На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Україна як суб`єкт мжнародного космчного права

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.12.2012. Сдан: 2012. Страниц: 24. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство Фінансів України

Український державний університет  фінансів та

МІЖНАРОДНОЇ торгівлі

кафедра міжнародного права

курсова робота

З
«міжнародного публічного права»
 
на тему:
“ Україна як суб`єкт міжнародного космічного права”
 
за спеціальністю 6030402 “міжнародне  право”
 
 
Виконала      студентка денної форми навчання,
4 курсу, групи БДМП-4-1
світлична Альона ігорівна
 
Науковий керівник     к.ю.н., доцент Київець О.В.
Реєстраційний номер ______
«______» _______________ 2011 р.
Оцінка «_________________»
 
_________________________
«______» _______________ 2011 р.
 
 
 
 
                                  Київ – 2011 

 
ЗМІСТ
“ Україна як суб`єкт міжнародного космічного права”
 
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КОСМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.
1.1 Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності.
1.2 Основні принципи космічної діяльності.
1.3 Світові тенденції розвитку космічної діяльності.
 
РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ КОСМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ.
2.1 Історія розвитку міжнародного космічного співробітництва України.
2.2 Розвиток міжнародного космічного співробітництва України сьогодні.
2.3 Перспективи розвитку  міжнародного космічного співробітництва України.
 
РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНЕ КОСМІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ.
3.1 Структурна політика та основні пріоритети в космічній діяльності України.
3.2 Науково-технічна політика та політика в сфері забезпечення безпеки і оборони держави.
3.3 Фінансово-інвестиційна політика та політика в сфері інформаційного забезпечення.
 
ВИСНОВКИ
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
 
 ВСТУП
 
Актуальність теми дослідження. Дослідження і використання космічного простору стало видатним досягненням  минулого століття, яке ознаменувало перехід практичної діяльності людства  на якісно новий, включаючи і позаземний рівень. Сьогодні космічна діяльність є важливим фактором сталого розвитку суспільства, показником рівня науково-технічного потенціалу держави, ефективним інструментом забезпечення її інтересів у галузі науки, оборони, природокористування, телекомунікацій тощо.
                Нові умови вимагають теоретичної розробки питань відповідальності в космічній діяльності, ефективних процедур врегулювання спорів, відшкодування шкоди. Надзвичайно важливим є правове врегулювання на рівні національного законодавства питань здійснення контролю за діяльністю національних суб’єктів з метою забезпечення дотримання вимог міжнародного космічного права.
 Вирішення зазначених  проблем має велике значення  для космічних держав, у тому  числі й України, яка посідає  серед них одне з провідних  місць, проводить активну правотворчу  роботу щодо створення національного  космічного законодавства. Цим  пояснюється як теоретична, так  і практична актуальність та  значимість дисертаційного дослідження.
 Мета і завдання  дослідження. Метою дослідження  є виявлення теоретичних закономірностей  формування і розвитку космічного  права та розробка на цій  основі наукових рекомендацій  щодо подальшого вдосконалення  правового регулювання в цій  сфері.
 Досягнення вказаної  мети зумовило необхідність вирішення  таких основних завдань:
 встановити коло суспільних  відносин, які регулюються космічним  правом;
 обґрунтувати закономірності  виникнення галузі космічного  права та дати його визначення, проаналізувати предмет і метод  космічного права;
 виявити місце космічного  права в системі права, як  комплексної галузі;
 визначити структуру  космічного права та проаналізувати  його основні правові інститути;
 встановити ефективність  застосування космічно-правових  норм у практиці космічної  діяльності на національному  і міжнародному рівнях;
 здійснити аналіз національного  космічного законодавства України  та провести його порівняльний  аналіз з аналогічним законодавством  зарубіжних країн та міжнародним  космічним правом в аспекті  імплементації положень останнього  в національне законодавство;
Об’єктом дослідження  є правові відносини, що виникають  у процесі організації та здійснення космічної діяльності.
 Предметом дослідження  є нормативно-правові акти України,  інших космічних держав, що регулюють  діяльність із дослідження і  використання космічного простору, а також міжнародно-правові акти  з питань такої діяльності.
 Методи дослідження.  Методологічну основу дисертаційного  дослідження складає комплекс  філософських, загальнонаукових і  спеціально-наукових методів і  принципів наукового пізнання.
 З урахуванням специфіки  теми, мети і завдань дослідження,  застосовувалися наступні методи:
 історичний (його покладено  в основу дослідження історії  розвитку та формування космічного  права);
 порівняльно-правовий (застосовувався  при порівнянні правового регулювання  космічної діяльності національним  законодавством різних держав (України,  США, Великобританії, Російської  Федерації) між собою, так і  національного космічного законодавства  з її міжнародно-правовим регулюванням);
 формально-логічний (із  його використанням здійснено  тлумачення окремих понять та  термінів);
  Наукова новизна одержаних  результатів. Вперше у вітчизняній  науці здійснено монографічний  комплексний аналіз питань становлення  та розвитку правового регулювання  суспільних відносин у сфері  дослідження і використання космічного  простору.
 В результаті проведеного  дослідження автором сформульовані  теоретичні положення, обґрунтовано  висновки, рекомендації та пропозиції, що мають наукову новизну:
 визначено, що предметом  космічного права є суспільні  відносини, що виникають у сфері  дослідження і використання космічного  простору, які визначаються як  космічні відносини, характерна  особливість яких полягає в  неможливості виникнення цих  відносин із приводу інших  об'єктів права, не пов’язаних  з використанням властивостей  космічного простору, які, будучи  врегульовані нормами права визначаються  як космічні правовідносини, в  основі розвитку яких лежить  дослідження і використання космічного  простору на благо і в інтересах  всіх держав, незалежно від ступеня  їх економічного або наукового  розвитку, а також той факт, що  космос є надбанням всього  людства;
 обґрунтовано, що космічне  право є комплексною галуззю  права, яка регулює суспільні  відносини з дослідження і  використання космічного простору в різноманітних сферах діяльності, комплексний характер якої визначається тим, що суспільні космічні відносини регулюються як власними нормами, так і нормами, що містяться в інших галузях права, у тому числі в конституційному, адміністративному, цивільному, господарському та інших;
Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження  має наступну структуру: вступ, 2 розділи, 5 підрозділів, висновки, список використаних джерел.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1.
КОСМІЧНА  ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1.1. Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності
Космічна діяльність держав безупинно розширюється в міру розвитку науково-технічних можливостей дослідження  і використання космічного простору, що породжує нові потреби в міжнародно-правовому  регулюванні такої діяльності, і, з урахуванням відповідних зобов'язань  держав у регулюванні їхнім національним правом.
З огляду на інтенсивний  розвиток науково-технічної революції  прогнозоване переселення людей  на інші космічні тіла, проблема використання міжнародного космічного простору і  його міжнародно-правової регламентації  актуалізується.
У процесі інтенсивної  діяльності з освоєння космічного простору усе частіше зіштовхуються інтереси держав, що об'єктивно утруднює міжнародно-правове  регулювання різних аспектів використання міжнародного космічного простору. Проте  в даний час державами вироблені  основні шляхи і напрямки космічної  діяльності, що або знайшли своє адекватне нормативне закріплення  в міжнародних договорах багатостороннього  характеру, або робота з міжнародної  регламентації таких напрямків  уже ведеться. До таких видів діяльності належать:
- безпосереднє телевізійне  віщання з космічних супутників;
- дистанційне зондування  землі з використанням супутників;
- геостаціонарна орбіта;
- використання в космосі  ядерних джерел енергії;
- вивчення проблем охорони  біосфери Землі;
- міжнародний контракт  із використанням космічних засобів;
- медичні та біологічні  дослідження і спостереження;
- вивчення ресурсів інших  планет із метою вивчення можливостей  їхньої експлуатації;
- космічна метеорологія  та ін. [1, С. 32 – 39].
У той же час слід зазначити, що ряд положень багатьох міжнародних  угод потребує певного роз'яснення  і конкретизації. Так, наприклад, цього  вимагає ряд положень Договору про  принципи космічної діяльності.
Відповідно до цього міжнародного акту держава, у регістр якої записаний  об'єкт, запущений у космічний  простір, зберігає юрисдикцію (владні правомочності) стосовно таких об'єктів, включаючи їхній екіпаж, під час  перебування в космічному просторі. Тому реєстрація космічних об'єктів  набуває дуже суттєвого значення.
З урахуванням цього була розроблена й укладена Конвенція  про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 року. Конвенція  встановлює:
а) термін «держава, що запускає»  означає: держава, що здійснює або організує  запуск космічного об'єкта, і держава, із території котрої або з установок  якої здійснюється запуск космічного об'єкта;
б) термін «космічний об`єкт» включає складові частини космічного об'єкта, а також засоби доставки його і його частини;
в) термін «держава реєстрації»  означає державу, що запускає, у регістр  якої занесений космічний об'єкт  у відповідності зі статтею II Конвенції. Відповідно до цієї статті, коли «космічний об'єкт за пускається на орбіту навколо  Землі або далі в космічний  простір», держава, що запускає, реєструє цей космічний об'єкт шляхом запису у свій відповідний регістр і інформує Генерального секретаря ООН про ведення
такого регістра.
У той же час Угода передбачає, що держави мають право при  проведенні наукових досліджень збирати  на Місяці й інших небесних тілах  зразки мінеральних та інших речовин  і вивозити їх відтіля. Такі зразки залишаються в розпорядженні  тих держав, що забезпечили їхній  збір, і можуть використовуватися  ними для наукових цілей. Але бажаним  є надання таких зразків у  розпорядження інших заінтересованих  держав і міжнародного наукового  співтовариства для проведення наукових досліджень.
Угода вимагає від держав уживати заходів для запобігання  внесення несприятливих змін у навколишнє природне середовище Землі, як внаслідок  доставки позаземної речовини, так  і яким-небудь іншим шляхом. [2, С. 133 – 134].
Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний  простір 1968 року передбачає обов'язок кожної її сторони, що одержує відомості  або виявляє, що екіпаж космічного корабля  потерпів аварію, або знаходиться  в стані лиха, чи здійснює вимушену або ненавмисну посадку на території, що знаходиться під її юрисдикцією, у відкритому морі або в будь-якому  іншому місці, що не знаходиться під  юрисдикцією якоїсь держави, негайно  сповіщає про це владу.
Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, завдані  космічними об'єктами, 1972 року встановлює, що держава, яка запускає, несе абсолютну  відповідальність за виплату компенсації  за збитки, завдані її космічним  об'єктом на поверхні Землі або  повітряному судну в польоті. [4, С. 123].
 
1.2. Основні принципи космічної  діяльності
 
В основі міжнародного космічного права лежить принцип пов'язаної з дослідженням космосу діяльності і використання космічного простору, включаючи розташовані в межах  сонячної системи небесні тіла.
Цей принцип має системний  характер, і з нього можна виділити ряд інших принципів:
- здійснення діяльності  з дослідження і використання  космосу і небесних тіл відповідно  до принципів міжнародного права;
- свобода дослідження  і використання космічного простору  і небесних тіл;
- заборона національного  присвоєння космічного простору  і небесних тіл;
- часткова демілітаризація  космічного простору і повна  демілітаризація небесних тіл;
- збереження суверенних  прав держав на космічні об'єкти, що запускаються ними;
- запобігання наслідків  потенційно шкідливих експериментів  у космічному просторі та на  небесних тілах;
- надання допомоги екіпажу  космічного корабля у разі  аварії, лиха, вимушеної посадки;
- сприяння міжнародному  співробітництву в мирному дослідженні  і використанні космічного простору  і небесних тіл;
- міжнародна відповідальність  держав за свою діяльність  у космосі. 
Зазначені принципи, що стосуються правового режиму космічного простору, передбачені Договором про принципи діяльності держав з дослідження  і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні  тіла, 1967 року. Деякі такі принципи були конкретизовані і розвинені в  інших універсальних угодах, що згадувалися  вище, зокрема, в Угоді про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах, 1979 року.
Відповідно до статті І  Договору 1967 року дослідження і використання космічного простору здійснюються на благо й в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку. Він відкритий  для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації.
Космічний простір, включаючи  Місяць та інші небесні тіла, відповідно до ст. II Договору не підлягає національному  присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими способами. Таким чином, чітко встановлюється, що космічний простір є недержавною, міжнародною територією (практично  в межах Сонячної системи), правовий режим якої встановлюється відповідними положеннями міжнародного права. В  основі такого режиму - положення про  свободу дослідження і використання космічного простору всіма державами  на благо й в інтересах усього людства. Результати космічної діяльності є загальним надбанням людства. [5, С. 189].
Далі в Договорі встановлюється, що норми космічного права є інтегральною частиною міжнародного права в цілому і повинні застосовуватися з  урахуванням інших його положень. Відповідно до статті III Договору, держави-учасниці (практично всі держави світу) здійснюють космічну діяльність «відповідно  до міжнародного права, включаючи Статут Організації Об'єднаних Націй, в  інтересах підтримки міжнародного миру і безпеки і розвитку міжнародного співробітництва і порозуміння».
Для розвитку цього положення  ст. IV Договору передбачає, що держави-учасниці «зобов'язуються не виводити на орбіту Землі будь-які об'єкти з ядерною  зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, не встановлювати  зброю на небесних тілах і не розміщати  таку зброю в космічному просторі яким-не-будь іншим чином».
Таким чином, одним із принципів  космічного права є принцип демілітаризації  космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, хоча це не настільки  очевидно й загальновизнано, оскільки мають місце різноманітні тлумачення відповідних положень Договору, зокрема  того, чи стосуються вони будь-яких видів  зброї або тільки зброї масового знищення. [6, С. 712].
Розвиваючи зазначені  положення, стаття VII Договору передбачає, що кожна держава, яка здійснює або  організує запуск об'єкта в космічний  простір, а також держава, із території  або з установок якої провадиться  запуск об'єкта, несе міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні такими об'єктами або їхніми складовими частинами  на Землі, у повітряному або космічному просторі іншої держави, її фізичним або юридичним особам.
Ці положення діють  з урахуванням того, що, відповідно до статті VIII Договору, держава-учасниця Договору, у регістр якого записаний  об'єкт, запущений у космічний  простір, зберігає юрисдикцію і контроль за таким об'єктом і над будь-яким екіпажем цього об'єкта під час  їхнього перебування в космічному просторі, що характерно і для інших  міжнародних просторів.
Держави-учасниці Договору, у відповідності зі статтею IX, здійснюють космічну діяльність таким чином, щоб  уникнути шкідливого забруднення космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, а також несприятливих  змін земного середовища внаслідок  доставки позаземної речовини. [7, С. 264].
 
1.3 Світові тенденції розвитку  космічної діяльності
 
Космічна діяльність розглядається  розвиненими державами світу, як дієвий інструмент забезпечення своїх  національних інтересів, зважаючи на те, що вона дає можливість:
забезпечувати економічний  розвиток країни і гарантії національної безпеки шляхом реалізації безперешкодних дій у космосі та через космос;
підтримувати науково-технічний  розвиток держави та ефективність її економіки за рахунок:
підвищення ефективності діяльності в сфері дослідження  навколишнього природного середовища, трансферу космічних технологій в реальний сектор економіки, наукових космічних досліджень,
створення новітньої науково-технічної  та виробничої бази, яка дає можливість національній космічній промисловості  ставати конкурентноздатною в глобальному  масштабі;
сприяти розвитку міжнародного співробітництва, участі в міжнародних  програмах з космічних досліджень у сфері мирного використання космічного простору, формуванню та розвитку наукових шкіл світового рівня, забезпечуючи їх інтеграцію до міжнародної системи  розподілу наукових досліджень. [8, С. 26 – 35].
Загальні світові тенденції  розвитку космічної діяльності вимагають  активного пошуку Україною свого  місця на ринках космічних послуг та в міжнародній системі розподілу  праці. Сучасні космічні технології для України є одним з важливих факторів, які визначають стратегічне  місце держави, а також можливість розроблення сучасних засобів стримування. Доступ у космос об’єктивно підвищує її значущість у відносинах із стратегічними  партнерами, процесах інтеграції у  світову спільноту розвинених країн, зокрема, в європейські структури. Загалом, цілеспрямована і послідовна космічна діяльність є ключовим фактором високотехнологічного розвитку держави, підвищення конкурентоспроможності її економіки, збереження суверенітету та зростання міжнародного іміджу.
Політична пропозиція щодо реалізації державної політики України  у сфері космічної діяльності на період до 2030 року (далі ? Політична  пропозиція), оптимальний варіант  якої викладений в цій Концепції  реалізації державної політики України  у сфері космічної діяльності на період до 2030 року, визначає пріоритети та стратегічні напрями космічної  діяльності, а також механізми  і засоби реалізації державної політики.
Політична пропозиція береться за основу під час підготовки планів заходів, проектів законів та інших  нормативних актів, що регулюють  космічну діяльність. Зокрема, на основі Політичної пропозиції розробляються  нормативні акти щодо затвердження (схвалення):
загальнодержавних цільових науково-технічних космічних програм  України,
заходів з виконання масштабних проектів щодо створення перспективної  космічної техніки, включаючи організацію  та підтримку комерційних проектів,
програм реформування космічної  галузі економіки держави (включаючи  програми реформування підприємств, що перебувають у сфері управління НКАУ) тощо. [9, С. 196].
 
 
 
 
РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ КОСМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ.
2.1 Історія розвитку міжнародного  космічного співробітництва України
 
       Загальновідомо, що сьогодні Україна відноситься  до  ведучих космічних держав світу  і продовжує нарощувати  темпи  космічної діяльності. На підтвердження цього свідчать такі факти:
       По-перше,  Україна має потужний науково-промисловий  потенціал для розробки та виробництва ракетно-космічної техніки і відповідні  структури для управління цим видом діяльності.
       По-друге,  на  території України є діючі   елементи  наземної інфраструктури  для  управління орбітальними  засобами  та  обробки інформації з них, запущено на орбіту вітчизняний космічний  апарат "Січ-1" та спільно з Росією - космічний апарат "Океан-О".
       По-третє,  в  Україні створена і продовжує   удосконалюватися відповідна нормативно-правова база. На початок  2004-го  року  ця база  включала  сім  законів України,  12 Указів  Президента,  25 Постанов   Кабінету  міністрів,  27  міжнародних  двосторонніх   і багатосторонніх договорів та угод.
                  По-четверте, Україна має великий досвід космічної діяльності в рамках  СНД і міжнародного співробітництва і поступово виходить на  світовий  ринок космічних послуг. Одним із останніх  прикладів цього є участь України у міжнародній програмі "Морський старт". [10, С. 453].
Космічна діяльність в  Україні здійснюється на основі Загальнодержавної (Національної) космічної програми України, яка розробляється на п'ять  років. її створює Національне космічне агентство України разом з  відповідними центральними органами виконавчої влади та На основі Загальнодержавної космічної програми здійснюється: визначення потреб у космічній техніці цивільного, оборонного та подвійного призначення, а також укладання контрактів згідно з чинним законодавством на проведення науково-дослідних робіт і виробництво космічної техніки на поточний рік, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
В 1997 році у складі інтернаціонального екіпажу у пілотованому космічному польоті приймав участь перший український  космонавт-дослідник Леонід Каденюк. В Україні історично склалося п’ять великих космічних центрів. У Дніпропетровську на базі ракетобудівного  комплексу ВО «Південмаш» та КБ «Південне» створено потужні ракето-носії різного  класу, у тому числі визнані у  світі «Циклон» і «Зеніт», та біля 400 супутників серії «Космос» і «Інтеркосмос». Визнанням міжнародним співтовариством  ваги України у світовій космічній  діяльності стало її прийняття у 1990 році постійним членом Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях. Успiшний запуск ракети-носiя  «3енiт» у ходi реалiзації проекту  «Морський старт», ракет-носiїв «Днiпро», «Циклон», космiчних апаратiв «Сiч-1», «Океан», полiт українського космонавта Леонiда Каденюка у складi мiжнародного космiчного екiпажу космiчного корабля  «Колумбiя» i багато iншого - усе це результат  самовiдданої працi українських ракетобудiвникiв  на чолi з такими флагманами ракетно-космiчної галузi, як Державне пiдприємство виробниче  об’єднання «Пiвденний машинобудiвний завод» і Державне конструкторське  бюро «Пiвденне». [11, С. 77 – 83].
Наприкiнцi 1999 р остаточно  була сформована космiчна галузь України, збережена виробнича й наукова  база пдприємств, примножений досвiд  у розробцi й виробництвi сучасних ракет-носіїв, космiчних апаратiв, двигунiв, систем керування, командних радiолiнiй, телеметрiї тощо. У сферу управлiння  НКАУ входить понад 40 промислових  пiдприємств, науково-дослiдних iнститутiв i конструкторських бюро рiзних форм власностi.
У 1993—1997 роках пiдприємства України виконали понад 100 мiжнародних  контрактiв.
За роки незалежностi здiйснено близько 100 пускiв ракетносiiв, здопомогою яких запущено близько 190 космiчних апаратiв  на замовлення 10 країн свiту. Сьогоднi основу космiчного потенцiалу України  складають космiчнi ракети-носії. Україна  випускає й продає ракети-носії «Зенiт», «Циклон», «Днiпро» i забезпечує своєю  продукцiєю 10 % свiтового ринку пускових послуг.
У 2007 роцi Україна здiйснила 5 пускiв ракетоносiїв:
Днiпро-З, Зенiт-ЗSL-1, Зенiт-2М-1 i посiдає 5 мiсце пiсля Росii, США, Китаю  та Францii серед 8 космiчних держав.
У сiчнi 2008 року в Парижi Генеральний  директор Нацiонального космiчного  агентства України (НКАУ) Ю. С. Алексєєв i Генеральний директор Європейського  космiчного агентства Ж. Ж. Дорден пiдписали угоду мiж урядом України  та ЕКА про спiвробiтництво у  використаннi космiчного простору в  мирних цiлях.
Найбiльш важливим в угодi названi: астрономiя та астрофiзика, дослiдження сонячної системи й сонячно-земна  фiзика;монiторинг навколишнього середовища, метеорологiя, астрономiя й геодезiя, вiдвернення стихiйних лих; надання  послуг i супутникова навiгацiя; космiчна  бiологiя та медицина; обробка даних; розробка й використання наземного  сегмента; ракети-носiї.
Зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу. До 2012 року передбаченi щорiчнi п’ять  запускiв конверсiйних ракет РС-20 за програмою «Днiпро» iз супутниками  рiзного призначення Нiмеччини, Швецiї, Франції, Пiвденної Кореї та iнших країн. [12, С. 295].
 
2.2 Розвиток міжнародного  космічного співробітництва України сьогодні
 
Активний розвиток національного  космічного права в Україні можна  віднести вже до років незалежності. Однак прийнятий тоді Закон України  «Про космічну діяльність» вже зробив свою справу, і настав час перегляду  в цілому концепції й ухвалення  нового закону, а не внесення змін до існуючого. Певною мірою я також  залучений до розробки положень цієї концепції. Зараз активно досліджується  досвід різних країн, аби визначити, чи це буде закон, який закладає основні  принципи діяльності у сфері космічної  галузі, чи, подібно до австралійського  закону, буде детально і комплексно регулювати питання, пов’язані зі здійсненням  космічної діяльності.
 Австралійський закон  про космічну діяльність –  це майже кодекс, який регулює  питання, які в нас знаходяться  на рівні підзаконного регулювання:  від статусу космонавтів і  правового режиму технологій  до відшкодування шкоди навколишньому  природному середовищу.
Чинний український закон  не врегульовує питання космічних  технологій та не встановлює особливості  у правовій охороні інтелектуальної  власності в космічній діяльності, хоча це одна найбільш актуальних сфер у космічній діяльності.
Звичайно, основним органом, який здійснює регулювання у цій  сфері, є Національне космічне агентство  України, яке особливо останнім часом  активно долучається до проблем  розвитку космічного права. У зв’язку  з тим, що сьогодні гостро постала  необхідність залучення приватних  інвесторів у космічні проекти, виникає  необхідність в удосконаленні законодавства  у цій галузі, адже раніше всі  проекти здійснювались за рахунок  державних коштів. А приватні інвестори  вимагають, перш за все, визначення свого  статусу, статусу своїх внесків, а також чекають на певні гарантії – звичайно, це все сфера, яка повинна бути врегульована правом. Тому Національне космічне агентство зараз активно долучається до проблем розвитку космічного права.
Прикладом консервативного  законодавчого регулювання є  концепція, закріплена в статті 4 Закону Україні «Про підприємництво», який в цій частині досі чинний і  встановлює певні обмеження щодо підприємницької діяльності. Мова йде  передусім, про те, що відповідно до цього закону діяльність, пов'язана  з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у  тому числі з їх космічними запусками  із будь-якою метою, може здійснюватися  тільки державними підприємствами та організаціями. Це призводить до гальмування  залучення інвестицій до України  у цій галузі та гальмування розвитку космічних технологій, їх комерціалізації  та застосування в цивільному обігу. Оскільки така діяльність, про яку  йдеться в згаданій статті, при  розширеному тлумаченні охоплює  практично будь-яку діяльність у  космічній галузі, для доступу  приватного капіталу принаймні в  українській юрисдикції місця майже  не залишається. Залишаються лише декларації про те, що Україна активно залучає  інвесторів, у тому числі приватних, для здійснення спільних космічних  проектів. Насправді, в нинішніх умовах це надзвичайно важко.
У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і Володимир Челомей (конструктор  відомої ракети-носія "Протон"). Ракетна техніка взагалі пішла, до речі кажучи, із просторів "неньки": перші у світі бойові ракети (після  китайських дослідів, що канули в Лєту, до н.е.) створив нащадок українських  козаків генерал-лейтенант Олександр  Засядько, він же організував у  російській армії першу ракетну  роту. А іменами Янгеля і, пізніше, Уткіна (генеральних конструкторів  КБ "Південне" у Дніпропетровську, творців серії балістичних ракет, включаючи "Сатану" і "Скальпель") на Заході починаючи з 50-х рр. лякали діточок. [13, С. 13 – 18].
 
2.3 Перспективи розвитку  міжнародного космічного сп
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.