випереджаючі темпи зростання інформаційного шуму порівняно з темпами збільшення власне корисної дл певних суб'єктів інформації . В результаті збільшується витрати часу на перевантаженн різних ланок управління . У свою чергу стрімке поширення новітніх засобів зв'язку визначило ще й новий етап розвитку різноманітних інформаційно-психіних операцій.
Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади інформаційної діяльності
Предметом дослідження є інформаційний обін на сучасному етапі
Метою курсової роботи зумовлює виникнення таких завдань
- визначити теоретичні засади інформаційного обміну
- дослідити особливості інформаційного обміну в процесі управління
Головні методи дослідженн : історично типологічний метод теоретичного аналізу і систематизації соціокультурний аналіз
Розділ 1 Базові інформаційні процеси , їх характеристика і моделі
1.1 Поняття інформації та її властивості

Інформація в широкому сенсі абстрактне поняття, що має безліч значень, залежно від контексту. У вузькому сенсі цього слова -- зведення (повідомлення, дані) незалежно від форми їх вистави. В даний час не існує єдиного визначення терміну інформація З точки зору різних областей знання, дане поняття описується своїм специфічним набором ознак. Інформація -- сукупність даних, зафіксованих на матеріальному носієві, збережених і поширених в часі і просторі. У літературі можна знайти досить багато визначень терміну «інформація», що відображають різні підходи до тлумачення цього поняття. Відомості про навколишній світ і процеси, що протікають в нім, сприймані людиною або спеціальним пристроєм. Інформація і її властивості є об'єктом дослідження цілого ряду наукових дисциплін, таких як теорія інформації (математична теорія систем передачі інформації), кібернетика (наука про зв'язок і управління в машинах і тваринах, а також в суспільстві і людських істотах), семіотика (наука про знаки і знакові системи), теорія масової комунікації (дослідження засобів масової інформації і їх впливу на суспільство), інформатика (вивчення процесів збору, перетворення, зберігання і передачі всіх видів інформації і засобів їх автоматизованої обробки), соционіка (теорія інформаційного метаболізму індивідуальної і соціальної психіки), інформодінаміка (наука про відкриті інформаційні системи), інформациология (наука про здобуття, збереження і передачу інформації для різної безлічі об'єктів) і так даліы, поиска
У інформатиці найчастіше використовується наступне визначення цього терміну: Інформація -- це усвідомлені відомості про навколишній світ, які є об'єктом зберігання, перетворення, передачі і використання. Відомості -- це знання, виражені в сигналах, повідомленнях, вістях, повідомленнях і так далі Кожну людину в світі оточує море інформації різних видів. Прагнення зафіксувати, зберегти надовго своє сприйняття інформації було завжди властиве людині. Мозок людини зберігає безліч інформації, і використовує для зберігання її свої способи, основа яких -- двійковий код, як і в комп'ютерів. Людина завжди прагнула мати можливість поділитися своєю інформацією з іншими людьми і знайти надійні кошти для її передачі і довготривалого зберігання. Для цього в даний час винайдена безліч способів зберігання інформації на зовнішніх (відносно мозку людини) носіях і її передачі на величезні відстані.
Основні види інформації по її формі вистави, способам її кодування і зберігання, що має найбільше значення для інформатики, це:
графічна або образотворча -- перший вигляд, для якого був реалізований спосіб зберігання інформації про навколишній світ у вигляді наскальних малюнків, а пізніше у вигляді картин, фотографій, схем, креслень на папері, полотні, мармурі і ін. матеріалах, що змальовують картини реального світу
звукова -- світ довкола нас повний звуків і завдання їх зберігання і тиражування було вирішене з винахід звукозаписних пристроїв в 1877 р. (див., наприклад, історію звукозапису на сайті); її різновидом є музична інформація -- для цього вигляду був винайдений спосіб кодування з використанням спеціальних символів, що робить можливим зберігання її аналогічно графічній інформації;
текстова -- спосіб кодування мови людини спеціальними символами -- буквами, причому різні народи мають різні мови і використовують різні набори букв для відображення мови; особливо велике значення цей спосіб придбав після винаходу паперу і книгодрукування;
числова -- кількісна міра об'єктів і їх властивостей на навколишньому світі; особливо велике значення придбала з розвитком торгівлі, економіки і грошового обміну; аналогічно текстовій інформації для її відображення використовується метод кодування спеціальними символами -- цифрами, причому системи кодування (числення) можуть бути різними;
відеоінформація -- спосіб збереження «живих» картин навколишнього світу, що з'явився з винаходом кіно
Існують також види інформації, для яких до цих пір не винайдено способів їх кодування і зберігання, -- це тактильна інформація, передавана відчуттями, органолептична, передавана запахами і смаками і ін.
Для передачі інформації на великі відстані спочатку використовувалися кодовані світлові сигнали, з винаходом електрики -- передача закодованого певним чином сигналу по дротах, пізніше -- з використанням радіохвиль
З появою комп'ютерів (або, як їх спочатку називали в нашій країні, ЕОМ -- електронні обчислювальні машини) спочатку з'явився засіб для обробки числової інформації. Проте надалі, особливо після широкого поширення персональних комп'ютерів (ПК), комп'ютери стали використовуватися для зберігання, обробки, передачі і пошуку текстової
числовою, образотворчою, звуковою і відеоінформації. З моменту появи перших персональних комп'ютерів -- ПК (80-і роки 20 століть) -- до 80 % їх робочого часу присвячено роботі з текстовою інформацією.
Зберігання інформації при використанні комп'ютерів здійснюється на магнітних дисках або стрічках, на лазерних дисках (CD і DVD), спеціальних пристроях незалежної пам'яті (флеш-пам'ять і ін.). Ці методи постійно удосконалюються, винаходяться нові пристрої і носії інформації. Обробку інформації (відтворення, перетворення, передача, запис на зовнішні но-сителі) виконує процесор комп'ютера. За допомогою комп'ютера можливе створення і зберігання нової інформації будь-яких видів, для чого служать спеціальні програми, використовувані на комп'ютерах, і пристрої введення інформації.
Особливим виглядом інформації в даний час можна рахувати інформацію, представлену в глобальній мережі Інтернет. Тут використовуються особливі прийоми зберігання, обробки, пошуку і передачі розподіленої інформації великих об'ємів і особливі способи роботи з різними видами інформації. Постійно удосконалюється програмне забезпечення, що забезпечує колективну роботу з інформацією всіх видів
Властивості інформації Як і всякий об'єкт, інформація володіє властивостями. Характерною відмітною особливістю інформації від інших об'єктів природи і суспільства, є дуалізм: на властивості інформації впливають як властивості вихідних даних, складових її змістовну частину, так і властивості методів, що фіксують цю інформацію. З точки зору інформатики найбільш важливими представляються наступні загальні якісні властивості: об'єктивність, достовірність, повнота
точність, актуальність, корисність, цінність, своєчасність, зрозумілість, доступність, стислість .
Об'єктивність інформації. Об'єктивний - що існує зовні і незалежно від людської свідомості. Інформація - це віддзеркалення зовнішнього об'єктивного світу. Інформація об'єктивна, якщо вона не залежить від методів її фіксації, чиєї-небудь думки, думки. Приклад. Повідомлення «На вулиці тепло» несе суб'єктивну інформацію, а повідомлення «На вулиці 22°С» - об'єктивну, але з точністю, залежною від погрішності засобу виміру. Об'єктивну інформацію можна отримати за допомогою справних датчиків вимірювальних приладів. Відбиваючись в свідомості конкретної людини, інформація перестає бути об'єктивною, оскільки, перетворюється (більшою чи меншою мірою) залежно від думки, думки, досвіду, знань конкретного суб'єкта.
Достовірність інформації. Інформація достовірна, якщо вона відображає дійсне положення справ. Об'єктивна інформація завжди достовірна, але достовірна інформація може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Достовірна інформація допомагає прийняти нам правильне рішення. Недостовірною інформація може бути по наступних причинах:
навмисне спотворення (дезинформація) або неумисне спотворення суб'єктивної властивості;
спотворення в результаті дії перешкод («зіпсований телефон») і недостатньо точних засобів її фіксації
3.Повнота інформації. Інформацію можна назвати повною, якщо її вистачає для розуміння і ухвалення рішень. Неповна інформація може привести до помилкового виводу або рішення.
4.Точність інформації визначається мірою її близькості до реального стану об'єкту, процесу, явища і тому подібне
5.Актуальність інформації - важливість для теперішнього часу, злободенність, насущність. Лише вчасно отримана інформація може бути корисна.
6. Корисність (цінність) інформації. Корисність може бути оцінена стосовно потреб конкретних її споживачів і оцінюється по тих завданнях, які можна вирішити з її допомогою.
Найкоштовніша інформація - об'єктивна, достовірна, повна, і актуальна. При цьому слід враховувати, що і необ'єктивна, недостовірна інформація (наприклад, художня література), має велику значущість для людини. Соціальна (суспільна) інформація володіє ще і додатковими властивостями:
*має семантичний (смисловий) характер, тобто понятійний, оскільки саме в поняттях узагальнюються найбільш істотні ознаки предметів, процесів і явищ навколишнього світу.
Має мовну природу (окрім деяких видів естетичної інформації, наприклад образотворчого мистецтва). Один і той же вміст може бути виражене на різних природних (розмовних) мовах, записане у вигляді математичних формул і так далі
З часом кількість інформації зростає, інформація накопичується, відбувається її систематизація, оцінка і узагальнення. Цю властивість назвали зростанням і кумулірованієм інформації. (Кумуляція - від латів. cumulatio - збільшення, скупчення).
Старіння інформації полягає в зменшенні її цінності з часом. Старить інформацію не само час, а поява нової інформації, яка уточнює, доповнює або відкидає повністю або частково ранішу. Науково-технічна інформація старіє швидше, естетична (витвори мистецтва) - повільніше. Логічність, компактність, зручна форма вистави полегшує розуміння і засвоєння інформації.
1.2 Одержання , транспортування та обробка інформації

Одержання інформації
Джерелами даних в будь-якій наочній області є об'єкти і їх властивості, процеси і функції, що виконуються цими об'єктами або для них. Будь-яка наочна область розглядається у вигляді трьох представлень По аналогії з видобутком корисних копалин процес одержання інформації направлений на отримання її найбільшої концентрації. У зв'язку з цим процес одержання можна представити,
як проходження інформації через тришаровий фільтр, в якому здійснюється оцінка синтаксичної цінності (правильність представлення), семантичної (смисловий) цінності, прагматичної (споживчою) цінності.
При витяганні інформації важливе місце займають різні форми і методи дослідження даних.
Слід згадати неоднорідність інформаційних ресурсів, характерну для багатьох наочних областей. Одним з шляхів вирішення даної проблеми є об'єктно-орієнтований підхід, найбільш поширений в даний час..
Декомпозиція на основі об'єктно-орієнтованого підходу заснована на виділенні наступних основних понять: об'єкт, клас, екземпляр.
Об'єкт - це абстракція безлічі предметів реального миру, що володіють однаковими характеристиками і законами поведінки. Об'єкт характеризує собою типовий невизначений елемент такої множини. Основною характеристикою об'єкту є склад його атрибутів (властивостей).
Атрибути - це спеціальні об'єкти, за допомогою яких можна задати правила опису властивостей інших об'єктів.
Екземпляр об'єкту - це конкретний елемент множини. Наприклад, об'єктом може бути державний номер автомобіля, а екземпляром цього об'єкту-конкретний номер К173ПА.Клас - це безліч предметів реального миру, зв'язаних спільністю структури і поведінкою.
Елемент класу - це конкретний елемент даної множини. Наприклад, клас реєстраційних номерів автомобіля.
Узагальнюючи ці визначення, можна сказати, що об'єкт - це типовий представник класу, а терміни «екземпляр об'єкту» і «елемент класу» рівнозначні. Важлива особливість об'єктно-орієнтованого підходу пов'язана з поняттям інкапсуляції, що означає приховання даних і методів (дій з об'єктом) в якості власних ресурсів об'єкту.
Поняття поліморфізму і наслідування визначають еволюцію об'єктно-орієнтованої системи, що має на увазі визначення нових класів об'єктів на основі базових. Поліморфізм інтерпретується як здатність об'єкту належати більш ніж одному типу.Наслідування виражає можливість визначення нових класів на основі існуючих з можливістю додавання або перевизначення даних і методів. Серед методів збагачення інформації розрізняють структурне, статистичне, семантичне і прагматичне збагачення
Структурне збагачення припускає зміну параметрів повідомлення, яке відображає інформацію залежно від частотного спектру досліджуваного процесу, швидкості обслуговування джерел інформації і необхідної точності.
При статистичному збагаченні здійснюють накопичення статистичних даних і обробку вибірок з генеральних сукупностей накопичених даних.
Семантичне збагачення означає мінімізацію логічної форми, обчислень і висловів, виділення і класифікацію понять, зміст інформації, перехід від часткових понять до більш загальних. У результаті семантичного збагачення вдається узагальнено представити оброблювану або передавану інформацію і усунути логічну суперечність в ній.Прагматичне збагачення є важливим ступенем при використанні інформації для ухвалення рішення, при якому з отриманої інформації відбирається найбільш цінна, така, що відповідає цілям і завданням користувача.
Транспортування інформації
Основним фізичним способом реалізації операції транспортування є використання локальних мереж і мереж передачі даних. При розробці і використанні мереж для забезпечення сумісності використовується ряд стандартів, об'єднаних в семирівневу модель відкритих систем, прийняту у всьому світі, яка визначає правила взаємодії компонентів мережі на даному рівні (протокол рівня) і правила взаємодії компонентів різних рівнів (міжрівневий інтерфейс). Mіжнародні стандарти в області мережевого інформаційного обміну знайшли віддзеркалення в еталонній семирівневій моделі, відомій як модель OSI (Open System Intercongtction - зв'язок відкритих систем)Дана модель розроблена міжнародною організацією по стандартизації Більшість виробників мережевих програмно-апаратних засобів прагнуть дотримуватися моделі OSI. Але в цілому добитися повної сумісності поки не вдається.
Фізичний рівень реалізує фізичне управління і відноситься до фізичного ланцюга, наприклад телефонного, по якому передається інформація. На цьому рівні модель OSI визначає фізичні, електричні, функціональні і процедурні характеристики ланцюгів зв'язку, а також вимоги до мережевих адаптерів і модемів.
Канальний рівень. На цьому рівні здійснюється управління ланкою мережі (каналом) і реалізується пересилка блоків (сукупності бітів) інформації по фізичній ланці. Здійснює такі процедури управління, як визначення початку і кінця блоку, виявлення похибок передачі, адресація повідомлень і ін. Канальний рівень визначає правила сумісного використання мережевих апаратних засобів комп'ютерами мережі.
Мережевий рівень відноситься до віртуального (уявного) ланцюга, який не зобов'язаний існувати фізично. За допомогою інтерфейсу, що забезпечується цим рівнем, вдається «заховати» складнощі управління передачею на фізичному рівні. Програмні засоби даного рівня забезпечують визначення маршруту передачі пакетів в мережі. Маршрутизатори, що забезпечують пошук оптимального маршруту на основі аналізу адресної інформації, функціонують на мережевому рівні моделі OSI. Як простий маршрутизуючий пристрій між сегментами мережі або різними локальними мережами може виступати і пристрій, що функціонує на нижчому канальному рівні моделі OSI, який називається мостом.
Транспортний рівень. Перші три рівні утворюють загальну мережу, в якій колективно можуть працювати багато користувачів. На транспортному рівні контролюється черговість пакетів повідомлень і їх приналежність. Таким чином, в процесі обміну між комп'ютерами підтримується віртуальний зв'язок, аналогічний телефонній комутації.
Сеансовий рівень. В деяких випадках важко організувати процес взаємодії між користувачами із-за великої кількості способів такої взаємодії. Для усунення цих труднощів на даному рівні координуються і стандартизуються процеси встановлення сеансу, управління передачею і прийомом пакетів повідомлень, завершення сеансу. На сеансовому рівні між комп'ютерами встановлюється і завершується віртуальний зв'язок за таким же принципом, як при голосовому телефонному зв'язку.
Управління представленням. Програмні засоби цього рівня виконують перетворення даних з внутрішнього формату передавального комп'ютера у внутрішній формат комп'ютера одержувача, якщо ці формати відрізняються один від одного (наприклад, IBM РС і DEC). Даний рівень включає функції, що відносяться до використовуваного набору символів, кодування даних і способів представлення даних на екранах дисплеїв або друку. Крім конвертації форматів на даному рівні здійснюється стиснення передаваних даних і їх розпаковування.
Прикладний рівень відноситься до функцій, які забезпечують підтримку користувачеві на вищому прикладному і системному рівнях, наприклад:
- організація доступу до загальних мережевих ресурсів: інформації, дискової пам'яті, програмних додатків, зовнішніх пристроїв (принтерів, стримерів і ін.);
- загальне управління мережею (управління конфігурацією, розмежування доступу до загальних ресурсів мережі, відновлення працездатності після збоїв і відмов, управління продуктивністю);
- передача електронних повідомлень, включаючи електронну пошту;
- організація електронних конференцій;
- діалогові функції високого рівня.
Модель OSI-це стандартизований каркас і загальні рекомендації, вимоги ж до конкретних компонентів мережевого програмного забезпечення задаються протоколами.
Протокол є стандартом в області мережевого програмного забезпечення і визначає сукупність функціональних і експлуатаційних вимог до якого-небудь його компоненту, яких дотримуються виробники цього компоненту. Вимоги протоколу можуть відрізнятися від вимог еталонної моделі OSI.
Обробка інформації
Обробка інформації полягає в отриманні одних «інформаційних об'єктів» з інших «інформаційних об'єктів» шляхом виконання деяких алгоритмів і є однією з основних операцій, здійснюваних над інформацією, і головним засобом збільшення її об'єму і різноманітності.
На самому верхньому рівні можна виділити числову і нечислову обробку. У вказані види обробки вкладається різне трактування змісту поняття «дані». При числовій обробці використовуються такі об'єкти, як змінні, вектори, матриці, багатовимірні масиви, константи і так далі При нечисловій обробці об'єктами можуть бути файли, записи, поля, ієрархії, мережі, відносини і так далі. Інша відмінність полягає в тому, що при числовій обробці зміст даних не має великого значення, тоді як при нечисловій обробці нас цікавлять безпосередні відомості про об'єкти, а не їх сукупність в цілому.
З погляду реалізації на основі сучасних досягнень обчислювальної техніки виділяють наступні види обробки інформації:
- послідовна обробка, яка застосовується в традиційній фоннейманівській архітектурі ЕОМ, що має в своєму розпорядженні один процесор;
- паралельна обробка, застосовувана за наявності декількох процесорів в ЕОМ;
- конвеєрна обробка, пов'язана з використанням в архітектурі ЕОМ одних і тих же ресурсів для вирішення різних завдань, причому якщо ці завдання тотожні, то це послідовний конвеєр, якщо завдання однакові - векторний конвеєр.
Прийнято відносити існуючі архітектури ЕОМ з погляду обробки інформації до одного з наступних класів .
Архітектура з одиничним потоком команд і даних (SISD). До цього класу відносяться традиційні фоннейманівські однопроцесорні системи, де є центральний процесор, що працює з парами «атрибут - значення».
Архітектура з одиничними потоками команд і даних (SIMD). Особливістю даного класу є наявність одного (центрального) контролера, який керує сукупністю однакових процесорів. Залежно від можливостей контролера і процесорних елементів, числа процесорів, організації режиму пошуку і характеристик маршрутних і вирівнюючих мереж виділяють:
- матричні процесори, використовувані для вирішення векторних і матричних завдань;
- асоціативні процесори, що застосовуються для вирішення нечислових завдань і використовують пам'ять, в якій можна звертатися безпосередньо до інформації, що зберігається в ній;
- процесорні ансамблі, застосовуться для числової і нечислової обробки;
- конвеєрні і векторні процесори.
Архітектура з множинним потоком команд і одиничним потоком даних (MISD). До цього класу можуть бути віднесені конвеєрні процесори.
Архітектура з множинним потоком команд і множинним потоком даних (MIMD). До цього класу можуть бути віднесені наступні конфігурації: мультипроцесорні системи, системи з мультиопрацюванням, обчислювальні системи з багатьох машин, обчислювальні мережі.
Створення даних, як процес обробки, передбачає їх створення в результаті виконання деякого алгоритму і подальше використання для перетворень на більш високому рівні.
Модифікація даних пов'язана з відображенням змін в реальній наочній області, здійснюваних шляхом включення нових даних і видалення непотрібних.
Контроль, безпека і цілісність направлені на адекватне відображення реального стану наочної області в інформаційній моделі і забезпечують захист інформації від несанкціонованого доступу (безпека) і від збоїв і пошкоджень технічних і програмних засобів.
Пошук інформації, що зберігається в пам'яті комп'ютера, здійснюється як самостійна дія при виконанні відповідей на різні запити і як допоміжна операція при обробці інформації.
Підтримка ухвалення рішення є найбільш важливою дією, що виконується при обробці інформації. Широка альтернатива ухвалюваних рішень приводить до необхідності використання різноманітних математичних моделей.
Створення документів, зведень, звітів полягає в перетворенні інформації у форми, придатні для читання як людиною, так і комп'ютером. З цією дією зв'язані і такі операції, як обробка, зчитування, сканування і сортування документів.
При перетворенні інформації здійснюється її переклад з однієї форми представлення або існування в іншу, що визначається потребами, що виникають в процесі реалізації інформаційних технологій.
Реалізація всіх дій, що виконуються в процесі обробки інформації, здійснюється за допомогою різноманітних програмних засобів.
Найбільш поширеною областю застосування технологічної операції обробки інформації є ухвалення рішень.
Залежно від ступеня інформованості про стан керованого процесу, повнота і точність моделей об'єкту і системи управління, взаємодії з навколишнім середовищем, процес ухвалення рішення протікає в різних умовах.
Інформаційні потреби осіб, що ухвалюють рішення, в багатьох випадках орієнтовані на інтегральні техніко-економічні показники, які можуть бути отримані в результаті обробки первинних даних, що відображають поточну діяльність підприємства. Аналізуючи функціональні взаємозв'язки між підсумковими і первинними даними, можна побудувати так звану інформаційну схему, яка відображає процеси агрегації інформації. Первинні дані, як правило, надзвичайно різноманітні, інтенсивність їх надходження висока, а загальний об'єм на інтервалі, що цікавить, великий. З іншого боку склад інтегральних показників відносно малий, а потрібний період їх актуалізації може бути значно коротшим за період зміни первинних даних - аргументів.
Розділ 2 Теоретичні засади дослідження інформаційного обміну на сучасному етапі

2.1 Комунікаційний процес і форми обміну інформацією

Комунікаційний процес -- це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільноти при збереженні індивідуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна (така, що викликає емоції) і фактична (пов'язана з установленням контактів) функції.
У своїй основі процес комунікації становить процес руху інформації в ланцюгу «відправник -- канал -- одержувач», реального або потенційного зв'язку у формі діалогу, а також впливу на керований об'єкт, який досягається в результаті обміну повідомленнями.
У процесі обміну інформацією можна виділити вісім базових елементів:
1. Відправник -- передавач, що генерує ідеї або збирає інформацію та передає її. Ним може бути індивід або група людей, які разом працюють. Джерелом також може бути громадський інститут або організація, хоча і в цьому випадку джерелом повідомлення буде певна особа, на яку покладається обов'язок щодо підготовки та передачі інформації.
При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємопов'язаних етапів: 1) зародження ідеї; 2) кодування і вибір каналу; 3) декодування.
Обмін інформацією розпочинається з формування ідеї чи відбору інформації. Відправник вирішує, яку значну ідею чи повідомлення варто зробити предметом обміну.
2. Кодування -- це процес перетворення ідей у символи, зображення, малюнки, форми, звуки, мову тощо. Тобто перш ніж передавати ідею, відправник повинен за допомогою символів закодувати їх, використовуючи для цього слова, інтонації, жести (мову тіла), і надати ідеї гарну «обгортку». Таке кодування перетворює ідею у повідомлення.
3. Повідомлення -- сукупність символів, власне інформація, що закодована за допомогою символів і передається одержувачу. Саме заради цього і здійснюється акт комунікації. Багато повідомлень передається у формі символів мови. Проте символом можуть бути і невербальні, наприклад графічні, зображення, жести, міміка та інші рухи тіла.
4. Канали передачі -- засоби, за допомогою яких сигнал спрямовується від передавача до приймача. Канали поділяються на засоби масової інформації і міжособові канали.
Відправник повинен вибирати канал: передача мови і письмових матеріалів, електронні засоби зв'язку, включаючи комп'ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки та відеоконференції. Можна розіслати пам'ятні записки, провести попередні збори невеликих груп для забезпечення розуміння повідомлення й залучення до проблеми.
Передавач (відправник) може не обмежуватись одним каналом, а використовувати кілька.
5.Декодування -- процес, за допомогою якого приймач повідомлення перетворює одержані символи на конкретну інформацію та інтерпретує її значення. Якщо не потрібно реакції на ідеї, то процес обміну інформацією на цьому закінчується.
6. Приймач -- цільова аудиторія або особа, якій призначається інформація і яка її інтерпретує.
7. Відгук -- сутність реакції одержувача повідомлення після ознайомлення з його змістом. Можна спостерігати три основні типи результатів комунікації: а) зміни в знаннях одержувача; б)зміна постанов одержувача; в) зміни поведінки одержувача повідомлення.
З точки зору керівника обмін інформацією варто вважати ефективним, якщо одержувач продемонстрував розуміння ідеї, здійснюючи дії, на які чекав від нього відправник.
8. Зворотний зв'язок -- частина відгуку одержувача, що надходить передавачу. Він розглядається як сигнал, спрямований одержувачем інформації відправнику повідомлення, як підтвердження факту одержання повідомлення, що міститься в ньому.
Зворотний зв'язок виконує такі основні функції:
а) протистоїть тому, що робить соціально-економічна система, коли вона виходить за встановлені обмеження;
б) компенсує дії зовнішніх і внутрішніх факторів, підтримує стан стійкої рівноваги системи;
в) синтезує зовнішні та внутрішні руйнування, які прагнуть вивести систему зі стану стійкої рівноваги;
г) розробляє управлінські рішення для цілеспрямованого впливу на об'єкт управління.
Зворотний зв'язок помітно підвищує шанси на ефективний обмін інформацією, дозволяє сторонам позбавитися шуму.
Мовою теорії передачі інформації шумом називають те, що створює зміст. Це може бути мова (у вербальному (усному) і невербальному оформленні), різне сприйняття, різниця в організаційному статусі між керівником і підлеглими. Зменшення шуму може досягатися багатьма способами. Одним з них є збільшення надмірності, тобто повторення повідомлення або якоїсь його частини.
Процес обміну інформацією в організаціях умовно можна розділити на дві категорії: планована, або формальна, передача інформації і непланована, або неформальна, передача інформації. В кожній організації існує певна офіціальна структура, з допомогою якої відомості передаються за призначенням. Але ця офіціальна їх передача доповнюється великою кількістю інформації, передача якої відбувається від бажання і навіть нетерпіння працівників поділитися нею один з одним навіть тоді, коли це офіційно не дозволено або навіть заборонено.
При формальній передачі інформації адміністративні інструкції звичайно обумовлюють, хто кому може писати, хто кому повинен доповідати і в яких випадках, хто видає інформацію, яка інформація повинна бути зібрана і на якому етапі, що конкретно необхідно зробити та ін.
Одним з важливих способів формалізації передачі відомостей є використання стандартизованих форм (бланків), в які і вноситься інформація. В багатьох організаціях в доповненні до форм звітності маються бланки заяв, визначені форми особистих анкет тощо. Головна перевага будь-якої форми полягає в тому, щ о людині, яка заповнила її, не потрібно задумуватися, коли, як і яку інформацію необхідно сповістити в даному випадку. Вказівки на самому бланку або (в особливих випадках) в спеціальному керівництві щодо його заповнення звичайно обумовлюють: випадки, в яких використовується дана форма; кількість екземплярів, які необхідно заповнити; місце, куди розсилаються ці екземпляри; особа, відповідальна за заповнення різних розділів бланку; визначена і інша інформація, яка допомагає правильно заповнити форму.
Ці вказівки самі є свого роду інформацією і повинні бути кваліфіковано складені, щоб можна було правильно використати стандартну форму. Крім того, вказівки не дадуть результатів, якщо не будуть доведені до відома користувачів.
Коли зміни у податковому законодавстві привели до збільшення кількості податкових декларацій, податкове управління змушено було розробити вдосконалені форми та інструкції, які були б зрозумілі платникам податків і повідомляли б управлінню відомості, які необхідні для контролю за дотриманням закону.
Стандартні форми дають переваги ініціатору інформації, що передається: коли людина знову і знову пише постійно текст, який повторюється, то впровадження в оборот відповідного бланку значно економить час. Бланки вигідні також отримувачу інформації: використовуючи форму, він може уточнити, які саме відомості йому необхідні в роботі.
Головний недолік будь-якої стандартної форми полягає у відсутності в ній гнучкості. Оскільки в ній точно визначено, яку інформацію і яким чином необхідно передати, то вона повідомить і неправдиву інформацію, коли матеріал не відповідає формі.
Будь-яка людина, коли-небудь заповнюючи стандартну форму, бувала спантеличена «відсутністю відповідей» на питання, які не відповідають конкретній ситуації. Звідси розробка і використання форм, хоча це і важливо для побудови системи обміну інформацією, що аж ніяк не вирішують всіх проблем обміну інформацією в межах однієї організації або у взаємовідносинах з її клієнтами.
Інша крайність -- чутки, незапланована і неупереджена передача інформації, яка відбувається як деякий інцидент соціальних контактів членів організації, вродженої цікавості людей. Між цими крайніми полюсами є багато можливостей для навмисного наміру і планування міжособистісних зв'язків. Серед правил, якими організації користуються при внутрішньому обміні інформацією, особливе значення мають:
1. Вимога періодичних звітів. Від співробітника можуть вимагати подавати звіти про роботу за день, тиждень, місяць, рік, не уточнюючи повністю його форми або змісту. Інколи принагідним випадком для звітів є регулярні збори співробітників.
2. Часткова деталізація форм або змісту інформації, яка передається.
3. Деталізація каналів розсилань інформації, адресів розсилки, допуску до інформації. Правила можуть також визначати, хто повинен готувати, перевіряти і схвалювати перед відправкой різні види інформації.
4. Сортування вхідної інформації. Правила можуть ставити в обов'язок працівникам відповідного підрозділу організації читати вхідну інформацію і направляти її відповідальним особам в даній організації.
Формальний обмін інформацією ефективний тільки тоді, коли члени цієї організації приймають його як обов'язковий. Ця система має свої обмеження -- неможливо формалізувати все, що відбувається в організації. Такий обмін не може виразити реальні потреби організації через свою повільність і негнучкість. Щоб бути ефективним, обмін інформацією повинен бути ширшим ніж офіційна схема.
Ці труднощі приводять до зростання неформальної системи передачі інформації, яка доповнює формальну. Неформальна передача інформації включає будь-яку інформацію поза офіціальних каналів. Вона включає внутріорганізаційні розмови, чутки, спілкування зі співробітниками важливих підрозділів, керівниками з тим, щоб мати можливість використовувати їх для впровадження своїх ідей, пропозицій та ін.
Розвинена система неформальної передачі інформації, яка доповнює формальну, часто дає можливість організації скоріше ніж за офіційною процедурою пристосуватися до зміни умов, а також виконувати свої завдання більш оперативно. При цьому співробітники можуть досягти повноти розуміння, що було б неможливо за наявності лише формальної системи.
Від розміру в основному залежить, наскільки можливо покладатися на неформальну систему передачі інформації. На формальну передачу інформації великі організації повинні покладатися в більшій мірі, ніж малі. Діяльність великих організацій не може залежати від того розуміння інформації, яке складається в результаті безпосередніх особистих взаємовідносин співробітників.
2.2 Семіотичні моделі комунікацій
Семіотичні моделі комунікації побудовані насамперед на використанні візуальних або іконічних знаків, хоча часто-густо на фоні використання цих "повідомлень без кодів" для наведення останніх штрихів використовуються і вербальні знаки. Тобто спочатку ми "читаємо" зображення, а потім вже доповнюємо картину світосприйняття читанням текстів.
Розглянемо деякі з таких моделей.
Модель Романа Якобсона
Професор Массачусетського технологічного інституту (США), який свого часу виїхав з Росії, Р. Якобсон описав модель мовної комунікації (рис. 9) у вигляді шести факторів. Кожному з цих факторів, на думку Р. Якобсона, відповідає певна функція мови:Емотивна -- пов'язана з адресантом, який передає своє експресивне ставлення до певної події чи явища на рівні інтонацій, які однозначно зчитуються аудиторією.Конативна -- відображає орієнтацію на адресанта і висловлює безпосередній вплив на співрозмовника: "Подайте, будь-ла-ска, мою парасольку".Фатична -- спрямована на підтримку не інформації, а контакту: "Сьогодні чудова погода, с-е-е-р..."
Метамовна -- пов'язана з кодом, який дозволяє дізнатися про значення слова за допомог и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.